Соціальний захист населення як складова соціальної політики держави

Органи законодавчої влади та самоврядування при затвердженні місцевих бюджетів можуть передбачати асигнування для надання зазначених пільг іншим малозабезпеченим категоріям за наявності відповідних джерел фінансування.

Передбачені заходи дозволять посилити адресність державної соціальної допомоги та забезпечити поглиблений соціальний захист найуразливіших верств населення, встановити дієвий контроль за цільовим використанням бюджетних асигнувань та обґрунтованістю їх надання. Для реалізації механізму адресності соціальної допомоги планується запровадити інститут соціальних інспекторів.

Станом на 01.05.2007 року на обліку у відділі з питань обслуговування інвалідів та ветеранів війни управління праці та соціального захисту населення Хотинської районної державної адміністрації перебуває 5665 ветеранів війни та осіб , на яких поширюється чинність Закону України “ Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту”. З них :

- інваліди війни 428

- учасники бойових дій 336

- учасники війни 4222

- сім'ї загиблих та померлих фронтовиків 679

Впродовж 2003-2006 років управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації працювало над вдосконаленням системи обліку ветеранів війни, з метою подальшого створення в районі Єдиного державного реєстру пільговиків . Для цього сформовані особові справи пільговиків, як в паперовому так і в електронному вигляді .

127 одиноких інвалідів та ветеранів війни знаходяться на обслуговувані в територіальнім центрі “Ветеран”. Значна робота проводиться з питань надання пільг та послуг ветеранам війни.

В повному обсязі надаються пільги за використану електроенергію, житлово-комунальні та інші послуги.

Проводиться відпуск твердого палива та скрапленого газу ветеранам, що проживають в не газифікованих помешканнях без центрального опалення. Всього твердим паливом в 2006 році забезпечено 3870 чол., на загальну суму 960,8 тис. грн. Проведено газифікацію 60% пільгового населення та забезпечено їх природнім газом на загальну суму 637,3 тис. грн. Надано пільги по за 2006 рік: електроенергії на суму 421,4 тис. грн.; житлово-комунальних послуг ветеранам на суму 11,5 тис грн.; водопостачання та водовідведення - 27,1 тис. грн.

Значна увага приділяється оздоровлення ветеранів війни та праці. Санаторно - курортні путівки у 2004 році одержали 42 особи, в 2005 році їх було 57, а уже у 2006 році пролікувалося лише 44 пільговика району. Це різке зменшення видачі санаторно-курортних путівок, зумовлено тим, що починаючи з 2006 року відбулися зміни у законодавстві і був відмінений даний вид пільг ветеранам праці. Це спричинило невдоволення серед цієї категорії пільговиків, яким також необхідне лікування в санаторіях.

Підприємство зв'язку постійно надає послуги ветеранам війни по абонплаті та проведенню телефонів . Всього послугами на абонплату за телефон за 2006 рік користувалися 1876 чол. на загальну суму 114,4 тис. грн., 80 пільговикам підведено телефони на загальну суму 80,3 тис. грн. В 2005 році підведено телефонів 60 пільговикам, а 2004 - 44 пільговикам. З цього ми бачимо позитивне збільшення, а також увагу держави, так як телефон - є важливий засіб зв'язку з навколишнім світом.

ВАТ “Хотинське АТП - 17741” здійснює перевезення пільгових категорій населення, в т. ч. ветеранів на приміських автобусних маршрутах без обмеження кількості поїздок. За 2006 рік в цій галузі було надано послуг на загальну суму 341 тис. грн. В 2006 році разом з боргами пільгове перевезення профінансовано на суму 195 тис. грн., а в 2004 році - всього на 112 тис. Зміну фінансування можна спостерігати на малюнку.

Рис.2.4 - Фінансування пільгового перевезення в Хотинському районі за 2004-2006 роки (тис.грн.)

З вищевикладеного бачимо, що з кожним роком надається послуг на значно більші суми. Це пов'язано з тим що за період 2005 - 2006 роки більше 3000 осіб в Хотинському районі отримали статус ветерана війни, а це означає, що вони набули право на пільгове перевезення. А ще у зв'язку із збільшенням цін на пальне, збільшується вартість квитків. Одночасно з цим цей вид пільги недофінансовується, тому що авто перевізник по кошторису планує на ці послуги більші суми.

Всі ветерани війни, які цього потребували, забезпечені проїзними талонами для проїзду на міжміському транспорті в межах України та СНД.

2.5 Розвиток системи територіальних центрів області , їх роль у наданні соціальних послуг громадянам похилого віку

Соціальна допомога вдома надається самотнім непрацездатним громадянам та інвалідам, які частково або повністю втратили здатність до самообслуговування і за висновками медичних установ потребують стороннього догляду. В договорі, який складається між громадянином та територіальним центром, зазначаються всі послуги, які буде отримувати громадянин з урахуванням стану його здоров'я .

Щотижня в міському територіальному центрі проводяться методичні дні, під час яких соціальні працівники знайомляться з новими нормативними документами щодо соціального захисту, одержують відповіді на різноманітні запитання. Завідуючими відділеннями соціальної допомоги вдома здійснюються перевірки робочих зошитів соціальних працівників на предмет виконання доручень громадян, що обслуговуються .

Суттєвою підтримкою у підготовці кадрів соціальних працівників було їх навчання, яке проводилося раніше Міністерством соціального захисту населення. Але в останні роки таке навчання, на жаль, не проводиться. Територіальний центр для підготовки соціальних працівників використовує місцеві ресурси, в тому числі досвід роботи інших установ соціального захисту. На базі міського соціально-лікувально реабілітаційного центру інвалідів організовано навчання соціальних працівників системі антистресового захисту, масажу, Су-Джок-терапії, а також спілкуванню з людьми похилого віку та інвалідами. На базі міського територіального центру організовано громадську юридичну приймальню, де щомісячно кваліфіковані юристи дають необхідні консультації як самотнім непрацездатним громадянам, так і соціальним працівникам.

