До речі, українські хулігани поки що менш агресивні порівняно з англійськими (особливо зразка 60-80-х років минулого століття), італійськими, російськими або польськими. Останнім часом серед деякої частини хуліганів навіть набуває поширення рух стретейдж - добровільна відмова від алкоголю, цигарок, наркотиків, випадкового сексу, для найпослідовніших - вегетаріанство. Разом із тим більшість європейських футбольних хуліганів (і українські тут не виняток) тією чи іншою мірою є прихильниками ідеології неофашизму. Щоправда, сьогодні в Україні на відміну від Росії скінхедів стає дедалі менше й вони розчиняються у футбольних тусовках

Звідки ж береться цей потяг до насильства, який призводить до бійки «стінка на стінку»? Чому спалах вуличних боїв між різними молодіжними угрупованнями, особливо в депресивних районах, пік яких припав на розпад Радянського Союзу, нині повертається у формі культу футбольного хуліганства? Люди бачать у суспільстві лицемірство, а їм хочеться чогось справжнього, хочеться жити за якимись поняттями честі, відстоювати свою гідність, відчувати солідарність, плече побратима. Люди тікають від суспільного фарисейства в такий собі андеґраунд, так само як і панки, скейтери.

Сьогодні українські футбольні хулігани ще досить розрізнені, але із часом вони можуть перерости в реальну силу, здатну коли не впливати на суспільні процеси, то бути абсолютно незалежними від них. І навряд чи політикам удасться приручити їх, як це сталося в Росії, де фанів частенько нацьковують то на лимоновців, то на «Яблуко» або інші політичні сили, що протистоять Кремлю. Гірше буде, коли нас спіткає доля Польщі, де хуліганський рух стає абсолютно неконтрольованим, а підліткові вуличні війни - звичним явищем. І футбол тут буде лише формальним приводом.

Певний вплив на українську культуру робить і такий атрибут як стікери, що віднайшов своє продовження в рекламній та агітаційній сферах. В останній час стікери стали невід'ємною частиною ультрас-супорту за стінами стадіону - вони такі ж популярні, як графіті і трафарети і навіть, можливо, мають якусь перевагу над ними. Ні одне дербі не проходить без прикрашених стікерами стін міського метрополітену, вокзалів, автобусних зупинок та вітрин. Стікери викликають у вболівальників посмішку, в опонентів ненависть, а у простих перехожих здивування [76].

Темами наклейок стають невдачі команд-суперників, стереотипи про вболівальників, мирні насмішки, жорстокий глум і прямолінійні образи. Розміри наклейок та їх колірна гамма варіюють від чорно-білих дрібного розміру до кольорових розміру А4.

«Зовні» стікери виглядають веселою і невід'ємною частиною важливих матчів улюбленої команди. «Їдеш в метро на матч, закутавшись у «розу», бачиш наклейки, єхидно посміхаєшся фанам-суперників і фоткаешь на телефон стікер. Але «всередині» не все так просто: люди не сплять, придумуючи оригінальні ідеї, бігають з одного магазину до іншого, зводячи силу-силенну грошей, друкують півдня наклеечкі, відмовляючись від пляшки пива з друзями, вирізують їх до мозолів на пальцях від ножиць, з самого відкриття метро штурмують різнокольорові гілки метрополітену, каси вокзалів та стадіонів, переходи і стовпи, ризикують здоров'ям і отриманням штрафу Всі ці жертви не порівняти з відчуттями, які можна отримати, проїхавши в «обробленому» тобою вагоні, побачивши свої наклейки на сторінках журналів, газет і в просторах всесвітньої мережі. Згаяний час не зрівняється з зарядом негативу, переданим суперникові через наклейки» - так описує свої враження відомий київський ультрас Боров на сайті kcs.kiev.ua [112].

Цікавим є також поширення в Україні завдяки футбольним фанатам такого давнього мистецтва як графіті. Спершу так називали одну з технік настінного малярства. Пізніше цим словом скористалися археологи, використовуючи його як загальний термін на означення всіх видів випадкових написів і малюнків на стінах будинків. Нині це поняття розширило свої межі, під графіті розуміють будь-які неофіційні публічні тексти, разом зі сучасними. Та більше, саме сучасні привертають увагу вчених і журналістів, тому в свідомості людини нашого часу зі словом графіті асоціюється передусім добре відомий їй розпис будинків, прогонів на поверхах, ліфтів, вбиралень тощо.

Одним з основних різновидів графіті нового покоління є графіті молодіжних субкультур. Важлива відмінність між традиційними (старими) й субкультурними графіті - ступінь доступності змісту тих і тих для стороннього глядача. Графіті субкультури, які доступні для споглядання кожному, хто проходить повз, залишаються, попри те, закритим для непосвячених каналом комунікації. Першими знаками нової ери графіті були емблеми футбольних клубів «Спартак» і ЦСКА, що з'явилися на стінах Москви в 1977-1978 рр. та емблеми футбольного клубу «Динамо», що з'явилися на стінах Києва на початку 1980-х.

Графіті - це насамперед закодований текст, символіка якого відбиває визначені події культурного, політичного або громадського життя соціуму, членами якого є його виконавці. Саме контекст розкриває основний зміст того, про що говориться в конкретному графіті, підкреслюючи приналежність одиничного до загальної традиції. Так, винятково в контексті політичних подій кінця 1980-х - початку 1990-х років в Україні можна пояснити існування безлічі написів: «СРСР - так», «СРСР - ні», «Україна - уперед», а також малюнків з перекресленою радянською символікою. Ці написи дозволяють простежити реакцію на ті або інші політичні події не тільки локального, але й світового масштабу (війна в Іраку, наприклад, одержала відображення на стінах міста; у 2003-2004 роках зафіксована значну кількість написів і малюнків, присвячених цій тематиці, - від тривіальних до складних малюнків і трафаретів, автори яких є як прихильниками, так і супротивниками війни.

Отже, нерозривність з культурним контекстом і символістику складають головні ознаки графіті як явища традиційної культури, тому для його розуміння і тлумачення насамперед необхідно знати соціальне тло, що ховається за конкретним написом або малюнком. Неможливо порівнювати історичні графіті Софії Київської, написи на вулицях сучасного Харкова і малюнки на вулицях Тулузи або Чикаго. Єдине, що їх поєднує, - це спонтанність і неофіційність виникнення і визначена асоціальність характеру побутування, пов'язана, по-перше, з тим, що графіті - візуальне мистецтво, а по-друге, з елементом примусовості, властивим цьому напівлегальному, за природою, явищу.

