Главная База знаний "Allbest" Психология Психологічні особливості соціально-психологічного клімату в студентському колективі

Психологічні особливості соціально-психологічного клімату в студентському колективі

Теоретичний аналіз та основні чинники творення соціально-психологічного клімату в студентському колективі, психологічні особливості регуляції взаємовідносин. Професійне становлення студента, організація дослідження та методика вивчення взаємовідносин.

Рубрика Психология
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 19.09.2012
Размер файла 89,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Психологічні особливості соціально-психологічного клімату в студентському колективі

(випускна робота)

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми соціально-психологічного клімату в студентському колективі

1.1 Проблема соціально - психологічного клімату, як предмет наукового дослідження

1.2 Основні чинники творення соціально-психологічного клімату в студентському колективі

1.3 Психологічні особливості регуляції взаємовідносин у студентському колективі

Висновки до І розділу

Розділ ІІ. Емпіричне вивчення особливостей психологічного клімату в студентському колективі

2.1 Організація дослідження та методика вивчення взаємовідносин в студентському колективі

2.2 Аналіз результатів дослідження

Висновки до ІІ розділу

Висновки

Список використаної літератури

  • Додатки

Вступ

Актуальність проблеми. Серед основних стратегічних завдань освіти в Україні важливе місце займає освіта, яка орієнтована на розвиток особистості, максимально адаптована до її потреб та інтересів. Процес гуманізації освіти визначає основний напрям її розвитку у сучасному суспільстві. В таких умовах розуміння конкретних завдань, які стоять перед освітою в контексті демократичної модернізації нашої країни є необхідною умовою успішного здійснення як освітянських, так і загальносистемних реформ. Гуманізація освіти, навчання, виховання, міжособистісних стосунків учасників освітніх процесів, управління освітою - це далеко не повний перелік різноманітних аспектів реального глобального процесу, який на наших очах змінює лице освіти. У процесі розв'язання низки задач, пов'язаних з розбудовою системи освіти на засадах гуманізації та гуманітаризації, проблема соціально-психологічного клімату набуває виняткового значення, адже саме зміст освіти і особливості взаємовідносин учасників педагогічного процесу визначає у кінцевому рахунку можливість досягнення стратегічної мети освіти, а відтак і перспективу формування особистості як самоцінної, здатної до саморозвитку і самовдосконалення.

Проблема формування психологічного клімату-багатоаспектне явище. Складовою частиною цієї проблеми є система стосунків, що складаються в колективі студентів, глибоко гуманні стосунки між викладачами і студентами.

Інтерес до проблематики соціально-психологічного клімату набуває упродовж останнього часу сталого характеру, зумовлюється низкою обставин як теоретичного, так і практичного порядку. З одного боку, це пояснюється внутрішньою логікою розвитку науки і відповідно до цього зміною ракурсу осмислення нею своїх засадних принципів, а з іншого - суспільними запитами до системи освіти, що вимагають від педагогічної психології дієвої допомоги у забезпеченні процесу переорієнтації її на нову навчально-виховну модель підготовки наступної генерації до самостійного життя.

Більшістю з них відзначається, що важливою умовою сприятливого соціально-психологічного клімату у групі є позитивна мотивація та зацікавлення студентів групи у досягненні позитивних результатів навчання, особистісна спрямованість викладача на успішне вирішення завдань педагогічної діяльності.

Проблема клімату, взагалі, та соціально-психологічного, зокрема, достатньо різнобічне висвітлена у літературі та розглядається як одна з найбільш суттєвих сторін колективу, яка характеризує його мотиваційну сферу в навчально-професійній діяльності.

У формуванні цього структурного компоненту колективу значну роль відіграють психолого-педагогічні знання та усвідомлення студентами їх ролі в професійному становленні. Виходячи з цього положення соціально-психологічний клімат можна вважати як таку динамічну психологічну атмосферу, що забезпечує студентам ефективність вирішення виховних, освітніх та розвивальних завдань у майбутній професійній діяльності.

Суть сприятливої соціально-психологічної природи в студентській групі полягає в тому, що процес психолого-педагогічного навчання, який протікає в позитивній атмосфері створює сприятливі умови не тільки для подальшого розвитку і закріплення якостей, яких вони набули до вступу у вищий навчальний заклад, але й розвитку і формування нових, професійно важливих якостей, психолого-педагогічних знань, умінь і навичок.

Таким чином, соціальна значущість визначеної проблеми та її недостатнє вивчення й обумовило вибір теми дослідження: “ Психологічні особливості соціально-психологічного клімату в студентській групі”.

Об'єкт дослідження - соціально-психологічний клімат в студентському колективі.

Предмет - вплив соціально-психологічного клімату на взаємовідносини в студентів.

Мета-розкрити вплив соціально-психологічного клімату на взаємовідносини в колективі студентів.

Гіпотеза: Соціально-психологічний клімат в студентському колективі зумовлюється їхніми взаємовідносинами, а також особливостями відповідної регуляції цих відносин.

Завдання:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми соціально-психологічного клімату та його вплив на взаємовідносини в колективі студентів.

2. З'ясувати психологічні чинники творення взаємовідносин в студентському колективі.

3. Здійснити психологічний аналіз взаємовідносин в студентському колективі.

4. Розробити рекомендації по створенню позитивного соціально-психологічного клімату в студентському колективі.

Методи дослідження.

Для розв'язання поставлених завдань використано комплекс теоретичних та емпіричних методів дослідження: теоретичний аналіз і систематизація наукових літературних джерел, психолого-педагогічний експеримент, бесіда, спостереження, анкетування, тести, методи математичної статистики.

Теоретичне значення. Полягає в обґрунтуванні психологічного підходу до розуміння проблеми соціально-психологічного клімату, у розкритті основних чинників творення психологічного клімату колективу, з'ясуванні психологічних особливостей регуляції взаємовідносин у студенській гупі.

Практичне значення. Полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані у психодіагностичній роботі психологів соціально-психологічних служб, навчально-виховній роботі викладачів ВНЗ.

