Фактори, які впливають на формування позиції людей до шлюбу

Сім’я як унікальний соціальний інститут, історичні етапи формування. Особливості розвитку шлюбних стосунків. Основні підходи до вивчення сімейних стосунків: функціональній, етологічний, сциєнтиській. Розгляд функцій сім’ї: комунікативна, репродуктивна.

Рубрика Психология
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 15.10.2012
Размер файла 73,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

  • Фактори які впливають на формування позиції людей до шлюбу
  • сім'я шлюбний стосунок

Вступ

Останнім часом значно зросла увага до проблем шлюбу i сiм'ї. Високий рiвень розлучень, особливо серед молодих сiмей, пiдвищив iнтерес до дослiдження орієнтації молодi вiдносно шлюбу i сiм'ї, а в зв'язку з цим i до проблем пiдготовки до шлюбу-сiмейних вiдносин. Вирiшення таких проблем залежить вiд багатьох факторiв, серед яких особливе мiсце займають психологiчнi. Психологічна готовність до шлюбу i сiмейного життя - багатоаспектна проблема, яка включає в себе питання формування психологiчної статi особистостi, її розвиток, оволодiння стереотипами чоловiчої i жiночої поведiнки. Благополуччя сiм'ї залежить вiд специфiки засвоєних ролей чоловiка i дружини, батька i матерi. Знання i уявлення про себе як людину певної статi iз специфічними для чоловiка i жiнки потребами, цiннiсними орієнтаціями, мотивами, iнтересами i формами поведiнки, а також уявленнями про сiмейне життя служать психологiчним фоном шлюбу i впливають на мiжособистiснi вiдносини подружжя.

Сім'я є унікальними соціальними інститутом, посередником між індивідуумом і суспільством, через неї з покоління в покоління передаються фундаментальні цінності, в ній формується особистість[8, 6 ].

Сім'я як первинний осередок суспільства має важливе значення для кожної людини, виконуючи свої функції, вона захищає, формує, підтримує, задовольняє духовні потреби і первинну соціалізацію.

Нажаль не кожна сучасна сім'я повноцінно виконує функції, що призводить до негативних наслідків; з'являються сиріти при живих батьках, експлуатування дітей, жебрацтво, молодшає злочинність.

Реформи не обминули сім'ю і неоднозначно відбилися на ній, призвели до значних змін її життєдіяльності.

Одним з найсуттєвіших факторів впливу на сім'ю є економічна криза в країні і її наслідки: безробіття, розгубленість перед майбутнім, бідність... Проте матеріальна забезпеченість не є показником повного благополуччя.

Розпад тоталітарної системи, ідеалів, поглядів і цінностей внесли невизначеність у душі людей. Адже зруйновано старе і не винайдено нового, немає цінностей на які б орієнтувалися покоління, зникла «залізна завіса» і ми почали наслідувати те, що нам не притаманно - культуру Заходу. Сексуальна революція, прагнення жінки стати економічно незалежною, зміна способу життя, все це призводить до знецінення інституту сім'ї і материнства.

Предмет - бвтьківська модель сім'ї.

Об`єкт - аспекти життя родини, як чинники моделювання власної сім'ї.

Завдання:

1. Висвітлити історію виникнення інституту сім`ї, функції, типологію сімей.

2. Ознайомитися із законодавчою базою України відносно захисту і підтримки сім`ї.

3. Висвітлити вплив батьківської сім'ї на подружні стосунки.

1. Теоретичний аналіз категорій «шлюб» та «сім`я»

1.1 Визначення поняття «сім`я»

Розвиток є процес неперервний і характерна риса для нього - постійні зміни. Сім`я як соціальний інститут і водночас мала соціальна група змінювалася разом із розвитком людства.

На даному історичному етапі існує безліч визначень поняття «сім`я».

З точки зору педагогіки - «сім`я - соціальна група, що складається з поєднаних шлюбом чоловіка і жінки, їх дітей (власних або всиновлених ), інших осіб , пов`язаних родинними зв'язками с подружжям, кровних родичів». [12,45] соціологія дає визначення у більш широкому розумінні - «сімя - соціальний інститут і соціальна група, організація якої історично зумовлена і члени якої звязані шлюбними або кровними стосунками, спільністю побуту та взаємною моральною відплвідальністю, і соціальна необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізічному і духовному відтворенні населення [9,20].

Законодаство України визнає сімєю навіть одну особу, яка проживає окремо [7,548].

Серед усіх визначень, на мою думку, найбільш грунтовнішим є такє - «сімя - це фундамент суспільства, його первинний осередок, який забезпечує відтворення, є основним замовником, виробником, споживачем усього, що створюється у суспільстві, завжди знаходиться у центрі всіх соціально-економічних процесів. Вона є джерелом духовного росту та матеріального добробуту людини, через неї нащадкам передаються духовні цінності, життєвий досвід, трудові навички - все те, що формує менталітет нації [2,4].

У наведених прикладах визначень можна виділити такі ключові слова, як «повязаних шлюбом», «звязані шлюбними стосунками». Отже поняття «шлюб» та «сім`я» тісно повязані, проте вченими доведено, що ці інститути виникли у різні історичні епохи. А.Г.Харчев пропонує розглядати шлюб як «історично-мінливу соціальну форму відносин між чоолвіком і жінкою, якою суспільство безпосередньо упорядковує і санкціонує їх статеве життя, встановлює подружні та батьківські обовязки» [9,23].

1.2 Історичний розвиток виникнення інститу сім`ї

Відповідно до кожної історичної доби змінювалися форми шлюбу, його соціальна репрезентація і роль суспільства у санкціонуванні, правовом регулюванні. У різних суспільствах і у різні проміжки часу всановлювався відповідний вік вступу у шлюб, регулювалися процедури оформлення шлюбу і його припинення.

На думку А.Г.Харчева, сімя являє собою більш складну систему відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, поєднує не тільки подружжя, але і дітей, а також інших родичів чи просто близьких і необхідних людей [9,24].

Створення сімї настільки звичайне явище, що здається так було завжди. Але історія виникненні моногамної сімї нараховує тисячоліття.

Вважається, що у первісному суспільстві існував проміскуітет, тобто мале місце невпорядкоавні статеві звязки. Ідея невпорядкованого статевого життя не є новою, проте абсолютно нерегулювані відносини навряд чи існували.

Пряма хода і вживання мяса, якого завжди не висточало, повинні були ускладнити взаємовідносини у людському суспільстві, що, в свою чергу, призводило до бійок і вбивствам.

Заперечення проти проміскуітета надавали аргументацію для пояснення еволюції шлюбно-сімейних відносин. Вайрі припускався такої думки «якщо існувала колись така «спільність» дружин і майна, то це було можливо лише у народів, які жили дарами багатої, незайманої природи [9,25]. Який би чоловік турбувався про дитину, якщо він не міг з певненістю сказати, що саме він є батьком. А оскількі жінка була не взмозі прогодувати дитину власними силами, то людський рід не зміг би існувати.

