Особливості соціальної роботи з сім’єю що виховує дитину-інваліда

Соціально-політичні й правові аспекти соціального захисту сім’ї з дитиною-інвалідом в Україні. Сутнісний аналіз поняття інвалідності. Соціологічне дослідження проблеми соціального захисту сім’ї з дітьми з особливими потребами у Хмельницькій області.

Рубрика Социология и обществознание
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 19.11.2012
Размер файла 122,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

По закінченню терміну, на який була розрахована програма, спеціаліст, який координує послуги для дитини і всієї сім'ї, зустрічається з батьками, щоб обговорити досягнуті результати, успіхи, а також те, чого досягнути не вдалось. Необхідно обговорити всі позитивні і негативні незаплановані моменти, які сталися в процесі виконання програми. Після чого батьки разом зі спеціалістом (командою спеціалістів) розробляють програми реабілітації на наступний період.

Іншими словами програма реабілітації - це чіткий план, схема спільних дій батьків і спеціалістів по розвитку здібностей дитини, її оздоровлення, соціальної адаптації (наприклад професійної орієнтації). Заходи обов'язково повинні охоплювати й інших членів сім'ї. Це може стосуватися освіти для батьків, психологічної підтримки сім'ї, допомоги сім'ї в організації відпочинку, відновлення сил.

На кожен період програми ставиться мета, яка включає ряд завдань, оскільки потрібно працювати в кількох напрямах, підключаючи до процесу реабілітації різних спеціалістів. Практичний досвід соціально-педагогічної роботи показує, що така програма, як правило, включає такі заходи:

а) медичні ( оздоровлення, профілактика);

б) соціальні (освітні, психологічні, психотерапевтичні, соціальні), спрямовані на розвиток загальної чи точної мови і мовлення, розумових здібностей, навиків самообслуговування і спілкування.

При цьому інші члени сім'ї повинні орієнтуватися в специфіці дитячого розвитку, вчитися спілкуванню один з одним, з дитиною, щоб не поглиблювати первинні дефекти розвитку несприятливими діями зовні. Тому в програму реабілітації будуть входити також такі заходи, як організація сприятливого оточення дитини (спеціальне обладнання, способи взаємодії, стиль спілкування в сім'ї), оволодіння новими знаннями і навиками батьків і всіма тими, хто близький до дитини.

Після того, як програма розроблена і почато виконання заходів, проводиться моніторинг, тобто регулярне дослідження ходу подій. Такий контроль проводиться у вигляді регулярного обміну інформацією між спеціалістом-куратором (або, можна його ще назвати, координатором послуг) і батьками. Якщо виникають будь-які труднощі, куратор сприяє батькам, допомагає долати перешкоди, ведучи переговори з потрібними спеціалістами, представниками установ, роз'яснюючи, відстоюючи, де це потрібно, права дитини і сім'ї. У випадку необхідності куратор може відвідати сім'ю для того, щоб краще розібратись в труднощах, які виникають при виконанні програми.

З аналізу літератури з соціальної роботи можна стверджувати, що ефективність реабілітаційної роботи залежить по-перше, від міждисциплінарної команди спеціалістів, і по-друге, від участі батьків у процесі реабілітації. Забезпечення саме такої участі і представляє собою найбільш важку проблему. В соціальній роботі з дітьми-інвалідами важливо виходити із наступного принципу: дітям вдається досягнути набагато більших результатів в реабілітаційному процесі в цілому, коли батьки і спеціалісти стають партнерами і працюють разом над вирішенням поставлених задач.

Практика соціальної роботи з дітьми - інвалідами свідчить, що батьки інколи не виявляють бажання співпрацювати з закладами соціальної роботи, відмовляється від допомоги чи поради. Це, як правило, зумовлюється певними факторами, такими як: бідність; погіршення здоров'я інших членів сім'ї; подружні конфлікти та інші проблеми. В цьому випадку батьки можуть неадекватно сприймати побажання чи настанови спеціалістів. Інколи батьки ставляться до реабілітаційних послуг виключно як до можливості отримати відпочинок для самих себе: вони відчувають полегшення, коли дитина починає відвідувати школу чи реабілітаційні установи. Однак у переважній мірі батьки потребують допомоги і охоче слухають порад фахівців.

З огляду на це ми вважаємо за доцільне наголосити, що співпраця, участь, навчання, партнерство - такі поняття зазвичай використовуються, щоб визначити характер взаємодії батьків і соціальних працівників. Партнерство - це повна довіра, обмін знаннями, навиками і досвідом допомоги дітям з особливими потребами в їх індивідуальному і соціальному розвитку. Партнерство - це такий стиль відносин, який дозволяє ставити загальні цілі і досягати їх з великою ефективністю. Встановлення партнерських відносин потребує часу і певних зусиль, досвіду, знань.

Серед принципів роботи з батьками є вимоги враховувати різновиди сімейних стилів у батьківській стратегії, адже навіть подружжя в одній сім'ї може дуже відрізнятися один від одного своїми установками і сподіваннями. Тому те, що виявилось успішним в роботі з однією сім'єю, зовсім не обов'язково буде сприяти успішному партнерству з іншою. Крім цього, не слід очікувати від сімей одних і тих же емоційних реакцій чи поведінки, однакового відношення до проблеми. Потрібно бути готовим слухати, спостерігати, вміти домовлятися, досягати компромісу[62, 148].

Якщо дитина може брати участь у діалогах спеціалістів і батьків, слід переходити від "дуету" до "тріо": нехай в прийнятті рішення з приводу дитини бере участь вона сама разом із спеціалістами і батьками, адже її точка зору може дуже відрізнятися від думки дорослих і дитина може запропонувати новий підхід до вирішення проблеми. Отож, дитина стає ще одним партнером, і уява про потреби дітей збагачується тим, що думають про це самі діти.

Успіх будь-якого партнерства грунтується на взаємоповазі та взаємозалежності учасників взаємодії. Саме тому соціальному працівнику бажано консультуватися так само часто, як консультуються в нього. Така взаємозалежність партнерської взаємодії зумовлена насамперед такими причинами:

1. Співпраця надає можливість батькам висловитись не тільки про недоліки і проблеми, але і про успіх і досягнення дитини.

2. Така інформація допомагає в розробці і моніторингу індивідуальних і реабілітаційних планів.

3. Проявляється повага до батьків і створюється атмосфера довіри[34,28].

Слід заохочувати батьків на обмін знаннями, на визнання успіхів дитини, розвивати розуміння важливості тих чи інших занять, схвалювати пропозиції та ініціативи. При зловживанні позицією експерта існує ризик збільшити залежність батьків від професійної допомоги, зменшити їх самостійність і впевненість в собі. Соціальний працівник повинен ділитися своїми почуттями, бути відкритим, тоді батьки не будуть відчувати незручності в його присутності. Прийняття рішень повинно бути спільним з батьками і в команді спеціалістів.

Навики, які необхідні для встановлення партнерства з батьками дітей-інвалідів: уникати монотонності, пасивності та формальності у роботі; прагнути до різноманітності в діяльності; вміти слухати, спостерігати і досягати домовленості; вміти вести діалог, не боятись запитувати; бути відвертим в почуттях, щоб батьки могли довіряти йому тощо.

В роботі з батьками можна виділити п'ять різновидів або тактик.

А. Безпосередня робота з конкретною сім'єю.

Б. Опосередкована робота з конкретною сім'єю.

В. Безпосередня робота з групою батьків.

Г. Опосередкована робота з групою батьків.

Д. Розвиток контактів між сім'ями.

Деякі аспекти роботи з сім'єю дитини з обмеженими можливостями потребують особливої уваги. В реабілітаційному процесі важливе значення має не тільки участь матері, а й батька. Тому, починаючи роботу, потрібно познайомитись не лише з матір'ю, а й з батьком, а також з іншими членами сім'ї. Бажано звертатись особисто не лише до матері, але й до батька, або до двох батьків одразу. Деяким чоловікам буває легше говорити, особливо про свої переживання, з чоловіком, тому вони можуть бути сковані в розмові з жінкою. Слід морально заохочувати участь батька в реабілітації дитини.

Таким чином, для того, щоб краще справлятися з труднощами, сім'ї дитини-інваліда, корисно використовувати наступні ресурси:

1) робота в команді, де для кожного окремого випадку призначається окремий куратор, який координує дії інших;

2) обмін досвідом, залучення знань і вмінь колег; організація консиліуму, групи підтримки спеціалістів, де можна ділитись успіхами чи обговорювати невдачі, знаходити спільні рішення проблем, стане підтримкою у професійній діяльності;

3) зростає кількість публікацій по соціальній роботі і соціальній педагогіці, формується відеотека; ці ресурси можна використовувати для підкріплення знань спеціалістів і для рекомендацій батькам.

У ході написання дипломної роботи ми визначили шість компонентів взаємодії спеціалістів і батьків:

Регулярний контакт (в залежності від можливості та необхідності: раз в тиждень, в два тижні чи в шість тижнів).

Акцент на можливостях дитини, а не на їх відсутності.

Використання допоміжних матеріалів, посібників для батьків.

Сім'я - в центрі уваги, до роботи залучаються не лише батьки, але й інші члени сім'ї, родичі.

Увага до більш широкого спектру потреб (мова йде не лише про дитину, але й про всю сім'ю).

Організація груп підтримки, де обговорюються результати проблем (найчастіше така група включає різних спеціалістів: соціального працівника, психолога, соціального педагога, психотерапевта).

Все це буде сприяти розвитку дитини і підвищувати мотивацію батьків до співпраці.

Спробуємо більш детально розкрити етапи організації соціальної роботи з сім'єю, яка виховує дитину з відхиленнями в розвитку. На початковому етапі відбувається діагностика мікросоціуму і виховного потенціалу родини. Найбільш сприятливим у соціальній практиці є комплексне діагностування, яке враховує характеристику сім'ї як групи і як соціального інституту. Як соціальний інститут сім'я аналізується в тому випадку, коли потрібно з'ясувати, наскільки спосіб життя сім'ї, її функціонування в певних межах відповідає чи не відповідає тим чи іншим суспільним потребам. Як мала соціальна група сім'я виступає тоді, коли піддаються вивченню її окремі індивіди, їх відносини. Тому соціальна діагностика має використовувати комплексний підхід, інтегруючи ці два напрями у вивченні сім'ї.

Для соціального працівника можуть бути важливими такі структурні характеристики сім'ї: наявність шлюбного партнерства (повна, формальна повна, неповна сім'я); стадія життєвого циклу сім'ї (молода, зріла, похилого віку); порядок вступу у шлюб (первинний, вторинний); кількість дітей (багатодітна, малодітна сім'я).

Серед функціональних характеристик сімей, які мають дітей з особливими потребами, найбільш істотними для соціального працівника є такі:

- матеріальний стан ( забезпечення) сім'ї;

- психологічний клімат сім'ї;

- загальна культура сім'ї;

- реабілітаційна культура сім'ї;

- реабілітаційна активність сім'ї;

- ставлення до патології дитини.

Окрім структурних і функціональних характеристик, які відображають стан сім'ї, яка виховує дитину з функціональними обмеженнями, для соціальної діагностики є також важливими індивідуальні особливості її членів. До них відносяться соціально-демографічні, фізіологічні, психологічні, патологічні особливості і звички дорослих членів сім'ї, а також характеристики дитини: вік, рівень фізичного, психічного, мовленнєвого розвитку, інтереси, здібності, освітній заклад, у якому вона навчається, успіхи у спілкуванні, наявність поведінкових відхилень, патологічні звички, мовленнєві, психічні порушення[48, 27-41].

З метою визначення стану психологічного клімату сім'ї соціальний працівник може використати спостереження, тест-методики (опитувальники різного типу), тест Т. Лірі, який передбачає вивчення міжособистісних стосунків членів сім'ї, а також результати обстеження, проведеного іншими спеціалістами, що дозволяє зіставляти різні оцінки і зробити об'єктивні і достовірні висновки.

Основна мета діяльності соціального працівника на початковому етапі - формування в батьків адекватних уявлень про структуру порушень психофізичного розвитку дитини і про можливості її освіти і соціалізації.

Початковий етап роботи соціального працівника в родині можна назвати діагностико-конструктивним, тому що він полягає в аналізі основних проблем і проектуванні соціально-педагогічного процесу в сім'ї, доборі специфічних засобів і методів реабілітації відповідно до загальних цілей виховання. Цей етап є найбільш значимим, оскільки від рівня його реалізації у вирішальній ступені залежить ефективність усіх наступних етапів.

Наступний етап роботи можна охарактеризувати як організаційний. Він полягає в конструктивній діяльності, включаючи різноманітні форми соціально-психологічної та педагогічної анімації при організації сімейно-побутової праці, освітніх заходів, дозвілля і припускає проектування корекційного процесу в умовах родини, добір засобів і методів роботи, організацію педагогічного середовища в родині, конструювання системи навчальної взаємодії дорослого і дитини.

Важливою вимогою цього етапу є навчання батьків самостійному аналізу потенційних можливостей дитини, визначенню рівня сформованості соціально значимих навичок, що припускає пролонговане спостереження й оцінку в процесі повсякденної діяльності. Цьому сприяють різноманітні методи тестування, в основі застосування яких лежить передумова, що основні навички формуються в дітей в однаковій послідовності, але внаслідок відхилень у розвитку, процес засвоєння навичок розтягується у часі.

Заключний етап соціальної роботи в умовах сім'ї - комунікативний. Він припускає допомогу у встановленні оптимальних взаємин між батьками, батьками і дітьми, іншими членами родини в сфері найближчого оточення. Цей етап має вирішальне значення для нормалізації психологічного клімату в родині, зниження емоційної напруженості, реконструкції батьківських позицій у процесі педагогічної діяльності. Він сприяє становленню нових форм взаємодії з дитиною, що має відхилення в розвитку, освоєнню специфічних засобів спілкування. Робота фахівця в родині в цей період має яскраво виражену корекційну і психотерапевтичну спрямованість. Адже саме родина є головним джерелом формування всієї системи спілкування і розвитку соціально значимих навичок у дитини, що має відхилення в розвитку. Це пояснюється високим ступенем залежності нетипової дитини від членів родини й особливою роллю родини у формуванні соціальних стереотипів її поведінки.

Основними завданнями комунікативного етапу є наступні:

1) розширення арсеналу засобів при здійсненні комунікативної діяльності за рахунок використання специфічних способів спілкування (емпатії, жестової мови і т.д.);

2) формування інноваційних форм взаємодії з дитиною (сеанси емоційно-розвиваючої взаємодії, предметно-ігрової взаємодії і т.д.);

3) формування виховних навичок батьків.

Основними критеріями ефективності соціальної роботи на комунікативному етапі можна вважати:

1) стійкість психоемоційного стану дитини і батьків;

2) рівень сформованості спільної діяльності;

3) рівень розвитку навичок спілкування.

Цілеспрямована система соціальної роботи в умовах сім'ї не тільки підвищує рівень розвитку дитини і сприяє її соціальної активності, але і нівелює негативні переживання батьків, формує оптимістичні установки стосовно майбутнього [59,47].

2.4 Аналіз результатів соціологічного дослідження проблеми соціального захисту сім'ї з дитиною-інвалідом у Хмельницькій області

Дослідно-експериментальну частину дипломної роботи ми організували у вигляді соціологічного дослідження проблеми соціального захисту сімей з дітьми-інвалідами. Для успішного проведення дослідження нами була складена його програма ( Додаток Д).

У процесі дослідження ми провели,по-перше, низку інтерв'ю для підтвердження актуальності проблеми, її складності та можливих шляхів вирішення.

Інтерв'ю № 1.

керівник Хмельницького обласного центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

12.02.2010р., початок інтерв'ю 15.00год., завершення інтерв'ю - 15.20год.

Запитання:
1.Скажіть, будь ласка, хто є засновником центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів і коли розпочав свою діяльність цей центр?
2.Які основні напрями реабілітації у центрі?
3.Яка вікова категорія дітей з інвалідністю, на яку розрахований центр?
4.Якій кількості дітей-інвалідів надаються послуги в центрі ( протягом року)? Якщо, можна, конкретизуйте, будь ласка, за нозологіями ( типами відхилень)?
5.Які є в центрі форми реабілітаційного обслуговування?
6.Яка тривалість реабілітаційних програм?
7.На яку кількість дітей-інвалідів розраховано центр?
8.Які джерела фінансування центру і до якої форми власності він належить?
9. Яке спеціалізоване реабілітаційне обладнання у центрі?
10. Які найбільш гострі проблеми в діяльності центру? Дякую.

Інтерв'ю № 2.

заступник начальника головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Хмельницької обласної державної адміністрації,

15.02.2010р. Початок інтерв'ю - 11.20год., завершення - 11.35год.

Запитання:

1.Скажіть, будь ласка, наскільки гострою є проблема соціального захисту сімей, які виховують дитину-інваліда? Якщо можна, наведіть, будь ласка, статистичні дані по районах області, по містах.

2.Що, на Вашу думку, найбільше впливає на поширення інвалідності серед дітей?

3.Чи є сім'ї на Хмельниччині, в яких народжуються двоє і більше дітей-інвалідів?

4.Який аспект соціального захисту є найбільш болючий для таких сімей?

5.Як співпрацюють державні органи з громадськими організаціями у вирішенні цієї проблеми? Чи поширеним є благодійництво саме для цієї категорії населення?

6.Яка проблема на сьогодні, на Вашу думку, є найбільш гострою у вирішенні соціального захисту сімей з дитиною-інвалідом?

Дуже дякую!

Інтерв'ю 3.

методист НВК “Дитячий заклад - спецшкола для дітей з вадами слуху”, 22 лютого 2010 року. Початок інтерв'ю 14.15, завершення - 14.40.

Запитання:

1.Скажіть, будь ласка, в чому специфіка діяльності Вашого закладу?

2.Які основні принципи, на Вашу думку, комплектування груп у закладах для дітей з порушенням слуху?

3.Скажіть, у чому Ви вбачаєте можливість інтегрувати дітей з вадами слуху в суспільство?

4.Які проблеми, на Вашу думку, є найбільш гострі у вирішенні проблеми соціалізації таких дітей?

Дякую!

Інтерв'ю 4.

Андрій В., 14 років, дитина-інвалід, діагноз ДЦП, відвідує ХОЦРР (центр ранньої реабілітації).

26 лютого 2010р., початок інтерв'ю 9год.15 хв., завершення - 10.00год.

Запитання:

1. Андрійку, скажи, будь ласка, чи подобається тобі відвідувати центр?

2.Що найбільше тобі подобається тут?

3.Чи давно ти відвідуєш цей центр?

4.А чим ти займаєшся вдома?

5.Як часто ти граєшся з мамою? Татом?

6.Чи бував ти в ляльковому театрі?

7.Що тобі подарував Дід Мороз?

8.А чи є в тебе друзі? Хто вони?

9.А яке твоє улюблене заняття?

10. Яка твоя заповітна мрія ( щоб ти найбільше хотів)?

Інтерв'ю 5.

мама дитини-інваліда ( хлопчика 6 років з діагнозом ДЦП) , 27 років, освіта вища, тимчасово не працює, вже 2 роки виховує сина сама, офіційно не розлучена.

28 лютого 2010 року, початок інтерв'ю 17.45., завершення - 18.00 год.

1.Коли Ви дізналися про діагноз у Вашої дитини?

2.Які прогнози лікарів?

3.Яку допомогу отримуєте від держави? Чи достатньо цього?

4.В чому головна проблема Вашої сім'ї?

5. Що, насамперед, треба зробити в масштабах держави аби полегшити Ваше становище ( й інших аналогічних сімей)?

6.Вибачте за некоректність, чому Ви самі виховуєте хвору дитину?

7.Чи вірите Ви в майбутнє свого сина? Яким Ви його бачите?

8.Ваші особисті плани на майбутнє?

Щиро дякую Вам! Успіхів і удачі!

У процесі аналізу результатів інтерв'ю нам вдалось зробити певні узагальнення та висновки. Так, зокрема, з інтерв'ю № 2 ( з заступником начальника головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи облдержадміністрації) випливає, що проблема соціального захисту сім'ї з дитиною-інвалідом є надзвичайно актуальною, складною і комплексною в її вирішенні.

Фахівці класифікують дитячу інвалідність двох типів: вроджену та набуту; серед головних причин дитячої патології названо:

1) екологічні проблеми, зокрема наслідки ЧАЕС;

2) післяродові та інші травми;

3) спадкові хвороби, захворювання на генному рівні;

4) інші ( як, наприклад, наслідки перенесеного грипу тощо).

Частина сімей з дітьми-інвалідами отримують згідно законодавства ще й соціальну допомогу.

З 1 січня 2007 року державна допомога дітям-інвалідам:

1гр. 380+50%від 380 = 570грн.;

Пгр. 80% від 380=304грн.;

Ш гр. 60% від 380=228грн.,

Надбавка одиноким інвалідам П і Ш гр. - 15% від 380=57грн.;

діти-інваліди до 6 років 70% від 380 + 50% від 434= 483грн.;

( постражд. ЧАЕС 70% від 380+ 50% від (70% від 380)+ надбавка на догляд 50% від 434= 616 грн.;

діти-інваліди від 6 до 18 р. 70% від 380+50%від558=545грн.;

по ЧАЕС - 678 грн.; відповідно до ст.76 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” мінімальна заробітна плата з січня -400грн., липня - 420 грн., грудня - 450 грн.

У процесі інтерв'ю ми також з'ясували, що у Хмельницькій області є 24 сім'ї, в яких 2 дітей-інвалідів ; і 13 сімей з трьома дітьми-інвалідами. Безумовно, серед найболючіших проблем соціального захисту таких сімей є: недостатня матеріальна допомога ( насамперед на лікування таких дітей), відсутність належної соціальної реабілітації дітей ( очевидною є їх соціальна ізольованість, дезадаптація).

У цьому контексті логічним продовженням є аналіз результатів інтерв'ю № 1 ( з керівником Хмельницького обласного центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів). Засновником центру є Хмельницька обласна державна адміністрація і підпорядковується цей центр Головному управлінню праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи ХОДА, джерелом фінансування є кошти Фонду соціального захисту інвалідів. Форма власності - комунальна, центр діє з 1 березня 2002 року за такими основними напрямами реабілітації: рання, соціальна, психолого-медико-педагогічна. Центр розрахований на дітей-інвалідів від народження до 18 років. В центрі надаються послуги протягом року за нозологіями: мають декілька вад - 52 особи, з вадами слуху - 14 чол., з опорно-рухового апарату - 47 дітей, з інтелектуальними вадами - 17 осіб, з ураженням центральної нервової системи - 54 чол., інші - 16 дітей. Форми реабілітаційного обслуговування - стаціонарна, амбулаторна, домашній патронаж, консультативна, соціально-педагогічний патронаж. Тривалість реабілітаційних програм - від 6 місяців до 18 років.

Найважливішою проблемою в діяльності центру є його недостатнє фінансування, оскільки саме через брак коштів реабілітаційні програми зреалізовуються несповна, реабілітаційне обладнання не є належним, працівники одержують мізерну заробітну платню і т.і.

Хоча, як свідчать дані інтерв'ю № 3 ( з методистом НВК) реабілітаційна робота з дітьми-інвалідами та їхніми сім'ями є надзвичайно складною і потребує високої фахової компетентності, глибоких інтегрованих психолого-педагогічних знань, комунікативних умінь і навичок. І в цьому випадку ми зіткнулися з тією ж проблемою - недостатнім фінансуванням, що в свою чергу породжує ускладнену діяльність з клієнтами та їх батьками, відсутність належного обладнання, комп'ютерного обстеження, можливостей застосування відповідних нових технологій у реабілітаційній діяльності.

Інтерв'ю з мамою дитини-інваліда і самою дитиною-інвалідом свідчать про те, що соціальний захист не є достатнім. При чому наголошується не лише на матеріально-економічному аспекті проблеми ( мізерності пенсії, матеріальної допомоги, страшній дорожнечі лікування тощо), але й на соціально-реабілітаційному аспекті. Йдеться насамперед про розрізнення різних напрямів реабілітації, неузгодженість дій медичних закладів і психолого-педагогічних установ, про відсутність комплексних реабілітаційних програм, що й створює соціальну ізоляцію сім'ї дитини -інваліда, її відчуження від суспільного життя.

У процесі нашого дослідження ми провели також експертне опитування трьох груп експертів:

Перша група - представники держадміністрації ( названий вже - заступник начальника головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Хмельницької облдержадміністрації та начальник управління соціального захисту );

Друга група - керівники реабілітаційних центрів

Третя група - методисти НВК

Всім інтерв'юерам було запропоновано дати відповіді на поставлені запитання:

1) Чи є проблема соціального захисту сімей з дітьми-інвалідами на Хмельниччині гострою і наскільки?

2) Що є головною причиною поширення інвалідності серед дітей?

3) Яка основна методика реалізації реабілітаційних процесів дітей-інвалідів?

4) Як співпрацюють державні та недержавні установи по забезпеченню соціального захисту сімей, які виховують дитину-інваліда?

5) Якою повинна бути модель соціального захисту сімей з дітьми-інвалідами?

На основі аналізу відповідей експертів ми дійшли висновку, що проблема соціального захисту сім'ї з дитиною-інвалідом є надзвичайною складною, гострою і нелегкою у своєму вирішенні. Серед головних причин поширення інвалідності серед дітей названо екологічні проблеми, низький економічний рівень молодих сімей, зловживання алкоголем, існування інших девіацій у поведінці батьків ( причому ще до народження дитини) тощо.

Реабілітаційний процес дітей-інвалідів повинен здійснюватися, на думку експертів, на основі методики Монтессорі, моделі кондуктивної педагогіки ( альтернативні методи спілкування), методики Войта-терапія, методу Козявкіна.

Недостатньою є співпраця державних і недержавних установ, громадських організацій по забезпеченню соціального захисту сімей, які виховують дитину-інваліда.

Відсутньою є конкретна модель реалізації соціального захисту сімей з дітьми-інвалідами у Хмельницькій області, яка б комплексно поєднувала всі аспекти та складові соціального захисту: медичного, соціально-психологічного, педагогічного, реабілітаційного.

Отож, як висновок ми стверджуємо, що на державному рівні доцільно переглянути саму структуру, принципи та технології соціального захисту сім'ї з дитиною-інвалідом. В основу соціального захисту таких сімей повинна, на нашу думку, бути покладена технологічна модель “Інтеграція”, яка б передбачала узгодженість, цілісність і системність усіх названих аспектів.

Ми модель соціального захисту сім'ї, що виховує дитину-інваліда, бачимо взаємозалежною суб'єкт-суб'єктною діяльнісною системою, яка б чітко визначала мету, завдання, зміст, технологію, оцінку та корекцію і, безумовно - результат.

Висновки

На основі аналізу соціологічної, юридичної, соціально-педагогічної літератури та даних соціологічного дослідження ми дійшли висновку, що соціальний захист - це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення життя, здоров'я та добробуту населення в конкретних економічних умовах. Метою соціального захисту є забезпечення життєвого рівня непрацездатних громадян не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого державою, та запобігання соціальної напруженості в суспільстві, котра може бути зумовлена наявною майновою, расовою, культурною, релігійною чи соціальною нерівностями.

Гуманітарний захист скерований на попередження та допомогу людині за обставин, котрі визначаються її взаємодією з природою, впливом природних (екологічних, техногенних, гуманітарних) катастроф, станом самої природи та людини. Система соціальної безпеки людини повинна виокремлювати ті соціальні інтереси, які суттєво впливають на формування демографічної ситуації та забезпечення генофонду держави, трансформацію трудових ресурсів до ринкових вимог.

Гарантування соціальної безпеки окремої людини та суспільства є одним із завдань соціального захисту. Соціальний захист має дві основні функці - реабілітаційну та превентивну. Перша є методом пасивної підтримки бідних верств суспільства, шляхом надання короткотермінових адресних допомог. Друга із функцій є активним заходом запобігання бідності у зв'язку із втратою працездатності чи самої роботи завдяки запровадженню соціального страхування для акумуляції коштів.

Модель соціального захисту повинна бути:

- цілісною;

- структурованою;

- динамічною;

- багатовимірною.

Система соціального захисту містить три складові:

- соціальну допомогу;

- соціальне страхування;

- соціальну справедливість.

Соціальна допомога - це підвищення рівня споживання економічно слабких сімей шляхом зниження рівня споживання економічно сильніших сімей через надання першим адресних допомог.

Соціальне страхування - це захист громадян від настання соціальних ризиків, зокрема втрати працездатності та самої роботи, шляхом участі в програмах соціального страхування, в яких страхові виплати тісно пов'язані із страховими внесками.

Соціальна справедливість - матеріальна або фінансова компенсація особам, які постраждали від непередбачуваних подій (природні та техногенні катастрофи тощо).

Окрім трьох вище зазначених основних складових, до системи соціального захист належать:

- захист прав людини;

- рання імунізація;

- сприяння освіті та підвищенню кваліфікації населення;

- соціальна робота в неблагополучних сім'ях та з обслуговування одиноких і непрацездатних громадян;

- соціальне обслуговування дітей-інвалідів;

- активна політика на ринку праці;

- гендерна політика;

- підготовка кадрів соціальних працівників.

Перерозподіл коштів в умовах ринкової економіки відбувається відповідно утилітаристської теорії щастя. Бідніші родини є чистими бенефіціарами, а багаті - донорами коштів.

Сучасні системи соціального захисту охоплюють весь життєвий цикл людини - від її народження до смерті.

Українська модель соціального захисту ще містить багато спільного від попередньої радянської моделі, але щораз відчутнішими стають прояви, властиві вимогам ринкової економіки. Сумісний розгляд допустимих (світовий рівень) та реальних показників розвитку українського суспільства свідчить про значну загрозу нашому суспільству в цілому й зокрема у відтворенні та збереженні трудових ресурсів і людського капіталу. З огляду на це необхідно підвищити дієвість соціальної безпеки людини в нашій державі.

Особливо гострою є проблема соціального захисту сімей, які виховують дитину-інваліда, адже йдеться про соціальний захист як систему медичних, організаційно-правових, економічних, реабілітаційних і психолого-педагогічних заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, діяльності, здоров'я та добробуту як самої дитини-інваліда, так і членів її сім'ї.

Основними концептуальними принципами соціальної роботи з родинами, що мають дітей з відхиленнями в розвитку, є:

1) єдність дій сімей і соціальних інститутів у процесі соціалізації дитини;

2) активізація ролі батьків, їхнє навчання і включення в процес соціально-педагогічної діяльності.

Соціальна допомога сім'ї, яка виховує дитину з особливими потребами - це сімейно-центрована практика, що спрямована на соціалізацію дитини.

Отож, як висновок ми стверджуємо, що на державному рівні доцільно переглянути саму структуру, принципи та технології соціального захисту сім'ї з дитиною-інвалідом. В основу соціального захисту таких сімей повинна, на нашу думку, бути покладена технологічна модель “Інтеграція”, яка б передбачала узгодженість, цілісність і системність медичного, соціально-психологічного, педагогічного, реабілітаційного аспектів.

Список використаної літератури

Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання)/А.Й.Капська, О.В.Безпалько, Р.Х.Вайнола; Заг. ред.: І.Звєрєва та Г.Лактіонової. - К.: Наук. світ,2001.

Андреева Г.М. Социальная психология. Учеб.-2-е изд -М: МГУ, 1988. -С.482.

Андрієнко О.С. Форми та методи корекційної роботи з дітьми з особливими потребами. ХДФ.,. ЗДУ //Cоціальна робота з дітьми та молоддю з особливими потребами: Матеріали семінару для практиків без дипломів - Запоріжжя, 2001.

Аксенова Л.И. Социальная педагогика в специальном образовании: Уч. пос.- М.: Академия, 2001.

Берн Эрик. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. -Л: Лениздат, 1992

Большаков В.Ю. Психотренинг: социодинамика, упражнения, игры. -М: СПЦ. 1996. -С.380.

Браер Скотт. Практика социальной работы: Тенденции и прблемы. // Энциклопедия социальной работы.- М., 1998.- С.308-310.

Вайнола Р.Х. Технології соціальної роботи //Cоціальна робота з дітьми та молоддю з особливими потребами - Запоріжжя, 2001.

Введення в соціальну роботу. - К.,2002. - 426 с.

Вернер Д. Реабилитация детей-инвалидов. - М.,1995.

Виховання в сім'ї дітей з особливими потребами. - К.: УДЦССМ,1998.

Вознюк Л.М., Климчук Н.Б., Мерленко І.М., Петрович В.С. Дитячий церебральний параліч: поради батькам та педагогам. - Луцьк, 2002. - 74с.

Вильдавская Л.З.. Черепанова Е.М. Организация и сопровождение групп самопомощи для семей беженцев и переселенцев // Вестник психосоциальной й коррекционной работы. -1995. №4. -С.10.

Гаранян Н.Г., Холмогорова А.Б. Групповая психотерапия неврозов с соматическими масками. // Московский психотерапевтический журнал - 1994.№2.-С.29-49.

Гарвин Чарлз. Малые группы: Теория и исследования // Энциклопедия социальной работы.-М.,1998.- С.42-53.

Грачев Л.К. Программа социальной работы с семьями, имеющими детей-инвалидов.-М.: Центр общечеловеческих ценностей, 1992. -С.71.

Групповая психотерапия. / Под ред. Б. Карвасарского, С.Ледера. -М.: Медицина, 1990. -С.384

Динамика ценностей в социальной работе. / Под ред. Стивена Шардлоу, Амстердам-Киев: АпУ, 1996. -С.195

Гуртом проти біди. - Київ, 2001.

Дитинство в Україні: права, гарантії, захист. /Зб. документів. - К.: “Столиця”, 1998.

Долгушин А.К. Введение в социальную реабилитацию.-М.:СТИ МГУС,2000.

Долотин Б. Для тех, кто стал инвалидом // Социальное обеспечение. - 1999. - № 2. - С.24-26.

Донцов А.И. Психология коллектива. -М: МГУ, 1984. - С.194.

Закон України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам// Відомості Верховної ради, 2001.-№1.- С.2

Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.-К.: Сфера, 1998.- 23с.

Захаров А.И. Предупреждение отклонений в поведении ребенка: 3-е изд., испр. Серия: Психология ребенка. - СПб.: Издательство „Союз”, . - 2000.- С.34-42.

Звєрєва І.Д., Іванова І.Б. Концептуальні основи соціального захисту людей з функціональними обмеженнями. Зб. теоретичних та методичних матеріалів. - К.: А.Л.Д.,1995.- 243с.

Звєрєва І.Д., Коваль Л.Г. Соціальна педагогіка як основа соціальної роботи// Довіра і надія: Інформ. - метод. бюлетень. - 1994. -№2.- С. 16-41.

Іванова І.Б. Соціально-психологічні проблеми дітей-інвалідів. - К.,2000.- 171с.

Інвалід і суспільство: проблеми інтеграції. Зб. теоретичних та методичних матеріалів соціальних служб для молоді./ Упор. І.Д.Звєрєва - К.: А.Л.Д.,1995.- 312с.

Карл Роджерс. О групповой психотерапии. -М., 1993. -С. 221.

Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбнік С.Р. Соціальна педагогіка/ Соціальна робота: Навч. посібник. - К.: ІЗМН,1997.- 275с.

Колодзин Б. Как жить после психической травмы: Пер с англ. Савельевой И.В. -М.: Шанс, 1994. -С.94.

Комягіна Г.В.,Скрипка Н.С., Шендеровський К.С. Комплексна реабілітація неповносправних дітей та підлітків. Модель соціальної реабілітації в умовах сім'ї // Робочий зошит учасника семінару-тренінгу. - К.2002.- 132с.

Кондратенко В.О. Психолого-педагогічний аспект творчої роботи зі слабочуючими дітьми // Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - № 6. - С.24-26.

Конвенція про права дитини. - К.: АТ “Столиця”,1997.- 32с

Кравченко Р. Соціальна робота з розумово відсталими людьми. - Київ, 2001.- 112с.

Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково методичний збірник /Ред.кол: Н.Софій (гол.), І.Єрмаков (кер. авт. кол.) - К., 2000.- 231с.

Лада Ю. Смысл и специфика психологической помощи // Журнал практикующего психолога.- 1995.- №1. -С.93-109.

Матвеев В.Ф. Психические нарушения при дефектах зрения и слуха. - М.,1987.-С.24-52.

Мейер Керол. Практика социальной работы: Обзор основных направлений. // Энциклопедия социальной работы. -М.,1998.- С.301-307.

На допомогу батькам, що мають дітей з особливими потребами / Л.В. Борщевська, А.В. Зіброва, І.Б. Іванова.- К.,1999.- 251с.

Нейл Смелзер. Социология. -М.: Феникс, 1994.-372с.

Певзнер М.С. Клиническая характеристика детей с нарушением темпа развития. Хрестоматия Упавления службами охраны здоровья матери и ребенка в Росии//Tempus Tacis Joint European Project (jep 10412-1998).-М.: Феникс, 2005.- 441с.

Петрович В.С. Група взаємодопомоги батьків, котрі мають дітей з ДЦП //Проблеми педагогічних технологій. - Луцьк, 2002.-№1.-С.87-94

Підготовка волонтерів до роботи з дітьми обмежених функціональних можливостей: Методичні рекомендації до проведення тренінгових занять/ О.В. Безпалько, С.В. Едель - К.: Видавництво НДПУ ім. М.П.Драгоманова, 2001. - 32с.

Поворот на 180 градусов // Социальная защита. 1996. №1. - С.87.

Пожар Л. Развитие личности аномальных детей и подростков. Хрестоматия Управления службами охраны здоровья матери и ребенка в Росии //Tempus Tacis Joint European Project (jep 10412-1998).).-М.: Феникс, 2005.- 391с.

Попков Ю.В. Безработные женщины сел и малых городов: социальный портрет // ЭКО.-1996. №2. -С.38.

Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского.-2-е изд. -М.: Политиздат, 1990.-С.494.

Рид Уильям. Проблемно-ориентированньш подход // Энциклопедия социальной работы. - М.,1998.- С.329-334

Романенкова Л.О. Досвід соціальної роботи з людьми з особливими потребами за кордоном //Cоціальна робота з дітьми та молоддю з особливими потребами. Матеріали семінару для практиків без дипломів. - Запоріжжя, 2001.- 312с.

Самокерована групова робота. Мюллендер О.,Уорд.Д. -К: АпУ, 1995. -С.139.

Сильверман Филлис. Группы взаимной помощи // Энциклопедия социальной работы. -М.,1998.- С.166-170.

Синьова Є., Марченко Г. Проблеми реабілітації інвалідів зору // Соціальна політика та соціальна робота. - 1998. - № 1-2(5-6). - С.109-116.

Смирнов Е.Р. Семья ребенка с ограничеными возможностями: потребности и ресурсы. Хрестоматия Упавления службами охраны здоровья матери и ребенка в Росии//Tempus Tacis Joint European Project (jep 10412-1998).).-М.: Феникс, 2005.- 385с.

Соціальна робота в Україні: перші кроки. - К., 2001.-238 с.

Словник. Соціологія. /Під ред. Воловича В.І. - К., 2000.-389с.

Стандартні правила щодо урівняння можливостей інвалідів. Прийняті Ген. Асамблеєю ООН 20.12.1993 р.(резол.48/96)- Львів,1998.- 112с.

Социальная реабилитация детей с особенными возможностями: психолого-педагогические аспекты. - М.: Социально-технологический институт, 2000.-217с.

Соціальна педагогіка. Навчальний посібник / За ред. А.Й.Капської - К.,2000.

Соціальна робота з людьми з особливими потребами: Методичні матеріали для тренера / Упоряд: О.В.Безпалько та інші; Під заг. ред. І.Д.Звєрєвої. - К.: Наук. Світ, 2002. - 55 с.

Технологии социальной работы/ Под общ.ред. Е.И. Холостовой.-М., 2001.-261с.

Торохтий В.С. Психологическое здоровье семьи й пути его изучения // Вестник психосоциальной й коррекционной работы. -1996.- №3. -С.36.

Увага до проблем інвалідів //Соціальний захист.-1999.-№1.-С.30-31.

Что такое социальная работа. -К.: АпУ, 1995. -С.28.

Юн Г. Общие проблемы семейств, в которых живут дети с отклониями, особенно с нарушением психического развития. Хрестоматия Упавления службами охраны здоровья матери и ребенка в Росии//Tempus Tacis Joint European Project (jep 10412-1998).).-М.: Феникс, 2005.- 337с.

Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції: Навч. посібник.-К.: 2000.-323с.

Додаток А

Особливості побудови та функціонування системи соціального захисту за різних економічних систем

Адміністративно-розподільча економіка

Ринкова економіка

Економічна основа:

Домінує державна власність

Оптимізоване поєднання різних форм власності

Участь у виробництві:

Участь у суспільному виробництві

Державні гарантії зайнятості відсутні

Джерела доходів:

Оплата за найм робочої сили

Оплата найму робочої сили, капітал, рента, проценти тощо

Форма надання:

Переважно нетоварний характер - цінові дотації, безоплатне медичне обслуговування та освіта, натуральні пільги тощо

Товарна суть усіх соціальних пільг

Масштаби охоплення:

Загальний, слабодифереційований характер

Диференціація рівнів соціального захисту залежно від змісту, потреб, ступеня та джерел доходів

Характер одержання:

Поєднання індивідуальних та колективних, грошових та натуральних форм

Переважно індивідуальні, грошові форми

Інфраструктура:

Інфраструктура створюється і утримується як за рахунок держави, так і за рахунок підприємств

Інфраструктура створюється і утримується як за рахунок оплати соціальних послуг, так частково за рахунок благодійних внесків і муніципальних коштів

Відповідність характеру процесу відтворення:

Зорієнтована на вимоги екстенсивного розвитку

Зорієнтована на вимоги інтенсивного розвитку

Основні недоліки:

Відсутність взаємозв'язку між інтенсивністю та результатами праці, зрівнялівка

Нестабільність існування, непевність у перспективах

Додаток Б

Співвідношення світових критично допустимих та реальних показників розвитку українського суспільства

Назва показника

Критичні показники (світовий рівень)

Величина показника в 2005 р. (Україна)

Ймовірні соціальні наслідки

Сумарний коефіцієнт народжуваності

2,14-2,15

1,49

Відсутність простого відтворення поколінь

Очікувана тривалість

життя

США, Великобританія

- 75 р., Швеція - 78 р., Японія - 81 р.

Україна:

чоловіки - 63 р., жінки - 73 р., сер. - 68 р.

Зменшення популяризації

Коефіцієнт старіння населення

7%

13%

Постарішання населення

Співвідношення доходів 10% найбагатших та 10% найбідніших груп населення

8: 1

18:1

Антагонізація соціальної структури суспільства

Частка населення, яке живе за межею порогу бідності

10-12%

75-78%

Люмпенізація та маргеналізація суспільства

Співвідношення мінімальної та середньої заробітної плати

1 :3

1 :6

Декваліфікація робочої сили

Рівень безробіття

7-10%

22-24%

Зростання соціально-знедолених категорій

Додаток В

Замість...

Вживати...

Інвалід, каліка, дефективний

особа з неповносправністю, з особливими потребами

Скалічений, пошкоджений, травмований, потерпілий, жертва, деформований

особа, яка має... чи особа з...

Кульгавий

особа з ушкодженням рухливості

Прикутий до, обмежений, залежний від візка

особа, яка користується візком

Глухонімий, глухий, німий, немова

особа з ушкодженням слуху

Відсталий, розумово відсталий, недорозвинений

особа з розумовою/інтелектуальною неповносправністю

Церебрал (іменник)

особа з (дитячим) церебральним паралічем

Фізично дефективний

особа з фізичною неповносправністю

Психічний пацієнт, хворий на голову, псих, несповна розуму, божевільний

особа з психічною неповносправністю; особа, яка має шизофренію;

Важкий до навчання, туго доходить, не підлягає навчанню

особа з навчальною неповносправністю

підсліпкуватий, сліпий, незрячий

особа з ушкоженням зору

Додаток Г

Типологія інвалідності

Класифікаційна ознака

Групи інвалідності

Види порушень здоров'я

Причина інвалідності

Інваліди з дитинства

ДЦП, сліпота, глухота, розумова відсталість, вроджені вади серця

Інваліди по захворюваності

Ураження вегетосудинної, ендокринної, шлункової та інших систем організму

Інваліди праці

Обмеження життєдіяльності внаслідок професійних захворювань чи травм на роботі

Ступінь мобільності

Мобільні

Захворювання вегето-судинної, ендокринної, видільної, нервової та інших систем організму

Маломобільні

Хворі на церебральний параліч, сліпоглухонімі, особи з ураженням кінцівок та інші

Нерухомі

Особи з пошкодженням спинного мозку, кістково-м'язової системи

Додаток Д
Програма дослідження
Проблемна ситуація. Сьогодні станом на 1 січня 2009 року лише у Хмельницькій області нараховується 4690 чоловік - дітей - інвалідів до 16 років. Є сім'ї, в яких по двоє і навіть - троє дітей з особливими потребами, тобто так звані кризові сім'ї.
Проблема. Сім'я, що виховує дитину-інваліда, для нормального виконання своїх функцій потребує соціального захисту.
Об'єкт дослідження - сім'я з дитиною-інвалідом.
Предмет дослідженя - соціальний захист сім'ї з дитиною-інвалідом.
Мета дослідження - обгрунтувати найбільш оптимальні технології соціального захисту сім'ї з дитиною-інвалідом у Хмельницької області.
Завдання дослідження:
1.Проаналізувати правові та соціально-політичні аспекти проблеми соціального захисту сім'ї з дитиною-інвалідом.
2.З'ясувати реальний стан досліджуваної проблеми у Волинській області та визначити зміст, форми і методи соціального захисту сімей з дітьми-інвалідами у Волинській області.
Гіпотеза: соціальний захист сім'ї з дитиною-інвалідом буде ефективним через умови інтеграції його правового, соціально-економічного, психолого-педагогічного та соціально-реабілітаційного аспектів.
Логічний аналіз основних понять:
соціальний захист - це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення життя, здоров'я та добробуту населення в конкретних економічних умовах;
соціальна допомога - система заходів, спрямованих на повернення особи до активного життя та праці, відновлення соціального статусу і формування в особи якостей, установок щодо пристосування до умов нормальної життєдіяльності шляхом правового і матеріального захисту її існування, підготовки до самообслуговування з формуванням здатності до пересування і спілкування, повсякденних життєвих потреб тощо;
абілітація - система заходів, спрямованих на опанування особою знань та навичок, необхідних для її незалежного проживання в соціальному середовищі: усвідомлення своїх можливостей та обмежень, соціальних ролей, розуміння прав та обов'язків, уміння здійснювати самообслуговування;
сім'я - динамічна мала група людей, які разом проживають, зв'язані родинними відносинами ( шлюбу, кровної спорідненості, усиновлення, опіки), спільністю формування і задоволення соціально-економічних та інших потреб, взаємною моральною відповідальністю;
сім'я з дитиною-інвалідом - сім'я, що виховує дитину-інваліда;
інвалід - особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав;
дитина-інвалід - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги і захисту;
інвалідність - міра втрати здоров'я та обмеження життєдіяльності, що перешкоджає або позбавляє конкретну особу здатності чи можливості здійснювати діяльність у спосіб та в межах, що вважаються для особи нормальними залежно від вікових, статевих, соціальних і культурних факторів;
реабілітація інвалідів - система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових заходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму, усуненні обмежень їх життєдіяльності для досягнення і підтримання соціальної і матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство;
соціальна реабілітація - система заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для повернення особи до активної участі у житті, відновлення її соціального статусу та здатності до самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності шляхом соціально-середовищної орієнтації та соціально-побутової адаптації, соціального обслуговування задоволення потреби у забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації;
реабілітаційна установа - установа, підприємство, заклад, у тому числі їх відділення, структурні підрозділи, незалежно від форми власності, що здійснює реабілітацію інвалідів і дітей-інвалідів відповідно до державних соціальних нормативів у сфері реабілітації.
Метод дослідження - інтерв'ю.
Додаток Е
Найтиповіші запитання, які виникають у батьків дітей з особливими потребами
1. Кого можна вважати дітьми - інвалідами? До категорії дітей-інвалідів відносять дітей до 16 років, які мають значні обмеження життєдіяльності, які приводять до соціальної дезадаптації в разі порушень розвитку дитини, здібностей до самообслуговування, рухів, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, навчанням, трудовою діяльністю в майбутньому.
2. Які документи і звідки необхідні для оформлення інвалідності. Це перелік документів, які необхідно подати у відділ соціального забезпечення по місцю мешкання:
довідка з медичним висновком з лікарні;
заява (бланк видається у відділі соціального забезпечення);
копія свідчення про народження дитини;
довідка з ЖЕКу про склад сім'ї;
довідка з місця навчання, якщо дитина шкільного віку, треба написати розписку, про те, що дитина не знаходиться на державному забезпеченні ( наприклад в інтернаті або в інших закладах);
паспорт одного з батьків.
3. Яким чином встановлюється інвалідність дітям? Лікарі різних рівнів можуть рекомендувати встановлення інвалідності дитині, що фіксується в "історії" розвитку дитини, а також в амбулаторній картці хворого. Медики - фахівці лікарсько-контрольної комісії відповідної медичної установи по місцю постійного мешкання оформляють медико-соціальний висновок на дитину інваліда.
4. Який порядок оформлення пенсії дітям-інвалідам? Медико-соціальний висновок на дитину - інваліда оформляється в 2-х примірниках:
перший примірник залишається в установі, яка його видала; другий в триденний термін спрямовується в районний відділ соціального захисту по місцю мешкання дитини.
5. Який об'єм загальної допомоги, яку батьки можуть отримувати від держави? "Закон України про державну допомогу сім'ям з дітьми-інвалідами" визначає допомогу в розмірі мінімальної зарплати, "завдяки" вказівці Кабінету Міністрів №95 від 27.05.99 допомога встановлюється в розмірі 35% від мінімальної зарплати. Допомога виявляється від дня звертання і виплачується щомісяця до 16 років.

Подобные документы

  • Проблеми життєдіяльності сім’ї, яка виховує дитину з особливими потребами. Соціально-педагогічна робота з підлітками з особливими потребами як умова їх ефективної соціалізації. Психокорекційна робота з підлітками, які мають функціональні обмеження.

    дипломная работа [79,9 K], добавлен 17.01.2014

  • Формування системи соціального захисту в Україні. Нормативно-правові акти, що регулюють відносини в сфері соціального захисту населення, пенсійне забезпечення як його форма. Діяльність Управління праці і соціального захисту Деражнянської міської ради.

    дипломная работа [4,9 M], добавлен 11.03.2011

  • Соціальна політика як знаряддя реалізації системи соціального захисту. Еволюція системи соціального захисту у вітчизняній економіці. Аналіз нормативно-правової бази здійснення соціального захисту. Проблеми соціальної політики України, шляхи подолання.

    курсовая работа [84,1 K], добавлен 08.03.2010

  • Соціальна-реабілітаційна робота з дітьми-інвалідами. Етапи організації соціальної роботи з сім'єю, яка виховує дитину з відхиленнями в розвитку. Рекомендації щодо встановлення вимог до поведінки хворого. Індивідуальна та групова терапія, тренінги навичок.

    курсовая работа [95,5 K], добавлен 17.05.2015

  • Система пріоритетів соціального захисту, процес соціалізації сучасної економіки. Принципово новий підхід, покладений в основу концепції людського розвитку. Система соціального захисту в Україні. Сучасна модель соціальної держави: зарубіжний приклад.

    научная работа [39,4 K], добавлен 11.03.2013

  • Поняття, види та заходи соціального захисту населення. Соціальний захист як складова соціальної політики. Необхідність розробки Соціального кодексу України. Основні складові елементи та принципи системи соціального захисту населення на сучасному етапі.

    реферат [23,3 K], добавлен 12.08.2010

  • Правові та соціально-педагогічні підходи до вирішення проблеми сирітства в Україні. Складові процесу реалізації соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Прийомна сім’я – форма соціального захисту дітей-сиріт.

    курсовая работа [51,0 K], добавлен 27.11.2010

  • Стан соціального захисту економічно активного населення та нагальні проблеми, що потребують вирішення. Правові засади й основні складові соціального захисту інвалідів в Україні. Прожитковий мінімум як основа соціальних гарантій доходів населення.

    контрольная работа [35,4 K], добавлен 23.04.2008

  • Теоретичні засади соціального захисту дітей-біженців. Дитина-біженець: потреби та проблеми, їх захист як складова системи соціального захисту дітей в Україні. Основні напрямки та шляхи покращення соціально-правового захисту дітей-біженців в Україні.

    курсовая работа [50,5 K], добавлен 13.05.2010

  • Сутність соціальної політики, основні напрямки її здійснення. Характеристика системи соціального захисту та соціального страхування. Особливості функціонування соціальної політики в Україні та інших державах. Людина як суб'єкт соціальної політики держави.

    учебное пособие [488,3 K], добавлен 03.05.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.