Стан розвитку картоплярства в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Загальна оцінка стану та тенденцій розвитку галузі картоплярства в Україні

2. Аналіз світових тенденцій розвитку галузі

3. Аналіз факторів внутрішнього середовища (на рівні підприємств), які найбільш суттєво впливають на розвиток галузі картоплярства

4. Аналіз факторів зовнішнього середовища

4.1 Близьке оточення (стан та перспективи розвитку в галузі та в галузях постачальниках)

4.2 Дальнє оточення (стан економіки держави, платоспроможність, конкурентоспроможність та ін.)

5. Перспективи розвитку галузі картоплярства в Україні

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Картоплярство - галузь, яка у світі б'є рекорди, а в Україні розвивається ледь помітними темпами. І це при тому, що цю культуру вирощують на наших теренах з діда-прадіда, а результати по сьогодні вкрай катастрофічні. А, можливо, тому й катастрофічні, що досі багато виробників користуються у виробництві ще дідівськими методами, які вже давно віджили і не дають потрібних результатів. І це при тому, що ми маємо усі сприятливі умови для високорентабельного вирощування, про які іноземці тільки мріють.

Сучасне картоплярство - це одна з найбільш складних галузей народного господарства. У продовольчому балансі країни продукція картоплярства займає друге місце, тому в народі картоплю називають другим хлібом.

Тому актуальність даної теми полягає в тому, що на даний момент існує проблема збільшення обсягів і підвищення стабільності виробництва картоплі та картопле продуктів, яка є однією з ключових у національній аграрній політиці. Її вирішення має чітко виражений регіональний характер, що обумовлено зростанням відповідальності регіонів за забезпечення населення продуктами харчування. Незважаючи на значне народногосподарське значення картоплі, в останні роки відбулися досить негативні зміни структурі її виробництва, які ставлять під загрозу існування стратегічно важливої галузі. Зосередження площ посадки цієї культури в господарствах населення (98 %) в теперішніх умовах призвело до зниження ефективності її виробництва. Враховуючи практичну важливість відродження товарного виробництва картоплі, насамперед для гарантування продовольчої безпеки країни, виникає необхідність наукового дослідження шляхів ефективного розвитку галузі.

Основна мета дослідження проблеми полягає в оцінці сучасного стану розвитку картоплярства в аграрних формуваннях, виявленні основних чинників, що спричиняють низький рівень ефективності вирощування картоплі та обґрунтуванні стратегічних напрямків підвищення його ефективності у досліджуваному регіоні.

Актуальність даної роботи зумовлена необхідністю відродження галузі. Підвищення ефективності картоплярства, як однієї з найважливіших аграрних галузей економіки України, залежить від своєчасного прийняття обґрунтованих рішень щодо управління вирощуванням і реалізацією картоплі.

Негативні тенденції розвитку галузі картоплярства свідчать про низьку технологічну ефективність виробництва картоплі в Україні порівняно з провідними виробниками Європи та світу. Активне входження України в світовий економічний простір потребує розробки принципово нової, адаптованої до ринку моделі розвитку галузі картоплярства, що базується на досягненнях світової науки та практики, узгоджених дій взаємопов'язаних сфер, галузей і підприємств, які орієнтуються на задоволення потреб покупців й швидку окупність витрат.



1. Загальна оцінка стану та тенденцій розвитку галузі картоплярства в Україні

Аграрний сектор виступає пріоритетною складовою наповнення бюджету, на долю якого припадає 17-18 %. Завдяки сільськогосподарському виробництву гарантується продовольча безпека країни. Забезпеченість в продуктах харчування дає можливість захистити життєдіяльність людини відповідно до рекомендованих норм. Відношення наукових стандартів та існуючого рівня споживання продуктів на одну особу виступає першорядним показником продовольчої безпеки.

Однією із пріоритетних галузей с/г виробництва є і буде залишатися галузь картоплярства. Картопля, як другий хліб, становить левову частку доходів населення, є одним із основних джерел годівлі тварин, а також має великі перспективи промислової переробки та виходу на світові ринки.

Сучасне картоплярство - це одна з найбільш складних галузей народного господарства. У продовольчому балансі країни продукція картоплярства займає друге місце, тому в народі картоплю називають другим хлібом.

За роки незалежності України в агропромисловому комплексі проявилися найбільш важкі наслідки окремих прорахунків і крайнощів на шляху реформування економіки, що призвело до згортання виробництва провідних і енерговитратних культур, таких як цукровий буряк, льон, картопля.

В минулому високоприбуткову картоплю, сьогодні невиправдано витісняють з полів господарств через її збитковість і не конкурентоспроможність. Картоплярству властиві висока трудомісткість виробництва, складність технології, швидке реагування на якість і терміни проведення агротехнологічних заходів та значні сезонні коливання в трудовитратах: посадка - 7%, догляд - 17%, прибирання - 52%.

У структурі посівних площ усіх категорій господарств України ця культура займає трохи більше 5%. У 2008-2011 роках посівні площі під картоплею зменшилися. Якщо в 1990 році питома вага посадок картоплі сільськогосподарських підприємств становив 29,7%, то в 2009-му - 1,8%.

Вирощування картоплі перемістилося в господарства населення. Протягом останніх років питома вага у валовому зборі картоплі господарств населення складає більше 98%. Виробництво картоплі в Україні практично не зменшилося, в той час як усіх інших видів продукції скоротилося у два рази і більше.