Фактором, який служив збереженням людського роду, могло буть створено парних союзів. Все більш індивідуланим становилися сигнали спокуси, спрямовані на одного чоловіка.

З появою родів статеві відносини були упорядковані, але вважати це часом становлення шлюбних відносин було б помилково, оскількі шлюб вимагає певнмх обовязків. Вперше такі обовязки зявилися з появою групових шлюбів - союз двох родів . В умовах шлюбу, перш за все виникали права і обовязки щодо забезпечення їжею і виховання дітей.

Початково не існувало шлюбу як такого, т.т. не існувало сімї, існували лише родові союзи, в яких панував «комунальний шлюб». Кожний чоловік, який належав до невеликої групи, вважав себе чоловіком всіх жінок тієї групи - гетеризм.

Для первісного суспільства типовим були наступні види шлюбно-сімейних відносин:

· нероздільна сімя - група родичів, де жінки і діти належать всім чоловікам групи

· сегментарна сімя - голова сімї має окрему дружину, у братів - спільні дружини, а всі сестри мають кілька спільних чловіків

· індивідуальна сімя - спльність дружин знищена, кожен чоловік має одну або кілька (моногамія і полігамія) або жінка має кілька чоловіків (поліандрія). Ці явища характерні для мусульманського світу і в наш час.

Наступним етапом розвитку шлюбних стосунків є моногамний шлюб в його сучасному вигляді.

За кілька тисячоліть до нашої ери в кодксі вавілонсько царя Хаммурапі було зазначено - кодекс визнає моногамію і дає можливість мати чоловіку коханку, а зрада дружини карається особливо жорстоко. Подібни закони існували і в давні і всередні віка в усіх країнах світу. Однак все частіше зустрічі чоловіків і жінок почали носити вибірковий характер, що поступово призвело до створення сімї. Моногамія з доменуючої поведінки перетворилася на домінуючу цінність. В моногамних парах велике значення має вибір, сімї створюються на основі кохання, цінується подружня вірність.

Вперше в історії людства рівні права перед законом для жінок і чоловіків прголосила Французька революція 1793р., коли були введені шлюб за взаємною згодою, система розлучення, скасовано поділ дітей на законних і незаконних.

Виникнення і розвиток української сім`ї досліджені ще недостатньо. Наука досі не відповіла остаточно на питання який тип і форма сім`ї були первісними на Україні, чи був невпорядкований у статевих відносинах.

Сім`я завжди була основою суспільства, тому тип і форма її залежить від національних особливостей народу, соціальних та економічних відносин і змінюються разом з ними.

Відомі нам історичні та археологічні матеріали, які свідчать про існування в Україні моногамної сім`ї від часу заселення її території. Ця форма сім`ї є найпоширенішою і на сучасному етапі.

Тип моногамної сім`ї визначається кількістю шлюбних пар і кровно споріднених членів у ній. За цією ознакою українські сім`ї можна поділити на „прості» ,які ще називають „малими», „елементарними», „нуклеарними», і „складні», що відомі також під назвою „великі», „нероздільні».

Проста сім`я складається з однієї шлюбної пари(чи одного з батьків) з неодруженими дітьми(або без них).Вона може бути кількох різновидів: подружня пара ; повна сім`я - батьки і діти, неповна - один з батьків і діти. Серед українців традиційно переважали різні підтипи простих сімей. Найбільш поширеною в Україні в XIX ст. - на початку XX ст. була повна сім`я. Дуже рідко зустрічалися сім`ї ,які складалися лише з подружжя.

Інколи в українських селах траплялися неповні сім`ї. Як правило, вони виникали внаслідок смерті одного з подружжя і дуже рідко через розлучення. Єдина причина розлучення , яку можна було виправдати - відсутність дітей. Загалом у народі засуджували невірність, люди були проти розірвання шлюбу. Такої ж позиції дотримувалясь церква .Часом з різних причин чоловік чи жінка покидали свою сім`ю і створювали нову ,в якій жили „на віру»(без церковного шлюбу ).

Вдови і вдівці, які становили основну частину неповних сімей , намагалися якомога швидше одружитися , щоправда, в народі засужувалося одруження раніше , аніж через рік після смерті чоловіка чи жінки.

Складна сім`я складається з декількох кровно споріднених простих сімей , кожна з яких може бути повною чи неповною і включати інших родичів . Існує кілька різновидів складної сім`ї : батьківська - одружені сини і доньки живуть разом з батьками ; братська - після смерті батька одружені брати і сестри продовжують жити під одним дахом .

Перехідним типом між простою і складною є розширена сім`я . Вона складається з однієї подружньої пари з дітьми і окремих близьких чи далеких родичі .Часто такий тип сім`ї існував досить тривалий час .

На жаль ми не маємо достатніх даних - чітко визначити час виникнення і подальший розвиток простих та складних сімей .Невідомо , чи спочатку виникла проста сім`я і вже пізніше під впливом різних факторів розрослася , чи навпаки , проста сім`я виникла внаслідок її відокремлення від великої .З впевненістю лише можна передбачати існування простої сім`ї в Україні вже в період пізнього палеоліту .Як розвивалася ці типи сімей далі , яка була питома вага кожної з них на певному етапі розвитку українського народу - це питання ,які чекають на свого дослідника .

Таким чином . шлях до моногамної сім`ї був довгим і складним .Відносини між особами протилежної статі постійно притерпівали змін

Відбуваються вони і зараз ; змінюються погляди на статеву поведінку чоловіків і жінок. Так раніше каралися гомосексуальні стосунки . Для нашого часу характерне визнання таких відносин і права на створення сім`ї.

1.3 Наукові підходи до вивчення еволюції шлюбно - сімейних відносин

Сім`я як найменший осередок суспільства є відображенням будь - яких змін в країні, будь - то проблеми соціального , економічного чи духовного характеру - всі вони віддзеркалюються на сім`ї; на її структурі , функціях ,умовах проживання .Члени родини навчаються ,працюють .беруть активну участь у політичному ,культурному житті суспільства .Це вказує на постійний взаємозв`язок цих інститутів .Проблемами сім`ї , здоров`ям ,духовним розвитком кожного громадянина турбується держава .Саме сім`я займає центральне місце у соціальній політиці країни , оскільки вона є потужним джерелом культурного , морального , духовного становлення як конкретної особистості, так і суспільства в цілому .Міцна економічно , фізично і морально сім`я є достатнім кофіциентом відтворення - запорука функціонування держави .

Проблеми , причини їх виникнення ,деструкції поведінки , умови сім`ї досліджують і вивчають такі науки як психологія , педагогіка ,соціологія ,правознавство .

Науковці сучасності виділяють кілька підходів до вивчення сімейних стосунків : еволюціонізм ,функціоналізм ,біологізм ,емпіризм та сцієнтизм .

Згідно теорії еволюціонізму сімейні стосунки розвиваються у прогресуючому напрямку :від примітивних форм до складних ,при підкреслюється їх соціальна обумовленість і репрезентативність у життєдіяльності сім`ї і системі споріднення .Соціолог А. І. Антонов зводить сутність цього підходу до того ,що люди завжди будуть брати шлюб , народжувати дітей , тобто брати участь у родинних стосунках [9,30 ].