База дослідження. Дослідження проводиться на базі Волинського Національного Університету імені Лесі Українки. В експерименті взяли участь студенти 42 групи психологічного факультету.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми соціально-психологічного клімату в студентському колективі

1.1 Проблема соціально - психологічного клімату, як предмет наукового дослідження

Соціально-психологічний клімат являється комплексною психологічною характеристикою, що відображає стан взаємовідносин та ступінь задоволеності всіх учасників навчального процесу різноманітними факторами життєдіяльності колективу академічної групи. В психології часто застосовуються схожі категорії: "соціально-психологічний клімат", "морально-психологічний клімат", "психологічний клімат", "психологічна атмосфера колективу". Найбільш поширене поняття "соціально-психологічний клімат"[ 14, с.488].

Мета створення і підтримання сприятливого соціально-психологічного клімату - полягає в теоретичному і практичному оволодінні студентами психологічними знаннями, методами і методиками побудови спілкування і взаємодій з людьми (студентами) в різних умовах їх життєдіяльності та вмілого застосування набутих знань у реальних педагогічних і життєвих ситуаціях, у пізнанні себе як особистості та інших людей, у оволодінні способами не тільки формування, розвитку й вдосконалення інших людей, але й саморозвитку та самовдосконалення, у формуванні світогляду, спрямованості майбутнього спеціаліста на активно-дієву роботу та суспільства в цілому.

Структура мети створення сприятливого визначається особливостями тих якостей особистості студента, які стосуються його соціально-психологічного клімату, інтересів, намірів і мотивів його навчання.

Досягнення мети формування сприятливого соціально-психологічного клімату студентської академічної групи передбачає тривалий процес взаєморозуміння у ВУЗІ. Це те розуміння, до якого прагнуть студенти і те, що намагаються сформувати у студентів, викладачі. Таким чином, мета створення сприятливого соціально-психологічного клімату є віддаленою в часі, і процес досягнення мети кінцевої (рівня сформованості навчальних здібностей) складається з окремих етапів, тобто мети і завдань на кожному окремо взятому курсі.

Соціально-психологічний клімат колективу студентської групи - це узагальнююча характеристика всього внутрішнього оточення, яке проявляється в поведінці і міжособистісних стосунках між основними суб'єктами навчального процесу [1, с.25]. Основним показниками соціально-психологічного клімату виступають характер відносин між студентами, викладачами і студентами, студентами і керівництвом ВНЗ. Проявляється він на рівні згуртованості та конфліктності.

Часто зміст соціально-психологічного клімату зводять до наступних психологічних явищ: стан колективної свідомості; відображенню особливостей взаємодії людей; емоціонально-психологічному настрою групи; настрою групи; стану групи; психологічній єдності членів студентської групи; взаємовідносинам в групах та колективах тощо. Доцільно відмітити, що серед основних факторів соціально-психологічного клімату називають відносини людей та умови спільної діяльності.

Вважають також, що соціально-психологічний клімат - це система норм, звичаїв та значень, що переважають в даній групі людей. Клімат виявляється способом залежності студентів групи друг від друга (соціальні зв'язки), а також способом залежності студентів від спільно виконуваних функцій або задач (зв'язки задач). "[13, с.55].

Соціально-психологічний клімат виражає загальний настрій та ступінь задоволеність студентами організацією навчального процесу, відносинами з іншими студентами та загальним рівнем організованості у ВНЗ. Такий настрій студентів та інших учасників навчального процесу причинне обумовлений внутрістудентськими, внутрісистемними факторами і відносно нейтральний по відношенню до позасистемних (контактів з населенням, форм проведення дозвілля, сімейних та побутових факторів та інше).

Особистісний еквівалент настрою - задоволеність студента різними факторами життєдіяльності студентського колективу. В дослідженнях помічено вплив соціально-психологічного клімату на ефективність навчальної діяльності, мотивацію навчання та психічний стан учасників всього навчального процесу. [16, с.130]

Спостереження та дослідження дозволяють виділити п'ять основних груп факторів, що визначають стан соціально-психологічного клімату та, в кінцевому випадку, успішність та потяг до навчання студентів. [18, с.19]

1. Функціональні фактори (умови навчання; забезпеченість навчання всіма необхідними засобами; режим навчання та дозвілля, чіткість розподілу функцій між студентами; функціональна визначеність структури діяльності кожного учасника, чіткість його обов'язків, прав та відповідальності; відношення викладачів до питань організації навчальної діяльності студентів тощо).

2. Економічні фактори (система оплати праці та навчання; своєчасність отримання грошового заохочення; премії, надбавки тощо).

3. Управлінські фактори (стиль й методи управління колективом; відношення викладачів до студентів; згуртованість викладацького складу; послідовність в оцінці та способів впливу на студентів; дистанція між викладачами та студентами; етика взаємодії викладацької та навчальної ланки тощо.).

4. Психологічні фактори (характеристика стилю міжособистісних стосунків між студентами; ступінь соціально-психологічної сумісності; рівень конфліктності; рівень згуртованості, стан взаємодії між підрозділами; групова точка зору, норми та традиції поведінки; орієнтація на спільні цілі роботи, характер сприйняття та оцінки студентами один одного тощо).

За висловленням П.Жане, до поведінкової структури особистості входить не тільки активність індивіда, що спостерігається зовні, але й внутрішній психічний зріст, що стає невід'ємною частиною поведінки, його регулюючою ланкою" [14, с.484].

Таким чином, з внутрішньо особистісної точки зору етапи мети створення соціально-психологічного клімату полягають в:

1) усвідомленні необхідності психологічних знань у роботі, необхідності самопізнання й саморозвитку;

2) виникненні інтересу до психологічних знань, до самопізнання й саморозвитку;

3) і, як заключний етап, прояви активності до оволодіння психологічними знаннями, до самопізнання й саморозвитку.

Фактори успішності характеристики групи (чисельність студенської групи; забезпечення адаптації та входження в колектив; перспектива підвищення успішності з різних предметів; обґрунтованість підбору груп у ВНЗ та інше.).

Основними параметрами сприятливого соціально-психологічного клімату є: [ 19, с.48].

1) тривалість (характеризується стійкістю професійно-психологічних мотивів, їх незмінністю протягом всього періоду професійної підготовки, хронологічною послідовністю);

2) реалістичність (постійне оцінювання особистістю уявлень про професію з точки зору реалізації очікувань від неї; здатність особистості диференціювати в уявленнях про майбутню професійну діяльність реальне і фантазію; реально оцінювати себе як особистість та свої професійні знання і можливості);

3) диференційованість (вміння виділяти з традиційної загальної психолого-педагогічної підготовки необхідну інформацію для вирішення тих чи інших педагогічних завдань);

4) комплексність (синтезований підхід до інтегральних утворень, який включає як весь арсенал нагромаджених знань: методологічних, методичних, технологічних, так і фахові, психологічні, педагогічні, які забезпечують ефективне вирішення освітніх, виховних та розвивальних завдань);

5) активність (наполеглива робота в напрямку від надбаного до не досягнутого);

6) узгодженість (ступінь зв'язаності всіх мотивів активності студента);

7) динамічність (характерною ознакою є рух формування і розвитку від умовного початкового рівня (інтерес до психології) до умовної сформованості (професійної зрілості);

8) оптимістичність (ступінь упевненості в досягненні професійної мети та у собі).

Підсумовуючи, можна сказати, що процес формування сприятливого соціально-психологічного клімату особистості в студентському колективі - це формування таких головних, домінуючих, провідних мотивів поведінки та діяльності особистості студента, які підпорядковують собі другорядні мотиви, і в яких віддзеркалюється віддалена, узгоджена, тривала, життєво важлива професійна мета; загалом, це те, що студента цікавить, захоплює, над чим працює, що цінує, до чого прагне зараз (під час навчання у вузі) і в майбутньому як особистість.

1.2 Основні чинники творення соціально-психологічного клімату в студентському колективі

До основних показників рівня розвитку соціально-психологічного клімату відносять: ефективність професійної діяльності, стан навчальної дисципліни й характер руху учасників навчального процесу. Серед суб'єктивних (психологічних) показників часто називають ступінь задоволеності членів колективу різними сторонами його життєдіяльності, особливості сприйняття та розуміння інших людей, задоволеність взаємовідносинами, що склалися, психічний стан студентів, ефективну навчальну мотивацію та інше.

Для сприятливого (зрілого, здорового) соціально-психологічного клімату властиві: [19, с.17].

? переважання творчого, професійного настрою протягом дня навчання;

? почуття групової згуртованості та товариськості;

? високий рівень підготовки студентів;

? гарні взаємозв'язки між викладачами і студентами;

? рівномірність розподілу об'єму навчання та навантаження на кожного студента групи;

? своєчасність та об'єктивність вирішення конфліктних ситуацій;

? справедливість в оцінці діяльності студентів групи, а також розподіл винагороди;

? використання можливостей неформального лідерства для розв'язання навчальних та виховних задач;

? критика й самокритика;

? колективне обговорення варіантів важливих рішень, що приймаються;

? цілковита згода надати допомогу товаришам.

Для несприятливого (незрілого) соціально-психологічного клімату властиві:

? систематичні запізнення та довготривала відсутність на лекціях та семінарах;

? відкрите небажання навчатися;

? неточне виконання рішень і дотримання порад викладачів, пряме їх ігнорування;

? поширення чуток один про одного;

? прихована критика умов навчання;

? даремна трата часу, що розрахований на навчання та виховання;

? часті конфлікти між студентами й відсторонення колективу від їх спільного вирішення;

? часті порушення дисципліни;

? низька активність при обговоренні навчальних та спеціальних питань; - відсутність критики та самокритики.

На соціально-психологічний клімат здійснюють вплив як об'єктивні фактори (наприклад, тип організації), так і суб'єктивні (наприклад, оцінка поведінки оточуючих).

Зазвичай при діагностиці соціально-психологічного клімату застосовуються комплекси методичних процедур: спеціально сконструйовані анкети, шкали показників групових взаємовідносин, шкали внутрігрупової сприятливості, соціометричні запити та інше.

В значній мірі формування сприятливого соціально-психологічного клімату залежить від врахуванні основних п'яти груп факторів, що впливають на нього. Наприклад, спостереження показують, що часто причиною незадоволеності студентів являються фактори успішності (рівень викладання знань, розуміння викладачами студентів та ін.), функціональні фактори (нерівномірність навантаження студентів групи, нечіткість критеріїв та показників оцінки результатів навчання й др.), управлінські фактори (неясність концепції викладача по відношенню до студентів, необ'єктивність та несправедливість викладачів в оцінках, протягування керівництвом студентів до виконання ними невластивих для них функцій тощо), та психологічні фактори (протиріччя та конфлікти, соціально-психологічна несумісність студентів, відхилення в групових нормах, поглядах та традиціях тощо.). Якщо в роботі з групою студентів намагатися усувати зазначені негативні фактори, то ця обставина, без сумнівів, буде сприяти розвитку сприятливого соціально-психологічного клімату, гарного навчального настрою студентів та задоволеності від знаходження в даній академічній групі.

В.Я. Ляудіс зазначає, "Якщо при організації змісту навчання зберігається і превалює орієнтація на операційно-технічну, а не на смислову сторону діяльності, що формується, то вся навчальна ситуація буде зберігати суто адаптивну спрямованість". Такий тип діяльності не має потреби у різноманітності форм співпраці суб'єкта формування (викладача) з об'єктом формування (студентами), ініціації навчальної поведінки у студентській групі ("студент-студент", "підгрупа-студент", "підгрупа-підгрупа" та ін.) [14, с.476].

З точки зору В.Я. Ляудіс, продуктивний тип організації навчання забезпечує оптимальну співпрацю викладача з студентами та в самій групі (студентів з студентами) у тому випадку, якщо він керується смисловою стороною діяльності, а не тільки операційно-технічною.

Таким чином, продуктивно-сумісний тип навчальної діяльності передбачає оптимальну реалізацію всіх можливостей співпраці викладача з студентами, водночас тих, які зв'язані з вихованням і самоуправлінням особистості. Формування сприятливого соціально-психологічного клімату неможливо розглядати ізольовано від суб'єкт-суб'єктних відносин: "викладач-студент", "студент-студент".

За словами А.К. Маркової, спільна діяльність студентів і викладача передбачає не тільки комунікативну, але й предметно-практичну взаємодію з колективом студентів у цілому, або взаємодію з групами студентів чи з окремими студентами, що є складовою частиною колективу [8, с.25].

Виходячи з того, що в сучасній психологічній літературі суб'єктивні стосунки особистостей розглядаються загалом як важливий фактор детермінації поведінки особистості, Б.Ф. Ломов стверджує, "щоб розкрити мотиваційну сферу індивіда (її склад, будову, динаміку), потрібно розглядати його зв'язки і стосунки з іншими особистостями" [8, с.12].

З точки зору А.К. Маркової, під дією суб'єктивних відносин у процесі навчально-пізнавальної діяльності у студентів виникають "психологічні новоутворення" [10, с.44]. Вони проявляються у активізованій поведінці студентів на заняттях з курсів психології; у виявленні майбутніми педагогами інтересу до психологічних знань та до шляхів їх отримання; у прагненні до психолого-педагогічної самоосвіти; у виявленні позитивних емоцій до психології як навчального предмета, до нової психологічної інформації, до себе самого та до інших людей.

Новий тип ставлення до предмета психології стимулює пізнавальну активність студентів. З її розвитком появляється усвідомлення значущості та важливості психологічних знань у педагогічній діяльності.

Водночас, формується новий тип ставлення студента до себе як майбутнього професіонала, яке проявляється через вміння усвідомлювати своє призначення, направляти його розвиток у потрібному руслі, підпорядковувати мотиви декількох видів діяльності, змінювати, якщо необхідно, свою професійну мету та ін.

Так відбувається поступове перетворення кожної особистості студента із пасивних суб'єктів педагогічного впливу в активних учасників навчально-виховного процесу. Це, в свою чергу, активізує взаємовідносини викладача і студентів та ефективно і результативно впливає на формування і розвиток сприятливого соціально-психологічного клімату.

Для розуміння впливу взаємодії того, хто навчає, з тим, кого навчають ("викладач-студент") та взаємовідносин між особистостями, яких навчають ("студент-студент") на формування і розвиток сприятливого соціально-психологічного клімату, як одного із різноманітних засобів асертивно-педагогічного стилю спілкування необхідно розкрити його психологічний механізм.

Ряд дослідників (В.Я. Ляудіс, А.К. Маркова, Н.А. Омельченко, Н.Ф.Тализіна та ін.) вказують на те, що сумісна діяльність викладача з студентами виступає в якості необхідної сторони організації всієї системи змінних навчальної ситуації. [18, с.31]

Звичайно, налагоджені стосунки у відносинах "викладач-студент" уможливлюють "просування" вперед, перехід до нових навчальних дій. Такі стосунки мають позитивний вплив не тільки на навчально-пізнавальну діяльність, на організацію такої діяльності, але й є для студентів живим прикладом асертивно-педагогічного стилю спілкування і наглядним прикладом оптимальної організації навчальної роботи.

Якісним показником позитивних суб'єктивних стосунків "викладач-студент" є перегляд особистістю студента свого ставлення до засвоєння інформації, які знаходять своє відображення у позитивній зміні ціннісних орієнтацій, актуалізованій поведінці студентів під час занять і поза ними, у конкретизації професійної мети і мотивів навчання та самих способів взаємодії у стосунках між суб'єктами навчання.

Безсумнівно, ніщо так не впливає на формування особистості студента в цілому та соціально-психологічного клімату зокрема, як поведінка та позиція самого вихованця. Певним чином вони залежать від його міркувань, його поглядів, його життєвої позиції, від його володіння асертивним способом педагогічного спілкування, ерудованості, вміння залучати студентів до вирішення проблемних питань та багатьох інших педагогічних здібностей, умінь і якостей.

Загальновідомо, що студента неможливо "наповнити" знаннями - його потрібно замотивувати, пробудити в ньому внутрішнє бажання оволодіти цими знаннями. І це, головним чином, залежить від особистості викладача, від його самопрезентації, його інтелектуальних і педагогічних здібностей, які є головними носіями виховних функцій навчальної ситуації.

Таким чином, навчально-комунікативні взаємодії викладача з студентами відіграють роль не тільки в полегшенні інтеріоризації засвоєння знань із навчальних курсів, але й позитивно впливають на формування й розвиток сприятливого соціально-психологічного клімату та особистості майбутнього педагога в цілому.

Підсумовуючи зазначимо, що цілеспрямоване створення і підтримання соціально-психологічного клімату - це форми, засоби та механізми усвідомлення та рефлексії спрямованості особистості студента на оволодіння професійними знаннями, це фактична та прогностична картини професійної підготовки майбутніх особистостей, які мотивують і організовують навчально-виховну діяльність, це те, що забезпечує особистісно-професійне зростання майбутніх фахівців та допомагає їм зрозуміти себе не тільки як особистість, але й як суб'єкта майбутньої професійної діяльності. Сучасні завдання реформування освіти в Україні та підготовки вчителя вимагають формування у студентів в процесі професійної підготовки таких особистісних утворень, які б забезпечували високий рівень досягнень у майбутній діяльності, зокрема, професійної спрямованості особистості майбутнього фахівця, стрижневим компонентом якої є створення сприятливого соціально-психологічного клімату в студентській групі. [20, с.15]

Само собою зрозуміло, наскільки значна в цьому процесі роль педагогів. Спілкування викладача у педагогічному процесі повинно збудити активність самого студента (вийти на діалог) і допомогти йому набути позитивного досвіду організації діяльності і стосунків. Цьому сприяє створення атмосфери за допомогою процесу взаємодії стилів. Що стосується конкретних ситуацій, то тут головне - забезпечити свободу вибору студентів. Студенти відчувають себе вільними тоді, коли самостійно приймають ті чи інші рішення. І будь-яка сфера їхнього життя, включаючи і навчально-виховний процес, має ґрунтуватися на усвідомленому і вільному виборі студентів - тоді освітня діяльність буде сприйматися ними як смисл власного життя. Навіть заборони студенти мають сформулювати для себе самі, їм має бути очевидний їх особистісний смисл. Кристалізація думки студентів щодо того чи іншого аспекту свого життя в вузі практично неможлива без тактовного впливу викладача. [24, с.30]

Подібний вплив вимагає хороших знань психології, гуманоцентричної системи цінностей самого педагога і в цілому у своєму практичному втіленні набагато важчий, ніж просто заборони в поведінці чи примус студентів до навчання. Проте його ефективність незрівнянно вища.

Студенти, вкрай негативно сприймають зовнішній примус до будь-чого. Якщо вони не бачать у ньому особистісного смислу, не сприймають як власне рішення, то і життя в ВНЗ вони сприймають не як власне життя, а як покарання - а відповідно і навчання ними відбувається, а не переживається. Змістом обмежень життя студентів у Вузах мають бути норми дорослого життя. Адже за самим своїм смислом життя студентів орієнтоване на перетворення у доросле життя. Вони схильні навіть стихійно організовувати своє життя за дорослими зразками, і цю схильність потрібно використовувати. Тому необхідною передумовою гуманоцентричної переорієнтації ВНЗ є опора на самих студентів, їх внутрішній світ та життєві прагнення. Бачачи в студентах лише добре, педагог сприяє розвитку хороших якостей дитини, застосовує відповідні методи навчання та виховання, цим самим формує клімат у академічній групі. Тим самим він розкриває і творчий потенціал особистості, її природжену тягу до творення добра і утвердження себе як носія високих моральних цінностей.

По суті опора на високий духовний потенціал студента - єдиний спосіб створення і гуманоцентричного ВНЗ, і гуманоцентричного суспільства. Діти не народжуються з порожніми руками, вони несуть з собою заряд створення матеріальних і духовних цінностей, вони у змозі створити їх, тому і народжуються, щоб створювати і творити. Тільки потрібно допомогти їм розкритися, і ще потрібно, щоб суспільство, суспільні явища не спотворили їх долю.

1.3 Психологічні особливості регуляції взаємовідносин у студентському колективі

Суспільство складається з безлічі груп і колективів, що розрізняються по чисельності, місцю й ролі в суспільному житті й діяльності.

По чисельності виділяють макрогрупи (соціальні прошарки, націй, збройні сили й т.д.) і мікрогрупи (цех, шкільний клас, студентська академічна група й т.д.). Група - поняття більше широке, чим колектив.

А. С. Макаренко говорив, що колектив - «це не просто збори, не проста група взаємодіючих індивідуумів... Колектив - це цілеспрямований комплекс особистостей, організованих, що володіють органами колективу. А там, де є організація колективу, там є органи колективу, там є організація уповноважених осіб, довірених колективу, і питання відносин товариша до товариша - це не питання дружби, не питання любові, не питання сусідства, а це питання відповідальної залежності».

Кожний колектив являє собою соціальне об'єднання людей, діяльність яких направляється на досягнення суспільно корисних цілей. Однак істотні ознаки колективу цим не вичерпуються: вони включають наявність керівництва й певний ступінь згуртованості.

Студент формується в колективі. «...Розвиток індивіда,- як довели К. Маркс і Ф. Энгельс - обумовлено розвитком всіх інших індивідів, з якими він перебуває в прямому або непрямому спілкуванні...».

Гарний психологічний клімат у студентському колективі, його професійна спрямованість сприяють упевненості, взаємній вимогливості, товариству, дружбі, досягненню успіхів у навчанні, формуванню особистості майбутнього фахівця в цілому. [32, с.11]

Особливості студентського колективу

Однієї з важливих цілей студентського колективу є сприяння підготовці кожного його члена до майбутньої професійної діяльності, вплив на формування необхідних для цього особистих якостей.

Особиста участь у керуванні й керівництві діяльністю колективів своїх груп стає для студентів школою цивільного й політичного виховання, розвиває організаторські здатності, психологічно готовить їх до праці після закінчення вузу.

Студентський колектив відрізняється від інших наступними особливостями:

- основним видом діяльності (вчення, спрямоване на одержання вищого утворення;

- єдністю мети й мотивації (прагнення членів колективу придбати спеціальність;

- однорідністю складу за віком, утворенню й т.д.;

- обмеженістю періоду існування (4-5 років);

- стабільністю складу;

- строгою послідовністю й планомірністю навчальної роботи;

- порівняно високим ступенем самоврядування (староста групи, заступник старости, профгрупорг і т.д.).

Психологія студентського колективу включає як загальну атмосферу його життя й діяльності, так і взаємини, суспільна думка, колективний настрій, традиції й т.д. Студентський колектив характеризується спрямованістю на оволодіння професією, спільністю потреб, інтересів, цілей і завдань, перспектив і зобов'язань, що передбачають досягнення високих результатів у навчальній і іншій діяльності, наявністю спільних справ, у яких беруть участь всі члени групи, відношенням членів колективу до обраної професії як покликанню, певним рівнем згуртованості.

У дослідженнях П.А. Просецкого виявлений ряд підструктур студентського колективу [27, с 32].

В організаційну підструктуру входять офіційні взаємини, пов'язані з органами керування, координування цілей і завдань у зв'язку з особливостями студентського колективу; виборність органів самоврядування і їхня підзвітність колективу; перевірка виконання прийнятих колективних рішень; наявність чітко розроблених норм взаємин вихователів і воспитуемых, старших і молодших і т.д.

