Характеристика стосунків молодого подружжя у сімї

Характеристика сучасних сімейних стосунків як соціально-педагогічне явище. Вплив мотивів утворення шлюбу на сімейні стосунки. Подружні стосунки у молодій сім’ї як різновид сімейних стосунків. Особливості подружніх стосунків і конфліктів молодої сім’ї.

Рубрика Психология
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 05.04.2008
Размер файла 67,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Міністерство освіти і науки України

Чортківське педагогічне училище

Предметна (циклова)

комісія викладачів

психолого-педагогічних дисциплін

Характеристика стосунків

молодого подружжя у сім'ї

Курсова робота

зі спеціальності

5.01.01.05 Соціальна педагогіка

Студент-виконавець:

Овчарик Зоряна Михайлівна,

СП-4

Керівник:

Савінська Світлана Іванівна, викладач педагогіки

Чортків 2008

Зміст

Вступ

Розділ І. Характеристика сучасних сімейних стосунків

як соціально-педагогічне явище

1.1. Залежність характеру сімейних стосунків від типу сім'ї

1.2. Вплив мотивів утворення шлюбу на сімейні стосунки

1.3. Подружні стосунки у молодій сім'ї як різновид сімейних стосунків

Розділ ІІ. Особливості подружніх стосунків молодої сім'ї

2.1. Проблеми подружньої пари в молодій сім'ї

2.2. Роль спілкування у розвитку подружніх стосунків молодої сім'ї

2.3. Подружні конфлікти як наслідок дисгармонії

у стосунках молодого подружжя

Висновок

Список літератури

Додатки

Сім'я - одна із найвеличніших цінностей, що створені людством за період свого існування. Жодна нація, жодне історичне суспільство не обійшлося без сім'ї.

Молода сім'я - це особливий світ, який своєрідно пов'язаний із різними проблемами, які торкаються подружньої пари в молодій сім'ї.

Молода сім'я може розглядатися як специфічний соціальний інститут, що виконує ряд таких основних функцій як: репродуктивна, виховна, господарсько-економічна, рекреативна, які важливі для суспільства і необхідні для життя кожної людини, і як мала соціально-психологічна група, в якій за висловом О.М.Здравомислевої, з найбільшою природністю задовольняються чисельні найважливіші особистісні потреби людини! Мабуть, кожен з молодого подружжя погодиться з тим, що саме у своїй батьківській сім'ї він набув необхідних соціальних навичок, оволодів певними стереотипами поведінки і культурними нормами, проявляє емоційну прихильність, або, навпаки, відчував певні негативні емоції до близьких членів родини, отримував психологічну підтримку і захист, рятувався від стресів і перенавантажень, які виникли із зовнішнім світом.

Але уже прийшов час, коли двоє незнайомих людей об'єднали свої долі і створили молоду сім'ю. Особливо на перших етапах становлення молодої сім'ї з'являються різного роду сімейні проблеми, які є досить поширеними у вирі буденного життя.

Чи можливо, що дві особи щасливо жили разом не обмежено довгий час і всі сімейні проблеми вирішували без конфліктів?

Так, можливо, якщо вони люблять одне одного!

Святе Письмо представляє нам різні види любові: сердечна прихильність, прив'язаність, яка існує між близькими друзями; глибока приязнь, викликана родинними зв'язками; романтичне кохання до особи протилежної статі. Між чоловіком і жінкою у подружжі повинні розвиватися усі ці види любові, але найголовніше, вони повинні жити християнською любов'ю. Це не самолюбне бажання робити іншим те, що правильно і добре в Божих очах, без різниці, заслуговують вони цього чи ні. Така любов спонукає по другів до міцніших стосунків, де народжується повага, прощення, самозречення.

«Любити - означає віддавати і отримувати те, що не можна ні купити, ні продати, а тільки віддавати вільно і взаємно!»

Нерозривність подружжя випливає перш за все, із самої суті цього дару: дару однієї особи іншій. Це взаємне віддавання себе виявляє подружню природу любові. «Хто по-справжньому любить свою дружину, той кохає її заради неї самої, той щасливий від того, що може збагатити її даром самого себе».

У шлюбній присязі наречений і наречена називають один одного на ім'я: «Я (ім'я) беру тебе (ім'я) за жінку (чоловіка) і обіцяю тобі любов, вірність, чесність (і послух подружній), і що не залишу тебе аж до смерті». Такий дар передбачає обов'язок набагато серйозніший і глибинний, ніж будь-що, що можна «придбати» яким способом. Коли чоловік і жінка у подружжі взаємно віддають себе і приймають один одного у єдності одного тіла, логіка «щирого дару себе» стає частиною їхнього життя, без цього подружжя стає порожнім, у той час, як сопричастя осіб побудовано на цій логіці, стає сопричастям батьків. Коли вони передають життя дитині, нове людське «Ти» стаєш частиною кругозору «Ми» подругів, особою яку вони назвуть новим іменем: «наш» син або «наша» дочка.

Біблія представляє нам багато прекрасних висловів про любов: «лагідна любов, неначе матері до дитини; ніжна любов, неначе нареченого до його нареченої, але одночасно і сильно ревнива любов». Перш за все ця любов не карає, а прощає; це любов, яка воліє зустріти любов, як це зробив батько у випадку із блудним сином; любов, яка піднімає цього сина і дає йому частку свого добробуту. Це неймовірна любов: щось повністю нове і перед тим незнана у всьому світі.

Любов є вимогливою. Саме Христос проповідував таку любов. У наш час людям потрібно наново відкрити цю вимогливу любов тому, що вона - справді міцна основа сім'ї, основа, здатна «все перетерпіти».

Досконалість союзу любові виявляється у її нерозривності. Тільки одна смерть, яка припиняє життя одного із подругів, припиняє існування їхнього подружнього життя.

І вже на цьому грунті випливає мета курсової роботи - скласти всебічну характеристику стосунків молодого подружжя в сім'ї; проаналізувати соціально-педагогічні проблеми, що виникають у стосунках подружньої пари.

При написанні курсової роботи ставились такі завдання:

1.1. Показати залежність характеру сімейних стосунків від типу сім'ї.

1.2. Охарактеризувати вплив мотивів утворення шлюбу на сімейні стосунки.

1.3. Розкрити сутність подружніх стосунків у молодій сім'ї як різновид сімейних стосунків.

2.1. Розкрити сутність проблем подружньої пари в молодій сім'ї.

2.2. Показати роль спілкування у розвитку стосунків молодої сім'ї.

2.3. Проаналізувати причини виникнення подружніх конфліктів як наслідок дисгармонії у стосунках молодого подружжя.

Працюючи над курсовою роботою варто сказати, що тема даної роботи розкрита на даний час у літературі недостатньо. Тому проблема, дослідження якої стосується курсова робота є досить перспективною для всестороннього вивчення.

У посібнику «Молода сім'я: проблеми та умови її становлення» є багато інформації про залежності характеру сімейних стосунків від типу сім'ї, а також вплив мотивів утворення шлюбу на сімейні стосунки.

