Особливості ринку у сфері туристичної діяльності Австрії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1

1.1 Загальні відомості

1.2 Історія

1.3 Культура

Розділ 2

2.1 Гірськолижний туризм

2.2 Рекреаційний потенціал

2.3 Культурна спадщина

Розділ 3

3.1 Перспектива розвитку

3.2 Особливості туризму

3.3 Автобусний тур та подорож на автомобілі

3.4 Реалізація інклюзивної освіти

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Амвстрія, Респумбліка Амвстрія ( Republik Цsterreich) -- держава в Центральній Європі. Австрія -- це переважно гірська країна, що не має виходу до моря, межує з Німеччиною та Чехією на півночі, Словаччиною та Угорщиною на сході, Словенією та Італією на півдні та Швейцарією і Ліхтенштейном на заході. Площа -- 83 871 кмІ, населення -- 8 414 638 осіб (2011 рік). Столиця і найбільше місто -- Відень.

Складається з 9 федеральних земель. Офіційна мова -- німецька, регіональні мови: словенська, хорватська та угорська. Грошова одиниця -- євро, до впровадження євро -- австрійський шилінг. Член ООН та ЄС.

Рис. 1 Герб Австрії

Рис. 2 Прапор Австрії

Розділ 1

1.1 Загальні відомості

Офіційна назва - Австрійська республіка.

Загальна площа - 83.850 км2.

Столиця: Відень (1 539 848 чоловік).

Політичний устрій - Федеральна парламентська республіка з президентською формою правління.

Географія. Держава в Центральній Європі. На півночі межує з Чехією, на північному сході - із Словаччиною, на сході - з Угорщиною, на півдні - зі Словенією, Італією і Швейцарією, на заході - з Ліхтенштейном і Німеччиною. Загальна протяжність кордонів Австрії складає 2.706 км. Австрія в основному гірська країна (на 70%): середня висота - близько 900 м, велика частина Австрії зайнята Східними Альпами, які у свою чергу поділяються на Альпи Північного Тиролю та Альпи Зальцбургські на півночі; Циллертальські й Карнікські Альпи на півдні. Найвища точка - гора Гросглокнер (3797 метрів), тут знаходиться і один з найбільших в Європі льодовиків: Пастерзее.

Клімат помірний, континентальний. Найхолодніший зимовий місяць - січень, температура опускається до -2 C. Найжаркіші - липень та серпень, температура біля +20 С. Опадів від 600 до 1100 мм.

Часовий пояс - місцевий час відстає від київського всього на 1 годину.

Валюта: 28 лютого 2002 року увійшов в історію як день, коли в більшості країн ЄС були вилучені із обігу національні купюр.

Населення близько 7,8 млн чол., в найбільших містах: Грац (237 тис. чол.), Лінц (203 тис. чол.), Зальцбург (144 тис. чол.), Інсбрук (118 тис. чол.). Етнічні групи: близько 96% населення - австрійці. Серед меншин виділяються хорвати, угорці, словаки, чехи, італійці, серби і румуни. Після Другої світової війни кількість представників меншин виросла через збільшення потоку біженців.

Офіційна мова - німецька. Практично скрізь розуміють англійську і подекуди російську.

1.2 Історія

Створення перших держав

На території Австрії знахідки найдавніших людей датують епохою палеоліту. На межі нової ери тут жили різні племена, переважно кельтського походження, серед яких найзначнішими були тавриски (норики). За правління імператора Августа австрійські землі були захоплені римлянами і включені до складу провінцій Норик, Реція та Паннонія. У цей час тут виникли перші міста: Віндобона (Відень), Юванум (Зальцбург), Овілава (Вельс) та інші. У перші століття нашої ери на землях Австрії розселилися германські (бавари) та слов'янські (словенські) племена. Першими державними утвореннями тут були держава Само(утворена близько 623 року) та слов'янське князівство Карантанія, яке у VIII столітті було захоплене баварськими герцогами. Наприкінці VIII століття австрійські землі ввійшли до складу Франкської імперії Карла I Великого по війні з аварами, а після її розпаду у 843 році -- до Східнофранкського королівства.

Зародком Австрії стала утворена в другій половині Х століття Східна марка, в якій утвердилася династія Бабенбергів.

Створення герцогства

Максиміліан І з родиною, картина Бернхарда Штрігеля(нім. Bernhard Strigel).

У 1156 році австрійські маркграфи досягли перетворення Східної марки на герцогство (цей рік вважається датою утворення австрійської держави) у складі Священної Римської імперії. Упродовж ХІІ-XIV століть кордони Австрії істотно розширилися. Австрійські герцоги поширили свою владу на Штирію, Каринтію, Крайну, Тироль, Форарльберг і стали одними з наймогутніших південнонімецьких князів. Після смерті останнього представника роду Бабенбергів (1246) розпочалася боротьба за оволодіння Австрією, в якій узяв участь і галицько-волинський князь Данило Романович. Унаслідок тривалої боротьби у 1282 році тут утвердилась династія Габсбургів, представники якої з 1438 року незмінно були також імператорами Священної Римської імперії. Протягом ХІІІ-XV століть в Австрії формується станова монархія з ландтагами в окремих землях, однак до кінця XV століття вона була конгломератом земель, об'єднаних лише династичними зв'язками. За правління імператора Фрідріха III (1440-1493) герцоги Австрії почали титулуватися ерцгерцогами, а за його наступника Максиміліана І (1493-1519) всі австрійські землі були об'єднані.

Створення імперії

Облога Відня у 1683 році, картина Франца Геффеля (нім. Franz Geffels).

На межі XV--XVI століть створювалася світова імперія Габсбургів. Унаслідок шлюбу Максиміліана І з дочкою герцога БургундіїКарла Сміливого Марією й одруження його сина з наступницею іспанської корони утворилась найбільша держава тогочасного світу, якою почав управляти імператор Карл V (1519-1566). У 1521-1522 роках він передав своєму братові Фердинанду І всі німецькі «спадкові землі» Габсбургів, а собі залишив інші володіння (Іспанію, Нідерланди та інше). За правління Фердинанда І (1521-1522 -- 1564), який у 1556 став імператором Священної Римської імперії, значення Австрії істотно зросло. Після розгрому 1526 турками угорсько-чеського війська в битві при Могачі та загибелі короля Людовика II Фердинанд І домігся обрання його королем Угорщини й Чехії та включення значної частини цих володінь до складу австрійських володінь (центральної і східної частини Угорщини залишились залежними від Туреччини). Тоді ж розпочалися австро-турецькі війни, які тривали впродовж XVI--XVIIIстоліть і вплинули на формування австрійської держави. Після смерті Фердинанда І австрійські володіння були розподілені між синами Максиміліаном, Фердінандом та Карлом (Штирія, Каринтія і Крайна). Старший із братів -- Максиміліан був обраний імператором Священної Римської імперії (1564-1676). Роки правління наступних Габсбургів -- Рудольфа II (1576-1612) та Матвія (1612-1619) були позначені боротьбою зі становими установами Австрії, Чехії та Угорщини, яка завершилась зміцненням монархічної влади. Одночасно велася боротьба проти протестантизму в рамках Контрреформації. На початковому етапі Тридцятилітньої війни імператору Фердинанду II (1619-1637) після розгрому чеського війська в битві на Білій Горі(1620) пощастило остаточно ліквідувати опозицію і встановити необмежену владу Габсбургів у цій провінції.

