Отже, ми можемо припустити, що у більшості працівників правоохоронної системи гарно розвинені як комунікативні, так і організаторські здібності.

Таблиця 2.9

Рівні комунікативних і організаторських здібностей у досліджуваних (в %)

Рівні здібностей	Групи	цемп	Р
	Перша	Друга	Третя	1.2	1.3	2.3	1.2	1.3	2.3
Комунікативні здібності	Низький	10,0	20,0	18,2	1,48	1, 19	0,22	-	-	-
	Середній	23,3	30,0	45,5	0,79	2,39	1,69	-	0,01	0,05
	Високий	66,7	50,0	36,3	1,99	3,11	1,64	0,05	0,01	0,05
Організаторські здібності	Низький	6,7	6,0	18,2	0,15	1,79	1,87	-	0,05	0,05
	Середній	31,3	14,0	36,3	2,26	0,31	2,34	0,05	-	0,05
	Високий	62,0	80,0	45,5	2,31	1,64	2,42	0,01	0,05	0,01

При безпосередньому розгляді комунікативних здібностей в першій групі виявлено, що 66,7 % досліджуваних мають високий рівень їх розвитку; 23,3 % - середній рівень і лише 10,0 % - низький. Якщо ж розглянути організаторські здібності, то високий рівень мають 62,0 % працівників, 31,3 середній рівень і лише 6,7 % низький.

В другій групі виявлено, що у 50,0 % досліджуваних домінує високий рівень їх розвитку; у 30,0 % - середній рівень і лише 20,0 % - низький. Якщо ж, розглянути організаторські здібності, то високий рівень мають 80,0 % працівників, 14,0 % середній рівень і лише 6,0 % низький.

В третій групі у 45,5 % досліджуваних домінує середній рівень їх розвитку; у 36,3 % - високий рівень і лише 18,2 % - низький. Якщо ж розглянути організаторські здібності, то високий рівень мають 45,5 % працівників, 36,3 % середній рівень і лише 18,2 % низький.

При порівняльному аналізі рівнів комунікативних і організаторських здібностей (див. табл.2.9) за допомогою математичного критерію кутового перетворювання Фішера було виявлено, що при розгляді комунікативних здібностей на високому рівні статистично достовірними (р ? 0,05) є відмінності між І - ІІ та ІІ - ІІІ групами, (р ? 0,05) між І - ІІІ групами.

На середньому рівні статистично достовірними (р ? 0,05) є відмінності між ІІ - ІІІ групами, (р ? 0,05) між І - ІІІ групами, між І - ІІ різниці виявлено не було. На низькому рівні статистично достовірних відмінностей не має.

Аналізуючи організаторські здібності було виявлено, що на низькому рівні статистично достовірними (р ? 0,05) є відмінності між І - ІІІ та ІІ - ІІІ групами, між І - ІІ різниці виявлено не було.

На високому статистично достовірними (р ? 0,01) є відмінності між І - ІІ та ІІ - ІІІ і (р ? 0,05) між І - ІІІ групами. На середньому рівні статистично достовірні (р ? 0,05) є відмінності між І - ІІ та ІІ - ІІІ групами, між І - ІІІ різниці виявлено не було.

Отже, з усього вище сказаного ми бачимо, що як у слідчих так і у суддів комунікативні здібності краще розвинені ніж у вчителів. Організаторські ж здібності є більш розвиненими у суддів, хоча у інших вони теж є гарно розвиненими.

Це може бути пов'язане з тим, що специфіка роботи суддів змушує їх бути більш організованими, приймати більш відповідальні рішення, чітко планувати свій робочий день, вміти правильно організувати роботу підлеглих або проведення судового засідання чи слідчих дій, а ще і те, що, не рідко, в руках правоохоронця чи судді знаходиться доля іншої людини, і приймаючи те чи інше рішення міліціонер чи суддя звалює на себе великий тягар відповідальності.

Комунікативні здібності також дуже залежать від специфіки виконуваної роботи. Що судді, що слідчі та дізнавачи постійно спілкуються з населенням, підзахисними, обвинуваченими, свідками та іншими учасниками справи і для того, щоб витягнути необхідну для слідства інформацію їм потрібні гарно розвинена комунікація, а також знання її сутності, нюансів та специфіки.

2.5 Специфіка психологічних бар'єрів в спілкуванні працівників ОВС

Рівень динаміки емоційних бар'єрів ми виявили за допомогою методики В.В. Бойко "Діагностика емоційних бар'єрів у міжособистісному спілкуванні".

В ході поведеного дослідження було виявлено, що при розгляді рисунка 2.1 та таблиці 2.10. в першій групі емоційні бар'єри мають 51,7 % працівників. У 48,3 % таких бар'єрів виявлено не було.

В другій групі 80,0 % суддів мають емоційні бар'єри і лише в 20,0 % їх виявлено не було.

В третій групі для 72,7 % вчителів є притаманними емоційні бар'єри, і лише у 27,3 % їх виявлено не було.

Рис.2.1 Наявність емоційних бар'єрів у досліджуваних (в %)

Таблиця 2.10

Кількісна характеристика емоційних бар'єрів у досліджуваних (в %)

Кількість бар'єрів на одну особу	Групи	цемп	Р
	Перша	Друга	Третя	1.2	1.3	2.3	1.2	1.3	2.3
1 емоційний бар'єр	61,3	52,5	62,2	0,93	0,12	0,97	-	-	-
2 емоційних бар'єрів	22,6	32,5	25,0	1,16	0,28	0,80	-	-	-
3 емоційних бар'єрів	12,9	12,5	12,5	0,06	0,06	0,0	-	-	-
4 і більше емоційних бар'єрів	3,2	2,5	0,0	0,22	1,81	1,54	-	-	-
Мають емоційні бар'єри	51,7	80,0	72,7	3,18	2, 20	0,83	0,01	0,05	-
Не мають емоційних бар'єрів	48,3	20,0	27,3	3,18	2, 20	0,83	0,01	0,05	-

Аналізуючи кількісну характеристику емоційних перешкод в першій групі 61,3 % досліджуваних мають по одній емоційній перешкоді, 22,6 % - по дві, 12,9 % по три і лише 3,2 % - по чотири і більше.