У рамках підходу існує і інша точка зору ,пов`язана з тлумаченням сімейних відносин через призму „упадка» культури і суспільства .Акцентується увага на негативних тенденціях у розвитку сімейних відносин: послаблення союзу батьків і дітей ,подружжя і розпад сімейного господарства.

П.А. Сорокін вказує на головні положення еволюціоністського підходу:

- майже у всіх досліджених народів рахунок споріднення по матері передував рахунку споріднення по батькові ;

- панувала широка свобода шлюбних відносин ;

- поступове контролювання свободи статевих відносин ;

- від групового шлюбу до індивідуального [9,30 ].

Функціональній підхід

Функціоналізм визнає шлюбні відносини лише при вагітності чи народженні дитини .Зміна історичних форм сім`ї , виникнення екзогамії виводиться з табу інцесту . Табу розглядається як засіб функціональної інтеграції сімейних відносин .

Різниця між функціональним і еволюціоністським підходами полягає у висуненій проблемі відповідальності ,у вузькому розумінні - у внутрішньо сімейних стосунках і у широкому розумінні - в контексті суспільних . Міра відповідальності здатна змінювати динаміку сімейних стосунків .

Етологічний підхід

Витоки цього напрямку слід віднести до появи книги Ч.Дарвіна «Походження людини та статевий відбір» . Представники підходу заперечують явище проміскуітету як початкову форму шлюбних відносин , оскільки він є протиріччям інстинктивної потреби дітей мати батьків ібатьківському інстинкту дорослих .

Емпіричний підхід

Згідно емпіричного підходу сім`я розглядається яу мала соціальна група , ії історія виникнення , функціонування і розпаду .Сімейні стосунки будуються на емоційній близькості членів сім`ї ,на їх потребах та інтересах .

Засновник емпіричного підходу Ле Пле підкреслює нестабільний характер сімецних відносин ,які опинилися під пресінгом індустріалізації та урбанізації , що призводить проживання дітей окремо від батьків ,послаблення батьківського авторитету[9,31 ] .

Сциєнтиській підхід . Сімейні стосунки розглядаються у взаємозв`язку особистості із суспільством .Засновниками і послідовниками підходу є Ч. Кулі ,

Ж Піаже ,З Фрейд. Міжособистісні стосунки , «я» і «інший» ,значимий характер близьких стосунків , сім`я як «спільнота взаємодіючих особистостей» - ось ключові моменти цього вчення

1.4 функції сім`ї

Сім'я яка створюється внаслідок укладання шлюбу бере на себе певні зобов'язання, отже виконує певні функції.

Функції сім'ї - це види її життєдіяльності, що задовольняють найважливі потреби суспільства, загально-сімейні потреби та індивідуальні, тобто кожного члена. До них належать матеріально-економічна, житлово-побутова, репродуктивна, комунікативна, виховна, рекреативна функції, які тісно пов'язані між собою, доповнюють одна одну та одна від одної залежать.

У сім'ях які функціонують нормально, проблеми розв'язуються раціонально, заохочується свобода кожного з членів сім'ї; визначається унікальна цінність кожного, рольові функції обираються а не нав'язуються; усі члени сім'ї задовольняють свої духовні та емоційні потреби; у сім'ї чітко організовано вільний час, помилки пробачаються і враховуються.

Розглянемо основні функції:

Матеріально-економічна функція становить її бюджет, організацію споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві, здобуття професії, відновлення втрачених на виробництві сил.

· Житлово-побутова функція - це забезпечення житлом, ведення домашнього господарства, організація побуту.

· Репродуктивна (демографічна) функція полягає у відтворенні життя, продовженні людського роду, тобто в народженні дітей. Мається на увазі відтворення не тільки кількісне, а й якісне (народження фізично і психічно здорового покоління без біологічних і психічних аномалій). Для відтворення населення та його природного приросту кожна сім'я повинна мати двох - трьох дітей.

· Комунікативна функція передбачає створення сприятливого сімейного мікроклімату, необхідного для психічно - емоційного відтворення сил членів сім'ї, внутрішньосімейного спілкування між подружжям, батьками і дітьми, сім'єю та оточуючим мікро- і макросередовищем, а також контакт із засобами масової інформації, літературою, мистецтвом. Психологічний клімат сім'ї - це стійкий емоційний настрій результат характеру і якості взаємостосунків між членами сім'ї.

· Виховна функція полягає у передачі дітям соціального досвіду дорослими членами сім'ї. У процесі сімейного виховання розвиваються здібності, інтереси, потреби дитини, формується світогляд, ставлення до праці, прищеплюються гуманні моральні почуття, уміння додержувати правових і моральних норм життя, поведінки, вміння бути громадянином і господарем. Сімейне виховання сприяє розвитку фізичної досконалості дітей, зміцненню їх здоров'я, виробленню навичок санітарно-гігієнічної культури. Ця функція - одна з найважливіших, мета якої - засвоєння підростаючим поколінням у процесі входження в систему суспільних відносин соціального досвіду, знань, орієнтації, норм і ролей, умінь і навичок необхідних для життєдіяльності.

Рекреативна функція сім'ї - це організація вільного часу та відпочинку сім'ї її членів. Вона відіграє роль збереження сім'ї як цілісної одиниці, сприяє вихованню дітей, емоційному єднанню подружжя, зміцнює сім'ю й закріплює її кращі традиції [13, 45 ].

1.5 типологія сімей

Сьогодні з різними підходами і критеріями вчені нараховують понад 40 типів, видів і форм сімей. Нижче приведений далеко не повних їх перелік.

- за складом:

· повна сім'я;

· окрема, проста або нуклеарна - сім'я яка живе окремо від батьків і родичів, з дітьми або без них;

· складна (сім'я кількох поколінь)

· велика сім'я;

· неповна сім'я;

- за структурою:

· з однією шлюбною парою з дітьми або без дітей;

· з одним із батьків подружжя та іншими родичами;

· з двома і більше шлюбними парами з дітьми або без дітей;

· з одним із батьків подружжя та інших родичів і без них;

· з матір'ю (батьком) з дітьми.

- за типом главенства в сім'ї:

· егалітарні (демократичні);

· авторитарні.

- за сімейним побутом, сімейним укладом:

· сім'я - віддушина;

· сім'я - дітоцентрильного типу;

· сім'я - типу спортивної команди або дискусійного клубу;

· сім'я, яка на перше місце ставить комфорт, здоров'я, порядок;

- за однорідністю соціального складу:

· соціально гомогенні (однорідні);

· соціально гетерогенні сім'ї.

- за сімейним стажем:

· молода сім'я - соціальна група, у якій вік чоловіка та дружини не перевищує 28 років;

· сім'ї в яких очікують дитину;

· сім'я середнього шлюбного віку;

· сім'я старшого шлюбного віку;

· сім'я, подружні пари похилого віку.

- за національним (етнічним) складом:

· міжетнічні;

· сім'я з громадян різних держав;

· сім'я з расовими ознаками походження;

· за віросповіданням.

- за якістю взаємин і атмосфери в сім'ї:

· благополучна;

· стабільна;

· педагогічна слабка;

· нестабільна;

· дезорганізована.

- за географічною ознакою:

· міська;

· сільська;

· віддалена сім'я (яка проживає у важкодоступних районах).

- за типом споживацької поведінки:

· сім'я з «фізіологічним» або «наївноспоживчим» типом споживання;

· сім'я з «інтелектуальним» типом споживання, тобто з високим рівнем витрат на купівлю книг, журналів, на видовищні заходи;

· сім'я з проміжними типом споживання;

· сім'я з особливими умовами життя;

· студентська сім'я;

· «дискантна» сім'я.

- сім'ї які утворені за певною моральною чи юридичною ознакою, угодою між подружжям:

· сім'ї із зареєстрованим громадянським шлюбом;

· сім'я на «віру»;

· сім'я з опікунськими правами.

- сім'я за рівнем матеріального достатку:

· сім'ї, що знаходяться за межею бідності;

· бідні сім'ї;

· забезпечені;

- сім'я за переважанням членів сім'ї професійною діяльністю:

· робітнича;

· ремісничі;

· фермерські;

· банківська.

- сім'я за кількістю дітей:

· бездітна;

· однодітна;

· багатодітні.

У кожному з наведених типів сімей можуть бути і конфліктні сім'ї [10, 20 ].

2. Фактори які впливають на формування позиції людей до шлюбу

2.1 Вплив батьківської моделі на формування майбутньої сімї

На позицiю молодi по відношенню до шлюбу і сiмейного життя впливають:

1) особливостi структури сiмейного життя в батькiвському домi, розподiл сiмейних ролей їх виконання;

2) якостi особистостi подружжя (характер, цiннiснi орiєнтацiї, смаки, звички, особливостi подружжя (характер, цiннiснi орiєнтацiї, смаки, звички, особливостi потребно-мотивацiйної сфери i iн.);

3) уявлення про iдеал дружини чи чоловiка (очiкування, пов'язанi iз шлюбом, вимоги до сiмейного життя);

4) просімейна мотивацiя.

Важливим являються ще два моменти: власний приклад батькiв i якiсть їх виховного впливу на дiтей. Найбiльш значима роль в процесі формування майбутнього сiм'янина належить батькiвськiй сiм'ї. За результатами дослiджень Е.К. Васильєвої, В.А. Сисенко, В. Сатiр, А.Г. Харчева, Л.В. Чуйко, якi проводилися з респондентами рiзних соцiальних категорiй батькiвська сiм'я займає перше мiсце серед елементiв соцiального мiкросередовища (дошкiльнi заклади, школа, засоби масової iнформацiї i iн.).

ЇЇ структури i соцiально-психологiчнi характеристики впливають на формування уявлень молодi про подружнє життя. Дослiдження показали, що позитивна орiєнтацiя молодi на шлюб i сiм'ю забезпечує повна сiм'я з сприятливим психологiчним клiматом. В неповних сiм'ях формування орiєнтацiй на шлюб i сiм'ю ускладнюється внаслiдок деформацiї рольової соцiалiзацiї - вiдсутнiсть одного iз батькiв як об'єкта iдентифiкацiї. Данi соцiологiчних дослiджень свiдчать: розлучення батькiв в три рази збiльшує вiрогiднiсть розлучення дiтей, в той час як розлучення дiтей, якi росли в повних сiм'ях, складає один iз двадцяти. Для повноцінного розвитку i формування особистостi чоловiка i жiнки необхiдний материнський i батькiвський вплив з перших мiсяцiв життя дитини.

Дiти сприймають вiд батькiв форму поведiнки, пiдсвiдомi реакцiї, рiзноманiтнi позитивнi чи негативнi звички, значимi якостi моделi подружнiх вiдносин. На основi концепцiї дублювання батькiвських якостей (Duda, Sipova) індивідуум навчається чоловiчої i жiночої ролi, має тенденцiю несвiдомо використовувати в сiм'ї модель відносин батькiв незалежно вiд того подобаються вони йому чи нi. Terman порiвнюючи вiдносини благополучних i конфлiктних подружнiх пар, встановив, що на врiвноваженiсть подружнiх зв'язкiв великий вплив мають: сприятлива модель шлюбу батькiв; гарнi вiдносини батька до матерi; щасливе дитинство. Врiвноваженi члени сiм'ї були спокiйними i в дитинствi, їх рiдко карали, частiше пестили, з ними бiльш вiдкрито обговорювали сексуальнi проблеми. Згiдно концепцiї дублювання якостей братiв i сестер (Toman) було встановлено, що iндивiдуум намагається в нових соцiальних зв'язках реалiзувати свої вiдносини до братiв i сестер. Бiльш стiйкi i вдалi шлюби спостерiгаються в тих випадках, коли вiдносини мiж партнерами будуються саме за цим принципом, враховуючи статеву приналежнiсть. Подружнi вiдносини можуть бути або повнiстю комплементарними (чоловiк мав молодшу сестру, або дружина - старшого брата) чи частково комплементарними (обоє мали старших братiв чи сестер), або ж некомплементарними. При некомплементарному шлюбi вiдмiчається зв'язок iз порядком дитини в батькiвськiй сiм'ї (коли два партнери були старшими серед дiтей) або ж iз статтю (один iз партнерiв або ж двоє мали лише братiв чи сестер). Особливе мiсце займають дiти, якi не мали нi брата, нi сестри; для них в сiм'ї була лише одна модель - батькiвський шлюб.

Сіпов узагальнив свої дослiдження про вплив батькiвської моделi на модель шлюбу молодої сiм'ї слiдуючим чином:

1. Дитина навчається у батька тiєї ж статi чоловiчої (чи жiночої) ролi, яка в подальшому зберiгається.

2. Образ батька протилежної статi має значний вплив на вибiр майбутнього партнера. Якщо роль батька протилежної статі в сім'ї позитивна, то вибір подібного партнера веде до подружньої гармонії. Якщо ж батько протилежної статi грає негативну роль i дитина її не приймає, то партнер з подiбними характеристиками являється джерелом негативних реакцiй.

3. Модель батькiвської сiм'ї визначає в головних рисах модель сiм'ї, яку, в наслiдок цього, створюють їх дiти. Встановлено, що в шлюбi партнерiв, якi представляють явно протилежнi моделi, постiйно вiдбувається боротьба за владу. Вiрогiднiсть гармонiйного союзу тим вища, чим ближчi моделi сiмей, iз яких вийшли подружнi пари.

Вплив власного прикладу батькiв на майбутнє сiмейне життя молодого подружжя являвся предметом нашого дослiдження. Вибiркову сукупнiсть становили подружнi пари зi стажем спiльного життя 3-5 рокiв. Дослiдження в себе включало вивчення: 1) установок на вибiр майбутнього партнера; 2) вiдношення респондента до батькiвської сiм'ї; 3) вiдносини респондентiв з батьками; 4) сiмей респондентiв i їх вiдповiднiсть "iдеальнiй" сiм'ї.

По всiй вибiрковiй сукупностi приблизно 80,7 % хотiли, щоб їх дружина за своїми якостями була подiбна на їх матiр. 80,1% жiнок iз всiєї вибiрки хотiли бути подiбними на свою матiр. В неблагополучних сiм'ях кiлькiсть респондентiв, якi оцiнили якостi своєї матерi як iдеальнi, зменшилось до 29 %. Кожен третiй чоловiк iз благополучної сiм'ї хотiв би бути подiбним на свого батька i кожна п'ята жiнка хотiла, щоб її чоловiк за своїми особистiсними якостями був подiбний на її батькiв. 98% жiнок i 85% чоловiкiв iз неблагополучних сiмей оцiнили якостi своїх батькiв, як не вiдповiднi їх iдеалу сiм'янина. Тобто, в неблагополучних сiм'ях взаємини батькiв i особистiснi якостi сiм'янина не являються прикладом подружнього життя, а лише негативно впливають на дiтей. Тому бiльшiсть таких молодих людей намагаються побудувати своє майбутнє сiмейне життя по-iншому i виховати в собi якостi сiм'янина, протилежнi якостям їх батькiв. Але, як показали, дослiдження К.Вiтека, А.Г.Харчева, Г.Л.Смiрнова в реальному сiмейному життi вони їх дублюють.

Проведене нами дослiдження показало, що бiльшiсть тих, хто оцiнює свiй шлюб як "iдеальний" (83%), так само оцiнюють i шлюб своїх батькiв. Тi, в кого виявились труднощi в сiмейному життi, рахували шлюб своїх батькiв "вiдносно хорошим у 69% випадкiв.

Така ж закономiрнiсть виявлена i в конфлiктних ситуацiях. Чим бiльше було конфлiктiв в батькiвських сiм'ях, тим частiше вони виникали в сiм'ях дiтей.

З числа респондентiв, вiдносини мiж батьками яких були задовiльними, 49% зiткнулися iз конфлiктами в своєму сiмейному життi. Тобто, неблагополучний психологiчний клiмат сiм'ї негативно впливає на стабiльнiсть шлюбу дiтей. З.А.Янкова, Є.Ф.Агiльдiєва, О.К.Лосєва в своїх дослiдженнях вiдмiчали, що в багатьох випадках мотиви сварок батькiв i мотиви сварок дорослих дiтей у власнiй сiм'ї, співпадають. Взаємини мiж батьками, стереотипи поведiнки в сiм'ї, засвоєнi в дитинствi i юностi, в зрiлому вiцi значно впливають на характер вiдносин мiж подружжям, на задоволенiсть i стiйкiсть шлюбу.

За допомогою розробленої нами анкети вивчались погляди, управлiння, цiннiснi орiєнтацiї респондентiв на шлюб батькiв, характер батькiвських взаємин, вiдносини респондентiв з батьками. За результатами анкетування 55% опитаних оцiнили вiдносини своїх батькiв як благополучнi, 48% мрiють про те, щоб їх подальше сiмейне життя склалось так само, 9% не хотiли, щоб вiдношення в їх сiм'ях були подiбнi на батькiвськi, 44% респондентiв оцiнили вiдносини батькiв як неблагополучнi, конфлiктнi.

Виходячи iз одержаних результатiв про характер взаємин в батькiвськiй сiм'ї, ми умовно роздiлили їх на три групи:

I група - респонденти, якi характеризують вiдносини своїх батькiв як благополучнi i якi являються для них нормою;

II група - респонденти, якi рахують вiдносини батькiв неблагополучними, якi не являються прикладом подружнього життя.

Таким чином, характер вiдносин подружжя багато в чому вiдповiдає характеру вiдносин їх батькiв. В тих випадках, коли конфлiкти мiж батьками переходили певну межу, виливаючись в рiзнi прояви взаємної неприязнi, але справа не доходила до розлучення, дiти нерiдко сприймали такi взаємини як антимодель нормальної сiм'ї i, вступаючи в шлюб, свої подружнi взаємини будували по-iншому. Якщо конфлiкт батькiв досягає крайньої межi i стає нестерпним для обох сторiн, то iнтересам дiтей бiльше вiдповiдає розлучення, нiж подальше спiльне життя батькiв.

Гармонiя сiмейного життя батькiв має i iншi наслiдки для майбутнього сiмейного життя дiтей. Нами встановлено, що молодi пари, якi позитивно оцiнили шлюб своїх батькiв, проявляють у взаєминах в своїй сiм'ї бiльше толерантностi, злагоди i розумiння. 42% опитаних iз таких сiмей проявляли повне взаєморозумiння в питаннях ведення домашнього господарства, в той час як тi, чиї батьки розлучились, такi якостi проявляли лише в 28% випадкiв. Отож, батьки, подружжя яких склалось благополучно, дають дiтям наглядний приклад того, як повинне будуватись спiльне життя чоловiка i дружини. Вони доповнюють один одного i тим самим забезпечують успiшне виховання. Спiльнi дiї батькiв являються важливим передбаченням успiшного формування особистостi.

Дослiджуючи вплив особистого прикладу батькiв на майбутнє сiмейне життя дiтей, ми виявили, що бiльшiсть пар iз "ідеального" подружжя вiдповiли, що батьки служили їм прикладом подружнього життя (69%). В групi подружнiх пар, у взаєминах яких певнi труднощi, позитивний приклад батькiв спостерiгався рiдше - 58% опитаних.

Аналiз одержаних даних свiдчить про те, що для бiльшостi респондентiв (60%) двоє батьків були прикладом; батьки не завжди були прикладом для 31% респондентів; прикладом були лише мама для 6% опитаних; прикладом був лише батько - 1%; виросли не в сiм'ї 2% респондентiв. Як бачимо, бiльшiсть позитивно оцiнює приклад батькiв. Але частина опитаних не мали в дитинствi постiйного позитивного прикладу обох батькiв, що негативно вiдобразилось на їх готовностi до шлюбу.

Подiбнi данi ми отримали при аналiзi характеру виховного впливу батькiв на дiтей. 62% респондентiв рахують, що в їх сiм'ї було авторитетне виховання, на непослiдовне виховання вказують 30%; лiберальне виховання спостерiгається у 9 % опитаних. На запитання "Що не влаштовувало вас у вiдносинах мiж вами i вашими батьками?" відповiдi розподiлились наступним чином: бiльшiсть респондентiв (90%), якi оцiнили взаємини мiж батьками позитивно, задоволенi своїми стосунками iз батьками, хочуть виховувати своїх дiтей так само.

Серед респондентiв, якi не хочуть мати такi взаємини, як мiж батьками, не задоволенi своїми стосунками з батьками, вiдчувають нерозумiння з їх сторони. Аналiз вiдповiдей респондентiв iз неблагополучних сiмей показав, що 35% iз них оцiнюють свої стосунки з батьками як благополучнi, хоча вiдмiчається деяке нерозумiння зi сторони батькiв або одного iз них.

Одержанi данi дали можливiсть, що характер виховання в батькiвськiй сiм'ї значною мiрою впливає на формування образу майбутньої сiм'ї. Найкраще в цьому планi, на думку К.Вiтека, являється розумне виховання, яке включає в себе необхiдну вимогливiсть, спiльне проведення вiльного часу, демократичнi вiдносини. Важливим являється послiдовнiсть батькiв у вихованнi. За нашими даними це знаходить своє вiдображення в подружньому союзi дiтей. Виявилося, що бiльшiсть опитаних, чиї батьки були завжди послiдовними у вихованнi, самi створили гармонiйний шлюб. А там, де у виховному процесi не було узгодження виховних дiй шлюби були менш вдалими. Таким чином, стiйкiсть, стабiльнiсть майбутньої сiм'ї цiлком залежить вiд соцiально-психологiчного характеру батькiвської сiм'ї. Дошлюбна дiагностика, психологiчна консультацiя молодої сiм'ї дасть можливiсть заздалегiдь встановити проблемнi зони подружжя, провести вчасне психологiчне втручання з метою попередження розлучення та кризового стану.

2.2 Вплив виховання на вибір майбутнього партнера

Першим університетом життя для дитини є та сім'я, в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в сім'ї атмосферу любові.

Знаєте, в якій сім'ї діти ростуть щасливими? Це відбувається тоді, коли діти бачать, як батьки цілуються. Коли діти відчувають, що тато любить маму, а мама тата, вони не будуть ховати свою невпевненість і помилки від страху говорити про це з батьками. Вони знають, що з батьками можна поговорити, що вони розуміють їх і що всі справи обговорюються з любов'ю і повагою. Завдяки сердечній прихильності батьків діти ростуть і формуються в духовному відношенні. Діти дуже відчувають оточення.

Ми не можемо чекати, щоб губка ввібрала в себе воду, якщо ми покладемо її в оцет. Вона може ввібрати тільки те, що оточує її. Якщо помістити губку у воду, вона вбере воду. Також і діти "вбирають" те, що знаходиться в їх оточенні. Вони сприймають настрій і спостерігають за тим, що робиться навколо них, вбираючи все це, як губка.

Діти відчувають ваш настрій і відчувають, чи існує якась нервова напруга, або ж спокійна, мирна атмосфера. У цьому відношенні їх можна порівняти з барометрами. Отож, зробимо 1 висновок: Всі ми бажаємо, щоб наші діти були щасливими. Це прекрасне бажання. Цього ми можемо досягти, якщо в своїй сім'ї ми створимо атмосферу любові, віри, духовного настрою і комфорту = гармонія в стосунках.

Що ж повинні зробити для цього ми - дорослі? На нас покладається велика відповідальність. Ми повинні бути авторитетом для наших дітей. Словник дає таке визначення цьому слову:

Авторитет - 1) загальновизнане значення, вплив; 2) особа, яка користується впливом, визнанням.

Для того, щоб бути такою особою для своєї дитини, ми повинні володіти знаннями з галузі психології, педагогіки, етики людських стосунків. Ми не повинні дивитися на свою дитину як на особисту власність, ми повинні бачити в ній індивідуальність, особистість з неповторними, тільки їй належними якостями характеру і темпераменту.

Запитайте себе: виконання яких норм чекаєте Ви від вашої дитини? Чи відповідаєте Ви цим нормам? За що виступає Ваша сім'я? Який приклад Ви даєте вашій дитині? Чи виражаєте Ви часто незадоволення, лаєтесь, критикуєте інших і зупиняєтесь на негативних думках? Чи хочете Ви, щоб Ваші діти були такими? Чи Ви маєте у вашій сім'ї високі норми, живете самі відповідно цим нормам і чекаєте цього від ваших дітей? Чи розуміють вони, що людям, які належать до цієї сім'ї, необхідно відповідати Вашим вимогам, що окремі вчинки і погляди небажані?

Діти бажають бути впевненими у своїй належності до Сім'ї; давайте їм можливість відчувати ваше визнання і одобрення, коли вони відповідають сімейним нормам. Люди схильні чинити те, чого від них чекають. Якщо Ви вважаєте дитину поганою, то вона підтвердить, що Ви праві. Даєте Ви шанс дитині ще раз бути доброю, і цим Ви допомагаєте дитині бути доброю.

Ви можете запитати: а для чого дитині в цьому жорстокому світі залишатися доброю? Може треба вчити ЇЇ бути хитрою, практичною, щоб вижити? Я відповідаю на це запитання. Ф.М. Достоєвський сказав таке: "Краса врятує світ". Я вважаю, що світ врятує Доброта. Якщо люди в своїх діях і вчинках будуть керуватися тільки розрахунком на накопичення матеріальних благ і взагалі забудуть про свою душу, якій необхідна Доброта, Милосердя, Любов - ці загальнолюдські цінності, ми" просто задихнемося від злоби, агресії і власної жорстокості! Тому, незважаючи на складності в нашому житті, економічні негаразди, виховуйте наскільки можете своїх дітей в атмосфері любові, милосердя, доброти і Ви будете для них найкращим авторитетом, неперевершеним зразком людяності. І не бійтеся, що Ваша дитина піде в життя неозброєною, з неправильними орієнтирами. Якщо ми відмовимося від любові, доброти, милосердя, ми просто перекреслимо свою людську природу.

Культ речей, накопичення - це тимчасове явище, як нездоровий апендикс, воно зійде з арени життя і колись восторжествує нове, здорове суспільство. Тому ми не маємо просто права заради майбутніх поколінь стояти осторонь і не направляти наших дітей на правильний шлях, виправдовувати себе тим, що скрізь брудно, хаос в економіці, відсутність ідеалів в душах. Тому так важливо у вихованні дітей показувати приклад дітям.

Приклад, - каже словник, - це дія, яка служить зразком для наслідування, а також взагалі видатний зразок чого-небудь.

Про людей судять швидше по справах, ніж по словах. Так і діти звертають увагу не так на слова, як на дії, і вони відразу помічають їх лицемірство. Приклад позитивний:

В поемі "Я бачу сонце" Думбадзе згадує: "Справжнім інтелігентом я вважаю свого безграмотного дідуся, який завжди вставав, коли в кімнату заходила жінка і біг назустріч дитині, що плакала". Це інтелігент душі. Він не говорив слів, його мораль яскраво відображається в його вчинках.

Недаремно така поведінка врізалась в пам'ять дитини і супроводжувала поета Думбадзе все його життя, була взірцем людяності, вихованості й інтелігентності в широкому значенні цього слова. Тому батьки не повинні мати два списки правил: один, за яким проповідувати, а інший - за яким діяти, один - для своїх дітей, а інший - для самих себе. Яка користь веліти дітям не обманювати, якщо ти сам обманюєш? Якщо ти порушуєш дані дітям обіцянки, то як ти можеш ждати, щоб вони виконували свої обіцянки? Треба привчати дитину з раннього шкільного віку, а то й раніше, що якщо ти дав людині слово і не виконав його - це є маленька зрада по відношенню до цієї людини.

Якщо батьки не поважають один одного, то як вони можуть сподіватися, щоб їх дитина навчалася поваги? Якщо дитина ні від батька, ні від матері не бачить покірності, упокорення, лагідності, - то як вона буде підкорятися батькам? Дитина може подумати, що все, що роблять батьки, правильно, навіть якщо їх вчинки проявляють недосконалість і є неправильними.

Отже, батьки! Якщо ви не хочете мати в сім'ї маленьких фарисеїв-лицемірів, то не будьте самі великими лицемірами!

Але як же навчити дітей бути хорошими, вихованими, не допускаючи довгих нудних настанов, сварок? Для цього згадайте, що ви є педагогами, тобто першими вчителями дітей.

І в своїй науці, як жити, ви повинні застосовувати педагогічний такт. Такт - це відчуття міри, яке створює вміння поводити себе пристойним, належним чином. Поняття такту невід'ємне від поняття любові до дитини, воно витікає з поняття любові. Спочатку діти знайомляться з любов'ю тим, що вони спостерігають її, і вони вчаться давати любов, отримуючи її. Любов неможливо купити. Батьки можуть засипати своїх дітей подарунками. Але любов є, в першу чергу, духовною справою, справою серця, а не гаманця. Самі подарунки ніколи не зможуть замінити справжню любов. Хто намагається купити любов, той знижує її цінність. Більше, ніж матеріальні подарунки, давай щось від себе: свій час, свою силу (духовну) і твою Любов. Все це ти отримаєш у тій же мірі. Діти вчаться давати те, що отримують, їм необхідно допомогти пізнати радість, яку приносить з собою готовність служити, давати і ділитися. Допоможіть дітям побачити, що давати - це приносить щастя -Тобі, іншим дітям і дорослим людям. Часто дорослі не хочуть приймати подарунки від дітей, помилково думаючи, що залишати дітям подарунки, які вони хотіли б віддати, є ознакою любові. Ось як один чоловік розповідає:

- Я завжди відмовлявся, коли дитина пропонувала мені свої цукерки. Я вважав, що з моєї сторони було б люб'язно не приймати того, що мій син так дуже любив. Але коли я відмовлявся і давав йому можливість залишати все собі, я не бачив очікуваної радості у дитини. Тоді я зрозумів, що я відхиляв його щедрість, відхиляв його подарунки, відхиляв його самого. Після цього я завжди приймав такі подарунки, щоб дати йому зрозуміти, яка це радість - готовність віддавати. Як бачите, чоловік переглянув свою поведінку, він зрозумів душу свого сина і проявив педагогічний такт.

Якщо правильне повчання супроводжується вдалим прикладом, то діти можуть навчитися любити і бути щедрими. Вони можуть також учитися вибачатися, коли це доречно. Один батько розповідав: "Коли я по відношенню до дітей роблю помилку, я їм признаюсь. Я пояснюю їм коротко, чому я зробив цю помилку і що я був не правий. Це полегшує їм признаватися в своїх помилках, знаючи, що я сам недосконалий і зрозумію їх".

Наступний випадок ілюструє цю точку зору .

Одного разу гість прийшов відвідати одну сім'ю, і батько сімейства почав знайомити його з членами сім'ї.

Відвідувач, тобто гість, розповідає:

Мені представили всіх присутніх осіб. Потім в кімнату прибіг маленький, усміхнений хлопчик. Батько сказав: "А це ось, з варенням на сорочці, наш молодший синочок". Посмішка хлопчика зникла і його обличчя виражало образу. Побачивши, що хлопчик знітився майже до сліз, батько ніжно пригорнув його до себе і сказав: "Я не повинен був би говорити це. Я шкодую про це". Схлипуючи, хлопчик вийшов з кімнати, але незабаром знову повернувся, з іще більш широкою посмішкою і у свіжій чистій сорочці.

Такий педагогічний такт батька, без сумніву, укріплює прихильність дитини. При нагоді батько або мати можуть, звичайно, пізніше пояснити дитині, що необхідний урівноважений погляд на великі і невеликі проблеми в житті. Вони можуть допомогти своїм дітям не приймати дуже серйозно не дуже важливі справи, уміти посміятися над собою і ніколи не ждати досконалості від інших, оскільки вони теж не хочуть, щоб інші ждали цього від них.

Діти потребують поставлених для них меж, границь поведінки. Без меж вони відчувають себе дискомфортно. Маючи межі в поведінці і притримуючись їх, діти відчувають себе частиною групи. Надмірна поблажливість дорослих заставляє дитину належати самій собі. Дітям необхідно зрозуміти, що всякій людині на землі поставлені межі, і що це в результаті приносить користь і щастя. Свободою можна користуватися тільки тоді, коли інші визнають ділянки поширення (Вашої) нашої особистої свободи, а ми їх. Хто виходить за межі, той чинить з іншими протизаконно і користолюбиво, втручаючись в його права.

Діти люблять знати, на що вони можуть розраховувати, і коли батьки справедливо, але рішуче наказують їх за погані вчинки, у дітей виникає почуття постійності і захисту.

З боку батьків вимагається рішучість залишатися твердими, коли дитина просто не хоче слухатися батьківського наказу. Деякі батьки в таких випадках вступають в переговори з дитиною і вдаються до підкупу, щоб дитина зробила те, чого вони вимагали. Це неправильно. Тільки якщо Ви наполягаєте на своїх правилах і наказах, Ви можете ждати, що ваші діти "нав'язали їх" на своє серце. Коли батьки тільки ІНОДІ, залежно від настрою, наполягають на правилах, то діти заохочуються ризикнути зробити порушення і побачити, як далеко можна зайти і що можна дозволити собі без шкоди. Коли покарання запізнюються, діти, як і дорослі в таких випадках, стають зарозумілими порушниками.

Терпіння і витримка батьків часто підлягають випробуванню. Діти схильні бути імпульсивними. Вони можуть говорити, що у них на умі, перебиваючи, можливо, розмову дорослих. Батьки могли б різко вилаяти дитину. Але іноді буває мудріше уважно прислухатися, даючи приклад емоційного самоконтролю і витримки, а потім, після короткої відповіді, тактовно нагадати дитині про необхідність бути ввічливим і уважним до старших. Тут якраз доречна порада: "Будь швидким на слухання, повільним - тихим на слова, повільним - тихим на гнів".

Таким чином, у формуванні дитини важливу роль відіграє авторитет батьків - як загальновизнане значення, вплив, особистий приклад - як зразок для наслідування і педагогічний такт як відчуття міри, вміння поводити себе належним чином.

Висновки

Людина істота соціальна і лише у суспільстві розвивається як особистість, здатна до самоактуалізації, вираженню зататків і пряву здібностей.

Але небохідною умовою для повноцінного розвитку і становлення має бути наявність найближчого оточення, людей, які підтримають і допоможуть.

