Обґрунтування проблеми агресивності молодших школярів

За результатами проведення тесту особистісної тривожності Ч.Д. Спілбергера - Ю.Л. Ханіна, значний відсоток молодших школярів, а саме: 80% членів експериментальної групи, 85% членів контрольної групи має високий рівень особистісної тривожності; середній рівень особистісної тривожності зафіксований у 10 членів експериментальної групи та 15% членів контрольної групи; низький рівень особистісної тривожності зафіксований у 10% членів експериментальної групи та 0% членів контрольної групи.

Для психокорекції агресивної поведінки молодших школярів була розроблена спеціальна програма тренінгових занять. Мета програми - зниження тривожності молодших школярів та їх схильності до агресивної поведінки. Психокорекційна програма складається з 25 корекційно-розвивальних занять. Тривалість одного заняття - 40 хвилин. В експерименті взяли участь 7 молодших школярів, членів експериментальної групи.

Було встановлено, що розв'язання внутрішніх конфліктів спричинює появу агресивності дітей. Між рівнем тривожності молодших школярів та ступенем прояву агресивної поведінки існують закономірні взаємозв'язки. Отже, зниження тривожності сприятиме зниженню агресивної поведінки молодших школярів, і навпаки.

Отже, мета дослідження досягнута, а гіпотеза - підтверджена.

Дане дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. У подальшій дослідницькій роботі більш глибоко буде розкриватися динаміка і технологія подолання агресивних проявів поведінки школярів та сприяння більш успішній взаємодії дітей один з одним.

Список використаних джерел

Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия. Изучение влияния воспитания и семейных отношений. - М.: «Эксмо пресс», 2000 - 43 с.

Берковиц Л. Агрессия Причины последствия и контроль. - СПб.: «Союз», 1999-102 с.

Берон Р., Ричардсон Д. Агрессия. - СПб.. Изд. "Союз", 1997 - 56 с.

Богословская В.С. Программа САН (самочувствие, активность, настроение): Пособие для психологов, социальных педагогов, воспитателей/ В.С. Богословская, А.И. Янчий. - Минск: УП «ИВЦ. Минфина», 2004 - 136 с.

Бородулина С.Ю. Коррекционная педагогика: Психолого-педагогическая коррекция отклонений в развитии и поведении школьников: Учеб. пособие для студентов высших пед. учеб. заведений.-- Р-на-Д: Феникс, 2004 - 352 с. (учебники, учебные пособия).

Выготский Л.С. Вопросы детской психологии - СПб.: «Союз», 1997 - 45с.

Головин С.Ю. Словарь практического психолога - М.: ООО «Издательство АСТ», 2003-800 с.

Дереклеева Н.И. Детская агрессивность // №19-20 2005 - 87 с.

Дерманова И.Б. Диагностика состояния агрессии (опросник Басса-Дарки) / Диагностика эмоционально-нравственного развития. - СПб.: «Союз», 2002. - 84 с.

Доллард Д. Анализ теории фрустрации - агрессии. - М., 1998. - 157 с.

Заброцький М.М Вікова психологія: Навч. пособник. -- К.: МАУП, 1998 --92 с.

Изард К. Психология эмоций - СПб.: «Питер», 2003 - 464 е.: ил. - (Серия «Мастера психологии»).

Іванова В.В. Причини та форм и агресивної поведінки // Практична психологія та соціальна робота. № 5,2000.-- 14-16 с.

Карелин А.А. Психологические тесты.: В. 2 Т.-- М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999 --Т.2.--248 с.-- 144 с.

Кернберг О.Ф. Агрессия при расстройствах личности и перверсиях.-- М.: «Эксмо пресс», 1998. - 59 с.

Коннор Д. Агрессия и антисоциальное поведение у детей и подростков.-- СПб.: ПРАЙМ--ЕВРОЗНАК, 2005 - 288 с.

Крейхи Б.Социальная психология агрессин.-- СПб.: «Питер», 2003 - 336с. - (Серия «Концентрированная психология»), с. 17--59; 63--71; 261--267; 272-275.

Крет Я.В. Критерії діагностики психофізичного розвитку дітей і підлітків у системі колекційної роботи: навч. посібник для вищих навч. закладів / М-во освіти і науки України, Запоріз. держ. ун-т. - Запоріжжя: ЗА, 2003 - 92 с.

Лоренц К. Агрессия (так называемое «зло»). - М., 1994 -269 с.

Майерс Д. Социальная психология. 6-е изд., перераб. и доп.-- СПб: Питер, 2002. - 752 с: ил. - 461-514 с.

Мейер В., Чессер Э. Методы поведенческой терапии. -- СПб.: «Питер», 2000.-89 с.

Мерцалова Т. Насилие в школе: что противопоставить жестокости и агрессии? // Директор школы №3,2000. - 23-30 с.

Можгинский Ю.Б. Агрессия подростков: эмоциональный и кризисный механизм. - СПб.: «Союз», 1999г. - 134 с.

Немов Р.С. Психология образования. - М., 1995

Обухова. Л.Ф. Возрастная психология - М.: Изд. "Роспедагенство", 1996.

Осипова А.А. Общая писхокоррекция. - М.: 2001 - 274 с.

Паренс Г. Агрессия наших детей. - М.: «Прометей», 1997

Петрусинский В.В. Игры - обучение, тренинг, досуг. - М.: Изд-во «Прометей», 1991. - 28 с.

Раттер М. Помощь трудным детям. - М.: Изд. центр ВЛАДОС, 1999 - 239с.

Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. - М.: 1990. - 321 с.

Семенюк Л.М. Психологические особенности агрессивного поведения подростков и условия его коррекции. - Москва-Воронеж. 1996. - 17 с.

Смирнова Е.О. Хузеева, Г.Р. Психологические особенности и варианты детской агрессивности. // Вопросы психологии 2002г. №1.

Степанов В.Г. Психология трудного школьника. - М., 1998. - 134 с.

Столяренко Л.Д. Основы психологии: Практикум. Изд. 3-е, доп. и переработ.-- Ростов н/Д.: «Феникс», 2002 - 603 с.

Ушаков У. Тревожность и ее последствия// Директор школы.№5, 2000. -43-44 с.

Фрейд 3. Психология «Я» и защитные механизмы. - М., 1993. - 135 с.

Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивное™. - М., «Республика», 1994 -367с.

Чижова С. Ю., Чижова С.Ю., Калинина О.В. Детская агрессивность: 100 ответов на родительское почему? / - Ярославль 2001 - 49 с.

Шпицына Л.М. Дети социального риска их воспитание/ Ин-т спец. Педагогики и психологии Международного ун-та семьи и ребенка им. Р. Валленберга. - СПб.: «Речь», 2003 - 144 с. - (дет. психология и психотерапия).

Юсупов И.М. Психология понимания. - М., 2000 - 56 с.

Як спілкуватися з дитиною, що має прояви агресії?// - К.: Шкільний світ. 2006. №9. - 1-24 с.

Ясюкова Л.А. Психологическая профилактика проблем в обучении и развитии школьников. - 2002 - 125 с.

Додаток А

Список вихованців Хортицького навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру, які прийняли участь в експерименті

Клас	Прізвище, ім'я
	Експериментальна група	Контрольна група
Перший клас	Бондар Олександра	Гончаров Ілля
Перший клас	Бутенко Вікторія	Резніченко Софія
Перший клас	Голота Вадим	Романченко Назар
Перший клас	Зайцев Кирило	Рудакова Кристина
Перший клас	Ковальчук Зарина	Суслікова Юлія
Перший клас	Матвійченко Сергій	Чеснокова Емілія
Перший клас	Мельниченко Сергій	Відоменко Владислав

Додаток Б

Диагностика состояния агрессии с помощью опросника Басса-Дарки

Создавая свой опросник, дифференцирующий проявления агрессии и враждебности, А. Басс и А. Дарки выделили следующие виды реакций:

Физическая агрессия - использование физической силы против другого лица.

Косвенная - агрессия, окольным путем направленная на другое лицо или ни на кого не направленная.

Раздражение - готовность к проявлению негативных чувств при малейшем возбуждении (вспыльчивость, грубость).

Негативизм - оппозиционная манера в поведении от пассивного сопротивления до активной борьбы против установившихся обычаев и законов.

Обида - зависть и ненависть к окружающим за действительные и вымышленные действия.

Подозрительность - в диапазоне от недоверия и осторожности по отношению к людям до убеждения в том, что другие люди планируют и приносят вред.

Вербальная агрессия - выражение негативных чувств как через форму (крик, визг), так и через содержание словесных ответов (проклятия, угрозы).

Чувство вины - выражает возможное убеждение субъекта в том, что он является плохим человеком, что поступает зло, а также ощущаемые им угрызения совести.

При составлении опросника использовались следующие принципы:

вопрос может относиться только к одной форме агрессии;

вопросы формулируются таким образом, чтобы в наибольшей степени ослабить влияние общественного одобрения ответа на вопрос.

Опросник состоит из 75 утверждений, на которые испытуемый отвечает "да" или "нет".

Тестовый материал

Временами я не могу справиться с желанием причинить вред другим

Иногда сплетничаю о людях, которых не люблю

Я легко раздражаюсь, но быстро успокаиваюсь

Если меня не попросят по-хорошему, я не выполню

Я не всегда получаю то, что мне положено

Я не знаю, что люди говорят обо мне за моей спиной

Если я не одобряю поведение друзей, я даю им это почувствовать

Когда мне случалось обмануть кого-нибудь, я испытывал мучительные угрызения совести

Мне кажется, что я не способен ударить человека

Я никогда не раздражаюсь настолько, чтобы кидаться предметами

Я всегда снисходителен к чужим недостаткам

Если мне не нравится установленное правило, мне хочется нарушить его

Другие умеют почти всегда пользоваться благоприятными обстоятельствами

Я держусь настороженно с людьми, которые относятся ко мне несколько более дружественно, чем я ожидал

Я часто бываю не согласен с людьми

Иногда мне на ум приходят мысли, которых я стыжусь

Если кто-нибудь первым ударит меня, я не отвечу ему

Когда я раздражаюсь, я хлопаю дверями

Я гораздо более раздражителен, чем кажется

Если кто-то воображает себя начальником, я всегда поступаю ему наперекор

Меня немного огорчает моя судьба

Я думаю, что многие люди не любят меня

Я не могу удержаться от спора, если люди не согласны со мной

Люди, увиливающие от работы, должны испытывать чувство вины

Тот, кто оскорбляет меня и мою семью, напрашивается на драку

Я не способен на грубые шутки

Меня охватывает ярость, когда надо мной насмехаются

Когда люди строят из себя начальников, я делаю все, чтобы они не зазнавались

Почти каждую неделю я вижу кого-нибудь, кто мне не нравится

Довольно многие люди завидуют мне

Я требую, чтобы люди уважали меня

Меня угнетает то, что я мало делаю для своих родителей

Люди, которые постоянно изводят вас, стоят того, чтобы их "щелкнули по носу"

Я никогда не бываю мрачен от злости

Если ко мне относятся хуже, чем я того заслуживаю, я не расстраиваюсь

Если кто-то выводит меня из себя, я не обращаю внимания

Хотя я и не показываю этого, меня иногда гложет зависть

Иногда мне кажется, что надо мной смеются

Даже если я злюсь, я не прибегаю к "сильным" выражениям

Мне хочется, чтобы мои грехи были прощены

Я редко даю сдачи, даже если кто-нибудь ударит меня

Когда получается не по-моему, я иногда обижаюсь

Иногда люди раздражают меня одним своим присутствием

Нет людей, которых бы я по-настоящему ненавидел

Мой принцип: "Никогда не доверять "чужакам"

Если кто-нибудь раздражает меня, я готов сказать, что я о нем думаю

Я делаю много такого, о чем впоследствии жалею

Если я разозлюсь, я могу ударить кого-нибудь

С детства я никогда не проявлял вспышек гнева

Я часто чувствую себя как пороховая бочка, готовая взорваться

Если бы все знали, что я чувствую, меня бы считали человеком, с которым нелегко работать

Я всегда думаю о том, какие тайные причины заставляют людей делать что-нибудь приятное для меня

Когда на меня кричат, я начинаю кричать в ответ

Неудачи огорчают меня

Я дерусь не реже и не чаще чем другие

Я могу вспомнить случаи, когда я был настолько зол, что хватал попавшуюся мне под руку вещь и ломал ее

Иногда я чувствую, что готов первым начать драку

Иногда я чувствую, что жизнь поступает со мной несправедливо

Раньше я думал, что большинство людей говорит правду, но теперь я в это не верю

Ключ к тесту

Ответы оцениваются по восьми шкалам следующим образом:

1. Физическая агрессия:

"да" = 1, "нет" = 0 : 1,25, 33,48, 55, 62, 68;

"нет" = 1, "да" = 0 : 9, 17, 41.

2. Косвенная агрессия:

"да" = 1, "нет" = 0 : 2,18, 34,42, 56, 63;

"нет" = 1,"да" = 0 : 10,26,49.

3. Раздражение:

"да" = 1, "нет" = 0 : 3, 19, 27,43, 50, 57, 64, 72;

"нет" = 1,"да" = 0 : 11, 35, 69.

4. Негативизм:

"да" = 1, "нет" = 0 : 4, 12, 20, 23, 36;

5. Обида:

"да"= 1, "нет" = 0 : 5, 13, 21,29, 37, 51, 58.

"нет" = 1,"да" = 0 : 44.

6. Подозрительность:

"да" = 1, "нет" = 0: 6, 14, 22, 30, 38, 45, 52, 59;

"нет" = 1,"да" = 0 : 65,70.

7. Вербальная агрессия:

"да" = 1, "нет" - 0 : 7, 15, 28, 31, 46, 53, 60, 71, 73;

"нет" = 1, "да" = 0 : 39, 66, 74, 75.

8. Чувство вины:

"да" = 1, "нет" - 0 : 8, 16, 24, 32, 40, 47, 54, 61, 67.

Индекс враждебности включает в себя 5 и 6 шкалу, а индекс агрессивности (как прямой, так и мотивационной) включает в себя шкалы 1, 3, 7.

Враждебность = Обида + Подозрительность;

Агрессивность = Физическая агрессия + Раздражение + Вербальная агрессия.

Интерпретация результатов теста

Нормой агрессивности является величина ее индекса, равная 21 ± 4, а враждебности - 6-7 ± 3.

Источник: Дерманова И.Б. Диагностика состояния агрессии (опросник Басса-Дарки) / Диагностика змоционально-нравственного развития. - СПб.: «Союз», 2002 г. с. 80-84.

Додаток В

Адаптированный вариант теста личностной тревожности Ч.Д. Спилбергера . - Ю.Л. Ханина

Данный тест является надежным и информативным способом самооценки уровня тревожности в данный момент (реактивная тревожность, как состояние) и личностной тревожности (как устойчивая характеристика человека). Разработан Ч.Д. Спилбергером (США) и адаптирован Ю.Л. Ханиным.

Личностная тревожность характеризует устойчивую склонность воспринимать большой круг ситуаций как угрожающие, реагировать на такие ситуации состоянием тревоги. Реактивная тревожность характеризуется напряжением, беспокойством, нервозностью. Очень высокая реактивная тревожность вызывает нарушения внимания, иногда нарушение тонкой координации. Очень высокая личностная тревожность прямо коррелирует с наличием невротического конфликта, с эмоциональными и невротическими срывами и с психоматическими заболеваниями.

Но тревожность не является изначально негативной чертой. Определенный уровень тревожности - естественная и обязательная особенность активной личности. При этом существует оптимальный индивидуальный уровень "полезной тревоги".

Шкала самооценки состоит из двух частей, раздельно оценивающих реактивную и личностную тревожность.

Ключ к тесту

Оценка результатов: до 30 - низкая тревожность

31-45 - умеренная тревожность

46 и более - высокая тревожность

Значительные отклонения от уровня умеренной тревожности требуют особого внимания, высокая тревожность предполагает склонность к появлению состояния тревоги у человека в ситуациях оценки его компетентности. В этом случае следует снизить субъективную значимость ситуации и задач и перенести акцент на осмысление деятельности и формировании чувства уверенности в успехе.

Низкая тревожность, наоборот, требует повышения внимания к мотивам деятельности и повышения чувства ответственности. Но иногда очень низкая тревожность в показателях теста является результатом активного вытеснения личностью высокой тревоги с целью показать себя в "лучшем свете".

Шкалу можно успешно использовать в целях саморегуляции в целях руководства и психокоррекционной деятельности.

Для оценки динамики состояния тревоги (например, до занятий аутотренингом и после курса аутотренинга) можно использовать первую половину шкалы (опросник реактивной тревожности).

Додаток Г

Рис. 2.1.2. Гістограма рівня особистісної тривожності молодших школярів за результатами первинної діагностики (тест особистісної тривожності Ч.Д. Спілбергера, Ю.Л. Ханіна)

Додаток Д

Програма психокорекції на зниження рівня агресивної поведінки молодших школярів засобами зниження рівня тривожності.

Мета програми: зниження в учнів рівня тривожності до стану норми з метою психокорекції схильності молодших школярів до агресивної поведінки. Завдання психокорекційної роботи:

Зниження тривожності та скутості школярів.

Формування в учнів віри у свої сили й можливості.

Розширення можливостей школярів, формування в них необхідних знань, умінь і навичок конструктивної поведінки, ефективного спілкування з оточуючими.

Формування адекватної самооцінки.

Формування розуміння мобілізуючої ролі певного рівня тривожності у вирішенні проблем і складних життєвих ситуацій.

Розвиток уміння контролювати рівень тривожності.

Вправи, спрямовані на зниження в дітей агресивності й тривожності. (Матеріал узятий із книги відомого психолога О. В. Хухлаєвої "Практичні матеріали для роботи з дітьми 6-9 років". Книга випущена московським видавництвом "Генезис" в 2003 році).

Заняття 1. «М'ячик»

Мета: формувати в дітей довіру до навколишнього світу; сприяти підвищенню самоповаги дітей.

Оскільки в агресивних дітей найчастіше відсутня довіра до навколишнього світу на тлі зниженої самоповаги, їм буде корисна наступна вправа. Дитина сідає навпочіпки, голову притискаючи до колін. Дорослий «ліпить» з неї м'ячик, погладжуючи його з різних сторін. Якщо дитина легка, «м'ячик» можна підняти кілька разів нагору. Якщо присутні двоє дорослих, «м'ячик» можна покидати один одному.

Заняття 2. «Прожени Бабу-Ягу»

Мета: сприяти символічному знищенню тривожності дітей; допомогти дітям виявити їхню агресію в конструктивних цілях.

Дитину просять уявити, що в стілець залізла Баба-Яга, треба обов'язково прогнати її звідти. Вона дуже боїться голосних криків і шумів. Дитині пропонується прогнати Бабу-Ягу, для цього треба покричати й постукати по стільцю порожніми пластмасовими пляшками.

Заняття 3. «Цирк»

Мета: сприяти зниженню в дітей надмірного контролю за проявом гніву.

Ведучий зображує дресирувальника, а діти - дресированих собачок, коней, потім - тигрів. Тварини не завжди слухаються дресирувальника, а тигри навіть ричать на нього. Вони не бажають слухатися дресирувальника, але він змушує їх робити це. Потім діти й дорослий міняються ролями, роль дресирувальника вони виконують по черзі.

Заняття 4. «Конкурс художників»

Мета: зруйнувати стереотипне сприйняття агресивних персонажів казок і фільмів.

Ведучий заздалегідь готовить чорно-білі малюнки якого-небудь казкового агресивного персонажа. Дітям пропонується пограти в художників, які зможуть зробити цей малюнок добрим. Всім дітям даються заздалегідь приготовлені малюнки, до яких вони домальовують «добрі деталі»: пухнатий хвіст, яскравий капелюшок, гарні іграшки й т.п. При цьому можна влаштувати конкурс - чий персонаж виглядає добріше всіх?

Заняття 5. «Чому побилися хлопчики»

Мета: розвивати в дітей рефлексію (здатність аналізувати причини й наслідки) своєї агресивної поведінки.

Ведучий заздалегідь готовить малюнок, на якому зображені хлопчики, що б'ються. Показує цей малюнок і пропонує придумати, чому хлопці побилися, чим закінчиться бійка, чи будуть вони жалкувати про те, що побилися, і як можна було б зробити по-іншому. На наступних заняттях можна розглядати інші аналогічні малюнки, задаючи ті ж питання.

Заняття 6. «Я можу захистити...»

Мета: формувати в дітей здатність використовувати агресивні дії в соціально бажаних цілях.

Діти й ведучий перекидаються м'ячиком. Той, у кого в руках м'ячик, закінчує фразу «Я можу захистити...». Якщо діти досить дорослі, можна використати фразу «Я можу захистити..., тому що...».

Заняття 7. «Три подвиги Андрія»

Мета: формувати в дітей здатність використовувати агресивні дії в соціально бажаних цілях.

Вправу можна виконувати індивідуально або в групі, у якій одна дитина на час стає основною діючою особою, а інші спостерігають за тим, що відбувається. Ведучий розповідає історію про хлопчика Андрія, який часто бився.

Одного разу він побився на вулиці з незнайомим хлопчиком і побив його. Але виявилося, що це був не хлопчик, а чарівник. Він розсердився на Андрія й закинув його на фантастичну планету. Вибратися звідти додому Андрій зможе тільки тоді, коли зробить три подвиги, дуже важких і небезпечних.

Далі діти разом з ведучим придумують і програють ці подвиги, наприклад, як Андрій позбавив місто від величезного злого дракона або врятував маленьку дівчинку від нещадного бандита. Інші діти при цьому грають супутні ролі, наприклад, ролі дракона, замка, у якому він жив, дерев у дрімучому лісі по дорозі до замка й т.п. Кожний подвиг може розігруватися на окремому занятті.

Заняття 8. «Я не впаду»

Мета: формувати в дітей довіру до навколишнього світу.

На підлозі ведучий розкладає канат (товсту мотузку) приблизно двометрової довжини, так, щоб вийшла яка-небудь мудра фігура. Одна дитина знімає взуття й стає на край каната двома ногами (п'яточка однієї ноги касається пальців іншої). їй зав'язують очі. Потім дорослий, страхуючи дитину, дає команди, що сприяють її пересуванню по канату («крок уперед», «крок уліво», «крок вправо» і т.п.). Дитині необхідно, не зійшовши з каната, пройти його весь - з початку до кінця. Цю вправу виконують по черзі всі діти. Вправу можна повторювати кілька разів, поступово ускладнюючи траєкторію шляху - починати із простих фігур з каната, потім ускладнювати їх.

Заняття 9. «Мишарик»

Мета: надати дітям можливість відреагувати на свої агресивні почуття; формувати в дітей довіру до навколишнього світу.

Ведучий розповідає дітям казку й при цьому робить одному з дітей масаж. Дитина лягає на матрац (можна на вчительський стіл), а дорослий розповідає казку, руками зображуючи дії персонажів на спині дитини. «Жив-був маленький мишарик, от якось вирішив він оселитися на спині в (Каті, Вані...) біля шиї (ведучий бігає пальцями по спині дитини, потім "лягає спати" біля його шиї). Але хитрий заєць вирішив з'їсти мишарика, він прискакав на спину до (Каті, Вані...) (пальці ведучого скакають по спині дитини). Знайшов заєць мишарика й давай його зубами кусати (ведучий пощипує спину дитини). Але мишарик розсердився й з'їв зайця (ведучий захоплює зайця своєю долонею)». Далі на спину дитини приходять олень, вовк, ведмідь, слон.