В другій групі 52,5% суддів мають по одному емоційному бар'єру, 32,5 % - по два, 12,5 % - по три і лише 2,5 % - по чотири і більше.

В третій групі 62,2 % вчителів мають по одній емоційній перешкоді, 25,0 % - по два і лише 12,5 % - по три.

При порівняльному аналізі кількісної характеристики емоційних бар'єрів (див. табл.2.10) за допомогою математичного критерію кутового перетворювання Фішера було виявлено, що достовірної відмінності між групами виявлено не було.

Отже, кількість домінуючих емоційних перешкод не залежить від професійної діяльності, якою займається особа.

При аналізі присутності чи відсутності емоційних перешкод, було виявлено, що статистично достовірними (р ? 0,01) є відмінності між І - ІІ та (р ? 0,05) між І - ІІІ групами, між ІІ - ІІІ різниці виявлено не було.

Тобто, як ми бачимо з таблиці 2.10. емоційних перешкод більше у суддів ніж у працівників слідства, дізнання та вчителів. Це може бути пов'язано з різним стажем роботи. Отже, можемо припустити, що присутність чи відсутність емоційних перешкод може бути пов'язана з стажем роботи на займаній посаді.

Отримані результати по рівням емоційних бар'єрів у досліджуваних містяться в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11

Рівні емоційних бар'єрів у досліджуваних (в %)

Рівень емоційних бар'єрів	Групи	цемп	Р
	Перша	Друга	Третя	1.2	1.3	2.3	1.2	1.3	2.3
Низький	5,0	18,0	47,6	2,09	2,87	2,99	0,05	0,01	0,01
Середній	38,4	54,0	11,8	1,64	1,94	2,33	0,05	0,05	0,01
Високий	8,3	8,0	13,3	0,1	0,82	0,94	-	-	-

При розгляді співробітників, у яких були виявлені емоційні бар'єри, помітили, що в першій групі домінуючим рівнем є середній, який становить 38,4 % від загальної кількості, 5,0 % - середній рівень і 8,3 % - високий.

Розглядаючи емоційних бар'єрів в другій групі домінуючим також став середній рівень, який склав 54,0 % досліджуваних, 18,0 % - мають середній і лише 8,0 % - високий.

При аналізі результатів по третій групі було виявлено, що 47,6 % вчителів мають низький рівень їх розвитку, 11,8 % - середній і лише 13,3 % - високий.

При порівняльному аналізі рівнів емоційних бар'єрів (див. табл.2.11) за допомогою математичного критерію кутового перетворювання Фішера було виявлено, що на низькому рівні статистично достовірними (р ? 0,05) є відмінності між І - ІІ, (р ? 0,05) між І - ІІІ та ІІ - ІІІ групами. На середньому - статистично достовірними (р ? 0,05) є відмінності між І - ІІ та І - ІІІ, (р ? 0,05) між ІІ - ІІІ групами. На високому рівні значимих відмінностей не виявлено.

Отже, з вищесказаного видно, що більшість суддів та працівників слідства і дізнання мають середній рівень розвитку емоційних перешкод, а вчителя - низький. У суддів більше розвинений середній рівень ніж у працівників міліції. Ці особливості можуть бути пов'язаними з строком служби в правоохоронних органах чи стажем роботи в школах. Ми можемо припустити, що зі збільшенням тривалості роботи збільшується і рівень вираження бар'єрів, а також на це може впливати і та сфера діяльності, якою займається людина. У працівників міліції присутня своя специфіка роботи. Вони в основному працюють із специфічним контингентом, тобто правопорушниками, у яких свої закони, правила та принципи. На них також постійно впливають дезорганізуючі фактори, реакції або стани, тобто екстремальні ситуації в яких постійно знаходяться працівники міліції, постійне напруження, стреси, психологічні особливості використання заходів фізичної сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї, постійний розвиток профдеформації, емоційного, професійного та психологічного вигорання.

На суддів також впливають всі вище перераховані обставини. Відміності між рівнями у працівників ОВС і суддів можна пояснити тим, що для того, щоб людина могла працювати суддею потрібно мати 3 роки юридичної практики, отже в дослідженні приймали участь працівники суду, які мають стаж роботи в правоохоронних органах більше 3 років.

Вчителя ж в основному працюють із дітьми, як молодшого віку так і підлітками. Тут також своя специфіка роботи але вона пов'язана більше з виховним процесом, а не з виправним, як у суддів та слідчих.

Отримані результати по видам емоційних бар'єрів у досліджуваних містяться в таблиці 2.12.

Таблиця 2.12

Домінуючі емоційні бар'єри у досліджуваних (в %)

Емоційні бар'єри	Групи	цемп	Р
	Перша	Друга	Третя	1.2	1.3	2.3	1.2	1.3	2.3
Не уміння керувати емоціями та дозувати їх	38,7	27,5	68,8	1,25	3,09	4,12	-	0,01	0,01
Неадекватний прояв емоцій	38,7	22,5	12,5	1,85	3,12	1,28	0,05	0,01	-
Не гнучкість, нерозвиненість, невиразність емоцій	38,7	55,0	18,8	1,71	2,25	3,75	0,05	0,05	0,01
Домінування негативних емоцій	19,4	27,5	12,5	1,00	0,95	1,84	-	-	0,05
Небажання зближуватися з людьми на емоційній основі	35,8	42,5	47,5	0,76	1,27	0,51	-	-	-

