Основи психології
Наука, що вивчає факти, закономірності й механізми психіки. Головні ознаки психіки. Процеси активного відображення людиною дійсності в формі відчуттів, сприймань, мислення, почуттів та інших явищ психіки. Пізнавальні та емоційно-вольові психічні процеси.
| Рубрика | Психология |
| Вид | учебное пособие |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.10.2013 |
| Размер файла | 3,1 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
РОЗПОДІЛ. При концентрації уваги зберігається можливість її розподілу, який виявляється в одночасному виконанні людиною двох або іноді навіть трьох видів діяльності. Хоча і в цьому випадку людина більше зайнята однією певною діяльністю, яка забезпечується певним осередком оптимального збудження, інша ж діяльність відбувається автоматично, забезпечуючись менш активними в даний момент ділянками кори. Умовами розподілу є достатнє володіння певними видами діяльності, способами та автоматизмом виконання.
ОБ'ЄМ. Кількість об'єктів актуально усвідомлених людиною в даний момент. Використовується також поняття ОБСЯГ під яким розуміють кількість об'єктів, яку людина може сприйняти з певною якістю і чіткістю в одному акті сприймання за найкоротший час. Як об'єм, так і обсяг залежать від змісту матеріалу, його структурованісті смисловими зв'язками, від інтересу особистості до об'єктів та від тих вольових зусиль, що їх докладає людина.
УВАЖНІСТЬ ТА ЇЇ ТИПИ
УВАЖНІСТЬ - стійка властивість особистості, яка характеризується її послідовною спрямованістю та зосередженістю на певних об'єктах діяльності;
НЕУВАЖНІСТЬ - нестійкість уваги, поверхова її зосереджуваність, нездатність людини тривало затримуватися на виконуваному нею завданні, легке відволікання, розсіюваність її уваги.
ПЕРШИЙ ТИП НЕУВАЖНОСТІ: розсіяність виникає при відволіканні й дуже малій інтенсивності уваги, надзвичайно легко й мимовільно переключається з предмета на предмет, ні на одному не затримуючись. Цей тип неуважності образно називають "пурхаючим".
ДРУГИЙ ТИП НЕУВАЖНОСТІ: неуважність відзначається надзвичайно високою інтенсивністю уваги до одних подій, предметів або явищ і важке переключення на інші. Цей тип неуважності називають "липучою увагою".
ТРЕТІЙ ТИП НЕУВАЖНОСТІ: неуважність як результат перевтоми людини, її поганого самопочуття.
При деяких органічних захворюваннях мозку, насамперед його лобних долей, спостерігається патологічний розлад уваги, який може мати наступні прояви:
виникає розсіяність, що проявляється в нездатності до довготривалого інтенсивного зосередження, а також в легкому та частому відволіканні;
велика інертність та незначна рухливість уваги;
надмірна рухливість уваги;
патологічна фіксація на обмеженому колі уявлень і думок.
ГОЛОВНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ПОНЯТТЯ ЗА ТЕМОЮ:
АНАЛІЗАТОР - анатомо-фізіологічна структура, в якій відбувається виникнення відчуття; складається з трьох частин: аналізатора, провідникового нервового шляху, центру, де й виникає відчуття.
ВІДЧУТТЯ - найпростіша форма психічного відображення, притаманна і тваринам, і людям, що забезпечує пізнання окремих властивостей предметів та явищ при їх безпосередньому впливі на органи чуття.
ВИДИ УВАГИ - мимовільна, довільна, післядовільна.
ВИДИ МИСЛЕННЯ ЗА ЗМІСТОМ - практичне: наочно-дійове, наочно-образне та теоретичне (абстрактно-логічне): теоретичне понятійне, теоретичне образне (творче).
ВИДИ ПАМ'ЯТІ ЗА ЗМІСТОМ - рухова, образна, словесно-логічна, емоційна.
ВИДИ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОХОДЖЕННЯМ - генетична, прижиттєва, імпринтинг.
ВИДИ ПАМ'ЯТІ ЗА ТЕРМІНОМ - короткотривала, довготривала, оперативна.
ДЕДУКЦІЯ ТА ІНДУКЦІЯ - основні логічні механізми забезпечення руху знання до нового умовиводу.
ІНТЕЛЕКТ - загальна пізнавальна здібність, що визначає здатність людини до засвоєння та використання знань і досвіду, а також до розумної поведінки в проблемних ситуаціях.
МИСЛЕННЯ - процес опосередкованого та узагальненого відображення людиною явищ об'єктивної дійсності в їх істотних властивостях та відношеннях.
МЕХАНІЗМИ (ОПЕРАЦІЇ) УЯВИ - доповнення, аглютинація, гіперболізація, акцентуювання, схематизація, типізація.
МОВА - система знаків, що є засобом спілкування між людьми, розумової діяльності, самопізнання особистості, збереження та розповсюдження інформації.
ПОРОГИ ВІДЧУТТІВ - нижній поріг, верхній поріг, диференціальний поріг (поріг розрізнення).
ПРОЦЕСИ (ОПЕРАЦІЇ) МИСЛЕННЯ - аналіз, синтез, абстрагування, порівняння, конкретизація, класифікація, узагальнення.
ПРОЦЕСИ ПАМ'ЯТІ - запам'ятовування, зберігання, відтворення, забування.
РЕЦЕПТОР - периферійний відділ аналізатору, що реагує на певний вид фізичної енергії і переробляє її в певне нервове збудження (нервовий імпульс).
СПРИЙМАННЯ (перцепція) - форма цілісного відображування предметів та явищ при їх безпосередньому впливі на органи чуття у вигляді цілісних образів.
СЕНСИБІЛІЗАЦІЯ - явище підвищення чутливості аналізаторів унаслідок їхнього тренування.
СИНЕСТЕЗІЯ - виникнення, під впливом подразників характерних для одного аналізатора відчуттів, характерних для іншого аналізатора.
УВАГА - форма організації психічної діяльності, що полягає в спрямованості та зосередженості на об'єктах оточуючого світу.
УЯВА - психічний процес створення образів предметів, ситуацій, обставин шляхом установлення нових зв'язків між відомими образами та знаннями.
УЯВА ТВОРЧА - психічний процес створення нових, оригінальних образів та ідей.
ФОРМИ МИСЛЕННЯ - поняття, судження, умовивід.
ХАРАКТЕРИСТИКИ МИСЛЕННЄВИХ ПРОЦЕСІВ - швидкість, глибина, широта, гнучкість, стратегічність, імпульсивність - обережність, самостійність.
ХАРАКТЕРИСТИКИ СПРИЙМАННЯ - селективність, константність, цілісність, предметність, структурність.
ПИТАННЯ ДЛЯ ОБМІРКОВУВАННЯ:
Чи можна розглядати сприймання як підсумок відчуттів?
Чи слушне твердження видатного математика А. Пуанкаре, що нерухома істота не в змозі побудувати геометрію?
Чим забезпечується об'ємність сприймання предметів?
Чим відрізняється оперативна пам'ять від короткотривалої?
Від чого залежить довільне запам'ятовування?
Чим відрізняється мислення людини від мислення тварин?
Чим відрізняється наочно-дійове від наочно-образного мислення?
Як найкраще організувати у дитини роботу з формування понять?
В чому ви вбачаєте головну відмінність образів сприймань від понять?
Чи можлива розумова діяльність без уваги?
Чому у розумних людей, при рівних обставинах, краща пам'ять ніж у менш розумних?
Чим відрізняється процес творчого мислення від процесу мислення нетворчого.
Чим мудра людина відрізняється від людини розумної?
Що таке "штучний інтелект" та чи можливо створити такий штучний інтелект, який би був тотожний інтелекту природному.
Який висновок ви можете зробити з наступного факту: український півень співає "ку-ка-рі-ку", а англійський - "кок е-дудл-ду"?
Чи можна казати про наявність уяви у тварин?
Чи впливає уява на стан орнанізму?
Мікромодуль 3: Емоційно-вольові психічні процеси
3.1 Емоції та почуття
Специфічною формою взаємодії організму з довколишнім середовищем є емоції.
ЕМОЦІЇ - ЦЕ ПСИХІЧНИЙ ПРОЦЕС ВІДОБРАЖЕННЯ У ФОРМІ БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ПРИСТРАСНОГО ПЕРЕЖИВАННЯ ЖИТТЄВОГО СЕНСУ ЯВИЩ ТА СИТУАЦІЙ ЯК ВІДНОШЕННЯ ЇХ ОБ'ЄКТИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ДО ПОТРЕБ
ОРГАНІЗМУ (СУБ'ЄКТА)
В житті людини емоції визначають наступне:
це психічний процес імпульсивної регуляції поведінки людини, що базується на переживанні нею значущості тих чи інших фактів;
це оцінка впливу зовнішнього та внутрішнього середовища з позицій задоволення або незадоволення актуальних потреб людини;
це механізм нагального пошуку поведінки індивіда в визначеній ситуації,
що веде до успіху, з одночасним блокуванням безперспективної поведінки.
Емоції охоплюють усі психічні процеси та стани людини, оскільки виступають як внутрішня мова, як система знаків, сигналів, завдяки яким ми дізнаємось про життєве значення того, що відбувається довкола.
Важливим також є те, що емоції включають в себе:
1) суб'єктивне переживання;
2) внутрішню реакцію певних систем організму, особливо реакцію автономної нервової системи, серцево-судинної, дихальної і інш.;
3) думки про емоції, та ситуації, що їх викликають;
4) зовнішні виразні рухи, що можна помітити у виразі обличчя (міміка), рухах тіла (пантоміміка);
5) схильність до певних дій.
