Ділова орієнтація, що існує в двох формах:

а) адекватна ділова орієнтація, коли батьки дійсно зацікавлені у вирішенні своєї проблеми і повністю довіряють педагогу;

б) неадекватна ділова орієнтація, яка відрізняється від попередньої тим, що батьки перебільшують можливість педагога.

2.Споживацька орієнтація, коли батьки всі свої проблеми перекладають на консультанта і орієнтовані на швидке їх подолання.

3.Ігрова орієнтація, коли батьки звернулися по допомогу не з метою вирішення своїх проблем, а для встановлення з психологом певних стосунків, щоб з'ясувати рівень його компетентності. Така орієнтація характерна для батьків, які в галузі дитячої психології і педагогіки вважають себе спеціалістами.

На цьому етапі роботи треба ефективно оцінити зміст скарг. Трапляються:

· скарги на особливості поведінки;

· скарги на особливості емоціонального розвитку (страхи, тривожність, нервозність, нестійкий сон тощо);

· скарги на індивідуальні психологічні особливості (відлюдькуватість, брехливість тощо);

· скарги на відхилення в поведінці.

Серед скарг трапляються необумовлені (частково і абсолютно). Частково необумовлені, як правило зумовлені психологічною безграмотністю батьків. У випадку абсолютно необумовлених нерідко виникає питання про психологічні особливості самих батьків, і їхні скарги можуть бути своєрідною проекцією вже їхніх проблем. Скарги можуть бути направлені і на об'єкт, і на конкретну поведінку. Важливим є правильне формулювання педагогом питання для виявлення суті скарги. Це сприяє формуванню довіри батьків до спеціаліста. Ефективність інформації при першій зустрічі значною мірою залежить не лише від правильно поставлених питань, але і від вміння спеціаліста аналізувати спонтанні висловлювання під час розмови педагога з батьками і батьків з дитиною.

Таким чином, для формулювання первинного психологічного-педагогічного висновку необхідно з'ясувати зміст і структуру скарги, виявити явний і прихований її зміст, після чого проаналізувати підтекст скарги.

Важлива складова гностичного блоку - психологічна діагностика типів сімейного виховання. У багатьох дослідженнях вітчизняних і зарубіжних науковців підкреслюється, що саме сімейні відносини можуть бути джерелом формування дисгармонії розвитку особистості.

Ейдеміллер і Юстицький виділили такі стилі сімейного виховання, що мають негативний вплив на формування особиёстості:

Потуральна гіперпротекція - сім'я прагне до максимального задоволення потреб дитини, яка є "епіцентром" її існування. Такий тип родинного виховання сприяє вихованню демонстративних і гіпертимних якостей.

Домінувальна гіперпротекція - дитина перебуває в центрі уваги, але батьки позбавляють її самостійності, встановлюючи різноманітні обмеження й заборони.

Підвищена моральна відповідальність - високі вимоги до дитини з пониженою увагою до її потреб призводить до формування акцентуації тривожності.

Емоційна ізоляція - ототожнення дитини з негативними періодами в житті батьків, у результаті чого дитина сприймає себе за перешкоду, що спричиняє виникнення емоційних бар'єрів між нею й батьками. Часто це супроводжується покараннями, навіть побиттям дитини.

Гіпопротекція - батьки не контролюють дитину, ігноруючи її потреби, не виявляють інтересу до її успіхів, надають максимум самостійності, бар'єрів не існує.

У попередньому розділі за допомогою методики дослідження батьківського ставлення А.Я Варга т В.В.Століна, ми виявили 5 основних складових ставлення батьків до дитини:

· міра емоційного ставлення до дитини;

· бажаний образ батьківського ставлення;

· рівень міжособистісної дистанції в спілкуванні з дитиною;

· форма і спрямованість контролю за поведінкою дитини;

· особливості сприйняття і розуміння дитини батьками.

Конструктивний блок психолого-педагогічної корекції спрямований на добір засобів і методів корекційних впливів з урахуванням індивідуально психологічних особливостей дитини та її батьків. Перед фахівцем стоять такі завдання:

· оцінка психологічної готовності сім'ї до участі в психокорекційному процесі;

· обговорення загальних питань процесу (визначення часу, стабільність складу, місце занять);

· робота з сім'єю.

Ефективність такої роботи значною мірою зумовлена сильною та стійкою мотивацією всіх членів родини до участі в ній. Спеціаліст повинен розказати членам сім'ї про організацію психологічної корекції, часові витрати, відповідальність кожного учасника. Важливо оцінити реакцію батьків на такі повідомлення. Важливо також обґрунтувати необхідність і значення такої допомоги. Для визначення психологічної готовності членів родини до заняття варто використовувати запропонований Франком метод "парадоксальної інтенції".

Основна мета організаційного блоку - практична реалізація психокорекційних задач.

Формування в батьків і дитини вміння об'єктивно оцінювати складні для них життєві ситуації, вміння дивитися на них ніби «збоку».

Активізація учасників у процесі співпраці.

Розширення діапазону можливих варіантів поведінки за певних ситуацій.

Комунікативний блок «відповідає» за встановлення оптимальних відносин між всіма членами корекційного процесу. Це досягається за допомогою сюжетно - рольових ігор.

3.2 Психокорекційна програма для членів досліджуваних сімей

Мета: Покращення зваємовідносин в сім'ї.

Задачі: Позбавлення агресивних проявів поведінки підлітка, засвоєння членами сім'ї навичок ефективної комунікації, розвиток вміння відкрито обговорювати наявні питання та вільно висловлювати свої почуття.

Тактика проведення: Групова робота.

Позиція психолога: Партнерська.

Методики та техніки: Спостереження, бесіда, сімейна дискусія, рольова гра, тест Розенцвейга, домашні завдання, ведення щоденника та ін.

Загальний час: 1,5 місяця (6 зустрічей).

Частота зустрічей: 1 раз на тиждень.

Тривалість зустрічей: 1,5 години (90 хвилин).

Перша зустріч

1) Створення сприятливої, доброзичливої атмосфери - 10 хв.

2) Знайомство зі членами досліджуваних сімей - 10 хв.

3) Перед тим, як залишити корекційний кабінет, члени сім'ї отримали домашнє завдання - спробувати кожен вечір (а якщо буде змога, то і вдень) спілкуватися через листування, про що необхідно кожен день звітувати в спеціальному щоденнику (кожен в своєму). Пояснення, якщо є питання - 10 хв.

Орієнтовний план 2-ї зустрічі:

1) Створення сприятливої, доброзичливої атмосфери - 10 хв.

2) Обмін враженнями від виконання домашнього завдання (висловлюється кожен). Дискусія про переваги та недоліки сімейного листування - 20 хв.

3) Програвання ситуацій вибору (довільний вибір теми типу «Наступні вихідні - театр чи «пікнік» у лісі?».

Обговорення основних моментів та аналіз помилок - 20 хв.

4) Програвання ситуацій вибору, виконуючи ряд положень (уважно слухаю інших, не перебиваю, повторюю своїми словами точку зору іншого і лише потім - доводжу свій погляд, уникаю підвищення голосу тощо). Обговорення: які зміни з'явилися в процесі дискусії? Чи легше було домовитись? Що на це вплинуло? Обмін враженнями - 20 хв.

5) Сумісне вироблення основних прийомів при обговорення будь-якого питання. Домашнє завдання - закріплення вироблених прийомів у повсякденному житті, про що звітувати в щоденниках - 10 хв.

6) Враження від проведеної зустрічі (зворотній зв'язок). Що сподобалось? Побажання на майбутнє - 10 хв.

