• Вступ
• Розділ 1. Загальна характеристика міжособистісних стосунків у молодих сім'ях
• 1.1 Різновиди стосунків у молодих сім'ях на різних етапах шлюбу
• 1.2 Конфлікти у подружжі та шляхи їхнього подолання
• Розділ 2. Емпіричне дослідження особливостей міжособистісних стосунків у молодих сім'ях
• 2.1 Обґрунтування методів дослідження
• 2.2 Аналіз та узагальнення результатів дослідження
• Висновки
• Список використаних джерел
• Додатки

Вступ

1. Чим більшим є стаж сімейного життя, тим більш гармонійними постають міжособистісні стосунки у подружжі.

2. Конструктивний стиль вирішення конфліктів є одним з найважливіших чинників гармонійних взаємин у молодій сім'ї.

Методики дослідження:

Процес сімейного життя складається з декількох стадій.В.А. Сисенко виділяє наступні групи розвитку шлюбів: зовсім молоді сімейні пари (від 0 до 4 років сумісного життя), молоді пари (від 5 до 9 років), середні (від 10 до 19 років) та похилі (від 20 років і більше) [23].

Для зовсім молодих шлюбів характерно вивчення "світу" один одного, розподіл праці та обов'язків у сім'ї, вирішенні житлових, фінансово - господарських і побутових проблем, входження у роль чоловіка та жінки, доформування особистості, процес отримання життєвого досвіду, дорослішання (змужніння). Цей період шлюбного життя являється самим складним та загрозливим із точки зору стабільності сім'ї.

Молодим сім'ям властиві пов'язані з народженням і вихованням дітей напруга бюджету часу, різке обмеження розваг, відпочинку, дозвілля, вікова, фізична та нервова втома. Все це наскладається на загострення проблем професійного просування й досягнення суспільного статусу, а з боку власне шлюбу - на зміну любові й формування подружньої дружби.

Середні шлюби являють собою вже іншу, більш тиху та спокійну картину. Відбувається стабілізація сімейних взаємин: подружня дружба вже склалася, взаємна підтримка вже зміцнилася, у домашньому побуті встановився розподіл праці й обов'язків, зміцнився матеріальний стан, подорослішали й стали достатньо самостійними діти.

Нарешті, на похилі шлюби наскладається певне загострення подружніх проблем, що пов'язані з набуттям дітьми самостійності та незалежності, певною втомою партнерів один від одного, дисгармонією сексуальних потреб і можливостей, психологічним відчуженням.

сім'я міжособистісний молода шлюб

В.А. Сисенко сформулював основні характеристики конфліктних подружніх пар [23]. На його думку, подібні пари мають наступні особливості:

впродовж шлюбного життя у них тривалий час зберігається занадто висока автономія потреб, інтересів, намірів, бажань, основних поглядів та життєвих настанов; процес їхнього ототожнення й сумісності через певні причини ускладнюється;

автономні потреби подружжя, що є конфліктним, надто часто конфронтують, призводячи до стресових ситуацій;

любов між чоловіком та жінкою поступово згасає, не переходить у стійку подружню дружбу;

не встановлюються взаєморозуміння, обопільна психічна підтримка, зростає замкнутість і відчуженість;

часто втрачається взаємоповага;

спостерігається розходження у сфері домашніх справ;

відбувається накопичення негативних почуттів та емоцій, які значно перевищують позитивні емоції.

Обговорення вищевказаного дозволяє перейти до питання про етапи адаптації сімейних пар. Справа в тому, що двом першим стадіям життя сім'ї (зовсім молодим і просто молодим шлюбам) відповідають два полярних етапи прилаштування: первинна й вторинна (негативна) адаптація.

За своїм психологічним змістом первинна адаптація здійснюється у двох провідних видах їх відношень: рольових та міжособистісних.

Т.С. Яценко розглядає наступну класифікацію сімейних ролей: це сексуальний партнер, друг, опікун, покровитель [19]. Під час їхньої реалізації актуалізуються чотири відповідні потреби: сексуальна, потреба в емоційному зв'язку та теплоті у стосунках, потреба в піклування та побутові потреби.

