Комунікативна взаємодія як фактор ефективності студентської групи

Поняття та погляди вчених до вивчення взаємодії, як сутності спілкування. Характеристика комунікативної взаємодії особистості та групи. Розробка методичного комплексу для емпіричного дослідження впливу комунікативної взаємодії учасників групи на групу.

Рубрика Психология
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 22.04.2013
Размер файла 73,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Суттєвим є і прийняття до уваги і можливої внутрішньої диференціації в малих групах, вираженої в можливу появу мікрогруп зі своєю специфікою психології та взаємовідносин з групою в цілому, іншими микрогруппам, якщо вони з'являються. Вся психологія групи характеризується також соціально-психологічним кліматом в ній, що показує цілісно умови життя і діяльності в ній, самопочуття її членів, що позначається на згуртованості, стійкості та успішності діяльності групи. Позитивні морально-психологічні відносини між членами групи є основою здорового, оптимістичного клімату, повно виражається в ентузіазмі.

Єдність і діяльності, і контактності групи надають її психології підвищену цілісність, спільність, вираженість, психологічну насиченість, динамічність, підвищену емоційність і силу впливу на членів групи і результати діяльності.

2.2 Особливості студентської групи

Потужний соціалізуючий вплив на особистість студента має саме студентське середовище,особливості студентської групи,в яку входить людина,особливості інших референтних груп Як відомо, поведінка людей в групі має свою специфіку в порівнянні з індивідуальним поведінкою, відбувається як уніфікація, зростання схожості поведінки членів групи за рахунок формування та підпорядкування груповим нормам і цінностям на основі механізму сугестивності, конформізму, підпорядкування влади, так і зростання можливостей надавати своє відповідь вплив на групу. У студентській групі відбуваються динамічні процеси структурування, формування та зміни міжособистісних (емоційних і ділових) взаємовідносин, розподілу групових ролей і висунення лідерів і т.п.. Всі ці групові процеси чинять сильний вплив на особистість студента, на успішність його навчальної діяльності та професійного становлення, на його поведінку[22].

Такі особливості студентської групи, як однорідність вікового складу (різниця у віці зазвичай не більше 5 років), обумовлює вікове схожість інтересів, цілей, психологічних особливостей, сприяє згуртуванню групи. Основний вид діяльності студентської групи - вчення, а фактори навчального згуртування слабкіше, ніж виробничі, тому часом згуртований колектив не складається: кожен сам по собі.

Радянський психолог А. В. Петровський [27] виділяє три основних психологічних рівня групового розвитку:

1.Нижчий, на якому легкість чи ускладненість міжособистісних контактів, сумісність чи несумісність у спільну діяльність між окремими членами груп, злагодженість або роз'єднаність їх дій обумовлені безпосередніми симпатіями чи антипатіями членів групи, ступенем їх емоційної привабливості чи непривабливості один для одного. Якщо відносини в академічній групі залишаться на цьому рівні, то вони будуть зводиться до утворення мікрогруппіровок за симпатіями і ні про який розвиток колективу не може йти й мови.

2.Середній рівень розвитку характеризується системою міжособистісних і особистих відносин, опосередкованих змістом колективної діяльності та основними груповими цінностями. Ці цінності у членів групи подібні, тому особисті симпатії і антипатії відходять на другий план.

3.Вищий рівень групового розвитку характеризується тим, що ядро міжособистісних і особистих відносин опосередковано зв'язками і відносинами до предмету колективної діяльності, її змістом. На цьому рівні згуртованість групи виявляється найбільш високорозвиненою і стійкою. Для цього рівня характерна спільність єдностей життєвих цілей і життєвих планів членів групи, взаєморозуміння і взаємопідтримка.

У зв'язку зі специфікою навчальної діяльності нами були виділені деякі особливості коллективообразования в академічних групах і акцентувалася увага на необхідності постійного контролю психологічного клімату в них та рівня їх розвитку як колективу, необхідність постійної уваги не тільки до формування колективу на молодших курсах, а й утримання утвореного колективу на старших курсах.

Формування особистості фахівця - процес многофакторно обумовлений, здійснюється він у спільній діяльності, взаємодії та спілкуванні людини з іншими людьми. Структура соціального середовища, в якій формується особистість випускника вузу, надзвичайно складна і мінлива. Основна ланка цієї соціального середовища - академічна група, яка є детермінантою формування особистості, коли вона стає колективом. А становлення колективу студентської групи залежить від:

* характеру організації навчально-пізнавальної діяльності студентів, контролю над нею та її оцінки;

* ступеня ясності функцій, завдань і програми діяльності групи, від групових норм і особливостей заломлення в них загальних соціальних норм;

* частоти контактів і особливостей спілкування між членами групи і від особливостей педагогічного спілкування в системі «викладач-студент»;

* особливостей мікрогруп в групі (чи сприяє вона згуртуванню групи або протиставляють себе групі);

* характеру залучення кожного члена групи до виконання групових завдань, від якості кооперації сил при виконанні суспільно значущих завдань, що стоять перед групою;

*розміру групи та час її існування;

* якостей керівників-наставників, міжособистісних відносин у системі «педагог-студент» і «студент-студент».

