Аналіз використання трудових ресурсів і фонду оплати праці

Джерелами аналізу є: форма статистичної звітності № 50 с.-г. "Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств", дані бухгалтерського обліку, нормативно-довідкова література.

2. Аналіз виробництва продукції за обсягом, асортиментом і якістю

Тваринництво складається з окремих галузей, які в різних господарствах мають неоднакове значення. У процесі господарської діяльності виділяють основні з них, які і визначають напрям розвитку тваринництва в господарстві.

Валова продукція тваринництва складається з продукції, яку одержують у процесі господарського використання тварин, птиці і бджіл (молоко, вовна, яйця, мед), продукції вирощування та відгодівля (приплід, приріст маси, рої), побічної продукції (гній). За рівнем виконання плану виробництва валової продукції оцінюють загальний стан тваринництва.

Успішне виконання плану виробництва валової продукції господарством і його виробничими підрозділами залежить від багатьох факторів: поголів'я тварин за видами, статево-віковими і виробничими групами, забезпеченості тварин приміщеннями і кормами відповідно до зоотехнічних норм, повноцінності раціонів і рівня продуктивності тварин тощо.

План виробництва валової продукції можна виконати і при деякому відхиленні ряду факторів, але за обов'язкової компенсації іншими (наприклад, зменшення поголів'я відповідних груп за рахунок підвищення продуктивності тварин цих груп або навпаки). Останнє не завжди бажане - виконання плану за рахунок збільшення поголів'я при зниженні продуктивності тварин обов'язково призведе до підвищення собівартості продукції, оскільки додаткове поголів'я потребує більших порівняно з планом витрат.

Аналіз виконання плану валової продукції тваринництва (табл. 1) свідчить про перевиконання плану по всіх видах, крім приросту живої маси свиней.

Фактично одержано 162 ц приросту, у порівнянні з планом на 2 ц менше, тобто план не виконано на 1,2 %.

Таблиця 1

Виконання плану виробництва валової продукції тваринництва

Галузь і вид продукції	За планом, ц	Фактично, ц	Відсоток до плану	Відхилення (+;-)
Скотарство:
у т. ч.
* молоко;	14950	16655	111,4	+1705
* приріст живої маси.	1088	1110	102,0	+22
Свинарство:
* приріст живої маси.	164	162	98,8	-2
Вівчарство:
* приріст живої маси;	26	27	109,8	+ 1
* вовна	21	23	109,5	+2

Найбільше перевиконання плану (на 11,4 %) спостерігається по надою молока, тобто понад план одержано 1705 ц. На 22 ц (2 %) більше вироблено привісу ВРХ. Перевиконано план виробництва продукції вівчарства: приріст на 3,8 %, вовна -

9,5 %.

Валове виробництво продукції, як згадувалося вище, зумовлюється багатьма взаємозалежними чинниками - дотриманням вихідного поголів'я і його породно-племінними властивостями, поліпшенням вікової структури, відсутністю ялових маток, належним забезпеченням кормами та раціональним їх використанням, створенням оптимальних умов утримання, годівлі і догляду, які акумулюються в двох факторах - поголів'ї та продуктивності тварин. Щоб визначити кількісний вплив згаданих факторів на виконання плану валового виробництва продукції, скористаємось методикою, розглянутою при аналізі виробництва продукції рослинництва.

Дані табл. 2 свідчать, що план виробництва приросту великої рогатої худоби перевиконаний на 22 ц. Це сталося за рахунок інтенсивного фактора - підвищення продуктивності тварин на 6,6 ц, що сприяло збільшенню валового приросту ВРХ на 36 ц, не зважаючи на деяке зменшення їх поголів'я (7 гол.), у результаті чого валовий вихід зменшився на 14 ц.

Аналіз виконання плану вирощування і відгодівлі тварин Таблиця 2

Показники	ВРХ	Свині
	За планом	Фак-тично	Відхи-лення	За планом	Фак-тично	Відхи-лення
1.Середньорічне поголів'я, гол.	548	541	-7	180	154	-26
2. Кормодні	200020	197465	-2555	65700	56210	-9490
3.Приріст живої маси середньодобовий, г	544	562	+18	250	288	+38
4.Приріст живої маси середньорічний, кг	98,6	205,2	+6,6	91,3	105,2	+13,9
5. Всього, ц	1088	1110	+22	164,3	162	-2,3
6.Відхилення приросту за рахунок зміни поголів'я, ц	X	X	-14,0	X	X	-23,7
7.Відхилення приросту за рахунок зміни продуктивності, ц	X	X	+36,0	X	X	+21,4

Приріст свиней у порівнянні з планом фактично зменшився на 2,3 ц. В основному відхилення сталось у результаті зменшення середньорічного поголів'я свиней на 26 голів, за рахунок чого валовий вихід зменшився на 23,7 ц. Перевищення плану продуктивності дещо загладило становище, тобто валовий вихід збільшився на 21,4 ц.

Причини зміни поголів'я тварин та їх продуктивності розглянуто в табл. 3 і 4.

Важливим показником, що характеризує виконання плану виробництва продукції є дотримання асортименту її виробництва. Методика аналізу виконання плану за асортиментом аналогічна наведеній в табл. 1.

При аналізі виконання плану виробництва продукції особливу увагу звертають на дотримання бажаних параметрів якості продукції. Для молока - це відповідний вміст жиру, сортова структура, кислотність; для молодняку тварин і поголів'я на відгодівлі -вгодованість, вагові кондиції тварин тощо. Аналізом встановлюють, наскільки в підприємстві дотримуються заходів, які забезпечують виробництво високоякісної продукції. До них належать: поліпшення породно-племінних характеристик тварин; забезпечення їх високоякісними, збалансованими за поживністю кормами; зміцнення матеріально-технічної бази галузі - добір відповідних фізіологічним вимогам тварин проектів приміщень, обладнання їх необхідним технічним устаткуванням; дотримання належних санітарно-гігієнічних умов на фермах; впровадження прогресивних систем матеріального стимулювання, які б заінтересовували працівників у підвищені якості продукції.

3. Аналіз причин зміни поголів'я тварин і продуктивності однієї голови

На виробництво валової продукції тваринництва впливає багато факторів. Усі вони діють комплексно, у діалектичній єдності, взаємозв'язку і взаємодії. Так, від рівня забезпеченості тваринництва кормами, тваринницькими приміщеннями, від породного складу тварин, рівня зоотехнічної і ветеринарно-профілактичної роботи залежать поголів'я тварин, їх продуктивність і виробництво продукції цієї галузі.

Оскільки поголів'я тварин протягом року не є постійним (воно змінюється), то частіше аналізується вихідне поголів'я, тобто поголів'я на кінець року. Порівняння вихідного поголів'я в динаміці за ряд років дасть можливість виявити тенденцію зміни поголів'я до розширення чи скорочення.

Аналіз даних таблиці показує, що план вихідного поголів'я корів виконано. Звертає увагу дещо інтенсивніша (порівняно з планом) заміна по групі корів, яка була одним із факторів підвищення їх продуктивності.

По іншому поголів'ю великої рогатої худоби план вихідного поголів'я не виконано. Причиною цього було деяке невиконання плану надходження приплоду і купівлі молодняку, а в основному його загибель (21 гол.), яка сталась у наслідок отруєння кормами з високим вмістом нітратів (кормові коренеплоди, силос, сінаж тощо). Таке становище призвело до значного зменшення плану реалізації молодняку, у першу чергу працівникам свого підприємства.

Не виконано й план реалізації вихідного поголів'я свиней через недовиконання плану надходження приплоду та загибель тварин.

Основними причинами невиконання плану вихідного поголів'я також є:

* невиконання плану парування худоби і надходження приплоду;

* допущення масового падежу в результаті виникнення інфекційних захворювань та нестачі кормів;

* термінова переорієнтація на спеціалізацію, виробничий напрям із врахуванням кон'юнктури ринку;

* невиконання плану контрактації телят або надходження від підприємств-репродукторів тощо.

Таблиця 3

Рух поголів'я тварин, гол.

Напрями надходження і вибуття	Корови	Інше поголів'я ВРХ	Свині
	за планом	фактично	за планом	фактично	за планом	фактично
1	2	3	4	5	6	7
Поголів'я на початок звітного року	460	480	600	518	200	180
Надійшло протягом року - всього	100	131	400	374	310	286
утому числі: приплід та переведення з інших груп купівля та інше надходження	100 -	110 21	350 50	343 31	300 10	269 17
Вибуло протягом року - всього	100	151	400	387	310	267
у тому числі: переведено в основне стадо: вибракувано із стада: продано та інше вибуття загибель	100 - -	140 9 2	200 200 -	21 156 21	12 298 -	16 242 9
Поголів'я на кінець звітного року	460	460	600	565	200	199

На формування продуктивності тварин впливає багато факторів, але найчастіше основною причиною є кормо забезпеченість, рівень якої оцінюють порівнянням наявної кількості кормів або можливого їх надходження з потребою в них. При цьому враховують: реальність визначеної потреби в кормах, яка залежить від системи утримання тварин; зіставлення по поголів'ю фактичних і планових показників; забезпеченість кормами тваринництва по підприємству в цілому, окремих галузях, виробничих підрозділах, видах тварин, періодах року; відповідність типу годівлі, що склався в підприємстві.

Важливим параметром продуктивності є вік тварин. Для кожного виду тварин існують свої вікові границі. Наприклад, за даними зоотехнічної науки найвищу продуктивність корови мають у третій, четвертій і п'ятій лактаціях, у шостій - 90-93 %, а в сьомій - 85-87 % від максимальної.

Дані табл. 28 показують чітку тенденцію підвищення продуктивності корів до четвертої лактації, а потім починається її зниження.

Важливим фактором є породний склад стада. Високопородні тварини продуктивніші, дають на одиницю витраченого корму і затрат праці більшу віддачу.

За допомогою аналізу вивчають стан племінної роботи в підприємстві, породний склад стада за видами, статево-віковими * групами тварин, поголів'я племінного ядра тварин. Одночасно визначають економічну ефективність поліпшення породного складу тварин (підвищення продуктивності, збільшення виходу продукції на одиницю витрат тощо), що є основою формування високопродуктивного стада.

Для найповнішого використання потенціальних можливостей тварин необхідно, щоб вони були забезпечені обладнаними примі-щеннями, що створює умови для належного утримання тварин. За допомогою аналізу вибирають найбільш прийнятний проект приміщень, оцінюють можливості наявного обладнання та його розміщення, визначають тип утримання тварин, мікроклімат і повітрообмін у приміщенні, а, отже, є передумовою оптимальності умов утримання тварин. Недодержання необхідних умов утримання скорочує вік продуктивного використання тварин, збільшує відсоток вибракування. Таке становище спостерігається на багатьох великих фермах і тваринницьких комплексах.

Таблиця 4

Вікова структура стада і продуктивність корів

Рік виробничого використання корів (лактації)	Розподіл поголів'я	Надій молока
	голів	відсотків	на корову за рік, кг	всього, ц
Перший	113	24,6	3274	3700
Другий	109	23,7	3570	3891
Третій	100	21,7	3798	3798
Четвертий	74	16,1	3911	2894і
П'ятий	40	8,7	3891	1556
Шостий	20	4,3	3448	690
Сьомий	4	0,9	3155	126
У цілому	460	100	3621	16655

Наприклад, у молочному скотарстві це призводить до збільшення захворювання корів різними хворобами. У результаті період продуктивного використання скорочується до двох років на 30-50 % і більше, знижується їх молочна продуктивність, збільшується яловість молочного поголів'я тощо.

4. Аналіз забезпечення тварин кормами

Від забезпечення тварин кормами залежать розмір поголів'я тварин і рівень їх годівлі. Тому в процесі аналізу необхідно вивчити стан кормової бази в господарстві, забезпеченість тварин кормами в цілому й особливо в стійловий період. Для цього необхідно фактичну наявність кормів порівняти з плановою потребою, яка визначається виходячи з фактичного поголів'я і планових норм годівлі.

При вивченні потреби в кормах і аналізі забезпеченості ними для кожного з періодів, зимового чи літнього, обчислюють середнє поголів'я. Якщо фактичне поголів'я відрізняється від планового, то на різницю в поголів'ї треба скоригувати планову потребу в кормах.

Забезпеченість і витрачання кормів виражають у центнерах натури і кормових одиницях. Останні дають змогу звести всі види кормів до однієї величини. Щоб вивчити повноцінність годівлі тварин і рівень їх продуктивності, використовують дані про вміст у кормах перетравного протеїну.

Забезпеченість кормами за видами аналізують не тільки в цілому за рік, а й за періодами утримання. Часто безгосподарне витрачання кормів улітку призводить до того, що взимку в господарствах не вистачає кормів. Тим часом, якщо аналізувати середньорічні дані, створюється враження, що тваринництво повністю забезпечене кормами.

Таблиця 5

Забезпечення тварин кормами

Вид кормів	Планова річна потреба	Фактично згодовано	Відхилення (+;-)
	ц	к. од. ц	ц	к. од.	% до плану	ц	к. од. ц
1	2	3	4	5	6	7	8
Концентровані	2993	3292	3337	3671	111,5	+344	+379
Соковиті, у т. ч.: коренеплоди силос жом	26972 4412 13132 9428	3105 529 1445 1131	26652 1914 16765 8250	3065 230 1845 990	98,7 3,4 127,7 87,5	-319 -2498 +3633 -1178	-40 -299 +400 -141
Грубі, у т. ч.: сіно сінаж солома	7838 336 1945 5557	1899 151 720 1028	4132 43 1130 2959	984 19 418 547	52,7 12,8 58,1 53,2	-3706 -293 815 -2598	-915 -132 -302 -481
Зелені	19327	3788	22054	4323	114,1	+2727	+535
Молоко	480	168	457	160	95,2	-23	-8
Відвійки	580	104	241	44	41,6	-339	-60
Разом	-	12356	-	1227	99,1	-	-109

Під час аналізу виявляють, як забезпечена кормами кожна група тварин, оскільки в практиці трапляються випадки, коли за рахунок, наприклад, нетелей і молодняку згодовують більше поживних кормів коровам, а відгодівельному поголів'ю свиней згодовують кращі корми за рахунок молодняку.

Слід вивчити, як у господарстві дотримуються прийнятих норм годівлі і раціонів, бо порушення їх часто є причиною перевитрат кормів. Слід установити, чи відповідає витрачання їх у певній групі тварин виконанню плану виходу продукції, а також утриманню планових норм витрат кормів на 1 ц молока, м'яса тощо.

Відомо, що поживність кормів оцінюють за вмістом у них кормових одиниць і не перетравного протеїну. Цей показник великою мірою залежить від своєчасного скошування трав, сушіння і скиртування сіна, способу силосування і правильного зберігання кормів.

Проаналізуємо забезпеченість тваринництва кормами на прикладі (табл. 5). Дані таблиці свідчать про те, що тваринництво було забезпечене кормами майже повністю, на 99,1 %. Порівняно з плановою потребою їх було згодовано на 109 ц кормових одиниць менше. Це сталося головним чином через нестачу кормів: соковитих (40 цк. од.); грубих (915 ц к. од.); відвійків (60 ц к. од.). Певною мірою незабезпеченість цими видами кормів була компенсована згодовуванням понад план зелених кормів (535 ц к. од); силосу (400 ц к. од.); концентратів (379 ц к. од.).

Аналіз забезпеченості кормами тваринництва в цілому доповнюють аналізом забезпеченості окремих груп тварин (табл. 6). Розрахунки свідчать про те, що понад план коровам було згодовано 1298 ц кормових одиниць. Якщо ж розглядати цей показник за групами кормів, то було згодовано менше від плану: грубих кормів - на 44„4 %, у тому числі сіна - на 85,6 % , соломи - на 51,7 % і сінажу - на 25,7 %. Із соковитих кормів згодовано менше від плану коренеплодів (на 28,4 %).

Таблиця 6

Забезпеченість корів кормами

Вид кормів	Річна норма, ц	Планова потреба	Згодовано
		ц	к. од. ц	Структура, %	ц	к. од. ц	структура, %	% до плану
Концентровані	13	6240	6864	43,4	7332	8065	47,1	117,5
Соковиті у т. ч.: коренеплоди силос жом	10 67 31	51840 4800 32160 14880	5899 576 3538 1785	37,3 3,6 22,4 11,3	67300 3433 45291 15008	7195 412 4982 1801	42,1 2,4 29,1 10,5	129,8 71,6 140,8 100,9
Грубі у т. ч.: сіно сінаж солома	- 1 8 15	11520 480 3840 7200	2969 216 1421 1332	18,8 1,4 9,0 8,4	6402 69 2854 3479	1748 31 1056 661	10,2 0,2 6,2 3,9	55,6 14,4 74,3 48,3
Зелені	80	384	75	0,5	485	97	0,6	126,3
Разом			15807	100		17105	100	108,2

Примітка. Фактичне поголів'я - 480 голів.

Нестачу згаданих кормів було компенсовано згодовуванням понад план: концентратів (на 17,5 %), силосу (на 40,8 %) і зелених кормів (на 26,3 %), що й забезпечило перевиконання плану продуктивності корів на 371 кг (на 11,4 %). У середньому на одну корову згодовано 35,6 ц кормових одиниць.

Перевитрата кормів тваринам вважається економічно виправданою тільки за умови відповідного перевиконання плану виробництва продукції. Фактична продуктивність корів вища за планову на 11,4 %, а кормів коровам згодовано понад план на 8,2 %.

Слід звернути увагу, що перевитрата кормів коровам призвела до зменшення їх кількості іншим видам і групам тварин. Наприклад, концентрованих кормів згодовано понад план усім тваринам на 11,5 %, а коровам - 17,5 %. Усім тваринам було згодовано кормів менше від плану на 109 ц кормових одиниць, а коровам згодовано понад план 1298 ц кормових одиниць. Як правило, перевитрату кормів можна виправдати тільки відповідним підвищенням продуктивності тварин і більшим виходом продукції в цілому або за окремими її видами. Коли такої відповідності немає, то найчастіше підвищується собівартість продукції.

На практиці буває так, що при нібито повній забезпеченості окремих груп тварин кормами в перерахунку на кормові одиниці тварини не забезпечені ними за періодами утримання. Причина цього -у порушенні норм годівлі і структури кормів за періодами утримання тварин.

У господарствах буває й так, що влітку, коли зелених кормів досить, використовують їх безконтрольно, не дотримуються норм годівлі. Зрозуміло, що більша кількість згодованих улітку зелених кормів порівняно з обґрунтованою потребою в них не може компенсувати дефіциту соковитих кормів та сіна взимку.

Часто до перевитрат кормів призводять псування їх і втрата поживності під час збирання, а також неточність обліку, особливо силосу та соломи, які списують на продуктивних тварин. На це також треба звертати увагу під час аналізу.

5. Резерви збільшення виробництва продукції тваринництва

Обґрунтування стратегії передбачає найповніше використання резервів збільшення виробництва продукції і в першу чергу внутрішніх. Ці резерви можна розподілити на дві групи: екстенсивні, що належать до кількості тварин, та інтенсивні, які забезпечують зростання продуктивності. Планове поголів'я можна тримати тільки за умови наявності належної кормової бази, відповідно до обладнаних з належними санітарно-гігієнічними вимогами приміщень, забезпеченості кадрами, попиту на продукцію тощо. Продуктивність тварин - більш синтетичний показник, який залежить від багатьох чинників, зокрема, якісного складу поголів'я, достатньої і повноцінної годівлі, забезпечення оптимальних умов годівлі й утримання та догляду, впровадження прогресивних форм організації праці і виробництва, недопущення захворювання тварин тощо. Для кожного виду тварин є, крім загальних факторів підвищення продуктивності, ще й специфічні. Наприклад, для підвищення молочної продуктивності скотарства, крім факторів, згаданих треба мати на увазі те, що продуктивність ялової корови становить лише 40-50 % від продуктивності дійної; скорочення сервіс-періоду, а саме покриття корів у перший місяць після отелення, підвищує молочну продуктивність на 10-15 % тощо.

Значним резервом збільшення виробництва продукції тваринництва, підвищення її конкурентоспроможності є якісні параметри. Це поліпшення породно-племінних характеристик тварин; забезпечення збалансованої годівлі; зміцнення матеріально-технічної бази галузі (типові приміщення укомплектовані необхідним обладнанням); поліпшення санітарно-гігієнічних умов утримання тварин і праці персоналу; впровадження прогресивних систем матеріального стимулювання, які б забезпечили зацікавленість у підвищенні якості продукції тощо.

Недопущення (скорочення) втрат тваринницької продукції на всіх етапах її проходження також можна вважати резервом збільшення її виробництва. Для цього необхідно забезпечити галузі відповідним обладнанням (холодильники, бідони тощо); створити потужності для зберігання, транспортування та переробки продукції; створити дійовий механізм відповідності конкретних осіб, які допускають втрати продукції.

Зауважимо, що резервами можна вважати лише ті можливості, які є реальними для використання і вписуються в стратегію розвитку підприємства.

3. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

План

1. Поняття, завдання і джерела аналізу.

2. Аналіз капітальних інвестицій по формуванню основного стада.

3. Методика аналізу капітального будівництва.

4. Аналіз капітальних інвестицій для придбання основних засобів і закладання багаторічних насаджень.

5. Економічна оцінка показників ефективності капітальних інвестицій.

6. Іноземне інвестування в АПК України.

Література:

Л-4, с. 94-98; Л-7, с. 86-94; Л-13, с. 317-343.

1. Бурдюг Н.М. Конспект лекцій для студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації з економічних спеціальностей. - К., 2000. с.122-143.

2. Долинський В.П. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. - К.: Вища школа, 1999.- с.86-94.

3. Лещенко Г.Г. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. - К. Вища школа, 1986. с. 317-343.

Питання для самоконтролю:

1. Основні напрями капітальних інвестицій.

2. Джерела фінансування капітальних інвестицій.

3. Методика аналізу капітального будівництва.

4. Методика, аналіз капітальних інвестицій для придбання основних засобів формування основного стада, закладання багаторічних насаджень.

5. Показники ефективності капітальних інвестицій та основні форми залучення іноземних інвестицій.

І. Поняття, завдання і джерела аналізу

У процесі сільськогосподарського виробництва відбувається поступовий знос, а потім і вибуття з нього діючих основних засобів, що викликає необхідність в їх відтворенні - простому або розширеному. Джерелом відтворення основних засобів є капітальні інвестиції.

Капітальними інвестиціями в сільське господарство називають грошові кошти, спрямовані на відновлення, розширення та реконструкцію діючих основних засобів. Капітальні інвестиції поділяють на виробничі і невиробничі. До виробничих капітальних інвестицій відносять затрати, пов'язані з виробництвом продукції. Це затрати на придбання тракторів, сільськогосподарських машин, робочої і продуктивної худоби, на спорудження приміщень для тварин, будівництво доріг тощо. До капітальних інвестицій виробничого призначення відносять також затрати на формування основного стада і капітальний ремонт основних засобів. Однак за діючою системою обліку в склад капітальних інвестицій ці затрати не включаються і враховуються окремо. Капітальні інвестиції в основне стадо здійснюються частково за рахунок коштів, виручених від реалізації вибракуваної робочої та продуктивної худоби. Затрати на капітальний ремонт, призначені для часткового відновлення основних засобів, формуються за рахунок амортизаційних відрахувань. До невиробничих капітальних інвестицій відносять затрати на будівництво житла, будівель культурно-побутового призначення й охорони здоров'я. Капітальні інвестиції -- це потенціальні основні кошти, вони перетворюються в основні засоби після введення в експлуатацію відповідних об'єктів.

Загальноприйнято розмежовувати капітальні інвестиції, які спрямовують безпосередньо в сільське господарство і на розвиток сільського господарства по всьому комплексу робіт. Крім грошових коштів, які виділяють безпосередньо на розвиток сільського господарства, капітальні інвестиції на розвиток сільського господарства по всьому комплексу робіт включають цілий ряд інших затрат: кошти для будівництва підприємств і організацій з постачання аграрних підприємств технікою та її ремонту, сільськогосподарських науково-дослідних установ, на створення підприємств з виробництва будівельних матеріалів, переробці сільськогосподарської продукції тощо.

Сума всіх капітальних інвестицій за будь-який період називається сукупними капітальними вкладеннями. Питомими капітальними інвестиціями називають суму капітальних інвестицій, що припадають у розрахунку на один гектар земельних угідь (сільгоспугідь, ріллі) або одне скотомісце.

Основними напрямами використання капітальних інвестицій у сільськогосподарське виробництво вважають:

* капітальне будівництво та реконструкцію виробничих приміщень рослинництва і тваринництва, майстерень, житла, культурно-побутових об'єктів тощо;

* придбання знарядь виробництва (машин, обладнання), робочої худоби, а також формування стада продуктивних тварин;

* капітальний ремонт основних засобів виробничого і невиробни-чого призначення;

* меліорація земель, закладання та вирощування багаторічних на-саджень тощо.

Загальний розмір капітальних інвестицій у кожному сільськогос-подарському підприємстві залежить від обсягу виробництва і перспек-тив розвитку. Головним джерелом фінансування капітальних інвестицій і колективних та фермерських (селянських) господарствах є власні кошти. До них відносять амортизаційні відрахування, виручку від реалізації дорослої продуктивної і робочої худоби, відрахувань, від чистого доходу тощо.

Проте аналіз господарської діяльності останніх років показує, що в сільськогосподарських підприємствах України різко змінилися характер та обсяги джерел фінансового забезпечення відтворення основних засобів виробництва: прибутку, амортизаційного фонду, державних капітальних вкладень, кредитування тощо. Вони настільки мізерні, що не здатні забезпечити навіть простого відтворення техніки в сільському господарстві. Це основна причина тенденцій, що спостерігаються на нинішньому ринку сільськогосподарської техніки.

Погіршилась також система кредитування. Тепер кредити "вибивають", бо кредити здійснюються головним чином комерційними банками, їм же вигідніше інвестувати приватний сектор, переважно торгівлю. Там вищі прибутки.

Але будь-які виділені кошти вимагають поглибленого аналізу їх використання за цільовим призначенням, тому завданнями економічного аналізу є:

* контролювати ефективність використання коштів, виділених на капітальні вкладення;

* досліджувати, як змінюється породний склад основного стада худоби в результаті виконання плану капітальних вкладень на його формування;

* встановлювати, як змінюється структура основних засобів за рахунок введення в дію нових об'єктів, виробничих приміщень;

* контролювати, як виконуються графіки освоєння коштів на капітальні інвестиції та введення в дію нових будівель і споруд.

Джерелами аналізу є: кошториси витрат на будівництво, титульні списки, а також дані синтетичного й аналітичного обліку тощо. Використовують "Зведений фінансовий план", "Баланс підприємства" і дані статистичної звітності.

2. Аналіз капітальних інвестицій по формуванню основного стада

Поповнення основного стада може здійснюватись як за рахунок переведення в основне стадо власного ремонтного молодняку, так і за рахунок купівлі племінного молодняку на стороні. При наявності необхідних даних користуються прийомом елімінування, зокрема, виявляють, як вплинули на суму капітальних інвестицій для формування основного стада поголів'я ремонтного молодняку на вартість 1 голови ремонтного молодняку, табл. 1.

На підприємстві за рахунок скорочення нетелей на 20 голів обсяг капітальних вкладень зменшився на 21,8 тис. грн. За рахунок підвищення вартості одного нетля на 110 грн. сума капітальних вкладень зросла на 14,3 тис. грн.

За рахунок збільшення поголів'я перевірюваних свиноматок на 15 голів сума капітальних вкладень зросла на 5,1 тис. грн., за рахунок зниження ціни однієї голови на 10 грн. обсяг капітальних вкладень зменшився на 1,2 тис. грн. Невиконання плану з переведення нетелей у корови є результатом стримування росту маточного поголів'я, яке на сьогодні для підприємства, на думку спеціалістів, є достатнім. Збільшення поголів'я переведених в основне стадо перевірюваних свиноматок сприяє припиненню тенденції скорочення поголів'я свиней на комплексі. У сучасних умовах поповнення основного стада на підприємстві здійснюється в основному за рахунок власного ремонтного молодняку. Кошти на придбання племінного молодняку відсутні. Отже, можливості поліпшення породного складу маточного поголів'я обмежені.

Таблиця 1

Аналіз впливу факторів на обсяг капітальних інвестицій для формування основного стада

Статево-вікові групи	Поголів'я, гол.	Вартість 1 голови, грн.
	План.	Факт.	+;-	План.	Факт.	+;-
	1	2	3	4	5	6
Нетелі	150	130	-20	1090	1200	+100
Перевірю вальні свиноматки	105	120	+15	340	330	-10
					Погол.	Варт.
	7	8	9=(2*4)	10=(8-7)	11=(9-7)	12=(9-8)
Нетелі	150	130	-20	1090	1200	+100
Перевірю вальні свиноматки	105	120	+15	340	330	-10

Таблиця 2

Аналіз впливу факторів на вартість 1 голови ремонтного молодняку, що переводиться в основне стадо, грн.

Група ремонтного молодняку	Жива маса 1 голови, ц	Собівартість 1 ц живої маси, грн.
	план	факт.	+;-	план	факт.	+;-
	1	2	3	4	5	6
Нетелі	3,90	4,00	+0,10	279,49	300	+20,51
Перевіювані свиноматки	1,35	1,15	0,20	257,85	286,96	35,11
				Таблиця 2	(про	довження)
Група ремонтного молодняку	Вартість 1 голови, грн.	Відхилення від плану +;-
	план	факт.	умов.	Загал.	За рахунок
					живої маси	собівартості
	7	8	9=(2 * 4)	10=(8-7)	11=(9-7)	12=(9-8)
Нетелі	1090	1200	11186	+ 110	+28	+82
Перевіювані свиноматки	340	330	290	-10	-50	+40

Якщо дають економічну оцінку показника виконання плану з формування основного стада у вартісному виразі, то виходять з того, що для підприємства вигідніше забезпечувати виконання плану за рахунок поголів'я при одночасному зниженні собівартості однієї голови. Тому для поглиблення аналізу необхідно додатково виявити вплив факторів на вартість однієї голови ремонтного молодняку. Такими факторами будуть: жива маса 1 голови молодняку, собівартість 1 ц живої маси, табл. 2.

За рахунок підвищення живої маси нетеля на 0,1 ц вартість однієї голови зросла на 28 грн., за рахунок підвищення собівартості 1 ц живої маси на 20,51 грн. вартість підвищилась на 82 грн.

За рахунок зменшення на 0,2 ц живої маси однієї голови перевірюваних свиноматок вартість знизилась на 50 грн., за рахунок підвищення собівартості І ц живої маси на 35,11 грн. вартість знизилась на 40 грн. Причина підвищення собівартості 1 ц живої маси - невиконання плану, зниження собівартості 1 ц приросту і підвищення балансової вартості однієї голови на початок планового року.

3. Методика аналізу капітального будівництва

Серед загальної суми капітальних інвестицій основну питому вагу при стабільній економіці становили, як правило, капітальні інвестиції на будівництво, яке може здійснюватись як господарським, так і підрядним способом. Оскільки будівництво окремих об'єктів особливо великої вартості може тривати декілька років, то рівень виконання плану капітального будівництва характеризують за двома показниками:

* діленням кошторисної вартості фактичного обсягу будівництва на планову вартість будівництва за рік;

* діленням фактичної вартості будівництва на планову вартість будівництва за рік.

Під кошторисними витратами розуміють середні витрати при середніх умовах будівництва, з якими фактичні витрати на підприємстві, як правило, не співпадають. Якщо будівництво здійснюється підрядним способом, то бухгалтер-економіст контролює лише якість і строки будівництва. А якщо будівництво здійснюється господарським способом, то виникає можливість аналізувати вартість будівництва за головними статтями:

* будівельні матеріали - причинами перевитрат можуть бути як збільшення затрат на їх доставку до об'єкта будівництва, так і низька якість будівельних матеріалів, а також підвищення відпускних цін на будівельні матеріали;

* оплата праці - перевитрати можуть бути за рахунок підвищення питомої ваги ручних робіт, перенесення частини обсягу

будівництва на зимовий період, при якому розцінки оплати праці будуть вищими, ніж влітку, приписки при нарахуванні оплати праці тощо;

* при правильному, чіткому обліку перевитрати накладних витрат будуть відсутні.

Щодо капітального будівництва значним недоліком вважається наявність незавершеного будівництва. Об'єктивною причиною його наявності с значна вартість будівельного об'єкта, а тому за рік його здійснити практично неможливо. Причиною росту його вартості можуть бути підвищення відпускних цін на будівельні матеріали, підвищення вартості послуг. Суб'єктивною причиною є будівництво незапланованих об'єктів, що супроводиться так званим "розпорошенням" коштів. Потрібно дотримуватись черговості будівництва, спрямовувати його в першу чергу на реконструкцію діючих основних засобів, які швидше скуповуються.

Крім контролю за якістю, строками і вартістю будівництва, при аналізі розраховують планові і фактичні показники продуктивності праці: об'єм будівельно-монтажних робіт на одного працівника та на одну відпрацьовану людино-годину в будівництві. Одночасно визначається і розмір фонду оплати праці на 1 працівника та 1 людино-годину з дотриманням, як і за основним виробництвом, переважаючих темпів росту продуктивності праці над темпами росту її оплати.

4. Аналіз капітальних інвестицій для придбання основних засобів і закладання багаторічних насаджень

Сільськогосподарські підприємства серед основних засобів при-дбають техніку, тобто трактори, комбайни, автомашини, причіпні машини тощо. Це вимагає значних коштів капітальних інвестицій, то зростає і роль економічного аналізу капітальних вкладень для придбання основних засобів. Тому під час аналізу виділяють три етапи:

* перевіряють об'єктивність запланованої потреби придбання техніки, так як надлишок і недостача техніки для підприємства

небажані;

* визначають ступінь виконання плану для придбання техніки, види і марки машин, порівнюють планові та фактичні дані як за кількістю машин, так і за їх вартістю та розраховують ступінь виконання плану;

* виясняють, обґрунтовують причини невиконання плану з

придбання техніки.

У сучасних умовах основною з них є відсутність коштів на придбання, тоді як раніше це могло пояснюватись відсутністю замовленої техніки на складах постачальників, а також придбанням інших марок машин, більш продуктивних.

Щодо зернозбиральних комбайнів, то слід враховувати квартал їх придбання, так як комбайни, придбані в четвертому кварталі, у звітному році не будуть використовуватись.

Під час аналізу виконання плану із закладання багаторічних перелічують види насаджень (зерняткові, кісточкові, горіхоплідні, ягідники та шляхом зіставлення планової площі закладки з фактичною розраховують рівень виконання плану й обґрунтовують причини відхилень від плану.

Ними можуть бути: відсутність саджанців для посадки (якщо власні плодорозсадники відсутні), непідготовленість площі до закладання (витрати на підготовку площі є занадто капіталомісткими), внесення термінових змін у розвиток даної галузі (у сторону звуження під впливом кон'юнктури ринку) тощо.

Заходи для підвищення ефективності капітальних інвестицій.

* Для скорочення вартості незавершеного будівництва не допускати випадків будівництва не запланованих об'єктів, скорочувати витрати на доставку будівельних матеріалів і забезпечувати чіткий облік їх списання на будівництво, контролювати якість і строки введення в експлуатацію збудованих об'єктів.

* Дотримуватись законоположень щодо списання з балансу зношених основних засобів, аналізувати протягом року виконання плану придбання 98 машин, забезпечуючи об'єктивне планування потреби в купівлі основних засобів.

* Поліпшити формування ремонтних груп молодняку з урахуванням віку і ваги, забезпечуючи належний догляд за ремонтним молодняком, що сприятиме поліпшенню породної якості худоби тощо.

5. Економічна оцінка показників ефективності капітальних інвестицій

Для вибору найефективніших напрямів капітальних інвестицій у сільське господарство, обґрунтування найкращих варіантів будівництва нових, розширення і реконструкції діючих підприємств і об'єднань, впровадження нових технологій, машин і устаткування необхідно проводити детальний аналіз показників економічної ефективності інвестицій. У практиці сільськогосподарського виробництва визначають та аналізують загальну (абсолютну) і відносну (порівняльну) ефективність капітальних інвестицій. Загальна - це відношення ефекту до капітальних вкладень, які його зумовили, а відносна - відношення економії поточних витрат до різниці вкладень по більш і менш капіталомістких варіантах. Розрахунки загальної і відносної ефективності вкладень доповнюють один одного. По окремих сільськогосподарських підприємствах ефектом капітальних інвестицій у сільське господарство є приріст прибутку (чистого доходу). Ефективність же визначається як відношення його до вкладень, що зумовили цей приріст.

Загальну економічну ефективність капітальних інвестицій у сільське господарство на рівні господарств розраховують на всіх етапах розробки бізнес-планів розвитку, при проектуванні окремих будов і об'єктів, оцінці результатів виконання планів капітального будівництва та виборі першочергових напрямів капітальних вкладень.

Категорія ефективності капітальних інвестицій у сільське госпо-дарство складна й багатогранна. Для її всебічної характеристики необхідно застосовувати систему економічних показників.

По сільськогосподарських підприємствах (організаціях), зокрема по цільових комплексних програмах будівництва на селі, окремих техніко-економічних проблемах чи заходах визначають відношення приросту річного обсягу чистої продукції (валового доходу) до ка-пітальних інвестицій, які зумовили цей приріст, і відношення приросту річного обсягу валової продукції в порівняльних цінах до зазначених вкладень.

По окремих сільськогосподарських об'єктах, будовах, заходах чи техніко-економічних проблемах ефективність характеризується по-казником рентабельності вкладень, який обчислюють за формулою:

,

де Е- показник рентабельності капітальних вкладень;

Ц- середньорічна вартість продукції по закупівельних грн.;

С - середньорічна собівартість продукції, грн.;

К- кошторисна вартість об'єкта, будови (заходу), грн.

Крім того, розраховують й аналізують відношення приросту ва-лової продукції (у натуральному виразі і в порівняльних цінах) до капітальних вкладень (у відсотках).

Показники загальної економічної ефективності капітальних інвестицій порівнюють з планово-нормативними і з аналогічними

показниками за попередній період, а також з досягнутими в передових однотипних господарствах, на підприємствах, в об'єднаннях.

Капітальні вкладення вважають економічно ефективними, якщо коефіцієнти загальної ефективності не нижчі планових нормативних і аналогічних показників за попередній період.

Згідно з Типовою методикою визначення ефективності капітальних інвестицій норматив загальної ефективності для сільського господарства становить 0,07, тобто нормативний строк окупності вкладень дорівнює 14,3 року.

До основних показників загальної економічної ефективності ка-пітальних вкладень у сільськогосподарське виробництво на рівні господарства відносять підвищення продуктивності живої праці, яке припадає на 1 грн. капітальних інвестицій, що його зумовили, а також строки окупності загальних обсягів капітальних вкладень за рахунок приросту чистого доходу (прибутку).

Якщо капітальні вкладення забезпечують підвищення якості сільськогосподарської продукції, то їх ефективність виражається відношенням одержаного ефекту до вкладень, що його зумовили:

,

де Ц₂ і Ц₁ - реалізаційна ціна одиниці продукції підвищеної та попередньої якості, грн.;

q - кількість продукції підвищеної якості, ц;

К₁ - додаткові капітальні вкладення, пов'язані з підвищенням якості продукції, грн.

Оскільки в сільському господарстві - земля - головний засіб виробництва, на підвищення родючості витрачаються великі кошти, то при розрахунках та аналізі загальної ефективності капітальних вкладень сільськогосподарських підприємств обов'язково визначають продуктивність земельних угідь, що характеризується розмірами валової продукції, валового та чистого доходу (прибутку), одержаних з одиниці земельної площі.

Додатковими показниками загальної економічної ефективності капітальних інвестицій у сільськогосподарське виробництво на рівні господарства є: збільшення розмірів валової продукції, приросту валового та чистого доходу (прибутку) на 1 грн. приросту основних виробничих фондів; підвищення фондовіддачі та зниження фондомісткості продукції; зниження собівартості продукції; питомі капітальні інвестиції (на одиницю земельних угідь, на одиницю потужностей, що вводяться в дію, або на одиницю приросту продукції); підвищення рентабельності виробництва.

Для повного аналізу загальної ефективності капітальних інвестицій до розрахунку включають сукупні капітальні інвестиції, спрямовані як на розширене, так і на просте відтворення основних засобів виробництва. Проте необхідно визначити й аналізувати також ефективність чистих капітальних інвестицій, спрямованих лише на розширене відтворення основних засобів. При цьому з суми усіх капітальних інвестицій в об'єкт сільськогосподарського призначення вираховують вартість основних фондів, які вибули.

Відносну економічну ефективність капітальних інвестицій визначають та аналізують на стадії планування чи проектування для вибору найкращого з кількох можливих варіантів вирішення господарських або технічних завдань, будівництва нових, розширення і реконструкції діючих підприємств, впровадження нової технології, техніки, досконалих способів організації виробництва, формування основного стада тварин і багаторічних насаджень тощо.

Основним показником відносної ефективності капітальних інвестицій є мінімум приведених витрат (Пз, і Пз), який визначають за формулою:

П₃ = С_і + Е_н* К_і --» мінімум,

Або

П₃ = K_і + Т_н * С_і --» мінімум,

де К_і - капітальні вкладення по першому варіанту, грн.; С_і - собівартість по першому варіанту, грн.; Е_н- нормативний коефіцієнт відносної ефективності капіталь-них вкладень у сільське господарство;

Т_н - нормативний строк окупності капітальних вкладень у сільське господарство, років.

Нормативний коефіцієнт відносної ефективності в цілому по сільському господарству може прийматися в розмірі 0,12, а по вкладеннях у сільськогосподарську техніку - 0,15.

При оцінці двох варіантів вкладень показником порівняльної ефективності може бути строк окупності додаткових капітальних вкладень за рахунок економії, одержаної від зниження собівартості (Т):

або ,

де Е - коефіцієнт порівняльної ефективності;

K₁ і К₂ - капітальні вкладення за варіантами, що порівнюються, грн.;

С₁ і С₂ - собівартість (поточні виробничі витрати) за тими ж варіантами, грн.

За більш капіталомістким варіантом строк окупності капіталь-них вкладень (Т) можна визначити за формулою:

де ДП -- різниця річного чистого доходу за більш чи менш капіталомістким варіантом, зумовлена додатковими капітальними вкладеннями, грн.

Розрахунковий строк окупності порівнюється з нормативним, який для сукупних капітальних вкладень становить 8,33 року, а для вкладень у нову техніку -- 6,66. Варіант заходу з терміном окупності нижче нормативного приймається за найефективніший, якщо при його впровадженні не зменшується вихід продукції з одиниці земельної площі.

При визначенні й аналізі економічної ефективності капітальних вкладень у сільськогосподарське виробництво враховують розрив у часі між здійсненням капітальних вкладень і одержанням ефекту. При капітальних вкладеннях у техніку такого розриву (лагу) немає або він незначний і його можна не враховувати, у будівництво ж сільськогосподарських об'єктів необхідно враховувати. Це розрив може бути приблизно визначений на основі нормативних строків освоєння проектних потужностей об'єктів. Більш ефективними є такі вкладення, лаг між якими та часом одержання розрахункового ефекту мінімальний.

6. Іноземне інвестування в АПК України

Інвестиція - довгострокове вкладення коштів у відтворення основних засобів (будівлі, обладнання, транспортні засоби) в обігові активи та різні фінансові інструменти (акції, облігації тощо та в окремі види нематеріальних активів), придбання патентів, ліцензій, ноу-хау тощо.

Відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність", "...інвестиційними є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності та інших видів діяльності, внаслідок якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Такими інвестиціями можуть бути грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності); сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові права, інші цінності". Інвестиції класифікуються за окремими ознаками:

* за об'єктами вкладених коштів виділяють реальні та фінансові інвестиції;

* за періодом інвестування - короткотермінові і довготермінові;

* за формами власності - індивідуальні, державні, іноземні та спільні;

* за характером участі - прямі і непрямі інвестиції;

* за регіональною ознакою - внутрішньодержавні та зарубіжні. У вирішенні проблем підвищення науково-технічного рівня й ефективності агропромислового виробництва в перехідний період до ринкової економіки перспективним є залучення іноземних інвестицій.

Світова практика засвідчує, що залучення іноземних інвестицій дозволяє багатьом країнам справлятись із своїми економічними проблемами та забезпечити рух суспільства вперед.

Останніми роками в агропромисловому комплексі України запо-чатковано такі основні форми залучення іноземних інвестицій:

* надання кредитів урядами іноземних держав уряду України для закупівель продовольства і на технічну допомогу;

* відкриття кредитних ліній міжнародними банками на пільгових умовах для здійснення конкретних проектів в агропромисловому комплексі;

* інвестиційне кредитування в різних формах іноземними фірмами українських товаровиробників щодо матеріально-технічного забезпечення.

Перша форма - це пільгове фінансування країн, що перебувають у складному соціально-економічному стані. Зокрема, уряд США виділяє кредити за пільговою програмою Р-480 для надання продовольчої допомоги країнам, що розвиваються або потерпіли від стихійного лиха.

Урядом США прийнято рішення про надання Україні такого виду пільгового кредиту під закупівлю в Америці соєвого шроту для реалізації його на комерційній основі тваринницьким комплексам. Повернення кредиту здійснюватиметься, починаючи з 2000 року, і розраховане на 15 років.

Більш перспективне, порівняно з цим видом кредиту, - залучення інвестицій з боку таких міжнародних банківських структур як Європейський та Світовий банки реконструкції та розвитку.

Європейський банк реконструкції та розвитку надає позики, гарантії по кредитах, здійснює інвестиції в статутні капітали, спря-мовані на сприяння переходу до ринкової економіки і стимулювання приватної і підприємницької діяльності. У країнах Центральної і Східної Європи, зокрема надаються переваги програмам розвитку приватного сектору, малих і середніх підприємств, проведення приватизації державних підприємств, заохочення прямих іноземних інвестицій, створення і зміцнення фінансових установ, реорганізації промислового сектору, створення сучасної інфраструктури для розвитку приватного сектору і переходу до ринкової економіки, поліпшення зовнішнього середовища.

Максимальний загальний термін надання кредитів - 10 років для комерційних підприємств і 15 років - для проектів у сфері розвитку інфраструктури.

Співробітництво Світового банку з агропромисловим комплексом України започатковане Проектом розвитку насінництва, який включає фінансування реєстрації сортів і апробацію насіння, організацію виробництва сортового суперелітного насіння кукурудзи, цукрових буряків і соняшнику в Одеській та Запорізькій областях. Інвестиції спрямовуються на будівництво трьох насінних заводів, заміну застарілого польового та лабораторного обладнання, машин і механізмів, а також на технічну допомогу міжнародного співтовариства та допомогу в підготовці кадрів.

Фінансують проект, загальна, вартість якого 32 млн. доларів США, окрім Банку, українські селекційні центри та ряд приватних вітчизняних компаній.

Приблизно 30 % суперелітного і 50 % товарного насіння планується продавати на експортних ринках, що відіграватиме життєво необхідну роль у забезпеченні валютної окупності проекта.

Заслуговує на увагу такий вид залучення іноземних інвестицій як технічна допомога агропромисловому комплексу.

Одним із найбільших донорів щодо інвестування є Комісія Європейського Співтовариства, яка здійснює технічну допомогу за програмою TACIS і інвестує консультативні послуги Україні у вирішенні конкретних проблем реформування та підвищення ефективності функціонування АПК.

У межах програми TACIS реалізується 15 проектів, які спрямовані на приватизацію радгоспів, удосконалення системи роздрібної торгівлі, підготовку кадрів, створення бізнес-плану розвитку галузі та декількох галузей у межах однієї області.

Одним із найбільших проектів вартістю 5,5 млн. екю є проект розробки нової політики і підтримки аграрних реформ.

Програма розрахована на 3 роки і фінансує роботу консультантів та експертів з країн ЄС, науковців і спеціалістів з України, а також реалізацію деяких пропозицій і рекомендацій.

Однією з форм довгострокового інвестиційного кредитування є поставка технологічного обладнання для переробки сільськогосподарської продукції з наступною оплатою продукцією, що виробляється на цьому обладнанні.

Переваги такої форми інвестування в тому, що вона дає можливість:

* створити повно комплексне підприємство з сучасною західною технологією при відсутності в української сторони стартового валютного капіталу;

* випускати конкурентоспроможну продукцію, яка відповідає високим стандартам якості;

* перекласти на іноземного інвестора маркетингові дослідження зовнішнього ринку і заповнення на ньому "своєї ніші"; забезпечити через іноземного інвестора вихід своєї продукції на зовнішній ринок, починаючи з моменту її випуску;

* використати довгостроковий кредит іноземного інвестора у вигляді поставок обладнання на вигідних умовах, а також одночасно з кредитом у вигідній для української сторони формі досвід кредитора в організації виробництва за сучасною технологією;

* розрахуватися з фірмою, яка здійснила товарний кредит, своєю продукцією на без валютній основі.

Широкого розповсюдження набувають різні види коротко - і дов-готермінових кредитів під засоби сільськогосподарського виробництва. Іноземні партнери поставляють українським господарствам насіння, пестициди, сівалки, обприскувачі тощо. Найчастіше такі форми інвестиційного кредитування мають місце в рослинницьких галузях: виробництві цукросировини, зерна, соняшнику. Фірми йдуть на таке співробітництво з такими господарствами, які чітко дотримуються агротехнічної дисципліни.

Тема 4: Аналіз процесу виробництва

4.1 Аналіз виробництва продукції рослинництва

План

1.Завдання і джерела даних аналізу.

2. Аналіз виробництва продукції за обсягом, асортиментом і якістю.

3. Аналіз причин зміни посівних площ і урожайності сільськогосподарських культур.