Отже, характер подружніх стосунків визначається трьома наступними моментами: по-перше, компонуванням цих ролей, їхньою здатністю до взаємодоповнення (так, якщо у дружини дуже сильна потреба в емоційному зв'язку та теплоті у взаєминах, то чоловік повинен бути для неї у ролі Друга, щоб ця потреба була задоволена); по-друге, наявністю усіх цих чотирьох рольових позицій (хоча якась з них може домінувати), адже в протилежному випадку шлюбні стосунки стають неповноцінними; а по-третє, виключенням додаткових ролей (якщо лише їхнє введення неузгоджене між партнерами і приносить їм задоволення).

Міжособистісна адаптація у подружжі має три базових аспекти: афективний (емоційна складова стосунків), когнітивний (ступінь їхнього розуміння) й поведінковий (той, що безпосередньо втілюється в їхній поведінці). Успішна міжособистісна адаптація передбачає емоційну близькість (на жаль, вона не завжди залишається у стосунках подружжя), вискоку ступінь взаєморозуміння, розвинуте вміння організації поведінкових взаємодій, наприклад, відомі здатності слухати, не перебиваючи, й взаємодіяти на рівних.

Любов підвладна впливові загального для усіх почуттів психофізіологічного закону адаптації, згідно з яким величина будь-якого почуття знижується впродовж постійного впливу одного й того самого подразника. Причиною адаптації постає зниження ступеня новизни цього подразника, у зв'язку з чим для уникнення адаптації (тобто, для підтримання величини відчуття на високому рівні) необхідно: підвищити сил подразника або здійснювати перерви у подразненні, також змінювати якість подразнення.

Проявом вторинної адаптації є послаблення почуттів, їх знебарвлення, перетворення у звичку, виникнення байдужості. Вона реалізує себе в наступних планах [18]. Перший з них - інтелектуальний. Тут відбувається зменшення інтересу до іншого партнера як до особистості (своєрідне вичерпання) внаслідок повторення ним у спілкуванні одних і тих самих думок, міркувань, оцінок тощо. Загроза інтелектуальної негативної адаптації існує для будь-якого шлюбу, адже визначається щоденним спілкуванням чоловіка та жінки, що, зазвичай, призводить до так званого "перенасичення" одне одним.

Наступна сфера вторинної адаптації - моральна. Саме тут найбільш часто спостерігається негативна дія відомого "ефекту спідньої білизни": необдуманого розсекречення учасників подружжя одне перед одним, коли вони починають демонструвати далеко не кращі свої якості, думки та вчинки, використовувати під час спілкування неприйнятні жести та інтонації та загалом показуватися одне одному у такому вигляді, у якому ніколи не ризикнули б прийти на побачення у період дошлюбного залицяння.

Нарешті, третя сфера вторинної адаптації - сексуальні стосунки у подружжі. Як справедливо зазначають різні автори [4, 9, 13], низка культура інтимного життя, легка доступність близькості й одноманітність стосунків можуть викликати зниження взаємної привабливості й падіння статевого потягу, що досить часто інтерпретується подружжям з точки зору властивих іншому недоліків і в плані можливих зрад.

У практичному плані успішність подолання подружжям випробування вторинною адаптацією визначається двома факторами: постійної новизною інформації і міжособистісної сумісністю.

Характеризуючи різновиди стосунків між членами сім'ї слід вказати на їх відмінності від типу та складу сім'ї. Так у повних сім'ях панує атмосфера комфорту, сімейного вогнища, де обоє батьків беруть участь у вихованні своїх дітей, де діти відчувають ніжну ласку мами, та теплу руку й сильне плече батька. У даній сім'ї дитина почуває себе захищеною, вона не є обділена у батьківській чи материнській любові, підтримці, якщо це звичайно дбайлива і благополучна сім'я.

Також виділяють неповні сім'ї [1], які характеризуються присутністю у сім'ї одного із батьків і дітей, або ж з бабусею, дідусем та онуками. У даній сім'ї як правило, дитина відчуває відсутність одного із батьків. Дуже часто така дитина може бути роздратованою, в неї може виникнути комплекс неповноцінності, тому що зазвичай вона може почути неприємну репліку чи вислів від оточуючих, а також близькі їй люди можуть "пришивати ярлики", згадуючи того із батьків, хто є відсутнім.

