Шляхи удосконалення обліку і аудиту розрахунків з покупцями і замовниками на прикладі ППОСП "Світоч"

На прийнятті від господарства тварини виписують приймальну квитанцію ф. ПК-1 окремо на кожний вид тварин і на тварин підвищеної маси. На м'ясо, прийняте від господарства, також виписують приймальну квитанцію ф. ПК-1, однак у цьому випадку необхідно вказувати, як забійну масу, так і в перерахунку її в живу. Сільськогосподарським підприємствам в обсяг виконання плану держзамовлення зараховують масу живих племінних тварин, реалізованих через організації племінної служби. Підставою для заліку є Приймально-здавальний акт, який оформляють при закупівлі. Один примірник акта надається статистичним органам.

Кожна партія молока і молокопродуктів, яка відправляється з господарства в рахунок виконання держзамовлення, повинне супроводжуватися товарно-транспортною накладною спеціалізованої форми №1 с.-г. ( молоко, сировина). Характерними реквізитами цієї форми є маса молока в перерахунку на базисний вміст жиру, кислотність і температуру молока, ступінь чистоти, питома вага і сорт молока. Підприємства молочної промисловості на підставі товарно-транспортних накладних ведуть журнал приймання молока і молокопродуктів або Накопичувальні відомості окремо по кожному господарству, за якими два рази на місяць виписують приймальні квитанції ф.ПК-3. Молоко, масло і сметану приймають за массою і фактичним вмістом жиру. Вміст жиру в молоці обчислюється як відношення маси жиру до маси молока.

Видачу продукції працівникам підприємства у рахунок оплати праці відображають у розрахунковій відомості, яку складають у двох примірниках. Перший примірник передають комірникові, а другий залишають у бухгалтерії. У відомості повинна бути розписка про одержання.

При реалізації продукції окремим працівникам господарства та іншим особам зі складів за готівку використовують накладну внутрішньогосподарського призначення і прибутковий касовий ордер [14].

Майже всі розрахунки П(ПО)СП «Світоч» з заготівельними організаціями будуються на основі заключних з ними договорів, де вказані строки і умови поставки продукції, порядок оплати, форми оплати. Документами по виконанню розрахункових взаємовідносин із заготівельними організаціями являються приймальні квитанції, які виписують заготівельні організації підприємству на основі товарно-транспортних накладних.

Форми приймальних квитанцій розрізняють в залежності від виду реалізованої продукції. В приймальних квитанціях вказується, яка продукція прийнята і в якій кількості (в натуральній і заліковій масі), оплата. Приймальні квитанції являються основою для запису в облікові регістри по розрахунках із заготівельними організаціями. При реалізації продукції, робіт, наданих послуг іншим покупцям і замовникам підприємства на основі товарно-транспортних накладних, доручень, актів виписують і посилають покупцям рахунки-фактури. В квитанціях і рахунках-фактурах, крім розрахункових реквізитів вказані відпускні ціни на реалізовану продукцію, виконані роботи, надані послуги, а також суми, які зобов'язані оплатити покупці і замовники.

На підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, необхідні для контролю та впорядкування оброблених даних.

Основними джерелами інформації з обліку розрахунків з покупцями і замовниками слугують первинні документи з обліку розрахунків. Перелік первинних документів з обліку розрахунків наведено в таблиці 2.6

Таблиця 2.6

Первинні документи з обліку розрахунків

Розрахунки з вітчизняними покупцями	Розрахунки з іноземними покупцями
Виникнення заборгованості
* накладні; * рахунки-фактури; * рахунки; * акт прийнятих робіт, послуг; * податкові накладні; * товарно-транспортні накладні	* комерційні документи (рахунки-фактури); * транспортні накладні (СМR - залізнична транспортна накладна, авіа накладна, коносамент, товарно-транспортна накладна, пакувальні листи); * платіжні документа на перерахування сум митних платежів та інших податків на рахунки митних установ; * розрахунки бухгалтери про наявність курсових різниць
Погашення заборгованості
Виписки банку, прибутковий касовий ордер, векселі	Виписки банку, векселі

При здійснення товарообмінних (бартерних) операцій сторони укладають договори, в яких визначають строки взаємних поставок товарів, обов'язки сторін, з виконання умов договору та відповідальність сторін у випадку порушення прийнятих зобов'язань [15].

2.4 Організація синтетичного та аналітичного обліку розрахунків з покупцями і замовниками

Етапи та порядок організації обліку розрахунків з покупцями та замовниками представлено за допомогою рис. 2.2

Синтетичний облік розрахунків з покупцями та замовниками здійснюється на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» має такі субрахунки 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та 362 «Розрахунки з іноземними покупцями». На субрахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» облік ведеться в гривнях та валюті, обумовленій договором. Дохід відображається на рахунку 70 «Дохід від реалізації товарів, робіт, послух», податок на рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2 Загальна схема організації бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями і замовниками [15]

Відвантаження продукції:

- Виписка рахунку та його відправлення покупцю

- Складання картотеки по кожному дебітору

Відображення в регістрах обліку:

- Готівкою

- На рахунках в банках

- Чеком

- Акредитивом

- Забезпечення векселем



Порядок і форми розрахунків між постачальником і покупцем визначаються у господарських договорах. Бухгалтер повинен звернути увагу на відповідальність істотних умов договору вимогам чинного законодавства.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками повинен забезпечити отримання даних про заборгованість, строк сплати за якою ще не настав, а також заборгованість, несплачену в строк.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем і замовником, за кожним пред'явленим до сплати рахунком, за кожною операцією. З цією метою підприємство може вести картки аналітичного обліку на кожного дебітора або накопичувальну відомість довільної форми.

При складанні управлінської звітності слід враховувати, що на будь-якій стадії процесів продажу та придбання неминучі різні відхилення від виконання умов договорів, для вчасно виявлення яких необхідний оперативний контроль та своєчасна поінформованість управлінського персоналу про причини таких відхилень.

Облік розрахунків з покупцями і замовниками ведуть у Журнал-ордері №11 с.-г. У ньому відображають підсумками за місяць обороти з кредиту рахунків 36, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 79 у кореспонденції з дебетом відповідних рахунків.

Записи в Журнал-ордер №11 с.-г. з кредиту рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» здійснюють на підставі відомості аналітичного обліку за рахунком №36 ф. №11.8 с.-г. У відомості №11.8 с.-г. наводиться перелік усіх покупців і замовників, які мали стосунки за звітний період або заборгованість за попередні періоди. За кожним із них показуються залишки на початок і кінець місяця та обороти за дебетом і кредитом за звітний місяць. Заповнюється відомість на підставі реєстрів №11.1 с.-г. й №11.2. с.-г. первинних документів та аркушів-розшифровок.

Розглянемо послідовність документального відображення операцій з обліку розрахунків з покупцями та замовниками та формування доходів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.3 Записи в регістрах з обліку формування доходів та розрахунків з покупцями та замовниками

Отже, синтетичний облік за рахунками 36 ведеться в журналі-ордері 11 с.-г., а аналітичний - у відомості 11.8 с.-г. "Відомість аналітичного обліку розрахунків з покупцями і замовниками" та у відомості 11.7 с.-г. "Відомість обліку продажу шляхом взаємних розрахунків".

2.5 Система зовнішньої і внутрішньої звітності підприємства: бухгалтерський, статистичний та податковий аспект

Закон "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає бухгалтерський облік як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, вберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користуванням для прийняття рішень. Із змісту цієї статті витікає, що методологічно і організаційно звітність є невід'ємною складовою системи бухгалтерського обліку і виникає на завершальному етапі облікового процесу, що забезпечує методологічну єдність показників, які в ній відображаються з даними первинної документації та обліковими реєстрами.

Крім цього відповідно до статті 3 п.2 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Це зумовлено тим, що за допомогою бухгалтерського обліку можна уніфікувати всі дані про фінансово-господарську діяльність підприємств та забезпечити отримання достовірної та неупередженої інформації.

Звітність дозволяє визначати становище підприємства серед аналогічних підприємств на ринку товарів, робіт та послуг.

Нормативно-правове регулювання звітності підприємств в Україні здійснюється указами Президента, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України.

За П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (пункт 3) визначено такі види звітності:

Бухгалтерська звітність -- це звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів. Фінансова звітність -- це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Правдивість інформації фінансової звітності забезпечується відображенням господарських операцій за їх сутністю, а не тільки за юридичною формою. Неупередженість інформації фінансової звітності забезпечується тим, що не допускається перекручень показників. Таким чином, фінансова звітність підприємства повинна задовольняти інформаційні потреби користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб. Перелік етапів складання річної фінансової звітності наведено на рис. 2.4

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.4 Етапи складання річної фінансової звітності

Для більш детального аналізу форм та видів звітності, які використовує П(ПО) СП «Світоч» розглянемо таблицю 2.7

облік аудит дебіторський заборгованість



Таблиця 2.7

Система звітності підприємства у 2009 році

№з/п	Форма звітності	Назва звітності	Строки подання звітності
1. Фінансова звітність
1.1	Форма №1	Баланс	Річний - до 20 лютого, квартальний - до 25 числа місяця, наступного за звітним
1.2	Форма №2	Звіт про фінансові результати	Річний - до 20 лютого, квартальний - до 25 числа місяця, наступного за звітним
1.3	Форма №3	Звіт про рух грошових коштів	Річний - до 20 лютого
1.4	Форма №4	Звіт про власний капітал	Річний - до 20 лютого
1.5	Форма №5	Примітки до річної фінансової звітності	Річний - до 20 лютого
2. Податкова звітність
2.1	Форма №1ДФ	Податковий розрахунок комунального податку	До 30.01.09
2.2		Декларація з податку на прибуток підприємства
2.3	Форма №1-ПП	Податкова декларація з податку на додану вартість	У терміни подання квартальної (річної) податкової звітності
3. Звітність по відрахуванню на соціальні потреби
3.1	Ф4-ФСС з ТВП	Звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності	До 20
3.2		Розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування	Протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця
4. Статистична звітність
4.1	Форма №1- підприємництво	Звіт про основні показники діяльності підприємства	Не пізніше 20 лютого
4.2	Форма №2-тр	Звіт про роботу автотранспорту	30 січня
4.3	Форма №7-тнв	Звіт про травматизм на виробництві	25 січня

Безпосередньо фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів, щодо: придбання, продажу та володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки управління; оцінки здатності якості управління своєчасно виконувати свої зобов'язання; забезпеченості зобов'язань підприємства; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства та інших рішень.

Як зазначено в Законі «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (ст.1) та в П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (п.3) користувачами звітності - є фізичні та юридичні особи, що потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Законом України « Про аудиторську діяльність» (стаття 9) зазначено, що користувачами бухгалтерської звітності можуть бути уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади, юридичні та фізичні особи, зацікавлені в наслідках господарської діяльності суб'єктів, в тому числі: власники, засновники господарюючого суб'єкта, кредитори, інвестори та інші особи, які відповідно до чинного законодавства мають право на отримання інформації, що міститься в бухгалтерській звітності.

Існує два види користувачів бухгалтерської фінансової звітності:

1) зовнішні користувачі

2) внутрішні користувачі

Користувачами інформації в П(ПО)СП «Світоч» є:

- зовнішні: громадськість, аудитори, податкова інспекція та інші державні органи влади;

- внутрішні: керівник підприємства та управлінський персонал, працівники підприємства, працівники бухгалтерії, економісти

Фінансова звітність підлягає оприлюдненню.

Щодо відображення в податковому обліку розрахунків з покупцями та замовниками, то датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

У разі коли торгівля продукціє (роботами, послугами) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення валового доходу вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека).

Поточна дебіторська заборгованість покупців та замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем) відображається в статті балансу «Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги» (рядки 160-162 активу балансу). До підсумку Балансу включається чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості [15].

Зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості відображаються у Звіті про рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до вимог П(С)БО 2 «Баланс», Плану рахунків та Інструкції про його застосування узагальнимо інформацію щодо дебіторської заборгованості та сформуємо її за термінами погашення та за видами (табл.2.8)

Таблиця 2.8

Відображення дебіторської заборгованості за терміном погашення й за видами на облікових рахунках та в статтях балансу (ф.№1) [19]

Облікові рахунки згідно з Планом рахунків	Код рядка балансу (ф.№1)
Синтетичні рахунки	Субрахунки
За терміном погашення	Код	За видами	Код
1	2	3	4	5
Поточна дебіторська заборгованість:
Короткострокові векселі одержані	34	Короткострокові векселі, одержані в національній валюті	341	150
		Короткострокові векселі, одержані в іноземній валюті	342	150
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (чиста реалізаційна вартість)
Розрахунки з покупцями та замовниками	36	Розрахунки з вітчизняними покупцями	361	161
		Розрахунки з іноземними покупцями	362
Резерв сумнівних боргів	38	За дебіторами		162
Розрахунки з різними дебіторами	37	Розрахунки за виданими авансами	371	180
		Розрахунки з підзвітними особами	372	210
		Розрахунки за нарахованими доходами	373	190
		Розрахунки за претензіями	374	210
		Розрахунки за відшкодування завданих збитків	375
		Розрахунки за позиками членам кредитних спілок	376
		Розрахунки з іншими дебіторами	377	200,210
Розрахунки за податками й платежами	64	Розрахунки за податками	641	170
		Розрахунки за обов'язковими платежами	642
		Податкові зобов'язання	643
		Податковий кредит	644
Розрахунки за різними операціями	68	Внутрішні розрахунки	682	200

Щодо внутрішньої звітності, то облік розрахунків з покупцями і замовниками ведуть у Журнал-ордері №11 с.-г. У ньому відображають підсумками за місяць обороти з кредиту рахунків 36, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 79 у кореспонденції з дебетом відповідних рахунків.

2.6 Система управлінського обліку розрахунків з покупцями і замовниками

В процесі фінансово-господарської діяльності у підприємства постійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами, бюджетом, податковими органами. Відвантажуючи виготовлену продукцію, підприємство, як правило, не отримує оплату одразу, тобто воно кредитує покупця. Тому протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Управління дебіторською заборгованістю - суттєвий елемент системи бухгалтерського управлінського обліку. Специфічний характер завдань управління дебіторською заборгованістю знаходить відповідне відображення в організаційній системі, яка передбачає аналіз внробничо-фінансової діяльності підприємства, господарське планування, продаж і контроль за реалізацією товарів (робіт, послуг).

Управління дебіторською заборгованістю також передбачає контроль за оборотністю коштів в розрахунках.

Отже, управління дебіторською заборгованістю передбачає визначення наступних основних моментів (рис. 2.5).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.5 Управління дебіторською заборгованістю

Основними завданнями управління дебіторською заборгованістю є:

- систематизація і аналіз інформації про покупців, замовників та інших дебіторів підприємства;

- моніторинг заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями, забезпеченими векселями;

- контроль за заборгованістю, строк сплати по якій ще не настав, а також заборгованістю, не сплаченою в строк;

- розрахунок прогнозного розміру резерву сумнівних боргів.

Для визначення характеру, причин і терміну виникнення дебіторської заборгованості потрібно використовувати матеріали аналітичного обліку:

1) по рахунку 34 "Короткострокові векселі одержані» (призначений для обліку заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями, забезпеченими векселями). Аналітичний облік ведеться за заборгованістю кожного покупця та замовника, забезпечену векселями;

2) по рахунку 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" (призначений для обліку розрахунків з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи та надані послуги). Аналітичний облік ведеться за кожним покупцем та замовником, за кожним пред'явленим до сплати рахунком. Дані аналітичного обліку забезпечують отримання даних про заборгованість, строк сплати по якій ще не настав, а також заборгованість, не сплачену в строк;

3) по рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами» (призначений для обліку розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами за авансами виданими, нарахованими доходами, за претензіями, відшкодуванням завданих збитків, позиками членів кредитних спілок та за іншими операціям, строк сплати яких припадає на поточний або наступний звітний рік). Аналітичний облік ведеться за кожним дебітором, видом заборгованості, терміном її виникнення та погашення. Аналітичний облік розрахунків з підзвітними особами ведеться за кожною підзвітною особою; за позиками членам кредитних спілок - за кожним членом спілки; з працівниками - за кожним працівником.

Незважаючи на ретельно проведену роботу по оцінці дебіторів, деякі з клієнтів, які отримали кредит, можуть не заплатити по своїх рахунках. Якщо рахунок не буде оплачено, підприємство понесе витрати по безнадійній заборгованості.

Чинне податкове законодавство виділяє чотири основні причини виникнення безнадійної заборгованості: закінчення строку позовної давності, недостатність майна боржника для погашення боргу перед кредитором, дія форс-мажору, смерть або позбавлення волі фізичних осіб-боржннків.

Аналіз термінів заборгованості забезпечує керівництво корисною інформацією щодо можливих втрат внаслідок неоплачених рахунків, якщо підприємства використовують її з метою визначення сум, по очікуваних витратах на безнадійну заборгованість.

Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за термінами її непогашення з встановленням коефіцієнту сумнівності для кожної групи.

Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи із фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію (товари, послуги) за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає із збільшенням строків непогашений дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуга) відповідної групи і коефіцієнту сумнівності відповідної групи.

Облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення, ведеться на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». Аналітичний облік по цьому рахунку ведеться в розрізі боржників або за строками непогашений дебіторської заборгованості в залежності від того, за яким методом здійснюється нарахування резерву сумнівних боргів.

Поділ дебіторської заборгованості за віковими групами проводиться відповідно до дати виписки рахунку-фактури (щомісячний, щоквартальний). Він дозволяє отримати огляд вікової структури дебіторської заборгованості, що може використовуватись для здійснення моніторингу і контролю за вилученням коштів в дебіторську заборгованість.

Для отримання інформації про дебіторську заборгованість на підприємстві може складатись звіт про дебіторську та кредиторську заборгованість. Цей звіт може деталізуватись за наступними ознаками: за видами продукції, яка реалізується; за покупцями або групами покупців; за продавцями або групами продавців; за дебіторською (кредиторською) заборгованістю у вигляді грошових коштів; за дебіторською (кредиторською) заборгованістю у вигляді бартеру; за простроченою дебіторською (кредиторською) заборгованістю у вигляді грошових коштів або бартеру.

Дебіторська та кредиторська заборгованість доповнюють одна одну, через те, що заборгованість може, зазвичай, переходити з дебіторської в кредиторську та навпаки, саме тому бажано складати звіти про дебіторську та кредиторську заборгованості.

Зміст цього звіту залежить від того, які дані бажає отримати керівник підприємства та інші внутрішні користувачі.

Звіт може складатись бухгалтером після кожного факту виникнення або погашення заборгованості; щоденно; щотижнево; в кінці місяця тощо. Він складається на підставі записів в регістрах аналітичного обліку; Головній книзі, журналах або інших регістрах синтетичного обліку. В деяких випадках, при максимальній деталізації звіту про дебіторську та кредиторську заборгованості він може повністю замінити регістри синтетичного обліку дебіторської та кредиторської заборгованостей.

Отже, зі звіту про дебіторську та кредиторську заборгованості можуть бути отримані дані про стан розрахунків з кожним партнером підприємства на звітну дату, а саме про те, наскільки активно використовуються відстрочки та розстрочки платежу, яка величина простроченої заборгованості, чи змінилась платоспроможність окремих покупців, наскільки чітко виконуються сторонами умови укладених договорів.



2.7 Удосконалення процесу управління дебіторською заборгованістю

Криза неплатежів, з яким постійно приходиться стикатись вітчизняним підприємствам, є суттєво проблемою, яка потребує вирішення.

Забезпечення щоденного оперативного аналізу своєчасності оплати по виставлених рахунках сприятиме одержанню повної і достовірної інформації для аналізу дебіторської заборгованості, а також дозволить вчасно виявляти прострочену дебіторську заборгованість і вживати заходів до зменшення її величини.

Крім того, доцільно аналізувати і структуру дебіторської заборгованості в розрізі поточної і простроченої. У свою чергу, прострочена дебіторська заборгованість розділяється на складові частини в залежності від терміну давнини. Це допомагає чітко організувати роботу підприємства по поверненню дебіторської заборгованості і своєчасно починати необхідні дії по недопущенню переходу простроченої дебіторської заборгованості в безнадійну.

В цілому, на нашу думку, головними завданнями управління дебіторською заборгованістю є:

- визначення ступеня ризику неоплати рахунків покупцями;

- розрахунок прогнозного розміру резерву сумнівних боргів;

- надання дієвих рекомендацій щодо зменшення кількості потенційно неплатоспроможних покупців.

- контроль за виконанням фінансових планів за місяць і квартал у частині погашення дебіторської заборгованості підприємства.

З метою ефективного управління дебіторською заборгованістю доцільно вести облік покупців за рівнем платоспроможності, використовуючи при цьому інформацію про виконання платежів, дані про участь підприємств в офіційних заходах, а також загальну інформацію, що характеризують контрагентів; професійні дані керівників, репутацію тощо [101].

З метою удосконалення механізму управління дебіторською заборгованістю підприємств можна запропонувати наступні рекомендації щодо підвищення їх платоспроможності:

- постійно здійснювати моніторинг сум дебіторської і кредиторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості загрожує фінансовій стабільності підприємства і потребує залучення додаткових зовнішніх джерел фінансування;

- контролювати стан розрахунків із покупцями за відстроченими (простроченими) заборгованостями шляхом деталізації бухгалтерської інформації та її оцінки;

- застосовувати спосіб надання знижок при скороченні терміну погашення, який ефективно використовується у зарубіжній практиці. Доцільно застосовувати знижку, як метод управління дебіторської заборгованості, за кожний день прискорення платежу, виходячи зі скорочення інфляційних втрат дебіторської заборгованості й одержання постачальником додаткового прибутку від більш раннього отримання та введення в оборот підприємства фінансових ресурсів;

- розробити заходи з обмеження терміну розрахунків за поставками через рефінансування дебіторської заборгованості.

Створення сприятливого середовища для товаровиробників та оптимальне використання внутрішніх резервів забезпечуватиме більш стійкий фінансовий стан підприємств.

З метою ефективнішого управління дебіторською заборгованістю, на мою думку, слід уточнити визначення дебіторської заборгованості як права (вимоги), що належать продавцю (постачальнику) як кредитору на повернення боргів контрагентами та фінансовий ресурс, що тимчасово вилучений з кругообігу і підлягає поверненню в майбутньому, а також доповнити класифікацію розрахунків із дебіторами за такими ознаками: суб'єкт дебіторської заборгованості, сума дебіторської заборгованості та причина виникнення.

Механізм управління дебіторською заборгованістю повинен включати наступні етапи:

формування стандартів платоспроможності покупців та їх оцінка (дебіторська заборгованість у попередньому періоді);

обґрунтування політики управління дебіторською заборгованістю па відношенню до покупців і замовників;

прийняття рішень стосовно методів управління дебіторською заборгованістю;

впровадження системи контролю за рухом дебіторської заборгованості;

- обґрунтування підприємством сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості.

При здійсненні аналізу й управлінні дебіторською заборгованістю необхідно здійснювати постійний контроль за такими показниками, як термін надання позики, платоспроможність, принципи створення резервів, система збору платежів, система знижок. Процедура прийняття рішень стосовно визначених параметрів в основному не формалізована і залежить від рівня розвитку підприємства.

З метою мінімізації ризику виникнення простроченої дебіторської заборгованості при формуванні політики управління дебіторською заборгованістю, доцільно керуватися наступними правилами:

оцінювати платоспроможність покупців, яким надається відстрочка платежу;

передбачати в договорі умови, які б спонукали контрагентів уникати порушення термінів оплати;

визначати допустимий розмір дебіторської заборгованості та забезпечити контроль його спеціалістів підприємства, які виконують функції управління дебіторською заборгованістю;

затвердити регламент, що досконально описує весь процес управління і містить інформацію про функціональні обов'язки фахівців з фінансового управління.

Запропоновані заходи та методики дозволять зменшити розмір дебіторської заборгованості, покращити платоспроможність підприємств та скоротити потребу в додаткових фінансових ресурсах.

Для забезпечення платоспроможності, ліквідності, прибутковості підприємства шляхом створення ефективного механізму управління портфелем дебіторської заборгованості дана методика передбачає виконання таких етапів:

1) формування умов надання комерційних кредитів та процедури інкасації дебіторської заборгованості;

2) визначення допустимого обсягу портфеля дебіторської заборгованості на основі прогнозованого обсягу реалізації;

3) моніторинг складових портфеля дебіторської заборгованості та структурування її з метою збільшення обсягів продажу;

4) розробка змін умов кредитування різних дебіторів з мета» збільшення обсягів продажу;

5) оцінка можливостей рефінансування портфеля дебіторської заборгованості

Для зручності ведення обліку дебіторської заборгованості бухгалтерії підприємства необхідно спочатку визначити облікові номенклатури, відібрати та сформувати в робочі альбоми документів носії облікової інформації, до яких можуть належати типові форми документів, або документи, які самостійно розроблені фахівцями.

Одним із шляхів вдосконалення обліку резерву сумнівних боргів є те що, рішення про створення резерву сумнівних боргів повинне готуватись комісією підприємства за участю керівників юридичної бухгалтерської, збутової служб та затверджуватись керівником підприємства. На мою думку, в рішенні про створення резерву сумнівне боргів комісія повинна відображати наступні відомості: дату та причину виникнення заборгованості, строк її погашення (векселів, застав, договорів страхування), дату подання позовної заяви до суду (арбітражного суду) про стягнення заборгованості з покупця (замовника), номер та дату платіжного доручення про перерахування мита.

Резерви сумнівних боргів дозволяється створювати тільки за результатами інвентаризації дебіторської заборгованості в кінці року, в той час як сумнівні борги виникають в ході торгових операцій протягом року. Існують наукові думки, що необхідно нараховувати резерв протягом всього облікового періоду. На мою думку, розрахувати резерв сумнівних боргів доцільно перед складанням звітності, а використовуватися він буде протягом звітного року при потребі або безпосередньо перед складанням звітності.

Щодо удосконалення обліку безнадійної заборгованості слід:

- змінити назву рахунку 38 з "Резерву сумнівних боргів" "Коригування на сумнівні борги";

- списувати сумнівну заборгованість з балансу лише тоді, коли вона перетворилась на безнадійну, оскільки діючий План рахунків призначений відображати за дебетом рахунку 38 списання не безнадійної, а сумнівної заборгованості;

- резерв сумнівних боргів визначати на підставі платоспроможності окремих дебіторів, що дозволятиме, відновлювати заборгованість коригуванням цього резерву;

- передбачити можливість проводити відрахування до резерву на підставі середніх статистичних даних, що дозволить спростити процедура відрахувань до резерву сумнівних боргів.

Важливо вдосконалювати методику визначення суми резерву сумнівних боргів. На нашу думку, потрібно внести зміни в діюче законодавство для стимулювання створення підприємствами цього резерву. Практика показує, що більшість акціонерних підприємств, звітність яких є обов'язковою, не створюють резерву сумнівних боргів, оскільки:

- це вимагає вилучення з обороту коштів, що можуть бути задіяні в інших сферах діяльності;

- суми, які резервуються, не включаються до валових витрат у податковому обліку, що, в свою чергу, не впливає на зменшення податку на прибуток;

- підприємства не хочуть нести додаткові трудові витрати на створення цього резерву [71].

Одним із шляхів удосконалення обліку є його комп'ютеризація. Застосування комп'ютерів в П(ПО)СП «Світоч» дозволить автоматизувати робоче місце бухгалтера і підняти на новий рівень процес реєстрації господарських операцій. Бухгалтер працює на комп'ютері в діалоговому (інтерактивному) режимі, використовує зворотній зв'язок в процесі обробки інформації і отримання відповідних вихідних документів.

Великий обсяг економічної інформації, який постійно збільшується, потребує подальшого вдосконалення облікової і контрольно-аналітичної роботи. В умовах ручної обробки знижується якість інформації, продовжуються строки її опрацювання, а зростання затрат праці призводить до різкого збільшення управлінського персоналу. Удосконаленню управління і поліпшення якості інформації сприяє використання засобів обчислювальної техніки.

Основна тенденція сьогодні - це раціональне застосування персональних ЕОМ для автоматизації бухгалтерського обліку. Розробкою і створенням систем автоматизації бухгалтерського обліку на основі ПЕОМ приймається велика кількість спеціалізованих фірм. На ринку бухгалтерських програм немає програмних продуктів, які були б стандартом для автоматизації бухгалтерського і податкового обліку в Україні і враховували особливості підприємницької діяльності в сільському господарстві. Однак широкі інструментальні можливості деяких систем у взаємодії з високою кваліфікацією спеціалістів з обліку дозволяє розв'язувати найскладніші задачі.

Правильний вибір засобів автоматизації та програмного забезпечення дозволяє легко і швидко адаптувати роботу бухгалтерії до правових норм, які часто змінюються.

На даний час існує велика кількість програм, серед яких найбільш розповсюджені такі пакети прикладних програм, як: „1С:Бухгалтерія 7.7", „1С:Бухгалтерія 8.0"„Парус", „Фінанси без проблем", „Міні-бухгалтерія", „Інтелект-сервіс", „Аверс" та інші.

Більшість бухгалтерських програм побудовано за типовою схемою: організується один або декілька журналів господарських операцій, в які заносяться дані первинного обліку. На підставі накопиченої в журналі інформації комп'ютер в автоматизованому режимі формує всі необхідні звіти.

В даний час важливим моментом є впровадження інформаційних та комп'ютерних технологій на підприємствах, в першу чергу для забезпечення інформаційного процесу бухгалтерського обліку [39].

Основою роботи таких програм є Журнал господарських операцій (Повний журнал) на підставі якого виконуються операції: з обліку операцій по банку, касі; облік товарно-матеріальних цінностей на складі; облік розрахунків з покупцями і замовниками.

Належної організації бухгалтерського обліку можна досягнути послідовним його вдосконаленням. Насамперед впровадження сучасних засобів обчислювальної техніки та сучасного програмного забезпечення до них (про що часто забувають), впровадженням прогресивних форм і методів обліку.

Одна із самих поширених програм для автоматизації бухгалтерського обліку - це „1С: Бухгалтерія 7.7". Вміння працювати в цій програмі - вимога часу. Для оволодіння програмою необхідні навики роботи на комп'ютері на рівні користувача, знання бухгалтерії.

Програма дозволяє деталізувати взаєморозрахунки організації з її контрагентами (покупцями та замовниками) за документами-замовленнями. Документ-замовлення це перший документ в пов'язаній за змістом послідовності документів. Приклади такої послідовності: рахунок вхідний -банківська виписка - прибуткова накладна (замовленням є вхідний рахунок); договір - прибуткова накладна - банківська виписка (замовленням є договір); рахунок-фактура - банківська виписка - вихідна накладна (замовленням є рахунок-фактура); договір - рахунок-фактура - вихідна накладна -банківська виписка (замовленням є договір); вихідна накладна - банківська виписка (замовленням є вихідна накладна). Для кожного контрагента вид обліку взаєморозрахунків - по рахунках-накладних чи по договорах вказується в довіднику „Контрагенти" в стрічці „Вид взаєморозрахунків". Як правило, взаєморозрахунки з основними покупцями ведуться в розрізі договорів, а з разовими покупцями - в розрізі рахунків/накладних. Але, вибравши варіант обліку взаєморозрахунків - за договорами, зберігається можливість ведення обліку розрахунків в розрізі рахунків-накладних. Якщо облік взаєморозрахунків ведеться за рахунками/накладними, то договір не може бути вибраний як документ-замовлення. За одним і тим же замовленням може бути декілька оплат, але неможливо здійснити оплату за декількома замовленнями [45].

Типова конфігурація дозволяє вести облік господарських операцій підприємства по кількох видах розрахунків - готівка, передоплата і бартер.

Кожен з них має свої особливості у використанні і по-різному відображається в бухгалтерському обліку. Вибір того чи іншого виду торгівлі здійснюється в кожному прибутковому і видатковому документі.

Види торгівлі в програмі „1С:Бухгалтерія 7.7":

1)передоплата - реалізує стандартну схему відвантаження і оплати товару. При проведенні документ „Видаткова накладна" формує типові бухгалтерські проводки. Передоплату можна використовувати не лише у випадку фактичної передоплати клієнта за товари, а в будь-якій ситуації, при безготівкових розрахунках для проведення видаткових чи прибуткових документів

розрахунок за готівку - використовується у випадку, якщо передбачається негайний розрахунок готівкою за придбаний товар. Таким чином, накладна за готівку, окрім стандартних дій, формує бухгалтерську проводку по оплаті товару. У випадку, коли передбачається розрахунок готівкою через певний проміжок часу, потрібно виписати накладну на „передоплату", а при надходженні грошей в касу, оформити цю операцію за допомогою документу „Прибутковий ордер"

бартер - використовується при оформленні товарообмінних (бартерних) операцій. Бартер відрізняється від інших розрахунках набором сформованих бухгалтерських проводок. Реєстрація факту взаємозаліку по бартерній угоді оформлюється в типовій конфігурації з допомогою документу „Перезалік - бартер", який слід вводити по відношенню до документу, який закриває бартерну поставку попередній числом з метою коректного визначення сум попереднього відвантаження при його.

Основні переваги бухгалтерської комп'ютерної системи (БКС) проявляються не в зменшенні витрат на виконання облікових робіт, а в зменшенні трудомісткості та в скороченні часу на виконання одиниці облікових робіт, тобто в опосередкованій економічній ефективності.

Машинним формам бухгалтерського обліку притаманні особливі реєстри - машинограми, які підрозділяються на аналітичні та синтетичні. Ці машинограми відрізняються між собою ступенем подробиць, закладеної в них інформації і групуванням економічних показників.

Машинні носії інформації сприяють автоматизації процесів її обробки в напрямі накопичення і систематизації для визначення аналітичних показників і складання місячної, квартальної і річної звітності.

Багатогранна діяльність сільськогосподарських підприємств змушує застосовувати безліч машинограм синтетичного і аналітичного обліку.

Застосування комп'ютерів в П(ПО)СП «Світоч» дозволить автоматизувати робоче місце бухгалтера і підняти на новий рівень процес реєстрації господарських операцій. Бухгалтер працює на комп'ютері в діалоговому (інтерактивному) режимі, використовує зворотній зв'язок в процесі обробки інформації і отримання відповідних вихідних документів.

Крім того, комп'ютерна форма обліку має ряд переваг перед ручною, серед яких основними є вбудовані бухгалтерські знання (в програму вбудовуються правила формування тих чи інших проводок господарських операцій, тобто форма бухгалтерського обліку наповнюється специфічними бухгалтерськими знаннями), паралельне ведення обліку за декількома стандартами (на базі одних і тих же одноразово введених даних можна отримувати декілька систем оцінок та показників, що розраховуються за різними методиками) тощо.

Застосування комп'ютерної техніки вносить значні зміни до організації бухгалтерського обліку, причому з допоміжного засобу обчислювальна техніка перетворюється на визначний фактор організації обліку. Ці зміни зумовлені тим, що змінюються способи обробки даних, при яких забезпечується різна швидкість надання звітної інформації. В різних системах бухгалтерського обліку (від паперової до комп'ютерної) вона досягається, як правило, раціональною організацією облікових даних, одноразовим їх отриманням та передачею за всіма напрямами.

Комп'ютеризація суттєво змінює процес організації роботи облікового апарату. Єдиним способом ефективної організації діяльності агроформувань в сучасних умовах є закладення правил побудови організаційної структури в комп'ютерну систему організаційного управління, адже під час швидкого розвитку підприємства внутрішні документи підприємства доводиться часто змінювати, а висока плинність персоналу може звести нанівець всю роботу. Отже, комп'ютеризація управління підприємством є головним фактором, що визначає організацію роботи підприємства та бухгалтерії.

Висновки до розділу 2:

В процесі написання даного розділу була здійснена організаційно-економічна характеристика підприємства. В ході якої встановлено, що загальна вартість майна досліджуваного підприємства зросла на 20 тис. грн., що складає 0,4% (табл. 2.1, 2.2).

В 2009році вартість основних засобів становила 3240 тис. грн. або 71,3% всіх активів, тобто найбільшу частку в структурі активів підприємства займають саме основні засоби.

Дані таблиці 2.2 свідчать, що підприємство є збитковим. В 2009 році непокритий збиток підприємства становив 900 тис. грн. Позитивним є зменшення кредиторської заборгованості підприємства на 272тис. грн. Найбільший відсоток у структурі пасивів припадає на власний капітал - 86,6% в 2009 р.

Підприємство є фінансово стабільним про, що свідчать результати аналізу фінансової стійкості, проведені в таблиці 2.3

Аналізуючи пункт 2.2 можна сказати, що основними джерелами інформації з обліку розрахунків з покупцями і замовниками слугують первинні документи з обліку розрахунків, а саме:

- накладні;

- рахунки-фактури;

- рахунки;

- акт прийнятих робіт, послуг;

- податкові накладні;

- товаро-транспортні накладні;

- виписки банку, прибутковий касовий ордер, векселі (при погашені заборгованості).

Синтетичний облік розрахунків з покупцями та замовниками здійснюється на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем і замовником, за кожним пред'явленим до сплати рахунком, за кожною операцією.

Облік розрахунків з покупцями і замовниками ведуть у Журнал-ордері №11 с.-г. У ньому відображають підсумками за місяць обороти з кредиту рахунків 36, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 79 у кореспонденції з дебетом відповідних рахунків.

Криза неплатежів, з яким постійно приходиться стикатись вітчизняним підприємствам, є суттєво проблемою, яка потребує вирішення. Тому на підприємстві необхідно організовувати процес управління дебіторською заборгованістю.

Для удосконалення механізму управління дебіторською заборгованістю підприємств можна запропонувати наступні рекомендації щодо підвищення їх платоспроможності:

- постійно здійснювати моніторинг сум дебіторської і кредиторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості загрожує фінансовій стабільності підприємства і потребує залучення додаткових зовнішніх джерел фінансування;

- контролювати стан розрахунків із покупцями за відстроченими (простроченими) заборгованостями шляхом деталізації бухгалтерської інформації та її оцінки;

- застосовувати спосіб надання знижок при скороченні терміну погашення, який ефективно використовується у зарубіжній практиці. Доцільно застосовувати знижку, як метод управління дебіторської заборгованості, за кожний день прискорення платежу, виходячи зі скорочення інфляційних втрат дебіторської заборгованості й одержання постачальником додаткового прибутку від більш раннього отримання та введення в оборот підприємства фінансових ресурсів;

- розробити заходи з обмеження терміну розрахунків за поставками через рефінансування дебіторської заборгованості.

Щодо удосконалення обліку безнадійної заборгованості слід:

- змінити назву рахунку 38 з "Резерву сумнівних боргів" "Коригування на сумнівні борги";

- списувати сумнівну заборгованість з балансу лише тоді, коли вона перетворилась на безнадійну, оскільки діючий План рахунків призначений відображати за дебетом рахунку 38 списання не безнадійної, а сумнівної заборгованості;

- резерв сумнівних боргів визначати на підставі платоспроможності окремих дебіторів, що дозволятиме, відновлювати заборгованість коригуванням цього резерву;

- передбачити можливість проводити відрахування до резерву на підставі середніх статистичних даних, що дозволить спростити процедура відрахувань до резерву сумнівних боргів.



Розділ 3. Організація аналітично-контрольної роботи підприємства

3.1 Організація аналітично-контрольної роботи відповідно до потреб управління розрахунками з покупцями і замовниками

Цілеспрямованість аналітичного дослідження, вагомість його висновків та обґрунтованість пропозицій значною мірою залежать від добору виконавців та організації робіт. Під організацією взагалі розуміють створення злагодженої постійної системи для виконання якихось робіт або досягнення певної кінцевої мети.

Організація аналітичної роботи включає:

* розробку загальних засад і порядку проведення аналізу

* планування роботи в цілому, окремих її робіт та етапів;

* матеріальне, науково-методичне та кадрове забезпеченні

* загальне керівництво;

* прийом виконаних аналітичних робіт, порядок їх оформлення;

* контроль за впровадженням у виробництво розроблені заходів з метою поліпшення діяльності підприємства.

Аналітична робота підприємства розпочинається з планування. Розрізняють загальний план аналітичної роботи на підприємстві та план (програму) конкретних аналітичних робіт. Загальний план роботи складається на рік з розбивкою за кварталами. У плані зазначаються розділи господарської діяльності та об'єкти, що мають вивчатися, періодичність і терміни проведення робіт, відповідальні технічні виконавці, технічні засоби та джерела інформації, потрібні для здійснення аналізу.

У планах окремих робіт, які складаються відповідно до загального плану аналітичної роботи, передбачаються об'єкти та етапи аналізу, терміни виконання й завдання робіт тощо.

Організація проведення окремих аналітичних робіт включають такі питання:

* призначення керівника роботи;

* підбір кваліфікованих виконавців;

* складання плану роботи;

* забезпечення необхідним інструктивним матеріалом;

* забезпечення технічними та іншими засобами;

* контроль роботи та реалізація пропозицій аналітиків;

* інші.

Організаційні питання можуть вирішуватися по-різному залежно від того, стосується це проведення аналітичних робіт працівниками підприємства та для власних потреб його колективу чи це пов'язано з вивченням діяльності підприємства сторонніми контролюючими установами. Це може обумовлювати зміни термінів і виконавців, а й змісту програми що використовується. Якщо аналіз виконують сторонні організації, то аналітиками можуть бути аудитори, працівники банків та наукових установ, відомчі ревізори та інші працівники контролюючих організацій. Аналіз проводять економічні підрозділи підприємства, але до виконання аналітичних робіт залучаються також працівники технічних, технологічних та інших служб. Програмою аналізу може виступати розгорнутий та деталізований перелік питань, які передбачено вивчати, а також комплект таблиць, обов'язковий до опрацювання під час аналізу. Однак, треба мати на увазі, що старанне складання програми аналізу забезпечує необхідну зібраність і повноту проведення аналітичного дослідження. При цьому виключаються пропуск окремих питань та гаяння часу на вивчення другорядних або зайвих проблем. Визначаючи зміст аналітичної роботи і терміни її проведення, треба враховувати наявність готового матеріалу для аналізу, трудомісткість збору й опрацювання іншої інформації і, нарешті, часу, який потрібний для виконання окремих етапів робіт. Рекомендується вирізняти три головні етапи: попередній, основний та заключний. На попередньому етапі здійснюється загальне ознайомлення із станом справ, визначається ступінь виконання плану за основними показниками, робиться попередня оцінка роботи або стану справ. На цьому етапі також складається докладна програма аналізу, готуються макети таблиць, збирається й перевіряється головна інформація, визначаються виконавці та вирішуються інші організаційні питання. Основний етап передбачає заповнення усіх таблиць, вивчення і опрацювання необхідної додаткової інформації, визначення Факторів і виконання розрахунків їх впливу на зміну величини показників, пошук резервів. З окремих питань, які вивчено, роблять оцінки і підраховують резерви виробництва. На заключному етапі узагальнюються наслідки аналізу і підраховуються зведені резерви виробництва, дається заключна розгорнута оцінка діяльності підприємства; розробляються конструктивні заходи з метою поліпшення роботи та використанні знайдених резервів виробництва. Із цих трьох етапів найбільш тривалим і трудомістким є другий. Але терміни проведення аналізу залежать від затвердженої програми, вміння використовувати готові аналітичні матеріали, що є в справах підприємства (акти ревізій та перевірок, накази, виробниче листування тощо). Однак при цьому слід завжди критично оцінювати матеріали, що залучаються, вміло відрізняти об'єктивні показники від суб'єктивного, тенденційного їх тлумачення.