Підструктура меж колективних зв'язків - наявність контактів з іншими колективами з метою обміну досвідом, зв'язок з підшефними колективами, наявність у колективу високого престижу.

Підструктура неофіційних взаємин (тісний зв'язок, комунікативність) - інформованість членів колективу друг про друга, взаєморозуміння, взаємодопомога й взаємна вимогливість, самодіяльність і ініціатива, домінування оптимістичного настрою, висока ефективність виховного впливу колективу на особистість, задоволеність всіх членів колективу офіційними лідерами й взаєминами з викладачами. [25, с.38]

Підструктура ефективності колективної діяльності - уміння включити всіх членів колективу в колективну діяльність, швидко й правильно приймати рішення, задоволеність результатами навчальної діяльності, суспільної роботи, суспільно корисної праці й організацією культурного дозвілля.

Підструктура реальної морально-психологічної позиції членів колективу - захищеність і рівноправність особистості в колективі; задоволеність кожного учасника колективним життям і діяльністю, тим впливом, що колектив робить на розвиток його морально-вольової сфери й здатностей; переживання індивідом почуття честі колективу й вплив особистого внеску в боротьбі за честь колективу; прийняття самого колективу як референтної (від слова рефері - суддя) соціальної групи; прихильність до колективу, випробування особистістю почуття великої радості, підйому й натхнення від спілкування в колективі.

Взаємини між членами студентського колективу, хоча й залежать від особливостей кожного з них, визначаються насамперед навчально-виховною роботою, організацією діяльності студентів.

Представники західної психології вважають, що взаємини (особист і суспільні) будуються на психологічній основі, зокрема на симпатіях і антипатіях. Цим деякі психологи намагаються пояснити розвиток суспільних відносин і намічають можливі шляхи соціальних змін.

Вітчизняна психологія не заперечує ролі психологічного фактора в процесі взаємин між людьми. Спрямованість, характер, темперамент, інтереси, звички й т.д. впливають на взаємини людей, але психологічний фактор, основні психологічні якості людей існують не самі по собі, вони базуються на діяльності й включенности в спілкування кожного члена колективу. [24, с.40]

У структурі взаємин у студентському колективі можна виділити кілька сфер: офіційну, суспільно-політичну й побутову, а також їхній невід'ємний аспект-систему особистісних психологічних відносин. Офіційні взаємини визначаються уставом вузу, загальними й частками положеннями про вузи.

Суспільно-політичні взаємини пов'язані з контактами студентів у період проведення різних зборів, диспутів, бесід, на вечорах художньої самодіяльності, спортивних змаганнях і т.д.

Характер і сила впливу колективу студентів на особистість і діяльність кожного з них залежать від того, який психологічний, клімат зложився в академічної група, наскільки вибір індивідуальних цілей погоджений із цілями всього колективу.

Першокурсники дають найвищу оцінку як міжособистісним, так і діловим відносинам у групах. Оцінка міжособистісних відносин у групах знижується зі збільшенням віку студентів. Відповідність між віком і курсом дозволяє затверджувати, що фактор спільного навчання впливає на оцінку взаємин не сам по собі, а переломлюючись через систему факторів, серед яких провідна роль належить віковому.

Молодь студентського віку відчуває потребу в міцній дружбі, близькій людині, відвертості й довірі, шукає приклад для наслідування.

Ці емоційні компоненти приводять до появи «неофіційного-лідера», що впливає на товаришів завдяки своїм певним особистим якостям, у більшості випадків позитивне (але буває й негативне). Тому питання психології студентського колективу не можна розглядати без обліку лідерства.

Міжособистісні й ділові відносини в студентському середовищі настільки значні, що в кожній діяльності (навчання, суспільна робота, спорт і т.д.) висувається свій лідер. Дані досліджень показують, що студентські лідери в навчальній діяльності часто не можуть, наприклад, зайняти настільки ж високе положення в подальшому житті. Тому в студентській групі можливо досить значне число лідерів всіляких «спеціальностей»: лідери-організатори, що споюють групу для оптимального рішення загального завдання; лідери-генератори» емоційного настроя групи, члени групи, що істотно впливають на груповий настрій; лідери-«ерудити» - студенти, що володіють найбільшим обсягом знань, і т.д. [17, с.18]

Психологічний статус студента в групі пов'язаний з його навчальною активністю, що являє собою інтегральну характеристику, що включає активність студентів на семінарах, мотиви й ефективність його діяльності, відношення до навчання й ін.

Найбільше інтенсивно зв'язки й контакти із групами встановлюються на четвертому й п'ятому курсах. Тут обсяг спілкування, наприклад, із ученими збільшується вдвічі. На старших курсах зростає обсяг спілкування й з іншими соціальними групами (робітниками, що служать і т.д.), що обумовлено початком трудової діяльності (виробничу практику).

У результаті відповідей на питання «В оточуючих мене людях я насамперед зауважую...» студенти з негативною установкою на навколишнім відзначали звичайно їхню байдужість, зайнятість своїми інтересами, байдужність до інших, холодність у відносинах, обмеженість інтересів, егоїзм, нещирість. Позитивно настроєних студентів залучає доброта, простота, справедливість, щирість, розум і доброзичливість до людей. Нерідко зустрічаються студенти, у яких підвищений інтерес до всіляких властивостей особистості. Зрозуміло, легше знайти загальну мову, спілкуватися з тими, у кого переважає установка на позитивне в людині.

Таким чином, міжособистісні психологічні відносини й спілкування є однієї зі сторін діяльності колективу, що робить винятково великий вплив на поводження студентів.

У процесі діяльності виникають і інші соціально-психологічні явища, які також впливають на поводження студентської молоді: наслідування, самоствердження, суспільна думка, колективні настрої, традиції й т.д.

Схильність до наслідування -- яскраво виражена властивість, що проявляється в спрямованості особистості на зразок і його відтворення, що має тенденцію до поширення. Дуже часто воно захоплює широкі маси людей.

