Соціально-психологічні особливості впливу музичної терапії на дітей з аутичними розладами

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ АУТИЗМУ ТА СПОСОБУ ЙОГО ЛІКУВАННЯ МУЗИЧНОЮ ТЕРАПІЄЮ

1.1 Класифікація розладів спектру аутизму

1.2 Музична терапія, як лікування аутизму

1.3 Когнітивна модель музичної терапії для роботи з розладами спектру аутизму

1.4 Розробка програми реабілітації на основі музики

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ МУЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ

2.1 Значення музичної терапії для осіб з діагнозом спектру аутизму

2.2 Принципи роботи музикотерапевтів

2.3 Особливості музичної терапії при роботі з дітьми-аутистами

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Музична терапія все частіше застосовується в області цілої низки психічних розладів, включаючи реабілітацію пацієнтів з важкими порушеннями розвитку нервової системи. Таким чином, аналіз досліджень Еджертона, Томпсона, Вільямса та надав докази того, що музична терапія може надати позитивний короткостроковий ефект у пацієнтів з розладами аутистичного спектру.

Розлади аутистичного спектру є довічним включенням у стан, що характеризується важкими порушеннями соціального функціонування і зворотно-поступальним рухом, дефіцитом в мові, і незвичайними поведінковими проявами, такими як звичні повторювані рухи і страждання від змін навколишнього середовища.

Діти з розладами аутистичного спектру з серйозними обмеженнями у вербальному та невербальному спілкуванні позитивно відгукуються на використання музичної терапії з використанням імпровізаційних методів та підходів. Імпровізаційна музична діяльність в лікувальних цілях здатна сприяти виникненню мотивації, навичок спілкування та соціальної взаємодії, а також підтриманню і розвитку уваги. Структура і передбачуваність в музиці діє у зворотному напрямку - сприяє вихованню терпимості, гнучкості та соціальній активності [3].

Актуальність: У цій роботі ми будемо мати справу зі стратегіями музичної терапії у роботі з дітьми з розладами аутистичного спектру. Численні спостереження про позитивний вплив на розвитку дітей практично у всіх областях: розвиток мовлення, навичок спілкування, розвитку навичок самоаналізу та інтелектуальні здібності.

Об'єкт дослідження: Музична терапія.

Предмет дослідження: Вплив музичної терапії на дітей з розладами аутистичного спектру.

Мета дослідження: Визначити соціально-психологічні особливості впливу музичної терапії на дітей з аутичними розладами.

Завдання дослідження:

1. Дати визначення аутизму.

2. Охарактеризувати основні принципи роботи музичної терапії.

3. Охарактеризувати основні правила роботи музикотерапевтів.

Методи дослідження:

1. Теоретичний аналіз літературних джерел.

2. Вторинний аналіз емпіричних даних.

Теоретичне значення роботи полягає в узагальненні теоретичних відомостей стосовно музичної терапії та її впливу на дітей з аутизмом.

Отримані результати проведеного дослідження можуть знайти практичне застосування у таких сферах діяльності: розробка тренінгових, соціологічних та освітніх програм з метою вивчення схеми впливу музичної терапії на дітей-аутистів; вони можуть використовуватися практичними психологами в якості базового матеріалу при роботі з дітьми.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох теоретичних розділів, висновків, списку джерел та використаної літератури (30 джерел). Загальний обсяг роботи становить 30 сторінок.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ АУТИЗМУ ТА СПОСОБУ ЙОГО ЛІКУВАННЯ МУЗИЧНОЮ ТЕРАПІЄЮ

1.1 Розлади спектру аутизму

Аутизм - розлад, що виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку і характеризується вираженим і всебічним дефіцитом соціальної взаємодії і спілкування, а також обмеженими інтересами і повторюваними діями. Всі зазначені ознаки проявляються у віці до трьох років [1]. Схожі стани, при яких відзначаються більш м'які ознаки і симптоми, відносять до розладів аутистичного спектра [2].

Причини аутизму тісно пов'язані з генами, що впливають на дозрівання синаптичних зв'язків в головному мозку, проте генетика захворювання складна, і в даний момент невідомо, що більше впливає на виникнення розладів аутистичного спектру: взаємодія безлічі генів чи певні види мутації [3]. У рідкісних випадках виявляється стійка асоціація хвороби з дією речовин, що викликають вроджені дефекти. Інші передбачувані причини спірні, зокрема, не отримано жодних наукових доказів гіпотези, що зв'язує аутизм з вакцинацією дітей.

За приблизною оцінкою, поширеність розладів аутистичного спектра становить 6 на 1000 осіб, причому у хлопчиків подібні стани відзначаються приблизно в 4 рази частіше, ніж у дівчаток. Число людей, у яких виявлений аутизм, різко зросло з 1980-х років, що частково пов'язано зі зміною підходів до діагностики [4].

При аутизмі відзначено зміни в багатьох ділянках мозку, але як саме вони розвиваються - невідомо. Зазвичай батьки помічають ознаки розладу протягом перших двох років життя дитини. Незважаючи на те, що при ранньому поведінковому і когнітивному втручанні дитині можна допомогти в отриманні навичок соціальних взаємодій і спілкування, в даний момент невідомі методи, які здатні повністю вилікуватись від аутизму. Не багатьом дітям вдається перейти до самостійного життя після досягнення повноліття, однак деякі домагаються успіху [5], більш того, виникла своєрідна культура аутистичних людей, ряд представників якої займаються пошуками ліків, інші ж вважають, що аутизм - швидше «особливий», альтернативний стан, аніж хвороба [6]. Аутизм класифікується як захворювання нервової системи і проявляється насамперед у затримці розвитку і небажанні йти на контакт з оточуючими. Цей стан найчастіше формується у дітей у віці до 3 років. Симптоми цього захворювання не завжди проявляються фізіологічно, але спостереження за поведінкою і реакціями дитини дозволяє розпізнати це порушення, що розвивається приблизно у 6 дітей на тисячу. Причини аутизму не виявлені до кінця, але серед можливих варіантів виділяють: оточення, умови життя і ставлення батьків до дитини.

Аутизм входить до групи п'яти первазивних розладів розвитку, для яких характерні: великі відхилення в соціальних взаємодіях і комунікації, а також вузькість інтересів і явно повторювана поведінка [7]. Ці симптоми не мають на увазі хворобливість, чуттєвість або емоційні порушення [8].

