Індія - головна країна туристського макрорегіону Південна Азія

Проте індустрія туризму несе з собою і певні небезпеки.

Екологічні небезпеки. Насамперед туризм впливає на навколишнє середовище надмірною концентрацією виробництва й людей у туристських центрах, освоює раніше що не використовувалися природні комплекси й підсилює вплив інших галузей (сільське господарство, будівництво, лісозаготівлі, мисливські промисли) [11].

Втрата культурних цінностей. Комерціалізація життя й розвиток туризму в окремих регіонах приводить до знецінення традицій і падіння престижу національних культур. Особливу заклопотаність у світової громадськості викликає секс-туризм і вивіз туристами витворів мистецтв.

Негативний вплив навколишнього середовища. Природне середовище постійно загрожує людині різними стихійними лихами. Соціальне середовище має такі проблеми як епідемії інфекційних захворювань, злочинність, поширення наркотиків, насильство, тероризм, піратство, військові ускладнення. Щорічно порядка тридцяти держав відносять до числа несприятливих для туризму.

Техногенні небезпеки. Одними із самих серйозних ризиків у туризмі залишаються транспортні події, аварії і катастрофи. Багато проблем створюють великі аварії на атомних електростанціях, хімічних комбінатах, військових об'єктах. Аварії й пожежі на об'єктах туристської індустрії щорічно призводять до травм і смертельних випадків серед туристів [8; 31].

Міжнародний туризм може призвести також і до відпливу валюти за кордон. З такою ситуацією зіштовхнулася низка країн, що розвиваються, які змушені купувати за кордоном продукти і товари для іноземних туристів та необхідне для інфраструктури туризму обладнання. Має місце і «демонстраційний ефект» міжнародного туризму - іноземні туристи під час своїх поїздок демонструють зарубіжні товари, що викликає зростання місцевого попиту на них.

Таким чином, туризм - це екскурсії, походи і подорожі в яких відпочинок поєднується з пізнавальними і освітніми цілями. За призначенням і формами проведення туризм поділяється на плановий (екскурсний) і самодіяльний.

Значення туризму в світі постійно зростає, що пов'язано з впливом туризму на економіку окремої країни: туризм розширює внески в платіжний баланс країни, забезпечує зайнятість населення, сприяє диверсифікації економіки, а також раціональному використанню рекреаційних ресурсів [51].

На основі докладу Всесвітньої туристської організації «Туризм: панорама 2020» розглянемо та проведемо оцінку прогнозу розвитку світового туризму на перші 20 років нового тисячоліття.

Основне завдання докладу «Туризм: панорама 2020» заключається в створенні кількісних прогнозів (охоплює 25-літній період, починаючи з основного 1995 р.) на 2010 і 2020 роки [52].

Фахівці ВТО визначили п'ять найперспективніших видів туризму у ХХІ ст.:

1. Круїзи - один із найперспективніших та бурхливо зростаючих видів туризму. Якщо на початку 1980 р. кількість «круїзних» туристів складала 1,5 млн. осіб, то нині - 10 млн., і їхня кількість постійно зростає;

2 Пригодницький туризм - для любителів гострих відчуттів. Постійно зростає попит на сходження на найвищі вершини світу та екскурсії по морських глибинах;

3. Культурно-пізнавальний туризм - активно розвиватиметься в Європі, Азії, Близькому Сході, відповідно, зросте значення охорони пам'яток культури;

4. Діловий туризм - набув активного розвитку нині і розвиватиметься і в майбутньому, що пов'язано зі швидкими темпами розвитку світової економіки, поглибленням політичних та економічних зв'язків між різними державами світу;

5. Космічний туризм - за даними американських фахівців, забезпечить щорічний дохід у розмірі 10 млрд. дол. США [24].

За прогнозами ВТО, до 2020 р. очікується туристський бум: кількість міжнародних туристських прибуттів досягне 1,6 млрд. осіб. Із них 1,2 млрд. будуть приходитись на внутрішньорегіональний туризм, а 0,4 млрд. складуть поїздки на дальні відстані.

Згідно прогнозам, темпи росту Азійсько-Тихоокеанського, Близькосхідного і Африканського регіонів перевищать 5% за рік при середньорічних темпах росту в світі 4,1%. Припускається, що темпи зростання на найбільш розвинутих напрямках Європейського і Американського регіонів будуть нижчі середніх світових. Європа збереже позиції лідеру за міжнародними прибуттями, не дивлячись на те, що її доля в 2020 р. знизиться з 60% до 46%. На жаль, Південній Азії не вдаться стрімко поліпшити свої позиції на світовому ринку туризму. Потік туристів в цей регіон зросте, але не в таких обсягах, як в інших.

Аналіз сукупних показників туристських прибуттів за регіонами показує, що до 2020 р. трьома ведучими приймаючими регіонами будуть Європейський (717 млн. осіб), Азійсько-Тихоокеанський (397 млн. осіб) і Американський (282 млн. осіб) [52].

Розвиток туризму на далекі відстані буде розвиватися швидше, ніж внутрішньорегіональний, і в період 1995 ? 2020 років темпи його росту складе 5,4%, в той час як темпи росту внутрішньорегіонального - 3,8%.

Відповідно, співвідношення між внутрішньорегіональним туризмом і туризмом на далекі відстані зміняться, і якщо в 1995 р. воно складало приблизно 82:18, то в 2020 р. воно приблизиться до 76:24.

Здійснюють подорожі світом з туристськими цілями перш за все мешканці індустріально розвинутих країн. Так, основні споживачі закордонних готельно-туристських послуг в Європі - громадяни Німеччини, Великобританії, Італії, Франції, Нідерландів і Фінляндії; в Америці - США, Канади і Мексики; в Азії - Японії, Південної Кореї і Сінгапуру [2].

За прогнозами ВТО, очікується бурхливий розвиток виїзного туризму. Найбільшими країнами-постачальниками туристських потоків стануть Німеччина, Японія, США, Китай, Великобританія Франція, Нідерланди, Канада, Росія, Італія (див. табл. 1.3) [24; 52].

Таблиця 1.3 - Країни-лідери виїзного туризму в 2020 р.

Передбачається, що країною-лідером до 2020 р. за кількістю туристських прибуттів буде Китай і досягне 137,1 млн. осіб. Другим за популярністю туристським напрямком стануть США (102,4 млн. осіб), далі - Франція (93,3 млн. осіб), Іспанія (71,0 млн. осіб). Щоденні витрати туристів, за винятком коштів на авіаперевезення, збільшаться до 5 млрд. дол. США на день (див. табл. 1.4).

До 2015 р. показник зайнятих у суміжних галузях з туризмом працівників виросте майже до 270 млн. робочих місць (8,9%). Першою країною за кількістю зайнятого населення залишатиметься Китай (78 594 тис. осіб), за ним йтиме Індія (26078 тис. осіб) та США (19261 тис. осіб) [24; 52].

Таблиця 1.4 - Країни-лідери в'їзного туризму в 2020 р.

- у Європі потрібно буде витримувати жорстку конкуренцію за прибутки від туризму, що, в свою чергу, буде вимагати від європейської індустрії туризму підвищення якості наданих послуг [5];

- витрати на усі види подорожей і, у першу чергу, витрати на транспорт, будуть збільшуватися швидше, а ніж інші статті сімейного бюджету. Подорожі стануть більш частими, але менш тривалими, тому що витрати на одну поїздку знизяться. У цілому ж витрати на подорожі зростуть за рахунок споживання більш якісного відпочинку;

- число поїздок буде збільшуватися за рахунок міжконтинентальних подорожей з Європи в Америку, Азію й Океанію;

- використання повітряного транспорту буде розширюватися швидше завдяки збільшенню числа зручних прямих рейсів;

- через все більш активне впровадження комп'ютерних систем бронювання будуть зменшуватися строки бронювання [41];

- найактивнішими туристами будуть дві вікові групи: люди літнього віку і молодь;

- продовжуватиме зростати попит на туризм, пов'язаний із відвідуванням визначних пам'яток культури, а також з активним відпочинком;

- стан навколишнього середовища стане одним із домінуючих чинників у притягненні туристів, особливо в сільських і приморських районах;

- географія ж міжнародного туризму буде визначатися пріоритетним для туристів факторами привабливості чи тих чи інших регіонів, країн; насамперед природній потенціал;

- відбуватиметься тяжіння до незайманої природи, що асоціюється з поняттям краси, і в зв'язку з цим розвиватиметься насамперед екологічний туризм;

- розвиток нетрадиційних (екстремальних) видів туризму, поширення індивідуальних туристських подорожей, розвитком елітарного (мисливського, наукового, конгресного), космічного туризму [52].

Міжнародний туристський бізнес буде й далі видозмінюватися, розширюватися й перетворювати. В епоху глобалізації ринки стали нестійкими. Те, що сьогодні з успіхом працює, може зовсім не працювати в майбутньому. Перед тим як приступити до створення нового турпродукта або послуги, почати роботу із залучення нових туристів або збереженню старих клієнтів, туристські центри, як ті, які тільки вирішили вийти на ринок міжнародного туризму, так й активно працюючі на ньому, повинні знайти час для перегляду своїх програм просування в напрямку стратегічного маркетингу [35].

Розділ 2. Характеристика Індії ? головної країни туристського макрорегіону Південна Азія

2.1 Загальні відомості про країну

Країна однієї з якнайдавніших цивілізацій світу, багатющих природних умов і теплого клімату, Індія просто не може не привертати до себе увагу мільйонів туристів. Величні Гімалаї і таємничий Тибет, священна річка Ганг і тропічні ліси Західних Гат, десятки морських курортів і «золотий трикутник», численні пам'ятки минулих століть і величезна кількість музеїв - усе це складає національну гордість цієї країни.

Республіка Індія (мовою хінді - Бхарат) - держава в Південній Азії. Територія Індії на півночі тягнеться в широтному напрямі на 2930 км, в меридіональному - на 3220 км. Індія омивається водами Аравійського моря на заході, Індійського океану на півдні і Бенгальської затоки на сході. Її сусідами є: на північному заході - Пакистан, на півночі - Китай, Непал і Бутан, на сході - Бангладеш і М'янма. Також Індії належать Андаманські, Никобарські і Лаккадівські острови Індійського океану [42].

Індія розташована в межах трьох великих орографічних областей: Гімалайських гір, Індо-Гангської рівнини і плоскогір'я Декан на півострові Індостан. Декан є величезним стародавнім масивом суші, складеним докембрійськими кристалічними породами, переважно гнейсами, гранітами і сланцями. Значна частина поверхні перекрита вулканічною лавою, причому найбільша потужність лавового покриву - на північному заході. Декан входив до складу стародавнього материка Гондвана, що об'єднував Південну Америку, Африку та Індію і який близько 200 млн. років назад розпався на декілька блоків. Між Деканом і Гімалаями тягнеться величезна Індо-Гангська рівнина, а від океану центральну частину півострова відокремлюють Західні і Східні Гати [9].

Гімалаї - найбільш високі гори на Землі. Хребти Гімалаїв, що піднімаються над Індо-Гангською рівниною в межах Індії тягнуться з північного заходу на південний схід уздовж кордону з Китаєм від Афганістану до Непалу і переходять у дві інші гірські гряди - Каракорум і Трансгімалаї. Каракорум - другий у світі за висотою гірський хребет із найвищим піком країни К-2 (Чогорі, 8611 м над рівнем моря).

Індо-Гангська рівнина. Ця величезна область, витягнута паралельно хребтам Гімалаїв, і є предгірним прогином, з товщами осадових порід і алювію. Поверхня рівнини плоска. Її ширина коливається від 280 до 320 км, а протяжність досягає 2400 км від кордону з Пакистаном до гирла Гангу. Навіть вододільний простір між Індом і Гангом, на захід від Делі, є пласкою поверхнею заввишки не більше 300 м. За угодою з Пакистаном про розділ вод системи Інду, стік річок Біас і Сатледж належить Індії [22].

Клімат. В Індії, що займає велику площу і відрізняється значною вертикальною диференціацією рельєфу та різною віддаленістю від океану, яскраво виражені контрасти в розподілі тепла й вологи. В цілому на клімат країни великий вплив мають мусони. Висотний чинник зумовив холодний клімат високих гір на півночі Індії, тоді як на низьких схилах цих гір і на плато переважає помірний клімат. Курорти Північної Індії розташовано у висотному поясі від 1500 до 2300 м.

У багатьох районах Індостану середні температури повітря найхолоднішого місяця - січня 18 - 24 єC, а літніх місяців - 24 - 29 єС. Проте часто температура вдень підвищується до 32 єС. На північних рівнинах, від Західної Бенгалії до кордону з Пакистаном, літом дуже жарко, і середні температури в Бенгалії досягають 29 єС; вони поступово підвищуються в напрямку на північний захід і в травні в Делі досягають 33 єС. Середня літня температура в Амритсарі (шт. Пенджаб) 34 єС, в пустелі Тар (шт. Раджастхан) - 32 - 38 єС, середні зимові температури там 7 - 16 єС [36].

Річна сума опадів коливається від менше 100 мм у пустелі Тар до 10770 мм на станції Черапунджі в горах Кхасі - одному з найвологіших місць на Землі. Для Західної Індії середні річні показники опадів такі: Пенджаб - 400 - 500 мм, Саураштра (півострів Катхіявар) - 650 - 1000 мм, західне узбережжя Індостану - більше 2000 мм і східне узбережжя в основі Східних Гат - 1300 - 2050 мм. Центральна Індія одержує в середньому 650 - 1300 мм опадів на рік. На північному сході півострівної Індії і на рівнинній півночі країни випадає 1300 - 2050 мм, а в східних Гімалаях і більшості районів Бенгалії і Ассаму - більше 2000 мм.

Індія має такий широкий діапазон кліматичних чинників, що практично неможливо вибрати сприятливу в погодному відношенні пору року. З жовтня по березень погода достатньо приємна на всій території країни. На півдні добре під час мусонів - із січня по вересень. А в реґіони Сіккім і північно-східні області Індії краще за все приїжджати з березня по серпень. Кращий час для поїздки до Кашміра і в гірські райони Хімачал Прадеш - із травня по вересень. У сезон мусонів також добре в пустелях Раджастану і в північно-західному гімалайському реґіоні Індії. Походи Гімалаями краще здійснювати з квітня по листопад, хоча цей час може варіюватися залежно від маршруту, висоти і району. Лижний сезон продовжується із січня по березень [9].

Водні ресурси. У Гімалаях знаходяться витоки трьох найбільших річок Індії: Ганг (2510 км), Інд (2879 км) і Брахмапутра впадають у Бенгальську затоку (Маханаді, Годаварі, Крішна, Пеннару, Кавері). Декілька річок впадає в Камбейську затоку (Тапті, Нарбад, Махі і Сабарматі). За характером живлення всі річки діляться на гімалайські (дощове й льодовиково-снігове живлення) і деканські (тільки дощове живлення). Тому багато деканських річок у сухий сезон пересихають. Окрім Гангу, Інду і Брахмапутри, вся решта річок Індії не судноплавні. Під час літнього сезону дощів, що супроводжується таненням снігів у Гімалаях, повені в Північній Індії стали звичайним явищем. Раз на п'ять ? десять років практично вся Джамно-Гангська рівнина опиняється під водою. Тоді від Делі до Патні (столиці штату Біхар), тобто на відстань більше 1000 км можна проїхати на човні. В Індії вважають, що легенда про всесвітній потоп народилася саме тут [48].

Рослинність і тваринний світ. Флора Індії налічує більше 20 тис. видів, багато ендеміків. Ліси Індії підрозділяються на дві групи - тропічні ліси в межах Індостану та ліси помірного типу, що вкривають схили Гімалаїв на висотах більше 1500 м над рівнем моря. У підніжжі Гімалаїв знаходяться заболочені джунглі - тераї, вище - мусонні ліси (тик, сандал), гірські змішані і хвойні ліси (гімалайський кедр, ялиця, сосна, ялина), а ще вище - гірські луги та степи. У передгір'ях Східних Гімалаїв, у дельті Гангу і Брахмапутри, на схилах Західних Гат ростуть вічнозелені тропічні ліси, на прибережних низовинах - мангрові (сундри і пальма дхані). Всюди поширені пальми - кокосові, фінікові, пальма тодді, а також бамбук.

Національне дерево - бан'ян, що є найближчим родичем фікуса. Бан'ян володіє унікальною формою зростання - він дає повітряне коріння, яке, досягнувши землі, укоріняється і товщає. У міру розростання бан'ян випускає все нове й нове коріння, і в цього дерева-лісу може бути декілька тисяч стовбурів! Саме під цим деревом Будда досяг повного просвітлення [9].

Тваринний світ Індії також достатньо різноманітний і представлений 500 видами ссавців, 350 видами плазунів, 3000 видами птахів. Але деякі з них збереглися лише в заповідниках (наприклад: азіатський лев, маніпурський широкорогий олень, нилгірський тур, кулан, носоріг). Також зменшилося поголів'я дикого буйвола й оленя барасинга, рідко зустрічаються сніжний барс, димчастий леопард, карликовий кабан, гепард.

Два найбільш вражаючі види - це бенгальський тигр і індійський слон - все ще зустрічаються на всій території, хоча останнім часом їхня популяція сильно скоротилася. Бенгальський тигр досягає в довжину 3 метрів і ваги до 290 кг. Ще в недалекому минулому тигрів нещадно знищували, проте завдяки спеціальній програмі з відновлення популяції бенгальських тигрів, кількість їхньої популяції зросла. Індійський слон дещо поступається в розмірах африканському слону. Його розмір доходить до 3 метрів у висоту і 3,2 - у довжину. І, на відміну від африканського слона, добре піддається дресируванню і вже давно став домашньою твариною [49].

На території держави мешкає безліч мавп, в основному це макаки-резус і лангури, а також величезна кількість пальмових білок і летючих лисиць. Тут можна побачити рідкісну тварину в світі - індійського дюгоня, який відноситься до сімейства морських корів і є єдиним травоїдним морським ссавцем.

Зустрічається близько 200 видів змій і 52 з них - отруйні. Королівська кобра - найбільша отруйна змія Індії. Досягає в довжину 5,5 м. Укус королівської кобри смертельний навіть для слона. Індійська кобра (ще один вид отруйних змій) досягає в довжину 180 см.

Гангський гавіал мешкає в долині Гангу. Довжина цього крокодила досягає 6,6 м. Популяція його досить нечисленна [9].

Індія - велике царство практично неляканих птахів, серед яких, безперечно, виділяються павич (національний птах Індії), чапля, папуги, зимородок. Узимку пташине поголів'я збільшується принаймні вдвічі, оскільки на зимівлю прилітають птахи з Європи і Азії. З метою збереження рідкісних і нечисленних видів флори і фауни в Індії створено 83 національних парки, 447 заповідників, 23 тигрових заповідники, 200 зоопарків і 8 біосферних резервацій.

Населення, демографія, столиця й великі міста. Населення Індії складає 1016 млн. чоловік. Вона займає друге місце у світі (після Китаю) за кількістю населення. Етнічна Індія представлена всіма трьома великими расами: негроїдною, європеоїдною і монголоїдною. Середня щільність населення Індії складає 273 особи на км2, хоча в окремих адміністративних утвореннях вона вельми висока (в Делі щільність населення складає 6352 особи на км2). Найгустіше заселено південно-східне і південно-західне узбережжя, дельтові низовини сходу і Гангська рівнина. Найменше обжиті підвищення Центральної Індії, північно-східні райони і Гімалаї. Серед жителів переважають особи молодого і середнього віку. Всього 4% населення Індії має вік старше 65 років [22].

В Індії на 1000 чоловіків припадає 927 жінок. Це пояснюється підвищеною смертністю серед жінок, пов'язаною з ранніми шлюбами і численними дітородіннями. У сім'ях, як правило, четверо дітей. Середня тривалість життя 62,5 років. Демографічне зростання істотною мірою визначається зниженням рівня смертності. Очікувана тривалість життя збільшилася з 22,6 років для чоловіків і 22,3 років для жінок у 1900 р. відповідно до 63,2 і 61,7 років у 2000 р. У цей період відбулося майже повне викорінювання епідемічних хвороб, особливо чуми, віспи, холери й черевного тифу. Успіхів було досягнуто і в боротьбі з малярією і туберкульозом, розширенні мережі медичних установ і розвитку системи медичної освіти. Зменшилася дитяча смертність. Уряд Індії здійснює програму планування сім'ї, сприяючи розповсюдженню засобів попередження вагітності [49].

Грамотним є 65,38% населення Індії. Є розрив у рівні писемності між чоловіками і жінками: відповідно 65,5% і 38%.

Кожен індус із моменту народження належить общині, касті, успадковує професію батьків і веде спосіб життя, освячений релігійно-етичним кодексом. Не дивлячись на офіційно проголошену рівність, міжкастові браки вкрай рідкі. Людина з вищої касти швидше помре з голоду, чим візьме в руки мітлу, тому що роботу сміттярів повинні виконувати колишні «недоторкані».

Міське населення складає 26%, а сільське - 74%. Посилення міграційних процесів привело за минулі півстоліття до формування такої гігантської агломерації, як Мумбаї (15 млн. жителів), Калькутта (13 млн.) і Мадрас (6 млн.). У Делі - столиці Індії проживає 7,2 млн. осіб (із передмістями - близько 13,8 млн.) [36].

Історичний нарис. Ця дивовижна країна побачила перших людей більше 500 тисяч років тому й однією з перших навчила людину обробки металу. Індія є однією зі старіших цивілізацій світу.

До середини III тисячоліття до н.е. на території Індії розвинулася цивілізація дравідів. У період з 2500 по 1500 роки до н.е. Індія була завойована індоарійськими племенами. З VIII століття до Індії став проникати іслам. Мусульманське правління продовжувалося до 1398 року, коли прийшли армії Тамерлана. У 1526 р. нащадок Тамерлана Бабур завоював практично всю Індію і заснував імперію Великих Моголів, що проіснувала до 1857 року. Повне політичне керівництво перейшло до Великобританії в 1828 - 1835 роках, а в 1857 році Індія стала фактично протекторатом Великобританії.

15 серпня 1947 року Індія одержала незалежність від Великобританії, проте була розділена на дві країни: Індію і Пакистан. 26 січня 1950 року Індія була проголошена демократичною республікою [9].

Політичний устрій. Держава Індія - Союз штатів, є суверенною федеральною світською демократичною республікою з парламентською системою правління. Республіка управляється відповідно до Конституції, яка була прийнята Засновницькими зборами 26 листопада 1949 року і набула чинності 26 січня 1950 року.

Законодавча влада належить президенту і парламенту. Президент обирається колегією вибірників, що складається з членів обох палат парламенту і членів законодавчих зборів штатів, на 5 років. Президент може переобиратися неодноразово. В Індії існує посада віце-президента, якого також на п'ятирічний термін обирають члени обох палат парламенту. У разі відсутності або смерті президента країни він виконує його функції. Віце-президент не може бути членом парламенту або членом законодавчих зборів якого-небудь штату. За посадою він одночасно є головою Ради штатів [48].

Парламент Індії складається з двох палат: Рада штатів (Раджья сабха) і Народна палата (Лок сабха).

Рада штатів (постійно діючий орган) складається не більше ніж із 250 членів, з яких 12 призначаються президентом із числа видатних діячів індійської культури і науки, інші обираються за системою пропорційного представництва виборними членами законодавчих органів штатів строком на 6 років. Одна третина членів переобирається кожні 2 роки. Народна палата складається з 545 депутатів, що обираються прямим загальним і таємним голосуванням

Виконавча влада в Індії належить президенту й уряду. Уряд формується парламентською більшістю й несе відповідальність перед Народною палатою.

Згідно з Конституцією, при голові держави має знаходитися Рада міністрів як орган, що надає допомогу президенту в здійсненні його конституційних функцій. Голова Ради міністрів призначається президентом. Прем'єр-міністр повинен користуватися підтримкою більшості в Народній палаті. За рекомендацією прем'єр-міністра президент призначає решту членів Ради міністрів. Рада міністрів здійснює свої функції до тих пір, поки вона користується підтримкою більшості Народної палати. У Раду міністрів входять міністри-члени кабінету, державні міністри з незалежним статусом і державні міністри [9].

На чолі кожного зі штатів стоїть губернатор, що призначається президентом. Кожен штат має свої законодавчі збори й уряд. Союзні території управляються центральним урядом.

Політичні партії: Народний Демократичний Альянс (НДА), Індійський Національний Конгрес (ІНК), Бхаратія Джаната партія (БДП), Комуністична партія Індії (КПІ).

Релігія. Найпоширеніша релігія - індуїзм (82,7% населення). Іслам сповідає 11,4%, християнство - 2,4%, сикхизм - 1,9%, буддизм - 0,7%, джайнізм - 0,5%. Інші - послідовники зороастризму, іудаїзму і язичницьких вірувань. Державна політика в релігійно-громадському питанні дотримується принципу секуляризму, що передбачає віротерпимість і рівну пошану до всіх релігій [42].

Мова. Конституцією Індії офіційно визнано 18 мов, але лінгвісти розрізняють як мінімум 24 мови, кожною з яких говорять не менше 1 млн. осіб, і безліч діалектів. Державною мовою визнано хінді, проте широко вживана англійська мова. Інші офіційні мови - бенгалі, урду, орія, панджабі, ассамі, кашмірі, синдхі, маратхі (всі вони поширені переважно в північних і центральних областях), телугу, тамілі, малаялам, каннада (переважають у південних штатах) і санскрит. У колишніх колоніях Гоа, Даман і Діу у вжитку португальська мова, в Путтуччері - французька.

Мова залишається однією з основних політичних проблем країни, оскільки багато кордонів було утворено тільки на підставі мовних особливостей. Багато сил додається для просування хінді як національної мови і для викорінювання англійської. Наріжним каменем у цьому плані є те, що хінді є основною на півночі країни і практично не має загальних рис із дравидскими мовами півдня. На півдні країни дуже мало людей говорять на хінді. Вищі верстви суспільства в Індії користуються англійською мовою, що є провідною у світі освіти і бізнесу [22].

Валюта. Грошовою одиницею Індії є індійська рупія, дорівнює 100 пайсам. Монети, номіновані в пайсах, називаються «малими». Є дві версії походження назви: від «rupua» - оброблене срібло або «rura» - худоба, обидва слова на санскриті. Міжнародне позначення - INR. На цінниках перед цифрою звичайно пишуть Rs.

Система наявного грошового обігу Індії характеризується величезною кількістю банкнот. Існують такі номінали: 1 рупія - вісім різновидів, 2 рупії - дев'ять різновидів, 5 рупій - сім різновидів, 10 рупій - дев'ять різновидів, 20 рупій - два різновиди, 50 рупій - три різновиди, 100 рупій - дев'ять різновидів, 500 рупій - три різновиди.

В обмінних пунктах, банках висококласних готелів штату Гоа можна обміняти на індійські рупії американські долари. Валюти інших країн міняють не у всіх банках і за менш вигідним курсом. Поточний банківський курс може відрізнятися від роздрібного. Чим далі від столиці, тим менш вигідний курс обміну.

При обміні в банках необхідно мати при собі закордонний паспорт із дійсною візою. Обміняти назад індійські рупії на тверду валюту можна і при виїзді з країни - до 25% від офіційно обміненої вами суми, але після пред'явлення довідок від банків, що видаються при обміні, які дійсні протягом трьох місяців [9].

Індійська рупія - обмежено конвертована валюта. Ввезення і вивіз рупій в Індії заборонено. Краще за все брати в цю країну долари США або кредитні карти.

Транспорт. Міжнародні аеропорти в Індії є в Бомбеї, Делі, Калькутті, Ченнаї (Мадрасі) і Кералі. Літаки з Європи звичайно приземляються в Індії рано-вранці, що може бути не дуже зручно, якщо у вас немає заброньованого номера в готелі. Дешевше за все купувати авіаквитки в Делі, за ним слідує Калькутта, а потім Бомбей. Міжнародні перельоти в сусідні країни обійдуться досить дешево, особливо з Калькутти в Дакку (Бангладеш), з Делі в Карачі (Пакистан) і з Теручираппаллі в Коломбо (Шрі-Ланка) [36].

Основною авіакомпанією в Індії, що здійснює внутрішні перельоти є керована урядом Indian Airlines. Авіакомпанія Air India також здійснює внутрішні перельоти маршрутами Бомбей - Делі, Бомбей - Калькутта, Делі - Калькутта і Бомбей - Ченнаї (Мадрас). Скасування державного контролю радикально поліпшило якість послуг і збільшило кількість дрібних авіакомпаній, хоча деякі з них недавно збанкрутіли. Sahara Indian Airlines і Jet Airways є головними конкурентами великих компаній.

Потяг - найпопулярніший в Індії засіб пересування. Існує 17 головних напрямків, якими слідують 108 потягів. Багато які з них мають імена: Керала експрес, Шатабді експрес, Раджхані експрес, Таміл Наду експрес. Мандрівник, який запланував переміщення по Індії в потягах, повинен добре уявляти якість цього пересування. Існують 6 типів вагонів, що дуже відрізняються за ціною і якістю. Є такі типи вагонів, де пересування іноземців не рекомендується. Якщо ви дивилися фільми про громадянську війну або евакуацію населення під час Другої світової війни, то ви зможете уявити собі картину пересування в цих вагонах. Індійська система бронювання квитків є справжньою «китайською грамотою» і гідна окремого вивчення, але будьте терплячі, тому що це єдина бюрократична система в країні, яка дійсно працює. При бронюванні квитків використовуйте різні туристські квоти, якщо вони у вас є. Так вам легше вдасться забронювати місце [48].

Види автобусів у кожному штаті свої, але на основних маршрутах автобуси розділяються на звичайні, експреси, напівлюкси, люкси, люкси з кондиціонерами і спальні люкси. Державні автобуси часто на основних маршрутах обслуговуються приватними операторами. Автобуси приватних компаній звичайно швидше, дорожче, зручніше і краще підходять для довгих подорожей, але вам часто доведеться слухати індійську музику, яка волає з динаміків. Автобус - єдиний вид транспорту, на якому можна дістатися до Кашміру і кращий вид транспорту для поїздки до Непалу з Уттар Прадеш. Автобуси набагато швидше за потяги в північному Біхарі і в більшості районів Раджастану [49].

Водіння мотоцикла в Індії (особливо до Енфілд Баллет) стає все більше популярним, хоча не рекомендується займатися їздою на двоколісному мотоциклі. Подорож на велосипеді - прекрасна можливість оглянути індійські міста, крім того, оренда велосипеда коштує буквально копійки. Проте, якщо ви не відчуваєте себе спортсменом, то не треба здійснювати довгих переїздів на велосипеді. Якщо ви вирішите привезти в країну свій власний велосипед, то привозьте найпростішу модель, оскільки тут вам буде дуже важко його полагодити, якщо з ним щось трапиться.

У містах є автобуси, таксі, авторикші, велорикші і тонгас (запряжені кіньми вози). У таксі можуть бути встановлені лічильники, але не думайте, що вони скрізь працюють. Можуть виникнути проблеми при користуванні таксі. Пасажира відвозять, нібито помилково, не туди, куди він просив, і вимагають додаткових грошей для того, щоб довести до потрібного місця. В цьому випадку не треба розгублюватися. Записавши номер машини, пасажир повинен попередити, що збирається зв'язатися з поліцією. Також небезпечно дозволяти водію таксі брати на дорозі випадкових попутників [39].

Триколісні авторикші коштують приблизно у два рази дешевше за таксі. Велорикші практично зникли із центрів великих міст, але вони все ще залишаються основним видом транспорту в маленьких містах і селах. Велорикші придатні тільки для невеликих поїздок. Ціна така ж, як за таксі, швидкість маленька, зручності ніякої - в гору взагалі не тягнуть, доводиться вилазити і йти поряд. Якщо ви сіли на рикшу удвох, то бідний водій так напружується, що весь час змагаєшся з бажанням допомогти йому і всій його сім'ї. Все ж таки варто прокотитися на велорикші хоч би раз: маса вражень гарантована. Домовляйтеся про оплату до поїздки [48].

Прокат машин. Якщо немає водійських прав міжнародного зразка або навіть водійського посвідчення, що діє на території України, - це не проблема на території Індії, поліція цікавиться правами рідко, у гіршому разі доведеться заплатити бакшиш близько 50 рупій. Але водій повинен мати просто залізні нерви і рідкісний успіх, якщо хоче водити машину в Індії самостійно. Машину можна взяти напрокат на день і лише з обмеженням кількості кілометрів поїздки. Рух транспорту на всій території Індії лівосторонній. Необхідно частіше подавати звуковий сигнал - це тільки вітається [9].

Можна найняти також машину з водієм. При наймі машини з водієм треба враховувати, що турист, ймовірно, буде відповідальним за всі витрати, що виникли під час поїздки, тому про все краще домовлятися наперед. Якщо планується довга подорож, то треба зробити пробне коло з шофером, щоб переконатися в його компетентності.

Зв'язок. Подзвонити можна з місць, де вивішено таблички STD/ISD/PCO або ISD/IDD/STD. Залежно від часу доби, прийняті різні тарифи на оплату телефонних розмов. Для міжнародних розмов із країнами Європи працює 25% знижка з 22.00 до 11.00. Громадські телефони є тільки для внутрішньоміських переговорів, і вони дешевше. Дзвінок із номера в готелі обійдеться в декілька разів дорожче, причому не всі готелі мають автоматичний доступ до міжнародних або навіть міжміських ліній. У великих містах працюють мобільні телефони GSM. Вартість дзвінків додому в декілька разів перевищуватиме звичайні міжміські. Що може представляти інтерес, так це безкоштовна служба коротких повідомлень (SMS), що дозволяє обмінюватися текстовими повідомленнями між телефонами всередині Індії.

Час. Відрізняється від київського на 3,5 години.

Святкові й неробочі дні. В Індії дуже багато свят, як державних, так і релігійних. Практично щодня - це якесь свято. Основні державні свята в Індії: 1 січня - Новий рік; 26 січня - День Республіки (цього дня була прийнята Конституція Індії); 8 березня, як і в Україні, відзначають Жіночий День; 15 серпня - День Незалежності (цього дня в 1947 році Індія одержала незалежність від Великобританії); 20 серпня - День народження Раджива Ганді; 2 жовтня відзначають Ганді джаянті, день Народження Махатми Ганді; 19 листопада - День Народження Індіри Ганді [9].

Серед релігійних свят як основні можна виділити такі. У березні - квітні послідовники джайнізму відзначають день народження засновника цієї релігії Махавіри. Це свято називається Махавір джаянті. У квітні - травні (у перший день місяця байсак) послідовники сикхизму відзначають своє головне свято - байсак. Будда джаянті - день народження Будди проголошується в другій половині квітня - першій половині травня. Головним святом парсів (індійських вогнепоклонників) є Кхордад саль - день народження пророка Заратустри. У лютому - березні індуїсти відзначають свято весни Песть. У квітні - травні відзначають Ід-ул-Азха. Це свято жертвопринесення - одне з двох головних свят мусульман. Серпень-вересень - Джанмаштамі - день народження Крішни. У вересні - жовтні відзначають Дашахра - день поклоніння Діві. Це одне з найпопулярніших свят. У жовтні - листопаді відзначають свято Дівалі. Це Фестиваль вогнів і богині процвітання Дівалі, одне з найпопулярніших народних свят і останній день року за календарем індуїста [42].

Робочий час. Урядові установи офіційно працюють із понеділка по п'ятницю з 9.30 до 18.00, але основна діяльність здійснюється з 10.00 до 17.00 з тривалою перервою на обід.

Поштові відділення працюють із понеділка до п'ятниці з 10.00 до 16.30. У суботу - до 12.00. Проте в більшості великих міст головпоштамти працюють у будні до 18.30, а в суботу до 16.30, деякі ж відкриті в неділю до полудня. Великі телеграфні відділення працюють цілодобово.

Магазини працюють із 10.00 до 19.00, деякі зачиняються на обід. Хоча неділя офіційно вважається вихідним днем, у різних районах великих міст магазини мають й інші вихідні дні, тому в неділю завжди можна знайти магазини, що працюють. До речі, багато магазинів може бути зачинено по вівторках.

Ресторани працюють до 23.00. Деякі нічні клуби зачиняються набагато пізніше. Кафе в готелях часто працюють цілодобово.

Банки працюють із понеділка по п'ятницю з 10.00 до 14.00. Більшість іноземних і націоналізованих банків працює і в суботу з 10.00 до 12.00. Деякі банки мають філіали, що працюють вечорами, знайдуться й такі, що працюють у неділю, але зачинені в понеділок, інші працюють із 9.00 до 13.00. І, нарешті, всі банки зачинено під час державних свят, а також 30 червня і 31 грудня. Багато установ не працює під час національних свят [36].

Кухня. Діапазон смаків індійської кухні вельми широкий, починаючи від простого і м'якого смаку повсякденних блюд і закінчуючи дуже гострими й насиченими блюдами святкового столу. Кожен реґіон має свої особливості приготування їжі, але деякі національні рецепти ідентичні по всій країні. Усюдисущі приправи - карі і чілі - використовуються й у вегетаріанських блюдах, і при приготуванні м'яса. Спеції з давніх часів вважаються індійським товаром, тому кухар тримає під рукою близько 25 спецій, обов'язково свіжомелених, з яких він складає свій неповторний смаковий букет. Багато прянощів володіють і лікарськими властивостями. Гострі мариновані фрукти замінюють гірчицю [42].

Загальним для всієї Індії національним блюдом є «дав» - суп із різних видів бобів з овочами і «дхай» - кисле молоко або йогурт, який подають із карі. Крім того, що це дуже смачна страва, у спеку воно освіжає краще, ніж солодкі газовані напої. Одне з основних страв - чапатіс - маїсові коржики з соусами і різними гарнірами або сиром.

Будь-яка страва, приготовлена за кашимірськими рецептами, матиме тонкий і ніжний смак, у ньому буде багато фруктів і горіхів. Любителі м'яса, які збираються відвідати сам Кашмір, повинні обов'язково знайти ресторан, що пропонує «вазван» - традиційний індійський банкет, що містить цілих 17 страв із різних сортів м'яса. Індійський хліб - найкращий у світі - немає нічого краще, ніж «наан» (хлібець, випечений у печі), але також варто пробувати й «пападум» - якнайтонший хліб із борошна чечевиці.

Любителям м'яса необхідно спробувати блюда з індійського буйвола й баранини. Сир і йогурт - також часто подають з їжею. Із фруктів готують фреші і додають у йогурти. На десерт можна спробувати «кхеєр» - рисовий пудинг. В Індії поширено вегетаріанство - овочі і фрукти дешеві, різноманітні, рясні і завжди смачно приготовані [9].

Для поліпшення травлення прийнято закінчувати трапезу жуванням пана - листя бетелю, в яке загорнуті роздроблений бетелевий горіх і спеції.

Для пиття необхідно використовувати тільки воду в пляшках і не використовувати лід, якщо він не зроблений з очищеної води. Популярні напої - чай (як правило, п'ють із гарячим молоком), кава. Спиртні і слабоалкогольні напої в Індії мають тенденцію бути дуже солодкими. Індуїзм забороняє вживати спиртні напої, тому в ресторані їх не подають, але в деяких закладах дозволяють приносити із собою. По п'ятницях в Індії дотримуються сухого закону, і алкоголь не можна дістати ні за які гроші.

Чайові. Будь-який заклад, де можна перекусити, називається рестораном. Після трапези офіціант приносить рахунок і кладе його лицьовим боком донизу. Оплачувати його прийнято великою купюрою, що перевищує вартість обіду. На чай прийнято давати 10% від загальної суми рахунку. Взагалі, на чай слід давати скрізь - це індійський стиль життя. В Індії поширена попередня плата за послуги (наприклад, за бакшиш у готелі знайдуть потрібний вам лист, дадуть необхідну інформацію тощо) [42].

Цікава особливість чайових в Індії - часто їх розглядають не тільки як загальноприйнятий знак подяки за послугу. Швидше це м'який перехід зі сфери відносин покупця і продавця до більш дружнього спілкування.

Електроприлади. Напруга струму - 220 В, частота - 50 Гц. Рекомендується використовувати адаптер. Вилки відрізняються від стандартних європейських, причому в різних штатах вони неоднакові. Перед увімкненням електроприладів рекомендується проконсультуватися в обслуговуючого персоналу про параметри мережі [39].

Фото- і відеозйомка. В Індії в туриста можуть виникнути складнощі з кіно-, відео-, фотографуванням пам'яток старовини (зі спалахом і штативом). Треба запитати дозволу в служби археологічного нагляду (м. Нью-Делі) і в департаментах археології відповідного штату.

Фотографувати і знімати на відео в заповідниках і національних парках можна. Але тільки за плату. У місцях мешкання деяких етнічних груп апаратуру краще взагалі не діставати.

Покупки і сувеніри. В Індії багатий вибір тканин, срібла, килимів, шкіряних виробів і, звичайно, спецій. На базарі прийнято торгуватися, тоді товар можна купити за ціною у 2 ? 3 рази нижче за ту, яка була названа на початку [36].

Індійські тканини - шовк, бавовна і вовна - цінуються у всьому світі. Дуже популярна Раджастанська бавовна, яку можна впізнати за характерним малюнком і яскравим забарвленням. Тканини з Мадраса «вицвітають» після прання, але це не говорить про їхню низьку якість.

По всій Індії можна знайти тканину - «химру» - із суміші шовку і бавовни, часто прикрашену малюнком. Кашмір славиться шерстю прекрасної якості, з якої виготовляють шалі, одяг і килими. Велику частину ювелірних виробів привозять з штату Раджастан.

Прекрасними подарунками є шалі (чадр) різної текстури, фігурки із сандалового дерева з Карнатаки, рожевого дерева з Керали і Мадраса, індійського горіха з Кашміру, вироби з міді, латуні, бронзи і збройової сталі з інкрустаціями, емаллю і без них. І, звичайно, кращий подарунок з Індії - чудовий чай найрізноманітніших видів і сортів.

Митні правила та обмеження. Для в'їзду до Індії необхідно оформити візу, навіть якщо турист слідує через країну транзитом. Туристську візу можна одержати строком на 3 місяці. Запрошення не потрібне, зате потрібна довідка про наявність броні на літак або самого квитка. Віза коштує близько $ 40. Для її отримання необхідний закордонпаспорт, термін дії якого не менше ніж три місяці, 2 заповнених анкети, 2 фотографії 3 на 4. Віза на 6 місяців видається за наявності довідки про відсутність вірусу СНІДу. Цю візу вже в Індії можна продовжити до року у відділенні поліції. Можна також дістати можливість триразового в'їзду за однією візою. Для цього в анкеті потрібно заявити про свій намір виїжджати з Індії в інші країни. Працівники посольства мають право викликати на співбесіду. Зараз візою вважається стандартна паперова наклейка. За певну плату можливо оформити індійську візу без особистої присутності [22].

Ввезення і вивіз ввезеної раніше іноземної валюти не обмежено, національної - заборонено. Готівка в сумі більше ніж $ 10 тис., а також персональні комп'ютери і ноутбуки підлягають обов'язковому декларуванню. Дозволено безмитне ввезення сигарет - до 200 штук, або сигар - до 50 штук, або тютюну - до 250 грамм, спиртних напоїв - до 0,95 літрів, прикрас, продуктів харчування, предметів і речей домашнього вжитку - в межах особистих потреб. Фотоапарати, музичні інструменти, побутова аудіо- і відеотехніка, спортінвентар ввозяться в кількості не більше ніж один предмет кожного найменування, сувеніри - на суму не більше 500 рупій. Професійне устаткування і дорогі предмети слід указувати в декларації або реєструвати їх після прибуття з письмовим зобов'язанням вивезти їх по дорозі назад. Заборонено ввезення наркотиків і препаратів, що містять наркотики, зброї і боєприпасів без відповідних дозволів.

Заборонено вивіз шкур тигра, диких тварин, оперення птахів, шкір рідкісних рептилій і виробів із них, живих рослин, золота і срібла в злитках, предметів антикваріату і старовини, виготовленого більше ста років тому [9].

При вильоті з країни митні власті можуть перевірити наявність довідки про обмін увезеної валюти на індійські рупії в офіційних пунктах обміну. Відсутність такої довідки може викликати серйозні проблеми, оскільки обмін валюти на чорному ринку заборонено.

2.2 Туристські райони Індії

Дороги Індії - тропи паломників і туристів. Ця країна, і її столиця Делі зі своїми визначними пам'ятками, володіє колосальною привабливою силою для людей будь-якого віку і різних національностей, будь-якого рівня освіти, несхожих релігійних і філософських переконань. Мандрівнику по Індії належить зустріти на своєму шляху храми і монастирі, розкішні особняки й жалюгідні халупи, зіткнутися з казковими багатствами і відштовхуючою убогістю. Індія - країна, в якій кожен побачить те, до чого він внутрішньо підготовлений, і в якій кожен знайде саме те, що шукає. Ця країна відкриється іноземцю рівно настільки, наскільки він буде здатний її сприйняти, і щедро обдарує своїми багатствами того, хто виявиться готовим прийняти їх [9].

Північна Індія - осередок унікальних природних і історичних пам'яток - охоплює штати Джамму і Кашмір, Пенджаб, Хар'яна, Хімачал-Прадеш, Уттар-Прадеш, Раджастхан і славиться гірськими пейзажами Гімалаїв. Тут і висока точка Землі, і Долина квітів, і вічнозелені горби, і живописні водоспади.

Делі - це 7 міст в одному, побудовані за часів різних династій, кожна з яких робила свій внесок до формування зовнішності міста. Вперше Делі стало столичним містом в XI столітті, хоча перші поселення на цьому місці існували ще раніше II-го тисячоліття до нашої ери. Кожен куточок міста зберігає сліди часу й ходу історії. Багато разів Делі через багатства і скарби його правителів піддавався руйнівним набігам завойовників. І знову він воскресав із руїн, немов птах Фенікс із попелу. Моголи оголосили колись це місто столицею своєї держави [7].

Нове Делі - сучасне місто, створене в 30-ті роки минулого сторіччя. Строкатість, вуличний і базарний шум старого району змінялися стриманою розкішшю нового. Але в цілому Делі, безумовно, елегантне місто, менш схильне до впливу ділової суєти, ніж інші індійські мегаполіси. Для респектабельних гостей Нью-Делі завжди відчинено двері всесвітньо відомих дорогих готелів. Але знайти собі житло по кишені тут зможуть і любителі «дикого» туризму. «Дикуни» звично зупиняються на одній із найзнаменитіших вулиць Нью-Делі - Мейн-базар-стріт. Тут усюди зустрічаються дешеві готелі, в яких, проте, є всі зручності [22].

Делі надає величезні можливості для веселого й цікавого проведення часу. Гуляючи містом, можна натрапити на вулицю кемпінгу, де в ряд вишикувалися похідні намети, або на квартал гончарів і ремісників, де продаються тільки що створені вироби. На торгових площах показують свою майстерність заклинателі змій, танцюють дресировані ведмеді, а провісники пропонують заглянути в майбутнє.

Недалеко від Делі знаходяться знамениті своїми архітектурними пам'ятками міста Агра і Джайпур, які разом зі столицею складають так званий індійський золотий трикутник.

Столиця Індії примітна своїм культурним життям, тут найдешевший і захоплюючий шопінг, так само Делі - найбільший транспортний вузол, звідки можна дістатися в будь-який куточок країни [7].

Серцем району Старого Делі вважається Червоний Форт - укріплена резиденція царів династії Моголів, найвеличніший і прекрасніший пам'ятник Делі XVII століття. Він є восьмикутником, оточеним стіною із червоного пісковику. З боку річки висота стін форту досягає 18 метрів, а з боку міста - 33 метри. Червоний Форт було побудовано в 1648 році в період розквіту Могольської Імперії і до 1857 року був резиденцією правителів із династії Великих Моголів. Інша історична цінність цього місця полягає в тому, що саме тут у 1947 році було спущено англійський прапор і піднято прапор незалежної Індії. Серед найцікавіших внутрішніх споруд форту - Діван-і-Ам - зал для публічних церемоній і Діван-і-Кхас - зал для приватних аудієнцій імператорів. Саме в цьому залі стояв знаменитий «павиний трон» могутнього правителя Шах-Джахана, зроблений із чистого золота й інкрустований незліченними алмазами, рубінами, сапфірами і смарагдами. У 1739 році імператор Надір Шах перевіз цей шедевр ювелірного мистецтва до Ірану, фрагменти його зараз експонуються в Тегерані. Що стосується діаманта Кох-і-Нор, який колись прикрашав трон, то він потрапив до Англії і нині виблискує в короні британської королеви. Жінки з імператорської сім'ї жили в палаці Ранг-Махал, поряд із яким підносяться стіни з витонченою, пишною різьбою біломармурової мечеті Моті-Масджід (Перлинної мечеті) [9].

Найбільша мечеть Індії, місткістю 25000 осіб - Джама Масджід. Її будівництво почалося в 1650 році і було закінчено в 1658 році. До центрального входу мечеті ведуть 35 сходин. В архітектурний ансамбль входять чотири башти, троє великих воріт, два мінарети заввишки 40 метрів. Усе це побудовано з червоного пісковику й білого мармуру. У мечеті зберігаються розділ Корану, записаний під диктування пророка Мухаммеда, його тапок, волос із бороди і відбиток його ноги на камені.

Із часів Великих Моголів у Делі залишилася Могила Хамаюна. Цей мавзолей було побудовано за наказом головної дружини другого імператора династії в середині XVI століття. Будівля споруджена з білого мармуру й червоного пісковику з високими арочними входами [7].

В 15 км від міста знаходиться ансамбль найстародавніших будівель Делі - Кутб Мінар (Башта Перемоги). Її почали будувати в 1193 році, після завоювання Делі імперією Моголів. Конусоподібна п'ятиярусна башта заввишки 72,5 метра побудована з червоно-жовтого пісковику і прикрашена прекрасним орнаментом і вигравійованими висловами з Корану. Вхід до неї відвідувачам не дозволено. Поряд із баштою знаходиться перша побудована в Індії мечеть Кувват-уль-Іслам. Ця мечеть і мінарет являють собою залишки першої столиці мусульманських правителів Індії - Раї Пітхора.

На території комплексу Кутб-Мінар стоїть одна з найзагадковіших у світі споруд: знаменита Залізна колона, відлита в IV столітті н.е. Існує старовинне повір'я: у того, хто стане спиною до колони і зведе за нею руки, виконається найзаповітніше бажання. Індійці не випадково наділяють цю колону чудодійною силою: вона дійсно володіє унікальною властивістю - залізо, відлите 15 століть назад, не іржавіє. Як зуміли стародавні майстри створити хімічно чисте залізо, яке важко одержати навіть у сучасних електролітичних печах? Як вдалося в IV столітті відлити металеву колону заввишки в 7 метрів і завтовшки в обхват? Пояснення цьому диву наука не знає. Деякі учені вважають Залізну колону рідкісним свідченням матеріальної культури давно зниклої стародавньої цивілізації, інші схильні бачити в ній «заповіт зоряних прибульців», зашифроване послання невідомих істот, що колись відвідали землю і залишили цю колону як «спогад про майбутнє» [9].

В 2 км від Старого Делі знаходиться Новий Делі. Його діловим центром є площа Коннаут. Площу оточують будівлі в колоніальному стилі, в яких розташувалися ресторани, магазини, банки і туристські офіси. Тут починається вулиця Раджпат, яка веде до Грат Індії. Вони являють собою 42-метрову тріумфальну арку, що нагадує про загиблих у Другій світовій війні.

Місто буквально насичено храмами всіх світових релігій, що часто настільки щільно стоять один до одного, що за мінаретом мечеті видніється буддійська ступа, а купол християнської церкви контрастує зі спорудами індуїстів. Храм Бахаї є дивом сучасної архітектури і зроблений у формі лотоса. Це символ того, що віра Бахаї, яка є незалежною світовою релігією, священна за походженням, всеосяжна за кругозором, наукова за методами і людяна в її принципах. У конструкції храму немає жодної прямої лінії [7].