Розгляд колективу як вищого рівня розвитку групового суб'єкта і вищої форми внутрішньої організації групи неминуче потребує з'ясування того, які критерії високого розвитку групового життя студентів і її сталого благополучного психологічного клімату.[27]

У науковій психологічній і педагогічній літературі можна зустріти безліч найрізноманітніших характеристик критеріїв рівня розвитку студентських навчальних груп, починаючи від єдності світоглядної спрямованості і ціннісних орієнтації в них до таких ознак як "збіг формальної та неформальної структур", "висока успішність» і навіть від ¬ залишатись у групах конфліктів. З цієї безлічі критеріїв можна виділити групи найбільш значущих:

*рівень соціальної значущості предметної діяльності студентської групи, виконання основної студентської функції, вплив на гармонійний розвиток особистості члена колективу;

* рівень згуртованості як ціннісно-орієнтаційної єдності групи;

* рівень організаційної єдності група;

* рівень задоволеності членів групи станом справ і взаєминами в групі;

* рівень її емоційної культури і переважання мажорного тону;

*рівень всіх видів групової громадської активності;

*рівень групового самосвідомості і потреба в його розвитку.

Першим, головним і найбільш загальним критерієм оцінки групи як колективу повинна бути оцінка її предметної діяльності: оцінка виконання колективом основний суспільної функції - оволодіння глибокими знаннями, підготовка до майбутнього висококваліфікованої праці, оцінка можливості групи сприятиме, повноцінному всебічному гармонійному розвитку особистості кожного члена групи , його активного включення в різні види діяльності.

Іноді оцінку виконання колективом основний суспільної функції зводять до аналізу успішності в періоди міжсесійного і сесійного контролю знань. Тому деякі вузівські співробітники основним критерієм благополучного психологічного клімату академічної групи і успішної навчально-виховної роботи на курсі, факультеті, у всьому вузі вважають відсоток успішності і кількість добрих і відмінних оцінок на іспитах.

Насправді відсоток успішності не тільки не може бути сам по собі головним критерієм благополуччя психологічного клімату в групі або на курсі, він навіть не може достовірно свідчити про глибину і міцності студентських знань. Рівень абсолютної і якісної успішності студентів може бути лише одним з показників оцінки предметної діяльності студентської групи.

Другим критерієм соціальної зрілості студентської академічної групи, безпосередньо пов'язаним з першим, є його згуртованість як ціннісно-орієнтаційна єдність, яка виявляється: в частоті збігу оцінок, думок і суджень стосовно істотно значущим для групи в цілому об'єктів; у прагненні якомога частіше колективно діяти або вирішувати нагальні питання, надаючи один одному допомогу у зростанні принципової доброзичливою вимогливості один до одного по відношенню до навчальної та трудової діяльності, розвитку морально-вольових якостей і культури поведінки, відповідальності не тільки за свою поведінку, але і за поведінку товаришів. [22]

Одним із значущих критеріїв високого-розвитку групи як колективу є її цілісність. Про його наявності судять зазвичай по тому, чи існує в групі авторитетний і повноважний центр - актив, чи користується він повагою, симпатіям переважної більшості групи, чи має необхід ¬ мимі діловими якостями.

Важливим критерієм соціальної зрілості студентської групи є задоволеність членів групи станом справ і взаєминами в ній, стрижнем яких є рівень емоційної культури.

Одним з важливих критеріїв благополучного психологічного клімату студентського колективу та рівня його соціальної зрілості є ступінь групової громадської активності, розуміння сенсу участі в різних видах суспільної діяльності.

Існує думка, що про рівень розвитку студентського колективу можна судити не просто з громадської активності, а за ступенем включеності членів навчальної групи в систему суспільних відносин, в якій вони є одночасно і суб'єктом і об'єктом відносин керівництва й підпорядкування, навчаються і керувати, командувати і виконувати , підкорятися. Навчальний колектив має подвійну структуру: по-перше, є об'єктом і результатом свідомих і цілеспрямованих впливів педагогів, кураторів, які визначають багато його особливості (види і характер діяльності, число членів, організаційну структуру і т.д.), по-друге, навчальний колектив - відносно самостійне явище, що розвивається, яке підпорядковується особливим соціально-психологічним закономірностям.

Навчальний колектив, образно кажучи, соціально-психологічний організм, що вимагає індивідуального підходу. Те, що «спрацьовує» по відношенню до однієї навчальної групи, виявляється абсолютно неприйнятним до іншої.

Досвідчені педагоги добре знають це «таємниче явище»: дві або декілька паралельних навчальних груп поступово як би індивідуалізуються, набувають своє обличчя, у результаті з'являється досить різка відмінність між ними.

В якості причини цих відмінностей педагоги вказують, що «погоду» в навчальній групі роблять певні студенти, які навряд чи є офіційними керівниками навчального самоврядування. Дуже важливо керівнику, педагогу, куратору ясно бачити структуру міжособистісних взаємин у колективі, щоб уміти знайти індивідуальний підхід до членів колективу і впливати на формування та розвиток згуртованого колективу.

РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ КОМУНИКАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ГРУПІ

3.1 Процедура проведення психодіагностичного дослідження

Для проведення дослідження було обрано групу осіб віком 20-25 років які навчаються в вищих навчальних закладах м. Києва і знаходяться в постійних міжособистісних відносинах один з одним. Кількість досліджуваних- 20 осіб.

Методичний інструментарій реалізації окресленої експериментальної моделі дослідження становить комплекс методик, характеристика та опис яких наводиться нижче.

Патохарактерологіческий діагностичний опитувальник

Метод патохарактерологическое дослідження підлітків, названий патохарактерологіческіе діагностичний опитувальник (ПДО), призначений для визначення у віці 14-18 років типів акцентуації характеру і типів психопатій, а також опору-лених з ними деяких особистісних особливостей (психологічної схильності до алкоголізаціі, делінквентності та ін .), перерахованих у попередньому розділі. ПДО може бути використаний психіатрами, медичними психологами, лікарями інших спеціаль-ностей і педагогами, що отримали спеціальну підготовку з медичної психології.

Теоретичні основи

Передумовами для створення ПДО стали досвід психіатрії та концепція психологічних відносин.

На підставі опису типів патологічних характерів у посібниках та монографія: Е. Крепеліна, Е. Кречмера, К. Шнайдера, П. Б. Ганнушкіна, Г. Е. Сухарева, К. Леонгарда, А. Є. Личко були складені набори фраз , що відображають відносини при різних типах характеру до ряду життєвих проблем, актуальних у підлітковому возрас-ті. У число таких проблем увійшли оцінка власних вітальних функцій (самопочуття, сон, апетит, сексуальний потяг) ставлення до оточення (батькам, друзям, незнайомим і т.д.) і до деяких абстрактним категоріями (до правил і законів, до опіки і повчанням, до критики на свою адресу та ін.) У ці набори були включені фрази індиферентні, що не мають діагностичного значення.

Принцип відношення до особистісним проблем, запозичений з психології відносин (А. Ф. Лазурський, С. Л. Франк, В. Н. Мясищев), був використаний для діагностики-ки типів характеру, тому що оцінка випробуваним своїх відносин виявилася більш об'єктив-ної та надійною, ніж дані досліджень, в яких підлітку пропонують самому від-мітити у себе ті чи інші риси характеру.

Процедура проведення

ПДО включає 25 таблиць - наборів фраз («Самопочуття», «Настрій» та ін) У кожному наборі від 10 до 19 запропонованих відповідей. З випробуваним проводиться два дослідження.

У першому дослідженні йому пропонується в кожній таблиці вибрати найбільш підходящий для нього відповідь і відповідний номер поставити в реєстраційному листі № 1 (зразки реєстраційних листів наведені у Додатку). Якщо в будь-якому наборі підходить не один, а кілька відповідей, допускається зробити два-три вибори. Більше трьох виборів в одній таблиці робити не дозволяється. У різних таблицях можна зробити неоднакове число виборів.

У другому дослідженні пропонується вибрати в тих же таблицях найбільш нерухомо ходить, відкидаємо відповіді (при бажанні можна вибрати в кожній таблиці два-три невідповідних відповіді, але не більше) і поставити відповідні номери в реєстраційне-ному листі № 2. В обох дослідженнях дозволяється відмовлятися від вибору відповіді в окремих таблицях, проставляючи 0 в реєстраційному листі. Якщо число таких відмов в обох дослідженнях складає в сумі 7 і більше, то це свідчить або про труднощі работи з опитувальником в силу невисокого інтелекту (зустрічається при легкій дебільності), або, при достатньому інтелекті, але негативне ставлення до дослідження. У по-останньому випадку роботу з опитувальником можна повторити після психотерапевтичної бесіди. Велике число 0 зустрічається при сенситивному типі - такі підлітки предпочі-тануть відмовчатися, ніж сказати неправду.

Зазвичай для проведення дослідження потрібно від півгодини до години часу. Дослідження можна проводити одночасно з групою піддослідних за умови, щоб вони не могли радитися або підглядати вибори один у одного.

При отриманні реєстраційних листів необхідно відразу ж перевірити, чи не проставлено чи в якій-небудь графі більше трьох номерів виборів і запропонувати випробуваному скоротити їх число, а якщо відмов 7 і більше - спробувати їх зменшити.. У випадках явно негативного ставлення до обстеження, воно може проводитися тільки після психотерапевтичної бесіди і встановлення гарного контакту.

Методика багатофакторного дослідження особистості Кеттела.

