Куди можна звернутися. аби

- отримати паспорт, обміняти паспорт старого зразка, відновити загублений паспорт - в паспортно-візову службу у відділі внутрішніх справ за місцем проживання;

- отримати роз'яснення і необхідну соціальну допомогу - в органи соціального забезпечення при адміністраціях районних муніципальних утворень або до фахівців з соціальної роботи в сільрадах;

- отримати поліс обов'язкового медичного страхування - у відділі кадрів або у працівника, що відповідає за кадрову роботу для працюючих громадян або в уповноваженій страховій компанії для непрацюючих громадян:

- отримати роз'яснення і необхідну допомогу по питаннях працевлаштування і перенавчання - в органи трудової зайнятості населення;

- отримати роз'яснення по житлових питаннях - до фахівців з житлових питань адміністрацій районних муніципальних утворень.

Громадянам, що проживають на території даної області, можуть надаватися наступні види соціального обслуговування відповідно до положень федерального законодавства: соціальне обслуговування вдома, соціальне обслуговування в стаціонарних установах, надання тимчасового притулку, організація денного перебування в установах соціального обслуговування, матеріальна допомога, консультативна допомога, реабілітаційні послуги.

Порядок і умови надання соціального обслуговування в державній системі соціальних служб області встановлюються Урядом області.

Одержувачі державної соціальної допомоги

1. Державна соціальна допомога у вигляді щоквартального соціального посібника надається окремим категоріям малоімущих сімей і малоімущих самотньо проживаючих громадян, середньостатистичний дохід яких по незалежних від них причинах нижче за величину встановленого в області прожиткового мінімуму. Перелік категорій щорік встановлюється Урядом області.

2. Державна соціальна допомога у вигляді одноразової матеріальної допомоги (грошові виплати, натуральна допомога) надається громадянам, що знаходяться у важкій життєвій ситуації:

1) малоімущим сім'ям і малоімущим самотньо проживаючим громадянам, середньостатистичнй дохід яких по незалежних від них причинах нижче за величину встановленого в області прожиткового мінімуму;

2) обличчям, яким потрібна допомога на задоволення мінімальних потреб, у тому числі: що виявився без коштів для існування, постраждалим від стихійних лих, що звільнилися з місць позбавлення волі, не мають житла і що не має можливості працевлаштуватися протягом напівроку, виявився в інших обставинах, що об'єктивно порушують життєдіяльність громадянина (його сім'ї), які він (його сім'я) не може здолати самостійно.

Порядок встановлення розміру державної соціальної допомоги

1. Розмір щоквартального соціального посібника щорік встановлюється Урядом області.

2. Розмір і вигляд (грошові виплати і (або) натуральна допомога) одноразової матеріальної допомоги визначаються органом соціального захисту населення за місцем проживання заявника залежно від важкої життєвої ситуації, середньостатистичного доходу сім'ї або самотньо проживаючого громадянина якому необхідна допомога, реалізації можливостей самозабезпечення і інших чинників.

Звернення про призначення державної соціальної допомоги

1. Державна соціальна допомога може бути призначена громадянам за умови наявності у них реєстрації на території Вологодської області. виробленою в установленому порядку.

2. Державна соціальна допомога призначається на підставі заяви громадянина (далі - заявника) у письмовій формі від себе особисто (для самотньо проживаючих громадян) або від імені своєї сім'ї або заяви у письмовій формі опікуна, опікуна, іншого законного представника громадянина.

3. Заява про призначення державної соціальної допомоги подається в орган соціального захисту населення за місцем проживання (місцю перебування) громадянина. У заяві вказуються зведення про склад сім'ї, доходах і майні, що належить йому (сім'ї), на праві власності.

До заяви додаються довідка про склад сім'ї, довідки про доходи всіх членів сім'ї, включаючи заробітну плату, пенсії, посібники, аліменти, компенсації, інші виплати, зведення про здобуття державної соціальної допомоги у вигляді надання соціальних послуг, а також акт обстеження матеріально-побутового положення сім'ї або самотньо проживаючого громадянина, складений спеціалістами соціальних служб за місцем проживання (місцю перебування) заявника.

Для призначення державної соціальної допомоги у вигляді одноразової матеріальної допомоги до заяви додатково представляються документи, підтверджуючі наявність у заявника важкої життєвої ситуації.

Для призначення щоквартального соціального посібника до заяви додатково представляються документи, підтверджуючі право на його призначення.

Органи соціального захисту населення мають право проводити перевірки достовірності і повноти всіх представлених заявником відомостей для призначення державної соціальної допомоги.

Призначення і виплата державній соціальній допомозі

1. Заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається протягом 10 днів з дня звернення за її призначенням.

2. Рішення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні виноситься органом соціального захисту населення за місцем проживання (місцю перебування) заявника.

3. Щоквартальний соціальний посібник призначається з початку кварталу, в якому поступило звернення за його призначенням, але не раніше місяця настання обставин, що дають право на вказаний посібник, і виплачується протягом року, але не пізніше за місяць припинення цих обставин.

4. Повідомлення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні повинно бути у письмовій формі направлено заявникові органом соціального захисту населення не пізніше чим через 10 днів з дня звернення за призначенням державної соціальної допомоги.

При необхідності додаткової перевірки представлених заявником відомостей орган соціального захисту населення, що призначає державну соціальну допомогу, в зазначений термін письмово повідомляє заявника про проведення перевірки. В такому разі повідомлення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні повинно бути направлено заявникові не пізніше чим через 30 днів з дня звернення за призначенням державної соціальної допомоги.

5. Виплата щоквартального соціального посібника і надання одноразовій матеріальній допомозі здійснюються органом соціального захисту населення за місцем проживання (місцю перебування) заявника, що призначив державну соціальну допомогу.

6. Орган виконавчої державної влади області, що здійснює державну політику в сфері купа і соціального захисту населення, у виняткових випадках має право приймати рішення про призначення і виплату державній соціальній допомозі у вигляді одноразової матеріальної допомоги відповідно до встановлюваного їм порядку.

Відмова в призначенні державної соціальної допомоги

Орган соціального захисту населення має право відмовити в призначенні державної соціальної допомоги у випадках виявлення невірогідності і (або) неповноти відомостей, представлених заявником для призначення державної соціальної допомоги.

Відмова в призначенні державної соціальної допомоги може бути оскаржена в судовому порядку.

Обов'язки і відповідальність одержувачів державної соціальної допомоги

1. Громадяни, що звертаються за здобуттям державної соціальної допомоги, зобов'язані представляти достовірні відомості.

Заявник зобов'язаний сповіщати орган, яким призначений щоквартальний соціальний посібник, про зміни, що з'явилися підставою для призначення або продовження виплати йому (його сім'ї) вказаного посібника, відомостей про склад сім'ї, доходи і майно, що належить йому (його сім'ї), на праві власності протягом двох тижнів з дня настання вказаних змін.

Заявник несе відповідальність за повноту і достовірність представлених для призначення державної соціальної допомоги відомостей, а також своєчасність сповіщення про зміни в представлених відомостях відповідно до чинного законодавства. Організації несуть відповідальність за достовірність відомостей, що містяться у виданих ними документах відповідно до законодавства.

2. В разі встановлення невірогідності представлених відомостей заявник (його сім'я) позбавляються права на здобуття державної соціальної допомоги вирішенням органу соціального захисту населення. При цьому сума виплаченого соціального посібника (посібників), вартість виданої натуральної допомоги можуть бути повернені заявником добровільно або стягнуті в судовому порядку.

Додаток №2

Професійно-етичний кодекс соціального працівника пенітенціарної системи

Професійно-етичний Кодекс соціального працівника пенітенціарної системи заснований на етичних принципах соціальної роботи, прийнятих Міжнародною федерацією соціальних працівників, - МФСР (Осло, жовтень 1994р.), Міжрегіональною асоціацією працівників соціальних служб і відображає гуманістичні традиції, накопичені у вітчизняній і зарубіжній соціальній роботі, фундаментальні принципи захисту прав і свобод людини і громадянина. Кодекс складений з врахуванням етичних стандартів, визнаних міжнародним і вітчизняним професійним співтовариством.

Призначення Кодексу полягає в тому, аби позначити етичні орієнтири, відзначити основні дороги до ухвалення рішень в проблемних ситуаціях, звести до мінімуму ризик здійснення помилок в процесі професійної діяльності, а також захистити від можливих неправомірних претензій до соціальних працівників.

Кодекс покликаний консолідувати професійне співтовариство соціальних працівників пенітенціарної системи.

Етичні зобов'язання соціального працівника пенітенціарної системи перед своєю професією

Головною метою професійної діяльності соціального працівника є надання соціальній допомозі і підтримка будь-якому засудженому, потребуючому її. Співробітник соціальної служби покликаний підтримувати високі етичні стандарти своєї поведінки, виключаючи введення кого-небудь в оману, нечесні дії, чітко розрізняючи заяви і дії, зроблені їм як приватною особою і як представником професії, дотримуватися і розвивати цінності, знання і методологію професії, утримуючись від поведінки, яка порушує правила професійної діяльності.

Компетентність і професійне вдосконалення. Соціальний працівник докладає всі зусилля до того, аби стати і залишатися фахівцем-експертом в професійній практиці і виконанні своїх професійних обов'язків. Він має право вести роботу лише в рамках своїх компетенцій. Співробітник соціальної служби несе персональну відповідальність за якість роботи, яку він індивідуально виконує.

Соціальний працівник бере на себе відповідальність по попередженню можливості негуманної або дискримінуючої поведінки по відношенню до особи людейа.

Справедливість. Соціальний працівник порівнює свої вчинки з вищими стандартами професійної чесності:

а) протистоїть впливам і натискам, що зустрічаються на дорозі його професійної діяльності, неупереджено виконуючи свої професійні обов'язки;

б) не має права використовувати свої професійні стосунки в особистих цілях.

Пошана до професії. Соціальний працівник підвищує значущість, етику, знання, цілі своєї професії і зобов'язаний:

захищати і підсилювати гідність, чистоту професії і проявляти відповідальність і активність в дискусіях по вдосконаленню професії;

нести моральну відповідальність за діяльність професійного співтовариства, представником якого він є.

Контакти із зовнішнім світом. Соціальний працівник: всемірно допомагає засудженим, інформуючи і роблячи соціальну службу пенітенціарної системи доступною для тих, що всіх мають потребу;

привертає увагу громадськості, цивільних соціальних служб і засобів масової інформації до потреб соціальної служби кримінально-виконавчої системи, її досягнень і недоліків;

вкладає свій час, професійний досвід і знання в діяльність, сприяючу шанобливому відношенню до корисності, чистоти і компетентності своєї професії.

Розвиток знань. Соціальний працівник несе відповідальність за розвиток і повне використання професійних знань:

засновує свою практичну діяльність на професійних знаннях;

критично аналізує, оцінює і нагромаджує нові знання, що відносяться до його професії;

вносить свій вклад до розвитку знань в області системи служб соціальній допомозі населенню, ділиться з колегами практичним досвідом;

докладає зусилля до поліпшення обізнаності і утвореної суспільства в питаннях соціальної роботи.

Дослідницька робота. Фахівець в області соціальної роботи, провідний наукові дослідження, користується в своїй роботі етичними нормами дослідників:

дослідник чітко розуміє, які наслідки може мати ця робота для особи;

дослідницька робота проводиться на основі добровільності і інформованої згоди, отриманої від людейа, з повним дотриманням особистої свободи і гідності що беруть участь і правом відмови від участі в дослідницькій програмі на будь-якому її етапі;

захищає учасників експерименту від незаконного фізичного або душевного дискомфорту, розладу, небезпеки або приниження;

інформація, отримана про учасників дослідження за час його проведення, розглядається як конфіденційна.

Етичні зобов'язання соціального працівника пенітенціарної системи по відношенню до засуджених

Права і прерогативи, першочередність інтересів засуджених. Соціальний працівник прикладає максимум зусиль для виховання і розвитку самостійності з боку засудженого у вирішенні його особистих проблем. Соціальний працівник поважає право засудженого погоджуватися або відмовлятися від пропонованої допомоги після надання необхідній інформації.

Соціальний працівник зобов'язаний:

брати участь в боротьбі з будь-якими формами дискримінації засуджених, заснованими на знанні характеру досконалого злочину, національності засудженого, соціальному статусі в місцях позбавлення волі, віці, віросповіданні, сімейному стані, політичній орієнтації, наявності психічних розладів, фізичних недоліків, привілеїв, персональних характеристиках;

уникати зв'язків і стосунків, що йдуть на шкоду засудженим;

підтримувати стосунки із засудженими в рамках існуючого законодавства;

інформувати засуджених про ризик, права, можливості, обов'язки, пов'язані для них з соціальною службою;

взаємодіяти на користь людейа з офіційними особами, призначеними як захисники засудженого;

сприяти формуванню активної особової позиції самого засудженого, не допускаючи приниження гідності особи людейа формами що надається йому добродійній допомозі.

Соціальний працівник не повинен:

використовувати стосунки із засудженими у власних інтересах;

брати участь в заходах, що проводяться у виправній установі не пов'язаних з виконанням професійних обов'язків, оскільки це спричиняє за собою формування можливого негативного до нього відношення з боку засуджених;

залучати себе до будь-яких дій, що зменшують права засудженого, навіть якщо це робиться на його прохання;

Конфіденційність і право на особисте життя. Співробітник соціальної служби зобов'язаний поважати право людей на особисте життя і не поширювати інформацію, отриману в ході професійної соціальної допомоги.

Соціальний працівник зобов'язаний:

повністю інформувати людей про межі конфіденційності в даній ситуації, а також про цілі, для яких дана інформація може бути використана;

отримати згоду людейа, перш ніж друкувати, робити записи або дозволити якій-небудь третій інстанції спостерігати за його роботою;

повідомляти третіх осіб зведення, складові професійну таємницю, незалежно від згоди засудженого або його законного представника лише у випадках передбачених законом, і у випадках, коли у соціального працівника немає іншої можливості запобігти спричиненню серйозного збитку самому людейові або що оточує;

ставити засудженого в популярність про неминучість розкриття інформації.

Смерть засудженого не звільняє соціального працівника від обов'язку збереження професійної таємниці.

Етичні норми соціального працівника пенітенціарної системи по відношенню до своїх колег, керівника або керівної організації

У взаєминах з колегами, керівниками, керівною організацією головними етичними підставами служать чесність, справедливість, порядність, пошана до їх знань і досвіду, а також готовність передати і прийняти професійні знання і досвід.

Соціальний працівник:

поводиться з колегами на основі професійних інтересів і переконань;

створює і підтримує ситуації, етичні, професійно компетентні дії, що полегшують колегам;

виражає незгоди з думками, діями колег або критику в їх адресу об'єктивно і аргументовано;

підтримує позитивну репутацію колеги, що заміщається ним;

виконує функції експерта, керівника, інспектора, наставника по відношенню до колег доброзичливо і спокійно;

оцінюючи діяльність інших соціальних працівників, виконує цей обов'язок в делікатній, неупередженій манері на основі чіткий сформульованих критеріїв, а також знайомить їх з результатами цієї оцінки;

поводитися з людейами своїх колег уважно, веде їх справи з повною професійною віддачею;

активно перешкоджає практиці ганебних і некомпетентних колег, різного роду непрофесіоналів, що завдають збитку соціальному здоров'ю і благополуччю засудженого;

слід порадам і консультаціям колег і наставників, якщо вони служать інтересам справи;

бере участь у вдосконаленні політики пенітенціарної системи в області соціальної роботи серед засуджених, підвищенні ефективності взаємодії її служб.

Неетичними для соціального працівника є:

спроби завоювати собі авторитет шляхом дискредитації колег;

використання конфлікту між колегою і керівником в своїх інтересах і для зміцнення своєї позиції.

Етичні зобов'язання соціального працівника пенітенціарної системи перед суспільством

Співробітник соціальної служби пенітенціарної системи виявляє соціальні проблеми і повідомляє про них суспільство:

своїми діями розширює особові можливості всіх людей, з особливою увагою відносячись до збиткових груп і осіб;

підтримує пошану до різних культур;

сприяє об'єднанню різних соціальних служб у міру виникнення суспільної потреби в їх діяльності;

наполягає на змінах в політиці і законодавстві з метою поліпшення соціальних умов життя і підтримки соціальної справедливості, а також розвитку діяльності всіх соціальних інститутів;

Відповідальність за порушення кодексу професійної етики соціального працівника пенітенціарної системи

Соціальний працівник, що приймає даний кодекс, бере на себе зобов'язання слідувати цим правилам і нормам. Відповідальність за порушення кодексу професійної етики соціального працівника пенітенціарної системи визначається Статутом професійного співтовариства, що приймає даний Кодекс.

Додаток №3

Додаток №4