Проаналізувавши літературу з даної теми, слід сказати про те, що третє питання курсової роботи про подружні стосунки у молодій сім'ї як різновид сімейних стосунків найкраще було висвітлено і широко розкрито у навчальному посібнику «Психологія сімейного життя» за Кравцем В.П.

Саме у цьому навчальному посібнику можна було знайти повну відповідь на задане питання у доступному і цікавому викладі матеріалу. Автор надав великого значення для цього питання, адже було наведено цікаві приклади із життя, гармонійно поєднані рекомендації молодому подружжю та розкрито і охарактеризовано основні проблеми, які дуже часто зустрічаються у житті молодого подружжя, а особливо на початку бурхливого сімейного життя.

Проблеми подружньої пари в молодій сім'ї найкраще охарактеризовані і розкриті у навчальному посібнику «Технології соціально-педагогічної роботи».

Варто відмітити те, що на сьогоднішній день на допомогу соціальному педагогу видаються журнали «Соціальна педагогіка» та «Практична психологія і соціальна робота», в яких розкривають різного роду проблеми, надаються рекомендації.

І саме у журналі «Практична психологія і соціальна робота» було широко проаналізовано і наведено статистичні дані про роль спілкування у розвитку подружніх стосунків молодої сім'ї, що й дало змогу розкрити ще одне питання курсової роботи.

Працюючи над питанням подружніх конфліктів, які є наслідком дисгармонії у стосунках молодого подружжя, звернулась до навчального посібника «Психологія сімейного життя» за редакцією Кравця В.Б. Саме у цьому посібнику було розкрито подружні конфлікти на високому рівні і проаналізовані так тонко, автор наводив приклади, характеризував наслідки кожного конфлікту, і напевно молоде подружжя, чи молоді люди, які прагнуть створити сім'ю, ознайомившись із цими конфліктами у більшій мірі уникали б їх, не породжуючи інцидент нагорання нового непорозуміння.

Розділ І Характеристика сучасних сімейних стосунків

як соціально-педагогічне явище

1.1. Залежність характеру сімейних стосунків від типу сім'ї

Народилася дитина… Із першої секунди вона вдихнула маленький ковточок повітря і першим криком розпочалося її життя теплим світанком душі - дитинством. І цей ніжній подих дитинства назавжди залишається у душі кожної особистості. Так гармонійно і милозвучно розпочинається життя людини, і вона свої перші кроки, своє перше слово, свою першу казку вимовляє у сім'ї.

Сім'я - це найважливіше середовище формування особистості і найголовніший інститут виховання. «Усе - і хороше, і погане людина отримує в сім'ї», «Усі ми родом з дитинства» Щербань П. Психологія сучасної сім'ї та педагогіка сімейних взаємин// Рідна школа. - 2005. - №5. - С.14-15..

Сім'я - це маленька мікрогрупа, це наш дім і ми у нім, це те середовище, де завжди на нас чекають, де нас люблять по справжньому і де нас підтримають і поспівчувають. Саме у сім'ї ми робимо перші кроки життя і сходинка за сходинкою крокуємо у незвідану даль майбутнього, і не рідко зустрічаємось із добром і злом, переживаємо злети і падіння, радіємо щастю і плачемо від печалі, такі моменти бувають на життєвому шляху у кожної людини і у кожній сім'ї часто переплітається біла і чорна лінія буденних днів.

І так кожна молода людина, переступає через гори і радіючи світлим ранкам створює свою сім'ю і дбає про добрі і щирі сімейні стосунки.

Сімейні стосунки, їхня гармонія і щирість у великій мірі залежить від того, якого типу є сім'я. На сьогоднішній день, сучасні сім'ї можна класифікувати за різними параметрами, але варто зазначити, що повної єдності у цьому питанні у науковій літературі немає.

У психології, молоду сім'ю класифікують за складом сім'ї. Дослідники, працюючи над цим питанням, поділили їх на повні сім'ї (це сім'я, де проживає обоє батьків і діти). У цій сім'ї панує атмосфера комфорту, сімейного вогнища, де обоє батьків беруть участь у вихованні своїх дітей, де діти відчувають ніжну ласку мами, та теплу руку й сильне плече батька. У даній сім'ї дитина почуває себе захищеною, вона не є обділена у батьківській чи материнській любові, підтримці, якщо це звичайно дбайлива і благополучна сім'я.

Також виділяють неповні сім'ї, які характеризуються присутністю у сім'ї одного із батьків і дітей, або ж з бабусею, дідусем та онуками. У даній сім'ї як правило, дитина відчуває відсутність одного із батьків. Дуже часто така дитина може бути роздратованою, в неї може виникнути комплекс неповноцінності, тому що зазвичай вона може почути неприємну репліку чи вислів від оточуючих, а також близькі їй люди можуть «пришивати ярлики», згадуючи того із батьків, хто є відсутнім. Дуже часто можна почути, от ти такий, як твій батько, або ж як твоя мати. І це може завдати душевного болю у житті дитини.

Нуклеарні сім'ї (які складаються з двох поколінь - батьків та дітей). У сім'ї, де проживає декілька поколінь, дуже часто можна зустріти суперечливість або невизначеність інтересів, поглядів сучасності та минулого. Сім'ї, в яких трапляється така розходженість, дуже часто страждають від систематичних непорозумінь, які інколи можуть призвести до конфлікту, який уже важче розв'язати.

Складні сім'ї (складаються з трьох або більше поколінь та, можливо інших родичів); виділяють сім'ї повторного шлюбу (де один або обидва подружжя знаходяться у повторному шлюбі).

Варто звернути увагу на класифікацію, в якій за основу береться кількість дітей у сім'ї.

Виділяють бездітні сім'ї. Сім'я, у якій немає дітей, дуже часто страждає і переживає в наслідок такого явища, таму що кожна людина створюючи сім'ю в майбутньому планує її і прагне до відтворення і народження рідної кровинки, яка додає великої наснаги і любові до життя. У сім'ї, де немає дітей, двоє молодих людей як правило втрачають сенс життя, інколи звинувачують один одного у цій проблемі, і дуже часто це призводить до суперечок, що породжує конфлікт. І буває так, що подружжя не бачачи дальше разом спільного життя розривають шлюб і сім'я розпадається.

Однодітні сім'ї. У сім'ї, де виховується одна дитина, як правило батьки усю свою ласку, любов, тепло дають своїй дитині, задовольняють усі її інтереси, потреби, дуже часто виконують певні її завдання, які б вона могла виконати сама. Зазвичай, батьки возвеличають свою дитину, говорячи їй, що вона є найкращою серед усіх. І у дитини вибудовується підвищена самооцінка, вона може зневажливо, байдуже, а інколи і егоїстично ставитися до інших.

Малодітні сім'ї (де є двоє дітей). У сім'ї, де виховується двоє дітей, психологи говорять, що між дітьми зароджується любов один до одного. Діти один одному допомагають, діляться, підтримують. Виховавши такі відносини ще у сім'ї, вони свою щирість, підтримку будуть дарувати і іншим людям.

