Главная
База знаний "Allbest"
Психология
Психологічні чинники внутрішнього конфлікту особистості у період дорослості
Психологічні чинники внутрішнього конфлікту особистості у період дорослості
Закономірності виникнення та розвитку міжособистісних та внутрішніх конфліктів особистості, аналіз поняття "конфлікт" у психологічній літературі, особливості інтрапсихічних конфліктів. Прогностичні здібності та здатність регулювати власну поведінку.
| Рубрика | Психология |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 07.11.2011 |
| Размер файла | 5,7 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
1. Обидва погані (сенс життя - непомірна ноша, а його відсутність - теж, а тому виходу немає!).
2. Перший хороший, другий поганий (життя обов'язково повинно мати сенс, життя без нього нічого не варте!).
3. Другий хороший, перший поганий (тільки життя, звільнене від надуманого сенсу, повертає людині справжню свободу!).
4. Обидва хороші (сенс життя надає людині необхідні критерії оцінки власної поведінки, а його відсутність - повертає свободу.)
Переважно люди сприймають лише або один повністю хороший, на їхню думку, варіант, або - інший. Іноді оцінюють обидва як погані - приблизно так, як це характерно для депресивного сприйняття дійсності. І набагато рідше здатні одночасно оцінити обидві протилежності як дійсно хороші. Здебільшого це пов'язано з тим, що в реальному житті й справді деякі варіанти подальшого можливого розвитку ситуації не можуть існувати одночасно, таке їхнє поєднання видається зовсім неможливими. Проте ті люди, які наділені творчими здібностями, здатні виносити подібні протиріччя в уявний світ фантазій, що й дозволяє їм відносно легко позбуватися відчуття їх неможливості, знаходити нові можливості їхнього об'єднання. Тим більше, що іноді ці неможливі „тут і зараз” варіанти розвитку виявляються достатньо легко здійсненними в майбутньому, або й взагалі відображають не стільки справжній стан речей, як служать ознакою обмеженості мислення індивіда. Наприклад, як вказує К. Хорні, „вибір, який повинна зробити нормальна людина, обмежений двома способами дії, кожен з яких цілком доступний достатньо інтегрованій особистості. Висловлюючись графічно, конфліктуючі напрямки поведінки розходяться не більш як на 90 градусів для нормальної людини на відміну від можливості розійтися на 180 градусів для невротика” [37, с.19]. І тому обов'язковою умовою успішного вирішення внутрішніх конфліктів стає не просто наявність певних інтелектуальних здібностей, але й вміння неординарно дивитися на речі, бачити поки що нездійсненні можливості. Наприклад на це звертав увагу А. Маслоу в своїй теорії самоактуалізації: „так звані полярності або протиріччя характерні лише для не зовсім здорових людей. Що ж стосується здорових індивідів, ці протиріччя розв'язуються, сходять на ні, а багато які з протилежностей, які вважалися несумісними, зливаються в єдине ціле”[20, с.211]. Далі він навіть вказує на те, як вирішують протилежності самоактуалізовані люди: “так дихотомія пізнання-воля перетворилася в пізнання, „структуроване” волею; схожі зміни відбулися з дихотомією „розум-інтуїція”. Обов'язок перетворився в задоволення. Межі між роботою і грою стали дуже розпливчатими. Чи можна протиставляти альтруїзму егоїстичний гедонізм, якщо альтруїзм став приносити задоволення? Найбільш зрілі з відомих мені людей були в той же час надзвичайно пустотливими. Людям з сильно розвинутим Я і яскравою індивідуальністю могли бути також властиві его-трансцендентність і центрування на проблемі” [20, с.225].
Але в тому разі, коли в результаті усвідомлення таких суперечних можливостей розвитку ситуації людина стикається з чимсь неприпустимим для себе, вона починає придушувати подібні уявлення. Так нереалізований конфлікт не просто переходить в сферу її внутрішнього розвитку, але при тому - й фактично втрачає одну свою, найбільшу неприйнятну для людини, сторону, витісняє її в сферу несвідомого. Наприклад К. Хорні [37] стверджує, що при невротичному сприйнятті дійсності як правило одна сторона конфлікту виявляється повністю витісненою. Часто такі конфлікти завершуються самозвинуваченнями, відчуттям вини, автоагресією.
В цьому сенсі певна агресивність людини, спрямована назовні (замість самозвинувачення і автоагресії) може виявитися тим позитивним явищем, що дозволить уникнути такої загрози виникнення агресії, спрямованої на себе. Наприклад Б. О'Брайен, яка сама пережила досвід шизофренії, в книзі „Операторы и вещи: удививительное путешествие в безумие и обратно” [25] прямо вказує на те, що їй, задля того, щоб вилікуватися, важливим було навчитися проявляти агресію, спрямовану у зовнішній світ. Про частково позитивний сенс агресивності згадує і Р. Мей в книзі „Сила і невинність”[21].
Проте крім того, щоб вирішувати проблеми за рахунок їх поділу на чотири складові чи за рахунок зовнішньо спрямованої агресивності, їх можна вирішувати і за рахунок поділу на менші складові - так, щоб зробити зараз хоча б те найменше, що можливо. Наприклад не вирішувати проблему глобального прибирання, а хоча б поскладати на столі, не писати зразу дисертацію, а підготувати ряд статей, з яких потім вже можна буде набрати ряд необхідних думок. Тобто це пов'язано з умінням ділити глобальні проблеми на ряд практичних завдань, зі здатністю до аналізу і деталізації.
Ну і нарешті можливе й послідовне вирішення проблем - так, щоб в даний момент часу робити тільки щось одне з цілого списку необхідного. Це схоже на той механізм вирішення конфліктів, який полягає у почерговому використанні ресурсів. Подібне вміння дозволяє людині планувати свій час і вдало його використовувати, уникаючи можливих конфліктів інтересів.
Тому вочевидь така здатність дорослих, зрілих людей, на яку вказував А. Маслоу, легше поєднувати між собою протилежності, в якійсь мірі пов'язана або:
· з вмінням поєднувати несумісні, здавалося би, між собою речі;
· з вмінням розділяти вирішувану проблему на ряд менших складових;
· з вмінням вирішувати внутрішні суперечності за рахунок почергового використання власних ресурсів;
· з вмінням вводити додаткові умови реалізації власних бажань чи потреб - такі, щоб вони не перешкоджали реалізації інших планів.
Проте не завжди умовою успішного вирішення протилежностей обов'язково є саме їхнє поєднання. Іноді навпаки - може бути, що для цього треба відмовитися від обох з них. Тому по великому рахунку вміння розв'язувати протилежності означатиме вміння реально їх оцінювати, здатність приймати їх для себе чи ні, і здатність створювати таку модель власної поведінки, яка б давала змогу в різних ситуаціях по різному використовувати кожен з цих підходів, не зациклюючись лише на одному з них.
3.2 Креативність мислення як чинник розв'язання конфліктів
Можна припустити що людина, яка здатна розуміти те, що з нею відбувається, легше переживає свої внутрішні конфлікти. Наприклад якщо вона цікавиться психологією чи вивчає схожі науки, цікавиться східною філософією, вірить в долю чи в карму, в взаємозалежність подій - вона буде легше сприймати усі складнощі життя.
Але часто такі знання навпаки - можуть бути пов'язаними з відчуттям тривоги, страхом майбутнього, так як людина починає бачити більше загроз і небезпек для себе в цьому житті. Тоді вона може почати втрачати здатність його аналізувати, шукати шляхи виходу з ситуації. Наприклад як стверджує Р. Мей „Невротична тривога нерозривно пов'язана з внутрішнім конфліктом. Цей взаємозв'язок двосторонній: при постійному невирішуваному конфлікті людина може витісняти зі свідомості одну сторону цього конфлікту, і тоді з'являється невротична тривога. В свою чергу, тривога породжує почуття безпорадності і безсилля, а також паралізує здатність діяти, що ще більше підсилює психологічний конфлікт” [22, с.189].
Проте людина, яка наділена творчими здібностями, має можливість реалізовувати свої внутрішні конфлікти через творчість. „Більш творчі люди вирішують інтелектуальні завдання в ситуації стресу краще, ніж менш творчі. (…) З врахуванням всіх обмежень методу, результати свідчать в користь гіпотези про те, що люди з високим інтелектом, оригінальністю і рівнем диференціації відчувають сильнішу тривогу” [22, с.320]. „Таким чином, здатність людини долати невротичний конфлікт - наша творча здатність - є в той же час здатністю виходити за межі невротичної тривоги, перемагати її і жити з нормальною тривогою. Творчі можливості людини і її схильність до тривоги - дві сторони однієї унікальної людської здатності до усвідомлення прірви між очікуванням і реальністю” [22, с.321].
Враховуючи вищесказане, можна припустити, що більший рівень інтелекту має збільшувати рівень тривожності, а більший рівень творчих здібностей - зменшувати. Найбільш щасливими, напевно, мали б бути люди з невисоким рівнем інтелекту, але наділені творчими здібностями, найбільш конфліктними - інтелектуали, позбавлені творчих здібностей, проміжне становище будуть займати нетворчі люди з низьким інтелектом, і творчі й інтелектуальні. Але разом з тим схильність до виникнення внутрішніх конфліктів (наявність тривоги) і здатність до їх вирішення означає більшу здатність до передбачення майбутнього і до змоги його досягнення. Тому саме високоінтелектуальні люди, наділені творчими здібностями, досягають в житті найбільших успіхів. Менше всього досягають (виявляються найменш адаптованими) навпаки - люди з невисоким інтелектом та низьким рівнем творчих здібностей. Проміжне становище займають високоінтелектуальні і нетворчі, і низько інтелектуальні і творчі (художники, поети, тощо). А ідеальним випадком мала б стати наявність високого інтелекту, не обмеженого умовностями - певна креативність мислення.
Таким чином можна припустити, що основними в процесі розвитку внутрішнього конфлікту стають наступні чинники:
- наявність когнітивних здібностей і відповідних знань, життєвого досвіду;
- наявність достатньо вільного, не обмеженого умовностями і страхами, розуму;
- здатність і можливість до творчої діяльності.
3.3 Прогностичні здібності людини та здатність регулювати власну поведінку
Особливістю будь-якого живого організму є здатність переслідувати власні цілі, пов'язані з його виживанням і розвитком, і пов'язана з цим здатність до прогнозування і передбачення майбутнього. Висловлюючись словами Е. Шредінгера [40] - здатність протистояти ентропії. Деякі сучасніші автори бачать в цьому навіть сенс усього еволюційного процесу [39]. В усякому разі, основною характеристикою живого організму, яка й відрізняє його від неживого, виступає здатність до прогнозування майбутнього, вміння досягати цілей, необхідних для забезпечення його життєдіяльності. Цієї ж точки зору, зокрема, дотримуються і в системній психофізіології - де теж всі прагнення організму розглядають з точки зору тих цілей, які він переслідує. Проте в життєдіяльності людини далеко не всі ці цілі завжди в достатній мірі є усвідомленими. І внутрішній конфлікт часто може проявлятися як конфлікт цих не зовсім усвідомлених цілей - особливо в тому разі, коли вона не може реально оцінити можливі загрози для себе від слідування тим чи іншим з них.
На це наприклад прямо вказує А. Маслоу [20] - що патологія розвитку здебільшого виникає там, де індивід відчуває для себе якусь загрозу. Про подібне з власного досвіду говорили й Б. Бетельгейм [3] і В. Фракл [32] - що в умовах концентраційного табору постійна загроза життю провокувала появу симптомів усіх відомих психічних хвороб у здорових в нормі людей. Тому внутрішні конфлікти породжують негативні наслідки здебільшого тільки тоді, коли людина відчуває для себе якусь загрозу, дуже часто пов'язану з тим, наскільки вона відчуває себе владною над тими чи іншими частинами власного „я”, над тими чи іншими своїми прагненнями. Коли людина не знає як правильно себе вести, до яких своїх прагнень прислухатися в першу чергу, вона може почати навіть панікувати. Як стверджує К. Хорні - „загальною причиною, через яку паніка набуває характеру катастрофи, є відсутність стратегії, як вести себе в житті” [37, с.67]. В цьому сенсі повноцінний розвиток внутрішнього конфлікту буде означати вміння знаходити компроміс між надмірною самовпевненістю і навпаки - постійним самозвинуваченням. Тому позитивним наслідком будь-якого конфлікту можна вважати лише таку ситуацію, внаслідок якої людина в більшій мірі починає відчувати себе суб'єктом подій, що відбуваються. Коли вона здобуває більший досвід, більші знання і вміння, коли зростає її здатність до подальшого прогнозування розвитку ситуації і зростає її розуміння того, як саме вона може використати цю ситуацію з користю для себе і в якій саме мірі. В зворотному разі, навпаки - людина може втрачати відчуття влади над власним життям, ставати безпорадною. На це, наприклад, вказував В. Менделєвіч: „на даний момент можна вважати доведеним участь механізмів ймовірністного прогнозування і антиципації в етіопатогенезі невротичних розладів”[23, с.238]. Аналогічно й К. Хорні вважає, що “невротик нездатний вчитися на власних помилках тому що не бачить їх” [37, с.43]. Таким чином проблема успішного розв'язання внутрішніх конфліктів людини переходить в проблему її здатності до прогнозування майбутнього і планування власної поведінки. Тоді, коли людина внаслідок намагань вирішити якісь свої суперечності отримує хай навіть і якісь негативні наслідки для себе, але при цьому розуміє, що сталося - тоді такий внутрішній конфлікт нею успішно переживається. Тоді ж, коли такого не відбувається, коли вона отримує відчуття болю і не розуміє чому саме, чи коли в неї так і не щезає відчуття небезпеки, незважаючи на всі прийняті нею дії - тоді ні. І таким чином несприятливим розвитком особистості слід вважати такі конфлікти, які призводять до збільшення її безпорадності, нездатності до прогнозування ситуації.
З цієї точки зору основною умовою успішного розв'язання та уникнення конфліктів стає інтелектуальна здатність людини щось зрозуміти, її інтерес до життя і до подій, відсутність страху перед майбутнім і перед знаннями про нього. Можливо навіть - певна схильність до ризику. Тобто по-суті це залежить від того, наскільки людина може передбачити майбутні події і від того, наскільки здатна їх осмислювати. Така вимога включає в себе не тільки розвиток власного „Я” людини, але й відчуття влади над підсвідомими процесами, певну рівновагу і одного, і іншого. Наприклад А. Фройд наголошувала на необхідності подібної рівноваги, стверджуючи, що „передчасний розвиток „Я” веде до внутрішніх конфліктів і, як наслідок, до неврозів; передчасний інстинктивний розвиток призводить до дефектного і інстинктивного утворення характеру” [33, с.197].
До того ж слід відмітити, що вміння прогнозувати розвиток майбутнього для людини пов'язано не тільки з вмінням реально оцінювати ситуацію, але й з вмінням реально оцінювати власні сили і здібності. І, основне - з вмінням зрівноважувати одне і інше. Ну і нарешті здатність до передбачення майбутнього безпосередньо пов'язана з відчуттям інтуїції і тривоги. Тривога це не тільки страх, це певне спонукання до дії: тобто і інтуїція (когнітивне передбачення), і емоція (мотивація), і система поведінкових уявлень. Тоді, коли від людини вимагається виконати якісь дії, тоді й виникає тривога. Тому пов'язана вона теж не тільки з реальною оцінкою подій, але й з оцінкою власних здібностей і можливостей. З іншого боку, навпаки - тривога часто виступає індикатором внутрішнього конфлікту особистості навіть тоді, коли вона фактично ще нездатна усвідомити сам цей конфлікт. Як стверджував Р. Мей „тривога передбачає наявність внутрішнього конфлікту” [22, с.32], „тривога свідчить про те, що всередині людини йде боротьба” [22, с.34]. Суть цієї боротьби в даному разі полягає у тому, що людина не знає, який саме варіант власної поведінки їй обрати, які дії виконувати, невпевнена в своїй здатності передбачати майбутнє, не знає, слідувати інтуїції чи формальній логіці. Вона сумнівається в своїй здатності правильно прогнозувати наступний розвиток подій, здатності правильно оцінювати свої здібності і можливості, здатності провадити таку діяльність, яка б допомогла уникнути чогось небажаного для неї.
В тому ж разі, коли тривога так і не знаходить свого вирішення, коли людина так і не знає, що їй робити, вона може так і залишитися у неї у вигляді невирішеного внутрішнього конфлікту, стати її характерною ознакою - ознакою невротичної особистості. В такому разі людина може зовсім втрачати здатність адекватно оцінювати події зовнішньго світу, і/або навпаки - сама може почати неусвідомлено прагнути до невдачі - щоб хоч таким чином реалізувати це своє відчуття.
Висновки
Таким чином конфлікт завжди виникає там, де є дві сторони конфлікту - два суб'єкти, де вони переслідують однакові з суб'єктивної точки зору, але несумісні з об'єктивної точки зору, цілі і де їм в боротьбі за досягнення цих цілей доводиться використовувати одні і ті ж ресурси. В той же час, коли мова йде про внутрішній конфлікт, виділити те, що саме є сторонами конфлікту, які цілі переслідує кожна зі сторін і які ресурси для цього використовуються, не завжди уявляється можливим. Щоб уникнути цього протиріччя, найчастіше використовують або умовний поділ особистості на різні складові частини, або говорять про боротьбу мотивів. Проте насправді внутрішній конфлікт може проявлятися не тільки в мотиваційній, але й в інших сферах особистості - бути конфліктом когнітивних уявлень, проявлятися в одночасній наявності суперечних взаємовиключних (амбівалентних) емоцій - конфлікт в емоційній сфері, бути інформаційним або поведінковим конфліктом. Тому говорячи про внутрішній конфлікт, насправді дуже часто можна говорити про його зовсім різні прояви в різних частинах особистості. Тим більше, що особливістю внутрішніх конфліктів є те, що в більшості випадків одна сторона конфлікту так і залишається не висвітленою, приховується в сфері підсвідомих уявлень і прагнень людини. Проте навіть не діагностувавши сам конфлікт, часто його можна виявити за його вторинними „маркерами” - станами тривожності, проявами нічим, здавалося би, не зумовленої агресивності, наявністю фрустрації. Тоді, навіть не виявивши безпосередньо самого конфліктного протиріччя? можна говорити про таку поведінку людини, що або сприяє зменшенню в неї напруженості і тривоги, або навпаки - лише підсилює її. І таким чином хоча б опосередковано судити про взаємозв'язок між цими процесами, між наявністю конфлікту і характерними особливостями особистості.
4. Результати емпіричного дослідження
4.1 Опис вибірки досліджуваних
Оскільки метою даного дослідження було виявлення тих чинників внутрішнього конфлікту особистості періоду дорослості, які в принципі не повинні безпосередньо залежати від усіляких можливих соціально-побутових проблем, за основу була взята група в цілому більш чи менш успішних досліджуваних, які не мають яскраво виражених проблем матеріального характеру, в більшості своїй забезпечені роботою, не мають психосоматичних захворювань і в переважній більшості володіють вищою, або принаймі середньо-спеціальною, освітою.
Всього було опитано 36 чоловік. Попередньо було роздано 42 анкети. З них двоє (чоловіки) фактично відмовилися відповідати, а ще 2 (один чоловік і одна жінка) відповіли не на всі методики - не заповнили методику, що визначає наявність мотиваційного конфлікту. З тих 38, що залишилося, ще двоє в силу різних причин не заповнили останню методику самооцінки мотиваційного конфлікту „Сім станів”. В загальному ж можна констатувати, що жінки більше схильні відповідати на запитання, що стосуються їхнього психічного стану, а чоловіки по можливості уникають цього. В усякому разі тоді, коли в якійсь мірі бояться здатися слабкими чи побоюються, що це якимсь чином може відбитися на їхньому житті чи їхній кар'єрі.
Усього з 36 чол.: Чоловіків - 15; Жінок - 21.
Вік опитуваних змінювався від 21-го до 52 років. Верхня вікова межа була встановленою не більш як в 55 років спеціально, щоб уникнути пенсійного (в жінок) чи передпенсійного (в чоловіків) віку, так як в цьому разі досліджувані конфлікти можуть носити вже зовсім інший характер. В загальному ж розподіл опитаних за віком виглядає наступним чином:
З них переважна більшість має вищу освіту - 24 чол. З середньою спеціальною (незакінченою вищою) - 11 чол. З середньою освітою - 1 чол.
За професією досліджувані в основному розподілилися таким чином, що найбільш представленою є група тих, хто працюють в системі відносин „людина-техніка” (інженери, електромонтери, водії) та „людина-людина” (вчителі, телефоністи, секретарки, підприємці, є навіть один директор). Менш представленою є система професій „людина-знакова система” (переважно бухгалтери і комп'ютерники) та „людина-художній образ” (лише один архітектор). Значну групу складають ті, хто тимчасово не працюють в силу різних причин (не мають роботи або знаходяться у декретній відпустці), всього - 6 чоловік. Зовсім не вдалося знайти людей, професія яких би потрапляла в категорію „людина-природа”. Очевидно, як і внаслідок взагалі низької поширеності такого роду професій (не так в нас багато агрономів, лісників і зоотехніків), так і через загальний стан суспільного життя - практично повну відсутність на ринку професій подібного роду (сільське господарство, яке є основним споживачем таких спеціалістів, практично не розвивається). В загальному ж розподіл за професіями виглядає наступним чином:
Всі ці професії були класифіковані за ймовірністю того, наскільки вони можуть провокувати внутрішні конфлікти. Підставою для такої класифікації послужили наступні ознаки:
· якою мірою професія пов'язана з роботою з іншими людьми - більший рівень спілкування з іншими людьми ймовірно провокує виникнення більшої кількості конфліктів;
· наскільки професія є творчою - завдяки творчості людина отримує можливість якимсь чином розв'язувати свої внутрішні конфлікти;
· наскільки професія дає змогу людині реалізувати свої прагнення і уподобання.
Таким чином категорії професій „людина-природа” було присвоєно значення 1, „людина-художній образ” - 2, „людина-знакова система” - 3, „людина-техніка” (оскільки часто подібні професії передбачають і конфліктні взаємовідносини з іншими людьми, як-от в інженерів чи водіїв) - 4, „людина-людина” - 5. Найвищу категорію - 6, було присвоєно непрацюючим опитаним, виходячи з припущення що відсутність постійної роботи вже сама по собі є джерелом постійних внутрішніх конфліктів, так як не дає людині ніякої змоги реалізовувати власні прагнення. Також проводилося опитування ще за однією ознакою, що може мати вплив на наявність внутрішнього конфлікту. Ця характеристика - наявність постійного грошового доходу. Всього серед опитаних працюючих - 30 чол., постійний грошовий дохід мають - 32, непрацюючих - 6. Тобто двоє непрацюючих все-таки мають постійний грошовий дохід.
4.2 Опис використовуваних методик
В даному дослідженні ми виходили з того, що людина - істота соціальна, а тому тільки взаємодіючи з іншими людьми, вона й може повноцінно розвиватися. Тому навіть в тому разі, коли ми говоримо про її внутрішні конфлікти, ми повинні вести мову про ті причини в зовнішньому щодо неї світі, які прямо чи опосередковано призвели до їх виникнення. З цієї точки зору першоосновою будь-якого внутрішнього конфлікту спершу стає конфлікт зовнішній. І навіть якщо він й не був безпосередньо спричинений спілкуванням з іншими людьми, а став наслідком дії законів того фізичного світу, в якому ми живемо (згідно до уявлень З. Фройда [34] - конфлікт між принципом насолоди і принципом реальності), то навіть тоді він виникає внаслідок тих рис характеру людини (її внутрішніх характеристик і способів прийняття рішень, її здатності до самоприйняття і стриманості), які раніше були зумовлені її взаємодією з іншими людьми. Проте для того, щоб зовнішній конфлікт якимсь чином став внутрішнім, він повинен спершу інтеріоризуватися людиною, а вже потім - залишитися в її уявленнях на якийсь час, певний час зберігати свою важливість. З цієї точки зору динамічний підхід до проблеми внутрішніх конфліктів полягає у тому, що їхня кількість буде залежати від трьох основних факторів:
- кількості конфліктів, які переживає людина в зовнішньому щодо неї світі;
- кількості конфліктів, що інтеріоризуються нею;
- умов, за яких ці конфлікти, залишаючись невирішеними, так і не знаходять свого розв'язання яким би то не було чином.
Крім того, навіть діагностувавши мотиваційний, скажімо конфлікт, ми можемо зіткнутися з двома абсолютно різними людьми, які при однаковому рівні виявленого в них конфлікту, насправді можуть зовсім по-різному відноситися до такого протиріччя. На це, наприклад, прямо вказує автор методики діагностики мотиваційного конфлікту Є. Фанталова [30]. Тому четвертим фактором, що визначає розвиток внутрішнього конфлікту, стає наступне:
- те, як саме сприймає людини конфліктне протиріччя в своїй душі, наскільки воно є важливим і неприємним для неї.
Виходячи з вищесказаного, були підібрані відповідні методики для діагностики наявності внутрішнього конфлікту та характерних рис особистості. Для діагностики конфлікту людини в мотиваційній сфері використовувалася методика Є.Б. Фанталової „Диагностика внутреннего конфликта” [30]. Проте враховуючи, що характерною особливістю внутрішніх конфліктів є те, що протікати вони можуть не тільки в мотиваційній сфері і що часто одна зі сторін конфлікту так і залишається неусвідомленою - переважно тому, що або приховується в підсвідомій сфері, або асоціюється з якимись надзвичайно сильними неприємними переживаннями, було вирішено додатково використати ще й Методику діагностики самооцінки психічних станів Г. Айзенка [28]. Дана методика дає можливість діагностувати наявність в людини станів тривожності і фрустрації, які, як правило, майже завжди супроводжують внутрішній конфлікт. Таке порівняння виявленого за першою методикою мотиваційного конфлікту з рівнем тривожності і (або) фрустрації, дасть змогу більш чітко встановити наявність внутрішнього конфлікту і те, чи був він зумовлений конфліктом саме в мотиваційній сфері, а чи міг бути викликаним якимись іншими причинами. На наступному етапі було підібрано методику для діагностики тих якостей особистості, які можуть зумовлювати одночасно і як її конфліктність у зовнішньому світі, у відносинах з іншими людьми, так і викликати в неї самої внутрішні конфлікти, сприяти інтеріоризації конфліктів зовнішніх. Першими з цих якостей є здатність до соціальної адаптації в колективі та до прийняття інших людей, другими - здатність до самоприйняття, відчуття внутрішнього комфорту і спокою. Крім того, існує ще цілий ряд характеристик, які безумовно можуть впливати на внутрішню конфліктність людини, але невідомо було з яким саме знаком - схильність до домінування (така людина має менше внутрішніх конфліктів тому, що їй легше управляти іншими людьми, а чи навпаки - її внутрішні конфлікти заставляють її шукати влади над іншими, тому домінантність сама по собі виступає ознакою вже наявного внутрішнього конфлікту Наприклад Р. Мей писав: „Як про це говорила Хорні та інші психологи, прагнення до влади над іншими збільшує соціальну ворожнечу і, в кінцевому результаті, веде людину до ще більш глибокої ізоляції.” - [22, с.165 ]?); ескапізм (людина уникає проблем, а тому й не має внутрішніх конфліктів, а чи навпаки - уникає їх через те, що вже й так переповнена конфліктами?) та інтернальність (людина відчуває свою відповідальність за власну долю, тому легко вирішує конфлікти, чи навпаки - відчуває свою вину навіть за те, що насправді їй непідвладне?). Всі ці ознаки діагностує Методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймона [28]. Наступним припущенням в процесі вивчення внутрішніх конфліктів стала гіпотеза про те, що відповідний рівень освіти сприяє їхньому збільшенню (для цього в опитуваних запитувалося про їхню освіту), а наявність в них креативних здібностей навпаки - може зменшувати рівень внутрішніх конфліктів за рахунок механізмів творчого мислення, завдяки її здатності реалізовувати конфліктне протиріччя через творчість. Причому мова тут йде не про такі ознаки креативності як швидкість і гнучкість інтелекту, здатність до концентрації уваги та швидкого переключення діяльності, як про ті риси особистості, які говорять про уяву людини, наявність в неї фантазії, почуття гумору, рівня розвитку інтуїції та творчого мислення. Для цього був використаний опублікований раніше в журналі „Обдарована дитина” тест „Креативність”. Крім того, проводилося опитування і щодо професійної діяльності досліджуваних, а всі дані про їхні професії були поділено за ознакою професії по Е. Клімову [11], причому впорядковані вони були за ймовірністю їхнього впливу на виникнення і розвиток внутрішніх конфліктів особистості. За цією ознакою № 1 було присвоєно категорії професій „людина-природа”, 2 - „людина-художній образ”, 3 - „людина-знакова система”, 4 - „людина-техніка” (так як інженери, скажімо, чи водії, які в принципі працюють з технікою, все-таки частіше стикаються (конфліктують) з іншими людьми, ніж, скажімо, бухгалтери чи комп'ютерники) і 5 - „людина-людина”. Разом з тим, в ході даного опитування виявилося, що певна частина опитаних в силу різних причин не працюють - або внаслідок неможливості знайти роботу, або через те, що знаходяться в декретній відпустці (жінки). Ці люди в відповідній графі опитувальника з власної ініціативи вказували „не працюю”. Їм було присвоєно № 6, так як в наших умовах відсутністю постійного заробітку вже сама по собі є достатньо серйозною причиною для виникнення найрізноманітніших внутрішніх проблем.
Ну і нарешті, останньою використаною методикою стала методика Є.Б. Фанталової „Сім станів”. Суть даної методики полягає у тому, що після виявлення в людини за першою методикою „Діагностики внутрішнього конфлікту” певного рівня мотиваційного конфлікту, їй надають бланк з результатами першого опитування і просять оцінити свій стан по кожному з можливих розривів між значимістю і доступністю різних цінностей за одним з семи станів: як відчуття конфлікту; внутрішнього вакууму; внутрішньої тривоги; туги, пригніченості; апатії, нестачі сил; чи відчуття внутрішнього спокою і безтурботності; або внутрішнього комфорту. Тобто, осмисливши наявні в неї мотиваційні протиріччя, людина по суті має охарактеризувати своє сприйняття їх за кожною з цих ознак, з яких 5 штук відображають емоційно негативні стани, а 2 - емоційно позитивні. В тому варіанті, як ця методика використовувалася самою Є. Фанталовою - в основному для діагностування психічного стану людей, хворих на психосоматичні захворювання, це давало змогу оцінити переважання одних (наприклад емоційно-негативних) станів над іншими (емоційно-позитивними) і оцінити загальний стан людини. Крім того, людину просили оцінити й свій загальний емоційний стан, що вже давало змогу порівнявши його з тими цінностями, в яких виявлено мотиваційний конфлікт, знайти ті з них, де оцінка найбільш співпадає, а тому вірогідно відшукати ті з них, які для людини є найбільш значимими. Проте в нашому випадку, оскільки опитування проводилося серед в цілому здорових людей різного віку і освіти, переважання емоційно-негативних чи емоційно-позитивних станів говорить нам не стільки про схильність до психосоматичних захворювань, як про самооцінку внутрішнього стану опитуваного, можливо навіть - незалежну від рівня діагностованого в нього мотиваційного конфлікту. Тим більше, що в основному практично в усіх опитаних, за одним тільки винятком, рівень емоційно-позитивних станів виявився більшим за рівень емоційно-негативних.
Зразки всіх використовуваних опитувальників наведені в Додатку 1.
4.3 Опис отриманих результатів
Отримані дані діагностики мотиваційного конфлікту за методикою Є. Фанталової та самооцінки психічних станів за методикою Г. Айзенка показали наступне:
|
Descriptive Statistics (Діагностика внутрішнього конфлікту) |
||||||
|
Valid N |
Mean |
Minimum |
Maximum |
Std.Dev. |
||
|
Мотиваційний конфлікт |
36 |
23,88889 |
0,000000 |
62,00000 |
16,84175 |
|
|
Тривожність |
36 |
8,47222 |
3,000000 |
16,00000 |
3,16667 |
|
|
Фрустрація |
36 |
8,02778 |
1,000000 |
20,00000 |
3,92418 |
Тобто значення мотиваційного конфлікту, діагностованого в опитуваних, коливалося від 0 до 62, тривожності від 3 до 16, фрустрації - від 1 до 20. Слід відмітити, що якщо середні значення тривожності і фрустрації в цілому відповідали нормам, встановленим в опитувальнику Г. Айзенка (приблизно 8-14), то середній рівень діагностованого мотиваційного конфлікту серед опитуваних Mean=23,88889 (23,93333 для чоловіків і 23,85714 для жінок), виявився значно нижчим норм, запропонованих опитувальником Є. Фанталової (Mean=33,07 для чоловіків і 37,02 для жінок). Опитування при цьому проводилося методом попарного порівняння між собою 12-ти різних понять, що описують в основному „термінальні цінності”, виділені в такому вигляді М. Рокичем, адаптований варіант методики якого широко використовується вітчизняними дослідниками [28, с. 637]. Спершу проводилося порівняння щодо оцінки їхньої більшої привабливості та значимості, а потім - таке ж порівняння стосовно їхньої легшої досяжності та доступності. В список для порівняння автором „Методики діагностики внутрішнього конфлікту” Є. Фанталовою були включені наступні 12-ть цінностей:
1. Активне, діяльне життя;
2. Здоров'я (фізичне і психічне здоров'я);
3. Цікава робота;
4. Краса природи і мистецтва;
5. Кохання (духовна і фізична близькість з коханою людиною);
6. Матеріально-забезпечене життя (відсутність матеріальних труднощів);
7. Наявність хороших і вірних друзів;
8. Впевненість в собі (свобода від внутрішніх протиріч, сумнівів);
9. Пізнання (можливість розширення своєї освіти, кругозору, загальної культури, а також інтелектуальний розвиток);
10. Свобода як незалежність у вчинках і діях;
11. Щасливе сімейне життя;
12. Творчість (можливість творчої діяльності).
Можна відмітити, що в деяких категоріях майже всі опитувані відповідали практично однаково. Так усі опитані відмітили значимість і цінність сімейних відносин, значення кохання і, майже завжди, доступність, але непотрібність (невисоку цінність) категорії №4 „Краса природи і мистецтва”. Крім того, майже в усіх випадках відзначали достатньо високу значимість 6-ої категорії (”Матеріально-забезпечене життя, відсутність матеріальних цінностей”) та її незначну доступність. В цих категоріях відповіді були до певної міри стандартизованими. Так, наприклад, цінність категорії №11 „Щасливе сімейне життя” відзначалася всіма, без винятку, опитаними на рівні від 8 до 11 балів (виборів), і тільки двоє опитаних оцінили її значення в 4 бали, цінність категорії №5 „Кохання, духовна і фізична близькість з коханою людиною” теж набувала переважно високих значень в 8-11 балів, хоч і переважно дещо нижчих, ніж цінність сімейного життя, а в загальному коливалася від 5 до 11 балів і жодного разу не опускалася нижче. Також практично всі відмічали високу значимість категорії №2 „Здоров'я, фізичне і психічне здоров'я” і різну (переважно залежно від віку) її доступність. Далі оцінювався „розрив” між цінністю (значимістю) і доступністю кожної з категорій. При цьому, згідно до методики, розрив між цінністю і доступністю по окремим категоріям менше як в 4 бали по кожній з цих характеристик при обробці отриманих результатів не враховувався взагалі. Через це в кількох чоловік (всього 5) діагностоване значення мотиваційного конфлікту в загальному виявилося рівним нулю.
Для всієї вибірки опитуваних розподіл значень мотиваційного конфлікту виглядає наступним чином:
Проте враховуючи те, що конфлікт в мотиваційній сфері людини не повністю описує весь спектр внутрішніх конфліктів людини, було також проведено дослідження рівня тривожності та фрустрації, як своєрідних маркерів, що свідчать про наявність в людини внутрішніх протиріч, невирішуваних проблем. Розподіл тривожності та фрустрації виглядає наступним чином:
Тривожність:
Фрустрація:
Тобто, як і рівень мотиваційного конфлікту, цілком відповідає законам нормального розподілу. Цікаво проте відмітити, що фрустрація змінювалася в значно більших межах, ніж тривожність, від 0 до 20-ти, а не від 2 до 16.
Також було проведено опитування згідно до тесту „Креативність”, що діагностує креативні здібності людини за кожним з восьми наступних показників за десятибальною шкалою: оригінальність, цікавість, уява, інтуїція, творче мислення, емоційність, почуття гумору та творче ставлення до професії. Тест „Креативність” ніяких норм не містить, так як креативні здібності людини можуть змінюватися в широких межах і в цілому за різними шкалами вони набували значень згідно до наведеної нижче таблиці:
|
Descriptive Statistics (Діагностика внутрішнього конфлікту) |
||||||
|
Valid N |
Mean |
Minimum |
Maximum |
Std.Dev. |
||
|
Оригінальність |
36 |
5,861111 |
2,000000 |
9,00000 |
1,588400 |
|
|
Цікавість |
36 |
5,972222 |
3,000000 |
9,00000 |
1,664522 |
|
|
Уява |
36 |
5,861111 |
2,000000 |
10,00000 |
1,914647 |
|
|
Інтуїція |
36 |
6,500000 |
3,000000 |
10,00000 |
1,859339 |
|
|
Творче мислення |
36 |
6,194444 |
2,000000 |
10,00000 |
2,162267 |
|
|
Емоційність |
36 |
7,555556 |
5,000000 |
10,00000 |
1,501322 |
|
|
Почуття гумору |
36 |
5,944444 |
2,000000 |
9,00000 |
2,123938 |
|
|
Творче ставлення до проф. |
36 |
5,305556 |
1,000000 |
9,00000 |
1,983063 |
В загальному ж інтегральний показник (сума набраних балів по всім шкалам) для кожного з опитуваних змінювався в межах від 29-ти до 63-х балів.
Також згідно до Методики самооцінки психічних станів „Сім станів” визначалося переважання емоційно-негативних чи емоційно-позитивних станів та рівень кожного з цих станів. Для цього опитуваний оцінював свій психічний стан за шкалою від 0 до 9 балів по кожному з діагностованих в нього раніше внутрішніх конфліктів (що описувалися неспівпадінням цінності і доступності) за однією з семи наступних характеристик: відчуття конфлікту; внутрішнього вакууму; внутрішньої тривоги; туги, пригніченості; апатії, нестачі сил; внутрішнього спокою і безтурботності; внутрішнього комфорту. Після цього визначалося середнє значення для емоційно негативних станів (перші п'ять шкал) та емоційно позитивних станів (останніх дві). Практично всі опитані, за одним винятком, продемонстрували стійке переважання ЕПС над ЕНС.
|
Descriptive Statistics (Діагностика внутрішнього конфлікту) |
||||||
|
Valid N |
Mean |
Minimum |
Maximum |
Std.Dev. |
||
|
Ем.Негативні стани |
36 |
2,225278 |
0,000000 |
6,140000 |
1,409568 |
|
|
Ем.Позитивні стани |
36 |
5,012222 |
1,710000 |
9,000000 |
1,596690 |
Повністю всі отримані дані за усіма методиками представлені в зведеній таблиці в додатку № 2.
4.4 Аналіз і інтерпретація отриманих результатів
4.4.1 Кореляційний аналіз
Кореляційний аналіз отриманих даних дозволив виявити певні закономірності, що стосуються досліджуваної проблеми (див. додаток 3). Так, перш за все тут слід відмітити те, що ніякого зв'язку між наявністю в людини мотиваційного конфлікту та іншими її особистісними рисами фактично не було виявлено. Проте незважаючи на це, були виявлені інші, достатньо значимі, закономірності. Так наприклад цікавими виявилися ті зв'язки, що проявилися між наявністю в людини станів тривожності і фрустрації та іншими її характерними ознаками (див. додаток 4). Несподіваним виявилося також те, яке значення мають такі креативні риси як почуття гумору та здатність до творчого мислення. Так почуття гумору виявилося пов'язаним практично з усіма рисами особистості, що сприяють її успішній адаптації в колективі (адаптивність, самоприйнятття, емоційна комфортність, інтернальність та домінування „зі знаком плюс” та тривожність і ригідність - „з мінусом”), а творче мислення виявилося пов'язаним з адаптивністю, самоприйняттям, інтернальністю та цікавістю. Можна відмітити також те, що творче ставлення до професії виявилося прямо пов'язаним з оригінальністю та обернено - з ригідністю, а агресивність виявилася пов'язаною з домінуванням і цікавістю. З цією ж цікавістю і схильністю до домінування виявилася зв'язаною і категорія професії - люди, що працюють в категоріях професій, пов'язаних з роботою з іншими людьми, менш схильні до проявів домінування і до проявів цікавості. Можливо - це наслідок певного „емоційного вигорання” чи й простої втоми на роботі. Також можна відмітити і певний розподіл за статтю - жінки виявилися більш схильними до проявів тривожності і фрустрації, в них нижчий рівень інтернальності і домінування, вони менше схильні появляти цікавість (всупереч загальноприйнятій думці) і є більш ригідними. Також серед них більший процент тих, хто має вищу освіту і тих, кому доводиться працювати з іншими людьми (переважно вчителі). Несподіваним виявився кореляційний зв'язок між відсутністю постійного заробітку і наявністю уяви.
В загальному ж найцікавіші кореляційні зв'язки можна представити у вигляді наступних кореляційних плеяд:
Адаптивність r = -0,720885 r = -0,505494 Почуття гумору
Самоприйняття r = -0,649214 r = 0,374887 Ескапізм
Прийняття інших r = -0,398305 r = 0,352405 Емоційність
Емоційна комфортність r = -0,708424 Тривожність r = 0,733329 Фрустрація
Інтернальність r = -0,757181 r = 0,445581 Ригідність
Домінування r = -0,363499 r = 0,478568 Стать
Адаптивність r = -0,708137 r = 0,431327 Емоційність
Самоприйняття r = -0,573236 r = 0,733329 Тривожність
Прийняття інших r = -0,422725 Фрустрація r = 0,527886 Ригідність
Емоційна комфортність r = -0,597106 r = 0,400558 Стать
Інтернальність r = -0,728202 r = 0,487807 Ескапізм
Адаптивність r = 0,441405 r = 0,365086 Домінування
Самоприйняття r = 0,494773 Почуття
гумору
Емоційна комфортність r = 0,446963 r = -0,344788 Ригідність
Інтернальність r = 0,342577 r = -0,505494 Тривожність
Адаптивність r = 0,329829 r = 0,357134 Інтернальність
Творче
мислення
Самоприйняття r = 0,329415 r = 0,385824 Цікавість
Проте, хоча кореляційного зв'язку між мотиваційним конфліктом і здатністю людини до самоприйняття, її адаптивністю та емоційністю не виявлено, цей зв'язок присутній між цими характерними ознаками особистості і емоційно-негативними станами самооцінки нею свого мотиваційного конфлікту (додаток 4).