У ряді досліджень показано, що сила впливу на студентів кращих викладачів вузу не нижче, а значно вище сили впливу вчителі середньої школи на учнів. Це пояснюється якісним стрибком у розвитку критичності розуму в студентів і широтою їхніх інтересів. Готовність студентів наслідувати своїх вихователів у великій мері залежить від того, які інтереси й мети студентського колективу є провідними, які погляди й переконання студенти розділяють, яке зміст колективної думки, який авторитет вихователя і його престиж серед студентів різних курсів. І це зрозуміло, тому що викладач, як правило,- ідейно переконаний, ерудований знавець предмета, навчений життєвим досвідом, що імпонує молодим людям. А серед самих студентів, наприклад, на першому курсі, особливо на початку його, високим престижем користуються студенти, що знають особливості трудової діяльності, що мають життєвий і трудовий досвід. На другому курсі студентству імпонує ерудиція, кругозір, здатності, заняття спортом. На старших курсах важливим показником є суспільна діяльність студента.

Самоствердження особистості -- це її дійсне прагнення зайняти й удержати в системі психологічних відносин у колективі певну позицію, що забезпечувала б даної особистості повага, визнання, довіру, підтримку інших членів колективу.

Дослідження Я.Л. Коломинского показують, що студенти, які об'єктивно перебувають у незадоволеному положенні в групі, переоцінюють своє положення [5, с.100]. Очевидно, тут має місце компенсаторская реакція, що являє собою своєрідне витиснення думки про незадоволене положення, здатної викликати внутрішній конфлікт, оскільки вона зіштовхується з високим рівнем домагань у цій області.

Члени групи, які перебувають у сприятливому положенні, мають тенденцію недооцінювати своє положення в групі.

Самоствердження особистості -- активний процес усвідомлення людиною свого рівноправного місця серед інших людей, оцінки питомої ваги своїх суспільно корисних якостей і переваг інших, порівняння й зіставлення себе з іншими людьми для того, щоб не розгубити свою індивідуальність, розкрити можливості виявити себе, грати в діяльності колективу значиму роль шляхом, наприклад, участі в спортивному житті колективу, у художній самодіяльності, у наданні навчальної допомоги відстаючої й т.д.

Прагнення до самоствердження в колективі часом приводить до утворення дрібних неофіційних груп. Робота з ними - завдання не тільки студентського керівництва колективом, але й всіх викладачів.

Суспільна думка -- один з елементів суспільної психології колективу. Воно впливає на особистість, групу, колектив, Впливає на формування їхніх звичаїв, традицій, інтересів, звичок.

Суспільна думка колективу включає інтелектуальні, емоційні й вольові компоненти, різні судження й виражає відношення людей до певним, що зачіпає їхні інтереси питанням, явищам. Воно може проявлятися у формі оцінки, бажання, схвалення, осуду, вимоги й т.д. Думки в колективі виникають у процесі обговорення цілей і завдань діяльності, суспільних подій і т.д. [21, с.15]

Колективна думка може зробити не тільки позитивне, але й негативний вплив на особистість.На практиці нерідко трапляється, коли на студентських зборах раптом виявляються дві думки: офіційне, зовнішнє, і внутрішнє, кулуарне, нерідко більше діюче, хоча й глибоко сховане в міжособистісних відносинах.

Створення здорової суспільної думки в студентському колективі особливо важливо, оскільки в молоді студентського віку поряд з яскраво вираженою потребою в дружбі, товаристві, в обміні досвідом, знаннями існує прагнення бути популярним, завоювати схвалення, повагу, авторитет. Головним носієм передової суспільної думки повинні бути викладачі.

Колективний настрій -- це спільне переживання, тривалий емоційний стан, що впливає на прояв особистості, якість загальної й індивідуальної роботи. У колективних настроях на перший план виступає емоційна реакція на навколишні події, у той час, як у суспільному думок головним є глибина усвідомлення користі й необхідності колективних справ, усередині колективних відносин.

Колективні настрої - самі повсякденні явища громадського життя студентів. Від настрою людей залежить їхнє поводження, результат виховних впливів. Настрій однієї людини передається іншим. От чому відомий радянський педагог В. Сухомлинский говорив про те, що педагогові не можна розповідати в колективі про своє особисте горе, оскільки це негативно позначається на настрої всього колективу. У свою чергу, і настрій колективу, групи здатно захопити й захопити людину. [22, с.40]

Настрій залежить від світогляду, характеру, темпераменту, досвіду людини, і тому в одній і тій же обстановці індивідуальні настрої людей можуть бути різними. У той же час спільність умов, діяльності, завдань і якостей студентів сприяють формуванню колективно.Традиції, як і інші соціально-психологічні явища, виникають і проявляються в різних колективах. Традиції можуть бути елементом психології всього народу, нації, класу або соціального прошарку, умовної (професійної, віковий) і конкретної групи людей. У студентському колективі - це правила, норми поводження, що передаються від одних студентів до інших. [32, с.71]

Специфіка традицій вузівського колективу пов'язана з постійною його динамікою, відновленням і взаємодією колективу викладачів, співробітників і колективу студентів, і разом з тим вона надає йому своєрідність і неповторність. У кожного вузу - свій родовід, свої зразки для проходження й т.д.

Поряд із загальними традиціями вузу усередині кожного студентського колективу зароджується, міцніє й існує чимало своїх традицій, що мають велике значення для його зімкнення. По влучному вираженню А. С. Макаренко, традиції є для колективу тим соціальним клеєм, що скріплює його в єдине ціле. Традицій у студентському колективі може бути багато. Вони породжують певен настрой, тон і стиль колективу. Тому позитивні традиції варто всіляко розвивати, зберігати наступність для нагромадження.

Професійна спрямованість студентського колективу - це система загально групових потреб, цілей, мотивів, інтересів, цінностей, що характеризують його готовність вирішувати завдання підготовки фахівця вищої кваліфікації цілком певного профілю.