Опитувальник Кеттела є одним з найбільш поширених анкетних методів оцінки індивідуально-психологічних особливостей особистості як за кордоном, так і у нас в країні. Він розроблений під керівництвом Р.Б. Кеттела і призначений для написання широкої сфери індивідуально-особистісних відносин. Відмінною рисою даного опитувальника є його орієнтація на виявлення відносно незалежних 16 факторів (шкал, первинних рис) особистості. Дане їх якість було виявлено за допомогою факторного аналізу з найбільшого числа поверхневих рис особистості, виділених спочатку Кеттелом. Кожен фактор утворює кілька поверхневих рис, об'єднаних навколо однієї центральної риси. Найбільшого поширення опитувальник отримав в медичній психології при діагностиці професійно важливих якостей, у спорті і наукових дослідженнях.

Опитувальник Кеттела включає в себе всі види випробувань - і оцінку, і рішення тесту, і ставлення до якогось явища Пропонований опитувальник складається з 105 питань (форма З) на кожній з яких пропонується три варіанти відповідей (a, b, c). Випробуваний вибирає та фіксує його у бланку відповідей. У процесі роботи випробовуваний повинен дотримуватися наступних правил: не втрачати часу на обдумування, а давати що у голову відповідь; не давати невизначених відповідей; не пропускати питань; бути щирим.

Питання групуються за змістом навколо певних рис, що виходять в кінцевому підсумку до тих чи інших факторів.

Результати застосування даної методики дозволяють визначити психологічну своєрідність основних підструктур темпераменту і характеру. Причому кожен фактор містить не тільки якісну і кількісну оцінку внутрішньої природи людини, але і включає в себе її характеристику з боку міжособистісних відносин. Кроєм того, окремі фактори можна об'єднати в блоки за трьома напрямками:

Інтелектуальний блок: фактори: В - загальний рівень інтелекту; М - рівень розвитку уяви, Q 1 - сприйнятливість до нового -радикалізму.

Емоційно-вольовий блок: фактори: С - емоційна стійкість; О - ступінь тривожності, Q 3 - наявність внутрішніх напружень; Q 4 - рівень розвитку самоконтролю; G - ступінь соціальної нормованості і організованості.

Комунікативний блок: фактори: А - відкритість, замкнутість; Н - сміливість, L - відношення до людей; Е - ступінь домінування - підлеглості; Q 2 - залежність від групи; N - дипломатичність.

Методика з вивчення соціально-психологічного клімату в первинному підрозділі організації (О. С. Михалюк та А. Ю. Шалито)

Психологічний клімат первинного підрозділу організації розуміється авторами як соціально обумовлена, відносно стійка система відносин членів цього підрозділу до підрозділу і організації як цілому. Методика дозволяє виявити емоційний, поведінковий і когнітивний компоненти відносин у підрозділі. Як істотного ознаки емоційного компонента розглядається критерій привабливості - на рівні понять "подобається - не подобається », «приємний - неприємний ». При конструюванні питань, спрямованих на вимірювання поведінкового компонента, витримувався критерій «бажання - небажання працювати в даному підрозділі», «бажання - небажання спілкуватися з членами підрозділу в сфері дозвілля». Основним критерієм когнітивного компонента обрана мінлива «знання - незнання особливостей членів підрозділу». Обстеження за даною методикою можна проводити як індивідуально, так і в групі.

3.2 Якісний і кількісний аналіз дослідження

По зведеним результатам дослідження патохарактерологіческого діагностичного опитувальника виявилось, що в групі наших досліджуваних найбільш розвинутою характелогіческою особливістю виявилася істеричність(8.3).

Це значить, що у цьому колективі люблять бути у центрі уваги, більшість студентів змагаються за захоплення, здивування, шанування, співчуття в цій студентській групі.. Зовнішні прояви емоційності на ділі обертаються відсутністю глибоких відчуттів при великій виразності, театральності переживань, схильності до малювання і позерства. Нездатність до наполегливої праці поєднується з високими домаганнями відносно майбутньої професії. Вигадуючи, легко вживаються в роль, майстерною грою вводять в оману довірливих людей. Незадоволений егоцентризм часто підштовхує до лютої опозиційність. Виграють в ситуації плутанини, сум'яття, раптово виниклої невизначеності, коли крикливість може бути прийнята за енергію, театральна войовничість - за рішучість, вміння бути у всіх на увазі - за організаторські спроможності.. Студенті зі істеричними рисами ненадійні,і це помітно в колективі, по-цьому вони часто міняють компанії. Самооцінка їх далека від об'єктивності.

Надругому місці у нашому дослідженні опинився лабильний тип (7.55), тому у частини студентів спостерігається крайня мінливість настрою, який міняється дуже часто і надмірно круто від нікчемних і навіть непомітних для оточуючих приводів. Від настрою моментами залежить і сон, і апетит, і працездатність, і товариськість. Люди в колективі з лабільними акцентуаціями мають почуття прихильності щирі і глибокі, особливо до тих осіб, хто самі до них проявляють любов, увагу і турботу. велика потреба в співпереживанні. Тонко відчувають ставлення до себе оточуючих навіть при поверхневому контакті. Всякого роду ексцесів уникають. До лідерства не прагнуть. Важко переносять втрату або відкидання з боку значущих осіб. Самооцінка відрізняється щирістю та вмінням правильно підмітити риси свого характеру

Так же по низче оцінки має гіпертимній тип(7.45), з цього можна що частина студентів в группі мають завжди хорошим, навіть злегка підвищеним настрій, високим життєвий тонус, нестримну активність, постійно прагненнуть до лідерства, притому неформальному. Гарне почуття нового поєднується з нестійкістю інтересів, а велика товариськість з нерозбірливістю у виборі знайомств.

По показнику конформності (2.6) можем сказати, що студенти у группі мають середній показник залежності від колективу.

Особливості індивідуально-особиснісні характеристик особистості за методикою ПДО

№ з/п

Типи характеру

Х середнє

1

Гипертимний

7.45

2

Циклоїдний

4.4

3

Лабільний

7.55

4

Астено-невротичний

3.9

5

Сенситивний

3.75

6

Психастенічний

4.75

7

Шизоїдний

3.1

8

Єпилептоїдний

4.9

9

Стероїдний

8.3

10

Нестійкий

3.75

11

Конформний

2.6

В інтерпретації результатів по методиці Р.Кеттела, ми бачимо в нашому колективі найбільшу оцінку набрала підозрілість (7.45), по чому можна сказати , що члені студентської групи відносяться з обережністю один до одного в спілкуванні, не завжди готові на створювання емоційних стосунків, поки не пізнають людину ближче.

Райгородський пише, що на основі аналізу складу особистісних факторів та їх взаимозвязків можуть бути виділені комунікативні властивості і особливості міжособистісної взаємодії за це відповідають такі фактори, як A, H, F, E, Q2, N, L. [32]

Розглянемо кожний фактор окремо та його середню оцінку в нашому дослідженні:

· Фактор A «Замкнутість- відкритість» оцінка (5.65) вказує на що більшість групи, спрямовані на спілкування, охоче працюють с людьми.

· Фактор E «Підпорядкованість - домінанантність»(6.9)свідчить про те, що в колективі присутні власні незалежні ,самовпевнені люди, які схильні важати,свій образ мислення законом для оточуючих. Схильні до конфлікту. У ситуації конфлікту винять інших, не признають влади та тиску на них.борятся за вищий статус у групі.

· Фактор F «Стриманість - експресивність» (7.15) друга по висоті оцінка за середнім значеням, показує тенденцій у колективі к життєрадісності,

імпульсивності, балакучості, безтурботності, рухливості. Щирі та емоційні у спілкуванні.

· Фактор H «Боязкість-сміливість» (6.1)вказує , що колективу людей більш властива сміливість, активність, готовність мати діло з новими обставинами.

· Фактор L «Довірливість-підозрювальність» Набрало найбільше, балів (7.45) серед других факторів , що вказує, що люди обережні в своїх поступках та спілкуванні.

· Фактор N «Прямолінійність - дипломатичність» (6.5) у цій студескій группі люди більше схильні до разрахунку, проникливості, розумним та сентемітальним підходом до людей.

· Фактор Q2 «Конформізм-нонконформізм» (6.45) що особи у колективі у своїй більшості незалежні від думки групи, самі приймають рішення,не потребують схвалення колективу.

Із цих результат ів,зрозуміло , що особи в цьому мають великий комунікативний потенціал, але не реалізують його того , що більшість членів групи намагаються бути незалежними особистостями, відносяться навколишнього середовища з підозрою та намагаються домінувати, підкорити оточення , нав'язати йому свою думку

Фактор

Індивудульно- психологічні особливості

Х середнє

1

MD

Адекватність самооцінки

6.95

2

A

Замкнутість- відкритість

5.65

3

B

Інтелект

4.1

4

C

Емоційна стабильність- емоційна нестабільність

5.65

5

E

Підпорядкованість - домінанантність

6.9

6

F

Стриманість - експресивність

7.15

7

G

Схильність до почуттів-висока нормативна поведінка

5.85

8

H

Боязкість-сміливість

6.1

9

I

Жестокість - чутливість

6.35

10

L

Довірливість-підозрілість

7.45

11

M

Практичність-розвинута уява

6.8

12

N

Прямолінійність - дипломатичність

6.5

13

O

Впевненість у собі-тривожність

6.95

14

Q1

Сприйнятливість до нового - радикалізм

5.5

15

Q2

Конформізм-нонконформізм

6.45

16

Q3

Рівень розвитку самоконтролю

6.95

17

Q4

Наявність внутрішньої напруги

6.35

Результати по методиці по вивченню соціально -психологичного климата у колективі О.С Михалюка і А.Ю.Шалито показали нам, що в даній групі досліджуваних повностю позитивні емоційний та поведінковий компоненти спілкування, і трохи нижче, але теж позитивні має результат когнітивний компонент спілкування у групі. Отже це дає нам причину говорити, що у студентів схожість інтересів, цілей, психологічних особливостей, сприяє згуртуванню групи. Високі оцінки по емоційному компоненту свідчать проте , що більшість членів групи задовольняють у своєму колективі потребу в безпеці, любові 'повазі, самовираженні, у формуванні своєї особистості, усунення занепокоєнь.

Поведінковий компонент саме вказує на ефективну взаємодію більшості учасників групи

Ємоційний компонент

Когнітивний компонент

Поведінковий компонент

1

0

+2

+3

2

0

-1

0

3

+2

+1

0

4

0

0

-1

5

0

0

+2

6

0

-2

0

7

-1

0

0

8

-1

+1

-2

9

+1

+2

-1

10

+3

+1

0

11

-1

0

-2

12

+3

0

+3

13

+2

+2

+3

14

0

-1

-1

15

+2

0

+2

16

-2

0

-1

17

+1

-1

-1

18

-1

+1

-3

19

+2

+2

+3

20

+2

+2

+2

?=

0.65

0.6

0.35

Оцінка соціально-психологічного клімату групи її учасниками

3.3 Узагальнений аналіз даних емпіричного дослідження

Отримавши первинні оцінки та сирі бали, ми проводимо математичний -статистичний аналіз наших шкал.

Проаналізуємо результати, отримані за допомогою кореляції Пірсона (див. додаток В).

Тут видно, що у шкалі «циклоїдність-єпілептоїдний» присутній статистичний взаємозв'язок (R=485 p=0,05)- позитивна кореляція, чим сильнішевиражнна циклотимія , тим більше ці люди схильні до злобно-тужливого настрою с постійно накипаючим роздратуванням и пошуком об'єкта,на якому можливо зірвати свій гнів.

Негативний зв'язок присутній у шкалі «циклоїдність--підпорядкованість-домінантність» (R=-634 p=0,05), це означає, що чим більще у людини виражені різні фази то депресивного настрою,а потім маньакольного, тим менше він може домінувати над іншими, адже ця людина не постійна у судженнях і поведінці. Чим сильніше виражений циклічний характер, тим вирогідніше, що ця людина буде підпорядкована оточенню.

Шкали «циклоїдність- жестокість - чутливість» (R=451; p=0,05)-має позитивну кореляцію,тобто чим сильніше у людини розвинуті, такі риси, як м'якість, залежність, схильність до романтизму, жіночість, артистичність то тим більше вони схильна то до депресії, то підвищеного тонусу.

У шкалі «циклоїдність-ступінь тривожності» (R=469; p=0,05)- наявний позитивний зв'язок між циклотиміей та підвищенням тривожності.

Позитивний зв'язок присутній у шкалі «лабільний- психастенічний» (R=558; p=0,05)-, чим сильніше у людей, спостерігається крайня зміна настрою та потреба у співпереживанні, тим більш вони нерішучі схильні до міркування, тривожної недовірливісті у вигляді побоювань за майбутнє - своє і своїх близьких, схильність до самоаналізу і легкість виникнення нав'язливості.

Шкала «лабільний-конформний» (R=529; p=0,05)позитивно корелюють між собою, а значить чим більше людина конфортна до свого звичного середовища,тим більше вона відчуває ставлення до себе оточуючих навіть при поверхневому контакті, уникає всякого роду ексцесів , до лідерства не прагне. Важко переносять втрату або відкидання з боку значущих осіб.

Позитивно корелюють між собою й шкали «лабільний- емоційна стабильність- емоційна нестабільність» (R=717; p=0,05)це значить часта зміна настрою на пряму пов'язана не стабільністю особистості.

Шкали «астено-невротичний -психастенічний» (R=451; p=0,05)-позитивна кореляція,тому чим більш вираженні риси, такі як підвищена стомлюваність, дратівливість і схильність до ипохондричности, тим більше розвинута нерішучість, схильність до міркування, тривожна недовірливість у вигляді побоювань за майбутнє.

Позитивний взаємозв'язок мають шкали «сенситивний рівень-розвитку самоконтролю» (R=459; p=0,05)так як для сеситивного типу характерно велика вразливість і почуття власної неповноцінності, замкнутість, боязкість і сором'язливість серед сторонніх і в незвичній обстановці,то такій людині більше характерно намагатися внутрішньо контролювати свою поведінку.

Шкали «психастенічний -схильність до почуттів-висока нормативна поведінка» (R=509; p=0,05) мають позитивний взаєзвязок, що значить чим більше людина нерішуча, схильна до міркування, тривожної недовірливісті у вигляді побоювань за майбутнє- тим більше вона дотримується норм і правил поведінки.

Позитивний зв'язок присутній у шкалі «Замкнутість- відкритість-- Боязкість-сміливість»(R=671; p=0,01).чим більш товариська людина, тим вона соціально сміліша , активніша.

Негативна кореляція присутня в шкалах «інтелект- довірливість-підозрілість

» (R=-661; p=0,01), тобто чим менше підозрілість, тим вищий інтелект у особистості.

Шкали «Стриманість - експресивність-- боязкість-сміливість» (R=638; p=0,01).позитивний взаєзвязок, чих показників очевидний, чим людина життєрадісніша,рухливіша, балакучіша, безтурботна тим вона більш соціально сміліша , активніша.

