Удосконалення системи перевезень пасажирів на міжміських маршрутах ВАТ "Харківське підприємство автобусних станцій"

Позначення того або іншого виду руху визначається структурою пасажиропотоку та бажанням збільшити швидкість сполучення та покращити обслуговування пасажирів. Організація експресних та швидкісних маршрутів дає можливість підвисити швидкість сполучення пасажирів, які виконують поїздку на порівняно великі відстані, та становлять нормальні умови для поїздки пасажирів даного маршруту.

На існуючому маршруті автобус працює у експресному режимі.

3.8 Організація руху рухомого складу

Система організації руху автобусів у міжміському сполученні включає в себе визначений метод перевезення пасажирів, режим руху автобусів, засоби організації праці водіїв та варіанти розміщення автотранспортних підприємств, які обслуговують маршрут. На міжміських перевезеннях приймається скрізний та ділянковий рух автобусів. При скрізному русі кожний автобусів проходить увесь маршрут від початкового до кінцевого пунктів та зворотно. При ділянковому русі маршрут поділяється на ділянки. Кожну ділянку обслуговує автобус визначеного АТП. На межах суміжних ділянок проходе пересадка пасажирів з одного у другий автобус. В зв'язку з серйозними незручностями для пасажирів такий рух не може бути рекомендовано. Однак з застосуванням пасажирських полуприцепів та автомобілів-тягачів, які виключають пересадку пасажирів при перецепці полуприцепів на межах ділянок, тоді ділянковий рух приемлем.

3.9 Організація роботи водіїв

При організації праці водіїв слід застосовувати наступні способи:праці: одиночна, турна, змінна, змінно-турна, змінно-групова, та змінно - турно-групова. На вибір того або іншого режиму організації праці водіїв впливає протяжність маршруту та різні варіанти розміщення АТП на трасі.

Одиночна їзда пропонує обслуговування автобусу на маршруті одним водієм. Турна їзда передбачує обслуговування автобусу одночасно двома водіями. Змінна їзда характеризується тим, що кожний водій обслуговує один автобус на конкретному маршруті. Змінно-турна їзда передбачує обслуговування автобусу двома або кількома бригадами. Змінно-групова їзда передбачує закріплення бригади водіїв за кількома автобусами. Змінно-турно-групова їзда передбачує, що бригада водіїв закріпляється за кількома автобусами.

При визначені варіанту системи організації руху на конкретному маршруті можно користуватися розробленою НИИАТом методикою вибору ефективної системи організації руху автобусів на міжміських маршрутах різної протяжності, розробленою О.А. Дмитрієвим.

Для організації руху водіїв підприємством складаються місячні графіки двозмінної роботи водіїв на маршруті. У графіку зазначається гаражний номер автомобіля та табельні номери водіїв, які повинні робити конкретного числа, перший номер - перша зміна, другий - друга.

Висновки по розділу

В даному розділі розроблена організації перевезень пасажирів. Обрано новий рухомий склад, виходячи з річних об'ємів перевезень. Перевезення будуть виконуватись автобусом Hyundai Aero 600, який має підвищену комфортність. Організація праці водіїв на міжміських маршрутах буде змінно - турна, так як тривалість часу руху оборотного рейсу 12 годин і на це потрібно два водія. Маршрутизація на міжміських маршрутах дозволяє обрати раціональну схему перевезень пасажирів, опираючись на максимальний пасажиропотік. Наведений розклад руху нового рухомого складу. Також розраховано інвестиційний проект, який свідчить о доцільності придбання автобусу.

автомобільний перевезення пасажиропотік інформаційний

4. БЕЗПЕКА ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Збільшення інтенсивності, зміни структури та швидкісних режимів транспортних потоків пред'являють все більш жорсткі вимоги до засобів управління та організації дорожнього руху, які призванні забезпечити необхідний рівень ефективності та безпеки руху при виконанні заданого об'єму перевезень. Забезпечення необхідного рівня ефективності та безпеки дорожнього руху здійснюються методами (УтаОДР) котрі включають наукові, інженерні та організаційні заходи. Для цього дорожня мережа повинна бути оптимальна по протяжності, відповідати вимогам транспортно-експлуатаційних характеристик. Проте досвід показує, що не достатньо побудувати дороги, необхідно здійснювати на них цілеспрямовану постійну інженерну діяльність по плануванню, оснащенню спеціальними технічними засобами організації дорожнього руху.