Особливість сучасного ринку картоплі - різке скорочення обсягів виробництва на сільськогосподарських підприємствах і зростання його у господарствах населення, що не вирішує проблеми повного задоволення потреб, оскільки виробництво носить дрібнотоварний характер і спрямоване на самозабезпечення населення.

Аналізуючи основні показники розвитку галузі картоплярства в Україні (табл. 1), можемо побачити, що за останні роки виробництво картоплі протягом 2007-2008 років зменшується в наслідок скорочення площ під даною культурою, що відповідно вплинуло на зменшення валових зборів. Однак у 2011 році показник обсягу виробництва має досить високе значення, порівняно з попередніми роками. Тенденція до зростання даних показників є позитивною для подальшого розвитку галузі.

Таблиця 1. Основні показники розміру галузі картоплярства в Україні за 2007-2011 роки

Показник	2008	2009	2010	2011	2012
Посівна площа, тис.га	1413	1408	1409	1439	1444,1
Обсяг виробництва, тис. т	19545	19666	18705	24248	23250,1
Урожайність, ц/га	139	139	132	168	164

Для наочності дані подано на рисунку 1, 2 даного розділу.

Рис.1 Урожайність картоплі за період 200-2012 років, ц/га

Рис. 2. Валовий збір (млн. тон) та площа під картоплею (млн. га) по Україні за період 200-2012 роки.

Українці щороку з'їдають 5 млн. тон картоплі у свіжому вигляді, адже картопля входить до складу дуже багато страв традиційної української кухні. Частину цієї картоплі ми вирощуємо самостійно на присадибних ділянках іншу ж частину ми купуємо за гроші - або на стихійному ринку або у супермаркеті. Тут слід відмітити, що за останні роки в Україні відбулися значні зміни у самій структурі споживання - все більше людей купують картоплю у супермаркетах та менше вирощують самі.

Рис.3. Структура споживання картоплі, млн.тон



Така тенденція зрозуміла, адже супермаркети пропонують найменшу ціну на картоплю бо працюють у своїй більшості безпосередньо із виробником.

У структурі споживання картоплі споживання населенням становить 33%, або 6,1 млн. тонн, переробка - 1%, або 0,2 млн. тонн, використання на корм - 20%, або 3,8 млн. тонн, і насіннєва картопля становить 27%, або 5 млн. тонн.

Картопля є продуктом повсякденного харчування людини. У 2012 році споживання картоплі на одну особу в Україні становило 140 кг, що на 16 кг, або 13% перевищувало раціональні норми харчування, визначені Міністерством охорони здоров'я. Проте споживання молока та молоко продукції зменшилося на 77%, м'яса та м'ясопродукції - 47%, і цей перелік можна продовжувати. Тому картопля для населення України є не просто продуктом харчування, а виступає замінником інших видів продовольства, споживання яких менше за встановлені норми.

Аналіз даних показує, що виробництво становить в останні роки в середньому 420 кг, а споживається в 130-135 кг на одну особу при науково обгрунтованих нормах 124 кг на одну особу (рис. 3).

Рис. 3. Обсяг споживання картоплі на одну людину за рік, кг



Така тенденція споживання картоплі в науково обґрунтованих межах спостерігається в Польщі, де споживання картоплі на одну особу становить 124-125 кг і прослідковується тенденція до зменшення. За прогнозними даними валового виробництва, можна зробити прогноз виробництва картоплі на одну особу, за яким до 2015 року кількість виробленої картоплі на одну особу в середньому по Україні повинна становити 430 кг (рис. 4).

2015* - прогнозні дані

Рис. 4. Обсяг виробництва картоплі на 1 особу за 2004-2015* роки

Однак врожайність картоплі залишається все одно низькою. Якщо у Франції вона становить понад 450 ц / га, а в Нідерландах і Німеччині - понад 400, то сільськогосподарські підприємства України отримують до 200 ц / га, а господарства населення - основні його виробники - тільки 135-138 ц / га. За рівнем врожайності України займає 86-е місце в світі. В середньому по Україні врожайність картоплі становить 149 ц / га, і перше, що обумовлює такі низькі показники, - це використання неякісного, не оздоровленого насіннєвого матеріалу (проходить 3-5 років - і врожайність якого сорту знижується, картопля вироджується). У більшості випадків сільськогосподарські підприємства не оновлюють посадковий матеріал. Інститут картоплярства НААНУ щорічно може запропонувати близько 30 тис. т еліти, а попит складає всього лише близько 10 тис. т.

Рис.5. Виробництво картоплі за категоріями господарств в Україні

Виробництво картоплі залишається низькотоварним. Економічна ефективність його тісно пов'язана з рівнем товарності. Переробним підприємствам реалізується близько 12% картоплі, вирощеної на сільськогосподарських підприємствах, хоча потреба значно більше (табл. 3). У США переробляється понад 60% валового збору, у Великобританії - 40, в Німеччині - 50, в Україні - менше 1%. Розвинена переробна промисловість картоплі в Данії, Швеції, Франції. Відсутність потужностей по переробці його в напівфабрикати і готові до споживання продукти харчування призводить до втрат 15-20% вирощеної картоплі.



