Дослідження психологічних змін особистості інвалідів з обмеженними можливостями як компонент моделі соціально – психологічного супроводу

Теоретичні підходи до вивчення осіб похилого віку з обмеженими можливостями та інвалідів в процесі соціальної роботи. Дослідження соціально-психологічного супроводу в управлінні праці і соціального захисту населення Овідіопольської районної адміністрації.

Рубрика Психология
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 25.03.2011
Размер файла 1,8 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

На наш погляд, той факт, що вище вказані типи реагування показали середній відсоток пояснюється тим, що на сьогоднішній день існують перераховані види психологічних змін особистості інваліда але вони недостатньо важливі і не домінують.

Цікавий факт, що при проведенні дослідження не були виявлені наступні типи реагування: парнояльний, тривожний, меланхолічний та апатичний.

Паранояльний тип реагування характеризується впевненістю в тому, що хвороба є результатом чогось злого помислу; крайньою підозрілістю до ліків та процедурам; приписуванням різноманітних ускладнень хвороби чи побічних дій ліків, халатності або злому помислу медперсоналу чи лікаря.

Тривожний тип реагування проявляється в неперервному турбуванні і помисливості по відношенню несприятливого походження хвороби, можливих ускладнень, неефективності і навіть небезпеці лікування. Вказаний тип базується на з'явлених, у зв'язку з хворобою, змінами. Тривога проектується на майбутнє й викликана часто опасіннями, що хвороба надовго і змінить звичний стереотип життя. Проявленням тривоги може бути підвищена зацікавленість особи до медичної літератури, причепливість медперсоналу та націленість на перевірку отриманих від лікарів інформації про хворобу.

Меланхолічний тип реагування на хворобу характеризується зневірою в одужання, в ефект лікування, депресивне висловлювання та до суїцидальних помислів.

Апатичний тип реагування на хворобу відмічається повною байдужістю до своєї долі, до результатів лікування, виходу хвороби; пасивним підкоренням процедурам та лікування; втрата зацікавленості до всього, що раніше хвилювало; байдужість, обумовлена депресією та фіксацією на власному стані [13, стор. ].

Відсутність визначених типів реагування на хворобу пояснюється тим, що в даній ситуації для даної категорії населення не характерні такі типи реагування і це пов'язано із віковими особливостями даного контингенту, його життєвим досвідом, соціальним статусом, життєвими переконаннями та ситуаційними умовами життя.

Таким чином, в представленої групі респондентів домінує гармонійний тип реагування і не зустрічаються паранойяльний, тривожний, меланхолічний та апатичний типи реагування. Ці дані були підтверджені методом опитування та спостереження.

На основі виявлених типів реагування індивіда на хворобу і буде будуватися модель соціально-психологічного супроводу даної категорії населення.

Крім цього, нами була проведена методика на виявлення ціннісних орієнтацій даної категорії населення. Результати дослідження термінальних цінностей наведено в графіку 2.2.1.

Графік 2.2.1 Результати дослідження термінальних цінностей

Результати респондентів подані в графіку свідчать про те, що для даної категорії населення характерне таке розташування термінальних цінностей за мірою зменшення значущості:

місце: здоров'я (фізичне та психічне) - 18 %;

місце: матеріально забезпечене життя (відсутність матеріальних ускладнень) - 12,5%;

місце: цікава робота - 11%;

місце: щасливе сімейне життя - 11 %;

місце: життєва мудрість (зрілість суджень та здоровий глузд) - 10%;

місце: наявність хороших та вірних друзів - 8%;

місце: любов (духовна та фізична близькість з коханою людиною) - 6,5 %;

місце: визнання суспільством (повага оточуючих, колективу, товаришів по роботі) - 5%;

місце: продуктивне життя (максимально повне використання своїх можливостей, сил та здібностей) - 4%;

місце: розвиток (робота над собою, постійне фізичне і духовне удосконалення) - 3,5%;

місце: активне діяльне життя (повнота та емоційно насичене життя) - 2,5%;

місце: пізнання (можливість розширення своєї освіти, світогляду, інтелектуальний розвиток) - 2%;

місце: краса природи та мистецтва (переживання прекрасного в природі та мистецтва) - 2%;

місце: впевненість в собі (внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх протиріч, сумнівів) - 1%;

місце: творчість (можливість творчої діяльності) - 1%;

місце: щастя інших (добробут, розвиток і удосконалення інших людей, всього народу, людства в цілому) - 1%;

місце: воля (самостійність, незалежність в судженнях та вчинках) - 0,5%;

місце: розвага (приємне, необтяжливе проведення часу, відсутність обов'язків) - 0,5%;

Результати досліджень інструментальних цінностей наведено в графіку 2.2.2.

