Психолого-педагогічні умови формування культури педагогічного спілкування майбутнього педагога вищої школи

Результати констатуючого етапу дослідження засвідчили, що високий (творчий) рівень культури спілкування властивий для 45% студентів, середній (репродуктивний) - 35%, низький (інтуїтивний) - 20%.

Отже, існуюча система професійної підготовки майбутніх педагогів вищої школи не забезпечує у багатьох із них належного рівня культури спілкування. Таким чином, існує необхідність у науковому обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов підвищення ефективності формування культури спілкування майбутніх педагогів вищої школи під час їх фахової підготовки у вищому навчальному закладі.

Аналіз результатів констатуючого етапу педагогічного експерименту засвідчив, що формування високого рівня культури спілкування у магістрантів вимагає систематичної підготовки. Традиційні фахові дисципліни лише побіжно і фрагментарно розглядають окремі аспекти спілкування педагога вищої школи. У зв'язку з цим ми пропонуємо спецкурс «Культура спілкування педагога вищої школи», який передбачає проведення лекційних (10 год.), семінарських (10 год.) та індивідуальну роботу (10 год.).

Програмою цієї дисципліни, на нашу думку, слід передбачити поглиблене розкриття і вивчення таких проблем:

1. Поняття «спілкування» і «культура спілкування»:

- фази і рівні спілкування, види спілкування, відкрите і закрите спілкування, рольове, монологічне і діалогічне;

- невербальні засоби спілкування;

- слухання партнера по спілкуванню. Нерефлексивне і рефлексивне слухання. Установка на слухання. Емпатичне слухання.

2. Встановлення контакту. Контакт з однією людиною. Емоційний і інтелектуальний контакти. Вміння переконувати, використовувати психологічні механізми впливу.

3. Спілкування з «важкими» людьми. Типи «важких» особистостей. Загальні принципи спілкування з «важкими» людьми. Проблема розуміння «важких» людей. Психологічні правила поводження з «важкими» людьми різних типів.

4. Спілкування в нестандартних ситуаціях. Поняття «нестандартна ситуація» в спілкуванні. Конфлікт як протиріччя, що виникає в процесі взаємодії між людьми. Психологічні і моральні втрати людей у конфліктах. Виявлення мотивів і причин конфлікту. Значення толерантності. Способи розв'язання конфлікту.

5. Культура мови суб'єктів спілкування. Культура мови у формальному і неформальному спілкуванні. Мовний стиль і мовний етикет.

Окремі фрагменти такої програми знаходять своє відображення в змісті таких дисциплін як психологія, менеджмент, психологія управління, етика. Однак у складі цих навчальних дисциплін проблема культури спілкування не має конкретно-цільового спрямування, яке було б визначальним. Окремо виділений цей предмет міг би стати центром цілісної системи формування у студентської молоді культури і мистецтва спілкування, підвищення рівня духовності.

У процесі вивчення спецкурсу студенти мають засвоїти основні правила, поради, норми поведінки педагогів вищої школи (додатки Е, Ж, З, К).

Таким чином, професійна культура спілкування викладача - це соціально значущий показник його здібностей, уміння здійснювати свої взаємини зі студентами, іншими людьми, здатність та вміння сприймати, розуміти, засвоювати зміст думок, почуттів, намагань у процесі розв'язування передбачених педагогічною технологією конкретних завдань у підготовці фахівців.

Висновки

1. Вивчення спілкування та культури спілкування майбутніх педагогів підтвердило його значущість та актуальність. На основі теоретичного осмислення проблеми, аналізу філософських, лінгвістичних і педагогічних концепцій культури ми дійшли висновку, що культуру спілкування необхідно розглядати як важливу складову загальної фахової культури спеціаліста, динамічну особистісну якість, що визначає здатність до ефективного спілкування в контексті професійної взаємодії.