Багатодітні сім'ї (з трьома та більше дітьми). Сім'я, у якій виховується троє і більше дітей, зазвичай називається дружньою сім'єю, тому що між членами сім'ї існує тісний зв'язок і підтримка кожного із них. Але дуже часто у сім'ї, де виховується троє і більше дітей, батьки не приділяють їм особливої уваги, вважаючи, що є старший брат (сестра) і допоможе меншому. Буває і так, що батьки, виховуючи своїх дітей, скаржаться на те, що кожен із них різний: один добрий, інший розбишака, а третій - спокійний, врівноважений. І при цьому мати, чи батько говорять, що кожного із них виховують однаково, не беручи до уваги те, що припускають помилку, забувши, що кожна дитина є індивідуальною, неповторною особистістю і до кожної дитини необхідно підібрати окремий підхід, щоб достукатись до дитини, щоб правильно її виховати.

Наукове і практичне значення має класифікація сімей за віком подружжя. Перший рік існування сім'ї характерний для молодожон; вік до 28 років обох подружжів - властивий для молодої сім'ї; приблизно до 50-річного віку - сім'ї середнього подружнього віку; старше 50-річного віку - сім'ї старшого подружнього віку.

За географічною ознакою виділяють міські та сільські сім'ї.

За особливими характеристиками, умовами життя можна виділити студентські сім'ї. Дуже часто двоє молодих людей, які ще навчаються, а їх називають студентами, створюють сім'ю, яка отримує назву студентська.

Як правило, ні з однієї, ні з другої сторони немає повного джерела звідки би формувався сімейний бюджет. І зазвичай таких молодих людей утримують батьки. І дуже часто їм може не вистачати коштів, можуть бути випадки, які торкають проблему житла. Навчаючись, молоді люди рідко бачаться, мало прислухаються один до одного, мало допомагають, підтримують один одного у скрутний момент. І як правило такі необдумані моменти і несподівані подарунки сімейного життя можуть призвести до неочікуваних результатів.

Виділяють сім'ї військових; сім'ї біженців; сім'ї, які перебувають у громадському шлюбі (їх ще називають позашлюбними сім'ями, маючи на увазі відсутність офіційної реєстрації); пробний шлюб - це експериментальна і проблематична форма позашлюбної сім'ї, але, судячи з практики інших країн, вона з часом стане поширеним і звичним явищем; сюди також відносять дистантичну сім'ю (члени якої в силу певних умов життя живуть окремо).

Для аналізу психологічного сімейного клімату сім'ї також класифікують за різними критеріями. За ознакою координації зусиль подружжя поділяють на колективістські сім'ї, в яких партнери вважають однаково необхідний успіх у роботі, навчанні, самоствердженні обох з них і можуть при необхідності жертвувати власними інтересами заради партнерства.

Традиційні сім'ї, в яких пріоритетними вважаються інтереси чоловіка як голови сім'ї.

Індивідданістські, в яких кожен з подружжя турбується, в першу чергу про власну кар'єру та ділові успіхи.

За типом лідерства або головування у сім'ї можна виділити авторитарні сім'ї, в яких явно лідирує і демонструє свою владу одна особа з подружжя, а інша у більшості випадків погоджується з таким становищем; еганітарні або бархатні сім'ї, в яких існує досить рівний розподіл сфер лідерства і немає помітної боротьби за владу; сім'ї з невизначеними сферами лідерства і конфліктами на цьому грунті.

Для соціальної і психотерапевтичної роботи з сім'ями важливу роль відіграє їх класифікація за параметром того стану, який називають психічним здоров'ям сім'ї. Тут виокремлюють здорові сім'ї, невротичні сім'ї, в яких існують постійні конфлікти на ту саму тему, хронічні невирішені проблеми стосунків, незадоволеність когось із членів сім'ї своєю сімейною репутацією, загальна нервова атмосфера, віктемогенні сім'ї, в яких існує тенденція роботи когось із членів сім'ї «цапом відбувайлом», використовувати слабкощі членів сім'ї, де немає надійної захищеності кожного із них.

В деяких роботах, переважно психотерапевтичного спрямування, сім'ї поділяють на два таких типи як нормально функціональні сім'ї, в яких більш-менш нормально забезпечуються всі сімейні функції; дисфункціональні сім'ї, в яких окремі функції виконують незадовільно, породжуючи проблеми у сімейних стосунках.

Існують окремі класифікації більш художнього характеру, наприклад, у письменниці Т.Афанасьєвої, яка називає такі типи сім'ї:

- «дім - фортеця», в якому добре налагоджений побут і теплі, здорові стосунки між членами сім'ї;

- «дім - служба», де немає справжньої інтимності між подружжям, а уявність злагоди і побут підтримуються через почуття обов'язку;

- «дім - готель», де немає міцних подружніх зв'язків, сім'я фактично існує формально і основні інтереси подружжя знаходяться поза сім'єю.

Прохарактеризувавши класифікацію сімейних стосунків, варто сказати про те, що кожен момент даної класифікації відіграє важливу роль у сучасних сімейних стосунках і впливає на взаєморозуміння і взаємо підтримку один одного і їхнього ставлення один до одного.

Ще слід відмітити, що любов до сім'ї з усіх благородних людських почуттів є найчастішим і найміцнішим, і воно великою мірою благотворно впливає на життя кожного з нас Як удосконалювати самого себе: Пер. з чес. - К.: Політвидав України, 1988. - С.273.

1.2. Вплив мотивів утворення шлюбу на сімейні стосунки

Подружнє життя - це не доля, яка випадає людині, а завдання, яке людина береться виконати. Воно буде таким, яким ми його створимо. Поль Турньє порівнює подружжя з будівлею, в якій кожен день - це нова цеглина.

Отже, правильне приготування до подружнього життя - не підсумок здобутих теоретичних чи практичних знань, а праця над своїм «я». За цю працю ми беремося тому, щоб навчитися по справжньому любити іншу людину. Така праця над собою власне і є приготуванням до подружнього життя. Щоб це здійснити, людина мусить стати зовсім іншою; бо подружжя - це таємнича єдність, в якій дві різних істоти цілковито віддаються одна одній Приготування до подружнього життя/За ред. С.Янів, Львів 1993. - С.5.

Двоє молодих людей при створенні шлюбу завжди чимось керуються. Для цієї незабутньої події є певний поштовх, є те джерело, з якого зароджуються спільні стосунки, які згодом переростають у сімейні.

Досить суттєвою ознакою і важливим визначальним фактором сімейних стосунків постають мотиви, якими керувались партнери при створенні шлюбу. За цим критерієм можна виділити такі типи мотивації створення шлюбу.

Найпершим мотивом виділяють кохання. Кохання - це життя, це подих злету, ніжності ласки, це повне серце щастя і натхнення, це час, коли душа співа, це джерело, з якого починається усе сімейне радісне життя. Кохання, це коли обидва партнери впевнені, що кохають один одного - інша справа, що глибина і міцність цього почуття може бути різною - і що саме це почуття привело їх до шлюбу Щербань П. Психологія сучасної сім'ї та педагогіка сімейних взаємин//Рідна школа. - 2005. - №5. - С.14-15

2 Там же.