Не можна сказати, що в діяльності територіального центру відсутні проблеми. Перша з них - це плинність кадрів. Важкі (як фізично, так і морально) умови праці витримують не всі, а в основному ж працюють соціальними працівниками жінки. Крім того, впливає на плинність кадрів і низький рівень заробітної плати. Саме тому в територіальному центрі вишукують форми і методи матеріального і морального заохочення та стимулювання в роботі соціальних працівників.

“Берегти, допомогти, пам'ятати”... Це девіз наймолодшого структурного підрозділу міського територіального центру - відділення соціально-побутової реабілітації пенсіонерів та інвалідів.

Люди похилого віку із задоволенням приходять до відділення соціально-побутової реабілітації. Тут вони не тільки оздоровлюються, але й знаходять друзів, що так важливо для самотніх людей .

Відділення соціально-побутової реабілітації існує не так давно, але добра слава про нього розійшлася вже по всьому місту і на сьогодні бажаючих потрапити до цього відділення вже дуже багато . Майже всі пишуть заяви , щоб їх прийняли наступного року в тому ж складі.

Територіальний центр є одним з активних учасників реалізації таких програм. Значною є роль у цьому процесі відділення організації надання грошової та натуральної допомоги малозабезпеченим громадянам.

На сьогодні через відділення малозабезпечені мешканці Хотинського району отримують адресну допомогу, одноразову матеріальну допомогу, гарячі обіди та набори продуктів харчування, одяг, взуття та предмети домашнього вжитку.

Людям , які з різних причин потрапили у скрутне становище , надається адресна одноразова матеріальна допомога. Така допомога надається на придбання продуктів харчування та ліків, лікування громадян, які страждають на тяжкі захворювання. Частково компенсуються витрати, пов'язані з проведенням планових операцій та лікуванням, а також на поховання померлих родичів. Одноразова матеріальна допомога надається територіальним центром і після обстеження матеріально-побутових умов проживання заявників.

Досить популярно серед населення міста є натуральна допомога у вигляді одягу, взуття, та предметів домашнього вжитку, яка також надається територіальним центром. Одяг та взуття працівники та актив центру збирають від населення, лагодять їх, перуть, а потім віддають тим, хто цього потребує.

Найбільш доступною для одиноких людей похилого віку та самотніх непрацездатних громадян є допомога, яку надають територіальні центри.

Територіальний центр соціального та медичного обслуговування є соціальною та медичною установою, яка надає послуги громадянам похилого віку та самотнім непрацездатним громадянам, спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності і соціальної активності.

В місті Хотині територіальний центр «Ветеран» створений у 1995 році і до його складу входять два відділення:

- відділення соціальної допомоги на дому;

- відділення організації надання грошової та натуральної адресної допомоги малозабезпеченим непрацездатним громадянам.

Ці відділи призначені, як вже було вказано, надавати соціальні послуги та соціальну допомогу. Гостро постає питання про те, яким чином виявити, віднайти саме тих громадян, яким ця допомога вкрай необхідна, як не обминути увагою цих людей.

Територіальним центром «Ветеран» станом на 01.01.2007 року виявлено одиноких непрацездатних громадян, що потребують різних видів соціальної допомоги 7840 чол.

З метою більш повного та ефективного виявлення гостропотребуючих Хотинським районом одним із перших було запроваджено проведення паспортизації кожного сільського населеного пункту. Всі ці дані пізніше були зведені в соціальному паспорті Хотинського району. Це дало змогу як кількісно так і якісно виявити всіх гостропотребуючих району.

Соціальні паспорти в окремих населених пунктах складалися за допомогою сільських голів. До того ж, кожен сільський голова давав не лише кількісний аналіз гостропотребуючих громадян, але й списки цих громадян і до кожного жителя, що був включений до цього списку, відразу ж оформляли акт обстеження житлово-побутових умов цих громадян. Отже, якщо в списку гостропотребуючих було визначено, наприклад, 250 громадян, то це означає, що разом з соціальним паспортом та списком гостропотребуючих подавалося в територіальний центр «Ветеран» ще й 250 актів обстеження житлово-побутових умов. Вся ця інформація вводиться в базу даних. Ця процедура дещо ускладнила роботу сільських рад, територіального центру, управління в цілому, проте, набагато спростила цей механізм для самого гостропотребуючого.

Поряд з нами проживають одинокі непрацездатні громадяни, інваліди, діти-сироти, багатодітні сім'ї, які страждають через матеріальну скруту. Саме тому одними з перших відгукнулися хотинчани на пропозицію взяти участь в обласному телерадіомарафоні. На заклик відгукнулися майже всі підприємства, організації, сільське та міське населення, бо лише із залученням великої кількості небайдужих можна було суттєво зрушити проблему з мертвої точки. Отже, телерадіомарафон вперше був проведений у 1995 році під назвою «Милосердя» і проходив він під гаслом: «На світі так бракує доброти - без неї ми в житті неповноцінні».

Телерадіомарафон проходить в три етапи. Перший завершується до Дня людей похилого віку, другий - до Дня інвалідів, третій - напередодні Святого Миколая (19 грудня).

Хотинчани відчувають турботу про себе саме через проведення облтелерадіомарафону. Навіть цифри відчутні. Якщо в 1995 році коштів та товари першої необхідності було зібрано на загальну суму 42 тис. грн., то в 1997 році ця сума збільшилася до 105 тисяч гривень. В 2006 році ця сума вже становить 156 тисяч гривень.

Щороку, перед початком акції «Милосердя» для координаційної роботи в районі створюється організаційний комітет облтелерадіомарафону з числа керівників району, представників комерційних структур, підприємств, громадських організацій та засобів масової інформації.

Продукти харчування, одяг, взуття, товари першої необхідності передаються у територіальний центр «Ветеран». Зібрані кошти, товари, продукти харчування передаються громадянам, які потребують невідкладної допомоги, будинок-інтернат, геронтологічне відділення Круглицької лікарні.

