Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Кафедра психології філософського факультету

Курсова робота з дисципліни: „Експериментальна психологія?

На тему: „Дослідження впливу аксесуарів (сонцезахисних окулярів) на впевненість”

Студентки ІІ курсу ФФП-22с групи Напряму підготовки 6.030102 Психологія Денисюк І.І.

Керівник: Михальчишин Г.Є.

Львів-2017



Зміст

Вступ

1. Теоретико-методологічний аналіз поняття характеру і впевненості у психології

1.1 Поняття про характер та його провідні риси

1.2 Чинники формування характеру

1.3. Поняття та структура впевненості

1.4 Чинники формування впевненості

2. Експериментальне дослідження впливу аксесуарів (сонцезахисних окулярів) на впевненість

2.1 Опис групи досліджуваних

2.2 Опис методик

2.3 Хід експерименту

2.4 Результати досліджень

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

Актуальність дослідження. Вивчення проблеми впевненості людини в собі набуває в останні десятиліття особливої актуальності. Впевненість у собі є необхідною умовою існування особистості як суб'єкта активності, здатного до самостійного вибору цілей [11]. Самоорганізація особистості на суб'єктному рівні неможлива без відчуття впевненості у собі, як повноцінного оволодіння собою, своєю сутністю, як здатності самостійно ставити цілі та діяти відповідно до них, зберігаючи адекватну критичну позицію стосовно самого себе, здатності передбачати результати дій до їх виконання. В умовах сьогодення у суспільства все гостріше виникає потреба в особистості, здатній сміливо розв'язувати складні соціальні та економічні проблеми, приймати самостійні рішення, бути впевненою у своїх силах, можливостях, здібностях. Невпевненість у собі - причина багатьох проблем. Через неї люди провалюють угоди, руйнують свою кар'єру, і так і не вирішуються реалізувати свою найзаповітнішу мрію в життя. Але ж бути впевненим у собі - це не так складно як здається: знати свої права і вміти відстоювати свою точку зору, вірити в себе і свої можливості, не хвилюватися через думки оточуючих. Невпевненість в собі не є страшним пороком, але якщо підрахувати, скільки втрат в житті відбувається через нерішучість і боязкості, можна жахнутися. Сумніви пожирають все - гроші, енергію, любов, успіх. Залишається тільки жаль про невиконані мріях і нереалізовані можливості.

Об'єкт дослідження: впевненість як мотиваційно-поведінкове явище.

Предмет: особливості впливу аксесуарів (сонцезахисних окулярів) на впевненість.

Метою даного дослідження є виявити і проаналізувати особливості впливу аксесуарів (сонцезахисних окулярів) на впевненість на основі проведеного експерименту.

Гіпотези:

· Ймовірно, люди в сонцезахисних окулярах почуваються більш впевнено ніж без них.

· Припустимо, у ході експерименту досліджувані дівчата будуть здебільшого опитувати осіб жіночої статі.

Завдання дослідження:

· Здійснити теоретичний аналіз літературних джерел щодо проблеми впевненості.

· Організувати та провести експеримент.

· Виявити рівень впевненості за допомогою тесту Райдаса.

· Здійснити аналіз та інтерпретацію отриманих результатів.

Методи, використані в дослідженні:

- Експеримент.

- Тест Райдаса.

- Інтерв'ю.



1. Теоретико-методологічний аналіз поняття характеру і впевненості у психології

• 1.1 Поняття про характер та його провідні риси

Термін "характер"- грецького походження, він означає "риса", "ознака", "відбиток". Введений він для визначення властивостей людини колегою Арістотеля Теофрастом.

Кожній людині, крім динаміки дій, що виявляється в темпераменті, притаманні істотні особливості, які впливають на її діяльність та поведінку. Про одних кажуть, що вони працьовиті, дисципліновані, скромні, чесні, сміливі, колективісти, а про інших - ліниві, хвалькуваті, неорганізовані, честолюбні, самовпевнені, нечесні, егоїсти, боягузи. Ці й подібні риси виявляються настільки яскраво і постійно, що визначають собою типовий різновид особистості, індивідуальний стиль її соціальної поведінки. Отож, такі психологічні особливості особистості називають рисами характеру. Характером пояснюють також вчинки і проступки, життєві досягнення і невдачі. Поза сумнівом, це властивості індивідуальності, але на відміну від властивостей нервової системи, темпераменту чи здібностей вони відображають не динаміку і не результативність, а зміст стосунків людини зі світом.[5] Якості характеру виявляються також у міміці, пантоміміці. Однак визначення характеру за зовнішністю - дуже складне завдання, оскільки деякі люди намагаються замаскувати внутрішній зміст характеру зовнішньою грою. Проте, як би майстерно не грала людина ту чи іншу роль, вона іноді «знімає» маску, до якої звикли оточуючі, і показує своє справжнє обличчя. Дуже часто таке трапляється у конфліктних ситуаціях.[3]

Характер -- це зафіксована у вигляді властивостей і сповнена глибо кого змісту форма усталених стосунків індивіда зі світом.

Характер - це сукупність постійних індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, ставленні до колективу, інших людей, праці, навколишньої дійсності та до самої себе.[5]

Риси характеру - індивідуальні звичні форми поведінки людини у відповідних ситуаціях, в яких реалізується її ставлення до дійсності.

• У психологічній літературі частіше зустрічаються два підходи класифікації рис характеру. На основі морально-психологічної природи, риси характеру поділяють на моральні, вольові, емоційні та інтелектуальні. Вольові риси характеру: рішучість, наполегливість, самостійність, організованість та ін. Емоційні риси характеру: вразливість, байдужість, запальність, чуйність та ін. Інтелектуальні риси характеру: винахідливість, допитливість та ін.[7]
• В установленому характері риси, що взаємопов'язані і залежать одна від одної, утворюють групи, які називають симптомокомплексами. Свого часу Б.М. Теплов запропонував класифікацію цих груп. За нею виділяють групи рис характеру особистості, що виражають:
• - ставлення до інших людей, яке виникає у між особистісних конфліктах і зумовлюється суспільними умовами життя, що складаються історично і розкриваються у колективі. Рисам характеру, в яких виявляється ставлення особистості до інших людей, властиві значна варіативність за змістом і формою їхнього виявлення, залежність від рівня культурного розвитку народу та духовного багатства особистості. Схвалення та осуд, підтримка та заперечення виявляються у ввічливій, тактовній, доброзичливій формі або ж формально, улесливо, а то й брутально, грубо, іронічно, саркастично, образливо. Ставлення до інших виявляється залежно від обставин і характеру оцінювання вчинків і в позитивних, і в негативних рисах характеру. Позитивними рисами характеру є справедливість, дотримування слова, щедрість, доброзичливість, чесність, принциповість. До негативних рис характеру належать відчуженість, замкнутість, заздрість, скупість, зневага до інших, хвалькуватість, гординя, схильність до безпідставного кепкування та глузування, причіпливість, схильність до пустопорожніх суперечок, заперечення істини, дріб'язковість, мізантропія;
• - ставлення особистості до себе залежить від рівня розвитку самосвідомості, здатності оцінювати себе. Такі риси характеру, як скромність, почуття власної гідності, вимогливість до себе, відповідальність за справу, схильність віддавати себе, свої сили колективу, державі, свідчать про високий рівень розвитку самосвідомості особистості. Разом з тим деяким людям властиві негативні риси - нескромність, хвалькуватість, кар'єризм, гординя, самовпевненість тощо;
• - ставлення до праці є однією з найтонших рис характеру людини. Воно виявляється в повазі до праці, працелюбності, або ж у зневазі до праці та працівників. Важливі риси у ставленні до праці - акуратність, сумлінність, дисциплінованість;
• - ставлення до речей буває акуратним або недбалим.
• Внутрішня єдність рис характеру визначає його цілісність. Цілісність характеру - це внутрішня єдність, гармонійність, досконале поєднання рис характеру, яка зумовлює ступінь єдності слова і діла.
• Особливо важливою рисою характеру є його визначеність. Визначеність характеру виявляється в його спрямованості на конкретні цілі, а також у прагненнях і переконаннях. Визначеність характеру людини як субґєкта діяльності позначається на принциповості та сумлінності дій незалежно від важливості доручення. На людину з визначеним характером можна покладатися, доручаючи їй важливі справи, - вона виконає доручення відповідно до його мети, змісту справи та способів виконання. Про людей з невизначеним характером важко сказати, добрі вони або погані. Це люди безпринципні, без чітких позицій у політичному, трудовому житті, у побуті.
• Сила характеру виявляється в рішучих, активних і наполегливих діях, діяльності та здатності завершити справу чи досягнути мети, попри жодні перешкоди. У справжній особистості має бути єдність усіх компонентів її характеру.
• Проте можна зауважити, що єдність характеру не виключає того, що за різних обставин у тієї ж людини по-різному виявляються зазначені компоненти та риси характеру. Одночасно людина може бути поблажливою і надмірно вимогливою, непохитною і поступливою, щедрою і скупою. При цьому єдність компонентів характеру залишається, і саме в цьому виявляється.
• 1.2 Чинники формування характеру

Формування характеру - це тривале становлення постійних психологічних утворень під впливом об'єктивних і спеціально створених для цього умов, коли дії та вчинки внаслідок їх багаторазового повторення стають звичними і визначають типову модель поведінки людини.

Характер людини формується в процесі її індивідуального життя під провідним впливом суспільних умов. Особливо важливе значення для виховання характеру має активна діяльність людини і, передусім, праця як середовище її суспільного буття, спілкування як необхідна умова її самопізнання та самореалізації. Трансформації, що відбуваються в сучасному суспільстві, поява нових ідеалів і цінностей, зумовлених входженням у систему ринкових відносин, створюють передумови для формування рис характеру нової ділової людини. Серед чинників, які мають для людини життєве значення і впливають на формування її характеру, особлива роль належить вихованню. Виховання організовує обставини життя і спрямовує в потрібному напрямі життєві впливи, підкріплює їх, створює відповідне ставлення до навколишньої дійсності особистості, що формується. Разом з тим воно гальмує негативні впливи, перешкоджає засвоєнню небажаних звичок і рис поведінки людини.