Початковий рівень розвитку професійної спрямованості колективу характеризується наявністю в більшості студентів інтересу до майбутньої праці, другий рівень - наявністю групового зразка успішно працюючого фахівця, створенням обще групової думки про професійно важливі його риси, третій рівень - наявністю професійного виховання, можливостей навчальної групи, мотивів її саморозвитку й саме зміцнення як колективу.Особистість і колектив утворять єдність, вони сприяють росту й розвитку один одного. Ведучим є вплив колективу на особистість.

Студентські колективи й особистості їхні складові вимагають уважного вивчення й психолого-педагогічного керівництва протягом усього періоду навчання у вузі, але особливо в період становлення. Першокурсників хвилюють питання навчання, суспільної роботи, спілкування. Необхідно вивчити віковий і соціальний склад студентів, тривалість перерви в навчанні, що передує досвід суспільної й виробничої роботи, побутові умови, установити ступінь їхньої підготовленості до освоєння вузівської програми, провести спостереження за їхньою діяльністю, установити типові труднощі. [22, с.42]

Важливо також одержати й проаналізувати інформацію про колективні настрої, думки, цінності й т.д.

Основними методами вивчення колективу є спостереження в різних ситуаціях. Чим ця ситуація складніше, тим спостереження будуть більше цікавими й інформативними:

бесіда з колективом і окремими студентами (виявлення думок, настрою, оцінки, відносини до подій);

рейтинг (збір і аналіз експертних оцінок);

контент-анализ (узагальнення різноманітної інформації в пресі, переданої по радіо, телебаченню й т.д. про студентські колективи); анкетування, аналіз досвіду роботи громадських організацій; метод соціометрії.о настрою.

Для діагностики колективних взаємин використають різні методи дослідження, наприклад зрізи по горизонталі й вертикалі. Горизонтальний зріз дає картину взаємин у колективі студентів, а вертикальний дозволяє визначити взаємини студентів зі старшими товаришами й викладачам. Об'єктивної оцінка колективу буде тоді, коли вивчаючий зможе оцінити його з позиції обох зрізів, інакше загальна картина буде спотворюватися, як, наприклад, при фотографуванні високого будинку знизу. [20, с.28]

Вивчаючи студентський колектив, треба враховувати особливу складність його стану на першому курсі (мається на увазі згуртованість).

Особливості соціально-психологічного клімату в групі залежать від того, який була суспільна активність студента до надходження у вуз, від впливу умов життя й діяльності на його особистість, від його старанності в навчанні й т.д. Дані досліджень також переконують у тім, що успішність у студентів першого курсу тим вище, чим менше однорідність академічної групи по шкільній підготовці, тобто при неоднаковій шкільній підготовці (отримані неоднакові оцінки на вступних іспитах) студенти академічної групи одержують більше високих оцінок, менше задовільних і незадовільних. [18, с.23]

Цей результат можна пояснити тим, що в неоднорідних академічних групах з'являються більше сприятливі умови для виникнення змагання, лідерства й взаємодопомоги. Успішність навчання студентів тим вище, чим більше в групі активістів з гарною шкільною підготовкою, які відрізняються самостійною роботою протягом семестру, більше високим рівнем інтелектуального розвитку, більшою рухливістю психофізіологічних процесів.

Про колектив не можна судити по окремих епізодах з його життя. Необхідна повна характеристика цього колективу, що включає наступні основні дані: а) соціальний склад студентів, їхній вік, риси особистості; б) відносини студентів зі старшими, викладачами і їхня спрямованість; взаємини, настрої й думки в колективі, авторитети; в) склад активу: загальне число активістів, що переважають риси їхньої діяльності в колективі; як - колектив оцінює події, що відбуваються, у країні й за рубежем; успішність і рівень суспільної активності колективу.

Сполучення соціально-психологічних і індивідуально-психологічних характеристик дозволяє конкретніше визначати слабкі ланки в структурі й психології колективу й цілеспрямовано їх переборювати. [29, с.55]

Колектив не відразу стає зрілим і згуртованим. Керівництво колективом проявляється по-різному на різних етапах його формування. Щодо цього цікаво простежити чотири етапи розвитку вимогливості в колективі, випливаючи А. С. Макаренко. [9, с.225]

Перший етап - організація колективу, підбор активу. У цей період більша відповідальність лягає на куратора.

Другий етап - посилення уваги до активу для того, щоб він завоював авторитет, став носієм передової думки, підтримував і проводив у життя вимоги й вказівки викладачів, деканату й керівників вузу.

Третій етап - викладачі й керівники опираються на свідомість і згуртованість колективу, на його актив, традиції, суспільну думку.

Четвертий етап - колектив виступає як суб'єкт виховання. Викладачі, деканат ставлять завдання, підказують найбільш доцільні способи їхнього рішення й т.д. Колектив висуває вимоги до своїх членів, здатний до відомого самоврядування. Це найвищий рівень його розвитку.

Які умови й шляхи формування студентського колективу? Найважливішою умовою є створення ідейних і моральних передумов для зімкнення, погодженості індивідуальних і колективних цілей шляхом роз'яснення соціального значення навчання й підготовки до майбутньої професійної праці.

Важливий фактор формування студентського колективу - багатопланова діяльність, різнобічна активність, що забезпечує членам студентської групи включення у велику кількість ситуацій, спрямованих на дозвіл різних навчальних, суспільно-політичних, науково-дослідних завдань, а також завдань у сфері дозвілля й побуту.

Багатоплановість діяльності студентської групи інтенсифікує протікання внутрігрупових процесів за рахунок складності самої діяльності, включенности в неї різнорідних видів суспільно значимої активності, що опосередковує взаємини в групах. Це приводить до більше яскравої виразності психологічних показників групової активності, характерних для груп високого рівня розвитку. Багатоплановість виступає як потенційний «каталізатор» інтрогруппових процесів. Якщо відсутній об'єднуючих всіх членів групи соціально значима спільна діяльність, фактор багатоплановості може й негативно впливати на сферу людських взаємин. [7, с.25]

У групах, що володіють багатоплановою діяльністю, існують більші можливості для кожного члена групи знайти досить «високе» місце в статусній структурі.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены