Вплив соціально-педагогічних технологій на мотиваційну сферу студентів з обмеженими можливостями в умовах ПТУ

Технологія соціально-педагогічної діяльності - це практична діяльність соціального педагога, яка характеризується раціональною послідовністю використання найрізноманітніших засобів, методів для досягнення результатів. Будь-яка технологія передбачає існування програми або алгоритму дій.

Програма 1:

Мета > Завдання > Зміст > Методи - Форми > Результат.

Програма 2:

Діагностика проблеми > Пошук вирішення > Розробка технології > Вирішення проблеми > Оцінка вирішення.

Впровадження технології в соціально-педагогічну діяльність дозволяє:

а) зекономити сили і засоби;

б) будувати соціально-педагогічну діяльність на науковій основі;

в) підвищити ефективність вирішення проблеми;

г) вирішити питання діагностики, профілактики, адаптації та реабілітації особистості (тобто соціалізувати особистість).

Пошуки необхідних технологій соціальної роботи з молоддю з особливими потребами та молодими інвалідами виявили одну з них, найбільш важливу і потрібну - стимулювання само- і взаємопідтримуючої діяльності батьків дітей-інвалідів й молодих інвалідів шляхом організації роботи з громадськими організаціями і неформальними об'єднаннями батьків та самих молодих інвалідів, і по-друге - волонтерська допомога.

Завдяки участі у цій роботі членів організацій стає доступним - разом з іншими структурами проводити спільні семінари і конференції; стимулювати і заохочувати діяльність громадських організацій, висвітлюючи їх діяльність в інформаційних матеріалах, запрошувати керівників громадських організацій для читання лекцій, проведення спільних консультацій з питань соціальної реабілітації інвалідів. Що стосується технологій волонтерської допомоги, слід зазначити, що, з одного боку молодь з особливими потребами навчається приймати допомогу від чужих людей, а з іншого - у процесі взаємодії з волонтером (а це, як правило, активні, доброзичливі, співчутливі люди) відбувається взаємообмін інформацією, думками, поглядами, почуттями. Завдяки активній взаємодії і спілкуванню з волонтерами і діти і молоді інваліди мають ширший доступ до надбань культури, інформації, довкілля, що загалом сприяє їх соціалізації. [ 19, с 99].

Волонтерська допомога дітям і молоді, яким встановлено інвалідність, по суті, вміщує в собі кілька функцій: посередницьку, комунікаційну, побутову, реабілітаційну, технічну, творчу. До цього процесу залучаються члени неформальних дитячих та юнацьких об'єднань, учні загальноосвітніх шкіл, студенти вищих навчальних закладів. У ході добровільної допомоги активізується процес спілкування, взаємообмін знаннями, інформацією, цінностями; волонтер допомагає підтримувати контакти між клієнтом і соціальним працівником та соціальною службою, налагоджувати і підтримувати міжособистісні стосунки з однолітками. Волонтери допомагають спеціалістам під час проведення занять і масових форм роботи, дитині - в оволодінні спеціальними навичками з різних видів художньої чи технічної діяльності, у домашніх справах, догляді і нагляді вдома, допомозі у пересуванні, прогулянках на повітрі тощо. На сьогодні одним із важливих питань залишається організація соціального патронажу сімей, котрі виховують дітей з особливими потребами, відповідно до Стандартних правил забезпечення рівних можливостей для інвалідів, що були прийняті резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 1993 році. Саме ці правила передбачають, що соціально-педагогічна робота повинна мати більш індивідуальний характер, групова - її поглиблювати, а масова - бути результатом всієї попередньої діяльності. Тому зараз слід підтримувати найбільш пріоритетні напрями соціально-педагогічної роботи, які забезпечують максимальну активність і самостійність інвалідів: активізація життєдіяльності за місцем проживання, створення центрів трудової діяльності, допомога в організації власного бізнесу, налагодження контактів з ровесниками. Окрім того, необхідно удосконалювати систему волонтерського руху, який має спиратися на мотивацію та індивідуальні можливості волонтерів, знання, уміння і навіть професіоналізм. Підготовка волонтерів має здійснюватись у кілька етапів з урахуванням їхнього віку, а також відповідних умінь та навичок у різних видах діяльності. Загальним принципом соціально-педагогічної роботи з людьми, з обмеженою життєдіяльністю повинен стати девіз, прийнятий Міжнародною організацією інвалідів: «Нічого для Вас без Вас», який свідчить про прагнення соціальних структур до активного залучення громадських організацій інвалідів до соціальної взаємодії.

Комплекс нейропсихологічних методик використовується у комплексі клініко - психологічного вивчення дитини - інваліда і проводиться з метою:оцінки стану зорового та слухового сприйняття, мовлення, мислення, уваги, пам'яті, які забезпечують можливість оволодіння елементарними шкільними навичками - читання, письмо, рахування;

За допомогою нейропсихологічних методик виявляється зв'язок порушення психічних процесів з певними системами головного мозку, які обумовлені загальними, неспецифічними розладами:

- виснаженість;

- порушення темпу та рухливості психічних процесів чи порушення довільності та цілеспрямованості пізнавальної діяльності;

- нестійкість довільної уваги та контролю.

Корекційна робота зі студентами - підлітками включає в себе такі етапи.

Сімейна діагностика:

1. з'ясування умов життя підлітка у сім'ї, сімейних проблем, конфліктів;

2. психологічний клімат у сім'ї ;

3. взаємовідносини між членами сім'ї;

4. відношення дорослих членів сім'ї до підлітка - інваліда, характер його виховання (гіперопіка, гіпоопіка, гармонійне виховання).

Психологічна підтримка дорослих членів сім'ї інваліда, знайомство з основами психологічних знань про закономірність розвитку , специфіки його виховання, особливостях підліткового періоду (як в індивідуальній, так і в лекційній формі):

1. медична модель (заходи з медичного супроводу з метою підтримки задовільного стану інваліда);

2. соціальна модель;

3. психологічна модель (надання психологічної допомоги);

4. правова модель (правових консультацій щодо захисту прав та інтересів ).

Сімейна соціально-психологічна корекція (за участю всіх членів сім'ї), допомога у вирішенні конфліктів, навчання раціональним засобам вирішення внутрішньосімейних проблем, реабілітація згідно індивідуальної програми силами фахівців та батьків.

Індивідуальна психологічна корекція особистості підлітка - студента (у формі індивідуальних чи групових психокорекційних занять):

1. діагностика та корекція психологічної картини хвороби, формування адекватного(гармонійного) відношення до неї;

2. психологічна діагностика стану емоційно - вольової сфери;

3. з'ясування рівня психологічної напруги, наявності та характеру невротичних реакцій;

4. просвітницькі бесіди: про себе; сім'ю; оточуючий навколишній світ; про здоровий спосіб життя, засоби гігієни; про особливості психосексуального розвитку(статеве виховання); про добро і зло (моральне виховання); про емоції та почуття, а також адекватні прояви емоційних реакцій;

5. тренінгові заняття;

6. морально-етичний моніторинг.