Аналіз вітчизняних і зарубіжних досліджень свідчить про розвиток педагогічного спілкування як наукової категорії. Сучасні вчені приділяють головну увагу культурі й техніці спілкування в системах діяльності «людина -людина» ставлять акцент на поведінковому аспекті спілкування, інструментальності його засобів. Поряд із цим проблема розвитку і формування культури спілкування в системі підготовки майбутніх педагогів вищої школи залишається малодослідженою.

2. За результатом аналізу понять «спілкування», «культура спілкування», їх особливостей та складових було розкрито суть педагогічного спілкування як системи соціально-психологічної взаємодії викладача та молоді. Доведено, що педагогічне спілкування - це професійне спілкування педагога з усіма учасниками навчально-виховного процесу, який спрямований на створення оптимальних умов для здійснення мети, завдань виховання і навчання.

Професійна культура спілкування педагога - це соціально значущий показник його здібностей, уміння здійснювати свої взаємини зі студентами, іншими людьми, здатність та вміння сприймати, розуміти, засвоювати зміст думок і почуттів, намагань у процесі розв'язання передбачених педагогічною технологією конкретних завдань у підготовці фахівців.

3. На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури виділено та охарактеризовано рівні розвитку комунікативних умінь викладача (високий, середній, низький); стилі спілкування педагогів (авторитарний, демократичний, ліберальний); форми педагогічного спілкування (спілкування студентів із викладачем, спілкування з колегами, дискусійний форум).

Критеріями сформованості культури професійного спілкування педагога є:

1) спостережливість, уміння «читати» невербальні виразні рухи співрозмовника із особливостями міміки, розпізнавати його емоційний стан, мотиви поведінки і наміри;

2) уміння адекватно застосовувати прийоми рефлексивного і нерефлексивного слухання співрозмовника;

3) уміння ставати на точку зору співрозмовника, дивитися на ситуацію його очима.

На основі виділених показників визначено й охарактеризовано три рівні сформованості культури спілкування майбутніх педагогів вищої школи: низький (інтуїтивний) рівень - властивий студентам з невизначеною спрямованістю, поверхово-інтуїтивними уявленнями про культуру спілкування, нерозвиненими інформаційно-мовленнєвими, перцептивно-когнітивними та операційно-діяльнісними уміннями (20%); середній (репродуктивний) рівень -характерний для студентів, що володіють базовими перцептивно-когнітивними, мовленнєвими, риторичними, полемічними та операційно-діяльнісними уміннями, але не завжди можуть їх гнучко використовувати в нестандартних ситуаціях професійної взаємодії (35%); високий (творчий) рівень - властивий студентам з гармонійною і збалансованою структурою ціннісних орієнтацій у сфері спілкування, розвинутими комунікативними уміннями, які гнучко і творчо застосовуються у нестандартних ситуаціях спілкування (45%).

Дослідження показало, що формування високого рівня культури спілкування у студентів вимагає систематичної підготовки, чому може служити запропонований спецкурс «Культура спілкування педагога вищої школи».

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування культури спілкування майбутніх освітян. Перспективи подальшого вивчення проблеми полягають у визначенні комунікативного потенціалу фахових навчальних дисциплін і шляхів його реалізації у професійній підготовці спеціалістів з питань спілкування; вивченні зарубіжного досвіду формування у студентів культури спілкування; удосконаленні методичного інструментарію педагогічної діагностики культури спілкування студентів.

Список використаних джерел

1. Андреева Г.М. Социальная психология. - М., 1986.

2. Атватер И. Я вас слушаю: Пер. с англ. - М., 1984.

3. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М., 1979.

4. Білик Л. Формування соціолого-психологічної культури студентської молоді у вищому навчальному закладі // Вища освіта України. - 1998. - № 3.

5. Блюменау Д.И. Проблемы свертывания научной информации. - Л., 1982.

6. Больнов О.Ф. Зустріч // Першоджерела комунікативної філософії. - К., 1996.

7. Великий тлумачний словник // За ред. В.Т Бусел. - К., 2005.

8. Грехнев В.С. Культура педагогического общения. - М., 1990.

9. Жинкин Н.И. Психологические основы развития речи // В защиту живого слова. - М., 1966.

10. Загальна психологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За заг. ред. Д. Максименка, - К., 2000.

11. Іржі Томан. Мистецтво говорити. - К., 2001.

12. Каган М.С. Мир общения: Проблема межсубъектных отношений. - М., 1988.

13. Кан-Калик В. Культура делового общения. - Грозный, 1988.

14. Каткова Т.І. Соціально-професійна адаптація студентів вищих навчальних закладів економічного профілю. - Запоріжжя, 2004.

15. Карнегі Д. Як навчитися виступати публічно. - К., 2002.

16. Колошина В.Ф. Самоактуалізація викладача / Практична психологія та соціальна робота, 2000. - № 1.

17. Кочетков В.В. Психология межкультурных различий: Учебное пособие для вузов. - М., 2002.

18. Кучинский Г.М. Диалог в процессе совместного решения мыслительных задач // Проблема общения в психологии. - М., 1991.

19. Латынов В.В. Речевое воздействие в условиях публичной дискуссии (на материале парламентских выступлений) // Психол. журн. - 1984. - № 1.

20. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - 2-е издание. - М., 1977.

21. Леонтьев А.А. Умейте слушать партнера по общению. - М., 1987.

22. Ломов Б.Ф. Психологические процессы и общение // Методологические и теоретические проблемы социальной психологии. - М., 1975.

23. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методи, програми, процедури. - Київ, 1998.

24. Мачуська Г.М. Формування культури спілкування суб'єктів навчально-виховного процесу // Педагогіка і психологія. - 1997.- № 3.

25. Мороз О., Юрченко В. Підготовка майбутнього викладача вищої школи: психолого-педагогічний ракурс // Наукові записки: Зб. наук. стат. НПУ ім. М.П. Драгоманова - К., 2001. - Вип. 41.

26. Некрасова Ю.Б. Основные принципы коррекции нарушения речевого общения // Вопр. психологии. - 1986. - № 5.

27. Немов Р.С. Психология: Словарь-справочник: В 2 ч. - М., 2003.

28. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. - К., 1990.

29. Олійник Г.А. Виразне читання. Основи теорії: Посібник для вчителів. -Тернопіль, 2001.

30. Опалюк О.М., Сербалюк Ю.В. Культура спілкування. Психологічні основи професійного спілкування: Навчально-методичний посібник. - Кам'янець-Подільський, 2004.

31. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О.В. Киричук, В.А. Роменця. -Київ, 1995.

32. Павлова И. Д. Коммуникативная семантика речи // Психол. журн. - 1991.-№ 6.

33. Педагогічна майстерність / Під ред. І.А.Зязюна. - К., 1997.

34. Петровская Л.А. Компетентность в общении: Социально-психологический тренинг. - М., 1989.

35. Пиз А. Язик телодвижений. Как читать мысли окружающих по их жестам. - М., 2000.

36. Проблемы речевого воздействия на аудиторию в зарубежной социально-психологической литературе / Под общ. ред. Б.П. Фирсова, Ю.А. Асеева. - Л., 1973.

37. Речевое воздействие. Проблемы прикладной психолингвистики / Под ред. А.А. Леонтьева. - Л., 1972.

38. Рибалка В.В. Особистісний підхід у профільному навчанні старшокласників. - Київ, 1998.

39. Сабуров А.С. Психология курс лекций. - Киев, 1996.

40. Словник іншомовних слів / За ред. СЯ. Єрмоленко. - Харків: Фоліо, 2006.

41. Смелкова З.С. Педагогическое общение: Теория и практика ученого диалога на уроках словесности. - М., 1999.

42. Степанидин Б.І. Особа викладача інституту та шляхи її формування / Рідна школа. - 1992. - № 2.

43. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. - Т. 2.

44. Трофімов Ю.Л. Психологія: курс лекцій: Підручник. - Київ, 2000.

45. Ушакова Т.П., Павлова П.Д., Зачесова И.А. Речь человека и общение. - М, 1989.

46. Чайка Г.Л. Культура ділового спілкування. - К., 2005.

