Технологія діяльності туристичних агентів та специфіка просування туристичного продукту

Найбільшого значення для реалізації цілей туроперейтинга має ефективне проведення рекламних компаній, які враховують функціональні можливості реклами: інформативні, спонукальні, нагадуючі.

Під стимулюванням збуту (продажу) в туризмі розуміють короткострокові заоохочувальні заходи, які сприяють збуту і здійснюються в трьох основних напрямках [12, 111-114].

Одним з найбільш поширених інструментів стимулювання попиту є запровадження знижок з оголошених цін:

- знижки в разі бронювання турів у встановлені строки;

- сезонний розпродаж;

- знижки окремим категоріям споживачів (діти, сімейні пари, молодята тощо);

- бонусні знижки, які надаються постійним клієнтам;

- групові знижки.

Іноді, окремо або на додаток до інших механізмів програм стимулювання, використовуються подарунки. Це можуть бути різні канцтовари, фірмові майки, друкована продукція тощо (наприклад, подарунок від турфірми в день народження під час подорожі).

Серед заходів стимулювання попиту окреме місце займає механізм залікових талонів та купонів. При цьому талони видаються на придбання інших товарів (меблів, спортивного спорядження, автомашин тощо) як специфічна винагорода при купівлі туру, а купони визначають право володаря на знижку при купівлі туру. Багато фірм співпрацюють з банками, надаючи купони їх клієнтам, оскільки вважають останніх своїми потен ці йними покупцями. Серед інших заходів стимулювання попиту можуть бути купони в газетах і журналах, поштова або кур'єрська доставка рекламних матеріалів, проведення конкурсів, лотерей, вікторин.

Стимулювання попиту може здійснюватися як надання додаткового до основної подорожі обслуговування протягом декількох днів (наприклад, тур 21 день плюс 3 дні безкоштовно) або додаткових послуг (безкоштовний пляж, басейн тощо).

Персональний продаж являє собою усні презентації товарів. Це один із дорогих методів просування, який потребує витрат майже в три рази більше, ніж на рекламу [13, 145].

Зв'язки з громадськістю мають на меті формування сприятливого іміджу туристичної компанії шляхом налагодження добрих стосунків з різними державними і громадськими структурами.

Отже, схема або канал доставки ( розподілу, дистрибуції) турпродукту - цс шлях, яким він рухається від виробника до споживача. Канали розподілу можна охарактеризувати кількістю рівнів. Рівень каналу - будь-який посередник при доставці товару до споживача. Кількість незалежних рівнів визначає довжину каналу доставки.

Прямий канал є найпростішим і складається з виробника, який формує і продає тур споживачеві. При просуванні туру до кінцевого споживача, як правило, не бажано використовувати схему, де незалежні посередники (виробники, продавці) не пов'язані єдиним ланцюгом, а працюють кожен сам по собі. Ця обставина безпосередньо визначається специфікою турпродукту, зокрема, його непридатністю для зберігання.

Висновки

Турагент - це юридична або фізична особа (підприємець), яка здійснює на основі ліцензії діяльність по просуванню і реалізації сформованого туроператором туру (туристичного продукту).

Турагент у разі необхідності до придбаного туру додає вартість проїзду туристів від місця формування групи до першого на маршруті пункту розміщення і від останнього на маршруті пункту розміщення до місця формування групи.

Основне завдання турагента:

- повне і широке висвітлення можливостей відпочинку і подорожей по всіх наявних турах, курортах, туристичних центрах;

- просування інформації про власні можливості за допомогою реклами;

- організація продажу туристичного продукту з урахуванням специфіки і особливостей туристичного ринку.

З погляду спеціалізації, турагентства можуть бути багатопрофільними, тобто здійснювати комплексне обслуговування різних за запитами клієнтів, і спеціалізованими, які спеціалізуються на певних видах обслуговування.

Туристичне підприємство може бути одночасно і туроператором, і турагентом. Наприклад, бюро розробляє маршрути як туроператор і частково самостійно продає їх безпосередньо споживачу, а більшу частину продає турагенту, одночасно як турагент купує тури в іншого бюро (туроператора) і продає їх своїм туристам.

Турагенти можуть мати різні форми власності. Вони можуть бути приватними, державними, акціонерними товариствами, але їх підприємницька діяльність і ринкові функції від цього не змінюються.

Різниця між туроператором і турагентом не тільки у формуванні туристичного продукту та його реалізації, а й у системі доходів. Дуже часто туроператор купує окремі послуги, з яких потім формує комплексний туристичний продукт зі своїм механізмом ціноутворення. Водночас турагент діє як роздрібний продавець і його прибуток формується з комісійних від продажу чужого туристичного продукту; турагент реалізує туристичний продукт за реальними цінами туроператора або виробника послуг.

Різниця між туроператором і турагентом також у належності туристичного продукту. Туроператор завжди має запас туристичного продукту для продажу, а турагент замовляє певний продукт або послугу тільки тоді, коли клієнт проявляє зацікавленість у придбанні.

В цілому, як і будь-яка сфера діяльності, операторська та агентська діяльність у туризмі вимагає високої кваліфікації і професіоналізму, глибоких знань технології, маркетингу і ринку.

Маркетингова продуктова стратегія туристичного підприємства відіграє дуже важливу роль в діяльності туристичної фірми, дозволяючи контролювати процеси розробки туристичних продуктів та їх впровадження на ринок.

Доставка (доведення) продукту до споживача - це діяльність фірми з реалізації можливостей зробити його більш доступним для покупця. Головним елементом при цьому є вибір оптимальних схем доставки

Для забезпечення ефективної реалізації туристичних послуг підприємство індустрії туризму має здійснювати комплекс заходів, що знаходять своє вираження у формуванні маркетингової збутової стратегії.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про туризм” // ВВР. - 1995. - № 31.

2. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: Ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навчальний пособник / Л.Г. Агафоновна, О.Є. Агафонова О.Є. - К.: Знання України, 2002. - 358 с.

3. Бейдик О.О. Туристично-рекреаційна інформація як складова геоінформаційних систем / Проблеми міжнародного туризму / О.О.Бейдик, О. Ю.Дмитрук, С. В. Дмитрук. - К., 1998.- С. 74-82.

4. Бойко М. Г. Формування стратегії розвитку підприємств готельного господарства: Автореф. дис. ... канд. екон. Наук / М. Г. Бойко. - К., 2003- 20 с.

5. Гаврилюк С. П. Туристичне підприємство як суб'єкт конкуренції на ринку туристичних товарів і послуг в Україні // Проблеми інформатизації рекреаційної та туристичної діяльності в Україні: Перспективи культурного та економічного розвитку / Праці Міжнародного Коніресу / С. П.Гаврилюк. - Трускавець, 2000. - С. 145-149.

6. Гергуль А. І. Нові явища у готельному бізнесі світу в кінці XX ст. та їх вплив на готельне господарство Європи / Туристично-краєзнавчі дослідження. Збірник / А. І. Гергуль. - К., 1999.- Вип. 2. - С. 154-165.

7. Гергуль А. І. Питання розвитку індустрії гостинності. Малі готелі / Туристично-краєзнавчі дослідження. Збірник / А. І. Гергуль. - К., 2002- Вип. 4.- С. 278-285.

8. Чудновский А. Д. Гостиничный и туристический бизнес / Чудновский А. Д. - М., 2000.

9. Гресєва І. М. Проблеми якості послуг гостинності / Туристично-краєзнавчі дослідження. Збірник / І. М. Гресєва. - К., 2000. - Вип. 3.- С. 93-104.

10. Гресєва І. М. Сучасна індустріалізація туризму та її роль у світовій економіці регіонів / Туристично-краєзнавчі дослідження. Збірник / І. М. Гресєва.- К., 1999.-Вип. 2.-С.137-154.

11. Ґудзь П. В. Економічні проблеми розвитку курортно-рекреаційних територій. - Донецьк: НАН України, ТзОВ «Юго-Восток», Лтд / П. В. Ґудзь. - 2001.- 270 с.

12. Гуляев В. Г. Организация туристской деятельности / В. Г. Гуляев. - М.: Колидж, 1996.

13. Ґуменюк Ю. П. Організаційио-економічні механізми стимулювання розвитку рекреаційно-туристичного комплексу (на прикладі Тернопільської області): Автореф. дис.... канд. екон. наук / Ю. П. Ґуменюк. - Л., 2005.-22 с.

14. Димеденко І. В. Управління розвитком підприємств туристичного бізнесу: Автореф. дис. ... канд. екон. наук / І. В. Димеденко. - Донецьк, 2007.- 20 с.

15. Дурович А. П. Маркетинг в туризме / А. П.Дурович, А. С. Копанёв. - Минск: Экономпресс, 1998.-400 с.

16. Ефремова М. В. Основы технологии туристского бизнеса: Учебн. пособие.-М., 1999.

17. Калиновська Л. Є. Управління якістю діяльності торговельного підприємства: Автореф. дис. ... канд. екон. Наук / Л. Є. Калиновська. - К., 2005.- 19 с.

18. Квартальнов В. А. Туризм: теория и практика,- М.: Финансы и статистика / В. А. Квартальнов. - 1998.-С. 51.

19. Котлер Ф. Маркетинг. Гостеприимство. Туризм / Ф.Котлер, Боуэн Дж., Мейкенз. - М.: ЮНИТИ, 1998.

20. Крачшо М. П. Функції та завдання туристичного маркетингу / Туристично-краєзнавчі дослідження. Збірник.- К., 1999.- Вип. 2 / М. П. Крачшо, О. Д.Король. - С.178-194.

Размещено на Allbest.ru