Прояви агресивності молодших школярів

Інструкція: „ Намалюй, будь ласка, як можна краще дім, дерево та людину ”. На всі уточнюючі питання дитини слід відповідати, що вона може малювати так, як їй заманеться. Само виконання тесту складається з 2 частин: процесу малювання і бесіди після нього.

Для аналізу малюнків використовуються три аспекти оцінки - деталі малюнків, їх пропорції і перспектива. Для експрес-оцінки агресивності дитини, та інших видів розладів поведінки в практиці використовують таблицю симптомокомплексів агресивності в тесті . Цих симптомокомплексів чотири, вони також вимірюються в балах, і кожен симптом має певну кількість балів:

Отже, з отриманих результатів, які приведені в таблиці, можна зробити висновок про середній рівень агресивності у більшості дітей. Але певні прояви агресивних реакцій є у багатьох. Діти потребують поваги до себе, свого „ Я ”, прагнуть безумовної любові, не „ за щось ”, а „ навпаки ”, мають потребу в самовираженні, захисті від негативних впливів середовища, і захищають себе так, як можуть, що і є поштовхом до негативної поведінки, ворожості, та агресивності.

Таблиця 4.

5. Шкала прямої та непрямої агресії К. Б`єрквіста.

Шкільникам пропонують вказати, як веде себе кожен з однокласників, якщо він посварився зі шкільним товаришем, або сердиться на нього. Відповіді оцінюються за п`ятибальною шкалою: 0 - „ ніколи ”, 1 - „ рідко ”, 2 - „ іноді ”, 3 - „ доволі часто ”, 4 - „ дуже часто ”; Ця методика використовується для оцінки рівня того чи іншого типу агресії у кожного учня в класі. Всі отримані результати даної методики було зафіксовано в таблиці, в наступній формі:

Таблиця 5.

Отримані результати за цією методикою дозволяють нам стверджувати про наявність у певних дітей дещо завищеного рівня агресивності, яка проявляється в різних формах, але найбільш в фізичній. Діти намагаються образити, побити, штовхнути один одного. На другому місці - непряма форма агресії - діти підговорюють один одного, пліткують, кажуть про інших погане, тощо. Це говорить про невміння контролювати свої емоції, свій гнів. Діти не знають як правильно реагувати на певні речі, не вміють спрямовувати негативні емоції в конструктивному напрямку.

2.2 Аналіз отриманих результатів

Отже, на основі отриманих результатів діагностики по п`ятьом методикам дозволили диференціювати поведінку дітей по вище перелічених шкалах і співвіднести прояви видів агресії у дітей з високим , низьким і середнім рівнем агресії. По кількісних даних можна бачити, що дітям з високим рівнем агресивності притаманна поведінка, яка включає фізичну агресію. Вони використовують в своїй поведінці заборонені методи і ті, що караються по відношенню до однолітків. Для них характерна активна невербальна пряма агресія, активні вербальні і невербальні дії, спрямовані на предмети. Слід також відмітити, що цим дітям не характерна готовність до компромісу та співробітництву. Вони не в змозі дотримуватися правил гри, підтримувати інших. При підсиленні конфлікту частіше піддаються гніву, відсутній самостійний контроль за власними діями.

Діти ж з низьким рівнем агресії здатні приймати до уваги думку інших, розпитувати про причину конфлікту, рефлексувати почуття іншого.

2.3 Рекомендації

„У відношенні агресивності, як і інших проблем, важливо дотримуватись сталості відносно меж дозволеного і недозволеного. Це - частина довгострокової тактики заохочення дитини до інших форм вираження сильних емоцій. Негайні дії дорослих після агресивної реакції дитини будуть більш правильними і ефективними, якщо їх обмислювати в спокійний час, адже при розгортанні подій розмірковувати вже ніколи. Особливе значення в приборкані дитячої агресивності має те, що реакція дорослих повинна бути краткою і точною ”. - І.А. Фурманов (2006).

Отже, при проявах фізичної агресії, Фурманов, враховуючи психологічний ризик, пов`язаний з застосуванням батьками тілесних покарань, рекомендує наступні „ неагресивні ” моделі дисциплінарного впливу:

1. Терпіння. Тут потрібна витримка.