При аналізі отриманих результатів по видам бар'єрів, в першій групі, було виявлено, що по 38,7 % мають такі перешкоди, як не уміння керувати емоціями та дозувати їх, неадекватний прояв емоцій, та не гнучкість, нерозвиненість, невиразність емоцій, у 35,8 % працівників переважає такий бар'єр, як небажання зближуватися з людьми на емоційній основі і лише у 19,4 % - присутнє домінування негативних емоцій,

В другій групі у 55,0 % суддів відмічається домінування такої перешкоди, як не гнучкість, нерозвиненість, невиразність емоцій, у 42,5% - небажання зближуватися з людьми на емоційній основі, по 27,5 % мають такі бар'єри, як не уміння керувати емоціями та дозувати їх та домінування негативних емоцій, у 22,5 % - відмічається неадекватний прояв емоцій

В третій групі у 68,8 % вчителів відмічається домінування такої перешкоди, як не уміння керувати емоціями та дозувати їх, у 47,5 % - виникає небажання зближуватися з людьми на емоційній основі, у 18,8 % - відзначається не гнучкість, нерозвиненість, невиразність емоцій і лише по 12,5 % - присутнє домінування негативних емоцій та неадекватний їх прояв.

При порівняльному аналізі видових особливостей емоційних бар'єрів (див. табл.2.12) за допомогою математичного критерію кутового перетворювання Фішера було виявлено, що по такому бар'єру, як "не уміння керувати емоціями та дозувати їх" статистично достовірними (р ? 0,01) є відмінності між І - ІІІ та ІІ - ІІІ групами, між І - ІІ різниці виявлено не було.

По перешкоді "неадекватний прояв емоцій" статистично достовірними (р ? 0,01) є відмінності між І - ІІІ та (р ? 0,05) між І - ІІ групами, між ІІ - ІІІ різниці виявлено не було.

По бар'єру "не гнучкість, нерозвиненість, невиразність емоцій" статистично достовірними (р ? 0,01) є відмінності між ІІ - ІІІ та (р ? 0,05) між І - ІІ та І - ІІІ групами.

По перешкоді "Домінування негативних емоцій" статистично достовірними (р ? 0,05) є відмінності між ІІ - ІІІ групами, між І - ІІ та І - ІІІ різниці виявлено не було.

По бар'єру "небажання зближуватися з людьми на емоційній основі" статистично достовірних відмінностей між групами виявлено не було.

Отже, при розгляді таблиці 2.12 ми виявили, що для кожної із груп є характерними свої види перешкод. У працівників слідства та дізнання домінують такі види перешкод, як не уміння керувати емоціями та дозувати їх, неадекватний прояв емоцій, не гнучкість, нерозвиненість, невиразність емоцій та небажання зближуватися з людьми на емоційній основі.

Всі ці бар'єри можуть бути пов'язані з особливостями професійної діяльності, стажем роботи, віком, емоційним перевантаженням.

Дані перешкоди можуть проявлятися у слідчих та дізнавачів при допитах підозрюваних, коли вони інколи не можуть стримати свої емоції та виплескують на допитуваних. Також, вони говорять про розвиток професійної деформації та емоційного, професійного та психологічного вигорання. З збільшенням віку та стажу роботи дані перешкоди починають вкорінюватися та ускладнюють спілкування. З віком невдачі, які відбуваються сприймаються гостріше і глибше, а також посилюється побоювання перед майбутніми змінами, що може виявлятися в виплеску на зовні негативних емоцій.

До неадекватного вияву емоцій може призвести зміни в образі "Я", підвищення самооцінки, ставлення до критики та самоконтролю, як до некоректних і тих які заважають роботі.

У суддів домінуючими перешкодами виступають не гнучкість, нерозвиненість, невиразність емоцій та небажання зближуватися з людьми на емоційній основі. Ці особливості також, пов'язані з професійною діяльність. При постійному вирішенні багатьох справ або можна сказати доль обвинувачених суддя ніби становиться емоційно байдужим до всього, що не підпадає під рамки законності. Адже не можливо постійно пропускати через себе емоційні переживання за кожного із правопорушників.

У вчителів зовсім інша картина, тут є домінуючим такий бар'єр, як не уміння керувати емоціями та дозувати їх.

Це може бути пов'язано з тим, що вчителя в основному працюють із підлітками, які мають свою специфіку. В даному віці воно прагнуть до самоствердження та самостійності, інколи неадекватно себе поводять, що і відображається на поведінці вчителів.

Особливості комунікативної агресії досліджували за допомогою методики В.В. Бойко "Інтегральні форми комунікативної агресії".

Отримані результати по рівням комунікативної агресії містяться в таблиці 2.13.

Таблиця 2.13

Рівні комунікативної агресії у досліджуваних (в %)

Рівні комунікативної агресії	Групи	цемп	Р
	Перша	Друга	Третя	1.2	1.3	2.3	1.2	1.3	2.3
Низький	61,7	58,0	95,5	0,42	3,49	3,75	-	0,01	0,01
Середній	35,0	34,0	4,5	0,12	3,12	2,88	-	0,01	0,05
Високий	3,3	8,0	0,0	1,09	1,84	2,8	-	0,05	0,01

При розгляді результатів, отриманих в першій групі було виявлено, що 61,7 % працівників слідства та дізнання мають низький рівень комунікативної агресії, 35,0 % - середній і лише 3,3 % - високий.

Аналізуючи дані другої групи було помічено, що 58,0 % суддів мають також низький рівень комунікативної агресії, 34,0 % - середній і лише 8,0 % - високий.

Результати третьої групи наступні: 95,5 % вчителів мають низький рівень комунікативної агресії, а інші 4, 5 % - середній. Високий рівень не було виявлено у жодного із досліджуваних.

При порівняльному аналізі рівнів комунікативної агресії (див. табл.2.13.) за допомогою математичного критерію кутового перетворювання Фішера було виявлено, що на низькому рівні статистично достовірними (р ? 0,01) є відмінності між І - ІІІ та ІІ - ІІІ групами, між І - ІІ групами відмінностей виявлено не було.

На середньому рівні значимі відмінності (р ? 0,01) виявилися між І - ІІІ та (р ? 0,01) між ІІ - ІІІ групами, між І - ІІ групами різниці виявлено не було.

На високому рівні статистично достовірними (р ? 0,05) є відмінності між І - ІІІ та (р ? 0,01) між ІІ - ІІІ, між І - ІІ групами різниці виявлено не було. Отже, як ми бачимо, у працівників слідства, дізнання та суддів рівень комунікативної агресії більший ніж у вчителів.

Це може бути пов'язано з тим, що працівники правоохоронних органів та судді працюють із специфічним контингентом, тобто правопорушниками, у яких свої закони, правила поведінки, принципи, рівні стратифікації, а особливо, якщо злочинцем є рецидивіст, який є носієм кримінальної субкультури. На даний контингент потрібно натиснути, щоб отримати дійсну, не перекручену інформацію.

На рівень комунікативної агресії у працівників правоохоронних органів можуть впливати екстремальні ситуації, постійне напруження, втома, стреси, недостатній відпочинок, не вміння стримувати свої емоції (не уміння керувати емоціями та дозувати їх, неадекватний їх прояв), імпульсивність, не вміння правильно подолати психічні перенапруження, контролювати рівень агресії, конфліктні ситуації учасником чи провокатором яких дуже часто становиться працівник для отримання необхідної інформації, невміння переключати агресію на діяльність або на предмети, не розвиненість емпатійних здібностей, непримиримість, самовпевненість та скептицизм, а також психологічні особливості застосування заходів фізичної сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї, постійний розвиток профдеформації, емоційного, професійного та психологічного вигорання.

Отримані результати по інтегральним формам комунікативної агресії містяться в таблиці 2.14.

Таблиця 2.14

Інтегральні форми комунікативної агресії у досліджуваних (в %)

Форми комунікативної агресії	Групи	цемп	Р
	Перша	Друга	Третя	1.2	1.3	2.3	1.2	1.3	2.3
Спонтанність агресії	3,3	14,0	4,5	2,12	0,32	1,64	0,05	-	0,05
Не вміння стримувати агресію	5,0	2,0	0,0	0,87	2,27	1,37	-	0,05	-
Невміння переключати агресію на діяльність або на предмети	50,0	56,0	45,4	0,63	1, 19	1,32	-	-	-
Анонімна агресія	3,3	2,0	0,0	0,39	1,84	1,37	-	0,05	-
Провокація агресії у навколишніх	3,3	39,0	4,5	2,8	0,31	2,6	0,01	-	0,01
Здатність до відбиваючої агресії	15,0	22,0	15,2	0,94	0,91	0,04	-	-	-
Ауто агресія	8,3	16,0	10,6	1,24	0,86	0,33	-	-	-
Ритуалізація агресії	5,0	2,0	4,5	0,87	0,12	0,69	-	-	-
Здатність заражатися агресією натовпу	5,0	4,0	0,0	0,25	2,27	1,95	-	0,05	0,05
Задоволення від агресії	5,0	4,0	4,5	0,25	0,12	0,12	-	-	-
Розплата за агресію	6,7	12,0	4,5	0,95	0,48	1,35	-	-	-

При більш детальному аналізі форм комунікативної агресії в першій групі помічено, що у 50,0 % працівників відмічається домінування такої форми, як невміння переключати агресію на діяльність або на предмети, у 15,0 % - здатність до відбиваючої агресії, у 8,3 % - ауто агресія, у 6,7 % - розплата за агресію. По 5,0 % досліджуваних мають такі форми, як ритуалізація агресії, зараження агресією від натовпу, задоволення від агресії та не вміння стримувати агресію, по 3,3 % - отримали наступні форми: спонтанність агресії, анонімна агресія та провокація агресії у інших.

В другій групі у 56,0 % працівників відмічається домінування такої форми, як невміння переключати агресію на діяльність або на предмети, у 39,0 % - провокація агресії у навколишніх, у 22,0 % - здатність до відбиваючої агресії, у 16,0 % - ауто агресія, у 14,0 % - спонтанність агресії, 12,0 % - розплата за агресію. По 4,0 % досліджуваних мають такі форми, як зараження агресією від натовпу та задоволення від агресії, по 2,0 % - отримали наступні форми: ритуалізація агресії, не вміння стримувати агресію та анонімна агресія.

В третій групі у 45,4 % працівників відмічається домінування такої форми, як невміння переключати агресію на діяльність або на предмети, у 15,2 % - здатність до відбиваючої агресії, у 10,6 % - ауто агресія. По 4,5 % досліджуваних мають наступні форми: розплата за агресію, задоволення від агресії, ритуалізація агресії, провокація агресії у навколишніх та спонтанність агресії. Такі форми, як зараження агресією від натовпу, не вміння стримувати агресію та анонімна агресія не були виявлені у жодного із досліджуваних.

При порівняльному аналізі домінуючих інтегральних форми комунікативної агресії (див. табл.2.14.) за допомогою математичного критерію кутового перетворювання Фішера було виявлено, що така форма комунікативної агресії, як спонтанність агресії є статистично достовірною (р ? 0,05) між І - ІІ та ІІ - ІІІ групами, між І - ІІІ групами відмінностей виявлено не було.

Розглядаючи наступну інтегральну форму "не вміння стримувати агресію" є статистично достовірною (р ? 0,05) лише між І - ІІІ групами, між І - ІІ та ІІ - ІІІ різниці не виявлено.

Аналізуючи анонімну агресію значимі відмінності (р ? 0,05) виявлені лише між І - ІІІ групами, між І - ІІ та ІІ - ІІІ різниці не виявлено.

Провокація агресії у навколишніх є статистично достовірною (р ? 0,01) між І - ІІ та ІІ - ІІІ групами, між І - ІІІ групами відмінностей виявлено не було.