47. Чмут Т.К. Культура спілкування: Навч. посібник. - Хмельницький, 1999.

48. Шеломенцев В.П. Этикет и культура общения. - К., 1995.

49. Щербань П. Сутність педагогічної культури // Вища освіта України. - 2004.-№ 3.

50. Якуба Е.А. Стажировка и проблема повышения качества подготовки специалиста в вузе // Социальная активность специалиста: истоки и механизм формирования (социологический анализ) / Под ред. Е.А. Якубы. - Харьков, 1983.

51. http://www.mail.ru/

52. http://www.rambler.ru/

Додаток 1

Класифікація жестів за О. Єрмолаєвою

№ з/п	Група жестів	Функції
1.	Жести-симптоми
	Форми привітання, інтонування першої фрази	Експресивні знаки самовираження
	Блиск очей, виразність погляду	Зацікавленість співрозмовника предметом обговорення
	Підняті брови, запитливий погляд	Свідчать про подив, сумніви, потребу в додатковому роз'ясненні сказаного чи в наведенні нових аргументів
	Заперечне похитування головою, рухи рук на знак протесту	Повідомляють про високий рівень сумнівів, що можуть перерости в незгоду
2.	Жести регулятори
	Жести привітання чи прощання	Форми привітання
	Жести початку контакту або його завершення	Жест руки знизу-вверх, зверху-вниз
	Жести, які коригують темп мовлення	Рука витягується вперед, звернута до когось, долонь опускається і піднімається
	Жести-заборони	Докірливі похитування головою чи рукою
3.	Жести-інформатори
	Жест перерахування	Загинання пальців руки, який відзначає кількість аргументів чи питань, що розглядаються
	Жест наголошення на певному аспекті питання	Стиснутий кулак
	Жести на означення з'єднання чи роз'єднання	Зустрічний рух рук, з'єднання долонь, стискання пальців у кулак, розведення рук
	Жести наближення й віддалення	Рухи рук до себе й від себе
	Жести незгоди й відмови	Долоня, обернута донизу
	Інформаційно-ритмічні жести	Диригування, постукування рукою чи ногою в такт мовленню

