Типологічні чинники стилю лідерства у студентів

в) рівень конкретних дій (готовності до них) стосовно свого «Я».

Опитувальник включає наступні шкали:

1. Глобальне ставлення до себе (шкала S) - вимірює інтегральне почуття «за» чи «проти» власного «Я» досліджуваного.

2. Самоповага (шкала I) - шкала з 15 пунктів, які поєднують твердження стосовно «внутрішньої послідовності», «саморозуміння», «самовпевненості». Мова йде про той аспект ставлення до себе, який емоційно та змістовно поєднує віру в свої сили, здібності, енергію, самостійність, оцінку своїх можливостей, контроль власного життя, розуміння самого себе.

3. Аутосимпатія (шкала II) - шкала з 16 пунктів, які відображають дружність-ворожість до власного «Я», «самоприйняття», «самозвинувачення». У змістовному плані шкала поєднує як схвалення себе, довіру до себе та позитивну самооцінку, так і бачення в собі переважно недоліків, низьку самооцінку, готовність до самозвинувачення. Пункти свідчать про такі емоційні реакції на себе, як роздратування, зневага, знущання, винесення самовироків.

4. Очікуване ставлення інших (шкала III) - шкала з 13 пунктів, які відображають очікування позитивного чи негативного ставлення до себе оточуючих.

5. Самоінтерес (шкала IV) - шкала з 8 пунктів, відображає міру близькості до самого себе, зокрема інтерес до власних думок і почуттів, готовність спілкуватися з собою «на рівних», впевненість у своїй цікавості для інших.

Опитувальник містить також сім шкал спрямованих на вимірювання вираженості установки на ті чи інші внутрішні дії стосовно «Я» досліджуваного:

шкала 1 - самовпевненість;

шкала 2 - ставлення інших;

шкала 3 - самоприйняття;

шкала 4 - самокерівництво, самопослідовність;

шкала 5 - самозвинувачення;

шкала 6 - самоінтерес;

шкала 7 - саморозуміння.

Досліджуваним пропонувалося відповісти на 57 тверджень, у разі згоди ставиться знак «+», незгоди - знак «-». Наведемо для прикладу деякі твердження з цієї методики:

1. Думаю, що більшість моїх знайомих ставиться до мене з симпатією.

2. Мої слова не так часто розходяться з ділом.

3. Думаю, що багато хто бачить у мені щось подібне з собою.

4. Коли я намагаюся себе оцінити, я перш за все бачу свої недоліки.

5. Думаю, що як особистість я цілком можу бути привабливим для інших.

При обробці даних показник за кожним фактором підраховується шляхом сумування балів відповідно до ключа. Отриманий «сирий бал» за кожним фактором переводиться за таблицями в набрані частоти.

Показники свідчать про наступне:

· значення показника менше 50 - ознака не виражена;

· 50-74 - ознака виражена;

· більше 74 - ознака яскраво виражена.

2.2 Результати дослідження та їх аналіз

Для виявлення типологічних чинників стилів лідерства студентів здійснювалось вивчення таких явищ, як стилі лідерства та особистісні властивості: темперамент, характер, здібності, спрямованість і самосвідомість.

Відповідно до сутності досліджуваних явищ і показників їх вивчення використовувались шкали їх оцінювання із застосованих у дослідженні стандартизованих методик. Отримані дані класифікувалися за типами.

За отриманими кількісними даними були побудовані таблиці та діаграми, результати яких і підлягали якісному аналізу.

Кількісні дані щодо стилів лідерства, отримані за методикою «Схильність до певного стилю керівництва», та побудована на їх основі діаграма (рис. 2.1) свідчать про те, що у половини досліджуваних переважає авторитарно-демократичний стиль (50%), у третини - демократичний; авторитарний та змішаний має незначна кількість студентів. У жодного зі студентів не було виявлено ліберальний стиль лідерства.

Рис. 2.1 Дані про стилі лідерства студентів

Тобто, найбільше досліджувана група студентів характеризується можливістю зміни стилів лідерства (авторитарного та демократичного) залежно від ситуацій та обставин, оскільки застосування лише одного з них не завжди буває ефективним. Схильність до авторитарно-демократичного стилю позначає те, що більшість студентів можуть як самостійно визначати діяльність групи, чітко визначаючи її цілі та енергійно віддаючи розпорядження, в одних ситуаціях, так і дозволяти та заохочувати членів групи при визначенні змісту діяльності, пропонувати декілька способів досягнення цілі, створюючи атмосферу товариськості та ділового співробітництва, - в інших.

У результаті проведеного дослідження були отримані також дані щодо типологічних особливостей психіки (темпераменту, характеру, здібностей, спрямованості, самосвідомості).