Тема кохання хвилює людство упродовж майже усієї історії. І ніколи воно не було для людей чимось байдужим і непотрібним. Необхідною і ризикованою особистою тема кохання залишається і на сьогодні для тих, хто ще тільки ступає в пору кохання чи готується до зустрічі з цим прекрасним почуттям. А.С.Макаренко писав, що, якщо виростаючи, дитина не навчиться любити батьків, братів, сестер, свою школу, Батьківщину, якщо в її характері виховані початки глибокого егоїзму, дуже важко розраховувати, що вона буде здатна глибоко покохати вибрану нею іншу людину. В.О.Сухомлинський стверджував, що якоїсь спеціальної науки любові немає - є наука людяності2.

Виділяють такий момент як розрахунок на добре ставлення і позитивні особистісні якості партнера, в той час, як прагнення вступити до шлюбу іншого партнера мотивується коханням. Така ситуація призводить до утворення дуже значної частини сімей. В літературі шлюби цього типу не виділяють у окрему групу і часто називають їх шлюбами за розрахунком або вимушеними шлюбами, з чим не можна погодитися. Люди, яких приваблює кохання і добрі моральні якості партнера, часто вказують на спільність інтересів та поглядів, що дійсно є непоганим об'єднуючим фактором.

Вимушені обставини як ще один із основних мотивів, яким найчастіше постає вагітність жінки. Такі шлюби ще є досить поширеними у реальному житті. Не можна вважати принципово неповноцінними і приреченими на невдачу. Збоку жінки може бути кохання або повага і симпатія до партнера, а для чоловіка з почуттям обов'язку, навичками культурного спілкування і певною симпатією до жінки (а вона найчастіше є, якщо між ними була інтимна близькість), така ситуація також часто отримує достатні умови для задоволення сім'єю. До вимушених обставин можна віднести вік, довгу одинокість в наслідок невдач або певних рис характеру людини, що також не є обов'язково прогностично несприятливою ситуацією.

Економічний розрахунок - це мотив, який полягає у розрахунку на квартиру або інші чинники матеріального добробуту. Такий тип мотивації звично вважається аморальним і піддається осуду, але, якщо краще розібратися у ситуації, то мотивація не здається такою негативною, як на перший погляд. Людина, яка спокушається матеріальними обставинами, не робить це у «чистому вигляді», тобто не погоджується жити з неприємною для неї людиною, а тільки поступається бажанню, коханню або значній симпатії партнера - це найкращий варіант шлюбу даного типу - або сама штучно викликає симпатію, потяг, пристрасть до себе, що, хоч і виглядає менш красиво, але також створює можливу основу для прийнятих подружніх стосунків. Фактично у цьому типі шлюбу економічний розрахунок спостерігається тільки з одного боку, в той час як з іншого є нормальна шлюбна мотивація. Якщо ж якийсь корисний розрахунок усвідомлюється обома партнерами, то це є іншим типом шлюбу, який називають фіктивним і який, як правило, розпадається після досягнення тієї мети, заради якої він утворювався, наприклад, для еміграції у іншу країну.

Ще однією мотивацією утворення шлюбу є тиск соціальних нормативів та традицій, що спостерігається, наприклад, коли подруги та приятелі вступають у шлюб і у особи створюється враження необхідності, майже обов'язковості такого вчинку і для себе.

Розумне і наукове виправдане ставлення до різних мотивів шлюбу є необхідним і дуже важливим для соціальних педагогів, психологів і всіх, кому доводиться мати справу з молоддю.

Існувало чимало людей, які не погоджувались на щось інше, ніж яскраве взаємне кохання і відмовляли тим, достатньо симпатичним їм претендентам, до яких не відчували цього пристрасного почуття, залишаючись одинокими. Інші вступали в шлюб, але при перших труднощах у стосунках приходили до висновку, що це покарання за шлюб без кохання, посягає на невиправдане розлучення. Звичайно, здоровий глузд і прагматизм допомагав багатьом уникати «комплексів», але було й багато невиправданих помилок та страждань. Спостерігається й сьогодні впевненість у тому, що взаємне кохання створює достатню основу для подолання всіх труднощів у подружніх стосунках. Все вище сказане не знижує ролі кохання - воно, і справді, є найбільш доброякісним найбажанішим грунтом шлюбу, але орієнтуватися лише на нього нереально і практично недоцільно.

Тому дуже важливо, щоб кожна молода людина, вступаючи у шлюб, створюючи сім'ю, була готова до цієї зміни у її житті. Адже після шикарного весілля, багатих подарунків, які тривають лише мить, настає завтра і починаються будні і життя триває, і його потрібно вміти прожити. Як казав В.Сухомлинський із людяністю у серці, несучи гармонію і душевне щастя своїй половинці життя Щербань П. Психологія сучасної сім'ї та педагогіка сімейних взаємин//Рідна школа. - 2005. - №5. - С.14-15.

1.3. Подружні стосунки у молодій сім'ї, як різновид сімейних

стосунків

Не менш важливими, ніж стосунки із співробітниками, знайомими та друзями, є взаємини з найближчими родичами - членами нашої сім'ї.

Тут уже мало сказати, що ми з ними зустрічаємося, - ми з ними разом живемо. Без сумніву, сімейне співжиття вимагає набагато більшого, ніж просто взаємини з іншими людьми Як удосконалювати самого себе: Пер.з чес. - К.: Політвидав України, 1988. - С.269.

«Подружжя - це товариство одного володаря, однієї володарки і двох невільників, що в сумі становлять дві особи».

А.Бірс Там же.

Варто відмітити, що початок сімейного життя пов'язаний для молодих людей з багатьма несподіваними і важкими моральними, психологічними, матеріальними та іншими проблемами. Це час, коли народжується чи не народжується сумісність - психологічна опора сім'ї, відбувається адаптація до інтимного спілкування, час, коли створюється матеріальна база сім'ї, коли плануються і народжуються діти. Це час бурхливих змін в житті людей, набуття нових життєвих ролей. Із утриманців батьківської сім'ї вони стають господарями своєї сім'ї. Якщо в дошлюбний період у них прав було більше, ніж обов'язків, то в шлюбі особистих свобод стає менше, а обов'язків значно більше.

В шлюбі існує 7-8 проблем, які так чи інакше впливають на благополуччя сім'ї (житлова проблема, стосунки з батьківськими сім'ями, господарські та фінансово-матеріальні труднощі, дозвілля, професійне становлення, психологічні і сексуальні проблеми).

Усі ці проблеми у деякій мірі впливають на гармонію і комфорт подружніх стосунків у молодій сім'ї, і тому дуже важливо членам молодого подружжя розумно підходити до цих проблем, і якщо навіть виникнуть невеликі труднощі, то розв'язати їх так, щоб вони були непомітними і не дали негативного забарвлення у стосунках між членами подружжя.