Ведучий грає на спині дитини бої цих тварин з мишариком. Щоразу мишарик здобуває перемогу. Потім ведучий говорить, що від такої кількості з'їденого в ми шарика заболів живіт, він іде в туалет (ведучий на якийсь час стискає свою руку в кулак й притискає його до спини дитини), а потім знову весело гуляє по спині дитини (ведучий бігає пальцями по спині дитини).

Заняття 10. «Півнячий бій»

Мета: стимулювати прояв агресії в дітей зі страхами, афективна стимуляція дитини.

Діти зі страхами часто мають труднощі в прояві агресії, тому їм буде корисна наступна вправа. Двоє дітей - півників, - стрибаючи на одній нозі, б'ються подушками. При цьому вони намагаються зробити так, щоб суперник наступив другою ногою на підлогу, що означає його програш.

Заняття 11. «Конкурс "острахів"»

Мета: надати дітям можливість актуалізувати свій страх і поговорити про нього.

Діти швидко передають один одному м'ячик. Отримавши його повинен назвати будь-який страх людини, наприклад, острах темряви, острах одному залишатися в будинку, острах вампірів і т.п. Виглядає це так: дитина, що одержала м'яч, називає який-небудь страх, наприклад. «Діти бояться залишатися одні», після чого передає м'яч іншій дитині. Той говорить свою фразу, наприклад: «Діти бояться спати одні», і передає м'яч наступний і т.п. Повторюватися не можна. Хто не може швидко придумати страх, вибуває із гри. Наприкінці визначається переможець конкурсу - це дитина, що назве якнайбільше «острахів».

Заняття 12. «Чужі малюнки»

Мета: надати дітям можливість обговорити свої й чужі страхи.

Дітям показують намальовані іншими дітьми «страхи». Дивлячись на ці малюнки, діти повинні розповісти, чого, на їхню думку, боялися автори малюнків і як їм можна було б допомогти.

Заняття 13. «Закінчи речення»

Мета: надати дітям можливість актуалізувати свій страх і поговорити про нього.

Дітям пропонується по черзі закінчити речення: «Діти звичайно бояться...», «Дорослі звичайно бояться...», «Мами звичайно бояться...», «Вчителі (вихователі) звичайно бояться...». Під час обговорення робиться висновок про те, що іноді страх притаманний всім людям й це зовсім не соромно. Причому часто буває так, що деякі страхи з віком зникають, наприклад, жоден дорослий уже не боїться залишатися один у будинку, а підлітки навіть люблять бути одні й закривають двері своєї кімнати.

Заняття 14. «Дуже страшне»

Мета: надати дітям можливість актуалізувати свій страх і поговорити про нього.

Кожному з дітей пропонується намалювати малюнок на тему: «Щось дуже страшне», а потім розповісти про нього.

Заняття 15. «Перетворися в іграшку»

Мета: надати дітям можливість виявити реальні почуття.

Кожна дитина вибирає з купи маленьких пластмасових іграшок, що зображують агресивних персонажів, ту, у яку вона хотіла або могла би перетворитися. Потім від імені цієї іграшки складає розповідь. Зрозуміло, що в розповіді присутні власні конфлікти й бажання.

Заняття 16. «Книга моїх подвигів»

Мета: сприяти підвищенню самооцінки дітей.

Спочатку ведучий разом з дітьми придумує історію про те, як дитина робить подвиг - перемагає яку-небудь злу істоту. Потім ведучий разом з одним з дітей грає цю ситуацію, інші діти спостерігають за тим, як це відбувається. Після цього кожна дитина придумує й малює «свій власний подвиг». Після того, як малюнки готові, діти показують їх групі й розповідають про зображене.

Заняття 17. «Одягни страшилку»

Мета: дати дітям можливість попрацювати із предметом свого страху.

Ведучий заздалегідь готовить чорно-білі малюнки якого-небудь страшного персонажа: Баби-Яги, примари й т.п. Кожна дитина одержує екземпляр малюнка. Вона повинна «одягти його» за допомогою пластиліну. Дитина вибирає пластилін потрібного кольору, відриває маленькі шматочки й розмазує їх усередині контуру страшилки. Коли діти «одягнуть» свої страшилки, вони розповідають про них групі. Ведучий стимулює розповіді своїми питаннями. Наприклад: що цей персонаж любить і не любить, кого боїться, хто боїться його? І т.п.

Заняття 18. «Домалюй страшного»

Мета: допомогти дітям у прояві почуттів стосовно предмета страху.