Додаток 2

Класифікація жестів за А. Піз

№ з/п	Група жестів	Функції
1.	Жести відкритості
	Жест «розкриті руки»	Свідчить про щирість і бажання говорити відверто. Полягає в тому, що співрозмовник протягує вперед у вашу сторону свої руки долонями вверх
	Жест «розстібання піджака»	Цей жест демонструє бажання піти на зустріч і установити контакт. Згода між співрозмовниками в розстібнутих піджаках досягається частіше, ніж між тими, хто залишався в застебнутих піджаках. Той, хто змінює своє рішення в позитивну сторону, звичайно розтискає руки й автоматично розстібає піджак
2.	Жести підозрілості і скритності
	Жест машинального потирання чоло, скроні, підборіддя, прагнення прикрити обличчя руками	Свідчать про недовіру до вас, сумнів у вашій правоті, про бажання щось приховати від вас
	Жест непогодженості жестів	Якщо ворожа стосовно вас людина, що захищається, посміхається, то це означає, що вона за штучною посмішкою намагається навмисне сховати свою нещирість
3.	Жести і пози захисту
	Жест (руки, схрещені на грудях)	Руки тут можуть займати три характерних положення. Просте схрещення рук є універсальним жестом, що позначає оборонний чи негативний стан співрозмовника. Потрібно також враховувати й те, що цей жест впливає на поводження інших людей. Якщо в групі з чотирьох чи більше людей ви схрестили руки в захисній позі, то незабаром можна чекати, що й інші члени групи зроблять те ж саме. Правда, цей жест може означати просто спокій і впевненість, але це буває тоді, коли атмосфера бесіди не носить конфліктного характеру.
	Жест стискання пальців в кулак	Свідчить про ворожість чи наступальну позицію людини. У цьому випадку варто сповільнити свою мову рухи, як би пропонуючи співрозмовнику скопіювати ваш приклад. Якщо це не допомагає, то слід змінити тему розмови
	Жест, коли кисті схрещених рук охоплюють плечі	Означає стримування негативної реакції співрозмовника у ваш бік по обговорюваному питанню. Цей прийом використовується, коли співрозмовники полемізують, прагнучи будь-що переконати один одного в правильності своєї позиції, причому нерідко супроводжується холодним, ледве прищуленим поглядом і штучною посмішкою. Таке вираження обличчя означає, що ваш співрозмовник на межі, і якщо не прийняти оперативних мір, що знижують напруженість, то може відбутися зрив
	Жест, коли руки схрещені на грудях, але з вертикально виставленими пальцями рук	Він передає подвійний сигнал: перший - про негативне відношення (схрещені руки), другий - про почуття переваги. Співрозмовник, що застосовує цей жест, звичайно підіграє одним чи обома пальцями, а при положенні стоячи характерно погойдується на підборах
4.	Жести глузування
	Жест із використанням великого пальця	Означає глузування чи неповажне ставлення до людини, на яку вказують великим пальцем через плече
5.	Жести міркування й оцінки
	Жест «рука біля щоки»	Відбиває стан замисленості і прагнення знайти рішення проблеми. Жест свідчить про те, що вашого співрозмовника щось зацікавило. Залишається з'ясувати, що ж спонукало його зосередитися на проблемі
	Жест «пощипування перенісся»	Звичайно сполучається із закритими очима, говорить про глибоку зосередженість і напружені міркування
	Жест почухування підборіддя	Використовується, коли співрозмовник перебуває у стадії ухвалення рішення
	Жест, коли співрозмовник підносить руку до обличчя, спираючись підборіддям на долоню, а вказівний палець витягує уздовж щоки	Це є красномовним свідченням того, що він критично сприймає доводи
6.	Жести сумніву і непевності
	Дотик до носа чи його легке потирання	Жест є також знаком сумніву. Коли вашому співрозмовнику буває важко відповісти на ваше питання, він часто вказівним пальцем починає торкатися носа, потираючи його. Правда, тут варто зробити застереження: іноді люди потирають ніс, тому, що він просто чешеться. Однак ті, хто чеше ніс, звичайно роблять це енергійно, а ті, для кого це служить жестом, лише злегка його потирають
7.	Жести і пози, що свідчать про небажання слухати і прагнення закінчити бесіду
	Жест опускання повік	Жест свідчить про те, що ви для співбесідника стали нецікаві чи просто набридли, чи ж він почуває свою перевагу над вами. Якщо ви помітили подібний погляд у свого співрозмовника, то врахуйте наступне: необхідно щось змінити, якщо ви зацікавлені в успішному завершенні розмови
	Жест «почісування вуха»	Жест свідчить про бажання співрозмовника відгородитися від слів, які він чує
	Жест потягування мочки вуха	Говорить про те, що співрозмовник наслухався вдосталь і хоче висловитися сам
	Жест непомітного (і часом неусвідомленого) пересування, повертаючись убік дверей, при цьому його ноги повернуті до виходу	Жест вживається у тому випадку, коли співрозмовник явно хоче швидше закінчити бесіду
8.	Жести, що свідчать про бажання навмисно затягти час
	Жест постійного знімання і надягання окулярів, а також протирання лінз	Для того, щоб затягти час з метою обміркувати остаточне рішення, співрозмовник робить такі жести. Якщо ви спостерігаєте один з цих жестів відразу ж після того, як запитали людину про її рішення, то найкраще буде помовчати в чеканні. Якщо партнер знову надягає окуляри, то це означає, що він хоче ще раз «поглянути на факти»
9.	Жест «ходіння»
		Служить знаком того, що не слід поспішати. Багато співрозмовників прибігають до цього жесту, намагаючись «розтягнути час», щоб розв'язати складну проблему чи прийняти важке рішення. Це дуже позитивний жест
10.	Жести впевнених у собі людей з почуттям переваги над іншими
	Жест «руки за спиною в замок»	Говорить про те, що людина стурбована і намагається взяти себе в руки. Цікаво, що чим більше людина хвилюється, тим вище пересувається її рука по спині. Саме від цього жесту з'явився вислів «візьми себе в руки». Це поганий жест, бо він використовується для того, щоб сховати свою нервозність, і спостережливий партнер по спілкуванню, напевно, відчує це
	Жест «закладання рук за голову»	Є жестом упевнених у собі людей з почуттям переваги над іншими. Багато співрозмовників дратуються, коли хто-небудь демонструє його перед ними
11.	Жести готовності
	Жест подачі корпуса вперед, при цьому обидві руки лежать на колінах чи людина тримається руками за бічні краї стільця	Сигналізує про бажання закінчити розмову чи зустріч. Якщо кожний з цих жестів виявляється під час розмови, то варто брати ініціативу у свої руки і першим запропонувати закінчити бесіду. Це дозволить вам зберегти психологічну перевагу і контролювати ситуацію