Розглядаючи здатність заражатися агресією натовпу значимі відмінності (р ? 0,05) виявлені між І - ІІІ та ІІ - ІІІ групами, між І - ІІ різниці виявлено не було.

Аналізуючи такі форми, як невміння переключати агресію на діяльність або на предмети, здатність до відбиваючої агресії, ауто агресію, ритуалізацію агресії, задоволення від агресії та розплату за агресію значимих відмінностей не виявлено у жодної з групи.

Отже, з усього вище сказаного видно, що у всіх трьох групах домінуючими інтегральними формами комунікативної агресії є не вміння переключати агресію на діяльність або на предмети, але суддям є притаманною ще і провокація агресії у навколишніх. Всі ці особливості можуть бути пов'язані з тим, що всі досліджувані працюють в системи професійної направленості "людина - людина".

Суддям потрібна провокація агресії, для виявлення істини по справі. Під час вираження агресивних тенденцій людина часто не замислюється на своїми словами і під час такого словесного вираження агресії може проговоритися та сказати правду. Граючи на амбіціях людей, зіштовхуючи їх, як кажуть "лобами" судді часто добиваються того ефекту який необхідний для встановлення істини.

Отримані результати по кількісним характеристикам інтегральних форм комунікативної агресії містяться в таблиці 2.15.

Таблиця 2.15

Кількісна характеристика інтегральних форм комунікативної агресії у досліджуваних (в %)

Кількість інтегральних форм комунікативної агресії на одну особу	Групи	цемп	Р
	Перша	Друга	Третя	1.2	1.3	2.3	1.2	1.3	2.3
Не має домінуючої форми	26,7	20,0	27,4	0,83	0,08	0,88	-	-	-
1 домінуюча форма	51,7	52,0	59,1	0,03	0,75	0,69	-	-	-
2 домінуючі форми	10,0	8,0	9,0	0,37	0,18	0,17	-	-	-
3 домінуючі форми	5,0	8,0	4,5	0,64	0,12	0,71	-	-	-
4 і більше домінуючі форми	6,6	12,0	5,4	0,98	2,6	3,42	-	-	-

При кількісному аналізі форм комунікативної агресії в першій групі 51,7 % працівників мають одну домінуючу форму, 26,7 % - не мають жодної з форми, 10,0 % - по дві, 6,6 % - по чотири і більше і лише 5,0 % - по три.

В другій групі 52,0 % працівників мають одну домінуючу форму, 20,0 % - не мають жодної з домінуючої форми, 12,0 % - по чотири і більше і лише по 8,0 % - по дві та три.

В третій групі 59,1 % працівників мають одну домінуючу форму, 27,4 % - не мають жодної з домінуючої форми, 9,0 % - по дві, 5,4 % - по чотири і лише 4,5 % - по три.

При порівняльному аналізі кількісної характеристики інтегральних форм комунікативної агресії (див. табл.2.15) за допомогою математичного критерію кутового перетворювання Фішера було виявлено, що достовірної відмінності між групами виявлено не було. Отже, кількість домінуючих інтегральних форм комунікативної агресії не залежить від професійної діяльності, якою займається особа.

Висновки

Комунікативна сфера працівників правоохоронних органів має свої специфічні особливості в порівнянні з суддями та вчителями.

Отримані емпіричні дані дозволяють нам зробити наступні висновки:

1. При проведенні даного дослідження ми узагальнили уявлення про місце комунікативних особливостей в професійній діяльності співробітників ОВС. Службова діяльність правоохоронців не уявляється без комунікативних зв'язків. Спілкування виконує роль регулятора відносин між правоохоронцем і громадянами. Рівень комунікативної компетенції працівників ОВС знаходиться у прямій залежності від їх загального розвитку, широти світогляду, наявності різнобічних знань, сформованості певних моральних принципів. На останнє звертаємо особливу увагу, бо, перебуваючи на передньому краю боротьби зі злочинністю, працівники ОВС повинні виконувати роль морального еталону, бути зразком для наслідування у додержанні соціальних та етичних норм.

2. Досліджуючи комунікативно - соціальної компетенції в досліджуваних групах виявили, що вчителі шкіл є більш відкритими, комунікабельними ніж судді та працівники слідства і дізнання. Інтелектуальні здібності у всіх трьох групах знаходяться на достатньому рівні розвитку, але у працівників слідства та дізнання вони розвинені гірше ніж в інших. Працівники слідства та дізнання є більш емоційно урівноваженими ніж вчителі і судді. Судді на відмінну від працівників слідства і дізнання та вчителів є більш реалістичні, раціональні і покладаються тільки на власні сили. Здатність до асоціальної поведінки присутня тільки в невеликої кількості суддів, що може бути пов'язаним з тим, що вони мусять постійно вирішувати долю багатьох людей, тобто правопорушників і не завжди це можна зробити об'єктивно. Працівники слідства і дізнання, вчителі та судді вміють гарно контролювати свою поведінку, підчиняти себе правилам, приймати власні рішення так і поважати думку оточуючих, мають життєрадісні тенденції.

Отже, більшість працівників слідства та дізнання комунікабельні, емоційну стабільні, покладаються на себе, реалістичні, раціональні, вміють контролювати свою поведінку та підпорядковуватися правилам.

Емпатичні здібності краще розвинені у вчителів ніж у працівників слідства, дізнання та суддів. Працівники слідства і дізнання та судді в більшості випадків обирають проникаючу здатність в емпатії, яка допомагає їм при виконанні їх функціональних обов'язків, а для вчителів більш характерним є вираження інтуїтивного каналу емпатії

3. Досліджуючи комунікативно - характерологічні тенденції особистості в досліджуваних групах виявили, що більшість працівників слідства, дізнання та суддів мають домінуючими прагнення до домінування, власності, незалежності, здатність брати на себе відповідальність, непримиримість, самовпевненість та скептицизм. Вчителям є притаманними домінантність, впевненість в собі, впертість чи скептицизм та альтруїстичні тенденції, тобто ніжність, прагнення турбуватися про інших, а також терпимість до недоліків та вміння прощати.