Ведучий заздалегідь готовить незавершені чорно-білі малюнки страшного персонажа: кістяка, примари й т.п. На занятті він роздає ці малюнки дітям і просить домалювати їх. Потім діти показують свої малюнки й розповідають історії про них.

Заняття 19. «Школа лякання»

Мета: надати дітям можливість актуалізувати почуття страху й відреагувати свої агресивні почуття; розвивати в дітей рефлексію агресивної поведінки й навчати їх контролювати свої дії в загрозливих ситуаціях.

Дорослий пропонує дітям піти в незвичайну школу - школу лякання. На уроках у цій школі учні вчаться лякати один одного різними способами.

Урок 1. «Злякаємо різними способами»

Діти повинні придумати різні способи того, як можна злякати людину (дорослий їх записує). Якщо діти утрудняються словесно виразити свої варіанти, дорослий допомагає їм. Як правило, діти можуть говорити, що людину можна злякати криком, гучним стукотом, страшними словами, страшним сміхом, страшною особою або картинкою. Після цього дорослий видає одному з дітей завдання злякати інших тим або іншим способом зі складеного раніше списку.

За кожне виконане завдання в спеціальному щоденнику ставляться плюси. При цьому дорослий звертає увагу кожної дитини на те, щоб вона строго додержувалася запропонованого завдання, наприклад: «Злякати тільки малюнком, але мовчачи», або «...тільки шумом». Можна запропонувати дитині підійти до дзеркала й переконатися в тому, що страшний шум або страшні слова не супроводжуються змінами міміки. У цьому випадку дитина вчиться усвідомлювати й контролювати свої дії.

Наприкінці уроку ведучий домовляється з дітьми, що все «вивчене» у цій незвичайній школі повинне залишитися таємницею, щоб ніхто про це не довідався. Це необхідно для того, щоб діти не почали застосовувати «отримані знання» на практиці в класі або в групі дитячого садка. Заняття повинне закінчуватися розслабленням дітей. Можна запропонувати їм зручно влаштуватися в кріслах, закрити очі й послухати звуки в кімнаті, у коридорі, на вулиці. При цьому ведучий сам закриває очі, слухає звуки й деякі тихесенько називає, щоб звернути до них увагу дітей.

Урок 2. «Малюнок чогось дуже страшного»

Дітям пропонується намалювати щось «...таке страшне, чого можна злякатися». Потім один або кілька малюнків «пожвавлюються» або інсценуються для того, щоб дати дітям можливість відкрито виявити почуття страху.

Урок 3. «Страшна маска»

Кожній дитині пропонується, використовуючи маленькі шматочки пластиліну, зробити на папері маску якого-небудь страшного персонажа. При цьому дорослий стежить за тим, щоб шматочки ретельно розмазувалися на папері, і за допомогою питань «Де він живе? Що він любить?» і т.п. спонукує дитину розповідати про свого персонажа.

Особлива увага приділяється тому, щоб дитина ретельно зобразила очі, по можливості описала словами погляд персонажа. Дуже важливо, щоб у масці були присутні засоби прояву агресії (ікла, зуби, отрутна слина, роги й т.п.), а також свідчення її прояву (наприклад, кров).

Після того як маска буде готова, дитина вирізає її, приміряє й розглядає себе в дзеркалі. Можна запропонувати побути у ролі цього персонажа, вимовити які-небудь страшні звуки, налякати кого-небудь. Потім маску надягає ведучий або інший учасник і лякає дитину, яка повинна показати переляк як можна виразніше.

Урок 4. «Страшна рука»

Пропонується тим же способом, що й на попередньому уроці, за допомогою пластиліну зобразити на папері руку страшного персонажа. Для цього кожна дитина спочатку обводить свою руку, потім обмазує її пластиліном так, щоб вона стала «дуже страшною». Потім можна запропонувати бажаючим скласти розповідь, у якій головним героєм була б створена страшна рука.

Урок 5. «Страшний малюнок на підлозі»

Для виконання цієї вправи необхідний шматок шпалер або паперу на зріст дитини. Вправу можна виконувати індивідуально або в групі, у якій одна дитина на час стає основною діючою особою, а інші спостерігають за тим, що відбувається.

Ведучий пропонує цій дитині намалювати портрет якого-небудь страшного казкового персонажа в повний зріст. Для цього на підлогу кладеться шматок шпалер або паперу, дитина на нього лягає, а дорослий обводить контури її тіла. Потім сама дитина, інші учасники й дорослий разом розфарбовують отриманий контур так, щоб він був схожий на обраний дитиною образ. Якщо на попередніх заняттях дитина малювала страшну маску, можна відразу ж покласти її на контур тіла. Виходить дуже страшний портрет дуже страшного героя.