Психологічна діагностика стану емоційно - вольової сфери, наявності та характеру невротичних реакцій. Виявлення особливостей самооцінки (ступінь сформованості, адекватності).

Вивчення особливостей часової перспективи (напрям у минуле, фіксація на сьогоденні, напрям у майбутнє), діагностика мотивації досягнення, ступня цілеспрямованості(корекція часової перспективи, допомога у формуванні адекватної уяви та планів на майбутнє). [ 55, с 79].

Вивчення особливостей психологічного захисту.

Діагностика міжособистісних відносин, виявлення кола спілкування студента з особливими потребами, вивчення особливостей процесу спілкування: цілі, опосередковане спілкування, його зміст, формальні характеристики процесу спілкування (засоби, методи), ступінь розвитку навичок спілкування, рівень конфліктності у спілкуванні.

Психологічна діагностика особистості, вивчення системи життєвих цінностей, мотивів, установок( за допомогою проективних методик, анкет батьків, вихователів, вчителів - реабілітологів).

Напрямки психологічної корекції інвалідів-підлітків:

- психологічна корекція особистісних проблем, враховуючи особливості підліткового періоду;

- формування мотивацій її до спілкування та інтеграцію в соціум, навчання оцінювати свої здобутки;

- створення мотивації до активності та самостійності;

- формування свідомого відношення до планів на майбутнє, до свідомого обрання професії.

Характер соціально-педагогічної роботи з молоддю з особливими потребами випливає із специфіки життєдіяльності такої людини, а це, у свою чергу, впливає на індивідуалізацію форм і методів роботи. Так, молодь з обмеженими можливостями до соціальних взаємостосунків поступово включаються у процес інтеграції тільки разом із своїми батьками або під постійним контролем і наглядом соціального педагога. Молоді інваліди, які мають труднощі у процесі комунікації потребують спеціальної допомоги у сурдоперекладі, володінні спеціальними озвученими путівниками, слуховими апаратами, азбукою Брайля та застосування засобів альтернативного спілкування, які доступні людям з нормальним фізичним розвитком. Є ще одна група молоді, що має проблеми з самообслуговування і потребують догляду, допомоги, спеціальних пристосувань, а також формування таких якостей, що прискорюють процес їх адаптації та соціалізації: акуратність, охайність, самостійність, прагнення до взаємодії і співпраці. Молодим людям з обмеженнями орієнтації та витривалості необхідний сторонній постійний нагляд або догляд, інколи навіть медичного працівника. Для таких клієнтів особливо важливим є створення умов, за яких додержується певні вимоги і належний температурний режим, освітлення, кількість осіб у приміщенні.

Одним із важливих методів роботи з молодими інвалідами, є метод стимулювання прогресивної громадської думки стосовно формування в суспільстві позитивного і гуманного ставлення до цієї категорії молоді, їх сімей, створення атмосфери доброзичливості і розуміння їхніх проблем. Створення подібної системи досягається завдяки реалізації таких напрямів діяльності, як організація інформаційних кампаній з проблем інвалідності, проведення "круглих столів", конференцій, благодійних радіо- і телемарафонів, висвітлення проблеми у мас-медіа, реалізація волонтерських програм "Діти - дітям", "Молодь - інвалідам", "Разом з вами" та ін. [ 61, с 89].

Пошуки необхідних технологій соціальної роботи з дітьми з особливими потребами та молодими інвалідами виявили одну з них, найбільш важливу і потрібну - стимулювання само- і взаємопідтримуючої діяльності батьків дітей-інвалідів й молодих інвалідів шляхом організації роботи з громадськими організаціями і неформальними об'єднаннями батьків та самих молодих інвалідів, і по-друге - волонтерська допомога. Завдяки участі у цій роботі членів організацій стає доступним - разом з іншими структурами проводити спільні семінари і конференції; стимулювати і заохочувати діяльність громадських організацій, висвітлюючи їх діяльність в інформаційних матеріалах, запрошувати керівників громадських організацій для читання лекцій, проведення спільних консультацій з питань соціальної реабілітації інвалідів. Що стосується технологій волонтерської допомоги, слід зазначити, що, з одного боку молодь з особливими потребами навчається приймати допомогу від чужих людей, а з іншого - у процесі взаємодії з волонтером (а це, як правило, активні, доброзичливі, співчутливі люди) відбувається взаємообмін інформацією, думками, поглядами, почуттями. Завдяки активній взаємодії і спілкуванню з волонтерами і діти і молоді інваліди мають ширший доступ до надбань культури, інформації, довкілля, що загалом сприяє їх соціалізації.

Волонтерська допомога молоді, якій встановлено інвалідність, по суті, вміщує в собі кілька функцій: посередницьку, комунікаційну, побутову, реабілітаційну, технічну, творчу. До цього процесу залучаються члени неформальних дитячих та юнацьких об'єднань, учні загальноосвітніх шкіл, студенти вищих навчальних закладів. У ході добровільної допомоги активізується процес спілкування, взаємообмін знаннями, інформацією, цінностями; волонтер допомагає підтримувати контакти між клієнтом і соціальним працівником та соціальною службою, налагоджувати і підтримувати міжособистісні стосунки з однолітками. Волонтери допомагають спеціалістам під час проведення занять і масових форм роботи, дитині - в оволодінні спеціальними навичками з різних видів художньої чи технічної діяльності, у домашніх справах, догляді і нагляді вдома, допомозі у пересуванні, прогулянках на повітрі тощо. На сьогодні одним із важливих питань залишається організація соціального патронажу сімей, котрі виховують дітей з особливими потребами, відповідно до Стандартних правил забезпечення рівних можливостей для інвалідів, що були прийняті резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 1993 році. [ 51, с 146]. Саме ці правила передбачають, що соціально-педагогічна робота повинна мати більш індивідуальний характер, групова - її поглиблювати, а масова - бути результатом всієї попередньої діяльності. Тому зараз слід підтримувати найбільш пріоритетні напрями соціально-педагогічної роботи, які забезпечують максимальну активність і самостійність інвалідів: активізація життєдіяльності за місцем проживання, створення центрів трудової діяльності, допомога в організації власного бізнесу, налагодження контактів з ровесниками. Окрім того, необхідно удосконалювати систему волонтерського руху, який має спиратися на мотивацію та індивідуальні можливості волонтерів, знання, уміння і навіть професіоналізм. Підготовка волонтерів має здійснюватись у кілька етапів з урахуванням їхнього віку, а також відповідних умінь та навичок у різних видах діяльності. Загальним принципом соціально-педагогічної роботи з людьми, з обмеженою життєдіяльністю повинен стати девіз, прийнятий Міжнародною організацією інвалідів: «Нічого для Вас без Вас», який свідчить про прагнення соціальних структур до активного залучення громадських організацій інвалідів до соціальної взаємодії.[ 56, с 179].

Висновки до Розділу І

1. в ході роботи з теоретичною частиною ми вивчили літературу щодо проблем мотиваційної сфери людей з обмеженими можливостями в умовах отримання професійної освіти в нашому суспільстві, як виявилось вона недостатньо вивчена, проте в останні роки виникає все більше напрямків дослідницько-навчальної діяльності, особливо в сфері соціально-педагогічних технологій, які орієнтуються на цю категорію людей.

2. ми зробили висновки, що мотиваційна сфера особистості інваліда відрізняється від мотиваційної сфери здорової особистості, вона має свої особливості та шляхи розвитку, що зумовлює дещо інший шлях становлення у таких людей. Таким людям складніше себе ідентифікувати в соціальному середовищі, через свою фізичну несхожість з більшістю людей.

3. мотивація означає, що людина здатна навчатися, працювати, адекватно збудувати систему відносин з оточуючими, міняти свою поведінку відповідно до очікувань інших, досягати певних результатів в професійному та особистісному розвитку. Саме тому необхідно за допомогою соціально-педагогічних технологій розкривати якомога більше потенціал інвалідів на етапі навчання ПТУ, саме це сприятиме подальшій професійні та особистісній адаптації.

4. незважаючи на статус інваліда, людина з обмеженими можливостями здатна розвинути себе до рівня повноцінного громадянина, в допомогу цьому покликані різноманітні соціально-педагогічні технології.

Розділ ІІ. Дослідження мотиваційної сфери студентів з обмеженими можливостями

мотвація студент обмежений можливість

2.1. Етапи емпіричного дослідження активізації мотивації досягнення успіху та уникнення невдачі

Мета: експериментальна перевірка методики мотивації успіху та уникнення невдачі у студентів з обмеженими можливостями.

Об'єкт: мотивація успіху та мотивація уникнення невдачі у осіб з обмеженими можливостями.

Предмет: соціально-педагогічні умови мотивації успіху та уникнення невдачі у студентів з обмеженими можливостями до умов ВНЗ.

Н0: корекційні соціально-педагогічні програми з формування внутрішньої мотивації не впливають на рівень мотивації успіху та уникнення невдачі у студентів-інвалідів ПТУ.

Н1: участь у корекційній соціально-педагогічній програмі з формування внутрішньої мотивації активізує мотивацію успіху та зменшує мотивацію уникнення невдачі у студентів-інвалідів ПТУ.

В ході роботи ми ставимо такі завдання:

- підбір методики для вивчення рівня мотивації успіху та уникнення невдачі;

- проведення корекційної програми з підвищення мотивації успіху та уникнення невдачі у студентів з особливими потребами;

- дослідження рівня мотивації у студентів з обмеженими можливостями.

- кількісний і якісний аналіз отриманих результатів дослідження.

- розробка методики вивчення мотивації успіху та уникнення невдачі у студентів ПТУ з обмеженими можливостями.

Методи дослідження, які використані:

Теоретичні: вивчення та аналіз соціально-педагогічної та психологічної літератури з метою виявлення стану проблеми в науці методами бібліографування, анотування ;

Емпіричні: наукове спостереження, експеримент, психодіагностичні методи «Опитувальник Реана А. Мотивація успіху та страх невдачі».

Обробки даних: методика оцінки достовірності зсуву в значеннях досліджуваної ознаки математико-статистичного аналізу даних за допомогою Критерію знаків - G та Т - критерію Вілкоксона.

Дослідження активізації мотивації досягнення успіху та уникнення невдачі

В ході підготовчого етапу було виконано:

- визначення проблеми, постановка цілі, завдання;

- вибір виду дослідження;

- постановка об'єкта та предмета;

- створення гіпотез;

- постановка завдання;

- підбір досліджуваної вибірки;

- вибір діагностичної методики;

- вибір статистичної методики обробки даних дослідження;

- уточнення програми експерименту.

Експеримент включав в себе:

- тестування опитувальником Реана А. Мотивація успіху та страх невдачі на рівень мотивації досягнення успіху, уникнення невдачі до та після проведення корекційної програми з формування внутрішньої мотивації у студентів ПТУ з особливими потребами;

- проведення програми корекції;

- обробка попередніх даних;

- занесення даних до таблиць, схем, які наглядно їх демонструють.

Статистичний аналіз:

- статистична обробка - методика математико-статистичного аналізу даних Критерій знаків - G.

- підведення висновків.

Рекомендації.

Опис вибірки

Для дослідження були залучені студенти з інвалідністю віком від 15-ти до 18-ти років з різних професійно-технічних навчальних закладів міста Миколаєва, саме: Миколаївське державне вище училище культури, Вище професійне училище №1, Вище професійне училище №7, Вище професійне училище №21 .

Кількість загальної групи на двох етапах дослідження складала 30 чоловік. Для дослідження залучались студенти з обмеженими можливостями з нормальним розумовим розвитком, близько 40% - це люди з діагнозом ураження опорно-рухового апарату, ДЦП, 20 % - серцево-судинні захворювання, 20 % - астматичні, захворювання дихальних шляхів і ще 20 % - різноманітні хвороби ендокринної, травневої систем, а також вади зору. Не брались до уваги стать, вік, сімейний статус студентів. Для дослідження було використано опитувальник Реана А. Мотивація успіху та уникнення невдачі, який використовується у тестуванні здорових людей, проте в нашому випадку студенти з особливими потребами мали збережений інтелект, адекватне відношення до питань опитувальника, рівень соціалізації в нормі, що було підставою для проведення даних тестів на даній вибірці. На цій групі ми визначали вплив соціально-педагогічної технологій, а саме корекційної програми з формування внутрішньої мотивації у студентів ПТУ з фізичними обмеженнями, до якої входили: круглий стіл, корекційне заняття, 4 тренінги та індивідуальні консультування, на стан мотивації успіху та уникнення невдачі у студентів з обмеженими можливостями. Та мали змогу побачити, чи є ця програма ефективною у поліпшені стану мотивації у студентів з особливими потребами.

Опис методик

Опитувальник Реана А. Мотивація успіху та уникнення невдачі

Інструкція. Відповідаючи на нижче приведені питання, необхідно вибрати відповідь «так» чи ні». Якщо Ви утрудняєте з відповіддю, то пригадаєте, що «так» об'єднує як явне «так», так і «швидше так, чим немає». Те ж відноситься і до відповіді «немає»: він об'єднує явне «ні» і «швидше немає, ніж так».

Відповідати на питання слід швидко, не замислюючись надовго. Відповідь, яка перша приходить в голову, як: правило, є і найточнішим.

Обробка результатів:

За кожний збіг відповіді з ключем випробовуваному дається 1 бал. Підраховується загальна кількість набраних балів по кожній з двох шкал.

Якщо кількість набраних балів від 1 до 7, то діагностується мотивація на невдачу (боязнь невдачі).

Якщо кількість набраних балів від 14 до 20, то діагностується мотивація на успіх (надія на успіх).

Якщо кількість набраних балів від 8 до 13; то слід вважати, що мотиваційний полюс яскраво не виражений. При цьому можна мати на увазі, що якщо кількість балів 8,9,10 є певна тенденція мотивації на невдачу, а якщо кількість балів 12,13, є певна тенденція мотивації на успіх.

Мотивація на успіх відноситься до позитивної мотивації. При такій мотивації людина, починаючи справу, має на увазі досягнення чогось конструктивного, позитивного. В основі активності людини лежить надія на успіх і потребу в досягненні успіху. Такі люди звичайно упевнені в собі, в своїх силах, відповідальні, ініціативні і активні. Їх відрізняє наполегливість в досягненні мети цілеспрямованість.

Мотивації на невдачу відноситься до негативної мотивації. При даному типі мотивації активність людини пов'язана з потребою уникнути зриву, осуду, покарання, невдачі. Взагалі в основі цієї мотивації лежить ідея уникнення і ідея негативних очікувань. Починаючи справу, людина вже наперед боїться можливої невдачі, думає про шляхи уникнення цієї гіпотетичної невдачі, а не про способи досягнення успіху.

Люди, мотивовані на невдачу, звичайно відрізняються підвищеною тривожністю, низькою упевненістю в своїх силах. Прагнуть уникати відповідальних завдань, а при необхідності рішення надвідповідальних задач можуть впадати в полягання близьке до панічного. Принаймні. ситуативна тривожність у них в цих випадках стає надзвичайно високою. Все це, разом з тим, може поєднуватися з вельми відповідальним відношенням до справи.

G - критерій знаків.

Критерій знаків призначений для виявлення загального напряму зсуву досліджуваної ознаки. Він дозволяє установити, в яку сторону у вибірці в цілому, змінюються значення ознаки при переході від першого виміру до другого: змінюються показники в сторону покращення, чи, навпаки - в сторону погіршення чи послаблення. Критерій знаків використовується лише в тих випадках, коли можливо визначити ознаку якісно (наприклад зміну негативного відношення на що-небудь позитивне), так і в тих зсувах, в яких можуть бути кількісні зміни (наприклад, скорочення часу на виконання завдання після експериментального впливу). Зсуви, які є домінуючими називають типовими. Зсуви, які рідші і мають протилежний напрямок, називають нетиповими. Якщо значення показника переважають у більшості досліджуваних, то цей зсув ми будемо вважати типовим. Також існує можливість «нульових» зсувів, коли реакція не змінюється, або показники не підвищуються чи не понижуються і залишаються на попередньому рівні. Такі зсуви в критерії знаків виключаються з розгляду. При цьому кількість порівняльних пар зменшується на кількість таких нульових зсувів. Критерій знаків покликан визначити, чи не занадто багато спостерігається «нетипових» зсувів, щоб зсув в «типовому» напрямі вважати переважаючим? Чим менше «нетипових» зсувів, тим вірогідніше, що перевага зсуву в «типовому» напрямі є переважаючим.

- це кількість «нетипових» зсувів.

Чим менше , тим більше вірогідність, що зсув в «типовому» напрямку статистично достовірний.

Т - критерій Вілкоксона

Цей критерій застосовується в тих випадках, коли ознаки виміряні принаймні за шкалою порядку, і зсуви між другим і першим вимірами теж можуть бути впорядковані. Для цього вони повинні варіювати в достатньо широкому діапазоні. У принципі, можна застосовувати Т - критерій Вілкоксона і в тих випадках, коли зсуви приймають тільки три значення: -1, 0 і +1, але тоді критерій Т навряд додасть що-небудь нове до тих висновків, які можна б було одержати за допомогою критерію знаків. Ось якщо зсуви змінюються, скажімо, від -30 до +45, тоді має сенс їх ранжирувати і потім підсумовувати ранги.

Суть методу полягає в тому, що ми зіставляємо вираженість зсувів в тому і іншому напрямах по абсолютній величині. Для цього ми спочатку ранжируємо всі абсолютні величини зсувів, а потім підсумовуємо ранги. Якщо зсуви в позитивну і в негативну сторону відбуваються випадково, то суми рангів абсолютних значень їх будуть приблизно рівні. Якщо ж інтенсивність зсуву в одному з напрямів переважує, то сума рангів абсолютних значень зсувів в протилежну сторону буде значно нижчим, ніж це могло б бути при випадкових змінах.

Спочатку ми виходимо з припущення про те, що типовим зсувом буде зсув в напрямі, що частіше зустрічається, а нетиповим, або рідкісним, зсувом - зсув в напрямі, що більш рідко зустрічається.

2.2 Соціально-педагогічна програма розвитку мотиваційної сфери студентів з обмеженими можливостями

Мета програми - це формування мотивації успіху та уникнення невдачі у студентів з особливими потребами, Що в свою чергу буде сприяти більш успішній адаптації їх до умов соціуму.

Основні напрями програми:

1. Здійснення корекції розуміння свого положення і формування позитивної установки на майбутнє;

2. Корекція самооцінки і сприйняття себе як суб'єкта соціальних контактів;

3. Корекція відношення до оточуючих проблем і визнання їх як необхідних для кожної особи в період її становлення.

Задачі програми:

- створення умов для самопізнання і особового зростання студента, для формування мотивації успіху за допомогою психологічних тренінгів, програвання ситуацій, обговорень і комунікативних ігор;

- сформувати установку на успіх і бажання самостійно зробити крок в даному напрямі;

- дати можливість людині з особливими потребами побачити, а частково і реалізувати, способи задоволення потреб, визначених особливостями розвитку, одержати новий досвід, використовуючи метод контрасту між позитивним способом реалізації своїх потреб і негативним, підводячи обережно до вибору у власну користь, що не йде в розріз із загальноприйнятими нормами;

- підготувати студента-інваліда до ініціації, свого роду перевірці, випробуванню, створюючи при цьому комфортні умови для роботи, тобто створюючи атмосферу довір'я і творчості;

- допомогти в подоланні емоційних, поведінкових і комунікативних проблем, впливаючи на зростання позитивній самооцінці і позитивного ухвалення навколишніх його людей.

Учасники групи: студенти з обмеженими можливостями, які навчаються в ПТУ 15 - 18 років.

Кількість учасників групи: 30 чоловік.

Етапи корекційної програми:

І - Круглий стіл на тему: « Моє майбутнє - в моїх руках»;

ІІ - Тренінг на тему: « Що я хочу від життя?»;

ІІІ - Корекційне заняття «Як не боятися кроків уперед»;

ІV - Тренінг на тему: « Я - лідер !»;

V - Тренінг на тему: « Емоційна стійкість»;

VI - Тренінг на тему: « Я і світ»;

VII - Індивідуальне консультування психолога.

