Роль самооцінки в особистісному становленні підлітка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль самооцінки в особистісному становленні підлітка

Зміст

Вступ

Розділ 1.Теоретичний аналіз особливостей самооцінки підлітків та її ролі в особистісному становленні

1.1 Загальні відомості поняття самооцінка

1.2 Підлітковий вік та його специфіка

1.3 Особливості самооцінки підлітка та її значення

Розділ 2. Емпіричне дослідження особливостей самооцінки підлітка

2.1 Методика визначення рівня самооцінки за Дембо-Рубінштейн у модифікації А.М. Прихожан та методика загальної самооцінки Г.Н. Казанцевої

2.2 Аналіз та обробка результатів методик

2.3 Рекомендації вчителям та батькам для формування адекватної самооцінки підлітків

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Підлітковий вік - це вік від 10-11 до 15 років, що відповідає віку учнів V-VIII класів. Учні V класу ще у більшості нагадують молодших школярів, а учні VIII класів вже мають більшість рис, що є характерними для ранньої юності. Цей період розвитку підлітка формує його самооцінку [9].

Самовираження, самооцінка у школі та сім'ї, ставлення соціуму до підлітка під час становлення самооцінки - всі ці аспекти формують психіку та характер людини, яка дорослішає.

Актуальність даного періоду розвитку людини спонукала соціологів та психологів всього світу теоретично та на практиці досліджувати кожні етапи формування самооцінки підлітків, та факторів, що впливають на неї. Серед них, американський психолог Рут Бенедикт, на основі етнографічних досліджень, зробила висновок, що перехід від дитинства до дорослості різний у різних суспільствах і його не можна вважати природно зумовленим. Вона довела, що конкретні соціальні обставини життя дитини зумовлюють тривалість підліткового віку, наявність чи відсутність кризи, конфліктів, труднощів, особливості переходу від дитинства до дорослості. Згідно з цими дослідженнями у людині природне не може бути протиставлене соціальному, оскільки природне в ній теж є соціальним [10].

З іншого боку, психолог Роберта Симмонс та подружжя Розенберг, на практиці дослідили 2000 дітей та підлітків від 8 до 17 років, та дійшли висновку, що в 12-14 років помітно посилюється нахил до самоспостереження, сором'язливість, егоцентризм, знижуються стійкість образів «Я» та самоповага разом з самооцінкою [10].

У самосвідомості відбуваються значні зміни: виникає почуття дорослості, що характеризується бажанням бути чи здаватися, або вважатися дорослим. Актуально, що в цей період, відстоюючи свої нові права, підліток відгороджує більшість сфер свого життя від контролю батьків та часто йде з ними на конфлікт. Для підлітка характерною є потреба в спілкуванні з однолітками. Виникають захоплення, що часто змінюються. Підліток намагається у всьому бути схожим на своїх однолітків, намагаючись виділитися у групі та заслужити повагу, і багато хто з батьків не зрозумівши цього аспекту розвитку підлітка, намагаються агресивно нав'язувати своє розуміння світу, отримуючи у відповідь реакцію протиріччя. І як показують дослідження, продовжуючи агресивну експансію проти самовираження підлітка, тим самим домінуванням свого «Я», батьки руйнують самооцінку людини, яка тільки почала своє становлення в соціумі [8].

О.М. Молчанова у своїй статті «Самооцінка: теоретичні проблеми та емпіричні дослідження» зазначає, що на основі емпіричних досліджень, проведених у вітчизняній та зарубіжній психології, щодо проблем самооцінки, більшість вчених прийшли до висновку, що рівень самооцінки є настільки важливим аспектом, що всі життєві труднощі, крім біологічних та фізіологічних проблем, в тій чи іншій мірі пов'язані з «поганою» самооцінкою. Отже, спочатку у північноамериканському суспільстві, а далі у розвинених країнах отримала перевагу точка зору, згідно з якою більшість бід та невдач у соціумі, різні негативні тенденції - від зарозумілості до зневаження щодо потреб інших людей, агресії, насилля, расизму - є наслідком неадекватної самооцінки особистості. Наприклад, в наслідок низької самооцінки підлітків збільшується кількість випадків підліткової вагітності, кількість суїцидів та захворювань нервовою анорексією. Також низький рівень самооцінки пов'язаний з расовими забобонами та депресіями, поганою успішністю у школі, сексуальною розпущеністю, насиллям у сім`ї; в той час як висока самооцінка - безумовне та безсуперечне благо, необхідний компонент та джерело повноцінного, осмисленого, значимого та гармонічного, що приносить задоволення життям [14].

Не дивлячись на те, що самооцінка вже довгий час знаходиться у сфері уваги психологів, дослідження ролі самооцінки в особистісному становленні науковців, праць, присвячених узагальненню різних підходів, точок зору, ідей, досліджених результатів, накоплених фактів не так і багато, особливо в вітчизняній психології. Треба назвати тих, хто вніс свій вклад у розроблення даної проблеми: серед зарубіжних авторів як Р.Ф. Баумайстер, Н. Бранден, Н. Емлер, С. Хартер, С. Джонс та інші; серед вітчизняних - Л.І. Божович та її школу, А.В. Захарову, І.С. Кона, С.Р. Пантелеєва та інш.

Американський психолог Говард Каплан на основі узагальнення літературних наукових даних та власного 10-ти літнього лонгітюдного дослідження 9300 учнів сьомих класів прийшов до висновку, що зниження самооцінки призводить до девіантної поведінки, що відхиляється від норм поведінки: нечесність, участь у злочинних групах, здійснення правопорушень, наркоманія, алкоголізм, агресивна поведінка, та психічні розлади [10].

Все це є способом самовираження підлітка, прагнення підвищити свою самооцінку. Однак єдиним благополучним способом «самовираження» підлітка є підвищення його самооцінки у школі та сім`ї. Тому тема даної курсової роботи є актуальною на сучасному етапі.

Об`єктом дослідження даної роботи є самооцінка підлітка.

Предметом дослідження нашої роботи є роль самооцінки у особистісному становленні підлітка.

Гіпотеза полягає в тому, що самооцінка впливає на особистісні якості підлітка.

Метою дослідження даної роботи є вивчення самооцінки в підлітковий період та виявлення способів її підвищення.

Для дослідження мети необхідно поставити наступні завдання:

1. Вивчити що таке самооцінка.

2. Визначити основні особливості підліткового віку.

3. Проаналізувати психологічну літературу з проблеми самооцінки у підлітків та визначити основні чинники,що впливають на неї.

4. Провести емпіричне дослідження на виявлення рівня самооцінки у групи підлітків.