Існує прислів'я, що зло розквітає, якщо добро мовчить. Добро телерадіомарафону приходить до тих, хто його вже чекає напередодні Дня Святого Миколая, заступника бідних, знедолених. І сам Святий Миколай розвозить подарунки по хатах бідних. Він дарує скромні, але зібрані добрими руками і від щирого серця пакунки. І це, безумовно, маленька часточка допомоги, але вона підтримує в душах нужденних віру в добро і милосердя.

В основному вся робота по збору коштів, товарів першої необхідності лягає на відділення організації надання грошової та натуральної допомоги. Саме тут беруться на облік і обслуговуються малозабезпечені громадяни. Відділення організовує пункти прийому від населення окремих громадян, підприємств, установ, організацій продуктів харчування, одягу, взуття, предметів першої необхідності, коштів для забезпечення потреб малозабезпечених громадян, тощо.

Відділення налагоджує ділові стосунки з громадськими організаціями, промисловими та сільськогосподарськими підприємствами, комерційними структурами, релігійними громадами та окремими підприємствами і фермерами по організації збору допомоги нужденним.

Відділення також здійснює чіткий контроль за надходженням та видачею натуральної і грошової допомоги.

Завдяки цим зусиллям в територіальному центрі «Ветеран» можна отримати необхідну гуманітарну допомогу. Серед отримувачів допомог одинокі непрацездатні громадяни, багатодітні сім'ї, інваліди, діти-інваліди та інші.

Відділення працює в тісному контакті з районною організацією Товариства Червоного Хреста.

Продовольчі набори малозахищені категорії громадян, як і підопічні центру, отримують практично до кожного свята чи якоїсь визначної дати - Дня Перемоги, Міжнародного Дня людей похилого віку, Міжнародного Дня інвалідів. До цього слід додати різдвяні та великодні подарунки, різноманітні урочисті зустрічі та благодійні обіди, які організовуються з нагоди цих дат з обов'язковим врученням продовольчих наборів.

Люди щиро вдячні тим, кому не байдужа їх біда, хто в скрутну хвилину приходить на допомогу. Таким чином ці люди ще вірять у соціальну підтримку, у добрі серця, вірять, що про них піклуються не лише на словах.

Сьогодні ключовими словами є злагода, примирення, консолідація, єдність, єднання. А найміцніше єднання може бути лише на доброті, на добрій справі, тому, що доброта вічна. Можна бути великим письменником, науковцем, композитором, чи будь-ким іншим, а можна бути великим любов'ю до свого ближнього. І ніщо так не робить людину людиною, як оця любов, що проявляється найперше і найбільш рельєфно знову ж таки у захисті людей. І можна бути певним, що ХХ століття асоціюватиметься в пам'яті нащадків, крім іншого, з матір'ю Терезою та з принцесою Діаною, які стали всесвітньо відомими завдяки благодійницькій діяльності. Доброта не знає кордонів.

Крім цього в районі діє комплексна програма соціальної підтримки малозабезпечених громадян похилого віку «Турбота».

Програма передбачає систему соціально-економічних, медичних, матеріально-побутових та культурних заходів, спрямованих на посилення адресної соціальної підтримки громадян похилого віку та інших малозабезпечених громадян району, координацію дій органів влади, профспілкових, громадських, ветеранських, релігійних, благодійних та інших організацій.

Основні напрямки програми:

Адресна матеріальна допомога;

Медичне обслуговування, лікування і реабілітація;

Матеріально-побутове та торговельне обслуговування;

Захист трудових прав;

Культура обслуговування, дозвілля, відпочинок та безперешкодний доступ до соціальної структури.

Програма фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету та місцевих рад, благодійних пожертвувань підприємств, організацій, селянських спілок, колгоспів, комерційних підприємств, приватних юридичних та фізичних осіб, релігійних конфесій; гуманітарної допомоги; масових благодійних заходів; інших надходжень.

За 2006 рік проведення заходів згідно програми організовано допомогу психоневрологічному будинку-інтернату продуктами харчування, ліками, медичним інвентарем, паливом на суму 200 тисяч гривень. Підприємства та установи району взяли під опіку 80 інвалідів та пенсіонерів, які раніше в них працювали з метою надання їм допомоги у придбання ліків, палива, одягу та взуття, ремонті помешкань, тощо. При Церкві Святого Андрія щонеділі організовуються благодійні обіди приблизно на 100 чоловік.

В м. Хотині відкрито магазин для обслуговування пільгової категорії громадян.

Проведено безплатну телефонізацію 28 помешкань інвалідам І та ІІ груп.

При будинку культури працює клуб «Ветеран», який залучає до суспільно-корисної праці ветеранів війни та праці. Вечори відпочинку для цієї категорії громадян територіальний центр «Ветеран» проводить двічі на рік: свято 8 березня та День св. Миколая.

Це, звичайно, не вирішить проблему бідності наших громадян, але, можливо, хоч на деякий час знизить соціальну напругу в нашому суспільстві, вселить надію в серця українських людей на майбутнє.

Основний структурний підрозділ територіального центру «Ветеран» відділення соціальної допомоги.

Згідно з «Положенням про відділення соціальної допомоги вдома» та угодою, укладеною між відділенням та самотніми непрацездатними громадянами похилого віку відділення соціальної допомоги вдома обслуговує 468 чоловік, з них на селі 358 чоловік. Потребують такого обслуговування ще 120 чоловік району.

Згідно з угодою не рідше двох разів на тиждень соціальний працівник відвідує одинокого громадянина, надає соціально-побутові послуги, виявляє додаткові проблеми, які необхідно розв'язати і розв'язує їх самостійно або з допомогою підприємств торгівлі, побуту, громадського харчування, закладів охорони здоров'я, товариств, благодійних організацій та інше.

Соціальний працівник повинен бути готовим до роботи з цією категорією громадян і вміти не лише надавати послуги, а й вміти дієво спілкуватися з людьми похилого віку, вміти вислухати літню людину з розумінням та цілеспрямовано, вміти створювати і розвивати добрі стосунки, вміти досягати довіри підопічних і т.д. З людьми похилого віку, те ще й самотніми необхідна особлива тактика поведінки працівників системи соціального захисту, і в тому числі, соціальних працівників.

