Вплив музики і музичних творів на емоційну сферу підлітків

Впилив музики в корекційному плані має позитивне значення. Експериментальні дослідження свідчать, шо музика, впливаючи па пристрасті людини, може прискорити чи уповільнити пульс. Музика, спів можуть втамовувати біль. відволікати, схиляти до сну. надавати естетичне задоволення, нормалізувати дихання та кровообіг, знімати втому та повертати бадьорість.

Нас цікавлять два види емпатії: співпереживання - тобто переживання суб'єктом тих відчуттів, які зазнає дитина в своєму оточенні, та співчуття - переживання суб'єктом відчуттів іншого, інших почуттів. Прикладом співпереживання може бути хвилювання дитини, яке вона відчуває під час відповіді товариша на підсумковому уроці, коли вона чекає своєї черги, а в цей час її товариш відповідає біля дошки. Прикладом співчуття може бути співчуття людині похилого віку, виявлення жалості, хоча ці вболівання можуть бути характерними не для всіх.

Можна припустити, що під час співпереживання суб'єкт переносить на себе чужі емоційні етапи та переживання відчуття іншого, як свої, оскільки такі ж були в минулому досвіді суб'єкта та, головним чином, якщо вони передбачені для неї в подальшому найближчому майбутньому.

При співчутті суб'єкт переживає за іншого начебто «безкорисливо». Звичайно, співпереживання та співчуття можуть проявлятись не тільки в чистому вигляді - при співчутті можливе переживання, а при співпереживанні - співчуття.

Музичні здобутки викликають у підлітків певне відношення до соціальних явиш. Через їхній зміст вони пізнають життя й працю свого народу, знайомляться з персонажами вітчизняної історії, поняттям Батьківщина, музика сприяє вихованню почуття патріотизму. У процесі спілкування з музикою потрібне підпорядкування інтересам колективу погодженість дій, виховуються почуття дружби й товариства, такі властивості особистості, як самовладання, витримка, дисциплінованість, розвиваються чуйність й ініціатива. Спів поліпшує вимову, розвиває координацію голосу й слуху, зміцнює голосовий апарат, є своєрідним видом дихальної гімнастики. Музика впливає не тільки на слуховий аналізатор, але й на загальний стан усього організму, підсилює, послабляє стан кровообігу завдяки реакціям, пов'язаним зі зміною подиху. Отже, музичне виховання сприяє фізичному розвитку. І, нарешті, музика благотворно впливає на розумовий розвиток. У процесі оволодіння новими знаннями розвиваються мислення, пам'ять, складається система понять. Безпосередній і тісний зв'язок музики з навколишньою дійсністю дає можливість виховувати в підлітків уміння порівнювати й зіставляти явища, а, отже, сприяє розвитку їхніх пізнавальних інтересів.

2. Експериментальне дослідження

Експериментальне дослідження було проведено на базі Славутського ліцею - інтернату в жовтні 2009 року. Діагностикою було охоплено 87 учнів 9-х класів, з них - 54 дівчинки та 33 хлопчики віком 14 - 15 років.

Для дослідження даної проблеми була використана методика Ганса та Сиббіли Айзек «PEN» для вивчення індивідуальних психологічних рис особистості. Метою діагностики є вивчення тих якостей підлітка, що виступають в ролі істотних компонентів особистості. Методика містить шкали: екстраверсії - інтроверсії, нейротизму, психотизму і специфічну шкалу для оцінки щирості досліджуваного, його відношення до дослідження. Перераховані шкали вимірюють наступні особливості. Екстраверсія проявляється в комунікабельності, в активній, оптимістичній, самовпевненій та імпульсивній поведінці; для інтровертів характерна некомунікабельність, пасивна, спокійна, вдумлива, розсудлива поведінка. Людині з високим рівнем нейротизму властиві надчутливі реакції, напруження, тривожність, незадоволення собою і оточуючим світом, ригідністю. Індивід з низьким рівнем нейротизму спокійний, безтурботний, невимушений в спілкуванні, надійний. Шкала психотизму говорить про схильність до асоцільної поведінки, демонстративності, неадекватності емоційних реакцій, високу конфліктність осі, що мають високі бали по даній шкалі.