Додаток 3

Анкета для вивчення рівня розвитку комунікативних умінь та визначення рейтингу чинників, які впливають на їх розвиток

Інструкція: анкета використовується з метою самооцінки викладачів вищої школи та оцінки його експертами. Кожне питання оцінюється тим, хто заповнює анкету, за трибальною системою: «З» - високий рівень, «2» - середній рівень, «1» - низький. Для цього необхідно підкреслити оцінку, яку ви вважаєте правильною.

Обробка результатів дослідження здійснюється шляхом складання зведеної матриці оцінки розвиненості кожного із комунікативних умінь (пункт 6 анкети). Найбільша можлива кількість балів - 15. Загальна оцінка від 0 до 5 балів - відповідає низькому рівню розвитку комунікативних умінь, від 6 до 10 балів - середньому, від 11 до 15 - високому.

Окремо складається зведена матриця факторів, які визначають готовність учителя до ефективної педагогічної комунікації. Після цього їх ранжують за принципом переваги і визначають рейтинг кожного з них за формулою R=?n/m, де n - показник оцінки чинника в балах, отриманих у процесі опитування; m - максимально можлива оцінка факторів у балах за кількістю опитаних. Коефіцієнт впливу представлених чинників на комунікативну діяльність учителя визначили за формулою: К=?R/n, де ?R - сума рейтингових значень чинників, що оцінюються; n - кількість оцінюваних чинників.

Додаток 4

Тест на об'єктивність сприйняття партнера по спілкуванню

Шановний колего!

Просимо Вас відверто відповісти на запитання даного тесту. У кожному із запропонованих завдань виберіть відповідь, з якою найбільше погоджуєтеся.

1. Якими характеристиками відрізняються, на вашу думку, ті, хто особливо ретельно додержуються прийнятих правил поведінки і ніколи не відступають від гарного тону:

а) ввічливі і приємні в спілкуванні;

б) строго виховані;

в) насправді вони лицемірять і за всім цим старанно приховують свій справжній характер.

2. Ви знаєте подружню пару, що ніколи не свариться. Як ви думаєте, вони:

а) щасливі;

б) байдужі один до одного;

в) приховують свої відносини від сторонніх людей, не довіряють один одному.

3. Уявіть, що ви вперше бачите деяку людину, і вона відразу починає розповідати вам анекдоти, жартувати. Яка вона?

а) жартівник, дотепник;

б) почуває себе непевно у вашому товаристві й у такий спосіб намагається вийти з незручного становища;

в) просто хоче справити приємне враження.

4. Ви розмовляєте з кимсь на тему, що цікавить вас обох. Ваш співрозмовник супроводжує розмову жестикуляцією (рухами рук). Про що це, на ваш погляд, свідчить?

а) про його внутрішнє хвилювання;

б) про те, що він занадто втомився;

в) про те, що він нещирий.

5. Ви вирішили пізнати ближче когось з ваших знайомих. Найкраще це зробити:

а) запросивши його в якусь компанію;

б) поспостерігавши за ним у якій-небудь справі;

в) подивившись, як він поводиться в конфліктній, емоційно-напруженій ситуації.