5. Зробити аналіз отриманих даних дослідження.

6. Розробити психолого-педагогічні рекомендації вчителям та батькам щодо формування адекватної самооцінки.

Розділ 1. Теоретичний аналіз особливостей самооцінки підлітків та її ролі в особистісному становленні

1.1 Загальні відомості поняття самооцінка

Для того, щоб визначити що таке самооцінка ми звернулися до «Великого психологічного словника» за редакцією Б. Мещерякова. Таким чином, самооцінка - цінність, значущість, якою індивід наділяє себе в цілому та окремі сторони своєї особистості, діяльності, поведінки. Самооцінка виступає, як відносно стійке структурне утворення, компонент «Я-концепції», сам і як процес самосвідомості. Основу самооцінки складає система особистісного розуміння індивідів, прийнята ними система цінностей [4].

Важливо відмітити, які функції виконує самооцінка. Самооцінка виконує регуляторну та захисну функції, впливаючи на поведінку, діяльність та розвиток особистості, її взаємовідношення з іншими людьми. Відображаючи ступінь задоволеності або невдоволення собою, рівень самоповаги, самооцінка створює основу для сприйняття власного успіху або невдачі, становлення цілей визначеного рівня, тобто рівня домагань особистості. Захисна функція самооцінки, забезпечуючи відносну стабільність і автономність (незалежність) особистості, може призвести до перекручення даних досвіду і тим самим робити негативний вплив на розвиток [4].

Самооцінка розвинутого індивіда утворює складну систему, що визначає характер відношення до самого себе, та яка включає загальну самооцінку, що відображає рівень самоповаги, цілісне прийняття та неприйняття себе, і часткову самооцінку, яка характеризується відношенням до окремих сторін своєї особистості, вчинкам, успішності окремих видів діяльності [14].

Молчанова О. у своїй статті «Самооцінка: теоретичні проблеми та емпіричні дослідження» виділяє наступні компоненти самооцінки:

· Суб`єкт самооцінки, яким є оцінююча особа «Я»;

· Предмет самооцінки,в якості котрого виступає особа «Я» у цілому, або його окремі параметри, аспекти, якості, компоненти.

· Критерії самооцінки, тобто параметри, стандарти, у порівнянні з якими оцінюється предмет. У якості критеріїв можуть слугувати норми, ідеали, якості інших людей, визначені стандарти;

· Основа самооцінки, що включає в себе сферу оцінюваного в зіставленні з особистісними інтересами та цілями, визначаючи значимість /не значимість предмета самооцінки [14].

Самооцінка характеризується за такими параметрами: по-перше, за рівнем (величині) вона може бути висока, середня та низька; по-друге, самооцінка може бути адекватною та неадекватною; по-третє, якщо дивитися з боку особливостей будови, то вона поділяється на конфлікту та безконфліктну [4].

Залежно від характеру самооцінки у людини складається або адекватне відношення до себе, або неадекватне, неправильне. У останньому випадку людина постійно стикається з невдачею, вона часто вступає в конфлікти з оточуючими, порушується гармонія розвитку його особистості. Характер самооцінки визначає формування тих або інших якостей особистості (наприклад, адекватна самооцінка сприяє формуванню впевненості у собі, самокритиці, наполегливості, вимогливості; неадекватна - невпевненості або надмірній самовпевненості, некритичності) [7].

Для розвитку особистості ефективним є такий характер відношення, коли достатньо висока, загальна самооцінка, поєднується з адекватною, диференційованою парціальною самооцінкою. Стійка та разом з тим достатньо гнучка самооцінка є оптимальною як для розвитку, так і для продуктивної діяльності. Негативний вплив чинить занадто стійка самооцінка, а також дуже коливна, нестійка. Конфліктність самооцінки може нести як продуктивний так і дезорганізований характер. Нестійкість та конфліктність самооцінки підвищується в критичні періоди розвитку, зокрема, в підлітковому віці [7].

Самооцінка формується на базі оцінок оточуючих, оцінки результатів власної діяльності, а також на основі співвідношення реального та ідеального уявлення про себе [15].

1.2 Підлітковий вік та його специфіка

Для того, щоб визначитись із специфікою підліткового віку по-перше треба дати визначення поняттю «підлітковий вік».

Для визначення поняття «підлітковий вік» ми звернулися до книги «Вікова психологія» автором якої є М. Хвилько. Вона пише, що підлітковий вік пов'язаний з перебудовою організму дитини - статевим дозріванням. По-іншому визначає підлітковий вік відомий психолог Давидов В.В., на його думку, підлітковий вік припадає на 10-15 років. Ще ми звернулися до праць Ш. Бюлера, який притримується думки, що підлітковий вік - це пубертатний період, або період дозрівання, це стадія в якій людина стає статево зрілою, тобто це період упродовж якого дозрівають первинні та вторинні статеві ознаки; фізичний пубертатний період у дівчат припадає у середньому між 13 і 15 роками, а у хлопців - між 14 і 16 роками. Але, на нашу думку, більш правильним є визначення підліткового періоду Крутецького В.А. Він пояснює, що підлітковий вік-це вік від 10-11 до 15 років, що відповідає віку учнів V-VIII класів. Учні V класу ще у більшості нагадують молодших школярів, а учні VIII класів вже мають більшість рис, що є характерними для ранньої юності.

Якщо ми говоримо про фізіологічний розвиток, то перш за все ми спостерігаємо різкий ріст тіла в довжину: у дівчат максимум приріста зазвичай випадає на 12-13 років, у хлопців на 14-15 років. Особливо інтенсивно відбувається ріст скелету і кінцівок в довжину. Серце значно збільшується в об'ємі, становиться більш сильним, працює більш потужно. Нервова система підлітків ще не завжди здатна витримувати сильні чи довготривалі діючі одноманітно подразники та під їх впливом часто переходить в стан гальмування, або, навпаки, в стан сильного збудження. Наприклад, під впливом багато численних вражень, сильних нервових струсів, неочікуваної радості чи пригнічення, довгого очікування хвилюючої події одні підлітки становляться в'ялими та байдужими, розсіяними; інші - дратівливими, нервовими, порушують дисципліну. Найважливішим фактом фізичного розвитку підлітків є статеве дозрівання, початок функціонування статевих залоз. Більшість хлопців дозрівають у статевому відношенні приблизно у 15 років, а дівчата - у 13-14 років. Р.Бернс зазначив, що у дівчат збільшується жировий прошарок, що робить особливо помітним ріст грудей та округлення стегон. Хлопці стають більш мускулистими, в них грубіє шкіра, з`являється рослинність на обличчі, змінюється голос. Природнім та нормальним є поява у підлітків у зв'язку з статевим дозріванням до цього часу незнайомого їм потягу та відповідних думок, почуттів, хвилювань, специфічного інтересу до протилежної статі, до відповідного змісту книг та фільмів [2; 8].

Приблизно у 12 років виникає інтерес до свого внутрішнього світу, потім відбувається поступове ускладнення самопізнання. Підліток відкриває для себе свій внутрішній світ. Складні переживання пов'язані з новими стосунками, свої особистісні риси, вчинки аналізує пристрасно. Підліток хоче збагнути який він є насправді, і уявляє собі, яким він хотів би бути. Образи «Я», які створює у своїй свідомості підліток - різноманітні, вони відображають багатство його життя. Фізичне «Я», тобто уявлення про власну зовнішню привабливість, уявлення про свій розум, можливості у різних галузях, про силу характеру, доброті та інших якостях, поєднуючись, утворюють великий пласт «Я-концепції» - так би мовити реальне «Я», вважає М. Хилько. А. Фрейд виділяє, що у підлітковому періоді відносно сильне «Воно» протистоїть відносно слабкому «Я». Підліток - ще не цільна зріла особистість. Окремі його риси, зазвичай, дисонують та поєднання різних образів «Я» - негармонічне. Іноді випадкова фраза, комплімент, або насмішка приводять до помітного здвигу у самоусвідомленні. Окрім реального «Я», «Я-концепція» включає у себе «Я-ідеальне». При високому рівні домагань, та недостатньому усвідомленні своїх можливостей ідеальне «Я» може дуже відрізнятися від реального. Тоді розрив, що переживається підлітками, між ідеальним образом і дійсним своїм положенням приводить до невпевненості у собі, що зовні може виражатися у образливості, впертості, агресивності. Коли ідеальний образ представляється досяжним, він спонукає до самовиховання. Підлітки не тільки мріють про те, якими вони будуть у майбутньому, але й намагаються розвинути у собі бажаючі якості [22; 23].

В підлітковому віці суттєво перебудовується характер учбової діяльності. Схильний раніше до дослівного відтворення учбового матеріалу, підліток намагається тепер переказувати матеріал своїми словами та протестує коли вчитель вимагає точного відтворення. Розширення зв'язків з оточуючим середовищем, спілкування з однолітками, особисті інтереси та захоплення також часто знижують безпосередній інтерес підлітків до навчання. Свідомо-позитивне відношення хлопців та дівчат до навчання з`являється тоді, коли навчання задовольняє їх пізнавальні потреби, завдяки чому знання набувають для них визначеного смислу як необхідна та важлива умова підготовки до майбутнього самостійного життя. Думка колективу однолітків, оцінка колективом вчинків та поведінки підлітків для нього дуже важливі. Як правило, суспільна оцінка класного колективу означає для підлітка значно більше, ніж думка вчителів чи батьків, і він зазвичай дуже чуйно реагує на дружній вплив колективу товаришів [6; 9].

Для того, щоб зрозуміти як розвиваються відносини з однолітками ми виділили таку класифікацію Т.В. Каратьян :

В 5-6 класах увага хлопців та дівчат є специфічною, так як ситуація достатньо складна: дівчата в цей період опереджають у своєму розвитку хлопців, які можуть проявляти себе тільки по-дитячому. Дружба між хлопцями та дівчатами може достатньо рідко помічатися [7].

В 7-8 класах положення змінюється, зникає безпосередність, взаємна прив'язаність проявляється дуже емоційно і може займати достатньо велике місце в житті (побачення, прогулянки, походи в кіно і т.д.). Романтичні відношення можуть розвиватися по типу дружніх, товариських при наявності основи у вигляді спільних захоплень. Інтерес до однолітків протилежної статі оказує відповідну увагу на розвиток особистості: проявляється увага до іншої людини, його станам, як до своїх власних, складаються умови для мобілізації можливостей особистості стати краще, уважнішим. Також, в 7-8 класах з`являються змішані компанії, а спілкування в цілому виходить за рамки школи та виділяється в окрему, дуже важливу для підлітка сферу життя, іноді ставлячи на другий план навчання та інші справи. При цьому дуже чітко проявляються дві тенденції: до спілкування та спільної з однолітками діяльності та бажанням бути прийнятим, поважним. У цей період виникають дворові компанії. Більша частина цих груп являє собою стійке утворення, якими керують старші хлопці - 17-20 років. Неблагополуччя у відносинах, розпад дружби підлітки переживають як тяжку драму. Неприємною для підлітка ситуацією є відверте осудження колективу, товаришів, а саме тяжке покарання - це об`ява байкоту, небажання спілкуватися. Підлітки, яких не прийняли в їх шкільному чи іншому колективі, нерідко шукають визнання в інших, в тому числі і асоціальних угрупуваннях [7].

Отже, на основі цієї класифікації, можна визначити, що пред'явлення вимог до підлітків у колективі та через колектив - один із шляхів формування його особистості.

Досліджуючи старших підлітків, російський психолог Давид Фельштейн, визначив, що їх властива індивідуалістична акцентуація особистості - спрямованість активності на задоволення насамперед власних потреб, на особисте самоствердження. Суспільство, інші люди цікавлять їх опосередковано, через призму своїх інтересів [6].

Психолог Крутецький В.А., до якого ми вже зверталися, також виділяє, що однією з важливих особливостей підліткового віку є розвиток моральної свідомості: моральних уявлень, понять, переконань, системи оціночних суджень, якими підліток починає керуватися в поведінці. Якщо, будучи молодшим школярем, він діяв частіше за все чи по вказівкам дорослих (батьків, вчителів), чи під впливом випадкових та імпульсивних спонукань, то тепер для нього основне значення набувають власні принципи поведінки, власні погляди та переконання. В залежності від того, який моральний досвід отримує підліток, яку моральну діяльність він виконує, буде формуватися його особистість. В тісному зв'язку з формуванням переконань будуються і моральні ідеали. Вони слугують специфічним моральним еталоном, на який підліток рівняє свою поведінку. В мріях підліток проектує своє майбутнє життя та діяльність, у мріях втілюється ідеал, до якого вони прямують [8; 9].

Важливо відмітити, що у підлітковому віці виникає багато інтересів, і не тільки до протилежної статі. Більшість інтересів не пов'язані з учбовою діяльністю, вони не є стабільними та переростають у захоплення. Відомий російський психіатр Андрій Личко розробив класифікацію інтересів чи захоплень підлітків:

· інтелектуально - естетичні (захоплення історією, радіотехнікою, музикою, малюванням тощо);

· егоцентричні (захоплення модними сферами діяльності, зокрема малопоширеним видом спорту, іноземною мовою тощо, заради демонстрації своїх успіхів);

· тілесно - мануальні ( заняття спортом, керування автомобілем, мотоциклом-заради отримання задоволення від процесу діяльності);

· накопичувальні ( колекціонування );

· інформаційно-комунікативні (захоплення новою, але не дуже змістовною інформацією, яка не потребує глибокого осмислення та засвоєння; спілкування з однолітками, яке дає змогу обмінюватися такою інформацією) [12].

Дуже важливим є те, що в підлітковому віці виникає таке поняття як «підліткова криза». Ця криза замикає низку криз в розвитку дитини. Вона є самою довгою, а також і найважчою для батьків. Підліткова криза може починатися у різному віці, бо рамки є індивідуальними для кожної дитини. Психологічний зміст кризи пов'язаний, на думку Л. Виготського з виникненням почуття дорослості, розвитком самосвідомості, ставленням до себе як до дорослої особистості, до своїх нових можливостей і здібностей. Життєву кризу умовно поділяють на три ступені: поверхневу, середню та глибоку. Поверхнева криза у підлітків характеризується тривогою, роздратуванням, негативним настроєм, нестійкістю в прийнятті рішень, розгубленістю. Це приблизно припадає на 11-12 років, тобто початок підліткової кризи. Криза середньої ваги проявляється в певних порушеннях роботи організму підлітка. Він швидко втомлюється, в нього песимістичні погляди. Глибинна криза підлітків супроводжується певним роздратуванням, заглибленням у себе та великим переживанням щодо власного зовнішнього вигляду. На цьому етапі вирішальну роль відіграє статевий потяг, адже перше розчарування в коханні призводить до глибинного депресивного стану. Це припадає приблизно на період кінця підліткового віку (14-15 років). Також важливо відмітити класифікацію М. Кле, який зазначає, що в психологічній літературі можна знайти два розуміння підліткової кризи. З однієї сторони, акцент ставиться на ідеї перелому, раптових змін у ході розвитку, що несуть за собою значні зміни у поведінці, образах мислення та уявленнях; з іншої сторони - переважає розуміння криз як психологічних порушень, що супроводжуються стражданнями, тривогами, пригніченим станом, коротше кажучи - цілим рядом труднощів невротичного характеру, що обумовлює дизадаптацію у повсякденному житті.

Психологи виділяють, що важливою особливістю підліткового віку є формування центрального новоутворення, так би мовити почуття дорослості, коли підліток починає вважати, що він вже не дитина, а стає дорослим, коли він розуміє свою готовність жити в колективі дорослих як повноцінний і рівноправний учасник цього життя. На основі цього у підлітка виникають складні відносини з дорослими (батьками, вчителями). Свої нові права підліток поширює перш за все на сферу відношень з ними. Він починає виражати опір до категоричних вимог дорослих, протестує проти обмеження його самостійності, опіки, контролю, ставлення до нього, як до малої дитини. Він вимагає враховувати його інтереси, відношення, думки, хоча вони не завжди є розумними. Розширюючи свої права на самостійність, повагу особистості, підліток у більшості випадків не має можливості взяти на себе нові забов`язання. Виникає протиріччя між потребою проявити самостійність та реальними можливостями її здійснення виступає у якості фактора, що утворює конфлікти. Український педагог В.Сухомлинський вдало відобразив через монолог підлітка основні суперечності його стосунків з дорослими: «Не опікуйте мене, не ходіть за мною, не зважуйте кожен мій крок, не повивайте мене пелюшками нагляду і недовіри, не нагадуйте й слова про мою колиску. Я самостійна людина. Я не хочу, щоб мене вели за руку. Переді мною висока гора, це мета мого життя. Я бачу її, думаю про неї, хочу досягти її, але зійти на цю вершину хочу самостійно. Я вже підіймаюсь, роблю перші кроки, і чим вище ступає моя нога, тим ширший горизонт відкривається мені, тим більше я бачу людей, тим більше пізнаю їх, тим більше людей бачить мене. Від величі до безмежності того, що мені відкривається, робиться страшно. Мені необхідна підтримка старшого друга. Я досягну своєї вершини, якщо буду спиратися на плече сильного і мудрого друга. Та мені соромно і боязко сказати про це. Я хочу, щоб всі вважали, наче я самостійно, своїми силами доберуся до вершини».

1.3 Особливості самооцінки підлітка та її значення

Проблема виникнення та розвитку самооцінки є однією з центральних у розвитку особистості. Самооцінка є необхідним компонентом свідомості, тобто усвідомлення людиною самої себе, своїх фізичних сил, розумових здібностей, вчинків, мотивів та цілей своєї поведінки, відношення до оточуючих, інших людей, самого себе [13].

Багато досліджень присвячено К. Роджерсу. Особистість, з його досліджень, виникає у процесі розвитку, та її суттю є знання про себе та самооцінка. Самооцінка виникає в результаті взаємодії з оточуючим середовищем, оціночної взаємодії з іншими людьми. Поведінка дитини та її подальший розвиток перш за все узгоджуються з його самооцінкою [10].

Крутецький В.А. у своїх працях зазначає, що підлітки, як правило, починають раніше оцінювати інших людей, ніж самих себе. Потрібно додати, що оцінювати інших вони вміють краще та правильніше: судження підлітків про інших відрізняються більшою змістовністю, розважливістю, конкретністю та глибиною у порівнянні з судженнями про себе. У однокласника молодший підліток помічає та оцінює, наприклад, недисциплінованість, але потім цю ж якість у себе та оцінка неї - більш важка задача. Це є зрозумілим оскільки підліток пізнає себе тільки у порівнянні з іншими [8; 9].

Самою недосконало є, на погляд психологів, самооцінка саме молодшого підлітка (12-13 років). Намагаючись самостійно розібратися у своїй поведінці, у своїх думках чи почуттях, оцінити себе з цієї точки зору, підліток не рідко робить помилки, робить випадкові та суперечливі висновки, коливається у самооцінці. Іноді така самооцінка може змінюватися протягом дня [1].

Сказане вище не виключає і того, що в окремих випадках молодші підлітки досить гостро та безпощадно, та з правильних позицій оцінюють себе.

Самооцінка старших підлітків є досить різноманітною, різнобічною, узагальненою за змістом. Кількість якостей, які вони усвідомлюють, приблизно удвічі більша, ніж у молодшій підлітковій групі. Старші підлітки оцінюють не тільки окремі риси характеру, а й свою особистість загалом. Вони виявляють певну соціальну зрілість, усвідомлюють себе готовими до життя особистостями. Це виражається в самооцінці якостей, що характеризують їх як діяльних суб'єктів (рішучість, витримка, сміливість, почуття власної гідності, вміння обстоювати свої інтереси). У процесі самооцінки підліток виявляє свої можливості для прийняття важливого для нього рішення, бере на себе певні обов'язки. Саме самооцінка є передумовою його свободи вибору [7; 21].

Далеко не рідкісною є неадекватна самооцінка підлітків, яка проявляється в переоцінці або недооцінці своїх можливостей, що шкодить розвитку відповідальності та інших важливих якостей. Наприклад, завищена самооцінка блокує почуття невдоволеності собою, провини за негідний вчинок, докори сумління за безвідповідальну поведінку. Не самокритичість заважає замислитись над своїми вчинками, самостійно пред'явити собі вимоги і виконати їх. Свідченням заниженої самооцінки є незадоволення собою, нездатність поставити перед собою більш високі вимоги, оскільки бракує впевненості у своїх можливостях. Це гальмує розвиток відповідальності, бо такі діти не виявляють активності, ухиляються від виконання завдань, обов'язків, доручень [7; 15].

Формування особистості підлітка в більшій мірі залежить від того, як складуться в процесі його життя та виховання відношення між його домаганнями, самооцінкою та реальними можливостями задовольнити свої домагання, свою самооцінку.

Австрійський психолог Фрідріх Хоппе започаткував бачення, згідно з яким рівень домагань зумовлений такими двома протилежними тенденціями:

1) Підтримання свого «Я», своєї самооцінки на максимально високому рівні та прагнення досягти успіху;

2) Зниження своїх домагань, бажання уникнути невдачі, щоб не зашкодити самооцінці [6].

Деякі дослідники вважають, що для підліткового віку характерне прагнення різними шляхами реалізувати лише першу тенденцію.

На рівень домагань підлітка впливає визнання його можливостей як значущими іншими, так і собою. Як відомо, в розвитку самосвідомості важливе значення має адекватність рівня домагань можливостям дитини. За результатами експериментальних досліджень, міра адекватності домагань щодо навчального статусу підлітка залежить від його успішності у навчанні. Чим краще він вчиться, тим адекватнішими є його домагання щодо місця в класі за успішністю. Адекватна самооцінка і рівень домагань, що ґрунтується на ній, дають підліткові змогу ставити перед собою завдання, брати на себе обов'язки, які за складністю відповідають його особистісним можливостям [9; 14].

У психології вважається загальновизнаною значимість позитивної самооцінки для здорового розвитку особистості. Вчинки і діяльність людини багато в чому визначаються тим, якою вона себе сприймає. Позитивна самооцінка пов'язується з упевненістю в собі, самокритичністю, наполегливістю, суспільною активністю, успішністю, високим соціальним статусом. Підлітки з позитивною самооцінкою виявляють більш різнопланові інтереси, захоплюються різними сферами діяльності, їх міжособистісні стосунки базуються на бажанні пізнавати себе й інших [12]. Як показали численні дослідження (І.С. Кон, Ю.М. Орлов), позитивна самооцінка, на жаль, властива меншій частині сучасних підлітків, частіше зустрічається суперечлива самооцінка.

Суперечлива самооцінка проявляється в неадекватно високих або неадекватно низьких очікуваннях від себе. Підлітки з такою самооцінкою часто уникають нових видів діяльності, намагаються обмежувати своє спілкування, або спілкуються тільки на формальному поверхневому рівні. Для таких дітей характерна підвищена тривожність, страх перед широкими соціальними контактами, егоцентризм, невміння знаходити вихід із складної ситуації. Їм частіше притаманна агресивна, або пасивно-захисна поведінка.

У своєму підручнику Кон І.С. наводить дуже вдалий приклад, що підтверджує думку про наслідки заниженої самооцінки :

У дитинстві хлопчик Вітя був дуже гарненьким, оточуючі люди особливо захоплювались його гарними кучерями. У 14 років він став по його самооцінці помітно дурнішати, втратив свою привабливість та в нього стало рідшати волосся. Це співпало ще з однією драматичною подією. У 13 років Вітя дуже подобався одній дівчинці, але вона його не цікавила. У 14 років ці ролі помінялися: він захопився дівчиною, а вона не помічала його. Ці дві події поєдналися у свідомості підлітка у єдиний комплекс, породив твердження, що він дуже непривабливий. Якби хлопчик розділив свої тривоги з кимось із дорослих, його легко можна було б заспокоїти. Але Віктор тримав ці хворобливі переживання у глибокій таємниці до 24 років. Результат: тривожність, знижений рівень домагань, важкість в спілкуванні, сором`язливість та інші психологічні проблеми, що не зникли повністю навіть після того, як втратила своє значення причина, що породила їх [10].

Отже, у підлітковому віці дитина робить значний поступ в усвідомленні своєї особистості. Процес самопізнання є складним і досить суперечливим, самооцінка та рівень домагань є часто неадекватними та нестійкими. У підлітків ще не виникає цілісний «Я - образ».

Розділ 2. Емпіричне дослідження особливостей самооцінки підлітків

2.1 Методика визначення рівня самооцінки за Дембо-Рубінштейн у модифікації А.М. Прихожан та методика загальної самооцінки Г.Н. Казанцевої

Методика, що описана нижче являє собою варіант відомої методики Дембо-Рубінштейн, що відрізняється від загально прийнятих, перш за все, введенням додаткового параметру - рівня домагань. А.М.Прихожан в своїй модифікації методу пропонує наступні шкали: здоров`я, розум/ нахили, характер, авторитет у однолітків,вміння багато робити своїми руками/ вмілі руки, зовнішність, впевненість у собі. Введено також ряд додаткових параметрів для обробітки результатів. Відмічається,що розрізнень між учнями різних паралелей, а також між дівчатами та хлопцями у цій методиці не знайдено.

Тамара Дембо (1902-1993) народилася в Баку,Росії; працювала в Германії та США. Вона є співробітницею Курта Левіна та запропонувала використовувати цю методику для дослідження уявлення про щастя. Сусанна Рубінштейн (1911-1990) - вітчизняний психолог, модифікувала методику Дембо для дослідження самооцінки.

Мета даної методики : вивчення особливостей самооцінки.

Дана методика основана на безпосередньому оцінюванні (шкалуванні) учнями ряду особистісних якостей, таких як здоров'я, якості, характер і т.д. Досліджуваному видається бланк, на якому зображено сім ліній, висота кожної лінії - 100 мм, з позначенням верхньої, нижньої точок, та середини шкали. При цьому верхня та нижня точка позначаються помітними рисками, а середина - ледь помітною крапкою. Шкала - це те, що пізніше Дж. Келлі назвав «індивідуальним конструктором», або «особистісним конструктором». Кожна людина має масу таких конструкторів, так чи інакше пов'язаних між собою. С.Я. Рубінштейн пропонує чотири обов'язкові шкали: «здоров`я», «розум», «характер», та «щастя». Судячи з цього, вони відображають чотири основні сегменти людської реальності («Я-концепції», самооцінки), які є у кожної людини [17].

Учням пропонується сім шкал: здоров'я, розум чи здібності, характер, авторитет у однолітків, вміння багато чого робити своїми руками чи вмілі руки, зовнішність, впевненість у собі [17].

На кожній лінії рискою (-) учні позначають, як вони оцінюють себе по кожній із семи шкал, як розвинена в них ця якість на даний момент. Після цього хрестиком (х) треба помітити, при якому рівні розвитку цих якостей, сторін вони були б задоволені собою, або б почували гордість за себе [17].

Методика може проводитися як фронтально - з цілим класом, або групою, так і індивідуально. При фронтальній робот необхідно перевірити,як кожен учень заповнив першу шкалу. Треба впевнитися, чи правильно застосовують позначки, відповісти на питання. Після цього досліджуваний працює самостійно. Час, що відводиться на заповнення шкали разом з інструкцією складає 10-12 хвилин [17].

Друга методика, яку ми вибрали, щоб виявити кількість учнів з високою, середньою, та низькою самооцінкою, називається «Методика вивчення загальної самооцінки», яку розробила Г.Н. Казанцева. Ця методика побудована у формі традиційної анкети з варіантами відповідей [19].

Мета даної методики: діагностика рівня самооцінки.

Для того, щоб провести цю методику учням пропонуються деякі положення. Їм треба записати їх номер та напроти кожного поставити один із трьох варіантів відповіді: «так» (+), «ні» (-), «не знаю» (?), вибрати ту відповідь, яка у більшому ступені відповідає їх власній поведінці у подібній ситуації. Відповідати треба швидко, не замислюючись [19].

2.2 Аналіз та обробка результатів методик

Обробка першої методики проводиться по шести шкалам (перша, тренувальна - «здоров`я» - не враховується). Кожна відповідь виражається в балах. Як вже було зазначено раніше, довжина кожної шкали 100 мм, у відповідності до цього відповіді школярів отримують кількісну характеристику ( наприклад, 54 мм = 54 бали).

Нами було досліджено 52 підлітка, як є учнями середніх шкіл, різної вікової групи. Тридцять підлітків ми вибрали з сьомих класів, віком 13 років, та двадцять два підлітки, віком 15 років, які є учнями дев`ятого класу. Учням були запропоновані анонімні анкети, на яких були намальовані шкали.

По кожній із шести шкал ми виміряли висоту самооцінки від знака «0» до «-», рівень домагань - відстань в міліметрах від нижньої точки шкали («0») до знаку «х».

Обробка результатів була виконана наступним чином:

1. Переводимо показники з мм у бали рівня самооцінки та рівня домагань;

2. Обчислюємо окремо суми рівня домагань та рівня самооцінки по шести шкалам для кожної з 52-х анкет та поділили на кількість шкал, тим самим ми визначили середній бал особистісних якостей;

3. Визначили суму середніх балів по всім 52-м анкетам (по кожному класу окремо).

4. Суму середніх балів усіх анкет ділимо на кількість анкет. В результаті цієї дії ми знаходимо середній бал рівня самооцінки та середній бал рівня домагань для кожної групи.

Якщо говорити про рівень домагань, то норму, реалістичний рівень домагань, характеризує результат від 60 до 89 балів. Оптимальний - порівняно високий рівень - від 75 до 89 балів, підтверджуючий оптимальне уявлення про свої можливості, що є дуже важливим фактором особистісного розвитку. Результат від 90 до 100 балів зазвичай засвідчує нереалістичне, некритичне відношення дітей до власних можливостей. Результат менш ніж 60 балів є свідченням заниженого рівня домагань, він - індикатор неблагополучного розвитку особистості (див.Табл.2.1).

Таблиця 2.1. Кількісна характеристика рівня домагань та самооцінки учнів 7-10 класів.

Параметр	низький	середній	високий	завищений
Рівень самооцінки	< 45 балів	45-59 балів	60-74 балів	75-100 балів
Рівень домагань	< 60 балів	60-74 балів	75-89 балів	90-100 балів

Рівень самооцінки, що відображається у кількості балів від 45 до 74 («середня» та «висока» самооцінка) засвідчує реалістичну (адекватну) самооцінку. Кількість балів від 75 до 100 та вище свідчить про завищену самооцінку та вказує на певні відхилення в формуванні особистості. Завищена самооцінка може підтверджувати особистісну незрілість, невміння правильно оцінити результати своєї діяльності, порівняти себе з іншими; така самооцінка може вказувати на суттєві викривлення в формуванні особистості - «закритості для дослідження», не чуттєвості до своїх помилок, невдачам, зауваженням та оцінкам оточуючих. Кількість балів нижче 45 є свідчення заниженої самооцінки (недооцінювання себе) власного невміння, відсутності схильностей.

Отже, зробивши кількісний аналіз та опрацювавши усі дані ми встановили, що в учнів 7-го класу середній бал самооцінки дорівнює приблизно 38.6 балів, округливши ми отримуємо 39 балів. В учнів 9-го класу середній бал самооцінки дорівнює приблизно 48.3, що дорівнює 48-ми балам (див.Рис.2.1).

Коли ми порівняли наші результати, які ми отримали, з таблицею та розшифровкою цих даних, отримали, що підлітки у сьомому класі мають занижений рівень самооцінки. Такий результат свідчить про те, що підлітки почувають невпевненість у собі, або ж декламують самі собі власне невміння, відсутність здібностей, що дозволяє їм не докладати ніяких зусиль.

В учнів дев`ятого класу самооцінка вже підвищується до реалістичної (адекватної). Підлітки цього віку адекватно сприймають себе, бачать свої плюси та мінуси, свої позитивні та негативні сторони (див. Рис. 2.1).

Рис. 2.1. Графік зв'язку рівня самооцінки з віком підлітків.

