Процес становлення особистості у молодшому шкільному віці. Форми та методи формування емпатії у дітей

- Фарби у більшій мірі, ніж інші матеріали дозволяють емоціям, настроям й образам плавно переходити через руки (малювання пальцями) безпосередньо в матеріал й відображаються із мінімальним контролем.

- Акварель можна наносити по-різному: картини можуть бути яскравими й тьмяними, чіткими чи розмитими, важкими чи легкими.

- У воскових крейд дуже насичений колір. Вони набагато твердіші, ніж інші перераховані матеріали, й таким чином, відкривають лише частину можливостей психічної саморегуляції.

-·Фломастери потребують під час малювання пильного контролю. Використання фломастерів викриє момент придушення страху перед багатством власних переживань та відчуттів. Якщо дитина, не дивлячись на запропонований кольоровий матеріал, вибере простий олівець., це свідчить про те, що щось, можливо, перешкоджає її емоційному вираженню. Зачорнені місця часто вказують на депресивні розлади чи глибоку депресію.

- Папір великого формату стимулює до широких, вільних дій, дозволяє відмовитись від контролю й обмежень, які потребує робота із малими форматами.

Для групових малюнків найчастіше використовується шпалерний папір. Крім цього потрібні додаткові матеріали: матеріал для колажу, ножиці, клей ПВА, посуд для води, велика коробка, м'яч.

2.3 Аналіз та інтерпретація отриманих даних

Нами було проведено дослідження рівня емпатії учнів 4-х класів віком 8-9 років. У дослідженні брало участь 50 осіб, віком 8-9 років.

Дослідження проводилося у два етапи. Досліджуваних, котрі навчаються у 4-х класах, ми поділили на дві групи - експериментальну (4-А) й контрольну (4-Б) по 25 учнів у кожній. Оскільки метою дослідження було визначення рівня сформованості емпатії у молодших школярів, перш за все ми визначили рівень самооцінки досліджуваних за допомогою методики "Мій портрет у променях сонця".

Більшість вчених вважають, що емпатія тісно пов'язана із самооцінкою, а розвиток самооцінки у дитини багато в чому залежить від ставлення до неї сім'ї та оточуючих. Взагалі, самооцінка - це усвідомлення власної ідентичності. Вона складається в процесі пізнання людиною себе. За змістом самооцінка розрізняється як завищена, занижена та адекватна, проте існує погляд, що класифікувати самооцінку можна як висока, низька, середня, остання сприяє розвитку людини. Завищена чи занижена утруднюють цей процес. Те, як людина оцінює себе - переживання гідності, самозадоволення, самоповага, чи приниження, почуття неповноцінності частково залежить від її соціального статусу, але й ще більше від оцінок, котрі вона отримує від значимих для неї осіб [19].

Формуванню самоповаги молодшого школяра сприяє залучення його батьками до обговорення різних сімейних проблем та планів, повага до його думок та бажань, що збігаються із вимогами до формами поведінки. Безконтрольність, байдужість до дитини, ігнорування її особистості та зневага гідності призводить до формування низької самооцінки. Вседозволеність, захвалювання - сприяють появі зазнайства. Отож, досліджуваним контрольної та експериментальної груп було запропоновано аркуш паперу, на якому було зображено сонце із десятьма промінчиками. Досліджуваним потрібно було б в центрі сонечка написати своє ім'я, але в променях - позитивні й негативні якості, було наголошено на те, що якщо не вистачає промінчиків - їх можна домалювати.

Отож, більшість досліджуваних експериментальної групи (40%) написали по дві позитивні якості та по чотири (40%), що свідчить про дуже низький рівень та низький рівні самооцінки, яка змушує особу ніяковіти, почуватись невпевнено, й некомфортно. Особи із низьким рівнем самооцінки неадекватно реагують на критику. Вони все сприймають на свій рахунок. Всі люди роблять помилки, коли ж розбираєш помилку із адекватною особою, вона все розуміє, розмова ведеться конструктивна. Дитина із низькою самооцінкою сприймає розбір ситуації як образу, душевну травму, свідоцтво своєї неповноцінності. Низька та дуже низька самооцінка заважає їй відокремити себе від ситуації, від своєї помилки. При дуже низькій чи низькій самооцінці у людини існує комплекс неповноцінності. Вона невпевнена в собі, несмілива, пасивна. Такі люди відрізняються надмірною вимогливістю до себе й ще більшою вимогливістю до інших. Вони нудні, у собі та інших бачать лише недоліки.