6. Ви виявилися в ресторані з людиною, що, на ваш погляд, дає офіціанту занадто великі чайові. Як ви думаєте, чому вона так робить:

а) хоче справити враження на оточуючих;

б) хоче завоювати довіру офіціанта;

в) це просто добра і щедра людина по натурі.

7. Ви знаєте людей, що самі ніколи не починають розмову першими. Які вони насправді, на ваш погляд:

а) потайливі і не розмовляють, щоб не видати себе;

б) занадто боязкі;

в) недовірливі і бояться, що скажуть щось не так, і їх скривдять.

8. Деяких людей, не розмовляючи з ними, можна оцінити за виразом їх обличчя. Що, по-вашому, означає низьке нахмурене чоло в людини:

а) недоумкуватість;

б) упертість;

в) не можу сказати нічого конкретного.

9. Що ви думаєте про співрозмовника, який при розмові не дивиться прямо в очі:

а) у нього - комплекс неповноцінності;

б) він недостатньо щирий у тому, що говорить;

в) він просто занадто розсіяний.

10. Ви, напевно, знаєте людей, які, коли з ними трапляється щось неприємне, відразу заявляють, що все давно знали і передбачали, але нічого не робили заздалегідь, тому що не хотіли потрапити в неприємну історію. Що це за люди:

а) люди з вольовим характером, витримані;

б) люди, у яких просто немає нічого за душею;

в) хвальки.

11. Уявіть собі матеріально гарно забезпечену людину, що завжди купує дуже дешеві речі. Чому, на ваш погляд, вона так робить:

а) вона скромна, невибаглива;

б) вона ощадлива;

в) вона скнара.

12. Вам, напевно, коли-небудь, доводилося оцінювати людей за їх зовнішнім виглядом. Повні люди, на ваш погляд:

а) симпатичніші за інших, тому що завжди товариські, добрі і веселі;

б) не дуже симпатичні, тому що, як правило, ледачі і безхарактерні;

в) вони - такі ж, як і всі, серед них є й гарні, і погані люди.

«Ключ» для підрахунку балів

Оцінка результатів і висновки

40 і більше балів - людина легко складає думку про інших і настільки ж легко повідомляє її тому, кого ця думка стосується. Але в її судженнях про людей чимало суб'єктивності і зайвої самовпевненості;

31-39 - людина вміє об'єктивно оцінювати інших і не боїться визнавати свої помилки в цій справі;

21-30 - людина не завжди буває впевненою у правильності своєї думки й іноді буває необ'єктивною через те, що легко змінює свою думку, піддаючись впливу інших;

20 і менше балів - людина занадто довірлива і здатна оцінювати людей необ'єктивною, досить поверхово, часто помиляючись при цьому.

Додаток 5

Тест для оцінювання вміння слухати співрозмовника

Шановний колего!

Просимо Вас відверто відповісти на запитання даного тесту. Відзначте ситуації, що викликають у Вас незадоволення чи досаду і роздратування під час бесіди з будь-якою людиною: другом, колегою по службі, підлеглим, безпосереднім начальником, керівником чи просто випадковим співрозмовником.

1. Співрозмовник не дає мені шансу висловитися, у мене є, що сказати, але немає можливості вставити своє слово.

2. Співрозмовник постійно перериває мене під час бесіди.

3. Співрозмовник не дивиться в обличчя під час розмови, і я не впевнений, чи слухають мене.

4. Розмова з таким партнером часто викликає почуття даремно витраченого часу.

5. Співрозмовник постійно метушиться: олівець і папір займають його увагу більше, ніж мої слова.

6. Співрозмовник ніколи не посміхається. У мене виникає почуття незручності і тривоги.

7. Співрозмовник завжди відволікає мене питаннями і коментарями.

8. Що б я не висловив, співрозмовник завжди критично оцінює мої слова.

9. Співрозмовник завжди намагається спростувати мене.

10. Співрозмовник перекручує значення моїх слів і вкладає в них інший зміст.

11. Коли я ставлю запитання, співрозмовник змушує мене захищатися.

12. Іноді співрозмовник перепитує мене, роблячи вигляд, що не розчув.

13. Співрозмовник, не дослухавши до кінця, перебиває мене лише для того, щоб погодитися.

14. Співрозмовник під час розмови зосереджено займається стороннім: грає сигаретою, протирає скельця окулярів тощо, і я твердо переконаний, що він при цьому неуважний.

15. Співрозмовник робить висновки за мене.

16. Співрозмовник завжди намагається вставити слово в мою розповідь.

17. Співрозмовник дивиться на мене дуже уважно, не мигаючи.

18. Співрозмовник дивиться на мене, мов би оцінюючи. Це викликає тривогу.

19. Коли я пропоную що-небудь нове, співрозмовник уставляє смішні історії, жарти, анекдоти.

20. Співрозмовник переграє, показуючи, що цікавиться бесідою, занадто часто киває головою, ойкає і підтакує.

21. Коли я говорю про серйозні речі, співрозмовник уставляє смішні історії, жарти, анекдоти.

22. Співрозмовник часто дивиться на годинник під час розмови.

23. Коли я входжу в кабінет, він кидає всі справи і всю увагу зосереджує на мені.

24. Співрозмовник поводиться так, начебто я заважаю йому робити що-небудь важливе.

25. Співрозмовник вимагає, щоб усі погоджувалися з ним. Будь-яке його висловлення завершується питанням: «Ви теж так думаєте?» або «Ви не згодні?»

Опрацювання результатів тестування

Спочатку підраховується відсоток ситуацій (відносно 25), що викликають досаду і роздратування. Для цього необхідно кількість оцінок помножити на 4 (оскільки одна оцінка відповідає 4%).

Якщо відсоток ситуацій, що викликають досаду і роздратування, складає:

70-100% - низький рівень уміння слухати співрозмовника;

30-70% - середній рівень уміння слухати: викладачу властиві деякі недоліки (надто критичне ставлення до слів оточуючих, схильність до поспішних висновків, нещирість у спілкуванні, підозріливість, схильність шукати прихований зміст у словах оточуючих, прагнення нав'язувати власну думку оточуючим, нетерпеливість тощо);

0-30% - високий рівень уміння слухати співрозмовника: викладач уміє уважно слухати, дає можливість висловитися, виявляє толерантність і тактовність у спілкуванні.

Додаток 6

Вимоги до культури спілкування викладача

У спілкуванні зі студентами викладач повинен виходити з розуміння того, що вищий навчальний заклад - це частина нашої незалежної держави, а відношення педагога до студента - це вимоги суспільства.

Щирість педагога - застава його тісних контактів з вихованцями: вона базується на тому, що вимоги суспільства стали складовою частиною особистості.

Для успішної взаємодії із студентами, слід передусім адекватно оцінити особисто себе. Управління собою повинно стати постійною турботою кожного викладача.

Педагогічні відносини будуються на взаємній повазі викладача і студентів, на повазі особи студента, розуміти кожного, створювати умови для його самоствердження, підтримувати розвиток позитивних рис особистості.

Педагогу потрібно потурбуватися про самопрезентацію: показати студентам привабливість і силу своєї особи, знання, широту ерудиції, вихованість, інтелігентність, але не перебільшуючи їх.

Збільшувати мовну активність студентів за рахунок зменшення мовної діяльності педагога.

Навіть при незначних успіхах студентів слід бути щедрим на похвалу. Хвалити потрібно в присутності колективу, а робити зауваження краще наодинці. Якщо, розпочавши роботу, ви протягом якогось терміну часу не бачите позитивних зрушень, не зловживайте скаргами на студентів в деканат, не розпочинайте свою педагогічну діяльність з претензій. Можливо справа не тільки в студентах.

У спілкуванні зі студентами слід пам'ятати і про підтримку авторитету колег по роботі. Втрата авторитету колеги може в деякій мірі послабити і ваш педагогічний вплив на студентів.

Размещено на Allbest.ru