Соціальні працівники відділення соціальної допомоги Хотинського територіального центру «Ветеран» надають одиноким непрацездатним громадянам 29 найменувань послуг, серед яких: доставка товарів з магазину, прибирання приміщення, прання білизни, доставка води, придбання і доставка палива, сприяння в медичній допомозі, сприяння в ремонті житла, сприяння в обробці городу, заготівля продуктів на зиму, допомога в похованні та інше.

Установи соціального захисту відходять від позиції очікування звернень громадян та формальної відповіді на них і перейшли до обстеження умов життя населення, виявлення нужденних та пошуку оптимальних можливостей надання допомоги.

Важливо також забезпечити комплексний підхід до вирішення соціальних проблем: з'ясування та надання всіх видів соціальної допомоги у кожному конкретному випадку для кожної конкретної людини. Статистичні дані за минулі роки є яскравим свідченням того, в якому напрямку проводилась ця робота в області та районі.

Відповідна робота в Чернівецькій області розпочалася зі створення нової організаційної структури - територіальних центрів ще в 1990 році. Перші кроки діяльності територіальних центрів засвідчили, що це прогресивна і дієва форма соціального захисту, адже надомне обслуговування, медичну допомогу інвалідам, одиноким літнім людям до їх створення не здійснювала жодна структура.

В Чернівецькій області діють 12 територіальних центрів, які обслуговують близько 22 тисяч пенсіонерів, майже половина з них обслуговують відділення соціальної допомоги вдома. Розвиток соціального обслуговування одиноких непрацездатних громадян та інвалідів відділенням соціальної допомоги вдома за 1990-2007 роки та розвиток мережі територіальних центрів та відділень соціальної допомоги вдома ілюструє рис 2.5

Рис. 2.5 Розвиток мережі територіальних центрів та відділень соціальної допомоги вдома за 1990-2007 роки.

Статистичні дані за минулі роки свідчать, що кількість обслуговуваних територіальним центром збільшується, кількість наданих послуг збільшується, збільшується також і сума наданих послуг.

Аналіз даних за минулі роки показує, що є в роботі як позитивні надбання, так і деякі ускладнення. А це означає, що реформування системи соціальних допомог стало пріоритетним напрямком діяльності територіального центру “Ветеран”.

Не хочеться обминути увагою і відділення грошової і натуральної допомоги, бо саме на цій ділянці роботи є найбільш відчутні зрушення.

Якщо в 1995 році територіальний центр надав допомогу гостропотребуючим на суму лише 905 гривень, то в 2000-х роках ця цифра вже досягнула 17 500 гривень.

На протязі 2006 року територіальним центром “Ветеран” управління праці та соціального захисту населення Хотинської районної державної адміністрації проведена наступна робота, а саме :

За сприянням підприємств, установ, організацій, банківських та комерційних структур, релігійних конфесій, окремих підприємств та громадських організацій зібрано і надано допомоги на загальну суму 942888 грн. в тому числі:

- грошова допомога - 455430 грн. 6212 чол..

- натуральна на суму - 136170 грн. 5204 чол..

- надано інтернатним установам допомогу на загальну суму 351288 грн.

При територiальному центрi "Ветеран" працює пункт прокату засобiв пересування для iнвалiдiв.

Створений та працює центр соцiальноi реабiлiтацiї iнвалiдiв, який надає безкоштовнi послуги масажистiв, перукаря, швеї iнвалiдам, пенсiонерам, багатодiтним та iншим соцiально-незахищеним верствам населення.

До Дня Перемоги ветеранам , учасникам війни , сім'ям загиблих надана матеріальна допомога з державного бюджету на загальну суму 579,4 тис.грн., з місцевого - 10 тис. грн. Для них проведений благодійний обід на суму 7000 грн.

Отже, проведений аналіз свідчить про те, що впродовж останніх років в районі проводиться радикальне реформування системи соціальної допомоги, що зумовлено значним падінням рівня життя більшості населення району, обмеженістю державних ресурсів.

Сьогодні на порядку денному залишається пошук оптимальних шляхів надання соціальної допомоги та послуг на місцевому рівні.

2.6 Роль та значення управління праці та соціального захисту населення у галузі охорони праці, її соціальних гарантій

Праця посідає центральне місце у житті людей , вона визначає стабільність сім'ї та суспільства у цілому . Люди прагнуть мати таку роботу, яка б забезпечувала їм та їхнім сім'ям прийнятний рівень життя, роботу де основні права трудящих були б дотримані.

Люди намагаються і хочуть мати захист у випадку коли не зможуть працювати, а також розраховують одержати належний захист у разі хвороби або травми на робочому місці .

В Україні питання охорони праці регламентується Законом України “Про охорону праці” яким визначаються основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності , на належні, безпечні і здорові умови праці регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Гідна праця - це безпечна праця, але ми все ще далекі від досягнення цієї мети. Щорічно близько 20 тисяч чоловіків, жінок гинуть внаслідок нещасних і захворювань професійного характеру. Крім того , щорічно реєструються безліч нещасних випадків професійного характеру.

За цим жахливі людські втрати біль та страждання. Нещасні випадки на виробництві не такі помітні, лише поодинокі, найтрагічніші випадки набувають громадського розголосу, а у повсякденному житті ми, як правило, не бачимо тих, хто вмирає, захворює або одержує травми на роботі .

Узяті разом ці випадки становлять собою соціальне явище, на яке держава повинна реагувати. Бездіяльність може призвести до великих людських та економічних втрат. За 2005 рік в Хотинському районі на виробництві сталося, 17 нещасних випадків, з них 2 смертельні, а в 2006 році на виробництві було травмовано 6 чоловік, з них 1 смертельно.

Охорона праці на Хотинщині регламентується відділом з питань праці управлінні праці та соціального захисту населення Хотинської районної державної адміністрації [39, ст. 171].