Емоції людини виконують наступні функції:
СИГНАЛЬНА ФУНКЦІЯ - завдяки емоціям ми дізнаємось про значущі для нас події, про те, що відбувається навколо;
РЕГУЛЯТИВНА ФУНКЦІЯ - забезпечує напрямок і інтенсивність поведінки людини;
ЕКСПРЕСИВНА ФУНКЦІЯ - виражає внутрішні переживання індивіда в зовнішній формі - міміці, жестах, особливостях мовлення та т. інш.;
КОМУНІКАТИВНА ФУНКЦІЯ - за допомогою емоцій ми спілкуємось один з одним.
В житті людини велике значення мають не тільки безпосередньо емоції, а й такий їх специфічний прояв як почуття. Обидва явища хоч і існують в єдності, все ж мають суттєві відмінності.
|
ЕМОЦІЇ |
ПОЧУТТЯ |
|
|
Емоції - це реакції, які викликаються певними епізодичними впливами або внутрішніми станами організму. |
Почуття - це стале емоційне ставлення до різних сторін оточуючої дійсності. |
|
|
Емоції - це прості переживання, пов'язані з задоволенням або незадоволенням органічних потреб. |
Почуття пов'язані з вищими духовними потребами, що виникли в ході історичного розвитку людства. |
|
|
Емоції - пов'язані з першою сигнальною системою. |
Почуття пов'язані з другою сигнальною системою. |
Таким чином, почуття більш складні афективні утворення, ніж емоції. Але розглядати емоції як нижчі, а почуття як вищі прояви афективності було б занадто спрощено. Діалектичне взаємовідношення між емоціями і почуттями можна охарактеризувати наступним чином. Емоції - це фаза виникнення і визрівання почуттів, момент їх перебігу. В свою чергу, почуття є фазою розкриття, виявлення і демонстрації емоцій. Тобто почуття - це в означеному сенсі є рівень розвитку емоційного процесу.
Емоційні явища відрізняються між собою за багатьма параметрами: за якістю, інтенсивністю, тривалістю, усвідомленістю, глибиною, генетичним походженням, складністю, умовами виникнення, функціями, дією на організм. На цій основі виділяють наступні види емоційних явищ:
|
ВИДИ ЕМОЦІЙНИХ ЯВИЩ ТА ЇХ ПАРАМЕТРИ |
||
|
ЕМОЦІЯ - це безпосереднє ситуативне, тимчасове відображення пристрасного переживання людиною ставлення до предметів, подій і явищ навколишнього світу, які мають для неї суб'єктивну значимість. Переживання емоцій пов'язане з задоволенням або незадоволенням людиною її актуальних потреб. Емоція - це душевне хвилювання, душевний рух. На біологічному рівні це сигнал до переключення від автоматичної підтримки фізіологічної рівноваги організму до активної орієнтовної діяльності, що виконує функцію пошуку нових умов для адаптації. |
Емоцією називається, наприклад, не саме почуття до музики, а стан насолоди, яке переживає людина, слухаючи музику в даний момент. |
|
|
ПОЧУТТЯ - більш стале і довготривале емоційне явище, яке полягає у своєрідному та стійкому переживанні ставлення людини до оточуючого світу. Почуття мають чітко вираженний предметний характер, оскільки людина не може переживати почуття взагалі, вони переживаються по відношенню до певних об'єктів та явищ, формуються в процесі задоволення складних суспільних потреб. |
Характеризуються соціальністю - пов'язані з задоволенням суспільних потреб, предметністю - стійке ставлення людини до певних предметів та явищ. |
|
|
АФЕКТ - психологічний стан, в основі якого лежить сильне, відносно короткочасне емоційне переживання. Це реакція на екстремальну ситуацію. Відмінними рисами афекту є його ситуативність, узагальненість, велика інтенсивність, незначна тривалість, бурхливість. |
Характеризується значними змінами в свідомості, втратою самоволодіння, змінами всієї життєдіяльності організму. |
|
|
НАСТРІЙ - загальний, відносно невеликий за інтенсивністю, емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус протягом певного часу. Йому властива дифузність, відсутність чіткого зв'язку з обставинами дійсності. |
Характеризується підсвідомістю та слабкою виразністю. Може бути радісним, сумним тощо. |
|
|
СТРЕС - сильне емоційне збудження, а також сукупність стереотипних, філогенетично запрограмованих неспецифічних реакцій усього організму, що робить можливим підвищену фізичну активність. Виникає в скрутних, несподіваних та небезпечних ситуаціях. |
Сильні стреси порушують вегетатику, дезорганізують психіку, слабкі спонукають до дуже складної діяльності. |
|
|
ПРИСТРАСТЬ - стійке, глибоке та сильне емоційне праг - нення людини до певного об'єкта. |
Максимальний інтерес до предмета пристрасті. |
Звертає на себе увагу також поділ емоцій на активні або стенічні та пасивні або астенічні.
В багатоманітності емоційної сфери життєдіяльності людини виділяється така група емоцій, яка за своїм змістом може розлядатись як фундаментальна. Це емоції, на основі яких формуються всі інші емоційні стани і до них відносяться (за К. Ізардом):
ІНТЕРЕС-ХВИЛЮВАННЯ - позитивна емоція, яка сприяє розвитку навичок і вмінь, засвоєнню знань, мотивованого навчання, творчих спрямувань. Вибіркове ставлення особистості до оточуючих об'єктів завдяки їх певному життєвому значенню та емоційній привабливості.
РАДІСТЬ - позитивне емоційне збудження, яке пов'язане з можливістю достатньо повного задоволення актуальної потреби, ймовірність чого до цього моменту була незначна або невизначена.
ГОРЕ-СТРАЖДАННЯ - негативна емоція, яка пов'язана з одержанням інформації про неможливість задоволення важливої життєвої потреби, а також можливими життєвими втратами. Найчастіше протікає у формі емоційного стресу і має астенічний характер та супроводжується упадком духу, відчуттям одинокості, покинутості, нерозуміння оточуючими, особистої непотрібності.
ГНІВ - емоція (негативна за знаком) викликана раптовою появою серйозної перешкоди на шляху задоволення надзвичайно важливої для суб'єкта потреби, а також в разі розходження поведінки іншої людини з нормами етики, моралі. Прояв гніву виглядає насупленими бровами, відтопиреними губами, виставленою вперед нижньою губою, стиснутими кулаками, сильною жестикуляцією. Може протікати у формі афекту (вибуху гніву). Має стенічний характер.
ПРОВИНА - негативна емоція, яка виникає як результат розбіжностей між очікуваною та реальною поведінкою, а також в разі порушень, які неспівпадають з моральними, естетичними або ідеологічними принципами та установками суб'єкта, особливо в ситуаціях, в яких людина відчуває особисту відповідальність. Провина - це засудження своїх вчинків та самого себе, може супроводжуватися почуттям каяття та зниженням самооцінки.
ОГИДА - негативна емоція, змістом якої є бажання "звільнитись від чогось або когось". Може виникати разом з емоцією гніва.
ПРЕЗИРСТВО - негативна емоція, яка виникає в міжособистісних взаємовідносинах і виявляється в неможливості прийняття однією людиною поглядів, поведінки, життєвих позицій іншої людини як значимих. Це "холодна" емоція, що веде до деперсоналізації іншої людини або цілої групи, втрати ними значущості для інших та переживанням іншими своєї переваги. Презирство, може з'являтись разом з гнівом та огидою і це зветься "ворожою триадою".
СТРАХ - негативна емоція, яка проявляється при одержанні суб'єктом інформації про можливу втрату для його життєвого благополуччя, про реальну або уявну небезпеку, яка йому загрожує. Вважається найсильнішою негативною емоцією, яка може паралізувати людину, або мобілізувати її енергію.
СОРОМ - негативна емоція, яка виражається в усвідомленні невідповідності особистих думок, вчинків і зовнішності не тільки очікуванням оточуючих, а й особистим уявленням про належні думки, поведінку і зовнішній вигляд. Пов'язана з прогнозуванням засуждення або різкої негативної оцінки в свій адрес з боку оточуючих.
ЗДИВУВАННЯ - швидкоплинна емоційна реакція на особливості об'єкта спостереження. Виникає раптово, пов'язана з парадоксальним фактом або явищем і відволікає увагу від інших об'єктів. Не має чіткого вираження позитивного або негативного знака.
ІНДИВІДУАЛЬНІ ЕМОЦІЙНІ ПРОЯВИ: індивідуальні емоційні прояви визначаються такими рисами як ЕМОЦІЙНА ЗБУДЛИВІСТЬ, ЕМОЦІЙНА ІМПУЛЬСИВНІСТЬ І АФЕКТИВНІСТЬ, ЕМОЦІЙНА СТІЙКІСТЬ, СИЛА, ТЕМП І РИТМ ЕМОЦІЙНИХ РЕАКЦІЙ, ЕМОЦІЙНИЙ ТОНУС.
Можна вказати наступні варіанти сполучення вказаних рис:
велика емоційна збудливість поєднується з великою емоційною стійкістю;
велика емоційна збудливість поєднується із слабкою емоційною стійкістю;
слабка емоційна збудливість поєднується з великою емоційною стійкістю;
слабка емоційна збудливість поєднується із слабкою емоційною стійкістю.
За індивідуальними емоційними проявами розрізняють декілька емоційних типів людей, а саме.
Збудливі емоційні натури, які дуже легко "запалюються" під впливом подразників. Для таких натур характерна поривчастість, імпульсивність, яка часто переходить в афект.
Сентиментальні натури, що характеризуються схильністю до споглядання. Світ для них відображається наче через призму переживань і емоційних станів. Ці натури чутливі і пасивні: їх почуття не викликають активної діяльності, світ їх переживань мовби замкнений в самому собі.
Пристрасні натури, що виключно дійові, проявляють прагнення і відданість улюбленій справі, вони живуть багатим і напруженим, емоційно насиченим життям. У них завжди є предмет пристрасті. Це люди глибоких, великих почуттів.
Холодні натури. Їх інколи називають "людьми холодного розрахунку". Це люди, у яких почуття, емоції проявляються в такій мінімальній мірі, що практично майже не мають впливу на їх поведінку, вчинки і дії.
ВИДИ ПОЧУТТІВ
Залежно від спрямованості особистості, почуття поділяють на:
МОРАЛЬНІ - переживання людиною її ставлення до інших людей, суспільних явищ та процесів;
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ - почуття, пов'язані з пізнавальною, інтелектуальною діальністю;
ЕСТЕТИЧНІ - почуття прекрасного, особливо яскраво виявляється в сприйманні та ставленні до творів мистецтва, явищ природи та суспільного життя;
ПРАКСИЧНІ - почуття, пов'язані з виконанням людиною певної діяльністі.
3.2 Воля
ВОЛЯ - ЦЕ СВІДОМА ОРГАНІЗАЦІЯ І САМОРЕГУЛЯЦІЯ ЛЮДИНОЮ СВОЄЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ, СПРЯМОВАНА НА ПОДОЛАННЯ ТРУДНОЩІВ ПРИ ДОСЯГНЕННІ ПОСТАВЛЕНИХ ЦІЛЕЙ.
Воля як характеристика свідомості й діяльності виникла разом з виникненням суспільства і трудової діяльності;
Воля є важливим компонентом психіки людини, нерозривно пов'язаної з мотивами, пізнавальними та емоційними процесами;
Вольові дії за своєю природою причинно зумовлені, виникають в процесі активної взаємодії з середовищем;
Вольові властивості (якості) особистості являють собою стійкі психічні утворення;
Вольова активність має складну психологічну структуру і включає в себе 1) ставлення до зовнішніх впливів;
2) мотивацію;
3) свідому саморегуляцію.
ФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ВОЛІ
Подразники зовнішнього світу і сигнали, які надходять від внутрішніх органів, викликають збудження відповідних ділянок мозку. Виникле збудження поширюється до моторної зони, приводить в діяльний стан численні нервові зони. Вольовий процес здійснюється до тих пір, поки в корі головного мозку наявне відповідне джерело збудження. В підтримці цього джерела велика роль належить ретикулярній формації, яка відсіює, не пропускає до кори непотрібні в даний час імпульси та підживлює енергією збудженої зони.
Вольове регулювання поведінки здійснюється за попередньо складеною програмою. Порівняння досягнутого результату з наміченою програмою здійснюється в лобових долях кори головного мозку, руйнування яких приводить до абулії (хворобливому безвіллю).
Фізіологічною основою вольових дій є складна взаємодія першої і другої сигнальних систем. Але провідне місце в цьому процесі належить другій сигнальній системі. Тому слово і відіграє надзвичайно велику роль в вольовій регуляції.
Воля виявляється тільки в довільних діях, тому їх слід відрізняти від дій мимовільних. Останні мають імпульсивний характер, не усвідомлюються або недостатньо усвідомлюються, здійснюються без раніше поставленої мети і усвідомлення вольового напруження. До таких дій відносяться також звичні дії, які здійснюються без довільних зусиль, на основі раніше закріплених стереотипів. Це дії за шаблоном, за інерцією.
Власне вольовими діями людини називаються дії, скеровані на досягнення свідомо поставлених цілей і такі, що пов'язані з подоланням труднощів. Суттєво, що це дії розумові, тобто базуються на мові та мисленні і завжди більш-менш сплановані.
КЛАСИФІКАЦІЯ ВОЛЬОВИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ
ПЕРВИННІ (БАЗАЛЬНІ) вольові якості особистості: СИЛА волі, ЕНЕРГІЙНІСТЬ, НАПОЛЕГЛИВІСТЬ, ВИТРИМКА, СМІЛИВІСТЬ тощо;
ВТОРИННІ (ХАРАКТЕРОЛОГІЧНІ) вольові якості особистості: ХОРОБРІСТЬ, РІШУЧІСТЬ, УПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ, САМОВОЛОДІННЯ тощо;
ТРЕТИННІ (МОРАЛЬНО-ЦІННІСНІ) вольові якості особистості: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ПРИНЦИПОВІСТЬ, ОБОВ'ЯЗКОВІСТЬ, ІНІЦІАТИВНІСТЬ, ДІЛОВИТІСТЬ тощо.
СТРУКТУРА ВОЛЬОВОГО АКТУ
МОТИВАЦІЯ ВОЛЬОВОГО ВЧИНКУ. Під мотивацією в психології розуміють три відносно самостійних види психологічних явищ. Це ДЖЕРЕЛО АКТИВНОСТІ: мотивація пояснює, чому виникає стан активності, які потреби спонукають суб'єкта до діяльності. Це СПРЯМОВАНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ: вибір того, на що направити поведінку людину. Це ЗАСОБИ САМОРЕГУЛЯЦІЇ: до них відносяться емоції, бажання, потяги тощо.
ЛАНКИ ВОЛЬОВОГО АКТА: потяг або бажання, боротьба мотивів, прийняття рішення, виконання. ПОТЯГ або БАЖАННЯ: перше - це мотив діяльності, який являє собою ще недиференційовану, недостатньо чітко усвідомлену потребу; друге як мотив діяльності характеризуються достатньою усвідомленістю потреби. БОРОТЬБА МОТИВІВ - одне бажання протиставляється іншому бажанню, стикається з ним. ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ, тобто вибирається певна мета і спосіб її досягнення. ВИКОНАННЯ - рішення переходить у дію.
ВОЛЬОВЕ ЗУСИЛЛЯ. Це форма емоційного стресу, яка мобілізує внутрішні ресурси людини (пам'ять, мислення, уяву тощо), створює додаткові мотиви до дії, які відсутні або недостатні. Загальмовує дію одних і підсилює дію інших мотивів. Мобілізує людину на подолання зовнішніх перешкод. Перемога над лінощами, страхом, втомою в результаті вольового зусилля дає значне емоційне задоволення, переживається як перемога над собою. Звичка здійснювати вольове зусилля стає обов'язковою умовою формування стійкого характеру.
ВОЛЬОВІ ЯКОСТІ ОСОБИСТОСТІ
ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ - полягає в умінні людини керуватися в своїх діях і вчинках загальними і стійкими цілями, обумовленими її твердими переконаннями.
Недостатня ж цілеспрямованість, яка свідчить про слабовілля людини, характеризується відсутністю у неї стійких загальних цілей і схильністю у зв язку з цим легко піддаватися випадковим спонуканням, бажанням.
ПРИНЦИПОВІСТЬ - полягає в умінні людини керуватися в своїх вчинках стійкими принципами, переконаннями в доцільності певних моральних норм поведінки, які регулюють взаємовідносини між людьми.
САМОСТІЙНІСТЬ - Полягає в умінні обходитися в своїх діях без чужої
допомоги, а також в умінні критично ставитися до чужих впливів, оцінюючи їх відповідно до своїх поглядів і переконань.
ІНІЦІАТИВНІСТЬ - характеризується умінням всупереч сформованим у особистості стереотипам находити нові, нешаблонні рішення і засоби їх досягнення.
Несамостійність і безиніціативність волі особливо виразно виступають у формі навіюваності і негативізму, який являють собою яскравий прояв слабовілля людини. Навіюваністю називають схильність людини легко піддаватися чужим впливам, пропозиціям або порадам, приймати і виконувати їх без достатньої об'єктивної підстави. Негативізм проявляється в схильності людини відкидати сторонні впливи, діяти всупереч ним, незважаючи на відсутність доступних об'єктивних підстав для цього.
ВИТРИМКА - характеризується вмінням людини гальмувати небажані спонукання і не допускати дій, що перешкоджають досягненню поставленої мети.
Нестриманій людині важко загасити виникле бажання подолати недоречний сором, подолати втому або затаїти зовнішній вияв своїх переживань.
РІШУЧІСТЬ - полягає в умінні активно викликати дії, потрібні для переборення труднощів, енергійно діяти і досягати кінцевої мети.
Нерішучість, що є проявом слабкої волі, виявляється в тому, що людина приймає рішення або надто повільно, або ж навпаки, дуже поквапливо.
НАПОЛЕГЛИВІСТЬ - полягає в умінні активно викликати дії, потрібні для переборення труднощів, енергійно діяти і досягати мети до кінця.
Ненаполегливі люди можуть с самого початку виявити навіть велику енергію, однак вони швидко начинають її послабляти, "видихаються" і припиняють свої дії.
ОРГАНІЗОВАНІСТЬ - полягає в умінні людини керуватися в своїй діяльності твердо наміченим планом.
ДИСЦИПЛІНОВАНІСТЬ - свідоме підкорення своєї поведінки загальноприйнятим нормам, установленому порядку.
СМІЛИВІСТЬ - вміння побороти страх і йти на виправданий ризик заради досягнення мети, не дивлячись на небезпечність для особистого благополуччя або навіть життя.
|
ПАРАМЕТРИ ВОЛЬОВОЇ АКТИВНОСТІ ЛЮДИНИ |
||
|
СИЛА ВОЛІ |
Характеризуються тим, які за складністю труднощі переборюються людиною. Чим більше перешкод людина переборює, тим сильніша її воля |
|
|
СТІЙКІСТЬ ВОЛІ |
Одні й ті ж об'єктивні труднощі можуть бути суб'єктивно неоднаковими для різних людей |
|
|
ШИРОТА ВОЛІ |
Визначаються тим, як часто в особистості проявляються ті або інші вольові прояви |
|
|
МОРАЛЬНА СПРЯМОВАНІСТЬ |
Вольові дії завжди мотивовані, вольова активність має певну моральну спрямованість. Тому при характеристиці волі основну увагу звертають на рівень (високий, низький) її розвитку |
Якщо ступінь вольового розвитку характеризує динамічну сторону волі (з якою силою вона проявляється, наскільки стійка, які сторони діяльності охоплює), то рівень - моральну сторону, яка визначається рівнем мотивації поведінки особистості.
ВИХОВАННЯ ВОЛІ
ВИХОВАННЯ ВОЛІ - ЦЕ ПО СУТІ ПРОЦЕС ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ В ЦІЛОМУ, А НЕ ЯКОЇСЬ ОДНІЄЇ ЇЇ ЯКОСТІ
ВИХОВАННЯ ВОЛІ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ПРАВИЛЬНОГО СПОЛУЧЕННЯ СВІДОМОГО ПЕРЕКОНАННЯ ЛЮДИНИ, В ПЕРШУ ЧЕРГУ ДИТИНИ, З ОРГАНІЗАЦІЄЮ ВИМОГ ДО ЇЇ ПОВЕДІНКИ
Справжні дійові вимоги характеризуються тим, що їх виконання або невиконання реально впливає на життєві відносини людини, на її взаємини з оточуючими людьми, а також на її ставлення до самої себе.
Свідоме переконання людини повинно органічно поєднуватися з організацією її практичного досвіду здійснення вольових дій, вчинків.
Позитивне значення для виховання волі мають передусім свідомі цілеспрямовані вправи у здійсненні вольових дій, тобто вправи, пов'язані з свідомим прагненням людини навчитися володіти собою, опанувати вольові способи поведінки.
В цілому, виховання волі у людини відбувається як єдиний процес, у якому моменти усвідомлення, переконування і виправлення, набування досвіду взаємопов'язані та взаємозумовлені.
ГОЛОВНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ПОНЯТТЯ ЗА ТЕМОЮ:
АМБІВАЛЕНТНІСТЬ ПОЧУТТІВ - одночасне переживання людиною протилежних почуттів до будь-якого об'єкта.
АСТЕНІЧНІ ЕМОЦІЇ - емоції, що гальмують діяльність людини.
АФЕКТ - сильний та швидкоплинний емоційний стан людини, що супроводжується підвищеною рухливістю та вісцеральними проявами.
БАЖАННЯ - емоційно насичена форма активності людини, що спрямована на задовільнення усвідомленої потреби за допомогою визначеного предмету.
БОРОТЬБА МОТИВІВ - етап вольової дії, пов'язаний з прийняттям рішення.
ВИЩІ ПОЧУТТЯ - естетичні, інтелектуальні, моральні та праксичні почуття.
ВОЛЬОВЕ ЗУСИЛЛЯ - форма психічного відображення у вигляді здатності людини до вибору дій, пов'язаних з подоланням зовнішніх або внутрішніх перешкод.
ВОЛЯ - свідоме регулювання людиною своєї поведінки і діяльності, яке відбивається у її вмінні долати зовнішні і внутрішні труднощі при здійсненні цілеспрямованих дій та вчинків.
ВОРОЖА ТРИАДА - єдність в одному емоційному стані людини презирства, гніву та огиди.
ДЕПРЕСІЯ - афективний стан, що характеризується негативним емоційним фоном, зміною мотиваційної сфери, когнітивних уявлень і загальної пасивності поведінки.
ЕМОЦІЇ - 1) особливий клас психічних процесів та станів, які пов'язані з потребами та мотивами людини, і які мають форму безпосередньо-почуттєвого переживання значущості діючих на суб'єкта явищ та ситуацій;
2) на відміну від афектів досить тривалий та менш інтенсивний емоційний стан людини, ситуативний та ідеаторний за своїм характером, що завжди має свій предмет.
НАСТРІЙ - порівняно тривалий, стійкий психічний стан помірної або слабкої інтенсивності, що відбувається на позитивному або негативному емоційному фоні психічного життя індивіда.
ПОТЯГ - психічний стан, що виражає недиференційовану, неусвідомлену або недостатньо усвідомлену потребу суб'єкта.
ПОЧУТТЯ - одна з основних форм відносно стійкого емоційного переживання людиною свого відношення до предметів та явищ оточуючого світу.
ПРИЙМАННЯ РІШЕННЯ - вибір одного з варіантів вирішення завдань.
ПРИСТРАСТЬ - глибоке, абсолютно домінуюче емоційне переживання; єдність емоцій, мотивів, почуттів, сконцентрованих навколо якоїсь діяльності або предмету.
СОРОМ - емоція, що виникає в результаті усвідомлення людиною реальної чи уявної невідповідності своїх вчинків прийнятим у даному суспільстві нормам та вимогам моралі.
СТЕНІЧНІ ЕМОЦІЇ - емоції, що активізують діяльність людини.
СТРЕС - особлива форма переживання, що виникає в екстремальній життєвій ситуації і потребує максимальної нервово-психічної мобілізації людини.
ТРИВОГА - негативний емоційний стан, що виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки, а також в очікуванні несприятливого розвитку подій.
ПИТАННЯ ДЛЯ ОБМІРКОВУВАННЯ:
Як співвідносяться між собою воля та рефлексія?
Чому люди відчувають великий страх перед зміями, але не лякаються машин на дорозі, хоча останні значно небезпечніші для нашого життя?
Як пов'язані емоції з потребами людини?
Чому негативні емоції не менш корисні, ніж позитивні?
Чому багаті "плачуть" так само часто, як і бідні?
Що таке щастя?
Чи можна казати про наявність у людини емоційного інтелекту?
Як поєднані між собою воля та емоції?
Як поєднані між собою воля та мова?
Бібліографія
1. Бондарчук Е.И., Бондарчук Л.И. Основы психологии и педагогики: Курс лекций. - К.: МАУП, 1999. - 168 с.
2. Гамезо М.В., Дорошенко И.А. Атлас по психологии. - М.: Просвещение, 1986. - 272с.
3. Дубравська Д.М. Основи психології: Навчальний посібник. - Львів: Світ, 2001. - 280 с.
4. Крысько В.Г. Психология и педагогика в схемах и таблицах. - Мн.: Харвест, 1999. - 384 с.
5. Маклаков А.Г. Общая психология. - СПб.: Питер, 2002. - 592 с.
6. Немов Р.С. Психология. Кн.1. - М.: Владос, 1994. - 576 с.
7. Петровський А.В., Ярошевский М.Г. Психология: Учебник для студ. высш. учебн. заведений. - М.: Издательский центр "Академия", 2002. - 512 с.
8. Психология. Учебник / Под ред. Крылова А.А. - М.: Проспект, 1999. - 584 с.
9. Психологія. Підручник / За ред. Ю.Л. Трофімова. - К.: Либідь, 1999.
10. Реан А.А. Психология и педагогика: Учебник / А.А. Реан, Н.В. Бордовская, С.Н. Розум. - СПб.: Питер, 2002. - 423 с.
11. Столяренко Л.Д. Основы психологии: Учебное пособие. - Ростов н/Д: Феникс, 2003. - 2003 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Предмет психології. Місце науки "психології" в системі наук. Розвиток психіки. Мозок, психіка та свідомість. Розвиток психіки. Розходження психіки тварин і людини. Процеси та направлення в психології. Пізнавальні процеси. Направлення в психології.
курсовая работа [29,8 K], добавлен 07.08.2008Пізнавальні процеси психіки. Соціально-психологічні аспекти взаємовідносин у соціальних групах. Основи теорії виховання. Психічні стани та властивості. Тести для дослідження особистості. Емоційні процеси психіки. Форми організації і методи навчання.
учебное пособие [513,2 K], добавлен 19.12.2010Природа та специфіка психіки. Дослідження етапів біологічної еволюції людської психіки. Особливості філогенетичної історії психіки. Вивчення періодизації еволюційного розвитку психіки. Властивості зовнішнього поводження тварини, які пов'язані із психікою.
реферат [26,1 K], добавлен 21.07.2010Емоційно-вольові процеси та їх вплив на природу психіки. Геніальність як вищий ступінь обдарованості людини. Сучасна особистість як феномен постіндустріального суспільства. Державна політика в сфері освіти. Концепції особистості у зарубіжній психології.
контрольная работа [36,6 K], добавлен 03.04.2014Взаємозалежність людського мозку, психіки і Всесвіту, розвиток людської психіки. Трансперсональна сфера психіки. Поняття, які входять в сутність особистості. Що становить собою людська психіка. Системи і механізми психіки. Психічна структура особистості.
курсовая работа [44,4 K], добавлен 08.06.2012Основні закономірності психології хворої людини (критерії нормальної, тимчасово зміненої і хворобливої психіки). Взаємозв'язок медичної психології з іншими науками. Патопсихологічні дослідження порушеної психіки. Порушення динаміки розумової діяльності.
курс лекций [111,4 K], добавлен 16.03.2010Особливості чуттєвого та логічного пізнання дійсності за допомогою пізнавальних психічних процесів: відчуття, сприймання, мислення, уяви. Потреба у підтриманні інформаційного балансу з середовищем. Психічні процеси відображення людиною предметів і явищ.
реферат [1,1 M], добавлен 20.09.2010Загальне поняття про психологію. Психічні процеси, стани та властивості особистості. Основні теоретичні принципи психології. Методи вивчення психічних фактів і феноменів. Класифікація видів спілкування. Засоби та психологічна структура спілкування.
контрольная работа [32,2 K], добавлен 14.01.2011Аналіз педагогічних конфліктів, способів попередження і вирішення. Фізіологічні основи здоров’я людини і психіки - функції мозку, що полягає у віддзеркаленні об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму.
контрольная работа [19,3 K], добавлен 13.05.2010Розкриття мотиваційного змісту пізнання психіки людини. Визначення його динамічно-енергетичного аспекту прояву. Аналіз ролі і взаємозв’язку потягів, потреб, квазіпотреб, імпульсів, мотивації досягнень, атрибутування мотиваційного процесу психіки особи.
статья [23,9 K], добавлен 11.10.2017
