Педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ КОМПОНЕНТИ ЗДОРОВ'Я УЧНІВ 5-Х КЛАСІВ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Одним із показників високого потенціалу людини є її здоров'я як найбільша соціальна цінність та основна умова виконання нею біологічних і соціальних функцій, фундамент для реалізації, саморозвитку. Емоційне благополуччя, гармонія з оточенням, радість від процесу діяльності та спілкування є одними з основних детермінант психічного, соціального, духовного і, як наслідок, фізичного здоров'я кожної людини [36, c. 3 - 4].

Психічне здоров'я та соціальне благополуччя - фундаментальні складові життя дитини, які забезпечують сприйняття значущості буття, дозволяють їй розкрити особистий потенціал, стати суспільно-активним громадянином.

На сучасному етапі розвитку суспільства реформування освіти призвело до переходу навчання на більш сучасні норми, що вимагало створити відповідні цьому рівню навчальні плани та програми й, у свою чергу, призвело до інтенсифікації та ускладнення навчальної діяльності учнів. Значно зріс обсяг навчального навантаження, інформаційна насиченість занять. Таким чином, навчальне навантаження при постійно наростаючих і мінливих обсягах, складності та новизні інформації, обмеженості часу, зміні кількості та якості джерел інформації обумовлює підвищені вимоги до учнів і може стати фактором ризику для їхнього здоров'я, що в першу чергу стосується учнів 5-го класу.

Перехід із початкової школи до основної традиційно є однією з найбільш складних педагогічних проблем, а період адаптації п'ятикласників одним з найважчих періодів шкільного навчання. Стан дітей у цей період характеризується низькою організованістю, недисциплінованістю, неуважністю, зниженням інтересу до навчання та його результатів.

Процес гуманізації сучасного суспільства потребує виявлення можливих умов, шляхів, механізмів соціально-виховної роботи з молоддю.

Організація дозвілля є одним із важливих завдань на шляху соціалізації молоді, адже діяльність, якій присвячено вільний час, конструктивно впливає на формування особистісних якостей: інтелектуальних, моральних, культурних, на фізичний розвиток молодого покоління. Нереалізованість надлишку вільного часу, відсутність сформованості культури дозвілля призводить до посилення негативних процесів у молодіжному середовищі (вживання алкоголю, наркотиків, спроби суїциду, агресія). Проблема соціалізації молоді та підлітків сьогодні стоїть досить гостро у всьому світі, і викликає інтерес педагогів, вчених, соціальних працівників багатьох країн.

Формування психосоціальної компоненти здоров'я слід розвивати і вдосконалювати відповідно до вимог, що ставить перед нами сьогодення. Для цього доцільно вивчати, переосмислювати і перебудовувати різні ділянки культурно-освітньої роботи, впроваджувати вітчизняні новаторські ідеї, світовий досвід. Стає зрозумілим, що є нагальна потреба у створенні комплексної моделі, спрямованої на поліпшення здоров'я дітей та молоді України, і що така модель має бути побудована на засадах і принципах теорії і практики формування психосоціальної компоненти здоров'я.

Валеологічна освіта спрямована на формування в учнів ставлення до власної психосоціальної компоненти здоров'я, тому саме впровадження методик формування психосоціальної компоненти під час навчання основам здоров'я дасть змогу реалізувати цей підхід. За своїми функціональними можливостями спеціальні методики дадуть змогу підвищити психосоціальну компоненту здоров'я учнів п'ятих класів [23, c. 384-387].

Усе це дає підставу стверджувати, що сучасний етап валеологічної освіти вимагає від педагогів пошуку нових підходів у її забезпеченні. Виховання в особистості розумного ставлення до свого здоров'я, вивчення і дотримання нею основних засад раціонального харчування, стимулювання фізичної активності, загартовування організму, дотримання правил особистої і загальної гігієни є засобами розв'язання сучасних завдань щодо забезпечення всебічного гармонійного розвитку особистості [38, с. 12].

Однак, незважаючи на значні зусилля щодо формування психічно та соціально здорового підростаючого покоління, стан здоров'я дітей України сьогодні погіршується. Вже в віці 10-12 років кожна дитина має близько двох захворювань. Характерними є різноманітні форми шкільної дезадаптації, інтелектуальна дефіцитність, соціально - стресові та невротичні розлади. Особливістю формування здоров'я сучасних школярів є несприятливий вплив хронічного психоемоційного перевантаження, яке негативно впливає на здоров'я. Аналіз педагогічної теорії та практики свідчить про наявність суперечностей між актуальністю формування здорового покоління, що зафіксовано законодавством України, та стійкими негативними тенденціями у стані здоров'я учнівської молоді, починаючи з початкової ланки; необхідністю проведення систематичної роботи з формування психічного та соціального здоров'я учнів 5 - х класів та не розробленістю педагогічних чинників і умов даного процесу; визначенням провідної ролі педагогічних працівників і батьків у формуванні здоров'я школярів та їх недостатньою компетентністю щодо даної проблеми [40, с. 15].

