Могили та поховальний ритуал половців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Могили та поховальний ритуал половців

Вступ

поховальний ритуал половецький

У середині XI століття до південно-східних кордонів Русі вперше підійшли орди тюркомовних половців. З цього часу і аж до початку XIII століття, тобто до нашестя монголо-татар, етнонім «половці» не сходить зі сторінок руських літописів. Візантія та Західна Європа називали цей народ куманами.

Природа кочових суспільств полягає в тому, що найбільше пам'яток які вдається зафіксувати археологам це поховальні комплекси. Саме вони надають інформацію про релігію, зброю, одяг, побутові речі, етнічну приналежність та багато інших сторін життя тогочасного населення.

Об'єктом роботи є поховальна обрядовість половців в межах предмету дослідження - поховальних комплексів половецького часу на території східноєвропейських степів.

Характеристика поховальних обрядів половців на основі розгляду конкретних поховальних комплексів і є метою даної роботи. Відповідно до мети поставлено кілька завдань:

1. розглянути характерні ознаки половецького поховального ритуалу;

2. подати коротку характеристику найяскравіших поховань половецького часу;

3. описати поховання половця, здійснене в Чингульському кургані - як визначного поховального комплексу половців.

Ареал поширення половців добре прослідковується по знахідках кам'яних статуй, так званих половецьких баб. Поряд з ними дослідники знаходять багато поховань. Однак тих, який можна віднести з впевненістю до половецьких, практично немає. Більшість дослідників називають їх «похованнями половецького часу» (Плетнёва 2003. с. 157).

За десятиліття досліджень серед багатьох поховань дослідникам все ж вдалося виокремити основні ознаки половецького поховального ритуалу. Чоловічі військові поховання супроводжувалися кіньми зі збруєю або їх опудалами, різним інвентарем та, звісно ж, зброєю похованого. Останній тип знахідок представлено шаблями, берестяними та шкіряними сагайдаками, луками з кістяними накладками, стрілами та списами. Відмінною ознакою багатьох половецьких військових поховань є наявність серед інвентарю казанів. Вони відомі на сьогодні в 40 похованнях і завжди разом з ними знаходили шаблі, сагайдаки, кинджали, шоломи, кольчуги, наконечники списів та дротиків. Казани були символами влади. Окрім кінського спорядження та зброї в похованнях з казанами трапляються скляні та срібні литі браслети, візантійські амфори, візантійська та сицилійська парча.

Більшість половецьких поховань здійснено в курганах більш ранніх епох. Над особливо знатним покійниками насипали кургани із землі та каміння. На прикладі курганних могильників донецького степу видно, що вони розташовані на високих рівних площадках кряжу та вистроєні в лінію по 3-7 курганів. На час дослідження їх висота сягала 1-1,5 метра, а діаметр - 10-13 м. Окрім чоловічих трапляються також і жіночі поховання. В їх могилах знаходять багатий поховальний інвентар. Це металеві дзеркала, підвіски, сережки та нагрудні прикраси.

На ранньому етапі своєї історії половці ховали померлих в прямокутних ямах в положенні на спині, головою на захід. Пізніше прослідковується східна орієнтація покійників. Це, мабуть, сталося під впливом печеніго-торкської поховальної обрядовості. Господарюючою ця орієнтація стала в золотоординський час під впливом ісламу, згідно з яким померлий має лежати головою до Мекки.

Із розкопок Н.Є. Бранденбурга в кін. ХІХ - поч. ХХ ст. відомо, що із 16 поховань 11 було здійснено в дерев'яних домовинах, виготовлених із товстих дощок, або ж у видовбаних колодах. Цей могильник знаходився на березі Дніпра поблизу села Кам'янка Ольгопільського повіту Камянець-Подільської губернії (Плетнёва 1990, с. 122-124; Толочко 2003, с. 100-101).

Серед масиву половецьких поховань Південно-східної Європи виділяється невелика група, до складу інвентарю якої входить шийна гривна. На сьогодні відомо 34 таких комплекси із шийними гривнами. Аналіз поховального обряду та інвентарю похованих свідчить про те, що шийна гривна була соціальним символом. Вона маркує високий статус похованих, їх приналежність до половецької знаті. Підтвердженням цього є поховання дитини 3-4 років з двома срібними з позолотою гривнами. Поховання здійснене у кургані. Присутність кам'яного кільця навколо насипу та рову із залишками тризни - всі ці деталі поховального обряду підтверджують, що в могилі похована дитина із знатної сім'ї. Щодо жіночих поховань із гривнами, то вони, мабуть, були дружинами старійшин, військових вождів, голів роду та племені (Потемкина 2009-2010).

Особливо часто в степу трапляються впускні поховання із бідним інвентарем, без поховання опудала коня. Певно, що це були звичайні пастухи. Щоправда, будь-який із них, маючи коня та шаблю, міг отримати статус воїна. Тисячі таких бідних могил зруйновані звичайними сільськогосподарськими роботами, оскільки поховання були здійснені зовсім неглибоко (Плетнёва 2003, с. 164).

Як бачимо, в поховальних пам'ятках гарно виражена соціальна стратифікація половецького суспільства. Над могилами половецьких ханів насипалися кургани із каміння та землі, також зводилися святилища з кам'яними статуями. У архітектурному відношенні ці святилища є складними конструкціями, які включають жертовник зі статуєю у центрі, влаштований на верхівці кургану, також кам'яний панцир, оточений стінами, та жертовні ями. Тут же часто знаходять бронзові казани, про які зазначалося вище (Євдокимов, Купрій 1991, с. 268).

Рубрук був свідком поховання багатого кумана та описав це: «кумани насипають великий пагорб над померлим. Я бачив одного недавно померлого, поблизу котрого вони повісили на високих палицях 16 шкур коней, по 4 з кожної сторони світу; і вони поставили перед ним для пиття кумис, для їжі - м'ясо, хоч і говорили про нього, що він був хрещений» (Толочко 2003, с. 96).

П.П. Толочко у своїй монографії присвяченій взаємовідносинам Київської Русі та степових народів подає характеристику яскравих поховань знатних половців, зокрема в кургані на березі Утлюкського лиману. Тут висота курганного насипу становила 0,5 м, а діаметр - 17 м. Поховальна яма була перекрита двома колесами від возу діаметром 2 м. Покійник знаходився у ямі в ґратчастій домовині, на спині, головою на північний схід. На кришці домовини лежали шаблі і лук, поряд - берестяний сагайдак зі стрілами, залізна булава на довгій рукоятці. В поховальній ямі також були: одноручний червоноглиняний глек, сідло, пара стремен. Біля правого стегна похованого лежала шкіряна сумка з рибальським крючком, біля лівого - гаманець з 32 срібними монетами кримського карбування першої половини XIV ст.

Покійник був одягнений в шовковий каптан з парчевими накладками і медальйоном на грудях. Взутий у високі шкіряні чоботи, краї яких досягали середини стегна.

Ще одне багате половецьке поховання впущене в курган, було розкопано в Запорізькій області в 1987 р. Збереглася дерев'яна домовина з кришкою. Покійник одягнений в каптан, який був зшитий з шовку і обшитий золототканою тасьмою. При ньому були: срібна гривна-жезл, бронзовий казан із залізною ручкою, стремена округлої форми з прогнутою підніжкою, двоскладні кільчаті вудила. Датується поховання ХІІ - пер. пол. ХІІ ст.

В 1993 р. біля села Ботієве Приазовського району Запорізької області було розкопано ще два половецьких курганів висотою 1,6 м і діаметром 38 м. в одному із них виявлено поховання багатого воїна віком 35-40 років. Насип був із землі, вапнякового каміння і щебеню. Поховання здійснене в ямі з підбоєм, вхід до якої закладений деревом. Покійник лежав на спині, головою на північний схід. При ньому були предмети озброєння: куполоподібний шолом, берестяний сагайдак прикрашений кістяними накладками, залізні наконечники стріл. Кінська збруя представлена двома залізними стременами з аркоподібною дужкою, кільцями і напоясними бляшками. Тут також були і предмети побуту та прикраси: ніж, кресало, залізні пряжки, золоті сережки, ґудзики-бубонці. Чоботи покійника були прикрашені ремінцями з золотими обоймами і рамковими пряжками.

В другому кургані похована жінка віком 65 років, орієнтована головою на північний схід. Поховальна яма - прямокутної форми, в ній стояла дерев'яна домовина, дошки якої були скріплені залізними скобами. Поховання пограбоване, але деякі дрібні золоті речі, які вдалося знайти (відбитки шовкової тканини, розшитої золотими нитками, срібні персні, золота підвіска, розшите золотом взуття) свідчать про високий соціальний статус похованої. Дослідники припускають, що розкопані кургани знаходились недалеко від якогось стаціонарного поселення того часу.

Цікава група половецьких поховань досліджена в Присивашї. З 18 розкопаних, 17 - впускні в кургани бронзового часу. Кістяки розташовані у витягнутому положенні на спині головою на захід. Серед інвентарю знайдено срібні шийні гривни, срібні з позолотою сережки, золоті візантійські та срібні татарські монети, колти, скроневі кільця та вудила. Ці комплекси датовані XI - XIV ст. (Толочко 2003, с.98-100).

Визначним поховальним комплексом половців є поховання в Чингульському кургані. Дослідження проводилися у 1981 р. Запорізькою експедицією ІА НАНУ, під керівництвом В.В. Отрощенка та за участі Ю.Я. Расамакіна. Чингульський курган розташований поблизу с. Заможне Токмакського р-ну Запорізької обл., на краю степового плато високого правого берега р. Чингул, на захід від села. Насип кургану мав півсферичну форму висотою 5,8 м, діаметром 68 м).

Основою для половецької споруди став курган доби ранньої бронзи (висота 1,5, діаметр 55 м). Земляним ро¬ботам на ньому передувала, тризна. Згодом довкола вершини насипу спорудили вал з брикетів дерну з проходами до центру та викопали широкий рів довкола кур¬гану. Поховання здійснили у гли¬бокій ямі з виступом біля дна. На ви¬ступі поклали розрубані туші баранів, а довкола ями розмістили п'ять загнузданих та осідланих коней. Вони були покладені у однакових позах, на череві з підібганими попід себе ногами та нахиленими направо, до могили, головами.

Далі внутрішній простір валу засипали чорноземом з прошарками глини, поки не утворилося своєрідне ґрунтове підвищення -- майданчик зі сплощеною вершиною. Площина підвищення на висоті 3,3 м від рівня давньої поверхні була поділена на дві частини вапняковою огорожею в два ряди (довжина 2,3), орієнтованою по лінії північ -- південь. Черговий шар чорнозему перекрив майданчик з огорожею і курган набув вигляд конуса зі зрізаною вершиною. На цьому рівні були побудовані дві кам'яні споруди.

На дно могили під східну стінку були поставлені дві візантійські амфори, полив'яний глечик та аптекарська посудина - альбарела. Майже увесь простір ями займала вкрита тканиною труна. Кришка її мала петлі для чотирьох циліндричних замків, які, ра¬зом з ключами, лежали поруч, але не були використані за призначенням.

У труні розчищено скелет чоловіка 40-50 років, міцної статури, зріст - 180 см. Він лежав на спині головою до заходу. Руки були ледве зігнуті у ліктях і розсунуті. На потиличній частині черепа помітні сліди прижиттєвих деформацій: ум'ятина, два рубці від шабельних ударів та невеликий п'ятикутний отвір у тімені. На чолі збереглися залишки шовкової стрічки, оздобленої срібними бляшками із скляними вставками. Половець був одягнутий у шовковий каптан, розшитий золотими нитками. Біля лівого плеча у нього лежала шабля, ближче до пояса-три ножі, в ногах - кольчуга та щит. Поруч знаходився золочений шолом з напівмаскою та кольчужною бармицею, а також залишки шести каптанів. Біля правого плеча була поставлена курильниця у вигляді закритої чаші з кришкою. На безіменних пальцях рук були два золоті персні з коштовними камінцями, а в правиці була затиснута розпрямлена золота гривна-жезл. Масивний електровий ланцюг прикрашав груди померлого, а золотим плетеним ланцюжком були зв'язані кінцівки ніг. Три шовкові пояси з срібними пряжками та наконечниками доповнюють вбрання. Ліворуч від половця знаходився лук у налуччі та сагайдак із стрілами, прикрашені срібними з позолотою фігурними бляхами, а також залізне кресало, срібна з позолотою поясна чаша.

Знайдено дві грушовидні червоноглиняні амфори з високими ручками та рифленням на плічках, висотою 54, діаметром тулуба 42 см.

Поміж амфорами стояв кружальний полив'яний глечик з розтрубними вінцями високою вузькою шийкою та кулястим тулубом на кільцевому піддоні, висота глечика 25 см.

Інша посудина, альбарела мала відігнутий назовні заокруглений край вінець, коротку циліндричну шийку, покаті плічка, восьмигранний тулуб на кільцевому піддоні. Зовнішня поверхня посудини вкрита підглазурним розписом -- чергування синього та чорного кольорів на білому тлі, висота 23,5 см.

Дві платівки налуччя. Платівки прикрашені круглими витими конусами діаметром 5,5 см. Платівки та конуси були оздоблені за контуром гвіздочками з півсферичними голівками. Подібного виготовлення був Дерев'яний щит, обтягнутий пофарбованою у червоний колір шкірою. Збереглася тільки центральна бляха.

На налуччі та сагайдаці знаходились розподілювачі пасків -- трійники. До срібного кільця кріпилися за вушка три рухомі фігурні платівки-наконечники. До пасків «трійники кріпились заклепками, кожна платівка по-іншому. Поверхня срібних платівок позолочена.

Ніж сагайдачний, однолезовий, має залізне лезо, закріплене у кістяній ручці, оздобленій срібними з позолотою муфтами на кінцях.

Золотий ланцюг, сплетений з дротинок, запаяних на кінцях, де в плетиві було зроблено по круглому отвору, довжиною 30 см.

Шолом залізний з крутобоким куполоподібним наголів'ям та напівмаскою з позолоченими поверхнями. Навершям шолома служить залізний стрижень з кільцем. По нижньому ободу шолома кріпилася кольчужна бармиця.

Прийнято вважати, що шоломи такого типу репрезентують давньоруські оборонні обладунки і датуються другою половиною ХІІ - першою половиною ХІІІ ст. Слід відзначити знахідку шолому подібного типу в половецькому похованні в Угорщині /памятка Чойош/.

Нагрудний ланцюг, сплетений з товстих електрових дротинок-Кінці ланцюга сховані у рурчасті втулки, срібні з позолотою, закриті з торців Такими ж платівками. У платівки: впаяні стрижні з петлями, «правленими у глухе кільце, тобто ланцюг був замкнений наглухо і вдягався через голову. Діаметр замкненого ланцюга 35 см.

Залізна шабля мала довгий широкий слабо вигнутий клинок. Оббите деревом руків'я було прикрашене бурштиновим бісером і закінчувалось залізним навершям. Шабля була вкладена у дерев'яні піхви з залізним трубчастим наконечником. Довжина шаблі 1,3 м.

Шовковий ремінь був декорований з інтервалом у 2 см срібним фігурним окуттям. Окуття мали три півсферичні розширення з потрійними рельєфними валиками між ними. Окуття кріпилось до стрічки ременя двома заклепками. На окутті від пряжки, на спеціальному вушці, висіло рухоме срібне кільце

Наконечник ременя. виготовлений з вузької срібної платівки, перегнутої на дві рівні половини, стулені одна до одної, були скріплені трьома заклепками. Зовні заклепки увінчані кулястими голівками.

Голівка пряжки складається з щитка та фігурної рамки-приймача. Щиток зроблений подібно до наконечника, тобто із зігнутої навпіл вузької срібної платівки. Щиток кріпився до ременя за допомогою п'яти заклепок. Кутові заклепки прикрашені кулястими потовщеннями, а центральна -- срібною з позолотою розеткою у вигляді розкритої квітки

Шовковий ремінь 2 мав стрічку, аналогічну ременю 1, декоровану фігурним окуттям, подібним до описаних вище, але без середнього потовщення з отвором. Наконечник виготовлений із зігнутої навпіл срібної платівки і прикрашений зовні рельєфними лініями та профільним зображення лева.

Рамка-приймач овальної форми із зовнішньої сторони прикра¬шена каймою із стилізованого листя. Язичок прикрашений штриховкою. Дві застібки із срібла з позолотою мають вигляд багатопелюсткової розетки, від якої відходить стрижень з потовщеним петлеподібним завершенням. Через отвір в ньому пронизується язичок пряжки. Застібки розташовувались на поясі на Деякій відстані один від іншої в розрахунку на "ситий" і "голодний" живіт. Наконечник ременя виготовлений зі срібної платівки, перегнутої навпіл і скріпленої двома заклепками. Зовнішня сторона декорована рослинними мотивами. Внутрішня сторона декорована гравірованим орнаментом у вигляді "плетива" на "озолоченому фоні.

Пряжка складається із прямокутного щитка і рамки-приймача. Щиток виконаний із двох платівок, поєднаних між собою і поясом за допомогою 7 заклепок. До щитка спереду за допомогою ще 2 заклепок приєдна¬на зігнута навпіл коротка платівка з пазами для язичка і рамки-приймача.

Щиток із зовнішньої сторони прикрашений ажурною золоче¬ною накладкою з переплетеними паростками.

Рамка-приймач підковоподібної форми з рухливим язичком де-корована рослинним орнаментом і вставками емалі.

Дві застібки із срібла з позолотою мають мигдалеподібну в плані основу з відхиленим стрижнем з потовщеним кінцем у вигляді зооморфної голівки з отвором для язичка пряжки. Одна застібка прикрашена зображенням дракона, інша - лева.

Поясні набори західноєвропейського походження. Близькі аналогії відомі з другої чверті ХІІІ ст. у Німеччині.

Жезл у вигляді масивного кованого золотого чотиригранного стрижня, перекрученого навколо своєї осі, звуженого на кінцях і закінчується двома петлями. Подібні заготовки, зігнуті у вигляді обруча, слугували шийними прикрасами - гривнами. У даному випадку стрижень був зажатий в руці похованого і виступав як своєрідний жезл -символ влади.

Золотий перстень з правої руки мав плоску в перетині дужку, зпаяну з двох частин і декоровану різьбленим геометричним орнаментом, та восьмигранний щиток-кошик, що звужувався до дужки і в який був вправлений гранчастий камінь темно-вишневого кольору.

Золотий перстень з лівої руки мав округлу в перетині дужку та пірамідальний, основою до дужки, щиток, вершина якого увінчана прозорим самоцвітом бузкового кольору, вправленим у відповідний паз на вершечку щитка.

Ніж залізний, однолезовий,: з пласкою кістяною колодочкою, оздобленою двома срібними з позолотою муфтами. Муфти прикрашені зображеннями хижих птахів.

Ніж залізний великий, однолезовий, з кістяною гранчастою у перетині колодочкою, оздобленою двома срібними з позолотою та черню муфтами. На нижній муфті -- зображення сіріна та хижака з двох боків та рослинні мотиви, на верхній -- силуети хижаків, що переходять у рослинні мотиви.

Курильниця срібна з позолотою у формі напівсферичної чаші на високому піддоні з напівсферичною кришкою. Висота - 310 мм, діаметри чаші та кришки - 165 мм, діаметр піддону - 105 мм. Кришка прикра¬шена кулястим ажурним навершям, увінчаним розетою з бутоном. Ніжка піддону переходить у внутрішню рурочку, а поверх неї надягнута іще одна, більшого діаметру, на конічній основі. В основі зроблено шість отво¬рів. Верхня частина увінчана стилізованим зображенням шишки пінії. До шишки тягнеться лев, що стоїть на задніх лапах. На внутрішній сфері чаші хрестоподібно розташовані 4 золочені медальйони з зображеннями вовка, грифона, бика та орла із змією у дзьобі. Піддон, чаша та кришка курильниці прикрашені гори-зонтальними фризами з пишним рослинним орнаментом. За кон-струкцією та зовнішнім оформленням курильниця подібна до церковних посудин типу "циборіум", які виготовлялись майстрами Франції та Німеччини у ХІІ-ХІІІ ст.

Фрагменти каптанів

1. Фрагмент золотного шиття по шовку - рукав каптана. Каптан прикрашений шиттям нитками пряденого золота та різнокольоровими шов¬ками, золоченими бляшками з срібла, скляними вставками, зо-лототканими стрічками, річко¬вими перлинами та опушкою з коштовного хутра. Візерунок складався з двох рядів квадратів. У кожному квадраті ви¬гаптувана голівка ангела у золотому медальйоні, обнизаному дрібними перлами.

2. Фрагмент вставки шиття на груди. Візерунок складається з плетеної сітки квадрифолів, що заповнені восьмиграними медальйонами-зірками з пташкою в середині. Золотне шиття. Тканина під шиттям - червона.

Дослідник тканин Йолкіна А.К. зробила висновок, що шовкова тканина виготовлена по китайській технології, а золоті нитки були візантійського виробництва. Вишиті узори скоріш за все також справа рук візантійських майстрів.

Отже, на основі знахідок дослідники говорять, що спорудження кургану мало відбутися в другій третині ХІІІ ст., тобто уже в ранньозолотоординський час. Похований тут міг бути хан Тігак - один із родичів хана Котяна, що загинув в Угорщині напередодні вторгнення монголів. Після воєнних сутичок в Угорщині та на Балканах частина Котянової орди на чолі з Тігаком прибилась до Данила Галицького, а згодом повернулася у степ під зверхність Золотої орди (Отрощенко 1986).

Література

1. Безусько І.Г. Палеоботанічний аналіз органічних залишків із курильниці Чингульського кургану (Запорізька область) / І.Г. Безусько, В.В. Отрощенко, Р.Я. Арап, О.В. Костильов, А.П. Ільїнська, Ю.Я. Расамакін // Золото степу. Археологія України / Під ред. П.П. Толочка. Київ - Шлезвіг, 1991. - С. 276-278.

2. Євдокимов Г.Л. Нові половецькі святилища Північного Причорномор'я ХІ-ХІІІ ст. / Г.Л. Євдокимов, Н.М. Купрій // Золото степу. Археологія України / Під ред. П.П. Толочка. Київ - Шлезвіг, 1991. - С. 264-268.

3. Отрощенко В.В. Половецький комплекс Чингульського кургану / В.В. Отрощенко, Ю.Я. Рассамакін // Археологія. - 1986. - Вип. 53. - С. 14-36.

4. Отрощенко В.В. Половецький хан з Чингульського кургану / В.В. Отрощенко, Ю.Я. Рассамакін // Золото степу. Археологія України / Під ред. П.П. Толочка. Київ - Шлезвіг, 1991. - С. 269-271.

5. Плетнёва С.А. Кочевники южнорусских степей в эпоху средневековья (ІV-ХІІІ века): Учеб. пособие / С.А. Плетнёва. - Воронеж, 2003. - 248 с.

6. Плетнёва С.А. Половцы / С.А. Плетнёва. - М., 1990. - 208 с.

7. Потемкина Т.М. Социокультурный аспект женских половецких погребений со статусными предметами / Т.М. Потемкина // Донецький археологічний збірник. - 2009-2010. - № 13/14. - С. 135-144.

8. Толочко П.П. Кочевые народы степей и Киевская Русь / Толочко П.П. - СПб., 2003. - 160 с.

9. Elkina A.K. Seidene Kaftane und Goldstickereien aus Byzanz / A.K. Elkina // Золото степу. Археологія України / Під ред. П.П. Толочка. Київ - Шлезвіг, 1991. - С. 274-275.

Размещено на Allbest