Така ж ситуація й в контрольній групі 8% досліджуваних експериментальної групи написали по шість позитивних якостей, що свідчить про середній рівень самооцінки, що дорівнює адекватній самооцінці. У контрольній групі - 4% осіб із середнім рівнем самооцінки. Взагалі, особи із середнім рівнем самооцінки правильно реагують на зауваження батьків, учителів, оточуючих, правильно (реально) зіставляють свої можливості й здібності, вміє прогнозувати адекватне ставлення оточуючих до результатів своєї діяльності. Взагалі, поведінка осіб із середнім рівнем самооцінки неконфліктна, а в ситуації конфлікту особи поводять себе конструктивно. Внутрішніх конфліктів майже немає. Існує також невеликий відсоток (12%) осіб у експериментальній групі із високим рівнем самооцінки, оскільки учні обрали по вісім позитивних якостей. При високій самооцінці у людини виникає неправильна уява про себе, ідеалізований образ своєї особистості. Вона переоцінює свої можливості, орієнтована на успіх, ігнорує невдачі. Сприйняття реальності у неї часто емоційне, невдачу чи неуспіх вона розцінює як наслідок чиїхось помилок чи обставин, котрі склались несприятливо. Справедливу критику на власну адресу сприймає як причепливість. Така людина конфліктна, схильна до завишення образу конфліктної ситуації, в конфлікті поводить себе активно, роблячи ставку на перемогу. Схожа ситуація у досліджуваних контрольної групи. У цій групі осіб із високим рівнем самооцінки 16%. Отож, рівень самооцінки в обох групах до експерименту приблизно однаковий. Слід також зазначити, що жоден досліджуваний експериментальної й контрольної груп не написали жодної негативної якості.

Наступним нашим кроком було проведення тесту "Незакінчені речення" (див. Додаток Б). Метою проведення даного тесту було визначення рівня емпатії учнів молодшого шкільного віку, а також із метою визначення рівня розуміння та усвідомлення таких важливих понять, як "справедливість", "співчуття", "чесність". Доказом її валідності може бути співпадання експериментальних даних із характеристиками, отриманими у процесі бесіди від учителів, а також з результатами інших методик та спостережень за учнями. Досліджуваним обох груп (експериментальній й контрольній) було б запропоновано доповнити незакінчені речення на бланку так, щоб речення, по можливості, точно виражали їхні справжні почуття. Це було запропоновано зробити із кожним реченням, й якомога швидше, правдивіше. Якщо у досліджуваних виникали проблеми із відповіддю, учні могли пропустити це речення, й повернутись до нього пізніше. Також досліджуваним було б наголошено на тому, що неправильних відповідей не буває.

Отож, отримані результати свідчать про те, що більшість досліджуваних експериментальної групи (48%) мають низький рівень емпатії. Особи із низьким рівнем емпатії відчувають значні труднощі у спілкуванні як із однолітками, так із дорослими (батьками, вчителями, старшими). Вони відчувають себе незручно у великій компанії, у класі. У більшості випадків виявляють нездатність до розуміння вчинків інших людей, вважають їх незрозумілими й безглуздими. Вони віддають перевагу заняттям конкретною справою на самоті, що заважає успішній соціалізації. Особи із низьким рівнем емпатії полюбляють точні формулювання й раціональні рішення. Вони, зазвичай, мало друзів, а тих, що є, цінуються за успішність та розум, ніж за чутливість й чуйність. Молодші школярі мають тонку душу, й інтуїтивно відчувають ставлення до собі, а тому відповідають тією ж монетою.

У контрольній групі відсоток осіб із низьким рівнем емпатійності (52%). Значний відсоток (32%) в експериментальній групі осіб із середнім (чи нормальним) рівнем емпатійності. Досліджувані із середнім рівнем емпатійності є чутливими до потреб й проблем оточуючих, великодушні, здатні прощати образи. Вони спокійно переносять критику на власну адресу із боку дорослих, намагаються не конфліктувати, поважати та прислухатися до інших, врівноважені. У контрольній групі цей відсоток становить 28%. Також в обох групах (контрольній й експериментальній) є особини із високим рівнем емпатії - 20%.

Особи із високим рівнем емпатії чутливі до потреб й проблем оточуючих, великодушні, схильні до "всепрощення". Зазвичай, молодші школярі із високим рівнем емпатії мають здатність до читання людських облич, вміють бачити настрій та емоції інших людей. Вони товариські, чутливі, мають здатність швидко встановлювати контакти із оточуючими та знаходити із ними спільну мову. Отримані результати даної методики свідчать про те, що досліджувані експериментальної та контрольної груп мають приблизно однаковий рівень емпатії. Слід також зазначити, що у досліджуваних обох груп слабко розвинений категорійний апарат, який характеризує емпатію.

