фізичний розвиток дуже слабкий. Спорт, як і всі моторні навички, дається погано. Особливостями морфології є особливо слабкі і неспритні руки при більш сильних ногах;

не зустрічаються всі форми прояву порушень поведінки (делінквентність, втечі з дому, алкоголь, наркотики, суїцидальні акти у важких ситуаціях). Їхнє місце займає нав'язливість, поміркованість, самоаналіз;

самооцінка, незважаючи на схильність до самоаналізу, далеко не завжди є адекватною. Виявляється тенденція знаходити в себе ті риси характеру, які є невластивими (наприклад, істероїдні).

ШИЗОЇДНИЙ ТИП

Термін "шизоїд" приписується Е. Кречмеру (1921), завдяки йому він став розповсюдженим для позначення цього типу характеру.

найбільш істотною рисою даного типу є замкнутість (Канн; 1926), відгороженість від навколишнього, нездатність або небажання встановлювати контакти, зниження потреби в спілкуванні;

шизоїдні риси виявляються раніш, ніж особливості характеру всіх інших типів;

найважчим є підлітковий період;

з настанням полового дозрівання всі риси характеру проявляються з особливою силою. Замкненість, відгороженість від однолітків проявляються дуже яскраво;

характерна відсутність почуття реальності, низький рівень емпатії як невміння проникнути в чужі переживання, угадати бажання інших, догадатися про негативне відношення до себе (П.Б. Ганнушкін, 1933);

однією з особливостей даного типу є невміння переконувати інших (Каменева, 1974);

закритий від сторонніх поглядів внутрішній світ, який заповнений захопленнями і фантазіями;

реакція емансипації виявляється досить своєрідно: може довго терпіти дріб'язкову побутову опіку, підкорятися встановленому для нього розпорядку життя і режиму, але реагувати бурхливим протестом на найменшу спробу без дозволу вторгнутися в сферу його інтересів, захоплень і фантазій. Разом з тим емансипаційні устремління легко можуть обертатися соціальним нонконформізмом;

захоплення нерідко відрізняються незвичайністю, силою і стійкістю;

незграбність, негармонійність моторики зустрічається далеко не завжди, а завзяте прагнення до тілесного удосконалювання може компенсувати ці недоліки;

самооцінка занижена і відрізняється замкненістю, самотністю, труднощами комунікацій, нерозумінням з боку навколишніх;

люблять підкреслювати свою незалежність і самостійність.

ЕПІЛЕПТОЇДНИЙ ТИП

головними рисами є схильність до дисфорій і тісно пов'язана з нею афективна вибуховість, напружений стан інстинктивної сфери, іноді аномальні потяги, а також в'язкість, інертність, що відкладаються на всій психіці: від моторики та емоційності до мислення й особистісних цінностей;

дисфорії відображають злобне забарвлення настрою, роздратування, пошук об'єкта, на якому можна зірвати зло;

афективні вибухи досить сильні і тривалі;

у дитинстві дисфорії проявляються як капризи, хмура озлобленість. Рано можуть виявитись схильності до садизму;

у перші шкільні роки проявляється дріб'язкова скрупульозність при веденні зошитів, але ця підвищена акуратність перетворюється на самоціль і нівелювати сутність навчання;

найбільш яскраві прояви даного типу приходяться на період статевого дозрівання (12-19 років); коли афективні вибухи можуть бути наслідком дисфорії. Можна спостерігати такі вегетативні прояви - особа наливається кров'ю, виступає піт та інші прояви гніву та люті;

інстинктивне життя в підлітковому віці виявляється особливо напруженим; сильними є сексуальні потяги;

реакція емансипації протікає дуже важко; справа може доходити до повного розриву з рідними, у відношенні яких виявляється крайня озлобленість і мстивість.

групування з однолітками супроводжується прагненням до володарювання;

реакція захоплення виражена досить яскраво;

як правило, відзначається схильність до похмурого настрою, такі соматичні особливості як міцний сон і труднощі пробуджень, бажання ситно і смачно поїсти, сила і напруженість сексуального потяга, відсутність сором'язливості, ревнивість;

ІСТЕРОЇДНИЙ ТИП

Головна риса - безмежний егоцентризм, постійна увага до своєї особи, милування, подив, шанування, співчуття, навіть обурення або ненависть, які спрямовані на свою адресу, але тільки не байдужість, перспектива залишитись непоміченим ("прагнення до підвищеної оцінки", за К. Шнейдером, 1923);

облудність і фантазування спрямовані на прикрашання своєї персони. Удавана емоційність в дійсності обертається відсутністю глибоких та щирих почуттів при великій експресії емоцій;

