Розробка маршруту подорожі після пунктів: Аргентина, Монголія, Сомалі, Іспанія, Йорданія, США

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки Україні

Національній авіаційний університет

Тема

Розробка маршруту подорожі після пунктів: Аргентина, Монголія, Сомалі, Іспанія, Йорданія, США

Віконала студентка

Бовсуновська Юлія Петрівна

Група 101 ФАТТ

Перевіріла

Намаєші Альна Михайлівна

2010р.



Вихідні дані

Країни відвідування:

Аргентина - Монголія - Сомалі - Іспанія - Йорданія - США.

Генеральною країною є перша країна в переліку, вона ж є й останньою країною подорожі.

Послідовність кругового маршруту з урахуванням факторів географічної близькості країн, зручності видів транспорту, а також часу, витраченого на перевезення, буде виглядати в таким чином:

Аргентина-Монголія-Сомалі-Йорданія-Іспанія-США-Аргентина

Виліт (відправлення) з кожної країни здійснюється в один і той же час по UTC.

Подорож починається 02.07.2010 року в 03:20 по UTC.

Зважаючи на те, що перебування в кожній країні приймається рівним 3 7 доби з моменту прибуття залежно від кількості визначних пам'яток, а загальна тривалість подорожі не повинна перевищувати 8 тижнів, складемо наступну таблицю:

Країна	Аргентина	Монголія	Сомалі	Йорданія	Іспанія	США
Дата і час вильоту (UTC)	02.07.10	09.07.10	16.07.10	23.07.10	30.07.10	06.08.10
	03:20	03:20	03:20	03:20	03:20	03:20
Час стосовно UTC	UTC-3	UTC+9	UTC+3	UTC+3	UTC+3	UTC-5
Дата і час вильоту (місцевий)	02.07.08	09.07.08	16.07.08	23.07.08	29.07.08	06.08.08
	00:20	12:20	06:20	06:20	06:20	22:20

Заповнення про-форми

Заповнюється бланк Про-Форми, який використовується авіатранспортними агентствами, по маршруту проходження. Дату й час зазначено місцевий та UTC.



Коротка характеристика країн по маршруту подорожі

Країна	Столиця	Площа, тис. кв. км.	Населення, млн. чол.	Офіційна мова	Релігія	Форми правління	Грошова одиниця
Аргентина	Буенос-Айрес	2,780,01	37,385	іспанська	католицизм	республіка	аргентинське песо
Монголія	Улан-Батор	1,566,5	2,537,0	монгольська	буддизм, іслам	республіка	євро
Сомалі	Моґадішо	637,661	7,500,0	сомалійська, арабська	іслам	республіка	сомалійський шилінг
Йорданія	Амман	8,921	5,153,0	арабська	іслам	конституційна монархія	йорданський долар
Іспанія	Мадрид	504, 784	40,038,0	іспанська	католицизм	конституційна монархія	євро
США	Вашингтон	9,629,01	30,172,0	англійська		федеративна конституційна республіка	Долар США

Маршрут для містер/місіс/міс			Оформлено
Адреса			Перевізник АВС 3.
Поштовий індекс
Місто
Телефон	домашній
	робочий
						Всесвітні експерти Перевезень
Дата оформлення		1-а дата замовлення	Метод повідомлення: телефон, персональний, супроводжувальний лист, телекс, факс, інше
Від			день	дата	місцевий час	номер рейса	клас	зауваження/ зв'язок із готелю та т. Ін.
Місто/аеропорт
Буенос-Айрес	DEP	Пт	02.07.10	00:20		Y
До
Улан-Батор	ARR	Пт	02.07.10	12:50		Y
	DEP		09.07.10	12:20		Y
До
Могадишо	ARR	Пт	09.07.10	16:20		Y
	DEP		16.07.10	06:20		Y
до  Амман	ARR	Пт	16.07.10	12:20		Y
	DEP		23.07.10	06:20		Y
До
Мадрид	ARR	Пт	23.07.10	13:24		Y
	DEP		30.07.10	6:20		Y
До
Вашингтон	ARR	Пт	30.07.10	7:20		Y
	DEP		06.08.10	22:20		Y
До
Буенос-Айрес	ARR	Пт	06.08.10	12:00		Y
Паспортні дані	Тариф
В'їздна віза/дозволяє в'їзд
Транзитна віза для
Інше	Номер квитка, бірки
Необхідні щеплення від: холери жовтої лихИталияки	Деталі оплати
Що рекомендується для профілактичного лікування	Збори
PNR							Аеропортові збори



Аргентина Argentina(генеральна країна)-АR

Прапор

Карта



Герб

Девіз: 'En union y libertad'(«В союзі і волі»)

Столиця	Буенос-Айрес
Площа	2 780 092 кв. км.
Населення(склад, чисельність)	37385000 чол.
Офіційна мова	іспанська
Релігія	католицизм
Форма правління	республіка
Грошова одиниця	аргентинське песо

Аргентина ,офіційно Аргентинська Республіка -- країна в Південній Америці, що межує на півдні і заході з Чилі, на північному заході з Болівією, на сході з Парагваєм, Бразилією, Уругваєм і омивається Атлантичним океаном.

Походження назви Аргентина -- від латинського «арґентум» (срібло). Купці використовували аргентинську річку Ріо-де-ла-Плата (Срібна річка) до перевозу срібла та інших скарбів з Перу. Земля вниз за течією і стала відома як Аргентина (Земля срібла).

Географія.Аргентина займає фактично всю південно-східну частину Південної Америки. Протяжність Аргентини з півночі на південь складає біля 3800 км. і біля 1400 км. із заходу на схід. Аргентина вирізняється великою різноманітністю ландшафту; на півночі великі простори займає рівнина Гран-Чако, покрита тропічною саваною; до неї примикають сухі субтропічні степи Пампи, на півдні розташоване Патагонське плоскогір'я з суворим кліматом. Усього на території країни виділяють 4 великих природних області: 1) гірська область Анд; 2) північні рівнини, Гран-Чако і межиріччя Парани та Уругваю; 3) Пампа - великі і практично безлісі рівнини на південь від Гран-Чако, на схід від Анд і на північ від ріки Ріо-Колорадо; 4) Патагонія - відкриті вітрам степи на південь від Ріо-Колорадо.Східна частниа Аргентини -- великі, переважно низовинні рівнини: Гран-Чако, Ентре-Ріос, Ла-Плата (Пампа). На заході рівнини змінюються Передандійським плато, що переходить в Анди (г. Аконкагуа, 6960 м) з численними конусами вулканів і сніговими вершинами. На північ від 27° пд. ш. в межі А. заходить Міжандійське плато -- пуна Атакама (до 4200 м).Весь південний схід зайнятий Патагонським плато (до 2000 м). А. має значні поклади нафти, свинцевих, цинкових, вольфрамових, залізних, мідних, уранових руд та ін.

Річкова сітка густіша на півночі: великі судноплавні ріки -- Парана з Парагваєм, Уругвай. Ріки півдня Аргентини маловодні. В країні багато озер, особливо на півдні Патагонії і в басейні Парани та Уругваю. Ліси займають близько. 1/5 ч. території країни. У Гран-Чако, на червоноземних ґрунтах, сухе рідколісся з цінним, багатим на танін деревом квебрахо; в Пампі, на родючих чорноземних ґрунтах -- лучно-степова рослинність; у Патагонії, на бурих ґрунтах -- напівпустелі. Зволожені схили гір на півночі вкриті тропічними лісами, на півдні -- мішаними.

Головні ріки - Парана, Парагвай, Уругвай, Чубут, Ріо-Негро, Ріо-Колорадо.Клімат.У зв'язку з значними розмірами, як повздовж так і поперек країни, Аргентина має широке розмаїття кліматичних зон. В цілому, в країні кліматичні умови вважаються помірними, але зустрічається вся гама кліматичних умов - від субтропічного клімату в північних районах до субполярних на півдні країни. На півночі Аргентини відмічаються спекотні умови, з вологим літом та м'якою і сухою зимою, спостерігаються також, періодично, посухи. Центральна Аргентина завше з спекотним літом та дощами, бурями, громовицями (частим градом на заході) і прохолодними зимами. На півдні країни характерні тепле літо і холодні зими з сильними снігопадами, особливо в гірських районах. А на високогірях, по всіх широтах країни, фіксують найхолодніші умови, з сухим кліматом і засніженими горами.

Державний устрій Аргентини.Федеративна республіка, в її складі 22 провінції і один округ (столичний). На чолі держави стоїть президент, який обирається на 4 роки (має можливість займати пост 2 періоди поспіль). Він же -- глава уряду, а також головнокомандувач збройними силами. Вищий орган законодавчої влади -- Національний конгрес, що складається з двох палат: палати депутатів (257), яка обирається на 4 роки, і сенату (72), який обирається на 6 років (по 3 сенатори від столиці і кожної провінції, а також від нац. тер. Вогняна Земля). За конституцією президент має право запроваджувати в країні стан облоги, при якому скасовуються всі конституційні гарантії. Глава держави й уряду Нестор Кірчнер з 2003. А з 2007 року главою стала Крістіна Де Кірчнер (Кірщнер).

Населення. Аргентинці на 85 % -- європеоїди. Метисизація (іспанці переїжджали в Новий Світ без жінок) мала місце, але була незначною через нечисленність як індіанців, так і іспанців. Імміграція XX ст. з Європи включала і чоловічу, і жіночу стать. Негрів-рабів сюди не завозили, бо тут не було плантацій. Сучасні демографічні процеси в Аргентині характерні більше для Європи, ніж для Латинської Америки. Важливий момент -- високий рівень урбанізації. 88 % населення -- жителі міст. Це зумовлено системою великого землеволодіння в сільській місцевості і традиційно невеликою потребою там у робочих руках. Іммігранти XIX ст. з Європи одразу ж осідали в містах. Населення розміщене вкрай нерівномірно. Величезні простори Анд, Патагонії і Ґран-Чако майже не заселені через несприятливі рельєф і клімат. Понад 2/3 аргентинців живуть у межах Пампи.В промисловості зайнято 20 % працюючих і вони створюють 24 % ВНП, в сільському господарстві, відповідно, 12 % і 15 %.

Освіта країни. Офіційно в Аргентині проголошено загальне обов'язкове навчання дітей віком від 6 до 14 років. У 1954 було 16 189 поч. шкіл (2 565 164 учні), проте бл. 2/3 дітей шкільного віку залишається поза школою. В А. існує «єдина шкільна система», але в серед. школах, як правило, навчаються діти заможних. У 1954 було 459 серед, шкіл (102 742 учні) та 1340 проф. шкіл (216 343 учні). Релігійні організації (католицькі) мають у своєму віданні широку мережу шкіл різного типу, під їхнім впливом перебуває також багато приватних шкіл. У вищих нівч. закладах -- 141 893 студенти. Найбільший університет у Буенос-Айресі (засн. 1821). Найбільша бібліотека -- Національна в Буенос-Айресі (607 208 томів). Музеї: Нац. музей образотворчих мист., Нац. історичний, Природничих наук у Буенос-Айресі та ін. В столиці є наук, установи і товариства (Академія літератури, Нац. академія права та ін.).

Зв'язок з Україною сьогодні . 5 грудня 2001 р. Президент Аргентини Менем прийняв делегацію аргентинських українців i показав документ, відповідно до якого Аргентина визнала Україну як незалежну державу. Нині в Аргентині налічується понад 200 тисяч українців. Вони переважно розселені в північних провінціях -- у столиці та провінції Буенос-Айрес, Місійонез, Чако, Мендоса. Формоса, Кордоба. Ріо-Негро і займаються головним чином землеробством. Мають хорошу репутацію за працьовитість, спокійну вдачу, пісенність i толерантність. Хоча вони вже є громадянами іншої країни, мають достаток, гроші, більшість з них ніколи не бувала на землі своїх предків, всі вони з одержимістю i святістю вболівають за майбутнє України. На півночі Аргентини і в прилеглих до неї південних районах Бразилії, а також у Парагваї та Уругваї українці та громадяни українського походження проживають компактними групами, що зближує їх, сповільнює процес асиміляції. Українські громадські організації Аргентини: 1. Українська Центральна Репрезентація; 2. Українське культурне товариство Просвіта; 3. Українське товариство “Відродження”; 4. Союз українок Аргентини; 7. “Пласт” Організація української молоді в Аргентині; 8. Фундація ім. Тараса Шевченка та інш.

Промисловість.Сучасна Аргентина -- індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: харчова, автомобільна, текстильна, хімічна та нафтохімічна, металургійна. В обробній промисловості домінує важка промисловість; однак традиційні галузі легкої і особливо харчової промисловості займають як і раніше важливе місце і мають експортне значення. Біля 2/3 промислової продукції виготовляється в районі Буенос-Айреса; тут зосереджені підприємства нафтопереробної, металообробної, харчової промисловості, а також виробництво тканин, електротехнічного і електронного обладнання, транспортного обладнання, цементу, шин, хімічні і фармацевтичні підприємства. З інших промислових центрів найбільше значення мають Кордова, де знаходяться великі автомобільні і сталеливарні заводи; Мендоса -- центр харчової промисловості і машинобудування; Росаріо -- металургійне, нафтопереробне і хімічне виробництво, харчова промисловість; Санта-Фе -- автомобільна, сталеливарна, станкобудівна, целюлозно-паперова і харчова промисловість. Найбільші діаспорні утворення українська і єврейська общини.