Орієнтовний план 3-ї зустрічі:

1) Враження від виконання домашнього завдання. Розповісти про 3 найбільш цікаві ситуації останнього тижня. Акцент на позитивних досягненнях - 15 хв.

2) Індивідуальне (не спілкуючись між собою) проходження тесту Розенцвейга (вибірково 5-7 ситуацій). Зачитування результатів. Згадати 5-7 аналогічних ситуацій з сімейного життя і розіграти 2-3 з них. Обговорення - 25 хв.

3) «Як ще можна вчинити?» Вибір 1 запропонованих фруструючих ситуацій типу «Розбита чашка з довгоочікуваною кавою». Кожен окремо записує 10-15 різних варіантів поведінки в даній ситуації від імені кожної дієвої особи. Зачитування варіантів. Дискусія про найбільш оптимальний спосіб поведінки, а також «Чи варто вміти побачити декілька варіантів вирішення проблемної ситуації, діяти «не так, як завжди»?» - 20 хв.

4) Програвання конфліктних ситуацій від себе, а потім від імені інших членів сім'ї. Грають почергово дві людини, третя - «сторонній спостерігач» - відмічає та записує позитивні та негативні сторони, аналізує. Зміна ролей. Обмін враженнями (думки, почуття). Вміння подивитись на ситуацію очима іншої людини - 15 хв.

5) Сумісне вироблення основних принципів ефективного розв'язання конфліктних ситуацій на основі типових помилок з виконання минулого завдання. Домашнє завдання - втілення вироблених принципів в повсякденному житті, ведення щоденників - 10 хв.

6) Обмін враженнями про зустріч. Побажання на майбутнє - 5 хв.

План наступних зустрічей розробляється у відповідності з проходженням попередніх.

Ігри, які застосовувались під час зустрічей:

1) “Сімейна скульптура”. Це метод виявлення місця індивіда в сімейній системі взаємовідносин, в реально існуючій ситуації чи уявній, ідеальній. Зміст даної методики полягає в тому, що розташування людей та об'єктів повинно фізично символізувати внутрішньосімейні стосунки на даний час, визначаючи те, яким сприймається місце кожного індивіда в сімейній системі. Кожен член сім'ї створює живий портрет сім'ї, розташовуючи найближчих родичів відповідно до власного бачення дистанції між ними. Таким чином, досвід кожного втілюється в живій картині і проектується на неї.

Головною перевагою даної методики є її невербальний характер, який дозволяє зняти різноманітні захисти, проекції та звинувачення, що часто існують в сімейній системі.

Будування скульптури вимагає від кожного члена сім'ї узагальнення свого особистісного досвіду, осмислення його, а потім і інтерпретації. Для проведення методики необхідні члени сім'ї, меблі і предмети, що легко пересуваються і можуть бути використані в якості заміни відсутніх членів сім'ї. Скульптура може зображувати як теперішнє, так і минуле сім'ї і може містити будь яку кількість членів розширеної сім'ї.

Перед початком виконання завдання психолог пояснює членам сім'ї, що ця методика дозволяє відчувати, що значить бути членом сім'ї. І це буває легше показати, ніж розказати. Тому кожний член сім'ї повинен по черзі показати своє розуміння внутрішньосімейних відносин, зображуючи їх у вигляді живої скульптури так, щоб пози і розміщення в просторі відображали дії та почуття членів сім'ї по відношенню один до одного.

Психолог пропонує члену сім'ї, який виступає в ролі скульптора, ставитися до інших членів сім'ї так, наче вони зроблені з глини. Тобто він повинен поставити їх у таку позицію, яка могла б найповніше відобразити його відношення до даних членів сім'ї. Будування триває до того часу, коли скульптор не буде задоволений своїм результатом. Важливо, щоб інші члени сім'ї дозволили йому вільно поводитися з собою, як з матеріалом, знаючи. Що вони потім поміняються місцями. Кожний член сім'ї повинен створити свою реальну сімейну скульптуру, що буде відображати емоційний стан сім'ї на даний момент. Під час виконання завдання психолог на папері фіксує трикутники, альянси і конфлікти, що з'являються і наглядно та символічно зображуються скульптором. Після того, як кожен член сім'ї створив свою скульптуру, відбувається обговорення результатів. Причому обговорюється не лише вся скульптура в цілому, але й окремі її частини. Ставляться запитання як кожному члену сім'ї, так і сім'ї в цілому. Наприклад:

· скульптору: “Придумайте назву вашому витвору”;

· кожному члену сім'ї: “Як ви почуваєте себе на цьому місці серед ваших родичів?”;

· всій родині: “Чи згідні ви з тим, що ваша сім'я функціонує саме так, як зображено в скульптурі?”;

· скульптору чи родині: “Які зміни в житті сім'ї ви хотіли би бачити?”

2) Варіантом цієї методики є методика “Сімейна хореографія”. Вона спрямована на перебудову взаємовідносин в нуклеарній сім'ї; виявлення негативних зразків поведінки та припинення їх дії, послідовно зображаючи поведінкові акти, що призводять до посилення конфлікту. Об'єднання симптомів підлітків та зразків взаємин їх батьків забезпечує членів родини невербальними каналами комунікації, що дозволяють відкрито виказати свої почуття. Одного з членів сім'ї просять построїти всіх інших на сцені таким чином, щоб картина відображала внутрішні сімейні стосунки в контексті будь-якої події чи проблеми, а потім зіграти цю сценку. Кожного члена сім'ї просять так розташуватися у просторі, щоб це найкращим чином демонструвало проблему сім'ї. Потім члени сім'ї повинні показати сценку без слів, оживити її і програти. Потім членам сім'ї пропонується зобразити ідеальну ситуацію в стосунках, таку, якою вона бачиться в даний момент, і розіграти її. Для обговорення пропонується відповісти на питання: “Як вам перебування в такому становищі і сім'ї і які почуття виникають у даного члена сім'ї по відношенню до інших членів сім'ї?” Дана процедура є досить гнучкою і може бути змінена в залежності від конкретних зразків взаємодії, що існують в даній родині.

3) Ефективною в сімейній психокорекції вважається техніка “програвання ролей один одного”. Вона складається з послідовних дій: психолог висуває пропозицію “спробувати зіграти що-небудь”; він пояснює, як це зробити, докладає зусилля, щоб переконати членів сім'ї у необхідності зробити це; члени сім'ї програють свої ролі; після чого психолог певним чином коментує їх. Сукупність дій, що входять до складу техніки, може бути досить суттєвою, але й може обмежуватись однією дією чи навіть навмисною бездією, наприклад, “мовчання” за Х. Пересом.

Вся сукупність дій, що входять до складу техніки, застосовується для вирішення певного завдання чи декількох різних завдань. “Програвання ролей” застосовується у випадку необхідності збільшити рівень емпатії членів родини. “Обмін ролями” між батьками та дітьми застосовується для покращення їх взаєморозуміння та співчуття.

4) Вказівки (директиви) - прямі та конкретні вказівки психолога на необхідність певних дій з боку всій сім'ї або окремих її членів для того, щоб вони досягли своїх цілей. Відомий сімейний психотерапевт Ф. Баркер запропонував просту класифікацію директив:

· вказівка членам сім'ї робити щось;

· вказівка робити щось інакше, ніж до цього часу;

· вказівка не робити того, що вони робили до цього часу.

Більше всього проблем виникає при необхідності застосування директив припинити робити щось.