Таблиця 3. Продаж картоплі сільськогосподарськими підприємствами

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік
	т	%	т	%	т	%	т	%	т	%
Переробним підприємствам	12889	11	21990	12,5	27901	10,9	21268	6,9	21475	7,4
Населенню за рахунок оплати праці	3152	2,7	3529	2	4887	1,9	3415	1,1	3754	1,3
На ринку, через власні магазини, палатки	21524	18,4	22522	12,9	39317	15,3	37750	12,3	36759	12,6
По іншим каналам	779049	67,6	126633	72,3	183825	71,5	243384	79,5	228342	78,6
Продано всього	116933	100	175239	100	257042	100	306283	100	290677	100

Реалізацію картоплі переробним підприємствам стримує розпорошеність виробництва картоплі в сотнях тисяч господарств населення і це зумовило заміну сировини для заводів з виробництва крохмалю. Якщо раніше це була картопля, то сьогодні - кукурудза, ячмінь та інші зернові.

Ціна реалізації картоплі залежить від попиту і пропозиції, витрат на виробництво і реалізацію, ринкових зборів, від регіону й місяця продажу. Господарства населення реалізують вирощений урожай картоплі в основному на міських ринках, і його ціна значно вища за ту, за якою вони обмінюють його на інші продукти у дворах. До 50% ціни картоплі втрачають сільгосппідприємства, які реалізують його у вересні - листопаді. Це пояснюється поверненням кредитів, закупівлею паливно-мастильних матеріалів, розрахунками по оплаті праці та відсутністю приміщень для тривалого зберігання. Дорожча картопля в квітні - червні: у цей період зменшуються запаси врожаю попереднього року і надходить у продаж імпортна рання картопля.

Рис. 6. Формування ціни на картоплю, грн/кг

Середні ціни та доля виробника на фасовану картоплю у країнах Європи та Україні, євро/кг виглядає так :

Рис.7. Структура вартості картоплі у різних країнах

Україна не належить до активних імпортерів картоплі. Достатня пропозиція картоплі власного виробництва стримує надходження її з імпорту. У формуванні загального обсягу пропозиції в 2010/11 МР імпорт його складав всього 0,02%. Із загального обсягу імпортованого картоплі більше 40% припадає на ранню картоплю, яка завозиться з Єгипту і Нідерландів. Імпортується і високопродуктивна насіннєва картопля сортів зарубіжної селекції, а також, в невеликій кількості, картопля для підприємств переробної промисловості.

Слід відзначити розподіл долі виробника у загальній вартості картоплі, якщо в Україні співвідношення 60 % виробник / 40 % націнка, то у країнах ЄС таке відношення складає 30 % виробник та 70 % націнка усіх інших структур. Передусім це вартість послуг кооперативу та інших структур, що зайняті у поставці. Таким чином кінцева ціна на картоплю виростає утричі.

Рис. 8. Динаміка експорту картоплі за 2007-2011 роки

Рис.9. Структура експорту картоплі з України, 2011

картоплярство ціна експорт

Рис. 9. Динаміка імпорту картоплі за 2007-2011 роки

Рис.11. Структура імпорту картоплі в Україну, 2011

Торговий баланс України по картоплі характеризується негативним сальдо. З моменту вступу нашої країни до СОТ ввізне мито на картоплю було знижено на 10% від митної вартості (раніше 0,2 євро/кг плюс ПДВ). Ціна картоплі в Польщі не перевищує 0,2 євро/кг, і якщо врахувати складність зберігання і той факт, що на інших овочах можна заробити значно більше, то нелюбов селян до "другого хлібу" цілком зрозуміла. У майбутньому картопля буде цікава тільки великим господарствам, які зможуть дозволити собі інвестувати в його виробництво значні кошти. Тільки товарне виробництво на базі новітніх технологій поряд з розвитком технологій селекційного процесу з залученням біотехнологічних методів створить належні передумови для розвитку українського картоплярства.

До основних негативних чинників формування внутрішнього ринку картоплі відносять загальну нестабільність виробництва; ослаблення економічної ролі спеціалізованих сільськогосподарських підприємств у вирощуванні бульб при одночасному розширенні кількості і питомої ваги господарств населення; руйнування системи держзамовлення продукції галузі; поява великої кількості зайвих посередницьких ланок у каналах реалізації картоплі; труднощі встановлення на ринку врівноважених цін через тіньових посередницьких структур, які формують ціни; слабку інформованість учасників ринку щодо економічної кон'юнктури; незахищеність вітчизняного товаровиробника державою; посилення конкуренції з боку виробників картоплі країн далекого і ближнього зарубіжжя.

Світовий досвід організації ринку картоплі дуже важливий для України. У країнах з ринковою економікою реалізація продукції сільського господарства включає наступні ланки:

- оптові поставки переробним підприємствам і торговельним організаціям;

- збут в роздрібну мережу, де продукція споживається в натуральному вигляді;

- роздрібний продаж готових продуктів безпосередньо споживачам;

- забезпечення продукцією підприємств громадського харчування.