Чорна металургія країни -- найстаріша на континенті, але розвивається досить повільно, з великим навантаженням потужностей через нестачу сировини. З галузей кольорової металургії розвинені: виробництво свинцю, цинку, міді, алюмінію на базі власної і привізної сировини.

Машинобудування займає провідне місце по вартості продукції у важкій промисловості. Найбільш розвинені транспортне машинобудування, сільськогосподарське машинобудування, виробництво обладнання для харчової промисловості, електротехніка. У транспортному машинобудуванні лідирує автомобілебудування, розвинені суднобудування, авіабудування. Відмінною рисою сільського господарства Аргентини в порівнянні з іншими країнами Латинської Америки є той факт, що вона не тільки повністю забезпечує себе продовольством, але і експортує його. За споживанням продовольства на душу населення країна перевершує інші країни регіону, а за споживанням м'яса -- розвинені країни. По поголів'ю великої рогатої худоби Аргентина займає шосте місце в світі, по виробництву м'яса на душу населення -- п'яте, а по його споживанню -- перше. М'ясо -- національна їжа аргентинців. У рослинництві головне місце традиційно займають зернові і масляничні культури експортного значення. По збору пшениці Аргентина одна з провідних країн світу. Аргентина традиційно є одним з провідних світових виробників і експортерів зерна і муки, проте залежна від коливань на найбільшому ринку експорту в сусідній Бразилії. Транспорт. Залізнична мережа Аргентини досить велика, але не охоплює усю територію країни. Залізниці є одним з найбільш використовуваних видів транспорту, не дивлячись на те, що комфортабельність, швидкість і рівень обслуговування в потягах не дуже високий. Громадський транспорт Аргентини складається з автобусів, в Буенос-Айресі є ще і метро. Для оренди автомобіля в Аргентині необхідно мати водійське посвідчення міжнародного зразка і кредитну карту. Вік водія має бути не менше 21 року. Стаж водіння - від року. Офіси прокатних компаній розташовані в аеропорту, в центрах міст і у великих готелях.

Аргентина має досить густу транспортну мережу і має значний об'єм вантажних та пасажирських перевезень. Проте структура транспортної мережі відбиває тривалу залежність країни від країн зовнішнього ринку.

Шляхи сполучення будувалися переважно іноземними монополіями в період розвитку експортного господарства в другій половині XIX - початку XX ст. Їх основне призначення полягало в тому, щоб забезпечити вивезення сільськогосподарської продукції, тому вони були спрямовані з внутрішніх сільськогосподарських областей до портів, передусім до головного порту - Буенос-Айрес. В результаті, в Аргентині склалася чітко виражена радіальна конфігурація транспортної мережі з центром в Буенос-Айресі, за що її не рідко називають «країною-віялом».

У зовнішніх перевезеннях провідне місце займає морський ,а також повітряний транспорт, у внутрішніх - залізничний і автомобільний. При цьому останній набуває все більшого значення завдяки відносно розгалуженій мережі шосейних доріг, особливо у внутрішніх районах країни. Протяжність залізниць - 46 тис. км. Аргентина займає перше місце в Латинській Америці за об'ємом пасажирських перевезень, але по розмірах вантажообігу залізниць вона значно поступається Бразилії і Мексиці. Головні недоліки аргентинських залізниць - різноколірність, низький технічний стан, різкий нерівномірний розподіл по території країни. Густу залізничну мережу, по суті, має лише район Пампи . Уся залізнична мережа Аргентини була націоналізована після Другої Світової війни і належить державі.

Велика частина території Аргентини має рівнинний рельєф і сприятлива для будівництва автомагістралей. Загальна довжина шосейних доріг налічує понад 430 тис. км., з них 65 тис. мають тверде покриття.

Внутрішній водний транспорт великої ролі не відіграє;судноплавство розвинене головним чином по річках Парана і Уругвай. У пониззях Парани розташовані провідні річкові порти, які одночасно служать і морськими портами Росарио, Сан-Ніколас, Санта-Фе, Вилья-Контитусьон. У країні функціонують 7 великих і 30 дрібних портів. Одним з найбільших портів Латинської Америки залишається Буенос-Айрес, через який здійснюється 4/5 всіх океанських перевезень. Після Другої Світової війни інтенсивно розвивається трубопровідний транспорт. Нафтопроводи простягнулися від нафтових родовищ до основних центрів нафтопереробки і споживання нафтопродуктів - в Буенос-Айрес, Ла-Плату, Сан-Лоренсо. Головні газопроводи Кампо-Дуран - Буенос-Айрес, Пико-Трункадо- Буенос-Айрес. Морський транспорт відіграє домінуючу роль в зовнішніх перевезеннях вантажів, чимале значення він має і для внутрішніх зв'язків між прибережними районами країни, враховуючи велику довжину її берегової лінії. По розмірах торгівельного і танкерського флоту Аргентина поступається в регіоні лише Бразилії.

Внутрішні і міжнародні повітряні перевезення здійснюються переважно національною авіакомпанією «Аеролінеас аргентинас», яку контролює іспанська компанія «Іберія ерлайнз». Основний центр повітряного сполучення -- столиця країни; в межах аґломерації Великого Буенос-Айреса знаходиться міжнародний аеропорт Есейса і дев'ять більш дрібних аеропортів, обслуговуючих внутрішні лінії. Аргентина має регулярне повітряне сполучення майже з усіма країнами Америки і багатьма країнами Європи.

Визначні місця. В Аргентині є все - багатокілометрові пляжі і одні з найвищих гірських вершин світу, безкраї пустелі і чарівні водоспади, безмежні мегаполіси і дикі, безлюдні простори південної Патагонії.

В Буенос-Айресі - площа Плаза-де-Майо, собор Метрополітана (в якому знаходиться могила Хосе да Сан Мартіна), музей природничих наук, музей вишуканих мистецтв, міжнародна художня галерея, музей "Фернандес Бланко" (Музей колоніального мистецтва), культурний центр Сан-Мартін, Національний музей мистецтв, Музей Кіно, Національний історичний музей, численні зразки колоніальної архітектури, знаменитий театр Колон, центр оперного і балетного мистецтва всієї Південної Америки, проспект 9 Липня (найбільший у світі торговий район). Особливо цікавими є колоритний італійський пригород Ла-Бока і курорт Мар-дель-Плата за 400 км на південь від Буенос-Айреса.

Кордоба. З архітектурної точки зору Кордоба багато в чому перевершує столицю. У компактному центрі міста зосереджені прекрасні ансамблі будівель колоніальних часів - старий ринок, католицький собор тощо. В місті знаходиться один з найкращих історичних музеїв країни.

На кордоні Аргентини з Бразилією і Парагваєм знаходиться знаменитий національний парк "Ігуасу", який займає площу 55 тисяч гектарів. Парк вважається одним із сучасних чудес світу - це 275 водоспадів, які за секунду скидають 5000 кубометрів води з висоти 70 метрів. Неподалік знаходяться руїни місій єзуїтів, особливий інтерес становить Сан-Ігнасіо-Міні, церква, збудована в стилі "барокко Гуарані".Тут гармонійно поєднуюються сучасні хмарочоси й старі іспанські квартали, елітні райони центру й пригороду й безліч бідних кварталів і нетрів.Стара частина Буенос-Айреса чимось нагадує Париж, а також Лондон і Мадрид. А нова частина міста - це сучасне місто з багатоповерховими будинками й хмарочосами, у яких знаходяться бізнес-центри й офіси великих компаній. У загальній забудові столиці ще збережені риси колоніального періоду - головну площу з виходом убік моря й прямолінійну конфігурацію вулиць. Тут багато зелені, парків і бульварів, у центральній частині - монументів і пам'ятників. Буенос-Айрес звичайно асоціюється з танго або футболом.Тут гармонійно поєднуюються сучасні хмарочоси й старі іспанські квартали, елітні райони центру й пригороду й безліч бідних кварталів і нетрів.

Символами аргентини є гаучо (ковбої), танго та мате.

Корисна інформація для туристів. Громадянам більшості країн світу в'їздна віза не потрібна. Після прибуття в країну можна отримати туристичну картку, що дає право на перебування у країні протягом 90 днів.

А для оформлення аргентинської візи необхідно надати: закордонний паспорт; 1 фото 4х4; довідка з роботи із зазначенням посади, окладу, стажу роботи; довідка з банку; бронь готелю на весь строк перебування; бронь авіаквитків.

Перельоти з України в Аргентини здійснюються з пересадкою у країнах Європи.

Ввезення і вивезення іноземної і національної валюти не обмежені. Не варто обмінювати гроші на вулиці, доцільно користуватися послугами "касас де камбіо" - пунктів обміну валюти. Існує лише офіційний курс обміну. У невеликих містечках дуже складно обміняти дорожні чеки, крім того, обмінні пункти беруть за цю послугу високі комісійні. У більшості закладів приймають кредитні картки, але часто за це додають певний відсоток до рахунку. У великих торговельних центрах, готелях і ресторанах можна розраховуватися за допомогою кредитних карт American Express, Visa, Master Card і Eurocard.

Дозволено безмитне ввезення: 200 шт. сигарет (або 25 сигар), 2 л. спиртних напоїв, 5 кг консервованих продуктів харчування, сувенірів і подарунків на суму не більше 300 USD, предметів і речей у межах особистих потреб. При ввозі перерахованих предметів у кількості, що перевищує зазначене, стягується мито в розмірі 50% від їхньої вартості.

Заборонено ввіз неконсервованих продуктів харчування, ввіз і вивіз предметів і речей історичної, художньої або археологічної цінності (без спеціального дозволу), зброї.

Можна вивозити вироби з вовни й шкіри, прикраси, сувеніри в межах особистих потреб. Але для цього необхідно пред'явити квитанцію магазина, де були куплені цей вироби.

Аргентина - дорога країна. Подорожуючи нею, необхідно планувати бюджет з розрахунку 60-80 доларів на день.

В Аргентині люблять іноземців. Всіляко виявляють прихильність до них. Незважаючи на пресловуту балакучість, аргентинці самі готові вислухати за потреби незнайомця.

Аргентинці люблять Європу і недолюблюють Штати. Для них Аргентина - частина Європи, за примхою долі закинута на інший материк.

Сієсти в Буенос-Айресі немає: не спекотно. Тому столичні мешканці не такі розслаблені, як більшість південноамериканців. Вплив континенту виявляється в легковажному ставленні до часу: півгодинне запізнення на зустріч навіть не вважається запізненням. Один з улюблених висловів: "Не варто хвилюватися сьогодні - завтра завжди наступить".

Прийнято давати чайові в розмірі 5-10 % від рахунку, в дорогих закладах вони часто вже включені в рахунок.

Готелі.В Аргентині представлені готелі двох типів - місцевих і міжнародних ланцюжків. До умов і сервісу других у туристів навряд чи виникнуть претензії.Напруга в електромережі - 220 В, 50 Гц.

Шопінг .В Аргентині ціни невисокі, проте товари якісні. З Аргентини везуть чай мате, безліч сувенірів (як правило, пов'язаних з танго), а також шуби.

Їжа .Аргентинські кулінари славляться на увесь світ своєю майстерністю в готуванні яловичини. Меню місцевих ресторанів звичайно складаються з розмаїтості страв, у тому числі й кухонь усього світу. Також Аргентина відома виноробством. Хоча, у тутешніх ресторанах Ви не відчуєте дефіциту текіли, віскі, горілки або бренді.



Монголія Mongolia-MN Карта

Прапор

Герб



Девіз: Даяар Монгол

Столиця	Улан-Батор
Площа	1566500 кв. км.
Населення(склад, чисельність)	2537000 чол.
Офіційна мова	Монгольська
Релігія	буддизм, іслам
Форма правління	Республіка
Грошова одиниця	Тугрик

Тугрик

Глава держави -Цахіагійн Елбегдорж

Глава уряду -Сухбаатарин Батболд.

Політична система - демократія, що розвивається.

Монголія, (Mongolia), (колишня Зовнішня Монголія до 1924, і Народна Республіка Монголія до 1991) країна на сході Центральної Азії. Монголія розташована на сході Центральної Азії, межує на півночі з Російською Федерацією, на півдні з Китаєм, має площу 1565 тис. км?. На заході і у середній частині країни -- гірські хребти Монгольського Алтаю та Хангая. Між ними знаходяться широкі долини. На півдні і південному сході -- головним чином рівнини, частково зайняті пустелею Гобі.

Монголія розташована в зоні степів, напівпустель і пустель помірного пояса Центр. Азії. Велика частина країни - плато висотою 1000-2000 м, над яким підносяться гори. Важлива особливість рельєфу М. - різкі (торцеві) стики, а місцями дугоподібне розташування гірських хребтів.

Клімат країни сухий, різко континентальний, помірний, з великими сезонними і добовими коливаннями температури повітря.