серед поведінкових проявів істероїдності у цих особистостей на перше місце постає суїцидальність. При цьому обираються або безпечні способи, або способи, розраховані на демонстративний суїцид;

істероїдам властива "втеча в хворобу", імітація таємничих захворювань, спрямованих на здобуття в групі репутації особливості, відмінності від інших;

алкоголізація або вживання наркотиків носить демонстративний характер;

зберігаються риси дитячих реакцій. Найчастіше доводиться бачити реакцію опозиції на втрату або зменшення звичайної уваги з боку близьких, на втрату ролі сімейного кумира;

реакція емансипації може мати бурхливі зовнішні прояви; дійсна потреба волі і самостійності зовсім не властиві підліткам цього типу - від уваги і турбот близьких вони не жадають позбутися;

реакція групування з однолітками завжди супроводжується претензіями на лідерство або на надзвичайний стан у групі;

самооцінка дещо завищена, далека від об'єктивності. Підкреслюються ті риси характеру, які в даний момент можуть справити враження.

НЕСТІЙКИЙ ТИП

Уміль Крапелін (1915) назвав представників цього типу невтримними, хитливими. Шнеддер (1923) і Шутте (1960) більше підкреслювали у своїх назвах недолік волі. Їхня безвольність виступає виразно, коли справа стосується навчання, праці, виконання обов'язків, досягнення цілей, які ставлять перед ними оточуючі. Однак, у пошуку розваг представники цього типу також не виявляють цілеспрямованості, а швидше пливуть за течією.

у дитинстві відрізняються неслухняністю, непосидючістю, але при цьому боягузливі, бояться покарань, легко підкоряються одноліткам;

елементарні правила поведінки засвоюються з труднощами;

з перших класів школи відсутнє бажання вчитися;

для виконання будь-якого завдання необхідний жорсткий контроль з боку сторонніх;

реакція емансипації у нестійких підлітків поєднується з тими ж бажаннями задоволення і розваг;

нездатні самі зайняти себе, вони дуже погано переносять самітність і рано тягнуться до вуличних підліткових груп. Боягузтво і недостатня ініціативність не дозволяють їм зайняти в них місце лідера;

їхні захоплення обмежуються інформативно-комунікативним типом;

схильні до втечі з дому й інтернатів;

однією з основних рис є слаба воля. Саме це дозволяє утримувати їх в обстановці суворого і жорстко регламентованого режиму;

самооцінка нестійких особистостей нерідко відрізняється тим, що вони приписують собі гіпертимні або конформні риси.

КОНФОРМНИЙ ТИП

П.Б. Ганнушкін (1933) основними рисами цього типу визначає постійну готовність підкоритися переконанням більшості, шаблонність, банальність, схильність до моралізаторства, консерватизму. Конформісти добре вчаться, доволі легко отримують вищу освіту, за певних умов успішно працюють.

головна риса характеру цього типу - постійна і надмірна конформность щодо безпосереднього оточення;

властиві недовіра по відношенню до незнайомців;

конформність проявляється стабільно в різних ситуаціях;

представники конформного типу - це люди свого середовища.

Прагнучи завжди відповідати своєму оточенню, вони зовсім не можуть йому протистояти. Тому конформна особистість - це продукт своєї мікрогрупи;

адаптація на перших етапах відбувається досить важко, але коли вона здійснилася, нове середовище продовжує диктувати способи дій та поведінки;

конформність сполучається з некритичністю;

конформні суб'єкти є консерваторами по суті. Вони не люблять нове, тому що не можуть до нього швидко пристосуватися, важко адаптуються до нової ситуації;

не схильні змінювати свою групу, у якій почувають себе конфортно. Нерідко вирішальним при виборі навчального закладу є той факт, куди йдуть більшість товаришів;

позбавлені власної ініціативи, конформні підлітки можуть бути втягнені в групові правопорушення, в алкогольні компанії, підбиті на втечу з дому або на розправу з чужинцями;

захоплення конформної особистості цілком визначаються його групою і модою;

самооцінка конформних особистостей адекватно з тенденцією до заниженої.

ЗМІШАНІ ТИПИ.

Ці типи складають майже половину явних акцентуацій. Сполучення, що зустрічаються, не випадкові. Вони підкоряються визначеним закономірностям. Риси одних типів сполучаються досить часто, а інші - практично ніколи. Існують два роди сполучень.

ПРОМІЖНІ ТИПИ.