Негативна кореляція присутня в шкалах «Стриманість - експресивність--залежність від групи»,тобто життєрадісна,рухлива, балакуча та безтурботна,тим більш вона незалежна від групи осів в,якій знаходиться.

ВИСНОВКИ

Взаємодія людини з навколишнім світом здійснюється в системі об'єктивних відносин, що складаються між людьми в їх суспільного життя.

Об'єктивні відносини і зв'язку неминуче і закономірно виникають у будь якій реальній групі. Відображенням цих об'єктивних взаємовідносин між членами групи є суб'єктивні міжособистісні відносин, які вивчає соціальна психологія.

Основний шлях дослідження міжособистісної взаємодії та взаємодії усередині групи - це поглиблене вивчення різних соціальних факторів, а також взаємодії людей, що входять до складу даної групи. Ніяка людська спільність не може здійснювати повноцінну спільну діяльність, якщо не буде встановлений контакт між людьми, в неї включені, і не буде досягнуто між ними належного взаєморозуміння.

Взаємодія людини і групи завжди носить двосторонній характер: людина своєю працею, своїми діями сприяє вирішенню групових завдань, але й група має великий вплив на людину, допомагаючи йому задовольняти його потреби в безпеці, любові, повазі, самовираженні, формуванні особистості, усунення занепокоєння і т . п.

Але група не тільки допомагає людині виживати і вдосконалювати свої професійні якості. Вона змінює його поведінку, роблячи людини найчастіше істотно відмінним від того, яким він був, коли перебував поза групою. Ці дії групи на людину мають багато проявів. Вкажемо на деякі суттєві зміни у поведінці людини, що відбуваються під впливом групи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1 Андреева, Г.М. Социальная психология: Учеб. Пособие/ Г.М

2. Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского. - М.: Советская Россия, 1979. - 320 с.

3. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. - М.: Искусство, 1979. - 424 с.

4. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы. : Пер. с англ. ( Общ. ред. М. С. Мацковского). - М.: Педагогика, 1988. - 400 с.

5. Берн Э. Трансактный анализ и психотерапия: Пер. с англ. - СПб.: Изд-во “Братство”, 1992. - 224 с.

6. Библер В. С. От наукоучения - к логике культуры: Два философских введения в двадцать первый век. - М.:Изд. полит. литературы, 1991. - 413 с.

7. Бубер М. Два образа веры. - М.: Республика, 1995. - 468 с.

8. Дьяконов Г. В. Психологія духовності і діалог //Діалог. Збірник наукових праць. Психологія і педагогіка. За ред. С. Д. Максименка. - Київ-Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001, Вип. 2. - с. 173 -186.

9. Дьяконов Г. В. Экзистенциально-онтологическая концепция диалога. // Психология общения: социокультурный анализ. Материалы Международной конференции ( Ростов-на-Дону, 30 октября - 1 ноября 2003 г.). / Под ред. А. А. Бодалева, П. Н. Ермакова, В. А. Лабунской. - Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского госуниверситета, 2003. - с. 114 - 116.

10. Журавлев А. Л. Совместная деятельность как объект социально-психологического исследования. //Совместная деятельность: Методология, теория, практика. - М.: Наука, 1988. - с. 19 - 36.

11.Іонова СМ., Шумал С.С. Менедмент: М.: Аллель-2000, 2005

12. Казаринова Н. В. Теория межличностного общения как междисциплинарное знание//Куницына В. Н., Казаринова Н. В., Погольша В. М. Межличностное общение. Учебник для вузов. - СПб.: Питер, 2001. - с. 12 - 29.

13. Ковалев Г. А. Три парадигмы в психологии - три стратегии психологического воздействия.// Вопросы психологии, 1987, № 2. - с. 41- 49.

14. Ковалев Г. А. Психология воздействия. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора психологических наук. - М. : Изд-во НИИ ОПП АПН СССР, 1991. - 56 с.

15. Ковалев Г. А. О системе психологического воздействия. (К определению понятия). // Психология воздействия (проблемы теории и практики): Сб. науч. трудов / АПН СССР, НИИ общей и педагогической психологии. / Ред. Бодалев А. А. - М., 1989 - 153 с.

17. Копьев А. Ф. Психологическое консультирование: опыт диалогической интерпретации // Вопросы психологии, 1990. - № 3 - с. 17 - 25.

18. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Политиздат, 1975. - 304 с.

19. Леонтьев А. А. Общение как объект психологического исследования. //Методологические проблемы социальной психологии. - М.: Наука, 1975. - с. 106 - 123.

20. Ломов Б. Ф. Психические процессы и общение // Методологические проблемы социальной психологии. - М.: Наука, 1975. - с. 106 - 123.

21. Ломов Б. Ф. К проблеме деятельности в психологии // Психологический журнал, 1981.- Т. 2, №5. - с. 3 - 22.

22.Марисова, Л.И. Студенческий коллектив: основы формирования и деятельности/ От ред. Б.И. Королев.- Киев, 1985- 51с.