З п'яти первазивних розладів до аутизму за ознаками і можливими причинами найближче знаходиться синдром Аспергера, синдром Ретта і дитячий дезінтегративний розлад, які мають деякі спільні ознаки з аутизмом, однак їхні причини різні. При розбіжності симптомів певного захворювання, ставиться діагноз «неточнене глибоке порушення розвитку». У людей з синдромом Аспергера, на відміну від аутистів, розвиток мовних навичок відбувається без істотних затримок. Пов'язана з аутизмом термінологія може викликати проблеми, оскільки аутизм та синдром Аспергера часто об'єднують в понятті «захворювання аутистичного спектру», іноді - «аутистичні розлади», [9] а сам аутизм часто іменують аутистичним розладом або дитячим аутизмом. У даній статті «аутизм» відповідає класичному аутистичному розладу, а в клінічній практиці терміни «аутизм» та «розлади аутистичного спектра» часто використовують як взаємозамінні [10]. В свою чергу розлади аутистичного спектра включені в розширений аутистичний фенотип, що також описує осіб з аутистичними рисами поведінки, наприклад, униканням зорового контакту [11].

Індивідуальні прояви аутизму охоплюють широкий спектр: від осіб з важкими порушеннями, німих і розумово неповноцінних, які проводять час в погойдуванні, невпинно розмахують руками, - до соціально активних функціональних аутистів, розлад яких проявляється в дивацтвах при спілкуванні, вузькості інтересів і багатослівній, педантичній мові. Іноді синдром підрозділяють на низько-, середньо- і високофункціональний аутизм, використовуючи для цього шкалу IQ або оцінюючи рівень підтримки, якого потребує людина в повсякденному житті. Для цього типування не вироблено стандарту і навколо нього ведуться суперечки. Аутизм також можна поділити на синдромний і несиндромний. В першому випадку розлад асоційований з важкою або крайньою розумовою відсталістю, або вродженим синдромом з фізичними симптомами, наприклад, туберозний склероз. Хоча в когнітивних тестах у людей з синдромом Аспергера показники вищі, ніж у аутистів, реальний ступінь перетину цих двох діагнозів з близькими проявами неясний [12].

У деяких дослідженнях повідомляється про постановку діагнозу «аутизм» не через зупинку розвитку, а внаслідок втрати дитиною мовних або соціальних навичок, зазвичай у віці між 15 і 30 місяцями.

Неможливість виділити біологічно обґрунтовані субпопуляції ускладнює дослідження причин розладу. Були висловлені пропозиції класифікації аутизму з використанням як поведінки, так і генетики, при цьому передбачалося виведення назви «аутизм 1 типу» для рідкісних випадків, при яких тестування підтверджує мутацію гена CNTNAP2.

1.2 Музична терапія, як лікування аутизму

Людям з аутизмом характерне погане сприймання афективних сигналів у соціальній сфері. Експериментальні дані показали, що такі люди часто не в змозі інтерпретувати і розпізнавати вокал, міміку, емоції [13].

Оскільки точне сприймання і інтерпретація таких афективних сигналів дуже важлива для адаптивного життя, реабілітаційні зусилля були зосереджені на тому, як цей дефіцит може бути пом'якшений. Як наслідок, музична терапія з успіхом використовувалась в лікуванні аутизму. Це, ймовірно, пов'язано з тим, що люди з аутизмом не показують дефіциту в сприйманні музичного матеріалу. В основному музична терапія використовується для людей з аутизмом в таких цілях: поліпшення комунікації та мова та покращення соціально-поведінкових навичок [14].

Наприклад, Еджертон досліджував вплив терапії імпровізаційною музикою на комунікативну поведінку і виявив особливості впливу (темп, ритм, форма і висота) через десять сеансів музичної терапії. Крім того, істотний позитивний результат було отримано від музичних і вокальних навичок мови, тобто, шляхом зв'язку музики з мовою обходяться мовні бар'єри у людей з аутизмом. Крім імпровізаційної музичної терапії велику користь та допомогу для навчання і пам'яті аутистів, був виявлена у використанні ритмічних малюнків і мелодій. Бадей зазначив, що діти з аутизмом значно частіше правильно наслідують слова, якщо сприймають їх через спів, а не простий розмовний текст.

Музика, як спосіб втручання, дала позитивний результат впливу на зміну поведінкових проблем. Отримані результати дослідження, проведеного Барлесоном і Рівзом показують, що фонова музика полегшує виконання поведінкових завдань дітьми-аутистами. Орр, Майлс, і Карлсон досліджували вплив ритмічної музики на нестійку поведінку на прикладі однієї дівчинки з аутизмом. Виникнення художнього захоплення музикою пов'язане з використанням музики для релаксації, що відбувається шляхом спеціального розроблення ритмів з метою підлаштування тіла до своїх природних ритмічних малюнків. Вони виявили, що захоплення ритмом допомагає в зниженні проблемної поведінки аудиторії. Говорячи про роль синхронізації, Вімпорі, Чедвік і Неш використовували музичну терапію взаємодії для того, щоб синхронізувати за допомогою музики взаємодію між 3-річною дівчинкою з аутизмом та її матір'ю. Дівчина показала поліпшення в зоровому контакті та інших формах соціального функціонування і почала проявляти більше епізодів інтерактивної участі разом з матір'ю.

Соціальні історії також часто використовується як метод впливу на людей з аутизмом. Ці розповіді призначені для опису соціальної ситуації більш широко, щоб забезпечити такі соціальні сигнали, які діти з аутизмом часто не в змозі виявляти в їхньому природному середовищі [15].

Метою використання соціальних історій є підвищення обізнаності і розуміння різних соціальних ситуацій і відповідних відповідей на них. Бровнел представляв історії з соціальною інформацією або музичні матеріали учням чотирьох класів з метою зміни поведінки. Результати показали, що музичні вистави в поєднанні з соціальними історіями були прикладом найкращого альтернативного лікування. Зазначені дослідження показують, що музична терапія є ефективним вибором лікування для поліпшення комунікативних здібностей в аутистів.