Графіті, як знакова система, містить семіотичний ряд, у якому закодована інформація не тільки про історію самого візерунка або напису, але і про історію і традиції соціумів, у яких ці графіті існують нині або існували колись. Запозичені з інших культур знаки і символи втрачають у новому оточенні комплекс первинних значень і здобувають нові. Ця риса є визначальною для розгляду сучасних графіті, оскільки значна їхня частина, особливо графіті, виконані у формах «masterpiece» і «wildstyle» (дикий стиль), існують як система з вторинним семіотичним значенням. Складність і багаторівневість компонентів, що беруть участь у текстовій взаємодії, приводять до непередбачуваності трансформації, якій піддається текст. Однак трансформується не тільки він - змінюється вся семіотична ситуація. Уведення чужого семіосизу, що перебуває в стані неперекладності, приводить його в стан порушення. Текст, виведений зі стану семіотичної рівноваги, утрачає здатність до саморозвитку. Могутні зовнішні текстові вторгнення в культуру, розглянуту як великий текст, не тільки обумовлюють адаптацію зовнішніх повідомлень і введення їх у пам'ять культури, але й послуговують стимулами її саморозвитку, що приводить до непередбачених результатів». Таким чином, культура «балонів», з її символікою й атрибутикою, упродовж останнього десятиліття охопила українські стіни і сьогодні вже є складовою міської традиції, носіями якої, як правило, виступають підлітки.

3.3 Закордонний досвід імплементації культури ультрас із загальнонаціональною культурою

Що стосується культурологічного впливу руху ультрас т найбільш яскравим прикладом цього є безперечно Італія, оскільки футбол взагалі є визначним видом спорту, який потужно та всебічно впливає на культуру не тільки чоловічого, а й жіночого населення Італії. Перші ультрас з'явилися в Італії на початку 60-их років. На той момент це віддалено нагадувало сьогоднішніх ультрас, але саме тоді в Мілана з'явилися перші ознаки організованого вболівання. В 1966 виникла перше в історії ультрас угрупування Мілану - Commandos Tіgre.

Італійські «ультрас» - одне з найвідоміших, і, безумовно, саме яскраве й барвисте саппорт-явище (група підтримки) не тільки у всій Європі, але й, напевно, в усьому світі. Італійський фанатизм, як соціокультурний феномен, іменований «тіффозерія», зародився в 60-их роках минулого сторіччя. З тих самих пір, він характеризується декількома індивідуальними рисами:

1. Зв'язок із клубом. Такого тісного співробітництва між клубами й фірмами немає ні в Іспанії, ні в Англії, ні в Німеччині, ні тим більше, у Східній Європі. Якщо в Англії клуби лише зрідка організовують зустрічі футболістів з мобами (членами італійських ультрас-угрупувань), а багато іспанських команд прилюдно відмовляються від радикальних фірм, то в Італії саппорт-об'єднання й футбольні команди практично нероздільні. У них існують загальні фінансові інтереси, і загальні цілі стратегічного розвитку, нерозривно один з одним зв'язані [84].

2. Політичність. В Італії кожний моб і кожна фірма належать до якого-небудь політичного руху. При цьому як, приміром, і на Піренеях, багато клубів є носіями яскраво вираженої політичної лінії. Корінь даного явища ховаються в глибокій економічній кризі, і наступному за ним, потужному політичному конфлікті, що простромив країну в 60-і. Тоді ж клуби й пішли своєю дорогою - хто праворуч, а хто ліворуч. У Мілані традиційно лівий робітничий клас вболівав за червоно-чорних, тому команду прийнято сприймати, як «ліву». Уболівальники ж, що представляють середній клас, в основному вибирали «Інтер». Тому, цілком природно, що інтеристів вважають «правими».

3. Театралізованість і хореографічність. Так з'явився так званий «італійський тип вболівання». До широкого розвитку італійського руху «ультрас», у Європі був відомий тільки один тип вболівання за свою команду - англійський (його так само називають «британським» або «північним»). Він характеризується більшою кількістю випитого алкоголю, піснями й деякою спонтанністю дій, що переходять у своєрідні форми флеш-моб акцій. Італійці запропонували інший варіант саппорт-поведінки. У першу чергу, італійська модель вболівання (вона ж «південна», вона ж - «постановочна») ґрунтується на чудовій організованості фірм. Тут нічого не відбувається спонтанно - кожна акція продумана заздалегідь, і в ній беруть участь практично всі члени фірми. Ще одна характерна риса - величезні транспаранти, які саппортери розгортають на трибунах. «Війна транспарантів» в Італії цінується більше, ніж звичайна бійка. Чим яскравіше є транспарант, чим більше він вихваляє власний клуб, тим більше очок одержує фірма в цій негласній війні. Як відомо, фірмачі схильні займати Північні й Південні трибуни стадіонів, тому транспаранти протиборчих сторін перебувають строго друг напроти друга. На відміну від англійців, італійські вболівальники, що підтримують свої клуби «по-південному» яскраво одягнені, вони розмахують величезними прапорами, дмуть у дудки й б'ють у барабани. Тому, в Італії практично не розвинений казуальний плин фірмачів [64].

4. Курвізм. Поняття «Курва» - центральне серед радикальних уболівальників футбольних клубів. У перекладі з італійського, «курва» означає надзвичайно просту річ («трибуна»), але несе в собі безліч сакраментальних для будь-якого італійського саппортера, понять. Між мобами одного клубу завжди відбувається боротьба за Курву, і кращі на ній місця (тобто, центральний сектор на Північній і Південній трибунах) займають тільки самі круті фірми. Фірма, що сидить по центру Курви, вважається центральною фірмою клубу. Вона має право принести на трибуну найбільший і самий помітний транспарант, у той час як представники інших фірм розміщуються по краях трибуни. Якщо якийсь моб хоче прийти на матч зі своїм баннером, то він обов'язково повинен одержати дозвіл у тієї фірми, що у цей момент є «центровою» на Курві. Інакше, наслідки можуть бути необоротними - аж до вигнання із саппорт-трибуни, що те саме що ганьба. Крім цього, у сімдесяті-вісімдесяті роки серед італійських футболістів було надзвичайно модно «біснуватися перед Курвою». Даний термін містить у собі радість, що виражається яскраво, і щедро демонструє братання з уболівальниками після забитого гола - аж до падіння перед саппортерами на коліна, зривання із себе футболки, поцілунків і рукостискань із уболівальниками Курви.

5. Недовговічність фірм. Велика кількість вболівальницьких об'єднань Англії існують дуже давно; в Іспанії - те ж саме, і, незважаючи на боротьбу, які багато фірм ведуть із адміністрацією своїх клубів, жодна знаменита бригада ще не оголосила про розпуск. В Італії всі інакше. Фірми живуть недовго, плавно перетікають одна в іншу, мутірують, трансформуються, міняють назви, - саме тому більшість італійських саппорт-об'єднань не визнані в Європі, що цінує стабільність і прихильність до однієї фірми. Але це не добре, і не погано. Просто це частина італійського менталітету, - ще одна експресія, ще одне захоплююче театралізоване подання. Звичайно велика кількість фірм закривається після того, як перестають бути центральними на Курві. Після того, як нова влада захоплює центр трибуни, старі «боги курви» утворюють певну кількість нових саппортів, залучаючи в них неофітів [28].

Так вже історично склалося, що самі яскраві фірми Італії представляють усього лише 4 клубів. Саме саппорт-об'єднання цієї п'ятірки найбільш відомі й сильні.

«РОМА». Дислокація: Рим, Південь. Вороги: «Лаціо», «Наполі», «Ювентус», «Мілан», «Інтер», «Верона», «Болон'я», «Фіорентина», «Аталанта», «Брешіа», «Пескара», «Асколі», «Віченца» - і всі фірми цих клубів. Друзі: «Реджина», «Удінезе», «Палермо». У Європі мають культовий ривал (протистояння на виїзних матчах) з «Ліверпулем», уболівальників якого прагнуть побити при першому ж зручному випадку; дружать із фанатами дортмундської «Борусії», підтримують теплі відносини з однією фірмою «Барселони».

Особливості:

– вболівальники «Роми» вважаються самими відданими в Італії;

– клуб традиційно залишається осторонь всіх конфліктів пов'язаних із фірмами;

– перша, і, по суті, єдина команда півдня Італії, що протистоїть могутнім північним топам;

– саппортери клубу займають Південну трибуну Олімпійського стадіону в Римі - знамениту «Курва Суд».

«МІЛАН». Дислокація: Мілан, Північ. Вороги: «Інтер», «Ювентус», «Рома», «Наполі», «Верона», «Фіорентина», «Аталанта», «Сампдорія», «Лацио», «Генуя» - і всі фірми цих клубів. Друзі: «Брешіа», «Палермо», «Салернітана», «Венеція». У Європі живуть «на ножах» з фанатами «Галатасарая»; підтримують дружні відносини з мадридським «Атлетико». Зауважимо, що сап портери Мілану вважаються «лівим», незважаючи на велику кількість профашисьтскьих елементів серед уболівальників;

«ІНТЕР». Дислокація: Мілан, Північ. Вороги: «Мілан», «Ювентус», «Рома», «Наполи», «Аталанта», «Фіорентина», «Болон'я», «Брешіа» - і всі фірми цих клубів. Традиційно, виступають проти всіх команд, що історично вважаються «лівими». Друзі: «Лаціо», «Комо», «Спеція». У Європі як не дивно, ненавидять «Шалке-04», незважаючи на те, що цей німецький клуб має статус улюбленої команди Третього Рейха; дружать із фанатами «Кайзерслаутерна» [64].

Характерні риси саппортерів Інтера»:

– в інтеристів - дуже погана репутація в Італії. Вони вважаються багатими хлопцями, але при цьому «хворими» на голову. Неадекватність уболівальників «Інтера» - притча у всіх італійських язицех

– середньостатистичний уболівальник «Інтера» має рівень доходу, що перевищує середній показник заробітної плати по Італії

– в «Інтера» найбільше відверто прорасистських мобів

– уболівальники інших клубів презирливо йменують інтеристів «хробаками». Це пов'язане з однієї з емблем клубу, на якій зображена повзуча чорно-синя змія з короною на голові

Шановним мобом «Інтера», і взагалі - гордістю інтеристського крила є бригада Іmbastіscі. Це - загальновизнаний чемпіон Італії в «війні транспарантів». Моб нечисленний, і не бере участь у бійках, зосередившись на виготовленні прапорів і баннерів. Транспаранти «Імбастичи» настільки незвичайні, і часто просочені таким філософським змістом, що викликають повагу у всієї Італії. Чого коштує один тільки величезний баннер, на якому Чумацький шлях зображений у вигляді чорно-синьої змії! Широко відомий випадок, коли фанати «Мілану» виготовили монструозний транспарант, де очолювала фігура Диявола червоно-чорного кольору - одного із символів россонері. У відповідь, «Імбастичи» розгорнули свій плакат - і «Сан Сиро» застиг у милуванні. На полотні, виготовленим з більшим мистецтвом, можна було побачити чернечий хрест, покритий чорно-синіми каменями [64].

«ЮВЕНТУС». Дислокація: Турін, Північ. Вороги: «Торіно», «Фіорентина», «Мілан», «Інтер», «Рома», «Наполі», «Парма», «Лаціо». Друзі: «П'яченца». У Європі крайнє взаємне неприйняття з фанатами «Ліверпуля».

Характерні риси саппортерів «Ювентуса»:

– «Юве» - унікальний клуб. У нього величезна кількість шанувальників в Італії, і ще більша кількість ненависників. Але зв'язано це не з тим, що «Стара синьйора» - найтитулованіший клуб з Аппенинского півострова. У середині минулого століття команда була придбана могутнім концерном FІAT, і з тих пір настільки явно бере участь у закулісних іграх і підводних плинах італійського футболу, що попросту зневажувана серед італійських фанатів. Таке ж почуття в більшості італійських фірмачів викликають і моби «Юве»;

– За «Ювентус» практично не вболівають в Туріні, тому що там він - усього лише друга команда. Туринці вболівають за «Торіно» - клуб, що представляє місто, а не багате сімейство автопромисловців. «Торос» (бики - прізвисько футболістів «Торіно») колись були великим італійським клубом, але після трагічної загибелі всього основного складу в авіакатастрофі, безліч років не можуть отямитися. Однак навіть факт того, що «Торос» грають у нижчих італійських дивізіонах, не може заставити туринців вболівати за «Юве».

Цікавим є досвід поєднання культури ультрас з загальним культурним середовищем Польщі напередодні Євро 2012. Справа в тому, що культура ультрас в цій країні останніми роками все більше уваги приділяє так би мовити анті пропаганді влади. Ситуація яка склалася після загибелі 10.04.2010 р. майже всієї керівної верхівки Польщі сприяла приходу до владу однієї партії - «Громадянська платформа», яка контролює майже 90% політикуму та через це сформувало найширшу в Європі систему контролю за власним населенням.

Євро 2012 йде до Польщі і футбольні фанати страждають від репресій. Виїзні сектори заборонено, деякі стадіони закриті, фани отримують бани через якісь безглузді причини.

Поляки знають, що вони не готові до Євро-2012 і економічна ситуація на грані повної катастрофи. Але в засобах масової інформації, таких як TVN, TVN24 і «Gazeta Wyborcza» цих проблем не існує. За останні місяці ЗМІ показує футбольних фанатів у Польщі, яких описують як бандитів, мафію. Кожного тижня ви можете бачити по телевізору або читали в газеті, що поліція заарештувала небезпечного бандита, але це не проблема. Проблема в тому, що ці бандити щоразу показані в ЗМІ, як футбольні вболівальники. Вже були новини про наркотичну мафію, пов'язану з фанатами Руха з Хожува і ГКС Катовіце; мафія з міста Лодзь пов'язана з ЛКС Лодзь, нелегально розповсюджує алкоголь, як пише «Gazeta Wyborcza», прихильники Ягеллонії були відповідальні за порнобізнес в Білостоці і т.д. і т. п. Звичайно, є також багато інформації, яка показує фанів Леха і Легіії Варшава як бандитів і хуліганів. Найгіршим є те, що доказів цьому всьому немає, а фанати використовуються урядом для того, щоб приховати свої помилки.

Завдяки цій пропаганді уряд зміг ввести нові правила на стадіонах. Це схоже на нові хорватські закони. За використання піротехніки під час матчу ви можете отримати заборону на відвідування матчів і 5 років в'язниці, якщо ви не слухаєте стюарда - ви можете отримати 2 роки бану. Не тільки суди, а і клуби можуть дискваліфікувати стадіони. Але клубам це не вигідно, бо не буде прибутку від квитків, тому вони банять фанів за відмову слухатись стюардів, за намагання приховати обличчя за допомогою окулярів або капюшона.

Футбольні фани сказали: «Досить!» і почали протест на стадіонах Польщі у квітні. Ультрас Легії під час матчу з Заглебіє Любина з повітряних кульок зробили логотип, схожий на «Gazeta Wyborcza» але з написом «Gowno prawda».

На кожному стадіоні фани вивішували банери проти уряду «obietnice Niespelnione rzadu - Temat kibice zastepczy» - що означає, що невиконані обіцянки урядом приховуються за темою про бандитів-ультрас. Також під час матчу Лех - Легія шанувальників з Варшави показали банер проти власника Gazeta Wyborcza: «Шехтер, ви повинні вибачитися за свого батька і брата!!!». Існує також сайт www.szechteriada.org, де люди можуть прочитати, як сім'я Шехтерів співпрацювала з CCCP і вбила багато поляків за часи комунізму. Звичайно, реакцію уряду було легко передбачити. Клуби отримали величезні фінансові покарання [99].

Під час фіналу Кубку Польщі Лех - Легія Варшава шанувальники продовжували свій протест, і на початку матчу залишили трибуни, вивісивши багато антиурядових банерів. Через 15 хвилин всі повернулися і почали реальну підтримку команд. Ніхто не замислювався про покарання, так що фанати просто фанатіли, палили піро і заряджали весь матч. В той час як фани Легії святкували перемогу на полі, на трибуні Леха почались заворушення із службою безпеки.

Нічого серйозного не було, фанати просто відзначали важливий титул разом з командою, але прем'єр-міністр тільки і чекав цього. На наступний день в ЗМІ він сказав, що він збирається заарештувати всіх хуліганів, і що він зачинить стадіони у Варшаві та Познані це не важливо, що матч відбувався у місті Бидгощ.

Наступного тижня поліція заарештувала близько 30 вболівальників, але, що важливо, більшість з них не брали участь у заворушеннях. Поліція просто арештувала представників угрупувань, найважливіших людей з фанатських організацій! Капо з Легії, споукмени Легії та інші! Всі вони отримали бан на 5 років від прокурорів без рішення суду. Ну і звичайно по всіх ЗМІ показували ролики арештів ультрас. Це стало більш важливою темою, ніж вбивство бен Ладена.

Якщо звернутися до так би мовити загального досвіду розвинених в аспекті культури ультрас країн: Великобританія, Італія, Німеччина, Бразилія, Мексика, Аргентина, Уругвай, Терція, Іспанія то можна виокремити цілу низку прикладів синтезу культури вболівальницбької та культури національної, що їх перейняли вітчизняні ультрас, та які в подальшому досить гармонічно ввійшли до загальнонаціонального культурного надбання. До них відносяться футбольні програмки; фан-зіни, банери, графіті, татуювання тощо.

Футбольна програмка являє собою невелику брошуру, що випускається, як правило, напередодні офіційного матчу командою-господаркою стадіону на якому пройде гра. У ній описуються склади граючих команд, останні новини клубів, історія протистоянь команд, коротка довідка про дублюючі склади, прогноз погоди на матч. У випадку, якщо грають національні збірні, або ж граються важливі матчі, програмки розширюються, і до вищеописаного додаються інтерв'ю гравців, коментарі футбольних фахівців, передматчеві розклади тренерів. Через обмеженість тиражу футбольні програмки досить часто стають об'єктами колекціонування, ними обмінюються, їх купують і продають на аукціонах. Поява футбольних програмок відбулася ще в далекі 30-ті роки коли Чемпіонати Світу проводилися в Латинській Америці, і для того щоб всім іншим не іспаномовним туристам та вболівальникам було зрозуміле що відбувається уругвайська влада вирішила таким чином доносити до них інформацію.

Фан-зін - періодичне видання, що випускається вболівальниками футбольних клубів на власні засоби, як правило, раз у рік, наприкінці футбольного сезону. На сторінках фан-зіна описуються події, що супроводжували ігри команди протягом року. Це: звіти про домашні й гостьові двобої, думки вболівальників про гравців і тренерів, звіти фанатів про виїзні матчі й час, проведений в дорозі, опис бійок з уболівальниками інших клубів. Фан-зіни можуть відрізнятися один від одного якістю поліграфії (кольоровим і чорно-білі), обсягом (від 4-х аркушів А4 до невеликих брошур), спрямованістю викладеної інформації (інформативні й хуліганської спрямованості) [84].

Під футбольними баннерами розуміються саморобні транспаранти, що розгортаються під час футбольних матчів на секторах стадіону, із закликами, спрямованими до футболістів і менеджерів клубу, або до вболівальників або ж футболістів команди суперника. Баннери можуть нести різне інформаційне навантаження, але при цьому переслідують єдину мету - надання підтримки команді під час гри. Угруповання вболівальників за допомогою банерів змагаються між собою в креативності й масштабності надаваної підтримки, сам процес виявлення кращого угруповання вболівальників за допомогою банерів у ЗМІ йменується «банерною війною». У такій війні не гребують нічим, навіть шпигунством. Відомий випадок, коли на дербі «Лаціо» - «Рома» уболівальники «Роми» вивісили баннер: « «Рома» - зупинися на хвилинку й глянь нагору. Над вами тільки Бог». У відповідь на це вболівальники «Лаціо» вивісили наступний баннер: «Але він одягнений у блакитний колір» (Колір команди «Лаціо»). Баннери можуть створюватися як на невизначений строк, так і на окремий конкретний матч - у більшості випадків на дербі або гру національної збірні. Широке поширення футбольні банери одержали в національних футбольних першостях Південної Америки і Європи.

Цікавим проявом фанатської культури є футбольна атрибутика. Під футбольною атрибутикою (клубною атрибутикою), розуміється сукупність товарів, що несуть на собі символіку певного футбольного клубу або ототожнюються з ним. Це можуть бути: шарфи, прапори, футбольна форма, значки, марки, брелоки та інше. Випуск і торгівля цими товарами, як правило, здійснюється безпосередньо клубом і є важливою частиною футбольної індустрії. Всі доходи, одержувані від продажів, ідуть у бюджет клубу, тим самим є можливість уболівальникам (крім морального задоволення) внести свій внесок у благополуччя команди. Крім безпосередньо клубів, атрибутикою можуть торгувати торговельні мережі різних марок спортивного одягу, які, уклавши контракти із клубами, діляться із ними частиною виторгу. У європейських країнах у розвинутих футбольних культурах - таких, як Іспанія, Росія, Італія, Великобританія, Франція, Португалія - торгівля спортивною атрибутикою є досить значимою дохідною статтею клубних бюджетів [84].

Настінні малюнки (графіті) футбольної тематики особливо сильно поширені в країнах Європи. Споконвічно малюнки стали з'являтися на стінах великих стадіонів у Великобританії, Італії, Франції; поступово нове віяння перемістилося на всю Європу. Крім графіті, в навколофутбольному середовищу мають поширення футбольні трафарети, що представляє собою невелике однотонне зображення (піктограму), що наноситься балончиком фарби на поверхню по заздалегідь виготовленому трафарету. Найчастіше таку творчість можна зустріти на станціях метрополітену або ж на околицях стадіону. Трафарети, на відміну від графіті, досить часто носять провокаційний характер і наносяться з метою образи команди заклятого ворога.

Деякі вболівальники за допомогою нанесення на тіло татуювань виражають відданість «своєму» клубу й ідеям футбольного братерства. У більшості випадків на такому татуюванні можуть бути зображені: герб футбольного клубу, емблема фанатського угруповання, талісман команди й ін. Як правило, татуювання супроводжується коротким гаслом і виконуються в кольоровій гамі, що відповідає кольорам клубу. У середовищі футбольних хуліганів нерідко можна зустріти тату у формі кельтського хреста, зображення рун, різну піратську символіку. Також досить часто на тілі фанатів можна побачити різним образом стилізовану англійську абревіатуру A.C.A.B. (All Cops Are Bastards, «всі поліцейські - виродки»); таким чином, носій такого татуювання виражає незгоду із заходами, застосовуваними силовими структурами, спрямованими на викорінювання насильства, пов'язаного з футболом.

Висновки

За результатами проведеного дослідження щодо проблеми функціонування хуліганів та ультрас українського навколо футболу можна зробити певні висновки.

1. Було визначено сутність субкультури як соціальної категорії та, зокрема, сутність субкультури футбольних фанатів. Так, під субкультурою слід розуміти сукупність культурних зразків, тісно пов'язаних з домінантною культурою і у той же час відмінних від неї. У антропології - група людей у межах більшого суспільства з відмінними стандартами та моделями поведінки. Субкультура - це спільність людей, чиї переконання, погляди на життя і поведінку відмінні від загальноприйнятих або просто приховані від широкої публіки, що відрізняє їх від більш широкого поняття культури, відгалуженням якої вони є. Найчастіше субкультури переходять у окремі ідейні поняття, бо важко назвати культуру, до якої б вони відносились.

До субкультур відносяться також маргінальні культури. Маргінальність - поняття, що вказує на проміжність, неадаптивність, «пограничність» положення людини між якими-небудь соціальними групами. Спочатку цей термін використовувався для позначення соціально-психологічних наслідків неповної адаптації мігрантів із сільських районів до вимог міського способу життя. До маргінальних, наприклад, відносять «культурні гібриди», оказавшиеся між домінуючою соціальною групою, що не приймає їх повністю, і групою походження, що відштовхує їх. Під маргіналами також розуміють індивідів, що втратили соціальні зв'язки й не вписали в певну соціокультурну ситуацію.

Природну динаміку субкультур коректують їхні відношення з соціальними інститутами. Останні, особливо ті з них, що володіють владою (наприклад, держава), підтримують необхідні для свого існування культурні сили, прагнуть посилити одні субкультурні спільноти і придушити або навіть усунути інші культурні об'єднання.

Угрупування Ультрас - це структура, яка об'єднує від кількох осіб до декількох тисяч найбільш активних фанатів, які займаються всім, що пов'язане з підтримкою своєї команди - атрибутика, квитки, організація шоу на трибунах, виїзди в інші міста. У будь-якому з таких угрупувань є членські внески, в середньому по Європі сума членського внеску складає 10 євро на місяць.

Футбольні хулігани - особи, які порушують громадський порядок, пов'язуючи свої дії з футбольними пристрастями і обґрунтовуючи їх ними. Деякі розцінюють цей рух як субкультуру. Як правило, злочини на ґрунті футбольного хуліганства здійснюються до або після футбольних матчів, а також у місцях великих скупчень футбольних уболівальників.

2. Проаналізовані основні напрямки діяльності радикальних футбольних угрупувань та виявлені їх особливі риси. Так, зокрема, були виділені стереотипи, які панують в суспільстві щодо субкультури футбольних фанатів. По-перше, стереотип про те, що футбольні фанати агресивні, готові нападати та убивати будь-кого. По-друге, стереотип, що футбольні фанати - це люди із пролетарських сімей, невдахи, яким більше нічим зайнятися, які постійно вживають алкоголь та наркотики. По-третє, стереотип, що всі фанати є фашистами, націоналістами тощо. Таким чином, сучасний імідж футбольних ультрас та хуліганів є негативним, таким який створює певні забобони щодо їх сприйняття з боку правоохоронних органів та громадськості. Останнім часом в Україні зростає кількість молоді, яка називає себе футбольними фанатами. Рух футбольних фанатів, в сучасному вигляді, - явище для України порівняно нове, тоді як в Європі фанати стали невід'ємною частиною футбольної культури. Вони є одними з головних діючих осіб в шоу, яке відбувається на стадіоні, а іноді й за його межами.

Дуже часто ультрас плутають з хуліганами, але ultras і hooligans - це абсолютно дві різні речі. Хуліганські угрупування, в першу чергу, спрямовані на знаходження й фізичне усунення таких же фірм іншого клубу, а потім уже підтримка клубу на стадіоні й т.д. Тобто якщо вибір буде поїхати на футбол або поїхати побитися з заклятими ворогами, то відповідь очевидна - другий варіант. Перед ультрас таке питання навіть виникнути не може.

3. Визначені сучасні тенденції існування футбольних ультрас в Україні. Так, в наші дні ультрас-рух набуває все більшого і більшого розвитку, провідні українські клуби вже здатні збирати по 2000 чоловік на фан-секторі кожен матч, і грандіозний перформанс з модулів, розтяжок чи фаєршоу і диму не є чимось новим навіть на матчах чемпіонату України. Черговий злий баннер для опонентів часто стає темою для дискусій на телебаченні чи обкладинкою для журналу. І навіть маленькі команди з другої ліги часто не залишаються без підтримки на виїздних матчах.

4. Проаналізовані аспекти співпраці ультрас та футбольних хуліганів із офіційними фан-клубами футбольних команд. Визгнечно, що ключовим у моделі функціонування ультрас в Україні є саме їх взаємодія з футбольними клубами. Є так звані офіційні фан-клуби футбольних команд, які мають стутс організацій, не рідко навіть статус юридичної особи. Фан-клуби представляють інтереси футбольних команд у відносинах із більш радикально налаштованими вболівальниками команди з метою послаблення їхньої агресії на стадіонах під час проведення матчів, атакож із рядовими вболівальниками з метою стимулювання інтересу в них до підтримки власної команди не лише на домашніх, а й на виїзних матчах. Ефективність діяльності фан-клубу та його співпраця з більш радикально налаштованими вболівальниками залежить від конкретної особи, а точніше від її особистісних та моральних якостей. Координатор стає тим провідником офіціної політики футбольної команди, а тому має бути досвіченим та стриманим дипломатом, який має відстоювати передо всім інтереси фан-клубу та команди, а не їх фінансових директорів

5. Поаналізовані сучасні проблеми існування ультрас та футбольних хуліганів в аспекті Євро 2012 та визначені шляхи їх вирішення. Так, однією із основних проблем під час підготовки до Євро-2012 вважається боротьба з футбольними хуліганами. Зокрема МВС вже зараз попереджує, що затримувати iноземних правопорушникiв пiд час проведення фiнальної частини чемпiонату Європи з футболу 2012 року будуть так само, як i мiсцевих, оскiльки на територiї України закон i для гостей з iнших країн, i для українцiв однаковий. З метою протидії таким протиправним проявам та проведенням громадського порядку під час проведення масових заходів, зокрема футбольних матчів, розроблено проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення громадського порядку під час масових спортивних та інших культурно-видовищних заходів».

Для розв'язання сукупності проблем пов'язаної із існуванням ультрас та хуліганс та зменшення їх потенційного негативного впливу на проведення Євро 2012 пропонується ще й такі заходи:

– підготовка правоохоронців та стюардів (до процесу навчання пропонується активно залучати консультантів із країн, де до проведення Євро-2012 заплановано подібні спортивні змагання);

– заходи з охорони громадського порядку та забезпечення безпеки на стадіонах (основу яких мають складати такі принципи: прогнозування ситуацій, планування їх вирішення, готовність сил та засобів, уникнення ескалації насильства та рішучі дії в разі надзвичайних ситуацій), а саме: забезпечити заборону вживання алкогольних напоїв на стадіонах; заборонити польоти над стадіонами під час матчів, за винятком нічних рейсів для від'їзду уболівальників із груп підвищеного ризику, тощо.

– заходи з охорони громадського порядку та забезпечення безпеки поза стадіонами, а саме: створити банк даних потенційних хуліганці із країн-учасниць; здійснювати контроль допуску до зон безпеки та приміщень за допомогою відповідної системи акредитації із запровадженням окремих зон, таких, як зали для VIP-персон, поле, роздягальні, прес-центр, громадські зони, зона харчування, контрольний пункт та ін.

– забезпечити організацію координації та взаємодії правоохоронних структур та державних органів влади і місцевого самоврядування.

Таким чином, весь означений комплекс заходів сприятиме не лише підготовці та якісному проведенню Євро 2012, але й вирішенню проблеми екстремізму у відносинах фанатських угрупувань ультрас та футбольних хуліганів, недопущення перенесення конфліктів між означеними групами на відносини їх із громадськістю та правоохоронними органами, зменшення конфліктності їх поведінки стосовно простих вболівальників чи представників територіальної громади, недопущення використання ультрас та футбольних хуліганів як певних інструментів досягнення власних корисливих цілей політичними партіями чи різноманітними організаціями.

6. Виокремлено особливі риси культури ультрас. Загалом ультрас-культура це суміш декількох стилів підтримки команди, від розвівання шарфів і прапорів з раннього англійського вболівання, бразильської торсиди й первісного італійського стилю. Можна виділити чотири основних пункти менталітету вітчизняного ультрас: не переставати співати, не дивлячись на хід матчу й на результат; не сідати під час матчу; відвідувати всі можливі матчі свого клубу, не дивлячись на ціни й відстань; вірність команді й традиціям. Серед основних елементів ультрас-культури, що прийшли з-за кордону треба виділити: футбольні програми, стікери, футбольні графіті та траферті, футбольні тату та атрибутику клубу, а також фан-зіни та футбольні банери.

Список використаної літератури

1. Алисов Д.А. Урбанизация и культура.

2. Алмашин В. Історія руху прихильників Ф.К. Динамо К. у спогадах очевидців // Терен. - 2006. - №1.

3. Алмашин В. Історія руху прихильників Ф.К. Динамо К. у спогадах очевидців // Терен. - 2006. - №1.

4. Андреев М. Балканський вулкан // Команда. - 2007.

5. Андреев М. Балканський вулкан // Команда. - 27.09.2007.

6. Бєлавіна Т. І. Деякі аспекти становлення молодіжної політичної субкультури в Україні // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави. - К., 2001. Вип. 3. - С. 156 - 160.

7. Битва за скинхедов // ИАЦ «СОВА». Национализм и ксенофобия. 2005. 29 августа (http://xeno.sova-center.ru/45A29F2/5FAE022).

8. Бримсон Д. Бешеная армия. Облик футбольного насилия. СПб., 2005. С. 137-138, 142-145, 178; Jones N. Hooligans. The forgotten side // New Society. 1986. Aug. 29.

9. Волков Ю.Г., Добреньков В.И., Кадария Ф.Д. и др. Социология молодежи: Учеб. пособие. Ростов н/Д, 2001. С. 165.

10. Воронин Г.Л. Конфликты в школе. // Социс 3/94

11. Гуцула В. Футбольне фанаты. Заболевшие // Фокус. - 2008. - №20.

12. Гуцула В. Футбольне фанаты. Заболевшие // Фокус. - 2008. - №20.

13. Дементьева Н.Ф. Семья в системе стартовых жизненных условий старшекласснников. // Социс 6/95

14. Дольник В.Р. «Непослушное дитя биосферы», глава 4-я, «Рок рока».

15. Ефимов К. Возможности проективных техник в маркетинговых исследованиях (на примере анализа особенностей «компьютерной» субкультуры)

16. Жуховицкий Л.А. Всё, в чём вы нуждаетесь М. 2000.

17. Ионин Л.Г. Социология культуры: Учебное пособие. - М., 1996. - 280 с.

18. История и развитие хип-хоп культуры /Авт.-сост. С.Н. Возжаев, А.В. Максимов, Ю.К. Ярушников; Предисл. Вал. А. Лукова. М., 2004,

19. Кіпіані В. Суркіса за грати, а гроші фанатам // Терен. - 2005. - №3.

20. Кіпіані В. Суркіса за грати, а гроші фанатам // Терен. - 2005. - №3.

21. Ковалева А.И. Кризис системы образования. // Социс 3.2004

22. Ковалева А.И., Луков В.А. Социология молодежи: Теоретические вопросы.

23. Колесин И.Д. Подходы к изучению социокультурных процессов // Социологические исследования. - 1999. - №1. - С. 130 - 136.

24. Кравченко А.И. Введение в социологию/М. «Новая школа» 2005.

25. Крикунов А. Год 1974: Напирайте без стесненья // Футбол. - 1998. - №46.

26. Крикунов А. Год 1974: Напирайте без стесненья // Футбол. - 1998. - №46.

27. Криминальная субкультура. Мацкевич И.М., д-р юрид. наук, проф. кафедры криминологии, психологии и уголовно - исполнительного права МГЮА. Журнал «Российское право в Интернете». №2005 (01)

28. Ланфранши П, Айзенберг К., Тони Мейсон, Альфред Валь FIFA 100 лет. Век футбола. - Москва: Махаон, 2010. - 714 с.

29. Левикова С.И. Молодежная субкультура: Учеб. пособие. М., 2004.

30. Левикова С.И. Молодежная субкультура: Учебное пособие. М.: ФАИР-ПРЕСС.2004.

31. Лисовский В.Т. Советское студенчество: социологические очерки. М.2000.

32. Лисовский В.Т. Социология молодёжи. М.2006.

33. Луков В.А. Особенности молодежных субкультур в России // Социол. исследования. 2002. №10. С. 79-87.

34. Михайлов М.А. Прокоммунистические ориентации молодежи современной России: Автореф. дис… канд. социол. наук. М., 2009.

35. Молодежная культура и ценности будущего /Отв. ред. А.Г. Козлова, М.С. Гаврилова. СПб., 2001.

36. Морозов В.В., Скрябов А.П. Противоречивость социализации и воспитания молодёжи в условиях реформ. // Социально-политический журнал. 2008. №1.

37. Омельченко Е. Молодежные культуры и субкультуры / Ин-т социологии РАН, Ульян. гос. ун-т. Н.-И. центр «Регион». - М.: Ин-т социологии РАН, 2000. - 262 с.

38. Омельченко Е. Молодежные культуры и субкультуры. М., 2000;

39. Панкратов Е. Гарри Поттер и все, все, все // Футбол - футбол. - 2007. - №35.

40. Панкратов Е. Гарри Поттер и все, все, все // Футбол - футбол. - 2007. - №35.

41. Пономарчук В.А., Толстых А.В. Среднее образование: две критические точки современной школы. // Социс 12/94

42. Проблемы социализации молодежи. Реферативный сборник/М. 2003.

43. Пушкар В.В. Субкультурні особливості сприймання музичних творів: Автореф. дис…. канд. психол. наук. 19.00.01.-К., 1998. - 18 с.

44. Раковская О.А. Социальные ориентиры молодежи: тенденции, проблемы, перспективы / М. «Наука» 2003.

45. Руткевич М.Н. Социальная ориентация выпускников основних школ. // Социс 2004.

46. Савельєв Ю.Б. Взаємодія субкультур як фактор соціокультурного розвитку: Автореф. дис…. канд. філос. наук. 09.00.03. - К., 1997. - 26 с.

47. Салтанович И.П. Музыка как элемент возрастной субкультуры (преемственность и конфликт поколений): Автореф. дис…. канд. социальных наук. 22.00.06. - Минск, 1994. - 19 с.

48. Свечников С.К. Методическое пособие «Молодежь и рок-культура». Йошкар-Ола: ГОУ ДПО (ПК) С «Марийский институт образования», 2007

49. Сикевич З.В. Молодёжная культура: «за» и «против». Л. 2000.

50. См.: Плаксий С.И. Молодежные группы и объединения: причины возникновения и особенности деятельности. М., 1988; Левичева В.Ф. Молодежный Вавилон. М., 1989; Сикевич З.В. Молодежная культура: за и против. Л., 2000; Щепанская Т.Б. Символика молодежной субкультуры: опыт исследования системы. СПб., 2003; Исламшина Т.Г. Молодежные субкультуры. Казань, 2007; Суртаев В.Я. Молодежная культура. СПб., 2009; Молодежные движения и субкультуры Санкт-Петербурга. СПб., 2009.

51. Смелзер Н. Социология. М., 2004.

52. Смыслова О. Психологические последствия применения информационных технологий.

53. 11. Ерасов Б.С. Социальная культурология: Пособие для студентов высших учебных заведений. - М., 1996. - 591 с.

54. Соколов К.Б. Субкультуры, этносы и искусство: концепция социокультурной стратификации // Вест. Российского гуманитарного научного фонда. - 1997. - №1. - С. 134 - 143.

55. Соколов М. Как писать этнографию молодежной субкультуры.

56. Соколов М. Субкультурное измерение социальных движений: когнитивный подход

57. Соколов Э.В. Понятие, сущность и основные функции культуры: Учеб. пособие. - Ленинград, 1989. - 83 с.

58. Социология молодежи: Учебник /Отв. ред. В.Т. Лисовский. СПб., 2006. С. 335.

59. Степанюк Л. Лінія футбольного конфлікту // Іменем закону, №30, 2006.

60. Степанюк Л. Лінія футбольного конфлікту // Іменем закону, №30, 2006.

61. Степин В.С. Культура // Вопросы философии. - 1999. - №8. - С. 61 - 71.

62. Субкультурные объединения молодежи: критический анализ: Репринты докладов Всесоюзной научной конференции «Культура и ее роль в активизации человеческого фактора». - АН СССР, Ин-т философии, 1987. - 99 с.

63. Тарасов А.Н. Порождение реформ: бритоголовые, они же скинхеды. Новая фашистская молодежная субкультура в России // Свободная мысль-XXI. 2000. №4. С. 44, 53.

64. Українська та зарубіжна культура: під ред. В.О. Лозового. - К.: ЦУЛ. - 2008.

65. Харитонов Д. Футбольные войны - Х.: Фолио, 2007.

66. Харитонов Д. Футбольные войны - Х.: Фолио, 2007.

67. Черепанин В. Каторжани постмодерну: субкультура футбольних фанатів // Дзеркало тижня. - 2005. - №32.

68. Черепанин В. Каторжани постмодерну: субкультура футбольних фанатів // Дзеркало тижня. - 2005. - №32.

69. Шилова А.Н. Социология отклоняющегося поведения // Социологические исследования. - 1994. - №8. - С. 68 - 72.

70. Foucalt, M. L'archйologie u savoir. Paris, Gallimard, 1969.

71. Pilkington, H. Russia's Youth and its Culture: A Nation's constructors and Constructed. Routledge, 2004; Pilkington, H. (ed.) Gender, Generation and Identity in Contemporary Russia. Routledge, 2006.

72. Prof. Dr. Gunter A. Pilz: International Conference on Ultras. Overview of the Ultra culture phenomenon in the Council of Europe member states in 2009PDF (195 KB) Leibniz University Hanover, 18 January 2010.

73. Testa, A. (2010). Contested Meanings: the Italian Media and the UltraS. Review of European Studies, vol 2 (1), 15-24

74. Thorne T. Dictionary of Moderne Slang. N.Y., 2006. P. 421.

75. Ультрас» времен социализма: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.zaboysultra.com/articles/show.php? id=11

76. Against Modern Football: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ultras.org.ua/about/about2.php

77. Ultras Movement: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.europeanultras.com/articles.html

78. World ultras scene: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ultras.org.ua/about/about1.php

79. Анализ ситуации: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.zaboysultra.com/articles/show.php? id=15

80. Вся наша жизнь борьба: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ultras.dp.ua/cat/articles/vsya_nasha_zhizn_borba.html

81. Достойные люди за трибунами: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ultras.dp.ua/page/about.htm

82. Дуги Бримсон Фанаты (Eurotreshed. the Rise and Rise of Europs Football Hooligans). - Санкт-Петербург: Амфора, 2005. - С. 17.

83. За традиційний футбол!: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ultras.org.ua/about/about4.php

84. Кривава історія футболу: 5896 загиблих: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://d4.kiev.ua/news/1-0-2

85. Культура футбольного болельщика: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.zaboysultra.com/articles/show.php? id=2

86. Маніфест. Фанати за традиційний футбол!: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ultras.org.ua/00695.html

87. Марш «За український футбол!» у Києві: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ultras.dp.ua/forum/topic/428/marsh-za-ukranskii-futbol-u-kiv/

88. Милиция готовится к Евро-2012 // Урядовий кур'єр. - №74. - 2010.

89. Немає футболу без фанатів: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ultras.com.ua/news/386/nema-futbolu-bez-fanativ

90. О культуре Ультрас (Ultras): [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ultrassheriff.ucoz.com/publ/stati/o_kulture_ultras_ultras/2-1-0-39

91. Пьер Ланфранши, Критсиана Айзенберг, Тони Мейсон, Альфред Валь FIFA 100 лет. Век футбола. - Москва: Махаон, 2005. - С. 14.

Размещено на Allbest.ru