Особливості прояву егоцентризму у підлітковому віці

Що ж відбувається з перерахуваннями егоцентризму в процесі нормативного розвитку підлітка?

В процесі дорослішання „аудиторія в уяві” зближається з реальним оточенням підлітка. Тепер підліток більше орієнтується на дійсно можливі реакції конкретних людей, ніж на свої уявлення про себе. „Особистий міф”, ймовірно долається, коли молода людина бачить себе в реальному світлі і здатна встановити істині міжособистісні відносини. Коли виникає довірливий контакт з іншими, підліток дізнається, що той відчуває схожі з його почуттями.

Сучасний підхід до проблеми підліткового егоцентризму сформувався під впливом робіт Е. Еріксона по історії дитинства. Виходячи з його теорії, ми можемо припустити, що досягнення егоідентичності в підлітковому, ранньому юнацькому віці одночасно означає подолання молодими людьми егоцентризму.

Застрягання на егоцентричній позиції приводить до „дифузії” ідентичності. В цьому випадку підліток ще не здатен скласти першу цілісну картину усвідомлення себе і свого місця в світі та проявляє невпевненість в розумінні власного „Я”.

Размещено на http://www.allbest.ru/

- 88 -

Размещено на http://www.allbest.ru/

В результаті центрації на своїх пізнавальних здібностях молодий і, особливо старший підлітки чутливо сприймають і усвідомлюють себе особистістю, проявляють схильність до демонстрації своїх особливостей, своєї індивідуальності, свого характеру. Центрація сприяє тим самим розвитку особистості, але призводить до посилення егоцентризму. Посилення егоцентричних тенденцій виявлена Пашуковою Т.І. при порівняльному дослідженні методом „зрізів” особистісного егоцентризму в підлітковому та юнацькому віці [21;91]. Статевовікова динаміка егоцентризму зображена на малюнку 2.

Цікаво підкреслити, що в молодшому підлітковому віці егоцентризм дещо більший у підлітків хлопчиків, ніж у підлітків дівчаток, а старшому віці і в період ранньої юності, навпаки, більш егоцентричними виявляються дівчата. Дана тенденція встановлена при тестуванні і спостереженні за 1300 учнями середніх освітніх шкіл [19,33-35]. В 13-14 років наступає „пік” егоцентризму. Саме в ці роки і учні, і учениці прагнуть звернути увагу інших на себе, протиставляють себе іншим. Через впертість, свавілля вони сприймають себе і стверджують себе як особистості. Тому центрація старших підлітків сприяє становленню їх як особистостей.

Факторами егоцентризму підлітків є вплив значимих дорослих, особливо вчителів й керівників секцій, груп позашкільних закладів. Стиль їх керівництва та спілкування з школярами для деяких підлітків стає своєрідною моделлю поведінки в одних випадках та засобом придушення або розвитку соціально-психологічних якостей - в інших. Авторитетний, автократичний, стиль потурання частіше всього стимулює егоцентричні тенденції в розвитку школярів, а демократичний стиль сприяє розвитку соціоцентричної спрямованості з її прагненнями до співробітництва та взаємодопомоги.

На думку М.Ю. Кондратьєва і В.В. Абраменкової, вчителю слід знати особливості впливу авторитарного, ігноруючого стилів керівництва на розвиток особистісних якостей школярів [26,177-180].

При авторитарному стилі вчитель всю відповідальність за життєдіяльність класу бере на себе та „привласнює” собі функції прийняття рішень і контролю. При ігноруючому - внаслідок реалізації тактики невтручання, приймають за клас рішення і контролюють їх виконання найбільш ініціативні школярі. При авторитарному стилі керівництва вчитель займає позицію „над” учнями. При ігноруючому - позиція „поза” узгодження і прийняття рішень учнями, оскільки вчитель живе своїми проблемами, а учні своїми. І тільки демократичний стиль причетності вчителя до життєдіяльності колективу школярів допомагає йому займати позицію „разом”. Позиції „поза” і „над” ведуть до складностей взаємовідносин, погіршують процес балансування центрації - децентрації учнів і тим самим сприяють егоцентричними тенденціям в розвитку особистості чи відчуттю залежності від дорослих.

Т.І. Пошуковою та Є.В. Гейтко вдалося прослідкувати вплив стилю класного керівника на посилання егоцентричних тенденцій у школярів підліткового віку. Якщо в початковій школі та в середніх класах класні керівники використовували авторитарний стиль, то частіше всього в таких класах рівень егоцентризму в учнів виявляється високим. Процент підлітків з таким рівнем егоцентризму в таких випадках може досягати 40%, що значно перевищує норми навіть при врахуванні середньостатистичних величин досліджуваної властивості, для 5-9 класів [21,95].

Детермінуючись позицією в структурі реальних взаємовідносин з дорослими та ровесниками, спрямованість особистості і її егоцентричні тенденції виявляється залежними від потреби в самостійності, з однієї сторони, і від усвідомлення своєї підконтрольності - з іншої.

2.3 Егоцентризм і між особистісні відносини

В підлітковому віці, як етапі соціального визрівання особистості, відбувається зміна відносин до людей і себе. Взаємовідносини складаються стихійно, часто носять ситуативний характер, складні і недостатньо стійкі навіть з батьками. Спостерігається дуже велика потреба проявити себе, відстоювати свої думки, точки зору, іноді навіть всупереч їх правильності. для підлітків важливе визнання навколишніми їх заслуг і здібностей. У відносинах з дорослими це визнання важко реалізоване. Тому дівчаток і хлопчиків тягне до однолітків з якими вони можуть порівнювати себе. Можливість проявити себе і завоювати визнання в спілкуванні та взаємодії з ровесниками приваблює підлітків, незважаючи на часте неблагополуччя відносин.

Стани особистості, що розвивається, між 10-15 роками можуть дивувати то крайнім егоцентризмом то великою сензитивністю і поступливістю; то егоїзмом і байдужістю у відносинах з іншими людьми, то надмірною турботливістю і безкорисливою допомогою не тільки близьким, але і малознайомим людям. Якщо судження старших в дитинстві приймалися і засвоювалися, то навіть самооцінка себе як „хорошого” чи „поганого” хлопчика чи дівчинки являли собою лише засвоєні оцінки, які давалися дорослими, то в підлітковому віці спостерігається стійка тенденція до самостійності висновків і думок. Переоцінка авторитетів веде до активного пошуку референтних осіб, до вибіркової уваги по відношенню до людей. Зменшується значимість впливів батьків в сім'ї та посилюється вплив групи ровесників. Однак тактика домашнього виховання може істотно відображатися на розвитку особистості школярів і приводити до егоцентричних чи соціоцентричних тенденцій в їх спрямованості. А.В. Петровський і В.В. Абраменкова пропонують майбутнім вчителям орієнтуватися на наступну типологію тактики сімейного виховання, що в значній мірі визначають розвиток рис характеру і соціально-психологічних якостей особистості: диктат, опіка, невтручання і співробітництво [26;104].