Це поліпшення зв'язку було викликано спробами поліпшити розпізнавання емоцій, зоровий контакт та поведінку. Хоча музична терапія з успіхом використовується, до сих пір наявний дефіцит теоретичних робіт, які мають справу з розумінням нервових субстратів і когнітивних механізмів, що лежать в основі поліпшення адаптивних навичок. З цією метою будуть обговорюватися останні дані по нейропсихології та нейронні основи музики, щоб зробити загальну картину проблеми більш чіткою.

1.3 Когнітивна модель музичної терапії для роботи з розладами спектру аутизму

Перец, Доулінг, Лердал Джекендоф запропонували область конкретних механізмів і спеціалізованих нейронних мереж, що створені на основі обробки музичних компонентів головним чином за участю обчислень (наприклад, тональний крок кодування) [16]. Перец і Колтхард підкреслюють функціональний модульний характер для тонального кроку кодування в музиці. Цей модуль може мінімально перетинатися з мовою відповідно до Перца, що узгоджується з попередніми даними про те, що крок зміни здатний генерувати певний масштаб в музиці, але не в контурах мови інтонацією.

Перец також стверджував, що даний модуль в музичній обробці може бути дещо обмеженим. Також він припустив, що модуль для кроку тонального кодування відповідає за сприймання емоцій в музиці. На підтримку цієї теорії, Калфа та його колеги показали, що суттєвими є тональні варіації і відмінності між щасливими і сумними музичними емоціями. Вони використовували психофізіологічні та психометричні показники емоцій для дослідження запропонованої гіпотези. Музичні уривки були створені або шляхом зміни кроку (ритмічні версії), або шляхом видалення кроку і тимчасових варіацій (один біт стану). Результати показали, що для демонстрації відмінностей між показниками емоцій «щастя» та «сум» необхідні тональні зміни, а також зміни ритму і темпу.

Далі автори виявили, що результати впливу темпу можуть зникнути, коли темп вбудований в музичний контекст або в ритм. Результати цього дослідження узгоджуються з різними іншими висновками, які показують переваги для декодування щастя і смутку, страху і гніву в музичній стимуляції.

Спочатку, було висловлено припущення, що, оскільки при аутизмі обробка емоції є дефіцитною, то й сама система, що реагує на емоційне сприймання музики може також не розвивається. Проте, останні досягнення в когнітивній сфері змінили початкову теорію про систему емоційних реакцій на музику в людей з аутизмом. Показано, що вони здатні добре виявляти музичні інтервали і реагувати на музичний матеріал [17].

Крім того, Перец припустив, що якщо модуль для кроку тонального кодування відповідає за сприймання емоцій в музиці, цілком ймовірно, що здатність людей з аутизмом реагувати на музичним вплив базується на модулі для тонального кодування поля. Хоча наукові зусилля, щоб підтвердити цю гіпотезу не були розпочаті, це твердження узгоджується з доказом того, що є окремі емоції для визнання модулів, у тому числі нейрофізіологічні докази [18].

Таким чином, музика може використовуватись з метою полегшення розпізнавання емоцій у осіб, які страждають аутизмом. Також існують деякі теоретичні положення стосовно того, що музична терапія ефективно діє для людей з аутизмом, з урахуванням того, які використовуються музичні інструменти. Також варто враховувати структуру та планування терапевтичних сесій. Перець стверджує, що синхронізація музичної діяльності є ефективним засобом для досягнення одночасного танцю і співу. Також встановлено, що синхронізація певним чином впливає на роботу нейронів, які функціонують нетипово при аутизмі. Таким чином, можна говорити про існування певного механізму, завдяки якому тональні зміни здатні привести до ефективних результатів та при виявленні емоцій та відмінностей між ними.

Аналогічним чином, Ганьон і Перец показали, що за допомогою тональності можна досягти різних результатів в залежності від поставлених завдань. При проведенні експериментальних досліджень було виявлено, що при оцінці мелодії і наданні їй характеристики «приємної» чи «неприємної», в півкулях досліджуваних було помічено суттєві особливості, зокрема при приємних відповідях активізувалась ліва півкуля, і навпаки: при неприємних - ліва. Таким чином, цілком можливо, що тональність та інші особливості музичних сигналів несуть відповідальність за емоційну ідентифікацію за участю різних механізмів. Розуміння природи таких механізмів є важливим завданням для майбутніх досліджень [19].

Майбутні зусилля дослідження дадуть цінну інформацію, якщо направлена на дослідження механізмів, за допомогою яких музична терапія приносить бажані результати при роботі з проявами аутизму, особливо якщо основною метою є поліпшення виявлення та розпізнавання основних емоцій, таких як щастя або печаль.

Щоб краще зрозуміти роботу основних механізмів мозку, а також щоб пролити світло на нервові процеси, які зазнають змін після застосування музичної втручання, варто більш детально вивчати когнітивні та поведінкові реакції.

1.4 Розробка програми реабілітації на основі музики

Розуміння когнітивної роботи мозку та основ тональної гіпотези кодування буде недостатньо для планування реабілітаційних програм. Тому ці зусилля варто поєднувати та узагальнювати результати, що отримані в лабораторних умовах. Але що може стати основою для таких узагальнень? Як вказувалося вище, Перец вважав, що модуль для кроку тонального кодування у музиці може мінімально перетинатися з мовою. Якщо це так, то ми можемо очікувати ефективного результату від уроків музики. Враховуючи те, що люди з аутизмом не в змозі інтерпретувати і розпізнавати вокальне вираження емоцій, розумно буде поставити мету будь-якого музичного втручання, щоб підвищити якість розпізнавання емоцій у повсякденній роботі. Потім, в залежності від успішності втручання програми, її варто почати поєднувати з мовою.

Погляд на роботу певних частин мозку може пролити світло на це питання. Пател вважає, що значне перекриття між модулями мови і музики вказує на перекриття в нейронних структурах, що підтримують мову і обробку музичної інформації. В якості доказів для варто привести результати експериментальних досліджень. Було показано, що мовні і музичні структури пов'язані між собою в зоні Брока та в інших півкулях мозку. Перец і Колтерт виявили, що такі зони, як середня скронева звивина, потилична тім'яної активуються під час сприймання музики. Ці зони зазвичай не активуються в тих випадках, коли виникає необхідність виконання задач з обробкою мови, що підтверджує те, що обробка музики включає в себе різні модулі. Слід зазначити, однак, що значення цих активованих нейронних регіонів під час сприймання музики остаточно невідоме. На даному етапі, важко говорити про можливість узагальнення та констатацію постійних збігів між мовою і музикою.

