Характеристика стосунків молодого подружжя у сімї

Характеристика сучасних сімейних стосунків як соціально-педагогічне явище. Вплив мотивів утворення шлюбу на сімейні стосунки. Подружні стосунки у молодій сім’ї як різновид сімейних стосунків. Особливості подружніх стосунків і конфліктів молодої сім’ї.

Рубрика Психология
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 05.04.2008
Размер файла 67,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Зараз у чоловіків ще значною мірою залишилось уявлення про їх ведучу роль, статус лідера у сім'ї, хоча ні в яких законодавчих документах цього не зафіксовано. Це уявлення підтримується громадською думкою, в тому числі і жіночою. Та ж досить типовими є жіночі розмови про справжнього чоловіка; за яким жінка повинна бути, як «за кам'яним муром». Чоловіки засвоюють такі думки «з молоком матері» і виробляють відповідні установки. Мабуть, жоден чоловік, якщо б йому сказали, що він буде «підкаблучником», не погодився б вступати у шлюб. Але сучасна емонципована жінка, що дуже часто не поступається чоловікові в освіті та внеску у сімейний бюджет, не схильна визнавати його головою, тільки виходячи з традиційних уявлень.

«Де була б сила жінок, коли б чоловіки не були марнославні?»

М.Ебнер фон Еменбах Як удосконалювати самого себе: Пер.з чес. - К.: Політвидав України, 1988. - С.281

.

Якщо ж він своїм розумом, сімейною відповідальністю і достатнім заробітком підкріплює власні лідерські претензії, вона може визнавати його в цій ролі, але, коли його подружня поведінка явно не бездоганна, дружина найчастіше не визнає його права на статус лідера. Навіть романтичне кохання на старті сімейного життя часто не врятовує сім'ю від загострення стосунків. Дослідники проблем сім'ї вважають, що за будь-якими проявами подружніх конфліктів певною мірою стоїть боротьба за лідерство.

Проблема розподілу домашньої праці теж характерна для сучасної молодої сім'ї. Ця проблема також походить з традиційних, застарілих чоловічих уявлень про сім'ю та господарчі ролі партнерів, про «чоловічу» та «жіночу» працю в сім'ї. Але в сучасній міській квартирі, а в Україні біля 70% громадян мешкають у містах з газом, паровим опаленням і гарячою водою. «Чоловіча» робота з сокирою, молотком, пилкою зустрічається вже тільки епізодично, в той час як, жіноча значно більше. Її, власне, теж небагато, і міська жінка з однією чи навіть двома дітьми не так вже перенавантажена, але почуття справедливості підбурює її на вислови протесту. Ухилення від допомоги жінці у домашній праці є досить типовою рисою чоловічої поведінки, і, хоча це явище не фігурує серед приводів для розлучення, воно часто постає вагомим фактором погіршення стосунків.

Якщо б чоловік все ж таки залишив свою принциповість, і пішов на поступок своїй дружині, допомагаючи її у виконанні домашньої праці. Для того, щоб принести радість і задоволення своїй дружині, виконавши невеличку домашню роботу. При цьому він принесе щастя своїй дружині і забезпечить собі душевну рівновагу і радість від зробленої і принесеної користі на благо своїй сім'ї.

Стаття Івана Франка «Що таке поступ?» завершується такими словами: «Лише стан нашого серця може призвести до поступу у розв'язання тих проблем, з якими щодня зустрічаємось в побуті» www.ukrainref.com.ua.

Ще однією проблемою є проблема подружнього спілкування, яка менш усвідомлюється як причина подружніх конфліктів, але, на наш погляд, її негативна роль не поступається ролі двох попередніх суперечностей сімейного життя.

Поширена думка, що причиною погіршення подружніх стосунків, є пияцтво чоловіків, подружня невірність, психологічна несумісність, фінансові проблеми. Спілкування вважається лише формою, від якої стосунки істотно не залежать. Насправді спілкування часто буває самостійним деструктивним чинником подружніх стосунків. Воно, як і попередні сімейні проблеми, є наслідком минулого.

Одним з напрямів консультативної соціально-педагогічної роботи, спрямованої на допомогу сім'ї, є просвітництво, ознайомлення молоді з природою подружніх стосунків та шляхами їх гармонізації.

Щодо проблем сімейного лідерства доцільно висловити такі основні міркування. Виходячи з закономірної для сучасної сім'ї, найбільш конструктивним варіантом є надання обом партнерам можливості лідирувати в певних сферах сімейного життя. Таких сфер декілька: ділова (вирішення принципових питань сім'ї), господарська, фінансова, культурна, педагогічна, сексуальна, родинна, комунікативна. Достатньо жінці чи чоловікові почувати себе безсумнівним лідером хоча б у одній - двох сферах, і в неї (нього) вже не буде відчуття явної подружньої неповноцінності. Але в тому то і справа, що існує чимало людей, які з певних причин, про які вони не хочуть і замислюватися, «заганяють партнера у глухий кут», тобто намагаються мати вирішальний голос у всіх справах і вважати себе кращим за партнера у всіх відношеннях. У таких людей існує не вербальна потреба бути у сім'ї повними лідерами (при цьому вони люблять поскаржитися на безініціативність іншого члена подружжя). Так, припустимо, якщо чоловік поступається у хазяйновитості, але має широкі культурні інтереси і знання, то розумна жінка не буде вважати його «гнилим інтелігентом», «марнославним» чи чимось на зразок цього, а буде підтримувати його авторитет культурного лідера. Від цього її стосунки тільки виграють.

Вирішення проблеми розподілу домашньої праці потребує в основному роботи з чоловіками. Саме їх треба переконати взяти на себе частину «жіночої» праці, аби зайнятість чоловіка і жінки хоча б за часом були рівні. Що повинен робити кожен з них - справа внутрісімейна. Щоправда дослідники відзначають і появу принципово нового явища - жіночого побутового паразитизму, коли молода, добре освічена жінка, намагається перекласти домашні справи на чоловіка або когось з батьків.

Навчання молоді мистецтву конструктивного, культурного подружнього спілкування, схоже, є на сьогоднішній день «незручним вантажем», але працювати над цим треба. Проблема полягає в існуванні у більшості наших сучасників сильної установки , яку можна назвати «психологією покарань». При будь - яких подружніх непорозуміннях, за виключенням, можливо, першого, «медового» періоду, вона спрацьовує майже автоматично. Висловлювання партнерів спрямовується не на з'ясування істини та вирішення проблем, а на те, аби уразити, нанести удар по самолюбству, тобто «Я - концепції» партнера.

Застосовуються негативні узагальнення, перебільшення, глузування, «профілактичне звинувачення». Особливо характерним є стиль сварки замість простого діалогу.

- Ти вже приготувала поїсти?

- А як ти гадав? (замість того, щоб просто відповісти «так»).

- Купи, будь ласка, коли будеш повертатися з роботи, хліба.

- А то в мене буде для цього час! (замість: «в мене не буде для цього часу»).

Такий стиль спілкування сам по собі, незалежно від інших обставин сімейного життя, надає йому кожного разу помітного конфліктного характеру, перетворюючи невеличкі непорозуміння у досить серйозні та болісні суперечки. В масовій культурі спілкування чомусь вважається «прісним» якщо обходитися без елементів покарання, для багатьох вони є головним засобом гумору, але такий гумор досить дорого коштує для подружніх стосунків.

У 20 столітті помітно зріс інтерес до умов психологічної сумісності подружжя або подружньої сумісності. Було проведено чимало досліджень і отримано певні переконливі висновки, з якими, безумовно, треба знайомити молодь у процесі просвітницької та консультативної роботи (А.М. Волкова, В.О.Сисенко).

Значний і, можливо, вирішальний вплив на подружню сумісність має однакове розуміння основних умов сімейного щастя. Існує чотири типових варіанти такого розуміння.

1. Головним для сім'ї є матеріальний добробут: гарна квартира, достатнє матеріальне забезпечення членів сім'ї, затишок, смачне харчування. Найціннішими вважаються господарські якості подружжя, а всі інші - комунікативні, етичні, педагогічні, сексуальні - хоч і цінуються, а все ж таки є другорядними. Скажімо, жінка вибачає чоловікові грубуватість, ухилення від виховання дітей або посередні якості сексуального партнера, але господарська невмілість, невеликий заробіток чоловіка є, в її очах, його нестерпним недоліком.

2. Найбільшою цінністю подружнього життя є ніжні, лагідні стосунки, уважність партнерів один до одного, відсутність конфліктів, все інше - відносно другорядне. Жінка з такою орієнтацією здатна пробачити чоловікові посередній заробіток і руки, які не все вміють робити, але буде постійно незадоволена відсутністю лагідних слів, маленьких ознак уваги, вживання грубих слів. Чоловік даного типу ніколи не змириться з «психологією покарань» своєї жінки, хоча стерпить не дуже смачні борщі.

3. Життя сім'ї обертається навколо дітей, вони є головною цінністю і радістю батьків. Якщо вони здорові, гарно доглянуті і виховані, можна бути задоволеним сімейним життям. Якщо чоловік є добрим батьком, матеріально забезпечує дітей і займається їх вихованням - кращого не можна і бажати. Характер його спілкування з жінкою і сексуальні якості в цій ситуації менш важливі.

4. Головною радістю сімейного життя є інтимна близькість, і задоволеність нею постає критерієм її оцінки. Така орієнтація є більш сучасною і характерною для молодих сімей. Хоча через 10-15 років сімейного життя вона змінюється іншою ознакою.

Іншим важливим фактором подружньої сумісності є вдале поєднання рис домінантності партнерів, тобто їх прагнення до влади, нав'язування власної волі, лідерства.

У світлі актуальності для сучасної сім'ї проблема лідерства стає зрозуміло, наскільки значущим є даний фактор подружньої сумісності. Естонські психологи Д.Кужар і Е.Тійт провели ґрунтовне дослідження цього явища і дійшли таких висновків:

- дві домінуючі або дві людини домінантного типу не утворюють доброї подружньої пари;

- занадто високий ступінь домінування зменшує вірогідність щасливого шлюбу;

- для стабільності шлюбу було б краще, щоб у чоловіка міра домінування не була вищою, ніж у жінки.

Американський психолог Г.Санівен називає тип подружжя з явним домінуванням чоловіка «батько-дочка». Чоловік отримує визнання свого лідирування, а жінка - захист, турботу, поблажливе ставлення до її недоліків. Тип пари з протилежним розподілом ролей вчений називає як «мати-син». Таких пар існує чимало, і вони також здатні жити у подружній гармонії, але за умови достатньо дипломатичної поведінки жінки. Якщо ж вона підкреслює власне лідерство і робить це досить грубо, то найтолерантніший чоловік рано чи пізно почне проявляти незадоволення, формою якого може стати пияцтво, конфліктність, ізоляція від сім'ї.

В поєднанні рис темпераменту має чимале значення тому, що деякі типи темпераменту більше, а деякі менше сприяють утворенню домінантних якостей. Так, скажімо, холерики і сангвініки більш схильні до домінування, ніж представники меланхолічного типу.

Позитивною для подружньої сумісності є також близькість основних світоглядних позицій (релігійних, політичних, естетичних), зокрема поглядів на те, як можна і як не можна досягати мети (чесним чи нечесним шляхом).

«Любов - прекрасне почуття, але щоб двоє молодих людей могли жити разом, їх повинна об'єднувати спільність поглядів, інакше не може виникнути справді щаслива сім'я».

Н.К.Крупська Як удосконалювати самого себе: Пер.з чес. - К.: Політвидав України, 1988. - С.273

.

Враховуючи наявну в нашому суспільстві певну ідеалізацію кохання та переконання молоді, що кохання допомагає здолати всі перешкоди, треба довести можливість такої ситуації лише на першому, короткочасному відрізку сімейного життя.

Важливо також познайомити молодь з тими небезпечними ситуаціями для сімейного життя, які з'являються на певних його етапах, у певні періоди.

Перша з них пов'язана з необхідністю адаптації партнерів як один до одного, так і до сімейного життя. Навіть при достатній психологічній сумісності з'являються потреба пристосуватися до манер, звичок і смаків один одного, до нових обов'язків, стосунків з родичами партнера. Все це створює побутову психологічну, сексуальну, культурну, родинну сфери адаптації, у кожній з яких є свої проблеми. Недарма значна частина шлюбів розпадається у перший рік існування. Ознакою даної адаптації є задоволення партнерів шлюбом і відсутність постійних конфліктів з приводу зазначених вище проблем.

2.2. Роль спілкування у розвитку подружніх стосунків молодої сім'ї

Спілкування - це складний і багатоплановий процес установлення та розвитку контактів між людьми, зумовлений потребою у спільній діяльності.

Спілкуючись ми можемо передати свої почуття, думки, свої переживання. Люди спілкуються лише за допомогою знакових систем. Деякі тварини й птахи теж здатні обмінюватися звуковими сигналами, які мають певне інформаційне навантаження і значення. Проте кількість цих сигналів дуже обмежено. Водночас тільки людина здатна виражати і закріплювати в мовах і жестах зміст своїх почуттів і думок, називати ними різноманітні явища та предмети. Завдяки цьому вона створює певний комунікативний простір, в якому об'єднуються, співіснують її внутрішній, духовний світ і світ зовнішній, об'єктивний. Орбан-Лембрек Л.Е. Соціальна психологія, 2004. - С.383-393

Нерідко можна почути, що люди чують одну-другу з того, що ти скажеш, вірять одній-другій з того, що почули, а розуміють одну-другу з того чому повірили.

Спілкування є одним із засобів передачі інформації і відіграє важливу роль у міжособистісних відносин і має важливе значення у розвитку подружніх стосунків молодої сім'ї.

На сьогоднішній день є дуже багато міркувань, досліджень з приводу спілкування між чоловіком і жінкою.

Вивчаючи особливості лідерства і керівництва чоловіків і жінок, показало те, що жінки-лідери демонструють між особовий і орієнтований на завдання стилі керівництва. Часто жінки використовують чоловічий стиль орієнтований на результат, особливо коли вони займають керівничі посади в тих областях, які традиційно вважались чоловічими, при цьому жінки більш делікатні, менш дбайливі. Це багато в чому впливає на стиль лідерства і чоловіки проявляють інструментальний лідерський стиль, коли працюють в чоловічій групі, і особливо продуктивній, коли управляють чоловіками, але в змішаних по статі групах і жінки, і чоловіки - лідери демонструють соціо-емоційну поведінку.

В цілому жіночий стиль керівництва - гнучкіший, жінки-лідери відкритіші і товариські. Вони схильні ділити владу з іншими, залучати підлеглих до загальної роботи і підтримувати в них почуття власної значущості. Керівники-чоловіки більш офіційні у відносинах з підлеглими, для них важливіша субординація.

На переговорах чоловіка частіше використовують директивні і мовні патерни, а жінки патерни підтримки. Спілкуючись з представниками своєї статі і чоловіки і жінки демонструють типові тендерні характеристики - жінки подають підтримку і поводяться експресивно, чоловіки в спілкуванні з іншими чоловіками практично не демонструють подібну поведінку. При появі в групі представників протилежної статі поведінка міняється: жінки поводяться директивно, а чоловіки подають підтримку.

Найчастіше дослідники виділяють наступні характеристики, по яких виявляються статеві відмінності у вербальній і невербальній поведінці на переговорах. Чоловіки говорять довше, частіше переривають партнера по ділових переговорах, чим жінки. Жінки в ділових і інтимних розмовах ставлять більше питань, частіше використовують повторення, частіше виражають сумнів або заперечення з приводу своїх висловів, щоб пом'якшити нав'язування свої думки і виразити хоч би мінімальну підтримку партнерові, частіше використовують дотики, усмішки і сміх чим чоловіки. Впливаючи на інших, жінки частіше використовують чарівність і соціальний інтелект, намагаються краще розуміти співбесідника і володіти собою.

На основі аналізу літературних даних можна стверджувати, що в даний час відбувається активне накопичення емпіричних даних про особливості поведінки і спілкування чоловіків і жінок. Чоловічий і жіночий стилі спілкування багато в чому формуються під впливом статево рольових стереотипів, що історично склалися, які інтенсивно трансформуються в останні десятиліття. Результати сучасних досліджень уточнюють наявні тендерні стереотипи. Так, жінки окрім таких рис, як розуміння, мотивація допомоги, емпатія, товариськість, демонструють агресивність, упевненість, мотив досягнення. Репертуар поведінки чоловіка містить (мотив досягнення, ризик, упевненість в собі), але і розуміння, мотивацію допомоги, стиль спілкування, імпульсну активну позицію у взаємній діяльності.

Метою такого дослідження у роботі були використані наступні психодіагностичні методики: методика діагностики між особових відносин (методика Лірі в адаптації Л.Н.Собчик), методика дослідження соціального інтелекту Дж.Гилфорда, методика вивчення емоційного інтелекту Д.Холла, опитувальник емоційної експресії, розроблений Л.Е.Богиной, методика визначення емоційних бар'єрів у між особовому спілкуванні В.Жваво, а також методики математичного і статистичного аналізу (ф-критерій Фішера, критерій Манна-Уїтні.

У дослідженні взяли участь 52 людини (рівна кількість чоловіків і жінок) у віці від 20 до 26 років.

Слід сказати, що кожна людина повинна працювати над собою, удосконалювати себе, збагачувати свій словниковий запас для того, щоб володіти мистецтвом спілкування, для того, щоб зуміти правильно звернутись до свого партнера, звернутись так, щоб тебе почули, щоб тобі повірили в те, що ти скажеш.

Мистецтво спілкування передбачає бездоганне володіння як письмовою і усною мовою, так і вмінням правильно встановлювати оптимальне співвідношення вербальної і невербальної мови для кожної ситуації спілкування як міжособистісної так і подружньої. При цьому важливо, щоб проблема людини не відійшла на другий план, адже захоплення інструментальним аспектом спілкування може нівелювати духовну сутність особистості, призвести до спрощеного тлумачення спілкування. Отже, за неминучого науково-аналітичного поділу спілкування на вказані аспекти важливо не загубити в них людину як духовну силу, як найвищу цінність, здатну активно впливати на процеси взаємодії і спілкування, перетворюючи себе самого та інших.

2.3. Подружні конфлікти як наслідок дисгармонії у стосунках

молодого подружжя

Подружнє життя ніколи не буває подібним до жаркого літнього дня без жодної хмарки на небі. В кожній сім'ї буває своя зміна пір року, кожне подружжя проходить через свої шторми і урагани, коли все тріщить. «Подружжя - це обложена фортеця: хто в середині - хоче назовні, хто зовні - хоче всередину» Як удосконалювати самого себе: Пер.з чес. - К.: Політвидав України, 1988. - С.276. Повністю уникнути суперечностей в сім'ї неможливо, бо вони виникають, розв'язуються і знову з'являються. Варто ще раз згадати, що в шлюбі сходяться різні люди, з різним баченням світу, з своїми психологічними і біоритмічними характеристиками, різним вихованням, різними установками на шлюб. А це об'єктивно і суб'єктивно приводить до непорозумінь, хвилювань, дратівливості, конфліктів. До цього можна додати й те, що для кожної людини характерними є короткочасні переходи настрою, депресії і стресові стани, коли „весь світ немилий”.

Коли ми говоримо про нестійкість, не благополучність сім'ї, не можна обійти увагою конфліктні ситуації. Конфліктною ситуацією називають не сам конфлікт, а передумови конфлікту. Наприклад: чоловік хоче в неділю піти в кіно, а дружина - в гості. Інтереси не співпадають. Зіткнення інтересів неминуче. Але не обов'язково у формі конфлікту. Не обов'язково сваритись, ображатись, докоряти один одному. При цьому подружжя повинно поважати право людей на не згоду, на суперечку.

Перш ніж вступити в конфлікт кожний з подружжя повинен пам'ятати, що лихо, спричинене близькою людиною, мізерне, порівняно з тим добром, яке вона принесла. Уміння зрозуміти, вибачити, не пам'ятаючи лиха, вчасно знайти потрібне слово-одна з основ сімейного щастя. Конфліктні ситуації в сім' ї обумовлені рядом причин. По-перше, є об'єктивні труднощі; втома від робочого дня, дратівливість, зрив. Конфлікти на такому грунті не є небезпечними для подружніх стосунків. Про них кажуть „До ранку все пройде”. Інша справа, якщо протиріччя виникають через те, що один з двох партнерів повинен, на думку іншого, змінити лінію поведінки (відмовитись від якогось звичок, переглянути прийоми виховання). Тут дилема поступитись чи не поступитись, чи формувати спільну лінію поведінки. Нарешті, є конфлікти, які є не передбачуваними, у всякому випадку зовнішньо. Кажуть: ”Як сніг на голову”.

У психології під подружнім конфліктом розуміють взаємний негативний стан подружжя, що характеризується різного рівня негативізмом у стосунках (від образи до ворожості), викликаний їх несумісністю. Виділяють такі особливості конфлікту :

а). Можливість переходу негативізму з нижчого до вищого рівня. Чиняться дії і вчинки, які в нормальних умовах ніколи б не проявлялися. Людина в стресовому стані характеризується повною відсутністю здатності до мислення, обмеженням контролю свідомості за поведінкою;

б). Загостреність негативних переживань, звинувачуваний характер висновків. Змінюється поведінка людей під час конфлікту, рухи стають експресивними, інтонації нервозними, обличчя червоним, рухи тремтячими. В основі конфлікту лежить в більшості випадків-прагнення принизити партнера, наполягати на своєму.

в). Конфлікт тягне за собою спустошеність, байдужість, амбіційність, пияцтво, пошук сторонніх зв'язків, розваг;

г). Властивість розростатися незалежно від причин і приводів. Сварка подібна полум'ю. Якщо не підкладати в нього дров-воно догасне саме собою. Але біда в тому, що ті, хто свариться, наче змагаються: хто більше підкине! Кожний починає нагадувати один одному всі нагромаджені образи.

д). унікальність, неповторність конфлікту. Недарма російське присіві'я каже: ”В каждой избушке - свои погремушки”. І все ж таки в сімейних конфліктах можна знайти спільні риси.

е). в конфліктах цікаво ще одне: якщо вони повторюються, швидше всього хтось (або обидва) виграє щось від скандалу. Якщо чоловік в неділю півгодини докоряв дружині в усіх гріхах, грюкнув дверима і пішов пити пиво - мабуть, заради пивбару він і розгнівався, знаючи, що з миром його туди не пустять.

В конфліктах часто важлива психологічна пастка. Нам здається, що те, як і що ми бачимо, так воно і є. А це - помилка. Припустимо, ми дивимось на аркуш паперу, який тримаємо перед собою. Що ми бачимо? Аркуш паперу з певною тацею. Але якщо ми на нього подивимось збоку, то побачимо лінію, смутку. В конфлікті кожний бачить предмет розмови з свого боку, часто один веде мову про те, що дошка березова; другий - що вона зелена, а третій, що вона мокра. Дуже часто подружні конфлікти виникають саме за цією схемою.

На жаль, найчастіше - особливо в молодих сім'ях - конфлікти розв'язуються неправильно і руйнують основи сімейних стосунків і виникає неприязнь один до одного, спільні інтереси відсуваються на задній план, руйнується психіка, почуття кохання витісняється почуттям ненависті, наростають стресові стани.

В залежності від характеру розв'язання суперечностей, рівня негативізму, в психології розрізняють такі основні типи конфліктів: непорозуміння, суперечка, сварка.

Суперечка як правило, характеризується тим, що, торкається способу досягнення спільної для подружжя мети, тільки кожний твердить, що спосіб дії іншого неприйнятний, так як не досягає цілей, і найкращим способом дії повинен бути той, який він сам запропонував.

Сперечатися - це значить уміти слухати і знаходити взаємоприйняття рішення, уміти аргументувати свою позицію, розумно і точно переконувати. Складність суперечки - переконати партнера, що позиція одного корисна для іншого. Суперечки викликаються дрібними недоліками подружжя і нездогадливістю, зобутькуватістю, неохайністю, відмінностями в думках, оцінках, хибними підозрами. Суперечка - нормальна і навіть необхідна річ в подружніх стосунках. Гете казав: «Я помічаю, що в сімейному житті суперечки корисні, бо вони допомагають краще пізнати один одного, зрозуміти і правильно підійти до розв'язання розбіжностей.

Сварка - це вже конфлікт відносно самих цілей, це заперечення цілей, цінностей, інтересів і якостей особистості шлюбного партнера, відчуття їх як неприйнятних. Сварка завжди включає особисті звинувачення, неприємні оцінки, намагання образити шлюбного партнера. Будь-яка сварка виростає з невміння або небажання сперечатися.

Трапляється й таке, що конфлікт і навіть сварка необхідні, можливо, навіть не сварка, а «очисна робота» в своїх стосунках: відверто, а часом навіть нещадно говорять один одному про невдоволення, образи, які назбирались на душі. Але таку сварку слід уміти проводити. Андре Моруа з приводу уміння влаштовувати сцени писав: «Краще сцени виникають планово і проводяться з великим мистецтвом. Великі полководці - Наполеон, Ліоте - впадали в гнів дуже рідко і тільки тоді, коли вважали це необхідним. Ліоте в подібних випадках кидав на землю свій маршальський берет і топтав його ногами. В такі дні він наказував ще зранку: «Приготуйте мій старий берет».

Коли конфлікт неминучий, його не слід боятися. Навпаки, тут необхідно навіть стати ініціатором. Що ж до тези: «Нервові клітини не відновлюються», то слід пам'ятати, що конфлікт шкідливий для здоров'я лише у дуже великих дозах. А ось втеча від назрілого конфлікту рівноцінна його переведенню у внутрішність (власної психіки), що небезпечно для здоров'я. Більше того, розв'язання суперечностей - рушійна сила будь-якого розвитку. Тоді різні думки, погляди, інтереси і потреби не видаються нерозв'язуваними. Саме це допомагає досягнути гармонії сімейних стосунків. Значить, конфлікти - це один із засобів розвитку сімейних стосунків.

Головне не тільки в тому, які конфлікти, а і в тому - це не менш важливо! - як вони вирішуються. Від цього залежить, чи буде розв'язання позитивною силою, що зміцнює сім'ю. І ще: традиційне питання «хто винен?» треба, вирішуючи конфлікт, замінити іншим «як нам бути?».

І тим не менше, якщо суперечки служать профілактичному ремонту сімейних стосунків і їх боятися не варто, то сварки, особливо часті і серйозні, повинні мати якомога менше місця в сім'ї, оскільки вони мають як медико-психологічні, так і педагогічні наслідки. Перш за все медико-психологічні: сімейні сварки вбивають все краще у житті. У 80% жінок, що захворіли неврозом, головною причиною захворювання були нелади в сім'ї (у чоловіків 20%). Повільно, але впевнено вони вбивають кохання. Конфлікти, скандали ведуть до пияцтва, алкоголізму, інсультів та інфарктів, сварки приводять до злочинності.

Педагогічні конфлікти характеризуються тим, що в умовах конфліктної сім'ї дитина отримує негативний досвід спілкування, вона бачить, відчуває ворожі стосунки між батьками. Конфліктні ситуації травмують дитину, сприяють формуванню комплексу негативних рис.

Відомий психіатр Б.Дж.Фурм аналізуючи різні конфліктні ситуації в сім'ї, виділив наступні неправильні форми поведінки чоловіка і дружини:

1. Чоловік все більше усувається від домашніх справ, але ставить перед дружиною відповідні вимоги («Я працюю з ранку до ночі, а в нас цілий тиждень обіду нормального немає, сорочки не прасовані, в хаті - кавардяк»);

2. Дружина у відповідь робить спробу показати свою перевагу («Я тебе просила купити картоплю, овочі - не купив, не буду готовити, і взагалі… я тобі не служниця, можеш і сам сорочки попрасувати»);

3. Конфлікт вироджується в боротьбу статей («Не торкайся мене, ти мені неприємний»; «Мені набридли твої нотації, дай постіль - я буду спати на дивані»);

4. Подружжя може звинувачувати у своїх труднощах дітей і спрямовувати свій гнів проти них. («Геть з моїх очей. Тільки через тебе з батьком сваримось»);

5. Партнери по шлюбу приписують свої біди особливостям особистості або неврозу того чи другого («Ти псих?» - «Сама ненормальна. Лікуватися треба!»).

«Якби ми не мали своїх вад, нам не було б так приємно вказувати на вади інших».

Ф.де Ларошфуко Як удосконалювати самого себе: Пер.з чес. - К.: Політвидав України, 1988. - С.270.

В результаті кожного з цих конфліктів через небажання, через грубе слово, безтактність, а іноді просто дратівливий тон хтось ображений, хтось скривджений, хтось незадоволений.

В нещасливих сім'ях подружжя:

1. Погано розуміють почуття партнера;

2. Вживають слова, які дратують іншого;

3. Часто відчувають себе нелюбимими;

4. Рідко роблять компліменти один одному;

5. Практично не кажуть «Ми», а тільки «Я»;

6. Проявляють агресивність один до одного.

Неблагополучна сім'я відрізняється від благополучної тим, що сварка в ній викликається не причиною, а приводом. Подружжю погано, бо вони посварились (благополучна).

Подружжя свариться, бо їм погано (неблагополучна).

Характерними для конфліктних сімей є:

1. Установка на покарання. В деяких сім'ях сварливий тон спілкування стає звичним. Не рідко спостерігається тенденція до випереджаючого звинувачення партнера. «Знову, дивись, забудеш купити продукти», «Що знову повернешся пізно ввечері». В сім'ї кожний може допуститись помилки, але він зобов'язаний її визнати. І не слід іншому з цього приводу злорадствувати: «Так тобі і треба! Я попереджав». Часто конфліктні ситуації в сім'ї починаються з звичайного докору: «Знову ноги не витер!», «Чому не можна, коли чистиш зуби, не хляпати на дзеркало». Часті докори - свідчення неблагополуччя в сімейних стосунках.

2. Наростання негативних узагальнень. Приклад даної характеристики конфлікту: «Літнім вечором молоде подружжя з дитиною повертається з дачі. Обидва втомлені. Дружина кладе дитину спати, чоловік розбирає сумки.

«- Саша, приготуй, будь ласка що-небудь перекусити, - просить жінка.

- Я дуже втомився, зроби це сама.

- Але я втомилася не менше тебе. І потім - ти чоловік.

- Чомусь-то жінки згадують про це, коли їм вигідно. А варто б пам'ятати завжди.

- Пам'ятала б, якби бачила перед собою справжнього чоловіка».

Вечір завершується в мовчанці.

Слова чоловіка:«Чомусь-то жінки згадують про це...» відразу роблять розмову конфліктною, оскільки містять образливе для дружини узагальнення. Адже підтекст цих слів мож-на передати так «Ти ніколи не цінуєш мого чоловічого достоїнства». Обурена цим, вона намага-ється ще більш боляче вразити чоловіка, не задумуючись про правоту своїх слів. В них міститься ще більш широке узагаль-нення негативного плану. Таким чином, зовсім незначна суперечність, де використовуються негативні узагальнення, переростає у сварку.

3. Діалог - пікірування (пікіруватися - це обмінюватися образливими та звинувачувальними репліками). Такий діалог ведеться тоном сварки і з застосуванням різних відповідних елементів, найбільше - перекривляння та різних буркотівливих зауважень. Особливо характерним елементом діалога є відповідь на питання питан-ням, яке надає йому ще більш гострого характеру.

- Мені здається, ти сьогодні якось не дуже поспішаєш на роботу.

- Здається... Здається, так перехрестись.

- Тобі сьогодні можна пізніше?

- А що я там зараз не бачив?

- Ну, раніше ти завжди поспішав...

Мені що, нема більш чого робити?

Дивись, щоб не було неприємностей.

Ну й дивись собі, нехай хоч і повилазить!

В цьому діалозі стиль пікірування яскраво виражений у другого співрозмовника.

Складається враження, що він дуже сердитий на партнера або ворожнече до нього ставиться, але це не так - це просто звична манера діалога у конфліктній субкультурі. Стиль пікірування став своєрідним проявом та еквівалентом дотепності, почуття гумору, яке так цінується в сучасній культурі, він є масовим, справді "народним" варіантом гумору.

4. Переривання опонента. Переривання застосовується тоді, коли розмова набуває хоч трохи загостреного характеру. Воно є не стільки проявом нетерплячості, скільки інтуїтивно відчуваємо правила "перервати - це перемогти». Уважно можна вислуховувати керівників, старших за віком або тих, до кого треба виявити повагу, а у звичайній розмові з рівним партнером завжди краще показати свою перевагу, домінувати у розмові, ніж пока-затися слабким опонентом. Звичка до переривання стала у багатьох пред-ставників нашої (східнослов'янської) культури просто автоматичною, вона і не помічається ними, і надзвичайно важко піддається корекції.

Можна сказати, що цей елемент конфлікту, є елементом загальної культури спілкування.

У подружніх діалогах часто спостерігається щось на зразок "геометричної прогресії", коли кожна наступна репліка стає набагато більш різкою і образливою, ніж попередня. Як не дивно, відбувається своєрідне змагання у тому, хто скаже гостріші та уїдливіші слова на адресу партнера.

Ти не могла б приготувати на вечерю смажену картоплю?

Ти, мабуть, не можеш бачити, коли я трохи присіла відпочити.

А ти взагалі коли-небудь втомлюєшся від цього невеличкого перепочинку?

Якби на твій смак, то мене треба було б послати на галеру або у шахту працювати у кайданах.

Дуже виразний діалог. Замість того, аби спокійно сказати "Ось трохи відпочину і зроблю" або "Я дуже втомилася, давай обійдемося зараз без картоплі", жінка відповідає звинуваченням в тому, що чоловік ніколи не дає їй відпочивати. Він, ображений несправедливістю цих слів, теж не опікується справедливістю і кидає гостру репліку, в якій жінка постає повною неробою. Вона у відповідь, звичайно ж, висуває ще більш тяжке звинувачення.

5. «Прибудова зверху» Цей термін означає прагнення одного з партнерів продемонструвати свою перевагу над ін-шим. Уявимо собі таку ситуацію. Дружина просить чоловіка не затримуватися після роботи, так як він повинен допомогти їй в прибиранні квартири. Чоловік приходить із запізненням, пояснюючи, що він зустрів шкільного товариша. Він чекає від дружини розуміння важливості причини і пропонує якийсь конструктивний вихід з такої ситуації. Дружина, по суті, не бачить злочину, але, бажаючи добути з ситуації моральну вигоду, тобто забезпечити собі «прибудову зверху», сварливо підкреслює, що він міг би відкласти розмову з другом. При поганому настрої вона може наскладати на це зауваження ряд важких звинувачень, наприклад, в постійній неуважності, і легковажності. «Прибудова зверху» може проявлятися
ситуативно і не зачіпати поведінки партнера поза умовами сімейного побуту. Але значно частіше вона набирає форму критичного ставлення до всіх якостей і особливостей поведінки партнера Молода сім'я: проблеми та умови її становлення/за ред.. проф. А.Й.Капська, 2003. - С.52-53.

6. Обмеження репертуару індивідуальних ролей.

Формалізація стосунків сім'ї веде до обмеження репертуару індивідуальних ролей. А репертуар індивідуальних сімейних ролей різноманітний. Для чоловіка, це можуть бути ролі кумира сім'ї, строгого чоловіка, невизнаного генія. Часто чоловікові хотілося б користуватися у дружини подібною репутацією, але дружина не підтримує її, нав'язує йому менш вигідну роль.

7. Психологічні ігри (маніпуляції) - це особливі форми взаємодії із прихованою метою, в яких один з подружжя робить іншого «вічно винним». Шлюби, в яких зустрічаються лише ігри, найчастіше на шляху до розриву. Якщо, звичайно, всього цього не знати і не намагатись перейти до нормального спілкування, що робить шлюб стабільним. Таким чином, ігри є антиподом нормального спілкування, це варіант маніпуляції станом іншого, засіб примусити підкоритися.

В психології сім'ї відомі такі маніпулятивні ігри:

1. Казанська сирота - людина демонструє свою слабкість: яка нещасна, у мене нічого не виходить, всі мої намагання ні до чого не приводять, б'юсь як риб'я об лід… Вона викликає жалість - і отримує те, що хоче.

2. «Мене рвуть на частини». Людина перераховує всі свої обов'язки, перебільшуючи їх значущість. І досягає свого: від такої зайнятої людини не відстане тільки дуже настирний чи прозорливий.

3. «Все через тебе». Це через тебе у мене не виходить (не пишеться, збігло, розбилось). Роздратування перекладається на іншого і ніякого відчуття провини - винен завжди інший. Іноді тривале використання цієї гри є наслідком якихось серйозних проступків, наслідком неможливості признатися собі в тому, що все погано через те, що ми самі ліниві.

4. «Я краще, ніж ти». Починають, як правило, з незначних приводів, а закінчують неприємними спогадами і нагадуванням всіх промахів іншого і достоїнств власних. Іноді гра набирає групової форми, коли в неї залучаються батьки, родичі, тоді вона набирає форму «Ми кращі, ніж ти» (ти нас недостойний, як ми тебе терпимо), «А що ти сам можеш? Як і в інших іграх, всі ці розмови служать бальзамом для душі атакуючого».

5. «Чи не могли б ви? Так, але…». Допустимо, в домі хазяйки зібрались гості. Вона їм скаржиться, що зламався холодильник. Один з гостей виявляє готовність його зразу ж поладнати. Знаходиться відмовка - зараз не можна, незручно. Наполегливий гість готовий прийти завтра - не підходить, післязавтра - не можна, через тиждень - не потрібно. Уважний аналіз показує, що холодильник «вигідніше» мати несправним, бо це дає грунт для гри, для отримання «емоційної валюти» у вигляді докорів чоловікові.

6. «Судова камера». Тут кожний «судить» іншого, доказуючи який інший байдужий, безчесний, нікудишній. Як правило, в якості прокурора виступає кожний. При цьому в діло підключаються емоції і особлива афективна логіка, інший не сприймається реалістично. Тут пред'являються довгий реєстр звинувачень. Часто трапляється, що кожний із «суддів» відчуває себе в душі не зовсім правим.

Там, де закінчуються ігри, може виникнути близькість, яка означає відвертість і сприятливість. В цей момент виникає інший стиль, інша якість спілкування, пропадає звична маска, змінюється дистанція, стає невеликою, природною. І припиняються ролі «прокурора», «оцінника», «месника» чи «боржника». Правда, позбавити світ ігор зовсім не просто, настільки вони стали звичними, настільки пронизане ними життя. Ось чому в багатьох випадках необхідна допомога спеціаліста. Треба тільки зрозуміти, що ігри є, особливо для подружнього життя, справою зайвою, непотрібною чи навіть шкідливою. Ніщо не відчужує подружжя так, як ігри. Можна сказати, що розлучення - це якраз неминучий наслідок існуючих ігор.

Для того, щоб уникнути конфліктів молодому подружжю необхідно посилити гармонію сімейних стосунків, підвищити культуру подружнього спілкування, тобто подолати звички конфліктної культури.

Щоб полегшити назрівання і виникнення конфлікту, потрібно дотримуватись найбільш корисної тактики для покращення подружніх стосунків.

Така тактика вирішення подружніх конфліктів, яка є найбільш органічною для конфліктної субкультури, - це вірний шлях до руйнування сім'ї. "Чистої" перемоги, коли хтось з подружжя визнає свою неправоту і вибачається, як правило, у сімейних конфліктах не буває. Переможеними фактично опиняються інтереси сім'ї, діти та здоров'я партнерів. Така тактика породжує "конфліктний азарт" та звичку до подібної поведінки.

Тактика ухиляння від конфлікту - це така лінія поведінки, коли один з подружжя провокує конфлікт словами чи тоном, а інший, який тримається тактики ухилення, не відповідає, переводить розмову на інше, тобто уходить від конфлікту. Це дуже мудра тактика у більшості подружніх конфліктів. На жаль, в реаль-ності у людей рідко вистачає мудрості та терпіння для подібної позиції.

Тактика компроміса, яка полягає в тому, що партнери частково поступаються своїми інтересам аби досягти згоди, йдуть назустріч один одному. Вона є найбільш поширеною серед конструктивних тактик вирі-шення сімейних конфліктів.

Тактика поступки, коли один з партнерів відмовляється від своїх домагань або звинувачень, визнає правоту іншого, погоджується з ним. Практично зустрічається надзвичайно рідко, тому що психологічним смислом конфлікту для кожного з учасників, надзавданням поведінки є ствердження своєї волі, а поступка - це протилежна дія і перейти на таку дію людині дуже складно просто психофізіологічно. Поступки можна спостерігати хіба що на ранньому етапі шлюбу у найлегших сутичках, які навіть важко назвати конфліктами. Взагалі, поступливі за характером люди здебільшого не вступають у конфлікти. Молода сім'я: проблеми та умови її становлення/ за ред. проф. А.Й.Капська, 2003. - С.58

Відомий соціолог В.О.Сисенко вважає, що для вирішення подружніх конфліктів доцільно:

1. Підтримувати почуття власної гідності чоловіка та жінки;

2. Постійно демонструвати взаємну повагу та шану;

3. Стримувати себе у проявах злості, гніву;

4. Не акцентувати уваги на помилках та прорахунках один одного;

5. Не дорікати минулим і, зокрема, помилкам колишнім;

6. Стримувати себе у ревнощах.

З метою попередження чи усунення конфліктної ситуації у молодій сім'ї можна використати поради американського дослідника Кліфа Олдборнтона. Зокрема, для дружин:

- ви одружилися і «відірвалися» від батьків, але слід пам'ятати, що їм слід приділяти належну увагу, водночас не дозволяти втручатись у ваше сімейне життя.

Майже третина сімейних сварок відбувається через неприйняття звичок. Не прагніть змінити чоловіка, сприймайте його таким, яким він вам подобався до одруження. Пам'ятайте, що єдина в світі людина, яку ви спроможні змінити, це ви самі.

- ви можете взяти під контроль сімейний гаманець. Але робіть це дуже делікатно. Пам'ятайте, що майже половина родинних незгод і сварок виникає саме через це.

- ваша фортеця - ваше житло. Зробіть його затишним, чистим, зручним, щоб чоловікові було в ньому приємно. Нехай немитий посуд і не прасована білизна не потрапляють йому на очі. Це ваша проблема. Так само, як засмальцьований халат і стоптані пантофлі. У своєму домі ви маєте бути Королевою, а не Попелюшкою.

- хороші дружини не зраджують чоловіків і від цього тільки виграють. Адже жодний чоловік не зможе проявити себе, якщо він має сумніви щодо вірності дружини.

- сім'я потрапляє в біду й тоді, коли один із подружжя замикається в собі. Слід пам'ятати, що ваш співрозмовник не противник, а близька людина. І якщо ви разом - ви сім'я.

Для чоловіків:

- роль чоловіка - бути лідером у сім'ї. Йдеться не про привілеї чи диктат, а про відповідальність. Ніколи і нікому не наказуйте.

- хороші чоловіки завжди хвалять своїх дружин, цінують не тільки їхні суто людські якості, а й зусилля, спрямовані на чоловіка, дітей і батьків. Слід пам'ятати, що щирий комплімент здатний потруїти енергію дружини.

- якщо ви хочете бути щасливим, робіть щасливими інших. Не забувайте про такі дрібниці, як улюблені квіти дружини, місця спільних прогулянок. Ставтеся до неї як до леді, і вона сприйматиме вас як джентльмена.

- чоловік, який принижує дружину, насамперед, принижує себе, бо вона його обраниця, частина його «Я».

- хороші чоловіки віддані дружинам. Слід дотримуватися правила: якщо ви не перестали шукати ще кращої, не беріть шлюб, бо зробите дружину нещасливою і самі навряд чи будете щасливі.

Для чоловіків і жінок разом:

Лише одна порада: доти, доки ви не переконалися, що шлюб ваш стабільний, не поспішайте з народженням дітей. Але є зворотний бік медалі: дитина може примусити подружжя переглянути своє спілкування і наповнити життя новим змістом. Думайте і зважте всі «за» і «проти».

Аналіз конфліктних ситуацій і причини розлучень дає змогу зробити висновок, що чимало з них можна попередити. Навіть у сім'ях, в основі яких лежить кохання, перші непорозуміння з'являються вже на другому-третьому місяці спільного життя, а через півроку більше як половина молодих чоловіків і дружин зневіряються у шлюбі. Молода сім'я: проблеми та умови її становлення/за ред. проф. А.Й.Капська, 2003. - С.59-60

Тому необхідно удосконалюватись, працювати над собою, робити усе можливе, щоб уникнути дисгармонії у сім'ї, а своєю поведінкою, своїми вчинками сприяти гармонії і затишку, створювати теплу погоду, дбати про щасливе сімейне вогнище.

Процес трансформації сучасної молодої сім'ї як соціального інституту супроводжується тривожними ознаками її дезорганізації - збільшення кількості розлучень, сімейно-побутових порушень, зниженням рівня народжуваності, послабленням виховного потенціалу сім'ї, неврозами тощо. Це дає підстави стверджувати, що стан сучасної молодої сім'ї кризовий.

Безумовно, зміцнення стосунків молодого подружжя багато в чому залежить від її соціально-економічної, правової захищеності. Водночас причини окремих сімейних проблем часто криються або в особливостях сімейного спілкування, або в індивідуальних характеристиках членів сім'ї, тобто мають психологічний характер.

У цьому зв'язку одним з важливих напрямків діяльності соціального педагога є подання молодій сім'ї психологічної допомоги. Ефективність цієї роботи значною мірою залежить від особистості соціального педагога, його життєвої позиції, поглядів, що мають ґрунтуватися на науковому підході до вивчення молодої сім'ї. Не завжди проблеми виникають самі по собі. Завжди є те джерело, з якого зароджується велика і складна, бурхлива і гостра, небажана проблема. Із маленького невеличкого спалаху, розгоряється великий сімейний вогонь, як із маленького струмочка виростає велика і повноводна річка. Проблеми, конфлікти можуть і не виникнути, якщо працювати, удосконалювати в першу чергу самого себе, не докоряючи і не виправляючи, не виховуючи свого партнера.

У будь-якому інциденті завжди потрібно починати із самого себе, делікатно, тактовно підходячи до розв'язання будь-якої несподіваної ситуації, можна досягти кращого і позитивнішого результату. При цьому, ми не порушимо подружнє кохання, ми не придамо болю своїй коханій половинці життя, ми не травмуємо дітей.

Сім'я, шлюб - це святиня, і їх потрібно берегти і цінувати.

Робити усе можливе, щоб кожного дня приносити добро, ласку, тепло у свою домівку. Приємно, коли ти приходиш додому і ти знаєш, що тебе чекає коханий чоловік, з яким ти можеш порадитись, сказати усе, що наболіло і ти знаєш, що тебе зрозуміють, не осудять. Коли ти приходиш додому, а тобі на назустріч чується сміх твоїх, і приємно почути з ніжних дитячих уст:»мама прийшла або мамо, ти вже дома?» Приємно, коли ти потрібен комусь, що все, що ти робиш знайде свій куточок у рідній домівці.

Варто сказати, є , і напевно буде найважливішим аспектом у житті кожної людини. Про сім'ю, а особливо про молоду сім'ю багато письменників, поетів, оспівують у своїх творах із давніх-давен сім'я вважалася святиною.

Деякі молоді не знають, чого вони хочуть у житті. Вони нудьгують, незадоволені життям і, не бачачи виходу, марнують свій час.

Їм варто було б зрозуміти, що життя уявлятиметься їм зовсім іншим, відколи вони займуться самовдосконаленням і житимуть не тільки для себе.

Всі ми живемо, всебічно вдосконалюючись, для власного добра, живемо кожний для всіх і всі для кожного.

Якщо це нам удаватиметься, то є надія, що ми будемо задоволені своїм життям і приноситимемо радість і щастя своїм рідним і близьким.

Список літератури

1. Боднарчук О.І. Психологія сім'ї. - Київ, 2001. - 95с.

2. Звєрєва І.Д. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія. - Київ, 2008. - 335с.

3. Кравець В.П. Психологія сімейного життя. - Тернопіль, 1995. - 696с.

4. Молода сім'я: Проблеми та умови її становлення/За ред. проф. А.Й.Капської. - К.:ДЦССМ, 2003. - 184с.

5. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія. - К.: Либідь, 2004. - 573с.

6. Приготування до подружнього життя. - Львів, 1993. - 59с.

7. Технології соціально-педагогічної роботи: навчальний посібник/За заг. ред. проф. А.Й.Капської. - К., 2000. - 372с.

8. Марченко С.В. Особливості спілкування чоловіків і жінок//Практична психологія і соціальна робота. - 2007. - №4. - С.12-15.

9. Хомів М. І стали вони одним тілом. - Тернопіль, 2006. - 56с.

10. Щербань П. Психологія сучасної сім'ї та педагогіка сімейних взаємин//Рідна школа. - 2005. - С.14-15.

11. Як удосконалювати самого себе: Пер. з чес. - К.: Політвидав України, 1988. - 319с.


Подобные документы

  • Аналіз основних підходів у вивченні психології родинних стосунків. Психологічні особливості готовності молоді до подружніх стосунків. Особливості вибору шлюбного партнера, психологічна сумісність та її рівні. Міжособистісні причини сімейних конфліктів.

    дипломная работа [133,3 K], добавлен 20.05.2011

  • Із-за чого бувають конфлікти в сімейних стосунках. Стратегії ведення сімейної суперечки (методичні рекомендації). Подружні взаємини і психологічна допомога молодому подружжю. Особливості батьківських стосунків та психологічні проблеми у вихованні дітей.

    реферат [31,4 K], добавлен 28.09.2009

  • Чинники, які впливають на міжособові стосунки у педагогічних колективах. Структура міжособових стосунків. Соціальні типи та ролі в колективі. Вплив стилю керівництва на стосунки у педагогічному колективі. Методи дослідження міжособистісних стосунків.

    курсовая работа [105,8 K], добавлен 10.03.2011

  • Характеристика сучасних сімейних стосунків. Психологія сімейного виховного впливу на розвиток особистості. Сутність конфліктів: їх причини, наслідки та вплив на характер і особливості розвитку дитини. Особливості корекції дитячо-батьківських відносин.

    дипломная работа [109,7 K], добавлен 19.10.2011

  • Характеристика міжособистісних стосунків у молодих сім’ях. Різновиди стосунків у молодих сім'ях на різних етапах шлюбу. Конфлікти у подружжі та шляхи їхнього подолання. Емпіричне дослідження особливостей міжособистісних стосунків у молодих сім'ях.

    курсовая работа [465,8 K], добавлен 02.03.2013

  • Сім'я як соціальний інститут, її функції та форми організації шлюбно-сімейних стосунків. Психологічне здоров'я сучасної сім'ї. Типи подружніх стосунків. Специфіка конфлікту у родині. Адаптація чоловіка й жінки в родині, їх психологічна сумісність.

    курсовая работа [56,1 K], добавлен 04.04.2010

  • Сім’я як унікальний соціальний інститут, історичні етапи формування. Особливості розвитку шлюбних стосунків. Основні підходи до вивчення сімейних стосунків: функціональній, етологічний, сциєнтиській. Розгляд функцій сім’ї: комунікативна, репродуктивна.

    курсовая работа [73,0 K], добавлен 15.10.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.