Психологічні особливості емоційного розвитку у підлітковому віці

Розглядаючи психокорекційний процес як систему в ній виділяються основні блоки: діагностичний, інсталяційний, корекційний і оцінний.

Діагностичний блок:

Перед початком психокорекційної роботи психолога необхідно з'ясувати вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на формування у дитини невротичного конфлікту. Зазначимо, що при аналізі причини невротичного конфлікту у дитини слід враховувати єдність суб'єктивних і об'єктивних чинників виникнення і розвитку конфлікту. Конфлікт займає центральне місце в житті підлітка, виявляється для нього нерозв'язним і, затягуючись, створює афективну напругу, яка, у свою чергу, загострює протиріччя, підвищує нестійкість і збудливість, поглиблює і болісно фіксує переживання, негативно відбивається на розумовій працездатності підлітка, дезорганізує його поведінку .

Змістовний аналіз конфліктів найбільш повно розкривається в процесі ігрової та продуктивної (малювання) діяльності. Доцільно також використовувати проективні психологічні методики.

Установчий блок включає в себе головну мету - формування позитивної установки дитини та її батьків на заняття. Основними завданнями цього психокорекційного блоку є:

- зниження емоційної напруги у дитини

- активізація батьків на самостійну психологічну

- роботу з дитиною;

- підвищення віри батьків у можливість досягнення позитивних результатів психокорекції;

- формування емоційно-довірчого контакту психолога з учасниками психокорекції

Для реалізації цих завдань використовуються різноманітні психотехнічні прийоми: організація зустрічей батьків, діти яких успішно закінчили курс психокорекції, з початківцями, проведення веселої, емоційно насиченої гри з дітьми на початку психокорекції, із залученням батьків і ін. Особливе значення для настановного етапу психокорекції має місце, де проходять заняття. Це має бути просторе, добре обладнане приміщення, з м'яким освітленням, де підліток буде відчувати себе спокійно і безпечно.

Корекційний блок. Основною метою даного блоку занять є гармонізація процесу розвитку особистості підлітка з емоційним неблагополуччям

Конкретні завдання:

- подолання внутрішньосімейної кризи;

- зміна батьківських установок і позицій;

- зняття проявів дезадаптації у поведінці підлітка;

- розширення сфери соціальної взаємодії підлітка;

- формування у піділтка адекватного ставлення до себе і до інших.

Усередині цього блоку виділяються два основних етапи.

Перший етап - орієнтовний, де підлітку надається можливість спонтанної гри. Психолог на даному етапі спостерігає за дітьми, а у дітей формується позитивний емоційний настрій на заняття, що дуже важливо в процесі згладжування внутрішніх конфліктів. Крім того, на даному етапі триває діагностика форм поведінки і особливостей спілкування дітей з метою остаточного формування групи.

Психотехнічні прийоми тут складаються з різних невербальних комунікацій, комунікативних ігор.

Другий етап - реконструктивний, коли проводиться корекція неадекватних емоційних і поведінкових реакцій. Психотехнічними прийомами на даному етапі є сюжетно-рольові ігри, розігрування дітьми проблемних життєвих ситуацій. Ці ігри сприяють емоційному реагуванню та витісненню негативних переживань. Підліток навчається самостійно знаходити потрібні способи поведінки і форми емоційного реагування.

При оцінці ефективності психологічної корекції проглядаються звіти батьків про поведінку дітей на початку занять. Розбираються поведінкові та емоційні реакції дитини за допомогою методу спостереження, аналізу результатів діяльності дитини до занять і після. Оцінюючи емоційний стан дитини до і після занять, доцільно використовувати колірний тест Люшера, методику малюнкові тести, а для оцінки значущих міжособистісних відносин краще звернутися до колірного тесту відносин (ЦТО), адаптованому Едкіним.

Крім групових психокорекційних занять для підлітків з емоційними порушеннями використовуються психорегулюючі тренування. Основною метою цих занять є:

- пом'якшення емоційного дискомфорту;

- формування прийомів релаксації;

- розвиток навичок саморегуляції та самоконтролю поведінки.