Одним з головних завдань служб охорони праці місцевих держадміністрацій є реалізація державної політики в галузі охорони праці на ввіреній території. Для нинішнього часу є характерним подрібнення великих і середніх підприємств на менші, подальший розвиток малого бізнесу, тому це завдання стає дедалі важче виконувати. Беручи до уваги той факт, що у будь-якого підприємця багато турбот й окрім охорони праці, можна зрозуміти, чому ці питання вирішуються так важко. На маленькому підприємстві одному керівникові забезпечити вирішення питань всіх аспектів діяльності практично неможливо, а на утримання достатньої кількості спеціалістів не вистачає коштів. Звідси напрошується висновок, що у суворій відповідності до вимог чинного законодавства робота з охорони праці в малому бізнесі, а може, й у частині середнього проводитися не може. У. деяких випадках до питань охорони праці на малих підприємствах доцільніше підходити диференційовано. Наприклад, ми не бачимо реальної користі від того, що від підприємства зі штатом у кілька осіб вимагають розробляти Положення про систему управління охороною праці або Положення про навчання з питань охорони праці. І так зрозуміло, що за все відповідає та всім займається один його керівник. А за великим рахунком, як свідчить практика, пункт 1.4 з Типового положення про навчання з питань охорони праці можна зовсім виключити. Бажано, щоб подальший розвиток нормативної бази з охорони праці йшов не шляхом ускладнення, а очищувався від зайвої «бюрократії».

У роботі з охорони праці переважає ще одна тенденція, яка до певної міри негативно позначається на кінцевих результатах. Це «зав'язка» вирішення багатьох питань з охорони праці на фінансуванні з боку роботодавців. Якщо раніше медустанови проводили медогляди працівників безплатно, то тепер це стало можливим лише за гроші. Якщо до 1994 р. навчання з питань охорони праці всіх категорій керівників та головних спеціалістів проходило на підприємствах або у вищестоящих організаціях безплатно, то тепер необхідно шукати спеціальний навчальний центр і платити за це гроші. Але такі навчальні центри від сільської місцевості розташовані на відстані 100--150 км.

Вважаємо, що треба переглянути підходи до організації навчання з питань охорони праці та спростити цю систему. Переконаний, що в кожному районі знайдуться кваліфіковані викладачі. А вже під час перевірки знань в комісії повинен бути представник Держнаглядохоронпраці, і він може дати дійсну оцінку рівню одержаних знань. Поки ж значна кількість роботодавців, особливо з малих підприємств і установ у сільській місцевості, з року в рік так і залишаються неохопленими навчанням та перевіркою знань з питань охорони праці.

Вважаємо, що такі складності підштовхують багатьох роботодавців до уникання від вирішення питань з охорони праці. І ось на такому фоні районним службам охорони праці доводиться вживати заходів до роботодавців, примушувати їх займатися цими питаннями. На жаль, буває багато невдач.

Безперервно створюються нові підприємства, закриваються старі. Законодавство про підприємництво дає право зареєструватися, відкрити рахунок, виготовити печатку і «робити» свій бізнес. А вже після цього служба охорони праці райдержадміністрації повинна розшукувати такого підприємця (дуже часто не знаючи, де і як) і переконувати його займатися охороною праці. Ситуація парадоксальна. Важко, наприклад, уявити собі, щоб громадяни купували автомобілі, реєстрували транспортний засіб і їздили на ньому, а державтоінспекція ганялася за кожним і переконувала «вивчитися на водія». І це питання потребує розумного вирішення. Адже в сільській місцевості, як правило, інспекцій Держнаглядохоронпраці немає. Вони розташовані в обласних центрах. Інспектори, штат яких невеликий, не мають можливості відвідувати сільські підприємства частіше, ніж один раз на 7--8 років (за винятком тільки інспекції в АПК). А тому їх вплив на дрібний бізнес поки що недостатній, хоча основні важелі впливу належать їм.

На превеликий жаль, не додано нічого суттєвого до статті про служби охорони праці райдержадміністрацій і в новій редакції Закону «Про охорону праці». А для служб охорони праці міських рад не передбачено навіть право здійснювати контроль за питаннями охорони праці на підприємствах, які є на їх території.

Право на притягнення до відповідальності за неправомірні дії керівника підприємства за новою редакцією Закону мають лише працівники Держнаглядохоронпраці та профспілок. А служби охорони праці держадміністрацій із Закону випадають.

Нині на державному рівні питаннями охорони праці займаються Державний комітет України з нагляду за охороною праці, державні органи виконавчої влади і Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. На сьогодні, на жаль, поки що не існує чіткого розподілу обов'язків між цими структурами з питання профілактики травматизму. Всі «варяться» у своєму соку. Всі перевіряють підприємства. У кожного свій план перевірок. А чи так це необхідно? Я вважаю, що Держнаглядохоронпраці повинен здійснювати в основному тотальний контроль. Фонд соціального страхування від нещасних випадків поряд з виплатами допомоги та відшкодування втраченого заробітку потерпілим повинен на кожному підприємстві визначати рівень стану безпеки та умов праці для працюючих. А служби охорони праці держадміністрацій повинні надавати вичерпну методичну допомогу роботодавцям з питань охорони праці. Саме такий розподіл у напрямах діяльності може дати позитивне зрушення. Від застарілої практики, яка не зарекомендувала себе з позитивного боку, необхідно відмовлятися.

Аналізуючи стан реєстрації колективних договорів слід відмітити, що стовідсотково зареєстровані договори і угоди в галузі охорони здоров'я , транспорті та освіті, 88,9% - в промисловості, 71% - в торгівлі . Найнижчий відсоток реєстрації в органах державного управління - 11,5%.

Питома вага зареєстрованих колективних договорів по району станом на 01.01.2007 року склала 72 %.

Важливим питанням залишається питання оплати праці Основними напрямками тут є зростання вартості робочої сили порівняно з іншими складовими доходів населення, посилення впливу на нормування праці, збільшення грошових доходів населення, удосконалення податкового законодавства з метою зменшення податкового навантаження, як на фонд оплати праці, так і на доходи громадян.

Розділ 3. Вдосконалення системи фінансування соціального захисту за умов ринкової економіки

3.1 Підвищення ефективності фінансування системи соціального захисту

Під безпосередньою опікою держави перебувають найуразливіші верстви населення (діти, пенсіонери, інваліди, малозабезпечені сім'ї, безробітні). Захист їхньої купівельної спроможності здійснюється шляхом періодичного перегляду розміру пенсій та соціальної допомоги з урахуванням зміни споживчих цін.

Забезпечення реалізації права малозабезпечених сімей на ефективну державну допомогу є одним з шляхів розв'язання соціальних проблем, підвищення рівня добробуту українських родин та подолання бідності, тому стан фінансування допомоги відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям”, а також житлових субсидій знаходиться у колі постійної уваги Міністерства праці та соціальної політики держави.

Визначним напрямом розвитку допомоги сім'ям з дітьми є зростання їхніх грошових доходів за рахунок системи державної допомоги. Одним з важливіших елементів цієї системи є Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, який відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення [23].

Головною метою соціальної політики в Україні на сучасному етапі є призупинення спаду життєвого рівня населення та зменшення тягаря кризи на найменш захищені його верстви. Вона повинна мати не всеохоплюючий, а вибірковий адресний характер. Держава має гарантувати мінімум соціальних і матеріальних благ через такі механізми:

- встановлення фінансового забезпечення на державному рівні мінімальних соціальних гарантій ( мінімальної заробітної плати, пенсій за віком, стипендій тощо);

- здійснення у зв'язку з ціновою лібералізацією превентивних соціальних заходів, адресного вибіркового надання соціальної допомоги та компенсаційних виплат;

- захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян через щомісячний перегляд середньодушового сукупного доходу, що надає право на допомогу, та цільові грошові допомоги відповідно до змін індексу споживчих цін.

Поряд з наданням зазначених державних гарантій малозабезпеченим громадянам передбачено і інші форми допомоги, виходячи з конкретних умов та нужденності особи. Ініціатива у вирішенні цього питання має виходити від місцевих органів виконавчої влади, а фінансування заходів здійснюється переважно з коштів місцевих бюджетів.

Особливої гостроти набуває проблема соціального захисту населення за умов лібералізації квартирної плати та комунальних платежів, поступового підвищення обсягу відшкодування населенню фактичних витрат, пов'язаних з оплатою житлово-комунальних послуг. У зв'язку з цим з 1 травня 1995 року було введено щомісячні субсидії для відшкодування зазначених витрат населення. Для призначення і надання субсидій з метою відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг створено спеціальні служби: надання субсидії, пільги та компенсації.

З кожним роком в Україні зростає чисельність самотніх громадян похилого віку та інвалідів, які зовсім або частково втратили здатність до самообслуговування. Для надання побутової, медико-соціальної допомоги цій категорій громадян при органах соціального захисту населення в усіх районах і містах створені відповідні служби, що надають соціально-побутову допомогу. Для реалізації гарантій щодо соціального захисту цієї категорії громадян потрібне розширення мережі та зміцнення матеріальної бази відділень соціальної допомоги і територіальних центрів обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян.

Підвищення рівня соціального обслуговування пенсіонерів, ветеранів та інвалідів потребує структурного реформування сфери соціального захисту населення.

Існуюча система, що виконує державні програми допомоги малозабезпеченим громадянам, перебуває у такому стані, що не може задовольнити зростаючі потреби населення у системі соціального захисту. Нині допомогу малозабезпеченим громадянам - пенсіонерам та інвалідам - надають органи соціального забезпечення.

Основною метою заміни системи діючих пільг на адресну грошову допомогу населенню є реалізація принципу адресності соціального захисту, тобто надання допомоги в першу чергу малозабезпеченим громадянам, ліквідація підстав для взаємозаліків між бюджетами органів виконавчої влади та підприємствами - надавачами послуг, а також реалізація збалансованої політики визначення розміру соціальної допомоги, виходячи із можливостей бюджету, що дозволить оздоровити фінансово-економічну діяльність підприємств - надавачів послуг, забезпечить прозорість розрахунків бюджетів різних рівнів.

Сьогодні пільги громадянам України надаються на підставі 25 законів та інших нормативних актів. Система пільг формувалася протягом тривалого періоду, частина з них перейшла із законодавства Радянського Союзу, частина - передбачена законодавством незалежної Української держави [33, ст. 137].

Право на пільги за соціальним статусом має 31% населення, за професійною ознакою - близько 14% економічно активного населення. Їх вартість обраховується майже в 22-23 мільярдами гривень. Сьогодні значна частина населення, маючи право, реально цими пільгами не користується або внаслідок того, що на тій території, де вони проживають, ці послуги не надаються, або через відсутність фінансування. Водночас надання пільг без урахування потреби конкретної людини і при відсутності повноцінного фінансування, призводить до того, що підприємства - надавачі послуг змушені надавати їх за рахунок власних фінансових ресурсів. Ці проблеми визначають надзвичайну актуальність питання впорядкування діючої системи пільг.

Стратегія заміни пільг на адресну грошову допомогу розрахована на етапи.

Перший, підготовчий був етап розрахований до 2004 року. За цей період розроблено законодавчу та нормативну-правову бази, включаючи внесення змін до законодавства для того, щоб забезпечити персоніфікований облік та адресність пільг. Далі необхідно розробити та затвердити розрахункові норми споживання житлово-комунальних та транспортних послуг, послуг зв'язку, забезпечення побутовим паливом тощо, в межах яких надаватиметься адресна допомога та інші грошові виплати. Проведено реєстрацію отримувачів адресної допомоги, тобто запровадження персоніфікованого облік громадян (що мають право на пільги), без якого не можливо розраховувати та спрогнозувати видатки і, головне, проконтролювати цільове використання бюджетних коштів, передбачених на ці цілі, забезпечити розроблення механізму відповідальності громадян за несплату отриманих послуг. Нині відбувається обмін даними використаних пільг між організаціями - надавачами послуг та управлінням праці та соціального захисту населення в Хотинському районі.

Другий етап поширення адресно-грошової допомоги на інші послуги, зокрема на послуги транспорту, зв'язку.

На третьому етапі має бути завершено перехід на адресну грошову підтримку за всіма напрямами роботи.

Особлива увага приділяється вирішенню проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями, в тому числі інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів.

Однією з форм роботи із залученням додаткових коштів для подолання бідності та підтримки громадян, які опинилися у важких життєвих обставинах, є Всеукраїнська благодійна акція “Милосердя.

З метою популяризації ролі сім'ї, в Чернівецькій області, створено і діє 12 служб соціальної підтримки сімей “Родинний дім”. За останніми даними в області налічується 1260 неблагополучних сімей, 528 з них або 41.9 % взято під соціальний супровід.

3.2 Напрямки удосконалення та перспективи розвитку системи соціального захисту в умовах ринкової економіки

Становлення ринкової економіки в нашій державі супроводжується формуванням ринку праці. Необхідна умова управління соціальним процесом, яким, безумовно, є ринок праці, різноаспектна інформація про цей процес і особливо, такі проблемні його аспекти, як безробіття. Внаслідок глибокої економічної кризи залишається гострою проблема зайнятості населення.

В той же час очевидним є факт, що передумови соціального неблагополуччя криються не лише в економічно обумовлених причинах, але й у свідомості самих безробітних. Тому так важливо підвищувати активність людини, пробуджувати в ній особисту відповідальність, формувати перспективні позитивно орієнтовані установки.

Визначення та впровадження ефективності заходів соціального захисту, зокрема щодо сприяння зайнятості громадян через узгодження можливостей державної служби зайнятості і запитів клієнтів служби, забезпечує соціологічна інформація, що носить характер зворотного зв'язку з таких питань виявлення структури контингентів безробітних за статтю, віком, освітою, терміном перебування на обліку; характеристика місць зародження безробіття через виявлення останнього місця роботи, професійно кваліфікаційних характеристик та причин звільнення; аналіз установок безробітних на вихід з наявної ситуації через вивчення шляхів розв'язання проблеми свого працевлаштування . В першу чергу аналізу підлягає активність у пошуку роботи, готовність до участі в громадських роботах та до перенавчання, вимоги до можливої майбутньої роботи.

Ключовим завданням Уряду в минулому році було сформулювати такі масиви економічних маневрів та дій, які б забезпечували вихід на поновлення державних фінансів і використання цих фінансів виключно у напрямках, приоритетних для соціальної сфери [15, ст. 15].

Соціальна політика, соціальна сфера країни отримала економічне підґрунтя. На соціальні програми було виділено 48% бюджету (не враховуючи питань чорнобильської тематики). Соціальні виплати були профінансовані в повному обсязі.

Рівень життя для абсолютної більшості громадян є критерієм оцінки ефективності економічної та соціальної політики держави. Практично припинено зниження реальної заробітної плати.

Збільшення грошових доходів населення, забезпечення права кожного громадянина на достатні життєвий рівень має стати найважливішим, стратегічним пріоритетом соціально-економічної політики держави у 2007 році.

Реформування системи соціального страхування є одним з найважливіших напрямків підвищення рівня соціального захисту населення.

В 2006 році досягнуто певної стабілізації на ринку праці. Працевлаштування в цілому по країні зросло майже на 40%.

Адресна соціальна допомога. Питання підтримки державою вразливих верств населення - через надання адресної соціальної допомоги сім'ям з дітьми та малозабезпеченим сім'ям - набувають все більшого значення.

Станом на 1 січня 2007 року цими видами державної підтримки користується 8 мільйонів українських сімей.

У 2007 році продовжується фінансування системи надання пільг та субсидій за професійними ознаками. Необхідно зробити серйозну законодавчу ревізію тих, кому виплачується і кому необхідно надавати соціальну допомогу.

Завершено роботу над розробкою програми подолання бідності в країні. Одночасно розробляються практичні заходи спрямовані на її реалізацію, починаючи з системного моніторингу як по країні, так і в розрізі регіонів по кожній категорії населення, що потребує уваги держави.

Сьогодні в Україні більш як 3 мільйона інвалідів. Вперше за останні роки забезпечено 100% фінансування передбаченим державним бюджетом видатків на соціальний захист інвалідів, ветеранів війни та праці.

Створення системи професійної реабілітації та зайнятості інвалідів також визначено одним з пріоритетів Уряду в сфері соціальної політики. Комплексне вирішення питань реабілітації та повернення інвалідів до трудового життя розпочалося створенням у 2001 році в Києві національного центру трудової реабілітації інвалідів та його регіональних органів. Ця акція здійснюється разом з Міжнародною організацією праці та громадськими організаціями інвалідів [12, ст. 25].

У кожному місті та районі створені умови для доступу та зручності користування інвалідами об'єктами соціальної інфраструктури. Доступними для інвалідів стали управління праці та соціального захисту, відділення фонду соціального захисту інвалідів. Також в кожному місті і районі є аптеки, магазини, перукарні, які мають бути обладнані необхідними пристосуваннями, що зроблять їх зручними та доступними для інвалідів.

На нашу думку, необхідно вдосконалювати практику надання цільової адресної допомоги найбіднішим, мати достовірний банк даних про такі сім'ї, поступово, крок за кроком, використовуючи всі наявні можливості розв'язувати це питання. Зокрема, в сільській місцевості це оренда землі, майнових паїв, виплата дивідендів власникам акцій, всіляка державна підтримка самозайнятості населення.

Серед пріоритетних завдань, які потребують першочергового вирішення, найважливішим, стратегічним завданням соціально-економічної політики держави у 2007 році уряд визначив збільшення грошових доходів населення.

Всі, безперечно, усвідомлюють, що саме рівень життя для абсолютної більшості громадян є критерієм ефективності економічної та соціальної політики держави.

Однією з найбільш злободенних соціальних проблем 2006 року було погашення заборгованості із заробітної плати. Завдяки постійній увазі Президента України, наступальній позиції Уряду, зусиллям центральних та місцевих органів виконавчої влади, контрольно-наглядових органів вдалося розвинути позитивну тенденцію скорочення заборгованості.

Серйозна робота проводиться по вдосконаленню програми житлових субсидій:

- в бюджеті передбачені необхідні фінансові ресурси для забезпечення програми житлових субсидій;

- впровадження адресності субсидій (субсидії повинні надаватися тим, хто дійсно їх потребує).

Завдяки підвищенню ділової та економічної активності, появі обнадійливих тенденцій в реальному секторі економіки у минулому році досягнуто певної стабілізації на ринку праці Потрібно закріпити тенденцію до стабілізації на ринку праці, створити умови для підвищення зайнятості населення. Саме через призму зайнятості слід розглядати проблему підвищення життєвого рівня, подолання бідності в державі.

Необхідність докорінних змін у забезпеченні життя людей є сьогодні чи не найголовнішим питанням, що стоїть на порядку денному Президента України, Верховної Ради України, Уряду.

Соціальний захист у цій площині - це одна з найважливіших сфер соціальної політики. Цим загальним питанням щоденно займається Міністерство праці та соціальної політики, його керівники, фахівці, багатотисячний колективи місцевих органів влади.

Ми, як ніхто, хотіли б водночас змінити ситуацію на краще, але в той же час ми, як ніхто, розуміємо, що негативні процеси в нашій економіці зайшли так далеко, що вирішення соціальних проблем в суспільстві вже не лежать на поверхні. Характер і масштаби соціальних проблем в Україні не мають аналогів.

Ми маємо великий специфічний контингент населення - ветерани війни, афганці, чорнобильці, інваліди. Це мільйони людей, яким держава повинна віддати належне. Такий далеко не повний, але достатній перелік соціальних проблем, при вирішенні яких, не можна вирвати один фактор, і за рахунок іншого змінювати ситуацію.

Реформування соціального захисту здійснюватиметься разом з економічними перетвореннями в державі. З урахуванням прогнозних показників економічного розвитку намічені заходи в наступний період здійснюватимуться поетапно.

На першому етапі в умовах обмеження ресурсних можливостей економіки необхідно здійснити комплекс заходів щодо стабілізації рівня життя населення, недопущення масового безробіття, посилення захисту соціальних і трудових прав громадян.

Найважливішим серед цих заходів є:

- ліквідація та недопущення в подальшому заборгованості з виплати заробітної плати, пенсій і допомог;

- впорядкування діючих пільг і компенсацій громадян;

- формування системи державних мінімальних соціальних стандартів;

- запровадження загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- розмежування джерел фінансування соціального захисту.

На другому етапі, враховуючи матеріальні та фінансові можливості, передбачається:

- підвищення розмірів заробітної плати і соціальних пенсій до рівня мінімальних державних гарантій прожиткового мінімуму відповідних груп населення;

- вдосконалення структури управління соціального захисту;

- вдосконалення порядку формування витрат на соціальний захист.

На третьому етапі за умови економічної та фінансової стабілізації передбачається:

- забезпечення для населення мінімальних соціальних стандартів;

- перехід до реалізації повною мірою норм загальнообов'язкового державного страхування.

3.3 Соціальні права: міжнародний досвід

Багатющі традиції захисту соціальних прав є невід'ємною складовою європейської соціальної моделі. Під час розвитку європейського співтовариства введення соціальних прав сприймалося у тісному взаємозв'язку з питаннями громадянства і прогресу. Державна влада погодилася визнати потребу кожного громадянина у мінімальному наборі прав (з урахуванням його матеріального стану), аби його добробут не залежав виключно від здатності : забезпечувати своє існування ^;. чи від благодійності. Соціальні програми мали на меті не лише зростання добробуту громадян, але й формування політичної спільноти і почуття приналежності до певної громади людей. Таким чином, поступовий розвиток соціальних прав є частиною процесу розбудови держави-нації.

Соціальні права в Європі ґрунтуються на двох базових концепціях. Перша з них -- національна -- визначалася і підтримувалася завдяки розвиткові держави загального добробуту: за кейнсіанською моделлю на Заході і за моделлю централізованої адміністративно-командної держави в Центральній та Східній Європі. Незалежно від того, були соціально-економічні права передбачені конституцією чи випливали з певних законодавчих норм, основний набір цих прав введено перед Другою світовою війною та після неї задля того, щоб вплинути на розподіл владних повноважень, участь громадян у суспільному житті, їхні доходи та можливості для самореалізації. Здійснення соціально-економічних прав у європейських країнах найчастіше є підсумком реалізації низки взаємопов'язаних заходів. Незважаючи на суттєві відмінності у різних країнах, ці заходи, як правило, вживаються на трьох рівнях. У першу чергу соціальні права реалізуються через низку програм у сфері соціального забезпечення та оподаткування, що мають на меті гарантування і перерозподіл доходів, а також боротьбу з бідністю. Основою цих програм є мінімальний гарантований дохід, пенсії, виплати на сім'ю, допомоги по безробіттю та по догляду за дитиною, які фінансуються в різних частинах роботодавцями, працюючими громадянами і державними органами.

На другому рівні національної структури соціальних прав -- мережа соціальних служб, що надають послуги, в основному, у сферах охорони здоров'я та освіти і в житловому секторі, хоча у більшості європейських країн надається також низка соціальних послуг, спрямованих на поліпшення якості життя. Ці служби до того ж забезпечують робочими місцями тих, хто в них працює. Раніше з їхньою допомогою також здійснювався державний контроль за наданням основних соціальних послуг, проте в останні десятиліття змінилися принципи їх фінансування і організації, відбулося розбивання межі між «державним» і «приватним» секторами. Нарешті, третій, найважливіший і рівень забезпечення соціальних прав -- це регламентація ринку праці, завдяки якій визнається і захищається низка прав у сфері зайнятості. Заходи у цій сфері І реалізуються у двох напрямах: здійснення контролю за умовами праці і зайнятості та заохочення активних дій громадян на ринку праці.