Корекційна програма проходила в таких формах роботи:

1. Діагностичний (дослідження мотивації успіху та уникнення невдачі Опитувальниками Реана А. ).

2. Організаційний - узгодження учасників, місця, часу та форм роботи.

3. Методичний - забезпечення необхідною теоретичною базою.

4. Інформаційний - підготовка та розповсюдження інформації щодо проблем навчання студентів з особливими потребами у вищих учбових закладах.

Методи, що використовуються в роботі:

1. мозковий штурм;

2. дискусія;

3. драматичні уявлення;

4. виступи;

5. ролеве моделювання;

6. обговорення;

7. групи навчання;

8. метод піктограм;

9. описи;

10. діагностичні методи: нагляд, анкетування, тестування, інтерв'ювання;

11. бесіда;

12. консультування.

Передбачуваний результат:

- поліпшення психо-емоційного самопочуття студента з особливими потребами;

- усвідомлення власної індивідуальності, ухвалення себе як особи, що уміє працювати над своїми недоліками;

- підвищення адекватної оцінки себе по відношенню до оточуючих людей та складних життєвих подій;

- уміння виробляти імунітет на зовнішні негативні дії;

- стабілізація емоційного стану і контроль власної поведінки адекватно ситуації;

- зменшення страху невдачі у власних діях;

- збільшення активності у пошуку нових ідей виходу зі складних ситуацій.

Примітка.

Матеріал пропонується з урахуванням вікового сприйняття даної категорії людей, може варіюватися, комбінуватися залежно від робочої групи і робочої ситуації в даній групі.

Програма розрахована на 7 практичних і 2 діагностичні заняття - всього 15 годин.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Круглий стіл на тему: « Моє майбутнє - в моїх руках»

Мета: розгляд проблем, з якими стикаються інваліди та обговорення, які сторони життя людей з такими проблемами потребують особливої уваги.

Були обговорені такі напрямки:

- емоційна скутість;

- трудова діяльність;

- стосунки з протилежною статтю;

- навчання у вищих учбових закладах;

- відносини з друзями та товаришами;

- підвищення соціальної активності людей з обмеженими можливостями в усіх життєвих сферах.

Тренінг на тему: « Що я хочу від життя?»

Мета: усвідомлення своїх можливостей і потенціалу та пошук ідей та шляхів для їх розкриття.

Завдання:

- навчитись відокремлювати головне від неголовного в оточенні;

- підштовхнути до розроблення плану власного життєвого сценарію;

- профорієнтація і її вплив на життя;

- усвідомлення пріоритетних напрямків особистого, професійного та творчого життя.

Корекційне заняття «Як не боятися кроків уперед»

Мета: усвідомлення своєї сили і унікальності, пояснення виникнення страху невдачі, навчання способам боротьби самостійно з цією проблемою.

Завдання колекційного заняття:

- ознайомлення студентів з особливими потребами про сутність страху невдачі;

- часткове зняття напруги у учасників шляхом виконання вправ;

- навчання вправам зняття тривоги.

Тренінг на тему: « Я - лідер »

Мета: створення комфортної психологічної атмосфери, настанови на взаємодію, виявлення наявних здібностей та акцент на їх розвитку.

Завдання:

- навчання взаємодії та згуртуванню з іншими людьми;

- навчання відстоювати власні позиції;

- розвиток здібностей лідерства;

- звільнення від страхів;

- вміння пошуку власних відповідей на питання.

Тренінг на тему: «Емоційна стійкість»

Мета: підвищення стрессостійкості. Зниження тривожності, дратівливості, агресивності і інших станів.

Завдання:

- усвідомити, від чого ж залежить успішність в тому або іншому почині;

- дізнатися про можливі стратегії вибору;

- з'ясувати сферу своєї найбільшої успішності;

- сприяти підвищенню упевненості в своїх силах, зміцненню відчуття власної гідності;

- навчитися виявляти область, в якій потрібна допомога від інших людей і просити про допомогу без збитку відчуттю власної гідності;

- з'ясувати особливість ситуацій, пов'язаних із стресом і непередбачуваним результатом;

- прояснити природу емоцій і навчитися ними управляти, усвідомлюючи їх «стан» і знімаючи зайву напругу.

Тренінг на тему: «Я і світ»

Мета: гармонійне співіснування з навколишнім середовищем, вимагати від нього і себе посильних завдань.

Завдання:

- вирішення проблеми головної ідеї життя;

- навчити поетапному вирішенню завдань життєвого сценарію;

- усвідомлення своєї індивідуальності;

- навчити доброзичливому, позитивному відношенню до оточення.

Індивідуальні консультації психолога

Мета: допомога студенті з обмеженими можливостями зняти тривогу та поліпшити настрій.

Завдання:

- отримання особистих даних, які б допомогли у проведенні дослідження;

- зрозуміти особистість студента, щоб краще шукати оптимальне вирішення його проблеми;

- вироблення оптимального вирішення правильних та ефективних висновків та рекомендацій.

2.3 Аналіз отриманих даних дослідження

Наше дослідження проходило в 2 етапи:

І - оцінка рівня мотивації успіху та уникнення невдачі у студентів з обмеженими можливостями до проведення з ними програми з підвищення рівня адаптації , ІІ етап - оцінка рівня мотивації успіху та уникнення невдачі після проведення цієї програми. Для основної діагностики було узять опитувальник Реана А. Мотивація успіху та уникнення невдачі.

Отримані дані по етапам, а також зсув, який виник після проведення програми, ми внесли до Таблиці 1, в якій указано кількість учасників та їх рівні мотивації на цих етапах.

Показники дослідження рівня мотивації студентів-інвалідів.

В нашому випадку зсув - це величина різниці між рівнями мотивації одного й того ж учасника «після» та «до» програми. А не навпаки. Величини зсувів даних показані в стовпчику Таблиці 1 з урахуванням знаків.

При підрахунку даних зсувів ми отримали:

За шкалою мотивації успіху:

1. Нульових - 0.

2. Позитивних (нетипових) - 4.

3. Негативних - 26.

4. Ненульових - 30.

За шкалою мотивацію уникнення невдачі:

1. Нульових - 4.

2. Позитивних - 24.

3. Негативних (нетипових) - 2.

4. Ненульових - 26.

Таким чином отримуємо, що більшість зсувів за шкалою мотивації успіху негативні. Тому саме негативні зсуви в цій шкалі ми вважаємо типовими. Тоді як за шкалою мотивації уникнення невдачі типовими мі вважаємо позитивні зсуви.

№ студента	Мотивація успіху	Мотивація уникнення невдач
	до	після	зсув	До	Після	зсув
1	8	10	- 2	10	15	+5
2	17	19	- 2	7	16	+9
3	14	16	+ 2	9	15	+6
4	9	13	- 4	11	13	+2
5	7	12	- 5	12	14	+2
6	6	16	- 10	16	16	0
7	13	11	+ 2	10	15	+5
8	15	10	- 5	13	15	+2
9	13	12	- 1	10	14	+4
10	6	9	- 3	10	10	0
11	7	9	- 2	16	10	-6
12	11	8	- 3	9	19	+9
13	9	17	- 8	14	16	+2
14	6	9	- 3	7	14	+7
15	13	15	- 2	8	13	+3
16	11	13	- 2	9	18	+9
17	9	11	- 2	10	14	+4
18	13	15	- 2	6	9	+3
19	16	19	- 3	14	8	-6
20	7	6	- 6	15	17	+2
21	8	7	- 1	10	16	+6
22	9	9	- 1	11	14	+3
23	14	10	+ 4	11	11	0
24	10	13	- 3	16	17	+1
25	15	13	- 2	13	15	+2
26	8	13	+ 5	15	17	+2
27	13	15	- 2	11	14	+3
28	10	6	- 4	9	9	0
29	16	10	- 6	10	6	-4
30	13	10	- 3	13	15	-2

Сума позитивних зсувів за шкалою мотивації успіху, а також сума негативних зсувів по шкалі мотивації уникнення невдачі вважатимуться у нас нетиповими і позначатимуться . Ця величина буде знаходитися на «вісі значимості».

Таблиця 1.

Оцінка статистичної достовірності відмінностей по критерію знаків виконується по таблиці в Додатку А. В ній в стовпчику, позначеному буквою п наведені величини типових зсувів, а в стовпчиках, які мають значення, які відповідають рівням значимості Р = 0,05 і Р = 0,01 - критичні величини. Вони позначаються як і з ними порівнюються отримані значення. Кількість типових зсувів позначається літерою n.

У нас за шкалою досягнення успіху n = 26.

За шкалою мотивації уникнення невдач n = 24.

для мотивації досягнення успіху у нас - 4.

для мотивації уникнення невдач - 2.

В таблиці критичних значень критерію знаків G для рівнів статистичної значимості - 5% і 1% або і див. Додаток 1 , знаходимо рівень достовірності відмінності результатів мотивації досягнення успіху - Таблиця 2.

Дані дослідження мотивації (Опитувальник А. Реана Мотивація досягнення успіху та уникнення невдачі).

Таблиця 2. Достовірність результатів мотивації досягнення успіху.

п	Р
	0,05	0,01
26	3	1

Це показуємо у вигляді стандартної формули:

Це означає, що при рівні значимості в 5%, сума нетипових зсувів не повинна перевищувати 3, а при рівні значимості в 1% - 1 .

В нашому випадку за шкалою мотивації успіху сума позитивних (нетипових) зсувів дорівнює 2.

Тобто = 2. Будуємо «вісь значимості мотивації успіху »:

Мал.1. Вісь значимості мотивації досягнення успіху .

Як ми бачимо менше , тобто в результаті програми з підвищення адаптації, мотивація досягнення успіху у досліджуваних студентів підвищилась статистично достовірно, але і не потрапило в зону значимості, тому ми не можемо в даному випадку стверджувати, що зсув рівня мотивації статистично значний.

В таблиці критичних значень критерію знаків G для рівнів статистичної значимості - 5% і 1% або і див. Додаток А , знаходимо рівень достовірності відмінності результатів мотивації уникнення невдач - Таблиця 3.

Таблиця 3. Достовірність результатів рівня уникнення невдачі.

п	Р
	0,05	0,01
12	2	1

У вигляді стандартної формули це виражається так:



Це означає, що при рівні значимості в 5%, сума нетипових зсувів не повинна перевищувати 2, а при рівні значимості в 1% - 1.

В нашому випадку за шкалою мотивації уникнення невдачі сума позитивних (нетипових) зсувів позитивних (нетипових) зсувів дорівнює 1.

Тобто = 1.= 1 співпало з критичним значенням зони значимості для 1 %. Будуємо «Вісь значимості мотивації уникнення невдачі »:

Мал.2. Вісь значимості мотивації уникнення невдачі .

З огляду на отримані результати можна стверджувати, що зсув рівня мотивації уникнення невдачі статистично значний на 1% рівня. Тобто в результаті корекційної програми вісь значимості мотивації уникнення невдачі досліджуваних студентів зменшилась статистично достовірно.

Для того щоб перевірити достовірність отриманих значень зсуву мотивації успіху ми використали та отримати підтвердження гіпотези Н1 про те, що участь у корекційній соціально-педагогічній програмі з формування внутрішньої мотивації активізує мотивацію успіху та зменшує мотивацію уникнення невдачі у студентів-інвалідів ПТУ, мі використали методbre оцінки достовірності зсуву в значеннях досліджуваної ознаки математико-статистичного аналізу даних за допомогою Т - критерію Вілкоксона.

В нашому випадку зсув - це величина різниці між рівнями мотивації успіху одного й того ж учасника «після» та «до» програми. А не навпаки. Величини зсувів даних показані в стовпчику Таблиці 4 з урахуванням знаків, також в даній таблиці показані рангові номера та сума всіх рангів за критеріем Т- Вілкоксона.

Показники дослідження рівня мотивації успіху студентів-інвалідів.

Таблиця 4.

№ студента	Шкала мотивації успіху	Різниця	Абсолютне значення різниці	Ранговий номер різниці
	До	Після
1	8	10	- 2	2	2
2	17	19	- 2	2	2
3	14	16	+ 2	2	2
4	9	13	- 4	4	4
5	7	12	- 5	5	5
6	6	16	- 10	10	10
7	13	11	+ 2	2	2
8	15	10	- 5	5	5
9	13	12	- 1	1	1
10	6	9	- 3	3	3
11	7	9	- 2	2	2
12	11	8	- 3	3	3
13	9	17	- 8	8	8
14	6	9	- 3	3	3
15	13	15	- 2	2	2
16	11	13	- 2	2	2
17	9	11	- 2	2	2
18	13	15	- 2	2	2
19	16	19	- 3	3	3
20	7	6	- 6	6	6
21	8	7	- 1	1	1
22	9	9	- 1	1	1
23	14	10	+ 4	4	4
24	10	13	- 3	3	3
25	15	13	- 2	2	2
26	8	13	+ 5	5	5
27	13	15	- 2	2	2
28	10	6	- 4	4	4
29	16	10	- 6	6	6
30	13	10	- 3	3	3
Сумма 111

При підрахунку даних зсувів ми отримали 4 нетипових зсува, в нашому випадку - це позитивні зсуви. Сума цих нетипових зсувів і складає емпіричне значення критерію Т - Вілкоксона:

Де - рангові значення зсувів з більш рідкими, нетиповим знаком.

Тоді в нашому випадку буде:

Tэмп = 2+2+4+5 = 13;

За таблицею значень критерію Т- Вілкоксона (Додаток Е) визначаємо критичні значення для п = 30.

Tкр =

Будуємо вісь значимості:



Мал.3. Вісь значимості мотивації досягнення успіху .

В нашому випадку емпіричне значення Т потрапляє в зону значимості:

Tемп T кр

Переформулюємо отримані результати мотивації уникнення невдачі і мотивації досягнення успіху в термін статистичних гіпотез: оскільки перевага типово негативного напрямку зсуву в даних випадках не випадкова, то відповідно може бути прийнята гіпотеза Н1, про підвищення мотивації успіху та зменшення мотивації уникнення невдачі при участі студентів-інвалідів у програмі з підвищення рівня мотивації досягнення успіху та зниження мотивації уникнення невдачі . А гіпотеза Н0 про те, що соціально-педагогічна програма з підвищення рівня мотивації досягнення успіху та зменшення мотивації уникнення успіху не впливає на рівень мотивації уникнення невдачі у студентів-інвалідів відхиляється.

2.4 Рекомендації педагогічним працівникам, які працюють у ВНЗ зі студентами-інвалідами

При роботи зі студентами-інвалідами в умовах вищого навчального закладу, працівники, зокрема педагоги-викладачі мають пам'ятати та дотримуватись таких принципів роботи:

1 Адекватності змісту та форм роботи реабілітаційно-педагогічної підтримки цільовим установкам та умовам професійно-освітньої діяльності людей з обмеженими можливостями;

2 Дотримуватись принципу актуалізації реабілітаціойно-педагогічних засад керівництва професійно-педагогічної діяльності інвалідів на всіх його рівнях;

3 Опиратися на інтегративний (змішаний) студентський колектив інвалідів та осіб, які не мають особливих потреб;

4 Зосереджувати увагу на особисту ціле направлену активність інвалідів в професійно-освітній сфері;

5 Враховувати індивідуально-педагогічні характеристики реабілітаційного потенціалу студентів з особливими потребами;

6 Бути спрямованими на різнобічну соціальну реабілітацію інвалідів;

7 Дотримуватись принципу неперервності реабілітаційно-педагогічної підтримки інвалідів в рамках навчально-педагогічного процесу;

8 Здійснювати реабілітаційно - педагогічну підтримку інвалідів спільно з їх медичною і технічною реабілітацією.

9 В зв'язку з певними особливостями в психічному стані, який відображується на навчальній діяльності студентів з особливими потребами, здатності вистроювати відносини всередині студентського колективу, з іншими педагогами та працівниками ПТУ, можуть виникати різноманітні конфліктні ситуації. Подібні відмінності від більшості студентів не мають сприйматися негативно та дискримінуватися.

10 Разом з інклюзивною освітою для студентів-інвалідів паралельно потрібно створювати різноманітні реабілітаційні програми, покликані поліпшувати їх психологічний, фізичний та соціальний стан. Подібні програми мають включати в себе роботу в соціо-середовищі, направлену на соціально-педагогічну, соціально-педагогічну, соціокультурну та соціо-побутову адаптації.

11 Важливе місце має займати інформування таких людей про їх можливості під час отримання вищої освіти, реабілітаційні заходи, які проводяться в начальному закладі та поза нього.

12 Методом підвищення мотивації досягнення успіху та уникнення невдачі у таких студентів можуть виступати різноманітні соціально-педагогічні технології. Тому необхідно частіше проводити форми роботи, що сприяють:

- Забезпеченню психологічного захисту учнів на уроках;

- Різноманіттю активних форм діяльності, що дозволяє підтримувати продуктивний темп засвоєння професійних знань;

- Виконувати індивідуальний підхід до студента;

- Розвиток навичок рефлексії та навичок у студентів з особливими потребами;

- Налагоджувати контакт студента та учителя, створити емоційно-довірливий фон взаємовідносин.

Повноцінна учбово-професійна мотивація повинна включати і пізнавальні процеси, і широкі соціальні мотиви навчання, і мотиви досягнення, але індивідуальність кожної людини проявляється в домінування певного з указаних мотивів в середині учбової діяльності. Саме поєднання декількох потреб дозволяє студенту-інваліду включитись в учбовий процес в якості суб'єкту діяльності, що виражається в усвідомленому формуванні сподівань та цілей.

Висновки

1 В ході дослідження ми проаналізували літературу з проблем мотивації сфери особистості, узагальнили основні підходи до визначення поняття «мотивація».

2 Ми провели обробку документації навчального закладу, а саме - ПТУ № 22 м. Миколаєва, також була проведена робота з особистими картами студентів зі статусом інвалідності;

3 Досліджуючи проблему мотиваційної сфери людей з обмеженими можливостями ми вивчили літературу про умови отримання професійної освіти такими людьми в нашому суспільстві, як виявилось вона недостатньо вивчена, проте в останні роки виникає все більше напрямків дослідницько-навчальної діяльності, особливо в сфері соціально-педагогічних технологій, які орієнтуються на цю категорію людей.

4 Ми зробили висновки, що мотиваційна сфера особистості інваліда відрізняється від мотиваційної сфери здорової особистості, вона має свої особливості та шляхи розвитку, що зумовлює дещо інший шлях становлення у таких людей. Таким людям складніше себе ідентифікувати в соціальному середовищі, через свою фізичну несхожість з більшістю людей.

5 Нами було проведено теоретичний аналіз сучасних соціально-педагогічних технологій роботи з людьми з обмеженими можливостями;

6 Соціально-педагогічні технології в роботі зі студентами-інвалідами покликані налагодити здатність навчатися, працювати, адекватно будувати систему відносин з оточуючими, міняти свою поведінку відповідно до очікувань інших, досягати певних результатів в професійному та особистісному розвитку. За їх допомогою є можливість розкривати якомога більше потенціал інвалідів на етапі навчання ПТУ, саме це сприятиме подальшій професійні та особистісній адаптації.

7 Нами була проведена експериментальна перевірка впливу соціально-педагогічних технологій на мотиваційну сферу студентів з інвалідністю, саме: вплив соціально-педагогічної програми розвитку мотиваційної сфери, яка включала в себе групові та індивідуальні форми роботи на мотивацію уникнення невдачі та мотивацію успіху.

8 В ході експериментального дослідження було виявлено, що під впливом соціально-педагогічних технологій рівень мотивації досягнення успіху підвищився у 26 з 30 піддослідних, тоді як рівень мотивації уникнення невдачі зменшився у 24 з 30 піддослідних студентів з особливими потребами.

9 Отримані дані дали змогу стверджувати, що гіпотеза : Н0 «участь у корекційній соціально-педагогічній програмі з формування внутрішньої мотивації активізує мотивацію успіху та зменшує мотивацію уникнення невдачі у студентів-інвалідів ПТУ» підтвердилась.

10 На основі вивченої проблеми та отриманих даних дослідження нами було складено рекомендації педагогічним працівникам щодо особливостей роботи зі студентами з особливими потребами в умовах ПТУ.

Література

1. Агаджанян Н.А. Адаптація і резерви організму. - М.: Фізкультура і спорт, 1983. - 176 с.

2. Адлер А. Понять природу человека. - СПб., 1997. - 255 с.

3. Айшервуд М.М. Повноцінне життя інваліда. -М.: Педагогіка, 1991. - 243с.

4. Аксенова Л.І. Спеціальна педагогіка: Навчань. допомога для студ. вищ. пед. навч. закладів / Л.І. Аксенова, Б.А. Архипов, А.И. Стереотип. - М.: Видавничий центр "Академія", 2002 - 347с.

5. Александровский Ю.А. Стан психічної дезадаптації і їх компенсація (прикордонні нервово-психічні розлади). - М., 1976. - 272 с.

6. Ананьев Б.Г. Избраные психологические труди 1 т. - М., 1980. - 345с.

7. Андреева Д.А. Про поняття адаптації. Дослідження адаптації студентів до умов навчання у вузі // Людина і суспільство, Вип. XI-II. - Л., 1973. - З. с 25-27.

8. Андрєєва Р. М. Соціальна психологія. - М: ACT, 1988. - 385 с.

9. Ахметов Т. И. Психотерапія в особливих станах свідомості. - М.: Фоліо, 2001. - 766 с.

10. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.,1988. Балл Г.А. Поняття адаптації і його значення для психології особи // Питання психології. - 1989. - №1. - 92 - 100 с.

11. Безпалько О., Еделъ С. Підготовка волонтерів до роботи з дітьми обмежених функціональних можливостей / Методичні рекомендації. // За ред. А. Й. Капської. - К/. НПУ імені М.П. Драгоманова, 2001. - 412 с.

12. Белякова і др.; Під ред. Н.М. Назарової. - 2-е вид., Березин Ф.Б. Психічна і психофізіологічна адаптація людини. - Л., 1988. - 270 с.

13. Бітянова М. Р. Соціальна психологія. - М.: ЕКСМО-ПРЕСС, 2001. - 576 с.

14. Бурлачук Л. Ф. Морозов З. М. Словар - довідник з психологічної діагностики. - Київ, 1989. - 199 с.

15. Выготський Л.С. Педагогическая психология. - М., 1991. - 211 с.

16. Выготський Л.С. Дефектология - М., 1991. - 140 с.

17. Гапонова С.А. Особливості адаптації студентів вузів в процесі навчання Психол. журнал. - 1994. - Т.15, №3. - З. 131-135.

18. Готтсданкер Р. Основи психологічного експерименту. - М.: МГУ, 1982. 235 с.

19. Грачев Л.К. Програма соціальної роботи з сім'ями, що мають дітей-інвалідів // Соціальне забезпечення. - 1995. №9, - 34-36 с.

20. Головаха С.И. Жизненая перспектива и социальное самоопредиление молодежи - К., 1988 - 400 с.

21. Давыдов В.В. Принцип развития в психологии // Вопросы философии №2, 1981. Дворянчикова, И.А. Сім'я інваліда в соціальній структурі суспільства [Електронний ресурс]: Дисертація кандидата соціологічних наук: 22.00.04. - М.: РГБ, 2003 - 346с.

22. Дементьева Н.Ф., Багаева Г.Н., Исаева Т.Н. Соціальна робота з сім'єю дитини з обмеженими можливостями. - М., 1996. - 225 с.

23. Дементьева Н.Ф., Устинова Э.В. Формы и методы медико-социальной реабилитации нетрудоспособных граждан. -М., 1991, - 135 с.

24. Ершова Н.Г. Методичні аспекти педагогічного супроводу учбово-виховного процесу в період адаптації студентів до навчання у вищій школі // Теорія і практика фізичної культури. - 2000. - №5. - 14 -17 с.

25. Эльконин Д.Б. Детская психология. - М., 1960. - 144с.

26. Эриксон Э.Г. Идентичность: юность и кризис - М, 1996.- 150 с.

27. Эриксон Э.Г. Детство и общество - СПб., 1996. - 211 с.

28. Завьялова Е.К. Психологічні механізми соціальної адаптації людини Вісник Балтійської педагогічної академії./СПб.2001, вып.40, 12-17 с.

29. Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (1991) - 45 с.

30. Закон України "Про охорону праці" (1992) - 17с.

31. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків, на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" від 23.09,1999 р. № 1105-ХІV; - 24 с.

32. Запорожець А.В. Проблемы онтогенеза психики. - М., 1988. - 148 с.

33. Казміренко В.П. Програма дослідження психо-соціальних чинників адаптації молодої людини до навчання у ВНЗ та майбутньої професії // Практична психологія та соціальна робота. №6. 2004. - 314 с.

34. Коломінський Н.Л. Соціально-психологічні проблеми підготовки фахівців до професійної діяльності. // Наука і освіта №3. 2004. 33-24 с.

35. Кон И.С. Психология ранней юности - М., 1992. - 164с.

36. Концепція державної системи професійної орієнтації населення, ухвалена постановою Кабінету міністрів України 27.01.1994 р. № 48; - с 19.

37. Крайг Г. Психологія розвитку - СПб., Питер 2000. - 145 с.

38. Ладикова Б.А., В.Н. Социально-психологические проблемы инвалидов//Человек: его сущность, развитие и проблемы. Вып. 1/Под ред. Кукушина В.С. Ростов н/Д., 2000 - 221с.

39. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. - М.,1981. - 179 с.

40. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Политиздат, 1981. - 167 с.

41. Ліфарева Н.В. Психологія особистості. - К.: Центр навчальної літератури, 2003 - 155 с.

42. Маслоу А. Психология бытия. - Пер. с анг. - К.: Ваклер, 1977 - 241 с.

43. Маллер А.Р. Педагог и семья ребенка-инвалида // Дефектология.-- 1995. -- Возможности реабилитации детей с умственными и физическими ограничениями средствами образования. -- М., 1995 - 44-46 с.

44. Майерс Д. Соціальна психологія. - СПб Питера.: 2007. - 794с.

45. Мастюкова Е.М., Москвина А.Г. Вони чекають нашої допомоги. - М.: Педагогіка, 1991 - 154 с.

46. Мардахаєва Л.В. М.Т.Р.С.П.: Навчань. допомога для студ. вищих. навчань. закладів / Б.Н. Алмазів, М.А. Беляєва, Н.Н. Бессонова і др.; Під ред. М.А. Галагузової, Л.В. Мардахаєва. - М.: Видавничий центр "Академія", 2002. - 234с.