Заняття проводяться поетапно через день з невеликою групою дітей, з урахуванням вікових та індивідуально-психологічних особливостей дитини.

Перший етап - заспокійливий, в процесі якого використовується вербально-музична психокорекція з метою зняття психічної напруги. Потім дітям пропонуються зорово-музикальні стимули, спрямовані на усунення тривожності і створення позитивних установок на наступні заняття.

Другий етап - навчальний. Тут дітей навчають релаксуючим вправам. Використовуються вправи на викликання тепла, на регуляцію дихання, ритму і частоти серцевих скорочень.

Третій етап - етап відновлення. На тлі релаксації діти виконують спеціальні вправи, що допомагають коригувати настрій, розвивати комунікативні навички, перцептивні процеси та ін.

Психорегулюючі тренування (ПРТ) сприяє підвищенню стійкості до екстремальних ситуацій, поліпшенню концентрації уваги, зменшенню емоційної напруги. При систематичних заняттях ПРТ у дітей нормалізуються гальмівні процеси, що дає можливість дитині керувати своїм емоційним станом, пригнічувати спалахи роздратування і гніву. Доцільно використовувати ПРТ з підлітками, у яких емоційні проблеми проявляються в основному в сфері міжособистісних конфліктів.

Крім ПРТ, на корекцію емоційного напруження добре впливають психом'язове тренування.

Даний метод включає в себе чотири основні завдання:

1.Навчити дитину розслабляти м'язи тіла та обличчя методом прогресивної м'язової релаксації по Джекобсону.

2.Навчити з граничною силою уяви, але без напруги представляти зміст форми самонавіювання.

3.Навчити утримувати увагу на уявних об'єктах.

4.Навчити впливати на себе необхідними словесними формулами.

При виконанні психорегулируючих та психом'язових тренувань необхідно враховувати вікові, індивідуально-психологічні та клінічні характеристики дитини. Не рекомендується брати на заняття дітей з епісиндромом, з хронічними захворюваннями серцево-судинної системи, з ендокринними порушеннями і легеневою недостатністю. Слід неухильно дотримуватися методичних вимог:

- виконання вправ дитиною;

- самоспостереження і фіксація виникли під час вправ відчуттів;

- самостійне повторення дитиною вправ протягом дня.

Крім перерахованих вище методів особливо важливе значення мають ігрові методи корекції. Гра - це найбільш природна форма життєдіяльності дитини. У процесі гри формується активна взаємодія дитини з навколишнім світом, розвиваються його інтелектуальні, емоційно-вольові, моральні якості, формується його особистість в цілому.

Істотною психологічною ознакою гри є одночасне переживання людиною умовності і реальності ситуації, що склалася. В умовних обставинах, створених за певними правилами, гра дає людині можливість переживати удачі, успіх, пізнати свої фізичні та психічні сили. Ці властивості гри як діяльності розкривають її багатий психокоректувальний потенціал.

У середині 1920х років була вперше застосована гра як метод психотерапії дітей. Було запропоновано дві форми ігрової терапії: спрямована і неспрямована. Спрямована (директивна) ігротерапія передбачає активну участь психолога в грі дитини, де він веде і інтерпретує діяльність дитини. Неспрямована (недирективна) ігротерапія проходить у формі вільної гри дитини, що сприяє більшому самовираженню, досягненню емоційної стійкості і саморегуляції. Зарубіжні дослідники розробили величезна кількість методів недирективної ігротерапії. Наприклад, широке визнання отримали гри з піском і водою для корекції емоційного дискомфорту дитини. Була запропонувала методику «світотворення». У розпорядження дитини надається набір різних предметів: фігурки людей, тварин, частини будівель, будиночки, автомашини, дерева, безформний матеріал (плоский і відкритий ящик, наповнений піском). З цього матеріалу дитина будує світ. «Світи» створюються дитиною відповідно до його віком та індивідуальними особливостями. Потім психолог обговорює з дитиною процес і кінцевий результат його творчості. Під час гри діти виявляють своє емоційне ставлення до людей, предметів. Ця гра представляє собою певну діагностичну цінність, крім того, в процесі гри дитина переробляє свої душевні конфлікти.