4. Досліджуючи особливості комунікативних і організаторських здібностей працівників ОВС виявили, що більшості із них мають гарно розвинені, як комунікативні так і організаторські здібності. У працівників слідства, дізнання та суддів комунікативні здібності краще розвинені ніж у вчителів. Організаторські ж здібності є більш розвиненими у суддів ніж у інших.

5. Досліджуючи специфіку психологічних бар'єрів у спілкуванні у досліджуваних групах виявили, що більшість суддів та працівників слідства і дізнання мають середній рівень розвитку емоційних перешкод, а вчителі - низький. Для кожної із груп є характерними свої види перешкод. У працівників слідства та дізнання домінують такі види перешкод, як не уміння керувати емоціями та дозувати їх, неадекватний прояв емоцій, не гнучкість, нерозвиненість, невиразність емоцій та небажання зближуватися з людьми на емоційній основі. Судді мають слідуючи емоційні бар'єри, як не гнучкість, нерозвиненість, невиразність емоцій та небажання зближуватися з людьми на емоційній основі. У вчителів зовсім інша картина, тут є домінуючим такий бар'єр, як не уміння керувати емоціями та дозувати їх.

Розглядаючи рівні комунікативної агресії ми виявили, що у працівників слідства, дізнання та суддів рівень її розвитку більший ніж у вчителів. У всіх трьох групах домінуючими інтегральними формами комунікативної агресії є не вміння переключати агресію на діяльність або на предмети, але суддям є притаманною ще і провокація агресії у навколишніх.

Практичні рекомендації з розвитку комунікативної компетентності працівників ОВС

З усього вище сказаного, для покращення співпраці і роботи з людьми працівників правоохоронних органів, ми можемо дати психологам ЦПП наступні практичні рекомендації для розробки тренінгових програм.

Звертайте увагу на розвиток наступних якостей комунікативної сторони:

По-перше - розвивайте вміння слухати кожного. У кожному випадку міліціонер повинен потурбуватися про те, щоб вислухати кожну сторону. Часто можна чути вираз "зберігайте спокій" після того як хтось вже розшаленівся і про спокій говорити вже пізно. Важливо пам'ятати, що правоохоронець повинен примиряти, а не залишати після себе загострення пристрасті. Кожній людині притаманні певні особливості, які впливають на її поведінку у різних ситуаціях. Так, наприклад, людина мовчазного характеру, із схрещеними на груді руками, яка спирається на стіну, може багато розповісти. Однак правоохоронець ніколи не дізнається про це, якщо не звернеться до неї і не викличе на розмову. Можливо ніхто навіть не намагався почути її. Декотрі люди просто соромляться представників влади. Вони можуть бути незрозумілими або "гадати", що вони надокучливі, або, що ніхто не бажає вислухати те, що їм потрібно розповісти. Однак така людина може мати в руках ключ від вирішення питання або навіть саме рішення. Таким чином, звертайтесь до кожного учасника конфлікту, або, принаймні, давайте йому можливість висловитися.

По-друге - розвивайте вміння не наполягати. Хоча правоохоронці часто впливають на ситуацію, спрямовуючи розмову у необхідне русло, краще не вирішувати щось негайно. Те, що здається незв'язним, часто вміщує крупиці важливої інформації. Крім того, не завжди людям, які хотіли би поговорити з правоохоронцем, хватає впевненості у собі. Часто вони хвилюються, намагаючись щось розповісти міліції. Якщо правоохоронець обриває їх, вони можуть залишити важливу інформацію при собі. Важливо враховувати і той факт, що громадянин, з яким Ви сьогодні розмовляєте, може завтра прийти Вам на допомогу і бути одним із тих, хто подзвонить до міліції і викличе допомогу, побачивши як Ви боретесь за своє життя.

По-третє - розвивайте вміння виробляти неупередженість. Це важкий момент, але він, може бути вирішальним. Дозволяючи людям проявляти своє роздратування, ми підлягаємо словесній атаці. Коли контакт громадянина з правоохоронцем вміщує в себе елемент роздратування, останньому важко уявити, що лайка не має персональної спрямованості. Але це, зрозуміло не так. Для громадян Він тільки людина у формі. Ви є представником одного із органів влади, який повинен у тяжкому періоді їх життя. Громадянин часто переносить своє роздратування на співробітника міліції. Стійко та терпляче ставтесь до неприємного потоку прізвиськ, це краще ніж валятися на землі. Як тільки людина виговориться, можна продовжити розмову у спокійній манері. Правоохоронець буде більшою мірою володіти ситуацією, якщо завоює повагу до себе з боку учасників конфлікту, завдяки своєму терпінню та самоконтролю.

По-четверте - розвивайте вміння не проявляти невігластво. Інколи бувають ситуації, коли ніхто із учасників конфлікту не бажає говорити. Це може статися на місті події, коли ні одна із сторін не відчуває себе комфортно у присутності правоохоронців. У таких випадках уміння слухати повинно включати в себе здібність "розговорити" співрозмовників. Один із варіантів полягає у тому, щоб зобразити невігластво (або неосвіченість). Багато міліцейських відчувають із-за цього дискомфорт. Бо необізнаність суперечить іміджу абсолютної влади. На жаль, якщо громадяни гадають, що міліцейський вже все знає, вони не будуть нічого добавляти. Цінні відомості можуть бути загублені. Зробить вигляд, що ви нічого не знаєте. Запитуйте. Продемонструйте, що Ви цінуєте точку зору громадянина. Кожна людина має особисту думку, однак не завжди впевнена, що хтось забажає її вислухати. Прояв зацікавленості до чужої думки пов'язаний із збільшенням обсягу інформації.