Монголія - аграрно-індустріальна країна. Основні галузі промисловості: конструкційних матеріалів, гірнича, харчова, переробка продуктів тваринництва. Транспорт автомобільний та залізничний, який пов'язаний з залізницями РФ та Китаю. У кінці 1980-х років майже 3/4 вантажних перевезень в країні здійснювалося за допомогою залізничного транспорту. Повітряні траси зв'язують Монголію з Росією, Китаєм, В'єтнамом, Японією. Власна авіація Монголії має регулярний авіазв'язок з всіма аймаками країни.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП - $ 1 млрд. Темп зростання ВВП - 3,5%. ВВП на душу населення $ 408. Прямі закордонні інвестиції - $ 10,2 млн. Імпорт (машини і обладнання, нафтопродукти, споживчі товари) - $ 362 млн (г.ч. Росія - 46,0%; Китай - 17,0%; Японія - 12,5%; Півд. Корея та США - по 6,8%). Експорт (мінерали і металеві руди, продукти тваринництва) - $ 291,7 млн (г.ч. Китай - 58,0%; США - 13,0%; Росія - 12,1%).

Пасовищне тваринництво ,як і раніше, залишається головним видом господарської діяльності. Руйнування кочового образу життя почалося з проведення маньчжурами політики прикріплення етнічних груп в складі монголів до певних територій.

Землеробство у економічному житті Монголії відіграє другорядну роль. Різні сільськогосподарські культури вирощуються в північній і західній частинах країни, деякі із застосуванням зрошування земель. Іригаційні системи створені сьогодні і в Гобі. У 1990 загальна площа земель, що культивуються складала біля 827 тис. га. Головною культурою є пшениця, хоч вирощуються також ячмінь, картопля і овес. Істотну роль грає заготівля сіна і кормів для худоби.

Значне число підприємств обробної промисловості зосереджене в Улан-Баторі, а в місті Дархан на півночі від столиці розташований вугледобувний, чавуноливарний і сталеплавильний комплекс. Місцева промисловість традиційно зосереджена на переробці тваринницької сировини, і головними видами продукції, що випускаються є шерстяні тканини, повсть, вироби з шкіри, харчові продукти.. Монголія виробляє понад 1000 найменувань промислових і сільськогосподарських продуктів, велика частина яких споживається всередині країни, на експорт йде хутро, вовна, шкіра, шкіряні і хутряні вироби, худоба і продукти тваринництва, фосфорити, флюорити, молібденова руда.

Торгівля .До 1991р. більш як 90% зовнішньої торгівлі Монголії припадало на частку інших країн соціалістичної співдружності, передусім Радянського Союзу. Провідним торговельним партнером Монголії серед капіталістичних країн була Японія. Сьогодні основними статтями монгольського експорту є сьогодні мінерали і металеві руди, а також продукти тваринництва. В країну завозяться в основному машини і обладнання, нафтопродукти, споживчі товари. Грошова одиниця Монголії - тугрик, а розмінна монета називаэться мунгу (в 1 тугрику 100 мунгу).

Транспорт. Лише в середині ХХ ст. з Улан-Батора до адміністративних центрів аймаків було прокладено автошляхи (переважно грунтові). Стратегічна траса Наушки - Улан-Батор (400 км) стала першою гудронірованою дорогою Монголії. 1949р. завершилося будівництво відрізка залізниці, який зв'язав Улан-Батор з Транссибірською магістраллю на території Радянського Союзу. Пізніше гілка була продовжена далі на південь, а 1956р. вона з'єдналася із залізничною мережею Китаю. Хоча залізниця, що проходить по монгольській землі, служила в основному для транспортування вантажів між Китаєм і Радянським Союзом, ця магістраль значною мірою сприяла економічному розвитку самій Монголії. Наприкінці 1980-х років майже 3/4 вантажних перевезень в країні здійснювалося за допомогою залізничного транспорту.

Автомобільний транспорт .Протяжність всіх магістралей в країні 49 200 км. Дороги підрозділяються на 2 групи: державні та регіональні. Асфальтована лише 2200 км доріг. (2009 рік). Проект «Дорога тисячоліття» розроблений для з'єднання вертикальних і горизонтальних магістралей Монголії був затверджений Парламентом та Урядом країни. Робота почалася в 2000-му році.

Автобуси. Міські автобуси ходять за маршрутами лише в декількох містах. Більшість автобусів в Улан-Баторі подаровані Монголії урядом Японії на початку дев'яностих років. У 2009 і початку 2010 року транспортний парк поповнився новими автобусами Монголії з Кореї.

Міжміські автобуси. Міжнародні автобусні маршрути прокладені від Улан-Батора в багато великі населені пункти. У Західній Монголії автобусного сполучення немає.

Міжнародні автобуси. Існує і дуже зручний міжнародний автобусний маршрут Улан-Батор - Улан-Уде (відправлення з Улан-Батора о 8 ранку і прибуття в Улан-Уде в 8 вечора. Влітку по цьому маршруту курсують 2-3 автобуси на добу з монгольської сторони і стільки ж з російською. Відправлення розкладом вранці з інтервалом в 30 хвилин.) Існує також автобусний маршрут Улан-Батор - Іркутськ - Улан-Батор. Автобус курсує за особливим розкладом.

Тролейбус. Традиційно найдешевший громадський транспорт. Є тільки в столиці Монголії Улан-Баторі і в Дархане. Тролейбуси 70х років. Виготовлені в Радянському Союзі. Стан поганий. Механіки як можуть підтримую їх в працездатному стані, розбираючи частину тролейбусів на запчастини. Багато тролейбусних ліній зняті . Раніше в Улан-Баторі було понад 10 маршрутів. В даний час залишилося 3 маршрути (2, 4, 6)

В останні роки на лінії в Улан-Баторі з'явилося кілька нових тролейбусів. Частина подарована урядом Москви, частина збираються в Улан-Баторі (комплектуючі поставляються з Росії).

Стан контактної мережі жахливе.

Дуобуси.Дуобус - гібрид тролейбуса і автобуса - був створений монгольськими інженерами. Двигун електричний. Другий двигун - дизельний. Курсує по Улан-Батор в єдиному екземплярі. Дослідна експлуатація. Виглядає сучасно.

Таксі. На відміну від Росії не треба домовлятися про ціну. Існує тверда такса. Однакова для всіх (офіційне таксі і ті, хто хоче заробити). В час (січень 2009 року - 500 тугров - кілометр). Оплата по спідометру. Правда часто трапляється, що водії намагаються обдурити іноземців (особливо самотніх жінок).

Маршрутні таксі. Маршрутки в Монголії - це щось особливе. Може для азіатського людини це нормальне явище, але для жителя України - це стрес

Усе зазначене вище ставитися до великих міст. Що стосується селищ та населених пунктів далеко від столиці, то все набагато складніше. Маршрутки між населеними пунктами ходять в міру заповнення. Водії особливо нікуди не квапляться. Можна просидіти і добу - двоє чекаючи попутну машину. І не факт, що виїхавши з одного населеного пункту ви відразу потрапите куди над (водій може заїхати до родичів по шляху, за комісіями). А вже про технічний стан машин і водінні монголів - тема окремої статті.