Недирективная ігрова корекція одночасно вирішує три основні завдання:

- сприяє розвитку самовираження підлітка;

- знімає наявний емоційний дискомфорт;

- формує саморегулюючі процеси.

Застосовуючи недирективну ігрову корекцію, психолог здійснює емпатичне спілкування з піділтком, емоційно співпереживає з ним, встановлює певні обмеження у грі. Введення обмежень є головною умовою досягнення корекційного успіху, тому важлива роль в процесі директивної ігрової корекції належить техніці формулювання заборон і обмежень. У спрямованої (директивної) ігрової психокорекції центральна ланка в грі - психолог, його функції полягають в організації гри, в аналізі її символічного значення. Розрізняють два види директивної ігрової корекції: сюжетнорольові ігри та психодрами.

Сюжетнорольові ігри сприяють корекції самооцінки підлітка, формуванню у нього позитивних відносин з однолітками і дорослими. Перед початком ігровий корекції необхідно розробити сюжет гри, вибрати ігровий матеріал, сформувати групу і спланувати ігрові ситуації. У процесі гри психолог фіксує емоційні прояви дитини. Перед початком гри необхідно підібрати спеціальні сюжети, де дитина бачила би різні конфліктні ситуації, близькі їй за значенням. В ході гри діти по черзі міняються ролями. Здатність дитини входити в роль, уподібнення розігрується образу - це важлива умова для корекції емоційного дискомфорту та внутрішньоособистісних конфліктів. Ігрова психокорекція у формі сюжетно-рольової гри широко використовується при роботі з підлітками з вираженими міжособистісними конфліктами та з порушенням поведінки. У процесі корекції дітям пропонується не тільки ігрове відтворення минулого або цього досвіду, але й моделювання нового досвіду в можливих стресових умовах. Ефективність проведення сюжетно-рольових ігор в значній мірі залежить від соціального досвіду піділтка, від особливостей його уявлень про людей, їх почуттях, взаєминах.

Для підлітків з обмеженим соціальним досвідом унаслідок затримки психічного розвитку, фізичним неповноцінності і т.п. доцільно використовувати ігри драматизації на тему знайомих казок.

Основним завданням ігор драматизацій також є корекція емоційної сфери підлітка. Проведенню гри драматизації повинна передувати підготовча робота з підлітком. Психолог разом з підлітком обговорює зміст знайомої йому казки за заздалегідь наміченим питань, які допомагають відтворити образи персонажів казки і проявити до них емоційне ставлення. Казка актуалізує уяву підлітка, розвиває у нього вміння представляти ігрові колізії, в які потрапляють персонажі. Підліток не просто наслідує, а створює образ персонажа, уподібнюється йому. Здатність увійти в роль, уподібнити себе образу - це важлива умова, необхідне для корекції не тільки емоційного дискомфорту, але й негативних характерологічних проявів. Свої негативні емоції і якості особистості підлітки переносять на ігровий образ, наділяючи ними персонажі.

Образотворчі прийоми є одним з провідних методів психокорекції емоційних порушень у дітей і підлітків.

Ще в 1930х роках для корекції емоційно-особистісних проблем дитини психоаналітиками був запропонований метод арт-терапії.

Арт-терапія - це спеціалізована форма психотерапії, заснована на образотворчому мистецтві. Основне завдання арт-терапії полягає у розвитку самовираження і самопізнання дитини.

У дослідженнях психологів було давно помічено: малюнки підлітків не тільки відображають рівень розумового розвитку та індивідуальні особистісні особливості, але і є своєрідною проекцією особистості. Малюнок виступає як засіб посилення почуття ідентичності дитини, допомагає дізнатися про себе і свої здібності.

Виділяються чотири типи зображень, що показують як вікову динаміку розвитку малюнка, так і індивідуально особистісні особливості дитини. Це безформні і хаотичні каракулі, конвенціальні стереотипи - схеми, піктограми і власне художні твори. Каракулі, наприклад, представляючи собою вихідну стадію дитячого малюнка, в більш старшому віці можуть виражати почуття безпорадності і самотності.

У стереотипних схематичних зображеннях і піктограмах в більш старшому віці проектуються сублімація пригнічених бажань або потреба в захисті. Символічні зображення відображають пригнічені афекти у формі сублімації. Особливе значення відіграє колір. Наприклад, перевага сірих тонів, чорний колір говорять про відсутність життєрадісності, а яскраві насичені фарби - про активний життєвий тонус, оптимізм.

У вітчизняній психології методи арт-терапії використовувалися в корекції психічних захворювань у дорослих і неврозів у дітей.

Найбільш ефективна арт-терапія в корекції страхів у дітей та підлітків.

Крім малюнків для корекції страхів автор пропонує виготовлення масок, фігурок з пластиліну, конструкцій з підручних матеріалів (дроту, матерії, мотузок та ін.)

У психокорекції підлітків з емоційними порушеннями також використовується музикотерапія. Виділяється чотири основних напрямки психокорекційних впливів музикотерапії.

1.Емоційне активування в ході вербальної психотерапії.

2.Регулюючий вплив на психовегетативні процеси.

3.Розвиток навичок міжособистісного спілкування.

4.Підвищення естетичних потреб.

В якості психологічних механізмів психокорекційного впливу музикотерапії автори вказують катарсис - емоційну розрядку, регулювання емоційного стану; засвоєння нових способів емоційної експресії;
підвищення соціальної активності та ін.

Традиційно виділяються наступні варіанти музикотерапії: рецептивна музикотерапія, яка передбачає сприйняття музики з корекційної метою, і активна, яка являє собою корекційно-спрямовану, активну музичну діяльність.

Розрізняють три форми рецептивної психокорекції:

1.Комунікативна - спільне прослуховування музичних творів, спрямоване на підтримку взаємних контактів, взаєморозуміння і довіри.

2.Реактивна, що допомагає досягненню катарсису.

3.Результативна, ведуча до зниження нервово-психічної напруги.

При роботі з дітьми доцільно використовувати обидва варіанти музичної психокорекції. Активна широко практикується в групових заняттях для згуртування групи і ефективності групової взаємодії. Наприклад, хоровий спів, виконання музичних творів на музичних інструментах або за допомогою ложок, гребінців та ін.

Завдяки рецептивній музикотерапії вирішуються конкретні психокорекційні завдання: оптимізація спілкування, створення довірливої емпатійної атмосфери, зниження емоційного дискомфорту та ін.

Висновки

Таким чином, ми з'ясували, що емоційний розвиток відіграє дуже важливу роль у житті людини. Емоції опосередковують будь-яке сприйняття оточуючого світу і інших людей. Емоції - це глибокі психологічні переживання задоволеності чи незадоволеності власних потреб, що тісно пов'язані з вегетативними та психофізіологічними реакціями організму.

Емоції виконують наступні функції:

1. Оціночно-інформаційна - завдяки емоціям людина оцінює себе, навколишній світ та інших людей; вони є своєрідним «чуттєвим фільтром», крізь котрий проходить будь яке знання чи сприймання.

2. Адаптаційна - емоції є складним конструктом вроджених реакцій на певні умови навколишньої реальності, що сформувався в результаті еволюції. Емоції дозволяють людині виживати, вони сигналізують про сприятливі чи несприятливі умови існування і являються внутрішніми орієнтирами на шляху розвитку та життя людини.

3. Спонукально-мотиваційна - емоції є внутрішнім джерелом психічної енергії, що керують людським життям. Емоційні сигнали слугують вектором, що спонукає людину до певних дій, змін, реакцій.

В підлітковому віці емоції відіграють неабияку роль у формуванні особистості людини. Завдяки багатофакторності ситуації розвитку підлітка емоційність у цьому віці знаходиться на надзвичайно високому рівні. Цьому сприяють структурні зміни в організмі (підвищена концентрація гормонів, превалювання збудження над гальмуванням як наслідок інтенсифікації розвитку центральної нервової системи та головного мозку), психологічні критерії (усвідомлення себе як особистість, прагнення бути «дорослим», прагнення ідентифікувати себе з групою). Емоційна сфера в цьому віці нестабільна, амбівалентна що викликає у підлітка глибоку рефлексію, формує бажання самоконтролю та розуміння власних переживань.

При несприятливих умовах виховання та навчання саме в цьому віці у підлітка можуть проявитися відхилення від норми у емоційній сфері, які можуть серйозно впливати на подальший розвиток та життя людини. Причинами таких відхилень можуть стати найрізноманітніші чинники: ситуація у сім'ї, гіперопікання чи емоційна холодність, неготовність батьків прийняти в дитині самостійну особистість, невдачі в соціальних стосунках, заклопотаність власним виглядом та здоров'ям і т. д. Це може призвести як до апатії, депресії, нудьги, так і до агресивності, неадекватним емоційним проявам, формуванні асоціальної поведінки. Підліток у цьому віці схожий на недосвідченого капітана шхуни, що несеться по бурхливим хвилям, якому потрібно розібратися в будові та засобах керування власним кораблем.

При відхиленнях від нормального емоційного розвитку порушується і поведінка, що ставить перед нами питання корекції емоцій підлітка. Корекція має метою декілька цілей, основними з яких є усвідомлення та прийняття власних емоційних реакцій, вираження власних емоцій та переживань в адекватній формі, саморегуляція та контроль емоцій, усвідомлення та прийняття емоцій оточуючих людей.

Таким чином емоційний розвиток у підлітковому віці визначає напрямок формування людської особистості в цілому, а тому нормальний розвиток емоцій є дуже важливим. Це і не дивно, адже емоції - це внутрішній стрижень, навколо якого будується все людське життя, як соціальне, так і психічне.

Використана література

1. Дарвин Ч. «О выражении эмоций у человека и животных».
СПб.: Питер, 2001.

2. Вилюнас В. К. Психология эмоциональных явлений. -- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. -- 142 с.

3. Андреева И.Н. Взаимосвязь социальной компетентности и эмоционального интеллекта у подростков. // Женщина. Образование. Демократия: Материалы 5-ой междисциплинарной научно-практической конференции 6-7 ноября 2002г. г. Минск. - Минск, 2003. (С.194-196).

4. Андреева И.Н. Предпосылки развития эмоционального интеллекта.// Вопросы психологии, 2007,-№ 5. (С.57-65).

5. Аверин В.А. Психология детей и подростков: Учеб. пособие. - 2-е изд., перераб. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1998. - 379 с.

6. Байярд Р.Т., Байярд Т. Ваш беспокойный подросток. - М., 1995

7. Беличева С.А. Этот "опасный" возраст. - М.: Знание, 1982. - 94 с

8. Вікова та педагогічна психологія. Навч. Посіб./ О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. - К.: Просвіта, 2001. - 416 с.

9. Ваш проблемный подросток / Под ред. Л.А. Регуш. - СПб., 1999.

10. Кле М. Психология подростка: Психосексуальное развитие. - М.: Педагогика, 1991.- 176 с.

11. Краковский А.П. О подростках. - М., 1970.

12. Эриксон Э. Г. Детство и общество. - СПб., 1996.

13. Изард К. Э. Психология эмоций. - СПб., 2000.

14. Ильин Е. П. Эмоции и чувства. - СПб: Питер, 2001. - 752 с: ил. - (Серия «Мастера психологии»).

15. Выготский Л.С. Учение об эмоциях // Собр. соч. Т. 4. - М., 1984. - С. 90-318

16. Лафренье П. Эмоциональное развитие детей и подростков. - СПб.: Питер, 2006

17. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: В. 2 т. Т. 2. М., 1998.

18. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. - СПб., 2000

19. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст: проблемы становления личности / Пер. с нем. - М.: Мир, 1994. - 320 с.

20. Колодич Е. Н. Коррекция эмоциональных нарушений у детей и подростков: Учеб. пособие для студентов психологических факультетов, практических психологов - Мн.: РИПО, 1999 -- 94 с.

21. Анохин П. К. Очерки по физиологии функциональных систем. -- М., 1975.

Размещено на Allbest.ru