Молодіжний напрям є пріоритетним в культурній політиці Великобританії і здійснюється в інтересах молодих громадян та суспільства в цілому. Реалізацію молодіжної дозвіллєвої політики у Великобританії на політичному, соціально-культурному, економічному, законодавчому та організаційному рівнях здійснюють центральні й місцеві органи державної влади, громадські, молодіжні та дитячі об'єднання, соціальні служби.

На думку зарубіжних вчених, дозвіллєва діяльність є основою для творчої самореалізації кожної особистості впродовж усього її життя, а не лише під час навчання в школі чи у вищому навчальному закладі. З цього погляду показовим для вітчизняних теоретиків і практиків дозвіллєвої сфери є потенціал зарубіжних дозвіллєвих закладів, спрямованих на роботу з підлітками та молоддю. Так, у Великобританії діє велика кількість дитячих і молодіжних клубних об'єднань, які мають чітко визначені структуру, бюджет, координаційні центри з організаційних питань. Єдину лінію діяльності всіх молодіжних організацій забезпечує Служба молоді, яку складають спеціалісти, представники місцевої влади, навчальних закладів, релігійних об'єднань, місцевих муніципалітетів, промислових підприємств, комітету з питань працевлаштування. Спеціальні навчальні курси у багатьох університетах країни передбачають вивчення структури Служби молоді, мети, форм і методів їх роботи, принципів організації підліткових і молодіжних клубів, напрямів їх культурно-дозвіллєвої діяльності, ролі й значення самоуправління в роботі добровільних організацій.

Тобто робота з підлітками й молоддю у Великобританії становить чітку систему взаємодії дитячих, підліткових і молодіжних організацій, громадських центрів, бізнесових кіл, культурно-мистецьких і релігійних інституцій.

Серед багатьох англійських дозвіллєвих установ вирізняють ся своєю діяльністю клуби при навчальних закладах. Найпоширенішими серед них є:

"Батьківські клуби”, мета яких полягає у наданні допомоги дітям у засвоєнні різноманітних знань, у набутті вмінь і навичок, в ефективному опануванні шкільної програми, налагодженні взаєморозуміння між поколіннями;

клуби "Преса в школі”, головним завданням яких є формування об'єктивної інформації для самоосвіти та поглиблення знань;

клуби профорієнтаційного спрямування, що знайомлять з історією певного фаху, його значимістю для суспільства, з характером та умовами роботи, з професійними вимогами, можливостями професійного зростання, попитом на ту чи іншу спеціальність на ринку праці, інформують про позитивні й негативні особливості роботи; головною метою таких клубів є інформаційна допомога, вирішення професійно%орієнтаційних проблем молоді та сприяння в працевлаштуванні;

клуби "Молодий лідер”, що становлять систему соціалізації підлітків з організаторськими здібностями і навчають їх культурі та психологічним основам управління, поглиблюють політичні знання;

спортивні клуби (тенісні, акробатики, легкої атлетики, ігрових видів спорту), головним завданням яких є підвищення престижу здорового способу життя для молодого покоління; дозвіллєва спортивна діяльність в шкільних клубах координується шкільними асоціаціями з різних видів спорту: англійська шкільна футбольна асоціація; шкільна асоціація крикету; шкільна парусна асоціація.

Підліткові й молодіжні клуби створюються як автономні громадські організації та установи при місцевих органах влади, соціальних службах, освітніх закладах, релігійних організаціях, окремих підприємствах.

Англійські вчені Мюллендер О. та Уорд Д. вважають, що доцільніше створювати молодіжне об'єднання без участі професіоналів, бо "практичні працівники надто часто схильні проводитися зверхньо з підлітковими групами, інколи навіть не визнають їх через те, що вони не підпадають під чіткі категорії, прийняті у звичайному агентстві”. Зразком такого об'єднання є, на думку вчених, Ейнслейська Дійова Група Підлітків (Великобританія), сформована на грунті "природної" групи підлітків, об'єднаної товариськими стосунками. Такої ж думки дотримуються й інші зарубіжні вчені, розглядаючи соціально%культурну діяльність як "альтернативу ув'язненню”.

Члени Ейнслейської групи звинувачувалися "в набігах на місцеві заводи та у викраданні й незаконному зберіганні товару.". Причини такої поведінки були різними: соціально%економічна нестабільність, майнове розшарування суспільства, недоліки в організації навчально-виховного процесу, зниження виховного потенціалу сім'ї, безробіття, вживання алкоголю й наркотиків. Протягом перших років існування клубу головна увага зверталась на самоврядування в підлітковому клубі. Пояснюється це тим, що для багатьох колишніх "клієнтів”, "пацієнтів”, "учнів" їх влада, права й обов'язки у групі є першим досвідом самоконтролю, причому контролю "добровільного”. Часто весь попередній досвід підлітка був випадковим для нього, без його згоди й бажання. У клубі ж підліток вчиться контролювати власну поведінку та діяльність всієї групи, відчувати ставлення до себе інших, сприймати самого себе; у підлітка поступово формується громадська правосвідомість, моральноетичні цінності й орієнтири. Створюючи клуб, соціальні працівники проводили дослідження серед підлітків і молоді, спрямоване на виявлення молодіжних проблем, оптимальних шляхів їх подолання. Результати їх анкетування такі:

Працівники клубу зазначають, що "протягом першого року існування групи кількість арештів, переслідувань законом і притягнень до суду підлітків з Ейнслі значно зменшилася. За цей час не було жодного звіту про звинувачення членів групи в крадіжках із зламом, пограбуванні чи у викраденні транспортних засобів”.

Кілька років по тому члени клубу почали випускати періодичне клубне видання "Молодіжний експрес Ейнслі”, в якому висвітлювали діяльність клубу та його проблеми. Спостерігаючи за розвитком клубу, соціальні педагоги відзначили, що працювати у власному приміщенні молодь змогла лише через п'ять років після його створення. За цей час ініціатива повністю перейшла до рук підлітків, які вже вміли приймати рішення, розв'язувати фінансово-економічні й організаційні питання, реалізовувати культурно-дозвіллєві акції та заходи.

Вчені зазначають, що при досягненні групою певного рівня розвитку соціальні працівники вже не відіграють головної ролі, та все ще можливі періоди, коли працівники знову тимчасово вийдуть вперед. . Це може трапитися, якщо, наприклад, група на деякий час зневіриться у своїх силах чи перестане активно діяти тому, що членам просто подобається виконання завдань скоріше заради самих завдань, аніж заради якогось результату, чи тому, що соціальні винагороди, здобуті членством, заступили собою їх довгострокові цілі. Разом з тим клубна практика довела, що залучення "важких” підлітків до створення клубів при педагогічній допомозі соціальних працівників є дієвим засобом боротьби з підлітковою та молодіжною неприкаяністю, право порушеннями й злочинами, а змістовна організація клубного дозвілля забезпечує процес соціалізації та ресоціалізації особистості.

Отже, на думку англійських вчених, педагогічний вплив на членів клубу залежить від ряду чинників, головними серед яких є:

формування цілей і завдань клубу самими підлітками, а непрофесійними працівниками;

добровільна участь в діяльності клубу та відкрите клубне членство (позитивним у відкритому членстві, на думку соціальних педагогів, є можливість бачити реальні зміни "на прикладі тих, хто перебуває на вищих рівнях особистісного розвитку; нові члени вірять у можливість змін, тому що бачать досягнення групи”;

систематичність і регулярність зустрічей членів клубу, що також самостійно визначається підлітками;

організація соціально значущої діяльності членами клубу, що надає відчуття власної соціальної цінності та позитивного ставлення оточуючих.

Великий виховний потенціал має така форма роботи соціально-культурних закладів, як професійна орієнтація. Необхідно підкреслити, що профорієнтаційна діяльність, здійснювана закладами клубного типу, передбачає співпрацю з державними органами влади, соціальними службами, громадськими організаціями.

У Великобританії створюється ряд програм для професійної орієнтації молоді, у формуванні й реалізації яких беруть участь державні організації, заклади клубного типу, представники ділових, культурно%мистецьких і наукових кіл.

Великого поширення у Західній Європі та США набув скаутизм (від англ. слова "Scout”, що означає "розвідник”), який виник на початку ХХ ст. у Англії і об'єднує дітей та підлітків віком від 8 до 18 років. Основні положення скаутських організацій визначено в книгах "Інструкції для скаутів”, "Мистецтво скаутів для молодих”, "Скаутинг для хлопчаків”, "Юний розвідник”. Засновником скаутських об'єднань вважається англійський полковник Р. Баден-Пауелл.

Перший табір для хлопчаків-бойскаутів (boyscouts) виникає 1907 року також у Англії і вже до кінця року створена організація нараховує близько 60 тисяч членів. Через декілька років виникає клубне об'єднання для дівчаток%герлскаутів (girlscouts), яке існує окремо від хлопчаків, але має ті самі принципи та мету діяльності.

1910 року скаутські організації визнані спеціальною королівською хартією. А вже у 20%х роках ХХ ст. клубні організації скаутів діяли у 63 країнах світу % Великобританії, Германії, США, Італії, Індії, Франціїї, Швеції та інших.

Кожні 2-3 роки проводяться міжнародні конференції керівників національних скаутських союзів. Міжнародна діяльність здійснюється під координацією Міжнародного комітету (до якого входить 12 представників національних союзів) та його виконавчого органу - Міжнародного бюро бойскаутів (із штаб-квартирою у Женеві) та герлскаутів (із штаб-квартирою у Лондоні).

Скаутська організація має у різних країнах міжнародні табори навчання та відпочинку, видає літературу, методичні довідники, журнал "Всесвітній скаутизм” та іншу літературу.

Спочатку до скаутського об'єднання входили діти із забезпечених верств населення. У сучасних умовах молодіжна організація намагається охопити якомога більшу кількість підлітків.

Для дітей із бідних сімей та національних меншин було введено спеціальні програми (наприклад, програма "Стартові можливості”), спрямовані на навчання, організацію дозвілля та догляд за маленькими дітьми.

Фінансова база клубу складається з членських внесків, пожертв від благодійних фондів та фізичних осіб, прибутку від власної діяльності.

Мета бойскаутської організації - розвиток необхідних рис характеру, стійких громадянських принципів - досягається послідовно у три етапи через секції "Скаути-новачки”, "Скаути-хлопчаки" та "Скаути-дослідники”. Їх програми надають особливого значення розумовому та фізичному розвитку, професійному зростанню.

Спочатку програма бойскаутів зосереджувалася на вправах на свіжому повітрі та походах. З часом, до неї увійшли й місцеві заходи. Сьогодні скаути відзначаються своєю суспільно-корисною працею: прибирають міста, оновлюють заклади, допомагають працівникам в будинках для інвалідів, беруть участь у благодійних акціях та кампаніях.

Якщо у організаціях бойскаутів основна увага приділяється фізичному самовдосконаленню, туризму, заняттям технікою, опануванням навичками самообслуговування, то у об'єднаннях герлскаутів дівчата отримують знання та необхідні навички про майбутнє материнство, ведення домашнього господарства, догляду за дітьми та хворими, вивчають мистецтво, вирощують овочі, фрукти та квіти.

Одним із напрямів роботи герлскаутів є організація "потягів мистецтв”, які з'явилися у 1960 році. Дівчата виїзджають із концертами художньої самодіяльності у віддалені куточки країни.

Герлскаути діляться за віковими категоріями на "Домашніх”, "Починаючих”, "Кадетів" та "Старших”. Кожна група виконує зростаючі по складності програми. Наприклад, "Старші” доглядають за хворими, піклуються про дітей, працюють в музеях, беруть участь у програмах по захисту навколишнього середовища.

Початковою метою герлскаутів було виховання дівчат "з високими ідеалами, витонченою поведінкою, патріоток, чуйних до інших”. З часом дещо змінилися етичні принципи скаутського руху. Самовдосконалення та самореалізація стали найголовнішим завданням герлскаутів. Завданням герлскаутів стало намагання "зробити все можливе, щоб виявити повагу до себе та інших через слова та дії”. Тепер у скаутських організаціях стверджується: "Я зроблю все від мене залежне, щоб захистити та зробити кращим світ навколо мене” та "Я зроблю все від мене залежне, щоб бережливо використовувати ресурси”.

Велику увагу скаутські організації приділяють патріотичному вихованню молоді, яке розглядається як один із найважливіших компонентів у системі формування соціальної особистості.