Залізничний транспорт.Центральна станція Улан-Батора розташована в 8 км від центру міста. Монгольська залізниця має протяжність 1815 км. Перша гілка залізниці була побудована в 1938 р. між м. Найлаха і промкомбінат в Улан-Баторі (43 км). Загальна довжина залізничних ліній в Монголії складає 1815 км. Пасажирські перевезення в напрямку Росії і Китаю. У літній період квитків у напрямку Пекіна катастрофічно не вистачає (незважаючи на додатковий потяг). Цю напруженість створює китайська сторона, відмовляючи монголам у пуску додаткових поїздів, аргументуючи це завантаженням прикордонної станцією (заміна колісних пар).

На сьогоднішній день Монгольська залізниця одна з провідних галузей Монголії, від роботи якої багато в чому залежить економічний розвиток усієї країни. Масові перевезення вугілля, зерна, сіна, вовни, нафтових і багатьох інших вантажів неможливі сьогодні без залізних доріг, як неможливо уявити без них і сучасні перевезення пасажирів. З цим видом транспорту в Монголії пов'язаний технічний прогрес, він був і буде однією з найпотужніших галузей народного господарства країни. Така його роль багато в чому обумовлена результатом спільних зусиль Росії і Монголії - створенням і підтримкою життєздатності російсько-монгольського акціонерного товариства "Улан Баторская залізниця".

Авіаційний транспорт.У Монголії близько 80 аеропортів, але посадочні смуги з твердим покриттям мають лише 11. Система комп'ютерної резервації відсутній і розклад часто змінюється. Міжнародний аеропорт Chinggis Khaan розташований в 20 км від Улан-Батора (15-20 хв їзди до центру). Аеропорт зв'язаний регулярними авіалініями з Москвою, Іркутськом, Улан-Уде, Пекіном, а також виконуються рейси в Німеччину, Японію, Південну Корею, США, Індію, Таїланд, Китай.У Монголії зареєстровано 5 авіакомпаній, які володіють в загальній складності 54 літаками і вертольотами.

* У 2009 році національна авіакомпанія "МІАТ" припускає продовжити маршрут до Європи (Улан-Батор - Москва - Берлін) до Лондона.

* Повітряне таксі з'явилося в Монголії. Повітряне таксі - це невеликий двухмомторний літак. Він може перевозити до 15-ти пасажирів. Послуги авіатаксі надає компанія «Тенгерійн Улаач». Середня швидкість цього літака Л-410 - 300 кілометрів на годину. Машина витрачає дуже мало палива, - 300 кілограмів на одну годину польоту. Перевозить 15 пасажирів, і вважається придатним для перельотів на відстані до шестисот кілометрів. При цьому літак не вимагає спеціального майданчика для приземлення і може сідати на невеликих аеродромах, де раніше приземлялися АН-2. Оренда одного години авіатаксі коштує 2000 доларів. Якщо держава підтримає нововведення і надасть дотації, тарифи можуть бути знижені.

Торгівля.До 1991р. більш як 90% зовнішньої торгівлі Монголії припадало на частку інших країн соціалістичної співдружності, передусім Радянського Союзу. Провідним торговельним партнером Монголії серед капіталістичних країн була Японія. Сьогодні основними статтями монгольського експорту є сьогодні мінерали і металеві руди, а також продукти тваринництва. В країну завозяться в основному машини і обладнання, нафтопродукти, споживчі товари. Грошова одиниця Монголії - тугрик, а розмінна монета називаэться мунгу (в 1 тугрику 100 мунгу).

Шопінг .У магазинах столиці можна придбати монгольські вироби з кашеміру, дублянки і килими за значно нижчою ціною, ніж у Росії. У всіх магазинах міста і на ринку однакове ходіння мають як тугрики, так і долари. У ряді магазинів стали приймати також рублі.У Монголії треба мати з собою тугрики. У прикордонних районах охоче приймають рублі, до речі, обмінний курс рубля буває тут більш вигідним, ніж у Улан-Баторі. Використання кредитних карт, дорожніх чеків можливо тільки в столиці.

Чайові та інші доплати - за домовленістю з господарем закладу, і звичайно невеликі. Банки і обмінні пункти працюють з 9.00 до 17.00, режим роботи магазинів украй різноманітний.

Монгольська кашемір і верблюжа вовна .Сировинну основу вовняної промисловості Монголії складає овеча вовна - до 90% всіх використовуваних в переробці волокон. Крім овечої найбільш відомі козяча (мохер і кашемір) і верблюжа вовна. Монгольська кашемір відомий далеко за межами країни. Найбільш популярні кашемірові вироби, вироблені на підприємстві «Товь», створеному в 1981 р. Верблюжа вовна володіє цілим рядом унікальних властивостей. Вироби з вовни верблюда здатні протистояти самим різним погодних дій і зносостійкі. Особливою любов'ю у іноземних туристів користуються ковдри з верблюжої вовни у фірмовій упаковці підприємства Товь ". Вартість такого ковдри за останні п'ять років зросла у магазинах Улаанбаатара з 25 до 40-80USD.

Антикваріат .У Улаанбаатаре велика кількість магазинів, що торгують антикваріатом. Особливо багато таких магазинів на Bagatoiruu St. У продажу багато бронзових предметів буддійського культу, старовинних монет, національних предметів побуту, монгольських чайників, ножів, табакерок і т.д. Серед цього достатку зустрічаються по-справжньому рідкісні та цінні речі. Для вивозу з країни купленого в Монголії антикваріату необхідно запастися довідкою з магазину.



Місця, що слід відвідати

Чотири святі вершини .Чотири вершини, що оточують Улан-Батор, до цих пір вважаються святими. Гори під назвами Tsetseegum, Chingeltei, Songino Khairkhan і Баянзурх більш-менш відповідають чотирьом сторонам світу. Вершини гарні для піших екскурсій. Їх популярності сприяють ліси з модрини, соковиті луки і велика кількість птахів і тварин, включаючи гірських козлів і соболів. Найчудовішою, мабуть, є гора Tsetseegum. Її пік (висота 2260 метрів) домінує над всією гірської грядою богдихана і ясно видно на тлі неба на південь від Улан-Батора. Сходження на цю вершину може відбуватися лише з початку червня по кінець вересня, і для цього потрібен дозвіл, отримати яке можна біля вхідних воріт в Національний парк Богдихана (приблизно в 15 км на південь від Улан-Батора). Маршрут через монастир Манзшір по південному схилу гори Tsetseegum є легким. З нього відкривається вигляд на тучні пасовища, поля кам'янистій гальки і "овоос" (купи каміння, залишені як підношення богам). Маршрут Зайсан найбільш мальовничий, але й найбільш важкий. Він триває не менше шести годин в одному напрямку і проходить вздовж небезпечно нависають над стежкою валунів. Навіть за наявності дозволу на сходження, туристу необхідно мати при собі компас, пристойний запас води, їжі та теплого одягу, оскільки і влітку тут цілком можливі раптові грози, що супроводжуються крижаним пронизливим вітром.

