Конфлікти в стаціонарних закладах соціального обслуговування людей похилого віку як проблема соціальної роботи

У кожному разі індивід йде на поступки, погоджується з тим, на чому наполягає його опонент.

Пристосування дещо нагадує уникання, оскільки передбачає перенесення вирішення проблеми на пізніше. Відмінність пристосування полягає в тому, що індивід діє разом зі своїм опонентом, пристає на його вимоги, пропозиції. Вдаючись до уникання, він нічого не робить для задоволення інтересів опонента, а просто відштовхує від себе проблему.

Отже, пристосовуючись до думки іншого, людина пом'якшує конфліктну ситуацію, що може відновити гармонію.

На третьому місці - співпраця 10% та компроміс 10% - така поведінка спрямована на пошук рішення, яке б задовольняло інтереси всіх сторін. Тому втягнуті в конфлікт сторони, захищаючи свої інтереси, намагаються плідно співпрацювати.

Співробітництво є оптимальним типом поведінки у таких ситуаціях:

- якщо вирішення проблеми дуже важливе для обох сторін і ніхто не має наміру поступатися комусь;

- якщо у сторін тісні, тривалі й взаємозалежні відносини;

- якщо відносини мають час на вирішення проблеми;

- якщо сторони обізнані з проблемою, чітко усвідомлюють свої та зустрічні інтереси;

- якщо обидва опоненти здатні викласти суть своїх інтересів та вислухати один одного;

- якщо сторони наділені однаковою владою або не усвідомлюють відмінності в становищі.

Співробітництво є мудрим підходом у розв'язанні проблеми, найпродуктивнішою стратегією і стилем поведінки у конфліктах. Воно є конструктивним способом виходу із конфлікту, задоволення інтересів обох сторін, а на останньому уникнення 5% - цей тип поведінки може бути доречним, якщо предмет розбіжностей не представляє для людини великої цінності, якщо ситуація може вирішитися сама собою (це буває рідко, але все ж буває), якщо зараз немає умов для ефективного вирішення конфлікту, то через деякий час вони з'являться.(Діаграма 1)

Діаграма 1

Тактика поведінки жінок в конфліктних ситуаціях, які проживають в стаціонарному закладі обслуговування

У чоловіків, які проживають в стаціонарному закладі на першому місці конкуренція 40%; на другому пристосування 18%; далі йде уникнення 15% та співпраця 15% , а на останньому місці компроміс 12% (Діаграма 2)

Діаграма 2

Тактика поведінки чоловіків в конфліктних ситуаціях, які проживають в стаціонарному закладі обслуговування

В цілому у чоловіків та жінок похилого віку, які проживають та обслуговуються в стаціонарному закладі домінує конкуренція 55%, на другому місці компроміс - 15% та пристосування 15% останні місця розподіляють співпраця 12,5% та уникнення 2,5%. ( Діаграма 3)

Діаграма 3

Тактика поведінки чоловіків та жінок в конфліктних ситуаціях, які проживають в стаціонарному закладі обслуговування

Провівши дослідження з другою групою людей похилого віку, які проживають в домашніх умовах з родиною, ми виявили, що результати відрізняються від попередніх.

У жінок, які проживають з сім`єю домінує такий вид поведінки в конфліктній ситуації, як компроміс 37,5% - цей тип передбачає врегулювання проблеми шляхом взаємних поступок. Він є особливо ефективним, якщо сторони усвідомлюють, що одночасне досягнення одного й того самого неможливе.

Компроміс як продуктивний тип поведінки зарекомендував себе у таких ситуаціях:

- якщо обидві сторони наділені однаковою владою, а їх інтереси взаємовиключні;

- якщо індивід намагається знайти рішення, відчуваючи дефіцит часу або усвідомлюючи, що це економний та ефективніший шлях;

- якщо індивіда влаштовує тимчасове рішення або короткочасна вигода;

- якщо інші способи вирішення проблеми виявилися неефективними;

- усвідомлюючи, що компроміс збереже відносини, тому краще отримати хоча б дещо, ніж втратити все.

На другому місці переважає пристосування 25% та співпраця 25% - така поведінка спрямована на пошук рішення, яке б задовольняло інтереси всіх сторін, а на останньому конкуренція 12,5% - цей тип поведінки може бути ефективним, якщо людина наділена певною владою, переконана, що її рішення чи підхід є правильними, і володіє достатнім ресурсом, щоб наполягати на них. Однак в особистих стосунках конкуренція може викликати відчуження. (Діаграма 4)

Діаграма 4

Тактика поведінки жінок в конфліктних ситуаціях, які проживають в домашніх умовах з родиною

У чоловіків, які проживають з родиною на першому місці співпраця 50%; на другому компроміс 30%; далі йде конкуренція 10% та пристосування 10% . (Діаграма 5)

Діаграма 5

Тактика поведінки чоловіків в конфліктних ситуаціях, які проживають в домашніх умовах з родиною

В цілому у людей похилого віку, які проживають з родиною домінує співпраця - 38,8%, на другому місці компроміс - 27,7%, останні місця розподіляють пристосування (16,9%) та конкуренція (16,6%). (Діаграма 6)

Діаграма 6

Тактика поведінки чоловіків та жінок в конфліктних ситуаціях, які проживають в домашніх умовах з родиною

Висновоки до третього розділу

Таким чином можна зробити висновок, що у своєму підході до вивчення конфліктних явищ К. Томас робив акцент на зміні традиційного відношення до конфліктів. Вказуючи на те, що на ранніх етапах їх вивчення широко використовувався термін «вирішення конфліктів», він підкреслював, що під цим терміном мається на увазі те, що конфлікт можна та необхідно вирішувати. Метою вирішення конфліктів, таким чином, був деякий ідеальний безконфліктний стан, де люди працюють в повній гармонії. Проте останнім часом сталася істотна зміна відносно специалістів до цього аспекту дослідження конфліктів.

Вона була викликана, на думку автора, по меншій мірі, двома обставинами: усвідомленням марності зусиль по повній елімінації конфліктов та збільшенням числа досліджень, які вказують на позитивні функції конфліктів.

Для опису типів поведінки людей в конфліктних ситуаціях К. Томас вважає прийнятною двомірну модель регулювання конфліктів, основоположними вимірами в якій являются кооперація, пов'язана з увагою людини до інтересів інших людей, залучених в конфлікт, і напористість для якої характерний акцент на захисті власних інтересів. При уникненні конфлікту жодна із сторін не досягає успіху при таких формах поведінки, як конкуренція, пристосування і компроміс, або один з учасників є у виграші, а інший програє, або обидва програють, оскільки йдуть на компромісні поступки. І лише в ситуації співпраці обидві сторони опиняються у виграші.

Слід зауважити на тому, що нами було проведено опитування по методиці Томаса К.Н. «Як ти дієш в конфліктній ситуації». Методика діагностики тактики поведінки в конфліктній ситуації проводилася з першою групою в Горбанівському геріатричному пансіонаті м. Полтава. Було обрано 50 чоловік, віком від 60 до 85 років. З них 26 жінок та 24 чоловіка, які проживають та знаходяться на стаціонарному соціальному обслуговуванні. До другої групи було обрано також 50 чоловік похилого віку, які проживають в домашніх умовах з сім`ями, з них 28 жінок та 22 чоловіка, віком від 62 до 81 року.

Результати вказують на те, що в людей похилого віку, які проживають в стаціонарних закладах домінує такий тип поведінки в конфліктній ситуації як конкуренція - 55%; на другому місці компроміс - 15% та пристосування 15% останні місця розподіляють співпраця 12,5% та уникнення 2,5%.

Конфліктність, яка домінує у людей похилого віку, що підтверджено і дослідженням зумовлена насамперед психологічним дискомфортом в зв`язку з відривом від сім`ї, адже саме в родині людина почуває себе потрібною та захищеною, відчуває турботу рідних і навпаки турбується та дбає про них, гармонійно реалізовує свої потреби чим активно вливається у повсякденність буття. Також велику роль відіграють такі чинники як адаптаційний період, коли людина похилого віку змінює звичний спосіб життя та пристосовується до нового місця проживання, прийнятих там норм та правил; зміна активного та різноманітного способу життя на монотонний, де можливості зайнятості обмежені; психологічна несумісність проживаючих в стаціонарних закладах тощо.

У людей похилого віку, які проживають з родиною домінує співпраця - 38,8%, на другому місці компроміс - 27,7%, останні місця розподіляють конкуренція (16,6%) та пристосування (16,9%). Проаналізувавши дані можна підтвердити той факт, що сімейні цінності, родинний клімат зберігає у людей похилого віку відчуття тепла, допомагає позитивно сприймати реалії життя, в результаті чого вони менше проявляють конфліктну поведінку та більш схильні до співпраці.

Також ми розробили рекомендації для соціальних працівників щодо профілактики конфліктних організацій.

ВИСНОВКИ

Аналізуючи роботу можна зробити висновок, що дослідження конфлікту як своєрідного соціально-психологічного феномену вимагає висунення своєрідної аксіоми про конфліктність людського існування. Людина живе в суспільстві, діє в системі міжособистісних стосунків, її діяльність спрямована на задоволення власних потреб. Соціальна наука завжди приділяла увагу вивченню суперечностей, але вони не можуть розглядатися як синоніми конфліктів. Суперечності, протилежності, відмінності - це необхідні, але ще недостатні умови для конфлікту; вони перетворюються на конфлікт тоді, коли начнуть взаємодіяти сили, які є їх носіями. Таким чином, конфлікт - це прояв об'єктивних і суб'єктивних суперечностей, який відображується в протиборстві їх носіїв, тобто сторін.

Будь-який конфлікт, оскільки він виникає в суспільстві та існує між людьми, завжди має суспільний характер, тобто є конфліктом соціальним у широкому значенні цього слова. При такому підході конфлікт виступає як зіткнення двох чи більше різноспрямованих сил з метою реалізації їх соціальних інтересів в умовах взаємної протидії. Суб'єктами цих конфліктів можуть бути індивіди, малі і великі групи, соціальні рухи, економічні і політичні угрупування тощо. Одним із різновидів соціального конфлікту в його широкому розумінні є власне соціальний конфлікт або конфлікт в соціальній сфері.

Виникнення конфлікту нерозривно пов'язано з появою та розвитком суперечностей. Назрівання і розгортання конфлікту відображує кульмінаційний етап боротьбі реальних протилежностей. Розв'язання ж конфлікту веде до руйнування даної суперечливої єдності з одночасним виникненням його нової якості.

Не завжди конфлікти можна трактувати в якості позитивного або негативного явища. В той же час конфлікти, які наносять непоправні збитки людям, повинні бути попереджені. Якраз на попередження конфліктів направлені зусилля і державних, і громадських інститутів. Передбачення можливих варіантів розвитку подій здійснює умови для результативного управління ними. Прогнозування виникнення конфліктів є важливою передумовою ефективної діяльності по їх попередженню.

Прогнозування і профілактика конфліктів - важливі фактори, залагодження соціальних протиріч. Регулювання конфліктами в соціальних організаціях потребує дотримання ще одного принципу. Можна, звичайно, намагатися заставити опонентів відмовитися від своїх намірів, не допускати їх боротьби, але це не завжди буває ефективно. Краще всього дати можливість людям захищати свої інтереси, але домогтися, щоб вони робили це шляхом співробітництва та компромісу. Бажано не змінювати радикальним способом розвиток подій, а зробити так, щоб форма рішення назріваючого противоріччя конструктивною, мирною.

Слід зауважити на тому, що люди похилого віку схильні до прояву конфліктної поведінки, це зумовлено рядом причин, а зокрема віковими особливостями, тобто старістю. У старості відбуваються визначені зміни в організмі людини, знижується енергетичний потенціал, зменшується кількість води, солей і мікроелементів, погіршується кисневий обмін і кровопостачання мозку, а також спостерігається ряд інших несприятливих фізіологічних явищ. Виникає підвищена психологічна стомлюваність, сповільненість сприйняття, реакції і мислення, погіршується пам'ять, слабшає мотивація діяльності; помітні зміни в емоційній сфері: зосередженість на своїх інтересах, уразливість, підозрілість і т.ін.

Соціально-психологічні аспекти старості не можуть не мати зв'язку з тим суспільством та громадкістю, в яких протікає життя індивіда. Крім того, дуже важливе місце займає психологічний клімат родини, в якій проживає людина похилого віку. Навідь при матеріальному благополуччі, кваліфікованій медичній допомозі, фінансовій підтримці родичів пенсіонери часто одинокі і нещасливі, навіть якщо вони проживають в родинах своїх дітей та внуків. Головною умовою благополучної старості є психологічний комфорт, який заключається в тому, що у старої людини існує почуття необхідності і незамінності хоча б для близьких людей. Але прослідковуються випадки, коли благополуччя літньої людини залежить і від належного соціального обслуговування як в стаціонарних, так і не в стаціонарних закладах.

Соціальне обслуговування людей літнього і старого віку - це сукупність спеціальних послуг, які надаються людям літнього і старого віку в домашніх умовах чи спеціалізованих державних закладах, що включають соціально-побутову допомогу і морально-психологічну підтримку. Основні принципи діяльності в сфері соціального обслуговування старих людей такі: врахування прав людини і громадянина; надання державних гарантій; забезпечення рівних можливостей в одержанні соціальних послуг, і їх доступності для старих людей; наступність, поступовість, доступність всіх видів соціального обслуговування; орієнтація соціального обслуговування на індивідуальні потреби.

Однак в літніх людей в силу свого віку досить часто виникають різного роду проблеми, не є виключенням і в стаціонарних закладах соціального обслуговування. Адже навіть у високоорганізованных установах не вдається уникнути особливостей середовища: обмежені можливості зайнятості; монотонний спосіб життя; обмеженість життєвого простору; недолік побутового комфорту; психологічна несумісність тих, хто проживає; залежність від тих, хто оточує; формальне відношення персоналу.

Спираючись на досвід спостереження в Геріатричному пансіонаті ветеранів війни та праці, конфліктну поведінку людей похилого віку можна охарактеризувати так: порушення етики спілкування; порушення прийнятих в соціальній групі правил взаємовідносин; неправильні оцінки судження про діяльність інших суб`єктів соціальної взаємодії; агресія, щодо інших індивідів; роздратованість, яка пов`язана зі станом здоров`я та віком; неприязнь; порушення дисципліни, установлених правил тощо.

Обидві групи обставин відображають особливості соціальної реабілітації осіб похилого віку в стаціонарних закладах обслуговування. Одній з провідних проблем в створенні реабілітаційного середовища в будинках-интернатах є соціально-психологічна адаптація літніх і старих людей як специфічний етап соціальної реабілітації.

Догляд за старими людьми - це уважне і дбайливе спостереження за іншими, уміння увійти до світу їх переживань з одночасним сприйняттям і повторною перевіркою власних відчуттів. Це уміння сприймати старих людей такими, які вони є.

Так як це питання досить актуальне, було проведене опитування по методиці К.Н. Томаса «Як ти дієш в конфліктній ситуації». Методика діагностики тактики поведінки в конфліктній ситуації проводилася з двома групами. До першої входили люди похилого віку, які проживають в стаціонарному закладі соціального обслуговування, а зокрема в Горбанівському пансіонаті ветеранів війни та праці, до другої ті, хто проживає в домашніх умовах з сім`ями.

Результати вказують на те, що в людей похилого віку, які проживають в стаціонарних закладах домінує такий тип поведінки в конфліктній ситуації як конкуренція - 55%; на другому місці компроміс - 15% та пристосування 15% останні місця розподіляють співпраця 12,5% та уникнення 2,5%.

У людей похилого віку, які проживають з родиною домінує співпраця - 38,8%, на другому місці компроміс - 27,7%, останні місця розподіляють конкуренція (16,6%) та пристосування (16,9%).

Отже, можна зробити висновок, що в стаціонарних закладах люди похилого віку більш схильні до конфліктів ніж ті, які проживають в домашніх умовах, таким чином можна сказати про те, що конфліктна поведінка є ознакою перебування в стаціонарних закладах соціального обслуговування.

Отже, мета магістерської роботи досягнута, завдання магістерської роботи виконані та гіпотеза нашла своє підтвердження.

Список використаних джерел

1. Александрова М.Д. Проблемы социальной и психологической геронтологии - Л.:Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. - 135с.

2. Альперович В.Д. Геронтология. Старость. Социокультурный портрет: Учеб. пособие. - М.: Приор: експерт. бюро, 1998. - 270с.

3. АндреевВ.И. Конфликтология: искусство спора, ведения переговоров, разрешения конфликтов. -М.: Народный образ, 1995.-128с.

4. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. - М.: Юнитти, 1996.-144с.

5. АнцуповА.Я., ШипиловА.И. Конфликтология: теория, история, библиография., 1996. - 325с.

6. Анцыферова Л.И. Психология старости: Особенности развития личности в период последней взрослости // Психологический журнал. - 2001. т. 22 №3. - с.89-99.

7. Бердышев Г.Д. Эколого-генетические факторы старения и долголетия. - Л.: Наука, 1968. - 203с.

8. Билл Уизерс. Управление конфликтом. - СПб: Питер, 2004. -174с.

9. Большаков А.Г., Несмелова М.Ю. Конфликтология организаций: Учеб. ?пособие. - М.: МЗ Пресс, 2001.- 182с.

10. Братченко С.Л. Межличностный конфликт как общение // Конфликт в конструктивной психологии. - Красноярск, 1990.- с.235.

11. Вагин И.О. Практика решения конфликтов.- Спб : Питер, 2001.- 345с.

12. Введення в соціальну роботу: Навчальний посібник.- К. Фенікс, 2001.- 288с.

13. Веренко И. С. Конфліктологія. - М., 1990. - 121с.

14. Вершинин М.С. Конфликтология: Конспект лекций. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А, 2001. - 64с.

15. Волкова Т.Н. Социологические и психологические проблемы старости // Вопросы психологии. - 2005. -№2. - с.118-126.

16. Вюстенберг И. Управление стресом в конфликтних ситуациях // Соціальний конфликт. -1996. - №1. - с.16.

17. Гамезо М.В., Герасимова В.С., Горелова Г.Г., Орлова Л.М. Возрастная психология: личность от молодости до старости. - М.: Педагогическое общество России, Изд. дом “Ноосфера”, 1999. - 272с.

18. ГерасінаЛ.М., ПановМ.І., ОсіповаН.П. Конфліктологія: Підручник для студ. вищ. Навч. закл. юридич. спец. / За ред. Л.М Герасіної, М?.І.Панова. -Х.: Право, 2000.- 256с

19. Гірник А. М. Основи конфліктології. - К. : ВГІНАСУ, 2001. - 260с.

20. Городяненко В.Г. Соціологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - Київ: Видавничий центр "Академія", 2002. - 560с.

21. Гранди Э., Поулинг Э. Социология старения // Психиатрия позднего возраста: Перевод с англ. - К: Сфера, 2001. - с.27.

22. Гришина Н.В. Восприятие и анализ конфликтной ситуации как фактор ее эффективного преобразования // Конфликт в конструктивной психологии. - Красноярск, 1990. - с.287.

23. Гришина Н.В. Психология конфликта. - СПб : Питер, 2000. - 321с.

24. Губенко О.В . Психологічна допомога людям похилого віку, або практикум з геронтопсихології // Практична психологія та соціальна робота. Науково - практичний та освітньо- методичний журнал. - 2007. -№1. - с.94.

25. Губенко О.В. Особливості підготовки соціальних педагогів в умовах вищої школи до роботи з людьми похилого віку // Практична психологія та соціальна робота. Науково - практичний та освітньо- методичний журнал. -2006. - № 11. - с.92.

26. Губенко О.В. Психологічна допомога людям похилого віку, або практикум з геронтопсихології // Практична психологія та соціальна робота. Науково - практичний та освітньо- методичний журнал.- 2007. - №2. - с.95.

27. Дмитриев А.В. Конфликтология: Учеб. пособие для вузов?. -М.: Гардарики, 2000. - 318с.

28. Дойч М. Шикман С. Конфликт: Социально-психологическая перспектива // Социальный конфликт: современные исследования. Реферативный сборник. - М.: ИСАИ, 1991. - с.432.

29. Дорошенко К. Соціальне обслуговування як категорія соціального захисту // Соціальна політика : проблеми, кометрарії, відповіді. - 2008. - №5. - с. 74-78.

30. Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку України» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1994. -№ 4. - ст.19.

31. Закон України «Про пенсійне забезпечення» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1992. - № 3. - ст.10.

32. Закон України «Про соціальні послуги» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2003. - № 45. - ст.358.

33. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1993. - № 45. - ст.425.

34. Запрудский Ю.Г. Социальный конфликт. -- Ростов-на-Дону: Фенікс, 1992. - 240с.

35. Здравомислов А. Г. Основи конфліктології. - К.,Спектр, 1994. - 275с.

36. Зернин Д. П. Основи конфліктології. - Ростов-н/Д: Фенікс, 1998. - 480с.

37. Іванова І.Б. Соціальна робота ( теорія і практика ): Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.- К.:ВМУРОЛ “Україна”, 2004. - 408с.

38. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії ?конфліктів. - К.: Наукова думка, 1996. - 190 с.

39. Кармин А.С., Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта. - К.:МАУП, 2002. - 256с.

40. Коваленко Н., Шестюк Н. Україна переживає процеси старіння суспільства [Електронний ресурс] // Режим доступу до статті: http://www.uoz.lviv.ua/view/ ukr/ page/ 1207/.- Уніан.

41. Козер Л. Функции социального конфликта / Пер.с англ.О.Назаровой;Под ?общ.ред.Л.Г.Ионина.- М.: Идея-Пресс:Дом интеллект.кн., 2000.- 205с?.

42. Козлов А.А. Социальная геронтология: Учебно-методические материалы по ?курсу. - М., 1995.

43. Козлов В.В.,Козлова А.А.Управление конфликтом. - М.: Екзамен, 2004. - 223с.

44. Конфликтология. / Под ред. А.С. Карпина. - Спб.: Издательство «Лань», 1999. - 448 с.

45. Конфлікт: боротьба, взаємодія, співробітництво / Під ред. Потанина Г.М. - Белгород: изд-во Білгородського ГУ, 1997. - с.342.

46. Конфліктологія: Підручник для студентів вищих навч. закл. юрид. спец. / Л.М. Герасіна, М.І. Панов, Н.Г. Осілова та ін. ; За ред. професорів Л.М. Герасіної та М.І. Панова. - Харків: Право, 2002. - 256с.

47. Кравченко А.И. Социальная работа: Учеб. - М.: 2008. - 416с.

48. Кравченко А.И. Социология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. Учеб. заведений. - М. Издательський центр «Академия», 2002.

49. Краснова О.В., Лидерс А.Г. Социальная психология старения: Учеб. Пособие для студ. высш. учеб. заведений. - М: Изд. Центр «Академия», 2002. - 288с.

50. Краткий психологический словарь. /Сост. А.А. Карпенко; Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевського. - М. : Политиздат., 1985. - с.8-9.

51. Линчевский Э.Э. Конфлікти в спілкуванні і спілкування в конфліктах. - СП б: изд-во Военмеха, 2000. - с.72.

52. Мартинюк І.Л. Психологічна допомога людям похилого віку // Практична психологія та соціальна робота. - 2007. - №1. - с.32-38.

53. Миколайчук Е.Н. Пожилой человек в современном обществе // Мед. консультация - 1999. - №4. - с.1-5.

54. Нагаєв В.М. Конфліктологія: курс лекцій (модульний варіант): Навч. посіб./ В.М.Нагаєв.- К.: Центр навч. літ., 2004.- 198 с.

55. Пірен М.І. Конфліктологія: Підручник. - К.: МАУП, 2003. - 360с.

56. Порсева Х.О. Психологічні особливості ціннісних орієнтацій людей поважного віку // Педагогіка і психологія. 2003. - №3/4. - с.131-141.

57. Преториус Р. Теория конфликта // Политические исследования. - 1991. № 5. - 28с.

58. Примуш М.В. Конфліктологія: Навчальний посібник . - К.: ВД «Професіонал», 2006. - 288с.

59. Просандєєва Л. Специфіка самоцінності літніх людей // Соціальна психологія. - 2008. - № 3 (29). - с. 171-179.

60. Психология старости: Хрестоматия: Учебное пособие для психологических?, медицинских факультетов и факультетов социальной работы. / Ред.-сост?. Д.Я. Райгородский. - Самара: БАХРАХ-М, 2004 - 735с.

61. Рожков А. П. Пожежна безпека на виробництві // Охорона праці. - К., ?1997. - 448с.

62. Савчин М.В. , Василенко Л.П. Вікова психологія: Навчальний посібник. - К.:Академвидав., 2005. - 360 с. ( Альма-матер )

63. Симоноженко В. Пенсіонер: його активізація // Урядовий кур'єр. - 2001. - 7серпн. - с. 4.

64. Социальная конфликтология: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений /Н.П. Дедов, А.В. Морозов, Е.Г. Сорокина, Т.Ф. Суслова; Под. ред. А.В.Морозова.- М.: Издательский центр «Академия», 2002.- 336с.

65. Социальная работа / Под общ. ред. проф. В.И. Курбатова. - Ростов Н/Д; «Феникс», 1999. - с. 576.

66. Социология. Учебник для юридических вузов/ Под ред. В.П. Сальникова. - С.-Петербург, 2000.

67. Соціальна робота в Україні: Навч. посібник. / І.Д. Звєрєва, О.В. Безпалько, С.Я. Марченко та ін.; За заг. ред. І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової. - К.: Центр навч. літератури, 2004. - 256с.

68. Соціальна робота: Навч. Посібник. /За ред. Т.В. Семигіної та І.М. Григи: В 3 ч. - К.: Вид. Дім « Києво-Могилянська академія», 2004.- 166с.

69. Соціальна робота: технологічний аспект: Навч. посібник /За ред. А.Й. Капської. - К: Центр навчальної літератури, 2004. - 352с.

70. Соціологія: Посібник для студентів вищих навч. Закладів / За ред. В.Г. Городяненка. - К.: Видавничий центр «Академія», 1999. - 240с.

71. Технологии социальной работы: Учебник / Под. ред. проф. Е.И. Холостовой. - М.: ИНФРА. - М, 2003. - 400с.

72. Технологии социальной роботы.: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведения / Под ред. И.Г. Зайнышева. - М: Гуман. изд. центр ВЛАДОС, 2000. - 240с.

73. Технології соціальної роботи : навч. посіб. / В.М.Шахрай. - К : Центр ?навчальної літератури, 2006. - 464 с

74. Ткач А. Форми і методи Соціальної роботи з людьми похилого віку [Електронний ресурс] // Режим доступу до статті: http:// allbest.ru. - allbest.ru.

75. Федько Г. Соціальна активність людей похилого віку // Соціальний захист захист. - 2004. - №10. - с. 38-39.

76. Форми і методи соціальної роботи [Електронний ресурс] // Режим доступу до статті: http:// allbest.ru.- allbest.ru.

77. Холостова Е.И. Пожилой человек в обществе: В 2 ч. М.: Cоциально-технологический институт, 1999.-320с.

78. Холостова Е.И. Социальная работа с пожилыми людьми: Учебн. пособие. - М.: Издательско-торговая корпорація «Дашков и К», - 2002. - 296с.

79. Холостова Е.И., Дементьева Н.Ф. Социальная реабилитация: Учебное пособие. - М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2002. -340с.

80. Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2004. - 172с.

81. Что мы думаем о процес се старения и старости? . / Сост. В.Ю. Приходько. - К.: КИСОР, 2003. - с. 8-9.

82. Шахматов Н.Ф. Психологическое старение: счастливое и болезниное. - М.: Медицина, 1996. - 304 с.

83. Шевандрин Н.И. Психодиагностика, коррекция и развитие личности: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. - 2-е издание. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. - 512с.

84. Экарева Ю. Старость // Здоровье ( прилож. К.ГАЗ «АИФ»). - 1996. - №38. - с.3.

85. Яцемирская Р.С., Біленька И.Г. Соціальна геронтологія. - М.: Владос, 1999. - 202с.

Размещено на Allbest.ru