В п'яте - розвивайте вміння використовувати мову тіла. При розмові зверніть увагу на свою позу. Замість того, щоб схрестити руки на груді (це небезпечна позиція, яка залишає міліцейського відкритим для фізичного нападу), він повинен тримати рухи по бокам. Будьте доступні у спілкуванні та уважні. Якщо Ви сидите, схилитесь вперед. Схиліть голову у відповідний момент. Намагайтесь дивитися прямо на співрозмовника і всіма засобами уникайте поглядати на годинник

В шосте - розвивайте вміння не відхилятись. Зрозуміло, що взаємовідносини на вулиці не завжди відбуваються в ідеальних умовах. Однак, якщо громадянин дає інформацію, потрібно зробити все, щоб ні що не відвертало його від цього. Якщо можливо, відведіть людину, яка втягнута у домашню суперечку, від дітей, що кричать на підлозі. Якщо ведеться розмова з громадянином про злочин, потрібно зменшити гучність радіопередача. Це дрібниці, але чим більше Ви будете спроможні зосередити увагу співрозмовника, тим більш успішним будуть результати розмови. Спроби дізнатися як можна більше будуть оцінені свідком, який зрозуміє, наскільки важливою є його інформація.

В сьоме - розвивайте вміння спочатку слухати. Існує тенденція у ході бесіди формулювати відповіді і вступати у діалог із співрозмовником. Поки ми не зрозуміємо що-небудь з того, що бачимо або чуємо, наш розум повинен збирати інформацію. Буває, що як тільки співрозмовник зупинився, щоб перевести дух, ми одразу починаємо коментувати те, що почули. Це призводить до того, що співрозмовник вже не може закінчити своє повідомлення і зв'язати в єдине шле те, про що він збирався розповісти з тим, що вже говорив. В результаті вся інформація загублена тому що ми думали, а не слухали. Як тільки Ви починаєте коментарі, вся подальша інформація стає перекрученою або не почутою.

В восьме - розвивайте вміння "прикусити язика". Бувають моменті, коли те, що Ви тільки почули викликає необдумане зауваження. Коментарі стимулюють емоційну реакцію співрозмовника і наводять на певні роздуми. Прикусить язика. Ваше зауваження може призвести до того, що співрозмовник займе оборонну або агресивну позицію або зовсім може замовкнути. У будь-якому випадку з цього моменту Ви не отримаєте більше корисної інформації [14, 17, 30].

Також для розвитку комунікативних здібностей доречно застосовувати спеціальний тренінг "тренінг комунікативної компетентності", який дозволяє розвинути навички ділового спілкування чи окремі його тренінгові вправи.

Безумовно, використання тренінгів комунікативної компетентності не є абсолютно новим в системі підготовки працівників правоохоронних органів і займає певне місце в навчальному процесі ХНУВС, а також в роботі психологів практичних підрозділів. Однак, є необхідність приділити особливу увагу цьому напряму роботи, оскільки часто можливості його використовуються недостатньо ефективно. Проводити тренінг повинен тільки професіонально підготовлений тренер. При виборі психологом тренінгових вправ для розвитку комунікативних здібностей у працівника міліції, потрібно звертати увагу на розвиток:

1. При встановленні контакту з людиною - вміти зрозуміти її, а також поводитися згідно до ситуації, слідкувати за тим що і як говорити даній особі, уміти розкріпачити, розговорити, створити у неї, позитивний, конструктивний настрій на майбутню розмову. Уміння взяти на себе ініціативу початку діалогу і його ведення.

2. При розмові з людиною - уміння, уважно слухати її повідомлення, та одночасно спостерігати і враховувати особливості вербальної та невербальної поведінки. Уміння зрозуміти психічні особливості співрозмовника, визначити його бажання або небажання продовжувати розмову, його здатність (готовність) змінити свою позицію, тощо.

3. У процесі розмови - уміння виділити найбільш істотні інколи приховані, наміри і цілі.

4. При спілкуванні з людиною, що знаходиться в стані зайвого, емоційного збудження, що заважає конструктивній взаємодії - уміння скорегувати цей стан до іншого рівня, не викликаючи у співрозмовника агресії. Уміння скоректувати поведінку співрозмовника; наприклад, сказати йому комплімент.

5. При переконанні людини - уміння з'ясувати його позицію і відношення до теми, мети, обставин та інших аспектів розмови; знайти ті аргументи і доводи, які переконливі саме для даної конкретної людини; отримати її принципову згоду; переконливо відмовити співрозмовнику.

6. Уміння досягати запланованої мети діалогу таким чином, щоб у співрозмовника збереглося бажання продовжувати співпрацю; уміння управляти ходом діалогу і закінчити його в потрібний момент,

Спеціальна частина тренінгу повинна містити вправи та ігри, що включають матеріал професійної діяльності учасників групи. Це може бути формулювання розшукових версій, складання психологічного портрету злочинця за описом матеріалів справи, моделювання та викриття неправдивого алібі тощо [32].

Таким чином, практичні можливості психології дозволяють покращити реальність правоохоронної діяльності та практики за рахунок цілеспрямованих заходів з психологічного забезпечення, вдосконалення роботи персоналу різних підрозділів системи МВС [46].

Список використаної літератури

1. Агеєв В.С. Міжгрупова взаємодія. - М: МГУ, 1990. - 158 с.

2. Агеєв В.С. Психологія міжгрупових відносин. - М: МГУ, 1983. - 280 с.

3. Андрєєва Г.М. Соціальна психологія: Підручник для ВНЗ - 5-те видання. - М: Аспект Пресс, 2003. - 376 с.

4. Андреева Г.М. Принцип деятельности и исследование общения // Общение и деятельность. На рус. и чешек, яз. Прага, 1981. - 345 с.

5. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянська Е.В. юридическая психология: Учебник - Х.: Изд-во Нац. Ун-та внутр. Дел., 2001. - 640 с.

6. Бодалев А.А. Сприйняття і розуміння людини людиною. - М.: МГУ, 1982. - 186 с.