На високому рівні розвитку людина починає здійснювати самовиховання і саморегулювання, становлення свого характеру. Сформовані в процесі виховання потреби, ідеали, установки особистості стають підґрунтям її вимог як до зовнішніх умов життя, так і до самої себе. Вона сама починає влаштовувати своє життя і виховувати себе, керуючись при цьому як власними, так і суспільними цінностями. Повною мірою здатність до самовиховання характеру виявляється тоді, коли особистість набуває життєвого досвіду, опановує засади психологічної культури, коли в неї формується світогляд і остаточно складаються ідеали, відповідно до яких вона починає свідомо планувати своє життя і визначати в ньому своє місце.

Відмінності в характері помітні вже в дітей молодшого дошкільного віку. У цьому віці, як переконує досвід виховання в дитячих садках, досить виразно виявляються такі риси: товариськість, колективізм, ласкавість, сміливість, соромливість, замкнутість, охайність, точність, терплячість або примхливість, впертість, рвучкість та ін. Особливого значення набуває виховання характеру в підлітковому віці. Підліток уже не дитина, у нього гострий інтерес до навколишньої дійсності, дуже велика активність, прагнення до праці - фізичної та розумової. Потрібно навчитися організовувати цю активність, навчити підлітків діяти дружно, займатися громадською роботою, працювати організовано. Треба мати на увазі й те, що неврахування у вихованні вікових особливостей підлітків дуже часто зумовлює негативізм, браваду, неслухняність, нестриманість, невмотивовані вчинки. Разом з тим підлітки чутливі до думки колективу. Вони цінують оцінку колективом їхньої трудової, навчальної та спортивної діяльності, керуються нею у своїй поведінці, і це має величезне значення для формування їхнього характеру.[5]

Отже, базуючись на результатах досліджень, проведених численними психологами та соціологами можна побачити ще одну особливість, що юнаки та дівчата старшого шкільного віку вже досягають фізичної зрілості і здатні виявляти в поведінці, праці та навчанні достатньо сформовані риси характеру: відповідальність, дисциплінованість, цілеспрямовану наполегливість, принциповість, самостійність.

Також, дослідження формування характеру показали, що особливо дійовими чинниками є самостійність і самостійна діяльність у праці, навчанні. При цьому потрібно створити юнакові або дівчині такі умови, за яких вони могли б виявити колективізм, мужність, витримку, працьовитість. Але буде великою помилкою, якщо виховання в колективі нівелюватиме індивідуальні якості особистості.

Проаналізувавши вище сказане, можна дійти висновку, що успішне формування рис характеру вимагає єдності виховних заходів родини, школи та соціального середовища, громадськості.

1.3 Поняття та структура впевненості

Упевненість ? стан розуму, в якому він приймає судження без остраху можливої помилки; стан буття без сумніву, свобода від сумніву. Існують ступені впевненості. Якщо мотив упевненості базується на законі звичної людської поведінки, ? це моральна впевненість; якщо він базується на фізичному законі, ? це фізична впевненість; якщо він базується на метафізичному законі, ? це метафізична впевненість.

Упевненість можна теж визначити як психічний стан людини, при якому вона вважає деякі знання правдою. Упевненість є психологічною характеристикою віри і переконань людини. Впевненість може бути як результатом власного досвіду особистості, так і результатом дії ззовні. Наприклад, упевненість може з'явитись у людини впоперек (а інколи і проти) її волі й свідомості, під дією навіювання. Відчуття впевненості особистість може викликати в собі і шляхом самонавіювання (наприклад аутогенного тренування).[18,20]

Розглядаючи проблему впевненості можна визначити, що до розуміння впевненості є різні підходи, де вона розглядається як почуття, стан, якість і властивість особистості:

- Впевненість - це перевага процесів збудження над процесами гальмування;

- Впевненість - це уміння протистояти й атакувати, неприйняття самознищення і недооцінки своїх сил і якостей, здатність до імпровізації(Андре Сальтер) ;

- Впевненість як психічний стан мобілізаційної готовності, стійке спрямовуюче знання людини на досягнення високого результату(Арсеній Цезаревич Пуні);

-Впевненість важлива якість, що проявляється в промові рішучого слова, яка спирається на міцну незалежність активного духу(Софія Федорівна Русова);

- Впевненість як прояви вольових якостей: рішучості, сміливості, ініціативності, наполегливості(Олексій Петрович Рудик);

- Впевненість як властивість особистості, ядром якої є позитивна оцінка індивідом власних навичок і здібностей як достатніх для досягнення значущих цілей і задоволення його потреб(Віра Олександрівна Лабунська);

- Впевненість психічний стан вольової активності, впевненість як складний типовий вольовий стан(Микола Дмитрович Левітов);

- Переживання впевненості в повторюваних умовах утворює особистісну якість-упевненість(Євгені Павлович Щербаков);

- Впевненість як властивість особистості, не пов'язана з конкретною ситуацією, як спосіб поведінки особистості у всіх ситуаціях, де є необхідним прояв виправданого ризику(Володимир Ілліч Селіванов);

- Впевненість як почуття переживання, й усвідомлення особистістю своїх можливостей у майбутніх діях(Рудольф Іванович Загайнов);

- Впевненість як стійка висока самооцінка своїх можливостей і високий рівень домагань, підкріплені реальними можливостями;( Вячеслав Андрійович Іванников, Євгеній Володимирович Ейдман)

- Впевненість в собі - це переоцінка позитивних сторін своїх навиків, здібностей, переоцінка шансів, які нам дає оточуючий світ(Володимир Георгієвич Ромек).

З переліку визначень видно, що психологи мають різні погляди щодо розуміння поняття "впевненість". Найбільш вдала спроба концептуалізувати та операціоналізувати "впевненість у собі" шляхом теоретичного й емпіричного осмислення здійснив В.Г. Ромек. На його думку, змінними та ситуаційно залежними є прояви впевненості-невпевненості. Існує досить стійка характеристика яка може бути виявлена як загальне позитивне когнітивно-емоційне ставлення до власних навичок. Когнітивний компонент впевненості, на думку В.Г. Ромека, є близьким за змістом до концепту "віри в ефективність"; емоційний компонент може бути визначений як сором'язливість та ініціативність у соціальних контактах. Також зазначав, що "Впевненість в собі - це переоцінка позитивних сторін своїх навиків, здібностей, переоцінка шансів, які нам надає оточуючий нас світ.

В загальному, можна визначити 4 основних напрямів в дослідженні впевненості:

а) впевненість в собі як риса особистості (В.О. Лабунська);

б) впевненість у правильності власних суджень (Р.І. Загайнов)

г) впевненість як процес збудження над процесами гальмування (А. Сальтер);

д) впевненість як психічний стан (М.Д. Левітов).

Основним показником впевненості є впевненість у собі, яка проявляється:

? в умінні виражати свої думки й почуття в соціально бажаній формі, тобто не принижуючи гідності інших;

? у готовності приймати на себе відповідальність за свої дії;

? у прагненні не нашкодити чужим інтересам

Ціль упевненої поведінки - самоактуалізація. Упевнена людина може висловити свої побажання чи прохання до іншої людини змінити що-небудь, вона здатна говорити про це прямо і вислуховувати незгоду чи заперечення не розгублюючись.[19]

Впевнена людина не залежить від оточення. Психологічно стійка людина здатна утримувати баланс між силою власного впливу і чутливістю до сторонніх впливів.

Посилаючись на теорію І. П. Павлова, А. Сальтер виділив шість характеристик здорової, упевненої в собі особистості:

1) уміння не Ї ховатися за невизначеними формулюваннями (упевнені в собі люди частіше, ніж інші, використовують займенник Я);

2) неприйняття самоприниження та недооцінки своїх сил і якостей;

3) здатність до імпровізації, тобто спонтанного вираження почуттів та потреб;

4) емоційність мови. Упевнена людина називає почуття своїми іменами, не змушує партнера (партнерів) із розмови здогадуватись, яке саме почуття стоїть за її словами;

5) експресивність. Конгруентність (відповідність) поведінки й мови означає чіткий прояв почуттів у невербальній площині та відповідність між словами і невербальною поведінкою; 6) уміння протистояти й атакувати, що виявляється в прямому й чесному вираженні власної думки, без оглядки на навколишніх.

Відсутність упевненості в собі (невпевненість) складає психологічну проблему. Психолог Р. Лейнг описав онтологічно невпевнену особистість ? тип особистості, яка переживає дефіцит первинної онтологічної впевненості. Невпевненість як стан виникає під час порушення звичного або запланованого ходу діяльності. Такі порушення найчастіше викликаються:

? нечіткими формулюваннями цілей;

? нереалістичними домаганнями;

? неправильною оцінкою результатів дій;

? невмінням використовувати позитивні наслідки як Їпідкріплення;

? недостатньою корекцією планів поведінки на основі результатів зроблених у минулому дій.

Невпевненість у собі виникає і як наслідок:

? негативних оцінок;

Ї порушеного образу Я;

? недооцінювання власних досягнень у порівнянні з іншими.

Отже, впевненість у собі є властивістю особистості, ядром якої виступає позитивна оцінка індивідом власних навичок і здібностей як достатніх для досягнення важливих для неї цілей та задоволення її потреб, а невпевненість в собі складає психологічну проблему. Невпевненість як стан виникає під час порушення звичного або запланованого ходу діяльності.

1.4 Чинники формування впевненості

Впевненість у собі формується в онтогенезі, у процесі виховання, навчання і отримання соціального досвіду при соціалізації та професійному становленні.

На формування впевненості у собі впливають внутрішні чинники та зовнішні:

- внутрішній чинник - міститься всередині будь-чого; протилежний зовнішньому, обернений усередину чогось. Внутрішній чинник впевненості в собі - це мотиваційна спонука, яка має своїм підґрунтям психологічну самоідентифікацію особистості її самооцінки, систему життєвих цілей і відповідає потребам, інтересам та моральним цінностям цієї особистості (самосвідомість, досвід особистості, рефлексія) ;

- зовнішній чинник - міститься зовні; протилежний внутрішньому. Зовнішній чинник впевненості в собі - це вплив інститутів соціалізації (інститут освіти, інститут релігії, інститут культури, особливості ставлення) на засвоєння особистістю соціальних ролей.