Наступним нашим кроком було проведення дослідження емоційного відшукування за допомогою методики емоційного відшукування молодших школярів (власна модифікація модифікованого тесту-опитувальника емпатичних тенденцій, розробленого А.Мехрабіена). Кожному учаснику експериментальної й контрольної груп було запропоновано тест-опитувальник, який містив 33 твердження, які відображали ті чи інші ситуації, що могли викликати співчуття, співпереживання під час спілкування та взаємодії із людьми, із продуктами їхньої діяльності, із живою чи неживою природою. Крім цього, кожен отримав бланк відповідей із нумерацією відповідних опитувальнику тверджень й два варіанти можливих відповідей: "Так" й "Ні".

Бланки для відповідей не підписувались, а певним чином пронумерували, із метою збільшення довіри. Серед досліджуваних обох груп був проведений попередній інструктаж, під час якого досліджуваним пояснили структуру бланку, та принцип за яким слід було б відповідати. Було наголошено на тому, що опитувальник не містив неправильних відповідей. Аналіз отриманих результатів показав, що у більшості досліджуваних експериментальної групи (44%) низький рівень емпатичних тенденцій, що свідчить про те, що учні "закріпачені" із низьким рівнем розвитку емоційної чутливості. У контрольній групі таких осіб - 48%. Значний відсоток (36%) досліджуваних контрольної групи мають середній рівень емпатичних тенденцій, що свідчить про достатньо сформований рівень емоційної чутливості. У контрольній групі таких осіб - 32%. Також слід зазначити, що в обох групах (експериментальній й контрольні є невеликий відсоток осіб із високим рівнем емпатичних тенденцій - 20%). Слід звернути особливу увагу на осіб із низьким та з високим рівнем емпатичних тенденцій. Розвиток емоційної чутливості залежить від багатьох факторів, серед яких: ступінь актуалізації потреб люди, вміння правильно приймати невербальну інформацію про стан людини чи тварини за позою, мімікою, жестами, інтонацією голосу тощо, а також - від життєвого досвіду, від характеру виховання в сім'ї та школі. Найбільш вірогідно, що емоційна чутливість визначається спрямованістю особистості, котра виражається емпатичними тенденціями.

У разі низького рівня емпатичних тенденцій, в експериментальній й контрольній групах по 20% у кожній, дуже важливо проаналізувати фактори та продумати заходи, які б дозволяти "розкріпачити" й розвинути емоційну чутливість, потрібну для життя. Отримані результати за проведеною методикою у експериментальній й контрольній групах показали, що у більшості досліджуваних низький рівень сформованості емпатичних тенденцій.

Отож, нами був розроблена програма розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку, якої ми впровадили у експериментальній групі.

Дана корекційна програма розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку був побудована на засаках розуміння, емпатії зі сторони експериментатора. Вона мала на меті зняти емоційну напругу, виразити своє "Я". Першим кроком у корекційно-розвивальній програмі було формування у дітей молодшого шкільного віку вміння розпізнавати свої емоції, вміння ними керувати. Ми ставили також за міту: навчити молодших школярів розпізнавати різні емоції, називати, порівнювати й бачити їх не тільки в собі, але й у інших, тобто ми намагалися виробити почуття емпатії.

Ми припустили, що саме запропоновані нами заняття створять умови, в які кожна дитина може говорити за допомогою засобів мистецтва й художньої діяльності про найпотаємніше, про найважливіше. При цьому спеціальна підготовка, талант й художня цінність роботи значення не малі. Важливим був безпосередньо процес творчості, а також особливості внутрішнього світу дитини. Незаперечним був той факт, що більшість дітей молодшого шкільного віку люблять малювати. Саме малюнок їм є не мистецтвом, а мовою. Дітям, не так на жодні обставини, легше було б невербально виразити як внутрішні відчуття, так і ситуації. Тому вік від 5 до 10-11 років називають "золотим віком" дитячого малюнка. Навіть у старшому віці, не дивлячись на розвиток усного мовлення, процес малювання також допомагає саморозкриттю особистості.

Метою створеної програми був розвиток емоційно-почуттєвої сфери дітей молодшого шкільного віку, ознайомлення їх із поняттям "емпатія" та її формами; навчання їх правильно діяти при виникненні ситуацій, котрі потребують підтримки, співчуття, допомоги; розвинути навички правильного поводження таким ситуаціях.

Заняття проводилися в експериментальній групі, котра складалася із 25 осіб, котрі навчаються у 4-х класах, 1-2 рази на тиждень. Тривалість заняття від 20 до 60 хвилин, в залежності від бажання та працездатності дітей. Слід зауважити, що під час проведення занять, досліджувані були дуже активні, що виключило можливість тривання заняття по 20 хв. По завершенню програми, учасники були задоволені, ділились позитивом із іншими.

Висновки

Утвердження нових демократичних норм в українському суспільстві висуває нові вимоги до духовного розвитку дитини, її підготовки до життя. В контексті наукових теорій духовного розвитку особистості постає нове бачення психологічних проблем розвитку дитини, починаючи з ранніх етапів її становлення.

Уважно проаналізувавши психолого-педагогічну літературу, визначено особливості емоційно-чуттєвої сфери у дітей молодшого шкільного віку, а саме, що молодший шкільний вік не тільки є сензитивним для формування навчальної діяльності, але є дуже важливим етапом у соціальному розвитку дитини, у становленні її зв'язків з оточуючими людьми за межами родинних стосунків.

Для вивчення особливостей емоційно-почуттєвої сфери дітей молодшого шкільного віку, ми проаналізували особливості їх психічного та фізичного розвитку. Було з'ясовано, що перехід дитини в школу супроводжується формуванням складних і часто суперечливих почуттів, зумовлених новим становищем молодшого школяра серед дітей, у сім'ї. Стосовно пізнавальних процесів можна говорити про те, що виникнення, сила та протікання інтелектуальних почуттів залежить великою мірою від змісту й організації їх діяльності, особливо навчальної. Інтелектуальні почуття дітей молодшого шкільного віку виявляються в допитливості, яка постійно зростає за умови правильної подачі інформації, знань. Стосовно моральних почуттів, то слід сказати про глибокі зміни в сфері моральних почуттів. Стосунки молодшого школяра з класом багато в чому визначаються його успішним навчанням. Учні, які навчаються в початковій школі, вже можуть виявляти високі моральні почуття: піклування і чуйність до матері, до вчительки і навіть до чужих людей, якщо вони хоробрі, благородні, віддані один одному. Бесіди з учнями 4-х класів і обговорення разом з ними вчинків літературних персонажів або реальних людей розвивають у них уміння правильно оцінювати факти, якщо, звичайно, вони їм зрозумілі і не виходять за межі їх життєвого досвіду. Однак оцінки, які дають діти цього віку, дуже часто прямолінійні.

Для дітей молодшого шкільного віку дуже характерні різні оцінки своїх вчинків і вчинків інших людей, а також судження про них. Ця суперечність властива самому життю, самим фактам людських відносин, в які включається школяр. У них дуже важко розібратися дев'ятирічним дітям.

Гуманізація суспільного життя тісно пов'язана насамперед з поліпшенням людських взаємин. У цьому контексті великого значення набуває проблема розвитку та виховання почуттєвої сфери особистості. Найвищі почуття, особливо моральні, що характеризують високорозвинену в духовному сенсі людину, надихають її на великі справи та благородні вчинки, які не даються дитині в готовому вигляді від народження. Вони формуються батьками, родиною, навчальним закладом, суспільством. Прищеплення дитині знань про моральні норми лежить на плечах батьків, а зі в ступом у школу - й на вчителях. Першокласники (молодші школярі) особливо чуттєві й добре піддаються впливу. В цей період дуже важливою є співпраця вчителів і батьків з метою створення єдиної системи виховання.

В процесі навчання відбувається систематичне залучення до моральних знань. Важливим джерелом їх накопичення є знайомство дітей молодшого шкільного віку з навколишнім середовищем: туризм, екскурсії по місту, на виробництво. У нашій роботі ми встановили, що емпатія відноситься до вищих почуттів, і вона є досить важливою властивістю людини.

Саме це стало поштовхом для проведення нами експериментальної роботи з даної проблеми. Під час проведення первинного зрізу ми отримали результати, що свідчили про недостатню сформованість емпатії у дітей молодшого шкільного віку.

Ми висунули гіпотезу, що дітям молодшого шкільного віку властива нестійка емпатійність.

Виконане дослідження не претендує на повне розв'язання проблеми особливостей формування емпатії у дітей молодшого шкільного віку у фасилітаційній взаємодії. Отримані результати доводять необхідність подальшого теоретичного та експериментального дослідження цієї проблеми.

Список використаних джерел

1. Авдеева Н.Н. Понятие идентификации и его применение к проблеме понимания человека человеком // Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга: Тез. доклада - Краснодар, 1975. - С. 6-9.

2. Авраменкова В.В. Совместная деятельность дошкольников в проявлении гуманного отношения к сверстниками // Вопросы психологии. - 1980. - №5. - С. 60-70.

3. Бодалев А.А., Каштанова Т.Р. Теоретико-методологические аспекты изучения эмпатии // Групповая психотерапия при неврозах / Под ред. Б.Д. Карвасарского и В.А. Мазуренко. - Л., 1975. - С. 11-19.

4. Бодалев А.А. Личность и общение: Избр. психол. труды. 2-е изд., перераб. - М.: Междунар. пед.акад., 1995. - 324 с.

5. Бех І.Д. Вивчення особистості молодшого школяра // Поч. шк. - 1993. - №3.

6. Божович Л.И. Отношение к учению как психологическая проблема. - "Известия АПН РСФСР", вып. 36, 1951.

7. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте - М., 1968.- с. 464.

8. Бондаренко Л.И. Основные этапы становления самосознания. - К., 1979.

9. Борисенко С.Б. Методы формирования и диагностики эмпатии учителей: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01. - Л., 1988. - 14 с.

10. Валлон А. Психическое развитие ребенка. - М.: Просвещение, 1967. - 196с.

11.Выговская Л.П. Проблема эмпатии в психологии // Социально-психологическая природа эмпатии: проблемы и перспективы исследования. - Одесса, 1996. - С. 171-186.

12. Врублевская Е.Г. Педагогические условия развития у педагога способности к фасилитирующему общению в процессе его профессиональной деятельности (на материале учреждений дополнительного образования детей): автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 "Общая педагогика" / Елена Геннадиевна Врублевская. - Хабаровск, 1999. - 21 с.

13. Гаврилова Т.П. Понятие эмпатии в зарубежной психологии (Исторический обзор и современные проблемы) // Вопросы психологии. - №2. - 1975.

14.Димова О.В. Педагогические условия развития способности к фасилитирующему взаимодействию у будущих учителей: дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Ольга Ивановна Димова. - Хабаровск, 2002. - 190 с.

15. Дубровина И.В. Психодиагностика личности. - К., - 1989.

16. Жижина И.В. Психологические особенности развития фасилитации педагога: дис. канд. псих. наук: 19.00.07 / Инна Владимировна Жижина. - Екатеринбург, 2000. - 186 с.

17. Журавльова Л.П. Психологія емпатії: монографія / Журавльова Л.П. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. - 328 с.

18. Захарова А.В. Уровень притязания как показатель самооценки / Новые исследования в психологии и возрастной физиологии.- М.: Педагогика, 1989.- с. 42-47, 137.

19. Казанжи М.Й. Психологічні особливості осіб з різним типом фасилятивності: дис. канд. псих. наук: 19.00.01 / Марія Йосипівна Казанжи. - Одеса, 2007. - 190 с.

20. Кондрашихіна О.О. Формування здатності до фасилітаційних впливів у майбутніх практичних психологів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. псих. наук : спец. 19.00.07 "Педагогічна та вікова психологія" / О.О. Кондрашихіна. - К., 2004. - 20 с.

21. Кулагина М.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие.- М.: Изд-во РОУ, 1996. - 180 с.

22. Липпс Т. Руководство по психологии / Пер. с нем. М.А. Лихарева. - Спб.: О.Н.Попова. - 1907. - 394 с.

23. Макарова Л.Л., Синельникова В.М. Загальна психологія: Навч. посібник для студентів ВНЗ. - Київ: Центр. навч. літ-ри, 2005.

24. Общая психология: Учебник для студентов пединститутов / Под ред. А.В.Петровского.- М., 1986.

25. Орищенко О.А. Диференційно-психологічний аналіз емпатії: Автореф. дис. канд. психолог. наук: 19.00.01. - Одеса, 2004. - 21 с.

26. Сумина В.Е. Развитие умений фасилитации общения у студентов в процессе овладения иноязычной речью: автореф. дисс. на соискание науч. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.08 "Теория и методика профессионального образования" / Виктория Евгеньевна Сумина. - Ростов-на-Дону, 2006. - 19 с.

27. Ушинський К.Д. Праця в її психічному і виховному значенні // Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори: В 2- х т. Пер. з рос. / Редкол.: В.М. Столєтов (голова) та інші. - К.: Рад. школа, 1983. - (Пед. б-ка); Т. 1. Теоретичні проблеми педагогіки / Склав і підгот до друку Е.Д. Днєпров; За ред. О.І. Пискунова (відп. ред.) та інших. - 488 с.

28. Фридман Л.М., Пушкина Т.А., Каплунович Н.Я. Изучение личности учащегося и ученических коллективов. - М., 1988.

29. Эльконин Д.Б. Обучение и развитие младшего школьника. - М., 1970.

30. Якобсон П.М. Изучение возрастных различий в сфере нравственных чувств и нравственных оценок у школьников. - "Советская педагогика". - 1960. - №5.

31. http://ebk.net.ua/Book/psychology/vinoslavska_psihologiya/zmist.htm

Додатки

Додаток А

Планування заняття

№ заняття

Зміст

Хід заняття

Тривалість

Підведення підсумків

1. Створити в групі емоційно сприятливу атмосферу; ознайомити дітей із різними відчуттями; вміння співвідносити кольорову гаму із чином.

Вправа "Імпульс", робота із піктограмами (радість, смуток, гнів, здивування, сміттям).

Вправа "Гноми", (кожен учасник малює гнома із таким виразом обличчя, котрі найбільш підходить до настрою самого художника)

"Дзеркала"

Здійснюється за такими запитаннями:

- Які стани ви відчули на нашому занятті?

- Які маски ми розфарбували в яскраві кольори й чому?

- Які маски ми розфарбували в темні кольори й чому?

- Що сьогодні вам на занятті сподобалось, а що ані?

- Введення прощального ритуалу "Подаруємо посмішку один одному".

2. Зняти психологічну напругу; учити художнім прийомам, зображувати й встановлювати емоцію "радості"

Гра "Чотири стихії",

(Всі учасники сидять у колі. Ведучий пояснює умови гри: слову земля, усі повинні опустити руки вниз, слову вода - витягнути руки вперед, повітря - підняти руки вгору, вогонь - виконати поверни руками у ліктьових суглобах. Той, хто помиляється вважається програвшим )

Гра "Сніг" із музичним супроводом. Діти отримують по аркушу паперу, із якої протягом трьох хвилин роблять сніг. Потім учасники по черзі підкидають вгору свої сніжинки, намагаючись засипати ними когось із оточуючих. По закінченню ведучий підводить підсумок: діти відчули радість, й підтвердженням цього є їхні веселі посмішки на обличчі.

Зображення емоції "радості" (Учасники малюють радість)

- Який стан ві відчули на занятті?

- Як дізнатись про те, що інша людина радісна?

3. Зняти психічну напругу; вчити зображувати художніми прийомами емоцію "здивування".

Вправа "Повтори позу"(Ведучий по черзі зображує емоції, котрі є темами зайняти).

Зачитується уривок "Фокус" чи "П'ятірка". Малюємо пальчиками рук емоцію "здивування".

· Який стан однаковий для всіх героїв й нас ми зображували?

· Намалюйте на аркуші ватману "маску здивування".

4. Зняття емоційної напруги. Вчити дітей зображувати й встановлювати стан "цікавість".

Гра "Плутанина" Діти, взявшись за руки, створюють коло. Далі, не розриваючи рук, збираються в клубочок. Ведучий винен його розплутати. Кожен із учасників повинен побувати в ролі ведучого.

"Море хвилюється" Діти стають один за одним. Ведучий говорить: Море хвилюється раз, море хвилюється два, море хвилюється три- чудова морська істотко замри. Ведучий повинен кожного учасника розсмішити - аби той поворушився. Кожен повинен побувати на місці ведучого.

Етюд "Лисичка прислуховується" Лисичка побачила на березі свою маму, але й ніяк не може зважитись зайти у воду. Вода така холодна, та і глибоко тут. Кожен із учасників винен зобразити емоцію страху.

Гра "Гусениця" Діти стають в ланцюжок одне одним, а між ними повітряні кульки. Самий перший веде інших змійкою. Умови гри: не згубити кульку й не вийти із ланцюжка.

- Який стан був у собачки?

- Як встановити по обличчю, що для людини цікаво?

- Хто із вас відчував цей стан?

- Намалюйте ситуацію, коли вам було цікаво.

5. Створити позитивну атмосферу; навчити зображувати й встановлювати емоцію "Гордість"

Гра "Біп" Діти стають у коло. Той, хто веде, ходить із закритими очима, сідає по черзі на коліна до дітей й вгадує, на чиїх колінах сидить. Якщо вгадав правильно, той, кого назвали, говорити "біп"),

Етюд "Царівна жаба" Ведучий читає уривок, де Олена Пречудова величаво як пава, витанцьовує. Діти під музику намагаються показати танець царівни. Тут виражається гордість

Малюнок "Гордість"

- Хто із вас відчував гордість?

- Передай цей стан через колір, малюнок.

6. Зняти психічну напругу. Вчити зображувати й встановлювати емоції "Страждання" й "Смуток", відрізняти "Смуток" й "Співстраждання".

Вправа "Кумедні люди", вправа "Будь уважним!"

Етюд "Ой-ой! Живіт болить" (У хлопчика раптом почав боліти живіт, він страждає (опущене голова, зведені брови, руки на животі), "Маленька мавпочка" (Маленька мавпочка загубила матусин гаманець, вона сумна), Гра "Хто скоріше розсмішить Царівну Несміяну"

Малюнок "Емоція, Яка найбільш мені властива із тих, котрі сьогодні розглянули"

- Про який стан ми говорили сьогодні?

- У які ситуаціях ви відчували тіж емоції?

- Спробуйте зобразити ці емоції кольором.

