Психологічні механізми інтелектуальної обдарованості

Взагалі термін «обдарована дитина» застосовують до зовсім різних за своїми здібностями дітей. За B.C. Юркевич, існує два основні типи обдарованості [19, 32]:

1. «Особлива, виключна обдарованість». Для виявлення таких учнів не потрібні спеціальні тести та спостереження. Такі діти особливо зацікавлені інтелектуальною діяльністю, легко розуміють та засвоюють складні пізнавальні матеріали, мають високу ефективність розумової діяльності, характеризуються завищеною критичністю у сприйнятті неточної інформації.

2. «Звичайна обдарованість», або «висока норма». Це учні, які характеризуються високими пізнавальними потребами, успішністю у навчанні, високою адаптивністю до нових ситуацій, зовнішньою привабливістю та здоров'ям.

B.C. Юркевич зазначає, що в той час, як особливо обдарованим дітям складно спілкуватися, їх швидке випередження однолітків впливає на їхній соціальний та емоційний розвиток, то у другої групи обдарованих дітей «високої норми» проблем у спілкуванні навіть менше, ніж у звичайних учнів.

М.С. Лейтес у своїх теоретико-експериментальних дослідженнях багато уваги приділяє вивченню вікових передумов обдарованості та виділяє серед розумово обдарованих учнів три категорії [12]:

І категорія - учні, які відрізняються надзвичайно швидким темпом розумового розвитку, що особливо помітно у дошкільному і молодшому шкільному віці;

ІІ категорія - учні із звичайним рівнем інтелекту, які різко вирізняються у певних видах занять, наприклад, у деяких напрямках науки або техніки. Ця категорія частіше зустрічається серед підлітків і старших школярів;

ІІІ категорія - діти, які не досягають помітних успіхів у навчанні або творчих заняттях, але відрізняються своєрідними проявами інтелекту: розвинутою пам'яттю, уявою, спостережливістю. Стосовно цієї групи учнів говорять про ознаки потенційної обдарованості.

Висновки експериментального дослідження С.О. Сисоєвої, а також інших вчених свідчать, що певні якості особистості, які впливають на розвиток обдарованості в процесі творчої діяльності, розвиваються не-формування в обдарованих адекватної Я-концепції, розвиток якої має особливе значення для обдарованих дітей. Навіть обдарована дитина, яка має занижену самооцінку, може не реалізувати своїх здібностей і відійти у розряд невстигаючих учнів. У зв'язку з цим, перш за все, батьки, психологи, вчителі повинні допомогти дітям у розвитку адекватного позитивного уявлення про свої можливості. Важливе значення при цьому має емоційно-доброзичливе ставлення до обдарованих, заохочення їх до творчої співпраці.

Слід підкреслити, що індивідуальні особливості психічних процесів прояву обдарованості потребують детального вивчення з боку психологів, тому що гальмування розвитку психічних процесів обдарованості рано чи пізно призводить до спаду успішності навчання і розвитку загальної обдарованості дитини.

Так, М. Бітянова, аналізуючи феномен обдарованості, вказує на її різноманітну симптоматику. Головною особливістю є наближення обдарованої дитини до дезадаптованої у поведінці, навчанні та внутрішньому стані. Обдарованість як проблема дитини може характеризуватися у сфері навчання: низькою мотивацією, демонстративною, тривожною поведінкою, відсутністю знань з певних предметів. Причини шкільної неуспішності дослідниця вбачає у стійкій фрустрації пізнавальних потреб та можливостей обдарованих дітей. Масова школа зі стандартизованою програмою гальмує пізнавальний розвиток обдарованої дитини та призводить до появи багатьох проблем [18, 40].

Емоційні та поведінкові проблеми обдарованих дітей проявляються у формі дезадаптованої поведінки: асоціальність, агресивність, демонстративність, протест, тривале придушення важливих потреб, крайні прояви - зухвалість, брутальність. Причиною таких порушень дослідниця називає тривалу депривацію важливих психологічних потреб, задовольнити які не може школа та батьки, близькі люди. Ще однією причиною є не сформованість в учня засобів продуктивного спілкування та індивідуальні внутрішньо особистісні проблеми, серед яких усвідомлення обдарованою дитиною своєї відмінності від інших учнів. Переживання дитиною своєї унікальності та відмінності може бути у формі тривожності, невпевненості, замкнутості, відчуженості, внутрішніх конфліктів. Тому робота психолога повинна мати терапевтичний напрямок, оскільки такі труднощі мають психосоматичний характер.

Обдарованість як проблема вчителів має, на думку дослідниці, три основні причини: неготовність вчителя прийняти обдарованість певного учня; бідність професійних форм та методів навчання окремого вчителя; «експлуатація» педагогом обдарованості школяра з власних міркувань [1].

Психологічна неготовність вчителя прийняти обдарованість учня продиктована викривленою системою уявлень про дитину, її реальні можливості, вчинки. Витоки такого неприйняття можуть мати глибинно психологічне коріння як неможливість визнати те, що учень є вищим, має переваги у професійній діяльності вчителя. Крім того, навчання на уроках потребує від вчителя нових, нестандартних, інформаційно насичених методів, прийомів, особливого підходу до обдарованої дитини. У вчителя може просто не бути зацікавленості у їх використанні та необхідних навичок володіння ними. Третя причина може мати компенсаторний характер власних неусвідомлених проблем, коли учень перетворюється на «інструмент» підняття престижу вчителя, школи [18, 41].

Тому завдання психолога буде полягати: по-перше, у тому, щоб розпізнати та відокремити обдарованість від дезадаптації; по-друге, визначити чи є обдарованість проблемою самого учня або є проблемою вчителя. Проведення психологічної діагностики допоможе психологу визначити завдання.

З числа напрямів роботи при наданні допомоги психологом, у випадку обдарованості як проблеми дитини, М. Бітянова називає:

1. Просвітницька, консультативна робота з вчителями, батьками щодо прийняття обдарованості дитини.

2. Консультативна, методична робота з вчителями, батьками, спрямована на створення для даної дитини освітнього середовища, що задовольнятиме її інтереси.

3. Консультативна, методична робота з дорослими, спрямована на організацію соціального життя обдарованої дитини відповідно її пізнавальним інтересам.

4. Психотерапевтична, глибинно-корекційна робота з обдарованою дитиною щодо вирішенню її внутрішньо психологічних проблем.

5. Соціально-психологічне навчання обдарованої дитини навичок спілкування, поведінкових реакцій.

6. Консультативна робота щодо усвідомлення учнем своєї обдарованості та унікальності, відмінності від інших.

7. Консультативна допомога у побудові нових стосунків із світом відповідно до власних особливостей, можливостей [18, 41].

У випадку обдарованості як проблеми дорослих, дослідниця виділяє наступні напрями роботи щодо її виправлення:

1. Психолого-педагогічна освіта педагогів та батьків з метою розширення їхніх уявлень про феномен обдарованості, особливості навчання та виховання обдарованих дітей.

2. Створення в освітньому середовищі обдарованої дитини соціально-психологічних умов для прояву та розвитку обдарованості учнів шляхом проведення консультативної роботи, надання допомоги педагогам у розробці нових програм навчання.

3. Формування в освітньому середовищі психологічної установки відносно обдарованості як феномену, унікального стану особистості.

Отже, вивчаючи обдарованість як природний, цілісний стан особистості, необхідно звернути увагу на умови прояву даного феномену: особливості психічного розвитку дитини, інтелектуальний розвиток, пізнавальні інтереси, потреби, емоційно-поведінкову сферу, систему стосунків з оточуючим світом, індивідуальні характерологічні особливості, внутрішньо психологічний стан, творчі можливості, фізичний розвиток.

Обдаровані діти не люблять одноманітності, їх важко переключити, якщо вони заглибились у роботу. Вони нонконформісти, їх не цікавлять дріб'язкові речі. Вони чинять опір конформізму та зазубрюванню (або суворій дисципліні), більш схильні до незалежності та змагань, відрізняються високими соціальними ідеалами, допитливі, завзяті, схильні до творчості, чутливо сприймають настрій оточуючих, гостріше реагують на несправедливість [18, 42].

В сферах, де реалізується їх обдарованість, такі діти не тільки досягають рівня, характерного для більш старшого віку, але і сам процес їх розвитку, і результат їх діяльності мають унікальний характер. Саме тому обдаровані діти, як правило, сприймаються як аномальне явище, потребуючи особливої уваги, допомоги та розуміння проблем з боку психолога, вчителя, батьків, суспільства.

ВИСНОВКИ

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної психології особистості - психологічні механізми інтелектуальної обдарованості. Вивчення та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення:

Психологічний аналіз обдарованості дає підстави стверджувати, що обдарованість - це комплексне явище психіки людини, яке включає єдність інтелекту, творчості і мотивації, інтелектуальні здібності перевищують середній і високий рівні, творчість проявляється у новому і оригінальному підході до вирішення проблем і завдань, що стосуються мотивації, що це - єдність емоційно-вольових якостей: інтересу до певної діяльності і настирливість у досягненні мети.

В процесі аналізу різних підходів до проблеми психологічних особливостей обдарованості (Н.С. Лейтес, Б.М. Теплов, В.М. Русалов, О.В. Запорожець, Я.О. Пономарьов, О.М. Матюшкін, В.О. Моляко) можна зробити висновок, що обдарованість дитини проявляється і розвивається, насамперед, у творчій діяльності і обумовлюється мотивацією навчальної діяльності, характерологічними та індивідуальними особливостями прояву обдарованості. Спрямованість на творчість, особливості характерологічних якостей обдарованих, творчі уміння можна спостерігати в процесі їхнього навчання.

В дослідженнях В.І. Андреева, О.М. Лука, Н.В. Кичук, Я.О. Пономарьова, С.О. Сисоєвої виділяються творчі якості особистості, які характеризують спрямованість на творчу діяльність, її творчі уміння, індивідуальні особливості, що сприяють успіху людини у творчій діяльності. Серед них: адекватна Я-концепція, потяг до процесу творчості, сміливість, самостійність, готовність до ризику, ініціативність, цілеспрямованість, наполегливість, працелюбність, вимогливість до себе, спостережливість, енергійність, самовідданість, емоційна активність, здатність до виявлення протиріч, критичність мислення, розвинута інтуіція та інші (всього понад 60 рис).

В сучасній психологічній науці, дослідники так характеризують портрет обдарованої дитини: високий рівень інтелектуального розвитку, уміння аналізувати, інтегрувати та синтезувати інформацію, пошуково-перетворюючий стиль мислення, здатність до виявлення протиріч, цілісність, синтетичність та самостійність сприйняття, вимогливість до себе, ініціативність, самостійність, почуття гумору, високий енергетичний рівень тощо. Ці діти відрізняються відмінною пам'яттю, багатим словниковим запасом і, в той же час, низкою суперечливих якостей, які не дозволяють оточуючим сприймати їх як звичайних дітей. Вони занадто вразливі, особливо гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, мають тривожність. Завзяття та прагнення довести почату справу до кінця нерідко сприймається дорослими як упертість, шкідливість; цікавість обдарованих дітей може оцінюватись як порушення норм.

Обдаровані діти не люблять одноманітності, їх важко переключити, якщо вони заглибились у роботу. Вони нонконформісти, їх не цікавлять дріб'язкові речі. Вони чинять опір конформізму та зазубрюванню (або суворій дисципліні), більш схильні до незалежності та змагань, відрізняються високими соціальними ідеалами, допитливі, завзяті, схильні до творчості, чутливо сприймають настрій оточуючих, гостріше реагують на несправедливість.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Васильченко Л.І. Психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей Педагогіка і психологія. - 2007. - № 4. - С. 32-39.

2. Ґеник С. Фактори обдарованості дитини Світогляд - 2009. - № 5. - С. 50

3. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. - СПб.: Питер, 2000 368

4. Загальна психологія: Навч. посібник / О.Скрипченко, Л.Долинська, Д.Огороднійчук та ін. - К.: "А.П.Н.", 2005. - 463 с.

5. Здібності, творчість, обдарованість: теорія, методика, результати досліджень / За ред. В.О. Моляко, О.JI. Музики. - Житомир: Рута, 2006. - 320

6. Карпенко Н.А. До проблеми проявів дитячої обдарованості // Актуальні проблеми психології: Проблеми психології творчості: Зб. наук. праць / За ред. В.О.Моляко. - Т.12. - Вип. 5. - Ч. 1. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. - С. 224-234.

7. Красюк Ф. Обдарованість і особливості інтелектуального розвитку // Директор школи. - 2009. - № 27. - С. 25-32.

8. Кульчицька О.І. Обдарованість: природа і суть // Обдарована дитини. - 2007. - № 1. - С. 17-24.

9. Кульчицька О.І. Соціальне середовище у розвитку обдарованості // Обдарована дитини. - 2007. - № 1. - С. 25-31.

10. Кульчицька О.І. Методика діагностики інтелектуальної обдарованості // Обдарована дитини. - 2007. - № 1. - С. 39-41.

11. Кульчицкая Е.И., Моляко В.А. Сирень одаренности в саду творчества. - Житомир, Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. - 316с.

12. Лейтес Н.С. Способности и одаренность в детские годы. - М.: Просвещение, 1984.

13. Музика О.Л. Педагогічна спадщина А.С. Макаренка і сучасні підходи до розвитку здібностей // Педагогіка і психологія. - 2008. - № 3-4. - С. 15-26.

14. Психология одаренности детей и подростков / Под ред. Н.С. Лейтеса. - М.: Академия, 1996.

15. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості. - К.: ІЗМН, 1996.

16. Психология одаренности детей и подростков / Под ред. Н.С. Лейтеса. - М.: Изд. центр «Академия», 1996. - 416с.

17. Савенков А.И. Одаренный ребенок дома и в школе. - Екатеринбург: У-Фактория, 2004. - 272 с.

18. Сербіновська Н.В. Психологічні труднощі обдарованих учнів // Обдарована дитини. - 2008. - № 10. - С. 36-42.

19. Юркевич B.C. Одаренный ребенок: иллюзии и реальность. - М.: Просвещение. Учебная литература, 1996. - 136 с.

ДОДАТОК

Анкета

Особистісні й ділові якості учнів

1. Дисциплінований.

2. Успішність нестабільна.

3. Організований.

4. Вибивається із загального темпу.

5. Ерудований.

6. Має дивну поведінку, незрозумілий.

7. Уміє підтримати спільну справу (колективіст).

8. «Вискакує» на уроці з безглуздими зауваженнями.

9. Стабільно встигає (завжди добре вчиться).

10. Зайнятий своїми справами (індивідуаліст).

11. Засвоює навчальний матеріал швидко, «на льоту».

12. Не вміє спілкуватися, конфліктний.

13. Спілкується легко, приємний у спілкуванні.

14. Тугодум, не може зрозуміти очевидного.

15. Чітко, зрозуміло для всіх висловлює свої думки.

16. Не завжди підкоряється більшості чи офіційному керівництву.

Размещено на Allbest.ru