Музична сторона мови є дуже важливою для передачі емоцій і використовується однаковим чином в різних культурах. Таким чином, вербальне розуміння семантики не є єдиною необхідною умовою. Щоб зрозуміти емоції, що передаються за допомогою мови можна спиратись на її декодування за допомогою музики. Отже, допоможе розумінню емоцій навіть при сприйманні іноземної мови.

Спираючись на еволюційну теорію про те, що музика, слова і вирази обличчя є загальними предками, можна закласти загальну основу для спроби втручання з метою полегшення емоційного дефіциту, обробки мови сприймання міміки. Висота і ритм визначені як критичні показники як в музиці, так і в мові. Обидва показники зберігають свою ідентичність в музичній мелодії в різних маніпуляціях. У промові, висота тону мови є важливим джерелом емоційної інформації відповідно до результатів Калфа та його колег. Тому, якщо заняття музикою допомагають визначенню емоцій, то музичне втручання може значно допомогти в адаптивній життєвій функції.

Томпсон, Шелленберг і Хусейн досліджували вплив занять музикою на визнання емоції від виступу віршування. У їхньому дослідженні група 6-річних дітей пройшла однорічний курс навчання на фортепіано. Після закінчення періоду навчання, ці діти краще виявляли щасливі й сумні емоції від виступу, ніж ті діти, які проходили навчання в драматичному гуртку, проходили уроки співу чи живопису за той же період часу. Діти, що займались музикою навчились краще розпізнавати щастя і сум, в порівнянні зі страхом і злістю. Ці результати означають, що можна провести певні паралелі і теоретизувати отримані дані. По-перше, музична група краще виявляла щасливі й сумні емоції. По-друге, музична група показала значно кращі результати в порівнянні з групи з іншими формами навчання. Ці інші види навчання, такі як: драматичний і вокальний гурток можна також розглядати як форми музичної терапії. Але вони є не такими ефективними, як уроки фортепіано.

Таким чином, цілком ймовірно, що крок тонального кодування лежить в основі здатності розрізняти щастя і печаль за допомогою музики. Іншим вартим уваги результатом дослідження було визначення еквіваленту продуктивності музичних занять, зокрема на фортепіано. За словами Томпсона нижча ефективність занять в драматичному і вокальному гуртках пов'язана з використанням мови та просодії. Проте їх також можна використовувати для полегшення дефіциту емоцій. Таким чином, для всебічного розуміння природи музичної терапії та її ефективності для аутизму важливо зосередитися на скоординованості науково-дослідних робіт у різних напрямках. Дослідження в когнітивній сфері повинні розвиватися паралельно з оціночними зусиллями того, наскільки результати цих досліджень можуть бути використані у різних областях повсякденної роботи. Якщо такі зусилля будуть добре спланованими і скоординованими, спроби застосування результатів основних досліджень буде дуже корисним. Цей комплексний підхід не тільки поліпшить наше розуміння музичної терапії та музичної емоції, а й дасть позитивні результати при плануванні реабілітаційних програм для дітей, що страждають на аутизм. Таким чином, виникає необхідність співпраці між дослідниками, батьками, політиками і суспільством в цілому. Хочеться сподіватися, що ця робота буде джерелом натхнення в цьому напрямку.

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ МУЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ

2.1 Значення музичної терапії для осіб з діагнозом спектру аутизму

аутизм розлад музичний терапія

В особи з діагнозом спектру аутизму можуть з'явитися «якісні порушення в соціальній взаємодії та комунікації», що часто виявляється «обмеженій, повторюваній і стереотипній поведінці, інтересах і діяльності». Ознаки ненормального функціонування зазвичай проявляються у віці до 3-х років і також можуть бути спричиненими відсутністю символічної або уявної гри[20].

Музична терапія може бути ефективною у вирішенні типових перераховані вище проблем аутизму за допомогою наступних способів:

- Музика вважається «універсальною мовою», яка забезпечує створення своєрідних «мостів» між людьми та сприяє кращому взаємозв'язку з навколишнім середовищем, сприйманню відносин, навчанню, самовираженню та спілкуванню.

- Музика захоплює і допомагає розвивати увагу. Вона є вагомим мотивуючим елементом і може бути використаною як природне «підкріплення» для досягнення бажаної мети.

- Музична терапія може викликати зниження негативного настрою, сприяти виникненню самостійних рішень та відповідей, а також закріпленню більш міцної позиції у соціумі та діяльності, що підпорядковується соціально прийнятними способам.

- Музична терапія допомагає в розвитку мовного спілкування, мови і мовних навичок, а тим, хто не в змозі розмовляти, - більш переконливо виражати себе невербально. Дуже часто музична терапія сприяє засвоєнню міжособистісних термінів і взаємності в загальній грі, так як особи з аутизмом значно легше та результативніше навчаються слухати і реагувати на інших людей, що сприяє створенню власного стилю спілкування.

- Музична терапія дозволяє людям з діагнозами спектру аутизму розвивати можливість ідентифікації та вираження своїх відповідних емоцій. Це спричинено тим, що музика обробляється в обох півкулях головного мозку, а також тим, що музика може стимулювати розвиток когнітивних функцій, які можуть бути використаними для відновлення мовлення.

- Музика викликає конкретні, мультисенсорні стимуляції (слухові, зорові і тактильні). Ритмічна складова музики виступає чинником, що сприяє організації усіх сенсорних систем осіб з діагнозом аутизм. В результаті обробки слухових стимулів та інших сенсомоторних та перцептивних подразників, розвивається загальна та дрібна моторика.

- В умовах музичної терапії виникає відчуття безпеки при знайомстві, що в свою чергу заохочує осіб до спроби застосування нових способів при вирішенні певних завдань завдання, які виходять за рамки передбачуваності та розширює власні можливості.

Багато людей з діагнозами аутистичного спектра мають вроджені музичні таланти, таким чином, музична терапія може надати можливість успішного набування досвіду. Варто наголошувати та відштовхуватись від сильних сторін особистості, які в свою чергу, можуть бути використані в тих областях, які ще потрібно розвивати.

2.2 Принципи роботи музикотерапевтів

Музикотерапевти забезпечують пряме втручання або консультативні послуги. Вони працюють індивідуально або в невеликих групах, з використанням різних музичних і методів за участі дітей і дорослих з діагнозами аутистичного спектра. Вони залучають їх до співу, слухання, руху, гри на інструментах і до творчої діяльності загалом. Важливою є систематичність та наявність певного, чітко встановленого порядку. Для досягнення ефективного результату та якісних змінна цільової відповіді або поведінки потрібно ставити конкретні, можливі цілі. Необхідно враховувати можливість їх досягнення для конкретного хворого.

Проводити сеанси музичної терапії та навчання рекомендується в знайомому середовищі, яке б заохочувало до позитивної міжособистісної взаємодії і дозволяло б досліджуваним вільно досліджувати і виражати себе.

Зазвичай музичні терапевти використовують ту музику, якій віддають перевагу самі клієнти. Важливо враховувати такі критерії як вік, культуру та середовище, в якому клієнти взаємодіють.

Музикотерапевти повинні бути кваліфікованими фахівцями, які працюватимуть у правильному напрямі та дотримуватимуться основних стратегій роботи з хворими. Вони повинні контролювати особливості поведінки досліджуваних та їхню взаємодію з іншими, а також оцінювати їхні психосоціальні та емоційні зміни, рівень мовних прогресів, реакції на сенсорні та перцептивні подразники, когнітивні, академічні та музичні навички.

Після розробки реалістичних цілей та завдань з метою роботи над виявленими потребами музичні терапевтів займаються плануванням та реалізацією індивідуальних програм музичної терапії, розробляють лікувальні стратегії, передбачують необхідність використання тих чи інших процедур і заходів, спрямованих на розвиток навичок, необхідних для досягнення оптимального рівня успішної діяльності людей з діагнозами спектра аутизму.

Музикотерапевти зобов'язані документувати дані клієнта, проводити поточні оцінки прогресу і продуктивності, а також надавати рекомендації для подальшого розгляду. Вони часто працюють в якості членів команди разом із сім'ями та фахівцями для кращого задоволення потреб кожної людини.

Музикотерапевт може також давати рекомендації членам команди і сім'ї, стосовно способів включення досягнень музичної терапії та використання її методів в інших аспектах життя хворих.

2.3 Особливості музичної терапії при роботі з дітьми-аутистами

Існує безліч заходів для роботи з аутизмом, які претендують на високу ефективність у лікуванні, але часто вони не відповідають сподіванням та вимогам клієнтів. Для тих, хто пов'язаний з людьми з аутизмом, вибір між різними процедурами, з метою знаходження найбільш ефективного способу лікування є постійною проблемою [21]. Мало того, що помилкові способи роботи викликають багато страждань батьків та інших членів сім'ї, вони ще й, як правило, вимагають суттєвих фінансових витрат.

Вивчення впливу музики на хворих людей є більш ніж важливим, так як її часто використовують з освітніми та терапевтичними цілями. Крім того, дослідження показують, що люди з аутизмом, як правило, мають надзвичайно високу чутливість до музики [22]. Одна з проблем, що є актуальною для всіх способів терапії, це те, що один вид терапії або втручання може ефективно впливати на одну людину з аутизмом, але не показати відповідних результатів при роботі з іншим пацієнтом. Отже, знайти правильний спосіб лікування надзвичайно важко. Кажуть, що якщо ви знаєте одну людину з аутизмом, то ви не знаєте жодної людини з аутизмом.

Хоча музична терапія поки широко не використовуються в якості терапії в системі державної освіти, в шкільних колах вже почали звертати на неї увагу, і з кожним днем вона стає все більш популярною, захоплює все більшу кількість пацієнтів та приносить їм значну користь.

Кваліфікований музичний терапевт Дж. Берклі визначає музичну терапію як функціональну та наукову програму, що підвищує соціальний, емоційний, освітній та поведінковий розвиток людини. Музичний терапевт повинен бути кваліфікованим музикантом і акредитованим, професійним терапевтом, який повинен сприяти втіленню плану лікування в медичних чи освітніх цілях. Навчання повинне включати наявність музичних класів разом зі спеціальними класами спеціальної освіти, анатомії, психології та інших спеціальних класів.

Тривалість курсу музичної терапії для майбутніх спеціалістів повинен охоплювати як мінімум шестимісячний термін, по закінченні якого потрібно пройти повне стажування, здати іспит перед радою для сертифікації [23].

Музична терапія припускає використання музичних заходів з візуальними ефектами для вирішення поведінкових, соціальних, психологічних, комунікативних, фізичних, сенсорно-моторних та розумових проблем. Для багатьох людей з хворобами аутистичного спектра, музична терапія повинна сприяти входженню в нормальне суспільне життя та розвитку навичок [24].

Важливим є існування відповідних служб, які б виявляли підтримку терапевтичним послугам, які необхідні для надання допомоги дитині-інваліду, та спеціальним освітнім послугам.

Музичні терапевти повинні бути професіоналами, що в змозі будуть надавати консультаційні послуги. В їхні обов'язки терапевтів повинна входити терапевтична консультація як один на один, так і з невеликими групами. Важливо використовувати різні методи, в тому числі: музичні інструменти, картини, книги, пісні, які б спонукати дітей до участі та активної діяльності.

Після отримання даних та визначення правильного напрямку терапії для кожного клієнта зокрема, терапевти повинні уважно спостерігати і оцінювати різні області, включаючи поведінкові, сенсорні, когнітивні та соціально-емоційні прояви. Музика повинна підбиратись та створюватись терапевтами з метою відповідати поставленим цілям і завданням, які відповідали б конкретним потребам клієнтів. Американська асоціація музичної терапії стверджує, що музикотерапевти повинні «реалізовувати індивідуальну музичну терапію, вироблення лікування програм, процедур і заходів, спрямованих на розвиток навичок, необхідних для досягнення оптимального рівня успіху». Багато терапевтів працює в команді з іншими фахівцями для кращого задоволення конкретних та індивідуальних потреб своїх клієнтів. Завдяки своєму незагрозливому характеру, музика виявляється дуже успішною як терапія для дітей з аутизмом, особливо в розвитку мови і соціальної взаємодії. Використання музики, а також заходів, таких як передача м'яча вперед і назад, участь в рольових іграх та гра на музичних інструментах може бути використаною для зміцнення соціальної взаємодії, при цьому варто звернути увагу на те, що діяльність повинна стимулювати зоровий контакт.

Люди з діагнозом аутистичного спектра з можливими «якісними порушеннями в соціальній взаємодії та комунікації», поряд з «повторюваною і стереотипною поведінкою, інтересами та діяльністю» може включати в себе постійні ритмічні рухи такі як розгойдування назад і вперед, рухи пальцями перед обличчям під час розмови [30]. Вважається, що така поведінка є способом спілкування в таких випадках, коли людина не в змозі спілкуватися звичним чином [25].

Важливо працювати не тільки над усуненням соціально недоречної поведінки, а й над її заміну чимось більш соціально прийнятним, включаючи навчання вербальним і невербальним способам спілкування, які можуть бути зрозумілими іншим людям. За словами Хупера, музична терапія може бути використана для розробки цілого ряду немузичних навичок, таких як фізичні або когнітивні навички. Люди з розумовою відсталістю часто мають цілий ряд інших проблем, таких як зв'язок з іншими людьми, сенсорні, фізичні недоліки та неправильні форми поведінки. Часто в зв'язку з цим виникає велика проблема з комунікативним процесом. Таким чином, люди з аутизмом часто відчувають великі труднощі у створенні та підтриманні будь-яких видів соціальної взаємодії з іншими людьми, часто приводячи себе і тих, хто намагається їх зрозуміти, в крайнє розчарування. Музика може бути цінним інструментом не тільки для роботи з особами, які страждають аутизмом, але і для роботи з будь-якими дітьми, що виявляють затримки в мовному розвитку. Музичний матеріал повинен бути вибраним таким чином, щоб мелодійні інтонації були близькими до фактичної мови». У дослідженні, проведеному в 1970 році, Йоргенсоном, Парнеллом, Рідом, Маккарті було виявлено, що коли музична терапія використовується для вирішення недоречної поведінки, то вона повинна використовуватись не тільки з навчальною метою, а й для зміцнення відповідної соціальної поведінки. У дослідженні використання музичної терапії, проведеному Хупером, музика була представлена в контексті діяльності, яка була побудована так, щоб сприяти розвитку немузичних навичок, таких, як соціальна взаємодія та спілкування. Хупер зробив висновок, що музика в структурі діяльності була корисним терапевтичним досвідом. Було виявлено, що музична терапія може бути дуже ефективним інструментом для допомоги людям з хворобами аутистического спектра. За даними Американської асоціації музичної терапії, люди з аутизмом мають високу швидкість реакції на музику, а також підвищений інтерес і відгук на музичні подразники. Це підтверджує, що музика являється сильним терапевтичним засобом. Музична терапія вирішує багато питань розвитку, охоплює всі ступені здібності, допомагає встановити відповіді, очікування, взаємодії та зв'язок. Це призводить до збільшення концентрації уваги, сильно мотивує, часто заспокоює надмірно схвильованих пацієнтів і використовується як підкріплення для кращої поведінки і розвитку реакцій. Вона також допомагає знизити негативну поведінку, перенаправити її на що-небудь більш відповідне, тим самим збільшуючи збільшити можливість відповідної поведінки, яка є більш соціально прийнятною. «Було відзначено, що дітям з аутизмом характерна незвичайна чутливість до музики. Деякі з них мають абсолютний слух, у той час як багато хто з них здатні грати на інструментах з винятковою музикальністю. Музичні терапевти традиційно працюють з дітьми з аутизмом музичними засобами, що викликають незвичайні реакції адаптується та досягнення немузичних цілей».

В Австралії, 80 дітей у віці від трьох до сімнадцяти років з хворобами аутистичного спектра, які були дуже чутливі і стали дуже засмученими і схвильованими, почувши деякі звуки, були залучені в дослідження, за умовами якого вони повинні були займатись аутотренінгом та слухати музику через навушники протягом декількох годин кожного дня. Існувала і контрольна група, члени якої слухали ту ж музику, але не займались аутотренінгом. Було встановлено, що в експериментальній групі спостерігалось значне збільшення в усному мовленні та продуктивності діяльності в межах від 3 до 12 місяців після втручання і значне поліпшення в поведінці, яке тривало принаймні рік після втручання [27].

Слухові навчання були розроблені Берар щоб допомогти людям з гіперчутливістю до певних звуків. Для деяких людей, які страждають аутизмом, особливості деяких звуків може буквально викликати сильний фізичний біль. Це також може привести їх до неналежної поведінки у зв'язку з їхньою нездатністю передати свої незручності. Слухові навчання можуть змінюватись, але часто складаються з 18-20 прослуховувань в день на протязі 10 днів. Під час цих сесій людина повинна у випадковому порядку прослуховувати спеціально оброблену музику високих і низьких частот. Ця процедура допомагає знизити чутливість слухача до звуків, які раніше викликали в них біль.

Музична терапія також може допомагати людям з дефіцитом словесного спілкуватися невербальними способами. Вона здатна покращити навички спілкування іншими мовами, зв'язки з ровесниками, ігрові навички, вираження емоцій та інші інтерактивні, соціально орієнтованих вміння. Пояснюється це тим, що музика обробляється в обох півкулях головного мозку і здатна допомогти у стимуляції когнітивних функцій і часто використовується для передачі мови і мовних навичок.

Американська асоціація музичної терапії також повідомляє, що повинні існувати пільги для сімей та друзів тих, кому поставили діагноз аутистического спектра. Вони також можуть отримати користь від використання музичної терапії, оскільки це поліпшує мову, соціальну поведінку та взаємодію навичок з близьких, зменшує можливість розчарувань і навантаження на сім'ю, так як з часом дитина стає більш самостійною, соціально-інтерактивною і здатною виражати себе.

Стаум стверджує існування великого прогресу в наданні допомоги дітям з аутизмом, що проявляється в ліквідації монотонної мови і здатності розмовляти нормальним голосом говорити у зв'язку зі співом пісень, які «складаються відповідно до власного відчуття ритму» і що майже «всі пісенні досліди мають неоціненне значення для дитини з аутизмом, коли пісні представлені повільно, чітко, фокусування уваги дитини на поточну діяльність значно зростає».

Однією з основних відмінних рис аутичної дисфункції являється несоціальна поведінка. Рівень соціальних навичок відіграє важливу роль в загальному рівні адаптивного функціонування людей. Діти з аутизмом мають проблеми з участю в повсякденних соціальних взаємодіях з іншими людьми. Часто наявний дефіцит у вербальній і невербальній комунікації. Вони не розуміють, як брати участь розмові, часто уникають зорового контакту і, як правило, байдужі до інших людей, включаючи членів сім'ї . Вони повільно вчаться, або ж ніколи не дізнаються, як правильно інтерпретувати вирази обличчя, мову тіла, тон голосу і бачити речі з чужої перспективи. Багато з них також мають стереотипні, повторювані моделі поведінки, такі як рукоплескання і часто переживають змішані сенсорні переживання. Ці прояви дисфункціональної поведінки поділяють хворих на три категорії: «соціально замкнутих», «соціально байдужих» і «соціально незграбних». Діти, які є «асоціальними», уникають будь-яких форм соціальної взаємодії. Це ухилення, можливо, пов'язано з сенсорними відхиленнями, які можуть викликати біль від сенсорних звукових або нюхових подразників, що змушує їх відчувати себе хворими. Дітей, яких класифікують як «соціально байдужі», часто не вважають повноцінними членами суспільства. Едельсон розглядав теорію про те, що люди з аутизмом не отримують «біохімічного» задоволення від спілкування з іншими людьми, ґрунтуючись на дослідження кількості бета-ендорфінів. Бета-ендорфіни є опіатами, що знаходяться в головному мозку і «немає доказів того, що рівень бета-ендорфіну в людей з аутизмом підвищується, тому вони не можуть відчувати задоволення при соціальній взаємодії [27]. «Соціально незграбні» люди повинні докладати безліч зусиль, щоб знайти друзів, але насильне збереження дружби часто через відсутність нормальної взаємодії з однолітками є егоїстичним та одностороннім явищем. Цей тип хворих, як правило, позбавлений можливості розуміти інших людей, так як «не має можливості інтерпретувати жести та міміку, соціальний світ здається їм дивним» [28].

Нездатність читати мову тіла інших людей викликає і нездатності певним чином аналізувати себе самих. Діти з аутизмом часто мають дуже плоский, монотонний або високий, співучий голосом такого типу, який не відображає їхні власні емоції. Вони також витрачають багато часу для розуміння точки зору інших людей і не усвідомлюють, що у них є емоції і думки, відмінні від їхніх. За словами Барон-Коена, ця нездатність зрозуміти почуття інших людей називається «теорія розуму», і вона є вкрай важливою для спілкування та соціалізації. Якщо людина не в змозі інтерпретувати сенс поведінки іншої людини, вона не зможе контролювати власну мову та поведінку для правильної взаємодії з ними. Проблеми, пов'язані з соціальними навичками, стають все більш очевидними з тим, як дитина розвивається та дорослішає і з року в рік опиняється все далі й далі позаду своїх однолітків.

Це, як правило, помічається батьками, коли дитина не розвиває мовні навички, або проявляє поведінку, характерну аутизму, як правило, від 12 до 36 місяців. «Для людей з діагнозами аутистического спектра, музична терапія забезпечує унікальне розмаїття музики з метою належним чином здійснювати зміни в поведінці і сприяти розвитку навичок» [25]. Музика являє собою “універсальну мову» і може бути використаною з метою допомоги у: розвитку відносин; навчанні викладачів; розробці способів самовираження; спілкуванні; соціальних навичках; загальної і дрібної моторики.

За словами Хупера в дослідженні, проведеному в 1970 році, встановлено, що використання поведінкових методів, поряд з музичною терапією викликане необхідністю відповідної соціальної поведінки. Як заявив Гюнтер, повторювана поведінка не дуже добре сприймається у суспільстві, але ще більшою проблемою є навчання в школі. Таким чином, в інтересах кожного замінити недоречну поведінку більш прийнятною. Це йде на користь як хворій людині, так і її оточуючим.

ВИСНОВКИ

Музична терапія відіграє важливу роль в діагностиці та лікуванні аутизму. Вона допомагає диференціювати різні поведінкові особливості та провести ефективну клінічну оцінку з метою виявлення сильних та слабких сторін різних областей розвитку хворого.

Перед початком роботи була поставлена мета: визначити соціально-психологічні особливості впливу музичної терапії на дітей з аутичними розладами. Для досягнення мети був створений перелік завдань, що забезпечило поетапне досягнення мети.

1. Було дано визначення аутизму, згідно з яким аутизм являється розладом, що виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку і характеризується вираженим всебічним дефіцитом соціальної взаємодії і спілкування, а також обмеженими інтересами і повторюваними діями. Розлади аутистичного спектру є довічним включенням у стан, що характеризується дефіцитом в мові, і незвичайними поведінковими проявами, серед яких і страждання від змін навколишнього середовища.

2. Було виявлено, що вплив музичної терапії позитивно впливає на комунікативну поведінку. Важливо враховувати всі особливості впливу - темп, ритм, форму і висоту. Істотний позитивний результат отримав розвиток при впливі музичних і вокальних стимулів, тобто, шляхом зв'язку музики з мовою обходяться мовні бар'єри у людей з аутизмом. Крім імпровізаційної музичної терапії велику користь та допомогу для навчання і пам'яті аутистів, був виявлена у використанні спеціальних ритмічних малюнків і мелодій. Діти з аутизмом значно частіше правильно наслідують слова, якщо сприймають їх через спів, а не простий розмовний текст.

