Психологічні особливості гіперактивності молодшого школяра

В соціально - педагогічній та психологічній роботі вже розроблено багато ігр, тренінгів, програм, бесід для корекційної роботи з гіперактивними дітьми, які потрібно застосовувати на практиці. На сьогоднішній день основні корекційні засоби гіперактивної поведінки досліджуються в 3 напрямках: 1) фізична реабілітація; 2) поведінкова корекція дітей та близьких дорослих; 3) психотерапевтичні заходи. Саме такі корекційні засоби може використовувати соціальний педагог та практичний психолог у роботі з гіперактивними дітьми.

Отже, після проведеного діагностування та психокорекційної роботи спостерігаються позитивні результати дітей, обстежувані мають середній, високий та дуже високий рівні концентрації уваги, а також підвищилася їхня самооцінки та впевненість у своїх можливостях. Це означає, що при повторній діагностиці ми отримали кращі результати, що говорить про результативність проведеної корекційно-розвивальної програми. Можна зазначити, що група досліджуваних показали набагато кращі результати: діти набули нових знань, умінь та навичок, розвинули психічні процеси, в тому числі увагу. Це дасть змогу покращити успішність у навчанні та повсякденному житті та сприятиме ефективній взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу.

Отже, проаналізувавши всі результати, можна зазначити про ефективність проведеної психокорекційної роботи з дітьми молодшого шкільного віку, що мають гіперактивну поведінку.

Висновок

Отже, останнім часом дитяча гіперактивність стала болючою проблемою для батьків і педагогів. У багатьох країнах проблема гіперактивності й дефіциту уваги набула загальнонаціонального статусу. Це соціально-психолого-педагогічна проблема, тому що дітей з мінімальною мозковою дисфункцією (ММД) стає все більше. Тому найпоширенішою формою хронічних порушень поведінки в дитячому віці є гіперактивність. За даними більшості закордонних епідеміологічних досліджень, його частота серед дітей дошкільного й шкільного віку збільшується з кожним роком.

Синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ) - хронічний психічний розлад у дітей, що характеризується неувагою, гіперактивністю, імпульсивністю, які проявляються в різних ситуаціях і обумовлюють стійку соціальну і/або шкільну дезадаптацію. Останнім часом у нашій країні даній патології приділяється все більше уваги, але щодо методів корекції - недостатньо. Тому на основі цього була обрана дана тема, визначено предмет, мету та завдання дослідження.

Курсова робота складається з ІІІ розділів:

В розділ І ми теоретично вивчали проблеми гіперактивності у психології, а саме детально розглянули психолого-педагогічні засади гіперактивності, загальну характеристику гіперактивної поведінки дітей молодшого шкільного віку, а саме особливості, причини та фактори ризику, а також вікові особливості молодшого школяра. Проаналізувавши літературу можна сказати, що існує безліч визначень гіперактивності дитини, зазначені причин виникнення, а також описані особливості гіперактивної поведінки таких дітей та вікові особливості молодших школярів.

У розділ ІІ ми емпірично дослідили гіперактивну поведінку дітей молодшого шкільного віку за допомогою спостереження та діагностичних методик. Основними методами у нашому дослідженні було спостереження за учнями 4-Б класу та діагностичні методики. На основі проведеного дослідження можна зазначити, що у деяких дітей спостерігається гіперактивна поведінка і вони потребують особливої уваги практичного психолога, соціального педагога, вчителя та самих батьків. Для подолання гіперактивної поведінки дітей молодшого шкільного віку потрібне проведення корекційно-розвивальної програми на розвиток пізнавальних процесів, в тому числі уваги, індивідуальна психокорекційна робота з учнями, тренінги на особистісний розвиток та інші види, форми роботи.

В ІІІ розділі ми описали та провели психокорекційну роботу з молодшими школярами, що мають гіперактивну поведінку, а також обґрунтували практичні аспекти та особливості соціально-педагогічної, психологічної діяльності з гіперактивними дітьми, безпосередньо провели корекційно-розвивальну програму та розробили рекомендації психологу, соціальному педагогу, вчителю та батькам щодо корекційної роботи з дітьми, що мають гіперактивну поведінку. Проаналізувавши всі результати, можна зазначити про ефективність проведеної психокорекційної роботи з дітьми молодшого шкільного віку, що мають гіперактивну поведінку.

Отже, дитяча гіперактивність досить розповсюджене явище, якому потрібно приділяти належну увагу. Тому зараз у кожній школі потрібен соціальний педагог, практичний психолог, які повинні знати як спілкуватись з гіперактивною дитиною, вміти працювати з такою категорією дітей. В соціально - педагогічній роботі вже розроблено багато ігр, тренінгів, програм, бесід для корекційної роботи з активними дітьми, які потрібно застосовувати на практиці для подолання дитячої гіперактивності.

У нашому дослідженні було розглянуто багато різних вправ, методик, занять щодо подолання дитячої гіперактивності, але ми використали програму Тетяни Фролової: «Допомога гіперактивним дітям. Молодший шкільний вік». На мою думку, вона найбільш змістовна, цікава та ефективна.

Курсова робота написана відповідно до мети, виконані всі поставлені завдання, використано різні методи дослідження.

Список використаної літератури

1. Діти з гіперактивними розладами та дефіцитом уваги/ Т. Ілляшенко//Початкова школа. - 2009. - №6. - с. 54-56.

2. Непосидько Філ. Психолого-медико-педагогічна допомога гіперактивним дітям/ С. Макаренко//Шкільний світ. - 2008. - № 47. - с. 5-6-19.

3. Гіперактивна дитина/ Анна Єрофеєва//Шкільний світ. - 2011. - №14. - с. 5-8

4. Гиперактивные дети: болезнь или дурное воспитание?/Дарья Рыбина// Здоровье. - 2011. - №2. - с. 49-55.

5. Алєксеєва І.В. Гіперактивні діти:корекція поведінки/ Ірина Алєксеєва, Марина Калшикова. - К.: Шкільний світ. - 2011. - 96 с.

6. Гуріна О.М. Робота з гіперактивними дітьми. Психологічна компетентність учителя// Психолог. - 2006. - №221. - 236 с.

7. Робота вчителя з гіперактивними дітьми. Початкова школа/ Оксана Мирончик// Школа. - 2013. - №2. - с. 63-65.

8. Прийоми роботи з гіперактивними дітьми/ Л.В. Туріщева// Педагогічна майстерність. - 2012. - №2. - с. 28-30.

9. Дефіцит уваги у дітей з гіперактивністю/ Т. Ілляшенко//Початкова школа. - 2006. - №11. - с.4-7.

10. Психолого-медико-педагогическая помощь гиперактивным детям/ С. Макаренко//Воспитание школьников. - 2007. - №9. - с. 48-54.

11. Гіперактивна дитина й молодша школа: хто кого?/Олена Науменко//Початкова освіта. - 2011. - №1. - с.4-7.

12. Синдром ослабленного внимания и гиперактивности у детей и его корекция/ Е.В. Заика//Практична психологія та соціальна робота. - 2011. - №5. - с. 41-46.

13. Особливості виховання гіперактивних дітей молодшого шкільного віку/Даріко Ліпартеліані//Початкова школа. - 2011. - №4. - с. 47-49.

14. Брязгунов И.П., Касатикова Е.В. Непоседливый ребенок или все о гиперактивных детях. - М.: Изд.-во Института психотерапии. - 2002. - с. 211.

15. Синдром внимания с гиперактивностью (СДВГ) у детей и подростков. Проблемы диагностики и терапии/ В.Н. Кузнецов//Практична психологія та соціальна робота. - 2012. - №3. - с.2-9.

16. Як допомогти дитині з гіперактивними розладами/Тамара Ілляшенко//Початкова школа. - 2013. - №2. - с.44-46.

17. Піддубна Н. Гіперактивність старших дошкільників: причини та психологічна підтримка дітей. Актуальні проблеми психолого-педагогічного та соціального супроводу дитини на ранніх етапах соціалізації//Гуманізація навчально-виховного процесу. - спецвипуск 4. Частина І. - Слов'янськ. - 2010. - с.223-230.

18. Заваденко Н.Н., Успенская Т.Ю. Синдромы дефицита внимания как причина школьной дезадаптации // Школа здоровья. - 1994. - №1. - с. 91-94.

19. Осичнюк Л.М., Тищенко Н.Е., Горлов М.В., Тищенко І.П. Синдром дефіциту уваги і гіперактивності у дітей молодшого шкільного віку і його корекція// Наукова бібліотека Луганського державного медичного університету. - с.424. - 428.

20. Реабілітаційний супровід навчання неповносправних дітей: методичний посібник/ Укл.: А. Луговський, М. Сварник, О. Падалка. -- Львів: Колесо. - 2008. -- 144 с.

21. Допомога гіперактивним дітям. Молодший шкільний вік/Тетяна Фролова//Психолог. - січень №1 (481) - 2012. - с. 8-18.

22. Заваденко Н.Н. Как понять ребенка: дети с гиперактивностью и дефицитом внимания. - М., 2001.

23. Романчук Олег. Гіперактивний розлад з дефіцитом уваги у дітей. Практичне керівництво. - Львів: Видання навчально-реабілітаційного центру „Джерело”, 2009 - 324 с.

24. Психолого-педагогічні засади зниження гіперактивності у дітей//Вікторія Левченко та Олександр Левченко// Освіта на Луганщині. Науково-методичний журнал - №1. - 2013. - с.67-72.

25. Марінушкіна О.Є., Замазій Ю.О. Порадник практичного психолога. - Х., 2007. - 240 с.

26. Заваденко Н.Н. Диагноз и дифференциальный диагноз синдрома дефицита внимания с гиперактивностью у детей // Школьный психолог. - №4. - 2010. - С. 2-6.

27. Коробко С.Л., Коробко О.І. Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник. - Київ: «Літера ЛТД». - 2006.

28. О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук. Вікова та педагогічна психологія, 2001.

Додаток 1

ТЕСТ ПЬЕРОНА-РУЗЕРА

Цель исследования: определить уровень концентрации внимания (младший школьный возраст, средний).

Материал и оборудование: бланк теста Пьерона-Рузера, карандаш и секундомер.

Процедура исследования

Исследование можно проводить с одним испытуемым или с группой. Главные условия при работе с группой - удобно разместить испытуемых, обеспечить каждого бланками тестов, карандашами и следить за соблюдением тишины в процессе тестирования.

Инструкция испытуемому: "Вам предложен тест с изображенными на нем квадратом, треугольником, кругом и ромбом. По сигналу "Начали" расставьте как можно быстрее и без ошибок следующие знаки в эти геометрические фигуры: в квадрат - плюс, в треугольник - минус, в кружок - ничего не ставьте и в ромб - точку. Знаки расставляйте подряд построчно. Время на работу отпущено 60 секунд. По моему сигналу "Стоп!" расставлять знаки прекратите".

Экспериментатор в ходе исследования контролирует время с помощью секундомера и подает команды "Начали!" и "Стоп!"

Надежность результатов исследования достигается повторными тестированиями, которые лучше проводить через значительные интервалы времени.

Обработка и анализ результатов

Результатами данного тестирования являются: количество обработанных испытуемым за 60 с геометрических фигур, считая и кружок, и количество допущенных ошибок.

Уровень концентрации внимания определяют по таблице.

За допущенные при выполнении задания ошибки ранг снижается. Если ошибок 1-2, то ранг снижается на единицу, если 3-4 - на два ранга концентрация внимания считается хуже, а если ошибок больше 4, то - на три ранга.

При анализе результатов необходимо установить причины, обусловившие данные результаты. Среди них важное значение имеет установка, готовность испытуемого выполнять инструкцию и обрабатывать фигуры расставляя в них знаки как можно скорее, или же его ориентации на безошибочность заполнения теста. В ряде случаев показатель концентрации внимания может быть ниже возможного из-за слишком большого желания человека показать свои способности, добиться максимального результата (то есть своего рода соревновательности). Причиной снижения концентрации внимания могут быть также состояние утомления, плохое зрение, болезнь.

Бланк с геометрическими фигурами теста Пьерона-Рузера имеет следующий вид:

Додаток 2

Проективна методика визначення рівня самооцінки «Сходинки» (Т. Дембо, С. Рубинштейн)

Дитині пропонують заповнити малюнок, на якому зображені сходинки (із 7 сходинок). На середині розміщена фігура людини. Учням пояснюють, що на сходинку вище (показують) ставлять гарних дітей. На сходинку нижче ставлять не дуже гарних дітей, ще нижче - погані діти, на останній сходинці - найпоганіші діти. На якій сходинці ти себе намалюєш? (За цим зразком можна розглянути такі характеристики: злий-добрий, розумний-нерозумний, сильний-слабкий, кращий учень - учень, який не встигає.

Аналіз результатів:

1-2 сходинки - занижена самооцінка.

3,4,5 - адекватна самооцінка.

6-7 сходинка - завищена самооцінка.

Звертають увагу, на яку сходинку дитина себе поставить. Вважається нормою, якщо діти ставлять себе на сходинку «дуже гарний» і навіть «найкращий».

У всякому випадку діти повинні розмістити себе на верхніх сходах, тому що розташування на нижніх сходах говорить не про адекватну оцінку, а про негативне відношення до себе, невпевненості в своїх можливостях. Це дуже серйозне порушення структури особистості, яке може привести до депресій, до неврозів, асоціативності у дітей. Як правило, це пов'язано з «холодним» відношенням до дітей, жорстоким авторитарним вихованням.

Размещено на Allbest.ru