4.1 Визначення небезпечних ділянок маршруту

В умовах прискорених темпів автомобілізації особливо гострою стає проблема забезпечення безпеки дорожнього руху, вирішення якої спрямоване, в першу чергу, на збереження життя та здоров'я людей.

Розглянемо динаміку дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків за останні п'ять років в цілому по Україні.

Таблиця 4.1

Динаміка дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків за 2003-2007 роки

Рисунок 4.1 - Динаміка дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків за 2003-2007 роки

Умовні позначення:

Размещено на http://www.allbest.ru/

- кількість ДТП;

Размещено на http://www.allbest.ru/

- кількість загиблих;

Размещено на http://www.allbest.ru/

- кількість поранених.

Показники аварійності на вулично-дорожній мережі України свідчать, що ситуація на дорогах продовжує залишатися напруженою. Протягом 12-ти місяців 2007 року зареєстровано 42502 дорожньо-транспортних пригод, в яких загинуло 7150 і поранено 47458 осіб. В середньому по Україні кожні 12 хвилин трапляється дорожня пригода. Майже кожні 1,5 години в дорожньо-транспортній пригоді гине людина. У середньому за добу в автоаваріях гине 20 і отримують травми 130 учасників дорожнього руху.

У зв'язку із цим доцільно розглянути внутрішню структуру цих ДТП у динаміці. Основними причинами ДТП, що скоєні за умов незадовільного стану доріг є відсутність дорожньої розмітки або невірне її застосування (34%), слизьке покриття проїзної частини (19%), незадовільний стан обочин (14%), пошкодження дорожнього покриття (8%), відсутність дорожніх знаків або невірне їх застосування та наявність на обочинах дерев, освітлювальних опор (по 6%), відсутність тротуарів (пішохідних доріжок) (4%), відсутність твердого покриття на обочині (3%), наявність перешкод (2%), відсутність огороджень на небезпечних дільницях, розширення на крутих поворотах, невідповідність ухилів земляного полотна насипів, стану огороджень нормативам (по 1%).

Розподіл дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків за останні три роки на перегоні Волохів Яр наведена в таблиці 4.2

Таблиця 4.2

Розподіл дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків на перегоні Волохів Яр

Таблиця 4.3

Показники аварійності за 2007 рік по перегону Волохів Яр (дорога Е-40)

4.2 Розрахунок складності та небезпечності ділянок маршруту

Кількісний аналіз дає лише цифрові показники і можливість порівняти стан аварійності по рокам та за інші календарні терміни, а також виявляти загальні тенденції зміни в процесі обробки зібраної інформації.

Показник відносної аварійності визначається за формулою

(4.1)

де - кількість ДТП на період, який розглядається;

Ni - інтенсивність руху на перегоні, авт/год;

Кн - коефіцієнт добової нерівномірності руху, приймаємо Кн = 0,1;

- довжина аварійного перегону, км.

Для першої ділянці показник відносної аварійності дорівнює

Для інших ділянок розрахунок наведено в таблиці 4.4

Важливим показником при проведенні кількісного аналізу є тяжкість наслідків ДТП. Коефіцієнт тяжіння розраховується за формулою

(4.2)

де - відповідно кількість ДТП із загиблими та пораненими.

(4.3)

(4.4)

Розраховуємо коефіцієнти тяжіння для першої ділянці

Результати розрахунків показників аварійності та коефіцієнтів тяжіння наведені в таблиці 4.4

Таблиця 4.4

Результати розрахунків коефіцієнтів відносної аварійності та коефіцієнтів тяжіння

4.3 Розробка заходів зі зниження аварійності

На заставі проведеного аналізу дорожніх умов і стану аварійності визначено, що на аварійно небезпечних ділянках визначаючими факторами, що впливають на небезпеку є наявність повздовжніх ухилів, обмежена видимість, радіуси кривих у плані, а також мала ширина обочин.

Для зменшення аварійності на ділянках дороги необхідно провести такі заходи:

- при ремонті дороги нанести розмітку 1.2, що знизить показники аварійності;

- на ділянці №1 установити дорожній знак 3.29 - «Обмеження максимальної швидкості»;

– на 1 та 2 установити знак 5.16 - «напрямок руху по полосам»;

– на ділянці 1 нанести дорожню розмітку 1.5.