2. Пояснення. Слід пояснити дитині чому її поведінка неправильна, робити це треба максимально кратко.

3. Відволікання. Треба постаратися запропонувати дитині що-небудь більш цікаве, ніж те, що йому зараз хочеться.

4. Повільність. Не треба спішити карати дитину. Раптом вчинок повториться.

5. Нагороди. Краще схвалити дитину за хорошу поведінку. Це збудить в ній бажання ще раз почути похвалу.

6. Жарти. Рекомендується іноді пожартувати з приводу покарання і навіть придумати яку - небудь гру, щоб дитина теж мала привод покарати „ винуватого ” батька. Дуже важливо дати дитині можливість відчути, що і батьки підпорядковуються тим самим правилам поведінки. В цьому випадку дитина буде менш сердитися, коли буде покараний за порушення правил.

Вербальна агресія.

Повна профілактика бранних слів неможлива з тієї причини, що діти живуть в соціумі і не застраховані від впливу середовища. Але вплинути на них можливо, як вважає Е. Фромм, якщо порекомендувати батькам наступне:

1.Не сваріть дитину, не погрожуйте, що будете сварити її, якщо вона буде говорити бранні слова.

2. Постарайтеся зробити так, щоб вона була як можна більш відкрита з вами. Це дозволить безпосередніше висловлюватися в вашій присутності, і тоді те, чому вона навчиться вона скаже вам, а не при сторонніх.

3. Здивуйте дитину - це найкращий спосіб вплинути на неї. Коли вона стане говорити бранні слова, віднесіться до цього спокійно, м`яко добродушно.

4. Поясніть дитині, що говорити бранні слова так само неприйнятно, яке відригувати за столом чи не вибачитися в потрібний момент. Але поясніть це коротко, не караючи її.

5. Якщо станеться, що в дитини вирветься бранне слово при сторонніх, кратко вибачтеся за неї і одразу ж змініть тему розмови.

В якості профілактики непрямої агресивної поведінки психологи рекомендують:

1. Як можна м`якіше проявляти своє незадоволення та роздратування. Якщо дитина захоче що-небудь зламати, або навіть зламає в чужому домі, слід принести вибачення при дитині, пояснити їй, чому і батьки і всі інші не схвалюють її вчинок, запропонувати їй яке-небудь заняття, а при необхідності увести додому.

2. Не можна силою примушувати дитину до покорення з тієї причини, що ця тактика може викликати у неї прагнення ще більше ламати.

3. Допомога дитині в адаптації до оточуючих обставин і дорослих напевне зменшить її бажання ламати і руйнувати.

4. Більша участь в її житті - з точки зору дитини, а не з батьківської - дозволить їй почуватися коханою і бажаною. Чим більш впевненою стане дитина, тим менш вона буде відчувати гнів, заздрощі, тим менш в ній залишиться егоїзму.

5. Дуже корисно кожен раз пропонувати дитині усунути спричинений нею розгром. Найчастіше слідує відмова, але коли-небудь дитина може і відгукнутися на слова: „ Ти вже достатньо великий і сильний, щоб створити безлад, тому я впевнена, що ти допоможеш мені прибратися ”.Якщо прибирання призначається як покарання або дитину змушують допомагати, це навряд чи змінить руйнуючу поведінку; в контексті повинна бути впевненість дорослого, що „ великий ” хлопчик повинен нести відповідальність за свої справи. Якщо дитина все ж таки допоможе прибратися, вона, обов`язково повинна почути щире „ спасибі ” і жодних нагадувань - для неї інцендент вичерпаний.

Список використаної літератури

1. Агресія у дітей та підлітків : Навчальний посібник/ під ред. Н.М. Платонової. - СПб.: Речь, 2006;

2. Берон Р., Річардсон Д. „ Агресія ”. -- СПб., Пітер, 2001. -- 352 с: ил. -- (Серія «Мастери психології»).

3. Берковіц Л. „ Агресія: причини, наслідки і контроль”/ СПб., 2001

4. Бреслав Г.Э. „ Психологічна корекція дитячої і підліткової агресивності ”: Навчальний посібник для спеціалістів і дилетантів.СПб.: Речь, 2006.

5. Бютнер К. „ Жить с агрессивными детьми ”. - М.: Педагогіка 1991 - 144 с.