В світлі аналізу міжособистісної взаємодії кожна тактика сімейного виховання характеризується певним співвідношенням позиції, що займають в сім'ї батьки і діти. Це співробітництво може бути збалансованим, але частіше всього у однієї з сторін виникає прагнення домінувати. Встановлення відносин, сприятливих для формування гармонійних і соціально пристосованих до різноманіття взаємовідносин з людьми особистості - справа не проста, оскільки вимагає педагогічної компетентності, життєвої мудрості і психологічної витримки батьків.

При диктаті, як тактиці сімейного виховання, має місце надмірна вимогливість, суворий контроль за поведінкою дитини. В підлітковому віці дівчатка і хлопчики з таких сімей страждають через пригнічення у них почуття власної гідності. Як вказують В.В. Абраменкова і А.В. Петровський, навіть якщо опір зломлений, разом з ним виявляються зломленими, багато цінних якостей особистості: самостійність, ініціативність, віра в себе і свої можливості [26;104].

На відміну від диктату при тактиці опіки домінуюча позиція опиняється у дитини. Відбувається це внаслідок того, що прагнучи допомогти своїй дитині, батьки не знаючи міри в любові, постійно задовольняючи потреби і бажання дитини на шкоду собі, беручи її проблеми на себе. Навчившись швидко впливати на своїх близьких, підкоряти їх своїм бажанням, діти в таких сім'ях знижують темпи свого можливого психічного розвитку, так як рідко стикаються з думками і поведінкою дорослих, що суперечить їх вимогам. Але в новій, незнайомій ситуації така дитина губиться, як тільки розуміє і бачить, що засвоєні ним з дитинства прийоми взаємодії на рідних не тільки не діють, але і наштовхуються на опір. Зустрічаючи перешкоди на шляху застосування неадекватних способів, що відповідають домінантній позиції, підліток замикається, втрачає звичну ініціативність. І.С. Кон пише: „Через надмірну опіку, турботливість дитина виростає пасивною фізично і морально слабкою, або ж починає бунтувати” [10;239]. Він посилається на психологічні дослідження, які доводять, що сильна залежність від матері часто поєднується з почуттям ворожості до неї.

„Невтручання” - ще одна тактика сімейного виховання, яку не слід вважати вдалою. Ця тактика проявляється в незалежному співіснуванні дорослих і дітей. Бажаючи дати дітям можливість для самостійності і отримати більше вільного часу для себе, батьки ухиляються від активного втручання у справи дітей. В результаті індивідуалізм батьків, які вважають, що „у дітей свої проблеми, а у нас - свої” призводить до розвитку у дітей байдужості, обособленості та егоцентризму.

Якщо диктат і опіка характеризується вираженою домінантністю позиції одного з учасників сімейної взаємодії, то невтручання не дасть дитині достатніх орієнтирів і понять для визначення своєї позиції по відношенню до інших. Всі перераховані тактики сімейного виховання так чи інакше впливають на формування якостей особистості і її соціально-психологічних здібностей в налагодженні відносин з людьми. Дисбаланс в механізмі центрації - децентрації, що виникають при тактиці опіки, невтручання і диктату, сприяють фіксації дитини на своїй персоні.

Імовірно тільки тактика співробітництва з її демократичним стилем керівництва поведінкою підлітка, з узгодженістю думок членів сім'ї, з моральною підтримкою і зміцненням віри у дитини в власні сили, з добротою, довірою і заохоченням.

Проведене Т. Пашуковою співставлень дослідження рівня егоцентризму як властивості особистості в підлітковому віці і переважаючою тактикою батьків при вихованні їх в сім'ї показало наступне. В значній мірі егоцентризм детермінується тактикою опіки. друге місце у списку детермінуючих розвиток егоцентризму посідають диктат і невтручання.

Імовірність розвитку егоцентризму високого рівня у підлітків в сім'ї, в якій використовується тактика співробітництва, в 2 рази менша, ніж при диктаті і невтручанні та майже в 3 рази, ніж при опіці. Можливість розвитку високого рівня егоцентризму у дітей, що виховують в сім'ї, де використовується співробітництво обумовлено не тільки ступенем володіння батьками принципами цієї тактики, але і тим, що фактор сім'ї - не єдиний в його впливі на особистість. В підлітковому віці для великої частини дітей важливою умовою, що впливає на розвиток, стає група ровесників, групи шкільного спілкування і приятелі.

Ровесники, друзі більш старшого чи рідко - молодшого віку, приятелі по навчанню чи вільному проведенні часу з'являються у підлітків внаслідок тренування вмінь знаходити контакт з людьми. Первинні навики у використанні тих чи інших способів звертання, що з'явилися під впливом виховних дій рідних, відіграють і у встановленні міжособистісних відносин з однокласниками, дітьми, з якими знайомство здійснюється поза школою, велику роль. Замкнутість, сором'язливість, страх, іноді з'являються через незнання простих прийомів знайомства, поганої соціальної орієнтації та невміння сприймати зустрічне бажання спілкуватися у іншого.

Несприятливі міжособистісні відносини, що іноді викликані егоцентризмом школярів, перетворюються у фактор, який знову сприяє егоцентризму. Відбувається це внаслідок того, що людям властиво приховувати свої відносини і думки про інших, якщо вони носять негативний характер. Прагнення приховати свої справжні почуття, оцінки поведінки та вчинків товариша по навчанню, до якого складалося недоброзичливе від ношення, дистанція, недовіра знижують можливості зворотного зв'язку. При переведенні позитивних відносин з ровесниками величини егоцентризму у підлітків, як правило бувають середніми для їх віку. Такі відносини самі є результатом збалансованості центрації - децентрації по відношенню особистості до інших людей і самої себе. У випадках нейтральних, байдужих відносин, що складаються у дитини в середовищі однолітків, низький рівень егоцентризму може відповідати слабкій соціально-психологічній активності та недостатній потребі в самоствердженні [21;88-89].

Зустрічаються випадки, коли високий егоцентризм підлітків поєднується з позитивними відносинами до них ровесників. Такі рідкі явища пояснюються особливостями підліткового віку і специфікою шкільного керівництва і лідерства. У деяких активістів високий егоцентризм цілком може поєднуватися з позитивними безконфліктними відносинами з однокласниками, якщо їх позиція старости стала звичною. У однокласників в силу „ефекту ореола” тримається висока думка про здібності свого ровесника і вони не намагаються заперечувати його позицію чи вступати у суперечку. Звичка бути виконавцями у одних і звичка командувати - у шкільних активістів закріплюється з молодших класів і рідко змінюється при стійкому складі учнів у класі, на жаль, однобокість у розвитку вмінь і навичок керувати і використовувати, командувати і підкорятися погано позначається на розвитку особистості. Схильність до домінування, проявляється у командирському тоні, в зневазі до думок товаришів, в прагненні підкорити їх своїй волі. Все це сприяє безкомпромісності, але не вчить співробітництву. Змінюється сприймання школярем своїх однокласників і оцінка їх особистісних якостей. Вони уявляються йому як малоактивні, безініціативні, керовані, залежні, а свої якості по контрасту перебільшуються. Через високу самооцінку та недооцінку ролі ровесників у підлітка складається своєрідна мотивація і смислова сфера особистості, що відрізняється егоцентризмом. Цей егоцентризм в свою чергу стає „регулятором” відносин з людьми. В цих відносинах істотною є основа їх побудови. У егоцентричних людей замість потреби у взаєморозумінні, замість бажання встановити контакт і домовитися, досягти згоди за допомогою обговорення проблеми формується стійке прагнення підкоряти собі інших за допомогою вимог, наказів та інших способів волевиявлення. В спілкуванні і взаємодії починається дисгармонія в розвитку емоційно-вольової сфери та інтелектуальної, загальмовується процес набуття комунікативних навиків й розвиток організаторських здібностей всупереч очікуванням старших. Підліток залишається в позиції дитини і проявляє свою інфантильність у відносинах, оскільки використовує дитячі прийоми впливу на інших людей.

В підлітковому віці діти більше орієнтуються на самостійну оцінку себе як особистості. Свою самостійність в судженнях, порівняння себе з іншими підлітками легше здійснювати під час спілкування і взаємодії з ровесниками.

2.4 Егоцентризм і проблема групової сумісності в підлітковому віці

Особливістю підлітків є їх потяг до спілкування взагалі і до спілкування та взаємодії з ровесниками, зокрема. Учні середніх класів і старшокласники не тільки схильні до утворення угрупувань з однолітками в школі й поза школою, але і небайдужі до свого становища в них, до відношення до себе товаришів, з якими вони проводять значну частину свого часу. В ході спілкування, спільної діяльності, в ході виникаючих проблем у взаємовідносинах діти засвоюють морально-етичні норми, навчаються виконувати ті чи інші функції в колективі, виробляти життєві принципи, цілі і цінності. Через відносини до інших і відносини інших до себе в різноманітних групах і колективах, в які підлітків „закидає” життя, у них відбувається становлення важливих смислоутворюючих компонентів свідомості, засвоюються значення вчинків, „розшифровуються” мотиви поведінки і складається їх оцінка. На особистість, що розвивається серйозний вплив здійснює група як суб'єкт активності, але з другого боку, її формування залежить від особливостей осіб, які його складають. Клас чи інша група ровесників, будучи зібрана разом як суб'єкт діяльності та спілкування, не одразу стає зрілим і згуртованим колективом. Крім того, можливі випадки, коли школяр може ні разу і не потрапити у розвинуту, зі здоровим морально-психологічним кліматом групу. В таких випадках ймовірно, що у нього будуть розвиватися індивідуалістичні, прагматичні орієнтації та установки. А досвід життя в добре згуртованому колективі з його чіткою і справедливою організацією доручень, групових рішень, добрих відносин, побудованих на відповідальності і взаємодопомозі, є тою життєвою основою, тим особистісним досвідом, мірилом, оцінкою всього, що відбувається у знову створеній групі, але і мотивація для побудови відносин на принципах рівності та поваги один до одного.

На початкових стадіях становлення класного колективу велике значення має своєрідність осіб, які в нього входять. В цей період важливим виявляється участь у формуванні активу, утвердження свого місця в новому співтоваристві, пристосовницька чи активна життєва позиція школяра. Прагнення брати участь у життєдіяльності групи сприяє швидкому, хоч і напруженому групоутворенню і згуртованості. Навпаки дівчата і хлопці, поглинуті собою і займають позицію стороннього спостерігача і оцінювача того, що відбувається, можуть надовго затриматися на початкових стадіях формування своєї групи. Труднощі об'єднання підлітка з високим рівнем особистісного егоцентризму можуть бути викликані їх прагненням, виробленим з дитячих років, тільки до індивідуальних форм діяльності і звичкою реагувати на заохочення лише особистих, а не групових досягнень. Крім того, у більшості егоцентристів немає прагнення до кооперативної взаємодії через відсутність необхідних для цього навичок. Організаторські схильності своїх товаришів вони можуть відверто засуджувати і висловлювати в силу високої самооцінки і установок та сприймання свого переважання. Зрозуміло така позиція не сприятлива для встановлення товариських відносин, психологічної підтримки і взаємодопомоги. В групі високого рівня розвитку із загальноприйнятими цілями спільної діяльності, з мотивацією на їх досягнення, виробляється ціннісно-орієнтаційна єдність, заснована на ньому згуртованість членів, емоційне співчуття та співпереживання товаришам сприяють сприятливим міжособистісним відносинам, добрим почуттям членів групової активності [18;163]. В такій атмосфері у окремих особистостей з індивідуалістичними чи прагматичними прагненнями можуть відбуватися зміни в змісті смислової сфери свідомості і особистісної спрямованості. Ці зміни стимулюються системою відносин в групі, виконуваними функціями і реакцією на них ровесників та дорослих.

Організація відповідальних залежностей в класі чи іншій групі підлітків - це важлива ланка виховної роботи в цілому і в профілактиці егоцентризму зокрема. Правильно побудована система відповідальних залежностей дозволяє вихованцю змінювати позиції, протилежні по загальноприйнятому статусному їх значенню. До таких позицій відносяться: позиція керівника і позиція підлеглого; позиція координатора і управляючого спільною роботою; позиції виконавців.

Для формування смислової сфери свідомості велику роль грає принцип справедливості. Тому першою необхідністю є контроль і своєчасна допомога у створені морально-етичної атмосфери в класі. Щоб вчителю можна було вплинути на психологічну атмосферу, він сам повинен бути носієм і виразником норм моральності і розуміти важливість „справедливої групи”. Психологічний клімат - якісна сторона міжособистісних відносин, результат певного стилю керівництва і дотримання правил справедливості. Тому він є тим середовищем, в якому проходить розвиток не тільки класу як малої групи, але і особистості кожного окремого учня. Моральна „забрудненість” відображається двояким чином: якщо вона стосується контактної групи, то і наслідком буде стан конкретних школярів, а у випадку впливу індивідів з егоїстичними схильностями може погіршитися сам тон звертань вихованців один до одного, з'являється недовіра, замкнутість, заздрість з їх наслідками: сварками, образами та скаргами.

Школярі з високим рівнем егоцентризму і високим рівнем домагань частіше інших конфліктують з ровесниками, нагнітають напругу у взаємовідносинах, створюють проблеми взаємного нерозуміння. Тому і профілактику егоцентризму вихованців бажано супроводжувати зусиллями по створенню колективу з школярів і особливо піклуватися про психологічний клімат, обговорення того, що у вчинках товаришів і вихованців відповідає закону справедливості та нормам порядності. Необхідно проводити систематичні спостереження за емоційністю учнів, заохочувати прояви їх дружелюбності один до одного, вчити взаєморозумінню, сприяти створенню атмосфери довіри. Негативними моментами в емоційності групи слід вважати: занадто затягнутий стан тривоги чи напруги, різку полярність в зміні настрою, невідповідність емоційних переживань окремих школярів загальному настрою класу [21;127]. Перш ніж докладати зусилля, спрямовані на покращення психологічного клімату, слід зрозуміти причини перерахованих та інших відхилень в емоційних реакціях вихованців. Будь-яка подія - це точка дотику і взаємо перетину доль. Подія передбачає наявність співучасників та системи відносин „Я - інші”. Події тик чи інакше осмислюється учасниками, від цієї системи осмислення залежить і структура смислоутворююючої сфери свідомості. По нашим уявленням саме зміст подій потрібно використовувати для того, щоб розвинути здатність до співчуття, співпереживання, використовувати для встановлення обстановки взаєморозуміння та вчити дітей здійснювати дієву підтримку і допомогу.

Така підтримка і допомога потрібна підліткам з егоцентричною спрямованістю особистості. Але формування установок на допомогу іншим ще в більшій мірі сприяє зниженню егоцентризму та стимулює децентровану спрямованість соціоцентричного порядку. Не випадково В.О. Сухомлинський підкреслив, що „Найвірогідніший шлях назавжди відгородити себе від самотності - це навчити співучасті душі і думки в долі ближнього” [29;243]. В своїх педагогічних працях він показав, як і через які ситуації можна навчити дітей бути уважними до інших, до чужого горя, розвивати душевні якості шляхом співчуття до проблеми іншої людини. Досліджуючи причини і особливості життя підлітків-правопорушників та злочинців, В.О. Сухомлинський виявив, що у них не було безмежно дорогих їм людей, яким би вони віддали частинку своєї душі. В книзі „Народження громадянина” він писав: „І ось тому, що його не вчили вкладати свої духовні сили в іншу людину, тому він не навчився розуміти, відчувати, оцінювати самого себе, віддаючи свої сили творінню добра для іншої людини, він в роки підліткового віку ніби перестає помічати, що живе серед людей” [29;308]. Прояв співчуття, співпереживання характеризує соціоцентричну, духовну сторону особистості.

Особливий випадок представляє виникнення егоцентризму на фоні ситуативної та особистісної тривожності. Тривожні підлітки проявляють надзвичайну вибірковість в спілкуванні та дивують своєю обережністю у вчинках. Відкрито можуть розмовляти з небагатьма людьми, а їх симптоматика „занурення в себе” викликається різними та достатньо серйозними причинами. Серед таких причин можна виділити: втрату батьків чи інших близьких, переїзд та труднощі адаптації на новому місті проживання, погіршення здоров'я. Егоцентризм характерний для дівчат і хлопців з послабленим зором, слухом. Вони дуже переживають через зниження зорової чи слухової активності, яка обмежує їх можливості у порівнянні з іншими людьми. Погіршення можливості сенсорної сфери веде до посилення контролю за інформацією, стимулює розвиток не тільки мислення, але і ретрофлексії з її центрацією особистості на собі. Особливим випадком є розвиток тривожності і егоцентризму на фоні постійних повідомлень радіо, телебачення про екологічну небезпеку, життя у забруднених радіацією зонах, територіях з підвищеною природною радіацією. Неспокійні за себе, за своє здоров'я в цьому випадку являє собою об'єктивну умову для тривоги, а також стимулює егоцентричні тенденції в розвитку особистості. Це може проявлятися і у вимогах особливого відношення до себе інших людей. Робота психолога з таким видом егоцентризму повинна полягати у встановленні контакту з вихованцем, виявленні причин тривожності, „занурення в себе”, а потім - в психологічній і, особливо, емоційній підтримці, формуванні установок, що сприяють ліквідації причин фрустрації, тривожності, агресії, а якщо це через якісь причини неможливо зробити, то к психолога є засоби для спроби зміни відношення людини до цих причин. Велику роль в цій роботі може відіграти допомога однокласників, друзів. Тут також необхідні бесіди з ними психолога та відповідні рекомендації.

Таким чином навчання школярів взаєморозумінню, вмінню планувати і виконувати спільну діяльність, привчання до кооперативної взаємодії на різних рівнях, допомога у формуванні класного колективу є необхідними умовами розвитку особистості і профілактики егоцентричних тенденцій у підлітків.

Розділ 3. Експериментальне дослідження егоцентричної спрямованості підлітків та її проявів у взаємодії та спілкуванні

3.1 Організаційні умови дослідження

В ході даної роботи ми розробили план та послідовність психологічного дослідження, яке є спробою встановити зв'язок між рівнем егоцентризму підлітків та характером їх міжособистісних відносин.

Перш за все на основі постановки проблеми ми обрали тему дослідження. Адже висунення проблеми є початком будь-якого експерименту. Проблема зазвичай ширша, ніж тема, включає в себе список логічно пов'язаних питань, які співвідносяться із змістом проведеного огляду та аналіз літератури. У народженні проблеми можна виділити такі етапи:

1. Виявлення нестачі у науковому знанні про реальність.

2. Опис проблеми на рівні буденної теми.

3. Формулювання проблеми в термінах наукової дисципліни.

Після цього ми визначили мету дослідження, його об'єкт та предмет.

На другому етапі проводимо аналіз літератури на дану тему: монографій, збірників, словників, газетних та журнальних статей. Окреслюємо коло вчених, що займалися вивченням егоцентричних якостей, ознайомившись з результатами їх досліджень. Далі характеризуємо поняття особистісна спрямованість та егоцентризм. Необхідними є також обґрунтування актуальності висунутої проблеми. На основі цього формуємо свою гіпотезу, що звучить наступним чином: егоцентризм є однією з причин виникнення проблем і конфліктних ситуацій у взаєминах з ровесниками, вчителями, батьками.

Уточнивши гіпотезу здійснюємо підбір та апробацію необхідних психодіагностичних методик. Методики в експерименті повинні підбиратися таким чином, щоб з їх допомогою можна було правильно оцінювати величину усіх показників. Такі методики повинні бути валідні та надійні, зрозумілі для учнів. Для нашого експерименту ми обрали наступні методики: методика „Дослідження егоцентричної спрямованості особистості”, методика „Дослідження егоцентризму у спілкуванні та взаємодії”, методика „Визначення домінуючої особистісної спрямованості підлітка”, методика „Діагностика схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса”.

Усі ці діагностичні методики відповідають зазначеним вище вимогам. Крім цього ми визначили місце і час проведення дослідження (ЗОШ №4 м. Рівне; час проведення - під час уроку; приміщення - клас). Ситуація та місце проведення експерименту не повинні викликати у піддослідних напруги, не властивої їм у повсякденному житті, повинні зводити до мінімуму можливу дію побічних факторів, які здатні вплинути не результати дослідження. Оптанти мають бути в нормальному, звичному для них фізичному та психологічному стані, нікуди не поспішати, не бути надто стурбованими.

Наступний етап - планування експериментального дослідження. В першу чергу нам потрібно ліквідувати вплив зовнішніх факторів (присутність сторонніх людей, шум, втома оптантів, вплив експериментатора).

Після цього проводиться підбір підлітків для дослідження. Ми обрали учнів 9-го класу, вік яких складає 13-14 років. Підлітки саме цього віку за дослідженнями Г.І. Пашукової та ін. мають максимальні показники егоцентризму. Вже у наступні роки відбувається зниження центрації підлітків на собі.

Наступним є проведення експерименту. Дослідник організовує взаємодію з учнями, інструктує їх, проводить навчальну серію, реєстрацію поведінки досліджуваних, опитує їх по завершенні експерименту. Виділяємо 3 під-етапи:

а) підготовка експерименту (підготовка приміщення, обладнання, уточнення інструкцій).

б) інструктування та мотивування досліджуваних. Інструкція повинна включати мотиваційні компоненти, тобто учасник тестування повинен знати, які можливості надає йому участь у експерименті (інформація про свої здібності, особистісні риси, допомога у вирішені проблеми). Для багатьох досліджуваних ситуація експерименту незвична, вони хвилюються, увага змінюється, розуміння інструкцій залежить від особистісних когнітивних здібностей та темпераменту, а іноді і знання мови. Тому необхідно перевіряти як оптант зрозумів інструкцію і при необхідності повторити її, але без коментарів.

в) Експериментування. Спочатку потрібно переконатися в дієздатності оптантів, у їх бажанні брати участь у тестуванні. В процесі експерименту перед дослідником повинна лежати інструкція, в якій зафіксовано порядок його дій. Необхідно реєструвати додаткові ознаки поведінки оптантів. По закінченні дослідження потрібно подякувати учням за роботу.

Підбір методів статистичної обробки, її проведення та інтерпретація результатів є наступним етапом нашого дослідження.

Останнім етапом є висновки, що спростовують або підтверджують гіпотезу.

3.2 Опис та обґрунтування використаних методик

Для експериментального дослідження піднятої нами проблеми використано адаптовані методики, які засновані на методах спостереження, тестування, опитування. Серед егоцентричних проявів в підлітковому віці перш за все слід враховувати ті, що відносяться до властивостей особистості. В ці періоди активного формування найважливіших структуроутворюючих якостей особистості і її самосвідомості можна контролювати за допомогою ряду діагностичних процедур рівні ретрофлексії, егоїзму та егоцентричних тенденцій в характері.

Однією з основних методик у нашому дослідженні є „Методика визначення домінуючої особистісної спрямованості підлітка”. Дана методика являє собою модифікаційний варіант розробленого у 1994 році стандартизованого інтерв'ю. В її основу була покладена широко розповсюджена в російській (П.Я. Горфункель, М.С. Славіна та ін) й зарубіжній (Л. Колберг), психологічній літературі методика альтернативного вибору. Валідність методики була перевірена шляхом співвідношення її результатів з даними, отриманими шляхом експертної оцінки [7;272].

Висхідним положенням при підборі питань для інтерв'ю було те, що при всій суперечливості відношення людини до самої себе можна виділити деякі тенденції, пов'язані з переважно позитивним чи переважно негативним відношенням. Вказані тенденції проявляються в прийманні особистістю себе як цілого, терпимому відношенні до свого минулого, в усвідомлені себе як суб'єкта діяльності, як особистості, як суб'єкта спілкування, в задоволеності своїм соціальним статусом.

Оцінка цього здійснюється по дихотомічній шкалі. При цьому позитивне відношення до себе проявляється в згоді з твердженням, що відображають вище перераховані елементи. Таку ж кількість тверджень містять ті ж елементи із знаком „-”. Згода з ними означає негативне відношення до себе. При цьому максимально можливе негативне відношення до себе відповідає - (-16) умов. од; а максимально позитивне - (+16) умов. од. Таким чином, реальному відношенню окремої людини до себе відповідає точка на шкалі в інтервалі від (- 16) до (+16) умов. од.

Подібним чином визначається відношення особистості до суспільства, яке є неоднозначним. Під суспільством в даному випадку мається на увазі і окрема людина, і країна і людство в цілому. Однак у підлітка відношення до суспільства, як правило актуально базується на відношенні до найближчого оточення. Хоча це відношення також неоднозначне, але можна виділити переважно позитивні чи переважно негативні тенденції. Ці тенденції проявляються у прийнятті іншої людини такою, якою вона є в цілому, у визначенні значимості іншого як суб'єкта діяльності, як особистості, як суб'єкта спілкування, в позитивному відношенні до навколишніх людей, до свого народу, його теперішнього, минулого і майбутнього.

Оцінка цього відношення також здійснюється по дихотомічній шкалі. При цьому позитивне відношення до суспільства проявляється у згоді з твердженнями, що відображають вище перераховані елементи. Негативне відношення до суспільства визначається згодою з твердженнями, в яких містяться ті ж елементи, але із знаком „-”.

Переважання позитивного відношення до себе позначається як Я „+”; негативного - як Я „-”. Переважання позитивного відношення до суспільства - як С „+”, негативного - як С „-”. Поєднання Я „+”, Я „-”, С „+”, С „-” пов'язані з проявом певного типу спрямованості особистості: егоцентрична, гуманістична, негативістська, соціоцентрична та в підлітків - акцентуацій.

Опитувальник містить 40 тверджень (8 з яких - „шкала неправди”) (Див. Додаток 1). В кожному елементі основного тексту опитувальника міститься в єдинстві відношення особисті до самої себе і до суспільства. У відповідності з інструкцією, опитуваний погоджується з твердженням, якщо він погоджується з обома його частинами. Такий спосіб постановки тверджень ставить особистість в ситуацію вибору, що підвищує надійність отриманих результатів [7;273].

Інструкція.

Дорогий друг!

Твоїй увазі пропонується ряд висловлювань; виразивши своє відношення до яких, ти зможеш побачити особливості твоїх взаємовідносин з ровесниками, дорослими і з самим собою, а якщо існують складності, то ти зможеш визначити деякі їх причини. Це допоможе тобі зробити перші кроки на шляху покращення відносин з навколишніми.

Своє відношення до висловлювань слід виражати, користуючись наступними позначеннями.

1 - Так.

2 - Можливо, так.

3 - Важко відповісти.

4 - Можливо, не так.

5 - Ні, це не так.

Отож, в бланку відповідей поряд з номером висловлювання постав цифру, яка виражає твоє відношення до нього.

Намагайся довго не задумуватися над відповідями: як правило, те що першим прийде в голову, найбільш адекватно відображає внутрішній стан людини, його відношення. Чим більш щирим ти будеш у відповідях, тим більш точну інформацію ти можеш отримати про себе.

Бажаємо успіху!

Процедура обрахування та аналізу.

В кількісній обробці беруть участь тільки відповіді, що виражають згоду досліджуваного, тобто позначені цифрами 1 і 2.

При 5 і більше позитивних відповідей по „шкалі неправди” (висловлювання 4, 11, 16, 18, 25, 30, 37) в анкеті до отриманих результатів неможна відноситись як до достовірних.

Обробка даних.

1. За допомогою ключа підраховується сумарне алгебраїчне значення по шкалі „Я” і по шкалі „С” (Див. Додаток 2).

2. Отримані значення Я і С заносяться в графік.

3. Виявляється тип особистісної спрямованості.

4. Переважання „крайніх” відповідей (1 і 5) може свідчити про впевнену, можливо, авторитарну позицію автора, високу самооцінку особистості.

5. Значна кількість відповідей, позначених цифрою „3” може свідчити про страх презентувати свою позицію, про конформну поведінку автора анкети, про відсутність у нього стійкої, обдуманої, самостійної позиції.

6. „Розкидання” відповідей по різним типам направленості (на відміну від того, коли відповіді в основному сконцентровані, в одному типі) може також говорити про розгубленість автора, про відсутність у нього чітких, продуманих і внутрішньо прийнятних уявлень про себе як особистість і про не сформованість принципових позицій.

Дана методика дає достатньо обґрунтовані уявлення про самооцінку особистості підлітка, однак ці уявлення поки існують лише на рівні гіпотез і потребують підтвердження в ході додаткових досліджень.

Методика дає можливість психологу допомогти підлітку визначити його психологічне самопочуття, ті сфери взаємодії, які є для нього найбільш емоційно комфортними чи, навпаки, напруженими і зробити обґрунтований прогноз про причини напружених відносин з ровесниками, дорослими і самим собою, а також визначити напрямки роботи по покращенню взаємовідносин з навколишніми. Крім того, знання реального стану особитісної спрямованості підлітків допоможе педагогу знайти адекватні форми і методи взаємодії з ними, що, безумовно, послужить підвищенню ефективності освітньої діяльності в цілому.

Для визначення рівня егоцентричної направленості підлітка використаємо методику „Дослідження егоцентричної спрямованості особистості”. Дослідження відбувається за допомогою проективного тесту - егоцентричний асоціативний тест (ЕАТ), що вперше був запропонований Г. Шустровой для визначення величини егоцентризму у дорослих людей [20;46]. Операційно егоцентризм тут визначається як стурбованість людини своєю персоною, своїми думками, прагненнями говорити про себе.

Перевірка тесту на валідність та надійність, стандартизація тесту проводилась Г.І. Пошуковою. Величина егоцентризму по тесту підлягала статистичній обробці, і в кожній віковій групі школярів співставляли отриманий рівень егоцентризму з даними відкритого невключеного спостереження та експертними оцінками. Перевірка на надійність здійснювалась шляхом повторного тестування з інтервалом в 5 міс. і в рік. Стійкість даних визначалась на основі коефіцієнтів рангових кореляцій.

Процедура дослідження.

Дослідження егоцентричної спрямованості особистості можна проводити як з одним досліджуваним, так і з групою, якщо забезпечені умови суворої індивідуальності. При роботі з групою кожен учасник тестування повинен бути забезпечений бланком, ручкою та зручно розміщуватися за столом.

Особливістю цієї, як і всіх інших методик дослідження егоцентризму, є те, що досліджуваному не повідомляється справжньої мети тестування. В якості „підставної” може бути названа мета перевірки швидкості письмової мови чи швидкості виникнення асоціацій у відповідь на стимульний словесний ряд початків речень В інструкції досліджуваному важливо підкреслити, що зміст, грамотність, каліграфія при виконанні завдання значення не мають. Крім того, досліднику забороняється будь-що пояснювати досліджуваному окрім інструкції і тим більше неможна висловлювати своє відношення до його суджень.

Інструкція.

Тест містить 40 незакінчених речень (Див. Додаток 3). Вам необхідно доповнити кожне з них так, щоб вийшли речення, в яких виражена закінчена думка. Одразу записуйте перше, що прийшло в голову. Намагайтесь працювати швидко. Час виконання завдання фіксується.

Бланки рекомендується досліджуваним підписувати, коли вони здають заповнені тести. В цей момент експериментатору слід швидко їх переглянути, не вчитуючись в зміст, і якщо в бланку є незавершене речення, то такий бланк досліджуваному повертається з проханням завершити пропущені речення.

Обробка результатів.

Мета обробки результатів - отримання індексу егоцентризму. По величині цього індексу можна судити про рівень егоцентричної спрямованості особистості.

Обробляти результати має сенс, якщо досліджуваний повністю справився з тестом. Тому в процесі тестування важливо слідкувати, щоб усі речення були закінченими. Якщо ж все-таки в тестовому бланку виявилось більше 10 незакінчених речень, то він обробці та аналізу не підлягає. В такому випадку досліджуваного просять про тестування ще раз і краще - через декілька днів.

Індекс егоцентризму визначається шляхом виявлення і підрахування речень, що містять інформацію, яка вказує на самого суб'єкта. Ця інформація виражається займенником першої особи однини та всіма особовими, присвійними, власними займенниками. Це можуть бути займенники типу: „я”, „мені”, „моє”, „ми”, „мною” і т.п. Інформацію про сам суб'єкт несуть також речення при наявності дієслова у формі першої особи однини.

Індексом егоцентризму служить кількість вище-позначених речень. Такі речення свідчать про центрацію індивіда на себе, своїх думках, почуттях, настроях.

Аналіз результатів.

Для визначення рівня егоцентричної спрямованості особистості отриманий індекс егоцентризму співставляється з приведеними в таблиці шкалами. Дані таблиці дозволяють визначати дуже низький, середній, високий і дуже високий рівні егоцентричної спрямованості. При цьому приймати в розрахунок вік та стать досліджуваного, бо таблиця складена з врахуванням статево вікової динаміки егоцентризму в підлітковому і юнацькому віці.

Таблиця для визначення рівня егоцентричної спрямованості в підлітковому та юнацькому віці. [21;148].

Клас	Стать	Рівень егоцентричної спрямованості
Вік (років)	Ч/Ж	дуже низький	низький	середній	високий	дуже високий
5-й 10-11	хлопчики дівчата	0-2 0-2	3-9 3-8	10-25 9-24	26-32 25-31	33-40 32-40
6-й 11-12	хлопчики дівчата	0-4 0-3	5-11 4-10	12-27 11-26	28-34 27-33	35-40 34-40
7-й 12-13	хлопчики дівчата	0-6 0-9	7-13 10-14	14-28 15-26	29-35 27-32	36-40 33-40
8-й 13-14	хлопчики дівчата	0-5 0-8	6-12 9-13	13-27 14-25	28-35 26-30	36-40 31-40
9-й 14-15	хлопчики дівчата	0-2 0-3	3-8 4-9	9-22 10-23	23-28 24-29	29-40 30-40
10-й 15-16	хлопчики дівчата	0-2 0-2	3-7 3-8	8-20 9-23	21-26 24-29	27-40 30-40
11-й 16-17	хлопчики дівчата	0-1 0-1	2-7 2-7	8-20 2-21	21-26 22-27	27-40 28-40

За допомогою методики „Дослідження егоцентризму в спілкуванні та взаємодії” ми виявимо форму егоцентричної спрямованості особистості та степінь її прояву в спілкуванні та взаємодії. дана методика розроблена і адаптовано Т.І. Пошуковою.

Процедура дослідження.

Методика являє собою варіант стандартизованого невключеного спостереження. Під час дослідження спостерігач фіксує кількість поведінкових чи інтровертованих форм егоцентризму, а також всі інші неегоцентричні акти спілкування і взаємодії. Одиницями чи емпіричними референтами егоцентризму є:

- Висловлювання своєї точки зору як єдино можливої чи правильної.

- Спроби висловлювання по тій чи іншій проблемі чи темі розмови без врахування завершеності думки товариша, що висловлюється.

- Використання командного тону, авторитарність висловлювань типу: „Помовчіть!”, „Слухайте мене!”.

- Оцінки вчинків, поведінки, думок і зовнішнього вигляду інших без врахування їх образливості для особистості. Наприклад: „Чому ти кричиш як дурень?”, „Говориш, сам не знаєш що!”

- Провокування конфліктних ситуацій з наступною впертістю. Типовими репліками при цьому можуть бути: „Ні. Це не так”, „Я з тобою не збираюся погоджуватися” та інші.

- Образа з метою привертання до себе уваги. Вона проявляється в тоні голосу, в міміці.

- „Замикання в собі” типу спеціального мовчання, коли чекають відповіді.

- Повторення думок інших як своїх власних, тобто небажання диференціювати свою і чужу точку зору. Вона часто буває викликане прагненням приховати свою позицію по обговореному питанню.

- Розповіді про себе чи інших, але в зв'язку з підкресленими згадуваннями про їх відношення до себе. Це висловлювання типу: „Моя бабуся...”, „Вчора мій молодший брат мене здивував”. Крім того сюди відносяться і розповіді про свої речі ти тварин.

- Передача повідомлення чи розповідь про який-небудь випадок, в якому розповідач повідомляє іншим свою думку, оцінку, відношення, а тільки потім передає зміст подій.

В ході дослідження спостерігачу потрібно відмічати та тільки репліки того, за ким спостерігається, але і не вербальні реакції: особливості міміки, постави, жести, тон голосу. Важливо слідкувати за емоціями і особливостями обміну інформацією, за характером взаємодії та фіксувати все це в протокол дослідження, користуючись категоріями таблиці спостережень (Див. Додаток 4-5).

Досліднику важливо в процесі спостереження відмічати кожну егоцентричну чи неегоцентричну форму реагування і відмічати її в протоколі для фіксації результатів спостереження рискою.

Обробка результатів.

Мета обробки результатів - отримати кількісні показники егоцентризму екстравертованої та інтровертованої форми. Для цього в протоколі результатів підраховується сума реагувань, відповідних тому чи іншому чи емпіричному референту кожної з трьох його колонок. Потім внизу кожної колонки підраховують загальну суму для екстравертованої, інтровертованої форми егоцентризму та суму неегоцентричних реакцій. Щоб вирахувати індивідуальні індекси егоцентризму, які дозволили б порівняти егоцентричність різних людей, необхідно ту чи іншу суму, записану в протоколі, поділити на загальне число всіх реакцій, тобто скласти величини всіх трьох сум (Е_з). Далі здійснюється обрахування показника егоцентризму екстравертованої форми (Е_е), показник егоцентризму інтровертованої форми (Е_і).

Аналіз результатів.

В ході аналізу результатів бажано спочатку дати загальну характеристику егоцентричності і порівняти, яка з його форм переважає чи взагалі, переважаючою є неегоцентричність висловлювань та інших реакцій досліджуваного. Для цього порівнюють чи суми чи показники Е_Е, І_Е, Н_Е.

Для приблизної оцінки степені прояву тої чи іншої форми егоцентричної спрямованості особистості пропонується наступна шкала:

Величина форми егоцентризму (чи ЕЕ чи Еі)	Степінь її вираження
0 - 0,3	слабка
0,31 - 0,66	середня
0,67 - 1,00	сильна

Останньою методикою, яку використано у нашому дослідженні, що власне і підтвердила вплив егоцентризму підлітків на міжособистісне спілкування, була Методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса (адаптація Н.В. Гришиної). У своєму підході до вивчення конфліктних явищ К. Томас робив акцент на зміні традиційного відношення до конфліктів, виділивши п'ять способів регулювання конфліктів К. Томаса.



Рис. П'ять способів регулювання конфліктів К. Томаса.

Для опису типів поведінки людей в конфліктних ситуаціях К. Томас вважає допустимою двохвимірну модель регулювання конфліктів, основними вимірами в якій є кооперація, пов'язана з увагою людини до інтересів інших людей, втягнутих у конфлікт, і наполегливість, для якої характерний акцент на захисті власних інтересів. Відповідно цим двом основним вимірам К. Томас виділяє наступні способи регулювання конфліктів:

1) Змагання (конкуренція);

2) Пристосування;

3) Компроміс;

4) Уникання.

В своєму опитувальнику по виявленню типових форм поведінки К. Томас описує кожен з п'яти перерахованих можливих варіантів 12 судженнями про поведінку індивіда в конфліктній ситуації. В різноманітних поєднаннях вони згруповані в 30 пар, в кожній з яких респонденту пропонується обрати те судження, яке є найбільш типовим для характеристики його поведінки (Див. Додаток 6).

Обробка результатів.

Кількість балів, набраних індивідом по кожній шкалі, дає уявлення про вираженість у нього тенденції до прояву відповідних форм поведінки в конфліктній ситуаціях. Обробка здійснюється за допомогою ключа (Див. Додаток 7).

3.3 Аналіз результатів експериментального дослідження

При проведені нашого дослідження було обстежено 30 осіб віком 13-14 років. Як вище зазначалося дослідження проводились у Рівненській загальноосвітній школі №24 у 8-му класі.

Насамперед за допомогою Методики визначення домінуючої особистісної спрямованості ми визначили спрямованість кожного підлітка. Обробка та якісний аналіз результатів дали можливість представити усі дані у вигляді таблиці №1.

Таблиця №1.

№	Прізвище та ім'я	Шкала „Я”	Шкала „С”	Сума по шкалах „Я” і „С”	Шкала неправди	Домінуюча спрямованість
		Я +	Я -	С +	С -
1	Баєчко Андрій	4	8	2	10	[-4;-8]	4	негативістська (мізантроп.)
2	Баєчко Катерина	5	7	11	2	[-2;9]	3	соціоцентрична (конформ.)
3	Грищук Владислав	НЕДОСТОВІРНІСТЬ
4	Гуменюк Ольга	3	5	9	4	[-2;5]	3	соціоцентрична (конформ.)
5	Гюнтер Володимир	10	1	7	4	[9;3]	2	гуманістична (індивід.)
6	Дячук Марина	10	5	10	6	[5;4]	3	гуманістична (індивід.)
7	Ємільянова Ольга	11	3	7	6	[8;1]	3	гуманістична (індивід.)
8	Контомірова Оксана	7	3	11	2	[4;9]	4	гуманістична (альтруїст.)
9	Конончук Світлана	4	8	6	2	[-4;2]	3	соціоцентрична (самопринизл.)
10	Копчинський Володимир	9	6	4	11	[3;-7]	2	егоцентрична (егоїст.)
11	Кундель Анна	НЕДОСТОВІРНІСТЬ
12	Лінник Павло	4	7	2	10	[-3;-8]	3	негативістська (мізантр.)
13	Майорова Марина	НЕДОСТОВІРНІСТЬ
14	Марусова Катерина	4	7	10	0	[-3;10]	0	соціоцентрична (конформ.)
15	Марчук Володимир	6	4	4	2	[2;2]	3	гуманістична
16	Мізерний Павло	2	6	3	6	[-4;-3]	4	негативістська (самопринизл.)
17	Мороз Роман	9	5	2	11	[4;-9]	1	егоцентрична (егоїст.)
18	Однобурцева Раїса	10	9	6	14	[1;-8]	3	егоцентрична (егоїст.)
19	Павельчук Олена	10	2	4	6	[8;-2]	2	егоцентрична (індивід.)
20	Піючук Дмитро	5	8	12	1	[-3;11]	0	соціоцентрична (конформ.)
21	Попіль Олена	9	4	5	8	[5;-3]	3	егоцентрична (індивід.)
22	Примак Сергій	8	2	11	5	[6;6]	1	гуманістична
23	Старжинський Євген	8	4	11	5	[4;6]	0	гуманістична (альтруїст.)
24	Стецюк Василь	7	4	9	2	[3;7]	2	гуманістична (альтруїст.)
25	Сущик Олена	10	3	4	8	[7;-4]	1	егоцентрична (індивід.)
26	Хмина Ольга	НЕДОСТОВІРНІСТЬ
27	Хом'як Віталій	12	1	8	6	[11;2]	0	гуманістична (індивід.)
28	Хом'як Сергій	12	0	4	6	[12;-2]	1	егоцентрична (індивід.)
29	Хоменко Віталій	9	4	6	7	[5;-1]	0	егоцентрична (індивід.)
30	Чорноус Маргарита	10	4	4	8	[6;-1]	3	егоцентрична (індивід.)

Графічне подання типів спрямованості.

Аналізуючи дані представлені у таблиці та на графіку слід одразу відкинути результати чотирьох учнів, так як кількість їх позитивних відповідей по „Школі неправди” перевищує допустимий максимум, а отже, до отриманих результатів неможна відноситись як до достовірних. Таке перевищення по „Шкалі неправди” може свідчити про неадекватні уявлення підлітків про самих себе, про переживання, небажання розкриватися, а можливо, по прийнятих особистістю ідеальних уявленнях про себе.

Основна ідея використаної нами методики полягає у тому, що за відношеннями особистості до себе і до суспільства визначається тип особистісної направленості. Серед обстежених нами підлітків 34,6% характеризуються егоцентричною спрямованістю, при якій особистість знаходиться в центрі самої себе. Основною цінністю для підлітка з такою спрямованістю є він сам, його думки, судження.

Більшість підлітків із домінуючою егоцентричною спрямованістю характеризуються індивідуалістичною акцентуацією, тобто позитивним ставленням до себе (Я) та цілком негативним ставленням до суспільства (С). Відношення до суспільства у цих дітей дуже вимогливе, менш терпиме, однак між ним і суспільством не має провалля. Егоїстична акцентуація властива 33% підлітків з усіх обстежених з егоцентричною спрямованістю. Особистість з таким підтипом спрямованості повністю центрується на собі. Вважаємо, що ці підлітки потребують особливої уваги батьків, психологів, вчителів, так як при несприятливих умовах даний підтип може перейти в негативістську спрямованість, тобто привести до істотних негативних змін особистості.