Природний заповідник Хустайн Нуру .Природний заповідник Хустайн Нуру був створений у 1993 році з метою збереження монгольських диких коней "Тахи" і степів, в яких вони мешкають. Кінь Тахи є найбільш відомим і популярним символом унікальної живої природи Монголії. Вона широко відома як кінь Пржевальського (названа так на честь російського мандрівника, який першим її описав). Тахи використовуються для об'їзду величезних стад, що пасуться в сільській місцевості. У цьому парку в природних умовах в даний час живуть близько 200 коней. Природний заповідник знаходиться приблизно в 100 км на південний захід від Улан-Батора. Найзручніше починати подорож в Хустайн з Зуунмода, що в 40 км на південь від Улан-Батора. Дістатися до заповідника з Зуунмода можна тільки на джипі.

Хархорін .Хархорін (Kharkhorin) - столиця величезної Монгольської імперії, почав будуватися Чингісханом в 1220 році. Після смерті останнього будівництво завершив його син Угедей, але Хархорін залишався столицею лише протягом 40 років, після чого Кублайхан перевів столицю в те місце, де тепер знаходиться Пекін. Внаслідок цього перекладу і подальшого розпаду Монгольської імперії, Хархорін був покинутий, а пізніше зруйнований ордами маньчжурських завойовників. Тим не менше, на цих руїнах в XVI столітті був побудований монастир Ердени Зуу, який теж сильно постраждав в період сталінських чисток. Сучасний непоказний місто Хархорін був побудований на колишньому місці.

Монастир Ердени Зуу (Сотня скарбів) став першим центром ламаїзму в Монголії. Його будівництво почалося в 1586 році, і до повного завершення пройшло близько 300 років. У монастирі налічувалося від 60 до 100 храмів, а за його стінами знаходилося не менше 300 юрт, де в кращі часи проживало до тисячі ченців. Як і Хархорін, монастир був покинутий, а потім розорений наринули маньчжурамі. Комуністи довершили руйнування, залишивши лише три храми, і вбили більшість ченців. Монастир залишався закритим до 1965 року, коли його дозволили використовувати в якості музею, але не для богослужінь. Тільки з падінням комуністичного ладу монастир знову став діючим. Сьогодні на великій території, оточеній стінами, знаходяться три храми, які присвячені трьом етапам життя Будди: дитину, юнаки та дорослого чоловіка. Головний храм називається Скарб Будди і в ньому знаходяться статуї Будди-дитини. За межами монастирських стін лежать два "черепашачих каменю". Чотири таких каменю колись відзначали границі древнього Хархоріна. Більш інтригуючим є "фалічний камінь", що ховається в невеликій долині серед пагорбів, які оточують монастир. До нього можна дійти хвилин за тридцять. Хархорін знаходиться в 370 км на південний захід від Улан-Батора. З липня по вересень між містами налагоджено повітряне сполучення кілька разів на тиждень. І цілий рік до стародавньої столиці можна добратися на автобусі за 7-8 годин.

Озеро Khovsgol Nuur .Озеро Khovsgol Nuur, площею 2769 кв км з настільки чистою водою, що її можна пити, нагадує альпійське озеро. Воно оточене дюжиною гірських вершин висотою 2000 м, густими сосновими лісами і соковитими лугами з пасуться якамі і кіньми. Озеро по праву вважається одним з найкрасивіших місць Монголії. Воно найглибше в Центральній Азії, а за запасами прісної води займає 14-е місце у світі. Воно розташоване вздовж кордону з Росією і є священним для місцевих монголів, які ставляться до нього як до "матері". В озері багато риби, а береги служать місцем існування для овець, гірських козлів, ведмедів, лосів і більш ніж 200 видів птахів. Навколо озера безліч печер, у які без допомоги гіда потрапити дуже важко. У цій області живуть три різні народи: дархадскіе монголи, буряти і цаати. У озеро впадають 90 річок, але випливає з нього тільки одна річка - Egiin Gol, яка впадає в озеро Байкал. Khovsgol Nuur замерзає взимку, причому лід настільки товстий, що по ньому проїжджають величезні вантажівки, що доставляють паливо з Сибіру. У більш теплу пору туристи можуть плавати по озеру на каяках і подорожувати навколо нього верхи на конях або яках.

Національний парк Gurvansaikhan .Національний парк Gurvansaikhan, на відміну від інших національних парків в пустелі Гобі, багатий визначними пам'ятками, а його інфраструктура - табори з юртами і дороги знаходяться в прийнятному стані. У представляють інтерес гори, скам'янілості, незвичайні піщані дюни, кам'янисті освіти і долина, вкрита льодом майже цілий рік. Парк є притулком для 200 видів птахів, включаючи монгольського пустельного зяблика, попелястого грифа, пустельну співочу птицю і дрохву Хоубара.Біля воріт в долину Елін Ам збирають невелику плату за видачу дозволу на вхід. Там же є музей з опудалами тварин.

ЗАБОРОНЕНО до провезення ЧЕРЕЗ КОРДОН МОНГОЛІЇ

* Зброю і боєприпаси без спеціального дозволу

* Вибухові речовини

* Радіоактивне речовини

* Опіум, гашиш та інші наркотики

* Порнографічні публікації

* Публікації, звіти, плівки (фільми) і малюнки проти Монголії

* Матеріали дослідження, палеонтологічні та археологічні знахідки, колекції різних рослин та їх насіння, птахів, диких і домашніх тварин, вовни, сирої шкіри та хутра

* Свіже м'ясо, риба без дозволів відповідних монгольських органів.

НОРМИ ПРОВОЗУ АЛКОГОЛЮ І ТЮТЮНОВИХ ВИРОБІВ

* 1 літр горілки і аналогічних напоїв

* 2 літри вина

* 3 літри пива

* 200 сигарет

* 250 грам тютюну

ОБМЕЖЕННЯ НА провезення валюти

* Обмеження на ввіз і вивіз валюти відсутні.

ОСОБЛИВІ ПРАВИЛА

* Для провезення через кордон домашніх тварин потрібна ветеринарний сертифікат міжнародного зразка.

* Користування автомобільними раціями (27 Мгц), супутниковими телефонами і GPS не заборонено (закону про користування радіостанціями громадянського діапазону в Монголії немає) - ввезення їх в Монголію і робота з ними дозволені. Проблеми починаються на російській митниці - потрібен дозвіл на радіостанції, встановлені на машинах. Для декларування на російській митниці рекомендується мати сертифіковані в Росії прилади і вказати в декларації заводські номери цих приладів, це полегшить їхнє ввезення назад, наприклад, GPS, які відповідно до існуючих інструкцій заборонені до ввезення в Росію.