3. Було охарактеризувано основні правила роботи музикотерапевтів, згідно з якими вони повинні забезпечувати консультативні послуги індивідуально або в невеликих групах, з використанням різних музичних методів за участю дітей і дорослих з діагнозами аутистичного спектра. Вони залучають їх до співу, слухання, руху, гри на інструментах і до творчої діяльності загалом. Важливою є систематичність та наявність певного, чітко встановленого порядку. Для досягнення ефективного результату та якісних змінна цільової відповіді або поведінки потрібно ставити конкретні, можливі цілі. Необхідно враховувати можливість їх досягнення для конкретного хворого. Проводити сеанси музичної терапії та навчання рекомендується в знайомому середовищі, яке б заохочувало до позитивної міжособистісної взаємодії. Зазвичай музичні терапевти використовують ту музику, якій віддають перевагу самі клієнти. Важливо враховувати такі критерії як вік, культуру та середовище, в якому клієнти взаємодіють. Музикотерапевти повинні бути кваліфікованими фахівцями, які працюватимуть у правильному напрямі та дотримуватимуться основних стратегій роботи з хворими. Вони повинні контролювати особливості поведінки досліджуваних та їхню взаємодію з іншими, а також оцінювати їхні психосоціальні та емоційні зміни, рівень мовних прогресів, реакції на сенсорні та перцептивні подразники, когнітивні, академічні та музичні навички.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. American Psychiatric Association Diagnostic criteria for 299.00 Autistic Disorder // Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders. -- 4th, text revision (DSM-IV-TR). -- 2000. -- ISBN 0890420254

2. Myers SM, Johnson CP, Council on Children with Disabilities (2007). «Management of children with autism spectrum disorders». Pediatrics 120 (5): 1162-82. DOI:10.1542/peds.2007-2362. PMID 17967921. Lay summary - AAP (2007-10-29).

3. Abrahams BS, Geschwind DH (2008). «Advances in autism genetics: on the threshold of a new neurobiology». Nat Rev Genet 9 (5): 341-55. DOI:10.1038/nrg2346. PMID 18414403.

4. Newschaffer CJ, Croen LA, Daniels J et al. (2007). «The epidemiology of autism spectrum disorders». Annu Rev Public Health 28: 235-58.

5. Howlin P, Goode S, Hutton J, Rutter M (2004). «Adult outcome for children with autism». J Child Psychol Psychiatry 45 (2): 212-29. DOI:10.1111/j.1469-7610.2004.00215.x. PMID 14982237.

6. Rajendran G, Mitchell P (2007). «Cognitive theories of autism». Dev Rev 27 (2): 224-60. DOI:10.1016/j.dr.2007.02.001.

7. World Health Organization F84. Pervasive developmental disorders // International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems. -- 10th (ICD-10). -- 2006.

8. Rapin I, Tuchman RF (2008). «Autism: definition, neurobiology, screening, diagnosis». Pediatr Clin North Am 55 (5): 1129-46. DOI:10.1016/j.pcl.2008.07.005. PMID 18929056.

9. Freitag CM (2007). «The genetics of autistic disorders and its clinical relevance: a review of the literature». Mol Psychiatry 12 (1): 2-22. DOI:10.1038/sj.mp.4001896. PMID 17033636.

10. Piven J, Palmer P, Jacobi D, Childress D, Arndt S (1997). «Broader autism phenotype: evidence from a family history study of multiple-incidence autism families» (PDF). Am J Psychiatry 154 (2): 185-90. PMID 9016266.

11. Stefanatos GA (2008). «Regression in autistic spectrum disorders». Neuropsychol Rev 18 (4): 305-19. DOI:10.1007/s11065-008-9073-y. PMID 18956241.

12. Capps, L., Yirmiya, N. & Sigman, M. (1992). Understanding of simple and complex emotions in nonretarded children with autism. Journal of Child Psychology and Psychiatry, 33, 1169 - 1182.

13. Kaplan, R. S. & Steele, A. L. (2005). An analysis of music therapy program goals and outcomes for clients with diagnoses on the autism spectrum. Journal of Music Therapy, 42, 2-19.

14. Koelsch, S., Gunter, T. C., Cramon, D. Y. V., Zysset, S., Lohmann, G. & Friederici, A. D. (2002). Bach speaks: A cortical “Language-Network” serves the processing of music. NeuroImage, 17, 956-966.

15. Balzano, G. (1982). The pitch set as a level of description for studying musical pitch perception. In M. Clynes (Ed.), Music, mind and brain. New York: Plenum Press.

16. Bunt, L. & Pavlicevic, M. (2001). Music and emotion: Perspectives from music therapy. In P. N. Juslin & J. A. Sloboda (Eds.), Music and emotion: Theory and research. Oxford, England: Oxford University Press, pp. 181-201.

17. Mottron, L., Peretz, I. & Meґnard, E. (2000). Local and global processing of music in high-functioning persons with autism: Beyond central coherence? Journal of Child Psychology and Psychiatry, 41, 1057 -1165.

18. Hornak, J., Rolls, E. T. & Wade, D. (1996). Face and voice expression identification in patients with emotional and behavioural changes following ventral frontal lobe damage. Neuropsychologia, 34, 247- 261.

19. American Music Therapy Association, Inc:,,MUSIC THERAPY AND INDIVIDUALS WITH DIAGNOSES ON THE AUTISM SPECTRUM, www.musictherapy.org

20. Simpson, R. (2005). Evidence based practices and students with autism spectrum Disorders. Focus on Autism and Other Develomental Disabilities, 20(3), 140-149. Retrieved March 13, 2007 from ERIC database.

21. Heaton, P. (2005). Interval and contour processing in autism. Journal of Autism and Developmental Disorders, 35(6) 787-792. Retrieved February 22, 2007 from ERIC database.

22. Staum, M. J. (2006). Music Therapy and Language for the Autistic Child. Retrieved February 15, 2007, from http://www.autism.org/musil.html

23. American Music Therapy Association. (2004). Music therapy and individuals with diagnoses on the autism spectrum. Retrieved February 22, 2007, from http://www.musictherapy.org/factsheets/autism.html

24. Turnbull, A., Turnbull, R., Shank, & M., Leal, D. (1999). Exceptional Lives. New Jersey: Prentice-Hall, Inc.

25. Bettison, S. (1996). The Long-Term Effects of Auditory Training on Children with Autism. Journal of Autism & Developmental Disorders, 26(3), 361-374. Retrieved March 1, 2007 from ERIC database.

26. Edelson, S. (1997) Social Behavior in Autism. Retrieved March 3^rd 2007 from www.autism.org.

27. National Institute for Mental Health. (2007, January) What Are the Autism Spectrum Disorders? Retrieved March 3, 2007, from http://www.nimh.nih.gov.

28. Wigram, T. (2004) Improvisation: Methods and Techniques for Music Therapy Clinicians, Educators and Students. Jessica Kingsley Publishers, London, UK.

29. Wigram, T. (2000) A method of music therapy assessment for the diagnosis of autistic and communication disordered children. Music Therapy Perspectives, 18-13.