Сенсомоторний розвиток ліворуких дітей молодшого шкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження сенсомоторного розвитку ліворуких дітей молодшого шкільного віку

1.1 Сенсомоторний розвиток дітей молодшого шкільного віку

1.2 Поняття, підходи до розуміння ліворукості та лівшества

1.3 Психологічні особливості ліворуких дітей молодшого шкільноговіку

Висновок до 1 розділу

Розділ 2. Дослідження індивідуального профілю латеральної організації у дітей молодшого шкільного віку

2.1 Методи дослідження профілю латеральної організації у дітей молодшого шкільного віку

2.2 Результати дослідження профілю латеральної організації у дітей молодшого шкільного віку

2.3 Поради для батьків ліворуких дітей

2.4 Наслідки перенавчання ліворуких дітей

Висновки до 2 розділу

Висновок

Список використаних джерел

сенсомоторний ліворукий латеральний перенавчання

Вступ

Однією з актуальних проблема ліворуких дітей є їх правильно спрямований сенсомоторний розвиток. Адже даний розвиток має бути спрямований саме на її певні індивідуальні можливості та особливості.

Сенсомоторний розвиток дитини - це процес як цілеспрямований, так і опосередкований. Звідси сенсомоторний розвиток може бути організований як на заняттях, так і в повсякденному житті.

У процесі всього життя у дітей накопичується сенсорний досвід, збагачується їхнє світосприйняття, активізуються позитивні емоції, пов'язані зі сприйняттям довкілля. Дитина пізнає предметний світ, а також явища природи, суспільне життя шляхом спостереження. Помилкове уявлення про те, що дитина сама все побачить, тому що вона зряча, і почує, тому що вона не глуха, призводить до того, що педагог не приділяє необхідної уваги розвитку цілеспрямованого сприйняття.

Необхідно спрямовувати увагу дітей на виділення в предметах та явищах суттєвих та характерних ознак. У сенсомоторному розвитку дитини молодшого шкільного віку є два шляхи:

1. Засіб порівняння предметів та явищ за тими або іншими ознаками.

2. Від загального цілісного сприйняття предметів до виявлення їхніх окремих якостей та ознак.

Різні аспекти сенсомоторного розвитку дитини ґрунтовно досліджували О.В. Запорожець, Л.В. Венгер, П.І. Зінченко, Р.Я. Абрамович-Лехтман, Ю.А. Аркін, В. Манова-Томова та інші вчені-дослідники.

З'ясовано і доведено, що ліворукість - це не примха дитини, а психофізіологічне явище, що зумовлено відмінностями у розподілі функцій між півкулями мозку.

Ліворукість є результатом одного із варіантів структурно-функціональної асиметрії мозку на кірковому та підкірковому рівнях організації функцій.

Отже, примушувати ліворуку дитину писати правою рукою - означає пряме втручання у вже сформовану, побудовану складну функціональну систему. Якщо дитина пише лівою рукою, це означає, що процес писання (малювання) регулюється (хоча б частково) правою півкулею головного мозку. Тому, наполягаючи на тому, щоб вона писала правою рукою, дорослі створюють додаткове навантаження для систем лівої півкулі, які у процесі розвитку мозкових структур у такої дитини відповідають за інші функції та процеси.

Досліджуючи проблему ліворукості, як теоретичний, так і практичний її аспект, можу сказати, що за останній час було розроблено велику кількість вправ, які можуть допомогти ліворуким дітям краще пристосовуватися як до умов оточуючого середовища, так і до шкільного навчання. Але все ж більшість теоретичних питань (зокрема, фізіологічний аспект) приймаються на основі раніше доведених фактів.

Об'єкт дослідження - особливості сенсомоторного розвитку ліворуких дітей у молодшому шкільному віці.

Мета курсової роботи - визначення тотожності сенсомоторного розвитку праворуких та ліворуких дітей молодшого шкільного віку.

Завдання:

- Розглянути теорії та гіпотези природи виникнення ліворукості;

- визначення тотожності сенсомоторного розвитку праворуких та ліворуких дітей молодшого шкільного віку

- Вивчити вплив переучування на психічний розвиток ліворуких дітей.

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження сенсомоторного розвитку ліворуких дітей молодшого шкільного віку

1.1 Сенсомоторний розвиток дітей молодшого шкільного віку

Сенсорний (від лат. sensus - відчуття) - відноситься в загальному розумінні до відчуттів, органів відчуттів, рецепторів відчуттів. Сенсорний розвиток дитини - це розвиток її сприйняття й формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їхню форму, колір, величину, положення в просторі, а також запах, смак тощо. З розвитком сенсорики в дитини з'являється можливість оволодіння естетичними цінностями в природі й суспільстві. Із сприйняття предметів і явищ довкілля починається пізнання, тому сенсорні здібності є фундаментом розумового розвитку. Сенсорне виховання - процес, спрямований на послідовне планомірне ознайомлення дитини із сенсорною культурою. Сенсорна культура - термін, який увела в педагогіку Марія Монтессорі на позначення дитиною сенсорних еталонів, які вироблені людством. Сенсорні еталони - позначення загальноприйнятих зразків зовнішніх властивостей предметів, термін, який уперше використав О.В. Запорожець. Так, сенсорними еталонами кольору виступають сім кольорів спектра і їхні відтінки за насиченістю, еталонами форми - геометричні фігури, величини - метрична система мір тощо. Сенсорні здібності - це функціональні можливості організму, які забезпечують відчуття і сприйняття людиною довкілля й самої себе. У розвитку сенсорних здібностей важливе місце належить засвоєнню сенсорних еталонів за допомогою відчуття, сприйняття, уявлення. Відчуття - це відбиття окремих властивостей предметів, які безпосередньо діють на органи відчуттів (на аналізатори зору, слуху, дотику, нюху тощо). Сприйняття - цілісне відбиття зовнішнього матеріального предмета чи явища, що безпосередньо діє на органи відчуттів. За допомогою зорового аналізатора люди сприймають такі властивості, як форма, колір, величина; за допомогою смакового аналізатора визначають, кислі ці фрукти чи солодкі тощо. Уявлення - чуттєвий образ явища чи предмета, який у цю мить не сприймається, але був сприйнятий раніше в тій чи іншій формі. На підставі таких уявлень людина може описувати властивості предмета чи явища, відсутнього в цю хвилину.

Різні аспекти сенсомоторного розвитку дитини ґрунтовно досліджували О.В. Запорожець, Л.В. Венгер, П.І. Зінченко, Р.Я. Абрамович-Лехтман, Ю.А. Аркін, В. Манова-Томова та інші вчені-дослідники.