В Україні формування ринку почалося з роздрібної, а не оптової торгівлі. Система оптово-продовольчого ринку передових країн світу складається з контрактації, кооперативного збуту, оптових продажів та аукціонів, біржовий і оптово-роздрібної торгівлі, міжгалузевих угод. При сучасної економічної ситуації на вітчизняному ринку картоплі діють тільки контрактація, яка може здійснюватися за допомогою інтеграційних зв'язків сільгоспвиробників і споживачів (супермаркетів, підприємств харчової промисловості та громадського харчування, ресторанів та ін), і оптово-роздрібна торгівля, інші елементи відсутні. Ринок створює можливості для широкого розповсюдження різних видів вертикальної кооперації: об'єднань, компаній, акціонерних товариств, фірм з обмеженою відповідальністю, тобто фірм, які найбільше враховують свободу виробника

Зарубіжний досвід організації ринку картоплі дуже важливий для України. Тепер ця продукція виробляється переважно в господарствах населення, і практично єдиним елементом інфраструктури виступають міські ринки. Виробник абсолютно не організований. Яким чином створити тут цивілізований сучасний ринок? Перш за все, треба уважно придивитися до виробників. Є всі підстави більшу частину з них вважати фермерами. Наприклад, фермою у США вважається господарська одиниця, яка реалізує в рік продукції на 1000 доларів. У наших умовах для цього потрібно виростити близько 3 т картоплі (3000 кг x 3 грн), тобто 0,18 га землі при врожайності 140 ц / га і 0,12 - при 200 ц / га. Починати слід саме з організації виробників і створення інфраструктури збуту, потім прийде час і для регулювання обсягів, захисту внутрішнього виробника, тобто для всієї палітри зарубіжного досвіду.

Отже, внутрішній ринок картоплі в нашій державі характеризується нестабільними попитом та пропозицією, щорічним коливанням валових зборів, що, в першу чергу, пов'язане з істотним підвищенням цін як на засоби виробництва, так і на садивний матеріал. Надто низька ефективність процесу виробництва зв'язана із диспаритетом цін на сільськогосподарську продукцію та на товари сільськогосподарського призначення, оскільки на продукцію сільського господарства встановлювалися орієнтовні ціни.



2. Аналіз світових тенденцій розвитку галузі

Картоплю вирощують майже 150 країн у різних регіонах та ґрунтово-кліматичних умовах. Її виробництво перевищує 300 млн т. При цьому середня урожайність ледве перевищує 100 ц/га. Найбільші врожаї картоплі з одного гектара збирають у США, Новій Зеландії, європейських країнах. Здебільшого вони перевищують 400 ц/га. Більшість світових обсягів картоплі виробляють в Азії та Європі. Серед провідних виробників Європи виділяють Pociю, Україну та Бiлорусь. Разом з тим, світове виробництво картоплі з року в рік змінюється.

Азія і Європа - основні регіони світу, де вирощують картоплю, на їхню частку припадає понад 80% її світового виробництва. Сьогодні найбільше картоплі вирощує Китай, майже третина її врожаю збирається саме в Китаї та Індії. Серед провідних виробників Європи виділяють Pociю, яка концентрує 11,7% світового (28,6% європейського) врожаю картоплі; Україну, на частку якої припадає 6,1% (14,9% європейського), Бiлорусь - 2,6% (6,3% європейського).

Рис. 2.1. Валовий збір картоплі у 2010 році, млн.т



Північна Америка була безперечним лідером щодо врожайності картоплі, збираючи більш, ніж 40 тонн з гектара. Азія споживає майже половину світового запасу картоплі завдяки своїй величезній кількості населення, проте за даними 2010 року частка, що припадає на одну людину є досить скромною і становить 25 кг картоплі на рік. Найбільше полюбляють картоплю європейці. У Латинській Америці та Африці на одну людину припадає найменша частка споживання цієї культури, але вона зростає. 

Рис. 2.2. Посівна площа під висівання картоплі, млн. га

Першість у торгівлі насінням картоплі належить Голландії. Ця країна контролює до 70% світової торгівлі насінням картоплі, експортуючи близько 700 тис. т продукції щорічно до 80 країн світу. І це при тому, що площі, відведені в країні під вирощування посадкового матеріалу, не перевищують 35-40 тис. га. Всього ж, за оцінками аналітиків, щорічний світовий експорт насіння картоплі сягає до 1 млн. т.

Українська асоціація виробників картоплі вважає, що майбутнє картоплярства за професійними спеціалізованими виробниками. Сучасні темпи укрупнення господарств у інших галузях вирощування зернових, зернобобових, олійних культур) дуже високі і картоплярство тому не стане виключенням. Це доказує і Європейський досвід, картоплі вирощують усе менше, але цим займаються крупні сільгоспвиробники.

Рис.2.3. Площа та валовий збір картоплі у різних регіонах світу

Враховуючи світові тенденцій розвитку картоплярства, пріоритетним завданням подальшого реформування цієї галузі в Україні є налагодження виробництва конкурентоспроможної продукції за сортовими характеристиками, якістю і ціною. Саме за дотримання зазначених умов картопля українського походження зможе ефективно конкурувати з іноземними сортами не тільки на внутрішньому, а й на зовнішньому ринках.



3. Аналіз факторів внутрішнього середовища (на рівні підприємств), які найбільш суттєво впливають на розвиток галузі картоплярства

До факторів внутрішнього середовища, які найбільш суттєво впливають на розвиток галузі картоплярства можна віднести наступні:

складність планування посівних площ;

дорогий і низькоякісний посівний матеріал;

відсутність необхідної ефективної техніки.

Саме ці фактори і спричиняють проблеми для підприємців, які бажають зайнятися таким видом діяльності.

Вирощувати доцільно тільки ті сорти, які внесені до Державного реєстру сортів рослин України. Проте закупити якісне насіння в промисловому обсязі складно. «Комплексної та ефективної системи розведення картоплі в Україні не існує. При СРСР були спеціалізовані елітхози, які займалися насінництвом, але вони давно розпалися .

Також однією з проблем може бути відсутність відповідних овочесховищ, що призводить до того, що виробник відразу після збирання врожаю продає продукцію нижче собівартості, а до весни, коли запас картоплі вичерпується, його ціна збільшується в кілька разів.