Високі оцінки по шкалі екстраверсія - інтроверсія відповідають екстравертованому типу, низькі - інтровертованому. Середній показник становить 7 - 15 балів.

Високі показники по шкалі нейротизму говорить про високу психічну і емоційну нестійкість. Середні показники становлять 8 - 16 балів.

Високі показники по шкалі психотизму вказують на високу конфліктність. Середні показники становлять 5 - 12 балів.

Якщо по шкалі щирості кількість балів перевищує 10, то результати дослідження вважаються недостовірними.

Завдання дослідження:

1. Визначити рівень емоційної стійкості підлітків

2. За результатами діагностики сформувати групу дітей, які мають високий рівень нейротизму, для подальшої корекційно - розвивальної роботи.

3. Проведення повторного діагностування з контролюючою метою.

Аналіз та інтерпретація даних. В результаті дослідження були отримані такі дані:

Отже, в груповій структурі темпераменту переважає холеричний тип - в середньому 31% опитаних.

На другому місці - сангвінічний - 30,3%.

Третім за вираженістю є меланхолічний тип - 27,3%. Найменш вираженим виявився флегматичний - показник - 11,3% опитаних.

Сильний тип нервової системи у 61,6%, слабкий тип - 37,4% обстежених.

Психологічний портрет холерика

Девіз холерика - «все або нічого!». Відрізняється підвищеною збудливістю і неврівноваженістю поведінки, різкими змінами настрою, всі реакції даного типу мають яскравий характер. Коли «заведеться», може бути агресивним, схильним до ризику. Міміка і жести виразні, мова швидка. Витрачає багато енергії, тому холерику потрібен досить тривалий період сну, щоб відновитися.

У діяльності енергійний, цілком віддається справі, здатний подолати будь-які перешкоди, може виконувати багато завдань одночасно. У спілкуванні прагне лідерства, віддає перевагу рухливим іграм, динамічним заняттям. Товариський, але буває дуже прямолінійним, що заважає йому підтримувати рівні відносини з оточуючими. Важко пристосовується до всіляких обмежень, режимних моментів, вимог старших. Діти такого типу часто намагаються керувати дорослими, конфліктують зі своїми однолітками, не хочуть виконувати певні правила, можуть висловлювати протест. «На місці» там, де потрібні швидка реакція і ініціатива.

Позитивні риси: товариський, енергійний, впевнений у собі, наполегливий, активний, ініціативний, вважає за краще боротися.

Негативні риси: нестриманий, дратівливий, грубий, запальний, здатний на безрозсудні вчинки, часто ризикує.

Рекомендації. Раціонально використовуйте енергію дитини шляхом переключення з одного виду діяльності на інший, не гальмуйте активність таких дітей у формі прямої заборони. Не підвищуйте голос і не залякуйте, але й не задовольняйте їх примхи тільки заради спокою. Холеричні діти потребують тактовної допомоги та співчуття при ускладненнях. Спілкуйтесь спокійним та впевненим тоном, намагайтеся уникати різних емоційних реакцій, спрямованих безпосередньо на учня. Краще впливати опосередковано, через колектив. Враховуйте мотиви вчинків, залучайте до активної діяльності, пов'язаної з виявом ініціативи.

Батькам можна порекомендувати обмежувати впродовж дня заняття, які збуджують нервову систему, за дві години до сну пропонувати спокійні види занять. Не карайте дитину-холерика статичним положенням тіла. Необхідно пропонувати такі види діяльності, які б формували і розвивали довільну увагу (шахи, шашки, лото, інші настільні ігри, різні види зображувальної діяльності тощо). Виявляйте зацікавлене розуміння душевного стану дитини, тактовно і опосередковано запобігайте «зривам». Холерика важливо виховувати добрим, чуйним, турботливим, оскільки цей тип дуже схильний до агресивності.

Психологічний портрет флегматика

Спокійний, повільний, пунктуальний, врівноважений, незворушний в будь-яких ситуаціях, легко стримує свої пориви і емоції, вміє терпіти фізичний біль. У нього майже не буває некерованих вчинків. Легко і успішно виконує роботу, що вимагає напруги. Особливо ефективний при монотонній роботі. Неквапливий, діє за принципом «сім разів відміряй, один - відріж». Любить планувати свою роботу, дотримувати прийнятий розпорядок життя. Упертий і наполегливий в досягненні мети, почате звичайно доводить до кінця. Коротко спілкується, не любить пустого базікання. Важко пристосовується до нової обстановки. Хворобливо реагує, коли необхідно перебудуватися або відмовитися від звички. Болісно переживає несправедливість, зазіхання на його права, розлуку з близькими людьми. Боїться і не любить змін, нестабільності. Не витримує фізичних навантажень, якщо змушений виконувати їх у швидкому темпі. Хороший там, де потрібні зваженість, неквапливість, холоднокровність.

Позитивні риси: неквапливий, схильний до порядку, неконфліктний, поступливий, роз судливий, діловитий, наполегливий, сильна воля, відчуття товариства.

Негативні риси: млявий, байдужий у відношенні до праці, себе, людей; сором'язливість, лінощі.

Рекомендації: слід наполегливо використовувати завбачливі настанови на будь-яку діяльність, здійснювати докладний інструктаж (Що? Коли? У якій послідовності?). Не карайте флегматика за повільність, не звинувачуйте у некмітливості, бо тоді у дитини формується комплекс неповноцінності через постійні невдачі. Залучайте до цікавої діяльності, стимулюйте вияв щирих почуттів, зміцнюйте віру у власні сили. Уникайте демонстративних доручень, пов'язаних з високим темпом виконання. Дорослі мають помічати і вітати кожен вияв її самостійності, непомітно допомагати у складних справах. У флегматика необхідно розвивати уяву, мислення, почуття: на життєвих прикладах ознайомлюйте дитину з різновидами почуттів та емоцій, навчайте правильно виявляти їх у відповідних ситуаціях. Потрібно навчити також правильно переключати увагу під час виконання завдань і раціонально розподіляти час.

Психологічний портрет сангвініка

Легко йде на контакт, швидко адаптується в новому колективі і вікових ситуаціях. Живий, рухомий, швидко реагує на події. Не губиться в будь-якій ситуації, легко ладнає з людьми, знаходить спільну мову, часто стає «душею компанії». Легко й швидко при необхідності міняє тактику поведінки, винахідливий і дотепний. Міміка і жести яскраві і виразні, голос гучний, настрій доволі стійкий. Відрізняється ораторськими здібностями, життєлюбністю, мажорним настроєм, здатний повести за собою, користується симпатією ровесників.

Як і холерик, легко береться за справу, відгукується на все нове, але так само легко здатний втратити до нього інтерес, коли вщчуття новизни проходить. Інтереси і нахили мають поверховий характер. Намагається займатися тільки приємною, легкою і цікавою для нього діяльністю й уникати складного, неприємного, нецікавого. Умієдолати перешкоди. Люблячи комфорт, легко мириться зі скрутою. Необхідний там, де потрібні швидка реакція і холоднокровність

Позитивні риси: допитливий, товариський, привітний, рухомий життєрадісний, емоційний, жвавий, комунікабельний, впевнений, любить бути в колективі.

Негативні риси: легковажний, безтурботний, нестійкі інтереси, переоцінює себе, не доводить справи до кінця.

Рекомендації: вимоги повинні бути максимально справедливими. Слід давати вихід їхній енергії, стимулювати розкриття потенціалу і здібностей у суспільно-корисній праці. Довіряйте, підтримуйте корисну ініціативу, починання, закріплюйте віру у власні сили у процесі подолання труднощів. Допомогу надавайте у формі відкритої дружньої підтримки, поради. Не варто давати доручення, пов'язані з довготривалою монотонною діяльністю. Використовуйте додаткові стимули, аби домогтися завершення роботи. Якщо дитина недоброякісно виконала завдання, заставте виконати те саме ще раз. Пам'ятайте, що в дитини-сангвініка швидко руйнуються звички, вона швидко втомлюється від одноманітних занять, форм і методів роботи. Формуйте стійкі інтереси, навчіть виконувати роботу до кінця. Будьте максимально вимогливими при скоєнні дитиною найнезначніших порушень. Навчіть дитину дорожити дружбою. Використовуйте лідерські якості сангвініка в колективі, залучаючи до організації суспільно-корисних заходів.