Обумовлені генетичними факторами, а також особливостями розвитку в ранньому дитинстві. До них відносяться вже описані лабільно-циклоїдний і конформно-гіпертимний типи, а також поєднання лабільного типу з астено-невротичним і сенситивним, астено-невротичного із сенситивним і психастенічним. До цієї ж групи відносяться такі типи, як шизоїдно-сенситивний, шизоїдно-психастенічний, шизоїдно-епілептоїдний, шизоїдо-істероїдний, істероїдно-епілептоїдний. У силу ендогенних закономірностей можлива трансформація гіпертимного типу в циклоїдний.

АМАЛЬГАМНІ ТИПИ.

Змішані типи, які формуються внаслідок нашарування рис одного типу на ендогенне ядро іншого в силу неправильного виховання або інших психогенних факторів.

Виділяють дві основні групи динамічних змін при акцентуаціях характеру.

Перша група - це зміни, які по своїй суті за формою схожі на ті, що і при психопатіях. На першому місці серед них знаходяться гострі афективні реакції.

Види гострих афективних реакцій:

1. Інтрапунітивні реакції - це розряд афекту шляхом аутоагресії (нанесення собі ушкоджень, замах на самогубство, запеклі безрозсудні вчинки з неминучими неприємними наслідками для себе, псування коштовних речей і т.п.). Найбільш часто цей вид реакцій зустрічається при сенситивному та епілептоїдному типі акцентуацій.

2. Екстрапунітивні реакції мають в основі розряд афекту шляхом зовнішньої агресії - напад на кривдників або виміщення злості на випадкових особах, предметах, що потрапили під руку. Найбільше часто цей вид реакції можна бачити при гіпертимній, лабільній та епілептоїдній акцентуаціях.

3. Імунітивна реакція виявляється в розрядженні афекту шляхом безрозсудних дій при афектогенній ситуації. Цей вид реакції частіше зустрічається при нестійкій та шизоїдній акцентуаціях.

4. Демонстративні реакції проявляються у розрядженні афекту шляхом розігрування бурхливих сцен, зображення спроб самогубства тощо. Цей вид реакцій характерний для істероїдної акцентуації, але може зустрічатися при епілептоїдній та лабільній акцентуаціях.

Інший вид змін при акцентуаціях характеру, найбільш виражений у підлітковому віці, - це тимчасові психопатичні порушення поведінки як пубертатні поведінкові кризи. Дослідження показують, що якщо ці порушення поведінки виникають на фоні акцентуації характеру, то в 80% при дорослішанні настає задовільна соціальна адаптація. Однак прогноз залежить від типу акцентуації: найбільш сприятливий прогноз при гіпертимній акцентуації (86% успішної адаптації), найменш сприятливий - при нестійкій (17% успішної адаптації).

Види порушень поведінки:

1) делінквентність: дрібні правопорушення, що не досягають карного криміналу в судовому порядку;

2) прагнення одержати стан ейфорії або пережити інші незвичайні відчуття шляхом вживання алкоголю або інших токсичних засобів;

3) утечі з дому і бродяжництво;

4) сексуальні девіації (раннє полове життя, тимчасові підлітковий гомосексуалізм тощо).

Ще один вид змін при акцентуаціях характеру - це розвиток різноманітних психогенних психічних розладів - неврозів, реактивних депресій і т.п. Але в даному випадку справа вже не обмежується динамікою акцентуацій - відбувається перехід на якісно інший рівень - розвиток хвороби.

Типи динамічних змін при акцентуаціях характеру:

1. Перехід явної акцентуації в приховану, латентну. Під впливом дорослішання і нагромадження життєвого досвіду акцентуйовані риси характеру згладжуються і компенсуються. При латентних акцентуаціях під впливом деяких психогенних факторів відбуваються декомпенсації. Риси визначеного типу акцентуації, до цього замасковані, раптом розкриваються у всій повноті.

2. Формування психопатичного розвитку на фоні акцентуацій характеру під дією несприятливих умов досягає рівня патології. Для цього необхідно поєднання дій декількох факторів:

а) наявність акцентуації характеру;

б) несприятливі умови середовища мають впливати на найменший опір даного типу акцентуації;

в) дія психогенного фактору повинні бути тривалою;

г) це припадає на критичний для формування даного типу акцентуації вік. Цим віком для шизоїда є дитинство, для психастеніка - перші класи школи, для більшості інших типів - різні періоди підліткового віку (від 11-13 років у хитливого до 16-17 років у сенситивного типів). Тільки при параноїдальному типі критичним є більш старший вік (30-40 років) як період високої соціальної активності.

3. Трансформація типів акцентуацій характеру є одним із явищ, що має вікову динаміку. Суть цих трансформацій - приєднання рис близького типу, при тому, що риси останнього є домінуючими.