Урок 6. «Страшний ляльковий театр»

Так само, як і попередню, цю вправу можна виконувати індивідуально або в групі, у якій одна дитина на час стає основною діючою особою, а інші спостерігають. На цьому занятті дитина спочатку вирізає по контуру фігуру дуже страшного казкового героя. Потім пропонується збудувати ляльковий театр. Два зіставлених разом стільці закривають шматком тканини (краще чорної). Це - ширма, зверху кладуть вирізану фігуру.

Дорослі й інші діти, що виконують роль глядачів, ляскають, як перед початком спектаклю. Дитина сідає навпочіпки за ширму й складає розповідь від імені цього казкового героя - розповідає про те, де він жив раніше, що він любить зараз, і т.п. Потім дорослий і дитина міняються ролями.

Дитина стає глядачем, а дорослий - страшним персонажем. При цьому дорослий видозмінює розповідь дитини: його персонаж раніше був нормальною гарною людиною, але його зачарувала зла відьма. Тепер же він хоч і робить злі справи, але йому смутно й самотньо. Він просить глядачів зняти злі чари. Дитина спасає страшного героя, а потім знову йде за ширму й складає свою розповідь, по можливості схожу на розповідь дорослого.

Дорослий знімає з дитини злі чари і пропонує в майбутньому захищати дітей і дорослих від таких самих страшних героїв. Фактично вся процедура являє собою серію вправ. Вони можуть виконуватися послідовно або ж у вільному порядку, в індивідуальній роботі або в групі.

Заняття 20. «Планети»

Мета: надати дітям можливість відреагувати на агресивні почуття й сприяти розвитку в них навички самоконтролю.

Дітям пропонується подорож по різних планетах, які вони повинні придумати самі. Дорослий розкладає на столі вирізані з паперу кола різного розміру - планети - просить дітей придумати їм назви й уявити собі людей, які на цих планетах будуть жити.

Далі діти разом з дорослим подорожують по планетах, взаємодіють із істотами, які їх населяють. Кожний з дітей є хазяїном однієї планети. Він визначає характер її мешканців, основні конфлікти на планеті й т.п. Коли всі діти «прибувають» на його планету, він відіграє роль місцевих жителів, які або вступають у контакт із гостями, або конфліктують з ними, змушуючи увесь час учитися або працювати і т.п.

Заняття 21. «Маленькі чоловічки»

Мета: сприяти зниженню в дітей надмірного контролю за проявом гніву.

Для проведення вправи ведучий заздалегідь готовить вирізаних із щільного паперу маленьких чоловічків: чоловіка й жінку . Дітям пропонується розфарбувати їх, придумати їм ім'я, а потім розіграти яку-небудь історію, у якій би були присутні злі люди.

Заняття 22. «Малювання шматочками»

Мета: надати дітям можливість прояву реальних почуттів.

Це вправа корисна дітям з деструктивною агресивністю, що бере свій початок у ранньому віці (від року до трьох років. Такі діти люблять будь-які процеси руйнування - рвати, ламати, різати й т.п. У той же час вони можуть зазнавати труднощів у малюванні через страх зробити помилку. Дітям пропонується спочатку розрізати аркуші кольорового паперу на дрібні шматочки, а потім зробити з них будь-яку аплікацію на чистому аркуші. Після цього можна скласти розповідь по виконаній аплікації.

Заняття 23. «Будинок жахів»

Мета: надати дитині можливість для актуалізації свого страху.

Дітям пропонується уявити й намалювати будинок жахів і його мешканців. Потім діти по черзі показують групі свої малюнки. Вибирається один найстрашніший будинок жахів, цей малюнок «пожвавлюється». Мається на увазі, що з одного або декількох учасників дитина - автор малюнка, «будує» будинок жахів. Інші грають ролі його мешканців і за завданням автора малюнка виконують ті або інші дії.

Заняття 24. «Перукарня»

Мета: знизити ступінь страху через додання об'єктам страху невластивих їм, незвичних характеристик.

Ведучий просить дітей закрити очі й уявити собі яку-небудь страшну істоту, яку звичайно бояться всі діти. Потім вони малюють те, що уявили. Після цього дорослий розповідає, що ця істота - дівчина, що збирається вийти заміж. Тому їй необхідно відвідати перукарню, де їй зроблять гарну зачіску. Дитина виступає в ролі перукаря, а потім візажиста, тобто малює їй гарну зачіску, підфарбовує очі. Якщо ця істота чоловічої статі, то можна зробити гарну стрижку, намалювати модну краватку, піджак і т.п.

Заняття 25. «Лабіринт страхів»

Мета: надати дитині можливість для актуалізації свого страху.

Дітям дається малюнок, на якому зображений порожній лабіринт. Пропонується «заселити» його страшними персонажами. Після виконання завдання діти показують роботи групі, розповідають про них. Ведучий намагається зробити так, щоб роботи викликали неагресивний сміх дітей.

Размещено на Allbest.ru