Психологічний портрет меланхоліка

Такі діти малоактивні, вразливі, малорухливі. Тонкий настрій органів чуття, їх легко образити, глибоко переживають щонайменші невдачі, все приймають близько до серця, лякливі. Ці особистісні якості не можна ліквідувати. Відчуття відрізняються поглибленістю. Звичайно замкнутий, меланхолік розкутий тільки з близькими. Не прагне бути на перших ролях. Дуже вимогливий до себе і оточуючих. Досить пасивний у спілкуванні з дорослими і однолітками. Тактовний, уміє зважати на почуття інших людей. Важко переносить інтенсивну напружену роботу, надає перевагу спокійним видам діяльності, переважно любить гратися окремо від дітей. Швидко втомлюється, нерішучий, схильний до коливань. Дуже вразливий і чутливий до схвалення своєї діяльності чи негативної оцінки результатів своєї праці. У екстремальних і стресових ситуаціях можливий зрив, але у звичайній, доброзичливій обстановці такі діти кмітливі, уважні і чутливі. Слабкий тип нервової системи. Дуже довго і хворобливо адаптується в новому колективі.

Позитивні риси: м'який, тактовний, делікатний, серйозний, чуйний, уміє дружити.

Негативні риси: замкнутий, образливий, скритний, пригнічений, песимістичний.

Рекомендації: завжди дотримуйтесь принципу поступовості. Правильний виховний підхід полягає в тому, що дорослий виявляє співчуття і повне розуміння, тактовно, глибоко і зацікавлено проникайте в її духовний світ. Проявляйте максимум доброти, здійснюйте моральну підтримку та зміцнюйте віру у власні сили. Не допускайте підвищення голосу, окриків та непосильних вимог. Виховуйте волю, наполегливість і почуття власної цінності в колективі. Комунікабельність розвивайте за допомогою гри. Вчасно, кілька разів приходьте на допомогу меланхоліку під час виконання завдань, схвалюйте, підтримуйте найменший прояв активності. Потрібно через певний проміжок часу організовувати «ситуації успіху» для такої дитини. Вчіть планувати свою діяльність, розумно розподіляти час. Батькам треба навчити дитину збалансувати добову і тижневу тривалість праці і відпочинку, інакше можливе нервове і фізичне виснаження на грунті хронічної перевтоми або формування відрази до праці, апатія.

Нейротизм - це емоційна стійкість. Характеризує емоційну стійкість або нестійкість. Нейротизм за деякими даними пов'язаний з показниками лабільності нервової системи. Емоційна стійкість - це риса, що виражає збереження організованої поведінки, ситуативної ціленаправленості в звичайних та стресових ситуаціях. Характеризується зрілістю, відмінною адаптацією, відсутністю великої напруженості, а також схильності до лідерства, комунікабельністю. Нейротизм виражається в надмірній неврозності, нестійкості, поганій адаптації, схильності до швидкої зміни настрою (лабільності), почуті вини, стурбованості, депресивних реакціях, неуважності, нестійкості в стресових ситуаціях. Нейротизму властива емоційність, імпульсивність, мінливість в контактах з людьми та інтересах, невпевненість в собі, виражена чутливість, схильність до дратівливості. Нейротична особистість характеризується неадекватно сильними реакціями по відношенню до стимулів, що їх викликають. У осіб з високими показниками по шкалі нейротизму в несприятливих стресових ситуаціях може розвинутися невроз.

За даними нашого дослідження серед 87 учнів 13 мають показники нейротизму більше 16 балів, що дає нам основу залучити їх до корекційно - розвивальної програми «Чарівний світ почуттів» (автор Сіроштан С.В.). (Слід зазначити, що така кількість дітей є оптимальною для проведення тренінгу).