Графік 2.2.2 Результати дослідження інструментальних цінностей

Таким чином, із вказаного графіку можна побачити, інструментальні цінності розташовано в такому порядку:

місце: чесність (правдивість, щирість) - 15%;

місце: вихованість (гарні манери) - 12,5%;

місце: чуйність (дбайливість) - 10%;

місце: тверда воля (вміння настояти на своєму, не відступати перед труднощами) - 10%;

місце: охайність (вміння стримувати в порядку речі, порядок в справах) - 9 %;

місце: незалежність (здатність діяти самостійно, рішуче) - 8%;

місце: високі запити (високі вимоги до життя та високі домагання) - 6%;

місце: самоконтроль (стриманість, самодисципліна) - 5%;

місце: раціональність (вміння здраво та логічно мислити, приймати обмірковані, раціональні рішення) - 5%;

місце: непримиримість до недоліків в собі та в інших - 4%;

місце: життєрадісність (почуття гумору) - 2,5%;

місце: сміливість у відстоювання своєї думки, своїх поглядів - 2%;

місце: широта поглядів (вміння зрозуміти чужу точку зору, поважати інші смаки, звичаї) - 2%;

місце: ефективність в справах (працелюбність, продуктивність в роботі) - 2%;

місце: терпимість (до поглядів та думки інших, вміння пробачати іншим їх помилки) - 1,5%;

місце: відповідальність (почуття обов'язку, вміння тримати слово) - 1,5%;

місце: освіченість (широта знань, висока загальна культура) - 1%;

місце: старанність (дисциплінованість) - 1%.

Таким чином, нами виявлено значущість термінальних та інструментальних цінностей за мірою зменшення та побудовано ієрархічну сходинку випробувальників. Дане розташування респондентами визначених цінностей пояснюється особливостями їх вікової характеристики, життєвої ситуації, фізіологічним станом, психологічними особливостями, набутим досвідом.

На основі проведених методик можна виявити характеристику сумісності типів реагування на хворобу ті ціннісних орієнтацій респондентів.

Результати порівняльної характеристики типів реагування та ціннісних орієнтацій представлені в схемі 2.2.1.

Схема 2.2.1 Порівняння типів реагування та ціннісних орієнтацій

Продовження схеми. 2.2.4.

Продовження схеми 2.2.4.

Продовження схеми. 2.2.4.

Продовження схеми. 2.2.4

.

Продовження схеми 2.2.4.

Зі схеми видно, що егоцентричному типу реагування характерні такі термінальні цінності, як: визнання суспільством (повага оточуючих), кохання, здоров'я, щасливе сімейне життя та впевненість в собі; інструментальні цінності: чуйність та дбайливість. Іпохондричному типу реагування характерні термінальні цінності: визначення суспільством, повага оточуючих; інструментальні цінності: дбайливість та чуйність. До ейфоричного типу реагування відносяться такі термінальні цінності, як: активне діяльне життя, повнота та емоційність життя, кохання, наявність хороших та вірних друзів, продуктивне життя, максимально повне використання своїх сил та можливостей, розваги, приємне проведення часу, відсутність обов'язків; та інструментальні цінності: життєрадісність, почуття гумору, незалежність, можливість діяти самостійно. Неврастенічному типу реагування характерні термінальні цінності: здоров'я, кохання, визначення суспільством, повага оточуючих; інструментальні цінності: непримиримість до недоліків у себе та в інших, самоконтроль, стриманість, чуйність та дбайливість. До обсесивно-фобічного типу реагування відносяться термінальні цінності: здоров'я, кохання, щасливе сімейне життя та щастя інших; інструментальні цінності: охайність, вихованість, освіченість, дбайливість та чуйність. Ергопатичному типу характерні термінальні цінності: продуктивне життя, наявність хороших та вірних друзів, цікава робота, здоров'я, життєва мудрість, активне діяльне життя, творчість, розвиток, щасливе сімейне життя, впевненість в собі, пізнання та інтелектуальний розвиток; інструментальні цінності: самоконтроль, тверда воля, охайність, життєрадісність, високі запити, дисциплінованість, незалежність, непримиримість до недоліків в собі та в інших, ефективність в справах та продуктивність в роботі. Анозогнозичний тип характеризується термінальними цінностями: активне діяльне життя, красота природи та творчості, розваги, відсутність обов'язків, свобода та самостійність; інструментальні цінності: життєрадісність, незалежність. До сенситивного типу відносяться термінальні цінності: здоров'я, кохання, наявність хороших та вірних друзів, визнання суспільством, щасливе сімейне життя, щастя інших; інструментальні цінності: охайність, вихованість, чесність, терпимість, відповідальність. До гармонічного типу відносяться термінальні цінності: щасливе сімейне життя, пізнання, можливість розширення світобачення, життєва мудрість, здоров'я та впевненість в собі; інструментальні цінності: високі запроси, охайність, дисциплінованість, відповідальність, самоконтроль, раціоналізм.

Таким чином, виходячи з проведених досліджень, обрану групу досліджуваних респондентів умовно можна поділити на три групи:

1. Домінуюча група гармонічного типу реагування з постійними ціннісними орієнтаціями;

2. Змішана група ейфоричного, неврастенічного, обсесивно-фобічного, ергопатичного, анозогнозичного та сенситивного типів реагування із змінними ціннісними орієнтаціями;

3. Рідкісна група егоцентричного та іпохондричного типів реагування з мало поширеними ціннісними орієнтаціями.

Враховуючи отримані дані можна розробити модель соціально-психологічного супроводу осіб похилого віку з обмеженими можливостями з урахуванням характерних для них типів реагування на хворобу та ціннісних орієнтацій.

Розділ 3. Розробка моделі-схеми соціально-психологічного супроводу осіб похилого віку з обмеженими можливостями

3.1 Характеристика особливостей діяльності організації

Місцем проведення дослідження був обраний відділ персоніфікованого обліку пільгових категорій громадян Управління праці та соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації (УП та СЗН райдержадміністрації).

Проаналізувавши особливості діяльності вказаного органу нами було визначено місію та мету організації.

Місія райдержадміністрації: сприяння реалізації соціальної програми політики держави.

Мета райдержадміністрації: захист прав населення та реалізація його соціальних потреб.

Основними завданнями УП та СЗН райдержадміністрації є:

– забезпечення у межах своїх повноважень реалізації державної політики у сфері соціально-трудових відносин;

– дотримання законодавства про охорону праці, зайнятість, пенсійне забезпечення, соціальний захист населення;

– удосконалення форм і засад соціального партнерства;

– організація співробітництва місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з профспілками та організаціями співробітництва;

– ведення державного автоматизованого реєстру пільгових категорій громадян, надання їм пільг, соціальних компенсацій і гарантій, передбачених чинним законодавством України;

– призначення та виплата соціальної допомоги, встановленої законодавством, надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого нічного побутового газу;

– у межах своєї компетенції бере участь у здійсненні комплексних програм поліпшення обслуговування інвалідів, одиноких непрацездатних громадян, а також громадян похилого віку та сприяння всебічному розвитку соціального обслуговування за місцем їх проживання;

– забезпечення працевлаштування інвалідів, здобуття ними освіти та кваліфікації на рівні, що відповідає їхнім здібностям та можливостям;

– сприяння органам місцевого самоврядування у вирішенні питань соціально-економічного розвитку відповідної території;

– садання звітів щорічно (додатки 1; 2; 3);

– проведення анкетування (додаток 4).

Клієнтами УП та СЗН райдержадміністрації є пільгові категорії громадян, соціально незахищені та громадяни, які в наслідок недостатньої матеріальної забезпеченості потребують допомоги та соціальної підтримки з боку держави; це такі клієнти, як: пенсіонери, працюючі та непрацюючі, інваліди війни, інваліди загального захворювання, інваліди з дитинства, одинокі непрацездатні громадяни, діти-сироти, одинокі матері, багатодітні сім'ї, жертви нацистських переслідувань, учасники війни, учасники бойових дій, ветерани війни, діти війни, ветерани праці, ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ, громадяни, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, жертви політичних репресій, члени сім'ї загиблого або пропащого безвісти ветерана війни, ліквідатори на ЧАЕС.

УП та СЗН у своїй діяльності керується такими нормативно-правовими актами: Конституцією України, Законами України, нормативними актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці, розпорядженнями голів обласної та районної державних адміністрацій, наказами начальниками Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації, рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування, а також положенням про управління.

Діяльність УП та СЗН регулюється такими Законами України: „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку”, „Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб”, „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”, „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, „Про міліцію”, „Про пожежну безпеку”, „Про освіту”, „Про службу безпеки України”, „про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”, „Про збройні сили України”, „Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, „Про музеї та музейну справу”, „Про державну службу”, „Про запобігання захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист”, „Основи законодавства України про культуру”, „Про позашкільну освіту”, „Про прокуратуру”, „Про ветеринарну медицину”, „Про донорство крові та її компонентів”, „Основи законодавства України про охорону здоров'я”, „Про бібліотеки та бібліотечну справу”, „Про статус суддів”, „Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній Війні 1941-1945 років”, „Про соціальний захист дітей війни”, „Про жертви нацистських переслідувань”, Гірничий Закон України „Про державний бюджет України”, постанова КМУ від 22.01.2003 року №177 „Про Єдиний Державний Автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги”, Наказ Мінпраці та соцполітики від 24.01.1998 року №135/2575 „Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання, розподілу та видачі путівок до санаторно-курортних та інших лікувальних оздоровчих установ в органах соціального захисту населення України”, Постанова КМУ від 22.02.2006 року №187 „Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органам праці та соціального захисту населення”, Постанова КМУ від 19.07.2006 року №999 „Порядок забезпечення інвалідів автомобілями”, „Про реабілітацію інвалідів в Україні”, „Про соціальний захист і статус громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ в Україні”, „Про статус і соціальний захист ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб, „Про місцеві державні адміністрації”.

Структура організації наведена в схемі 3.1.1.

1. Функції начальника УП та СЗН: здійснення керівництва діяльністю управління, несе персональну відповідальність до виконання покладених на управління завдань; визначення ступеню відповідальності заступників начальника управління, керівників відділів та спеціалістів управління; подання на затвердження голові райдержадміністрації кошториси доходів та видатків управління; погодження призначення на посаду та звільнення з посад працівників управління; видання у своїх межах компетенції накази, організація і контроль їх виконання; затвердження структури, положення про структурні підрозділи управління, функціональні обов'язки цього працівників; вирішення питань у формуванні резерву кадрів.

2. Функції заступника начальника УП та СЗН: у разі відсутності начальника УП та СЗН виконує його обов'язки; забезпечення у межах своїх повноважень виконання покладених на відділ праці завдань щодо дотримання законодавства про працю, про охорону праці, зайнятість населення та альтернативну (невійськову) службу.

Схема 3.1.1 Структура УП та Овідіопольської райдержадміністрації

3. Функції начальника відділу праці УП та СЗН: здійснення керівництва діяльності відділу праці у складі УП та СЗН, розподілення між працівниками, оголення їх роботи, удосконалення форм і засади соціального партнерства; організація співпраці відділів управлінь райдержадміністрації, районної ради з профілактиками та організаціями роботодавців.

4. Функції начальника відділу соціальних компенсацій і гарантій УП та СЗН: прийом громадян; нарахування всіх видів допомог згідно діючого законодавства; надання консультацій з питань соціальної допомоги; здійснення контролю за діяльністю відділу.

5. Функції начальника відділу контролю за призначенням пенсій та соціальних допомог УП та СЗН: організація та контроль своєчасного та якісного розгляду працівниками відділу у складі управління звернень від органів виконавчої влади, громадських об'єднань з напряму діяльності відділу; контроль призначення пенсій та соціальних допомог.

6. Функції головного бухгалтера бухгалтерського відділу УП та СЗН: контроль та призначення усіх видів допомог та компенсацій; забезпечення організації бухгалтерського обліку; контроль за правильним економічним витрачанням коштів за їх цільовим призначенням згідно з затвердженими заявами і льготами; складання: подання в установлені строки бухгалтерської звітності.

7. Функції начальника відділу персоніфікованого обліку пільгової категорії громадян УП та СЗН: контроль за правильним вирішенням питань обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці, контроль за веденням обліку пільговиків; організація та контроль діяльності відділу.

Критеріями ефективності УП та СЗН є: рівень інформованості населення про діяльність органу УП та СЗН, число громадян, що отримують пільги, соціальну допомогу, виплати та компенсації; кількість громадян, що користуються послугами управління, співвідношення кількості пільговиків, що отримують належну допомогу до кількості тих, хто перебуває на обліку; рівень задоволеності населення діяльністю управління. Проаналізувавши особливості діяльності УП та СЗН райдержадміністрації ми розробили схему-модель функціонування організації (Схема 3.1.2).

Зі схеми видно, що значний вплив на діяльність Овідіопольської райдержадміністрації має зовнішнє середовище, партнери, законодавство, населення. Після того, як був вплив, організація спрямовує свою діяльність на пошук та визначення рішення заданого питання, яке здійснюється шляхом виконання поставленої мети: реалізація державної політики щодо забезпечення задоволення соціально-трудових потреб населення. Прийняття рішення реалізується за допомогою використання вмінь та навичок співробітників організації, після чого нова соціальна норма „виходить” у зовнішнє середовище.

Таким чином, нами була проаналізована робота УП та СЗН Овідіопольської райдержадміністрації за допомогою реалізації таких методів, як аналіз документів, спостереження, бесіда.

Схема 3.1.2 Модель функціонування УП та СЗН Овідіопольської райдержадміністрації

3.2 Модель соціально-психологічного супроводу осіб похилого віку з обмеженими можливостями

Функціональні обов'язки соціального робітника дуже важливі та різнобічні. Так як спеціаліст виконує одну з головних ролей в роботі з особами похилого віку з ОМ, в його обов'язки входить супровід даної категорії населення.

Базуючись на визначеннях В.Даля під супроводом розуміється діяльність, яка направлена не супроводження хвороби чи похід разом з кимсь[5].

Таким чином, базуючись на вищеназваних визначеннях, ми можемо виявити визначення соціально-психологічного супроводу.

Соціально-психологічний супровід ми розуміємо як вид діяльності соціального робітника, який повинен містити патронаж, соціальну роботу, соціально-психологічну допомогу, яка надається спеціалістом особам похилого віку з обмеженими можливостями з урахуванням їх типу реагування а хворобу та ціннісних орієнтацій з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підтримки їх соціального статусу.

У практиці соціальної роботи особливу роль відіграє соціально-психологічний супровід осіб похилого віку з ОМ, тому нами була розроблена схема-модель соціально-психологічного супроводу даної категорії клієнтів (схема 3.2.1).

Дана схема-модель може бути основою для практичного використання державними та недержавними установами, організаціями, реабілітаційними центрами, так як вона охоплює актуальну проблему інвалідності осіб похилого віку з урахуванням їх психологічних змін, типів реагування на хворобу, ціннісних орієнтацій та різних проблем економічного, психологічного, соціального, правового, медичного характеру. Модель соціально-психологічного супроводу розроблена для вирішення вказаних проблем, що може слугувати покращенню та стабілізуванню загального стану людини похилого віку з ОМ, а також подальшого розвитку стабільних сімейних відносин на протязі всього життя.

Мета моделі соціально-психологічного супроводу полягає в зміні скрутної життєвої ситуації людини похилого віку з ОМ, щоб допомогти їй прийняти ту чи іншу проблему як дану реальність, адаптуватися до нової життєвої ситуації, щоб у кінцевому рахунку вона не потребувала сторонньої допомоги, тобто стала самодостатньою.

Завданнями даної моделі є виявлення проблемної категорії населення, проведення діагностики типів реагування на хворобу та ціннісних орієнтацій даної категорії клієнтів, виявлення проблем клієнтів, узагальнення засобів вирішення проблем, застосування соціально-психологічного супроводу вказаної категорії громадян.

Модель складається з таких структурних елементів:

– індивідуальна соціальна робота;

– індивідуальна програма реабілітації;

– соціально-педагогічна допомога;

– медико-педагогічний патронаж.

Схема 3.2.1 Схема-модель соціально-психологічного супроводу осію похилого віку з обмеженими можливостями

Опис структурних компонентів моделі:

- технологічний процес індивідуальної роботи повинен складатися з трьох основних компонентів: Перший етап, як правило, полягає в оцінці реальної ситуації. Основний принцип дій фахівця полягає в тому, щоб допомогти клієнту визначитися та з'ясувати для себе реальне положення справ у його проблемній ситуації, а також побачити не використані до цього часу можливості та ресурси для вирішення власних проблем.

Проте, слід сказати, що клієнт ніколи не зможе вийти з проблемної ситуації і використовувати відповідні ресурси доти, доки він не визначить характер своєї проблеми й не зрозуміє її сутність.

Другий етап полягає в тому, що визначити, чого прагне клієнт, яких результатів він чекає, звертаючись за допомогою до фахівця. Тут основний принцип дій фахівця полягає в тому, що допомогти клієнтові зрозуміти, усвідомити для себе, чого він хоче домогтися, тобто визначитися з цілями та завданнями звертання за допомогою, попередньо з'ясувавши для себе характер проблемної ситуації й можливості, що він не використовував.

Третій етап - соціальна дія. Основний принцип фахівця на цьому етапі полягає в тому, щоб допомогти клієнтові діяти відповідно до поставлених цілей і реально домогтися того, чого він хоче. Клієнт може знати, чого він хоче, у якому напрямі діяти, але йому необхідна допомога для того, щоб визначитися з тим, як це зробити. Цей етап пов'язаний з конкретними активними діями для того, щоб досягти конкретних результатів.

На цьому ж етапі необхідно допомогти клієнтові перебороти упередження проти активних дій. Основний принцип дій фахівця полягає в тому, щоб допомогти клієнту діяти конструктивно, позитивно, відповідно до нової інформації, тих нових знань, які він знайшов під час інтеракцій з фахівцем, допомогти клієнту перевести розроблені стратегії в конкретні спрямовані дії.

Усі ці три стадії за своєю суттю когнітивні, тобто пізнавальні. Особливість техніка полягає у спілкуванні та плануванні дій. А спілкування, у кінцевому рахунку, повинно привести до дії. На всіх трьох етапах із самого початку інтеракцій основний вектор роботи спрямований у бік самостійних, звісно, у рамках правового поля, дій клієнта [34, стор. ].

- індивідуальна програма реабілітації являє собою комплекс мір (медичний, педагогічний, психологічних, соціальних), направлених на відновлювання, компенсацію порушених або втрачених функцій організму та відновлювання або формування здібності до виконання визначених видів діяльності, в тому числі та професійно-трудових.

В рамках індивідуальної програми реабілітації продивляється професійна орієнтація людини з урахуванням можливостей його працездатності. Індивідуальна програма реабілітації являється рекомендованою та включає в себе як безкоштовну частину, так і платну (у змісті служб зайнятості т інше).

Основними принципами формування індивідуальної програми реабілітації є:

1) Індивідуальність;

2) Безперервність;

3) Послідовність;

4) Приємлемість;

5) Комплексність.

Індивідуальна програма реабілітації складається з трьох програм:

– Програми медичної реабілітації (направлена на повне або часткове відновлення або компенсацію тої чи іншої порушеної або втраченої функції або на уповільнення прогресуючого захворювання);

– Програми професійної реабілітації (передбачає навчання або перенавчання доступним формам праці, забезпечення необхідними індивідуальними технічними засобами для полегшення використання робочого інструменту, пристосування робочого місця інваліда до його функціональних можливостей, організацію для інвалідів спеціальних цехів та підприємств з полегшенням умов праці ті скороченням робочого дня. В професійній реабілітації широко використовується метод працетерапії, оснований на тонізуючому та активуючому впливі праці па психофізіологічну сферу людини. Трудотерапія як метод відновлювального лікування має важливе значення для поступового повернення хворих до звичайного життєвого ритму).

– Програми соціальної реабілітації [2, стор. ].

Програма соціальної реабілітації в рамках індивідуальної програми реабілітації містить:

1) Інформування та консультування по питанням соціально-битової реабілітації інвалідів.

2) Навчання інваліда самообслуговуванню, включаючи інформування про технічні засоби реабілітації, навчання техніці та методичним прийомам для самообслуговування, навчання правилам особистої гігієни, користуванню одягом, одяганню, роздяганню, прийому їжі та інше. Особливості навчання в багатому визначаються видом інвалідізуючої патології та тяжкістю обмеження життєдіяльності. Адаптаційне навчання інвалідів включає „навчання життю з інвалідністю”, тому числі питання дієтотерапії, режиму дня, інформування про особливості протікання хвороби і так далі.

3) Адаптаційне навчання родини інваліда повинно забезпечувати інформування, консультування та навчання родини інваліда по різним питанням: характеру протікання хвороби, виникаючих обмеженнях життєдіяльності, зв'язних з ними соціально-психологічних, фізіологічних та економічних проблемах; видах та формах соціально-битової допомоги інваліду, видах технічних засобів реабілітації та особливостях їх експлуатації; видах реабілітаційних закладів, їх знаходження та спектрі їх послуг ті інше.

4) Організація життєдіяльності інваліда в побуті, включаючи архітектурно-планувальне рішення проблеми адаптації жилого приміщення до вимог інваліда, оснащення технічними засобами реабілітації, перепланування жилих приміщень.

5) Забезпечення інваліда технічними засобами реабілітації, включаючи підбір технічних засобів у відповідності з медико-соціальними показниками, доставку технічного засобу, його сервісне обслуговування.

6) Навчання персональної збереженості, яке включає опанування знаннями та навичками таких видів діяльності, як користування газом, електро приборами, туалетом, ванною, транспортом, ліками та інше.