6. Гарбузов В.І.: Практична психотерапія. СПб.1997

7. Гіппенрейтер Ю.Б. „ Спілкуватись з дитиною. Як? ”, М.: 2000.

8. Гіппенрейтер Ю.Б. „ Продовжуємо спілкуватись з дитиною. Так? ” - М.: АСТ: Астрель, Владимир: ВКТ, 2008.

9. Головін С.Ю. „ Словник практичного психолога ”/ http//www.koob.ru. 1998р.

10. Дитяча практична психологія : Підручник/ під ред. Проф.. Г.Д. Марцинковської - М.: Гардаріки, 2000 - 255с.

11. Єфімкіна Р.П. Дитяча психологія. Методичні вказівки. Новосибірськ. Науково-учбовий центр психології. НГУ, 1995.

12. Істратова О.Н, Єксакусто Т.В. „ Довідник психолога початкової школи ”/ серія „ Довідники ”. - Ростов н/Д: „ Фенікс ”, 2003 - 448 с.

13. Кволс Кетрін „ Радість виховання. Як виховувати дітей без покарання ”/ http//www.koob.ru

14. Кемпбелл Р. „ Як справлятися з гнівом дитини ” - М.: Генезис, 1998.

15. Корчак Януш „ Право дитини на повагу ”/ http//www.koob.ru

16. Кузін М.В. “ Дитяча психологія в питаннях і відповідях ”: - Ростов н/Д: „ Фенікс ”, 2006 ( Психологічний практикум).

17. Левітов Н.Д. „ Психічний стан агресії ”// Вопр. Психології. 1972, № 6. С. 168 - 172.

18. Лютова Д.К., Моніна Г.Б. „ Шпаргалка для дорослих: Психокорекційна робота з гіперактивними, тривожними і аутичними дітьми ”: - М.: Генезис, 2000 - 192с.

19. Лоренц Конрад „ Агресія ( так назване зло) ”: - пер. З нім. - М.: Видавницька група „ Прогрес ”: Універс, 1994 - 272 с.

20. Маєрс Д.М. „Соціальна психологія” - 7-е вид. - СПб.: Пітер, 2006 - 794 с. ( серія „Майстри психології”).

21. Некрасова З., Некрасова Н.: „ Припиніть дітей виховувати - допоможіть їм зростати ”- М.: ООО Видавницький дім „ Софія ”, 2006 - 416с.

22. Обухова Л.Ф. „ Дитяча психологія: теорії, факти, проблеми ”, М.: Тривола, 1995.

23. Орбан - Лембрик Л.Є. „ Соціальна психологія ”: Підручник у 2х кн. Кн.1: „ Соціальна психологія особистості і спілкування ” - К.: Либідь, 2004 - 576 с.

24. Паренс Г. „ Агресія наших дітей ” - М.: 1986

25. Практикум з вікової психології: Навч. пос./під ред. Л.А. Головей, Є.Ф. Рибалко. - СПб.: „ Речь ”, 2005 - 688с.

26. Психологія людської агресії / К.Сельчонок, /http//www.aquarun.ru

27. Психологічний словник // під ред. В. П. Зінченко, Б. Г. Мещерякова. - М., 1996. - 312 с.

28. Психологічний словник / Під заг. Ред. А.В. Петровського, М.Г. Ярошевського - 2-е вид., випр.. і допов. - М.: Політвидат, - 494с.

29. Психокорекційна і розвиваюча робота з дітьми : Навч. Посібник для студ.серед.пед. учбов.закладів / І.В. Дубровіна, А.Д.Андреева, Є.Є. Данілова, Т.В. Вохмяніна; Під ред. І.В. Дубровіної. - М.: Видавницький центр „ Академія ”, 1998. - 160 с.

30. Рум`янцева Т.Г. „ Агресія: проблеми і пошуки в західній філософії і науці ”. М.: 1991 - с. 89 - 133.

31. Фромм Є. “ Анатомія людської деструктивності ”, М.: 1994.

32. Фурманов І.А. Дитяча агресивність: психодіагностика і корекція. Мн., 1996.

33. Фурманов І.А. Агресія і насилля: діагностика, профілактика і корекція , СПб.: Речь 2007 - 480 с.