Основною метою програми є: розвиток та активізація особистісно - значущих якостей і рис формування позитивного світосприйняття. Програма розрахована на дітей віком від 5 до 15 років. Заняття проводяться у вигляді тренінгу, тривалість кожного заняття орієнтовно 1,5 - 2 години, в залежності від віку дітей. Загальна кількість занять - 10.

Завдання програми:

· формування особистіно - значущих рис і вмінь дитини;

· навчання прийомам самовдосконалення;

· створення позитивного образу «Я»;

· оволодіння вмінням працювати в групі;

· вироблення механізму побудови конструктивних взаємовідносин з однолітками, друзями та іншими;

· оволодіння техніками роботи з піском, водою в поєднанні з казко - та музикотерапією, метою яких є корекція емоційного розвитку.

Психолого - педагогічні принципи розвивальної роботи:

· комплексність;

· поступове збільшення складності розвивальних технік;

· доступність;

· системність;

· зворотній зв'язок;

· активність

Розроблений тренінг є комплексом психолого - педагогічних технік прямого і опосередкованого впливу на особливості емоційної зрілості дітей.

Зміст тренінгу передбачає проведення серії спеціальних групових занять з дітьми та підтримку і закріплення позитивних змін в психіці дитини.

Наприкінці тренінгу діти мають уміти:

· керувати своїми емоціями;

· асертивно виражати свої негативні почуття конструктивно вирішувати конфлікти;

· володіти техніками роботи з піском, водою в поєднанні з музикотерапією через:

- оживлення неживих об'єктів;

- відстеження своїх відчуттів; розвиток уявлень про різноманітність рухів;

- розігрування позитивної комунікабельної моделі;

- співпереживання досвіду колективного вирішення проблем;

- розвиток креативних здібностей особистості з використанням творчих видів діяльності. (Додаток 1)

Тренінгові заняття проводилися 2 рази в тиждень після обідньої перерви 7 уроком. Загальна тривалість нашого заняття - 5 тижнів (1,5 місяця). 11 - та зустріч з підлітком була присвячена контрольному діагностуванню. Це дало нам змогу перевірити рівень нейротизму і зіставити ці дані з отриманими раніше результатами.

Після повторного діагностування за методикою Айзека «PEN» у 4 дітей рівень нейротизму знизився до 10 балів, у 1 дитини - до 16 балів, у 1 - до 5. Таким чином завдяки систематичним тренінговим заняттям у 5 з 13 підлітків вдалося знизити рівень нейротизму до середніх показників, у 1 дитини - до низького рівня.

Загальна результативність та позитивна динаміка склала 45,9%.

Висновки

Життєдіяльність як дорослої людини, так і дитини перебігає у постійних контактах з іншими людьми, предметами та явищами навколишньої дійсності. До всього, що оточує людину, вона виявляє певне ставлення, яке проявляється у різноманітних емоціях. Це ставлення може бути позитивним, негативним або нейтральним. Нейтральне ставлення не пов'язане з виникненням емоцій. Якщо предмети, явища відповідають потребам, можливостям людини, вони викликають позитивне ставлення та виникнення позитивних емоцій (задоволення, радості, захоплення).

У протилежному випадку виникає негативне ставлення та відповідні емоції (страх, образа, туга, сум, смуток, пригніченість, збентеженість тощо). Інакше кажучи, в емоціях відображаються переживання людини, співвідношення між бажаннями, потребами та можливостями їх задоволення.

Позитивні емоції покращують процеси пам'яті, мислення. Виявлено певні закономірності зв'язку емоційних станів з інтелектуальними процесами: етап радості, захоплення сприяє успішному виконанню пізнавальних, проблемних завдань, тоді як негативні емоції, стани гальмують їх виконання. На стадії перцептивних дій відбуваються виникнення активних зустрічних рухів, які направлені на обстеження предмету. Підвищується емоційна реакція на конкретні музичні твори. Сприйняття музики набуває свій наочний зміст і утворює важливу форму пізнання і спілкування з дорослими. Змістовне сприйняття музики виникає на стадії утворення естетичних моделей. На цій стадії відбувається активне вироблення розумових операцій порівняння і оцінки сприйнятої музики. Музичне мислення підлітка формується в залежності від набутого музичного досвіду.

Таким чином, музичне мислення - це вид психічної активності, яка складає внутрішню властивість музичного переживання. Формування музичного мислення сприяє загальному інтелектуальному розвитку. Музика активізує розумові здібності, а також працездатність та зосередженість, здатна розвивати та підвищувати інтелект людини. Експериментальні дослідження свідчення, що музика, впливаючи на пристрасті людини, може прискорити чи уповільнити пульс. Музика, спів можуть втамовувати біль, відволікати, схиляти до сну, надавати естетичне задоволення, нормалізувати дихання та кровообіг знімати втому та повертати бадьорість. Вплив музики в корекційному плані має позитивне значення. Як показує наше дослідження, використання релаксаційної музики, класичних творів в інструментальній обробці у поєднанні з корекційними вправами дає нам можливість працювати з надмірною емоційною збудливістю у дітей підліткового віку. Діючи частково на підсвідомому рівні, заспокійлива або бадьора гармонійна музика здатна зменшити дратівливість, збудливість, реактивність чи надмірні емоційні переживання в стресовій ситуації. Як бачимо, після контрольного діагностування, ми отримали доволі непоганий результат: у 6 дітей з 13 вдалося знизити високий показник нейротизму до середнього рівня, що підтверджує нашу.

Але важливо використовувати цілющі впливи музики для зміцнення психічного здоров'я людини на більш ранніх етапах її життя. Необхідно змалку привчати дітей до роботи розуму і душі, збагачувати їхній досвід спілкування з музичними творами.

Емоційне переживання - це джерело духовного світу особистості. Оскільки людина - істота емоційна, то емоційні переживання та почуття невід'ємні від духовного світу особистості. І саме твори мистецтва, зокрема музичні, формують нашу емоційну культуру естетичних почуттів і смаків, духовну культуру нашого життя. Особливе значення мають естетичні почуття для підростаючого покоління. Ці почуття є органічною умовою для формування валеологічної культури гармонійно розвиненої особистості.

Список використаної літератури

1. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды. - М., 1979.

2. Борисова Е.А. Закон октав в природе. - Переяслав - Хм., 1999.

3. Вознесеньська О., Мова Л. Арт - терапія в роботі практичного психолога: використання арт - технологій в освіті. - К., 2007.

4. Выготский Л.С. Психология исскуства. - М., 1986.

5. Додонов Б.И. В мире емоций. - К., 1987.

6. Ісаєнко Н. Формування загальнолюдських духовно - моральних цінностей (Психолог - 2008 - №29 (317)).

7. Кальниш В., Петрик В. Вплив звукових феноменів на підсвідомість (Психолог - 2007 - №18 - 19).

8. Каррол Э. Изард. Психология емоций. СПБ., 2003.

9. Копытин А.И. Основы арт - терапии. - СПБ., 1999.

10. Костюк О.Г. Сприймання музики і художня культура слухача. - К., 1965.

11. Леви В.Л. Исскуство быть собой. Индивидуальная психотехника. - М., 1991.

12. Петрушин В.И. Музыкальное восприятие как средство изучения личности школьника (Вопросы психологии. - 1986. - №1).

13. Пузич Я.І. Ноти замість пігулок. (Фармацевт - практик. - 2004. - №11).

14. Раппорт С.Х. Исскуствознание и точние науки. - М., 1979.

15. Роджерс Н. Путь к целостности: человекоцентрированная терапия на основе экспрессивных исскуств (Вопросы психологии. - 1995. - №1).

16. Рудницька О.П. Музика і культура особистості; проблеми сучасної педагогічної освіти: навчальний посібник. - К., 1999.

17. Сіроштан В.В. Чарівний світ почуттів (Психологічна газета - 2008 - №15).

Размещено на Allbest.ru