Висновки по розділу

Збільшена кількість транспортних засобів призводе до збільшення дорожньо-транспортних пригод, внаслідок чого це закінчується загибеллю людей. Заходи щодо зниження аварійних ділянок на маршруті запобігають нещасних випадків. До основних заходів по підвищенню безпеки руху на маршруті відносять встановлення технічних засобів регулювання рухом та встановлення допустимої швидкості руху.

5. ЕКОЛОГІЧНІ ПАРАМЕТРИ ТРАНСПОРТНИХ СИСТЕМ

Рішення екологічних проблем сучасного суспільства пов'язано з зберіганням та створенням на Землі сприятливих природних умов життя для людей, гармонізацій розвитку суспільства та природи. Стан природного середовища стає важним фактором суспільного розвитку [17].

Транспортно-дорожній комплекс є важливішим складовим елементом економіки країни. Однак функціонування транспорту супроводжується міцним негативним впливом на природу. Вклад транспорту у забруднення цілеспрямовано оцінювати у порівнянні з іншими галузями господарства по всім компонентам екосистем: атмосфери, води, ґрунти, рослинному та тваринному світу [17].

Якщо оцінювати внесок автомобільного транспорту в загальне забруднення атмосферного повітря в Україні, то його частка за оксидам вуглецю становитиме 49%, за вуглеводнями - 32%, за оксидами азоту 20%. Разом з тим в багатьох містах України викиди автотранспорту становлять від 60 до 90% загальної кількості викидів.

Таким чином, діяння транспорту на екосистеми виражаються:

- в забрудненні атмосфери, водних об'єктів та земель, в змінні хімічного складу ґрунтів та мікрофлори, створінні виробничих відходів, в тому числі токсичних та радіоактивних шлаків та сміття;

- в споживанні природних ресурсів - атмосферного повітря, необхідного для протікання робочих процесів у ДВЗ транспортних засобів, нафтопродуктів та природного газу;

- у виділенні тепла до навколишнього середовища при роботі ДВЗ;

- в створенні високих рівнів шуму та вібрацій;

- в можливостях активізації неприємних природних процесів типу водної ерозії, заболочення місцевості, обвалів;

5.1 Розрахунок кількості шкідливих викидів

Одним із найбільше істотних джерел забруднення атмосфери є автомобілі.

Транспортні процеси відносяться до екологічно опасних, тобто таким, котрі приводять к біологічним, механічним, фізіко - хімічним забрудненням екосистем та наносять екологічний збиток її складовим. Найбільша опасність зявляється при переході на аврійні режими експлуатації транспорту. Вони виникають вслідку крайне ізношення рухомого складу та оборудовання, використання зістарівшихся технологій, перевищення нормів пропускної та провозної можливості, порушення швидкістного режиму руху, а також необліку субєктивних причин, впливающих на поведінку учасників транспортних процесів.

Діяльність транспортних підприємств пов'язана з створінням перевозочного процесу, навантажувально - розвантажувальних операцій, зберіганням вантажів та виконанням робіт по технічному обслуговуванню та ремонту рухомого складу та шляхів сполучення. Вплив транспорту на навколишне середовище проявляється, перш за все, у процесі перевезень, при котрому споживається у великій кількості паливно - енегретичних ресурсів та проісходе значне виділиння забруднюючих речовин [17].

З екологічних позицій усі види воздій на екосистеми повинні бути нижче можливостей природи до самовостановлення. В противному випадку настає деградація природних систем та їх повне знищення.

Автотранспорту, як джерелу забруднення атмосфери, властиві декілька відмінних рис. По - перше, чисельність автомобілів безупинно збільшується. По-друге, автомобіль є джерелом забруднення, що рухається саме в житлових зонах. По-третє, викид шкідливих речовин відбувається на рівні росту рослин.

Причому кількість викидів автотранспортом забруднень в атмосферу неухильно росте, незважаючи на прийняті охоронні міри. Автомобільний транспорт є джерелом викиду біля 98% оксиду вуглецю, 46% окисів азоту (NOx) і 63% вуглеводнів (СН).

У відпрацьованих газах двигунів міститься більше 170 шкідливих компонентів, із них коло 160 - які проізводять вуглеводороди, образюючись при неповному згорянні палива в двигуні. Відпрацьовані гази, продукти ізносу механічних частин та покришок автомобілю, а також дорожнього покриття складають коло половини атмосферних викидень антропогенного проісходження. Найбіліш іслідованими є викидення двигуна та картера машини. Крім викидів шкідливих речовин до їх складу помимо азоту вуглекислого газу та води входять компоненти як окись вуглерода, вуглеводороди, окислі азоту та сірки, тверді частки [15]. У атмосферу в результаті антропогенного впливу зменшується концентрація кисню в повітрі

Оцінка ступеня впливу обсягів викидів шкідливих речовин, що виділяються автобусами на маршруті, значно ускладнюється тим, що інтенсивність руху автотранспортних засобів (АТЗ) на різноманітних ділянках маршруту може значно відрізнятися. Вивчення поширення домішок від рухомого складу місжміького пасажирського транспорту і ступінь впливу їх на концентрацію в повітрі є достатньо складною задачею. Ця складність пояснюється тим, що концентрація шкідливих речовин у повітрі залежить від великої кількості чинників. Вплив окремих компонентів ВГ на організм людини вивчено достатньо повно. Практично для кожного токсичного компонента ВГ автомобілів установлені гранично припустимі концентрації (ГПК) в атмосферному повітрі виходячи з принципу повної відсутності впливу на здоров'я людей. Гігієнічна оцінка стану атмосферного повітря провадиться шляхом порівняння реальних концентрацій із ГПК.

У таблиці 5.1 приведені дані про викид в атмосферу газів, що відпрацювали у бензинових та дизельних двигунах.

Таблиця 5.1

Склад відпрацьованих газів бензинових і дизельних двигунів у % (по обсягу)

До числа компонентів відносяться ще тверді викиди, які містять свинець та сажу, на поверхні котрих адсорбуються циклічні вуглеводні. Надходження вуглеводів до атмосфери проходе не тільки при роботі автомобілів, а ще при розливу бензину [15].

Вагова кількість шкідливих речовин у газах, що відпрацювали, цілком справних двигунів автомобілів, що утворяться при згорянні автомобільного палива, подано в таблиці 5.2.

З таблиці 5.2 випливає, що найбільша кількість шкідливих речовин у газах, що відпрацювали, є в карбюраторних двигунах.

Заходи щодо зниження токсичності викидів автотранспорту можна класифікувати на 4 груп:

- раціональна організація дорожнього прямування;

- застосування нейтралізаторів вихлопних газів;

- удосконалення двигунів;

- створення екологічно чистих двигунів для автотранспорту.

Таблиця 5.2

Вагова кількість шкідливих речовин у відпрацьованих газах двигунів автомобілів

Визначити розрахунок шкідливих викидів можлива за різними методиками. У проекті розрахунок проводимо по затратам палива автобусом.

У проекті розглянемо доцільність придбання в аренду нового рухомого складу, а саме автобусу Hyundai Aero 600. у порівнянні з існуючим рухомим складом на маршруті, а саме Ікарус-250.

Для цього визначимо витрати палива за обома варіантами по формулі

(5.1)

де Qm - витрати палива на маршруті,л.;

Hi - лінійна норма витрат палива, л/100 км;

Lрік - річний пробіг автомобілю.

Річний обсяг витрат для базового варіанту, для Ікарусу-250, розраховуємо

Для запропонованого варіанту, Hyundai Aero 600, річний обсяг витрат палива за рік розраховуємо

Розрахунок викиду шкідливих речовин розраховуємо за формулою

(5.2)

де - обсяг викиду шкідливих речовин і-го виду, кг;

- об'ємна вага палива, (= 0,76);

- вагова кількість шкідливих речовин у газах двигунів автобусів, щовідпрацювали,кг/1000 кг.

Розраховуємо річний викид шкідливих речовин для автобусу Ікарус - 250 для кожної групи забрудників

Для автобусу Hyundai Aero 600 річний викид шкідливих речовин складає

Результати розрахунків для всіх викидів речовин приведені в таблиці 5.3

Таблиця 5.3

Річний викидів шкідливих речовин для обох марок рухомого складу на маршруті

Далі новолимо рисунок річного викиду шкидливих речовин для обох марок рухомого складу

Рисунок 5.1 - Графік річного викиду шкідливих речовин для обох марок автобусів

Умовні позначення:

1 - окисел вуглецю;

2 - вуглеводні;

3 - окисли азоту;

4 - сірчистий газ;

5 - сажа;

Висновки по розділу

Задачу зниження забруднення атмосфери можна розглядати стосовно к стаціонарним транспортним підприємствам та до рухомого складу. Обидві задачі мають свою специфіку та, якщо по відношенню до підприємства шляхи рішення близькі або співпадають з направленням реалізації задачі у промисловості, то для рухомого складу розробляються свої заходи, у результаті виконання котрих забезпечується зниження шкідливих речовин [16].

Для зменшення забруднення атмосфери транспортом повинні забезпечуватись та виконуватись такі вимоги:

- використання екологічно чистих палив з низьким складом ароматичних вуглеців, азоту, механічних домішок і та інші;

- застосування комбінованих систем паливоспоживання, забезпечуючи ефективну роботу двигунів на різних рідких, газоподібних і сумішевих паливах;

- виконання високоякісного сервісу автомобілів з ціллю забезпечення в умовах експлуатації потрібного технічного стану двигунів та автомобілів у цілому;

- дотримання дій, спрямованих на зниження експлуатаційних витрат палива.

Максимальні викиди шкідливих речовин спостерігаються при роботі двигуна на холостому ході а також при малому використанні потужності двигуна, як це можна спостерігати на графіках. По мірі зростання швидкості до якоїсь граничної відмітки викиди зменшуються, але потім зростають із зростанням швидкості. Це обумовлено тим, що на малих швидкостях і холостому ході коефіцієнт надлишку повітря б (б?0,6…0,85) малий, тобто двигун працює на багатих сумішах, що в свою чергу веде до неповного згорання палива, і, отже, збільшуються витрати палива і викиди шкідливих речовин. По мірі зростання швидкості, зростає коефіцієнт використання потужності, коефіцієнт надлишку повітря б збагачується (б?0,9…1,1), паливо згорає повністю і викиди шкідливих речовин зменшуються. При зростанні швидкості до граничних відміток відсоток використання потужності досягає такої величини, при якій включається економайзер карбюратора і суміш різко збагачується, а індикаторний ККД знижується. Це зниження і є причиною різкого збільшення витрати палива, що, в свою чергу, веде до збільшення викидів шкідливих речовин в атмосферу.

6. ОХОРОНА ПРАЦІ

Закон України про охорону праці визначає основні положення відносно реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя та здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює при участі відповідних державних органів відношення між власником підприємства, закладами та організаціями або уповноваженим їм органом, фізичною особою, яка використовує найману працю та робітником по питанням безпеки, гігієни праці і виробничої сфери, та встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

6.1 Система управління охороною праці на ВАТ «ХПАС»

Правилами охорони праці на автомобільному транспорті розповсюджується на всі автотранспортні підприємства та організації, а також підприємства до складу котрих входять транспортні цехи, дільниці, майстерні, гаражі та т.п. незалежно від форми власності та відомчої належності.

На підставі Правил охорони праці, типових інструкцій та інших нормативних актів про охорону праці власник підприємства ВАТ «ХПАС» зобов'язується розробити та затвердити інструкції про охорону праці за фахом та на окремі види робіт, затвердженої організації та технології, наявність обладнання, оснастки, інструменту, засобів захисту та рівня підготовки виконавців.

Керівникам усіх рівнів забороняється давати вказівки робітникам про виконання робіт, які заперечують діючим нормативним актам про охорону праці.

Вимоги Правил охорони праці обов'язкові для всіх робітників при організації та виконанні будь яких робіт. Особи, винні в порушенні нормативних актів з охорони праці, несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або карну відповідальність згідно діючому законодавству.

Загальні положення:

Система управління охороною праці на підприємстві (в подальшому - СУОТ) - це регламентована нормативними та технічними документами сукупність взаємно узгоджених організаційних, технічних, соціальних, економічних заходів, направлених на комплексне програмно-цільове забезпечення охорони праці робітників автомобільного транспорту на основі тісної взаємодії усіх рівнів управління. [5]

СУОТ - цільова підсистема загальної системи управління автотранспортним підприємством (АТП).