Також, одним з провідних зовнішніх чинників формування впевненості або невпевненості в собі у дітей є саме сімейне виховання, зокрема, стиль батьківського виховання. Найбільш руйнівним для дитини є виховання емоційною відчуженістю, агресивністю, покараннями, надмірним контролем тощо. Натомість стилями виховання, які сприяють формуванню впевненості у собі, визначено авторитетний, ліберальний, партнерський. Для формування впевненості в собі важливий не стільки об'єктивний життєвий успіх, статус, гроші і т. д., скільки суб'єктивна позитивна оцінка результатів власних дій та оцінка з боку важливих людей. Позитивні оцінки наявності Ї якості й ефективності власних навичок і здібностей визначають соціальну сміливість у постановці нових цілей і визначення завдань, а також ініціативи , з якими людина береться за їхнє виконання.

Отже, підсумувавши все вище сказане, головним фактором, що формує в дитині риси впевненої особистості є стиль виховання в сім'ї. Тільки в родині, де дитину не усмиряють і не піддають приниженням, дитя не виростає підневільним пристосуванцем, а впевненою особистістю. Ось чому дуже важливо розпочати процес формування впевненості з дитинства.



2. Експериментальне дослідження впливу аксесуарів (сонцезахисних окулярів) на впевненість

2.1 Опис групи досліджуваних

Дане експериментальне дослідження проводилося на вулицях міста Львова. Експеримент проходив у індивідуальному порядку та було залучено 16 студентів , віком від 18 до 20 років. За віковою періодизацією це юнацький період. Упевненість у собі в юнацькому характеризується нерівномірністю розвитку її окремих компонентів і складністю їх інтегрування в єдине ціле. Підбір учасників експерименту здійснювався за результатами тесту Райдаса ( результат не більше72 балів). Усі учасники брали участь в експерименті добровільно.

2.2 Опис методик

З метою дослідження рівня впевненості у охочих ми провели тест Райдаса «Впевненість у собі», в якому запропоновано 30 тверджень, що описують різні типи поведінки. Після цього ми відібрали 16 учасників, результати тесту яких, показали середній рівень впевненості і нижче середнього ( не більше 72 балів).

Також у даному досліджуванні було використано фокусоване інтерв'ю -- короткочасна бесіда, мета якої в отриманні інформації про конкретну проблему, процес чи явище, про реакції суб'єкта на задану дію.

2.3 Хід експерименту

Проведений експеримент є класичним експериментом, тобто наявна одна незалежна і одна залежна змінна та перевіряється гіпотеза про наявність зв'язку між цими змінними. Незалежною змінною (х) в даному дослідженні виступає рівень відкритості погляду для зорового контакту, а залежною змінною (у) - рівень впевненості досліджуваних. Експеримент проводився з кожним учасником індивідуально.

Експеримент проводився за такою схемою

Т1 Інтерв'ю	V1 1 етап	Т2 Інтерв'ю	V2 2 етап	T3 Інтерв'ю

Експеримент розпочався з фіксування емоційного стану досліджуваного за допомогою інтерв'ю. Ми навмисне не розказували деталі експерименту, щоб отримати об'єктивні дані про емоційний стан учасника до і після експерименту. Наступним було інформування досліджуваного про сам експеримент, який проходив у два етапи.

1 етап. Учасник отримує бланк з опитуванням в якому є чотири питання (Ім'я; Ви проживаєте у Львові?; Ви народилися тут?; Ви плануєте надалі жити у цьому місті?). Після цього експериментатор засікає 10 хвилин, протягом яких досліджуваний має опитувати перехожих. Через 10 хвилин учасник експерименту приходить до експериментатора. Після цього досліджуваний розповідає про свої враження та почуття. Це все фіксується експериментатором.

2 етап. Учасник отримує бланк з опитуванням в якому є чотири питання ( Ім'я; Ви проживаєте у Львові?; Ви народилися тут?; Ви плануєте надалі жити у цьому місті?). Після цього експериментатор знову засікає 10 хвилин, протягом яких досліджуваний має опитувати перехожих, але цього разу досліджуваний надіває сонцезахисні окуляри. Через 10 хвилин учасник експерименту приходить до експериментатора. Після цього експериментатор знову фіксує враження та почуття досліджуваного.



2.4 Результати досліджень

На основі проведеного експерименту спостерігаємо наступні результати. З 30 опитуваних, взяти участь у експерименті погодилось лише 16.У відсотковому відношенні це 35% до 65% (див. Рис.1). Такі дані були очікувані, оскільки за результатами тесту, у респондентів рівень впевненості вийшов середній і нижче середнього.( Рис.1.1.)

Рис.1. Відсоткове співвідношення опитуваних, які погодились і не погодилися на участь у експерименті

Рис.1.1.Результати тесту Райдаса учасників експерименту

На початку роботи було висунуто ряд гіпотез, які перевірялись за допомогою експерименту. Так, припускалось, що люди в сонцезахисних окулярах почуваються впевненіше ніж без них. Щоб перевірити дану гіпотезу було проведено експеримент.

Проаналізувавши і порівнявши результати першого етапу експерименту з результатами другого етапу експерименту виявилось, що спостерігається пряма тенденція - більший рівень впевненості у досліджуваних проявлявся при використанні у експерименті сонцезахисних окулярів. Також, порівнюючи емоційний стан учасників до і після експерименту, ми можемо бачити, що після проходження другого етапу експерименту, а саме того етапу, де використовувалися сонцезахисні окуляри, учасники почувалися впевненіше. Отже, гіпотеза про те, що люди в сонцезахисних окулярах почуваються більш впевнено, ніж без них підтвердилась.(Рис.2, Рис.3, Рис.4, Рис.5, додаток Б).

Такі результати можна інтерпретувати наступним чином. Як відомо, очі людини - це дзеркало її душі. В очах відображаються особливості характеру, минулий досвід і навіть інтелектуальні здібності людини. По очах завжди можна визначити внутрішні переживання, відтінки емоційних станів і настрій, судити про почуття людини і душевні якості. Тому й не дивно, що закривши це дзеркало від сторонніх поглядів людей, особистість почувається комфортніше, захищено і впевненіше ніж тоді, коли погляд повністю відкритий для зорового контакту з тими людьми, які на її погляд не завжди є щирими. Також, без окулярів невпевнена людина може почуватися занадто відкритою і беззахисною, а окуляри її «прикривають» тим самим захищаючи її.

І, зрештою, наш час можна однозначно назвати століттям високої моди, а отже, оскільки сонцезахисні окуляри - це не тільки окуляри для захисту очей від яскравого сонячного проміння, а й стильний предмет гардеробу, сучасний аксесуар, наявність такої речі підкреслює смак господаря, надає йому ( на його думку) певного статусу.

Рис.2.Результати першого етапу експерименту кожного досліджуваного

Рис.3.Результати другого етапу експерименту кожного досліджуваного

Рис.4. Загальні результати першого і другого етапу експерименту

Контрольним дослідженням гіпотези було те, що ми навмисне запросили учасників, які були інформовані лише про два етапи експерименту, взяти участь у третьому етапі, який заключався в тому, щоб знов опитувати випадкових прохожих без сонцезахисних окулярів. На рисунку 5 графічно зображено кількість учасників які погодилися на третій етап. У відсотковому відношенні це 69% до 31%, що ще раз свідчить про те, що гіпотеза підтвердилась.

Рис.5 Відсоткове відношення учасників які зголосилися на участь у третьому етапі експерименту

Наступним припускалося те, що у ході експерименту досліджувані дівчата будуть здебільшого опитувати осіб жіночої статі. Для цього ми опрацювали бланки з опитуванням досліджуваних і порівняли кількість опитаних ними чоловіків і жінок. ( Рис.6)

Рис.6 Кількість опитаних чоловіків і жінок

З гістограми слідує, що наша гіпотеза підтвердилася. Це можна пояснити тим, що люди більш схильні просити допомоги чи спілкуватися з людьми, які схожі на них, тому ми і спостерігаємо, що кількість опитаних жінок є вищою ніж кількість чоловіків.

Варто згадати і те, що довіра до жінок є значно більшою, тому що у кожного є матір, яка є доступнішою, лагіднішою, ніж батько-чоловік. Також існує думка, що жінки назагал є більш охочі поговорити, ніж суворі чоловіки.

Більшу кількість опитаних жінок можна пояснити і наступним. Для жіночої статі заговорити до жінки легше навіть тоді, якщо очікується відмова. Жіночу відмову легше пережити ніж чоловічу, оскільки чоловіча відмова зачіпає, так би мовити, почуття гідності жінки. І на додаток, жінки рідше відмовляють у проханні ніж чоловіки.



????????

Отже, характер - це сукупність постійних індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, ставленні до колективу, інших людей, праці, навколишньої дійсності та до самої себе. Характер людини формується в процесі її індивідуального життя під провідним впливом суспільних умов. Особливо важливе значення для виховання характеру має активна діяльність людини і, передусім, праця як середовище її суспільного буття, спілкування як необхідна умова її самопізнання та самореалізації.

Серед чинників, які мають для людини життєве значення і впливають на формування її характеру, особлива роль належить вихованню. Виховання організовує обставини життя і спрямовує в потрібному напрямі життєві впливи, підкріплює їх, створює відповідне ставлення до навколишньої дійсності особистості, що формується. Разом з тим воно гальмує негативні впливи, перешкоджає засвоєнню небажаних звичок і рис поведінки людини.

Щодо впевненості, то у наш час психологи, педагоги та інші дотичні до цієї сфери люди розуміють та трактують поняття впевненість по-різному. Загалом впевненість - це стан розуму (духовний стан), в якому він дає міцну згоду судженню без остраху можливості помилки; стан буття без сумніву, свобода від сумніву. Умови сьогодення вимагають від людей бути впевненими, але не всім це, на жаль, вдається. Як ми вже з'ясували, головною умовою формування впевненості у собі є правильний стиль виховання. Також, науковці дійшли висновку, що рівень впевненості у людини не стійкий і може змінюватися залежно від ситуації. Так, було доведено, що використання певних аксесуарів, носіння певного стилю одягу, перебування у певному середовищі помітно відбивається на рівні впевненості людини.

У проведеному експерименті досліджувався вплив сонцезахисних окулярів на впевненість. Для дослідження особливостей цього впливу було висунуто ряд гіпотез, а саме:

· Ймовірно , люди в сонцезахисних окулярах почуваються більш впевнено ніж без них.

· Припустимо, у ході експерименту досліджувані дівчата будуть здебільшого опитувати осіб жіночої статі.

Гіпотеза про те, що люди в сонцезахисних окулярах почуваються більш впевнено ніж без них підтвердилася, оскільки за результатами проведеного експерименту кількість опитаних перехожих, які були опитані дослідженим без використання сонцезахисних окулярів, була нижчою за кількість опитаних перехожих, які були опитані з використанням сонцезахисних окулярів. Також, проаналізувавши емоційний стан учасників після першого етапу експерименту і другого етапу, було виявлено, що всі учасники почувалися впевненіше саме після використання у експерименті сонцезахисних окулярів. характер впевненість психологія

Щодо другої гіпотези про те, що у ході експерименту досліджувані дівчата будуть здебільшого опитувати осіб жіночої статі, то з результатів експерименту бачимо, що гіпотеза також підтвердилася.

Отримані результати дають можливість зробити рекомендації для людей, які не є впевненими у собі, оскільки роблячи висновок з результатів експерименту, щоб почуватися впевненіше людині достатньо просто вдягнути сонцезахисні окуляри.



Список використаної літератури

1. Абраменко В.И. Психология характера школьника подросткового возраста. - К.: Пед. ин-т, 1974. - С. 139-153.

2. . Василюк Ф. Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций).- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984.- 200 с.

3.Вейнингер О. Пол и характер: Пер. с нем. - М.: Терра, 1992

4. Винославська О. В., О. А. Бреусенко-Кузнєцов, В. Л. Зливков, А. Ш. Апішева, О. С. Васильєва. За наук. ред. О. В. Винославської. Психологія: Навчальний посібник.- Київ: ІНКОС, 2005.

5. Глушко Л.О. Стаття про характер

6. Загальна психологія: Підручник / [О.В.Скрипченко, Л.В. Волинська, З.В. Огороднійчук та ін. ]. - К.: Либідь, 2005. - 464 с. - С. 198 - 210.

7.Загальна психологія: Підручник / [О.В.Скрипченко, Л.В. Волинська, З.В. Огороднійчук та ін. ]. - К.: Каравела, 2010. - 464 с. - С. 198 - 210.

8. Левитов Н.Д. Психология характера. - 3-е изд., перераб. и доп. -М.: Просвещение, 1969.

9. Маклаков А. Г. Общая психология / Маклаков А. Г. -- СПб: Питер, 2001. - 592 с.: ил. - С. 567 - 581.

10. Максименко С. Д., В. О. Соловієнко. Загальна психологія, 2000

11. М'ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. - 2-ге вид., допов. / М'ясоїд П.А. - К.: Вища шк., 2001. - 487 с. - С. 437 - 452.

12. Партико Т. Б. Загальна психологія: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Т. Б. Партико. - К.: Видавничий Дім „Ін Юре?, 2008.-662 с. - С. 251- 269.

13. Психология здоровья человека / Г. В. Ложкин, О. В. Носкова, И. В. Толкунова / Под ред. В. И. Носкова.- Севастополь: Вебер, 2003.? 257 с.

14. Ромек В. Г. Тренингуверенности в межличностныхвзаимоотношениях / В. Г. Ромек -- СПб. : Речь, 2005. - 175 с.

15. Ратайчак З. Человек как субъект общественной жизни.? Варшава; Краков, 1983.? С. 87?92.

16. Скрипкина Т. П. Психология доверия.- М.: Академия, 2000.- 264 с.

17. Смит М. Д. Тренінг уверенности в себе.- М.: Речь.- 254 с.

18. Столин В. В. Самосознание личности / В. В. Столин - М., 1983. - 284 с

19. http://uk.wikipedia.org/wiki/Впевненість

20. Щербаков Е. П. Уверенность как состояние, свойство и качество // Психология личности и деятельности спортсмена / Е. П. Щербаков. -- М., 1981. -- 211 с.



Додатки

Додаток А

Методика для визначення рівня впевненості (тест Райдаса)

Ім'я_________

Вік__________

Інструкція: Шановний респонденте! Ми пропонуємо Вам пройти анонімний тест, результати якого, будуть використані в навчальних цілях в узагальненому вигляді. Тут пропонується 30 тверджень, що описують різні типи поведінки. По кожному твердженню треба відзначити ступінь відповідності:

5 - "дуже характерно для мене, опис дуже вірний",

4 - "досить характерно для мене - скоріше так, ніж ні",

3 - "частково характерно, частково не характерно",

2 - "досить не характерно для мене - скоріше ні, ніж так",

1 - "зовсім не характерно для мене, опис не вірний".

1. Більшість людей, мабуть, агресивніші і впевненіші в собі, ніж я.

2.Я не наважуюся призначати побачення і приймати запрошення на побачення через свою сором'язливість.

3. Коли їжа, подана в кафе, мене не задовольняє, я скаржуся на це офіціантові.

4. Я уникаю зачіпати почуття інших людей, навіть якщо мене образили.

5. Якщо продавцеві коштувало значних зусиль показати мені товар, який не зовсім мені підходить, мені важко сказати йому «ні».

