Статистичне вивчення населення Рівненської області

Всеукраїнський перепис населення 2001 року показав, що демографічна ситуація, яка в останні роки дійшла статусу гострої демографічної кризи, продовжує ускладнюватися і набирати катастрофічного характеру. Свідченням тому є зменшення загальної чисельності населення, а також посилення еміграційних і депопуляційних процесів, які відбуваються за рахунок істотного підвищення смертності, так і різкого зниження народжуваності, що, в свою чергу зумовлюється стрімким спадом життєвого рівня та зубожіння переважної більшості людей.

Жодна країна, жодне суспільство не переживало в мирні часи такої демографічної кризи.

Ситуація в Рівненській області на тлі загострення демографічної та економічної кризи в Україні має більш привабливий, але не втішаючий вигляд.

При існуючих темпах депопуляції і міграційних процесів до 2011 року населення Рівненщини має тенденцію “скоротитись” на 2,9 відсотків, або 32,9 тис. осіб.

Зниження рівня життя й утрата опертя на звичні соціальні інституції, невпевненість у майбутньому сім'ї призвели багатьох людей до перегляду своїх шлюбних репродуктивних планів. Вони відмовляються від народження дітей, відкладають шлюби, замінюючи їх альтернативними формами стосунків.

Зниження народжуваності є одним з головних чинників природного скорочення чисельності населення, зареєстрованого в Україні і в Рівненській області вперше в 1991 році, яке має тенденцію до поглиблення.

В Україні і в тому числі в області розвивається депопуляція: як у містах, так і в сільській місцевості смертність населення перевищує народжуваність.

Сумарний коефіцієнт народжуваності в області у 19992001 роках досяг мізерного показника - 1,6 дитини, тоді як для простого відтворення він повинен становити не менш ніж 2,2 дитини.

Посилюється тенденція бездітності і однодітності, що є наслідком свідомого та змушеного відкладання народження навіть “первістка” до кращих часів.

Серед чисельних причин, що викликали депопуляцію, одне з провідних місць належить посиленню тенденцій структурно-функціональної дезорганізації шлюбно-сімейних процесів.

В області відбувається зменшення рівня шлюбності - від 9,3 на 1000 населення у 1990 році до 5,9 у 2001 році. В той же час зростає розлучуваність - відповідно від 1,9 у 1990 році до 2,8 у 2001 році на 1000 населення.

Збільшується кількість неповних сімей, поширюються у небачених раніше масштабах позашлюбні народжуваності, які у 2001 році складали 7,1% усіх народжених в області за рік дітей, що на чверть більше, ніж це було у 1990 році.

Катастрофічне зниження рівня життя переважної більшості населення на фоні погіршення екологічної ситуації викликало значне підвищення смертності (на Рівненщині за останнє десятиріччя - на 16%) і зниження середньої очікуваної тривалості життя. По області спостерігається рівень смертності жителів у сільській місцевості вищий, ніж в міських поселеннях, що між іншими обставинами обумовлюється різницею вікових структур населення даних територій. Так, кількість померлих у розрахунку на 10000 населення у 2003 році дорівнювала по міських поселеннях 10,1, а в сільських місцевостях - 15,8.

Збільшення смертності відбувається серед населення майже всіх вікових груп. Кількість померлих у працездатному віці збільшилась з 458 на 100000 населення у 1991 році до 504 у 2003 році.

Процес вимирання населення області посилюється його старінням, маргіналізацією та виродженням, тобто погіршенням його якісного складу (народжується більший відсоток послаблених та дебільних дітей, відбувається фізичне та духовне виродження усіх вікових та соціальних прошарків населення). На Рівненщині викликає занепокоєння один із найвищих по Україні рівень дитячої смертності, а саме 13,7 померлих дітей віком до одного року на 1000 народжених (по Україні - 11,9).

Демографічна криза спричинила і кризу міграції, оскільки вона є однією із складових відтворення населення. Починаючи з 1994 року в державі і в області відбуваються міграційне скорочення населення. У 2000 році чисельність вибулих переважає над прибулими на 1879 осіб.

Зросли обсяги сезонної трудової міграції та трудових поїздок за кордон. Низька вартість робочої сили не стимулювала проведення працезберігаючої політики і тим самим побічно впливала на розміри міграції.

Населення, яке виїжджає за межі області більшість у молодому та працездатному віці і має достатній рівень освіти. Відбувається еміграція інтелектуального потенціалу.

Широкомасштабна міграція населення найактивнішого репродуктивного віку негативно впливає на шлюбність і народжуваність, що, в свою чергу відбивається на відтворенні населення країни в цілому, а також її трудового потенціалу.

Депопуляція, що посилюється, викликає небажані демографічні і соціально-економічні наслідки. Корені надмірного зниження народжуваності, яке є основним чинником депопуляції, знаходяться у сфері виробництва і перш за все - у сфері праці. Тому найкраща демографічна політика сьогодні - це ефективна економічна політика.

У найближчій перспективі економічні труднощі викликатимуть поглиблення депопуляції, а її демографічні наслідки, в свою чергу, негативно відбиватимуться на виході із економічної кризи.

Назріла нагальна необхідність впровадження комплексу заходів, які б могли б запобігти наростаючому погіршенню демографічної ситуації, оскільки вийти з демографічної кризи буде значно важче, ніж з економічної.

Корекція демографічної ситуації, що склалася в Україні, вимагає насамперед, зміни ідеології діяльності законодавчих і виконавчих чинників державної влади.

Економічна політика уряду своєю результативністю має бути насамперед соціально спрямованою і відносно до рівня економічного становища у державі. Система охорони здоров'я та складова медична допомога повинні розцінюватися, нарешті, не як непродуктивні галузі виробництва.

Аналіз впливу окремих соціально-економічних факторів на демографічні процеси в області показав наступне.

Із року в рік відбувається зниження купівельної спроможності заробітної плати. Трудящий отримує за свою працю менше, ніж потрібно для нормального відтворення його як трудівника і людини, а також його зміні, тобто відтворення населення на необхідному для суспільства рівні економічно не забезпечується.

Позитивно впливає на скорочення природного приросту зростаючий рівень безробіття, особливо серед жінок і молоді. Серед безробітних Рівненщини, які перебували на обліку на 01.01.2001 року жінки складали 57,4%, а молодь у віці до 28 років - 25,2%.

Отже, в області створилась ситуація, коли в багатьох сім'ях не забезпечуються не лише умови відтворення нового покоління, а навіть елементарні умови виживання.

Останніми роками значно загострилася проблема не тільки поліпшення здоров'я, але і його елементарного збереження.

У 2000 році у стані здоров'я населення області зберігалися тенденції зростання числа випадкових захворювань з більшості груп хвороб, що в значній мірі обумовлено наслідками соціально-економічної нестабільності.

Реакцією на події, що відбуваються у суспільстві, стало також погіршення здоров'я дітей по переважній більшості хвороб.

Відбувається зростання захворюваності на такі соціально значимі хвороби, як туберкульоз та венеричні захворювання.

В умовах ринкових відносин в Україні різко погіршується економічне становище сімей, що мають дітей. Сучасний соціальний захист населення, зокрема материнства і дитинства не сприяє достатньою мірою подоланню демографічної кризи.

Одним із факторів, які негативно впливають на психологічний клімат в сім'ї, сприяють розлученням, стримують народжуваність, є відсутність окремого, достатнього за розміром та обладнаного всіма зручностями житла.

В найбільшій мірі від відсутності житла потерпають молоді сім'ї та молодь взагалі.

Серед негативних явищ, що характеризують житлові умови сімей, слід відмітити зведену в останні роки до мінімуму можливість одержання житла із державного або колективного житлового фонду.

Однією з причин скорочення темпів надання житла населенню країни є суттєве зменшення обсягів його будівництва.

Так, у 2000 році в Рівненській області введено в експлуатацію 1072 квартири загальною площею 106,7 тис. м², що на 49,8% менше, ніж у 1999 році майже у 4 рази менше, ніж у 1990 році.