Обробивши результати середнього балу рівня домагань ми отримали такі дані : у учнів сьомого класу вона дорівнює 74 балам, а у учнів дев`ятого класу - 80 балам. Порівнявши ці дані з таблицею, вийшло, що результат учнів 13 років характеризує нормальний, реалістичний рівень домагань. Тобто, підліток ставить перед собою ті цілі, які реально може досягнути, які відповідають його можливостям та здібностям. У підлітків 15 років можна помітити порівняно високий рівень домагань, що є підтвердженням оптимального уявлення про свої здібності (див. Рис.2.2).

Визначивши рівень домагань та рівень самооцінки окремо кожного віку ми зробили графік, щоб прослідити зміну самооцінки та рівня домагань протягом 7-го та 9-го класів (див.Рис.2.3).



Рис. 2.2. Графік зв'язку рівня домагань з віком підлітків.

Рис. 2.3. Наочний графік зміни самооцінки та рівня домагань з 13 до 15 років.

Таким чином, рівень самооцінки з 7-го класу до 9-го підвищився на 9 балів, а рівень домагань - на 6 балів, що є свідченням нормального розвитку особистості підлітка. У жодного учня рівень домагань не виявився нижче самооцінки.

Для обробки результатів другої методики,яку розробила Г.Н. Казенцева, ми робили кількісний аналіз. Ми підрахували кількість погоджень (+) під непарними номерами, а потім - кількість погоджень (+) під парними номерами. З першого результату віднімається другий. Кінцевий результат знаходиться в інтервалі -10 - +1. Результат від -10 до -4 є свідченням низької самооцінки, від +4 до +10 - високої самооцінки.

Отже, обробивши всі результати, та зробивши кількісний аналіз ми отримали такі дані, що в учнів 7-го класу в 26 учнів (80%) - занижена самооцінка, у 3-х учнів (9%) - середній рівень самооцінки, та у 3-х учнів (8%) - висока самооцінка (рис.2.4).

Рис. 2.4 Діаграма розподілу рівня самооцінки у 7-му класі.

В учнів 9-го класу ми визначили, що 15-ти (75%) - середня самооцінка, у 2-х учнів (10%) - низька, та у 3-х учнів (15%) - висока самооцінка (рис. 2.5).

Рис. 2.5 Діаграма розподілу рівня самооцінки учнів 9-го класу.

Отже, результати першої методики підтвердилися і в результатах другої методики. Учні сьомого класу ще не достатньо впевнені у собі та своїх можливостях, натомість учні дев`ятого класу вже мають нормальний, середній (адекватний) рівень самооцінки.

2.3 Рекомендації вчителям та батькам для формування адекватної самооцінки підлітка

Найбільш поширеною педагогічною помилкою, що призводить до невдач у виховній роботі з підлітком, є незнання, недооцінка, ігнорування вчителями та їх батьками його вікових особливостей. Абсолютно необхідно враховувати ці особливості, плануючи, організовуючі та здійснюючі систему виховних заходів у відношенні підлітка.

Крутецький В.А. зазначає, що вчителю важко справитися з проблемою підлітків, з формуванням адекватної його самооцінки. Проблема ця, як правило, базується на примусовому шкільному кураторстві.

Покарання дитини двійкою позбавляє його привілейованого положення у класі; покарання за незадовільну поведінку примушує його залишити заняття у клубі або спортивній секції. Треба зазначити, що погані відмітки тримають під контролем не тільки дітей, але й їх батьків [8].

Для того, щоб підліток розвивався як особистість та для активізації адекватної самооцінки Е. Шостром рекомендує дотримуватися основних правил:

1. Віддавайте перевагу особистісному спілкуванню, бесідам;

2. Допомагайте підліткам з низькою самооцінкою проявляти себе в навчанні та творчості;

3. Сприяйте особистісному самовизначенню, орієнтації у житті, допомагайте учням у побудові життєвих планів;

4. Навчайтесь будувати взаємовідносини на рівних, не принижуючи особистісної значимості ваших учнів [26].

Реан А.А. зазначає, що результати багато численних досліджень підліткового періоду, представлених як у вітчизняній літературі, так і зарубіжній, показують помітне зниження впливу батьків і підвищений вплив однолітків на самооцінку підлітка. Специфічним новоутворенням підліткового віку є здатність до рефлексії батьківської думки та послідуючого відступу від неї, вироблення власної точки зору. Але при всьому цьому не можна сказати, що у підлітків виникає відчуження від батьків. На питання, де вони почувають найбільшу захищеність, відповідь «у сім`ї» зустрічається так часто, як і відповідь «серед друзів». Реан А. пише, що опираючись на висновки досліджень науковців Розенберга, Куперсміта та Бахмана, він зробив висновок, що батьківський контроль та підтримка позитивно впливають на самооцінку підлітка [19].

Підліток намагається адаптуватися до життя своїм індивідуальним шляхом. Не є розважливим втискувати його у дорослі рамки,доки він ще не став дорослим. Батькам слідує дозволити підлітку рости та розвиватися в його власному індивідуальному темпі. Треба дотримуватися концепції «росту з середини», а ніж «форсування росту ззовні», що характеризується зменшенням конфліктів з дітьми [26].

Для того, щоб допомогти підліткам уникнути небезпечної поведінки та підвищити його самооцінку, Е. Шостром пропонує батькам зробити це наступними чином: задовольнити ті інтереси підлітка, які є допустимими, та допомагати йому пояснювати, називати свої негативні почуття, допомагати змоделювати вихід із ситуації, дати можливість підліткам регулярно грати в теніс, футбол,шахи, щоб зняти напругу в школі та сім`ї [26].

Батьки повинні мати на увазі, що більш за все підліткам хотілося б бачити в них друзів та порадників. При всьому їхньому прагненні до самостійності хлопці та дівчата гостро потребують життєвого досвіду та допомоги старших. Сім`я залишається тим місцем, де підліток відчуває себе найбільш спокійно то впевнено, саме наявність такого «тилу» дозволяє підростаючій особистості набувати соціального досвіду, відповідальності і впевненості у собі [9].

Мухіна В.С. наголошує, що важливим також є те, щоб дитину і в підлітковому віці оточувала любов і підтримка. Якщо дитина відчуває любов батьків, то вона від початку життєвого шляху має міцну основу для позитивної «Я -концепції». Якщо ж з боку батьків вона бачить тільки критику, відторгнення, зневажливе ставлення до себе, то це неодмінно вплине на сприймання самого себе та самооцінку особистості [15].

Підтримка сім`ї, прийняття дитини і її устремлінь батьками найбільше сприяють формуванню позитивної емоційної цілісності, впливають на рівень загальної самооцінки підлітка. Тепле, уважне ставлення батьків є основною умовою формування і подальшого підкріплення позитивної самооцінки підлітків.