Ціллю СУОТ є постійне удосконалення управляючої дії по забезпеченню здорових та безпечних умов праці за рахунок модернізації організаційної структури управління, конкретизації функцій усіх його ланцюгів та корегування їх взаємодії, підвищення вагомості зворотного зв'язку як важливої умови забезпечення ефективності роботи всієї системи, а також посилення активності працівників, інженерно-технічних робітників, службовців.

Загальні функції СУОТ:

- контроль та оцінка об'єктивних факторів безпечності праці, а також діяльності посадових осіб; відповідальних за їх забезпечення;

- контроль та оцінка суб'єктивного фактора безпеки - виконання правил та норм кожного робітника;

- систематизація комплексу первинної документації по охороні праці на рівнях АТП та облавтоупрувління;

- організація виховання та атестації працюючих в області охорони праці, упорядження комплексу дій по пропаганді охорони праці на підприємствах;

- забезпечення оперативного функціонування системи управляючої інформації про рівень безпеки праці на АТП та про функціонування інших підсистем СУОТ;

- загальне планування роботи по функціонуванню системи управління;

- прогнозування показників безпечності праці на АТП, оцінка загальної економічної ефективності запланованих дій.

Кінцевим результатом функціонування СУОТ мають бути:

- виконання усіма працюючими всіх норм та правил техніки безпеки, вимог інструкцій, регламенту, укріплення трудової та виробничої дисципліни серед працівників, створення наказів для успішного виконання виробничої програми АТП, облавтоуправліннями, авто трестами та головним транспортним управлінням в цілому;

- покращення стану охорони праці в АТП, зниження та повне усунення випадків виробничого травматизму, аварій та інших виробничих негараздів;

- виховання в трудових колективах активності в питаннях охорони праці, відчуття відповідальності за виконання кожним робітником своїх обов'язків;

- виявлення кращих колективів та окремих робітників в забезпеченні охорони праці;

- обґрунтоване прогнозування очікуваного рівня охорони праці та своєчасне виконання потрібних дій.

6.2 Прогнозування рівня безпеки виробництва робіт

Ціллю прогнозування є підвищення обґрунтованості та об'єктивності функціонування підсистеми планування на основі ймовірностей оцінки рівня безпечності виробництва та тенденцій його змінення на тому відрізку часу, для якого складається план [5].

Задачі прогнозування:

- ймовірносна оцінка тенденцій динаміки травматизму, профзахворюванності та умов праці в зв'язку з технічним переозброєнням, та модернізацією виробництва, застосуванням нових матеріалів, речовин і процесів із маловивченими властивостями;

- оцінка існуючих технологій, обладнання, умов праці з точки зору його безпеки у зв'язку з інтенсифікацією виробництва та ростом продуктивності праці;

- виявлення необхідності у засобах забезпечення безпеки праці та санітарно-побутових умов;

- оцінка матеріальних витрат на забезпечення праці в об'єднанні.

Види прогнозування по функціональній направленості:

- дослідницьке - направлене на виявлення тенденцій динаміки небезпечних та шкідливих виробничих факторів, пов'язаних з розвитком виробництва;

- перспективне - направлене на орієнтировку діяльності по досягненню вимог нормативів, стандартів та інших нормативних та директивних документів.

Прогнозування здійснюється на основі:

- матеріалів всіх видів контролю об'єктивних факторів безпеки праці;

- статистичних даних про захворюваність робітників;

-матеріалів розслідування нещасних випадків та професійних захворювань;

- експертних оцінок рівня безпеки праці;

- матеріалів систематичної паспортизації виробничих приміщень.

6.3 Заходи по захисту від небезпечних факторів водіїв автобусів та мікроавтобусів

Таблиця 6.1

Основні заходи з техніки безпеки

Таблиця 6.2

Основні заходи з промислової санітарії

Таблиця 6.3

Основні заходи з пожежної профілактики

6.4 Охорона навколишнього середовища

З точки зору оцінки видів та джерел забруднення навколишнього середовища транспортом можуть розглядатися два підходи: традиційний, який охоплює тільки транспортні технологічні процеси, та комплексний, який включає весе можливе коло факторів, пов'язаних з транспортом. [16]

При традиційному підході ураховується потепління забрудників до біосфери у результаті функціонування рухомого складу. Комплексний підхід відрізняється від традиційного тим, що додатково ураховується забруднення або зміна у результаті транспортного будівництва та експлуатації транспортних підприємств, до котрих відносяться ремонтні заводи, депо та інші. [16]