З кожним роком збільшується термін перебування сімей у черзі на отримання житла.

Забезпечення житлом населення області не поліпшується, а це негативно впливає на народжуваність, статево-вікову структуру населення, стійкість сімей, тощо, тобто на демографічну ситуацію.

Для оцінки сучасної демографічної ситуації важливим засобом є застосування прогнозу.

Перспективні розрахунки свідчать, що в області спостерігатиметься поглиблення депопуляції: на початок 2006 року чисельність населення Рівненщини становитиме 1157,9 тис. осіб, а на початок 2011 року - 1140,4 тис. осіб, тобто зменшиться порівняно з 2001 роком відповідно на 32,9 тис. осіб.

Вивчення демографічних перспектив області свідчить про те, що і далі спостерігатиметься ускладнення демографічної ситуації, і це не повинно залишатися поза увагою суспільства. Назріла необхідність спрямувати його життя в такому напрямку, що став би передумовою сприятливіших демографічних перспектив, відвернув би песимістичні варіанти розвитку, ймовірність яких на сьогодні надто висока.

Подолання негативних демографічних тенденцій вимагає мобілізації зусиль суспільства на здійснення спеціальних заходів соціальної і демографічної політики, спрямованих на створення оптимальних умов для відтворення населення.

Демографічна політика - найвищий критерій оцінки ставлення держави до свого народу, його минулого, сучасного і майбутнього. За її допомогою здійснюється вплив на такі вирішальні й досить тонкі демографічні процеси, як формування сім'ї і сімейних відносин, народжуваність і смертність, кількісні, якісні й структурні зрушення населення, його міграційний рух, фізичне, інтелектуальне й духовне здоров'я нації, середня тривалість і рівень життя населення тощо.

Демографічна політика уряду в нашій країні має бути запорукою захисту і збереження української нації, народу України як основи державності. У тяжких умовах розбудови держави, коли як ніколи потрібні фізично і морально сильні та здорові громадяни, слід враховувати прогнози генетиків щодо загрози небезпечної руйнації генофонду України через кілька поколінь, створення на нашому терені вакууму, який буде заповнюватися близькими або віддаленими народами. Ця небезпека існуватиме, якщо уряд не керуватиметься демографічними орієнтирами у своїй політиці.

Економічний аспект демографічної проблеми має дві складові: без економічного забезпечення неможлива реалізація демографічних програм; не сприятлива демографічна ситуація призводить до гальмування розвитку економіки, її занепаду.

В Україні поки що немає чіткої соціально-демократичної політики; з успішним розв'язанням соціально-демографічних проблем пов'язане майбутнє України. Створення концепції державної демографічної політики можливе шляхом поєднання зусиль економістів, соціологів, медиків, екологів, демографів, соціальних психологів. Корекція демографічної ситуації, що склалася в Україні, вимагає насамперед зміни ідеології діяльності законодавчих і виконавчих структур державної влади. Результативність економічної політики уряду насамперед має бути співвідносною до рівня економічного становища в державі.

Мають бути опрацьовані магістральні напрямки якщо не підвищення, то стабілізації народжуваності, зменшення смертності, продовження життя, особливо чоловіків працездатного віку, зменшення дитячої смертності за рахунок удосконалення допологової діагностики антенатальної патології, природжених вад, оздоровлення жінок. Необхідно вжити заходів для зниження захворюваності на серцево-судинні хвороби, для зменшення смертності від злоякісних пухлин, що можливо тільки завдяки завчасному виявленню їх, для зниження травматизму.

Неодмінними складовими демографічної політики мають бути заходи матеріального та морального характеру щодо зміцнення сім'ї, екологічна програма, значимість якої для захисту і збереження здоров'я людини сьогодні майже дорівнює значенню економічного становища в державі.

Найважливішим моментом матеріального забезпечення відтворення населення має бути наявність у складі заробітної плати, окрім покриття витрат на відновлення функціонуючої робочої сили, такої її частини, яка достатня для утримання і виховання необхідного для суспільства числа дітей. Тому існує об'єктивна необхідність значного підвищення частки фонду заробітної плати у національному доході, в установленні ціни на робочу силу на рівні, що забезпечує її нормальне відтворення. Без цього не можна подолати де популяцію. Але підвищення питомої ваги фонду споживання в національному доході потребує, зокрема, ліквідації прихованого безробіття і кардинального підвищення продуктивності праці, яка рік від року знижується, оскільки виробництво падає більш високими темпами, ніж чисельність зайнятих в ньому.

В умовах переходу до ринку не повинна бути зведена нанівець робота по створенню жінці більш сприятливих умов для сполучення її професійної зайнятості з материнством, а що така загроза існує, свідчить частка жінок серед безробітних.

Низький рівень заробітної плати взагалі і жіночої зокрема заохочує жінок, що отримали відпустку по догляду за дитиною, продовжувати цю відпустку якомога на більш тривалий термін. Останніми роками демографічна ефективність оплачуваних відпусток по догляду за малолітніми дітьми нівелюється загальним зниженням життєвого рівня населення. В умовах інфляції зменшилось і значення цього заходу як такого, що забезпечує соціальний захист сімей з дітьми.

Всі види допомоги сім'ям з дітьми дещо поліпшують, але кардинально не змінюють умови їх життя, тобто не забезпечують можливості для подолання зубожіння, а тим більше для якісного утримання і виховання дітей. Важливим напрямком соціального захисту дітей міг би стати розвиток системи дошкільних дитячих закладів, але як показав аналіз ситуації по Рівненській області, вона нині перебуває у стані занепаду.

Аналіз взаємозв'язків між рівнем безробіття і міграційною рухливістю населення показав, що надзвичайно розповсюдженою є орієнтація на працю за кордоном. Підсиленої державної уваги вимагають зовнішньо-міграційні процеси - еміграція корінного населення, іміграція чужо-етнічного елементу, яка може нести загрозу виникнення конфліктів на грунті матеріальних, ідейно-моральних стосунків, а також, як виявилось, може супроводжуватися незалежною загрозою - нехарактерних для України захворювань.

В умовах переходу до ринку розробка демографічної політики та її реалізація будуть успішними лише за умови врахування масштабів, напрямів та структури міграцій.

Важливу роль у подальшій активізації демографічної політики повинні відіграти: скорочення тривалості робочого часу для жінок і тих, які мають неповнолітніх дітей, а також які народили потрібну суспільству кількість дітей; розвиток мережі дошкільних дитячих закладів на сучасному, якісно новому рівні; посилення демографічної функції коштів що використовуються на підвищення життєвого рівня населення і підвищенні тривалості життя; регулювання міграції та оптимізації зайнятості населення тощо.

Потрібно прирівняти працю по вихованню дітей до суспільно-корисної, зарахувавши жінок, які виховують дітей, до складу трудових ресурсів, зайнятих у економіці країни з оплатою їх праці у розмірі, принаймні, мінімальної заробітної плати. Сім'я одержить державні гарантії для виконання репродуктивної функції. При цьому економічний виграш матимуть не тільки сім'я, а й держава. Нині ж жінкам, що мають малолітніх дітей і звільнені з роботи, виплачується допомога у зв'язку з безробіттям у розмірі середнього або мінімального заробітку.

Нагального вирішення потребує проблема забезпечення сімей окремим житлом і в першу чергу молоді.

Виникає крайня необхідність у виробленні і реалізації активної державної міграційної політики з метою захисту інтересів країни та мігрантів у рамках міждержавних норм регулювання міграцій.

Підвищеної уваги потребує відтворення села взагалі: доцільно усіляко сприяти розвитку фермерства, припинити згортання будівництва і введення в дію на селі об'єктів соціально-культурного і побутового призначення.

Лише гнучка і спрямована на кожну окрему людину демографічна політика спроможна у сучасних умовах зберегти генофонд нації, забезпечити умови для розширеного відтворення населення.

Незалежність України покладає підвищену відповідальність за демографічне сучасне і майбутнє народу і тому заходи державних чинників щодо відповідного спрямування своєї політики в економіці, соціальній сфері, науці, освіті, екології є невідкладними.