Наприкінці XVII століття особливо небезпечною для Австрії стала турецька загроза. У 1683 році турки взяли в облогу Відень і лише завдяки допомозі польського короля Яна III Собеського Австрія розгромила османську армію. Наступні перемоги дали можливість Австрії відновити панування в Угорщині (Карловицький конгрес 1698-1699 років).

Правління Марії-Терезії та її нащадків

Імператриця Марія-Терезія, картина Мартіна ван Мейтенса (нім. Martin van Meytens), 1759 рік.

Упродовж 1701-1714 років Австрія вела війну проти Франції за так звану іспанську спадщину. За Раштадським мирним договором Австрія в 1714 році одержала Південні Нідерланди, Мілан та Неаполітанське королівство. У 1713 році імператор Карл VI прагматичною санкцією оголосив усі володіння Габсбургів неподільними: за відсутності в імператора нащадків чоловічої статі влада переходила до його старшої дочки -- Марії Терезії та її нащадків. Однак після смерті Карла VI (1740) спадкові права Марії Терезії були піддані сумніву, що стало причиною війни за так звану австрійську спадщину. Закінчилась вона укладенням Аахенського миру (1748), за яким визнавалась прагматична санкція. Згодом Австрія втратила одну з провінцій -- Сілезію, яка за часів Семилітньої війни (1756-1763) була захоплена Пруссією. У 1772році Австрія брала участь разом з Пруссією та Росією у першому поділі Речі Посполитої та захопила Галичину. У 1774 році Астрія внаслідок війни з Туреччиною одержала Буковину.

За правління Марії-Терезії та Йосифа II остаточно оформився австрійський абсолютизм. У 1770-80-х роках в Австрії було введено єдиний кримінальний кодекс, уніфіковано судову систему, створено постійну армію. Територію Австрії було поділено на 15 округів, управління якими здійснювали урядові комісари. Німецька мова стала офіційною на всій території імперії, посилилася германізація окремих земель держави. Важливе значення мало звільнення селян від кріпацтва та часткове обмеження розміру панщини й заміна її поземельним податком. Однак після смерті Йосипа II майже всі його реформи були скасовані.

XIX століття

Клемент Венцель фон Меттерніх, картина Томаса Лоуренса, 1820-1825 роки.

Наприкінці XVIII століття Австрія стала ініціатором й активним учасником антифранцузьких коаліцій, вела війни з наполеонівською Францією. Зазнавши поразок, Австрія втратила деякі зі своїх провінцій і була змушена відмовитись від впливу на Німеччину.

З 1804 року Австрія стала імперією, а у 1806 Наполеоном І було ліквідовано Священну Римську імперію. Унаслідок поразки наполеонівської Франції відбулося значне посилення позицій Австрії. Під час Віденського конгресу 1814-1815 років Австрія виступила за реставрацію й збереження феодально-абсолютистського ладу в Європі. Австрія не лише повернула втрачені провінції, а й здобула нові землі -- Ломбардію та території колишньої Венеціанської республіки, обміняні на Австрійські Нідерланди (Бельгію).

Керівником внутрішньої та зовнішньої політики імперії впродовж першої половини XIX століття був Клемент Меттерніх (1809 -- міністр закордонних справ, 1821-1848 -- канцлер). Його діяльність була спрямована на підтримку дворянського землеволодіння, збереження старих феодальних податків, встановлення системи всеосяжного поліцейського нагляду й шпигування, розпалювання національної ворожнечі між окремими народами імперії.

Однак у 1848-1849 роках революційні події охопили всі провінції Австрійської імперії та землі, населені українцями: Галичину, Буковину та Закарпаття. Особливо великими були виступи у Відні, Празі, Львові. Велике селянське повстання під керівництвом Лук'яна Кобилиці відбулося на Буковині. Уряд був змушений піти на поступки, найважливішими серед яких були ліквідація панщини, опублікування конституції та скликання парламенту (рейхстагу). Подальше наростання революційних подій (особливо в Угорщині) викликало втручання царської Росії, з допомогою якої австрійському урядові вдалося придушити виступи у всіх регіонах імперії.

Упродовж 1850-60-х зусилля уряду були спрямовані на досягнення компромісу з правлячими колами окремих частин імперії, що привело до утворення в 1867 році Австро-Угорщини. Це зумовили і зовнішньополітичні невдачі Австрії: загострення відносин з Російською імперією під час Кримської війни 1853-1856 років, поразки у війнах з Сардинським королівством і Францією у 1859, з Пруссією та Італією у 1866 році.

Перша світова війна. У другій половині XIX -- на початку ХХ століття у зовнішній політиці Австрії домінували намагання укласти союз з Німеччиною, спрямований проти Росії та Франції. Австро-німецький договір було укладено 1879 року, згодом до нього приєдналася також Італія (1882), чим було завершене створення Троїстого Союзу. Цей блок відіграв важливу роль у розв'язанні Першої світової війни, під час якої Австрія в союзі з Німеччиною, Болгарією та Туреччиною воювала проти Антанти. Невдалі воєнні дії, посилення економічної та політичної кризи восени 1918 року призвели до розпаду Австро-Угорщини.

Перша республіка (1918--1938)

Провінції Німецької Австрії та кордон Першої Австрійської Республіки (позначено червоним).

30 жовтня 1918 року у Відні Тимчасові національні збори, до яких увійшли всі депутати від австрійських земель в колишньому парламенті Австро-Угорщини, конституювали Державну раду -- виконавчий орган з представників різних партій. 12 листопада 1918 року Австрія була проголошена республікою. Був сформований уряд християнсько-соціальної партії на чолі із Зейпелем. Створені воєнізовані осередки народного гаймверу. 10 вересня 1920 року була прийнята конституція Австрійської республіки (набула чинності з 1 жовтня), згідно з якою країна стала федеративною «союзною державою» з правами широкої автономії. Глава держави -- президент -- користувався обмеженими повноваженнями. Парламент складався з двох палат:

· Національна рада (обиралася на підставі загального голосування на 4 роки);

· Федеральна рада (складалася з представників земельних ландтагів).

Сен-Жерменський мирний договір, підписаний у 1919 році, фактично поставив Австрію під контроль країн Антанти.

На початку 1920-х років Австрія знаходилася в стані економічної і фінансової кризи, що дедалі більше загострювалася. Намагаючись послабити кризові явища, уряд Австрії в 1922 році пішов на укладення Женевських протоколів з Великою Британією, Францією, Італією й Чехословаччиною про відтермінування виплати репарацій та надання позики на суму 650 млн золотих крон. Одночасно над Австрією було встановлено контроль генерального комісара, призначеного Лігою Націй (1922-1926). Ці заходи сприяли стабілізації політичного та економічного становища держави.

У 1923 році соціал-демократи створили шуцбунд -- воєнізовану організацію робітників. У липні 1927 року у Відні відбувалися жорстокі барикадні бої робітників з поліцією і гаймверівцями, що закінчились поразкою. У період першої світової економічної кризи 1929-1933 років, що мала важкі наслідки для Австрії, у політичному житті держави відбулися суттєві зміни. У 1929 році були внесені поправки до конституції.

У 1932 році до влади прийшов уряд Енгельберта Дольфуса, який відкрито спирався на гаймвер, насаджував фашистські методи правління, заборонив компартію й дотримувався курсу на зближення з фашистською Італією. 1933 року було розпущено парламент, скасовано свободу друку й зборів, обмежено діяльність політичних партій. У 1933-1934 роках Австрія стала ареною запеклих соціальних заворушень. У лютому 1934 року впродовж 5 днів тривала кривава боротьба віденських робітників проти гаймверівців й урядового війська. Перевага урядових сил привела до поразки повстання. Посилилася небезпека «аншлюсу».

Аншлюс та Друга світова війна

Промова Адольфа Гітлера з балкону палацу Гофбург, на площі Гельденплац у Відні, 15 березня1938 року.

Союзницькі зони окупації Австрії у 1945-1955 роках.

Дедалі більший вплив на Австрію чинили сусідні Німеччина та Італія, де встановлювались фашистські режими. Особливо активними були прихильники «аншлюсу» -- входження Австрії до складу Німеччини, які в 1934 році вчинили невдалий путч, під час якого загинув канцлер Е. Дольфус. Гітлер готувався ввести німецькі війська до Австрії, проте Італія виступила проти цього, і Гітлер тимчасово відмовився від свого наміру. У 1936 році уряд католицького діяча канцлера Шушніга уклав з Німеччиною угоду, що перетворювала Австрію на сателіта останньої. В ніч з 11 на 12 березня 1938 року німецькі війська окупували Австрію, і було оголошено про «аншлюс» обох держав.

У Другій світовій війні Австрія брала участь як складова частина Третього Райху. У березні-квітні 1945 року території Австрії була звільнена військами антигітлерівської коаліції й поділена на чотири зони окупації: американську, англійську, радянську і французьку. Столиця держави -- Відень -- також була поділена на 4 сектори. Верховна влада належала Союзній раді з чотирьох військових комісарів, що представляли окупаційні держави. Прийнято «Декларацію про Австрію». Оголошено аншлюс її гітлерівською Німеччиною «неіснуючим і недійсним». Сторони домовилися, що союзники забезпечать «відновлення вільної та незалежної Австрії». Разом з тим зазначено, що вона несе відповідальність за участь у війні на боці Німеччини.

Післявоєнна Австрія. Лісабонська угода

27 квітня 1945 року було утворено тимчасовий уряд, який очолив відомий політичний діяч Карл Реннер (у грудні 1945 року його було обрано президентом (1945-1950) Австрійської республіки). Затверджена конституція. У 1948 році Австрія прийняла план Маршалла. У країні було проведено реформи, спрямовані на перетворення Австрії на незалежну демократичну державу, здійснено демілітаризацію й денацифікацію.

15 травня 1955 року у Відні представники СРСР, США, Великої Британії та Франції уклали Державну угоду про відновлення незалежної й демократичної Австрії. 25 жовтня 1955 року після виведення окупаційних військ парламент Австрії прийняв закон про її постійний нейтралітет. Австрія зобов'язувалась не вступати в жодні військові союзи, не допускати створення військових баз на своїй території. Нейтралітет Австрії визнали більшість країн світу. У грудні 1955року Австрія прийнята до ООН.

Після краху комунізму у Східній Європі та розпаду військового блоку Варшавського договору, Австрія зіткнуласья з проблемою незаконної трудової міграції як безпосередньо до країни, так і транзитної до Західної Європи. У зв'язку з чим у 1990 році ввела обмеження на трудову міграцію, попри власну недостатність робочої сили. На тлі цих змін підсилилися політичні позиції ультраправих партій, і значною подією став прихід до парламенту Австрійської Партії Свободи в 1999 році під проводом Йорга Гайдера. У 1995 році Австрія приєдналася до Європейського Союзу.

1.3 Культура

Австрія -- наймузичніша країна Європи. Габсбурги протегували музиці і тому в XVIII-XIX століттях сюди приїжджали композитори з усієї Європи. Відень був столицею класичної музики. Багато хто з австрійських правителів був непоганим музикантом, досить пригадати лише Леопольда I (композитора), Карла VI (скрипаля) і Йосифа II (віолончеліста). У різні часи у Відні виступали Бетховен, Брамс, Глюк, Малер, Моцарт, Шуберт і Штраус. А зараз, мабуть, жоден театр або концертний зал у світі не порівняється з Віденською філармонією, Віденським хором хлопчиків, Державною опероюі Державним концертним залом.

Кулінарія

Віденський шніцель

Традиційна австрійська їжа дуже ситна, з великою кількістю м'яса і кльоцків. Віденський шніцель -- найвідоміша страва віденської кухні, що поширилося по всьому світу. Це котлета, зазвичай із телятини, обсмажена в сухарях і яйцях. Австрійці їдять такі частини тварин, які не їдять жителі інших країн, наприклад легені, серце, нирки та інші нутрощі.

У Австрії печуть чудові пироги та печиво. Основним австрійським десертом є штрудель -- булка з різними фруктами, родзинками і корицею.

Література зародилася в епоху середніх віків. Виникнення і розвиток її пов'язані з австрійським фольклором і фольклором слов'янських народів, що входили до складу австрійської «клаптевої» держави. Фрау Ава була першим поетом, що писала поезію німецькою. У XIII--XV століттях австрійська література розвивалася головним чинином як творчість народних співців -- шпільманів і придворних рицарських поетів -- мінезингерів. Найвизначніший з них -- Вальтер фон дер Фогельвейде (1170-1230).

В бюргерській літературі того часу поширені короткі оповідання -- шванки, у них сатирично зображувалися дворяни-феодали, лицарі, духівництво. Видатним бюргерським поетом був Г. Тейхнер (XIV століття). Гуманістичні й реалістичні тенденції епохи Відродження в літературі відбилися слабо. Найвидатнішим представником літератури цієї доби був поет, драматург і історик Конрад Цельтес (1459-1508).

У літературі й театрі XVII століття, що перебували під впливом єзуїтів, основною тенденцією було прославляння монархії Габсбургів і католицької церкви.

У XVIII столітті зросла роль віденського народного театру, його реалістичні принципи відбилися і в літературі. Драматург і поет Йозеф Страницький (1676-1726) у своїх творах широко використав фольклорні персонажі і народний гумор. У другій половині XVIII століття в австрійській літературі поширилися ідеї французького і німецького просвітництва. Розвинулася журналістика (Йоганн Пецль, Йоганн Ріттер) і пародійна література, в якій виділявся Алоїз Блумауер, що написав бурлескну «Енеїду».

В літературі XIX століття до революції 1848 року панівним напрямом був романтизм: Франц Ґрільпарцер, Цедліц, Ніколаус Ленау, Фрідріх Гальм, Фердінанд Раймунд. Після революції 1848 року в літературі відбувся поворот до реалізму (Фогль Йожеф, Ансельм Грюн, Бек Карл, Йоганн Нестрой). У романах А. Штіфтера (1805-1868) -- виразні елементи натуралізму. У 70--80-х роках розвинулася література, що відображала соціальні процеси (Людвіг Анценгрубер, Петер Розеггер, Марія фон Ебнер-Ешенбах, Якоб Юліус Давід). З кінця XIX століття в австрійській літературі переважають модернізм, декадентство.

Представники імпресіонізму: Георг Бер, Альтенберг Петер, Артур Шніцлер; символізму: Гуго фон Гофмансталь, Райнер Марія Рільке. До імпресіонізму тяжів і найвидатніший майстер новітньої австрійської літератури Стефан Цвейг (1881-1942), який згодом перейшов до реалізму. Перед першою світовою війною виник експресіонізм -- Густав Майрінк, Франц Верфель (рання творчість). В роки гітлерівської окупації австрійська література пережила глибоку кризу. Частина прогресивних письменників перебувала в еміграції (Фердинанд Брукнер, Фрітц Гохвельдер та інші), деякі загинули (Юра Зойфер та ін). Після Другої світової війни австрійська література вступає в новий період розвитку. Міцніють сили прогресивної літератури, яка використовує досвід антифашистської боротьби і досягнення літератури соціалістичного реалізму. Найкращі представники цієї нової течії: поет, прозаїк, публіцист, комуніст, член Всесвітньої Ради Миру Ернст Фішер (1899); поетеса Ева Прістер(1906); поет, новеліст, критик, перекладач Володимира Маяковського Гуґо Гупперт (1902); романісти: О. Фонтан (1889), А. Мур (1900), Александер Захер-Мазох (1901), Е. Роллет (1889); драматург Франц Чокор (1886); журналіст Б. Фрей, редактор прогресивного часопису «Австрійський щоденник».

Образотворче мистецтво

Перші зразки австрійського образотворчого мистецтва мають ознаки романського стилю (фрески собору в місті Гурк, орнамент, вітражі монастиря Гейліген-крейц, вівтарний живопис та інші). Світські портретні мініатюри появилися в XIV столітті при віденському дворі.

XVII століття було добою розвитку мистецтва бароко.

У XVIII столітті розквітає помпезний офіційний портрет та декоративний живопис: Г. Фюгер (1751-1818), Лампі Старший (1751-1830), пейзажист Бранд (1695-1756), скульптор Л. Матієллі (1685-1748). У Віденській академії мистецтв здобувало освіту чимало українців: Л. Долинський (1750-1830), К. Устиянович (1839-1903), та інші.

У XIX столітті селянську тематику розробляв Ф. Вальдмюллер (1793-1865). Романтик М. Швінд (1804-1871) втілював у своїх творах фольклорні образи. Г. Макарт(1840-1884) прагнув створити пишний салонний стиль.

Віденський «Сецеесіон» з 1898 року об'єднав майстрів стилю модерн та їх епігонів: Густав Клімт (1862-1918), стиль арт-нуво, А. Кубін (1877) та інших. Зароджується експресіонізм, представником якого є О. Кокошка (1886--). В сучасному мистецтві Австрії переважає абстракціонізм, але в галузі графіки є значні реалістичні сили. Найскандальнішої популярності удостоїлися представники стилю живопису віденський акціонізм, гілки абстрактного експресіонізму, що з'явилася наприкінці 1950-х років.

Архітектура

У XII-XIII століттях в архітектурі панував романський стиль, зразком якого є собор в місті Гурк (подібний до базиліки), з визначним фресковим розписом (1251-1279). У XIV-XV століттях поширилась готика, яку характеризують собор Святого Стефана у Відні (1340-1433), стародавня частина якого споруджена в XIII столітті в романському стилі, та «Будинок з золотим дахом» в Інсбруку (1425-1504). Епоха Відродження в Австрії позначилась спорудженням численних житлових будинків у Зальцбургу, відомого замка в Шаллабургу (1530-1601). Наприкінці XVII -- першої половини XVIII століть в Австрії розцвітає бароко. У цьому стилі споруджені: велична будівля церкви Карла Барромея у Відні (1716-1737), палаци Шенбрунн, Траутзон і Шварценберг -- архітектор Й. Б. Фішер фон Ерлах (1656-1723); палаци Бельведер, Даун-Кінських -- архітектор Й. Л. Гільдебрандт (1668-1745). У XIX столітті в Австрії поширилась еклектика, яку згодом заступив модерн, представлений творчістю архітекторів О. Вагнера, А. Лооса, Йозефа Ольбріха. Для сучасної забудови міст Австрії характерна конструктивістська за стилем архітектура. Одним з найвідоміших сучасних архітекторів Австрії є Фріденсрайх Гундертвассер.

Музична народна творчість і музична класика Австрії вбирали в себе пісенні інтонації угорців, хорватів, сербів, чехів, поляків, українців та інших народів. Багаті традиції народно-побутового мистецтва Австрії стали тим ґрунтом, на якому в кінці XVIIIстоліття зародився національний народно-побутовий театр -- вистави з піснями й танцями (зингшпіль), камерна вокальна лірика й симфонія, а в другій половині XVIII століття -- так звана віденська класична школа на чолі з композиторами Й. Гайдном (1732-1809), В.А. Моцартом (1756-1791), X. Глюком (1714-1787) та Людвігом ван Бетховеном (1770-1827). У своїй творчості, ідейно зв'язаній з буржуазно-демократичними течіями епохи Просвітництва і насиченій багатонаціональним фольклором Австрії, вони розвинули жанри класичної симфонії, опери та інші.

З початку XIX століття розквітає музичний романтизм, найвизначнішим представником якого був Ф. Шуберт (1797-1828). Життєрадісний дух австрійського народу виявився в творчості ряду композиторів, особливо Й. Штрауса-сина (1825-1899).

У другій половині XIX століття Відень знову стає центром розвитку музики глибокого змісту. Монументальні симфонії пишуть Йоганнес Брамс (1833-1897), Брукнер Антон (1824-1896). В музиці Брамса відчувається глибокий зв'язок з народним мистецтвом. Творчість Густава Малера (1860-1911), хоч і спирається на народ, пісенність, вже має ознаки ідейно-художньої кризи мистецтва доби імперіалізму, яка повністю виявилася в творчості А. Шенберга, глави «школи» атоналізму і додекафонії, та його учнів Альбана Берга і Антона Веберна. Крім того, цей період знаменується також і активністю творчості церковних композиторів, зокрема з'являться різдвяні меси. Яскравим представником цього жанру вважають Алоїза Бауера, автора знаменитої «Різдвяної пасторальної меси».

Роки нацизму ще більше поглибили цю ідейну кризу. Музична культура сучасної Австрії йде складним і суперечливим шляхом. Прогресивні музиканти, наслідуючи національні традиції, борються за демократичну музику, за масові форми музичного мистецтва, організовують конкурси, фестивалі, пропагують народну музику. Деякі музиканти розвиваються в напрямку експериментальної музики, як Віденський овочевий оркестр. З'явилися формалістичні «школи» («конкретна музика», «пуантелісти» та інші). Серед видатних австрійських виконавців: диригент К. Бем, піаніст Ф. Гульд, співачки М. Єриця, Л. Велич, співак Е. Кунц та інші.

За середньовіччя в Австрії були популярні мандрівні актори-імпровізатори, які на площах показували вистави з народного життя. Головною дійовою особою цих вистав був комедійний персонаж Гансвурст. У XVII-XVIII століттях розвинулись придворний і шкільний театри. На початку XVIII століття у Відні, за ініціативою актора і драматурга Й. Страницького, виникає постійний народний театр. У першій половині XIX століття значний вклад у розвиток театрального мистецтва внесли актори-драматурги Ф. Раймунд та Й. Нестрой.

На початку XX століття в театрах запанувала драматургія декадентів (Шніцлер, Гофмансталь та інші). У 20-х роках певний інтерес становили вистави Йозефштадттеатру (заснований у 1778 році), яким керував М. Рейнгардт. Під час фашистської окупації (1938-1945) більшість театрів було закрито, прогресивні діячі емігрували. Після визволення Австрії театри відродилися. У 1947 році відкрився новий театр «Скаля», в якому йдуть найкращі сучасні п'єси. Відень -- центр театрального життя Австрії (14 драматичних театрів). Серед діячів австрійських театрів -- Р. Аслан, X. і В. Тіміг, К. Паріла, А. Рот та інші.

У 1741 році в Відні відкрився Бургтеатр (з 1776 року називався Національним, до 1918 був придворним театром). Найвищого розвитку Бургтеатр досяг у XIX столітті під керівництвом драматурга та режисера Г. Лаубе (1849-1867), коли тут грали найкращі майстри німецькохї сцени: А. Зонненталь, Й. Левінський, Ш. Вольтер та інші. У 1899-1910 роках Бургтеатр очолював видатний актор Й. Кайнц. У Бургтеатрі ставлять австрійські національні п'єси, російські класичні п'єси (твори Грибоєдова, Островського, Горького, Афіногенова та інш.).

Кіно Австрії спеціалізується головним чином на музичних фільмах. Віллі Форст поставив у 1933 році «Незавершену симфонію», присвячену Шуберту, в 1935 -- «Мазурку», 1937 -- «Серенаду», 1939 -- «Любого друга», 1940 -- «Оперету». Відома австрійська акторка Хеді Ламарр англ. Hedy Lamarr здобула слави в Голівуді, кінострічки «Алжир» (Габі, 1938), «Леді в тропіках» (Манон де Верне, 1939), «Тортілія-Флет» (Долорес Рамірес, 1942), «Небезпечний експеримент» (Аліда Бедо, 1944).

Фашистська окупація згубно позначилась на національній кінематографії, що відродилася лише в 1946 році (фільм «Далекий шлях»). Широко відомі: «Дитя Дунаю», «Весна на льоду», «Втрачені мелодії», «Золота симфонія», «Дай руку, життя моє!» та інші. Прогресивні діячі кіно Австрії починають все частіше звертатися до тем сучасності і вести боротьбу за незалежність вітчизняної кінематографії від німецьких кінопрокатних фірм.

Розділ 2

2.1 Гірськолижний туризм

Австрія уже давно стала найкращим світовим центром гірськолижного спорту. На схилах Східних Альп розташувалися понад вісімсот різноманітних австрійських зимових курортів, які щороку приймають тисячі туристів з усього світу.

Тому tochka.net вирішила підготувати читачів-туристів до майбутнього зимового туру і написати цикл статей про найкращі зимові курорти Австрії. І перші в нашому списку - Ішгль, Цель-ам-Зее і Майрхофен, які зібрали найбільшу кількість позитивних відгуків на сайтах TripAdvisor і Форум Вінского.

Зимові курорти Австрії - курорт Ішгль

Ішгль (нім Ischgl) - невеличке австрійське селище, яке має розвинуту інфраструктуру гірськолижного курорту. На сьогодні Ішгль - найпопулярніший зимовий курорт Австрії і справжній рай як для лижників, так і для сноубордистів.

Зимовий курорт Ішгль - це 240 кілометрів підготовлених трас і 44 підйомника. Лишень уявіть, що гірськолижні траси найвисокогірнішого курорту України Драгобрата розташовані на висоті 1700-1800 метрів, траси популярного Буковеля - на висоті 1300-1400 метрів, а верхні станції Ішгля - 2400 метрів над рівнем моря.

Сезони катання:

1. Низький сезон розпочинається приблизно 25.11, а закінчується 22.12 і називається Ski Start.

2. Високий сезон катання стартує 22.12, закінчується 29.01. Називається високий сезон Ski Magic.

3. Ще один низький сезон триває з 29.01 до 6.04.

У випадку з австрійськими зимовими курортами навіть немає сенсу розписувати кількість і «колір» усіх трас. Їх настільки багато, що можна просто заплутатись. Якщо ж ви все таки волієте знати максимально все про гірськолижні траси Ішгля, то можете поглянути на них на карті:

Рис. 1 Курорт Ішгль

Вартість катання:

Підйомники на трасах зимового курорту працюють з 8:30 і до 17:00. Вартість 1 дня катання - 43 євро для дорослих і 27 євро для дітей. З усіма цінами зимового курорту можна ознайомитися на офіційному сайті.

Окрім катання ти зможеш найти собі багато інших розваг. На території курорту розташовані спортивно-оздоровчий центр з аквапарком, сауною, турецькою лазнею, боулінгом і більярдом, численні ресторани, бари, дискотеки і клуби.

А якщо душа зажадає більшого екстриму, тоді можна зайнятись дельтапланеризмом, керлінгом, прокататися на санях, вирушити на екскурсію на квадроциклах.

Цікава інформація для шопоголіків - Ішгль входить до швейцарської зони безмитної торгівлі.

Де розташований і як дістатись:

Зимовий курорт Ішгль розташований на кордоні Австрії та Швейцарії, в долині Пацнаун. Найближчий від долини аеропорт - за 100 кілометрів в місті Інсбрук. З 2011 року «Австрійські авіалінії» раз в тиждень здійснюють рейс «Київ (Бориспіль) - Інсбрук».

З аеропорту Інсбрука щогодини вирушає маршрутний автобус до зимового курорту Ішгль. Вартість квитка - 15 євро.

Зимові курорти Австрії - Цель-ам-Зее

Гірськолижний курорт Цель-ам-Зее (нім Zell am See) розташований на березі мальовничого Цельського озера, на відстані 90 кілометрів від Зальцбурга.

В першу чергу Цель-ам-Зее популярний у лижників та сноубордистів початкового та середнього рівня. Адже зимовий курорт розташований на висоті 726 метрів над рівнем моря. Протяжність трас Цель-ам-Зее - 77 кілометрів, кількість підйомників - 26.

Рис. 2 Цель-ам-Зеє

Сезони катання:

1. Низький сезон - 30.11.2013 - 21.12.2013

2. Високий сезон - 21.12.2013 - 27.04.2014

Вартість катання:

Підйомники на трасах Цель-ам-Зее працюють з 8:00 і до 16:00.

· Катання в горах: 10 правил безпеки

Вартість 1 дня катання у низький сезон - 41 євро для дорослих, 20 євро для дітей, молодь (12-16 років) - 30 євро.

Вартість 1 дня катання у високий сезон - 46 євро для дорослих, 23 євро для дітей, молодь (12-16 років) - 34 євро.

Ще Цель-ам-Зее надзвичайно популярний у туристів тим, що на території курорту розташовані 10 лижних шкіл. Тому якщо ви лише плануєте навчитися ганяти на лижах, можете сміливо їхати вчитися в одну з них.

P.S. як запевняють власники шкіл - їхні інструктори найкращі у світі, переможці різноманітних світових змагань.

Зимові курорти Австрії. Цель-ам-Зеє © zellamsee-kaprun.com

Де розташований і як дістатись:

Як ми вже писали, зимовий курорт Цель-ам-Зее розташований у 90 кілометрах від Зальцбурга. А від міжнародного аеропорту міста Зальцбург, який розташований на відстані 80 кілометрів від гірськолижного курорту, кожні 1,5 години відходить автобус до Цель-ам-Зее. Вартість проїзду - 11 євро.

Зимові курорти Австрії - Майрхофен

Майрхофен (Mayrhofen) також є одним із найпопулярніших австрійських зимових курортів. І що головне, популярність Майрхофена виросла не на порожньому місці, адже курорт розташований у центрі головного гірськолижного регіону країни - долини Циллерталь.

Майрхофен полюбляють як новачки, так і аси гірськолижної справи. Загальна довжина трас для катання становить 160 кілометрів, найекстремальніші з них розташовані на висоті 2500 метрів над рівнем моря. Загальна кількість підйомників - 42.

· На відпочинок з дітьми: 3 найкращі гірськолижні курорти

До речі, Майрхофен вважають найгаласливішим зимовим курортом Австрії. Мається на увазі, що в цьому місці зосереджена найбільша кількість пабів, нічних дискотек та різних закладів розваг порівняно з іншими австрійськими гірськолижними курортами.

А ще на території Майрхофена є справжня шопінг-вулиця з магазинами таких популярних марок одягу: H&M, New Look, Topshop, Victoria's Secret та багатьох інших.

Вартість катання:

Всі підйомники працюють з 8:00 і до 17:00.

Вартість катання: 1 день - 47 євро для дорослих, 21 євро для дітей, молодь (12-16 років) - 37 євро.

Де розташований і як дістатись:

Курорт розташований на сході від Інсбрука. Дістатись до Майрхофена можна літаком. Найближчі: аеропорт Інсбрука - у 60 кілометрах, аеропорт Зальцбурга (Maxglan) - в 170 кілометрах, аеропорт Мюнхена (Franz-Josef-Strauss) - в 190 кілометрах. У кожного з цих аеропортів є маршрутне сполучення з курортом.

Рис. 3 Інсбрука

2.2 Рекреаційний потенціал

"Гірський край у швидкого Дунаю" - така перша строфа національного гімну Австрійської республіки, яка, напевно, найточніше передає саму характерну риску цієї країни.

У насправді, досить подивитися фізичну карту Австрії, аби побачити головне - гори і Дунай. Чотири п'ятих площі країни (83849 км2) вирізняються в коричневий колір, і лише одне п'ята - до зеленої. По сгущающейся коричневої забарвленні видно, що високі гори Австрії перебувають у країни, ближче до кордонів зі Швейцарією. На сході коричнюватий колір стає білястим - гори поступово знижуються і майже Дунаю переходить до рівнину - Угорську низовину, через яку і тече Дунай, створюючи на карті країни разом із головними притоками крислату блакитну гілку.

Автори книжок з Австрії завжди утруднялася підібрати порівняння для описи конфігурації країни. Географи знаходили, що Австрія має "форму клину, витягнутого в широтному напрямі", письменники порівнювали її обриси із людським серцем. Але точніше й образніше, мабуть, визначили обриси своєї країни селяни: вони вимовляють, що Австрія своїми обрисами нагадує виноградну гроно. Причому Придунайска низовину як зелений лист лози поверх цієї грону.

Перші поселення людей побачили на території сучасної Австрії у доісторичні часи. Розташована у центрі Європи, Австрія в усі часи опинялася по дорозі мігрували племен. З звичайній прикордонної провінції у період Риму та марки при Бабенбергах і Габсбургах вона почала сильним багатонаціональною державою, розпад якого стався тільки після Першої Світовий війни, коли Австро-Угорщина з колишньої імперії перетворилася на Австрійську республіку. Аншлюс і Другу Світову війну австрійці досі переживають як важку травму. У 1996 р. країна відсвяткувала "1000-летие від народження Австрії" виходячи з лише документа, у якому вжито термін "Ostarrichi". Австрія дала світу багато і дуже відомих осіб, серед яких (крім Адольфа Гітлера, Арнольда Шварцнеггера та Томаса Мустера) фізик Вольфганг Паулі, медик Конрад Лоренц, письменник Стефан Цвейг, художник Егон Шиле, архітектор Отто Вагнер, філософ Зігмунд Фройд й ціла плеяда геніальних музикантів і композиторів: Йоганнес Брамс, Франц Йозеф Гайдн, Вольфганг Амадей Моцарт, Франц Шуберт і Йоганн Штраус. Архітектура подані майже всі напрямки: романське (яскравий - місто Зальцбург), готичне (наприклад, Собор Св. Стефана у Відні), ренесанс (наприклад, Ландхаус), бароко (Шенборн), бидермейер, неокласицизм і модерн.

Австрія займає місце країн Європи за прибутком, одержуваної щороку від туризму (6,3 % ВНП). Всупереч узвичаєної думки, Австрія перестав бути країною виключно зимового спорту. У Австрії дуже багато об'єктів непросто національного, а й світової спадщини. Т.к. у моїй групі крім мене про Австрії пише одна людина, ми з нею поділили країну в 2 частини: західну (Зальцбург, Форарльберг, Тіроль та Східний Тіроль) і східну, власне мою, що включає Верхню і Нижню Австрію, Каринтію, Бургенланд і Штирию. І, звісно, є ж ще Відень - одне з найкрасивіших міст як Європи, а й усього світу. Відень (у період Риму - Виндобона) має форму кола, пересеченного рікою Дунай (ще з римських часів місто розширюється концентричними колами). Його центральна частина - "внутрішній місто" (Innere Stadt); Ринг є ланцюжком бульварів, їхнім виокремленням кільце. На цьому кільці і як розташовані найвродливіші визначні пам'ятки міста, пам'ятники, відвідання яких можна витратити годинник, а можливо, й місяці. За Рингом слід Гюртель - ще одне кільце.

Про красу і своєрідності Відня розказано за десятки книжок, вона оспівана у народних піснях та в "віденських вальсах", їй присвячені оперети... Але ще вдалося дати повний портрет цієї європейської столиці. Відень дуже багатолика.

Майже у центрі "внутрішнього міста" стоїть знаменитий Собор Св. Стефана (Stephansdom). Величезний древній храм досі залишається однією з високих будинків міста. Цей собор така сама святиня для австрійських католиків, як італійських Собор Св. Петра. Це символ Відня. Собор, що у торік відсвяткував своє 850-летие (він ровесник Москви), належить до чудес старої європейської архітектури. Загальна довжина Собору становить 107,2 м, висота церковного нефа - 38,9 м. Будівництво Собору тривало кілька століть, кожен із яких залишив свої сліди у його архітектурі.

Він перебудовувався тричі (перша церква була збудована в 1147 р., але від нього майже не збереглося, в 1263 р. сталося освячення другий, романської церкви): сучасна готична церква будувалася 150 років. На стінах Собору дуже багато різних скульптурних творів (леви, дракони, василіск, "людина, витягає занозу" та інших.). Інтер'єр Собору дає чітке уявлення про різних стильових напрямах - покоління художників трудилися її прикрасою. Центральний вівтар зображує страту Святого Стефана, праворуч від входу перебуває готичний вівтар із зображенням Петчской мадонни. Справжнім шедевром Собору є кафедра, висічена в 1514-1515 рр., бильця драбини прикрашають зображення жаб і ящірок. У верхню частину - чотири батька католицькій Церкві; шедевром є і гробниця Фрідріха III червоної мармуру, яку прикрашають 240 (!) постатей. Північна вежа Штефансдома - обитель "Пуммерин" - найбільшого дзвона Австрії (його вага - 21383 кг, діаметр - 314 див), який телефонує лише 31 грудня.

На площі Ам-Хоф перебуває римський табір древньої Виндобоны (тут відкриті древні розкопки). У XVII в. на вшанування Богородиці тут спорудили колону Мариензойле (Mariensaeule). Колона представляє з себе цікаве видовище: Мадонна спирається на невідь що симпатичних тварин, які символізують чотири Божі кари. Хоча й нехтує ногами малопривабливих звірят, вираз її обличчя свідчить, що вона все-таки побоюється.

Ще один дуже відома визначна пам'ятка Відня - імператорський палац Хофбург (Hofburg). Це величезна біле будинок із башточками по обидва боки. У центрі - орел, котрий символізує династію Габсбургів. Палац вражає передусім розмірами свого внутрішнього двору. Хофбург - це цілий архітектурний ансамбль, побудований з XIII в. Тут перебувають Бургкапелла (готичне спорудження спочатку, але завершене за доби бароко), Михаэлеркирхе (Michaelerkirche) (суворий за стилем ансамбль; величчю своїм зобов'язаний поєднання білих хусток і золотих тонів; чудовий великий орган, срібні труби якого забезпечують плавний перехід від білого кольору до золота, яке переважає в інтер'єрі церкви) і Лоосхаус (Looshaus), прозваний "домом без брів" і чий вид свого часу дуже дратував імператора Франца-Йосифа. Півколо Михаэлерплатц прикрашений по обидва боки двома імпозантними фонтанами: один символізує панування Австрії на море, а інший - панування подвиги Геракла. У палаці зберігається корона Священною Римською імперії (962 р.), багато прикрашена коштовним камінням (смарагди, сапфіри, діаманти і рубіни). Зараз в палаці Хофбург розташовуються Національна бібліотека, колекція зброї та боєприпасів музичних інструментів, і навіть імператорська скарбниця палацу.

У XVII в. побудували Бельведер - архітектурний ансамбль, що з двох замків, прототипом яких було Версаль. Цей замок вважається однією з найгарніших зразків бароко у світі. Верхній Бельведер - будинок піскового кольору, черепична дах дивовижно темно-зеленого кольору. Вхід до палацу представляє з себе гармонійне поєднання заліза і скла. По обидві сторони дверей - два сфінкса, а боці скульптурна композиція з оголених чоловіків, утримують двох коней, що алегорією приборканої пристрасті. На даху десятки статуй, що стоять попарно. У Бельведері перебувають три музею з мистецтву Австрії, але усього світу, в Верхньому Бельведері зберігається один із найбільш знаменитих картин у світі - "Поцілунок" Густава Климта.

Ринг означає "кільце", але насправді цей бульвар має форму підкови, виходить на Дунай. У забудові бульвару брало участь багато архітекторів, старалися перевершити одне одного у оригінальності. У результаті виникло конгломерат різних стилів, колись розкритикований як "стильова мішанка". На Рингу багато цікавих будинків. У тому числі неоготиний Ратхаус (Rathaus) - Ратуша: її центральна вежа увінчана "залізним ратушним чоловічком", який став однією з символів Відня. Перед ратушею - парк, прикрашений фонтанами і скульптурами видатних австрійців. Перед парламентом - статуя Афины-Паллады. Найзнаменитіший театр Відня - Бургтеатр - також розташований на Рингу: пишний інтер'єр театру прикрашений фресками. Ринг славиться і власними парками, найпопулярніший у тому числі - Штадтпарк (Stadtpark), а найстаріший парк - Бурггартен (Burggarten) - є наче продовженням Хофбурга, його головне прикрасу - пам'ятник Моцарту. Прелестен і Фолькгартен (Volksgarten), у якого храм Тезея, копія грецького храму.

Слід згадати про палаці Шенбрунн (Schoenbrunn), використовуваний як літня імператорська резиденція. Завдяки своєму історичним значенням, красі околиць і є чудовою архітектурі, належить до головних визначних пам'яток Відня. Замок містить 1441 кімнату, внутрішнє оздоблення витримана у стилі рококо (переважно білі поверхні з орнаментами з 14-каратного листового золота), частиною отого інтер'єру є також богемські кришталеві люстри і кахельні грубки. Подібно Петергофу і Версалю, цей ансамбль об'єднує архітектуру і природу, величний замок й красивий парк.

Опис об'єктів культурної спадщини у Відні можна закінчити, мабуть, Церквою Св. Карла (Karlskirche) - гордістю віденської архітектури. Це шедевр бароко. Овальный купол, висота якої перевищує 70 м, з'єднує усі частини будівлі. Дві дзвіниці, які стоять з обох боків від паперті, зроблено на зразок Троянскої колони, але у стилі австрійського бароко. Над вівтарем височіють засклені церковні хори, які дивовижно нагадують театральний інтер'єр, і навіть головний вівтар має схожість із театральної сценою. Цю церкву - чудового зразка раннього бароко. Як ковдра з клаптиків складається з різних шматків, і Карлскирхе з'єднує у собі колони Траяна, грецький фронтон і азіатські даху.

У Відні багато й менш знаменитих визначних пам'яток, дуже багато музеїв - усе це притягує туристів у всьому світі сюди.

Відень - звісно, найкращий місто Австрії, але у Австрії є багато та інших визначних пам'яток.

Каринтія - найпівденіша провінція Австрії, у ній налічується виключно дуже багато ставків і ставків (близько 1300) і великі лісу. Вода і клімат Каринтії, схожий на середземноморський, створили їй репутацію австрійської Рив'єри. Каринтія відрізняється красою пейзажів: гори, оточуючі Каринтію, надають їй схожість із гігантським природним амфітеатром.

Клагенфурт - столиця Каринтії; на плані місто виглядає, як квадрат, пересічений перпендикулярами вулиць. Це і оживлений центр історичний центр, багатий гарними будинками. Клагенфурту дісталося багате архітектурне спадщина, місто надихнув на творчість багатьох відомих архітекторів. На Нової площі міста стоїть знаменитий фонтан Линдвурма, споруджений в 1584 р. як прикрасу великого резервуару води. Фонтан зображує вогнедишного крилатого дракона та її переможця - Геркулеса. Цей фонтан часто зображують на сувенірах вважається символом Клагенфурта і Каринтії.

Неподалік міста Санкт-Файт перебуває Церква Мария-Зааль - основний об'єкт паломництва в Каринтію. Збудована в XV в., служила також фортецею під час вторгнення мадяр і турків. Тому вона оточена стіною і має дві парні вежі, складені з вулканічного каменю. Багата внутрішнє оздоблення, гарні органи; особливо знаменита статуя Мадонни (1425 р.), заради якої сюди стікаються прочани.

Штирія - цю провінцію називають "зеленої", вона багата лісами. Столиця провінції - місто Грац - це найбільш південний, самий східний, самий романський з міст Австрії, і навіть найнезвичайніший. У Граці зберігся найбільший у Європі архітектурний ансамбль середньовіччя. На жаль, багато будинку змінилися за доби Відродження. Лише невеликі фрагменти збереглися від міцності Шлосберг (Schlossberg. Вона стала зруйнована в 1809 р. Але туди збереглися дзвіниця (Glockenturm) (1588 р., тут висить найбільший у Штирии дзвін, збереглася ще й середньовічна камера катувань) і Годинна (Uhrturm) вежі, остання піднімається трохи вищі міських дахів і його зображення бере участь у всіх листівках, присвячених Грацу.

Уздовж кордону з Угорщиною існує так звана Дорога замків (Schloss Kornberg). Тут міститься цілий низка замків, він належав який вісім століть феодалів Штирии і Бургенланда. У Санкт-Катрайне відкривається чудовий пейзаж в розквіті 1000 м: зелені луки, безліч квітів влітку, і вродлива біла церква. У містечку Пеллау зберігся дуже гарне архітектурний ансамбль, куди входить замок XII в., і потім був перебудований стилю бароко. У колишній їдальні - чудові фрески стилю бароко. Поруч перебуває аббатская церква розпочала XVIII в. з дуже багатою інтер'єром.

Бургенланд - "край фортець". Фортеці-бурги і тепер ще й височать на скелястих пагорбах, як похмурі поволі старіючі варти. Найбільша фортеця Форхтенштайн, на крутому пагорбі посеред великої долини, - це надзвичайно гарна будівля із елементами неокласицизму та музичне бароко, що робить її схожим на чудове тістечко стилю бароко.

Архітектурні пам'ятники столиці цієї землі міста Айзенштадта у центрі відносяться до другої половині XVII в. - тут переважають вдома городян з бароковими фасадами і склепіннями періоду готики. Хоча там можна побачити і свідоцтва більш й далекого минулого: наприклад, сторожова вежа і кілька фрагментів середньовічної фортечної стіни. У 15 кілометрів від Айзенштадта березі озера розташований Руст - чарівний скромне маленьке містечко з численними старовинними будинками стилю бароко, ренесанс, гарними порталами. Неодноразово Руст зізнавався красивішим містом Бургенланда, його нагороджено премією в Рік європейського культурної спадщини (1975 р.). Дуже прикрашають містечко ратуша і особливо Церква Фишеркирхе (Fischerkirche), у якій дуже багатий інтер'єр, тут збереглися середньовічні фресок й залишки готичних вітражів.

Нижня Австрія - найбільша провінція Австрії площею. Місто Баден відомий у останнім часом місцем зустрічей на рівні, хоча неподалік нього знаменитий Віденський ліс. З іншого боку місто у період зацікавленості мінеральних джерел було дуже відомим курортом: лікувальні властивості сірчаних ванн Бадена були добре відомі всій Європі. Історичною спадок міста приваблює сюди іноземних туристів: саме тут Моцарт написав "Чарівну флейту", а Бетховен знамениту 9-ту симфонію. З іншого боку справжнє задоволення туристам представляє долина Вахау: безліч сіл і малих міст і натомість чудових пейзажів, освічених виноградниками, таять багатства архітектури, успадковані від минулого. Ця придунайська долина зобов'язана своїм процвітанням виноробству.

Земля Верхня Австрія чудове. Аббатства стилю бароко (Санкт-Флориан і Вильхеринг) і незрівнянна долина у верхній перебігу Дунаю, кришталево чисті озера серед стосів Зальцкаммергут, взимку покритих снігом, зелені луки й непрохідні лісу. Цей район тим, хто любить піші прогулянки і занадто вродливі природні пейзажі. З іншого боку тут безліч лижних курортів.

У місті Лінці (адміністративному центрі цієї землі) найбільш відомий замок, що був було навіть імператорської резиденцією. Нині у замку перебуває музей, у якому виставлені колекції старожитностей, живопис, зброю, ремісничі вироби і церковне начиння. Варто згадати й Церква Св. Мартіна - найдавнішу діючу церква Австрії (799 р.), у ній збереглася розпис початку XV в. Санто де Лукки, де зображений образ рятівника. У 15 кілометрів від Лінца у містечку Санкт-Флориан розміщено найвідоміше абатство Австрії - Аббатство Каноников-Августинцев. У церкві абатства встановлено чудовий орган: 4 клавіатури, 103 регістру і 7343 труби, а інтер'єр церкви багато оформлено у стилі бароко. У монастирської бібліотеці зберігається дуже багато раритетів. Недалеко звідси розташовується Аббатство Вильхеринг - найкрасивіше абатство Австрії у стилі рококо робитиме із досить багатим інтер'єром, злегка перенасиченим прикрасами. Над містом Кремзмюнстер височіє Бенедиктинское Аббатство (ІХ ст.), яке зберегло свій сільський образ. Архітектура абатства присутні елементи бароко (гарні скульптури). Музей в абатстві є головним визначною пам'яткою завдяки що зберігається тут знаменитої чаші Тассило - рідкісне твір мистецтва: чаша зроблена з міді покрита золотому й сріблом.