Керівники об'єднання вважають, що його кінцевою метою є утвердження таких якостей підлітка, як: національна самосвідомість, самоповага, бажання продовжувати традиції свого народу, прагнення зробити посильний внесок у подальший розвиток своєї країни, а також гідність, честь, справедливість, мужність, милосердя. Саме у підлітковому віці усвідомлюється приналежність людини до певного етносу, виникає інтерес до своєї нації та країни.

Однією з найважливіших педагогічних закономірностей цього періоду є те, що в процесі патріотичного виховання підростаючого покоління, вже в початковому соціальному досвіді, виступають у нерозривній єдності національні та загальнолюдські цінності, що сприяє формуванню таких громадянських якостей людини, як: інтернаціональна солідарність з іншими народами, повага до звичаїв, культури, мови людини будь-якої національності; прагнення зміцнювати дружні стосунки з молоддю світу, виключення нігілізму та національної відокремленості.

Заходи, що проводяться у скаутських організаціях, направлені на відродження культурних, історичних, народних, військових виховних традицій.

Молодь має займати соціально-активну позицію (брати участь у диспутах, дискусіях, бесідах про військове життя та діяльність розвідників, у благодійних заходах, зустрічах із скаутами з інших країн, фізичних змаганнях), що сприятиме соціальному престижу, освіченості, інтелектуальності, фізичній досконалості особистості.

Ознайомлення з досягненнями скаутських організацій щодо патріотичного виховання підлітків може сприяти зміні реального стану патріотичної свідомості молоді України, який відрізняється високим рівнем напруги, зростанням нігілістичних та націоналістичних тенденцій.

Скаутські об'єднання враховують складність психологічної адаптації підлітків та молоді у сучасному світі. Тому організаторів скаутизму хвилює проблема працевлаштування молоді.

Свою профорієнтаційну програму скаути здійснюють, проводячи регулярні заняття, що носять техніко-виробничий характер. Метою таких занять є залучення молоді до трудової діяльності, поширення знань про вітчизняну та зарубіжну техніку, організацію праці, включення молоді в розв'язання проблем розвитку сучасних технологій.

Для герлскаутів організовуються лекції з журналістики, медицини, бухгалтерського обліку. Бойскаутів знайомлять із специфікою морських, авіаційних та військових професій.

Одне з провідних місць у дозвіллєвій діяльності підлітків у скаутських організаціях займає фізичне вдосконалення особистості. У процесі розважальних ігрищ з фізичних змагань та конкурсів здійснюються ідеї скаутської системи, виховання підлітків.

Спортивні змагання розвивають у молоді почуття відповідальності, прагнення до перемоги, впевненість у своїх силах. У день проведення змагань прикрашаються спортивні майданчики. Підсумки підбиваються в урочистій обстановці, переможці нагороджуються призами та сувенірами. Великої популярності набув серед скаутів туризм. Систематичні мандрівки по країні сприяють фізичній загартованості особистості, розширюють знання про свою або іншу країну, вчать жити за законами взаємопідтримки та дружби.

Форми та методи, що застосовуються у роботі скаутських організацій слугують розвиткові соціально%культурної активності людини, надають простір для ініціативи, пошуку, творчості, що дозволяє підтримувати максимально високий рівень активності людини у сфері культури та дозвілля.

Англійські вчені, вивчаючи дозвіллєві проблеми, підкреслюють істотні зміни в ціннісних орієнтаціях підліткового й молодіжного середовища, вказують на швидкий розвиток і популярність, так званої, "кіберкультури”, що в останні роки втрачає свою молодіжну специфіку, охоплюючи інші соціально-вікові категорії населення.

На думку багатьох науковців інтерактивного мистецтва (Вгеnda Laurel, Jaron Lanier, Domna Haraway), революційні наслідки в соціально-культурній сфері (насамперед, в дозвіллі) має розробка системи віртуальної реальності, створення "кібернетичного простору”, що дозволяє реалізувати "фантастичні" форми людського самовираження, змінювати систему відносин "людина-комп'ютер”, проникати, завдяки електронному екрану, в "глибокий, складний і тактильний” кіберпростір; домінувати не лише в зовнішньому світі, але і в душі людини, в її свідомості.

Ця ідея знаходить втілення у практичній діяльності популярних серед молоді клубу "Віртуальний світ”, кібер-клубів, центрів інтерактивної музики, що вдаються до принципово нових засобів проведення дозвілля.

Так, клуб "Cyberseed" (м. Лондон) анонсує програму "катання на хвилях людської душі”. Вона передбачає живе виконання японської музики стилю "нового століття”, ряд атракціонів (зокрема, машини "Віртуальна реальність”), комп'ютерні ігри, зустрічі з вченими, акторами.

Атракціони розміщено в трьох суміжних приміщеннях: перша зала створює враження віртуальної реальності, завдяки настінним графічним і фотографічним зображенням (картини сучасних художників, пейзажі, портрети), що постійно змінюються; у другій кімнаті розташовано бар та ігрові автомати; персональні комп'ютери встановлено в третій кімнаті, деякі з них призначені для ігор, інші демонструють фрактальні образи, стробоскопічні ефекти створюються "мозковою” машиною. Слід підкреслити, що основною метою засновників таких клубів є демонстрація комерційних цінностей систем віртуальної реальності.

Зростання економічного значення інтерактивних технологій в зарубіжних країнах, їх експансія на систему освіти, створення ринків артефактів кіберкультури, велика кількість досліджень у сфері технології віртуальної реальності мають і свої недоліки з погляду їх впливу на психіку та свідомість підлітків і молоді; проблема "людина-техніка” є однією з головних для ряду соціальних наук.

Водночас, феномен кібернетичної революції в сучасному суспільстві, її вплив на всі аспекти життя соціуму викристалізувались у важливу культурно-дозвіллєву тенденцію, що привертає особливий інтерес зарубіжних і вітчизняних футурологів, соціологів, працівників дозвіллєвої й рекреаційної сфери і вимагає глибокого вивчення.

Аналіз дозвіллєвої діяльності з підлітками дозволяє сформулювати основні її принципи: добровільність; постійність та систематичність; оптимальне поєднання теоретичних знань з практичною діяльністю; залучення підлітків і молоді до активної суспільно-корисної та особистісно-значущої діяльності, що дає відчутний соціальний ефект; диференційований підхід до різних соціально-демографічних молодіжних груп; стимулювання ініціатив та мотивів саморегуляції.

Грунтуючись у своїй діяльності на цих принципах, дозвіллєві заклади успішно реалізують програми, спрямовані на: організацію змістовного дозвілля підлітків і молоді; розвиток творчого й духовного потенціалу молоді в інтересах її становлення й самореалізації; профілактику й попередження правопорушень і негативних явищ у підлітковому й молодіжному середовищі; пропаганду й підтримку здорового способу життя; підтримку талановитої та активної молоді; сприяння професійній орієнтації та працевлаштуванню, що, власне, надає соціальнокультурним центрам особливої соціальної цінності.

Унікальність англійських соціокультурних закладів, їх робота з підлітками й молоддю полягає в оптимальному поєднанні різних напрямів діяльності, що гармонійно доповнюють один одного, а саме:

культурно_дозвіллєвий і рекреаційний, що передбачає створення умов для відпочинку й рекреації, для самовдосконалення молоді, її творчого розвитку за допомогою заходів розважального характеру, роботи майстерень, культурно-мистецьких гуртків, виставок, конкурсів, фестивалів;

соціально_профілактичний, спрямований на створення умов для інтеграції особистості в соціум, на попередження негативних явищ у молодіжному середовищі шляхом використання різних форм роботи - інформаційно-консультативної допомоги, бесід, диспутів, "шкіл молодих батьків”, семінарів, індивідуальних зустрічей, театротерапії, сімейних вечорів, виставок художньої творчості, активного залучення підлітків і молоді до суспільно-корисної праці;

профорієнтаційний, що має на меті не просто самовизначення підлітка на сучасному ринку професій, але й навчання його самоосвіті та саморозвитку, вмінню навчатися, активно використовуючи свій вільний час. Сутність профорієнтаційного напряму дозвілля полягає у допомозі усвідомленого вибору професії, формуванні потреб поглиблювати набуті знання, оновлювати їх та практично використовувати;

спортивно_оздоровчий. Головним завданням цього напряму діяльності є зміцнення здоров'я підлітків, формування та розвиток фізичної культури засобами дозвілля.

3. Дозвіллєві об'єднання добровільного сектору