Наукове і практичне значення має класифікація сімей за віком подружжя. Перший рік існування сім'ї характерний для молодят; вік до 28 років обох подружжів - властивий для молодої сім'ї; приблизно до 50-річного віку - сім'ї середнього подружнього віку; старше 50-річного віку - сім'ї старшого подружнього віку.

За географічною ознакою виділяють міські та сільські сім'ї.

За особливими характеристиками, умовами життя можна виділити студентські сім'ї. Дуже часто двоє молодих людей, які ще навчаються, а їх називають студентами, створюють сім'ю, яка отримує назву студентська.

Як правило, ні з однієї, ні з другої сторони немає повного джерела звідки би формувався сімейний бюджет. І зазвичай таких молодих людей утримують батьки. І дуже часто їм може не вистачати коштів, можуть бути випадки, які торкають проблему житла. Навчаючись, молоді люди рідко бачаться, мало прислухаються один до одного, мало допомагають, підтримують один одного у скрутний момент. І як правило такі необдумані моменти і несподівані подарунки сімейного життя можуть призвести до неочікуваних результатів.

Для аналізу психологічного сімейного клімату сім'ї також класифікують за різними критеріями. За ознакою координації зусиль подружжя поділяють на колективістські сім'ї, в яких партнери вважають однаково необхідний успіх у роботі, навчанні, самоствердженні обох з них і можуть при необхідності жертвувати власними інтересами заради партнерства.

Традиційні сім'ї, в яких пріоритетними вважаються інтереси чоловіка як голови сім'ї.

Індивідуалістські, в яких кожен з подружжя турбується, в першу чергу про власну кар'єру та ділові успіхи.

За типом лідерства або головування у сім'ї можна виділити авторитарні сім'ї, в яких явно лідирує і демонструє свою владу одна особа з подружжя, а інша у більшості випадків погоджується з таким становищем; бархатні сім'ї, в яких існує досить рівний розподіл сфер лідерства і немає помітної боротьби за владу; сім'ї з невизначеними сферами лідерства і конфліктами на цьому ґрунті.

Для соціальної і психотерапевтичної роботи з сім'ями важливу роль відіграє їх класифікація за параметром того стану, який називають психічним здоров'ям сім'ї. Тут виокремлюють здорові сім'ї, невротичні сім'ї, в яких існують постійні конфлікти на ту саму тему, хронічні невирішені проблеми стосунків, незадоволеність когось із членів сім'ї своєю сімейною репутацією, загальна нервова атмосфера.

В деяких роботах, переважно психотерапевтичного спрямування, сім'ї поділяють на два таких типи як нормально функціональні сім'ї, в яких більш-менш нормально забезпечуються всі сімейні функції; дисфункціональні сім'ї, в яких окремі функції виконують незадовільно, породжуючи проблеми у сімейних стосунках [8].

Охарактеризувавши класифікацію сімейних стосунків, варто сказати про те, що кожен момент даної класифікації відіграє важливу роль у сучасних сімейних стосунках і впливає на взаєморозуміння та взаємопідтримку одне одного.

В шлюбі існує 7-8 проблем, які так чи інакше впливають на благополуччя сім'ї (житлова проблема, стосунки з батьківськими сім'ями, господарські та фінансово-матеріальні труднощі, дозвілля, професійне становлення, психологічні і сексуальні проблеми).

Усі ці проблеми у деякій мірі впливають на гармонію і комфорт подружніх стосунків у молодій сім'ї, і тому дуже важливо членам молодого подружжя розумно підходити до цих проблем, і якщо навіть виникнуть невеликі труднощі, то розв'язати їх так, щоб вони були непомітними і не дали негативного забарвлення у стосунках між членами подружжя.