Важливою проблемою, яка торкається кожної людини, а особливо сім'ї, яка щойно утворилася, це є житлово-господарська проблема та взаємини молодої сім'ї з батьками.

Утворилася молода сім'я. І постає питання. Де жити? Житлова проблема вирішена менше як у ? молоді (більш-менш). Сьогодні не всі молоді витримують труднощі життя в «курені» (немає там раю навіть із коханим). Приходять сварки, вимушені переїзди в пошуках іншого помешкання.

Колись, у давні часи, вважалось більш прийнятним і розумним спільне проживання старших і молодих сімей. Нинішні молодята, як правило, прагнуть самостійності. Але, поселяючись разом з батьками, молоді повинні починати життя самостійно.

У випадку окремого проживання молодих з перших же кроків доведеться самим розв'язувати всі питання, самим бути на своєму сімейному кораблі і матросами, що виконують чорнову роботу, і капітанами, що управляють цим кораблем.

Подружнє життя багато в чому залежить від взаємин молодих з батьками. На фоні наростаючих труднощів і несподіваних турбот дуже важливо зберегти хороші контакти з батьками: часто бувати один у одного, як і раніше ділитись новинами; цікавитись життям батьків, підтримуючи рівноцінне ставлення як до своїх батьків, так і до батьків партнера; зрозуміти психологічний стан батьків: була дитина і раптом її наче не стало; звертатись до батьків за порадою і допомогою, а в разі необхідності надавати допомогу… Відмовити батькам у спілкуванні в цей момент - майже те ж, що відмовити їм у кусені хліба. Навіть у випадку, коли батьки були проти шлюбу і відкрито висловлювали невдоволення зятем чи невісткою, молодим не слід керуватися принципами на зразок «Ноги моєї там не буде!», «Чи я, чи вони!». Не може бути у людини совість чиста і серце спокійне, якщо розірвані відносини з батьками.

Батькам, які «віддали» своє дитя, можна порадити дотримуватись таких правил: розуміти, що їх контакти з дітьми після весілля неминуче стануть слабшими, і не виражати з цього приводу невдоволення; бачити в своїй дитині нові ролі - дружини (чоловіка), матері (батька); надавати матеріальну і моральну допомогу молодим, не допускаючи споживацтва і паразитування. Добре, коли матеріальна допомога буде цільовою: на якусь конкретну річ; матеріальна допомога повинна надаватись молодій сім'ї в цілому, а не лише «своїй дитині».

Взаємини молодої і батьківської сім'ї, що приймає в своїй квартирі молодих, значною мірою визначається тим, чи було батьківське благословення даного союзу, чи була їх згода на даний шлюб, чи схвалюють вони вибір своєї дитини. І тут, мабуть, доцільно розглянути два можливих варіанти.

Перший - це є батьківська сім'я, яка «приймає» шлюбного партнера своєї дитини. В цьому випадку батьки намагаються взяти активну участь в «сімейних справах», порадою і практично допомагають молодим робити перші кроки в сімейному житті. Як правило, батьки готові все зробити для далеко ще не самостійних молодих наречених. Стосунки «батьки - молоде подружжя» набувають характеру або «сусідського» (молоду сім'ю відразу фінансово відокремлюють, до «приймака» звертаються на «Ви»), або родинного (нового чоловіка розглядають як другого сина чи дочку і ведуть спільний бюджет.

А часом батьки стають люблячими диктаторами. Справа в тому, що в заміжній дочці часом продовжують бачити тільки дочку, не помічаючи її нової ролі - дружини і матері.

Особливо зростає залежність молодих, якщо батьки надають їм ще й матеріальну допомогу. Батьки хочуть влаштувати їх життя найщасливішим - при цьому, звичайно, на свій смак. У молодих людей складне становище, на яких постійно тиснуть, але тиснуть ласкаво, доброзичливо, з любов'ю.

Батьки не рідко не розуміють станів і переживань нареченого, який увійшов у їх дім. На початках нова людина відчуває себе як у гостях, надто напружено, в буквальному розумінні слова «не знає, де сісти, тому більше відсиджується у відведеній для молодих кімнаті, не приходить додому раніше від свого партнера».А батькам здається, що їх уклад єдино можливий і правильний; вони чекають від «приймака» активного включення в домашню діяльність. Ніхто не намагається ні в чому змінити старий стиль життя. А чи влаштовує він того, кого «взяли в сім'ю?» Про це, як правило, не задумуються. І все йде, які раніше: «Володя, ми з мамою вирішили, що в цьому році ми з тобою відпустку проведемо на дачі». А чому, власне, молода жінка вирішувала з мамою, а не з чоловіком?

Другий випадок нам говорить про те, що батьківська сім'я не приймає шлюбного партнера своєї дитини. Тут є ряд моментів: коли батьки не схвалюють вибір своєї дитини, житлові умови не дають змоги нормально співіснувати двом сім'ям.

В цьому випадку варто розглянути кілька під проблем спілкування в дворівневій сім'ї: свекруха - невістка і теща - зять.

а). Свекруха - невістка. Причиною поганих стосунків є не трагедія ненависті, а трагедія любові: матері до сина, а молодої дружини - до чоловіка.

б). Теща - зять. Слід сказати, що в системі відносин між цими двома членами сім'ї не рідко вирішальну роль відіграє саме професійно-посадовий статус зятя. Частіше від інших членів сім'ї теща виміряє подружнє життя своєї дочки цілкою матеріальною мірою. Майбутньому сім'янину не завадило б ознайомитись з порадами, які можна дати зятю, щоб з тещею в злагоді жити:

- частіше хваліть дружину у тещиній присутності. Не зайвим буде комплімент з приводу гарного виховання;

- не перешкоджайте дружбі двох жінок. Адже ніхто не може замінити дружині матері - особливо у перші дні сімейного життя;

- не втікайте від спілкування з тещею при всій своїй зайнятості.

в). Зять - тесть. Звичайно, якщо зять тримає себе «в рамках»: не п'є, не буянить, не ображає молоду дружину. Часто зять з тестем навіть об'єднується, проникаються чоловічою солідарністю, а то й сходяться так, що й водою не розіллєш.

г). Свекор - невістка. Свекор, як правило, більш доброзичливо буває настроєний до невістки, ніж свекруха, і в той же час має великий вплив на власну жінку. І свекор повинен гасити «вогні напруженості» в сім'ї, виконувати функції громовідводу, що вміє жартом погасити різкість, розрядити хмари взаємного невдоволення. Повинен, вміє, але часто не хоче.

Постає питання що ж є причиною сімейних конфліктів? Чому вони виникають?

Слід сказати про те, що часто сімейні конфлікти починаються з того, що батьки ніяк не можуть примиритися з вибором сина чи дочки; буває, шлюб сина чи дочки ніяк не вкладається в ті плани, які батьки їм самі складають; часто сварки виникають через побут; причиною конфліктів молодих і батьків є й те, що батьки часто втручаються у сварки молодого подружжя; нова серія суперечок і сварок може початися у двопоколінні сім'ї, коли мова піде про виховання дітей; зіткнення бувають і від різних смаків - на зачіску, на одяг… «Людські сварки не тривали б так довго, якби вся вина була лише на одному боці» (Ф.де Ларошфуко) Як удосконалювати самого себе: Пер.з чес. - К.: Політвидав України, 1988. - С.277.

