Дитячий туризм на сьогоднішній день - один із самих стійких сегментів туристського ринку Україні. Така тенденція пояснюється тим, що в Україні, як у жодній іншій країні світу, саме дитячий туризм носить соціальний статус, що означає повне або часткове фінансування даного виду діяльності за рахунок бюджетних коштів держави.

Самою великою структурою, що фінансує соціальний дитячий туризм, є Фонд соціального страхування України, у бюджет якого рік у рік вноситься стаття витрат на оздоровлення й санаторно-курортне лікування дітей.

Фінансування Фонду соціального страхування України має одну головну відмінну рису: виділювані грошові асигнування завжди залишаються в межах України, тобто оплачуються путівки тільки у власні здравниці й табори. А це говорить про те, що найбільшим попитом користується внутрішній туризм і, в основному, морські курорти Криму.

На ринку дитячого туризму Фонд соціального страхування виступає головним чином фінансистом, виділяючи асигнування на придбання путівок [95]. Фонд має право самостійно здобувати путівки, а потім розподіляти їх серед своїх страхувальників. Однак останнім часом спостерігається тенденція нецентралізованої закупівлі Фондом путівок, а саме виділення засобів і прийняття до заліку путівок, здобування самостійно страхувальниками. Дана тенденція говорить про те, що основними покупцями на ринку соціального дитячого туризму на сьогоднішній день і в прогнозі на майбутнє виступають підприємства й приватні особи, а за рахунок щорічного фінансування попит на путівки в дитячі оздоровчі й санаторно-курортні табори стабільний і високий.

Ринок дитячого туризму характеризується такими напрямками, як відпочинок, оздоровлення й лікування, екскурсійні тури для шкільних груп по Україні (Київ, Львів, Івано-Франківськ і т.д.) і за рубежем (Чехія, Угорщина, Словенія, Італія й інші країни Європи), а також відпочинок і навчання за кордоном (Туреччина, Італія, Греція, Кіпр, Великобританія). Користувачами закордонного туризму, як правило, є приватні особи, що здобувають тури для своїх дітей, і підприємства, що мають можливість оплачувати тури для дітей своїх співробітників за рахунок власного прибутку.

Попит на дитячий туризм, так само як і пропозиція, носить яскраво виражений сезонний характер і залежить, як правило, від шкільних канікул: один тиждень - восени й навесні, два тижні - узимку й три місяці - улітку. Літній період уважається самим "високим" сезоном, оскільки саме в цей період і попит, і пропозиція рівною мірою високі й стабільні.

На сьогоднішній день на ринку дитячого туризму працює досить значне число туристських фірм, що організують літній дитячий відпочинок як в Україні, так і за рубежем. Пропозиції по літньому дитячому відпочинку можна умовно розбити на 2 групи [85, 172]: дитячі табори й оздоровчі центри в Україні й за рубежем; екскурсійні автобусні тури по містах України і Європи.

Дитячі екскурсійні тури користуються найбільшим попитом під час шкільних канікул (зимових, весняних і осінніх), травневих свят, а також на початку літа. На організації подібних програм в основному спеціалізуються оператори внутрішнього туризму.

Самим популярним видом дитячого туризму залишаються літні табори. За видом відпочинку їх підрозділяють на дитячі оздоровчі табори й центри (ДОТ і ДОЦ), спортивно-оздоровчі табори й комплекси (СОТ і СОК), міжнародні дитячі табори й центри (МДТ і МДЦ). Крім того, виділяються табори санаторного типу, що спеціалізуються на профілактичному лікуванні.

Як відзначають фахівці, займаючись такого роду бізнесом, важко розраховувати на високу норму прибутку. Нормальна рентабельність може бути досягнута тільки за рахунок більших обсягів продажів або роботи із власними таборами. Тому останнім часом багато туроператорів з внутрішнього туризму, як правило, при розрахунку ціни путівки, передбачають мінімальний одиничний прибуток, а сукупний прибуток забезпечується за рахунок більших обсягів продажів. Туроператори, вкладаючи кошти у відновлення й модернізацію основних фондів для дитячого відпочинку, намагаються здобувати ці табори у власність або орендувати їх на тривалий час.