Подружнє життя багато в чому залежить від взаємин молодих з батьками. На фоні наростаючих труднощів і несподіваних турбот дуже важливо зберегти хороші контакти з батьками: часто бувати один у одного, як і раніше ділитись новинами; цікавитись життям батьків, підтримуючи рівноцінне ставлення як до своїх батьків, так і до батьків партнера; зрозуміти психологічний стан батьків: була дитина і раптом її наче не стало; звертатись до батьків за порадою і допомогою, а в разі необхідності надавати допомогу.

Взаємини молодої і батьківської сім'ї, що приймає в своїй квартирі молодих, значною мірою визначається тим, чи було батьківське благословення даного союзу, чи була їх згода на даний шлюб, чи схвалюють вони вибір своєї дитини. І тут, мабуть, доцільно розглянути два можливих варіанти.

Перший - це є батьківська сім'я, яка "приймає" шлюбного партнера своєї дитини. В цьому випадку батьки намагаються взяти активну участь в "сімейних справах", порадою і практично допомагають молодим робити перші кроки в сімейному житті. Як правило, батьки готові все зробити для далеко ще не самостійних молодих наречених.

Другий випадок нам говорить про те, що батьківська сім'я не приймає шлюбного партнера своєї дитини. Тут є ряд моментів: коли батьки не схвалюють вибір своєї дитини, житлові умови не дають змоги нормально співіснувати двом сім'ям.

В цьому випадку варто розглянути кілька видів проблем спілкування в дворівневій сім'ї: свекруха - невістка і теща - зять.

а) свекруха - невістка: причиною поганих стосунків є не трагедія ненависті, а трагедія любові: матері до сина, а молодої дружини - до чоловіка;

б) теща - зять: у системі стосунків між цими двома членами сім'ї не рідко вирішальну роль відіграє саме професійно-посадовий статус зятя. Частіше від інших членів сім'ї теща виміряє подружнє життя своєї дочки цілком матеріальною мірою;

в) зять - тесть: звичайно, якщо зять тримає себе "в рамках": не п'є, не буянить, не ображає молоду дружину, то часто зять з тестем навіть об'єднується чоловічою солідарністю;

г) свекор - невістка: свекор, як правило, більш доброзичливо буває настроєний до невістки, ніж свекруха, і в той же час має великий вплив на власну жінку. Найчастіше свекор гасить "вогні напруженості" в сім'ї, виконує функції громовідводу, що вміє жартом погасити різкість, розрядити хмари взаємного невдоволення. Повинен, вміє, але часто цього не хоче робити.

Часто сімейні конфлікти починаються з того, що батьки ніяк не можуть примиритися з вибором сина чи дочки; буває, шлюб сина чи дочки ніяк не вкладається в ті плани, які батьки їм самі складають; часто сварки виникають через побут; причиною конфліктів молодих і батьків є й те, що батьки часто втручаються у сварки молодого подружжя; нова серія суперечок і сварок може початися у двопоколінні сім'ї, коли мова піде про виховання дітей.

Ще одним різновидом сімейних стосунків, є сексуальні стосунки в молодій сім'ї.

Еволюція сексуальних стосунків в кожній сім'ї проходить три основних етапи. Перший з них охоплює період фактичного початку подружніх стосунків, що може і не співпадати з моментом реєстрації шлюбу. На цьому першому етапі, у молодої пари, реалізується перехід від романтичного шлюбного залицяння до сексуального партнерства.

Другий етап, що триває, як правило, один-два роки, є етапом прогресуючої адаптації. На цьому етапі характерне інтенсивне статеве життя.

Наступний, третій етап стабільної адаптації характеризується стабілізацією статевої активності чоловіка. Чоловік повинен вміти "володіти мистецтвом кохання", але і жінка адаптується до окремих чоловічих сексуально-індивідуальних особливостей.

Також важно відмітити, що у перший період існування молодої сім'ї подружжя зустрічається з явищем, яке психологи називають "зняття масок" [14]. Це означає, що людина перестає характеризуватися тими стереотипами залицяння які прийняті в її середовищі. Наприклад, юнак не забував дарувати квіти коханій дівчині при зустрічі. Дівчина приймала цей жест як вираз кохання. Однак, після одруження, все змінюється. Молодий чоловік чомусь перестає дарувати квіти з усталеною регулярністю. Тобто, дві людини починають спільне життя з цілком різними "сценаріями сім'ї". І все у поведінці партнера викликає дратівливість, здається, що він робить не так. А той вважає, що це він робить правильно - адже він поводить себе у відповідності із своїм "сценарієм". Наслідком цього є сварки, скандали.