5) Сімейна дискусія - один з методів, що найбільш часто застосовуються в сімейній психокорекції. Це, в першу чергу, дискусія в сімейних групах - обговорення членами сім'ї широкого кола проблем, що стосуються життя сім'ї, та способів вирішення різноманітних сімейних питань. Дискусія може переслідувати різноманітні цілі: корекція неправильних уявлень про різні аспекти сімейних взаємовідносин: про способи вирішення сімейних конфліктів, про планування та організацію сімейного життя, про розподіл обов'язків в сім'ї та інше. Особливо на початкових етапах сімейної психокорекції важливою є корекція неправильних уявлень про сім'ю методом участі у дискусії, в ході якої клієнт з дивуванням дізнається, що деякі речі, що здавались йому очевидними, для інших людей такими не є. Участь в груповій дискусії послаблює стійкі уявлення, змушує знову перевірити їх правильність. Сумнів в правильності своїх переконань, що зародився в ході сімейної дискусії, є дуже сприятливим фактором для подальшої психокорекції.

Навчання членів сім'ї методам дискусії. В ході обговорення сімейних проблем члени сім'ї звичайно обговорюють питання, що здаються їм найбільш важливими. При цьому вони застосовують ті методи обговорення, до яких звикли. Психолог використовує це для формування у членів сім'ї більш широкого погляду на різні сімейні питання та корекції шкідливих звичок, що ускладнюють виявлення істини в ході дискусії. Виділяють спеціальні правила ведення дискусії, котрі обговорюються з учасниками групи і які вони намагаються наслідувати. Наприклад: “Мета дискусії - не довести свою правоту, а спільно знайти істину”,“Перед тим, як заперечувати, подумай, в чому все ж таки правий той, кому ти збираєшся заперечувати, спробуй розвинути те, в чому він правий”.

За власне сімейної дискусії особливо велике значення набуває навчання формуванню адекватного уявлення про той чи інший аспект сімейного життя, де важливу роль відіграє корекція тих особливостей взаємовідносин членів сім'ї, котрі перешкоджають цьому.

В практиці сімейної психокорекції нерідко доводиться спостерігати парадоксальне явище: при роздільній роботі з членами сім'ї всі вони з допомогою психолога приходять до спільної думки з певного питання. Але варто розпочати сумісне обговорення цього питання, як думки враз поляризуються і члени сім'ї знову займають діаметрально протилежні позиції. Ця поляризація відбувається у відповідності з особливими внутрішньосімейними ролями (“песиміст” - “оптиміст”, “теоретик” - практик” та ін.).

Управління сімейною дискусією вимагає від психолога чималого мистецтва. Вартий уваги зазначений Х. Пересом опис основних прийомів, які використовують психотерапевти при веденні сімейної дискусії [21]: ефективне використання мовчання, вміння слухати, навчання за допомогою запитань, повторення, узагальнення, конфронтація з певною думкою члена сім'ї та інше.

6) Корисними є домашні завдання клієнтам (ведення щоденника самоспостереження; завдання, які передбачають бесіди на задані теми, що їх мають вести члени сім'ї протягом певного часу; завдання фіксувати за заданим планом позитивних і негативних реакцій на дії інших членів сім'ї; завдання застосовувати певний час ті форми спілкування, відсутність яких призвела до складної сімейної ситуації) допомагають їм закріпити позиції і навички, засвоєні під час консультування.

У реконструктивному блоці вирішуються такі задачі: корекція неадекватних емоціональних реакцій, навчання самостійного знаходження потрібних форм емоційного реагування. Можна запропонувати психодраматичні розігрування.

Перераховані блоки утворюють єдиний психокорекційний комплекс.

Будь-яка родина може бути щасливою, якщо в ній панують взаєморозуміння й довіра. Якщо в такій сім'ї є дитина з психофізичними вадами, потрібно створити умови для найефективнішого її розвитку, сприяти її соціалізації, адаптації в суспільство. Саме через це психологи, педагоги, дефектологи великої уваги надають діагностуванню сім'ї, виявленню її особливостей, факторів, які домінують, стилів виховання тощо. Їхня спільна мета - створення моделі допомоги родині й навчання батьків, адже, озброєні знаннями, вони, зможуть долучитися до загального корекційного процесу стосовно їхньої дитини.

Усе починається з родини, від неї залежить, як швидко дитина з особливими потребами піде на контакт з оточуючими і зможе, в силу своїх можливостей, вести активний спосіб.

Для визначення ефективності обраної колекційної програми ми обрали 5 сімей, з яких діти виявили суперницький стиль поведінки під час конфліктної ситуації, а батьки або матері, згідно з результатами досліджень, мають неадекватне (не прийняття, авторитарна гіперсоціалізація, «маленький невдаха») батьківське ставлення до власної дитини, яке заважає їх знаходити спільну мову під час вирішення суперечок.

Проводячи з ними корекційну програму, ми очікуємо змінення в кращу сторону досліджуваних показників: стилю поведінки в конфліктній ситуацій у дитини, та зміна батьківського ставлення у матері або батька.

3.3 Аналіз ефективності обраного корекційного комплексу занять

Для оцінки ефективності обраної корекційної програми потрібно свівставити результати, отримані у ході діагностування методичним матеріалом досліджених сімейних пар. У корекціній роботі брали учать чотири сімейні пари № 3, 13, 19 і 30.

Таблиця 3.1 Результати психодіагностичного комплексу до і після проведення колекційної програми.

До корекційної програми	Після корекційної програми
Сім'я 3	Стиль поведінки у конфлікті	Батьківське ставлення	Стиль поведінки у конфлікті
Дитина	суперництво (8 балів)	-	Компроміс (8 балів)	-
Мати	суперництво (8 балів)	«маленький невдаха»	співробітництво (7 балів)	прийняття
Батько	суперництво (9 балів)	«маленький невдаха»	компроміс (7 балів)	«маленький невдаха»
Сім'я 13
Дитина	суперництво (9 балів)	-	пристосування (6 балів)	-
Мати	суперництво (8 балів)	авторитарна гіперсоціалізація	компроміс (7 балів)	кооперація.
Батько	уникання (9 бал)	«маленький невдаха»	уникання (8 бали)	кооперація.
Сім'я 19
Дитина	суперництво (9 балів)	-	пристосування (7 балів)	-
Мати	суперництво (8 балів)	авторитарна гіперсоціалізація.	уникання (9 бали)	симбіоз
Батько	компроміс (6 балів)	«маленький невдаха»	компроміс (7 балів)	симбіоз
Сім'я 30
Дитина	суперництво (9 балів)	-	компроміс (7 балів)	-
Мати	суперництво (8 балів)	«маленький невдаха»	пристосування (8 балів)	кооперація
Батько	співробітництво (6 балів)	авторитарна гіперсоціалізація.	співробітництво (9 балів)	прийняття

Таблиця 3.2. Результати набраної кількості балів за методикою діагностики стратегій поведінки особистості в конфлікті К. Томаса (до та після колекційної програми

№ сім'ї	Суперництво	Співробітництво	Компроміс	Уникнення	Пристосування
Сім'я 3	до	після	до	після	до	після	до	після	до	після
Дитина	8	4	3	6	4	8	2	6	5	4
Мати	8	4	6	7	5	5	4	5	4	6
Батько	9	5	8	5	4	7	5	5	4	6
Сім'я 13
Дитина	9	5	5	6	4	6	3	6	3	6
Мати	8	3	4	7	4	7	6	6	5	5
Батько	1	2	6	8	7	7	9	8	7	4
Сім'я 19
Дитина	9	4	4	5	4	6	5	7	4	7
Мати	8	4	4	6	7	6	6	9	5	6
Батько	1	3	4	5	6	7	7	8	7	8
Сім'я 30
Дитина	9	2	5	6	4	7	3	5	5	7
Мати	8	3	4	7	7	5	6	7	5	8
Батько	1	2	6	9	4	7	6	6	3	7

Таблиця 3.3 Зміна кількості балів набраних за тестом-опитувальником батьківського відношення (А. Я. Варга, В. В. Столін) серед сімей що проходили корекційну програму

№ сім'ї	Прийняття-відкидання	Кооперація.	Симбіоз.	Авторитарна гіперсоціалізація.	Маленький невдаха»
Сім'я 3	до	після	до	після	до	після	до	після	до	після
Мати	24	29	3	4	3	5	3	2	3	1
Батько	19	23	6	6	3	4	1	1	3	3
Сім'я 13
Мати	14	25	3	7	5	6	6	2	4	1
Батько	19	27	6	7	3	5	1	1	3	2
Сім'я 19
Мати	30	30	6	6	4	6	1	1	2	1
Батько	24	26	5	6	4	6	1	1	3	1
Сім'я 30
Мати	23	27	8	8	6	6	2	1	2	1
Батько	11	26	3	6	2	5	3	2	1	1

Таким чином, аналізуючи результати отримані після проведення колекційної програми серед чотирьох досліджених пар, можна зробити висновок, що тренінг виявився ефективним, показники конфліктності у членів сімей зменшилися, а батьки, які, в певному ступені завищували вимоги до власної дитини, та вважали її невдахою, змінили своє батьківське ставлення, в сторону покращення.

Висновки

Батьківство відіграє значну роль у житті конкретної особистості. Протягом всього життя батьки залишаються значимою фігурою для індивіда. Батьківство включає феномени материнства й батьківства, але не зводиться до їхньої простої сукупності.

Причину конфліктності у родинах викликає вікова різниця між батьками і дітьми, відмінність характерів, що утруднює взаєморозуміння. Причина непорозумінь лежить у площині цінностей, стандартів поведінки, адже діти сьогодення ростуть в умовах, відмінних від тих, в яких їхні батьки. Нерідко батьки трактують своє ставлення до дітей так, ніби існує якийсь договір між ними і їхньою дитиною.

На діагностичному етапі були вивчені якісні характеристики схильності членів сім'ї до конфліктних ситуацій, було досліджено взаємовплив різноманітних чинників на створення, провокування конфлікту та поведінки у конфліктному середовищі, вивчені показники батьківського ставлення до дітей.

Батьківське ставлення розглядається як система різноманітних почуттів стосовно дитини, поведінкових стереотипів, що практикуються у спілкуванні з нею, особливостей сприйняття і розуміння характеру та особистості дитини, її вчинків.

Дані, які були отриманні під час дослідження сімейних відносин за методиками - діагностики особливостей реагування в конфліктній ситуації К. Томаса і діагностики батьківського ставлення А. Варга і В. Століна, виявили наступні особливості: у більшості родин - 80 % домінуючу роль відіграють матері, а батьки з дітьми намагаються пристосуватися і повністю віддають «кермо» управління родинними справами. Було встановлено що якщо наявна конкуренція і напруження у стосунках дитини з батьком - матері займають позицію «доброго судді», який намагатиметься улагодити будь - які прояви агресії з боку чоловіка і дитини. У більшості піддослідних була виявлена тенденція до копіювання моделі стилю реагування в конфліктних ситуаціях.

Таким чином, дитина у родинні, в основному, перебирає той стиль вирішення конфліктної ситуації, що властивий їхнім батькам (що ще раз підтверджує думку про те, що діти імітують поведінку батьків у ранньому дитинстві а коли дорослішають, то починають привласнювати її собі, копіюючи. Можна з впевненістю визнати той факт, що батьки у більшості випадків, застосовують демократичний стиль виховання і не обмежують свою дитину в ініціативності, завжди готові, за необхідності, допомогти, підтримати. Прагнуть, щоб їх діти були слухняними, любили і поважали їх, проте не усвідомлюють, що гіперопіка несе за собою зворотній процес. Саме це і призводить до появи основних причин, які викликають появу конфлікту на особистісному рівні.

Таким чином, підводячи підсумок проведеному дослідженню, можна констатувати, що з усіх тридцяти досліджуваних молодих сімей жодна не має явно вираженої схильності до важкого вирішення конфліктних ситуацій. Адже навіть, якщо один з членів подружжя і проявляє стиль конкуренції, то інший член сім'ї своїм стилем, будь то уникання, співробітництво, пристосування, або ж компроміс, ніби нівелює його.

Аналізуючи показники, отримані при тестуванні досліджуваних за методикою діагностики батьківського ставлення А. Я. Варга і В. В. Століна, можна припустити, що більша половина наших випробуваних не відчувають у сім'ї емоційного дискомфорту і у вирішенні конфліктних ситуацій між батьками та дітьми керуються здоровим глуздом, почуттями любові та поваги до власної дитини.

Також, можемо зробити висновок, що для жінки стиль поведінки під час конфлікту, більшою мірою взаємовідносятися з її очікуваннями та установками щодо власної дитини. Що наглядно проявилося під час якісного аналізу отриманих даних з відповідних психодіагностичних методик. Що стосується чоловіків, то їх лінія поведінки під час виникнення конфліктів з дитиною, майже не корелює зі стилем батьківського ставлення, і, можна припустити, більше залежить від типу характеру та темпераменту ніж від очікувань і установок щодо власної дитини.

Таким чином, психокрекційна програма проводилася з тими сім'ями, в яких батьківське ставлення матері або батька до дитини негативно відбивається на вирішенні конфліктних ситуацій, і, взагалі на емоційному кліматі у сім'ї.

Психологічна робота з батьками - досить складний напрямок. Нерідко батьки не сумніваються у своїй компетентності, обвинувачуючи у випадку виникнення труднощів у дитячо-батьківських відносинах школу, суспільство. Часто батькам складно визнати помилковість своїх думок, почуттів, дій. На тлі цього усередині родини між батьком і матір'ю нерівномірно розподіляється виховна активність. У більшості випадків, вихованням, емоційним спілкуванням з дітьми займається мати, батько ж робить це «за настроєм». У підсумку, у родині не спостерігається системності впливів. Батьки для дитини рідко виступають єдиним цілим.

Таким чином, аналізуючи результати отримані після проведення колекційної програми серед чотирьох досліджених пар, можна зробити висновок, що треніг виявився ефективним, показники конфліктності у членів сімей зменшилися, а батьки, які, в певному ступені завищували вимоги до власної дитини, та вважали її невдахою, змінили своє батьківське ставлення, в сторону покращення.

Список використаної літератури:

1. Адлер А. Воспитание детей. Взаимодействие полов. - Ростов - на - Дону, 1998. - 448 с.

2. Али Акбар Фурутан Отцы, матери, дети. -М. : «Прогрес» 1992. - 155 с.

3. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев - СПб., 2000. - 324 с.

4. Андреева Т.В. Семейная психология. - Санкт-Перербург, 2004. - 264 с.

5. Анцупов А.Я., Шипілов А.И. Конфліктологія: Підручник для вузів. - М.: ЮНіТі, 1999. - 487 с.

6. Асеев А. Г. Психология личности. М. : Из - во Моск. Ун - та, 1990. - 317 с.

7. Баскина Ю.В. Методика диагностики родительского отношения (методика включенного конфликта). - Автореф канд.... психол. н. - М., 1992. - 24 с.

8. Бестужев-Лада И. Ступени к семейному счастью //Семья и школа. -1996. -№3. - С.30-33.

9. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. - К.: ІЗМН, 1998. - 204 с.

10. Бойко В.В. Счастье, семья, дети. - М.: Пр., 1980. - 97 с.

11. Бойко В.В. Если ты жена и мать. - М.:Пр., 1985. - 136 с.

12. Бондарчук О.І. Психологія сім”ї. - М: Питер, 2000. - 382 с.

13. Варга Д. Радость родительских забот. - М.:Пр., 1983. - 155 с.

14. Дмитрієв А., Кудрявцев В., Кудрявцев С. Введення в загальну теорію конфліктів. - М., 1993. - 219 с.

15. Дональдсон М. Мыслительная деятельность детей. - М. : Педагогика, 1985. - 153 с.

16. Дружинин В.Н. Психология семьи: 3-е изд. - СПб.: Питер, 2005. - 176 с.

17. Егорова М. С. Психология индивидуальных различий /М. С. Егорова - М., 1997. - 216 с.

18. Жигалин С.С. Влияние родительских позиций на воспитательный потенциал семьи подростка //Социально-психологические аспекты формирования личности: Материалы межрегиональной научно-практической конференции. - Шадринск, 2004. - С.164-171.

19. Жигалин С.С., Овчарова Р.В. Родительская позиция как психологический феномен //Экономика, психология, бизнес. - Красноярск, 2004. - № 2. - С.166-182.

20. Жигалин С.С. Родительская позиция и ее роль в психологической структуре родительства //Психолого-педагогические проблемы этической психологии: Материалы межрегиональной научно-практической конференции. - Шадринск, 2003. Ч. I. ? С. 163-164.

21. Забродський М. М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. - Тернопіль: Богдан, 2009. - 498 с.

22. Ішмуратов В.А. Конфлікт і злагода - К :Наука, 1999. - 99 с.

23. Канатаев Ю.А. Психологія конфлікту. - М.: ВАХЗ, 1992. - 243 с.

24. Карелин А. Большая энциклопедия психологических тестов. -- М.: «Эксмо», 2007. -- 416 с.

25. К вопросу о компонентах феномена родительства// Психологическое сопровождение личности в педагогическом процессе: Сб. научных трудов. - Курган, 2002. - 81с.

26. Клюева Н. В. Психолог и семья: диагностика, консультация, тренинг. -Ярославль, 2002. - 56 с.

27. Ковалев Г.А. Три парадигмы в психологии - три стратегии психологического воздействия. // Общение и диалог в практике обучения, воспитания и психологического консультирования: Сб. научн. тр. / Под ред. А.А. Бодалева. - М.: Изд-во АПН СССР, 1987. - С. 4 - 16.

28. Ковальов С.В. Психологія сімейних стосунків. - Наука , К 2001. - 277 с.

29. Кондаков И.М., Сухарев А.В. Методологические основы зарубежных теорий профессионального развития // Вопр. психологии. 1989, №5, С. 158 - 164.

30. Кон И. С. Введение в сексологию / И. С. Кон - М., 1988. - 198 с.

31. Кон И. С. Пол и идентификация // Психология индивидуальных различий / Под редакцией Ю. Б. Гиппенрейтера и В. Я. Романова. - М., 2000. - 194 с.

32. Кочубей Б. И. Мужчина и ребёнок. - М.: Знание, 1990. - 104 с.

33. Красовский А. С. Будущий муж и отец / А. С. Красовский - Минск, 1986. - 158 с.

34. Лисенко О.В. Модификация методики исследования особенностей межличностного восприятия в конфликтной ситуации // Практична психологія та соціальна робота. - 2005. - №5. - С. 23-27.

35. Максимова Н. Ю., Мілютіна К. Л., Піскун В. М. Патопсихологія підліткового віку. - Главник, 2008. - 335 с.

36. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество. - М.: Academia, 2000. - 456 с..

37. Немов Р.С. Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. - М.: Просвещение, 1995. - 512 с.

38. Овчарова Р. В. Психология родительства. - М; “Академия”, 2005. - 261 с.

39. Овчарова Р. В. Справочная книга школьного психолога. - М. : Просвещение, 1996. - 315 с.

40. Психологический словарь /Под общ. Ред.. А.В. Петровського, М.Г. Ярошевского. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.

41. Реан А. А. Практическая психодиагностика личности. Учебное пособие. - СПб, 2001. - 218 с.

42. Симптоматика, динамика и этиология конфликта. Конфликты: борьба, взаимодействие, сотрудничество. Под ред. Г.М. Потанина. --. Белгород, 1996. -- С 32-49.

43. Сисенко В.А. Подружні конфлікти. - М.: Думка, 1989. - 99 с.

44. Спиваковская А.С. Как быть родителями. - М.: Педагогика, 1986. - 160 с.

45. Степанов О. М. Психологічна енциклопедія. - Київ, 2006. - 733 с.

46. Тархова Л. Мальчик, мужчина, отец. - М.: Знание, 1992. - 76 с.

47. Торндайк Э. Принципы обучения, основанные на психологи. - М., 1999. - 138 с.

48. Причины и сущность конфликтов подростков с родителями. Социальная профилактика правонарушений в молодежной среде. -- Белгород, 1996 --. С. 23-30.

49. Психология как наука о поведении / Дж. Уотсон. - М. : АСТ-ЛТД, 1998. -704 с.

50. Психология семьи. Хрестоматия: Учебное пособие для факультетов психологии, социологии, економики и журналистики/ Ред. Д.Ф. Райгородский. - Самара: БАХРАК. - М., 2002. -752 с.

51. Трофімов Ю. Л. Психологія. - К. : Либідь, 2003. - 504 с.

52. Фрейд З. Психоаналитические этюды. - Минск : Попурри, 1998. - 608 с.

53. Фром Э. Кризис психоанализа. - СПб., 2000. - 166 с.

54. Хорни К. Самоанализ. - СПб, Питер, 2002. - 480 с.

55. Шнейдер Л.Б. Психология семейных отношений. Курс лекций. - М.: Апрель-Пресс, издательство ЭКСМО-Пресс, 2000. - 447 с.

56. Щербань П. Психологія сучасної сім'ї та педагогіка сімейних взаємин//Рідна школа. - 2005. - С.14-15.

57. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкис В. Психология и психотерапия семи. -- СПб.: Питер, 1999. - 656 с.

Додатки

Додаток А

Методика діагностики стратегій поведінки особистості в конфлікті К. Томаса.

1 А. Іноді я надаю можливість іншим взяти на себе відповідальність за рішення спірного питання.

Б. Чим обговорювати те, у чому ми розходимося, я намагаюся звернути увагу на те, з чим ми обоє згодні.

2 А. Я намагаюся знайти компромісне рішення.

Б. Я намагаюся залагодити справу з урахуванням інтересів іншого і моїх власних.

3 А. Звичайно я наполегливо прагну домогтися свого.

Б. Я намагаюся заспокоїти іншого і головним чином зберегти наші відносини.

4 А. Я намагаюся знайти компромісне рішення.

Б. Іноді я жертвую своїми власними інтересами заради інтересів іншої людини.

5 А. Улагоджуючи спірну ситуацію, я увесь час намагаюся знайти підтримку в іншого.

Б. Я намагаюся зробити все, щоб уникнути марної напруженості.

6 А. Я намагаюся уникнути виникнення неприємностей для

себе.

Б. Я намагаюся домогтися свого.

7 А. Я намагаюся відкласти рішення спірного питання для того, щоб згодом вирішити його остаточно.

Б. Я вважаю за можливе в чомусь уступити, щоб домогтися іншого.

8 А. Зазвичай я наполегливо прагну домогтися свого.

Б. Я першою справою намагаюся ясно визначити те, у чому складаються всі порушені інтереси і питання.

9 А. Думаю, що не завжди варто хвилюватися через якісь виникаючі розбіжності.

Б. Я прикладаю зусилля, щоб домогтися свого.

10 А. Я твердо прагну досягти свого.

Б. Я намагаюся знайти компромісне рішення.

11 А. Першою справою я намагаюся ясно визначити те, у чому складаються всі порушені інтереси і питання.

Б. Я намагаюся заспокоїти іншого і головним чином зберегти наші відносини.

12 А. Найчастіше я уникаю займати позицію, що може викликати суперечки.

Б. Я даю можливість іншому в чомусь залишитися при своїй думці, якщо він також йде мені назустріч.

13 А. Я пропоную середню позицію.

Б. Я наполягаю, щоб було зроблено по-моєму.

14 А. Я повідомляю іншому свою точку зору і запитую про його погляди.

Б. Я намагаюся показати іншому логіку і переваги моїх поглядів.

15 А. Я намагаюся заспокоїти іншого і головним чином зберегти наші відносини.

Б. Я намагаюся зробити все необхідне, щоб уникнути напруженості.

16 А. Я намагаюся не зачепити почуттів іншого.

Б. Я намагаюся переконати іншого в перевагах моєї позиції.

17 А. Звичайно я наполегливо намагаюся домогтися свого.

Б. Я намагаюся зробити все, щоб уникнути марної напруженості.

18 А. Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість настояти на своєму.

Б. Я даю можливість іншому в чомусь залишитися при своїй думці, якщо він також йде мені назустріч.

19 А. Першою справою я намагаюся ясно визначити те, у чому складаються всі порушені інтереси і спірні питання.

Б. Я намагаюся відкласти рішення спірного питання для того, щоб згодом вирішити його остаточно.

20 А. Я намагаюся негайно перебороти наші розбіжності.

Б. Я намагаюся знайти найкраще сполучення вигод і втрат для нас обох.

21 А. Ведучи переговори, я намагаюся бути уважним до бажань іншого.

Б. Я завжди схиляюся до прямого обговорення проблеми.

22 А. Я намагаюся знайти позицію, що знаходиться посередині між моєю позицією і точкою зору іншої людини.

Б. Я відстоюю свої бажання.

23 А. Як правило, я заклопотаний тим, щоб задовольнити бажання кожного з нас.

Б. Іноді я представляю можливість іншим узяти на себе відповідальність за рішення спірного питання.

24 А. Якщо позиція іншого здається йому дуже важливою, я постараюся піти назустріч його бажанням.

Б. Я намагаюся переконати іншого прийти до компромісу.

25 А. Я намагаюся показати іншому логіку і переваги моїх поглядів.

Б. Ведучи переговори, я намагаюся бути уважним до бажань іншого.

26 А. Я пропоную середню позицію.

Б. Я майже завжди заклопотаний тим, щоб задовольнити бажання кожного з нас.

27 А. Найчастіше я уникаю займати позицію, що може викликати суперечки.

Б. Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість настояти на своєму.

28 А. Зазвичай я наполегливо прагну домогтися свого.

Б. Улагоджуючи ситуацію, я звичайно намагаюся знайти підтримку в іншого.

29 А. Я пропоную середню позицію.

Б. Думаю, що не завжди варто хвилюватися через якихось виникаючих розбіжностей.

30 А. Я намагаюся не зачепити почуттів іншого.

Б. Я завжди займаю таку позицію в спірному питанні, щоб ми разом з іншою зацікавленою людиною могли домогтися успіху.

Кількість балів, набраних індивідом по кожній шкалі, дає представлення про виразність у нього тенденції до прояву відповідних форм поведінки в конфліктних ситуаціях.

КЛЮЧ:

	Суперництво	Співробітництво	Компроміс	Уникнення	Пристосування
1				А	Б
2		Б	А
3	А				Б
4			A		Б
5		А		Б
6	Б			А
7			Б	А
8	А	Б
9	Б			А
10	А		Б
11		А			Б
12			Б	А
13	Б		А
14	Б	А
15				Б	А
16				Б	А
17	А			Б
18			Б		А
19		А		Б
20		А	Б
21		Б			А
22	Б		А
23		А		Б
24			Б		А
25	А				Б
26		Б	А
27				А	Б
28	А	Б
29			А	Б
30		Б			А

Тест-опитувальник батьківського відношення (А. Я. Варга, В. В. Столін)

Методика роботи

Тест-опитувальник батьківського відношення (ОРО) являє собою психодиагностичний інструмент, орієнтований на виявлення батьківського відношення в осіб, що звертаються за психологічною допомогою з питань виховання дітей і спілкування з ними.

Батьківське відношення розуміється як система різноманітних почуттів стосовно дитини, поведінкових стереотипів, практикуємих у спілкуванні з ним, особливостей сприйняття й розуміння характеру й особистості дитини, його вчинків.

Структура опитувальника була побудована на основі математичного виявлення значимих факторів. У результаті факторизації даних загальної вибірки випробуваних було отримано 4 значимих фактори: "прийняття-відкидання", "кооперація", "симбіоз", "авторитарна гіперсоціалізація».

Зміст матеріалу:

1. Я завжди співчуваю своїй дитині.

2. Я вважаю своїм обов'язком знати все, що думає моя дитина.

3. Я поважаю своєї дитини.

4. Мені здається, що поводження моєї дитини значно відхиляється від норми.

5. Потрібно довше тримати дитину осторонь від реальних життєвих проблем, якщо вони його травмують.

6. Я випробовую до дитини почуття розташування.

7. Гарні батьки обгороджують дитину від труднощів життя.

8. Моя дитина часто неприємна мені.

9. Я завжди намагаюся допомогти своїй дитині.

10. Бувають випадки, коли знущальне відношення до дитини приносить йому більшу користь.

11. Я випробовую досаду стосовно своєї дитини.

12. Моя дитина нічого не доможеться в житті.

13. Мені здається, що діти потішаються над моєю дитиною.

14. Моя дитина часто робить такі вчинки, які, крім презирства, нічого не коштують.

15. Для свого віку моя дитина трошки незрілий.

16. Моя дитина поводиться погано спеціально, щоб досадити мені.

17. Моя дитина усмоктує в себе все дурне як "губка".

18. Моєї дитини важко навчити гарних манер при всьому старанні.

19. Дитини варто тримати у твердих рамках, тоді з нього виросте чимала людина.

20. Я люблю, коли друзі моєї дитини приходять до нас.

21. Я беру участь у своїй дитині.

22. До моєї дитини "липне" все дурне.

23. Моя дитина не доможеться успіху в житті.

24. Коли в компанії знайомих говорять про дітей, мені небагато соромно, що моя дитина не така розумна і здатна, як мені б хотілося.

25. Я жалую своєї дитини.

26. Коли я порівнюю свою дитину з однолітками, вони здається мені доросліше й по поводженню, і по судженнях.

27. Я із задоволенням проводжу з дитиною весь свій вільний час.

28. Я часто жалую про те, що моя дитина росте й взрослішає, і з ніжністю згадую його маленьким.

29. Я часто ловлю себе на ворожому відношенні до дитини.

30. Я мрію про те, щоб моя дитина досягла всього того, що мені не вдалося в житті.

31. Батьки повинні пристосовуватися до дитини, а не тільки вимагати цього від нього.

32. Я намагаюся виконувати всі прохання моєї дитини.

33. При прийнятті сімейних рішень варто враховувати думку дитини.

34. Я дуже цікавлюся життям своєї дитини.

35. У конфлікті з дитиною я часто можу визнати, що він по-своєму прав.

36. Діти рано довідаються, що батьки можуть помилятися.

37. Я завжди зважаю на дитину.

38. Я випробовую до дитини дружні почуття.

39. Основна причина капризів мій дитину-егоїзм, упертість і лінь.

40. Неможливо нормально відпочити, якщо проводити відпустку з дитиною.

41. Саме головне, щоб у дитини було спокійне й безтурботне дитинство.

42. Іноді мені здається, що моя дитина не здатна ні на що гарне.

43. Я розділяю захоплення своєї дитини.

44. Моя дитина може вивести із себе кого завгодно.

45. Я розумію прикрості своєї дитини.

46. Моя дитина часто дратує мене.

47. Виховання дитини - суцільне нервування.

48. Стругаючи дисципліна в дитинстві розвиває сильний характер.

49. Я не довіряю своїй дитині.

50. За строге виховання діти дякують потім.

51. Іноді мені здається, що я ненавиджу свою дитину.

52. У моїй дитині більше недоліків, чим достоїнств.

53. Я розділяю інтереси своєї дитини.

54. Моя дитина не в змозі що-небудь робити самостійно, а якщо й зробить, то обов'язково не так.

55. Моя дитина виросте не пристосованим до життя.

56. Моя дитина подобається мені таким, який він є.

57. Я ретельно стежу за станом здоров'я моєї дитини.

58. Нерідко я захоплююся своєю дитиною.

59. Дитина не повинен мати секретів від батьків.

60. Я невисокої думки про здатності моєї дитини й не приховую цього від неї.

61. Дуже бажано, щоб дитина дружила з тими дітьми, які подобаються його батькам.

Ключі до опитувальника.

Прийняття-відкидання: 3, 4, 8, 10, 12, 14, 15, 16, 18, 20, 24, 26, 27, 29, 37, 38, 39, 40, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 52, 53, 55, 56, 60.

Образ соціальної бажаності поводження: 6, 9, 21, 25,31,34,35,36.

Симбіоз: 1, 5, 7, 28, 32, 41, 58.

Авторитарна гіперсоціалізація: 2,19, 30,48, 50,57,59.

"Маленький невдаха": 9,11,13,17,22,28, 54, 61.

Порядок підрахунку тестових балів.

При підрахунку тестових балів по всіх шкалах ураховується відповідь "вірно".

Високий тестовий бал по відповідних шкалах інтерпретується як:

??відкидання,

??соціальна бажаність,

??симбіоз,

??гіперсоціалізація,

???інфантилізація (інвалідизація). Тестові норми приводяться у вигляді таблиць процентильных рангів тестових балів по відповідних шкалах.

Інтерпретація основних шкал опитувальника:

1. "Прийняття-відкидання".

Шкала відбиває інтегральне емоційне відношення до дитини. Зміст одного полюса шкали: батькові подобається дитина таким, який він є. Батько поважає індивідуальність дитини, симпатизує йому. Батько прагне проводити багато часу разом з дитиною, схвалює його інтереси й плани. На іншому полюсі шкали: батько сприймає своєї дитини поганим, непристосованим, невдачливим. Йому здається, що дитина не доможеться успіху в житті через низькі здатності, невеликого розуму, поганих нахилів. По більшій частині батько випробовує до дитини злість, досаду, роздратування, образу. Він не довіряє дитині й не поважає його.

2. «Кооперація».

Шкала відбиває соціально бажаний образ батьківського відношення. Змістовно ця шкала розкривається так: батько зацікавлений у справах і планах дитини, намагається у всьому допомогти дитині, співчуває йому. Батько високо оцінює інтелектуальні й творчі здатності дитини, випробовує почуття гордості за нього. Він заохочує ініціативу й самостійність дитини, намагається бути з ним на рівні. Батько довіряє дитині, намагається встати на його точку зору в спірних питаннях.

3. "Симбіоз".

Шкала відбиває міжособистісну дистанцію в спілкуванні з дитиною. При високих балах по цій шкалі можна вважати, що батько прагне до симбіотичних відносин з дитиною. Змістовно ця тенденція описується так - батько відчуває себе з дитиною єдиним цілим, прагне задовольнити всі потреби дитини, відгородити його від труднощів і неприємностей життя. Батько постійно відчуває тривогу за дитину, дитина йому здається маленьким і беззахисним.

Тривога батька підвищується, коли дитина починає автономізуватися в силу обставин, тому що по своїй волі батько не надає дитині самостійності ніколи.

4. "Авторитарна гіперсоціалізація".

Шкала відбиває форму й напрямок контролю за поводженням дитини. При високому балі по цій шкалі в батьківському відношенні даного батька чітко проглядається авторитаризм. Батько жадає від дитини беззастережної слухняності й дисципліни. Він намагається нав'язати дитині у всьому свою волю, не в змозі встати на його точку зору. За прояв свавілля дитину суворо карають. Батько пильно стежить за соціальними досягненнями дитини, її індивідуальними особливостями, звичками, думками, почуттями.

5. «Маленький невдаха».

Шкала відбиває особливості сприйняття й розуміння дитини батьком. При високих значеннях по цій шкалі в батьківському відношенні даного батька є прагнення інфантилізувати дитину, приписати їй особисту й соціальну неспроможність. Батько бачить дитину молодшим у порівнянні з реальним віком. Інтереси, захоплення, думки й почуття дитини здаються батькові дитячими, несерйозними. Дитина представляється не пристосованим, не успішним, відкритим для дурних впливів. Батько не довіряє своїй дитині, досадує на його неуспішність і недотепність. У зв'язку із цим батько намагається відгородити дитину від труднощів життя й строго контролювати її дії.

Додаток Б

Таблиця 2.1 Результати дослідження стилів поведінки у членів сімей

Стиль поведінки у конфліктній ситуації

Пара 1

Пара 2

Пара 3

Пара 4

Пара 5

Пара 6

Пара 7

Пара 8

Пара 9

Пара 10

Пара 11

Пара 12

Пара 13

Пара 14

Пара 15

Пара 16

Пара 17

Пара 18

Пара 19

Пара 20

Пара 21

Пара 22

Пара 23

Пара 24

Пара 25

Пара 26

Уникання

Ч

+

+

Ж

+

+

+

+

+

+

Д

+

+

+

Конкуренція

Ч

+

+

+

+

+

Ж

+

+

+

+

+

+

Д

+

+

+

+

+

Співробітництво

Ч

+

+

+

+

+

+

+

+

Ж

+

+

+

+

+

+

Д

+

+

+

Пристосування

Ч

+

+

+

Ж

+

+

+

+

+

Д

+

+

+

+

+

+

Компроміс

Ч

+

+

+

+

+

+

+

Ж

+

+

Д

+

+

+

+

+

+

+

+

Додаток В

Таблиця 2.2. Дослідження батьківського ставлення до дитини

Параметр I - "прийняття - відкидання"; II - "кооперація"; III - "симбіоз"; IV - "авторитарна гіперсоціалізація"; V - "маленький невдаха" (par)