Але в той же час попит на дитячий відпочинок є самим стабільним. За статистикою туристських фірм, що займаються дитячим, сімейним і молодіжним туризмом, приблизно 80% їхніх клієнтів - діти, 15% - родини, 5% - молодь [98]. Географія пропозицій на ринку дитячого туризму в останні роки досить велика: Україна (Західна Україна, Чорноморське й Азовське узбережжя), а також далеке зарубіжжя (Болгарія, Словаччина, Угорщина, Чехія й ін.). Однак у силу того, що дитячий відпочинок особливо пов'язаний з фактором безпеки, у цей час спостерігається тенденція до збільшення обсягів продажів по Україні й, зокрема, по Чорноморському й Азовському узбережжю.

Пропозицій туроператорів досить багато. Причому кожний оператор займає певну нішу на ринку: одні пропонують в основному оздоровчі й санаторні табори в Україні, інші - оздоровчі і язикові табори за рубежем; одні пропонують спільний турпродукт, інші - свій ексклюзивний.

У таблиці 2.1 (на наступній сторінці) приводяться дані Держкомстату України про наявність діючих дитячих оздоровчих установ України й загальна чисельність дітей, що відпочили в них за період з 2000 по 2010 р. [98].

Таблиця 2.1 Кількість діючих дитячих оздоровчих установ України і кількість дітей, що відпочили в них (тис.)

Аналіз представлених статистичних даних дозволяє простежити тенденцію зміни кількості установ відпочинку дітей, що представлено на діаграмі (рис.2.1).

Рис.2.1 Зміна кількості закладів дитячого відпочинку протягом 2000-2010 років

Представлена діаграма показує, що кількість таборів для школярів з денним перебуванням, заміських оздоровчих таборів з 2000 року дещо скорочується, але з 2006-2007 років починає поступово зростати. Кількість таборів праці і відпочинку має стійку тенденцію до скорочення, тоді як кількість профільних, оборонно-спортивних, оздоровчо-спортивних таборів та таборів санаторного типу поступово збільшується.

Аналогічно простежимо тенденцію кількості дітей, що відпочивають в представлених закладах відпочинку на наступній діаграмі (рис.2.2).

Рис.2.2 Зміна кількості дітей, що відпочивають у дитячих оздоровчих закладах різного типу

Аналіз статистичних даних за роками показує, що в цей час змінюється не тільки кількість дитячих оздоровчих установ, але й структура попиту на дитячий відпочинок. Так, у 2000 році структура попиту на дитячий відпочинок була наступною (%):

25,96 - табори для школярів з денним перебуванням (1);

47,00 - заміські оздоровчі табори (2);

18,77 - табори праці й відпочинку (3);

5,42 - профільні, оборонно-спортивні, оздоровчо-спортивні й інші табори (4);

2,84 - табори санаторного типу (5).

Для наочності представимо ці дані у вигляді діаграми (рис.2.3.)

Рис.2.3 Структура попиту на дитячий відпочинок у 2000 році В 2010 р.: 48 - табору для школярів з денним перебуванням (1); 32,2 - заміські оздоровчі табори (2); 8,8 - табору праці й відпочинку (3); 6,9 - профільні, оборонно-спортивні, оздоровчо-спортивні й ін. табору (4); 3,7 - табору санаторного типу (5).

Порівняємо новий розподіл попиту на дитячий відпочинок у 2010 році за допомогою діаграми (рис.2.4.).

Рис.2.4 Структура попиту на дитячий відпочинок в 2005 році

Аналізуючи отриману інформацію, можна зробити висновок про те, що в цей час збільшується попит на табори для школярів з денним перебуванням, профільні табори й табори санаторного типу при загальному зниженні потреби в заміських оздоровчих таборах і таборах праці й відпочинку.

Найбільша кількість дітей (48%) в 2010 р. відпочивало в таборах для школярів з денним перебуванням - це майже у два рази більше (26%), чим в 2000 році. При цьому кількість таборів збільшилося лише на 7% (в 2000 р. - 33,1 тис., а в 2010 р. - 35,5 тис.).

Аналіз динаміки зміни кількості відпочилих дітей у заміських оздоровчих таборах з 2000 по 2010 р. дозволяє зробити висновок про те, що попит на цей вид відпочинку завжди залишався високим. Так, кількість відпочилих дітей в 2000 р. склало 47%, а в 2010 р. відповідно 32,2%. І хоча попит скоротився в 1,5 рази, але при цьому й загальна кількість таборів скоротилося також в 1,5 рази (в 2000 р. - 5 тис., а в 2010 р. - 3,3 тис.). Це свідчить про стабільну затребуваність даного сектора ринку дитячого відпочинку, і, при відносно невеликій кількості таких таборів, попит на них досить високий. Отже, треба приділяти особливу увагу даному сегменту ринку, здійснювати відновлення й навіть будівництво нових заміських оздоровчих таборів.

Кількість таборів праці й відпочинку скоротилося майже в 2 рази, при цьому попит на них скоротився більш ніж в 2 рази.

Кількість профільних таборів, навпаки, збільшилося в 2 рази, при цьому потреба в даному виді відпочинку зросла лише в 1,2-1,3 рази.

Традиційними українськими дестинаціями, рік у рік приваблюючими до себе дитячі туристські потоки, є Київ, Західна Україна, Чорноморське й Азовське узбережжя.

Київ і Західна Україна - самі продавані літні дитячі напрямки за рахунок невеликих транспортних витрат. Однак в основному всі дитячі установи цих дестинацій випробовують на собі тільки місцевий попит. Дитячий же відпочинок на Чорноморському й Азовському узбережжях, незважаючи на відносну дорожнечу, стабільно популярний майже у всіх українських регіонах, особливо північних, за рахунок головної переваги - наявності унікальних бальнеокурортов.

За даними Держкомстату України, кількість дитячих оздоровчих установ, що здійснювали свою діяльність в 2010 р. у Криму - самій великій здравниці України, - склало 714, з яких заміських оздоровчих таборів - 115. Загальна чисельність дітей, що відпочили за літо 2010 р., склала 191600 чоловік, причому в заміських оздоровчих таборах - 104300 чоловік (54,5% від чисельності по дестинації й 5% від чисельності по Україні), що є гарним показником для дестинації в цілому [98].

На літній сезон 2010 р. провідні туроператори ринку дитячого туризму пропонували найрізноманітніші програми відпочинку - як на внутрішньому напрямку, так і на міжнародному. Більш високий відсоток пропозицій доводиться на дитячі табори в межах України. На даний сегмент доводиться найбільший попит, оскільки він дотується державою й підприємствами (за рахунок власного прибутку). Табори за рубежем, а особливо ті, у яких працює язикова школа, також користуються попитом, однак в основному в приватних осіб (батьків), які й оплачують перебування в них.

Істотним фактором, здатним дуже вплинути на розвиток дитячого туризму, є демографія, причому основний інтерес для даного дослідження представляє аналіз населення України по віковому інтервалі від 7 до 15 років, що становить основний сегмент дитячого туристського ринку.

На розвиток ринку дитячого туризму істотний вплив може зробити демографічна обстановка в майбутньому, що тісно пов'язана із соціально-економічним розвитком України в цілому.

Ґрунтуючись на довгострокових тенденціях і останніх змінах у показниках народжуваності (в 2010 р. відзначено незначне зростання числа народжених, котрий почався в 2000 р. і триває по теперішній час, оскільки в продуктивному віці перебувають особи, народжені у 80-х роках, коли мав місце бебі-бум), дослідники доходять висновку, що демографічна обстановка в Україні кардинально не змінить ринок споживачів дитячого туризму, однак зможе вплинути на ринкову конкуренцію, а точніше - підсилить конкурентну боротьбу [98].

Рівень розвитку туризму в країні тісно пов'язаний із загальним рівнем і станом розвитку економіки. В економічно високорозвиненій країні сформована інфраструктура туризму (транспорт, засоби розміщення й харчування, сучасні технології й т.п.). Високий рівень добробуту населення породжує й високий платоспроможний попит на туристські послуги. Все це сприяє розвитку туризму.

Оскільки дитячий туризм є однієї зі складових туризму в цілому, те всі проблеми, які виникають при його розвитку, пов'язані з тими ж факторами, які перешкоджають розвитку туризму в цілому, хоча, безумовно, є й чисто специфічні моменти, властивому тільки дитячому туризму.

Зупинимося на деяких проблемах, які існують на ринку дитячого туризму й перешкоджають його розвитку [95]. Одними з найважливіших є проблеми, породжені економічними причинами. Насамперед, необхідно відзначити, що масовий дитячий відпочинок не повинен бути дорогим. Це пов'язано з тим, що рівень добробуту нашого населення в цілому недостатньо високий. А оскільки в основній масі діти є тим сегментом туристського ринку, які не настільки вимогливі до рівня комфорту, і заради гарного відпочинку вони згодні жити й учотирьох, і вшестеро, і подорожувати в плацкартному вагоні, то цього можна досягти. Невибагливість дітей до рівня комфорту може дозволити зменшити собівартість тура. Але дешева путівка може означати й низьку оплату для співробітників і обслуговуючого персоналу, що в остаточному підсумку приводить до зниження привабливості цієї роботи для співробітників. У результаті на роботу приймаються співробітники з низьким рівнем професійної підготовки, що впливає на якість обслуговування, призводить до недостатнього нагляду за дітьми. Рівень підготовки персоналу для роботи в дитячих таборах залишає бажати кращого.

У цей час ціни на путівки в табори стали рости. Інша проблема, що впливає на вартість путівки, - податок на землю. Якщо не вирішити ці питання законодавчо, то ціни на путівки будуть продовжувати рости й може скластися така ситуація, що більшість батьків не зможуть скористатися послугами наших таборів через високу вартість путівок. У такій ситуації дешевше буде посилати дітей на відпочинок за рубіж. Подібна практика, на жаль, уже існує - наприклад, відпочинок у Болгарії обходиться дешевше, ніж в Алушті.

Однією з важливих проблем функціонування українських дитячих таборів є зв'язок. На відміну від закордонних підприємств, де всі виникаючі питання можна легко вирішити телефоном, в українських таборах це викликає більші складнощі, оскільки вони розташовуються, як правило, у сільській місцевості й, щоб подзвонити, нерідко потрібно їхати в обласний центр. Як вважають фахівці деяких турагентств, що спеціалізуються на дитячо-юнацькому відпочинку, саме через дану проблему всього 15% дитячих турів, реалізованих цією компанією, доводиться на вітчизняні табори й Крим. У той час як Болгарію, Словенію, Угорщину воліють 80% клієнтів [99].

Також однієї з основних проблем є й те, що значна частина таборів дотепер мають державну або відомчу приналежність. Місцевим же органам самоврядування або керівникам підприємств, які нерідко не знають, як звести кінці з кінцями, не до стану таборів. Тому ці дитячі установи й не працюють, і розвалюється те, що з такою працею створювалося раніше.

Ще однією проблемою, що перешкоджає успішному розвитку ринку дитячого туризму, є відсутність необхідних економічних знань у адміністрації таборів. Це не дозволяє їй здійснювати правильну політику ціноутворення, що значно впливає на заповнення таборів і в остаточному підсумку на фінансові результати їхньої діяльності в цілому. Відсутні добре налагоджені зв'язки й економічні відносини між турпідприємствами й таборами. Для просування й реалізації свого продукту адміністрація таборів, як правило, не залучає до співробітництва підприємства турбізнесу. Коли ж адміністрація все-таки прибігає до послуг турпідприємств, у більшості випадків вона не бажає надавати знижки на турпутівки, а якщо й надає їх, те тільки за умови завантаження таборів у період міжсезоння. При цьому адміністрація таборів зовсім не цікавиться, за якими цінами путівки реалізуються, що, безумовно, приводить до перепродажу путівок, кінцева ціна яких у підсумку може значно зрости (у два рази). Невідпрацьованість механізму ціноутворення й відсутність продуманої системи реалізації - на сьогоднішній день найважливіша проблема не тільки ринку дитячого туризму, але й всієї курортної сфери України.

Крім перерахованих проблем на сучасному етапі розвитку українського дитячого туризму існує така проблема, як диференціація пропонованих послуг. Нинішній стан туріндустрії припускає наявність усіляких послуг для людей з різним статком, а в таборах такої розмаїтості поки не спостерігається. І хоча оплата дитячого відпочинку в основному здійснюється із ФСС і тільки невелика частина лягає на батьків (8% із загальних витрат), для успішного розвитку українського ринку дитячого туризму необхідно звернути на це увагу, розширюючи й різноманітячи пропозицію. Як показує практика функціонування приватних таборів, це має великий економічний ефект.

Таким чином, незважаючи на існуючі проблеми, на сьогоднішній день дитячий відпочинок є одним з найбільш затребуваних видів туризму, оскільки має безпосереднє відношення до соціальної сфери. Стійка потреба й все зростаючий попит на дитячий відпочинок пояснюються ростом добробуту населення, з одного боку, і можливістю фінансування дитячого відпочинку за рахунок Фонду соціального страхування - з іншої. Це сприяє перепрофілюванню багатьох здравниць і використанню їх для організації оздоровлення й відпочинку дітей (або сімейного відпочинку).

2.2 Аналіз господарської діяльності Харківської обласної станції юних туристів