Висновки

Отже, самооцінка являє собою центральне утворення особистості. Вона у значному ступені визначає соціальну адаптацію особистості, є регулятором її поведінки та діяльності. Ведучим мотивом у період формування самооцінки виступає бажання утвердитися у колективі однолітків, завоювати авторитет, повагу та увагу товаришів. Також, важливу роль у формуванні самооцінки грає зіставлення образа реального «Я» з образом ідеального «Я», тобто з уявленням про те, якою б людина хотіла бути. Розвиток самооцінки - складний та довгий процес,що супроводжується у підлітка цілою гамою специфічних переживань. Часто самооцінка виявляються у підлітка внутрішнім протиріччям: свідомо він сприймає себе як особистість значиму, навіть досконалу, вірить у себе, в свої можливості. Разом з цим в середині його діймають сумніви, які він намагається не допускати у свою свідомість. Але ця підсвідома невпевненість дає про себе знати у переживаннях, пригніченості, поганому настрої.

Характер самооцінки підлітків визначає формування тих чи інших якостей особистості. Адекватний її рівень сприяє формуванню у підлітка впевненості у собі, самокритичності, наполегливості. Підлітки з низькою самооцінкою схильні до депресивних тенденцій. Але, якщо в них завищена самооцінка, то проявляється достатня обмеженість у видах діяльності, надмірна самовпевненість, некритичність.

Взаємозв`язок відношень з оточуючими та самооцінки може реалізовуватися наступним чином. Підлітки з адекватною самооцінкою більш впевнені у собі і у тому, що без особливих зусиль займуть сприятливу нішу в системі взаємовідношень з однолітками. При надзвичайно завищеній чи заниженій самооцінці підліток менш контактний, менш товариський. Якщо підліток має самооцінку рівну реалістичній, то величина його контактної активності навпаки співвідноситься з самооцінкою, вони з легкістю налагоджують відношення з однолітками.

У нашому емпіричному дослідженні ми визначили, що з віком самооцінка підлітків зростає, а разом з ним зростає і рівень домагань. Коли учень прагне до чогось, в нього є успіхи або у школі, або у спорті, він реально оцінює свої можливості та має плани на майбутнє, то це є запорука успішного формування особистості та активізації самооцінки. Наше дослідження показало, що у 13 років підлітки почувають себе не впевнено, вони не можуть адекватно оцінювати свої можливості, вони хочуть почувати себе дорослими, опіка батьків їх напружує, а контроль визиває в них опір. З часом, підлітки починають відчувати себе більш впевнено, усвідомлюють свої можливості, будують плани на майбутнє.

Важливим є те, що підтримка сім`ї, прийняття дитини її батьками - найбільше сприяють формуванню позитивної емоційної цілісності, впливають на рівень загальної самооцінки підлітка. Тепле, уважне ставлення батьків та вчителів є основною умовою підкріплення позитивної самооцінки підлітка. психолог вчитель самооцінка підліток

Таким чином, така важлива властивість особистості як самооцінка, формуючись у підлітковому віці, розвивається у відповідності з внутрішніми якостями особистості та його сферою соціалізації. Розвиток та рівень самооцінки залежить від характеру оцінок, які дає дорослий особистісним якостям та успіхам дитини.

Ми можемо зробити висновок, що наша гіпотеза підтвердилася, самооцінка впливає на особистісні якості підлітка. Але треба зазначити, що праць, накоплених фактів, щодо узагальнення різних підходів до поняття самооцінки та її ролі в житті підлітків не багато, і ми не збираємося завершувати наші дослідження на цьому, самооцінка підлітків не є стійким процесом, але адекватний її рівень є важливим для майбутнього розвитку та становлення людини, що робить необхідністю вивчати та досліджувати її.

Список використаних джерел

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология: учеб. пособие для студ. вузов. - 4-е изд., Стереотип /Абрамова Г.С. - М.: Издательский центр «Академия», 1999. - 672 с.

2. Бернс Р. Развитие Я-концепций и воспитание/Бернс Р. - М.: Прогресс, 1986. - 422 с.

3. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе. // Вопр. психологий, 1979. - №4. - 32-34с.

4. Большой психологический словарь/под ред. Мещеряков Б., Зинченко В. - М.: Прайм-Еврознак, 2003. - 672 с.

5. Выготский Л.С. Проблемы психического развития ребенка: хрестоматия по психологии/ Выготский Л. - М.:Просвещение, 1977. - 415 с.

6. Казанская В.П. Подросток. Трудности взросления. - 2-е издание, дополненное/Казанская В.П. - СПб.: Питер, 2008. - 177 с.

7. Каратьян Т.В. Психология личности: конспект лекций/ Каратьян Т.В., Гусева Т.И. - М.: Эксмо, 2008. - 160 с.

8. Крутецкий В.А. Психология/ Крутецкий В.А. - М.: Просвещение, 1989. - 252 с.

9. Крутецкий В.А. Психология подростка/Крутецкий В.А., Лукин Н.С. - М.: Просвещение, 1965. - 314 с.

10. Кон И.С. Психология ранней юности / Кон.И.С. - М.: Просвещение, 1989. - 256 с.

11. Кле М. Психология подростка. Психосексуальное развитие/ Кле М. - М.: Педагогика, 1991. - 176 с.

12. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характеров у подростков. - 2-е изд., перераб. и доп./Личко А.Е. - Л.: Медицина, 1983. - 256 с.

13. Маклаков А.Г. Общая психология/ Маклаков А.Г. - СПб.:Питер, 2001 - 592 с.

14. Молчанова О. Самооценка: теоретические проблемы и эмпирические исследования: учеб. пособ./ Молчанова О. - М.: Флинта: Наука, 2010. - 392 с.

15. Мухина В.С. Возрастная психология: Феноменология развития, детство, отрочество/ Мухина В.С. - М.: ACADEMIA, 1999. - 592 с.

16. Основи практичної психології/ [В. Панок, Т. Титаренко та ін.]. - К.: Либідь, 2003. - 536 с.

17. Практикум по возрастной психологи /Под. ред. Головей Л.А., Рыбалко Е.Ф. - СПб.: Речь, 2002. - 694 с.

18. Психология развития /Под ред. А.К. Болотовой, О.Н. Мачаловой. - М.: Чера, 2005. - 217 с.

19. Реан А.А. Психология подростка. Практикум тесты, методики для психологов, педагогов, родителей /Реан А.А. - СПб.: Прайм-Еврознак, 2003. - 128 с.