* Дозволено ввезення в Монголію мисливської зброї при наявності міжнародної ліцензії та дотриманні правил ввезення мисливської зброї. На кордоні мисливця повинен зустрічати представник приймаючої монгольської сторони з роздільною здатністю від монгольської поліції, якій власник заздалегідь повідомляє серійний номер стовбура і назва зброї. Провезення вогнепальної та газової зброї, металошукачів, при відповідних дозвільних документах, декларується на митниці.

* Яких-небудь обмежень для тимчасового ввезення спортивного та експедиційного спорядження (парапланів, розбірних літальних, спортивних апаратів, спорядження для підводного плавання, байдарок, гірських велосипедів і т.д.) немає, це спорядження можна ввозити в Монголію, декларуючи його на митниці при в'їзді в країну.

Віза. Стандартні туристські візи в Монголію видаються строком на 30 діб з моменту перетину кордону. Ви повинні в'їхати в Монголію протягом трьох місяців з моменту видачі візи. Видача візи в Монголію зазвичай займає кілька днів, але не більше двох тижнів.



Сомалі Somalia-SO

Прапор

Карта

Герб

Гімн: 'Soomaaliyeey Toosoow'

Сомалі, прокидайся

Столиця	Моґадішо
Площа	637 661 кв. км.
Населення(склад, чисельність)	7500000 чол.
Офіційна мова	Сомалійська, арабська
Релігія	Іслам
Форма правління	Республіка
Грошова одиниця	Сомалійський шилінг (SOS)

СОМАЛІ, Сомалийська Демократична Республіка, держава в Східній Африці. Створено 1 липня 1960 в результаті об'єднання підопічної території ООН, яка перебувала під управлінням Італії, і англійського протекторату Сомаліленд. У 1960-1969 носила назву Сомалийська Республіка

Сомалі нерідко називають також Африканським Рогом. Країна має вихід до Індійського океану і Аденської затоки. Межує на північному-заході з Джибуті, на заході - з Ефіопією, на південному-заході - з Кенією.

Економіка. Сомалі - економічно відстала і бідна країна. Вона має мізерні мінеральні ресурси, основу економіки країни становить, головним чином кочове і напівкочове тваринництво. Близько 80% працездатного населення зайнято в сільському господарстві, головним чином у тваринництві; продаж живої худоби, м'ясопродуктів і шкір приносить країні понад 80% всієї суми експортних надходжень. Частка промислового виробництва в національній економіці є вельми незначною, а мінеральні ресурси не окупають витрати на їх розробку. Два чинники згубно відбилися на стані економіки країни в другій половині 1970-х років: спочатку найжорстокіша посуха, значно скоротила поголів'я худоби, а потім війна з Ефіопією, у результаті якої з Ефіопії в Сомалі хлинув потік біженців чисельністю до одного мільйона чоловік. Ще більших збитків було завдано економіці країни міжкланової боротьбою, яка розгорнулася після повалення у 1991 режиму Сіада Барре.

Сільське господарство і рибальство. Країна змушена закуповувати за кордоном значні обсяги продовольства, перш за все зернові. Тваринництво - розведення великої рогатої худоби, верблюдів, кіз і овець - поширене в північних і центральних районах країни. Землеробство розвинене в південних районах, де вирощують такі важливі сільськогосподарські культури, як кукурудзу, сорго, маніок, кунжут, цитрусові, цукровий очерет і бавовник. Єдина експортна культура - банани, які вирощують в долинах і межиріччі Джубба і Уебі-Шабелле. Розвитку рослинництва на більшій частині Сомалі перешкоджають відсутність системи зрошення і заходів захисту від посух.

У харчовому раціоні сомалійців майже відсутні морепродукти, хоча прибережні води країни багаті рибою, креветками і омарами.

Промисловість Сомалі в основному займається переробкою сільськогосподарської сировини (виготовлення м'ясних консервів, очищення цукру, дублення шкіри). Текстильні фабрики використовують місцевий і привізний бавовна. Серед нових виробництв - цементний і нафтопереробний заводи. Близько 4 / 5 промислових підприємств країни входять до державного сектору економіки. У промисловості зайнято 6% самодіяльного населення.

Зовнішня торгівля. За вартістю сомалійський імпорт істотно перевищує експорт. Дефіцит торгового балансу покривається за рахунок значних іноземних позик. Експорт живої худоби приносить до 88% надходжень, а бананів - 8%. Основні статті імпорту - промислові та продовольчі товари, транспортне обладнання, машини та запасні частини. 86% експортної продукції Сомалі закуповується Саудівською Аравією. Третина обсягу імпорту надходить з Італії.

У 1980-х роках Сомалі отримувало значну іноземну допомогу, як військову, так і економічну. Більша її частина надходила з арабських країн, в першу чергу з Саудівської Аравії. Аж до кінця 1980-х років, коли внаслідок грубих порушень прав людини в Сомалі відбулося скорочення обсягів іноземної допомоги, істотну фінансову підтримку країні надавали Світовий банк і США. У період до 1977 основна допомога Сомалі надходила з СРСР.

Транспорт. У Сомалі є розвинена мережа автомобільних доріг, переважно без твердого покриття. Основна дорога пов'язує Могадішо і Харгейсі. У Могадішо є міжнародний аеропорт. Головні морські порти - Могадішо, Бербера і Кісмайо.

Новина.Уряд Сомалі анулювало ліцензії чотирьох авіакомпаній, що діють в міжнародному аеропорту Аден Абдулла. У чотирьох авіакомпаній: Jubba, Dallo, African і Glad були скасовані всі рейси в Могадішо і назад опівночі у вівторок, після того, як бойовики угрупування «Аль-Шабааб», що відноситься до Союзу ісламських судів, закрили аеропорт, щоб перешкодити пересуванням збройних сил Ефіопії . Уряд у терміновому порядку провело засідання за участю представників чотирьох авіакомпаній в п'ятницю в другій половині дня. Їм було наказано здати свої операційні ліцензії, видані урядом. Їм пояснили, що якщо вони припинили свої польоти в Могадішо і назад за наказом «Аль-Шабааб», і якщо вони вважають, що «Аль-Шабааб» і є урядом, то вони повинні отримувати ліцензії у них.

Сомалійські пірати - сучасні збройні угруповання, захоплюючі з метою викупу морські судна біля берегів Сомалі. В якості транспортних засобів використовують малотоннажні кораблі (катери, моторні човни, риболовецькі судна). Озброєні як правило автоматичною зброєю і гранатометами. Сомалійські пірати найчастіше непогано організовані, мають якісну підготовку і гарний спорядження, включаючи супутникові телефони і GPS-приймачі. В даний час сомалійським піратам найбільш активно протистоять кораблі Тихоокеанського флоту ВМФ Російської Федерації, що патрулюють узбережжя Сомалі.