Адаптивність r = -0,394506 r = -0,389909 Емоційна
комфортність
Емоційно-негативні
стани
Самоприйняття r = -0,380314 r = 0,479580 Емоційність
Емоційно-позитивні стани в свою чергу корелюють лише з оригінальністю з коефіцієнтом кореляції r=0,340998. Таким чином, якщо говорити про зв'язок самооцінки людиною виявленого в неї мотиваційного конфлікту з її креативними рисами, то емоційно-негативні стани виявляються напряму пов'язаними з емоційністю як здатністю до співпереживання і сприйняття емоційного стану інших людей, а емоційно-позитивні - з оригінальністю.
4.4.2 Факторний та порівняльний аналіз
Також було здійснено й факторний аналіз отриманих даних. За критерієм Кайзера було виділено 9 факторів, що описують 77,85794 загальної дисперсії (додаток 5).
|
Eigenvalues (Діагностика внутрішнього конфлікту) Extraction: Principal components |
|||||
|
Eigenvalue |
% Total - variance |
Cumulative - Eigenvalue |
Cumulative - % |
||
|
1 |
6,650971 |
24,63323 |
6,65097 |
24,63323 |
|
|
2 |
2,975696 |
11,02110 |
9,62667 |
35,65432 |
|
|
3 |
2,434534 |
9,01679 |
12,06120 |
44,67111 |
|
|
4 |
2,004181 |
7,42289 |
14,06538 |
52,09401 |
|
|
5 |
1,743192 |
6,45627 |
15,80857 |
58,55028 |
|
|
6 |
1,565187 |
5,79699 |
17,37376 |
64,34727 |
|
|
7 |
1,379251 |
5,10834 |
18,75301 |
69,45560 |
|
|
8 |
1,202930 |
4,45530 |
19,95594 |
73,91090 |
|
|
9 |
1,065702 |
3,94704 |
21,02164 |
77,85794 |
До першого фактору, який умовно можна охарактеризувати як „внутрішню гармонію” увійшли такі характеристики, як адаптивність, самоприйняття, емоційна комфортність, інтернальність та (з мінусом), фрустрація і тривожність. Цей фактор описує 24,63323% загальної дисперсії. Другим фактором виявилася професія, третім - поєднання уяви та інтуїції („свобода мислення”), четвертим - творче ставлення до професії. Мотиваційний конфлікт разом емоційно-негативними станами увійшов до п'ятого фактору, який описує всього 6,45627% загальної дисперсії („внутрішня суперечливість”). Шостим фактором стала агресивність, сьомим - емоційно-позитивні стани, восьмим - ескапізм та дев'ятим - освіта. Спроба ж виділити менше число факторів (5 чи 7) користуючись критерієм кам'яного зсуву призвела до втрати впливу мотиваційного конфлікту (додаток 6 та 7).
При виділені 7-ми факторів другим фактором виявилися поєднання професії та наявності постійного заробітку („матеріальна забезпеченість”), третім все так же залишилася інтуїція, хоча вже і без уяви, а четвертим - оригінальність та почуття гумору („нестандартність мислення”). В п'ятому факторі взагалі ж не залишилося суттєвих чинників. При такому виділенні факторів вони описують 69,45560% загальної дисперсії.
Спроба ж виділити ще менше число факторів (5-ть), більше ніяких цікавих закономірностей не виявила. Тим більше, що 5-ть факторів описують всього 58,55028% загальної дисперсії. Тому з високим рівнем достовірності можна стверджувати, що факторний аналіз, як і кореляційний, ніякого достатньо значимого зв'язку мотиваційного конфлікту з іншими характерними ознаками особистості фактично не виявив. Тим більше, що в п'ятому факторі він існував наряду з емоційно-негативними станами, які й так були виділені на його основі.
В той же час наявність станів тривожності та фрустрації все так же виявилася обернено пов'язаною зі здатністю особистості до адаптивності і супроводжуючими її факторами.
Таким чином можна зробити висновок про те, що гіпотеза про зв'язок внутрішнього мотиваційного конфлікту з такими ознаками особистості як здатність до адаптації в соціальному середовищі, самоприйняття і наявність емоційної комфортності не підтвердилася. Проте гіпотеза про обернений зв'язок цих же рис зі станами фрустрації і тривожності знайшла своє повне підтвердження. Тому можна стверджувати, що наявність мотиваційних конфліктів далеко не завжди свідчить про загальний стан внутрішньої конфліктності особистості, значно більший вплив на неї можуть мати інші фактори, як-от внутрішня гармонійність, професія та творче ставлення до неї, відсутність внутрішньої суперечливості, матеріальна забезпеченість, свобода і нестандартність мислення, можливо навіть - невисока здатність до співпереживання іншим людям (невисокий емоційний інтелект).
З точки зору психоаналізу отриманий результат виявився цілком закономірним, так як психоаналіз говорить саме про динамічні стани особистості, про енергію в розвитку. В даному ж випадку „Методика діагностики внутрішнього конфлікту” виявляється спрямованою більш на виявлення когнітивних уявлень, які далеко не завжди можуть відображати щось справді суттєве для людини (як-от краса природи і мистецтва), або виявляти і без того зрозумілі речі (цінність кохання, сімейного життя і здоров'я). До того ж значимими для людини ці уявлення будуть ставати лише в одному разі - тоді, коли зі сфери абстрактного мислення перейдуть в площину активної спрямованості, будуть мати відношення до її реальних потреб, будуть описувати її найближче, а не віддалене, майбутнє. З цієї точки зору можна припустити, що можливо така методика виявлення внутрішнього мотиваційного конфлікту більше підходить для діагностування людей, в яких цей конфлікт цінностей вже почав проявлятися на фізичному плані, у вигляді психосоматичних захворювань. Тим більше, що тільки в одного опитуваного (№34) за методикою самооцінки психічних станів „Сім станів”, емоційно-негативні стани переважили рівень емоційно-позитивних. І саме цей опитаний й скаржився на можливу наявність психосоматичних захворювань (періодичні сезонні головні болі незрозумілого походження восени і весною). Або, можливо, список цінностей, який пред'являвся опитуваним, автором методики не зовсім вдало підібраний. Так, наприклад, порівняно з методикою М. Рокича в ньому не виявилося деяких достатньо важливих цінностей (всього шість): життєвої мудрості (зрілості суджень і здорового глузду, що досягається життєвим досвідом); суспільного визнання (поваги оточуючих, колективу, товаришів по роботі); продуктивного життя (максимально повного використання своїх можливостей, сил і здібностей); розвитку (роботи над собою, постійного фізичного і духовного вдосконалення); розваги (приємного, необтяжливого проводження часу, відсутності обов'язків); щастя інших (благополуччя, розвитку і вдосконалення інших людей, всього народу, людства в цілому). Свій вплив на результати даної методики звичайно міг мати і певний соціально-культурний чинник - цікаво було б виявити, наприклад, чи цінність сімейних відносин і кохання набиратиме аж настільки високих значень в усіх без винятку опитуваних і в інших регіонах України, а чи є більше притаманною саме для Галичини, де сімейні і релігійні цінності традиційно стоять на першому плані.
Аналіз отриманих результатів з розподілом за статтю представлений у вигляді порівняльного аналізу в додатку №8. Як бачимо, відмінностей у проявах наявності мотиваційного конфлікту за статями не виявлено, але спостерігається відмінність у рівнях тривожності та фрустрації у жінок - в них ці стани більш сильно виражені (9,71429 та 9,28571 відповідно проти 6,73333 та 6,26667 у чоловіків). Також вищий рівень ригідності (10,52381 проти 8,06667) та менший - інтернальності (61,04762 проти 71,60000).
4.4.3 Інтерпретація результатів
В загальному можна стверджувати, що психоаналітичний підхід, який приділяє основну увагу саме вторинним ознакам внутрішнього конфлікту, таким як наявність емоційно-негативних станів, наявність станів тривожності і фрустрації, або пов'язує їх з певними динамічними рисами особистості, такими як ригідність, виявився більш достовірним для опису внутрішніх конфліктів особистості, ніж підхід мотиваційний. Ймовірно це пов'язано з тим, що як це вже припускалося в теоретичній частині даного дослідження, він випускає з виду підсвідомі чинники поведінки людини - те, що нею не усвідомлюється, а тому й приховується від її уваги. І тільки тоді, колі ці суперечності набувають такого розмаху, що починають проявляти себе у вигляді психосоматичних захворювань, вони стають доступними для свідомого сприйняття.
Можна також припустити, що оскільки внутрішні конфлікти людини можуть розвиватися не тільки в мотиваційній, але й в когнітивній, поведінковій чи емоційних сферах, методика визначення наявності внутрішнього конфлікту лише як конфлікту мотиваційного не завжди виявляється в достатній мірі достовірною. Крім того, характерною ознакою внутрішніх конфліктів є те, що навіть усвідомлюючи саму проблему, майже завжди людина так і не усвідомлює іншу сторону такого конфлікту, яка через це й далі залишається від неї прихованою. А тому на практиці й виявляється більш доречним судити про наявність внутрішніх конфліктів за їх вторинними маркерами - наявністю станів тривожності і фрустрації. Чи принаймі - за самооцінкою людиною свого емоційного стану на даний момент. Мотиваційний підхід, можливо, був би більш вдалим для практичного застосування, якби використовувана методика дійсно вимірювала саме мотивацію - тобто те, що відображає реальні прагнення і потреби людини. Проте „Методика диагностики внутреннего конфликта” була створена на основі списку термінальних цінностей Рокича і відображає не стільки мотивацію, як систему цінностей людини - ті її когнітивні уявлення, які далеко не завжди можуть мати безпосередній вплив на її поведінку чи на процес прийняття нею рішень. З точки зору психоаналітичного підходу це відображає ту частину структури особистості, яка відповідає „Супер-Его” і виконує контролюючі функції. Проте розвиток психічної енергії (лібідо) завжди носить інстинктивний характер, йде з безсвідомого „Воно”. Тому мотиваційне протиріччя проявляється в протиріччі між „Воно” і „Супер-Его” - між енергією лібідо і можливістю її реалізації. Функція ж „Его” в цьому сенсі повинна полягати в максимальному використанні доступної йому енергії і в знаходженні таких способів її реалізації, які є допустимими з точки зору морально-етичних принципів „Супер-Его”. Тоді ж, коли ми говоримо лише про систему цінностей людини, хай навіть і визначаючи їхню цінність і доступність, ми говоримо лише про когнітивні уявлення „Супер-Его”, без реального наповнення їх продуктивною енергією нижчих рівнів свідомості, тобто фактично викидаємо з уваги емоційно-вольові якості людини. Тому для визначення наявності в людини мотиваційного конфлікту і вимірювання його рівня більш доцільно було би проводити вимірювання не стільки розриву між цінністю і доступністю, а між бажаннями (чи потребами) людини і доступністю їх реалізації, між „хочу” і „можу”, або між „можу” і „дозволено” - якщо говорити про конфлікт саме між Его і Супер-Его. Таке поєднання мотиваційного і психоаналітичного підходів в одній методиці напевно дозволило би виправити існуючі недоліки кожного з них і більш достовірно визначити наявність внутрішніх конфліктів. Автор методики Є. Фанталова вважає проте, що „індекс „Ц-Д” являється (…) індикатором внутрішніх конфліктів в мотиваційно-особистісній сфері людини, оскільки його величина завжди буде вказувати на ступінь розходження між тим, що є і тим, що повинно бути, між хочу і маю, а також між хочу і можу” [30, c.26], але в контексті отриманих в даному дослідженні результатів з цим її твердженням доведеться не погодитись.
Подобные документы
Чинники міжособистісних конфліктів за В. Лінкольном. Причини та наслідки міжособистісних конфліктів. Управління конфліктами в організації. Групи конфліктів в суспільстві. Кризові періоди в розвитку родини. Попередження і вирішення сімейних конфліктів.
презентация [2,5 M], добавлен 04.12.2014Теоретичні аспекти поняття "міжособистісний конфлікт", основні причини його виникнення та характерні ознаки. Аналіз існуючих різновидів та особливостей міжособистісних конфліктів. Сучасні методи та інструменти аналізу міжособистісних конфліктів.
контрольная работа [27,0 K], добавлен 23.12.2010Формування особистості дитини в початкових класах, психологічні особливості дівчаток молодшого шкільного віку. Психологічні особливості взаємин дівчаток початкової школи. Адаптованість в колективі та профілактика конфліктів у міжособистісних стосунках.
курсовая работа [772,1 K], добавлен 06.09.2013Визначення і види міжособистісних конфліктів. Причини виникнення та наслідки міжособистісних і міжгрупових конфліктів. Міжособистісні стилі вирішення конфліктів. Основні сфери прояву міжособистісних конфліктів з виділенням деяких їх типів і причин.
реферат [34,7 K], добавлен 22.05.2010Соціально-психологічна характеристика феномену внутрішнього особистісного конфлікту. Прояви і види внутрішнього особистісного конфлікту. Дослідне вивчення прояву внутрішнього конфлікту в юнацькому віці. Організація і методика емпіричного дослідження.
курсовая работа [42,9 K], добавлен 15.03.2009Загальна характеристика поняття "внутрішньоособистісний конфлікт". Основні типи невротичних конфліктів: істеричний, обсесивно-психастенічний та невростенічний. Теоретичний аналіз проблеми неповної сім'ї та її вплив на розвиток особистості дитини.
дипломная работа [554,5 K], добавлен 05.01.2015Визначення термінів "конфлікт", "конфліктологія", "конфлікт інтересів". Основні теорії виникнення конфлікту. Особливості, структура та функції політичного конфлікту. Виникнення та сутність юридичних конфліктів. Характеристика форм завершення конфлікту.
презентация [598,3 K], добавлен 15.05.2012Характеристика сучасних сімейних стосунків. Психологія сімейного виховного впливу на розвиток особистості. Сутність конфліктів: їх причини, наслідки та вплив на характер і особливості розвитку дитини. Особливості корекції дитячо-батьківських відносин.
дипломная работа [109,7 K], добавлен 19.10.2011Конфлікт та основні його складові. Основні ознаки конфлікту як психологічного феномену. Причини конфліктів: об’єктивні, суб’єктивні. Стадії конфлікту. Стратегії поведінки в конфліктній ситуації. Вирішення конфліктів. Попередження конфліктів.
реферат [19,5 K], добавлен 08.10.2007Аналіз наукової літератури щодо проблематики міжособистісних конфліктів. Особливості конфліктної ситуації як динамічної складової конфлікту. Стилі поведінки в конфлікті. Рекомендації щодо вибору оптимального стилю поведінки у міжособистісному конфлікті.
курсовая работа [848,8 K], добавлен 22.04.2014