Із вступом у шлюб змінюється структура спілкування молоді.

Існують різні рівні і різні типи спілкування. Існує рівень діловий: ти - мені, я - тобі, все по справедливості. Існує ігровий: я обманюю тебе, ти намагаєшся обманути мене і виграти. Є нормативні: ти повинен поводити себе таким чином, а я повинна - таким чином. І є рівень спілкування духовний: ми рівні один одному, і я в своїй поведінці буду враховувати не лише свої, але й твої бажання.

Саме тому, у сучасній соціальній психології усі види взаємин між людьми поділяють на: співробітництво, змагання, конкуренцію, антагонізм, паритет [8]. Співробітництво - це ідеальний випадок стосунків, що передбачає взаєморозуміння й взаємопідтримку. Паритет - це рівні "союзницькі" стосунки, що базуються на взаємній користі членів союзу. Змагання - це бажання досягнути більшого й кращого у суперництві. Конкуренція - це прагнення головувати над іншими, тиснути на них в будь-яких сферах. І, нарешті, антагонізм - це різкі протиріччя між членами групи, при котрих їх об'єднання має явно вимушений характер, зберігається через сильний тиск із-зовні. Зрозуміло, що найкращим видом стосунків постає співробітництво.

Спілкування та його гармонійність є визначальними для побудови міцної сім'ї. Так, в результаті опитувань 266 іноземних сімейних консультантів виявилося, що дев'ять з десяти сімейних пар, які зверталися за допомогою були знайдені складності у спілкуванні. Загалом, проблеми подружжя розмістилися наступним чином: складності комунікації (86,6 %); проблеми, пов'язані з дітьми та їхнім вихованням (45,7 %); сексуальні проблеми (43,7 %); фінансові проблеми (37 %); дозвілля (36,6 %); стосунки з родичами (28,4 %); подружня зрада (26,6 %); домашнє господарство (16,7 %); фізична образа (15,6 %); інші проблеми (8 %) [11].

Наступний висновок із результатів цього опитування про важливу (якщо не виключну) роль комунікацій у сім'ї підтверджується даними американських дослідників В. Метьюза та К. Міхановіча, які внаслідок вивчення дуже широкого спектру реальностей сімейного життя встановили 10 найбільш важливих відмінностей між щасливими й нещасливими сімейними союзами [2]. З'ясувалося, що у нещасливих сім'ях чоловік і жінка:

- не думають однаково щодо багатьох питань та проблем;

- погано розуміють почуття одне одного;

- дозволяють собі слова, котрі роздратовують іншого;

- часто відчувають себе нелюбимими;

- не звертають уваги на іншого;

- відчувають незадоволену потребу у довірі;

- відчувають потребу у людині, якій можна відкритися;

- рідко роблять компліменти одне одному;

- змушенні часто поступатися думкою;

- бажають більшою любові.

Можна також додати, що за думкою багатьох психологів, для щастя сім'ї необхідний достатньо обмежений комплекс чисто психологічних умов. Це: нормальне безконфліктне спілкування; довіра й емпатія (нагадаємо, що під цим терміном психологи розуміють дієве співчуття іншому, емоційний відгук на його негаразди, що стимулює до конструктивних дій); міжособистісне розуміння; нормальне інтимне життя; наявність Дому (саме з великої літери: не житлової площі, а місця, де можна відпочити від складнощів життя). Також для більшості неблагополучних шлюбів властиво бідність захоплень, як індивідуальних, так і загальносімейних.

Отже, спілкування в сім'ї - важлива умова її життєдіяльності. І якщо воно ненормальне, то результатом його можуть бути і безсонні ночі, і головні болі, неврози; алкоголізм і наркоманія, зрештою і самогубство.

Саме ці рівні та їх взаємозв'язок і визначає тип та динаміку протікання конфліктів між подружжям. Розглянемо їх більш детально.

1.2 Конфлікти у подружжі та шляхи їхнього подолання

Сітка Томаса-Кілмена

Ця сітка може допомогти визначити стиль поведінки чоловіка і жінки в процесі конфлікту. Почати можна з боку, на якій відзначені активні і пасивні дії. Якщо реакція пасивна, то чоловік буде намагатися вийти з конфлікту; якщо вона активна, то почне спроби дозволити його. Такі оцінки можна зробити для всіх членів родини, що беруть участь у конфлікті.

Верхня частина сітки відноситься до спільних дій. Людина, що обирає спільні дії, буде намагатися розв'язати конфлікт разом з іншими членами родини. Якщо воліє діяти індивідуально, то буде шукати свій власний шлях рішення проблеми або шлях відхилення від її рішення. Ступінь співробітництва у поведінці також легко може бути оцінена для всіх приймаючих участь у сімейному конфлікті.

Якщо скласти разом ці дві частини сітки, одержуємо матрицю з п'яти стилів зі стилем компромісу в середині. Він у рівних мірах включає спільні й індивідуальні дії, а також пасивну й активну поведінку. Уважний розгляд різних стилів допоможе визначити, до якого стилю звичайно прибігає в конфліктних ситуаціях кожен член родини. Кожна людина може в якомусь ступені використовувати всі стилі, але звичайно використовує пріоритетні [17].

Отже, всі види конфліктів відрізняються тим, саме яких аспектів міжособистісних стосунків або міжособистісної взаємодії торкаються конфлікти. При цьому одні і ті самі причини можуть породжувати різні види конфліктів. Наприклад, така повсякденна конфліктна ситуація, як сварка через те, що хтось не прибирає за собою, не тримає в порядку свої речі, може мати різний характер - порушення норм і правил взаємодії, суперечність інтересів або ціннісних розбіжностей.

Таким чином, характер конфлікту визначається характером проблеми, що породжує суперечність між учасниками ситуації, а причина його виникнення - конкретними обставинами його взаємодії. Разом з цим чинниками виникнення конфлікту доцільно згадати так само і мотив виникнення конфлікту, що є конкретною подією, що переводить приховані труднощі в пласт відкритої конфліктної взаємодії. Мотив нерідко присутній в тих ситуаціях, де конфлікт розвивається поступово, іноді у формі наростаючої прихованої напруги, і переходить у відкрите зіткнення під впливом події, яка як "остання крапля” переповнює чашу терпіння або навмисно використовується як привід для "нападу” на партнера [4].

Гострота конфлікту залежить від ряду чинників, серед яких можливо відзначити найістотніші. До них відноситься перш за все вже згадуваний характер проблем, що зачіпає конфлікт.

Далі важливу роль грає ступінь емоційної залученої людини в конфлікт. Вона, у свою чергу, залежить від значущості проблеми, але визначається і особовими особливостями учасників конфлікту. На поведінку людини в конфлікті може вплинути і досвід її колишніх стосунків з опонентом даної конфліктної ситуації.

Тобто, конструктивність усунення подружніх конфліктів, як ніщо інше, залежить в першу чергу від уміння партнерів розуміти, прощати й уступати.

Одною з умов завершення конфлікту люблячого подружжя - не домагатися перемоги. Перемогу за рахунок поразки коханої людини важко назвати досягненням. Важливо поважати іншого, яка б провина не лежала на ньому. Потрібно бути здатним чесно запитати в самого себе (і головне, чесно відповісти собі), що ж тебе насправді хвилює. При аргументації своєї позиції намагатися не виявляти недоречний максималізм і категоричність. Краще самим прийти до взаєморозуміння і не втягувати у свої конфлікти інших - батьків, дітей, друзів і знайомих. Тільки від самого подружжя залежить благополуччя родини.

Окремо варто зупинитися на такому радикальному способі усунення подружніх конфліктів, як розлучення. На думку психологів, йому передує процес, що складається з трьох стадій: а) емоційне розлучення, що виражається у відчуженні, байдужності партнерів одне до одного, втрата довіри і любові; б) фізичне розлучення, що приводить до роздільного проживання; в) юридичне розлучення,що вимагає правового оформлення припинення шлюбу.

Багатьом розлучення приносить рятування від ворожості, обману і того, що затьмарювало життя. Звичайно, воно має і негативні наслідки. Вони різні для тих хто розлучається, дітей і суспільства. Найбільш уразлива при розлученні жінка, у якої звичайно залишаються діти. Вона більше, ніж чоловік, піддана нервово-психічним розладам.

Негативні наслідки розлучення для дітей набагато значніші в порівнянні з наслідками для самих батьків. Дитина втрачає одного (часом улюбленого) із батьків, тому що в багатьох випадках матері перешкоджають батькам зустрічатися з дітьми. Дитина часто зазнає утиску однолітків із приводу відсутності в нього одного з батьків, що позначається на його нервово-психічному стані. Розлучення веде до того, що суспільство одержує неповну родину, збільшується число підлітків з поведінкою, що відхиляється, росте злочинність. Це створює для суспільства додаткові труднощі.

Всі ці аспекти стосунків молодих пар були враховані при підборі методик для емпіричного дослідження.

Розділ 2. Емпіричне дослідження особливостей міжособистісних стосунків у молодих сім'ях

2.1 Обґрунтування методів дослідження

Однією з найважливіших проблем у психології сімейних стосунків є питання гармонійності шлюбу й чинників, на неї впливають. Без урахування цього параметру неможливе проведення жодного скільки-небудь серйозного дослідження у галузі психології сім'ї; не звертаючись до проблематики злагодженості взаємин, важко визначити, як саме подружжя оцінює власний шлюб, і ефективно діагностувати особливості подружніх стосунків. Запропонований у даній роботі тест складається з шістнадцяти питань. Як і у відомому тесті, розробленому Г.І. Лакі, у даному випадку задоволеність шлюбом вважається такою, що корелює зі здатністю обох партнерів домовлятися з приводу різноманітних важливих для них питань сумісного життя. Питання тесту підбиралися таким чином, щоб вони максимально відображали оцінний компонент настанови респондента на свій шлюб (саме це покладається нами в основу задоволеності шлюбом). Цей варіант тесту був отриманий внаслідок ретельного відбору шістнадцяти з сорока чотирьох питань. Всі 16 фінальних шкал (питань) у достатній мірі відображають явище, яке ми досліджуємо (а саме, задоволеність шлюбом) і відповідають вимогам стандартизації (дають розподіл, близький до нормального).

Результат за тестом був отриманий шляхом сумації відповідей на кожне запитання. При цьому, першій альтернативі привласнювався нульовий бал, другій - бал "1", третій - бал "2", четвертій - бал "3" (за умови, що вага питань - рівновелика). Індекс задоволеності шлюбом вираховувався за наступною формулою: - 1 + 2 + 3 - 4 +5 - 6 + 7 - 8 - 9 + 10 - 11 + 12 - 13 + 14 - 15 + 16.

Ступінь задоволеності шлюбом (відповідно до даного тесту) міг варіювати у межах значень від 0 до 51. Середнє у вибірці, утвореній з 60-ти досліджуваних у віці від 21 до 54 років (середній вік чоловіків - 32,8, жінок - 27,8), відповідало показнику 29. Стандартне відхилення дорівнювало 9,9.

Час, що відводився на заповнення тесту, складав 5-10 хв.

Слід зазначити, що тест витримав перевірку на ретестову валідність: стійкість результатів за критерієм повторного тестування на 30 випробовуваних дорівнювала 0,765. Таким чином, дані тестування можуть вважатися достовірними.

Що ж до статистичних показників валідності, то вони підраховувалися шляхом порівняння результатів між двома групами: групою респондентів, що перебували на момент дослідження у шлюбі, та групою, що складалася з розлучених досліджуваних. Кількісний склад кожної групи - 30 чоловік (середній вік одружених респондентів не відрізнявся від середнього віку розлучених і відповідав 33 рокам). Так, були підраховані t-критерій Стьюдента і f-критерій Фішера, які наступними: t = 2,24; f = 1,497.