7) Навчання соціальним навичкам, яке включає опанування знань та навичок, що дозволяють інваліду готувати їжу, прибирати приміщення, прати білизну, ремонтувати одяг, працювати в саду та інше.

8) Навчання соціальному спілкуванню, яке включає забезпечення можливості інваліда ходити до друзів, в кінотеатр, театри та інше.

9) Навчання соціальній незалежності, яке повинно бути направлено на можливість самостійно проживати, можливість розпоряджатися грошима, користуватися цивільними правами, приймати участь у суспільній діяльності.

10) Надання допомоги у вирішенні особистих проблем, яке включає контроль за рождаємістю, отримання знань у галузі статевого виховання, виховання дітей та інше.

11) Консультування по правовим питанням, яке повинно забезпечити правову допомогу інваліду в області соціального захисту та реабілітації.

12) Навчання навичкам проведення відпочинку, заняттями фізкультурою та спортом, яке включає отримання знань та навичок про різні види спортивної та досугової діяльності, навчання користуванню для цього спеціальними технічними засобами, інформування про відповідні заклади, що займаються даним видом реабілітації [39].

- соціальна допомога - це комплекс гуманітарних послуг представникам економічно незабезпечених, соціально слабких, психологічно уразливих верств населення з ціллю покращення їх здібностей та соціального функціонування.

Соціальна допомога проявляється в наступному:

1) Періодичних та одночасних доплатах до пенсій та допомогам;

2) Довгострокових послугах з ціллю надання адресної підтримки найменш захищених верств населення, ліквідації або нейтралізації критичних життєвих ситуацій, що викликані неблагоприємними соціально-економічними умовами.

Соціально-педагогічна діяльність при підтримці лиць з ОМ - це непреревний педагогічно доцільно організований процес соціального виховання з урахуванням специфіки розвитку особистості людини з особливими потребами на різних вікових етапах в різних верствах суспільства та при участі всіх соціальних інститутів та всіх суб'єктів виховання та соціальної допомоги.

Соціальний педагог взаємодіє з представниками всіх соціальних інститутів, педагогами, лікарями, психологами, членами родини та іншими зацікавленими особами.

Зміст роботи соціального педагога включає наступні напрямки:

1) Формування гуманних відношень в соціумі;

2) Надання допомоги в соціальній адаптації та реабілітації особистості з обмеженими можливостями;

3) Направлення зусиль на оздоровлення та нормалізацію відношень в родині, усування дефіциту спілкування;

4) Усування особистих та соціальних проблем клієнта;

5) Виявлення та вирішення конфліктних ситуацій в між особових відношеннях;

6) Організація правової просвіти;

7) Представлення інтересів клієнта від імені установи в органах міліції та в суді.

8) Співпраця з адміністрацією, психологами, педагогами, іншими робітниками спеціальних установ в підготовці необхідних документів для подальшого працевлаштування або перекваліфікації особи з ОМ;

9) Патронаж клієнта, що потребують соціальної, медичної допомоги [7].

- під патронажем розуміється особливий вид допомоги з ОМ у вирішенні складних проблем виживання, лікування, спеціального навчання, який реалізується по наступним напрямам:

1) діагностика;

2) розробка та реалізація корекційно-розвиваючих програм;

3) реалізація спеціальних учбових програм для членів сімей та включення їх в корекційно-педагогічний процес;

4) забезпечення цілісного підходу до навчання;

5) реалізація педагогічних технологій у сфері закладів в системі спеціального навчання;

6) допомога в розвитку статусу людини з ОМ в структурі сучасного суспільства;

7) профілактика - збереження добробуту старої людини через зменшення чи усунення чинників ризику і тим самим запобігання її влаштуванню в стаціонарні установи соціального обслуговування;

8) підтримка - ц допомога, необхідна старим людям для збереження максимально можливого рівня самостійності.

9) представництво - захист інтересів старих людей, визнаних недієздатними, від їхнього імені, з метою надання їм необхідної допомоги [49, стор.].

Враховуючи особливості життєвої ситуації осіб похилого віку з ОМ, їх фізіологічні та психологічні характерологічні зміни, вікові особливості та кризи, структурні компоненти схеми-моделі соціально-психологічного супроводу осіб похилого віку з ОМ можуть змінюватися та доповнюватися іншими видами роботи.

Впровадження даної моделі в діяльність соціальних та психологічних служб, державних та недержавних установ, організацій та різних центрів дає можливість вирішування життєвої ситуації осіб похилого віку з ОМ, вирішення проблем сім'ї економічного характеру, набуття нових навичок людей похилого віку, працевлаштування даної категорії осіб, розширення їх соціальних, професійних та матеріальних можливостей.

Таким чином, ми розробили та обґрунтували схему-модель соціально-психологічного супроводу осіб похилого віку з ОМ, яка націлена на вирішення проблем даної категорії осіб, розробку засобів роботи з ними та покращення життєвої ситуації осіб похилого віку з обмеженими можливостями.

ВИСНОВКИ

1. Таким чином, в результаті аналізу наукової соціально-психологічної літератури було встановлено, що існує декілька виявлень інвалідності, які за своєю сутністю поділюся на медичне та соціальне. Ми зробили висновок, що у роботі з особами похилого віку з обмеженими можливостями спеціаліст по соціальні роботі повинен керуватися саме соціальним виявленням інвалідності, так як воно направлене на активну дію клієнта. Соціальне виявлення пояснює інвалідність к обмеження можливостей, виявлене соціальними, психологічними, медичними, правовими, фізіологічними бар'єрами.

2. Виявлено, що інвалідність в похилому віці наносить психологічну травму тим, що в людині з'являється потреба в зміні середовища та засобу життя, кола спілкування; посилення залежності від оточуючих людини з інвалідністю , зміна трудової діяльності, можуть нести моральну та матеріальне шкоду. Таким чином, соціальний робітник забезпечуючи соціальну захищеність інвалідів похилого віку з обмеженими можливостями, повинен створювати їм необхідні умови для індивідуального розвитку, реалізації творчих та виробничих можливостей та здібностей шляхом обліку їх потреб у відповідних програмах реабілітації, надання соціальної допомоги в передбачених законодавством видах освіти, професійну підготовку та соціально-економічних прав.

3. В ході дослідження встановлено, що для ефективності соціально-психологічного супроводу необхідно виявити у клієнта тип психічного реагування на хворобу та його ціннісні орієнтації. При проведенні дослідження застосовувались такі методики: опитування, спостереження, бесіда, тестування, аналіз результатів, класифікування. Кількість респондентів складала 30 чоловік, з яких 18 жінок та 12 чоловіків, семеро працюючих пенсіонерів та двадцять три непрацюючих пенсіонерів віком від 45 до 65 років.

4. В результаті дослідження узагальнено, що серед домінуючих типів реагування на хворобу виявився гармонійний тип, найменший рівень виявився у егоцентричному та іпохондричному типах реагування, рівень дисперсії виявився у ейфоричному, неврастенічному, обсесивно-фобічному, ергопатичному, анозогнозичному та сенситивному типах реагування. Зовсім не виявленими були апатичний, меланхолічний, тривожний та паранойяльний типи реагування.

5. В ході дослідження встановлено, що дане розположення типів реагування пояснюється соціальним та сімейним станом, віковими кризами, психологічними особливостями, життєвими та соціальними навичкам.

6. Таким чином, на основі виявлених типів психологічного реагування на хоробру та ціннісних орієнтацій респондентів ми побудували модель-схему соціально-психологічного супроводу осіб похилого віку з обмеженими можливостями. В ході дослідження людей похилого віку з інвалідністю було поділено на три групи, які об'єднують спільні проблеми, пов'язані з психологічними, правовими, медичними, соціальними та економічними труднощами в житті.

Дана модель соціально-психологічного супроводу вказаної категорії осіб містить такі види роботи, як: медико-соціально-педагогічний патронаж, соціально-педагогічну допомогу, індивідуальну програму реабілітації, індивідуальну соціальну роботу.

Модель-схема після застосування може дати такі результати, як: зміна відносин в сім'ї інваліда, покращення її психологічного клімату, стабілізація загального стану клієнта, покращення його економічних можливостей та економічного стану сім'ї, можливість працевлаштування, розширення можливостей, налагодження соціальних зв'язків набуття освіти, реалізація потреб різного характеру в рамках законодавства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Артюх С. Розв'язування проблеми реабілітації інвалідів // Соціальний захист.- 2001.- №1(31).- с.- 29-30.

2. Астафурова І. Створення программ соціальної реабілітації // Соціальний захист.- 2001.- №1(31).- с.- 37-38.

3. Блейхер В.М. Клиническая патопсихологоия.- Ташкент, 1976.- 420с.

4. Гроф С. За пределами мозга.- М., 1992.- 457с.

5. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: Т.3: П. - 1990. - 555 с.

6. Дементьева Н.Ф., Устименко Э.В. Роль и место социальных работников в обслуживании инвалидов и пожилых людей.- М., 1995.- 415с.

7. За ред. проф. А.Й. Капської. Соціальна педагогіка: Підручник.- Київ: Центр навчальної літератури, 2003.- 256с.

8. Закон України "Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні" (ВВР, 2006, №21, ст. 253).

9. Закон України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" (ВВР, 2006рік, №2-3, ст.36).

10. Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, №45, ст. 425).

11. Зейгарник Б.В. Личность и патология деятельности.- М., 1971.- 386с.

12. Каштавалюк А.Л. Социальные технологии.- Тернополь: Экономическая мысль,- 2001.- 284с.

13. Клиническая и медицинская психология. Пректическое руководство.- М.: «МЕДпресс», 1998.- 592с.

14. Крысько В.Г. Словарь- справочник по социальной психологии.- Спб.: Питер, 2003.- 416с.

15. Крысько В.Т. Психология и педагогика в схемах и коментариях.: Учеб. пос.- Спб.: Питер, 2006.- 320с.

16. Лукашевич М.П. Теорія і методи соіальної роботи: Навч. посібник для вузів / М. вид., доп. і випр..- К.: МАУП, 2003.- 168с.

17. Луков В.А. Социальное проектирование : Учеб. пособие.- 3-е изд.- М.: Флинта, 2003.- 240с.

18. М.Чумаченко. Індивідуальна програма реабілітації інваліда // Соціальний захист.- 2004.- №4(92).- с. 15-17.

19. Н.Костюченко. Професійна реабілітація інвалідів // Соціальний захист.- 2004.- №4(92).- с. 17-20.

20. Настольная книга специалиста: социальная работа с пожилыми людьми / Под ред. Демидовой Г.Е.- М., 1995.- 256с.

21. О.Косенко. Послуги в громаді - якісніше життя інвалідів // Соціальний захист.- 2006.- №12(124).- с. 16-21.

22. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога.- М.: ТЦ "Сфера", 2001.- 467с.

23. Ожогов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57000 слов / Под ред. чл.- кор. АНСССР Н.Ю. Шведовой.- 17-е изд., стереотип.- М.: Рус. яз., 1985.- 797с.

24. Платонова Н.М. Основы социальной педагогики.- Спб, 1997.- 415с.

25. Постанова Верховної Ради України «Про інформацію кабінета Міністрів України щодо виконання Національної програми професіональної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженними можливостями на 2001-2005 роки (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, №47, ст. 475).

26. Предмет и методология социальной работы // СОЦИС.- 2002.- №8.- с. 106-118.

27. Психологическое и социальное сопровождение больных детей и инвалидов: Учеб. пособие / Под. ред. С.М. Безух и С.С. Лебедевой.- СПб.: Речь, 2006.- 112с.

28. Психология социальной работы / О.Н. Александрова, О.Н. Боголюбова, Н.Л. Васильева и др.; Под общей ред. М.А. Гулиной.- СПб.: Питер, 2002.- 352с.

29. С. Чавес, М.Варгас. Социальная наука и социальная технология // Общественные науки и современность.- 1992.- №6.- с.- 101-113.

30. Словарь- справочник по социальной работе / Под ред. Е.И. Холостовой.- М.: Юрист, 1997.- 424с.

31. Словарь-справочник по социальной работе.- М., 2000.- 424с.

32. Социальная работа: тоерия и практика: Учебное пособие.- М.: ИНФРА-М, 2002.- 427с.

33. Соціальна педагогіка: Підручник. К.: Центр. навч. літ-ри, 2003.- 256с.

34. Соціальна робота: технологічний аспект / За ред. проф. А.Й.Капської.- К.: ДЦССМ, 2004.- 364с.

35. Специальная психология: Учеб. пособие для студентов высших учебных заведений / В.И. Лубовский, Т.В. Розанова, Л.И. Солнцева и др. 2-е изд.- М.: Издательский центр "Академия", 2005.- 464с.

36. Социальная психология: Учеб. пос. для вузов / А.Н. Сухов, А.А. Бодалев, В.Н. Казанцев и др.; Под ред.: А.Н. Суханова, А.А. Деркача.- М.: Академия, 2001.- 600с.

37. Социальная работа / Под ред. В.И. Курбатова.- Ростов-на-Дону: "Феникс", 1999.-576с.

38. Социальная работа с инвалидами / Под ред. Э.И. Холостовой, А.И. Осадчих.- М., 1996.- 378с.

39. Социальная работа: теория и практика: Учеб. пособие для вузов / А.В. Бабушкин, М.П. Гуръяновича, И.Г. Зайнышева и др.; Отв. ред. Е.И. Холостова, А.С. Сорвина.- М.: ИНФРА-М, 2002.- 427с.

40. Социально-медицинское обслуживание на дому пожилых и инвалидов / Под ред. В.М. Васильчикова.- М., 2000.- 480с.

41. Соціальна робота в Україні: Навч. посібник І.Д. Звєрєва та інш.- К.: Центр навч. літ-ри, 2004.- 256с.

42. Сташків Б. Професійна реабілітація інвалідів // Соціальний захист.- 2001.- №1(31).- с.- 41-45.

43. Теоретическая и прикладная социальная работа.- М., 1998.- 336с.

44. Теорії і методи соціальної роботи.: Підручник / За ред.: Т.В. Семигіної, І.І. Миговича.- К.: Академія, 2005.- 328с.

45. Тетерский С.В. Введение в социальную работу: Учебное пособие.- М.: Акад. Проект, 2003.- 496с.

46. Технология социальной работы: Учебник / Под общ. ред. Проф. Е.И. Холостовой.- М.: ИНФРА-М, 2003.- 400с.

47. Технология социальной работы: Учебник под общ. ред. проф. Е.И. Холостовой.- М.: ИНФРА-М, 2002.-450с.

48. Технология социальной работы: Учеб. пособие для студентов под ред. Е.М. Зайнышева.- М.: Академия, 2002.- 327с.

49. Трофимова Н.М., Дуванова С.П., Трофимова Н.Б., Пушкина Г.Ф., основі специальной педагогики и психологии.- Спб.: Питер, 2005.- 304с.

50. Фирсов М.В., Щапиро Б.Ю. Психология социальной работы.- М.: Академия, 2002.- 238с.

51. Холостова Є.И., Дементьева Н.Ф. Социальная реабилитация: Учебное пособие. 2-е изд.- М.: Издательство-торговая корпорация "Дашков и Ко", 2003.- 340 с.

52. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи.: Навч. посіб. для вузів / М-во освіти і науки Укр.: Білоцерків. ін-т економіки та упр. від кр. міжнар. ун-ту розв. людини "України".- К.: Центр. навч. л-ри, 2006.- 464с.

53. Ярская-Смирнова Е.Р. Социальная работа с инвалидами: Учеб. пособие для вузов: Е.Р. Япская-Смирнова, Э.К. Наберушкина.- 2-е. изд. перераб. и доп.- СПб.: Питер, 2005.- 316с.

54. Яцемирская Р.С., Беленькая И.Г. Социальная гарантия: Учеб. пособие для вузов.- М.: «ВЛАДОС», 1999.- 244с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.