7. Зняти психічну напругу. Сприяти доброзичливій атмосфері в групі, вивчити відчуття "Образи". Гра "Льодинка" (Хлопчик образився на своїх друзів, котрі взяли іншого учасника в гру на футболі), "Фотокартка". Аутотренінг-розслаблення під музику "Відпочинок на березі моря".

- З яким відчуттям ви познайомились на занятті?

- З якою твариною, рослиною, музикою можна порівняти образу?

8. Зняти рухову розгальмованість, негативізм. Вчити розпізнавати й зображувати емоцію "Відрази"

Гра "Розвідники", вправа "Солоний чай" (Кожному із учасників пропонується за декілька хвилин пригадати, із чим найбільше діти полюбляють пити чай, описати, як підіймається їхній настрій. Потім уявити, що їх чай солоний - й передати свої відчуття ),

"Брудний папір" (Учасникам пропонується описати ті відчуття, котрі їх переповнювали, аби у магазині їм замість чистого білого паперу дали брудний).

- Про яку відчуття ми говорили на занятті?

- Як дізнатися про те, що людина відчуває відразу?

9. Вчити розпізнавати "Гнів". Активізувати асоціації дітей. Гра "Відгадай, хто ми?", "Хто прийшов?". Етюд "Гнівна гієна" (Гієна стоїть біля самотньої пальми. У листі пальми ховається мавпочка. Гієна чекає, коли мавпочка, знесилена від голоду, пригне на грішну землю. Тоді вона її з'їсть. Гієна гнівається, якщо хто-небудь наближається до пальми, намагаючись допомогти мавпочці), "Похмурий орел",. Аутотренінг під спокійну музику.

- Малюнок на задану тему "Коли я серджусь", "Моя злість".

10. Вчити дітей розпізнавати емоцію "Страху", елементам розслаблення; розвивати емпатію, емоційну децентрацію; виховати доброзичливе ставлення один до одного.

Розповідь "Загублений хлопчик" (Ведучий розповідає історію про хлопчика, який заблукав у лісі, просто відійшов від батьків, а тому тепер він переживає. Опишіть, будь-ласка свої почуття на місці цього хлопчика), Вправа "Клейний дощик" у музичному супроводі, "Почуття та страхи загубленого хлопчика".

- Які відчуття вас переповнювали, коли ми говорили про хлопчика, що загубився в темному лісі?

- Малюнок на задану тему "Мої страхи. Теперішні і минулі".

11. Розвивати вміння співпереживати; формувати гуманність; розширяти кругозір дітей молодшого шкільного віку.

Бесіда на задану тему: "Добро - це добра справа, але й важка",

Розбір прислів'їв, написаних на дошці,

Читання вірша "Добро"; Гра "М'яч ласкавих побажань та вітань", Гра-практикум "Скажи своє слово", кросворд "Доброта-дружба-турбота"

- Про яку почуття ми говорили на занятті?

- Як можна побачити, що людина добра?

12. Формувати в дітей доброзичливе ставлення один до одного. Розвивати у яких комунікативні вміння.

Гра "Загальний ритм",

Гра на увагу "Кряк-квак"

Бесіда на задану тему "Спілкування, його можливості", Вправа "Я радий спілкуванню із тобою", Гра "Якщо подобається тобі, то роби так!". Вправа "Подаруй камінчик", Вправа "Місток дружби", Вправа "Намалюємо життя".

- Коли вам сподобалось найбільше сподобалось?

- Коли дало вам ці заняття?

- Які відчуття були сильніші і тому найбільш запам'ятались?

- Прощання.

Додаток Б

Тест "Незакінчені речення"

Мета: визначити рівень емпатії у молодшим школярів

Інструкція: доповніть нижче вказані незакінчені речення так, щоб виразити свої справжні почуття. Намагайтесь робити це з кожним реченням. Робіть це швидше. Якщо не можете закінчити якесь речення, залиште його і займіться ним пізніше. Переконайтесь, що Ви справді закінчили речення. Будьте правдиві. Це завдання також необхідне для Вашої пам'яті та уваги. Пам'ятайте, неправильних відповідей не буває.