Ще одним різновидом сімейних стосунків, є сексуальні стосунки в молодій сім'ї.

Практично у кожного після одруження виникають проблеми, що торкаються сексуальної сфери. У Бальзака можна прочитати: «Доля шлюбу вирішується в першу шлюбну ніч, тому ні в якому випадку не можна починати її із зґвалтування своєї молодої дружини». Чоловік повинен пам'ятати, що перша шлюбна ніч - це як прелюдія інтимного спілкування; вона не для насолод, а для першого пізнання один одного.

Проблема цнотливості - ще одна проблема, з якою молодь, що вступає в шлюб, повинна ознайомитись і задуматись одночасно про щастя і сімейний затишок.

Еволюція сексуальних стосунків в кожній сім'ї проходить три основних етапи. Перший з них охоплює період фактичного початку подружніх стосунків, що може і не співпадати з моментом реєстрації шлюбу. На цьому першому етапі, у молодої пари, реалізується перехід від романтичного шлюбного залицяння до сексуального партнерства.

Другий етап, що триває, як правило, один-два роки, є етапом прогресуючої адаптації. На цьому етапі характерне інтенсивне статеве життя.

Наступний, третій етап стабільної адаптації характеризується стабілізацією статевої активності чоловіка. Чоловік повинен вміти «володіти мистецтвом кохання», але і жінка повинна знати окремі чоловічі сексуальні секрети:

1. Чоловіки часто виражають себе через секс, коли не можуть зробити це через емоції. Для жінок це буває незрозумілим, навіть дивним, оскільки більшість з них відчувають прямо протилежні почуття.

2. Чоловіки відчувають себе відштовхнутими, якщо жінки відхиляють їх сексуальні пропозиції. Жінці не варто повністю відкидати сексуальні пропозиції партнера. Не варто говорити просто «ні», слід прикликати його чи якось по іншому дати зрозуміти, як він для неї багато значить, як вона його кохає.

3. Чоловік буде займатись з жінкою любов'ю значно частіше, якщо вона буде частіше дозволяти йому просто секс. Чоловіки більше люблять спонтанність, фізичну пристрасть, грайливий здоровий секс. Жінки більше зайняті налагоджуванням взаємин і зв'язків.

4. Чоловікам значно складніше, ніж жінкам одночасно розмовляти і займатись коханням. Причина тут криється в специфічній будові мозку чоловіка: права півкуля відповідає за візуально-просторову координацію, в той час як ліва контролює вербальні функції. Це не означає, що чоловіки не хочуть сказати жінці про те, що вони відчувають. Просто для більшості з них це не так легко і природно, як для жінок, їм важко переключитися з однієї півкулі на іншу.

5. Чоловіки терпіти не можуть, коли жінки поводять себе так, наче вони не люблять секс. Можна назвати три основні причини поведінки цих жінок: хибне переконання, що чоловіки не поважають жінок, що люблять секс; їх не збуджує партнер чи його сексуальні манери; вони просто не люблять секс.

6. Чоловіки не люблять жінок, що не проявляють почуттів у ліжку (сексуальні королеви чи ще точніше трупи). Вони не переносять жінок, які не показують, що отримують задоволення. На мові психології це називається «пасивно-агресивною реакцією».

7. Чоловікам не подобаються жінки, які надто багато балакають у ліжку.

8. Чоловіки терпіти не можуть жінок, що не слідкують за собою.

9. Чоловіків дратує, коли жінка не любить власне тіло і принижує свої достоїнства.

10. Чоловіки терпіти не можуть жінок, що надмірно стурбовані своїм зовнішнім виглядом. Зловживання косметикою, надмірний макіяж.

11. Чоловіки не люблять надто серйозних жінок.

Морально-психологічні проблеми молодої сім'ї, які також мають важливе значення у подружніх стосунках.

Перші кроки подружнього життя - зближення двох величезних і складних людських світів, різних психологічних систем, різних темпераментів, різного виховання, уподобань. Працелюбна людина чи лінива, серйозна чи легковажна, бережлива чи марнотрат, весела чи сумна, акуратна чи неохайна - все це в сім'ї стає дуже помітним і важливим. У одного в сім'ї батьків був порядок, він звик, щоб у домі все робили безшумно, - у іншого завжди стукали двері, з шумом мили посуд. З дрібниць формується емоційний фон сімейного життя.

В перший період існування молодої сім'ї подружжя зустрічається з явищем, яке психологи називають «зняття масок». Це означає, що людина перестає характеризуватися тими стереотипами залицяння які прийняті в її середовищі. Наприклад, юнак не забував дарувати квіти коханій дівчині при зустрічі. Дівчина приймала цей жест як вираз кохання. Однак, після одруження, все змінюється. Молодий чоловік чомусь перестає дарувати квіти з усталеною регулярністю. Як до цього ставиться дівчина? Найімовірніше, вона смертельно образиться і буде думати, що її вже не кохають так, як покохали раніше, що вона вже не така рідна і цікава коханому.

Починають спільне життя дві людини з цілком різними «сценаріями сім'ї». І все в поведінці партнера викликає дратівливість, здається, що він робить не так. А той вважає, що це він робить правильно - адже він поводить себе у відповідності із своїм «сценарієм». І пішли чвари, сварки, скандали.

Ще одна причина напруження в молодій сім'ї - неподібність взаємних очікувань подружжя. Чоловік очікує, що всі домашні справи повинні бути зроблені вчасно; дружина зобов'язана на перший поклик спішити на подружнє ложе, бути ласкавою коханкою.

Тепер порівняємо жіночі очікування з чоловічими: дружині хочеться поговорити з чоловіком, поскаржитися, отримати пораду; їй потрібна ласка не стільки еротична, почуттєва, але й душевна. Рідко який чоловік може виявитись на висоті цих запитів жінки.

Особливе місце в стосунках подружжя займає автономія. Автономія необхідна обом.

В сучасному житті, насиченому контактами, люди втомлюються від усього, в тому числі і один від одного. Людині іноді необхідно побути одній. Молоде подружжя повинно запам'ятати правило: дуже тісне спілкування викликає стан психічного напруження, дискомфорту. І тому варто залишати за кожним партнером «право на самотність», зону автономного фізичного і психологічного простору.

Однією з важливих умов для підтримання хороших стосунків у сім'ї є радісна атмосфера. У своїй книзі «Інтимна гра» американський психіатр Уїльям Петчер пише: «Чоловік та дружина, які разом сміються, насправді наче говорять одне одному: «я вірю, що ти кохаєш мене навіть тоді, коли я буваю дурним». «Ніжними словами і добротою можна на волосинці вести слона». Сааді Як удосконалювати самого себе: Пер.з чес. - К.: Політвидав України, 1988. - С.275.