Більше 80% ринкової продукції зберігається в неналежних умовах і лише 4% - в картоплесховищах з охолодженням. В результаті втрати вже зібраного врожаю досягають 3,5-4 млн. т (еквівалент продукції з площі 250-300 тис. га).

Що стосується техніки, то імпортна сільськогосподарська техніка дуже дорога, наприклад, комбайн коштує 300 тис., євро, саджалки - 80 тис. євро. Через це українські фермери продовжують експлуатувати машини ще радянського виробництва, морально і технологічно застарілі.

Реалізувати картоплю сотнями тисяч тонн можна тільки переробникам або супермаркетам. Оптовики беруть в основному невеликі партії - максимум кілька десятків тонн. Переробних підприємств, які закуповували б величезні партії картоплі, в Україні практично немає, а до супермаркетів увійти з товаром вкрай складно. Залишаються тільки продажу кінцевому споживачу через оптові ринки.

На жаль, в країні не сформована система аукціонів з купівлі-продажу картоплі, так само як і будь-якого іншого с /г товару. Так, кожен виробник змушений самостійно формувати базу споживачів своєї продукції.

Професійні гравці цікавляться вирощуванням картоплі, однак є ряд факторів, які охолоджують їх запал. По-перше, вирощування цього коренеплоду, як і будь-який інший сільськогосподарської культури, вимагає дотримання сівозміни. По-друге, порівняно з іншими культурами виробництво картоплі передбачає великі капітальні інвестиції та операційні витрати. По-третє, ринок схильний до значних цінових коливань, що обумовлює необхідність будівництва сховищ для продажу продукції в період високих цін і забезпечення високої рентабельності .

На користь картоплі говорить постійний попит на нього, висока рентабельність і швидка окупність. Але отримання хорошого врожаю залежить від багатьох факторів: агрономічної зони, використання сучасних технологій обробітку і зволоження ґрунту, агрохімії, якісного посадкового матеріалу, сучасної сільгосптехніки, що, як і в будь-якому агробізнесі, вимагає серйозних стартових інвестицій.



4. Аналіз факторів зовнішнього середовища

4.1 Близьке оточення (стан та перспективи розвитку в галузі та в галузях постачальниках)

Картопля є продуктом повсякденного збалансованого харчування людини. Торік споживання картоплі на одну особу в Україні становило 129 кг, що на 5 кг, або 4% перевищувало раціональні норми харчування, визначені Міністерством охорони здоров'я. Тому картопля для населення України є не просто продуктом харчування, а виступає замінником інших видів продовольства, яких не вистачає у раціонах харчування.

Споживання картоплі в регіонах України суттєво відрізняється. За даними Держкомстату України, високе споживання картоплі на одного жителя в рік спостерігалося в Сумській області. У 2011 році середньостатистичний житель Сумщини споживав понад 171 кг картоплі. Картопля також є важливою частиною щоденної дієти в Івано-Франківській, Рівненській, Вінницькій, Хмельницькій та Тернопільській областях. У той же час, найбільший виробник картоплі в Україні - Чернігівська область - має менше середньодушове споживання картоплі, чим вищезгадані регіони.

Менше за інших споживають картоплі жителі Запорізької, Миколаївської, Дніпропетровської областей та Автономної республіки Крим. У цих регіонах щорічно на кожного жителя припадає від 91 до 96 кг спожитої бульби.

Загалом близько 38-39% картоплі, що споживається в Україні, є придбаною. Більшість же потреб у цьому продукті забезпечується за рахунок власного виробництва, тобто картоплею вирощеною на присадибних ділянках.

Продовольчий фонд картоплі торік становив 5,9 млн т, або 31% до загальної пропозиції. Решта картоплі розподілялася наступним чином: на кормові цілі надійшло понад 29%, перероблялося на нехарчові цілі - 6%, витрачалося на посадку - 26%. Експорт картоплі становив близько 8 тис. т. При цьому втрати були в межах 8% (рис. 4.1).

Переробка картоплі сьогодні в Україні знаходиться в межах 0,7 % від загального об'єму виробництва. Розподіл по видам переробки виглядає приблизно так:

Рис. 4.1. Структура використання картоплі в Україні в 2012 році

Вітчизняна товарна картопля з імпортною практично не конкурує. Вирощена за кордоном продукція з'являється на прилавках наших магазинів лише тоді, коли в Україні спостерігається дефіцит якісного товару. Частка імпорту дуже мала в порівнянні з внутрішнім виробництвом - менше 0,5%, а це 5-20 тис. тонн.

Імпортована продукція не має шансів зайняти український ринок. Перешкода для експансії - мито в розмірі 20%. Проте в 2010 році було ввезено рекордну за останні чотири роки кількість картоплі - майже 20 тис. тонн, що обумовлено поганим врожаєм в Україні. Картопля з Єгипту імпортується зазвичай в лютому, ця продукція потрапляє під визначення «молода» і ввозиться за зниженими митами. Також ввозиться картоплю з Росії та Білорусі, з якими в України домовленість про вільний режим торгівлі.

Практично вся товарна картопля продається на ринках. Через торгівельні мережі реалізується близько 6 млн. тонн щорічно, при цьому тільки 15% обсягу - у фасованому вигляді, що говорить про низьку культуру споживання даного товару населенням (для порівняння, в Росії цей показник у ряді міст дорівнює 60%, а в Голландії перевищує 90%).

Основний канал збуту картоплі - продаж споживачам. Перекупникам здавати невигідно, бюджетні установи хочуть придбати товар дешевше і перераховують гроші роками. Деякі господарства укладають прямі договори з підприємствами, такими як «Крафт Фудз» (чіпси «Люкс»), «Сандора» (чіпси «Lays») та іншими чіпсовими фабриками, а також договори з підприємствами-виробниками напівфабрикатів (заморожені вареники, зрази, картопля фрі). Деякі продають товар для переробки на крохмаль або спиртзаводам .

Ринок переробки картоплі слабо розвинений в нашій країні, щорічний його обсяг не перевищує 200 тис. тонн. Основними переробниками є виробники замороженої продукції, а також приготованої картоплі (чіпси, снеки, картопляне борошно та консерви). Однак для переробки потрібна особлива якість коренеплоду, яку не можуть забезпечити фермери.

В Україні переробка картоплі на чіпси, фрі і сухі картоплепродукти розвинена слабо (переробляється лише 80 тис. тонн на рік). Особливий напрямок переробки - на крохмаль і етанол, де використовується дрібний, неякісний бракований овоч .

Компанії, які закуповують картоплю оптом, в основному реалізують його в стислі терміни на оптових ринках і в торгових мережах. Перспективний напрямок збуту - оптові ринки сільськогосподарської продукції, де можна реалізовувати 8-10 тонн картоплі на добу.

Привабливий, але дуже ресурсномісткий канал - супермаркети. За словами Романа Сластьона, в супермаркетах роздрібна ціна картоплі перевищує оптову в середньому на 10-20%, але торговельні мережі не співпрацюють з приватними господарствами. Справа в тому, що картопля, вирощена населенням для продажу, з екологічної безпеки набагато поступається промисловій. У виробництві чітко регламентовані норми добрив і пестицидів, в той час як приватників ніхто не контролює і вони удобрюють свої поля «на око», часом вносячи в 2-3 рази більше, ніж треба.

Щорічний обсяг картоплі, що використовується як корми, оцінюється приблизно в 6 млн. тонн. У корм тваринам використовуються не тільки бульби, а й бадилля, пошкоджений продукт, а також картопляна мезга (відходи переробки на крохмально-патокових заводах). Найбільше споживання картоплі як корм спостерігається в свинарстві, оскільки в раціоні свиней, засвоюють картопляний білок більш ніж на 90%, питома вага цього коренеплоду можна доводити до 50% від загальної кількості кормів.

Поступово великі виробники картоплі витісняють з ринку дрібні господарства. Зі зростанням доходів люди готові відмовитися від самостійного вирощування цього овочу.

Приміром, найбільший промисловий виробник картоплі агрохолдинг «Мрія» займає 47% ринку. Можна відзначити і компанії «Агромарк», «А.Т.К.», «Агро-Овен», «Аделаїда», агрофірма «Київська», «Імпак» та ін.. Не так давно про плани розвитку даного напрямку заявила «Індустріальна молочна компанія »і ряд інших холдингів.

Наведемо одних з найпоширеніших виробників картоплі в Україні за 2011 рік на рис.4.2.



Рис.4.2. ТОП-10 виробників картоплі в Україні за 2011 рік

4.2 Дальнє оточення (стан економіки держави, платоспроможність, конкурентоспроможність та ін.)

В Україні протягом останніх 10--15-ти років відбулося різке зниження подушного споживання життєво важливих харчових продуктів та інгредієнтів. Середній українець став споживати менше не тільки м'яса, а й молока, фруктів, риби. У наборі продуктів переважають і значно перевищують раціональну норму: олія (176,6%), картопля (148,1%), хліб і хлібопродукти (123,3%), цукор (130,4%).

Зниження споживання енергії і білка з їжею нижче розрахункових величин варто розглядати як несприятливий фактор, що створює умови для формування груп населення з ознаками білково-калорійної недостатності.

Сьогодні в Україні так харчується близько 50--60% усього населення. Слід відмітити, що середнє споживання деяких видів продуктів (м'ясо, яйця, риба і рибопродукти, фрукти, ягоди) у багатодітних родинах у 2 рази нижче за середній рівень. Розбіжності в харчуванні в домогосподарствах з різним рівнем забезпеченості ще більші.

Отже, за рахунок низької платоспроможності населення України галузь картоплярства в нашій країні є більш перспективною, ніж у високорозвинених країнах.

У ринковій економіці необхідною умовою ефективності є конкурентоспроможність продукції. За обсягами валового виробництва Україна перебуває серед передових країн Європи, але ефективність галузі значно нижча. При цьому певна кількість сільськогосподарських підприємств від реалізації картоплі має збитки.

Отже, з вище сказаного, можна зробити висновок, про те, що кризовий стан економіки України негативно позначається на розвитку галузі картоплярства України і АПК в цілому. Це спричинено неефективним правовим регулюванням економіки держави, введення мита та митних зборів на експорт продукції АПК та ін.



5. Перспективи розвитку галузі картоплярства в Україні

Незважаючи на існуючу тенденцію розвитку галузі, картопля була і залишається одним з основних джерел доходів сільського населення. В Україні нараховується понад 17 млн домогосподарств, переважна більшість з яких займається виробництвом картоплі для власного споживання, годівлі тварин та для продажу. У середньому на одне господарство доводиться 500 кг товарної картоплі. Якщо в 2010 році при реалізації такого обсягу продукції отримували щонайменше 1,5 тис. грн, то в 2012 - лише 400 грн. За нинішнього насичення картоплею внутрішнього ринку є сумнівним отримання очікуваних доходів.

Одним із засобів розв'язання існуючих проблем є необхідність розбудови заготівельно-збутової мережі. Більшість вирощеної товарної продукції не знаходить покупців через відсутність можливості її продажу. До того ж, не всі виробники мають умови для тривалого її зберігання, тому багато продукції просто псується. Мережа заготівельно-збутової кооперації, яка існувала за радянських часів, була зруйнована, а натомість сучасна ринкова ще не побудована. Влада здійснює перші кроки з налагодження кооперативних відносин на ринку сільськогосподарської продукції, які є вкрай необхідними, але не в змозі розв'язати існуючу проблему. Створення власних кооператив виробників з подальшим продажем продукції через оптово-продовольчі ринки, мережі супермаркетів, громадського харчування є бажаним результатом у розбудові сучасної заготівельно-збутової мережі. Такі кооперативи позитивно впливатимуть на формування цін та як результат збільшать доходи сільського населення.

Разом з тим, в Україні розвиватиметься промислове виробництво картоплі. Сільськогосподарські підприємства із зацікавленістю розглядають можливості масштабного виробництва картоплі та розвитку відповідної складської інфраструктури. Однорідність товарної продукції розширяє можливості її збуту. Сертифікована продукція із систематичними поставками є цікавою для великих супермаркетів та оптових ринків. При цьому ціни є привабливими для виробників та забезпечують прибутками їх діяльність. У перспективі великотоварне виробництва збільшуватиме свою частку в загальних обсягах вирощеної продукції. Тож для України картопля залишається не лише традиційним, а й стратегічним продуктом.

В умовах ринкової трансформації проявилися окремі негативні тенденції розвитку галузі картоплярства в Україні:

? кардинальна зміна структури виробництва на користь дрібних виробників - 98,7% валового збору картоплі припадає на особисті господарства населення і лише 1,3% - на підприємства суспільного сектору;

? різке коливання обсягу виробництва картоплі (відхилення валового збору від середньорічних показників досягає 20%);

? урожайність картоплі в 3 - 4 рази нижча, ніж у розвинутих країнах Європи;

? низька товарність картоплі, так як 25 - 30% валового збору залишається на насіння, а близько 20% - на кормові цілі;

? занепад системи вітчизняного насінництва;

? низький рівень розвитку картоплепереробної промисловості.

Зазначені негативні тенденції розвитку галузі картоплярства свідчать про низьку технологічну ефективність виробництва картоплі в Україні порівняно з провідними виробниками Європи та світу.

Розширення площ посіву картоплі в індивідуальному секторі зумовлює їх деконцентрацію, яка в свою чергу призводить до розпорошування ресурсів, зростання витрат виробництва, порушення технології вирощування, руйнації системи заготівельних організацій картоплі, що примушує населення займатися самозабезпеченням цією продукцією.

Результати дослідження виробництва картоплі в сільськогосподарських підприємствах дають підстави зробити наступні висновки про формування пропозиції на вітчизняному ринку картоплі:

? основними виробниками картоплі в Україні стали господарства населення, проте вони не можуть бути провідними постачальниками картоплі для країни в цілому та забезпечити промисловість сировиною відповідної якості;

? фермерські господарства України на загальні обсяги виробництва картоплі суттєво не впливають;

? значне зменшення валового виробництва картоплі в суспільному секторі обумовлене занепадом матеріально-технічної бази, порушенням еквівалентного обміну між промисловістю і сільським господарством, ускладненням збуту та зниженням ефективності вирощування;

? перехід виробництва картоплі в приватний сектор призвів до обмеження використання досягнень НТП в картоплярстві, що стримує розвиток галузі;

? суттєві структурні зміни в розподілі валового збору картоплі, що мали місце протягом останніх років, у першу чергу, зумовлені змінами в каналах реалізації, зокрема відмовою господарств від реалізації картоплі державним заготівельним організаціям, які значно скоротили обсяги заготівель на користь реалізації через систему власних торгівельних точок, а також реалізації на ринку та заводам на переробку, де ціна визначається попитом і якістю продукції.

Вищезазначені негативні чинники спричинили руйнування оптового ринку картоплі. Внаслідок цього виникли стихійні продовольчі ринки, які сприяють неорганізованій діяльності посередників у сфері збуту і привласненню значної частини прибутку, створеного в процесі виробництва. Поряд із виробництвом картоплі товаровиробникам все більше доводиться займатися її продажем, що відволікає капітал і трудові ресурси від основної господарської діяльності.

Формування ефективного ринку картоплі та картоплепродуктів неможливе без підвищення конкурентоспроможності галузі картоплярства в цілому. Для цього необхідно вирішити наступні проблеми: підвищити урожайність товарної картоплі; вдосконалити систему насінництва; запровадити високоефективну технологію вирощування картоплі з використанням сучасної техніки; об'єднати фінансові, наукові, виробничі, матеріальні ресурси України для концентрації картоплярства в найбільш сприятливих природно-кліматичних, ґрунтових та соціально-економічних зонах і переводу його на інтенсивний шлях розвитку із застосуванням останніх досягнень сучасної науки, нової техніки і технологій, а також економічних важелів ринкової економіки.

Крім того, потребує вдосконалення інфраструктура ринку картоплі, а саме організація оптових ринків, матеріально-технічне, наукове та інформаційне забезпечення галузі. Це створить передумови для формування прозорого ринку, розвитку конкуренції та ефективної реалізації продукції за найбільш вигідними для виробників маркетинговими каналами.

Отже, для подолання негативних тенденцій в розвитку ринку картоплі та картоплепродуктів потрібно створити сприятливі умови для реалізації картоплі та продуктів її переробки, формування ринків сільськогосподарської продукції, відповідної ринкової інфраструктури, створення оптових продовольчих ринків, а також формування кооперативів товаровиробників та інших підприємницьких структур усіх форм власності з виробництва, заготівлі, переробки і реалізації картоплі та надання різних послуг.

Таким чином, активне входження України в світовий економічний простір потребує розробки принципово нової, адаптованої до ринку моделі розвитку галузі картоплярства, що базується на досягненнях світової науки та практики, узгоджених дій взаємопов'язаних сфер, галузей і підприємств, які орієнтуються на задоволення потреб покупців й швидку окупність витрат.



Висновок

Починаючи з 90-х років ХХ ст. в картопляній галузі спостерігаються певні негативні тенденції. Це пов'язано із переміщення основного виробництва картоплі в приватний сектор. Вирішити проблему картоплярства необхідно, в першу чергу, на основі інтенсифікації виробництва, тобто за рахунок значного підвищення врожайності до 180 ц/га, оскільки відбувається скорочення посівних площ під даною культурою, які за прогнозними розрахунками до 2015 року можуть скоротитися до 1, 3 млн. га.

Незважаючи на те, що Україна займає передові світові позиції по виробництву картоплі, необхідно, щоб до 2015 р. виробництво відповідало стандартам по якості враховуючи канали її реалізації: харчові цілі, переробку. Пріоритетним завданням є впровадження механізмів на державному рівні для забезпечення населення продуктами високої якості. Якісна продукція визначається як комплексне поняття, яке об'єднує усі сфери продуктивної діяльності за для задоволення виникаючих потреб суспільства та кожної окремої людини.

Внутрішній ринок картоплі в нашій державі характеризується нестабільними попитом та пропозицією, щорічним коливанням валових зборів, що, в першу чергу, пов'язане з істотним підвищенням цін як на засоби виробництва, так і на садивний матеріал. Надто низька ефективність процесу виробництва зв'язана із диспаритетом цін на сільськогосподарську продукцію та на товари сільськогосподарського призначення, оскільки на продукцію сільського господарства встановлювалися орієнтовні ціни. Проте валові збори залишаються стабільними і за нашими прогнозами становитимуть і в подальшому біля 20 млн. тонн. Це говорить про те, що урожайність в певній мірі починає зростати.

Безумовно запровадження у виробництво нових сортів картоплі залишається пріоритетним завданням, що дасть змогу інтенсифікувати виробництво. Державі необхідно створити умови для того, щоб виробники картоплі були забезпечені насінням високоврожайних сортів.

Основними умовами розвитку ринку картоплі є державна підтримка заходів щодо формування агропродовольчого ринку, зокрема, його інфраструктури, використання у виробництві сортів, що мають високі споживчі і технологічні якості, розвиток підприємств з промислової переробки, покращення асортименту та товарного вигляду продукції картоплярства, належне інформаційне забезпечення функціонування ринку, а також забезпечення рівних умов, прозорості та паритетності взаємовідносин у реалізації.

Як відомо, картопля належить до групи низькоякісних продуктів харчування. У результаті зростання доходів населення попит на неї знижується. Тому нерідко картоплю вважають продуктом харчування для бідних. Однак продукти переробки картоплі користуються досить високим попитом. Тому впровадження нових сучасних технологій переробки, розширення асортименту продукції, на наш погляд, стимулюватиме зростання попиту на сиру картоплю і сприятиме переведенню її виробництва на промислову основу.

Світовий досвід показує, що виробник одержує найбільший ефект тоді, коли реалізує не сировину, а продукти її переробки, кінцеві продукти споживання. Тому високорозвинені країни ніколи не експортують сировину, а мають потужності з комплексної переробки сировини і реалізують кінцевий продукт споживання. Реалізація кінцевого продукту дає змогу впливати на реалізаційну ціну продуктів харчування, еквівалентний обмін між містом і селом.

Таким чином, до 2015 року, в першу чергу, необхідно запровадити комплекс агротехнічних заходів, державну підтримку селекції, оптово-роздрібні підприємства по закупівлі продукції в населення, моніторинг цін тощо. Адже ефективне впровадження комплексу заходів дозволяє підвищити врожайність, а в свою чергу - рентабельність виробництва.

Список використаних джерел:

Картоплярство : міжвідомчий тематичний науковий збірник. Вип. 37 / УААН Інститут картоплярства. - К. : Аграрна наука, 2008. - 259 с.

Ремньова Л. М., Лавров Р. В. Сучасний стан та основні напрями підвищення ефективності галузі картоплярства в Україні.// Науковий вісник ЧДІЕУ. - 2010. - №1 (2). - с. 143 - 157.

Федуняк І. О. Стан і тенденції виробництва та торгівлі картоплею в Україні.// Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №6(72). - 14 - 23.

Ходаківській І. Є. Виробництво та споживання картоплі.//Економіка АПК. - 2010. - №7. - с. 109 - 111.

Статистичний щорічник України за 2011 рік/ за ред. Осауленка О. Г. - К.: ТОВ «Август Трейд». - 2012. - 556 с.

Статистика сільського господарства та навколишнього середовища : публікації [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України. Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua

Размещено на Allbest.ru