Сенсомоторний розвиток дитини - це процес як цілеспрямований, так і опосередкований. Звідси сенсомоторний розвиток може бути організований як на заняттях, так і в повсякденному житті.

У процесі всього життя у дітей накопичується сенсорний досвід, збагачується їхнє світосприйняття, активізуються позитивні емоції, пов'язані зі сприйняттям довкілля. Дитина пізнає предметний світ, а також явища природи, суспільне життя шляхом спостереження. Помилкове уявлення про те, що дитина сама все побачить, тому що вона зряча, і почує, тому що вона не глуха, призводить до того, що педагог не приділяє необхідної уваги розвитку цілеспрямованого сприйняття.

Необхідно спрямовувати увагу дітей на виділення в предметах та явищах суттєвих та характерних ознак. У сенсомоторному розвитку дитини молодшого шкільного віку є два шляхи:

1. Засіб порівняння предметів та явищ за тими або іншими ознаками.

2. Від загального цілісного сприйняття предметів до виявлення їхніх окремих якостей та ознак.

У процесі відображення предмета в тій або іншій діяльності перевіряються та уточнюються вже сформовані уявлення дітей. У зв'язку із цим основне завдання щодо сенсомоторного розвитку полягає в тому, щоб сформувати в дітей такі вміння до сприйняття, які б сприяли вдосконаленню процесів малювання, конструювання тощо. Отже, сенсомоторний розвиток має бути нерозривно пов'язаний із продуктивною діяльністю.

Продуктивна діяльність дітей молодшого шкільного віку організовується на таких видах занять, як: малювання, аплікація без наклеювання, конструювання. Успішність дитини в продуктивних видах діяльності залежить від умінь та навичок щодо обстеження предметів і має бути організовано до початку практичних дій. Зазначимо, що обстеження - це спеціально організоване сприйняття предметів із метою використання його результатів у тій або іншій змістовній, продуктивній діяльності.

В обстеженні предметів можна виділити загальні основні моменти незалежно від такої продуктивної діяльності:

1. Сприйняття цілісного образу предмета ("що це?").

2. Вичленовування основних частин цього предмета та зазначення їхніх якостей ("якого розміру?", "якої форми?", "із чого складається?").

3. Визначення просторових взаємовідношень частин відносно одна одної ("що поряд?", "що вище, нижче, праворуч, ліворуч?").

4. Вичленування більш дрібних частин предмета та встановлення їхнього просторового розташування по відношенню до основних частин.

5. Повторне цілісне інтеґроване сприйняття предмета.

Висновок: основним засобом сенсомоторного розвитку дитини в процесі навчання є організовані цілеспрямовані заняття, на яких діти здійснюють ту або іншу продуктивну діяльність. Однак для визначення якостей та властивостей предметів, зіставлення їх можуть бути застосовані також сенсорні дидактичні ігри.

Сенсорними умовно ми будемо називати ігри, основна мета яких - дати дитині нові відчуття: зорові, слухові, тактильні, рухові, смакові та нюхові.

Види сенсомоторних ігор:

1. Ігри з фарбами. Для проведення таких ігор необхідно мати акварельні фарби, пензлі різного розміру, пластикові стаканчики. Ігрові дії полягають у розфарбовуванні прозорої води акварельними фарбами. У процесі гри дитина може, за своїм бажанням, розфарбувати воду в кольори різного відтінку (наприклад: багряний, червоний, рожевий). Під час виконання практичних дій із розфарбовування води дитина розвиває не тільки здатність до сприйняття серійного ряду окремого кольору, але також засвоює назви кольорів та їхніх відтінків.

2. Ігри з водою. Для проведення ігор необхідно мати ємкості різної форми та розміру (відра, стакани, пластикові пляшки, бляшанки, чашки тощо). Ігрові дії полягають у набиранні води в сосуди, переливанні з посудини в посудину, виловлювання іграшок із посудини руками або сачком, митті посуду.

3. Ігри з мильними бульбашками. Для проведення ігор необхідно мати стакан із мильним розчином та трубочки різного діаметра та довжини. Ігрові дії полягають у видуванні мильних бульбашок, спостереженні за ними, утворенні "пінних замків". Ці ігри розвивають реакції щодо спостереження за рухами, формують певні навички щодо вправності та розвитку дихання.

4. Ігри зі свічками. Приготуйте набори свічок: звичайну довгу свічку, плаваючі свічки, маленькі свічки для торта. Ігрові дії полягають у спостереженні за рухом полум'я, здуванні полум'я, здуванні плаваючих свічок, рухом запаленої свічки, рухом диму після загашення свічки, малюванні димом від свічки, розвіюванні рухами руки диму від свічки, вдиханні запахів ароматизованих свічок.

5. Ігри з тінню та світлом. Для проведення гри необхідно мати: брязкальце або указку - ліхтарик із різними насадками, настільну лампу, набір до театру тіней. Ігрові дії полягають у спостереженні за рухами світового зайчика від брязкальця або ліхтарика, рухами персонажів театру тіней, утворенні тіней від різних предметів за допомогою настільної лампи. Ці ігри формують у дітей уявлення про те, що всі предмети мають своє відображення в тіні.

6. Ігри з кригою. Для гри знадобляться формочки різного розміру, вода різного кольору, маленькі іграшки. Ігрові дії полягають у замороженні води в різних формочках, спостеріганні за замороженими в кризі іграшками, розтоплюванні крижаних формочок у долонях, підігріванні шматочків криги над свічкою, приготуванні різнокольорових крижинок. Ігри із кригою формують у дитини уявлення про якості криги: холодна, прозора, різнокольорова, від тепла розтає.

7. Ігри з крупами. Для проведення гри приготуйте в мішечках крупи: гречку, горох, манну крупу, квасолю, рис тощо. Ігрові дії полягають у визначенні виду та якості крупи через занурювання рук дитини в крупу, відшукуванні крупи на дотик без задіяння зорового аналізатора, хованні та відшукуванні дрібних іграшок у крупах, пересипанні круп за допомогою ложки, стаканчиків тощо.

8. Ігри з пластичним матеріалом. Для проведення гри необхідно приготувати солоне тісто різного кольору. Ігрові дії полягають у виготовленні різних предметів із пластичної маси, у скатуванні, підщипуванні, розмазуванні, розрізанні, розминанні, формуванні пластичної маси.

9. Ігри зі звуками. Обладнанням до цих ігор можуть слугувати предмети, які видають різні звуки під час їхнього використання, записи розчленованих звуків (звук крапель, що падають; звук однієї клавіші роялю; шум, утворений при зминанні паперу; нявчання кішки; лай собаки; кудахкання курки тощо) та образних (шум листя в лісі, шум дощу, спів дітей, шум моря, тупотіння стада коней тощо). Ігрові дії полягають у вилученні звуків різної інтенсивності з різноманітних предметів, визначенні, що звучить. Такі ігри розвивають у дітей здатність до розвитку перцептивних дій та дій зіставлення.

10. Ігри з тактильними відчуттями. Для організації таких ігор Вам знадобиться Монтессорі-матеріал: дощечки для ощупування (дерев'яна дошка розміром 24 х 13 см із наклеєними шершавими смужками), тактильна стежка (на смужці махрової тканини викладають гальку, солому, чистий пісок, зернятко вівса, шматок хутра, дерев'яну дощечку), латочки різних тканин, іграшки різної фактури, десять пар дощечок різної на дотик фактури, мішечки з різним зерном, інший природний матеріал. Ігрові дії полягають у визначенні матеріалу на дотик: гладкий, м'який, шершавий, твердий, колючий; зіставленні матеріалу з однаковими та протилежними дотиковими відчуттями, знаходженні ідентичних на дотик матеріалів, побудові серійних рядів за дотиковими відчуттями. Такі вправи розвивають вишукані дотикові відчуття, формують уявлення дітей про те, що всі матеріали мають свої дотикові характеристики.

Дитина приходить у світ із дуже великим потенціалом сенсорних здібностей. Завдання дорослих - виявити їх і своєчасно сприяти їхньому подальшому розвитку. Сенсорний розвиток має важливе значення для повноцінного психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку, адже це час найбільш сприятливий вдосконалення діяльності органів відчуття, накопичення різноманітних уявлень про навколишній світ. Починаючи знайомство з різноманітними видами продуктивної діяльності, дитина зіштовхується з необхідністю розпізнавання і засвоєння зовнішніх якостей предметів та адекватного їхнього використання.

1.2 Поняття, підходи до розуміння ліворукості та лівшества

Проблема ліворукості є однією із найменш досліджених та найскладніших для педагогів-практиків. Тривалий час вважалося, що дітей, які користуються лівою рукою активніше ніж правою, необхідно перевчати, керуючись при цьому загальними вимогами до навчально-виховного процесу. Але, перевчаючи ліворуких дітей, педагоги зіткнулися із надзвичайними труднощами, наслідки яких, як правило, мали прояви і у подальшому житті таких дітей: ліворукі діти переучувалися важко, без бажання, у них часто з'являлися невротичні реакції.

Сучасні наукові дослідження дозволили обгрунтувати труднощі у переучуванні ліворуких дітей. З'ясовано і доведено, що ліворукість - це не примха дитини, а психофізіологічне явище, що зумовлено відмінностями у розподілі функцій між півкулями мозку. У медичній енциклопедії ліворукість розглядається як переважне користування лівою рукою при виконанні різноманітних дій. Як правило, ліворукість генетично зумовлена, але може бути пов'язана із враженнями головного мозку в антенатальному періоді, під час пологів та бути наслідком порушення нормального розвитку центральної нервової системи. Ліворукість є результатом одного із варіантів структурно-функціональної асиметрії мозку на кірковому та підкірковому рівнях організації функцій.

Отже, примушувати ліворуку дитину писати правою рукою - означає пряме втручання у вже сформовану, побудовану складну функціональну систему. Якщо дитина пише лівою рукою, це означає, що процес писання (малювання) регулюється (хоча б частково) правою півкулею головного мозку. Тому, наполягаючи на тому, щоб вона писала правою рукою, дорослі створюють додаткове навантаження для систем лівої півкулі, які у процесі розвитку мозкових структур у такої дитини відповідають за інші функції та процеси.

Відомий спеціаліст М.М.Безруких в своїй книзі "Леворукий ребенок в школе и дома" пише: "Многие гипотезы объясняют, почему человек праворук, рассматривая леворукость как исключение. Согласно одной из них праворукость - следствие ассиметричного расположения внутренних органов. Они смещают центры тяжести вправо, и поэтому необходим упор на левую ногу, чтобы удержать равновесие. Свободнее при этом правая рука, она и тренируется, мышцы ее становятся более развитыми, движения точными. Другая гипотеза, так называемая теория щита и меча, объясняет праворукость необходимостью защищать сердце во время сражений. Воин держал щит левой (пассивной) рукой, а оружие - правой. Многовековая тренировка правой рукой в бесчисленных сражениях и определила ее преимущество. Но почему тогда есть леворукие женщины? Согласно третьей гипотезе "виновницей" леворукости младенца является его мама. Она обычно носит его на левой руке, прижимая к себе. Левая рука ребенка при этом более свободна, что и обеспечивает ей лучшее развитие. Но тогда леворуких должно быть большинство, однако, это не так. Многие исследователи выделяли в качестве причины леворукости условия воспитания, требования среды. Причем влияния среды могут сильно различаться, но традиционное соотношение леворуких и праворуких мало зависит от условий жизни людей. Однако вариант социальных влияний при возникновении леворукости мы не можем исключить полностью".

За роботу правої руки відповідає, як вважається, домінантна ліва півкуля мозку, яка виконує функції аналітичного центру: тут відбувається накопичення та детальний аналіз інформації, яка надходить, та її логічне осмислення. Центр мови також розташований в лівій півкулі, він керує процесами і письма, і читання.

Права півкуля - своєрідний "творчий центр ", зосередження інтуїції і цілісного сприймання. Кінцівками ж півкуля керує перехресно: коли дитина працює лівою рукою, команди йому подає права півкуля, і навпаки. Нерідко буває, що при уражені лівої півкулі головного мозку його функції частково приймає на себе права півкуля, і тоді домінуючою стає ліва рука. Той самий результат спостерігається і в тому випадку, коли травмується права рука, особливо якщо це відбувається у ранньому віці. Ліва рука змушена приймати на себе більш активну роль, тому що спочатку права не працює, потім працювати нею стає боляче, незручно, і в результаті ведучою стає ліва рука, хоча психофізіологічними особливостями дитини це не обумовлено. Нарешті, відбувається і так, що в сім'ї дитина бачить, як старший брат, або мама, або улюблений дідусь пише, їсть і бере телефонну трубку лівою рукою. Через бажання наслідувати таку цікаву звичку багато значущої для дитини людини дитя також починає частіше користуватися лівою рукою. А батьки, знаючи, що ліворукість часто передається за спадком, зовсім не дивуються і починають вважати, що в сім'ї росте ще один лівша. Зараз феномен лівшества багато вивчається, результати цієї роботи дозволяють змінювати стереотипне сприйняття лівш і навіть послідовно виробляти методики їх вивчення. Вчені, які займаються проблемою лівшества, пропонують різноманітні концепції його виникнення і відповідно говорять про різні психологічні особливості лівшей. Для реалізації диференційного підходу до ліворуких дітей не достатньо проявляти до їх поведінки та навчання інші, ніж до правшей, вимоги. Необхідно враховувати різноманітні причини ліворукості, а також диференціювати самі поняття "ліворукість" і "лівшество". Ліворукість визначає тільки ведучу руку, тоді як лівшество - комплексна характеристика. Адже крім руки у людини є ведуче око, ведуча нога, ведуче вухо. Одним із найважливіших питань, обумовлюючих підхід до лівшей, є питання щодо причин ліворукості. Вони можуть бути різними. За походженням ліворукості дітей можна розділити, як мінімум, на три групи.

Перша група - це діти з генетично закріпленою ліворукістю, тобто ті, де має місце спадковий чинник. Причому закон спадкоємства нам поки не відомий, хоча вірогідність народження дитини-лівші у двох ліворуких батьків надзвичайно висока. Вважається, що існує ген правого зрушення, тобто праворукості, а ліворукість випадає як випадковий варіант. І ліворукість може виявитися по-різному: у бабусі, дочки, внучки, правнучки. Ми не можемо сказати, по чоловічій чи по жіночій лінії виявиться ця спадковість. Це напрям майбутніх досліджень. У разі генетично закріпленої ліворукості, так само як і у праворуких дітей, можуть бути всілякі індивідуальні варіанти розвитку: від безумовної талановитості до середніх здібностей.

Друга група - діти з компенсаційною ліворукістю. Тут ситуація набагато складніша, тому що компенсації виникають при дисфункції в розвитку мозку. В цьому випадку бувають найрізноманітніші ситуації. Все залежить від того, яка частка мозку уражена або яка зона кори не сформована. Діти з компенсаційною ліворукістю - особлива група. Якщо ми візьмемо, наприклад, праворуких дітей з якоюсь дисфункцією розвитку мозку, то у них буде великий комплекс проблем в розвитку, ніяк не пов'язаних з тим, яка рука у дитини активніша. Це досить складні проблеми компенсації функцій, в які входять і функціональна організація мозку, і нервово-м'язова регуляція, і багато що інше. В даний час ведуться два паралельні дослідження по вивченню психофізіологічних особливостей розвитку хлопчиків і дівчаток 6-7 років. Дошкільний період дуже важливий для всіх дітей, і особливо важливо правильно підготувати до школи дитину-лівшу. Якщо говорити про відсоткове співвідношення цих двох груп, то воно виглядає так: з 20-25 % левшей приблизно 9-11 % генетично закріплених, а друга половина має компенсаційну ліворукість.

Третя група - механічна. Права активна рука може бути пошкоджена в найактивніший вік, коли дитина тільки починає використовувати руку для різних маніпуляцій. І якщо у цей момент рука травмована і довго болить, то дитина починає працювати активніше лівою рукою.

Окремо потрібно розглядати псевдоліворукість. До деякого віку (приблизно до 5 років) у дитини якесь із півкуль формується як домінуюче по відношенню до даної руки (наприклад, у правшей - ліва півкуля). Але така особливість мозку, як пренатальна, або перинатальна (не достатня кількість стовбурових новоутворень мозку) приводить до атипії психічного розвитку, яка, в свою чергу не дає формуватися ні міжпівкульній взаємодії, ні спеціалізації півкуль. Таким чином, у дітей з атипією психічного розвитку не формується домінантність правої або лівої півкулі по відношенню до руки. Тоді спостерігається псевдоліворукість, або, що зустрічається частіше, приблизно рівне використання обох рук.

Крім всього перерахованого можливий розвиток у дітей так званого "прихованого лівшества", тобто зміна домінуючої півкулі. Момент зміни є тим критичним періодом, коли основні функції центральної нервової системи рівномірно розділені між двома півкулями, після чого починає домінувати права півкуля. Таких людей можна умовно назвати "психічними" лівшами або "прихованими" лівшами, в тому розумінні, що їх ознаки лівшества не пов'язані з домінуванням лівої руки.

1.3 Психологічні особливості ліворуких дітей молодшого шкільного віку

У ліворуких була виявлена більша, ніж у праворуких, різноманітність психофізіологічних характеристик. Російськими вченими було проведено дослідження емоційної сфери через сприймання ароматів. В ході експерименту звернули на себе увагу відмінності праворуких, ліворуких та амбідекстрів у здатності диференціювати приємний, неприємний та нейтральний аромати. Ліворукі та амбідекстри найбільш точно оцінювали неприємні аромати. За результатами досліджень був зроблений висновок: праворукі виявляють високу чуттєвість до емоцій позитивного знаку, а для ліворуких та амбідекстрів характерна перевага емоцій негативного знаку, тобто вони більш песимістичні. Півкулі можуть взаємодіяти або витісняти один одного. Протягом першого року після народження права півкуля інтенсивно розвивається, але потім послідовно ліва його фактично витісняє. Протягом всього дошкільного періоду дитини переважає активність правої півкулі не тільки в образній, але й в словесній діяльності. Приблизно до чотирьох років права та ліва півкуля однаково підключені до формування мови. Кожна дитина в віці до 5 років легко, надійно, без словника засвоює рідну мову. Але вивчення іноземної мови, почате в середній школі, може продовжуватися довгі роки і часто безуспішно. Це пояснюється також і сучасною роботою півкуль при засвоєнні мови в дитинстві. Є один важливий факт - чим більше лівих ознак у дитини, тим повільніше зріють структури, які пов'язують обидві півкулі мозку. Розвиток взаємодії між півкулями відбувається паралельно дозріванню пучків волокон, які зв'язують їх, - комісур. А поки вони не дозріли, півкулі працюють в більшій мірі не залежно. В перші 2-3 роки життя формуються зв'язки на рівні стовбура мозку. Це найнижчий рівень взаємодії, який забезпечує сумісну регуляцію руху, дихання, биття серця, сну, травлення. Таким чином, на цьому рівні передається інформація, пов'язана з життєзабезпеченням організму. Пізніше в віці 3-7 років, активно дозріває зв'язок більш складного рівня, через який передається інформація з різних каналів, яка забезпечує роботу пам'яті. В цьому віці закладається асиметрія пізнавальних процесів. І нарешті, з 7 до 12-15 років формуються зв'язки, які здійснюються завдяки дозріванню мозолистого тіла. Воно пов'язує різноманітні відділи кори головного мозку між собою. Як раз в цей період дозрівають і лобні частини, які відповідають за ціле направлену активність. Тому мозолисте тіло активно вмикається в розподіл навантаження лобних частин лівої та правої півкуль. Очевидно, що затримка дозрівання зв'язків між півкулями може змінити перерозподіл навантаження між ними, а отже, вплинути на особливості формування пізнавальних процесів у дошкільників. Схоже, швидкість дозрівання структур, які відповідають за розвиток асиметрії, запрограмована генетично. Багаторазово було підтверджено і на тваринах, і на людях, що виражена рухова асиметрія пов'язана з кращими показникам пам'яті. Подібні ж закономірності були виявлені і для інтелекту, оціненого за методикою Векслера. Виявилось, що високі показники інтелекту (більше 130 балів) мали хлопчики, у яких був виражений лівий і правий профіль. Число дівчат з високим значенням коефіцієнта інтелекту виявилось більше в групі з правим профілем. В групах і хлопчаків, і дівчаток зі змішаними профілями число дітей з високим інтелектом було менше в три рази в порівнянні з групами, в яких виділялась одностороння асиметрія (або всі ознаки ліві, або - праві). Кращі показники і пам'яті, і інтелекту при вираженій асиметрії пояснюється тим, що встановлення зв'язків в межах однієї півкулі відбувається швидше, ніж при міжпівкульному переносі інформації. Вважається, що інтелект визначається високими швидкісними характеристиками обробки інформації. В такому випадку діти, у яких синтез інформації під час розв'язку задач відбувається в одній півкулі,виявляються в більш виграшній ситуації, ніж діти, яким необхідна взаємодія півкуль, оскільки обробка сенсорних та моторних показників мозаїчно розташована в півкулях. Враховуючи незрілість мозолистого тіла, яке пов'язує півкулі в дошкільному віці, можна уявити, що основна затримка при розв'язувані задач пов'язана з переносом інформації. Однак ми знаємо, що рівень інтелекту не тільки визначається асиметрією, але й залежить від багатьох інших факторів.

Під час одного досліду були вивчені стійкість уваги, об'єм пам'яті, швидкість сенсомоторної реакції, розвиток моторики кисті ведучої руки і рівень адаптації у дітей старшої групи дитячого садка перед випуском в школу і через рік, в кінці першого навчального року. Виявилось, що діти з правим типом профіля мали кращі показники пізнавальних здібностей в порівняні з рештою ( у виборці не виявилось дітей з лівим та симетричним профілями). Але діти зі змішаним профілем були більш адаптовані до школи. Слід пам'ятати, що люди з переважно лівим ознаками більш ефективно адаптуються до природних факторів середи, а не до соціальних умов, де в них більша вірогідність зриву під час стресу в порівнянні з іншими варіантами профіля. Їх не адаптованість може проявлятись в ситуаціях, які сприяють розвитку тривожності та страху. Відомо, що діти з вираженими лівими ознаками більш емоційні. Спокійні, зручні умови не впливають на прояв їх високих інтелектуальних здібностей. Однак будь-які міжособистісні конфлікти, труднощі при входженні в колектив можуть в деякій мірі змінити і результати їх інтелектуальної діяльності. Досить часто дитина з лівим профілем, полюбивши якого-небудь вчителя, демонструє високі досягнення по його предмету. І навпаки, у випадку неприязного відношення він переносить своє відношення до вчителя на предмет в цілому. Всі діти в 6-7 років дуже залежні від емоційного контакту з дорослим, але все ж таки діти з правим та змішаним профілями можуть дистанціюватись від дорослого і простіше відноситись до конфліктних ситуацій. Ця чутливість дитини з лівим профілем залежить від умов його життя в сім'ї. Конфліктність всередині сім'ї, висока тривога батьків (у яких також є лівий профіль) можуть спровокувати у такої дитини відповідну тривогу, іпохондричні скарги. В свою чергу, тривожні батьки можуть активно реагувати на іпохондричні прояви дитини гіперопікою, контролем стану його здоров'я, а в дитини, у відповідь на таку поведінку дорослих, вже повторно виникають боязкість і низький самоконтроль. Схожа мета події може підсилюватись при потраплянні в школу, в якій по тим або іншим причинам вимог будуть перевищувати можливості дитини. Таке перевищення можливе через те, що, переживаючи за здоров'я своєї дитини, батьки до школи не розвивали в ній самостійність, відповідальність, прагнення довести до кінця почату справу. Затримка розвитку структур мозку у дитини не свідчить про проблеми розвитку, а говорить про індивідуальний час готовності дитини до тієї чи іншої діяльності. У вчителів залишається єдина можливість - чекати, поки відповідні мозкові структури досягнуть стану зрілості. Це не означає, що чекання має бути пасивним. Воно торкається лише того результату, який потрібно прогнозувати на даному етапі, а не про відсутність специфічних дій. Самі ж дії можуть мати два аспекти: загально закріплюючі, забезпечуючи повноцінний розвиток мозку та цілеспрямовані заходи по засвоєнню конкретної навички. Умови ефективного розвитку мозку дитини досить відомі, необхідно їх тільки виконувати. Мозок потребує до 20% всього кисню, і будь-яка його нестача лишає мозок енергії для розвитку. Тому дитина потребує у регулярних прогулянках. Друга умова ефективного розвитку мозку - регулярна рухова активність. Стимулюючи розвиток м`язів, ми підсилюємо активність структур мозку, які ними керують. Сумісні дії рук та ніг потребують проведення імпульсів з півкулі в півкулю, а отже, збуджують не лише відповідні частини кожної півкулі, але й мозолисте тіло. Розвиток пізнавальної та емоційної сфери дитини також буде впливати на дозрівання його мозку. Але когнітивна діяльність має бути їй під силу, викликати цікавість та не провокувати втому - процес, який, навпаки, затримує розвиток, в тому числі і нервової системи. Будь-якому уважному дорослому під силу нагляд за тим, наскільки відповідає когнітивна робота можливостям дитини. Наполеглива, постійна робота на позитивних емоціях дозволить дитині послідовно долати труднощі.

На теперішній час існує кілька поглядів на природні властивості лівшей в порівнянні з правшами.

Перший заснований на тому, що показники поведінки і нервово-психічної діяльності у лівшей гірші, ніж у правшей. Прибічники цього підходу проводять данні про частоту лівшества серед хворих епілепсією, олігофренією, шизофренією, спадковим алкоголізмом, а також той факт, що, стаючи дорослим, ці обличчя зберігають низькі адаптаційні можливості, визначену "крихкість" психологічної діяльності, схильність до короткочасної декомпенсації.

Другий підхід стверджує рівність правшей та лівшей.

Згідно третього підходу, лівші володіють більш високими показниками нервово-психічної діяльності та великими адаптаційними можливостями, ніж правші. Обгрунтовано це тим, що лівші постійно проходиться адаптуватися до "правостороннього" світу. В якості доказу вірності цього підходу можна провести цілий список великих лівшей, серед яких є римські імператори Тиберій та Юлій Цезар, полководці Олександр Македонський, Наполеон, вчені Дж. К. Максвел, І. П. Павлов, художники Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, письменник Льюіс Керрол, актор Чарлі Чаплін, і нарешті, президент США У. Клінтон та багато ін.

Єдиної теорії (погляду) на даний момент немає. Впевнено можна стверджувати лише одне: мозок лівшей побудований деяким особливим способом. Більш того, функціональна організація мозку кожного лівші унікальна в порівнянні з такою ж у інших лівшей та амбідекстрів. Точно встановлено, що лівші не є "дзеркальним відображенням " правшей.

На мою думку, всі три погляди мають право на існування, до того ж по суті вони відповідають основним концепціям виникнення лівшества, а отже і доповнюють один одного. До того ж негативні та позитивні властивості лівші можуть бути двома сторонами однієї й тієї ж медалі.

Висновок до 1 розділу

Сенсорний розвиток дитини - це розвиток її сприйняття й формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їхню форму, колір, величину, положення в просторі, а також запах, смак тощо. З розвитком сенсорики в дитини з'являється можливість оволодіння естетичними цінностями в природі й суспільстві. Із сприйняттям предметів і явищ довкілля починається пізнання, тому сенсорні здібності є фундаментом розумового розвитку.

Сенсомоторний розвиток дитини - це процес як цілеспрямований, так і опосередкований. Звідси сенсомоторний розвиток може бути організований як на заняттях, так і в повсякденному житті.

У процесі всього життя у дітей накопичується сенсорний досвід, збагачується їхнє світосприйняття, активізуються позитивні емоції, пов'язані зі сприйняттям довкілля. Дитина пізнає предметний світ, а також явища природи, суспільне життя шляхом спостереження. Помилкове уявлення про те, що дитина сама все побачить, тому що вона зряча, і почує, тому що вона не глуха, призводить до того, що педагог не приділяє необхідної уваги розвитку цілеспрямованого сприйняття.

Ліворукість - це не примха дитини, а психофізіологічне явище, що зумовлено відмінностями у розподілі функцій між півкулями мозку. У медичній енциклопедії ліворукість розглядається як переважне користування лівою рукою при виконанні різноманітних дій. Як правило, ліворукість генетично зумовлена, але може бути пов'язана із враженнями головного мозку в антенатальному періоді, під час пологів та бути наслідком порушення нормального розвитку центральної нервової системи. Ліворукість є результатом одного із варіантів структурно-функціональної асиметрії мозку на кірковому та підкірковому рівнях організації функцій.

Необхідно враховувати різноманітні причини ліворукості, а також диференціювати самі поняття "ліворукість" і "лівшество". Ліворукість визначає тільки ведучу руку, тоді як лівшество - комплексна характеристика. Адже крім руки у людини є ведуче око, ведуча нога, ведуче вухо.

Впевнено можна стверджувати лише одне: мозок лівшей побудований деяким особливим способом. Більш того, функціональна організація мозку кожного лівші унікальна в порівнянні з такою ж у інших лівшей та амбідекстрів. Точно встановлено, що лівші не є "дзеркальним відображенням" правшей.

Розділ 2. Дослідження індивідуального профілю латеральної організації у дітей молодшого шкільного віку

2.1 Методи дослідження профілю латеральної організації у дітей молодшого шкільного віку

Визначення провідної руки у дитини на думку більшості дослідників можливе з раннього віку. У віці до 4-5 років деякі дослідники говорять, що робити які-небудь прогнози малоефективно. Починаючи з 4-5 місяців і до 2 років у дитини відбуваються хвилеподібні зміни. З 2 до 4 років руки малюка практично рівноцінні і однаково активні, причому більша частина дій відбувається обома руками, і тільки після цього віку, тобто з 4-4,5 років, формується стійка перевага однієї руки над іншою.

Зазвичай в молодшому дошкільному віці батьки і вихователі рідко звертають увагу на те, яка рука у дитини ведуча, але тоді, коли дитина починає більше малювати, вчиться писати, починає активніше маніпулювати в своїй діяльності одній з рук (зазвичай в 4--5 років), на це звертають увагу і, як правило, дорослі вимагають "змінити" руку. Особливу увагу на провідну ліву руку звертають в сім'ях з так званою спадковою ліворукістю, тобто в сім'ях, де ліворукість спостерігається у батьків, братів, сестер, бабусь, дідусів. Найчастіше саме ці батьки турбуються, помічаючи, що дитина надає перевагу лівій руці замість правої, саме вони прагнуть перенавчити дитину ще до школи.

Існує декілька способів визначення ведучої руки: один з них -- опитувальник, другий, -- експериментальне тестування в діяльності при виконанні дітьми побутових і графічних дій. Не зупиняючись детально на методиці і техніці подібних досліджень, ми хочемо привести спрощений варіант тестування, запропонований співробітниками НДІ фізіології АПН СРСР М. Г. Князевою і В. Ю. Вільдавським. Ці тести містять ігрові завдання, підібрані з урахуванням способів маніпулювання, властивих дітям дошкільного і молодшого шкільного віку. При виконанні тестування вчитель повинен сісти напроти дитини (краще за столом), але не збоку. Атмосфера повинна бути спокійною, доброзичливою, не слід фіксувати увагу дитини на тому, що ви визначаєте "рукість". Можна почати тестування наступними словами: "Зараз ми з тобою пограємо" або "Давай ми попрацюємо разом: я даватиму тобі завдання, а ти постарайся їх добре виконати". Всі пристосування, допомога, предмети треба покласти перед дитиною суворо на середину столу на рівній відстані від правої і лівої руки.

Перше завдання -- малювання. Покладіть перед дитиною лист паперу і олівець (фломастер), запропонуєте йому намалювати те, що він хоче (або може). Не квапите дитину. Після того, як він закінчить, попросите його намалювати те ж саме іншою рукою. Часто діти відмовляються: "Я не умію", "У мене не вийде".Можете заспокоїти його: "Я знаю, що це важко намалювати такий же малюнок правою (лівою) рукою, але ти постарайся", підбадьорити, що він робить все вірно. У цьому завданні враховується не тільки якою рукою дитина працює, але і при роботі якою рукою краще якість виконання малюнка.

Друге завдання -- відкриття невеликої коробочки, наприклад сірникової коробки. Дитині пропонується декілька коробочок (можна пофарбувати їх в різні кольори або обклеїти кольоровим папером). Завдання: "Знайди сірник в одній з коробочок". Ведучою вважатиметься та рука, яка здійснює активні рухи: закриває, відкриває, виймає сірник.

Третє завдання -- побудова колодязя з сірників. Ведуча -- та рука, якою активніше виконуються всі дії.

Четверте завдання -- гра в м'яч. Потрібний невеликий (можна тенісний) м'яч, який можна кидати і ловити однією рукою. М'яч кладеться на стіл прямо перед дитиною, і ви просите дитину якомога точніше кинути його в якусь заздалегідь намічену ціль кілька разів. Ведуча -- та рука, якою дитина кидає м'яч.

П'яте завдання -- вирізування ножицями по контуру малюнка на будь-якій листівці (вирізувати квітку, машину, Чебурашку і т. п.). Ведуча -- та рука, якою дитина тримає ножиці. Але буває і так, що дитина погано володіє ножицями: він просто тримає їх і активніше працює (повертає листівку) іншою рукою. В цьому випадку спробуйте попросити його узяти ножиці в іншу руку і оцініть, якою рукою завдання виконується краще.

Шосте завдання -- нанизування бісеру, намистинок або ґудзиків на голку з ниткою. Ведучою вважається та рука, яка виконує активний рух незалежно від того, в якій руці голка. Активний рух може здійснювати як рука з голкою, так і рука, що тримає і насаджує намистинку або ґудзик на голку.

Сьоме завдання -- виконання обертальних рухів при відкритті і закриванні кришок на пляшечках. Пропонують 2--3 пляшечки з кришками, що закручуються (краще від мазей, ліків з широкою кришкою). Ведуча -- та рука, яка здійснює активні рухи (крутить кришку або пляшечку).

Восьме завдання -- розв'язування вузликів. Заздалегідь потрібно нещільно зав'язати декілька вузликів (на невеликій відстані) з шнура середньої товщини. Ведуча -- та рука, яка розв'язує вузлик.

Дев'яте завдання -- "Побудуй з кубиків будинок, машину, фортецю і т. д.". У цьому завданні оцінити провідну руку важче, ніж в попередніх, оскільки цей вид роботи діти виконують зазвичай двома руками. Тому не квапте дитину, а простежте, якою рукою частіше вона бере, укладає, поправляє кубики.

Якщо ви відмітили, що дитина втомилася, треба дати йому можливість відпочити, встати, розім'ятися. При виконанні завдання не слід фіксувати увагу на тому, якою рукою малюк це робить, і, звичайно, краще тестувати дітей поодинці.

Для того, щоб мати об'єктивні результати виконання кожного завдання, зручно в ході дослідження заповнювати протокол (тоді не потрібно буде все "тримати в пам'яті", згадувати).

Ще одне дуже важливе питання необхідно з'ясувати і занести в протокол: чи є у дитини родичі-лівші (брати, сестри, батьки, бабусі, дідусі). Можна зробити це в процесі бесід з батьками, можна (і навіть потрібно) поставити це питання в анкету знайомства з хлопчиком або дівчинкою при записі в школу або в перші дні навчання. За наявності сімейної ліворукості знак плюс заноситься в графу "Ліва рука", за відсутності -- в графу "Права рука".

Ліворукою вважатиметься та дитина, у якої в графі "Ліва рука" більше плюсів. Якщо дитина однаково добре володіє і правою і лівою рукою, то вибір руки для листа визначатиметься не тільки тим, якою рукою він малює і пише, але і тим, яка якість малюнка і лівою, і правою рукою.

Для точнішого визначення індивідуальних особливостей ліворуких дітей необхідно враховувати всю сукупність асиметрій людини. Тому в сучасній психології уживається термін "індивідуальний профіль латеральності організації функцій" (ПЛО), який позначає певне поєднання сенсорної і моторної асиметрії.

Для достовірного визначення ПЛО (а тим самим і виявлення можливого лівшества) розроблена методика, яка включає три групи тестів: мануальні, слухо-мовні і зорові.

1.Переплетення пальців рук.

Завдання: "Швидко, не думаючи, переплітаючись пальці обох рук"

(мал. 1) Приклад методики "Переплетення пальців рук"

Скільки б разів не повторювалася прохання, зверху завжди виявляється великий палець однієї і тієї ж руки, як правило, провідною (правою у правшів і лівої у лівшів).

Попросіть змінити положення переплетених пальців на протилежне. Така операція потребують деякої підготовки (обмірковування) і викличе відчуття незручності.

2. Схрещування рук, або "поза Наполеона"

Провідною вважається та рука, кисть якої перший направляється на передпліччя іншої руки і опиняється на ньому зверху, тоді як кисть іншої руки опиняється під передпліччям ведучої руки. Проба виконується кожним суб'єктом в одній і тій же послідовності.

Якщо правші або лівші запропонувати виконати пробу в протилежній послідовності, то це викличе утруднення, відчуття незручності пози і бажання перемінити її на зручну.

(мал. 2) Приклад методики "Схрещування рук, або "поза Наполеона"

3. Аплодування.

При аплодування активніша і більш рухлива ведуча (частіше права) рука, яка здійснює ударні руху про долоню неведущей (частіше лівої) руки. Цей тест має велику інформаційну цінність.

4. Тест на заведення годинника.

Ведуча рука виконує активні, точно дозується руху, за допомогою яких проводиться заведенням годин; не ведуча рука фіксує годинник.

5. Проведення вертикальних ліній.

Для визначення ведучого вуха використовуються такі методи:

Для вивчення асиметрії слуху можна скористатися простими, загальнодоступними прийомами і методиками, що не вимагають використання спеціальних пристосувань.

Тест "Шепіт".

Експериментатор щось говорить випробуваному пошепки. При рівності гостроти слуху випробуваний підставляє до мовця провідне вухо, тобто вухо, яким легше і швидше усвідомлюється почуте.

Тест "Цокання годинника".

Випробуваному пропонується оцінити гучність цокання годинника тим і іншим вухом. При цьому наголошується, до якого вуха він підносить годинник в перший раз і чи однаково чує цокання різними вухами.

Для визначення ведучого ока використовуються такі методи:

1. Тест "Моргання одним оком". Випробуваного просять моргнути одним оком. Закривається зазвичай не ведуче око.

2. Тест "Розглядання в підзорну трубу". Розглядання робиться зазвичай провідним оком.

3. Проба Розенбаха.

Випробуваний тримає вертикально у витягнутій руці олівець і фіксує його двома очима на певній точці, що відстоїть на 3-4 м. Поперемінно закриває один і інше око. Провідним вважається очей, при закритті якого олівець зміщується убік.

Інший варіант: у темній кімнаті випробуваного просять зафіксувати поглядом запалену свічку, а потім прикрити язичок полум'я вказівним пальцем витягнутої руки. Перебуваючи збоку, експериментатор бачить очі випробуваного і визначає, на який з них падає тінь від пальця (вона падає на провідний очей). Цей тест має ту перевагу, що ним можна користуватися при визначенні провідного ока у дітей дошкільного віку.

4. Тест "Карта з дірою".

У аркуші щільного паперу розміром 5 х 10 см в центрі вирізається отвір 1x1 см; тримаючи цей лист на відстані 30-40 см, випробуваний фіксує через отвір предмет, що у 2-3 м від нього; при закриванні ведучого очі предмет зміщується.

5. Тест на виявлення особливостей м'язів не ведучого ока.

Фіксуючи погляд на кінчику пальця, випробуваний наближає палець до перенісся до 2-3 см. Не ведуче око при цьому починає здійснювати горизонтальні коливальні рухи.

Для визначення ведучої ноги використовуються такі методи:

Можна використовувати легкодоступні, не потребують спеціальних пристосувань тести: підстрибування на одній нозі, вставання на стільці на коліна, сходження зі стільця, крок вперед і крок назад. Нога, що виконує рух першої, вважається провідною.

1.Закидання ноги на ногу.

Вважається, що зверху часто виявляється функціонально переважна нога.

2. Тест "Скакалка".

Випробуваному пропонується зробити кілька стрибків через скакалку. Робоча нога піднімається першим і стає попереду неведущей.

3. Тести з м'ячем.

Ці тести спрямовані на уточнення переважання однієї з ніг у координації, точності рухів і програмуванні зусиль для їх здійснення. В одному з тестів випробуваному пропонується потрапити м'ячем у ціль ударом правої або лівої ніг. В іншому тесті випробовуваний повинен підкинути м'яч однієї з ніг до рук експериментатору.

4. Вимірювання довжини кроку.

Кроки провідної ноги довші, ніж не ведучої. Цей тест можна проводити так, щоб залишалися сліди від підошви взуття правої і лівої ніг: виміряти довжину п'яти або десяти кроків кожної ноги і обчислити середньоарифметичну величину для кожної ноги.

5. Тест "Руху листа".

Обстежуваного просять здійснити роздільно правою і лівою ногою руху, необхідні для написанні букв або слів. Це можна зробити в положенні сидячи, зігнувши спину і в положенні стоячи, витягнувши ногу і відводячи її вперед, назад або назовні. "Пише" точніше і легше ведуча нога.

У сучасній психології вживається термін "індивідуальний профіль латеральности організації (ПЛО) функцій", який позначає певне поєднання сенсорної і моторної асиметрії людини. Але тільки сукупність усіх разом узятих асиметрій, що визначаються за допомогою вищенаведених тестів, більш точно відображає стан міжпівкульних асиметрій і межполушарного взаємодії.

Для більш достовірного визначення ПЛО (а тим самим і виявлення можливого левшества) розроблена наступна методика, яка включає три групи тестів: мануальні, слухо-мовні і зорові.

Для виявлення ступеня асиметрії в різних системах застосовується і спеціально розроблена методика бальної оцінки.

У моторній системі використовується 2-бальна шкала. Якщо при переплетенні пальців зверху знаходиться великий палець правої руки - 1 бал, лівої руки - 0; якщо при схрещуванні рук на грудях вгорі знаходиться лікоть правої руки - 1 бал, лівої - 0; якщо при аплодування зверху знаходиться права рука - 1 бал, ліва - 0. Якщо при проведенні вертикальних ліній виявлена правобічна асиметрія - 2 бали, лівостороння - 0, асиметрія відсутня - 1 бал.

У слухово-мовленнєвої системі для оцінки ступеня асиметрії використовується 4-бальна шкала: при правобічної асиметрії в обох тестах - 4 бали, при амбідекстрія - 2 бали, при лівосторонньої асиметрії - 0.

У зорової системі використовується 2-бальна шкала: якщо обидва тести виявляють домінування правого ока - 2 бали; якщо при одному тестуванні ведучим був правий, а при іншому лівий - 1 бал; якщо в обох тестах відзначається домінування лівого ока - 0 балів.

Згідно даній системі, максимальна кількість балів може дорівнювати 11 ("чисті правші"), мінімальне - 0 балів ("чисті лівші").

За співвідношенням всіх трьох видів асиметрії (за схемою "рука-вухо-око") можуть бути виділені наступні вісім профілів, де П-переважання правої функції, Л - лівою, А - рівність функцій: ППП, ППЛ, ПЛП, ПЛЛ, ЛЛЛ, ЛПП, ЛПЛ, ЛЛП. Перші чотири профілю характеризують різні види праворукості, останні чотири - ліворукості. Однак дана схема не враховує рівне функціонування обох рук. .

Ключ для визначення профілю латеральної організації

Варіанти ПЛО	Характеристика типу
ППП	"Чисті" правші
ППА ПАП ПАА ПАЛ ПЛА ППЛ ПЛП ПЛЛ	праворукі
AAA АПП АПА ААП АПЛ АЛП ААЛ АЛА АЛЛ	амбідекси
ЛПП ЛПЛ ЛЛП ЛНА ЛАП ЛЛА ЛАЛ ЛАА	ліворукі
ЛЛЛ	"Чисті" лівші

2.2 Результати дослідження профілю латеральної організації у дітей молодшого шкільного віку

Нами було проведено дослідження між профілями латеральності між правшами та лівшами методом математичних розрахунків нами було опитано 15 учнів 1 класу ЗОШ № 25 м. Кіровограда, з них 10 дівчат та 5 хлопців, віком від 6-7 років.

Досліджувані були опитані за допомогою методики, що давала можливість визначити індивідуальний профіль латеральності Методика складається з моторних (рука (5 варіантів), нога(4 варіанти)) та сенсорних(око(3 варіанти), вухо (2 варіанти)) проб, а також містить питання про наявність в сім`ї опитуваних ліворуких родичів, що дає можливість спостерігати за спадковістю. Розрахунки, за якими проводилось визначення домінування правої чи лівої асиметрії мозку, визначались за формулою, яку запропонували Брагіна Н.Н та Доброхотова Т.А.: