Індія - головна країна туристського макрорегіону Південна Азія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів

ВВП ? валовий внутрішній продукт

ВНП ? валовий національний продукт

ВТО ? Всесвітня туристська організація

дол. ? долар

ім. ? ім'я

ін. ? інший

кг ? кілограм

км ? кілометр

л/сек. ? літр за секунду

м ? метр

млн. ? мільйон

млрд. ? мільярд

мм ? міліметр

н.е. ? наша ера

р., рр. ? рік, роки

Св. ? святий

см ? сантиметр

СНІД ? синдром імунодифіциту

США ? Сполучені Штати Америки

тис. ? тисяча

трлн. ? трильйон

єС ? градусів за Цельсієм

% ? відсоток

$ ? долар США

Вступ

Актуальність теми. Міжнародний туризм під впливом процесів глобалізації та інтеграції набуває найдинамічнішого розвитку та стає одним із впливових чинників, від яких залежить зростання економіки, підвищення конкурентоспроможності країни на світових ринках, покращення добробуту населення. Серед туристських макрорегіонів, що виділяються за версією ВТО, макрорегіон Південна Азія займає останнє місце за кількістю туристських прибуттів та рівнем розвитку туризму в ньому. Тому аналіз розвитку туризму в головній країні даного регіону ? Індії ? є актуальним завданням сьогодення.

Проблематикою розвитку туристського макрорегіону Південна Азія займалися наступні вчені: Александрова А.Ю., Гаврилишин I.П., Григорків В.С., Кифяк В.Ф., Цибух В.І., Школа I.М. та інші.

Мета магістерської роботи ? аналіз розвитку туризму в туристському макрорегіоні Південна Азія.

Для успішної реалізації мети, були поставлені наступні завдання:

? проаналізувати міжнародний ринок сучасного туризму, його особливості;

? розглянути основні туристські регіональні ринки;

? дати характеристику Індії як головної країни туристського макрорегіону Південна Азія;

? розробити новий тур до Індії.

Об'єкт дослідження ? туристський макрорегіон Південна Азія. Предмет ? розвиток туризму в Індії, як головної країни туристського макрорегіону Південна Азія.

В ході дослідження були використані наступні методи: метод критичного аналізу наукової і методичної літератури, аналізу статистики, математичний метод, метод практичного досвіду, а також опис, узагальнення (синтез), пояснення.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що було детально проаналізовано природні та культурно-історичні ресурси Індії, а також вперше було запропоновано й розроблено тур до Індії, відносно новий тур на українському туристському ринку.

Практичне значення. Матеріали магістерської роботи можуть бути використані приватними підприємцями, турфірмами, туроператорами, які мають бажання розробити новий туристський продукт для збільшення різноманітності турпродуктів, клієнтури, а відповідно й прибутків. Розроблений тур до Індії можуть використовувати турфірми, які бажають різноманітнити перелік своїх турів. Також матеріали магістерської роботи можна використовувати у вищих навчальних закладах при вивченні дисциплін «Туристське країнознавство» та «Міжнародний туризм».

Структура магістерської роботи. Робота складається зі вступу, основної частини, яка містить 3 розділи, висновків та переліку посилань. Загальний обсяг роботи - 102 сторінки. Перелік посилань містить 53 джерела. Робота містить 1 рисунок, 4 таблиці.

Розділ 1. Міжнародний ринок сучасного туризму

1.1 Особливості ринку міжнародного туризму

Виробництво туристського продукту є основною функцією індустрії туризму, яка, як міжгалузевий комплекс, підвладна дії всіх сучасних процесів, притаманних світовому господарству. Глобалізація в сучасних географічних дослідженнях світового господарства розглядається як процес розширення меж інтернаціоналізації до загальносвітових, підвищення ступеня взаємозалежності держав, наслідком чого є формування глобального ринку.

Проявами глобалізації є зростання взаємозалежності національних ринків, розмивання національно-державних економічних кордонів, що впливає на економічну безпеку країн, створюючи нові геополітичні реалії, транснаціоналізація світового господарства, зростання ролі фінансових центрів в управлінні світо-господарськими процесами. Глобалізація в той же час не відміняє основ функціонування ринку на конкурентних засадах, навпаки, глобалізаційна модель розвитку світового господарства передбачає вільний перебіг капіталу між країнами відповідно до кон'юнктури ринку: з країни зі слабкими конкурентними перевагами до країни, що може забезпечити стабільність високої норми та маси прибутку [12, 17].

На туристському ринку зазначені процеси проявляються через специфіку туризму і особливості його функціонування, зокрема, відбиваючись у діяльності структурних елементів індустрії туризму, які є суб'єктами ринку виробника турпродукту. Ринок виробника турпродукту об'єднує суб'єктів туристського ринку (юридичних та фізичних осіб), які виробляють туристський продукт і реалізують його споживачеві - туристу. Тобто, ринок виробника - це пропозиція певного набору послуг і товарів, призначених для задоволення потреб туриста. Туристська діяльність за економічними ознаками є діяльністю з організації процесу споживання певних елементів національного багатства, матеріальних та нематеріальних цінностей, яка здійснюється бізнесовими структурами у взаємодії з місцевою владою [44].

Ринок туризму як система взаємозв'язків об'єднує велику кількість виробників турпродукції з наявними та потенційними покупцями, які можуть чи мають бажання купити туристську продукцію. На рисунку 1.1 показано загальну структуру туристського ринку як системи [31].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 - Загальна структура туристського ринку

Туристський ринок - сукупність організаційно-економічних відносин з приводу організації та купівлі-продажу туристських послуг. Цей ринок, як i будь-який інший, пов'язує разом покупців (пред'явників попиту) i продавців (постачальників). Але від звичайних товарних ринків туристський ринок відрізняється тим, що на ньому товар не просувається від продавців до покупців. Навпаки, покупці самі переміщуються до місця призначення, щоб отримати зарезервовані послуги.

Ринок - це сфера обміну. Предметом обміну на туристському ринку є туристські послуги, які надають різні підприємства туристської індустрії (готелі, ресторани, перевізники, заклади дозвілля та ін.).

Туристський ринок характеризується багатоступеневістю відносин: між кінцевим споживачем i виробником туристських послуг є посередники - туристські агентства, туроператори, постачальники i виконавці послуг розміщення, перевезення, харчування [27].

Туристські ринки можна класифікувати за такими ознаками:

- за географічною приналежністю - світовий, регіональний, ринок окремої країни, регіону всередині країни, міста тощо;

- за ознакою відношення до національної території - ринки міжнародного туризму (в'їзного, виїзного), внутрішнього туризму;

- за ознакою напрямку руху - ринки, що генерують туристські потоки, i ринки, які приймають туристів;

- за ступенем концентрації виробництва i збуту - монополістичний олігополістичний i ринок вільної конкуренції;

- зa співвідношенням між попитом i пропозицією - ринок продавця (характеризується високим попитом i обмеженістю пропозиції) i ринок покупця (характеризується перевищенням пропозиції над попитом) [31].

У туpиcтичній сфepi використовують термін «регіон». Розрізняють регіони трьох типів:

1) географічні, наприклад, Західна Європа або Північна Африка;

2) адміністративні, наприклад, Закарпатська область;

3) природно-кліматичні, наприклад, морські курорти, Тихоокеанський басейн [10].

Туристські потоки розрізняють за спрямованістю: всередині регіонів - внутрішньо-регіональні й між регіонами - міжрегіональні.

Оскільки кількість людей, охоплених туристськими поїздками, постійно зростає, туризм дедалі більше впливає як на світову економіку, так і на соціально-економічний розвиток окремих країн.

Один із важливих напрямів вивчення впливу міжнародного туризму на світову економіку - визначення місткості ринку. Гіпотетичний туристський ринок - це сукупність покупців, які володіють потенційною можливістю укласти угоду з продавцем туристських послуг. Однак насправді прогноз туристського попиту i фактичні результати не збігаються.

Серед найважливіших показників місткості ринку міжнародного туризму є «кількість прибуттів», що визначається чисельністю тих, хто здійснив протягом року подорож i зареєстрований як особа, що прибула в певну країну з метою туризму. Окрім кількості прибуттів іноземних відвідувачів, показником місткості туристського ринку є грошові надходження від міжнародного туризму [21].

Для спрощення маркетингових досліджень туристського ринку й оцінки внеску окремих країн y розвиток світового туризму міжнародний туристський ринок прийнято поділяти на ринок виїзного туризму i ринок в'їзного туризму. Місткість ринку виїзного туризму визначається кількістю виїздів із країни, в'їзного - кількістю прибуттів. Загальна кількість виїздів і прибуттів розподіляється за країнами-реципієнтами i країнами-генераторами міжнародного туризму. Генерування туристських потоків імпортом туристських послуг, a прийом та обслуговування іноземних туристів y себе в країні - експортом міжнародних туристських послуг.

Крім показника кількості прибуттів, місткість ринку в'їзного міжнародного туризму визначається обсягом надходжень від міжнародного туризму, джерелом яких витрати іноземних гостей на туристські послуги.

Місткість ринку виїзного міжнародного туризму визначається кількістю виїздів резидентів із країни в закордонні подорожі та сумою їхніх грошових витрат під час перебування за кордоном [27].

Міжнародні туристські витрати визначаються як витрати відвідувачів, що виїжджають, в інших країнах, включаючи їхні платежі національним перевізникам за міжнародні перевезення. Відповідно до рекомендацій Міжнародного валютного фонду щодо платіжного балансу, витрати на міжнародні перевезення повинні бути зазначені окремим рядком.

Для конкретного виробника туристських послуг місткість цільового туристського ринку визначається кількістю проданих послуг (турів) [21].

Для формування стратегічних маркетингових рішень, вибору цільового сегмента, каналів збуту, розробки цінової політики і вирішення багатьох інших завдань необхідно постійно досліджувати ринок.

Дослідження туристського ринку мають на меті:

- дати загальну характеристику i виявити тенденції змін;

- оцінити стан конкуренції;

- дати характеристику основних споживачів;

- визначити систему просування продукту i послуг;

- виявити тенденції розвитку зовнішнього середовища, що впливають на діяльність туристської організації тощо [8].

На підставі результатів таких досліджень визначають кон'юнктуру ринку, тобто його стан у визначений момент (період) часу, зумовлений взаємодією економічних, соціально-економічних, соціально-політичних, природних та інших факторів. Кон'юнктуру туристського ринку характеризують такі параметри, як співвідношення попиту та пропозиції туристських послуг, рівень цін і доходів, ступінь державного регулювання, наявність сезонних коливань попиту.

Об'єктами кон'юнктурного аналізу ринку є:

- учасники ринку (партнери, постачальники, посередники, споживачі, конкуренти);

- обсяг, структура і динаміка виробництва та споживання окремих туристських послуг (фірми-конкуренти, обсяг вироблених ними туристських послуг, різновид пропонованих маршрутів і послуг, співвідношення попиту та пропозиції, неохоплені сегменти ринку);

- рівень резервів (можливості туристської фірми збільшити коло споживачів, розширити географію маршрутів, номенклатури послуг, спеціалізацію і диференціацію обслуговування тощо);

- динаміка цін (y конкуpeнтiв, середньоринковий курс цін на аналогічні туристські послуги);

- особливості виpобничо-збутової, рекламної діяльності в структурі ринку [15].

Аналіз кон'юнктури ринку має важливе значення для вироблення мapкетингової стратегії розвитку туристської фірми. Знання кон'юнктури i прогноз розвитку ринку дають змогу оцінити можливості й негативні впливи i на підставі цього виявити переваги i недоліки в діяльності організації - це так званий SWOT-aнaлiз. При проведенні SWOT-аналізу розглядають поточне становище турфірми з урахуванням взаємодії внутрішніх i зовнішніх факторів.

До зовнішніх факторів належать STEP-фактори, що характеризують макрооточення ринку: економіку, науково-технічний прогрес, політичне середовище, демографія, культурна і природне середовище [50].

Економіка. Аналізуючи кон'юнктуру туристського ринку, потрібно враховувати тенденції та стан економіки - динаміку ВВП, стан платіжного балансу, інфляційні процеси, рівень безробіття y регіонах, динаміку і рівень доходів. Економічні фактора впливають на купівельну спроможність, a як наслідок - i на попит. Загальна купівельна спроможність визначається поточними доходами, наявністю заощаджень, рівнем цін і розвитком кредитування.

Науково-технічний прогрес. Зміни в цій cфeрi важко піддаються прогнозуванню. Можна спостерігати за тим, y розвиток яких галузей держава і великі корпорації насамперед вкладають кошти. Підприємцю, продукції якого можуть торкнутися технологічні зміни, для дотримання своїх інтересів необхідно стежити за появою технічних новинок.

Політичне середовище. Йдеться про питання політичної стабільності, законодавчі акти, діяльність урядових органів, які регулюють роботу організацій індустрії туризму, міждержавні відносини, вплив суспільних інститутів (наприклад, прав людини).

Демографія. Конкурентоутворюючими факторами у цьому разі є демографічні тренди, динаміка чисельності населення працездатного віку, вікова структура населення, розподіл на групи за віком, статтю, національностями, родом занять, іншими статистичними ознаками.

Культурне середовище. Маються на увазі вплив на систему цінностей, підвищення освітнього рівня, зміна поведінкових принципів, наприклад, мода на все вітчизняне чи, навпаки, на імпортне, на здоровий спосіб життя, на раціональне харчування.

Природне середовище - це туристські ресурси i стан екології. На початку XXI ст. людство занепокоєне станом природних ресурсів. Туризм значною мірою залежить від цього фактора. Без наявності туристських ресурсів туризм розвиватися не може [20; 23].

1.2 Туристські регіональні ринки

Всесвітня туристська організація (ВТО) виокремлює шість, декілька відмінних за складом від прийнятих у вітчизняній географії, туристських макрорегіонів світу, а саме (дані наводяться за станом на 1.10.2009 р.) [2]:

1. Європейський ? країни Західної, Північної, Південної, Центральної і Східної Європи, включаючи всі колишні республіки СРСР, а також держави Східного Середземномор'я (Ізраїль, Кіпр, Туреччина).

2. Американський ? країни Північної, Південної, Центральної Америки, острівні держави і території Карібського басейну.

3. Азіатсько-тихоокеанський ? країни Східної і Південно-Cхідної Азії, Австралія і Океанія.

4. Африканський ? країни Африки, окрім Єгипту і Лівії.

5. Близькосхідний ? країни Західної і Південно-Західної Азії, Єгипет і Лівія.

6. Південноазіатський (Південна Азія) ? всі країни Південної Азії (Індія, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка Бутан, Мальдівська Республіка).

Кожен з вищеназваних макрорегіонів має свої особливості природно-ресурсного і економічного потенціалу і стану розвитку туризму.

Світовий туризм характеризується високим ступенем концентрації у відносно великих за площею регіонах. Ha початку XХІ ст. лідерами світового туризму стали Франція, Іспанія, США, Італія, Китай, Великобританія, Канада, Мексика, Австрія, Німеччина. На ці 10 країн припадає половина світового туристського потоку. Шість із них знаходяться в Центральній і Західній Європі: Франція, Іспанія, Італія, Великобританія, Австрія, Німеччина [26].

Європейськи макрорегіон займає західну частину материка Євразії. Площа території 10,8 млн. км2. Кордон Європи з Азією пролягає східним підніжжям Уралу, річками Ельба, Кума, Манич, Каспійському, Азовському, Чорному морям. Більшість Європейських держав мають вихід до Атлантичного і Північно-Льодовитого океану і їх морів, що сприяє розвитку туристських зв'язків з іншими країнами.

Основна частина Європи ? це рівнинні або горбисті місцевості. Найбільш великі рівнини ? Східно-європейська, Середньоєвропейська, Середньо- і Нижньодунайськая, Паризький басейн. Гори займають 17% територій. Основні гірські системи ? Альпи, Карпати, Аппеніни, Піренєї, частина Кавказу [14].

На більшій частині території клімат помірний. На заході він океанічний, на сході ? континентальний. На північних островах клімат субарктичний і арктичний, в південній Європі ? середземноморський. Значна частина Північної Європи покрита сучасними льодовиками. На багатьох островах в Ісландії, на Шпіцбергені, Новій Землі є покривне зледеніння, а в Альпах ? гірське.

Займаючи невелику частину Землі (4% суші), Європа є одним з самих густонаселених регіонів світу. Тут проживає 830,4 млн. осіб (дані 2008 р.). Досить строката етнічна карта сучасного Європейського континенту. Більшість населення говорять на мовах індоєвропейської сім'ї ? німецької групи (німці, англійці, голландці, австрійці та ін.), романськой (італійці, французи, португальці, іспанці й ін.). Пануюча релігія ? християнство. Католицизм переважає в Італії, Іспанії, Португалії, у Франції, протестантизм ? в Норвегії, Швеції, Данії, Ісландії, Фінляндії, Швейцарії, більшій частині Німеччини і Великої Британії. Православ'я розвиненіше на сході і південному сході Європи (Греція, Сербія, Болгарія, Румунія, Росія та ін.) [29].

В історії розвитку народи Європи зіграли важливу роль. Тут зародилася ринкова економіка, а європейська культура має світове значення. Валовий внутрішній продукт (ВВП) досяг у 2008 р. 15,849 трильйони доларів (32,3% від світового ВВП). У галузевій структурі економіки доля сфери послуг (у тому числі туристських) прибуткить до 70% від ВВП Європи і припадає на частку близько 1/3 світової промислової продукції.

Швидшими темпами розвиваються атомна енергетика, нафтогазовий комплекс, автомобільна, авіаційнно-космічна і електротехнічна промисловість, роботобудування, електроніка, легка і харчова галузі [28].

Дуже розвинена транспортна система ? залізниці, авто- і авіаційний транспорт, трубопроводи. Роттердам (Нідерланди) є найкрупнішим морським портом світу. За ступенем комп'ютеризації Європа займає друге місце в світі.

В економічному розвитку важлива роль належить Європейському Союзу (ЄС). В даний час повноправними членами ЄС є 21 держава (Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція та ін.). Десять держав, що вступили зовсім недавно до ЄС, адаптуються в ньому (у тому числі країни Балтії). З 1 березня 2002 р. на противагу долару для країн Спільного ринку була введена єдина валюта ? євро [47].

Європейський регіон в цілому притягнув в 2008 р. 616,5 млн туристських прибуттів, або 58% від усіх прибуттів світу (див. табл. 1.1).

Прибутки від туризму в європейських державах склали в 2007 р. більше 345 млрд. доларів США (48% від світових надходжень від туризму).

Таблиця 1.1 ? Динаміка розвитку міжнародного туризму за регіонами світу

Регіони	Туристські прибуття, млн. осіб	Надходження від туризму, млрд. дол.
	Роки
	2003	2005	2006	2007	2008	2003	2006	2007
Всього у світі	924,9	976	1044	945	1072	672,5	715,5	695
Європа	544,4	570,3	604,3	602,1	616,5	338,3	351,8	345
Америка	184,2	183,3	192,5	181,5	180,3	178,8	199,2	183,8
Східна Азія та Тихоокеанський басейн	132,5	146,4	163,8	172,8	187,1	123,2	123	123,3
Африка	34,7	39,8	40,5	41,6	43,1	13,1	16,2	17,6
Близький Схід	22,5	27,3	34	32,7	36,2	12,7	18,3	17,7
Південна Азія	6,8	8,7	9,1	8,7	8,9	6,15	7,05	7,5

Найбільш відвідуваними туристами країнами в Європі є Франція (2008 р. ? 85,65 млн. туристів), Іспанія (60,87 млн. туристів), Італія (44,7 млн. туристів). А всього серед 10 найпривабливіших країн в світі 6 розташовані в Європі (див. табл. 1.2) [30].

Таблиця 1.2 ? Рейтинг 10 найпривабливіших країн світу

Назва країни	Міжнародні туристські прибуття, млн. осіб	Доля ринку, %
	2005 р.	2007 р.	2008 р.	2005 р.	2007 р.
Франція	110	113,4	114,8	16,2	16,5
Іспанія	70,2	71,9	74	10,3	10,7
Назва країни	Міжнародні туристські прибуття, млн. осіб	Доля ринку, %
	2005	2007	2008	2005	2007
США	72,8	76,35	68,3	10,1	11
Італія	54,8	62,3	58,7	8,9	8,4
Китай	40,5	46,8	49,8	6,7	7,2
Велика Британія	38,1	37,8	34,2	5,4	4,9
Росія	27,8	31,8	33	4,5	4,7
Мексика	28,5	30,9	29,7	4,5	4,3
Канада	29,3	29,6	29,6	4,3	4,2
Німеччина	25,7	28,5	26,9	4,3	3,9

В Європі за показником туристських прибуттів провідне положення займають країни Середземномор'я (Італія, Іспанія, Греція), на які доводиться близько 1/5 світового ринку [1].

Американський макрорегіон розташований в західній півкулі. Він складається з 2-х крупних туристських регіонів ? Північної Америки і Центральної та Південної Америки. До Північно-американського регіону відносяться території США, Канади, Мексики, острова Гренландія (належить Данії). Площа 23,5 млн. км2. На півночі омивається водами Північно-льодовитого, на заході ? Тихого, на сході ? Атлантичного океанів, на півдні має кордони з Центральною Америкою і Карибським басейном. Охоплює кліматичні зони від арктичного пояса (на півночі) до тропічного (Мексика, південь США). Рельєф в більшій частині складається з рівнин і невисоких гір, хоча ланцюги високих Кордільєрів протягуються на декілька тисяч кілометрів з півночі на південь (найвища точка ? г. Мак-Кінлі ? 6193 м). Рослинність включає хвойні і широколистяні ліси. У штатах Флоріда і Каліфорнія, в Мексиці зростають пальми і фікуси. На Алясці, півночі Канади, півдні Гренландії зустрічається і рідка хвойна рослинність [32; 33].

Америка багата внутрішніми водами ? річковою системою, озерами, штучними водосховищами. Ріка Міссісіпі з притоком Міссурі ? одна з найпротяжніших річок на Землі (6420 км).

Величезну водну систему утворюють Великі озера, три з яких (Верхнє, Гурон, Мічіган) входять до числа найбільших озер світу. Ріка Святого Лаврентія сполучає їх з Атлантичним океаном. Ріка Ніагара «пропиляла» горбисту піднесеність і з'єднала озера Ері і Онтаріо. Зриваючись з уступу, вона утворює систему всесвітньо відомого Ніагарського водоспаду. Короткі і стрімкі річки течуть на захід, в Тихий океан. Найбільш великі з них ? Колумбія і Колорадо. На р. Колорадо, прорізаючи гірські хребти, знаходиться відомий Великий каньйон протяжністю 320 км. Ця величезна долина має прямовисні ступінчасті схили, складені породами різного віку і забарвлення.

Населення Північної Америки склало в 2008 р. більше 500 млн. осіб. Вельми строкатий расовий і національний склад. У США 83% ? це білі, 12% ? африканці і 4% ? особи азіатського походження. У Канаді проживає 40% англо-канадців, 27% ? франко-канадців, а близько 1/3 ? інших етнічних груп, з них іспано-індіанські метиси ? 55% [32].

До католиків себе відносять 30% населення. Ця віра ж домінує в Мексиці (90%).

Неоднорідний серед цих 3-х держав рівень життя ? показник, що оцінює рівень матеріального благополуччя. Канада займає за цим показником 3 місце, США ? 6-е, а Мексика лише на 51-му. США за об'ємом валового національного продукту (ВНП) знаходиться на 1 місці в світі ? 10,3 трлн. доларів, Мексика ? на 10-му (0,9 трлн. доларів), Канада ? на 11-му (0,9 трлн. доларів).

Регіон Центральної і Південної Америки площею 19,14 млн. км2 розташований на південь від кордону Мексики до крайньої точки материка ? мису Торн. На сході регіон омивається водами Атлантики, на заході ? водами Тихого океану. На території регіону знаходяться 48 держав різного політичного устрою і різного рівня соціально-економічного розвитку. У меридіональному напрямі через всю Південну Америку протягнувся один з найпротяжніших гірських поясів в світі ? Кордильєри (вища точка р. Аконкагуа ? 6960 м). Інша територія ? це плоскогір'я і рівнини, серед яких виділяється найбільша на Землі Амазонська низовина [32; 33].

Клімат на континенті від тропічного до суворого субарктичного (південні острови Антарктики). Південна Америка ? найвологіший материк на Землі. Саме тому тут знаходиться найбільший річковий басейн ? Амазонка (площа басейну 7 млн. 180 тис. км2, середня витрата води 22 тис. л/сек., що в 6 разів більше р. Янцзи, що займає 2-е місце в світі за цим показником). Якщо в середній течії русло Амазонки складає 5 км завширшки, то в гирла ? 320 км. Води Амазонки багаті життям. У таких затоках і протоках зростає кувшинка Вікторія-регія з плаваючим листям діаметром до 2 м. З багаточисельних риб найбільш відомі хижі піран'ї, електричні угрі, акули. У річці мешкають прісноводі дельфіни, крокодили каймани. На річках, що стікають з Анд, Гвіанського і Бразільського плоськогір'їв, багато водоспадів. Але, із-за своєї кращої доступності, відоміший мандрівникам водоспад Ігуасу (висота 722 м), розташований на одному з притоків р. Парани. Це один з найкрасивіших водоспадів на Землі. Його шум чутний за декілька десятків кілометрів [32].

Населення регіону складає 500 млн. осіб (2008 р.). Індійців, корінних жителів, проживає 10%, білих ? 10%, метисів (від змішаних шлюбів білих і індійців) і мулатів ? до 80%.

Католицизм сповідають 85% населення, протестантизм ? 8%, серед інших релігій поширені іслам, буддизм. Багаточисельні індіанські та інші релігії.

Серед десятка країн, найпривабливіших для туристів, бачимо США (65,5 млн. осіб), Мексику (26,7 млн. осіб) і Канаду (23,9 млн. осіб).

Серед країн Латинської Америки друге місце займала Бразилія ? більше 5 млн. туристів. На третьому місці ? сусідня Аргентина, ? близько 3 млн. туристів. П'ятірку лідерів замикали Домініканська Республіка і Уругвай. Випереджаючими темпами розвивалася туріндустрія Куби ? з 2001 р. об'єм туристських прибуттів на острів Свободи виріс на 105%, досягнувши у 2007 році відмітки 2,6 млн. осіб [14].

Трагічні події в США осінню 2001 р. кардинально змінили цю картину. За підсумками року практично всі країни світу, за виключенням хіба що Колумбії і Пуерто-Ріко, зафіксували помітне зниження турпотоку. Так, наприклад, обсяг туристських прибуттів в Бразилії скоротився на 10%, прибутки в галузі впали з 4,2 млрд. дол. в 2000 р. до 3,7 млрд. дол. в 2001 р. Майже на 4% зменшився турпоток до Уругваю і Мексики, на 6,6% ? в Домініканську Республіку, на 9,6% ? до Аргентини. Найбільших збитків зазнала туріндустрія Куби.

Втім, зараз експерти ВТО вважають, що Латинська Америка і Кариби частково відновлюють свої позиції на міжнародному туристському ринку. За підсумками 2007 року країни Карібського регіону прийняли 24,6 млн. туристів, Південної Америки ? 20,4 млн. Деякі країни демонструють вражаючу позитивну динаміку зростання турпотоку. Так, в зимовому сезоні 2007 р. в Аргентині зафіксовано зростання турпотоку на рівні 15% (9,35 млн. туристів). За перших 4 місяці 2007 р. Куба прийняла 970 тис. зарубіжних гостей, що на 19% перевищує показник за аналогічний період 2006 р.

Вцілому на регіон Латинської Америки припадає частка порядка 5% світового ринку міжнародних туристських прибуттів [19].

Азіатсько-тихоокеанський макроререгіон ? найбільший за просторовим обсягом макрорегіон світу.

Азіатсько-тихоокеанський ? регіон, розташований на крайньому південному сході Євразії і прилеглих острівних груп загальною площею 4,5 млн. км2. Понад 1/2 території регіону займають півострів Індокитай (третє місце в світі за площею) і гірські райони на північний схід від нього. Острівна частина Азіатсько-тихоокеанського макроререгіону ? Малайський архіпелаг, що складається із понад 20 тис. островів (лише 5 мають площу більше 100 тис. км2). Береги Азіатсько-тихоокеанського макроререгіону омиваються водами Тихого і Індійського океанів. До складу регіону входять 11 країн ? Бруней, В'єтнам, Індонезія, Камбоджа, Лаос, Малайзія, Мьянма, Сінгапур, Таїланд, Тімор-Лесте і Філіппіни [32].

Океанія ? це більше 10 тисяч островів в Тихому океані. Вона поділяється на 3 частини; Меланезію ? південно-західну частину океану, де розташовані 4 суверенних держави (Папуа-Нова Гвінея, острови Соломона, Вануату і Фіджі), Мікронезію ? північно-західну частину океану, де розташовані 3 суверенних держави (Федеральні Штати Мікронезії, Маршаллови острови і Палау), Полінезію, що протягнулася в меридіональному напрямі в центральній частині океану, де зосереджено 6 держав (Нова Зеландія, Самоа, Кірібаті, Науру, Тонга і Тувалу) [28].

Материкова і острівна частини Азіатсько-тихоокеанського макроререгіону мають єдину історію і багато загального в сучасному пристрої поверхні: сильне розчленовування рельєфу, в якому гірські різновікові масиви поєднуються з низовинами, розташованими в дельтах найбільших річок (на Індокитайському півострові) і в прибережних нешироких районах (на островах Малайського архіпелагу і півострові Малакка). У Азіатсько-тихоокеанському макроререгіоні , особливо в його острівній частині, багато вулканів, у тому числі, що діють [42].

Більшість островів Океанії відносяться до вулканічних і коралових, частина з них є вершинами підводних хребтів. Є і материкові острови. Уздовж східного узбережжя Австралії простягається на 2300 км. Великий Бар'єрний риф.

Азіатсько-тихоокеанськоий макроререгіон розташовується в 2 кліматичних поясах: екваторіальному (велика частина Малайського архіпелагу) і субекваторіальному, або екваторіальних мусонів (плюс 26 °С), які мають малі сезонні коливання (у 2 ? 3 °С) в острівній частині регіону і сильніші, ? в деяких районах на материку. Величезний вплив мусонних вітрів, чергування яких обумовлює зміну сухого і дощового сезонів. Західна частина регіону вцілому вологіша. Сильна розчленованість рельєфу сприяє великій різноманітності клімату.

Більша частина Океанії розташована в екваторіальному, субекваторіальному і тропічному поясах. Лише Нова Зеландія і прилеглі до неї острови ? в субтропічному і помірному. Клімат Океанії теплий, м'який, особливо сприятливий для відпочинку. Коливання температури сезонами і протягом доби невеликі [29].

У країнах Азіатсько-тихоокеанського макроререгіону більше 1/2 території займають ліси. Зустрічається більше 2 тис. видів дерев. Багато пальм, бананів, бамбука, орхідей, папоротей, мохів. З тварин інтерес представляють слони, носороги, дикі бики, тигри, пантери, мавпи. На рослинність і тваринний світ Океанії найсильніше вплинула ізольованість від решти світу. Тут немає ні хижаків, ні отруйних змій. Природні комплекси коралових островів тісно пов'язані з океаном. Тут мешкають тварини, що ведуть земноводний спосіб життя. На багатьох атолах гніздяться морські птахи. Острови Нової Зеландії відомі гейзерами і ендеміками рослинного і тваринного світу.

Населення Азіатсько-тихоокеанського макроререгіону і Океанії складає відповідно 530 млн. осіб і 12 млн. осіб. Абсолютна більшість населення ? це південноазіатська мала раса. Острови Океанії спочатку заселялися папуасами ? представниками австралоїдной раси. Пізніше сюди прийшли люди монгодоїдной раси, внаслідок чого сформувалися меланезійці і мікронезійци.

Серед релігійних течій в країнах Азіатсько-тихоокеанського макроререгіону переважає буддизм, індуїзм. Останнім часом нестримно поширюється іслам [33].

Обсяг сукупного ВНП у Азіатсько-тихоокеанському макроререгіоні в 2008 р. склав 2895 млрд. доларів. Темпи приросту ВНП в регіоні вищі, ніж в інших регіонах світу. За останніх 10 років він зростав щорік на 5,1%. За рівнем економічного розвитку у Азіатсько-тихоокеанському макроререгіоні виділяється 3 групи країн:

? найменш розвинені країни, що розвиваються (Камбоджа, Тімор-Лесте, Лаос, Мьянма);

? середньорозвинені країни, що розвиваються (В'єтнам, Індонезія, Філіппіни);

? нові індустріальні держави (Малайзія, Таїланд, Сінгапур, Бруней) [28].

Серед інших галузей економіки в експорті послуг домінує туризм, прибутки від якого зростають темпами, що перевищують середньосвітові більш, ніж в 2 рази (9% проти 4,1%). Доля туризму складає близько 11% сукупного ВВП. Найбільш відвідувані туристами країни ? Таїланд, Малайзія, Сінгапур, Індонезія.

Азіатсько-тихоокеанський макрорегіон потіснив Американський з 2-ої позиції. Причиною цьому став поза сумнівом терористичний акт 11 вересня 2001 р. в Нью-Йорку, після якого втратили роботу більше 1,2 млн. службовців туріндустрії. У Азіатсько-тихоокеанському регіоні в 2008 р. відмічено зростання прибуттів на 21% в порівнянні з 2005 р. Збільшення сталося за рахунок Китаю (47 млн. прибуттів) [2].

Тут більше половини прибуттів були за рахунок китайських туристів, що приїжджають до родичів і знайомих.

Одними з популярних напрямів були Камбоджа і В'єтнам, де попит на турпослуги перевищив пропозицію. Особливо динамічним було зростання турпотоків в унікальні куточки природи цього регіону ? на маленькі острівці Пхукет і Кробі (Таїланд), Пінонг (Малайзія), Балі (Індонезія).

Африканський макрорегіон ? це держави континентальної Африки, розташовані на південь від пустелі Сахара, а також ряд острівних держав і територій в Атлантиці і Індійському океані (більше 69 країн). Площа 24,3 млн. км2. Виділяються 4 регіони ? Західна, Центральна, Східна і Південна Африка [28].

Рельєф ? переважно рівнинний. Для Східної Африки характерні глибокі тріщини і проломи в земній корі. З півночі на південь тягнеться Східно-африканський ріфт ? масштабний розлом, окремі ділянки якого обрамовані гігантськими обривами і глибокими озерами. Кліматичні умови регіону сформувалися під впливом ряду чинників. Перший чинник ? це близькість до екватора значного числа держав Африки на південь від Сахари. Проте формуванню під його дією жаркого і вологого клімату в ряді країн перешкоджає другий чинник ? близькість до Сахари з її жаркими, але сухими повітряними масами. Третій чинник ? це особливість конфігурації Африканського континенту, зокрема, його звуження у напрямку на південь. Завдяки цій особливості океанічний вплив в Південній Африці тягнеться углиб регіону. Четвертий чинник ? відсутність на Африканському континенті високих і просторово витягнутих гірських масивів (гірські хребти тягнуться лише від Ефіопського нагір'я до гір Кенія, Кіліманджаро і гряди Рувензори). З цим пов'язана та обставина, що різні кліматичні зонив регіоні набувають тенденцію «входити» одна в одну [32].

Населення в макрорегіоні близько 1 млрд. осіб. Воно частково відноситься як до негроїдної раси, так до змішаних расових груп. Основні види релігій ? християнство, анімісти і іслам. Переважна більшість африканських держав до 60 ? 70-х рр. минулого століття були колоніями. Зараз це практично все незалежні країни. Серед інших макрорегіонів Африка займає особливе положення. Її крайні точки на півночі і півдні приблизно однаково віддалені від екватора. Велика частина континенту розташована між двома тропіками в екваторіальному та субекваторіальних і тропічних поясах. Південна її околиця заходить в субтропіки. Берегова лінія Африки слабо порізана. Завдяки своєму місцю розташування Африка є найжаркішим материком на Землі. Особливо виділяється пустеля Сахара [29].

У Африці протікає найпротяжніша річка в світі ? р. Ніл (6671 км). Друга за довжиною і найповноводніша річка Африки ? Конго. За багатоводністю і площею басейну вона поступається лише Амазонці. На р. Замбезі знаходиться один з найкрупніших і відоміших водоспадів світу ? Вікторія. Ріка майже двокілометровим завширшки потоком падає у вузькій ущелині з уступу 120 м висоти. На багато кілометрів чутні гул і гуркіт водоспаду. Практично всі великі озера Африки розташовані в зоні тектонічних розломів, тому їх водойми формою витягнуті. Наприклад, озеро Танганьіка при ширині 50 ? 80 км протягується в довжину на 650 км (найдовше з прісноводих озер світу). Озеро Вікторія ? найбільше в Африці.

Серед природних зон найбільше враження на туристів справляють екваторіальні ліси. Тут одних лише дерев налічується близько 1000 видів. У верхньому ярусі лісів зростають фікуси, пальми, в нижніх ярусах ? банани, деревовидні папороті, ліани. Багато тварин мешкають на деревах. До рідких видів відносяться карликові бегемоти, окапі ? родичі жирафа, леопард. У труднопрохідних лісах в невеликих кількостях залишилися найбільші людиноподібні мавпи ? горили. На екваторі вічне літо, вічне рівнодення, тобто за тривалістю день дорівнює ночі [29].

Савани займають близько 40% території материка. Такої великої кількості великих тварин, як в африканській савані ніде в світі немає. Тут і різні антилопи, і смугасті зебри, і довгоногі жирафи, і найбільші на Землі ссавці ? слони і буйволи, і грізні носороги.

Поряд з травоїдними тваринами є сусідами багаточисельні загони хижаків ? леви, леопарди, гепарди, гієни. Незвичайно багатий світ птахів ? від найменшого в світі нектарника до найбільшого ? африканського страуса.

На Африканському континенті, на відміну від інших регіонів, немає різких стрибків і падінь в розвитку туризму. Окремі країни, такі як Кенія, Замбія, Маврикій, Марокко, Алжир лише помітно поліпшили показники, а також пожвавився інтерес до Південно-Африканської республіки (ПАР) [14].

Близькосхідний макрорегіон ? це країни Західної та Південно-західної Азії, Єгипет та Лівія. Загальна площа 14,8 млн. км2. Макрорегіон включає 16 держав. Важливе значення для розвитку туризму має Суецький канал і Гібралтарська протока. Населення склало в 2008 р. 650 млн. осіб. Більше 90% населення розселено у благодатних долинах річок і на морському узбережжі. Оскільки велика частина населення ? це мусульмани-араби, то спостерігається схожість релігійного і етнічного складу. Арабська мова в макрорегіоні переважає над всіма іншими. Найбільш цивілізованими народностями в Північній Африці є єгиптяни, найменш ? жителі Лівії, Пакистану і Афганістан [18].

Сфера послуг грає важливу роль в економіці регіону. Особливо виділяється туризм. Близькосхідний регіон на початок XXI століття за темпами збільшення турпотока став лідером. Загальні показники зростання турпотоків вражають (36,15 млн. осіб у 2008 р. проти 21,4 млн. осіб у 2002 р.). Ці успіхи можна віднести на рахунок Єгипту, Арабських Еміратів, Ірану.

Єгипет став важливим місцем для народів Близького Сходу, Африки та Європи ще з найдавніших часів. Починаючи з початку XIX століття (з вторгнення Наполеона в Єгипет) ? інтерес до єгиптології збільшився і це захоплення заклало основу для сучасної індустрії туризму в країні. Туризм як і раніше, є важливою опорою єгипетської економіки і отримує широку підтримку з боку уряду. Туризм є основним джерелом надходження іноземної валюти в Арабську Республіку Єгипет. Єгипетський уряд планує залучити до Єгипту 14 мільйонів туристів у 2011 році. Туристська індустрія розвивається в країні семимильними кроками, так, наприклад, за весь 2007 рік налічувалося 9906179 іноземних туристів , а з них 6200000 з Європи, і сума надходжень до казни країни складала всередньому понад 6,3 млрд. дол. З кожним роком туристів прибуває більше. Уряд країни спонукає своїх громадян до розвитку саме цієї сфери економіки (особливо на місцевому рівні серед середнього класу єгипетського суспільства). В свою чергу уряд розвиває інфраструктуру в країні, саме навколо прибуткових туристських та історичних зон, будуючи сучасні автомагістралі, комфортабельні та швидкі поїзди та вдосконалюючи свою залізницю й морський транспорт. В країні функціонують уже 9 сучасних аєропортів, незлічена кількість готелів. Якісне обслуговування в відпочинкових зонах ? запорука успіху Єгипту в туристській галузі. Найвідомішими курортами Єгипту є Шарм Ель Шейх, Хургада, Таба [32].

Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ) - це одне з найпривабливіших місць для відпочинку туристів з усього світу. ОАЕ ? країна, яка з'єднує Європу з Індійським півостровом, Далекий Схід з Африкою. Високоякісні готелі та лазурні теплі води Персидської затоки приваблюють туристів. В ОАЕ один з найвищих світових стандартів життя та соціального забезпечення населення. В ОАЕ 360 сонячних днів на рік, що сприяє розвитку туріндустрії цієї країни. Найсприятливіший час для відпочитку з жовтня по травень. Об'єднані Арабські Емірати можуть скаласти надалі суттєву конкуренцію Туреччині, Єгипту та Таїланду, бо надання знижок на проживання в готелях ОАЕ викликало попит для масового туриста. Окрім того, ОАЕ запрошує у свої готелі бізнес-туристів для проведеня різноманітних семінарів, конференцій тощо [42].

Саме завдяки Єгипту та ОАЕ Близькосхідний регіон такими обертами набирає популярності серед туристів. Але через постійну загрозу здійснення терористичних актів цей регіон втрачає деяку долю туристів, насамперед з країн Західної Європи [11].

Південна Азія ? загальна площа 4,6 млн. км2. На півночі і північному заході обмежений Гімалайською і Гиндукушськой гірськими системами, Іранським нагір'ям, на сході ? Ассамо-Бірманськимі горами. З півдня берега Південної Азії омиваються водами Індійського океану, Аравійського моря і Бенгальської затоки.

В регіоні знаходиться 7 країн, і лише непал і Бутан не мають виходу в океан. Найбільша країна ? Індія, найменша ? Мальдівська республіка, розташована серед безкрайніх вод Індійського океану. Природа країн Південної Азії живописна і різноманітна. Найвища гірська система світу ? Гімалаї (г. Джомолунгма ? 8848 м) ? круто піднімається над Індо-Гангськой низовиною. На південних схилах гір яскраво виражений мусонний клімат. Більш за все опади випадають в низинах Гангу (до 2500 ? 3000 мм) у вигляді періодичних злив. Проте на схід від Інду клімат посушливий. Тут знаходиться, в щільно пустеля Тар [14].

Населення Південної Азії у 2008 р. склало 22% населення всього світу. Тут переважають народи індійської групи індоєвропейської сім'ї (бенгальці, пенджабці, біхарці, орея, сингальці і ін.), на півдні Індії ? народи дравідськой сім'ї, в Гімалаях ? бірманської, у Тибеті ? групи сім'ї китайського Тибету, в Пакистані дуже багато народів іранської групи індоєвропейської сім'ї (пуштуни і белуджі). Серед релігій індуїзм переважає у Індії і Непалі, іслам ? у Пакистані, Бангладеші і на Мальдівах, буддизм ? у Шрі-Ланці і Бутані.

Регіон є однією з колисок цивілізації. Найперші держави з'явилися в басейні Інду у 2 тис. до н.е. До 1947 р. практично весь регіон був колонією Великої Британії [28].

Частка туристських прибуттів у даний регіон і надходження від них в загальносвітових показниках незначні. Це пов'язано, насамперед, із політичною нестабільністю в районах Індії, Пакистану, Шрі-Ланки, війною в Афганістані. Найбільш значним ринком, що постачає туристів, для регіону є Європа. Найбільшу кількість туристів у регіон забезпечують Велика Британія (12%) та США (9%). Внутрішньорегіональний туризм складає 28%. Дві третини гостей приймають Індія і Пакистан, де розвинутий пізнавальний туризм. Витрати одного туриста в цих країнах складають всередньому 760 дол., що перевищує средньорегіональний і середньосвітовий рівні. Це пояснюється політикою, що проводиться індійським урядом, починаючи з 90-х рр., із метою притягнення іноземних інвестицій у туристський сектор. Шрі-Ланка і Мальдівська Республіка спеціалізуються на пляжному туризмі. Остання створила ексклюзивний продукт на атолі, коли на одному острові розташований тільки один готель. Непал розвинув індустрію на базі гірських видів спорту, але прибутками порівнюється з Мальдівами. Частка надходжень від міжнародного туризму в прибутках регіону невеличка і складає біля 5%. Країни Південної Азії не використовують свій багатий потенціал повною мірою, тому що розвиток туризму ускладнюється за тими самими причинам, що й в Африканському регіоні, недостатньо розвиненою інфраструктурою і транспортною системою [32].

1.3 Прогнози розвитку світового туризму

Туризм займає значне місце в міжнародних відносинах. Близько 500 млн. осіб щорічно відвідують закордонні країни в туристських цілях. Міжнародний туризм є не тільки популярним видом відпочинку, але й активно розвиваючоюся сферою світової економіки.

Туризм є однією з небагатьох галузей світового господарства, де постійно зростає кількість робочих місць. Робочі місця та туристські підприємства зазвичай створюються в менш розвинутих регіонах країн базування, що сприяє поліпшенню економічної ситуації та заохочує місцевих жителів не полишати традиційні зони мешкання у пошуках економічно привабливіших місць проживання. Це насамперед стосується Південної Азії. Активно розвивається так званий сільський туризм, який у країнах Європи розглядають як найефективніший шлях соціального розвитку сільських депресивних регіонів, шлях до забезпечення зайнятості сільського населення, яке витісняється зі сфери матеріального виробництва внаслідок науково-технічного прогресу [38].

За даними звіту Міжнародної ради з подорожей і туризму, в 2008 р. у сфері подорожей і туризму безпосередньо працювало майже 73,7 млн. осіб, або 2,8% зайнятих у світовому господарстві, а у суміжних з туризмом галузях - ще близько 215 млн. осіб (8,1% працездатного населення планети). За кількістю зайнятих тут лідирують Китай, Індія, США, Індонезія, Японія, Бразилія, Росія, Німеччина, Іспанія і Франція. Очікується, що зайнятість у зазначених сферах світового господарства до 2015 р. сягне 8,6% працездатного населення Землі [16].

Значення туризму в світі постійно зростає, що пов'язано з впливом туризму на економіку окремої країни. У економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

- міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості. Наприклад, велика частина доходів від міжнародного туризму в загальній сумі надходжень від експорту товарів і послуг складає: в Іспанії - 35%, Австралії і Греції - по 36%, Швейцарії - 12%, Італії - 11%, Португалії - 21% і на Кіпрі - 52%. В більшості країн, що розвиваються, на долю іноземного туризму припадає 10 - 15% доходів від експорту товарів і послуг. Проте в деяких країнах цей показник значно вище, наприклад, в Колумбії він складає 20%, Ямайці - 30%, Панамі - 55% і на Гаїті - 73%;

- міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс і ВВП країни. Так у таких країнах, як Угорщина, Чехія, Австрія, Швейцарія, Італія, Франція, Іспанія, Португалія туризм являється одною з пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 15 - 35%;

- міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, обслуговуючі сфери туризму: будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництво товарів народного споживання та ін.;

- із збільшенням зайнятості в сфері туризму зростають прибутки населення і підвищується рівень добробуту нації [8; 31].

Розвиток міжнародного туризму приводить до поліпшення економічної інфраструктури країни і мирних процесів. Таким чином міжнародний туризм потрібно розглядати разом з економічними відносинами окремих країн.

Міжнародний туризм входить до трьох найбільших галузей, поступаючись нафтодобувної промисловості і автомобілебудуванню, питома вага яких в світовому експорті 11% і 8,6% відповідно [45].

Значення туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистих контактів зростає.

Міжнародний туризм в світі надто не рівномірний, що пояснюється насамперед різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів [24].

В ряді країн туризм став крупною самостійною галуззю господарства, що займає провідне місце в економіці. Це пояснюється тим, що сучасна індустрія туризму пропонує широкий спектр послуг для туристів під час закордонних подорожей. Це перш за все, послуги [8; 31]:

- доставка туристів у країну і перевезення туристів країною відвідування (транспорт);

- розміщення туристів (готелі, мотелі кемпінги і т.п.);

- забезпечення туристів харчуванням (ресторани, кафе, бари і т.п.);

- реклама туристського продукту;

- збут туристського продукту - це послуги туристських агентств (розробка маршрутів подорожі, бронювання місць на транспорті й у готелях);

- задоволення культурних потреб туристів (відвідування визначних пам'яток, музеїв і виставок і т.п.);

- задоволення ділових і наукових інтересів туристів (участь у наукових конференціях, різних нарадах);

- послуги торгових підприємств, як загального, так і спеціального призначення (продаж сувенірів, буклетів, листівок, путівників, предметів туристського спорядження);

- контрольно-адміністративних органів (оформлення документів, прикордонний, митний контроль);

- служб охорони природи, пам'ятників, музеїв;

- інформаційних служб для туристів;

- забезпеченню туристів засобами зв'язку (пошта, телеграф, телефон, факс);

- засобів інформації (телебачення, газети, журнали);

- державних туристських органів;

- іноземних юридичних осіб і суспільних туристських організацій;

- страхових компаній;

- задоволення потреб у розвагах (казино, атракціони, нічні клуби і т.п.).

Для індустрії туризму характерні особливі специфічні властивості [43]:

- ресурсна орієнтація в розміщенні туристських підприємств;

- сезонний цикл у виробництві туристських послуг;

- високі вимоги до рівня розвитку соціальної інфраструктури інформаційних мереж.

Індустрія туризму виконує важливу функцію в розвитку господарського комплексу і економіки країни, тому що:

- збільшує місцеві прибутки;

- створює нові робочі місця;

- сприяє розвитку галузей, орієнтованих на виробництво туристських послуг;

- розвиває соціальну і виробничу інфраструктуру в туристських центрах;

- збільшує валютні надходження в бюджет країни.

Для досягнення позитивного балансу між грошима, що ввозяться в країну (в'їзний туризм) і вивозяться з країни (виїзний туризм) потрібно особливу увагу приділити залученню зарубіжних туристів, щоб як можна більше грошей в країну ввозилось і витрачалось. Правильно продумана, динамічна і професійно здійснювана політика в сфері розвитку національного туризму приносить державі велику економічну вигоду.

Часто завдяки міжнародному туризму у віддалених територій з'являється стимул до розвитку. Зокрема, там відроджуються забуті ремесла й окремі галузі народної творчості.

Надання туристських послуг є вигідним для держави з точки зору використання рекреаційних ресурсів. Таким чином, іноземний турист платить за туристські послуги, при цьому не вивозячи рекреаційні ресурси за межі країни. Країна отримує прибутки, зберігаючи свої природні та культурно-історичні цінності [46].

Для деяких слаборозвинутих країн туризм є єдиним рушієм економічного зростання. Кенія, Танзанія, Єгипет, Марокко, Туніс, Мадагаскар, Індія - це ті країни, уряди яких стимулюють розвиток туристської галузі, так як туризм - це єдине джерело надходження капіталу та іноземних інвестицій [53].