Сучасний розвиток суспільства, його економічне і культурне життя послідовно розгортається в бік все більшої психологізації, оскільки в центрі подій соціальних змін стає людина. Дані процеси потребують широкого розповсюдження і глибини психологічних знань. Тому основи психологічних знань необхідні кожній сучасній людині в її повсякденному житті та професійній діяльності. Особливо важливі такі знання кожному випускнику вищого навчального закладу для більш глибокого та усвідомленого розуміння оточуючого світу, більш ефективного виконання професійної діяльності, успішної взаємодії з іншими людьми, побудови взаємовідносин в сім'ї, усвідомленого підходу до виховування власних дітей.

Вивчення дисципліни "Основи педагогіки і психології" у вищому навчальному закладі ставить своєю метою оволодіння майбутніми фахівцями систематизованими знаннями про головні проблеми та завдання психології як науки на сучасному етапі розвитку нашого суспільства, розуміння властивостей, закономірностей та механізмів функціонування основних психічних явищ, а саме пізнавальних психічних процесів, процесів емоційно-вольової сфери, індивідуальних властивостей особистості та проблем міжособистісної взаємодії.

Згідно з сучасними реформами вищої освіти викладання дисциплін набуває вигляду модульних блоків. Тому викладання дисципліни "Основи педагогіки і психології" також передбачає об'єднання всього обсягу програмної інформації в два модулі. Даний навчальний посібник містить 1 модуль, в який увійшли три блоки інформації з дисципліни, передбачені програмою: психологія як наука, пізнавальні психічні процеси, емоційно-вольові психічні процеси. Після кожного блоку наведені головні теоретичні положення, як підсумок тих теоретичних аспектів, які були розглянуті, на які слід звернути увагу та ще раз закріпити, а також питання для самостійного розмірковування та пошуку відповіді на них, перевіряючи правильність розуміння та міцність засвоєної інформації.

психологія пізнавальний емоційний вольовий

Мікромодуль 1: Загальний вступ до психології

1.1 Психологія як наука

МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЇ

Психіка являє собою властивість мозку, а психічна діяльність організму здійснюється за допомогою спеціальних фізіологічних механізмів.

РОЗВИТОК ПОГЛЯДІВ НА ФІЗІОЛОГІЧНУ ОСНОВУ ПСИХІКИ

Р. ДЕКАРТ У XYII ст. французький вчений висунув припущення про те, що нервова система, керуючи життям організму, фунціонує рефлекторно, що різні види діяльності організму є відповідями на ті чи інші подразники та здійснюються завдяки участі певних відділів мозку.

І.М. СЄЧЕНОВ У другій половині XIX ст. у книзі "Рефлекси головного мозку" Сєченов висунув і обґрунтував думку про те, що всі акти свідомої і несвідомої психічної діяльності людини за способом свого походження є рефлекси.

В рефлекторному акті виділяються три ланки: перша - подразнення перетворюється в нервове збудження; друга - на основі процесів збудження і гальмування відбувається переробка інформації й прийняття рішення; третя - виконуюча ланка, тобто передача команди до виконуючих органів. Об'єднання ланок назвали рефлекторною дугою.

І.П. ПАВЛОВ В першій половині XX ст. Павлов обґрунтував ідеї рефлекторної роботи вищих відділів головного мозку та винайшов метод об'єктивного дослідження їх функціонування.

Н.А. БЕРНШТЕЙН Обґрунтував ідею зворотного зв'язку при активній регуляції поведінки організму, завдяки чому відбувається співставлення результату дії з її попереднім планом. Це регулювання вчений назвав принципом сенсорної кореляції і виклав його схематично у вигляді рефлекторного кільця.

П.К. АНОХІН В дослідженнях цього вченого стверджується, що рефлекторне кіль - це та принцип корекції є універсальним механізмом саморегулювання всієї складної поведінки тварин і людини, і чим вище рівень розвитку психіки, тим досконаліший механізм саморегуляції.

БУДОВА НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

НЕРВОВА СИСТЕМА - це інформаційно-регулятивний механізм організму, що складається із великої кількості (у людини біля 100 млрд.) взаємопов'язаних між собою нервових клітин - НЕЙРОНІВ. Різні нейрони виконують різні функції. Одні - РЕЦЕПТОРИ - перетворюють енергію зовнішнього світу в нервові імпульси (електричні розряди, що проходять по нейрону зі швидкістю від 3 до 100 м/с), що є закодованою інформацією про фізико-хімічні властивості оточуючого світу. Інші - СЕНСОРНІ НЕЙРОНИ - проводять збудження від рецепторів до мозку. Треті - МОТОРНІ НЕЙРОНИ - проводять команди мозку до м'язів та залоз внутрішньої секреції. І, нарешті, останні - ІНТЕРНЕЙРОНИ - здійснюють обмін нервовими імпульсами між нейронами.

Нервова система функціонує як єдине ціле, але окремі її функції пов'язані з діяльністю певних її відділів.

В цілому нервова система виконує дві взаємообумовлені функції: взаємодії організму із зовнішнім середовищем (вища нервова діяльність) та об'єднання і регулювання роботи внутрішніх органів (нижча нервова діяльність).

Психічна діяльність базується на такому своєму нейрофізіологічному механізмі як РЕФЛЕКТОРНЕ КОЛО, одні ланки якого забезпечують сприймання подразників, інші перетворюють їх в сигнали, треті - центральні - здійснюють планування, регулювання поведінки, четверті доводять команди центру до м'язів та залоз внутрішньої секреції, п'яті забезпечують зворотній зв'язок, завдяки чому коригуються дії організму.

Фізіологічним центром психічної діяльності є головний мозок, функціональна організація якого виглядає наступним чином:

У психічному житті людини особлива роль належить лобним долям, пошкодження яких знижує розумові здібності, порушується особистісна сфера людини.

Принципово важливим є те, що головний мозок побудований з двух півкуль - лівої та правої, переробка інформації в яких суттєво відрізняється за своїм змістом

Ліва півкуля - це "формальний логік", що розрізняє хибні висловлювання і істинні, це орган рефлексії, свідомості та регуляції довільних дій і когнітивного навчання. Ця півкуля відповідальна також за почуття "ми", соціальну систему значень. Крім цього, з її роботою пов'язані позитивні емоції та почуття гумору.

Права півкуля в цілому відповідальна за підсвідомі процеси, мимовільну увагу і її розподіл. Тут забезпечується сприймання безперервної картини світу, мимовільна та емоційна пам'ять. Ця півкуля мислить чуттєво, образно, здійснює інтуїтивну перевірку гіпотез. Суттєво, що вона має справу з актуальним часом, діями "тут і тепер". Права півкуля - це півкуля правди, бо все вона сприймає серйозно. Тому це також півкуля образ і депресії.

Загалом, базовою функцією фізіологічної діяльності півкуль головного мозку є формування умовних рефлексів на базі рефлексів безумовних.

Нагадаємо, що рефлекси - це закономірні реакції організму на певні подразники, що здійснюються за участю тих чи інших відділів центральної нервової системи.

Якщо безумовні рефлекси з'являються в процесі біологічної еволюції і передаються кожному організму в спадщину, то умовні рефлекси утворюються на основі безумовних рефлексів у процесі індивідуального життя. В основі виникнення умовного рефлексу лежить утворення нового, тимчасового нервового зв'язку між двома збудженнями (від умовного і безумовного подразника) у ділянках кори великих півкуль головного мозку, замикання шляху між ними.

В цілому, для індивідуальних організмів, що мають нервову систему, з точку зору їх адаптації до навколишнього середовища, головне значення має саме умовно-рефлекторна діяльність. Саме вона дозволяє організмам пристосовуватися до безлічі умов, в яких вони існують. Активність умовно-рефлекторної діяльності обумовлена наявністю таких нервових процесів як збудження і гальмування. Збудження виникає завдяки впливу зовнішніх і внутрішніх подразників, що призводить мозкові клітини і пов'язані з ними робочі апарати організму в діяльний стан. Гальмування також виникає під впливам зовнішніх та внутрішніх подразників, але результатом цього є пасивний стан нервових клітин та робочих апаратів організму.

Встановлено, що при слабкому напруженні процеси збудження або гальмування іррадіюють, тобто поширюються на інші зони кори головного мозку, при досить сильному напруженні ці процеси концентруються, а при надзвичайно сильному знов іррадіюють. Важливо також ураховувати еффект взаємної індукції в умовно-рефлекторній діяльності головного мозку. Взаємна індукція - це збудження певної ділянки кори, що супроводиться одночасним зниженням збудливості, гальмуванням суміжних ділянок і, навпаки, виникнення гальмування в даній ділянці тягне за собою підвищення збудливості інших ділянок кори.

Коли ми розглядаємо той вплив на умовно-рефлекторну діяльність головного мозку, який здійснюють процеси гальмування, то привертає увагу наявність їх різних видів. Так, всі види гальмування загалом поділяються на безумовне гальмування (зовнішнє, пасивне) та гальмування умовне (внутрішнє, активне).

Безумовне гальмування має такі підвиди, як ЗОВНІШНЄ ГАЛЬМУВАННЯ та ПОЗАМЕЖНЕ ГАЛЬМУВАННЯ.

ЗОВНІШНЄ ГАЛЬМУВАННЯ виникає тоді, коли, наприклад, під час дії умовного подразника раптом починає діяти сильний побічний подразник, за рахунок чого гальмується умовний рефлекс.

ПОЗАМЕЖНЕ ГАЛЬМУВАННЯ виникає в тих випадках, коли умовний подразник занадто сильний. Ефект його дії в такому разі не збільшується, а, навпаки, зменшується.

Умовне гальмування має такі підвиди, як загальне, диференційне, запізнене та охоронне.

ЗАГАЛЬНЕ ГАЛЬМУВАННЯ виникає тоді, коли умовний рефлекс певний час не підкріплюється безумовним подразником. Тоді умовний подразник поступово стає гальмівним.

ДИФЕРЕНЦІЙНЕ ГАЛЬМУВАННЯ виникає тоді, коли один подразник підкріплюється, а інші, близькі до нього подразники, не підкріплюються безумовним подразником.

ЗАПІЗНЕНЕ ГАЛЬМУВАННЯ виникає в тих випадках, коли безумовне підкріплення поступово відтягується в часі. Тоді і умовний рефлекс виникає також пізніше.

ОХОРОННЕ ГАЛЬМУВАННЯ захищає клітини кори великих півкуль від надмірної напруженої діяльності і, тим самим, забезпечує необхідний їм відпочинок у вигляді сну.

1.3 Психіка та її головні ознаки

Якщо порівняти психіку тварин та людей, то в загальному вигляді відмінності між ними мають такий зміст:

СУТНІСТЬ ВІДМІННОСТЕЙ ПСИХІКИ ТВАРИНИ І ЛЮДИНИ

Суттєво також зазначити, що в тваринному світі процес спілкування здійснюється за допомогою першої сигнальної системи. Перша сигнальна система характеризується тим, що сигнальну функцію виконують предмети і явища зовнішнього світу, їх різноманітні властивості, які безпосередньо діють

на рецептори. Ця система існує і у людей. Але головною для них є друга сигнальна система, яка взаємодіє з першою. Друга сигнальна система - це система тимчасових нервових зв'язків, що утворені за участю мови як засобу спілкування людей. Це означає, що другу сигнальну систему складає слово, яке може без обмежень відображати усі аспекти об'єктивної дійсності.

Мова як друга сигнальна система почала виконувати ще одну свою функцію, що існує тільки у людей. Вона стала формою існування свідомості.

До виникнення мови поведінка в тваринному світі обумовлювалась впливом двох джерел: спадково закріпленою програмою та власним досвідом. З появою мови виникло і третє джерело, що формує діяльність людини, - трансляція та засвоєння суспільного досвіду. Тобто, за допомогою мови стало можливим поширювати суспільний досвід серед людей, поширювати без обмеження як в часі, так і в просторі.

Свідомість є найвищим рівнем психіки, який притаманний тільки людині та безпосередньо пов'язаний з мовою та суспільною діяльністю людини. Сутність свідомості полягає в узагальненому, оцінювальному, цілеспрямованому відображенні та творчому перетворенні дійсності, у попередній уявній побудові дій та передбаченні їх результатів, у розумному регулюванні та самоконтролюванні поведінки людини.

Свідомість як вищий рівень психічного відображення характеризується такими психологічними ознаками:

По-перше, свідомість - це узагальнений людський досвід відносно оточуючої нас дійсності, це знання про природу та суспільство, а також про внутрішній світ людини. Цей досвід передається від людини до людини і не успадковується. Рівень свідомості знаходиться в прямій залежності від рівня та сукупності засвоєних знань і особистого досвіду людини. Знання, що входять до свідомості особистості, здобуваються людиною в процесі навчання і виховання, завдяки таким психічним процесам, як відчуття, сприймання, мислення, пам'ять (Важливо підкреслити, що суспільно-історичний розвиток сформував у людини потребу в знаннях, які є спонукою, мотивом пізнавальної діяльності).

По-друге, завдяки свідомості людина відокремлює себе в предметному світі як суб'єкта пізнання, тобто ми маємо розрізнення суб'єкта "Я" і об'єкта "не Я", протиставлення людиною себе як особистості об'єктивному світу. Характерним у цьому відношенні є самопізнання, що стало основою для самосвідомості. Така особливість свідомості називається рефлексією. Рефлексія - це ставлення особистості не тільки до себе, а й до об'єктивної дійсності, до інших людей як того, що є її продовженням.

По-третє, сукупність знань людини про оточуючий світ та про саму себе, як ядро свідомості, супроводжується певними емоційними переживаннями. Життєдіяльність людини супроводжує світ емоцій і почуттів, що свідчить про те, що людина ставиться певним чином до того, що вона відображує. В свідомості людини представлені емоційні оцінки міжособистісних відносин та всієї системи складних об'єктивних відносин, до яких залучена людина в суспільстві.

Четвертою особливістю свідомості є її цілеспрямованість, планування власної діяльності й поведінки, передбачення її результатів. У функції свідомості входить формування цілей діяльності. Ця сторона свідомості виявляється у виборі мотивів дій, прийнятті вольових рішень, самоконтролі і коригуванні особистістю власних дій, їх перебудові, а також визначенні стратегій і тактик особистих дій відповідно до обставин.

По-пяте, свідомість людини тісно пов'язана з мовою як системою значень, в якій відтворений суспільно-історичний досвід та суспільна свідомість, котрі людина засвоює та які стають елементами її особистого життя.

По-шосте, людина живе в світі матеріальної і духовної культури. Вона активна, діюча особа, тому свідомість - це також певна ідеальна діяльність, орієнтована не тільки на відображення, а й на перетворення дійсності, створення творчих, оригінальних продуктів.

Як головне надбання психіки людини свідомість знаходить своє завершення в самосвідомості. Самосвідомість - це усвідомлення людиною за допомогою мови себе самої, своїх відносин до природи і до інших людей, своїх ідей, думок та вчинків, на основі чого й формується її особистістна поведінка.

Розвиток самосвідомості людини виявляється у формуванні САМОСПОСТЕРЕЖЕННЯ, в оцінюванні своїх позитивних і негативних сторін, тобто КРИТИЧНОГО СТАВЛЕННЯ ДО СЕБЕ, САМОВЛАДАННІ, ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ за свої вчинки.

Свідомість як особливий рівень психіки виникає тільки в умовах суспільних відносин. В свою чергу, передумовою й результатом розвитку цих відносин є трудова діяльність людини, повне значення якої виглядає наступним чином.

Якщо розглядати свідомість як особливу програму поведінки особистості, то треба зазначити, що вона не єдина в регулюванні діяльності людини. Окрім неї психіка людини містить ще й несвідомі психічні явища.

Несвідомі психічні явища - це сукупність психічних явищ, станів і дій, відсутніх у свідомості людини, що лежать поза сферою розуму, непідзвітні їй принаймні в даний момент, та не піддаються контролю.

Рис.1.2 Неусвідомлені форми психічної діяльності

Несвідоме - це еволюційно сформована несвідомо-інстинктивна програма дій людини. Це вроджена інстинктивна та рефлекторна поведінка організму, скерована на задоволення біологічних потреб, його самозбереження як виду.

ГОЛОВНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ПОНЯТТЯ ЗА ТЕМОЮ:

АКТИВНІСТЬ - загальна якість живої матерії вибірково взаємодіяти з оточуючим середовищем.

БІХЕВІОРИЗМ - напрямок в психології, прихильники якого вважають, що заради підвищення об'єктивності висновків при спостереженні психіки людини, треба відмовитись від її наукового аналізу, оскільки це зона суцільної суб'єктивності. Предметом вивчення психології може бути лише поведінка людини, що зовні можна спостерігати, та зовнішні фактори, що впливають на цю поведінку.

ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ (фізіологічна основа психіки) - нейрофізіологічні процеси, що відбуваються в корі великих півкуль головного мозку та в ближніх зонах підкорки, які є основою психічної діяльності людини і тварин.

ГЕШТАЛЬТПСИХОЛОГІЯ - напрямок в психології, за яким вивчення психіки повинно відбуватисть з боку цілісних структур (гештальтів), що є первинними по відношенню до своїх компонентів.

ГУМАНІСТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ - напрямок психології, прихильники якого вважають, що в психології людини предметом її вивчення повинна бути особистість як унікальна цілісна система, головною особливістю якої є потреба у самоактуалізації.

ДЕТЕРМІНІЗМ - принцип в психології, за яким всі психічні явища не породжуються самі собою, а з необхідністю виникають завдяки зовнішнім факторам.

ДРУГА СИГНАЛЬНА СИСТЕМА - засіб регуляції поведінки людей в оточуючому середовищі, властивості якого сприймаються мозком у вигляді сигналів, та представлені у вигляді мови.

ЕКСПЕРИМЕНТ - головний метод дослідження в психології, що спирається на виявлення впливу незалежних змінних факторів на залежні змінні фактори.

ІНТРОСПЕКЦІЯ (самоспостереження) - спостереження людиною свого внутрішнього психологічного стану, завдяки чому формується система самосвідомості людини та її самоконтролю.

ІНСТИНКТ - генетично фіксовані складні форми поведінки живих істот, загальні для представників даного виду.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ПОВЕДІНКА - поведінка вищих тварин, що побудована на відображенні в психіці не лише окремих якостей об'єктів, цілісних предметів та предметних ситуацій, а й динамічні міжпредметні відносини.

КОГНІТИВНА ПСИХОЛОГІЯ - напрямок в психології, прихильники якого вважають, що головну роль в поведінці людини відіграють знання. Тому психологія повинна досліджувати, як людина набуває, накопичує, зберігає та використовує знання.

НЕРВОВА СИСТЕМА - підсистема організму, що здійснює дві найважливіші функції: зв'язок людини з навколишнім середовищем і координацію (узгодження) діяльності всіх частин організму, управління ним.

НЕСВІДОМЕ - сукупність психічних процесів, що не презентуються у свідомості людини, але суттєво впливають на її поведінку.

ПОДРАЗЛИВІСТЬ - притаманна усім живим істотам здатність змінювати свій фізіологічний стан під впливом зовнішніх подразників.

ПСИХІКА - механізм, що опосередковує взаємодію живих істот та навколишнього середовища, завдяки якому живі істоти орієнтуються в цьому середовищі та організують відносно нього свою поведінку.

ПСИХІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ - найбільш суттєві та стійкі психічні особливості людини. Це поняття виражає стійкість психічного факту, його закріпленість і повторюваність у структурі особистості. До них можна віднести особливості розуму, мислення, стійкі особливості емоційної і вольової сфери, що закріплені в темпераменті, характері, здібностях, поведінці людини.

ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ - окремі форми чи види психічних явищ, що мають початок, розвиток і закінчення. При цьому поняття "процес" підкреслює динаміку явища, що досліджує психологія. Окрім того, завершення одного психічного процесу тісно пов'язане з початком нового. Психічні процеси поділяють на пізнавальні (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уява, мова) та емоційно-вольові (емоції, почуття, воля).

ПСИХІЧНІ СТАНИ характеризують статику, відносну постійність психічного явища і визначаються виявом почуттів (настрій, афект, стрес), уваги (неуважність, зосередженість), волі (активність, апатія), мислення (допитливість) та ін.

ПСИХОЛОГІЯ - наука, яка за допомогою спеціальних методів розглядає і вивчає об'єктивні, реально існуючі психічні явища і факти; виявляє особливості закономірності побудови та розвитку психіки, функціонування її механізмів.

ПСИХОАНАЛІЗ (фрейдизм, глибинна психологія) - напрямок в психології, за яким ключове значення в поведінці людини належить підсвідомим потребам, бажанням та інстинктам.

РЕФЛЕКС - опосередкована нервовою системою закономірна відповідна реакція на подразник.

РЕФЛЕКСІЯ - процес самопізнання людиною своїх внутрішніх актів та станів та виступає необхідною ознакою наявності свідомості та її розвитку.

РІВНІ РОЗВИТКУ ПСИХІКИ - 1) подразливість;

2) чутливість;

3) поведінка вищих тварин (інтелектуальна, зовнішньо обумовлена поведінка);

4) свідомість людини (самодетермінована поведінка).

СЕНСОРНИЙ РІВЕНЬ ПСИХІКИ - рівень психіки, що безпосередньо пов'язаний з діяльністю органів відчуттів.

СВІДОМІСТЬ - вища, притаманна лише людині, форма психічного відображення об'єктивної дійсності, опосередкована суспільно-історичною діяльністю людей.

ТЕСТ - стандартизоване психологічне випробування, призначене для порівняльного виявлення міжіндивідної різниці за окремим психічним показником або їх системою.

ЧУТЛИВІСТЬ (сенсорна психіка) - здатність деяких живих істот реагувати на біотично значущі об'єкти не в процесі безпосереднього контакту з ними, а на відстані - за допомогою сигналів про них.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБМІРКОВУВАННЯ:

Чому елементарну чутливість вважають вихідною формою прояву психіки?

Як пов'язані розвиток форм поведінки і відображальної функції у процесі еволюції?

Чи слушне твердження, що у душі немає таємниць, які б не видавала поведінка?

В чому якісна відмінність розвитку форм поведінки вищих тварин, наприклад, мавп від мислення людини?

Чому звукову та іншу сигналізацію тварин не можна ототожнювати з мовою людини?

Чи можна закономірності психіки, що виявлені у тварин, переносити на психіку людини?

Як співвідносяться психіка та свідомість?

Як співвідносяться між собою рефлекси, інстинкти та розум?

Які передумови потрібні для виникнення свідомості?

Скільки значень терміну "спостереження" використовуються в психології?

Чи згодні ви з твердженням, що вже у рослин можно виявити примітивні форми психічної організації?

Мікромодуль 2: Пізнавальні психічні процеси