Наведене значення t-критерію означає, що наш тест дійсно дискримінує групи розведених і сімейних респондентів. Отримана величина f-критерію свідчить про те, що, як ми й очікували, розкид значень рівня задоволеності шлюбом серед "сімейних" респондентів вищий, ніж серед розлучених. Отже, висновок про валідність тесту є цілком обґрунтованим.

На такий тип валідності, як логічна валідність, було звернено особливу увагу. Зокрема, було залучено 10 експертів (практикуючі психологи, які займаються вивченням проблем сім'ї); спершу, вони заповнювали тест таким чином, як би це могла зробити задоволена шлюбом людина, іншим разом експерти заповнювали тест, уявляючи, що вони є незадоволеними шлюбом. Врешті-решт, підраховувався показник відмінностей між результатами дворазового експертного заповнення та заповнення досліджуваними з високим і низьким рівнем задоволеності шлюбом. Різниця середніх значень виявилася незначною: 0,001, що нас цілком влаштовувало. Таким чином, тест виявився надійним за критерієм логічної валідності.

Перейдемо до розгляду процедури з'ясування гомогенності тесту. Цей критерій підраховувався за результатами відповідей 30 респондентів. Показник дорівнював 0,73; оскільки він потрапляє в оптимальний інтервал значень 0,4-0,9, ми можемо стверджувати, що тест є надійним з огляду на критерій гомогенності.

У цілому, шкала тесту є адекватною для вивчення такого виміру сімейної проблематики, як задоволеність шлюбом. Вона достатньо зручна у використанні, адже не вимагає від дослідника спеціальної підготовки. Сформульовані запитання стосуються різних аспектів задоволеності шлюбом, отож дають певні можливості й для якісного аналізу результатів.

Тест "Діагностика емоційних барєрів у міжособистісному спілкуванні" (за В.В. Бойком).

Вибірка складалася з 80-ти респондентів (40 сімейних пар: 40 чоловіків та 40 жінок віком від 22 до 38 років). Ці групи були розбиті за показником 1-го та 3-х років спільного подружнього життя, а також за статтю (№1 - група чоловіків, №2 - група жінок). Тестування проводилася на базі психологічного центру "Світ сім'ї".

Таблиця 2.2.1.

Кореляційна матриця тривалості спільного життя й задоволеності шлюбом

Відповідно до таблиці 2.2.1 існує середня кореляція (0,556) між задоволеністю шлюбом та тривалістю спільного життя. Це означає, що за умов збільшення часу спільного життя учасників подружжя, вони скоріш за все будуть відчувати більшу задоволеність шлюбом. Можлива й інша ситуація, більш ймовірна: задоволеність шлюбом сприятливо впливає на збільшення тривалості шлюбу.

Таблиця 2.2.2.

Кореляційна матриця стилів конфліктної поведінки у шлюбі та проявів емоцій, задоволеності шлюбом та тривалості спільного життя

Згідно з таблицею наявна зворотна кореляція між тривалістю спільного життя та уникненням конфліктної поведінки (-0,555). Це означає, що на початку подружнього життя щойно одружені намагаються не вступати у відкриті конфлікти, надто емоційно не обговорювати серйозні проблеми (фінансову сторону життя та розподіл домашніх функцій). У той же час, збільшення стажу сімейного життя призводить до вирішення проблем, що виникають у сім'ї, за допомогою співробітництва (кореляція дорівнює 0,427). Також присутня трохи нижча за середню кореляція між стратегією пристосування та невмінням керувати власними емоціями (кореляція дорівнює 0,354). Тобто, тут партнерам легше "випустити" пар, ніж конструктивно вирішувати нагальні питання. Також спостерігається тенденція, що при високому рівні співробітництва у подружній парі зростає рівень задоволеності шлюбом (кореляція дорівнює 0,452).

Таблиця 2.2.3.

Кореляційна матриця між проявами емоцій, задоволеністю шлюбом та періодом спільного життя

У таблиці 2.2.3 ми можемо спостерігати середній рівень кореляції між тривалістю спільного життя та домінуванням негативних емоцій. Кореляція непряма й дорівнює - 0,523. Це свідчить про зниження прояву негативних емоцій при зростанні стажу подружнього життя.

Діаграми 2.2.1-2.2.2.