Якщо ж ця радісна атмосфера зникла, то можна скористатися такими порадами, які допоможуть повернути втрачені радощі:

- плануйте невимушеність, знайдіть час для себе, займайтесь тим, чим вам хочеться. Проведіть один день удвох, поїдьте на природу;

- будьте грайливими;

- дивуйте один одного;

- смійтеся разом.

Сучасна сім'я тримається на трьох китах: подружнє кохання, подружній обов'язок і подружня вірність.

Кохання не займає тепер весь перший план життя, воно із святкового робиться буденним, перетворюється з любовно-напруженого в спокійне сімейне. З кохання-пристрасті переходить в кохання-дружбу, кохання-повагу.

Кохання народжується саме. А все народжене - смертне. Кохання може вмерти занадто рано. Про це іноді забувають. Варто знати слова Андре Моруа: «Людина втомлюється від усього і навіть від кохання». Виникає питання про те, як довго живе кохання, чи можна його зберегти назавжди, як і від чого воно вмирає?

Холодність в любовних почуттях, як правило наступає там, де до шлюбу були поспіх, непродуманість. «Де шлюб беруть без кохання, там незабаром виникне кохання без шлюбу».

Б.Франклін Як удосконалювати самого себе: Пер.з чес. - К.: Політвидав України, 1988. - С.286.

Чим стихійніше любовне почуття до шлюбу, чим менше воно перевірене, чим умовніше воно поєднується з духовною, моральною, психологічною, інтелектуальною гармонією двох партнерів, тим більша ймовірність післяшлюбних вибухів.

Друга досить розповсюджена причина - неправильне уявлення про кохання лише як про суцільне свято.

Часто кажуть: кохання вмирає, як тільки перестає боятися смерті. «Горе, - писав І.О.Гончаров про кохання, - коли воно дрімає! Від дрімоти недалеко до вічного сну».

Дуже часто почуття кохання в шлюбі отруюють ревнощі. Під ревнощами розуміють комплекс переживань в ситуації дійсної чи підозрюваної зради коханої людини.

Почуття ревнощів в культурних проявах означає біль і жаль, потенційну тугу від усвідомлення можливої втрати коханої людини, бажання стати кращим від усіх суперників.

Зовсім інша ситуація з чорними ревнощами. Такі ревнощі, на думку Сервантеса, «вічно дивляться в підзорну трубу, яка речі малі перетворює у великі, корликів - у гігантів, здогадки - в істину».

«Ревнива людина - це мученик, який робить мучениками інших».

С.Дайн Як удосконалювати самого себе: Пер.з чес. - К.: Політвидав України, 1988. - С.281.

В коханні, в подружньому житті важливе значення має постійність, вірність - третій кит, на якому тримається сім'я. До речі, постійністю людство похвастатися не може. Індійський мудрець перераховує шість речей непостійних за своєю природою - тінь хмари, дружба дурня, надмірне багатство, деспотичний правитель, хибна слава, жіноче кохання. Піфагорові моральні правила радять: на вірність своєї собаки покладайся, а на вірність дружини - тільки до першого випадку. «Жінка, вітер і успіх не відрізняється постійністю» - каже приказка Кінді.

Протилежна точка зору теж має багатьох прихильників. На думку А.Дюма, невірність чоловіка закладена у вічній природі речей, і він рекомендує жінкам по-християнському коритися неминучому. «Серце чоловіка мінливе, як осіннє небо», - говорить японську прислів'я.

Як свідчать результати зарубіжних досліджень в кожному другому шлюбі, принаймі, один з подружжя, принаймі один раз був не вірним партнеру.

Причини подружньої невірності полягають у тому, що подружжя з різних причин не підходить один одному; особистісна недисциплінованість, моральна розбещеність, прагнення до змін.

Невірність жінок менш випадкова, ніж невірність чоловіків, вона часто має певне емоційне значення. Бальзак писав: «Якщо кохаюча дружина зраджує своєму чоловікові, то це - виняток, якщо ж кохаючий чоловік не зраджує власній дружині, то це також виняток». Чоловік здатний зрадити найгарнішу, найчарівнішу, найпривабливішу, найвитонченішу в мистецтві кохання жінку тільки тому, що новизна і непізнаність для нього набагато привабливіші відомого, хоч і прекрасного.

«Молоді люди хочуть бути вірними і не завжди бувають такими, а старі хотіли б бути невірними і не можуть».

О.Уайльд Як удосконалювати самого себе: Пер.з чес. - К.: Політвидав України, 1988. - С.278.

Із вступом у шлюб змінюється структура спілкування молоді.

Спілкування в сім'ї - важлива умова її життєдіяльності. І якщо воно ненормальне, то результатом його можуть бути і безсонні ночі, і головні болі, неврози; алкоголізм і наркоманія, зрештою і самогубство.

Існують різні рівні і різні типи спілкування і ми завжди можемо вибирати з декількох варіантів. Існує рівень діловий: ти - мені, я - тобі, все по справедливості. Існує ігровий: я обманюю тебе, ти намагаєшся обманути мене і виграти. Є нормативні: ти повинен поводити себе таким чином, а я повинна - таким чином. І є рівень спілкування духовний: ми рівні один одному, і я в своїй поведінці буду враховувати не лише свої, але й твої бажання.

Соціальні психологи визначають три своєрідні комунікативні позиції спілкування: «батько», «дорослий» і «дитина». Бути в позиції «батька» - значить визнавати своє панування над іншими, право нагороджувати та карати. Позиція «дорослий» означає, що людина на рівних спілкується з оточуючими, не показує своєї влади. В позиції «дитина» людина демонструє високу чутливість до образ, капризність, бажання одержувати, відчувати опіку з боку більш сильного.

Дуже часто жінки допускають помилки у взаєминах із чоловіками, коли поводять себе як матері і поводяться з чоловіками як із дітьми:

- вони постійно допомагають чоловікам і роблять за них ті речі, які ті повинні робити самі;

- бурчать на них як на дітей;

- поправляють і направляють їх.

Граючи материнську роль, жінко поступово може здійснювати свій подружній союз.

Другою причиною є те, що жінки приносять себе в жертву і ставлять себе на друге місце після чоловіка, якого кохають:

- відмовляються від друзів чи родичів, які не подобаються чоловікам;

- стають «емоційними хамелеонами», перетворюються на класну дошку, на якій чоловік пише те, що хоче;

- готові відмовитись від своєї мрії заради того, щоб допомогти чоловікові втілити в життя його мрію.

Жінки підпорядковуються чоловікам. Вони жертвують самоповагою, самооцінкою, почуттям власної гідності заради того, щоб заслужити кохання чоловіка. Жінки поводять себе як маленькі дівчатка, якщо хочуть чогось добитись від чоловіків. Вони поводять себе наївно і демонструють нерозуміння, в той час як прекрасно усвідомлюють те, що відбувається.

Розуміння психологічних відмінностей партнерів дає можливість більш повного розуміння, яким повинен бути кожний з партнерів, щоб повноцінно виконувати свою подружню роль.

Бернард Шоу сказав: «Ідеальний чоловік - це чоловік який вважає, що в нього ідеальна дружина». «Чоловік - це людина, яка допомагає жінці в труднощах, яких би вона не знала, коли б не вийшли за нього заміж».

Г.Роуленд Як удосконалювати самого себе: Пер.з чес. - К.: Політвидав України, 1988. - С.274

.

Яким слід бути чоловікові?

- Перш за все, чоловік повинен бути удачливим, добиватися успіху в житті;

- Чоловік повинен бути оптимістом;

- Чоловік повинен вміти приймати рішення, брати на себе відповідальність;

- Чоловік повинен бути непитущим;

- Чоловік повинен бути хорошим хазяїном;

- Чоловік повинен бути галантним джентльменом, красиво виражати увагу до дружини: дякувати за обід, сніданок, вечерю; подавати їй руку на вулиці, в транспорті; робити компліменти, подарунки, квіти (і не тільки у свято 8 Березня).

Д.Диск писав: «Все, що ви повинні робити - це, розмовляючи з жінкою, говорити про неї». Правда, з компліментами, очевидно, треба знати міру і хоч зрідка розбавляти їх практичними діями.

Якою ж слід бути дружині? Перш за все, бути Жінкою. Залишатись жінкою в наш складний час - велике мистецтво. Стежити за собою, бути доглянутою можна, хоча й нелегко. Тому, що необхідна не французька косметика, а самодисципліна. Постає питання, якою ж повинна бути дружина, щоб залишатись жінкою?

Жінкам слід навчитись суміщати дві, здавалося б, несумісні речі:

а). Чоловік повинен бути переконаним, що жінка є вірною йому.

б). Майже так само він повинен бути переконаним, що у нього є суперник.

Тому на питання: «Звідки квіти?» слід відповісти: «Купила сама», але так, щоб у нього виникла сильна підозра в щирості цих слів. Але тільки підозра, ні в якому разі не впевненість.

Знаючи психологічні особливості чоловіка, жінка повинна:

- частіше готувати його улюблені страви;

- втішати його неспокій, тривожність;

- не наводити порядок в шухлядах і кишенях, портфелі чоловіка. Це дуже ображає;

- цікавитись його справами, роботою, захопленнями;

- приймати свого чоловіка таким, як він є; не намагатися змінити чи тим більше переробити, бо це веде лише до втрат;

- не критикувати чоловіка в присутності інших, особливо фінок і дітей; не дуже ретельно контролювати;

- постійно повторювати чоловікові, що вона його кохає. Слово «кохаю», мабуть, єдине слово, яке протягом століть здатне творити чудеса;

- бути частіше тією, що спокушає, а не тією, кого спокушають.

Щоб бути щасливим, чоловікові потрібно відчувати себе особливим, і він чекає від жінки, що вона скаже йому про це. Ось чому жінка повинна дати йому відчути себе незвичним. Треба підкреслювати ті якості його характеру, які показують його незвичність, говорити частіше йому: «Ти незвичний», «В тобі є щось особливе». Варто говорити чоловікові, що він найрозумніший, найздібніший, найдорогоцінніший, найцікавіший, найдотепнішим, найвеселішим, найчистолюбивішим з усіх кого вона знає. І успіх гарантовано.

Кожному чоловікові потрібна дружина, що безроздільно вірить в нього, готова стати поруч, якщо він під вогнем, якщо він потерпів поразку.

Словацьке прислів'я каже: «Сто чоловіків можуть створити табір, але тільки одна жінка може створити дім» Як удосконалювати самого себе: Пер.з чес. - К.: Політвидав України, 1988. - С.278

.

Розділ ІІ Особливості подружніх стосунків молодої сім'ї

2.1. Проблеми подружньої пари в молодій сім'ї

Можна зауважити, що на перших етапах становлення молодої сім'ї з'являються різного роду сімейні проблеми, які є досить поширеними у вирі буденного життя. І це як правило свідчить про значну напруженість та конфліктонебезпечність сімейних стосунків. Якщо подивитися на це «наївними очима», то маже здаватися, що люди розучилися дружньо жити у сім'ї. Постає питання. Яке ж справжнє становище у цій сфері?

Сім'я у 20 столітті стала менш міцною. До загальної тенденції, пов'язаної з послабленням діяльнісної основи, додаються деякі істотні проблеми.

Однією досить гострою і поширеною на сьогоднішній день є проблема сімейного лідерства. Здається, на перший погляд в сім'ї, заснованій на коханні або близьких почуттях, не повинно бути ніякої боротьби, самолюбства та характерів. Але насправді вона майже завжди є - така вже природа людини - і може, незважаючи на подружні почуття, досягати значної гостроти.


Подобные документы

  • Аналіз основних підходів у вивченні психології родинних стосунків. Психологічні особливості готовності молоді до подружніх стосунків. Особливості вибору шлюбного партнера, психологічна сумісність та її рівні. Міжособистісні причини сімейних конфліктів.

    дипломная работа [133,3 K], добавлен 20.05.2011

  • Із-за чого бувають конфлікти в сімейних стосунках. Стратегії ведення сімейної суперечки (методичні рекомендації). Подружні взаємини і психологічна допомога молодому подружжю. Особливості батьківських стосунків та психологічні проблеми у вихованні дітей.

    реферат [31,4 K], добавлен 28.09.2009

  • Чинники, які впливають на міжособові стосунки у педагогічних колективах. Структура міжособових стосунків. Соціальні типи та ролі в колективі. Вплив стилю керівництва на стосунки у педагогічному колективі. Методи дослідження міжособистісних стосунків.

    курсовая работа [105,8 K], добавлен 10.03.2011

  • Характеристика сучасних сімейних стосунків. Психологія сімейного виховного впливу на розвиток особистості. Сутність конфліктів: їх причини, наслідки та вплив на характер і особливості розвитку дитини. Особливості корекції дитячо-батьківських відносин.

    дипломная работа [109,7 K], добавлен 19.10.2011

  • Характеристика міжособистісних стосунків у молодих сім’ях. Різновиди стосунків у молодих сім'ях на різних етапах шлюбу. Конфлікти у подружжі та шляхи їхнього подолання. Емпіричне дослідження особливостей міжособистісних стосунків у молодих сім'ях.

    курсовая работа [465,8 K], добавлен 02.03.2013

  • Сім'я як соціальний інститут, її функції та форми організації шлюбно-сімейних стосунків. Психологічне здоров'я сучасної сім'ї. Типи подружніх стосунків. Специфіка конфлікту у родині. Адаптація чоловіка й жінки в родині, їх психологічна сумісність.

    курсовая работа [56,1 K], добавлен 04.04.2010

  • Сім’я як унікальний соціальний інститут, історичні етапи формування. Особливості розвитку шлюбних стосунків. Основні підходи до вивчення сімейних стосунків: функціональній, етологічний, сциєнтиській. Розгляд функцій сім’ї: комунікативна, репродуктивна.

    курсовая работа [73,0 K], добавлен 15.10.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.