Сім`я - мала соціальна група, осередок любові і захисту, підтримки і допомоги. Адже саме близькі люди бажають тобі щастя і сприймають таким, який ти є. Згідно теорії еволюціонізму, людина буде закохуватися і створювати сім`ю, оскільки прагне про когось турбуватися, захищати. Отже із самого початку намагається створити ідеальну сім`ю, осередок до якого кожен прагнутиме повертатися. Але зберегти такий осередок надзвичайно важко. Сімейне життя вимагає взаєморозуміння, поваги, особистого внеску у ії розвиток, виховання дітей. Функціонування сім`ї залежить від того як виконуються функції: виховна, матеріально - економічна, житлово - побутова... Адже лише за належних умов можливий повноцінний розвиток дитини, становлення ії як особистості.

Отже сім`я, найближче оточення має велике значення для кожної людини, для ії реалізації у житті.

Наша держава знаходитьсяна шляху становлення, суспільство притерпиває значних змін, оскільки ще не сформовано цінністно - нормативної бази. Це одна з причин збільшення неблагополучних сімей. Лише при відновленні кураїнської культури, християнських цінностей суспільство зможе «піднятися». Адже необхідно відкидати непотрібне, непритаманне нам слов`янам - культуру Заходу.

Людина, ії життя є найвищою цінністю. Держава гарантує громадянам захищати їх права і створювати умови для проживання. Реалізація сімейної політики є запорукою відновлення інстутуту сім`ї. Законодавство України постійно вдосконалюється; передбачає розширення прав людини, досконалий соціалюний захист. Стан економіки нашої країни, який поступово нормалізується - умова за якої можлива реалізація законів соціальної сфери. Захист, підтримка, допомога, перш за все, інституту сім`ї, його відновлення і зміцнення, а отже нашої України.

Список використаної літеравтури

1.Антонио Менегетти

2.Психосоматика ( пер. с итальянского Славянской ассоциации Онтопсихологии) . - М. : ННБФ «Онтопсихология»; 2002 - 210 - 211 с.

3.Виховний потенціал сім`ї в сучасних умовах: тематична державна доповідь паро становище сімей в Україні за підсумками 2001. - К. : Державний ін - т проблем сім`ї та молоді, 2002. - 92 - 99 с.

4.Громадянська програма запобігання насильства в сім`ї. Проект «Гармонія», 2000 - 16 с.

5.Кочубей Б. Без отца.// Семья и школа. - 1990 - № 10 - С 22 - 25.

6.О мужчинах и для мужчин. Дайджест Ред. -сост. Н. Н Дьякова, Л. М. Козак, Е. М. Меламед.(отв. за выпуск) и др. - Житомир: Олеся, 1992. -26 -27 с.

7.Підсумки роботи галузі сім`ї та молоді за 2002 та пріорітетні напрямки роботи на 2003. Житомирська обласна державна адміністрація. Управління у справах сім`ї та молоді. - Житомир.2003 - 20 с.

8.Правознавство: Підручник (Авт. кол.: Демський С. Е., Ковальський В. С., Колодій А. М. ( керевник авт. кол. ) та інші; за ред. В. В. Копейчикова. - 6 - е вид., стер. -К. : Юрінком Інтер, 2002. - 547 - 549 с.

9.Про становище сімей вУкраїні. - К. : «Студцентр», 1999. - 6 с.

10.Психология симейных отношений. Курс лекций. - М. : Апрель - Пресс, Изд - во ЭКСМО - Пресс, 2000. 512 с ( Серия «Кафедра психологии» ).

11.Российская социологическая энциклопедия. Под общ. редакцией академика РАН Г. В. Осипова. - М. : Издательская група НОРМА - ИНФРА. М, 1999.- 672 с.

12.Проблемні сім`ї: батьки і діти. - К. : Український ін - т соціальних досліджень, 1998. - 20, 77 - 86 с.

13.Соціальна педагогіка: категорії і поняття: Словник / автори - укладачи Сейко Н. А., Кояденко С. М. - Житомир, 1999. - 55 с.

14.Соціальна робота з молодою сім`єю. Збірник теоретичних та методичних матеріалів для працівників соціальних служб для молоді. Випуск 2 - К; А. Л. Д, - 1995. - 100 с.

15.Тетерский С. В. Введение в социальную роботу: Учебное пособие. - М: Академический проект, 2002. - 496 с.

16.Феномен насильства у сім`ї // Практична психологія і соціальна робота. 2000 - № 3 - С 25 - 28.

17.Карел Вiтек. Проблеми подружнього благополуччя. М.,1988.

18.Кратохвил С. Психотерапия семейно-сексуальных дисгармоний.

19.Мишин Т.М. Семейная пситерапия при неврозах и психозах. Л.,1978.

20.Семья в системе нравственного воспитания. Основные проблемы воспитания подростков, М.,1979.

21.Харчев А.Г. Брак и семья СССР. М., 1979.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Характеристика сучасних сімейних стосунків як соціально-педагогічне явище. Вплив мотивів утворення шлюбу на сімейні стосунки. Подружні стосунки у молодій сім’ї як різновид сімейних стосунків. Особливості подружніх стосунків і конфліктів молодої сім’ї.

    курсовая работа [67,1 K], добавлен 05.04.2008

  • Сім'я як соціальний інститут, її функції та форми організації шлюбно-сімейних стосунків. Психологічне здоров'я сучасної сім'ї. Типи подружніх стосунків. Специфіка конфлікту у родині. Адаптація чоловіка й жінки в родині, їх психологічна сумісність.

    курсовая работа [56,1 K], добавлен 04.04.2010

  • Характеристика міжособистісних стосунків у молодих сім’ях. Різновиди стосунків у молодих сім'ях на різних етапах шлюбу. Конфлікти у подружжі та шляхи їхнього подолання. Емпіричне дослідження особливостей міжособистісних стосунків у молодих сім'ях.

    курсовая работа [465,8 K], добавлен 02.03.2013

  • Характеристика сучасних сімейних стосунків. Психологія сімейного виховного впливу на розвиток особистості. Сутність конфліктів: їх причини, наслідки та вплив на характер і особливості розвитку дитини. Особливості корекції дитячо-батьківських відносин.

    дипломная работа [109,7 K], добавлен 19.10.2011

  • Аналіз основних підходів у вивченні психології родинних стосунків. Психологічні особливості готовності молоді до подружніх стосунків. Особливості вибору шлюбного партнера, психологічна сумісність та її рівні. Міжособистісні причини сімейних конфліктів.

    дипломная работа [133,3 K], добавлен 20.05.2011

  • Чинники, які впливають на міжособові стосунки у педагогічних колективах. Структура міжособових стосунків. Соціальні типи та ролі в колективі. Вплив стилю керівництва на стосунки у педагогічному колективі. Методи дослідження міжособистісних стосунків.

    курсовая работа [105,8 K], добавлен 10.03.2011

  • Динаміка ролевої структури сім’ї в історії. Мотиви визнання чоловічого або жіночого верховенства. Характеристика методик для діагностики сімейних відносин. Методи вивчення індивідуальності подружжя, етично-психологічних та дитячо-батьківських стосунків.

    дипломная работа [119,3 K], добавлен 07.08.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.