У сучасних наукових дослідженнях проблема здоров'я розглядається як одна з найважливіших проблем цілого комплексу наук про людину. У полі змістової проблематики здоров'я виокремлюються філософський (І. Брехман), соціальний (Г. Апанасенко, Е. Апостолов, М. Гончаренко, Ю. Лісицин, Л. Матрос, Г. Царегородцев), медико-біологічний (Г. Апанасенко, Г. Сердюковська, В. Язловецький), психологічний (О. Васильєва, І. Дубровіна, О. Жабокрицька, А. Маслоу, Ф. Філатов) аспекти [39, с. 25 - 27].

Проблеми превентивного виховання молоді, педагогічні засади валеології, виховання здорового способу життя дітей та підлітків висвітлені в роботах О. Аксьонової, Т. Андрющенко, Е. Булич, М. Гончаренко, Г. Даниленко, Н. Денисенко, О. Дубогай, О. Жабокрицької, С. Кириленко, Ю. Мельника, І. Муравова, В. Оржеховської, С. Свириденко, В. Шахненка. Особливе значення мають роботи, присвячені проблемі педагогічної психогігієни, формуванню психогігієнічної компетентності педагога (С. Болтівець, Н. Гаранян, С. Громбах, О. Дубровський, Н. Денисенко, Т. Кулакова, Г. Сердюковська, І. Синиця, А. Холмогорова), гуманізації освітнього середовища (Я. Коломинський, С. Подмазін, В. Слободчиков, С. Свириденко, О. Столяренко, М. Черноушек), проблемам педагогічного спілкування (Б. Ананьєв, О. Бодалєв, Л. Божович, Л. Виготський, Ж. Глозман, А. Мудрик, В. М'ясищев, А. Петровський, А. Растригіна, В. Сухомлинський), організації виховного процесу на засадах особистісно зорієнтованого та індивідуального підходів (І. Бех, І. Якиманська). Ми бачимо, що психосоціальний аспект здоров'я учнів 5 - х класів залишається поза увагою дослідників, що ще раз підтверджує доцільність обраної теми дослідження.

Актуальність визначеної проблеми, її недостатня дослідженість, необхідність подолання зазначених суперечностей обумовили вибір теми нашого дослідження: «Педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров'я учнів 5-х класів».

Мета бакалаврської роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці моделі та ефективних педагогічних умов формування психосоціальної компоненти здоров'я в учнів 5-го класу.

Завдання нашого дослідження:

· вивчити стан розробленості проблеми формування психосоціальної компоненти здоров'я в учнів 5-го класу;

· визначити рівні сформованості психосоціальної компоненти здоров'я в учнів 5-го класу;

· розробити модель та ефективні педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров'я на уроках з основ здоров'я в учнів 5-го класу;

· здійснити експериментальну перевірку ефективності застосування моделі та педагогічних умов формування психосоціальної компоненти здоров'я в учнів 5-го класу на уроках з основ здоров'я;

· розробити рекомендації вчителям щодо формування психосоціальної компоненти здоров'я під час навчання учнів основам здоров'я.

Гіпотеза дослідження: формування психосоціальної компоненти здоров'я учнів 5-го класу буде результативним за умови впровадження моделі, що функціонує за наявності необхідних педагогічних умов.

Об'єкт дослідження - процес формування психосоціальної компоненти здоров'я в учнів 5 класу.

Предмет дослідження - модель та педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров'я в учнів 5-го класу.

Методи дослідження:

- теоретичні: аналіз філософської, педагогічної, соціологічної, психологічної літератури для уточнення змісту поняття «психосоціальна компонента здоров'я»; порівняння, класифікація, систематизація й узагальнення теоретичних і емпіричних даних, за допомогою яких визначено сутність та педагогічні умови здійснення процесу формування психосоціальної компоненти здоров'я учнів п'ятих класів, узагальнення для обґрунтування теоретичних основ проблеми;

- емпіричні: педагогічний експеримент, опитування, формувальний експеримент для перевірки дієвості розробленої методики.

- методи математичної статистики, для обробки даних та підтвердження достовірності результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі аналізу наукової літератури нами було уточнено поняття як «психосоціальна компонента здоров'я»; уточнені причини погіршення рівня психосоціальної компоненти здоров'я, фактори формування і розвитку психосоціальної компоненти здоров'я в учнів на сучасному етапі; розроблено і обґрунтовано педагогічну модель та методичні умови формування психосоціальної компоненти здоров'я в учнів 5-х класів. Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці та впровадженні методики застосування психофізичних вправ в навчально-виховний процес на уроках з основ здоров'я в 5-му класі, науково-методичних рекомендацій для вчителів зазначеної дисципліни, з урахуванням специфіки використання психофізичних вправ на уроках.

РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ КОМПОНЕНТИ ЗДОРОВ'Я УЧНІВ П'ЯТИХ КЛАСІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1 Психосоціальна компонента здоров'я у педагогічному і валеологічному контексті

Проблематиці формування здоров'я школярів приділяли увагу відомі фахівці, які визначили основні шляхи виховання фізично здорової особистості (Н. Амосов, І. Брехман, О. Дубогай, Г. Сердюковська, В. Язловецький).

Більшість вітчизняних та зарубіжних дослідників (Г. Апанасенко, Ж. Глозман, М. Гончаренко, Н. Денисенко, Ю. Лисицин, А. Маслоу) акцентують увагу на тісному взаємозв'язку психічного та соціального здоров'я, розглядаючи ці поняття з точки зору основних проблем соціалізації та міжособистісної взаємодії, адекватного ставлення до себе та інших, самоактуалізації та самореалізації особистості [11, c. 21].

Існує значне розходження і відносно визначення основних дефініцій «здоров'я». У літературних джерелах, підкреслюється необхідність розглядати здоров'я не тільки як категорію медичну, але й як соціально-психологічну і філософську [17, c. 20].

Такий підхід, на нашу думку, має сенс, оскільки людина - істота не лише біологічна, а і соціальна. Прояви її здоров'я або нездоров'я пов'язані не тільки з оптимальним функціонуванням організму, а й обумовлені її психосоціальним благополуччям, ефективною соціально-психологічною адаптацією, власною реалізацією в оточуючому світі. Тому, на наш погляд, категорія «здоров'я індивіда» повинна розглядатися у контексті постановки і вирішення цілого ряду питань, що стосуються психологічних характеристик особистості, зокрема проблеми її психічного здоров'я.

Беручи до уваги, що психічне здоров'я є одним із основних компонентів здоров'я особистості, розпочнемо його розгляд з проведення загального аналізу поняття «здоров'я» та інших понять, які з ним пов'язані. На сучасному етапі розвитку науковці дискутують над рядом проблематичних понять, зокрема таких, як сутність здоров'я, рівень здоров'я, його якісні й кількісні характеристики та інші.

Здоров'я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і набутих) та соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значення в підтримці стану здоров'я, що у преамбулі статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) записано, що здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад [6, c. 3 - 8].

Таке ж саме визначення подається у психологічному словнику під редакцією Б. Мєщєрякова та В. Зінченка (автори посилаються на статут ВООЗ). Крім цього, у словнику вказується, що у широкому розумінні під поняттям «здоров'я» дослідники розуміють можливість організму людини адаптуватися до нових умов з мінімальними затратами ресурсів і часу.

Отже, аналіз зазначеної роботи не дає нам чіткої уяви про види чи компоненти здоров'я особистості. Тож варто розглянути думки інших фахівців з цього приводу. О. Урбанович при розгляді питань, пов'язаних зі здоров'ям, веде мову про три види здоров'я: фізичне, психічне та духовне [34, с. 43]. При цьому автор робить висновок, що психічне здоров'я людини характеризується її можливостями адаптації, соціалізації та індивідуалізації.

За визначенням М. Бачерикова, В. Петленка і Є. Щербини, «психічне здоров'я» - це такий відносно стійкий стан організму і особистості, який дає змогу людині усвідомлено, враховуючи свої фізичні й психічні можливості, а також навколишні природні і соціальні умови, здійснювати й забезпечувати свої індивідуальні й суспільні (колективні) біологічні та соціальні потреби на основі нормального функціонування психофізичних систем, здорових психосоматичних і соматопсихічних відносин в організмі [2, с. 35-36].

Так, за визначенням В. Бєлова і А. Шмакова, психічне здоров'я визначається, як єдина і повноцінна життєдіяльність людини, з притаманною їй видовими та індивідуальними біологічними, психологічними і соціальними функціями [3, с. 60-67].

Б. Петраков і Л. Петракова вказуючи на складність і багатоаспектність визначення психічного здоров'я та роблять висновок, що психічне здоров'я - це динамічний процес психічної діяльності, якому властиві детермінованість психічних явищ, гармонійний взаємозв'язок між відображенням обставин дійсності і ставленням індивіда до неї, адекватність реакцій на оточуючі соціальні, біологічні, психічні і фізичні умови, дякуючи здатності людини самоконтролювати поведінку, планувати і здійснювати свій життєвий шлях у мікросоціальному і макросоціальному середовищі [18, с. 23].

За А. Ребером, термін «психічне здоров'я» часто використовується саме для характеристики тієї людини, яка функціонує на високому рівні поведінкового й емоційного регулювання, а не просто тієї, яка не є психічно хворою» [20, с. 54-58].

Ми притримуємось статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) де записано, що здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб чи фізичних вад.

Визначаючи здоров'я через діалектичну єдність біологічного і соціального, Г. Царегородцев і А. Шиманов під «соціальним», розуміють систему матеріальних і духовних факторів суспільного походження, що впливають на життєдіяльність людини та її здоров'я [35, c. 181 - 184].

Здоров'я, як соціальну категорію у широкому розумінні характеризує і відомий російський професор, соціальний гігієніст, соціолог Ю. Лисицин: «Людина живе у суспільстві, її здоров'я залежить не тільки від її вроджених, успадкованих і закріплених рис, а, передусім, від суспільних відносин і соціальних умов, які врешті-решт визначаються характером суспільства».

Спираючись на аналіз наукових джерел стверджуємо, що проблема формування психічного та соціального здоров'я в учнів 5 класу є недостатньо розробленою в педагогічній теорії та практиці, науково-методична література не висвітлює на належному рівні питання організації процесу збереження, зміцнення та відновлення психосоціальної компоненти здоров'я.

Психосоціальна компонента є складовою здоров'я людини, яка визначається рівнем сформованості та станом психосоціальних структур особистості. Поняття «психосоціальна компонента здоров'я» за своїм змістом вказує, з одного боку, на рівень психічного здоров'я індивіда, з іншого - на якість його соціальних відносин; тому зміст поняття не може бути розглянутий окремо на психічному чи соціальному рівні. В онтологічному аспекті психосоціальна компонента здоров'я являє собою феномен, що формується за механізмом розвитку відповідних здібностей на базі відповідних біологічних задатків особистості та під впливом соціально-педагогічних факторів [21, c. 32-38].

На основі валеологічних і педагогічних досліджень з обраної проблеми було виділено поняття «психосоціальна компонента здоров'я учнів». Це стан психічного та соціального благополуччя, що характеризується адекватним рівнем зрілості особистісних емоційно-вольових та пізнавальних сфер, здатністю до самоуправління поведінкою, відсутністю хворобливих психічних проявів, що забезпечує гармонійну взаємодію з соціальним середовищем, яке засноване на взаєморозумінні, взаємоповазі та безконфліктності На основі робочого поняття були виділені такі складові психосоціальної компоненти здоров'я:

соціальна складова:

- міжособистісні зв'язки з однолітками, батьками і педагогічним колективом;

- залучення до громадської діяльності;

- рівень сформованості та стан соціальних структур особистості;

- ставлення особистості до себе та до навколишнього світу;

- характер суб'єктивних переживань;

- правила поведінки під час конфліктної ситуації.

психічна складова:

- почуття та емоції;

- особливості мислення, характеру, здібностей школяра;

- самоповага та усвідомлення себе як особистості;

- емоційно-ціннісне ставлення до свого здоров'я.

Специфіка психосоціальної компоненти здоров'я школярів визначається тим, що вона розглядається через призму вікової норми дозрівання відповідних психофізіологічних та функціональних структур дитини, формування актуальних у цьому віці психологічних новоутворень.

Аналіз соціально-педагогічних передумов формування психосоціальної компоненти здоров'я учнів п'ятих класів у сучасний період дозволяє визначити низку негативних чинників деформації здоров'я. Причини погіршення здоров'я дітей в процесі шкільного навчання мають не тільки об'єктивний характер, пов'язаний із харчуванням, фінансуванням, матеріально-технічним забезпеченням, але й суб'єктивний, пов'язаний з поведінкою вчителів, організацією процесу навчання, сумарним навчально-виховним навантаженням тощо. Серед найбільш несприятливих середовищних чинників деформації психосоціальної компоненти здоров'я визначено такі: неповні сім'ї; батьки в розлученні (фактично або емоційно); асоціальна поведінка батьків; низький рівень їхньої освіти; економічні проблеми родини [31, c. 137-142].

Проаналізувавши літературні джерела, нами були виділені причини погіршення стану психосоціальної компоненти здоров'я у дітей основної школи:

- некоректні способи конструювання учбового процесу і передачі інформації [42, с 13];

- перевищене навчально-виховне навантаження;

- обмеження рухової активності учнів;

- недостатня методична і психологічна підготовка учителя;

- невідповідність матеріально-технічного стану школи санітарно-гігієнічним нормам;

- домінування «короткозорих» книжкових засобів навчання;

- соціально-економічний стан сім'ї;

- вплив масової інформації;

- зростання кількості стресових ситуацій;

- захоплення молоді шкідливими звичками;

- нераціональне, шкідливе харчування.

1.2 Характерологічний аналіз педагогічних умов формування психосоціальної компоненти здоров'я

З сучасним темпом розвитку освіти пріоритетними напрямками є модернізація і трансформування навчального процесу так, щоб забезпечити його дослідницький, пошуковий характер, застосовуючи при цьому різноманітні методики формування психосоціальної компоненти здоров'я. Але зараз ми бачимо, що в навчальному процесі педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров'я є нереалізованими. Тому слід розробити такі педагогічні умови, які б в свою чергу забезпечували формування психосоціальної компоненти здоров'я.

З давніх-давен вчені говорили про психіку, про педагогічні умови формування психіки у молодшому шкільному віці, давали методичні настанови, щодо покращання умов навчання в тогочасній школі.

В XI столітті арабський лікар Абу Ібн Бутлан в своїх Tacuinus Sanitas (таблицях здоров'я) подав настанови щодо збереження здоров'я:

- «Lumen et aer» (світло і повітря);

- «Cibus et patus» (харчування і пиття);

- «Motus et guies» (рух і спокій);

- «Somnium et vigilia» (сон та активність);

- «Exareta et secreta» (обмін речовин);

- «Affectus animi» (емоції) [30, с. 95-98].

Як бачимо, лікар вже тоді звертав увагу на психічну компоненту здоров'я - емоції, але він не приділяв увагу соціальній компоненті здоров'я.

Зміни в соціально-культурному, економічному, політичному житті України сприяли трансформації цілей і завдань освіти. Основним завданням сучасної школи стає виховання компетентної особистості, яка не тільки володіє знаннями, але й уміє застосовувати їх у житті, діяти адекватно у відповідних ситуаціях, адаптуватися до складних соціальних умов, долати життєві труднощі, підтримувати своє здоров'я на належному рівні, чинити опір негативним впливам.

Удосконалення навчально-виховного процесу в школі вимагає розв'язання таких важливих проблем, як забезпечення ефективності і якості навчання, підвищення пізнавальної активності і самостійності школярів.

Найпершою умовою успішного виконання цих завдань є дальше поліпшення методики викладання, оптимальне застосування методів і прийомів навчання, які сприяють озброєнню учнів міцними й усвідомленими знаннями, інтенсивному розвитку їх мислення, оволодінню засобами пізнання.

Розглядаючи під цим кутом зору методичні засоби залучення учнів до активної навчальної діяльності, слід у першу чергу назвати проблемне навчання, евристичну бесіду, розв'язування системи пізнавальних задач, диференційний підхід і програмований контроль, формування в дітей умінь коритися операціям мислення [10, c. 118].

В останнє десятиріччя широкого розповсюдження в усьому світі набув підхід, в основу якого покладено формування в учнів життєвих навичок, що сприяють здоровому способу життя. Досвід свідчить, що для цього слід дотримуватись певних педагогічних умов. Ми хочемо запропонувати таке твердження поняттю «Педагогічні умови». Отже педагогічні умови - це особливості організації навчально-виховного процесу, що детермінують результати виховання, освіти та всебічного розвитку особистості, об'єктивно забезпечують можливість їх дослідження та удосконалення у навчально - виховному процесі. Основними компонентами педагогічних умов є:

- озброєння школярів знаннями про здоров'я людини та способи його збереження і зміцнення;

- формування в учнів умінь і навичок здорового способу життя шляхом залучення їх до позанавчальної діяльності;

- профілактика та подолання негативних звичок;

- організація дозвілля, створення умов для підтримки та зміцнення здоров'я учнів;

- постійний моніторинг стану здоров'я учнів;

- підтримка гуманної, доброзичливої атмосфери в класних колективах;

- використання в оздоровчо-пропагандистській роботі можливостей соціального оточення, співпраці з батьками та медичними установами.

У сучасних умовах, коли зниження духовного потенціалу та здоров'я молоді, стає відчутною реальністю, необхідність орієнтованості на формування духовних потреб, здорових звичок, фізичного загартування, в цілому здорового способу життя є одним із пріоритетних напрямів у розробці концепції виховання дітей і молоді у сучасній школі. У сучасних школах з поглибленим вивченням фізкультури, ліцеях, гімназіях створені інші умови ніж у ЗОШ, основи формування здорового способу життя у п'ятикласників мають свої особливості. Визначення специфіки формування здорового способу життя учнів у школах є проблемою, яка полягає у розв'язанні суперечностей між існуючими підходами до фізичного і духовного виховання школяра, які склалися у загальноосвітніх навчальних закладах і зорієнтовані лише на покращення фізичних якостей [15, c. 176-178].

Як показали дослідження, навчально-виховний процес повинний включати два провідних напрямки організаційно-педагогічної діяльності із формування здорового способу життя: створення оптимальних зовнішніх умов - мікросоціального середовища (гуманістичні відносини, сприятливий психологічний клімат, активна творча обстановка), через спільну діяльність і спілкування дітей і дорослих в освітньому процесі (Ю. Бабанський, А. Бодалев, Б. Гершунський, В. Звєрєва, В. Караковський, А. Макаренко, А. Мудрик, Н. Щуркова й ін.); забезпечення внутрішніх умов (установок, потреб, здібностей) для саморозвитку й самовиховання учнів через механізми самопізнання, рефлексії, цілеутворення (Г. Акопов, Б. Ананьєв, Л. Божович, Б. Братусь, Т. Давиденко, В. Мініяров, Б. Паригин, С. Рубінштейн, В. Якунін і ін.).

Таким чином, сучасна ситуація характеризується протиріччями між усвідомленням суспільством необхідності підтримки здоров'я і працездатності особистості, як важливої характеристики конкурентоздатності в умовах ринкової економіки й недосконалістю освітньої системи (практичною відсутністю адекватних організаційно-педагогічних умов), що сприяє формуванню необхідних якостей особистості школярів і, перше за все, учнів п'ятих класів [29, c. 72-74].

Отже, слід розуміти, що не лише соціальний стан, а й педагогічні умови впливають на формування психосоціальної компоненти здоров'я школяра. Вчитель у своїй діяльності повинен передбачити шляхи і методи досягнення всебічного і гармонійного розвитку учня як особистості, як окремого суб'єкта в соціумі.

Соціальне середовище, в якому формується особистість, треба розуміти не тільки як оточення, але й як систему можливостей, вимог та очікувань, яка виконує конструктивні й диригентські функції щодо цього процесу. Це множина викликів та очікувань складним чином відображається в самій конструкції свідомості та почуттів особистості, у наборі алгоритмів, стандартів та правил поведінки й діяльності, в її пізнавальній структурі.

Ми пропонуємо такий ступінчастий план педагогічних умов формування психосоціальної компоненти для учнів п'ятого класу (рис 1). Він здебільшого залежить від діяльності педагогічного колективу так як більшу частину часу діти проводять в навчальному закладі.



Рис 1.1 Педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров'я

На нашу думку, педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров'я залежать не лише від учителя, але і від учнів. Ступінь взаємозв'язку класу з учителем відіграє важливу роль у навчальному процесі. Тож для кращого формування психосоціальної компоненти здоров'я необхідно дотримуватись педагогічних умов, які систематизують і вдосконалюють навчально-виховний процес.

1.3 Особливості формування психосоціальної компоненти здоров'я в учнів п'ятих класів

Психічне життя індивіда складається з цілей, потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, уяви, почуттів тощо. Психічне здоров'я пов'язане з особливостями мислення, характеру, здібностей людини. Показники соціального здоров'я пов'язані з економічними чинниками, стосунками індивіда з структурними одиницями соціуму (сім'єю, організаціями), з якими створюються соціальні зв'язки: праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров'я, безпека існування тощо. У загальному вигляді соціальне здоров'я детерміноване характером і рівнем розвитку, які притаманні головним сферам суспільного життя в певному середовищі -- економічній, політичній, соціальній, духовній. Ці складові тісно взаємопов'язані, вони в сукупності визначають стан здоров'я людини. У реальному житті майже завжди спостерігається інтегрований вплив цих складових [14, c. 292 - 293].

Як відомо, стан здоров'я людей залежить від багатьох чинників. За класифікацією американського вченого Роббінса, фактори, що впливають на здоров'я, можна розділити на чотири великі групи: спосіб життя (51 - 52% впливу); стан навколишнього середовища (20 - 21%); біологічні чинники (19 20%); обсяг і якість медичної допомоги (8 - 9%) [1, c. 35].

Дослідження вчених у галузі педагогіки і психології свідчать про те, що найбільш сприятливі можливості для розвитку особистості з'являються у дитячому і молодшому підлітковому віці (П. Блонський, Л. Виготський, В. Давидов, І. Кон, Б. Ліхачов, А. Петровський, В. Сухомлинський, К. Ушинський, С. Шацкий, Д. Ельконін). Зміни, що відбуваються у цей період в організмі дітей і підлітків, стають основою для формування центрального новотвору в особистості дитини, що виражає їхню об'єктивну і суб'єктивну готовність до повноцінного життя в суспільстві. Перехід із початкової школи до основної традиційно є однією з найбільш складних педагогічних проблем, а період адаптації п'ятикласників - одним з найважчих періодів шкільного навчання. Стан дітей у цьому періоді характеризується низькою організованістю, недисциплінованістю, зниженим інтересом до навчання та його результатів. Саме у цей час закладаються основи майбутньої життєвої позиції людини. Тому головна роль у формуванні ціннісних орієнтирів покладена на систему шкільного виховання [16, c. 24].

Вікова періодизація психічного розвитку дитини для практики навчання і виховання є особливо важливою для розкриття закономірностей психічного розвитку на окремих вікових етапах життя. Кожний віковий період характеризується специфічними особливостями. Тривалість вікових періодів може змінюватися залежно від індивідуальних особливостей дитини та, в значній мірі, від соціальних факторів. Перехід від одного вікового періоду до наступного є переломним етапом індивідуального розвитку, або критичним періодом. Нами була взята періодизація за А. Маркосяном, так як для педагогів більш зручною є періодизація, побудована на основі морфофункціональних і психічних критеріїв. А. Макросян відносить учнів п'ятих класів до періоду другого дитинства. Відомо, що основним психологічним змістом цього періоду, є перехід від дитинства до дорослості, який і зумовлює специфічну відмінність всіх сторін розвитку. В віці 10-12 років одним із найважливіших факторів розвитку є його власна соціальна активність, яка розгортається на ґрунті численних якісних змін організму. Зміни організму характеризуються інтенсивністю, гетерохронністю, стрибками в розвитку, що треба враховувати аналізуючи формування основ моральних, соціальних основ особистості. Зазначені умови викликають труднощі в душевному житті як у самого учня так і у дорослих, що з ним спілкуються.

Аналізуючи розвиток організму, який впливає на всю психічну сферу, в пергу чергу, необхідно зазначити розгортання процесу статевого дозрівання.

Фізичні аспекти перебудови організму учнів п'ятих класів безперечно впливають на їх психосоціальну сферу і поряд з головним новоутворенням в особистості (виникнення уяви про себе як про дорослу людину, намагання бути і вважатись дорослим) повинні враховуватись в процесі психосоціального виховання.

У віці 10 - 12 років спілкування з товаришами набуває надзвичайно великої цінності для особистості. В особистісному спілкуванні вони виділяють товаришів, близьких товаришів і особистого друга. Положення учня в групі одноліток залежить вже не від того, як він виконує вимоги дорослих, а в першу чергу від товариських якостей, а також від сміливості, уміння володіти собою та винахідливості. Все це дає можливість спрямувати процес фізичного виховання так, щоб зазначені риси психіки виступали усвідомленими внутрішніми рушійними силами мотивації занять.

У навчальній діяльності учні п'ятих класів, на відміну від дітей молодшого шкільного віку, спроможні аналізувати завдання і розпочинати процес їх вирішення. Важливо підкреслити, що це шлях рішення не тільки інтелектуальних завдань, але і моторних. Зміни в пізнавальних процесах дозволяють здійснювати різнорідне навчання моторним діям.

Застосування психофізичних вправ в процесі психосоціального виховання повинно враховувати, що в учнів п'ятих класів виникає потреба в пізнанні власних якостей, зростає інтерес до себе, що обумовлюється бажанням отримати високу оцінку оточуючих. [8, с. 4 - 5].

Схильність до мрійливості, фантазування, експериментування, яка часто виявляється в цьому віці, пояснюється особливостями формування мислення школяра, в якому на цьому етапі розвитку домінує словесно-логічний фактор. Ця обставина відкриває можливості для розвитку теоретичного мислення, звідси схильність до уявних вправ і роздумів про загальні питання світобудови [41, с 18-20].

Формування психосоціальної компоненти здоров'я в учнів п'ятих класів слід здійснювати систематично:

- шляхом цільового спілкування з батьками, учнями;

- проводити більше уроків, або позакласних заходів у яких учні можуть вільно висловити свої думки стосовно питань про збереження здоров'я. Цей момент можна реалізувати на уроках-диспутах, уроках-конференціях, уроках-бесідах, уроках захисту проектів, уроках-тренінгах;

- влаштовувати акції, присвячені здоров'ю, задіюючи в цьому і той вид роботи, яким учні звикли користуватися кожен день;

- створюючи цікаві блоги можна контролювати роботу учнів та привернути увагу іншої молоді;

- залучити підтримку учнів серед різновікового прошарку молоді у вигляді волонтерської підтримки «допоможи меншому» [12, c. 32].

Так як одним з головних новоутворень у цьму віці є почуття дорослості, то кращим методом у навчанні є спілкування. Учні у змозі працювати самостійно, але, звичайно, за допомогою учителя чи батьків. Таким чином вони будуть реалізовувати себе, як особистість у соціальній сфері [26, c. 189 - 192].

Звичайно, включити учнів у творчу пізнавальну діяльність здатний тільки той педагог, який має високу професійну майстерність, якого учні поважають і люблять. На думку А. Макаренка, «те, що ми називаємо високою кваліфікацією, упевнене і чітке знання, уміння, майстерність, золоті руки, небалакучість і цілковита відсутність фрази, постійна готовність до роботи - ось що захоплює дітей найбільше» [25, c. 189 - 192].

1.4 Аналіз методичної літератури з проблеми дослідження

На основі аналізу діючої програми з основ здоров'я ми з'ясували, що програма побудована на основі інтегрованого поєднання елементів знань щодо збереження і захисту життя та зміцнення здоров'я людини. До кожного розділу програми визначені обов'язкові результати навчання, спрямовані на досягнення учнями здоров'язберігаючої, соціальної, загальнокультурної та інших компетентностей. Конкретним результатом навчання має бути розвиток життєвих (психосоціальних) навичок учнів, зокрема, уміння прийняття рішень, розв'язання проблем, творчого та критичного мислення, спілкування, самооцінки та почуття гідності, протистояння негативному психологічному впливові, подолання емоцій та стресу, а також розвиток співчуття і відчуття себе як громадянина. Зміст програми структуровано за чотирма розділами, що представлені в програмах для кожного класу:

1. Життя і здоров'я людини.

2. Фізична складова здоров'я.

3. Соціальна складова здоров'я.

4. Психічна і духовна складові здоров'я.

Розділ «Життя і здоров'я людини» надає можливість акцентувати увагу учнів на шляхах і засобах збереження та поліпшення здоров'я, сприяти усвідомленню їхнього призначення і місця у світі, усвідомити зміст понять «здоров'я», «здоровий спосіб життя» та їх складових тощо.

Розділ «Фізична складова здоров'я» присвячений розкриттю закономірностей та механізмів фізичної компоненти здоров'я, дає можливість учням оволодіти навичками здорового способу життя, догляду за тілом, попередження найпоширеніших соматичних та інфекційних захворювань, травматизму, нещасних випадків, запобігання захворюванням, що передаються статевим шляхом, СНІД; формує в учнів позитивні мотивації до здорового способу життя, навчає ефективним принципам організації навчального процесу і активного відпочинку.

«Соціальна складова здоров'я» спрямована на ознайомлення учнів із соціальними аспектами здоров'я, засадами соціальної адаптації, на підготовку їх до дорослого життя та професійного самовизначення.

Розділ «Психічна і духовна складові здоров'я» передбачає оволодіння учнями навичками та вміннями позитивного спілкування, запобігання конфліктам та зменшення шкідливого для здоров'я впливу надмірних стресогенних чинників, ознайомлення з принципами психічного розвитку людини, її пізнавальними та психоемоційними особливостями; акцентує увагу на моральному здоров'ї як одній із важливих характеристик людини і суспільства; розкриває вплив духовного життя людини на здоров'я.

Аналізуючи дійсну програму ми бачимо, що психосоціальна компонента здоров'я розкрита досить вдало. Пропонуються теми для вивчення, які формують позитивне ставлення до власного здоров'я, зокрема його психічної сфери. Наприклад:

- рухова активність та її вплив на розвиток підлітків;

- розпорядок дня підлітків;

- сон і здоров'я;

- втома і перевтома, попередження перевтоми;

- активний відпочинок, види активного відпочинку;

- вправи і процедури для збереження і зміцнення здоров'я.

Досить вдало запропоновано зміст навчального матеріалу для вивчення соціальної сфери здоров'я. Наприклад:

- права і обов'язки щодо збереження і зміцнення здоров'я учнів;

- особиста відповідальність за здоров'я;

- обов'язки членів родини щодо збереження і зміцнення здоров'я;

- основні функції сім'ї і громади щодо збереження здоров'я;

- вплив способу життя родини на здоров'я підлітків;

- допомога людям з обмеженими можливостями;

- профілактика ВІЛ-інфікування.

А також виділена в окрему тему психосоціальна компонента здоров'я:

- настрій і здоров'я, вплив настрою на спілкування та здоров'я;

- співпереживання, співчуття;

- позитивний вплив на здоров'я дружніх стосунків між однокласниками та іншими хлопчиками і дівчатками;

- повага до старших і молодших, слабших і немічних, членів сім'ї взаємопорозуміння в сім'ї;

- протидія виявам насильства в учнівському середовищі.

Для учнів 5 класів подані практичні заняття у вигляді алгоритмів моделювання конкретних ситуацій, для закріплення матеріалу.

Загалом, програма складена лаконічно і охоплює всі сфери життя. Розрахована на 35 годин, що дає змогу учителю повністю викласти зміст навчального матеріалу [19, c. 86-92].

Аналізуючи підручник з «Основ здоров'я» авторів Воронцової Т. В., Пономаренко В. С., Репіка І. А. з'ясовано, що підручник «Основи здоров'я» розроблено відповідно до програми МОН України. Його зміст базується на сучасній концепції здоров'я і безпеки з урахуванням вікових особливостей учнів, основних сфер їх життєдіяльності, актуальних потреб і проблем, завдань найближчого розвитку, а також сезонного характеру дії деяких факторів ризику.

Навчання здоров'ю здійснюється на засадах розвитку життєвих навичок. Це передбачає формування соціально-психологічних компетентностей, які допомагають учням вести здоровий і продуктивний спосіб життя, адекватно сприймати себе і навколишніх, будувати позитивні міжособистісні стосунки, успішно розв'язувати щоденні проблеми, керувати стресами.

Підручник орієнтує на застосування психосоціальних методів навчання, які є дуже ефективними і сприймаються дітьми. Знання і практичні навички здобуваються не лише з текстових пояснень, а й у процесі продуктивної діяльності: під час ігор, аналізу ситуацій, мозкових штурмів, роботи в групах, уроків-тренінгів.

У підручнику наявні розділи, які формують психосоціальну компоненту здоров'я. Розділ 3 «Учись вчитися», Розділ 4 «Шануй себе та інших», Розділ 5 «Школа спілкування» Всі ці розділи оформлені досить вдало, теоретичний матеріал доступний для учнів 5-го класу. У підручнику наведено багато малюнків, на яких зображено різні життєві ситуації.

Аналізуючи підручник з основ здоров'я ми побачили, що у кінці деяких параграфів наявні практичні роботи, які включають в себе оздоровчі хвилинки, (вправи дихальної гімнастики, вправи на профілактику шкільних захворювань, як вберегти зір). Для цілісного формування психосоціальної компоненти здоров'я в підручнику також наведені розробки проблемних ситуацій, рольових ігор, робота в групах. У підручнику яскраво представлені методики для покращення стану пізнавальних процесів: тренування пам'яті, уваги та контролю мислення.

Зміст підручника в основному відповідає логічній послідовності, вимогам до рівня загальноосвітньої підготовки школярів, які визначені навчальною програмою, доступний для більшості дітей.