Прізвище, ім'я, по-батькові______________________________________

Школа № ____________________________________________________

Клас________________________________________________________

Скільки років_________________________________________________

- Мені приємно, якщо хтось…

- Справедливість - це…

- Більшість людей чесні, тому…

- Терпіти не можу…

- Коли я бачу бездомну тварину, я…

- Вважаю, що більшість людей…

- Співчуття - це…

- Думаю що кожен повинен допомагати…

- Коли ображають менших, слабших - я …

- Я вважаю, що проблеми моїх друзів, батьків…

- Я впевнений(а), що у складних ситуаціях кожен повинен розраховувати…

- Бездомних тварин…

- Якщо я побачу пораненого птаха, я…

- Я дуже люблю…

- Коли я бачу жебрака…

- Якщо мене хтось образив - я …

- Коли я бачу, що мій товариш допомагає старенькій бабусі, я вважаю що він …

- Співчувати слід тільки…

- Якби мені трапився скалічений пес, я б ніколи…

- Коли я бачу, що діти стріляють у пташок і тварин, я …

Додаток В

Дослідження емоційного відгукування молодших школярів

Кожному учаснику дослідження видається тест-опитувальник, який містить 33 твердження, котрі відображають ті чи інші ситуації, що можуть викликати співчуття, співпереживання під час спілкування та взаємодії з людьми, з продуктами їх діяльності, з живою або неживою природою. Крім цього, кожен отримує бланк відповідей з нумерацією відповідних опитувальнику тверджень і два варіанти можливих відповідей: "Так" і "Ні". Бланки для відповідей бажано не підписувати, а певним чином пронумерувати, щоб потім визначити респондента, збільшивши при цьому його довіру.

Інструкція досліджуваним: "Тест містить 33 твердження. Прочитайте і дайте відповіді, пригадуючи чи передбачаючи, які почуття в подібних ситуаціях виникали чи могли б виникнути особисто у Вас. Якщо Ваші переживання, думки, реакції відповідають запропонованим у твердженні, то в бланку відповідей навпроти відповідного номера, що збігається з номером твердження, підкресліть відповідь "Так", а якщо вони інші, тобто не відповідають твердженню, то підкресліть відповідь "Ні".

Пам'ятайте: в опитувальнику немає негарних відповідей. Не намагайтеся своїми відповідями створити приємне враження.

Свою думку висловлюйте вільно і відверто, тільки в такому випадку Ви отримаєте достовірні дані про свої психологічні особливості. Краще давати ту відповідь, яка першою спаде на думку. Кожне наступне твердження читайте після того, як дасте відповідь на попередні, старайтеся також не залишати наведені питання-твердження без відповіді.

Якщо у Вас виникнуть які-небудь запитання, пов'язані із заповненням бланку, задайте їх експериментатору перед тим, як почнете роботу над тестом-опитувальником.

Якщо все зрозуміло, починайте давати відповіді".

Тест-опитувальник

Мені стає прикро, коли я бачу, що незнайома людина почувається серед інших людей самотньо.

Люди перебільшують здатність тварин розуміти, хвилюватись та переживати.

Мені неприємно, коли люди не вміють стримуватися і відкрито проявляють свої почуття.

Мене дратує, коли нещасні люди себе жаліють.

Коли хтось знервується біля мене, я теж починаю нервувати.

Я вважаю, що плакати від радості нерозумно.

Я завжди беру близько до серця проблеми моїх друзів.

Часом пісні про почуття викликають у мене сильні переживання.

Я дуже хвилююся, коли мені потрібно комусь повідомити неприємну для неї новину.

Мій настрій залежить від настрою людей, що мене оточують (друзі, однокласники, батьки, вчителі).

Я вважаю, що іноземці не розуміють почуттів і є дуже байдужими.

Мені подобається спілкуватися з людьми, тому я хочу у майбутньому обрати професію, яка буде пов'язана зі спілкуванням з людьми.

Коли мої друзі роблять необдумані вчинки, я цим не переймаюся.

Мені подобається дивитися, як люди приймають подарунки.

Мені здається, що старі й самотні люди злі й недоброзичливі.

Коли я бачу незнайому людину, що плаче - я теж засмучуюсь.

Коли я слухаю гарну музику, я почуваюсь щасливим.

Коли я читаю казку чи якесь оповідання, то переживаю все так, ніби це трапляється зі мною.

Коли я помічаю, що когось ображають, то дуже серджуся і переживаю.

Я зберігаю спокій, навіть коли всі навколо мене хвилюються.

Якщо мій друг чи подруга починає зі мною обговорювати свої проблеми, я намагаюсь перевести розмову на іншу тему.

Мене дратує, коли люди, дивлячись якусь кінострічку, плачуть.

Чужий сміх мене не заражає.

Коли я приймаю якесь рішення, почуття інших на мене не впливають.

Я нервую, якщо оточуючі чимось пригнічені.

Я дуже засмучуюсь, якщо бачу людей, що засмучуються через дрібниці.

Мене дуже засмучує страждання тваринки.

Я вважаю, що неправильно переживати через те, що відбувається в кіно, або у книзі, яку читаєш.

Мені сумно, коли я зустрічаю старих і безпомічних людей.

Чужі сльози мене просто дратують, не викликають жодних співчуттів.

Я переживаю, коли дивлюсь якийсь фільм.

Я залишаюся байдужим(ою), коли інші хвилюються.

Вважаю, що діти плачуть без причин.

Размещено на Allbest.ru