№ Сім'я	I par	II par	III par	IV par	V par
1
Мати	11 балів	5 б.	5 б.	6 б	6 б.
Батько	15 балів	4 б.	2 б.	5 б.	1 б.
2
Мати	25 б.	5 б.	4 б.	2 б.	1 б.
Батько	14 б.	5 б.	4 б.	2 б.	2 б.
3
Мати	24 б	3 б.	3 б	3 б	3 б
Батько	19 б	6 б	3 б	1 б	3 б
4
Мати	21 б	8 б	3 б	2 б	1 б
Батько	26 б	5 б	5 б	0 б	2 б
5
Мати	27 б	7 б	5 б	1 б	1 б
Батько	18 б	3 б	4 б	2 б	2 б
6
Мати	18 б	3 б	3 б	3 б	2 б
Батько	17 б	4 б	3 б	4 б	2 б
7
Мати	13 б	8 б	3 б	6 б	2 б
Батько	5 б	4 б	3 б	2 б	0 б
8
Мати	22 б	7 б	6 б	2 б	1 б
Батько	19 б	6 б	5 б	1 б	2 б
9
Мати	17 б.	6 б	4 б	1 б	2 б
Батько	22 б	3 б	4 б	1 б	4 б
10
Мати	28 б	7 б	6 б	3 б	3 б
Батько	17 б	3 б	4 б.	3 б	1 б
11
Мати	22 балів	5 б.	2 б.	2 б	2 б.
Батько	19 балів	5 б.	3 б.	2 б.	1 б.
12
Мати	25 б.	5 б.	4 б.	2 б.	1 б.
Батько	24 б.	6 б.	4 б.	2 б.	2 б.
13
Мати	14 б	3 б.	5 б	6 б	4 б
Батько	19 б	6 б	3 б	1 б	3 б
14
Мати	22 б	6 б	5 б	2 б	2 б
Батько	16 б	4 б	4 б	3 б	3 б
15
Мати	25 б	5 б	4 б	2 б	3 б
Батько	29 б	6 б	6 б	1 б	2 б
16
Мати	21 б	5 б	5 б	1 б	2 б
Батько	18	5	4	3	3
17
Мати	15 б	3 б	4 б	4 б	4 б
Батько	25 б	6 б	5 б	2 б	1 б
18
Мати	29 б	5 б	5 б	1 б	2 б
Батько	23 б	7 б	5 б	2 б	1 б
19
Мати	30 б.	6 б	4 б	1 б	2 б
Батько	24 б	5 б	4 б	1 б	3 б
20
Мати	15 б	3 б	6 б	6 б	4 б
Батько	9 б	2 б	4 б.	3 б	1 б
21
Мати	30 балів	5 б.	5 б.	2 б	1 б.
Батько	25 балів	4 б.	4 б.	2 б.	2 б.
22
Мати	25 б.	6 б.	5 б.	2 б.	1 б.
Батько	24 б.	5 б.	4 б.	2 б.	2 б.
23
Мати	19 б	4 б.	4 б	4 б	4 б
Батько	29 б	6 б	5 б	1 б	3 б
24
Мати	24 б	7 б	4 б	2 б	1 б
Батько	26 б	5 б	5 б	0 б	2 б
25
Мати	25 б	5 б	4 б	1 б	1 б
Батько	19 б	4 б	4 б	2 б	2 б
26
Мати	12 б	3 б	3 б	3 б	4 б
Батько	28	5	6	1	1
27
Мати	30 б	6 б	4 б	6 б	2 б
Батько	28 б	5 б	5 б	2 б	0 б
28
Мати	19 б	7 б	6 б	4 б	1 б
Батько	27 б	5 б	5 б	1 б	2 б
29
Мати	24 б.	6 б	4 б	3 б	2 б
Батько	23 б	8 б	5 б	1 б	2 б
30
Мати	23 б	8 б	6 б	2 б	2 б
Батько	11 б	3 б	2 б.	3 б	1 б

Таблиця 2.3 Найвищі показники по відповідним параметрам

Батьківське відношення до дитини

Пара 1

Пара 2

Пара 3

Пара 4

Пара 5

Пара 6

Пара 7

Пара 8

Пара 9

Пара 10

Пара 11

Пара 12

Пара 13

Пара 14

Пара 15

Пара 16

Пара 17

Пара 18

Пара 19

Пара 20

Пара 21

Пара 22

Пара 23

Пара 24

Пара 25

Пара 26

Прийняття

Ч

?

?

?

?

?

?

Ж

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

Ч

?

?

Страница:

•  1 
•  2 
•  3 
•  4 

дипломная работа "Психологічні особливості конфліктів батьків і дітей" скачать

Подобные документы

• Вплив сімейного фактора на індивідуальні відмінності

  Планування дитини, як фактор благополучного розвитку особистості. Роль матері та батька у розвитку особистості, сімейні фактори (типи ставлення батьків до дитини), що впливають на цей процес. Педагогічно-психологічні дослідження відхилень небажаних дітей.
  
  реферат [31,6 K], добавлен 04.02.2011
  

• Вплив сім’ї на формування особистості дитини

  Сім’я як виховний інститут. Поняття соціалізації особистості. Психологічні механізми соціалізації, за допомогою яких батьки впливають на дітей. Батьківське ставлення, його вплив на формування дитячої особистості. Причини неадекватного ставлення до дитини.
  
  курсовая работа [118,2 K], добавлен 07.10.2012
  

• Вплив батьківського виховання на формування поведінки дітей

  Теоретичний аналіз проблеми впливу стилю батьківського виховання на розвиток просоціальної поведінки молодших школярів. Організація експериментального дослідження впливу сім’ї на формування психології та поведінки дітей молодшого шкільного віку.
  
  дипломная работа [161,2 K], добавлен 16.05.2014
  

• Практичні рекомендації батькам гіперактивної дитини

  Зміна поведінки дорослого і його ставлення до гіперактивної дитини, психологічного мікроклімату в родині. Організація режиму дня та місця для занять. Формування в дітей і підлітків "здорових" моделей життя. Право на конфіденційність приватної бесіди.
  
  практическая работа [20,5 K], добавлен 25.02.2011
  

• Міжособистісне спілкування в сім’ї як показник щасливого буття дитини

  Емоційні переживання як чинник розвитку довільної поведінки дитини. Ставлення дорослих до дитини в умовах сім’ї як фактор становлення психологічної статі дошкільника. Удосконалення педагогічної культури батьків. Особливості виховного середовища родини.
  
  статья [22,7 K], добавлен 07.02.2018
  

• Психологія сімейних відносин

  Специфіка сім’ї як малої соціальної групи. Ієрархія мотивів одруження. Типи батьківського ставлення до дитини, оптимізація стилю виховання. Методи діагностики порушень у сімейних стосунках. Відмінності між психологічним консультуванням і психотерапією.
  
  контрольная работа [43,3 K], добавлен 31.05.2010
  

• Вплив сімейних відносин на розвиток особистості підлітка

  Фактори, що впливають на психічне здоров’я дитини. Стилі та типи батьківського виховання. Характеристика особливостей психічного розвитку підлітка залежно від сімейного виховання. Аналіз взаємовідносин між батьками і їх вплив на емоційний стан дитини.
  
  курсовая работа [245,9 K], добавлен 05.12.2014
  

• Вплив сімейних конфліктів на формування особистості підлітків

  Характеристика сучасних сімейних стосунків. Психологія сімейного виховного впливу на розвиток особистості. Сутність конфліктів: їх причини, наслідки та вплив на характер і особливості розвитку дитини. Особливості корекції дитячо-батьківських відносин.
  
  дипломная работа [109,7 K], добавлен 19.10.2011
  

• Результати дослідження сімейних відносин

  Демографічні тенденції в Україні. Неповна сім'я і її соціально-педагогічні категорії. Психологічні особливості дитини з неповної сім'ї, труднощі соціалізації. Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми. Особливості відношення дітей до батьків.
  
  курсовая работа [59,8 K], добавлен 12.01.2011
  

• Сімейні відносини як показник формування особистості дитини в дошкільному віці

  Типи дитячо-батьківських відносин та їх вплив на поведінку дитини. Взаємовідносини старшого до школярика з батьками. Використання методики діагностики батьківського ставлення А. Варга, В. Століна, теста Р. Бернса і С. Коуфмана "Кінетичний малюнок сім'ї".
  
  курсовая работа [92,0 K], добавлен 14.12.2013
  

Другие документы, подобные "Психологічні особливості конфліктів батьків і дітей"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам