Зайнятість та соціальний захист населення

Однак стабільна заробітна плата у класичній моделі означає існування безробіття. На рис. 10.3 показано, що відбувається, коли рівень заробітної плати знижується повільно. Тут заробітна плата не знижується нижче Ц2. Крива пропозиції означає той рівень, коли нижча заробітна плата не дозволить підвищити зайнятість. У цьому випадку, як твердять класичні економісти, безробіття є насправді добровільним. Але вони вважають, що самі наймані робітники не погоджуються із зниженням заробітної плати і тим самим обирають безробіття.



Виходить, класичний аналіз не вбачав у безробітті скільки-небудь серйозної економічної проблеми: адже безробіття залежить від надто високої заробітної плати, а на вільному ринку -- з рухливою заробітною платою -- такий стан довго зберігатися не може. Якщо безробіття затягувалось, то лише завдяки профспілкам, які не допускали зниження заробітної плати. Вважалося, що безробіття стало добровільним вибором самих найманих робітників.

Та під час масового безробіття 30-х років XX ст. у США бездоказовість цієї позиції стала очевидною. Стало неможливо стверджувати, що безробіття -- це тимчасова проблема або що наймані робітники вибирають її добровільно. Класичний підхід тим самим поступово замінився поглядами Кейнса. Згідно з таким аналізом сукупний попит у суспільстві керує обсягом виробництва, а отже, і попитом на робочу силу. Таким чином, безробіття виникає через недостатній попит.

Кейнс не заперечував, що зниження заробітної плати може призвести до підвищення зайнятості. Але він ставився скептично до спроб подолати безробіття шляхом зниження заробітної плати. Він підкреслював, що на практиці важко знизити заробітну плату, тому було б просто неймовірно, коли б подібна стратегія виявилася вдалою.

Існує також ризик, що зниження заробітної плати все одно не стало б ефективним засобом проти безробіття. Адже заробітна плата являє собою не тільки витрати для підприємства, але й джерело доходу для споживачів. Коли заробітна плата знижується, то, звичайно, скорочуються і витрати підприємства, що створює потребу в найманні більшої кількості працівників.

Але водночас знижується також купівельна спроможність тих, хто отримує заробітну плату -- тих, хто купляє вироблені товари і послуги. На попит на споживчі товари впливають два протилежні чинники. Частково він збільшується завдяки тому, що багато людей отримує роботу, і частково він зменшується через те, що купівельна спроможність кожного із них стає нижчою. Сукупний результат не завжди означає підвищення сукупного попиту.

Зрозуміло, що попит на інвестиційні товари може підвищуватися, але кейнсіанський аналіз скептично ставиться до цього положення. Кейнс твердить, що за поганої кон'юнктури відсоток, як правило, досить низький, тому зовсім не обов'язково, що зниження заробітної плати призведе до такого великого зниження відсотка, яке забезпечить подальше зростання інвестицій. Інвестиції, зазначав Кейнс, керуються насамперед тваринними інстинктами підприємців, тобто їхніми сподіваннями на майбутнє. Коли перспективи невтішні і час нелегкий, незначні зміни норми відсотка навряд чи вплинуть на рішення про інвестиції.

Тому Кейнс зробив висновок про неефективність традиційної політики невтручання, яку рекомендували економісти-класики і згідно з якою безробіття тиснуло на зниження рівня заробітної плати. З одного боку, було малоймовірне будь-яке зниження заробітної плати, а з другого боку, якщо це все-таки станеться, неможливо підвищити сукупний попит в економіці до такого рівня, щоб зайнятість дійсно зросла.

Кейнс пропонував таке рішення: держава повинна боротися з безробіттям за допомогою експансіоністської фінансової політики. Підвищуючи державні видатки або знижуючи податки, можна збільшити в економіці сукупний попит. Це збільшення попиту на робочу силу в свою чергу знизить рівень безробіття.

Таким чином, кейнсіанський і класичний аналіз причин безробіття підводять до зовсім різних висновків. Але слід підкреслити, що в одному випадку вони можуть співпасти. Якщо зростання заробітної плати відбуватиметься швидше, ніж у країнах-конкурентах, то це призведе до того, що частина галузей країни втратить конкурентоспроможність на міжнародному ринку. Замість цього і вітчизняні, й іноземні покупці намагатимуться придбати іноземні товари.

Скоротиться експорт, одночасно вітчизняним підприємствам буде важко захищатися від імпорту товарів. Як наслідок, попит на вітчизняну продукцію і послуги знизиться. Чим більше важить для економіки країни зовнішня торгівля, тобто чим більша її частка в сукупному попиті, тим жорсткіший її вплив на ринок праці.

Виходить, у відкритій економіці безробіття виникає внаслідок того, що надто швидке підвищення заробітної плати скорочує сукупний попит. Таке безробіття, можна сказати, є одночасно "класичним" і "кейнсіанським", тобто залежить як від високої заробітної плати, так і від високого попиту.

Третє, основне пояснення безробіття, полягає в тому, що воно є наслідком деформації і негнучкості ринку праці. Вивчення довготривалих тенденцій показує, що на ринку праці щорічно відбувається приплив робочої сили і вільних місць. Одночасно постійно міняється і попит на робочу силу. Попит на товари і послуги теж несталий.

Нова техніка вимагає нових знань і створює нові професії, робітники старих професій стають надлишковою силою, відпадає відстале і застаріле -- приходять оператори ЕОМ і педагоги за інтересами.

Таким чином водночас існують і безробітні, і вільні місця, але ці нові місця можуть призначатися незначній групі безробітних, і тому завжди є вільні місця. Зростає число безробітних, які можуть отримати роботу. Вони заповнюють більшість створюваних вільних місць, але частина цих місць все ж таки залишається вільними. Це означає, що має бути відповідність між тими, хто шукає роботу, і вільними місцями. Не завжди така відповідність виникає. Адже ринок праці неоднорідний і складається із безлічі секторів і робочих місць з різними вимогами і властивостями. Часто виникають труднощі при стиковці різних спеціалізованих ринків праці, оскільки обставини міняються. Ці труднощі можуть бути пов'язані з тим, що безробітний не має відповідної освіти, необхідної на іншому, спеціалізованому ринку, або з тим, що структура заробітної плати настільки жорстка, що невигідно підвищувати кваліфікацію чи шукати нову роботу.

Згідно з такою точкою зору безробіття і вільні робочі місця виникають постійно, і потрібен час, щоб їх узгодити. Тому завжди існує фрикційне безробіття, яке виникає із зміною роботи. Але, як ми вже знаємо, існує й інша форма безробіття, яка називається структурним безробіттям. Це означає, що структура пропозиції робочої сили відрізняється від структури попиту на робочу силу і немає засобів, що могли б швидко змінити становище. Така ситуація виникає через банкрутство деяких галузей. Зайняті в них робітники не можуть отримати роботу в галузях, що успішно розвиваються. Таке структурне безробіття буває тривалим і вражає різні галузі та регіони.

Якщо безробіття залежить у першу чергу від рівноваги на ринку праці, то не допоможе ні зниження рівня заробітної плати, ні стимулювання суспільного попиту. Насамперед необхідно створити рухоміший і гнучкіший ринок праці. Мається на увазі проведення гнучкої стимулюючої політики на ринку праці, яка з допомогою біржі праці, перекваліфікації і допомоги для переїзду на інше місце з'єднає безробітного з вільним робочим місцем, а також заходи щодо створення гнучкої структури заробітної плати, які привабливіші і вигідніші для людей, ніж зміна роботи.

2.2 Роль державної служби зайнятості в соціальному захисті населення

Ринок праці в в сфері зайнятості не може бути саморегулюючою системою. Більш повна і ефективна зайнятість досягається завдяки її державному регулюванню. Зайнятість тут повинна розглядатися як один із головних орієнтирів розвитку економічної системи, який визначає перегрупування фінансових, матеріальних і трудових ресурсів у галузях економіки пріоритетних напрямів НТП, розміщення продуктивних сил, шляху підвищення якості і рівня життя.

Державна політика зайнятості населення в Україні базується на таких принципах:

- забезпечення рівних можливостей усім громадянам в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки;

- сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіття, створення нових робочих місць;

- координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами соціально-економічної політики;

- забезпечення контролю профспілок, спілок підприємців, власників підприємств за виконання заходів щодо забезпечення зайнятості населення;

- міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення.

Державні гарантії зайнятості населення в Україні:

- добровільність праці і вибору виду діяльності;

- захист від необґрунтованої відмови в прийомі на роботу і незаконного звільнення з роботи;

- безкоштовне сприяння в підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до професійної підготовки, освіти, особистих і суспільних проблем;

- виплати вихідної допомоги і збереження середнього заробітку на період працевлаштування працівникам, які втратили постійне місце роботи;

- безкоштовне навчання безробітних новим професіям, перепідготовка в навчальних закладах;

- виплати безробітним допомоги з приводу безробіття у встановленому порядку.

Крім того, Законом України «Про Зайнятість населення» передбачені додаткові гарантії щодо працевлаштування працездатним громадянам, які потребують соціального захисту, зокрема:

- жінкам, які мають дітей до 6 років;

- одиноким матерям з дітьми до 14 років;

- молоді, яка закінчила освіту;

- особам передпенсійного віку;

- особам, звільненим пісдя відбуття покарання.

Для їх працевлаштування місцеві органи адміністрації бронюють на підприємствах всіх форм власності з чисельністю понад 20 осіб близько 5% робочих місць за робітничими професіями, в тому числі з гнучкими формами зайнятості. У разі відмови у працевлаштуванні на роботу їх у цих межах державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Пільги і компенсації вивільненим працівникам надаються за таких умов:

- працівнику, вивільненому з підприємства, зберігається середня заробітна плата на період працевлаштування, але не більш як на 3 місяці з урахуванням виплати вихідної допомоги;

- виплата місячної вихідної допомоги і середнього заробітку, що зберігається, проводиться за попереднім місцем роботи;

- зберігається безперервний трудовий стаж, якщо перерва в роботі не перевищувала 3 місяців.

Особливі гарантії надаються працівникам, які втратили роботу у зв”язку із змінами в організації виробництва і праці:

- надання статусу безробітного, якщо протягом 7 днів йому не було запропоновано підходящої роботи;

- право на отримання допомоги у розмірі: 100% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 60 календарних днів; 75% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 90 календарних днів; 50% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати в народному господарстві відповідної області за минулий місяць і не нижче мінімальної заробітної плати;

- збереження на новому робочому місці роботи, на весь період професійного перенавчання з відривом від виробництва, середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи;

- право на достроковий вихід на пенсію за 1,5 року.

Працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, у разі призову на військову службу- не менше двомісячного середнього заробітку, внаслідок порушення власником законодавства про охорону праці - у розмірі, передбаченим колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Умови виплати допомоги з приводу безробіття громадянам,зареєстрованим на загальних підставах:

- допомога з приводу безробіття виплачується 3 8-го дня після реєстрації громадянина в державній службі зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом 2 років;

- для осіб перед пенсійного віку (чоловікам після досягнення 58 років, жінкам-53років)- до 720 календарних днів;

- громадянам, які вперше шукають роботу,- не більше 180 календарних днів.

Розміри допомоги з безробіття громадянам, зареєстрованим на загальних підставах:

- не менше 50% середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної галузі за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працював не менше 26 календарних тижнів;

- не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати - у всіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше, або після тривалої (більше 6 місяців) перерви.

Матеріальна допомога з приводу безробіття надається таким чином:

1. Безробітні після закінчення строку виплати допомоги з приводу безробіття можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу з безробіття у розмірі до 75%мінімальної заробітної плати, за умови, що середньомісячний сукупний доходж на члена сім”ї не перевищує встановленого законодавством неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

2. Кожному із членів сім”ї, які перебувають на утриманні безробітного, а також громадян, у яких закінчився строк виплати допомоги збезробіття, надається одноразова грошова допомога у розмірі 50% встановленої законодавством мінімальної заробітної плати.

Важливим провідником державної політики на ринку праці є біржа праці.Згідно із Законом України «Про зайнятість населення» цей інститут інфраструктури ринку праці в Україні називається Державною службою зайнятості. Відповідно до закону послуги, послуги пов”язані з зайнятістю населення, надаються державою безкоштовно.

Основні завдання Державної служби зайнятості в Україні:

- аналіз і прогнозування попиту і пропозиції на робочу силу, інформування про стан ринку праці;

- консультування громадян і власників підприємств, організацій, установ про можливість отримання роботи і забезпечення робочою силою - облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування;

- допомога громадянам у підборі підходящої роботи, а роботодавцям- у підборі необхідних працівників;

- організація професійної підготовки і перепідготовки громадян, які залишились без роботи;

- надання послуг відносно працевлаштування і профорієнтації незайнятого населення;

- реєстрація безробітних і надання їм в межах своєї компетенції допомоги, в тому числі і матеріальної;

- участь у підготовці перспективних і поточних програм зайнятості і заходів щодо соціального захисту різних верств населення від безробіття.

Поряд з Державною службою зайнятості на ринку робочої сили великого значення набуває Державний фонд зайнятості. Останній формується за рахунок асигнувань з бюджетів різних рівнів, внесків підприємств, установ, організацій, кооперативів, добровільних внесків громадських організацій, громадян,іноземних фірм.Державний фонд зайнятості використовується для фінансування заходів щодо профорієнтації населення,професійного навчання вивільнених працівників і безробітних, сприяння їх працевлаштування і виплати допомоги з приводу безробіття, надання безпроцентних кредитів безробітним, для здійснення підприємницької діяльності,організації додаткових робочих місць, на утримання працівників служби зайнятості і оплати інших витрат, пов”язаних із соціальним захистом прав громадян України на працю.

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ПОЛІТИКИ ЗАЙНЯТОСТІ В ДОСЛІДЖУВАНОМУ РЕГІОНІ

3.1 Аналіз структури державної та регіональної програм зайнятості населення України

Зайнятість населення - система соціально-економічних відносин, пов'язаних з забезпеченням працездатного населення робочими місцями та участю його в суспільно-корисній діяльності. Відображає весь комплекс взаємозумовлених економічних, соціальних і демографічних процесів розвитку суспільства і є важливою характеристикою його зрілості і прогресивності. Кількісно характеризується рівнем залучення населення або окремих його груп до суспільно корисної діяльності. Вимірюється співвідношенням кількості зайнятих у народному господарстві до загальної кількості населення або його працездатної частини.

Зайнятість населення - категорія регіональна: її досліджують у межах країни, республіки, економічного району, області, тощо. Розрізняють цілковиту, загальну, ефективну, раціональну і оптимальну зайнятість населення. Цілковита зайнятість - це забезпечення потреб у робочих місцях як в цілому, так і за професіями, кваліфікаціями, умовами і режимами праці. Загальна полягає у залученні до суспільно-корисної діяльності всього працездатного населення регіону (відрізняється від цілковитої на показник зайнятих у домашньому і підсобному господарстві). Ефективна зайнятість - відповідність робочих місць зайнятому населенню, яка забезпечує досягнення максимального рівня продуктивності праці та її ефективності.

Раціональна зайнятість - поняття більш широке, ніж ефективна. Необхідною умовою раціональності зайнятості населення є її повнота та задоволення певних вимог: відповідності потреб регіону в робочих місцях наявності їх, ефективного використання ресурсів живої праці, відповідності суспільних потреб у робочій силі і її наявності, узгодженості економічного і соціально-демографічного розвитку регіону. Оптимальна зайнятість означає повну відповідність її рівня і структури вимогам певного економічного соціального або демографічного критерію.

Всі категорії зайнятості мають динамічний характер, зумовлений досягнутим на кожний момент часу рівнем розвитку продуктивних сил і суспільними виробничими відносинами.

Основу трудових ресурсів будь-якої території становить населення у працездатному віці. В Україні на його долю припадає пересічно до 95% загальних трудових ресурсів, решту становлять працюючі підлітки, пенсіонери та інваліди. Особливо висока частка населення працездатного віку відмічається у Луганській, Закарпатській, Рівненській, Чернівецькій областях та у Криму (понад 96%), а найнижча (91-93%) - у Київській та Чернігівській областях. Дещо інакша картина вимальовується при територіальному аналізі частки людей працездатного віку у загальному населенні регіонів: тут, станом на 2004 рік виділяються Харківська, Запорізька області та Крим при найнижчих показниках у Чернігівській, Вінницькій та Тернопільській областях.

До економічно активного населення належать особи, зайняті суспільно корисною працею, що приносить їм прибуток, тобто населення, що зайняте в усіх сферах економічної діяльності.

3.2 Динаміка безробіття досліджуваного регіону

В Україні, де зайнятість людей визначається у відповідності з прийнятим Верховною Радою Законом України "Про зайнятість населення",загальна кількість зайнятого в галузях економіки населення становила у 2011 р. понад 20324.2 тис. чол. (табл. 2.1) Найбільший потенціал економічно активного населення зосереджений на сході країни, де у Луганській і Харківській областях безпосередньо в економіці зайнято відповідно 1,1- 1,2 млн. чол. У Дніпропетровській області цей показник ще вищий (понад 1,6 млн. чол.), а у Донецькій взагалі сягає майже 2,3 млн. чол. . В цілому у згаданих чотирьох областях разом із Києвом зосереджена більш як третина (36,6%) населення, зайнятого в економіці. В той же час західні і північні області України характеризуються порівняно незначною зайнятістю населення в економіці: Чернівецька область - 310 тис. чол., Закарпаття - 388 тис. чол.. Волинь - 396 тис. чол., Тернопіль - 445 тис. чол. тощо. Тут виділяється лише Львівська область, де цей показник перевищує 1 млн. чол.

Таблиця 2.1

Економічна активність населення за 2007 - 2011 рр. (за матеріалами щоквартальних вибіркових обстежень 2007-2011рр. і щомісячних вибіркових обстежень населення з питань економічної активності у 2011році) [15]

	2007	2008	2009	2010	2011
	в середньому за рік
Економічно активне населення у віці 15 - 70 років, всього, тис.осіб	22322,3	22397,4	22150,3	22051,6	22056,9
у тому числі:
Зайняті	20904,7	20972,3	20191,5	20266,0	20324,2
Безробітні за методологією МОП	1417,6	1425,1	1958,8	1785,6	1732,7
Економічно неактивне населення у віці 15 -70 років, тис.осіб	13312,0	12971,1	12823,0	12575,5	12265,5
Рівень економічної активності, у % до всього населення означеного віку	62,6	63,3	63,3	63,7	64,3
Рівень зайнятості, у % до всього населення означеного віку	58,7	59,3	57,7	58,5	59,2
Рівень безробіття за методологією МОП, у % до економічно активного населення означеного віку	6,4	6,4	8,8	8,1	7,9

Серед населення працездатного віку рівень економічної активності складав 72,7%. Серед зазначеної вікової групи населення, найвище значення цього показника було характерним для осіб віком 30-44 років, проте найнижче у молоді віком 15-24 роки та осіб віком 65-70 років.

Таблиця 2.2

Рівень економічної активності населення за статтю, віковими групами та місцем проживання за 2011р. (відсотків до загальної кількості населення відповідної вікової групи) [15]

	Всього	У тому числі за віковими групами, років	Працездатного віку
		15-24	25-29	30-39	40-49	50-59	60-70
Все населення	64,3	41,7	79,7	84,2	85,3	65,4	24,2	72,7
жінки	58,3	36,6	69,0	78,4	84,2	58,5	22,1	68,9
чоловіки	70,7	46,5	90,1	90,2	86,4	73,9	27,4	76,3
міське населення	62,6	38,1	80,2	85,0	85,3	63,1	15,9	72,2
сільське населення	68,1	49,3	78,5	82,3	85,2	71,1	42,1	73,8

Показник для населення працездатного віку складав 66,5% та був вищим у чоловіків порівняно з жінками та у сільського населення, порівняно з міським. Найвищий рівень зайнятості населення спостерігається серед осіб від 30 до 49 років, порівняно з молоддю та особами передпенсійного віку.

Таблиця 2.3

Рівень зайнятості населення за статтю, віковими групами та місцем проживання за 2011р. (відсотків до загальної кількості населення відповідної вікової групи) [15]

	Всього	У тому числі за віковими групами, років	Працездатного віку
		15-24	25-29	30-39	40-49	50-59	60-70
Все населення	59,2	33,9	72,4	78,7	79,8	62,0	24,1	66,5
Жінки	54,5	29,8	63,4	73,6	79,4	56,1	22,0	63,5
Чоловіки	64,4	37,9	81,2	82,6	80,3	59,5	27,4	69,3
Міське населення	57,6	30,4	72,8	78,8	80,0	59,8	15,9	66,1
Сільське населення	63	41,3	71,4	76,3	79,5	67,6	42,1	67,5

Серед регіонів країни найвищий рівень зайнятості за 1півріччя 2012р. спостерігався у Дніпропетровській області, а найнижчий у Чернівецькій області.

Таблиця 2.4

Рівень зайнятості населення за регіонами України за 1 півріччя 2012р. [15] (у % до всього населення відповідного віку)

	Січень-березень 2012р.	Січень-червень 2012р
	Всього, у віці 15-70 років	З них працездатного віку	Всього, у віці 15-70 років	З них працездатного віку
Україна	58,8	66,2	59,9	66,9
Автономна Республіка Крим	60,6	69,6	61,8	70,4
Вінницька	57,6	63,6	58,4	64,3
Волинська	58,2	62,9	59,2	64,1
Дніпропетровська	60,8	70,0	61,7	71,1
Донецька	58,8	68,3	59,5	68,7
Житомирська	59,1	64,0	59,7	65,3
Закарпатська	58,0	64,5	58,1	65,1
Запорізька	59,4	67,7	60,4	69,4
Івано-Франківська	52,6	58,7	54,1	60,1
Київська	58,3	66,0	58,6	66,7
Кіровоградська	57,6	66,3	58,0	66,1
Луганська	57,2	64,4	58,4	65,7
Львівська	57,8	64,5	58,1	64,6
Миколаївська	59,5	68,1	59,8	68,1
Одеська	58,2	66,1	59,1	66,6
Полтавська	58,1	67,9	58,9	68,1
Рівненська	58,1	61,8	58,9	62,3
Сумська	58,8	65,3	59,6	65,2
Тернопільська	54,5	59,5	55,6	60,2
Харківська	59,9	68,8	60,5	69,4
Херсонська	58,3	66,1	59,1	67,0
Хмельницька	58,5	64,6	59,3	65,6
Черкаська	58,5	69,0	59,0	69,0
Чернівецька	57,2	56,9	57,9	58,2
Чернігівська	59,4	65,0	59,8	65,5
м. Київ	63,6	69,7	64,2	70,3
м.Севастополь	63,2	70,3	62,9	70,2

Таблиця 2.5

Рівень безробіття населення, визначений за методологією МОП за статтю, віковими групами та місцем проживання за 2011р. (відсотків до кількості економічно активного населення відповідної вікової групи) [15]

	Січень-березень 2012р.	Січень-червень 2012р
	Всього, у віці 15-70 років	З них працездатного віку	Всього, у віці 15-70 років	З них працездатного віку
Україна	1732,9	7,8	1719,2	8,4
Автономна Республіка Крим	67,7	6,9	66,6	7,4
Вінницька	61,6	7,7	61,5	8,6
Волинська	48,6	10,6	47,3	11,0
Дніпропетровська	98,6	6,0	98,6	6,5
Донецька	156,0	7,0	155,8	7,5
Житомирська	67,5	10,7	66,3	10,9
Закарпатська	36,7	6,4	36,7	6,8
Запорізька	66,7	7,4	65,3	7,9
Івано-Франківська	48,3	8,6	48,3	9,5
Київська	58,0	7,0	58,0	7,7
Кіровоградська	49,7	10,2	49,1	10,7
Луганська	89,5	7,8	87,4	8,2
Львівська	97,4	8,5	96,8	9,1
Миколаївська	54,7	9,2	54,7	9,9
Одеська	57,0	5,3	57,0	5,7
Полтавська	47,1	6,2	47,1	6,8
Рівненська	61,7	11,7	61,2	12,1
Сумська	60,5	10,1	60,4	10,3
Тернопільська	52,0	11,8	51,8	12,8
Харківська	85,9	6,3	85,8	6,8
Херсонська	48,7	9,2	48,1	9,8
Хмельницька	61,9	9,7	61,9	10,8
Черкаська	78,0	12,5	77,6	13,5
Чернівецька	49,5	11,9	48,8	12,6
Чернігівська	43,7	7,8	43,7	8,8
м. Київ	79,3	5,6	76,8	5,9
м.Севастополь	6,6	3,6	6,6	4,1

Таблиця 2.6

Зареєстроване безробіття населення за регіонами у 2012р

(у середньому за період)

	Січень-березень	Січень-червень
	тис. осіб	У % до	тис. осіб	У % до
		Економіч-но активногонаселенняпрацездат-ного віку	Населе-ння працездатного віку		Економічно активного населення працездатного віку	Населе-ння працездатного віку
Україна	524,8	2,6	1,9	502,4	2,5	1,8
Автономна Республіка Крим	21,9	2,4	1,8	19,8	2,2	1,7
Вінницька	30,1	4,4	3,1	27,9	4,0	2,9
Волинська	12,3	2,8	2,0	12,7	2,8	2,0
Дніпропетровська	31,7	2,0	1,5	30,3	1,9	1,5
Донецька	28,4	1,4	1,1	28,4	1,4	1,1
Житомирська	22,9	4,2	30,	22,7	4,1	30,0
Закарпатська	12,7	2,3	1,7	13,0	2,3	1,7
Запорізька	23,4	2,9	2,1	21,4	2,6	2,0
Івано-Франківська	16,5	3,0	2,0	16,7	3,0	2,0
Київська	17,2	2,3	1,7	16,4	2,2	1,6
Кіровоградська	19,3	4,4	3,3	17,5	4,0	3,0
Луганська	18,5	1,9	1,3	17,9	1,8	1,3
Львівська	23,9	2,1	1,5	24,2	2,2	1,6
Миколаївська	19,1	3,5	2,6	17,7	3,3	2,5
Одеська	18,4	1,8	1,3	16,5	1,6	1,1
Полтавська	27,5	4,1	3,1	25,6	3,8	2,9
Рівненська	19,3	3,9	2,8	19,0	3,8	2,7
Сумська	18,4	3,6	2,6	17,5	3,4	2,5
Тернопільська	17,3	3,9	2,7	16,3	3,7	2,5
Харківська	30,9	2,4	1,8	29,9	2,3	1,8
Херсонська	12,6	2,6	1,9	11,6	2,4	1,8
Хмельницька	19,0	3,3	2,4	17,9	3,1	2,3
Черкаська	26,9	4,6	3,5	25,2	4,3	3,4
Чернівецька	11,2	3,2	2,0	11,0	3,1	2,0
Чернігівська	16,9	3,6	2,7	16,5	3,5	2,6
м. Київ	7,1	0,5	0,4	7,3	0,5	0,4
м.Севастополь	1,4	0,8	0,6	1,5	0,9	0,6

Таблиця 2.7

Потреба підприємств у працівниках за видами економічної діяльності у 2012 році (на кінець звітного періоду)

	Січень - березень	Січень - червень	Січень - вересень
	тис. осіб	у % до відповідного періоду 2011р.	тис. осіб	у % до відповідного періоду 2011р.	тис. осіб	у % до відповідного періоду 2011р.
Потреба у працівниках, всього	78,1	84,6	78,3	86,5	76,6	87,7
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство	14,0	106,4	5,7	83,1	4,2	84,8
Промисловість	20,0	83,9	22,7	85,9	23,1	88,2
добувна промисловість	1,9	88,3	1,9	84,9	1,6	73,4
переробна промисловість	15,7	84,7	18,3	86,4	17,9	87,7
виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	2,4	76,2	2,5	83,3	3,6	99,9
Будівництво	3,5	68,4	4,4	82,2	3,7	66,3
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	7,4	68,0	8,7	74,8	8,7	80,9
Діяльність готелів та ресторанів	1,6	114,2	1,6	101,2	1,7	104,0
Діяльність транспорту та зв'язку	6,2	98,7	6,8	98,2	6,5	94,7
Фінансова діяльність	1,0	62,9	1,0	50,8	0,7	40,9
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	4,9	71,2	5,5	77,7	5,0	77,4
Державне управління	8,5	81,0	10,6	108,2	10,6	108,6
Освіта	2,0	101,8	2,1	92,0	4,2	108,8
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	6,7	87,4	7,1	89,6	6,0	85,4
Інші види економічної діяльності	2,3	74,3	2,1	77,7	2,2	86,8

3.3 Заходи по поліпшенню ситуації в сфері зайнятості та соціального захисту населення

Відтворення трудового потенціалу, його зайнятість, ринок праці тісно переплітаються з поняттям соціального захисту населення. Як правило, термін "соціальний захист населення" використовується для політичних спекуляцій без належного його розуміння при поверхневому баченні соціально-економічних явищ і процесів. Найчастіше під соціальним захистом людей розуміють допомогу знедоленим, бідним, пенсіонерам і т.п.

На перший погляд, це справедливо, але доволі спрощено, оскільки проблема соціального захисту стосується усіх категорій населення. Якщо трактувати трудовий потенціал держави з суспільних позицій, дбати про його кількісні та якісні виміри в контексті майбутнього нації, то потрібно соціальний захист населення трактувати розширено, тобто враховувати всі його соціальні верстви і групи. Адже тільки у цілісній їх взаємодії відтворення трудового потенціалу населення матиме сприятливі умови.

Досі головним джерелом існування більшості зайнятого населення є праця на державних підприємствах промисловості, будівництва і транспорту, у сільському господарстві і т.д. Основним джерелом формування сімейного бюджету є заробітна плата, яка при існуючій інфляційній ситуації не піддається точному розрахункові.

Ці розрахунки потрібно вчасно методично забезпечувати, щоб мати реальну картину глибоких змін у зарплатних відносинах, при яких підприємства часто визначають своїм працівникам заробітну плату, не рахуючись із рівнем продуктивності праці, цін та іншими економічними вимогами.

Для соціального захисту населення в Україні використовуються як успадковані від командної системи методи, так і народжені в нових умовах. Наприклад, ті, хто працює у несприятливих умовах, мають різноманітні пільги: додаткові відпустки, скорочений робочий день, безкоштовне одержання молока або інших рівноцінних харчових продуктів, доплати за умови та інтенсивність праці.

Виплати на стипендії та пенсії також входять у систему заходів щодо соціального захисту населення. За соціальний захист населення повинні ви-ступати профспілки, які, щоправда, ще не мають належного досвіду в цій справі. До того ж профспілкові організації У країни розкололися на ряд течій, що також перешкоджає соціально захисній діяльності.

Цей розкол виражається в різних формах, у тому числі й в організації страйків, які також є якісно новим явищем для української дійсності. Поки що не можна вказати ні на одну конструктивну акцію профспілок України, спрямовану, наприклад, на зниження цін, інфляції, припинення зростання безробіття і т.п.

Причиною цього є те, що профспілкові організації перебувають на стадії становлення, організаційного утвердження і економічного навчання. Те ж можна сказати про соціально-економічні програми політичних партій України, де переважають політичні вимоги, що е значною мірою даниною вчорашньому дню. Нині настала пора зосередитись на вузлових економічних проблемах, не дати можливості спекулювати на них демагогічним силам.

Деякі економісти вважають, що для усунення кризового становища в соціальній сфері, зокрема підтримання найуразливіших верств населення, потрібно:

а) застосувати різні форми компенсації підвищення цін і обмеженої індексації;

б) впровадити допомогу сім'ям із низькими доходами;

в) перебудувати систему надання допомоги безробітним з метою забезпечення її суворої цільової адресності;

г) застосувати політику лібералізації заробітної плати при обмеженні, в разі необхідності, її надмірного зростання;

д) встановити граничні рівні бюджетних витрат на дотації цін на то-вари і послуги, які ще перебувають під адміністративним контро-лем;

е) реформувати систему соціального страхування, поступово скасувати субсидування фондів соціального забезпечення, перевести їх на комерційні засади;

ж) фінансувати народну освіту, культуру, заклади охорони здоров'я і фізичної культури за рахунок бюджету.

Висуваються й інші пропозиції, спрямовані на соціальний захист населення. Однак він може бути ефективним тільки на основі високо розвинутої економіки. Ефективна національна економіка - це вихідний пункт забезпечення соціального комфорту всіх громадян. На це повинні бути спрямовані всі зусилля молодої Української держави. Без самодостатньої економіки розмови про соціальний захист перетворюються в демагогічні гасла і не більше.

Таким чином, розбудова Української держави відбувається в умовах глибоких пережитків адміністративно-командної системи, яка особливо негативно позначилася на кількісних і якісних показниках розвитку населення та його трудового потенціалу.

Формування трудового потенціалу України наприкінці XX ст. має тенденцію до звуженого відтворення, проявом якого є падіння природного приросту населення, зменшення молодіжних когорт, скорочення фертильності жінок, збільшення захворювань, швидке старіння нації і т.д. Все це негативно позначається на трудовому потенціалі, центральним напрямом розвитку якого повинно бути якісне поліпшення цього потенціалу за рахунок зміцнення здоров'я, підвищення освітнього цензу, професіоналізму, господарської діловитості.

У системі зайнятості, яка носить інфраструктурний характер, потрібно посилити адаптивні здатності до новітніх технологій, до змін у навколишньому природному середовищі. Переорієнтація зайнятості на нові виробництва, переструктуризацію господарського комплексу, перелив трудового потенціалу в галузі невиробничої сфери -- це вимоги сьогодення.

Докорінної перебудови вимагають служби зайнятості. В умовах фор-мування ринкової економіки безробіття, безумовно, зростатиме, але при добре функціонуючому ринку праці воно протікатиме без надмірних соціальних напружень. Про це повинна подбати система соціального захисту, яка має збагачуватися багаторічним досвідом передових країн Заходу. Головні соціально-захисні функції мусить взяти на себе суспільство в державній формі. Множинність форм соціального захисту забезпечують його ефективність.

Економічною основою соціального захисту є ефективно функціонуюча економіка, яка забезпечується приватною ініціативою. Це означає, що і відтворення трудового потенціалу, і система зайнятості, і ринок праці, і соціальний захист населення вимагають докорінної перебудови господарських відносин шляхом економічних і політичних реформ. Саме цей шлях обрала Україна. Можливо, просування цим шляхом відбувається дещо повільно, з певними зупинками, але ж триває воно цілеспрямовано і послідовно. Єдність усіх суспільних сил, визначеність Їх дій, їх політична воля є об'єктивною умовою утвердження Української держави, підвищення її соціальне орієнтованих захисних функцій.

Офіційний процент безробіття в Україні (6-7 %), де на протязі 70 років панувала ідеологія повної зайнятості, сприймається болісно. Становище погіршується у зв`язку з практичною не відпрацьованістю механізмів допомоги безробітним та убогістю коштів, які держава може надати на ці цілі. Але за міжнародними стандартами подібна норма безробіття не є катастрофічною. Крім того, питання міститься не в самому рівні безробіття , а в тому, які процеси та тенденції воно відображає. За однаковим офіційним показником може приховуватися принципово різна ситуація у сфері зайнятості. Мова їде про середній проміжок часу на протязі якого людина не має оплачуваної роботи а також про характерне для України явище "довгострокової неоплачуваної відпустки".

Однак, у всякому випадку політика зайнятості повинна бути підпорядкована головній стратегічній задачі - надання кожному працездатному члену суспільства не роботи взагалі, а можливості в найбільший мірі розвинути і реалізувати свій потенціал, отримуючи при цьому гідну винагороду за свою працю.

Політика допомоги безробітним є органічною частиною цієї стратегії і це визначає її основні напрями. Особлива увага повинна приділятися, по-перше, довгостроково безробітним, оскільки мова їде про можливу втрату накопиченого людського капіталу (головної складової національного багатства будь-якої країни), по-друге, молоді, тому що у неї потенціал набуття і ефективного використання людського може бути не реалізований, по-третє, кваліфікованим спеціалістам як найбільш дорогоцінної категорії працівників.

Що стосується України, то для неї реальну небезпеку являє деградація структури робочих місць і людського потенціалу в результаті скорочення зайнятості у галузях, що потребують праці високої якості, і збільшення зайнятості в торгівлі та посередницької діяльності переважно у неформальному секторі. Крім того, характерним є збільшення довгострокового безробіття.

На цих проблемах і повинна, на мій погляд, зосередиться державна політика зайнятості, яка по суті на сьогодні являє собою пасивні заходи по виплаті мізерної допомоги по безробіттю. Уявляється, що можна запозичити окремі міри та програми, що використовуються в державах з розвинутою економікою. Більшість з них (виключаючи Швецію) більшу частину коштів, відпущених на програми зайнятості, витрачають на заходи пасивного характеру - виплату допомоги по безробіттю. Разом з тим спостерігається тенденція до посилення ролі активних мір. Однак, не всі з них можуть бути використані в Україні.

Мова зокрема йде про виплату підприємствам, що надають роботу визначеним контингентам робочої сили, на обмеженому проміжку часу субсідій, що покривають частину заробітної платні цих працівників. Як звичай, подібні заходи використовуються щодо найму довгостроково безробітних та молоді. Як результат поліпшується відповідність структури попиту і пропозиції праці, що знижує природню норму безробіття.

Привабливим, але дорогим засобом є прямі державні вкладення у створення нових робочих місць. Безумовна її перевага - адресний характер. При наявності хоча б мінімальних коштів такі програми найбільш раціонально використовувати на фінансування інфраструктурних проектів (дорог, мостів), у тому числі у сільській місцевості. Це не тільки дозволяє надати роботу населенню, але й дає імпульс розвитку господарчої діяльності регіона, що в свою чергу може дати додаткові можливості зайнятості. Прямі державні вкладення у створення робочих місць корисно спрямувати також на цільові програми сприяння зайнятості осіб з обмеженою працездатністю.

Значно кращу перспективу в українських умовах можуть мати заходи, спрямовані на комплексне регулювання попиту і пропозиції праці. .

На заході в останні десятиріччя така форма зайнятості розвивається дуже швидко. З`явилися нові категорії працівників, що традиційно працюють у визначеній фірмі, але зайняті неповний робочий час або, що працюють тимчасово на різних роботодавців. Цей процес, одначе, неоднозначний і нерідко походить достатньо болісно. Тому необхідно проаналізувати наслідки гнучких форм зайнятості в Україні та відпрацювати адекватні заходи регулювання цієї сфери.

ВИСНОВКИ

Форма безробіття, яка багато в чому є необхідним наслідком активних структурних перебудов економіки - це фрикційне (чи структурне) безробіття.

Другою класичною формою безробіття є циклічне безробіття. Тради-ційно вона зв'язана з фазою спаду у відтворювальному циклі, в умовах якого істотно зростає обсяг безробіття.

В економіці перехідних суспільств циклічне безробіття фактично перетворюється в перманентне безробіття періоду постійного згортання виробництва.

Застійне безробіття - це третя форма, найбільш характерна для економіки перехідного суспільства.

Існує ряд видів безробіття: добровільне, вимушене, фрикційне, структурне, інституційне, циклічне, приховане, застійне.

Рівень безробіття характеризується незадоволеним попитом на ро-бочі місця.

Розрізняють природне і вимушене безробіття. Природне безробіття є добровільним і фрикційним.

Особливостями сучасного безробіття є: зростання його масштабів; зрушення у соціально-професійній структурі безробітних (безробітними стають не тільки робітники, а й спеціалісти, менеджери); зрушення у статево-віковій структурі безробітних (серед незайнятого населення більше жінок, ніж чоловіків, більше молоді, ніж людей зрілого віку); підвищення частки вимушеної часткової зайнятості і добровільної незайнятості; збільшення тривалості безробіття.

Зайнятість населення - система соціально-економічних відносин, пов'язаних з забезпеченням працездатного населення робочими місцями та участю його в суспільно-корисній діяльності.

Зайнятість населення - категорія регіональна: її досліджують у межах країни, республіки, економічного району, області, тощо. Розрізняють цілковиту, загальну, ефективну, раціональну і оптимальну зайнятість населення.

Всі категорії зайнятості мають динамічний характер, зумовлений досягнутим на кожний момент часу рівнем розвитку продуктивних сил і суспільними виробничими відносинами.

Відтворення трудового потенціалу, його зайнятість, ринок праці тісно переплітаються з поняттям соціального захисту населення.

Проблема скорочення зайнятості населення в даний час відіграє дуже велику роль. Скорочення обсягів виробництва, інфляція, безробіття та скорочення кількості зайнятих в економіці стало супутніми термінами нашої економіки. Для вирішення цієї проблеми потрібні комплексні заходи щодо загального оздоровлення економіки. Серед основних заходів напрямлених на підвищення кількості зайнятих слід відзначити:

- розвиток підприємництва;

- створення більшої кількості робочих місць;

- перекваліфікація кадрів;

- підвищення суспільного здоров'я для збільшення частки працездатного населення.

Велика кількість кваліфікованого працюючого населення є ознакою високого рівня економіки держави, її прогресу і економічного розвитку.

Размещено на Allbest.ru