6.Коли мене просять щось зробити, я обов'язково з'ясовую, навіщо це.

7. Я вважаю за краще використовувати сильні аргументи і доводи.

8. Я намагаюся бути в числі перших, як і більшість людей.

9. Чесно кажучи, люди часто використовують мене в своїх інтересах.

10. Я отримую задоволення від спілкування з незнайомими людьми.

11. Я часто не знаю, що краще сказати привабливою (ому) жінці (чоловікові).

12. Я відчуваю нерішучість, коли потрібно зателефонувати до установи.

13. Я вважатиму за краще звернутися з письмовим проханням прийняти мене на роботу або зарахувати на навчання, ніж пройти через співбесіду.

14. Я соромлюся повернути покупку.

15. Якщо близька і шановний родич дратує мене, я швидше за приховую свої почуття, ніж виявлю роздратування.

16. Я уникаю задавати питання зі страху здатися дурним.

17. У суперечці я іноді боюся, що буду хвилюватися і тремтіти.

18. Якщо відомий і шанований лектор висловить точку зору, яку я вважаю неправильною, я змушу аудиторію вислухати і свою точку зору.

19. Я уникаю сперечатися і торгуватися про ціну.

20. Зробивши що-небудь важливе і варте уваги, я намагаюся, щоб про це дізналися інші.

21. Якщо хтось бреше про мене, я прагну поговорити з ним про це.

22. Мені часто важко відповісти «ні».

23. Я схильний стримувати прояви своїх емоцій, а не влаштовувати сцени.

24. Я скаржуся на погане обслуговування і безлад.

25. Коли мені роблять комплімент, я не знаю, що сказати у відповідь.

26. Якщо в театрі або на лекції мені заважають розмовами, я роблю зауваження.

27. Той, хто намагається пролізти в черзі попереду мене, отримає відсіч.

28. Я завжди висловлюю свою думку.

29. Іноді мені абсолютно нічого сказати.

30. Я відвертий і щирий у своїх почуттях.



Додаток Б

Результати тесту Райдаса кожного досліджуваного.

Досліджуваний	Результати тесту Райдаса
A	36
B	65
C	44
D	65
E	58
F	68
G	72
H	59
I	62
J	53
K	54
L	56
M	66
N	41
O	67
P	64



Додаток В

Інтерв'ю про емоційний стан учасників експерименту

№	Прізвище та ім'я	Враження перед 1-им етапом	Враження після 1-го етапу	Враження після 2-го етапу
1	A	Спокійна; не знає до кого підходити і як на неї реагуватимуть люди.	Привітні люди всі; думала, що буде соромитись; з легкістю розпочала 2-ий етап; опитувала одиноких прохожих.	Було цікаво; наявність сонцезахисних окулярів додає впевненості у собі; опитувала одиноких прохожих.
2	B	Почувається добре; немає напруження; не страшно, але не дуже почувається впевненим.	Гарний настрій; ентузіазм; цікавість; впевненість трішки зросла; з легкістю розпочав 2-ий етап.	Впевненість; гарний настрій; задоволення результатом;
3	C	Напруга; хвилювання; розгубленість; тривога; відмова від участі.	Напруга; страх; почувалася приниженою; підходила до групок людей	Весело; настрій покращився; наявність окулярів додало впевненості; не підходила до молодих мам з дітьми.
4	D	Цікавість; легка розгубленість	Зменшення впевненості; почуття приниженості; сумніви щодо переходу у 2-етап, знаючи умову.	Гарний настрій; впевненість
5	E	Схвильованість, розгубленість; невпевненість	Азарт; веселий настрій; впевненість збільшилась.	Веселий настрій; впевненість
6	F	Не комфортно; страх; тривога; відсутність впевненості; заціпеніння; Довго наважувалася.	Відмова від 1-го етапу, знаючи умову ( без сонцезахисних окулярів)	Почувалася комфортно, захищено, задоволено, впевненіше.
7	G	Легке розгублення	Розслаблена в порівнянні з тим, як почувалася до початку, але впевненість зменшилась.	Впевнена; гарний настрій.
8	H	Заінтригованість, цікавість, веселий настрій.	Напруження; схвильованість; зменшення впевненості.	Впевнена; гарний настрій.
9	I	Гарний настрій; легке вагання; почуття впевненості.	Хвилювання; зменшення впевненості;	Азарт; піднесення; впевненість
10	J	Цікавість; легкий сумнів	Переживання; дискомфорт;	Впевнена; веселий настрій
11	K	Розгубленість; сумніви	Страх; невпевненість	Почувається комфортніше, впевненіше
12	L	Цікавість; нетерплячість	Цікавість; ініціативність; збільшення впевненості	Впевнена; зацікавлена.
13	M	Невпевненість; роздратованість	Розгубленість; зменшення впевненості	Збільшення впевненості; кращий настрій
14	N	Спокій; терплячість	Спокій; зацікавленість	Задоволення результатом; впевненість.
15	O	Страх; дискомфорт	Напруження; роздратованість	Гарний настрій; комфорт
16	P	Спокій; душевна рівновага.	Легка засмученість; зменшення впевненості	Збільшення впевненості; цікавість

Размещено на Allbest.ru