Кількісні дані щодо типів темпераменту, отримані за методикою «Визначення переважаючого типу темпераменту», та побудована на їх основі діаграма (рис. 2.2) свідчать про те, що у третини досліджуваних всі типи темпераменту виражені майже однаковою мірою (мають змішаний тип), п'ята частина має холеричний тип, дещо менше - холерично-сангвінічний і сангвінічно-флегматичний. Сангвінічний, флегматичний і холерично-меланхолічний типи темпераменту має незначна кількість студентів. Меланхолічний тип темпераменту не було виявлено у жодного з досліджуваних студентів.

Рис. 2.2 Дані про типи темпераменту студентів

Тобто, досліджувані студенти характеризується незначною яскравістю, проте багатоманітністю проявів темпераменту, оскільки більшість з них не мають одного яскраво вираженого типу, натомість - гармонійне поєднання декількох, що свідчить про широту можливих поведінкових проявів у залежності від ситуації.

Кількісні дані щодо типів характеру, отримані за методикою «Діагностика типів акцентуації рис характеру та темпераменту за К. Леонгардом», та побудована на їх основі діаграма (рис. 2.3) свідчать про те, що третина досліджуваних не має виражених акцентуацій характеру. Серед решти найпоширенішою є гіпертимна акцентуація характеру, яка виражена у третини студентів. Четверта частина досліджуваних має циклотимічний тип акцентуації. Дещо менше студентів мають демонстративну, емотивну й екзальтовану акцентуації. Неврівноважений, дистимічний, тривожний і застрягаючий типи акцентуації характеру виражені у незначної кількості студентів. Педантична акцентуація не була виявлена в жодного з досліджуваних студентів.

Рис. 2.3 Дані про типи характеру студентів



Тобто, значна частина досліджуваних студентів характеризується відсутністю яскраво виражених, надмірно посилених рис характеру. Серед решти більшості властиве переважання піднесеного настрою, висока контактність, енергійність і балакучість. Також характерними є часті періодичні зміни настрою.

Кількісні дані щодо типів мислення, що є вершинним психічним процесом серед тих, які визначають рівень інтелекту, тобто загальних здібностей, отримані за опитувальником для визначення типів мислення та рівня креативності Г.С. Нікіфорова (враховувалися фактори предметного, символічного, знакового та образного мислення), та побудована на їх основі діаграма (рис. 2.4) свідчать про те, що в досліджуваної групи переважає образне та знакове мислення (більше половини студентів). Дещо менша частина має розвинене предметне мислення. Символічне мислення досліджувані студенти використовують найменшою мірою (розвинене лише в п'ятої частини студентів).

Рис. 2.4 Дані про типи здібностей студентів



Тобто, найбільше досліджувана група студентів характеризується переважним здійсненням перетворення інформації з допомогою умовиводів або застосуванням образів. Більшість студентів мають гуманітарний та художній склад розуму.

Кількісні дані щодо типів спрямованості, отримані за методикою діагностики спрямованості особистості Б. Басса, та побудована на їх основі діаграма (рис. 2.5) свідчать про те, що більшість студентів, а саме більше половини вибірки, спрямовані на справу. Решта досліджуваних розділяється порівну за типами спрямованості на себе та на спілкування.

Рис. 2.5 Дані про типи спрямованості студентів

Тобто, найбільше досліджувана група студентів характеризується переважанням мотивів, породжених самою діяльністю, тобто безпосереднім захопленням її процесом, безкорисливим прагненням до результату діяльності. Зацікавлені в розв'язанні ділових питань, виконанні роботи якомога краще, орієнтовані на ділове співробітництво, здатні відстоювати в інтересах справи власну думку, яка корисна для досягнення спільної мети.

Кількісні дані щодо типів самосвідомості, отримані за результатами тесту-опитувальника ставлення до себе В.В. Століна та С.Р. Пантелеєва (враховувалися шкали диференційованого ставлення до себе: самоповага, аутосимпатія, самоінтерес та очікуване ставлення до себе), та побудована на їх основі діаграма (рис. 2.6) свідчать про те, що в досліджуваної групи переважає яскраво виражений самоінтерес та самоповага (більше половини студентів), а також виражені - очікуване ставлення інших та аутосимпатія.

Рис. 2.6 Дані про типи самосвідомості студентів

Тобто, найбільше досліджувана група студентів характеризується інтересом і повагою до власних думок і почуттів, впевненістю у своїй цікавості для інших, вірою в свої сили та здібності, високо оцінюють власні можливості, розуміють самого себе.

Співставлення даних щодо стилю лідерства та даних про типологічні особливості психіки

З метою виявлення типологічних чинників стилю лідерства було побудовано таблицю співставлення даних щодо зазначеного психічного явища з даними щодо типологічних особливостей темпераменту, характеру, здібностей, спрямованості та самосвідомості.

Дані співставлення стилів лідерства та типів темпераменту студентів представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Дані про стиль лідерства та тип темпераменту студентів

Стиль лідерства	Тип темпераменту
	Холеричний	Сангвінічний	Флегматич-ний	Холерично-сангвініч-ний	Сангвінічно-флегматич-ний	Холерично-меланхо-лічний	Змішаний
Авторитарний	50%						50%
Демократичний				38%	25%		38%
Авторитарно-демократичний	25%	17%	8%		8%	8%	33%
Змішаний	50%		50%

Аналіз табличних даних дозволив виявити наявність певного зв'язку між стилем лідерства та типом темпераменту. Зокрема, дані показують, що особи, які мають авторитарний стиль лідерства, характеризуються змішаним та холеричним типом темпераменту. Тобто ці особи мають багаті поведінкові прояви з більшою схильністю пристрасно віддаватися справі, запальністю, нетерплячістю та можливою агресивністю. Ті, що використовують змішаний стиль, тобто змінюють манеру поведінки з групою залежно від ситуацій та обставин, характеризуються холеричним та флегматичним типом темпераменту, загальними рисами яких є швидкість, поривчастість, різкість, активність, енергійність, неврівноваженість та повільність, незворушність, низька активність, спокійність. Особи ж з демократичним та авторитарно-демократичним стилем лідерства характеризуються переважно (але на меншому рівні зв'язку) змішаними типами темпераменту.

Такий розподіл типів темпераменту студентів за стилями лідерства ілюстративно підтверджує побудована на основі отриманих даних діаграма (рис. 2.7).



Рис. 2.7 Дані про стилі лідерства та типи темпераменту студентів

Співставлення даних щодо стилів лідерства студентів та типів характеру (акцентуацій), як їх можливого типологічного чинника, представлене у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Дані про стиль лідерства та тип акцентуації характеру студентів

Стиль лідерства	Акцентуації характеру
	Гіпертимна	Застрягаюча	Емотивна	Тривожна	Циклотимічна	Демонстративна	Неврівноважена	Дистимічна	Екзальтована	Не мають акцентуацій
Авторитарний					33%		33%		33%
Демократичний	20%		10%		10%	10%			10%	40%
Авторитарно-демократичний	26%		11%	5%	16%	16%	5%	5%	5%	11%
Змішаний		25%	25%		25%					25%

У студентів з авторитарним стилем виявлено наявність циклотимічного, неврівноваженого та екзальтованого типів акцентуації. Тобто цим особам можуть бути властиві періодичні зміни настрою та манери спілкування, дратівливість, схильність до конфліктів і суперечок. Студенти з демократичним стилем лідерства чи не мають акцентуацій, чи мають гіпертимну, загальними рисами якої є надзвичайна контактність, енергійність, оптимізм і недостатньо серйозне ставлення до обов'язків. В осіб з авторитарно-демократичним стилем також наявна гіпертимна. Найбільше типів акцентуацій (застрягаюча, емотивна, циклотимічна) мають студенти зі змішаним стилем лідерства.

Зв'язок гіпертимної акцентуації характеру зі схильністю до демократичного стилю лідерства можна пояснити тим, що вимоги жорсткої дисципліни, одинокість, характерні для авторитарного стилю лідерства, є потенційно конфліктогенними ситуаціями для осіб з гіпертимною акцентуацією, тому вони обиратимуть інший стиль - демократичний.

Діаграма (рис. 2.8) ілюстративно зображає виявлені особливості.

Рис. 2.8 Дані про стилі лідерства та типи характеру студентів



Дані про показники стилю лідерства та здібностей (типу мислення) студентів ілюстративно представлені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Дані про стиль лідерства та здібності (тип мислення) студентів

Тип мислення	Стиль лідерства
	Авторитарний	Демократичний	Авторитарно-демократичний	Змішаний
Предметне	високий рівень	13%	6%	13%
	середній рівень	13%	12%	6%	13%
	низький рівень		6%	6%	13%
Символічне	високий рівень		9%	4%
	середній рівень	25%	6%	13%
	низький рівень		9%	8%	25%
Знаковее	високий рівень		19%	15%	13%
	середній рівень	13%	3%	6%	13%
	низький рівень	13%	3%	4%
Образне	високий рівень	13%	9%	17%	25%
	середній рівень	13%	9%	8%
	низький рівень		6%

Співставлення даних щодо стилів лідерства та типів мислення, що лежить в основі здібностей, свідчить про те, що для досліджуваних студентів, яким притаманний авторитарний стиль, характерним (хоч і незначною мірою) є предметне, образне та символічне мислення, знакове вони використовують найменшою мірою. Водночас для студентів з іншими стилями лідерства (демократичним, авторитарно-демократичним, змішаним) більш характерним є знакове та образне мислення, тобто більшість з них мають гуманітарний та художній склад розуму.

Ілюстративно ці співвідношення представлено на діаграмі (рис. 2.9).

Співставлення даних щодо стилів лідерства студентів та спрямованості, як їх можливого типологічного чинника, представлене у таблиці 2.4.



Рис. 2.9 Дані про стилі лідерства та типи здібностей студентів



Таблиця 2.4

Дані про стиль лідерства та тип спрямованості студентів

Стиль лідерства	Спрямованість
	На себе	На спілкування	На справу
Авторитарний		50%	50%
Демократичний	13%	25%	63%
Авторитарно-демократичний	33%	17%	50%
Змішаний			100%

Табличні дані показують наявність зв'язку між стилем лідерства та типом спрямованості студентів. Виявлено, що особи з усіма стилями лідерства спрямовані на справу (щонайбільше - змішаний). Спрямованість на спілкування виявлена у студентів з авторитарним і демократичним стилям, а на себе - лише в осіб з авторитарно-демократичним стилем лідерства.

Дані співвідношення ілюстративно представлені в діаграмі (рис. 2.10).

Рис. 2.10 Дані про стилі лідерства та типи спрямованості студентів

Дані про співставлення стилю лідерства та типів самосвідомості студентів ілюстративно представлені в таблиці 2.5.



Таблиця 2.5

Дані про стиль лідерства та тип самосвідомості студентів

Стиль лідерства	Ставлення до себе
	Самоповага	Ауто-симпатія	Очікуване ставлення інших	Самоінтерес
	виражена	яскраво виражена	виражена	яскраво виражена	виражена	яскраво виражена	виражена	яскраво виражена
Авторитарний		33%		33%				33%
Демократичний	13%	17%	13%	13%	13%	9%	9%	13%
Авторитарно-демократичний	10%	15%	15%	5%	20%	8%	3%	25%
Змішаний		20%		40%		20%		20%

Як показують дані таблиці, у представників авторитарного стилю лідерства, на відміну від інших, така ознака самосвідомості, як очікуване ставлення інших, не виражена взагалі, але достатньо представлена самоповага, аутосимпатія та самоінтерес. Виходячи з цього, можна зробити припущення, що особи, у яких очікуване ставлення інших не виражене, будуть схильні до самостійного прийняття рішень з мінімальною увагою до думки оточуючих, що є характерним саме для авторитарного стилю лідерства, який у них і виявлятиметься. Особи ж зі змішаним стилем лідерства виразно характеризуються наявністю усіх типів ставлення до себе. У студентів, для яких характерними є авторитарно-демократичний і демократичний стилі, усі типи самосвідомості розподілені досить рівномірно, хоч і на невисокому рівні.

Побудовані на основі цих даних діаграми ілюстративно представляють співвідношення стилів лідерства з кожним з типів самосвідомості (рис. 2.11).

Стилі лідерства та самосвідомість

Таким чином, результати дослідження щодо наявності та характеру зв'язку між досліджуваними явищами дозволили визначити типологічні чинники стилю лідерства та уможливили дати психологічний портрет кожного стилю (демократичного й авторитарного стилів) у межах досліджуваних явищ Типологічні особливості, які, відповідно до структури особистості, запропонованої А.Г. Ковальовим, представлені у темпераменту, характері, здібностях, спрямованості, самосвідомості..

Рис. 2.11 Дані про стилі лідерства та типи самосвідомості студентів



Демократичний стиль лідерства характеризується:

- змішаними типами темпераменту;

- відсутністю виражених акцентуацій характеру чи наявністю гіпертимної;

- більш розвиненим знаковим мисленням;

- спрямованістю на справу та на спілкування;

- рівномірним розподілом усіх типів самосвідомості.

Авторитарний стиль лідерства характеризується:

- змішаним та холеричним типом темпераменту;

- наявністю циклотимічного, неврівноваженого та екзальтованого типів акцентуації характеру;

- розвиненістю предметного, образного та символічного мислення;

- спрямованістю на справу та на спілкування;

- відсутністю очікуваного ставлення інших і вираженістю самоповаги, аутосимпатії та самоінтересу.

Представників ліберального стилю серед досліджуваних студентів виявлено не було.

Висновки до розділу:

Одержані результати з вивчення типологічних чинників стилю лідерства студентів дозволили зробити такі висновки:

1. Більшість студентів характеризуються авторитарно-демократичним стилем лідерства. Серед досліджуваних не було виявлено жодного представника ліберального стилю, що свідчить про їх активність та небайдужість щодо спільної справи.

2. У студентів виявлено загальні типологічні властивості психіки, а саме:

- переважна частина студентів має змішані типи темпераменту, близько третини - чисті типи (холеричний, сангвінічний, флегматичний);

- близько третини досліджуваної вибірки не мають виражених акцентуацій характеру, для такої ж частини студентів характерним є гіпертимний тип акцентуації, також у багатьох зустрічається циклотимічний тип, дещо меншою мірою - емотивний і демонстративний;

- у досліджуваної групи переважає образне та знакове мислення;

- більша половина вибірки характеризується спрямованістю на справу;

- у більшості студентів переважає самоінтерес та самоповага.

3. Виявлено наявність зв'язку між стилем лідерства студентів та типологічними властивостями особистості - типом темпераменту, акцентуаціями характеру, типом здібностей (мислення), спрямованості та самосвідомості. Дані про характер зв'язку між стилем лідерства та досліджуваними явищами є підставою розглядати їх як його типологічні чинники: особи з різним стилем лідерства мають свої особливі типологічні властивості особистості.

4. Індивідуально-типологічні особливості особистості є найбільш стійкими та постійно проявляються, забезпечують певний рівень поведінки та діяльності, типовий для неї, тому можуть обумовлювати й схильність студентів до того чи іншого стилю лідерства, і навпаки.

5. Отримані дані стали підставою для визначення психологічного профілю кожного стилю лідерства, зокрема авторитарного та демократичного.

Авторитарний стиль лідерства характеризується наявністю таких властивостей особистості, як змішаний та холеричний тип темпераменту, циклотимічний, неврівноважений та екзальтований типи акцентуації характеру, розвинене предметне, образне та символічне мислення; спрямованість на справу та на спілкування, відсутність очікуваного ставлення інших і виражена самоповага, аутосимпатія та самоінтерес.

Демократичний стиль характеризується змішаними типами темпераменту, відсутністю виражених акцентуацій характеру чи наявністю гіпертимної, більш розвиненим знаковим мисленням, спрямованістю на справу та на спілкування, рівномірним розподілом усіх типів самосвідомості.

ВИСНОВКИ

Дослідження проблеми лідерства та його типологічних чинників у студентів дало змогу узагальнити такі найбільш суттєві його результати.

Сучасні соціальні зміни в Україні та світі висувають вимоги до молодих людей, які мають бути здатними до продуктивного співробітництва, продукування неординарних ідей, готові до прийняття рішень і несення відповідальності за себе та свою діяльність. Окрім цього психолог у своїй професійній діяльності часто виступає в ролі організатора, що вимагає від нього певних лідерських здібностей. Отож, студента-психолога майбутня професія зобов'язує виявляти та розвивати власні лідерські якості.

Лідерство - це здатність окремої особистості спонукати інших діяти, «запалювати», надихати їх на певну активність і діяльність. Цей феномен як один з базових механізмів диференціації соціальної діяльності передбачає досягнення особливого положення відносно решти членів групи певною особою або певною частиною групи, які є лідерами. Лідером є член групи, за яким решта її членів визнає право приймати відповідальні рішення в значимих для них ситуаціях, - рішення, які стосуються їх інтересів і визначають напрямок і характер діяльності всієї групи. Він здійснює найбільший психологічний вплив на групу загалом і окремих її членів та є найавторитетнішою особистістю, яка реально відіграє центральну роль в організації спільної діяльності та регулюванні взаємовідносин у групі.

У психологічній літературі виділяють низку концепцій лідерства, основними з яких є теорія «рис лідера», поведінкова теорія та ситуаційний підхід. Жодна з них не розкриває повної картини цього феномену, а розглядає його лише під певним кутом зору, зосереджуючи увагу на певному визначальному факторі. Зокрема, у рамках поведінкового підходу, відповідно до якого вирішальним чинником є манера поведінки відносно підлеглих, виділено поняття стилів лідерства.

Стиль лідерства - типова для лідера система прийомів впливу на групу. Традиційною в психології вважається система класифікації, запропонована К. Левіном, яка включає наступні стилі лідерства: авторитарний, для якого характерні жорсткі способи управління, відхилення будь-чиєї ініціативи та обговорення рішень, які приймаються; демократичний, з притаманними йому колегіальністю та схваленням ініціативи; ліберальний стиль, що характеризується відмовою від управління, ухиленням від керівництва.

Науково-емпіричні дослідження лідерства та його стилів проводилися протягом усього ХХ століття та до теперішнього часу, проте досі не існує однозначного визначення поняття «лідерство», а також відрізняються й уявлення про природу та сутність цього феномену. Не було знайдено прямого зв'язку між стилем керівництва та ефективним лідерством, а також різняться висновки щодо впливу стилю лідерства на продуктивність діяльності та ступінь задоволеності нею.

Відмічається, що схильність до того чи іншого стилю лідерства пов'язана з багатьма особистісними властивостями, що виступають диспозиціями, про наявність яких свідчать стійкі закономірності мислення, переживань та дій і які дозволяють прогнозувати та пояснювати поведінку, є непрямими її причинами. Такими особистісними особливостями є індивідуально-типологічні властивості.

Індивідуально-типологічні особливості особистості - це ті психічні властивості, які є найбільш стійкими та постійно проявляються, забезпечують певний рівень поведінки та діяльності, типовий для неї. Відповідно до структури особистості, запропонованої А.Г. Ковальовим, індивідуально-типологічні властивості представлені у темпераменту, характері, здібностях, спрямованості, самосвідомості. Названі особливості належать до найбільш стабільних властивостей, а тому накладають свій відбиток на діяльність людини у будь-якій галузі.

У причинно-наслідковому зв'язку особистісні риси розглядаються як причина, а поведінка - наслідок, що свідчить про можливість зв'язку схильності до того чи іншого стилю лідерства з особистісними властивостями та припускає можливість визначення типологічних чинників стилів лідерства.

Одержані на емпіричному етапі дослідження результати з вивчення типологічних чинників стилю лідерства студентів показали, що більшість студентів характеризуються авторитарно-демократичним стилем лідерства. Серед досліджуваних не було виявлено жодного представника ліберального стилю, що свідчить про їх активність та небайдужість щодо спільної справи.

У студентів було виявлено загальні типологічні властивості психіки. Зокрема, переважна частина студентів має змішані типи темпераменту, близько третини - чисті типи (холеричний, сангвінічний, флегматичний). Також близько третини вибірки не мають виражених акцентуацій характеру, для такої ж частини студентів характерним є гіпертимний тип акцентуації, у багатьох зустрічається циклотимічний тип, дещо меншою мірою - емотивний і демонстративний. У досліджуваної групи переважає образне та знакове мислення. Більша половина вибірки характеризується спрямованістю на справу. У більшості студентів переважає самоінтерес та самоповага.

Виявлено наявність зв'язку між стилем лідерства студентів та типологічними властивостями особистості - типом темпераменту, акцентуаціями характеру, типом здібностей (мислення), спрямованості та самосвідомості. Індивідуально-типологічні особливості особистості можуть обумовлювати схильність студентів до того чи іншого стилю лідерства, і навпаки. Дані про характер зв'язку між стилем лідерства та досліджуваними явищами є підставою розглядати їх як його типологічні чинники: особи з різним стилем лідерства мають свої особливі типологічні властивості особистості.

Отримані дані стали підставою для визначення психологічного профілю кожного стилю лідерства, зокрема авторитарного та демократичного.

Авторитарний стиль лідерства характеризується наявністю таких властивостей особистості, як змішаний та холеричний тип темпераменту, циклотимічний, неврівноважений та екзальтований типи акцентуації характеру, розвинене предметне, образне та символічне мислення; спрямованість на справу та на спілкування, відсутність очікуваного ставлення інших і виражена самоповага, аутосимпатія та самоінтерес.

Демократичний стиль характеризується змішаними типами темпераменту, відсутністю виражених акцентуацій характеру чи наявністю гіпертимної, більш розвиненим знаковим мисленням, спрямованістю на справу та на спілкування, рівномірним розподілом усіх типів самосвідомості.

Отже, як показують отримані дані, типологічні особливості психіки людини можна вважати чинниками стилю лідерства студентів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреева Г.М. Социальная психология: Учеб. для вузов / Г.М. Андреева. - М., 2001.

2. Боришевський М. Самосвідомість як фактор психічного розвитку особистості / Боришевський М. // Психологія і суспільство. - 2009. - №4. - С.119-126.

3. Бухаркова О.В. Имидж лидера: технология создания и продвижения. Тренинговая программа / Бухаркова О.В., Горшкова Е.Г. - СПб.: Речь, 2007. - 222 с.

4. Варій М.Й. Загальна психологія Навчальний посібник / 2-ге видан., випр. і доп. / Варій М.Й.. - К.: «Центр учбової літератури», 2007. - 968 c.

5. Гамезо М.В. Атлас по психологии: Информ.-метод, пособие курсу «Психология человека» / Гамезо М.В., Домашенко И.А.. - М.: Педагогическое общество России, 2004. - 276 с.

6. Головин С.Ю. Словарь практического психолога / Головин С.Ю. - 1998.

7. Горбенко, Світлана Леонідівна. Соціальна психологія [Текст]: метод. рек. / Горбенко С.Л. - К.: Нац. акад. внутр. справ, 2011. - 48 с.

8. Гріньова О.М. Проблема характеру в українській та зарубіжній психології (теоретичний аналіз) / Гріньова О.М. // Проблеми сучасної психології: Зб. наук. праць Кам'янець-Подільського нац. Ун-ту ім. І. Огієнка, Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України. - Кам'янець-Поділський: Аксіома. - Вип.12, 2011. - С.278-290.

9. Грудзинская Е.Ю. Эффективное лидерство в управлении человеческими ресурсами с использованием информационных технологий. Учебно-методический материал по программе повышения квалификации «Информационные технологии в управлении учебным и научным процессом» / Грудзинская Е.Ю. - Нижний Новгород, 2006, 78 с.

10. Евтихов О.В. Тренинг лидерства: Монография / Евтихов О.В. -- СПб.: Речь, 2007. -- 256 с.

11. Евтихов О.В. Стратегии и приемы лидерства: теория и практика / Евтихов О.В. -- СПб.: Речь, 2007. -- 238 с.

12. Ермолаев О.Ю. Математическая статистика для психологов. Учебник / О.Ю. Ермолаев - 2-е изд., испр. - М.: Московский психолого-социальный институт Флинта, 2003. - 336 с. - (Библиотека психолога).

13. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий / Ильин Е.П. - СПб.: Питер, 2004. - 701 с.: ил. - (Серия «Мастера психологии»).

14. Кашапов Р. Р. Типология личности, или Какие мы разные / Кашапов Р. Р. - М.: АСТ-ПРЕСС КНИГА, 2004. - 320 с.: ил. - (Практическая психология).

15. Кетс де Вриес, М.Ф.Р. Лидеры, шуты и мошенники. Эссе на тему психологии лидерства: пер. с англ. / М.Ф.Р. Кетс де Вриес. - М.: Аквамариновая Книга, 2008. - 184 с.

16. Кірєєва У. Психологічний аналіз Я-концепції у контексті самосвідомості / Кірєєва У. // Психологія і суспільство. - 2010. - № 1. - С.120-130.

17. Книга лидера в афоризмах / [авт. - сост. А. П. Кондрашов].: РИПОЛ классик; Москва; 2009.

18. Кордуэлл М. Психология. А - Я: Словарь-справочник / Пер. с англ. К.С. Ткаченко / Кордуэлл М. -- М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. -- 448 с: ил.

19. Костюк Г.С. Здібності та їх розвиток у дітей / Костюк Г.С. - К.: Знання, 1963. - С.52-60.

20. Костюк Г.С. Психологія / Костюк Г.С. - К.: Радянська школа, 1968. - С.558-563.

21. Креймс Д.А. 4 правила лидерства Джека Уэлча / Перевод с английского А.Б. Модестова / Креймс Д.А. - Москва: В поколение, 2007.

22. Левин К. Динамическая психология: Избранные труды / Левин К. - М.: Смысл, 2001. - 572 с.

23. Ледовская Т.В. Влияние индивидуально-типологических особенностей на успешность учебной деятельности студентов / Ледовская Т.В. // Ярославский педагогический вестник №1 - 2010.

24. Лейтес Н.С. Б.М. Теплов и психология индивидуальных различий / Лейтес Н.С. // Вопросы психологии. - 1982. - №4. - С. 36-49.

25. Леонгард К. Акцентуированные личности / Леонгард К. - К.: Вищанск, 1981. - 392с.

26. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2-х т. Т. П. / Леонтьев А.Н. - М.: Педагогика, 1983. - 320 с., ил. - (Труды д. чл. и чл.-кор. АПН СССР).

27. Лишин О.В. Понятие «направленность личности» в отечественной и мировой психологии / Лишин О. В. // Мир психологии. - М.-Воронеж, 2008. - №2 (54). - С.175-185.

28. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии / Ломов Б.Ф. - М.: Наука, 1984. - С.310-324.

29. Максвелл Д. 21 неопровержимый закон лидерства / Максвелл Д. - Минск: Попурри, 2005.

30. Максименко С. Д. Общая психология / Максименко С.Д. - М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер» - 2004. - 528 с. - Серия «Образовательная библиотека».

31. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «Розвивальне навчання та Школа діалогу культур - можливості взаємодоповнення» 12 квітня 2011 р., м. Луцьк.

32. Менегетти А. Психология лидера / Перевод с итальянского ННБФ «Онтопсихология». Изд. 4-е, дополненное / Менегетти А. -- М: ННБФ «Онтопсихология», 2004 г., 256 с.: илл.

33. Мескон М. Основы менеджмента / Перевод с английского / Общая редакция и вступительная статья доктора экономических наук Л.И. Евенко / Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. - Академия народного хазяйства при правительстве Российской федерации, Москва: Издательство «ДЕЛО», 2004.

34. Небылицын В.Д. Темперамент / Небылицын В.Д. // Психология индивидуальных различий. Тексты / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.Я. Романова. - М.: Изд-во МГУ, 1982. - С. 153-159.

35. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. / Немов Р.С. -- 4-е изд. -- М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. -- Кн. 3: Психодиагностика. Введение в научное психологическое исследование с элементами математической статистики. -- 640 с.

36. Общая психология. Учебник для студентов пед. ин-тов. Под ред. проф. А. В. Петровского. Изд. 2-е, доп. и перераб. М., „Просвещение”, 1977.

37. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: Навчальний посібник / Л.Е. Орбан-Лембрик. - К.: Академвидав, 2005. - 448 с. (Альма-матер).

38. Павлова Е.Д. Сознание, его определение и понимание Л.С. Выготским / Павлова Е.Д. // Мир психологии. - М.-Воронеж, 2003. - №2 (34). - С.104-109.

39. Педагогика и психология высшей школы: Учебное пособие. - Ростов н/Д: Феникс, 2002. - 544 с.

40. Первушина О.Н. Общая психология: Методические указания / Первушина О.Н. - Новосибирск: Научно-учебный центр психологии НГУ, 1996.

41. Петровский А.В. Социальная психология коллектива: Учебное пособие для студентов пед. ин-тов / Петровский А.В., Шпалинский В.В. - М.: «Просвещение», 1978 г.

42. Петровский А.В. Основы теоретической психологии / Петровский А.В., Ярошевский М.Г. - М.: ИНФРА-М, 1998.

43. Подоляк Л.Г. Психологія вищої школи: Навчальний посібник для магістрантів і аспірантів / Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. - К.: ТОВ “Філ-студія”, 2006. - 320 с.

44. Психологія: схеми, опорні конспекти, методики: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За заг. ред. М.С. Корольчука. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2011. - 320 с.

45. Психология лидерства: Хрестоматия / Сост. К.В. Сельченок. - Мн.: Харвест, 2004. - 368 с - (Библиотека практической психологии).

46. Райгородский Д.Я. (редактор-составитель) Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. -- Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2001. -- 672 с.

47. Рибалка В. Григорій Костюк: психологічна теорія особистості / Рибалка В. // Психологія і суспільство. - 2002. - №1. - С.10-17.

48. Рибалка В. Особистість у філософсько-психологічній концепції С.Л. Рубінштейна / Рибалка В. // Психологія і суспільство. - 2003. - №2. - С. 12-18.

49. Рибалка В. Теорія динамічної психологічної структури особистості Костянтина Платонова / Рибалка В. // Психологія і суспільство. - 2005. - №3. - С.23-34.

50. Рубинштейн С.Л. Проблема способностей и вопросы психологической теории / Рубинштейн С.Л. // Вопросы психологии. - 1960. - №3. - С.3-16.

51. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии / Рубинштейн С.Л. - СПб.: Питер, 2008. - 713 с.: ил. - (Серия «Мастера психологии»).

52. С чего начинается лидер / Пер. с англ. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. - 232 с. - (Серия «Классика Harvard Business Review»).

53. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / [В.Г. Городяненко, О.В. Гілюн, А.В. Демічева, С.В. Легеза, Н.А. Липовська, О.В. Ходус, Л.І. Швидка] ; за ред. В.Г. Городяненка - К.: Видавничий центр „Академія”, 2002. - 560с. (Альма-матер).

54. Социальная психология: Хрестоматия: Учебное пособие для студентов вузов / Сост. Е.П. Белинская, О.А. Тихомандрицкая. -- М: Аспект Пресс, 2003.-- 475 с.

55. Столяренко Л.Д. Основы психологии / Издание третье, переработанное и дополненное / Столяренко Л.Д. - Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000 - Серия «Учебники, учебные пособия».

56. Теплов Б.М. Проблемы индивидуальных различий / Теплов Б.М. -- М.: Изд-во АПН РСФСР, 1961. - С.9-20.

57. Фернхем А. Личность и социальное поведение / Фернхем А., Хейвен П. - СПб.: Питер, 2001. - 368 с: ил. - (Серия «Мастера психологии»).

58. Фетискин Н.П. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп / Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. - М., Изд-во Института Психотерапии. 2002. - 490 с.

59. Фрейджер Р. Теории личности и личностный рост.4-е изд. Пер. с англ. / Фрейджер Р., Фэйдимен Д. - М. Изд. Мир, 2004, 2095 с.

60. Хохліна О.П. До проблеми психологічного обгрунтування принципу усвідомленого навчання та виховання студентів / Хохліна О.П. // Актуальні питання психологічного забезпечення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах: Мат-ли міжвуз. наук-практ. конф. (Київ, 21 травня 2010 р.). - К.: КНУВС, 2010. - С.13-15.

61. Хохліна, Олена Петрівна. Загальна психологія [Текст]: метод. рек. / Хохліна О.П. - К.: Нац. акад. внутр. справ, 2011. - 76 с.

62. Хохліна О.П. Мета освіти в контексті теорії формування загальних та спеціальних здібностей / Хохліна О.П. // Педагогіка і психологія. - К.: Педагогічна преса, 2003. - №3-4. - С. 72-75.

63. Чамата П.Р. Самосвідомість та її розвиток у дітей / Чамата П.Р. - К.: Знання, 1965. - С. 9-48.

64. Чернышев А.С. Психологическая школа молодежных лидеров / [Чернышев А.С., Лунев Ю.А., Лобков Ю.Л., Сарычев С.В.] - М.: Московский психолого-социальный институт, 2005, 275 с.

65. Шкіренко О.В. Психологічний зміст особистісних і духовних цінностей студента / Шкіренко О.В. // Людиноцентризм як основа гуманітарної політики України: Мат-ли Всеукр. Конф. (22 лютого 2011, м. Київ). - К, 2011. - С.94-99

66. Юнг К.Г. Психологические типы Перевод: София Лорие (под ред. В. Зеленского) / Юнг К.Г. - СПб.:Азбука, 2010.

67. Ямницький В.М. Феномен «здібності» у психологічній спадщині Г.С. Костюка / Ямницький В.М. // Наук. вісник Південноукр. держ. пед. ун-ту ім. К.Д. Ушинського: Зб. наук. пр. - Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2000. - №5-6. - С.203-209.

Размещено на Allbest.ru