Трансформація типів можлива тільки за визначених умов і тільки щодо спільних типів. Ніколи не доводиться бачити перетворення гипертимного типу в шизоїдний, лабільного - у епілептоїдного або нашарування рис нестійкого типу на психастенічну або сенситивну основу.

Трансформації типів акцентуацій з віком можуть бути обумовлені як ендогенними закономірностями, так і екзогенними факторами (біологічними або соціально-психологічними).

Прикладом ендогенної трансформації може послужити перетворення частини гіпертимів в більш дорослому віці (18-19 років) у циклоїдний тип.

Прикладом трансформації типів акцентуації під дією біологічних факторів є приєднання афективної лабільності, як однієї з ведучих рис, до гіпертимного, лабільного, астено-невротичного, істероїдного типів акцентуації внаслідок перенесених у підлітковому і молодому віці черепно-мозкових травм.

Значним фактором для трансформації акцентуації характеру є тривалі несприятливі соціально-психологічні впливи в підлітковому віці (в період становлення більшості типів характеру).

2.4 Інтерпретація отриманих даних

Дослідження проводилось з працівниками підрозділу ДІМ, в якому взяли участь 49 співробітників. Вікова категорія складає 21-30 років. Для проведення констатуючого експерименту була використані методики:

а) опитувальник Леогарда-Шмішека для визначення вираженості акцентуацій характеру в групі;

б) методика Т. Лірі для визначення стилю поведінки у міжособистісних стосунках.

Після проведення збору даних були підраховані початкові (вихідні) результати, на основі яких зроблений груповий аналіз по зазначеним критеріям.

Акцентуації характеру. Підрахунок за даною методикою проводився за такими критеріями: 20-24 бали - наявність акцентуації, 16-19 балів - схильність до акцентуації, 12-15 - норма вираженості риси характеру, до 12 балів - слабка вираженість риси характеру.

Вираженість стилів спілкування у міжособистісних стосунках.

Дані показники досліджувались за методикою Т. Лірі. Було визначено 8 типів стилю спілкування та 4 рівня вираженості певного стилю, яким особистість керується у повсякденному житті.

найбільш вираженими є гіпертимна (22%) та циклотимна (16%) акцентуації, що є характерним для даного підрозділу;

нейротизм є низьким. Це можна обґрунтувати тим, що діяльність співробітників міліції є суворо регламентованою, вони ведуть доволі спокійний, нормований спосіб життя, де прояв афективних реакцій стримується формальними нормами поведінки та суворо визначеними санкціями за порушення цих норм;

щодо стилів спілкування у міжособистісних стосунках, то найпоширенішім є співпрацюючий - конвенціальний, а також авторитарний та альтруїстичний. Авторитарний стиль спілкування в основному характерний для командирів даного підрозділу та для осіб, яким притаманні командирські якості, співпрацюючий - конвенціальний та альтруїстичний стилі спілкування характерні для рядового складу і є позитивним явищем у підтриманні дружніх взаємовідносин в колективі та при урегулюванні конфліктів.

Після обробки групових даних і узагальнення отриманих результатів було проведено статистичний кореляційний аналіз Пірсона.

Наявність нормального закону розподілу дає змогу застосовувати кореляцію Пірсона для визначення кореляційних зв'язків між шкалами.

Кореляційний аналіз проводився в два етапи. На першому етапі вибірка була проаналізована за ранговою кореляцією, яка не потребує врахування наявності нормального закону розподілу. На другому етапі проведена кореляція Пірсона, визначені шкали, по яким ця кореляція є вірною.

Аналіз кореляції Пірсона проводився з урахуванням наявності нормального закону розподілу, коефіцієнту достовірності результату показника кореляції "r" та коефіцієнту кореляції - 0,27.

Отже, маємо такі кореляційні зв'язки:

з ІV октантом за Лірі (недовірливий - скептичний стиль спілкування) корелюють акцентуації застрягання, дистимічності та циклотимічності;

з V октантом (покірно-сором'язливий) - гіпертимна акцентуація та VIIІ октант за Лірі (альтруїстичний);

з І октантом - ІІ октант за Лірі (відповідно авторитарний та егоїстичний стилі спілкування).

Висновки до другого розділу

Проаналізував підрахунки, ми дійшли висновку, що найбільш достовірними є результати за кореляцією Пірсона, при аналізі якої враховані всі показники достовірності результатів, а саме: у розглядаємих шкалах існує нормальний закон розподілу, що підтверджується показниками повної асиметрії та ексцесу; врахована похибка значення кореляції Пірсона [r/m > 3]; коефіцієнт кореляції дорівнює 0,27.

Значущими є результати взаємозв'язків між нейротизмом, стилями спілкування та акцентуйованими рисами характеру, враховувати які необхідно при проведенні відповідної виховної роботи з особовим складом підрозділу, на якому проводився експеримент.

Але слід зазначити, що підсумки слід робити не тільки за наявними числовими даними, але й на урахуванні результатів спостереження за діяльністю групи, слід враховувати думку керівників підрозділу про своїх підлеглих.

На основі проведеного дослідження ми сформували таблицю взаємозв'язку акцентуацій і особливостей поведінки у спілкуванні, а точніше які саме риси проявляють певні типи акценту антів у взаємовідносинах з іншими. Ця таблиця допоможе визначити прийоми і методи побудування ефективного спілкування з різними типами акценту антів та визначити шляхи спілкування з громадянами.

Однією з цілей даного дослідження є вироблення схеми залежності особливостей спілкування із типом акцентуації характеру (.

Загальні висновки та рекомендації

Аналіз результатів формуючого експерименту дає нам змогу визначити взаємозв'язки між стилями спілкування та акцентуаціями характеру. Знання особливостей як рис характеру кожної особистості, так і групової тенденції дає змогу спрямувати роботу на те, щоб не допустити підвищення вираженості певних рис, які можуть негативно впливати на психічне почуття особистості під час виконання своїх службових обов'язків, тобто в спілкуванні з громадянами.

Також при визначенні та формуванні бажаних в даному колективі стилів спілкування необхідно враховувати виражені риси характеру. Так в даному дослідженні ми виявили, що найбільший взаємозв'язок існує між недовірливим-скептичним стилем спілкування та такими типами акцентуацій, як застрягання, дистимічність та циклотимічність.

Виходячи з цього роботу керівників підрозділу слід спрямовувати на те, щоб у циклотиміків у фазі дистимічності не було занепаду настрою, підвищувати їх самооцінку, не допустити депресії, а головне не допустити переходу дистимності у фазу застрягання. В цей час особистості з такими рисами характеру можуть проявляти схильність до критицизму, скептичність, неконформність, впертість, свій негативізм вони можуть проявляти у вербальній агресії. Такі дії можуть активізувати погіршення взаємовідносин в колективі, порушення дисципліни з боку даних індивідів, що є недопустимим у військовому підрозділі.

Особливо командирам слід враховувати зазначені особливості характеру під час визначення стягнень, особливо до співробітників із дистимічним та збудливим типом.

Отже загальним висновком є те, що у підрозділі ДІМ особливу увагу слід звернути на дистимічний та збудливий тип акцентуації, виховну роботу спрямувати на недопущення підвищення вираження та розвитку даних рис характеру, що може сприяти не коректному спілкування з громадянами та погіршення стосунків у колективі, а також може призвести до порушення дисципліни.

Рекомендації:

Для особистостей зі збудливим типом акцентуації:

а) спробувати напрацювати окремі риси, властиві дистимікам та педантам;

б) спробуйте освоїти неемоційну мову, ділову (репортаж новин);

в) у компанії допоможіть іншому виявитися в центрі, а самі залишіться осторонь; бути більше спостерігачем подій, аніж їх активним учасником;

г) чітко сформулюйте свої домагання від життя, визначайте, що ви конкретно бажаєте отримати від конкретної ситуації, в спорах намагайтесь враховувати й інтереси опонентів;

д) вчіться адекватно реагувати на зауваження як старших, так і однолітків;

е) у взаємостосунках намагайтесь грати роль Джентльмена, будьте тактовними, ввічливими.

Для особистостей зі дистимічним типом акцентуації:

а) випрямляйте осанку і тренуйте рішучу, упевнену ходу;

б) працюйте над створенням позитивного і спокійного внутрішнього образу, використовуйте його у зовнішніх взаємодіях;

в) займіться проблемами інших людей, це допоможе забути і перебороти свої проблеми. Але чиїми б проблемами Ви не займалися, робіть це легко, без напруження можливі як перемоги, так і поразки. Реагуйте на це адекватно;

г) зверніть увагу на свою дратівливість;

д) більше спілкуйтесь з товаришами, намагайтесь знайти спільні інтереси, спільні теми для розмов;

е) якщо є можливість запишіться на який-небудь кружок самодіяльності, намагайтесь проявити активність та розумну ініціативу;

ж) слідкуйте за своїм настроєм, особливо, коли він понижений, намагайтесь будь-яким чином його підвищити, наприклад пригадати щось приємне і радісне.

Рекомендації для керівників підрозділу щодо роботи з акцентуантами.

Для збудливого типу акцентуації:

а) залучати їх до спокійної, врівноваженої роботи, де необхідно проявляти терплячість та напористість, але не на занадто великий час, щоб не роздратовувати їх;

б) заохочувати даних особистостей до активних видів діяльності, наприклад, в спорті, де вони могли б знімати свою накопичену енергію;

в) допомогти даним особистостям визначитися з їхніми цілями як на даний момент в конкретних видах діяльності, так і на майбутнє;

г) при перших ознаках прояву агресії в конфліктах спрямовувати збудливу особистість на вирішення ускладненої ситуації шляхом компромісу, але до цього компромісу повинна дійти сама особистість.

Для дистимічного типу акцентуації:

а) включати їх у групову роботу, де будуть реально видні результати роботи даної людини;

б) ставити їм нескладні завдання та хвалити їх за виконання, або при виконанні складного трудомісткого завдання підтримувати їх похвалою за виконання окремих елементів цього завдання;

в) звертати увагу на спроби відокремлення цих особистостей від колективу, заохочувати їх до заняття груповими видами діяльності, давати змогу їм проявити себе;

г) у разі виникнення у дистиміків певних складностей в особистісному житті, проводити з ними роз'яснювальну роботу, підтримувати їх морально, ні в якому разі не залишаючи наодинці на довгий час.

Важливим є той факт, що мало хто з керівників підрозділу приділяє увагу проведенню тренінгів на підвищення ефективності спілкування та вмінню налагоджувати стосунки.

Для роботи з Співробітниками ДІМ ми запропонували би такі види тренінгів, як рольові ігри.

Рольові ігри ефективні тим, що люди програють певні ролі, і на виході вони мають певні навички поведінки у вже пропрацьованих ситуаціях, певні засоби налагодження стосунків. В процесі цих ігор особливу увагу слід приділяти конфліктним ситуаціям, щоб учасники побачили, які шляхи є неефективними та породжують певні проблеми у міжособистісному спілкуванні, а які є найбільш ефективними та породжують схильність до взаємодії.

Дана розрахункова робота була проведена з метою виявлення залежностей між характерологічними особливостями курсантів та можливими стилями поведінки у взаємовідносинах в колективі.

Результати даної роботи не є досконально достовірними та інформативними, так як вибірка для формуючого експерименту є дуже малою, а дані не завжди правдиві. Але алгоритм проведення дослідження групи та певні результати можна використовувати для вироблення певних рекомендацій щодо корегування поведінки певних проблемних особистостей, вироблення рекомендацій для керівників підрозділу щодо проведення виховних заходів з особистостями, які потребують підвищеного виховного контролю.

Слід зазначити, що для роботи з підрозділом слід застосовувати ще ряд методик, які необхідно включити в батарею методик. Так в даній роботі не було використано проективних методик, що бажано для отримання більш конкретних результатів при складанні профілю особистості.

Список використаних джерел

1. Бодалев А.А. Личность и общение: Избр. труды. М.: Педагогика, 1983.

2. Бодалев А.А. Личность и общение: Избр. труды. М.: Педагогика, 1983.

3. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь - справочник по психологической диагностике. - Киев, 1989 Диагностика психических состояний в норме и патологии. под редакцией Случевского Ф.И. - Л., 1980

4. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь - справочник по психологической диагностике. - Киев, 1989

5. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию.М. 1996.

6. Годфруа Ж. Что такое психология.М. 1992.

7. Елисеев О.П. Практикум по психологии личности. - С. - Пб., 2001.

8. Елисеев О.П. Практикум по психологии личности. - С. - Пб., 2001.

9. Комісарик М.І., Леко Б. А, Чуйко Г.В. Основи психології спорту: Навч. - метод. посіб. - Чернівці: Рута, 2004

10. Криворучко П.П. Історія психології: Курс лекцій. - К.: КиМУ, 2003

11. Крутецкий В.А., Лукин Н.С. Очерки психологии старшого школьника. - М., 1963.

12. Крутецкий В.А. Психология. - М.: Просвещение, 1986.

13. Кузин B. C. Психология. - М.: Высшая школа, 1974. - С.241-248.

14. Левитов НД. Детская и педагогическая психология. - М.: Просвещение, 1964.

15. Лейтес Н.С. Опыт психологической характеристики темпераментов // Типологические особенности ВНД человека / Под ред. Б.М. Теплова. - М., 1956.

16. Леонгард К. Акцентуированные личности. - К.: Вища шк., 1982.

17. Люблинская А.А. Детская психология. - М.: Просвещение, 1971.

18. Максименко С.Д., Зайчук В.О., Клименко В.В., Соловієнко В.О. Загальна психологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Форум, 2000.

19. Максименко С.Д., Зайчук В.О., Клименко В.В., Соловієнко В.О. Загальна психологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Форум, 2000.

20. Мерлин B. C. Отличительные признаки темперамента // Психология индивидуальных различий. Тексты / Под ред. Ю.Б. Гигатенрейтера, В.Л. Романова. - М., 1982.

21. Мерлин B. C. Темперамент // Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. - М., 1970.

22. Мерлин B. C. Очерк теории темперамента. - М., 1964. - 302с.

23. Наказ Леонгард К. Акцентуированные личности. - К.: Вища шк., 1982.

24. Небылицын В.Д. Избранные психологические труды / Под ред.Б. ФЛомова. - М., 1990.

25. Небылицын В.Д. Темперамент // Психология индивидуальных различий. Тексты / Под ред. Ю.Б. Гиппен-рейтера, В.Я. Романова. - М., 1982.

26. Немов МВС України від 28.07.2004 року № 842 "Про подальший розвиток служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України”

27. Немов Р.С. Психология Книга 1. - М., 1998. - С.394-401.

28. Немов Р.С. Психология. - М.: Просвещение, 1995.

29. Немов Р.С. Психология. - Том 1, М., Владос, 2003.

30. Немов Р.С. Психология. - Том 1, М., Владос, 2003.

31. Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. - М.: Просвещение,87.

32. Основи психології / За ред. О.В. Киричука, В.А. Ро-менця. - К.: Либідь, 1996.

33. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. - М., 1971.

34. Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяконов Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000.

35. Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяконов Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000.

36. Петровский А.В. Общая психология. - М.: Просвещение, - 1996.

37. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии: Учеб. пособие под общей ред.А. А. Крылова, С.А. Маничева. - СПб.: Питер, 2000. - 560с.

38. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. - Самара: Издательский Дом "БАХРАХ", 1998

39. Пряжников Н.С., Пряжникова Е.Ю. Психология труда и человеческого достоинства: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - М.: Издательский центр "Академия", 2003. - 480с.

40. Психология. // Словарь. Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. М.: Изд-во политической литературы, 1990.494 с.

41. Психология. Словарь. Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. М.: Изд-во политической литературы, 1990.

42. Психология индивидуальных различий. Тексты / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.Я. Романова. М.: Изд-во МГУ, 1982.

43. Психологія / За ред.Г.С. Костюка. - Київ: Радянська школа, 1988.

44. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология.С. - Пб., Питер, 1999.

45. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. М.: Просвещение, 1995.

46. Словарь справочник по психодиагностике. - 2-е изд., перераб. и доп. - СПб.: Питер, 2004. - 520 с.

47. Социальная психология.: Учебник для высших учебных заведений. - Аспект Пресс, 2001. - 378с. Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. - М., Изд-во Института Психотерапии. 2002 - 490с.

48. Социальная психология в трудах отечественных психологов / Сост. и общая редакция А.Л. Свенцицкого. - СПб: Питер, 2000. - 512с.

49. Щёкин Г. Организация и психология управления персоналом: Учеб. - метод. пособие. - К.: МАУП, 2002.

50. Эриксон Э. Теория психосоциального развития человека. - М., 1992.

Додатоки

Додаток А

Вираженість акцентуацій характеру в досліджуваній групі

Шкали	слабка вираженість	норма	схильність до акцентуації	акцентуація
	%	к-нтів	%	к-нтів	%	к-нтів	%	к-нтів
Демонстративність	59	29	35	17	6	3	---	---
Педантичність	84	41	10	5	2	1	4	2
Застрягання	24	12	39	19	31	15	6	3
Збудливість	65	32	29	14	4	2	2	1
Гіпертимність	10	5	39	19	29	14	22	11
Дистимічність	84	41	16	8	---	---	---	---
Тривожність	92	45	4	2	2	1	2	1
Циклотимічність	20	10	35	17	29	14	16	8
Екзальтованість	10	5	53	26	29	14	8	4
Емотивність	67	33	29	14	2	1	2	1

Додаток Б

Таблиця 4

Стилі спілкування у міжособистісних стосунках в досліджуваній групі

Шкали	низький ступінь (0-4)	помірний ступінь (5-8)	високий ступінь (9-12)	до патології (13-16)
	%	к-нтів	%	к-нтів	%	к-нтів	%	к-нтів
І - авторитарний	6	3	29	14	43	21	22	11
ІІ - егоїстичний	8	4	51	25	41	20	---	---
ІІІ - агресивний	6	3	73	36	20	10	---	---
ІV - недовірливий - скептичний	37	18	43	21	20	10	---	---
V - покірно-сором'язливий	20	10	51	25	27	13	2	1
VI - залежний - слухняний	10	5	47	23	39	19	4	2
VII - співпрацюючий - конвенціальний	---	---	33	16	63	31	4	2
VIII - альтруїстичний	8	4	39	19	43	21	10	5

Додаток В

Кореляційні зв'язки між шкалами

Шкали

Демонстративність

Педантичність

Застрягання

Збудливість

Гіпертимність

Дистимічність

Тривожність

Циклотимічність

Екзальтованість

Емотивність

Екстраверсія

Нейротизм

І

ІІ

ІІІ

IV

V

VI

VII

VIII

Демонстративність

?

Педантичність

?

Застрягання

?

Збудливість

?

Гіпертимність

?

Дистимічність

?

Тривожність

?

Циклотимічність

?

Екзальтованість

?

Емотивність

?

Екстраверсія

?

Нейротизм

?

І

?

ІІ

?

ІІІ

?

ІV

?

V

?

VI

?

VII

?

VIII

?

	- пряма кореляція
	- зворотна кореляція

Додаток Г

Особливості спілкування в залежності від типу акцентуації характеру

Тип акцентуації	Легкість встановлення контактів з людьми, особливості службового спілкування	Риси, які подобаються партнерам по спілкуванню	Риси, які не подобаються партнерам по спілкуванню і штовхають до конфлікту	Ситуації, в яких можливий конфлікт, хвороби, які можуть з'явитися	Область інтересів, найбільш цікава професійна діяльність
Гіпертимний	надмірна контактність, пожвавлена жестикуляція, мимовільне відхилення від теми; епізодичні конфлікти через недостатньо серйозне відношення до службових обов'язків; схильні засмучуватись з приводу зауважень оточуючих. рідко бувають ініціаторами конфліктів.	енергійність, потреба діяльності. ініціативність. оптимізм	легковажність, схильність до аморальних вчинків, дратівливість, прожектерство, несерйозне ставлення до обов'язків, в тому числі сімейних	умови суворої дисципліни, монотонна діяльність, вимушена самотність; частіше ніж в інших людей відзначаються випадки захворювання маніакально-депресивним психозом.	Робота, пов'язана із постійним спілкуванням, служба побуту, ігрові види спорту, театр, організаторська діяльність, схильність до зміни професії, місця роботи
Дистимічний	низький рівень контактності, небагатослівність, песимістичність, домосіди, їх гнітить весела компанія, в конфлікти вступають рідко	серйозність, висока моральність, добросовісність, справедливість	пасивність, сповільненість, неповороткість, відрив від колективу	ситуації, які вимагають бурхливої діяльності, зміна звичного способу життя, схильність до невротичної депресії, бувають випадки МПД	робота, яка не вимагає широкого кола спілкування
Циклоїдний	контактність циклічно змінюється (висока в період підвищеного настрою і низька в період пригніченого; у веселій компанії різко пожвавлюються, в серйозній - мовчазні, замкнуті.	в період підйому настрою проявляють себе як люди з гіпертимною активністю, в період спаду - з дистимною, відзначаються випадки МПД	інтереси залежать від циклу настрою. схильні до розчарувань в професії, нерідко міняють місце роботи.
Збудливий	низький рівень контактності, мовчазність, похмурість, по можливості улесливість та прислужливість, схильність до хамства, постійних конфліктів, не уникають суперечок з начальством, в сім'ї деспотичні та жорстокі	при відсутності приступу гніву добросовісність, любов до дітей, тварин	дратівливість, гарячкуватість, неадекватні спалахи гніву та злості з рукоприкладством, жорстокість, послаблений контроль за своїми діями (аморальна поведінка)	схильність до конфліктів, невротичних зривів, іноді в результаті діагностується психопатія	Фізична праця, атлетичні види спорту, через свою невживчивість часто міняють місце роботи
Застрягаючий	середня контактність, службова та побутова незговірливість, схильність до довготривалих чвар, в конфліктах найчастіше виступають як активна сторона	прагнення досягти високих показників у будь-якій справі, прояв високих вимог до себе, прагнення справедливості	образливість, підозрілість, мстивість, самонадіяність, ревнощі, роздуте до фанатизму почуття справедливості	несправедлива образа, перешкоди на шляху до досягнення честолюбних цілей, ситуація ревності, опер неймовірно високим вимогам. гіпертонія, інфаркти, неврастенія	Робота, яка дає відчуття незалежності та можливості проявити себе

Размещено на Allbest.ru