7. Бодалев А.А. Психологическое общение. - М.: Изд-во "Институт практической психологии", Воронеж: Н.П. О, "Модек", 1996. - 256с.

8. Бодалев А.А., Ковалев Г.А. Психологические трудности общения и их преодоление // Педагогика. 1992. №5-6.

9. Берн 3. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры - М., 1988 - 104 с

10. Брудний А.А. До теорії комунікативного впливу. // Теоретичні та методологічні проблеми в соціальній психології. - 1977. - №2. - с.18 - 25.

11. Бгажноков Б. X. Коммуникативное поведение и культура: (К определению предмета этнографии общения) // Советская этнография - 1978. - № 5 - с.20 - 24.

12. Гозман Л.Я. Психологія емоційних відносин. - М.: Просвіта, 1987. - 324 с.

13. Данилин К.Е. Формирование внутригрупповых установок и рефлексивной структуры группы // Межличностное восприятие в группе.М., 1981 - 265 с.

14. Ежова Н.Н. Научись общаться!: комуникативный тренінги. - Ростов н/д: Деникс, 2005. - 249. [1] с. - (психологоческий практикум).

15. Еникеев М.И. Юридическая психология. - СПб.: Питер, 2005. - 480 с.: ил. - (Серия "Учебник для вузов").

16. Емельянов Ю.Н. Активное социально - психологическое обучение. - Издат Лен. Гос. Ун., 1985. - 162с

17. Жуков Ю.М., Петровская Л.А., Соловьёва О.В. Введение в практическую и социальную психологию. М.: Смысл, 1996. - 373с.

18. Иванская Л.Н. О воссоздании лица человека по представлению // Проблемы психологии общения и познания людьми друг друга. Краснодар, 1979. - 244 с.

19. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. - СПб: Питер, 2001. - 752 с.: ил. - (Серия "Мастера психологии").

20. Келли Г. Процесс каузальной атрибуции // Современная зарубежная социальная психология. Тексты.М., 1984. - 422 с.

21. Кроник А.А. Міжособистісне оцінювання в малих групах. - К.: Наукова думка, 1982. - 168 с.

22. Крижанська Ю.С., Третяков В.П. Граматика спілкування. - М: Сенс, СПб: Пітер, 2005. - 280 с.

23. Куницина В.Н., Казаринова Н.В. Межличносное общение. - СПб: Питер, 2000. - 420 с.

24. Лабунська В.А. Невербальное поведение - Ростов-на - Дону: РГУ, 1986. - 256 с.

25. Леонтьєв А.А. Психологія спілкування. - М.: Тарту, 1997. - 420 с.

26. Ломов Б.Ф. Общение как проблема общей психологии. // Методологічні проблеми соціальної психології. - 1975. - №8. - с.34 - 37.

27. Мазурик О.В. Соціально-психологічні проблеми культури професійного спілкування офіцерів // Вісник одеського інституту ВС. - 1998 - №2. - с.144 - 147.

28. Мороз Л.І. Розвиток комунікативних умінь у працівників міліції. // Практична психологія та соціальна робота. - 2004. - №12. - с.51 - 54.

29. Пашукова Т.И. О механизмах эмпатии и некоторых ее психических коррелятах // Вопросы межличностного познания. - Краснодар, 1983. - 267 с.

30. Петровська Л.А. Компетентність в спілкуванні. - М.: МГУ, 1989. - 162с.

31. Поліщук Д.А. Психолоические особенности общения при допросе // Прокурорська и следовательская практика. - 2002. - с. 199 - 215.

32. Попова Г.В., Лозова С.М. Технологія побудови тренінгової програми "професійна комунікація слідчого (на прикладі очної ставки)" та результати її застосування в учбовому процесі. // Право і безпека 2005 №2, ХНУВС, 2002. - с. 190 - 194.

33. Психологія. За редакцією члена-кореспондента АПН України Ю.Л. Трофімова; / Київ "Либідь", 2001р - 340.

34. Психология общения / Е.И. Рогов - М.: Гуманитар. Изд. Центр ВЛАДОС, 2005 - 335 с.

35. Психологія спілкування / Методичні рекомендації / Уклад. С.В. Харченко - Харків: Харківський університет внутрішніх справ, 2007. - 28 с.

36. Прикладна социальная психология / Под ред.А.Н. Сухова и А.А. Деркача - М.: Изд-во "Институт практической психологии"; Воронеж: Изд-во НПО "МОДЕК", 1998. - 688 с.

37. Райгородский Д.Я. (редактор - составитель). Практическая психодіагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. - Самара: Издательский Дом "БАХРАХ-М", 2002. - 672 с.

38. Родомський І.П. Особливості комунікативної підготовки у підрозділах МВС. // Честь і закон. - 2005. - №4. - с.44 - 48.

39. Солтевський М. Проблеми спілкування в криміналістичній тактиці // Вісник академії правових наук України. - 1998. - №3. - с 104 - 113.

40. Соловйова О.В. Зворотний зв'язок в міжособистісному спілкуванні. - М.: МГУ, 1992. - 246с.

41. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии / Е.В. Сидоренко. - СПб.: Речь, 2002. - 254 с.

42. Стефаненко Т.Г. Социальные стереотипы и межличностные отношения // Общение и оптимизация совместной деятельности. М., 1987. - 354 с.

43. Обозов Н.Н. Психологія міжособистісних відносин. - М: Думка, 1990. - 310 с.

44. Фетискин Н.П. Козлов В.В. Мануйлов Р.М. Соціально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. - М., Изд-во Института Психотерапии. 2002. - 490 с.

45. Фещенко О.М. Класифікація комунікативних бар'єрів. // Аспірант та спостерігач, 2003. - №2. - с.35 - 38.

46. Харченко С.В. До проблеми підвищення ефективності професійно діяльності персоналу ОВС. // Право і безпека. - 2004. - №4, ХНУВС, 2002. - с.229 - 231.

Размещено на Allbest.ru