23. Межличностное восприятие в группе. // Под ред. Г. М. Андреевой, А. И. Донцова. - М.: Изд-во МГУ, 1981.

24. Обозов Н. Н. Модель регуляции совместной деятельности // Социальная психология. - Л.: 1979.- с. 125 - 139.

25. Общение и оптимизация совместной деятельности / Под ред. Г. М. Андреевой, Я. Яноушека. - М.: Изд-во МГУ, 1987 - 302 с.

26. Орлов А. Б. Триалогический подход в психологическом консультировании. //Вопросы психологии, 2002, № 2, с. 3-21.

27. Петровский А. В. Личность. Деятельность. Коллектив. - М.: Политиздат, 1982. - 255 с.

28. Петровский В. А. К пониманию личности в психологии // Вопросы психологии, 1981, № 2. - с. 40 - 46.

29. Петровский В. А. Личность в психологии: парадигма субъектности. - Ростов-на-Дону: Изд-во « Феникс», 1996.- 512 с.

30. Психологическая теория коллектива. Под ред. А. В. Петровского. - М.: Педагогика. - 240 с.

31. Совместная деятельность: Методология, теория, практика. - М.: Наука, 1988. - 230 с.

32.Райгородский Д.Я Практическая психодиагностика. Методики и тесты

33. Уманский Л. И. Методы экспериментального исследования социально-психологических феноменов.// Методология и методы социальной психологии. Под ред. Е. В. Шороховой. - М.: Изд-во «Наука», 1977. - с. 54 - 71.

34. Флоренская Т. А. Диалог в практической психологии. - М.: Институт психологии АН СССР, 1991. - 244 с.

35. Франк С. Л. Реальность и человек. - М.: Республика, 1997. - 479 с.

36. Дьяконов Г. Спілкування і взаємодія: діалогічний підхід // Соціальна психологія. - 2004. - № 3 (5). - C.82-96

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Поняття про спілкування та його функції. Теоретичне обґрунтування психологічних особливостей процесу спілкування та експериментальне вивчення його впливу на розвиток особистості у юнацькому віці. Методи організації дослідження комунікативної активності.

    курсовая работа [158,9 K], добавлен 10.09.2011

  • Роль комунікації в професійній діяльності ОВС, психологічні особливості спілкування працівників. Комунікативна підготовка у підрозділах МВС. Комунікативно-характерологічні тенденції особистості. Рекомендації з розвитку комунікативної компетентності.

    дипломная работа [242,2 K], добавлен 26.12.2012

  • Сфера міжособистісних стосунків у колективі та спілкування. Використання у роботі вправ і рольових ігор. Зменшення егоцентричних тенденцій. Посилення доброзичливості і щирості у взаємодії з оточенням. Можливості адекватної експресії внутрішнього стану.

    реферат [18,4 K], добавлен 25.02.2011

  • Поняття та соціально-психологічний клімат групи та причини виникнення групового конфлікту. Чинники, що впливають на продуктивність діяльності групи. Характеристика взаємозв'язку між згуртованістю групи та посилення ефективності групової діяльності.

    курсовая работа [104,6 K], добавлен 16.07.2011

  • Вивчення поведінкових форм у міжособистісній взаємодії. Огляд основних параметрів міжособистісних відносин старшокласників. Поняття гендеру та гендерних відмінностей. Емпіричне дослідження гендерних особливостей міжособистісної взаємодії у ранній юності.

    курсовая работа [353,5 K], добавлен 23.11.2014

  • Особливості дослідження групових процесів як закономірностей поводження індивідів у різних соціальних групах. Стійкість індивіда до дії нормативного впливу. Дослідження інформаційного впливу та його ефективність. Вивчення відносин індивіда до групи.

    реферат [24,9 K], добавлен 12.10.2010

  • Педагогічне спілкування як фактор ефективності організації навчального процесу. Готовність до спілкування як умова професійної діяльності. Технологія розвитку комунікативної компетентності педагога. Методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі.

    курсовая работа [48,5 K], добавлен 22.01.2013

  • Психологічні особливості пацієнта в умовах лікувальної взаємодії. Відновлення функціональної системи організму людини засобами психологічної корекції. Принципи реабілітаційної взаємодії, її деонтологічна спрямованість. Методи реабілітаційної психології.

    реферат [16,0 K], добавлен 25.10.2009

  • Групи методів вивчення психіки людей та психіки тварин, їх визначення, сутність, характеристика, особливості та порівняльний аналіз. Процес взаємодії тварини з навколишнім середовищем в нескладно контрольованих умовах. Засоби фіксації поведінки тварин.

    контрольная работа [27,0 K], добавлен 10.10.2009

  • Спілкування як категорія в психології. Роль спілкування в розвитку особистості старшокласників. Культура спілкування як основа взаємодії між людьми. Дослідження взаємозв’язку соціометричного статусу і культури спілкування у дітей старшого шкільного віку.

    курсовая работа [62,2 K], добавлен 30.01.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.