Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Навчально-науковий інститут педагогіки

Кафедра педагогіки

КУРСОВА РОБОТА

з педагогіки

на тему: Творча діяльність - важлива умова розвитку сучасних педагогів

Студента (ки) __IV___ курсу ___43___ групи

Напряму підготовки : “Біологія*Практична психологія ”

спеціальності_______________________

Калинюк В.В ______________________

Керівник : доцент кафедри педагогіки, кандидат педагогічний наук

Павленко В.В.

м. Житомир -2014 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Творчість у педагогічній діяльності

1.1 Сутність понять "творчість" і "творча особистість"

1.2 Сутність і специфіка педагогічної творчості

1.3 Учитель як творець педагогічного процесу

1.4 Сучасні етичні проблеми педагогічної творчості

1.5 Мотивація педагогічного колективу до творчості

Висновок до розділу 1

РОЗДІЛ 2. Дослідно-експериментальна робота з використанням методики для визначення творчого потенціалу вчителів 5

2.1 Результати вивчення рівня творчого потенціалу вчителів

2.2 Результати дослідно-експериментальної роботи з визначення творчого потенціалу вчителя

Висновки до розділу 2

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність. У "Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті" визначена головна мета української освіти - створити умови для особистісного розвитку та творчої самореалізації кожного громадянина України. Пріоритетами державної політики в розвитку освіти є особистісна орієнтація освіти, формування національних та загальнолюдських цінностей, створення рівних можливостей для здобуття якісної освіти. Домінантою в стратегії освітньої політики сьогодні стала гуманізація вітчизняної педагогічної науки й практики. Основним освітнім орієнтиром виступає повага до особи, сприяння розвитку та збагаченню її духовно-творчого потенціалу, складовими якого є природні задатки та набуті в процесі соціалізації знання та вміння, вольові передумови до активної діяльності. Творчий потенціал особистості розглядається сьогодні вченими як складна, нелінійна, відкрита й самоорганізована система, яка визначає гуманістичну спрямованість світосприйняття, дій і вчинків, високу адаптивність, здатність до творчої самореалізації і духовного саморозвитку в просторі соціального й професійного життя. З огляду на такий зміст творчого потенціалу особистості в сучасних соціокультурних умовах, саме ціннісно-опосередкований творчий потенціал має стати головним об'єктом уваги в процесі розвитку особи.

Оновлення суспільства, а тим більше його радикальна зміна, - суперечливий, складний і тривалий процес, пов'язаний із пошуком нових шляхів, засобів здійснення перетворень в усіх сферах життєдіяльності людей. Усе це зумовлює необхідність творчої участі в цьому процесі всіх членів суспільства, тому що недостатня творча активність, відсутність ефективних стимулів її розвитку та реалізації - основні фактори, які заважають втіленню нових ідей, задумів, нових цільових настанов та орієнтацій. Процеси демократизації і гуманізації суспільства створюють можливість вибору шляхів життєдіяльності його членів, сприятливі умови для творчості кожного. У гуманному цивілізованому суспільстві розвиток особистості, її творчих можливостей стає самоціллю всіх суспільних відносин. Саме тому в умовах духовного відродження суспільства діяльність закладів народної освіти - від дитячого садка до загальноосвітньої школи, потребує конкретних змін, які викликані необхідністю формування суспільно-активної, творчої особистості, що можливо лише при створенні сприятливих умов для всебічного розвитку потенційних можливостей кожної дитини, самореалізації її особистості у навчальному процесі.

Вирішення проблеми формування творчої особистості юного громадянина значною мірою залежить від учителя, творча педагогічна діяльність якого стає міцним засобом формування і всебічного розвитку особистості кожної дитини.

Проблема становлення творчої особистості вчителя в тій чи іншій мірі висвітлюється в наукових дослідженнях філософій, психологів і педагогів. Отже, у даній курсовій роботі ми з вами ознайомимось із творчою діяльністю - як важливою умовою розвитку сучасних педагогів.

Мета роботи полягає у визначенні рівня творчого підходу вчителя.

Об'єкт дослідження : творча діяльність сучасного педагога.

Предмет : умови розвитку сучасних педагогів.

Відповідно до мети маємо завдання :

1. Проаналізувати педагогічні джерела та педагогічну літературу з даної теми ;

2. З'ясувати творчий підхід вчителя в системі освіти ;

3. Провести мікро - дослідження : " Визначення творчого потенціалу вчителів " ;

4. На основі отриманих результатів зробити висновок ;

Методи : аналіз, систематизація, методи математичної обробки.

Розділ 1. Творчість у педагогічній діяльності

педагогічний творчість потенціал вчитель

Творче мислення руйнує усталені стереотипи й допомагає по-іншому подивитися на речі. Стівен Р.Кові

Освіта ХХІ століття - це освіта для людини, це розвивальна домінанта, виховання відповідальної особистості, здатної до самоосвіти й саморозвитку, яка вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання та вміння для творчого розв'язання проблем, яка прагне змінити на краще своє життя й життя країни.

Якщо педагог хоче завтра навчати краще, ніж сьогодні, то він має бути в постійному пошуку цікавих та ефективних педагогічних технологій, прийомів і методів. Щоб учні не просто здобували певну кількість знань, а творчо виконували завдання, розвивали пізнавальну активність, викладач сам має бути творчою людиною, яка мислить не ординарно. Саме такі критерії діяльності викладача є головними в сучасній освіті.

Назвемо основні риси, притаманні творчому викладачу:

* Сумлінне ставлення до своєї справи, ретельне виконання своїх обов'язків у будь-яких ситуаціях, за будь-яких умов.

* Постійний пошук оптимального вирішення завдань, пошук методичних знахідок.

* Бажання та вміння досягати позитивних результатів навіть за несприятливих умов.

* Розвиток фантазії, вміння бачити незвичайне навіть у звичайних ситуаціях.

* Прагнення сформувати творчу особистість учня.

* Артистизм, уміння розвивати, стимулювати учнівську уяву.

* Вміння створювати проблемно-пошукові ситуації, ситуації успіху.

* Педагогічний такт.

* Загальна культура особистості [14].

Сучасна наука дає таке визначення творчості взагалі: діяльність, яка породжує щось якісно нове й таке, що відрізняється неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю.

Педагогічна праця нетворчою не буває й бути не може, тому що неповторні діти, обставини, особистість самого педагога, і будь-яке його педагогічне рішення має виходити із нестандартних дій. Національна доктрина розвитку освіти України вимагає постійного творчого зростання педагогічних працівників, створення умов для неперервного підвищення їхнього освітнього та кваліфікаційного рівнів, удосконалення педагогічної майстерності.

Розвиток творчої особистості педагога є неодмінною умовою й обов'язковою складовою його професіоналізму та компетентності.

Креативний потенціал педагога - складне явище. Він пов'язаний з його можливостями в галузі творчої педагогічної діяльності, що спрямована на розв'язання проблем практики навчання й виховання. До складу цього явища можна віднести природні задатки, здібності й набутий життєвий і професійний досвід; особистісні якості, знання, уміння й навички професійної діяльності та особистісний, індивідуальний її стиль; об'єктивно і суб'єктивно нове тощо.

Важливою професійною рисою особистості педагога є його методична вправність, під якою треба розуміти постійний творчий пошук, неперервне вдосконалення своїх знань і майстерності. Вдумливий, творчий викладач повинен здійснювати самоаналіз своїх уроків і позаурочних заходів за день, тиждень, семестр та навчальний рік, що дає змогу виявити як недоліки своєї роботи, так і внутрішні резерви [12].

Хороший педагог постійно шукає, раціоналізує свою діяльність. Творчість має бути рисою кожного викладача, бо педагогічна праця творча за своєю суттю. Вона повинна поєднувати в собі науковий підхід зі справжнім мистецтвом. Як висловився А. Ірхін, підбиваючи підсумок цієї проблеми,: «Пересічний викладач викладає, хороший - пояснює, видатний - показує, великий - надихає».

Траєкторія розвитку творчості у навчальному закладі - це персональний шлях реалізації особистісного потенціалу кожного члена педагогічного колективу [13].

1.1 Сутність понять "творчість" і "творча особистість"

Творчість є родовою властивістю людини і людства в цілому, однак у різні історичні епохи вони реалізуються різною мірою. Суспільство створює певні об'єктивні умови для творчих проявів особистості, яка є тією структурною одиницею суспільства, що здатна до творчого перетворення світу. Саме на особистісному рівні формуються і реалізуються дійсні людські можливості, з яких у кінцевому підсумку складаються можливості суспільства.

Дослідженням сутності творчості, умов її розвитку та інших аспектів займались і займаються різні науки, в тому числі філософія, психологія та педагогіка. Платон, наприклад, відносив до творчості все, створене людиною : " Усе, що викликає перехід з небуття у буття-творчість...". Такий підхід до творчості був характерний і для античної педагогіки в її кращих зразках. Якщо в античній філософії і педагогіці творчість розуміється як відкриття нового, а новизна присутня в усьому, створеному людиною, то "новизна" в інтерпретації І. Канта є чимось рідкісним і вражаючим у таємниці. "Новизна стає тут джерелом і засобом пожвавлення уваги. Творчість усе більше суб'єктивується і з універсальної перетворюється у часткову здібність людини".Б. Спіноза пов'язує творчість безпосередньо з діяльністю людини і переконаний, що вона є сутнісною характеристикою буття. Як перехід від старої дійсності до нової під дією продуктивної активності творчого "Я" творчість визначає І.Г.Фіхте. Визначенням і осмисленням сутності творчості займалися також такі філософи Ф.Г.Шеллінг, Л.Фейєрбах та інші. Сьогодні у науковій літературі творчість визначається як діяльність, кінцевим результатом якої є створення якісно іншого, що вирізняється неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю (при цьому зазначається, що творчість специфічна для людини, тобто завжди передбачає творця суб'єкта творчої діяльності). Так В.Цапок, досліджуючи філософські аспекти творчості, стверджує, що творчість сприяє розвитку особистості, її самореалізації в процесі створення матеріальних і духовних цінностей. А. Спіркін зазначає, що цей феномен можна визначити як мислення й практичну діяльність, результатом яких є створення оригінальних, неповторних цінностей, встановлення нових фактів, властивостей, закономірностей, а також методів дослідження та перетворення матеріального світу або духовної культури. Болгарський філософ Г. Гиргинов розглядає творчість двох рівнів: перший її рівень притаманний людському мисленню і людській практиці, а другий - пов'язаний із винахідництвом, науковою творчістю тощо. Заперечуючи матеріалістичне визначення творчості як процесу (часто колективного), християнська філософія стверджує, що творчість має не колективний (загальний), а індивідуально-особистісний характер.

Так, М.Бердяєв наголошував, що творчість людини є не її вимогою, а дарунком Бога, її (людини) правом і обов'язком. Із цього випливає, що до творчості здатна кожна людина, життя якої наповнене елементарними формами праці [2].

С. Рубінштейн, підкреслюючи суспільну значущість процесу творчості, відзначав її як діяльність у створенні нового, оригінального, що входить не тільки в історію розвитку творця, айв історію розвитку науки, мистецтва тощо. Визначаючи. виняткову значущість творчого розвитку особистості, Л. Виготський писав, що творчість - це діяльність людини, спрямована на створення нового: чи то речей зовнішнього світу, чи умовиводів або почуттів, властивих самій людині.

Отже, проаналізувавши цілий ряд філософської та психолого-педагогічної літератури, ми дійшли такого висновку: творчість - це діяльність, яка породжує щось нове, раніше не відоме на основі осмислення вже нагромадженого досвіду та формування нових комбінацій знань, умінь, продуктів. Найголовнішою проблемою при вивченні творчості є проблема носія творчого початку, особистості, яка творить.

Серед характерологічних особливостей творчої особистості виділяють:

Ш оригінальність;

Ш ініціативність;

Ш наполегливість;

Ш високу самоорганізацію;

Ш працездатність [19].

Творча особистість -- це креативна особистість (особистість, що має внутрішні передумови творчої активності), яка внаслідок впливу зовнішніх факторів набула необхідних для актуалізації творчого потенціалу людини додаткових мотивів, особистісних утворень, здібностей, що сприяють дослідженню творчих результатів в одному чи кількох видах творчої діяльності.

Таким чином, якщо вчитель ставить за мету розвиток потенційних творчих можливостей дитини, формування її як творчої особистості, він повинен оволодіти тими формами, методами і засобами педагогічної діяльності, які забезпечують розвиток креативних рис особистості, а також тих додаткових мотивів, особистісних якостей, здібностей, які сприяють успішній творчій діяльності. Для цього і сам учитель повинен бути творчим, бо як добро виховує добро, так і творчість розвивається через творчість [14].

1.2 Сутність і специфіка педагогічної творчості

У сучасній психолого-педагогічній літературі поняття педагогічної творчості трактується по-різному. В.І. Андрєєв розглядає поняття педагогіки творчості як "науки про педагогічну систему двох діалектично зумовлених видів людської діяльності: педагогічного виховання та самовиховання особистості в різних видах творчої діяльності і спілкування з метою всебічного та гармонійного розвитку творчих здібностей як окремої особистості, так і творчих колективів". В.С. Шубинський визначає педагогіку творчості як особливу галузь педагогічної науки, яка займається виявленням закономірностей формування творчої особистості. Л.І. Рувинський дає визначення педагогічній творчості як пошуку вчителем нових рішень, постановки нових завдань, застосування нестандартних прийомів діяльності. Проблемою визначення педагогічної творчості займалися також М. М. Поташник, В.А. Кан-Калик і М.Д. Нікандров. Педагогічний словник визначає педагогічну творчість як оригінальне та високоефективне вирішення вчителем навчально-виховних завдань, збагачення теорії та практики виховання й навчання. Таким чином, мета педагогічної творчості вчителя полягає у створенні сприятливих психолого-педагогічних умов для розвитку потенційних можливостей кожного учня в навчально-виховному процесі. Ефективність розвитку дитини значною мірою визначатиметься освітнім середовищем, скоординованою діяльністю всіх суб'єктів, причетних до її виховання [ 7 ].

У результаті аналізу наукових праць вище перелічених дослідників, виділяємо такі специфічні риси педагогічної творчості вчителя :

* співтворчий характер щодо суб'єкта-об'єкта педагогічної діяльності;

* можливість суб'єктивної новизни й оригінальності процесу і результату;

* обмеженість творчої діяльності педагога часом;

* вплив на педагогічну творчість учителя багатьох факторів, які важко передбачити.

Відповідно до специфіки педагогічної творчості формується і творча особистість учителя. Проблеми, пов'язані з цим питанням були розглянуті в роботах багатьох авторів, а саме Ю. П. Азарова, Ю. К. Бабанського, І. А. Зязюна, В.А. Кан-Калика, Н.В. Кичук, Л. М. Лузіної, М.Д. Нікандрова,

М. М. Поташника, Р. Х. Шакурова та інших. Визначаючи творчість як об'єктивну рису педагогічної діяльності вчителя, Л.М. Лузіна підтвердила, що формування творчої індивідуальності вчителя означає вироблення у нього особливого ставлення до професійної діяльності як способу життя [1].

В. А. Кан-Калик і М.Д. Нікандров виділяють основні умови перетворення діяльності вчителя у творчу :

v усвідомлення себе як творця в педагогічному процесі ;

v усвідомлення сутності, значення і завдань власної педагогічної діяльності, її мети ;

v сприймання вихованця як особистості в педагогічному процесі (як об'єкт і суб'єкт виховання) ;

v власної творчої індивідуальності.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури ми визначили найважливіші риси педагогічної креативності вчителя :

ь високий рівень соціальної і моральної свідомості ;

ь пошуково-проблемний стиль мислення ;

ь розвинені інтелектуально-логічні здібності (вміння аналізувати, обґрунтовувати, пояснювати, виділяти головне тощо) ;

ь проблемне бачення ;

ь творча фантазія, розвинена уява ;

ь специфічні особисті якості (сміливість, готовність до ризику, цілеспрямованість, допитливість, самостійність, наполегливість, ентузіазм);

ь специфічні ведучі мотиви (необхідність реалізувати своє "я", бажання бути визнаним, творчий інтерес, захопленість творчим процесом, прагнення досягти найбільшої результативності в конкретних умовах праці) ;

ь комунікативні здібності ;

ь здатність до самоуправління ;

ь високий рівень загальної культури.

Перелік найважливіших рис педагогічної креативності вчителя не є усталеним. Проблема формування творчої особистості вчителя, розвитку його педагогічної креативності сьогодні повною мірою не вирішена. Аналіз психолого-педагогічної літератури приводить до висновку, що рівень творчої діяльності вчителя, визначається, як правило, залежно від того чи іншого конкретного напряму його педагогічної діяльності. Так, наприклад, І.П. Раченко визначає рівні творчої діяльності учителя, щодо його вміння організовувати свою працю. М.М. Поташник виділяє їх щодо підготовки педагога до уроку чи позаурочного заходу. В. А. Кан-Калик визначає творчі рівні діяльності вчителя щодо вміння керувати засвоєнням знань через взаємодію з учнівським колективом. Для визначення рівня творчої діяльності вчителя треба розглядати різні напрями його педагогічної діяльності [7].

Ми розділяємо точку зору В.І. Андрєєва щодо визначення п'яти підсистем у творчій педагогічний діяльності.

Дидактична підсистема характеризує ступінь володіння вчителем змістом навчального матеріалу, формами, методами, засобами ефективної організації навчальної творчої діяльності учнів ;

Виховна підсистема характеризує творчу педагогічну діяльність учителя із забезпечення психолого-педагогічних умов для формування кожного учня як особистості через активну життєву діяльність вихованців, їх творчий розвиток, самореалізацію своїх потенційних можливостей у різних видах діяльності ;

Організаційно-управлінська підсистема характеризує творчу педагогічну діяльність учителя з розвитку здатності до самоуправління і комунікації ;

Підсистема самовдосконалення характеризує творчу педагогічну діяльність учителя з підвищення своєї професійної та загальної культури, із самовиховання і саморозвитку професійно-значущих якостей, педагогічної колективності, створення своєї творчої лабораторії ;

Громадсько-педагогічна підсистема характеризує професійний, громадський та особистісний рейтинг учителя.

У цих підсистемах різні вчителі можуть перебувати на різних творчих рівнях:

Репродуктивний передбачає, що вчитель працюючи на основі вироблених до нього методик, рекомендацій, досвіду, відбирає ті, які найбільше відповідають конкретним умовам його праці, індивідуально-психологічним особливостям учнів [1].

Раціоналізаторський передбачає, що вчитель на основі аналізу свого досвіду, конкретних умов своєї педагогічної діяльності вносить корективи у свою роботу, удосконалює, модернізує її ;

Конструкторський передбачає таку діяльність учителя, у якій на основі свого досвіду, знань психолого-педагогічних особливостей учнівського колективу, використовуючи існуючі методики, учитель конструює свій варіант вирішення педагогічної проблеми ;

Новаторський передбачає вирішення педагогічної проблеми на принципово нових засадах, відрізняється новизною, оригінальністю, високою результативністю [16].

Отже, творчий учитель - це особистість, яка характеризується високим рівнем педагогічної креативності (креативні риси особистості й додатково сформовані мотиви, особистісні якості, здібності, які сприяють успішній творчій педагогічній діяльності), відповідним рівнем знань предмету, який викладає, набутими психолого-педагогічними знаннями, уміннями та навичками, які, за сприятливих для педагогічної творчості учителя умов, забезпечують його ефективну педагогічну діяльність із розвитку потенційних творчих можливостей учнів. Творчість є необхідною складовою праці вчителя. Без неї неможливий педагогічний процес. Специфічна за своєю суттю творчість педагога має багато спільного не тільки з художнім, але й із науковим. Учитель дає науковим фактам, гіпотезам, теоріям якби нове життя, відкриваючи їм шляхи до розуму і серця своїх учнів. Творчість - необхідна умова становлення самого педагога, його самопізнання, розвитку і розкриття як особистості. Творчість, розвиваючи здібності, формує педагогічну талановитість учителя [12].

1.3 Учитель як творець педагогічного процесу

Учительська діяльність має творчий характер. Педагогічна творчість -- складний процес, якому передують численні підготовчі етапи: тривале обдумування, первинне переживання змісту уроку, визначення чітких його контурів і найважливіших елементів, вибір ефективних прийомів роботи учнів і самого вчителя. Але чи не означає це, що педагогічна творчість -- процес заорганізований? Адже чому часто від "відмінних" розробок уроку на самому уроці не лишається й сліду? Чому, приходячи в клас, ми часом миттєво перебудовуємо заздалегідь заплановане, подумки емоційно вивірене і проводимо урок не за планом? Мабуть, тому, що починають діяти певні коригуючі фактори педагогічної творчості.

Імпровізація. Це одна з характеристик рівня розвитку майстерності. Імпровізація і педагогічний експромт лежать в основі педагогічної творчості, в її природі. Це свого часу підкреслював А. С. Макаренко, говорячи, що негайний аналіз і негайна дія -- обов'язкова умова успішної діяльності вчителя. Будь-яка "заготівля" уроку -- лише його ескіз, що оживає тільки завдяки педагогічній імпровізації. Тривала творча підготовка до уроку зовсім не суперечить педагогічній імпровізації, а, навпаки, передбачає її. Більше того, вона неможлива без докладної та серйозної підготовки до роботи і зумовлена нею. Щоб уміти імпровізувати, треба управляти своїм психологічним станом, володіти мистецтвом вільного спілкування, оскільки педагогічна імпровізація -- внутрішньо очікуваний, але зовні несподіваний для вчителя момент, коли найяскравіше виявляється педагогічне "Я". Імпровізацію зумовлюють: несподіване становище в класі; раптова ідея, що найповніше відповідає змісту уроку; спонтанна ситуація-спогад; випадкове виявлення залежностей у логіці матеріалу, які не були взяті до уваги; самоконтроль у процесі уроку. Успіх імпровізації визначають такі найістотніші умови, як добре знання предмета і вільне володіння матеріалом; добре знання колективу учнів, уміння вільно триматися перед аудиторією; навички вільного спілкування; високий рівень психолого-педагогічної підготовки, методичної підготовки; добре розвинена педагогічна фантазія; висока загальна культура, вміння створювати передбачувані педагогічні ситуації та діяти в них. Отже, імпровізація в практиці вчителя -- явище досить часте. її можуть зумовити настрій учнів, поведінка окремих із них, конфліктні ситуації, асоціації тощо [22].

Види імпровізацій. Крім педагогічної імпровізації, безпосередньо в класі існує ще один її вид, що стосується періоду підготовки уроку. Буває так, що підготовка вчителя до уроку складається незвичайно. Іноді вчитель відразу, дуже швидко, без докладного обдумування переходить від задуму до його втілення, не деталізуючи уроку. Саме педагогічна творчість у ці хвилини перебуває біля свого джерела, коли ідея, що з'являється, ще недостатньо оформилася.

Найпоширеніша в педагогічній практиці імпровізація, в основі якої лежить вплив на учнів. Цей варіант можна було б назвати імпровізацією "із зовні ", коли джерелом стають фактори, що коригували недисциплінованість.

Існує інший варіант -- імпровізація "зсередини", коли вчитель знаходить раптом у самому собі матеріал для її здійснення (несподівана асоціація на уроці, спогад, аналогія тощо).

Творчий акт залучає до роботи все мислення. Для розв'язання складного завдання буває мало лише "близьких" знань, і вчитель мобілізує потенційні ресурси свідомості, їх "огляд" здійснює механізм інтуїції, коли він дістав установку на пошук. Підсвідомий механізм, отримавши,завдання від свідомого апарату, аналізує результати своєї роботи і свідомості не відразу, а з більшим чи меншим запізненням щодо моменту ' одержання наказу. Механізм інтуїції не припиняє своєї справді невтомної діяльності навіть тоді, коли вчитель уже "забув" про настанову на пошук, дану своєму мозку, і це призводить до несподіваних рішень -- "осявань" -- це ще одна педагогічна імпровізація, яка межує з педагогічним відкриттям.

Педагогічне відкриття. Педагогічне відкриття -- дуже цікаве явище, воно є одночасно і науковим, і художнім відкриттям. Знання педагогіки, психології, методики -- науковий фонд педагогічного відкриття. Майстерність, артистизм, уміння діяти в різних педагогічних обставинах -- своєрідна художня основа педагогічного відкриття. Початок творчої роботи пов'язаний з усвідомленням факту її складності. Думка працює наполегливо в певному напрямі, шукаючи розв'язання завдання. У цей момент інша думка, що розвивається незалежно від першої, раптово "перетинається" з першою і ніби "підказує" розв'язання завдання наведенням на певну ситуацію, аналогію тощо. Таку "підказку" можна назвати "трампліном" для дослідницької думки, що прагне подолати пізнавальний бар'єр на шляху до пізнання істини [16].

Педагогічне натхнення. Натхнення, за відомим висловом В. Г. Бєлінського, -- "це раптове проникнення в істину". Як провести один і той самий урок двічі, тричі на день, десятки разів протягом кількох років і сотні -- за час усієї педагогічної діяльності? Творчі уроки ніколи не будуть схожими між собою, навіть якщо вони присвячені одній темі. Вивчення основ театральної педагогіки допоможе вчителю зробити свій урок, що багато разів повторюється, заново творчим: це повна свобода тіла, тобто звільнення його від напруження, а отже, зміцнення голосу, дикції, міміки. Постава голосу, міміки, уміння підвестися, уміння сісти -- усе це дуже важливо для педагога. Учитель, на відміну від живописця, письменника, композитора, повинен уміти надихати тоді, коли його урок є в розкладі, а це вже мистецтво, яке приходить із досвідом, унаслідок великої роботи над собою. Джерелом мистецтва вчителя є радість спілкування, радість досягнутої мети.

Учитель повинен уміти організовувати і свою педагогічну увагу, не втрачати контролю за нею, не допускати розгубленості, безпорадності. Увага педагога має бути зосереджена на найголовнішому, не давати неістотному відволікати себе. Стійку і спрямовану увагу виробляють тренуванням, вправами в процесі практичної роботи [3].

Умови і джерела творчості вчителя. Творчість -- це специфічна людська діяльність, принципово нова, перетворююча. Учитель з наставника, ментора, глашатая знань перетворюється в ученого особливого, вищого типу, який поєднує в собі педагога-експериментатора, теоретика і практика, керівника дитячого колективу, тонкого психолога-вихователя. Видатний педагог П. П. Блонський писав, що "... справжній учитель не енциклопедичний словник, а Сократ". Новаторство і творчість завжди були властиві вчительській діяльності, увійшли в її традиції, але треба прагнути, щоб вони були масовими. Значення дослідницької діяльності вчителя не раз підкреслював В. О. Сухомлинський, свідомою є його рекомендація керівникам освіти: "Якщо ви хочете, щоб праця приносила вчителю радість, щоб повсякденне проведення уроків не перетворилося в нудну, одноманітну повинність, ведіть кожного вчителя на щасливу стежину творчості ".

Раціональні прийоми, дослідницький стиль розумової діяльності потрібно виробляти ще в студентські роки [6].

Відомий учений-дидактик М. О. Данилов виділив три джерела педагогічної творчості. Перше -- це соціальне замовлення (висока якість знань, умінь, навичок учнів, усебічний і гармонійний розвиток особистості). Друге -- це практична діяльність навчально-виховного характеру, успіх якої залежить від педагогічних знахідок, загадок, відкриттів. Це сфера первинних педагогічних відкриттів та винаходів, справжнього новаторства педагогів. Третє джерело вчительської творчості -- це дослідження педагогічного процесу, його змісту, форм і методів. Це теоретична й експериментальна діяльність, яка приводить до нових відкриттів, дослідницького передового досвіду, наукових висновків. Умовою педагогічної творчості є інтерес, сприйнятливість, внутрішня потреба до рекомендацій педагогічної науки, досвіду раціоналізаторів і новаторів, це збіг хоча б якихось елементів, рекомендацій із власним досвідом роботи й особливо поява інноваційного мислення. Підходи вчителів до наукової організації процесу навчання не є однаковими, але кожен відбирає з арсеналу педагогічної науки методи, "примірює" їх відповідно до своїх індивідуальних особливостей, аналізує результати.

Педагогічний "почерк", стиль учителів різний: один учитель вважає головним зацікавити дітей навчально-виховним процесом, інший захоплює учнів чіткою логікою викладання, ще інший вважає головною динамічну наочність. Якщо такий учитель доповнює свою педагогічну майстерність ерудицією в певній галузі педагогіки, то він визнається як висококваліфікований спеціаліст. Такі спеціалісти стають ядром педагогічних читань і конференцій, авторами статей у періодичній педагогічній пресі. Розрізняють масовий, передовий і новаторський педагогічний досвід, педагогічну майстерність і педагогічний талант.

Важливі і необхідні такі умови педагогічної творчості: а) розвиток педагогічної інтуїції, яка властива тільки досвідченим учителям з великим досвідом, знаннями і розвиненими педагогічними почуттями; б) готовність до імпровізації (точне влучання в ціль у різних педагогічних ситуаціях та способах організації процесу навчання); в) формування індивідуального стилю, тому що важливим критерієм передового досвіду є новизна й оригінальність. Інші критерії передового педагогічного досвіду (актуальність, зв'язок з педагогічною наукою, результативність, оптимальність) також є необхідними умовами успішної педагогічної творчості. Зрозуміло, що не всяке новаторство (відкриття і винаходи) в педагогіці є передовим педагогічним досвідом (наприклад, "урок без учителя", кіно-урок, "урок проводить учень" не можна вважати передовим педагогічним досвідом -- це новації) [14].

Сприймання і засвоєння передового педагогічного досвіду -- необхідна, але недостатня умова педагогічної творчості. Потрібно ретельно аналізувати різні сторони навчально-виховного процесу, перевіряти, використовуючи педагогічну теорію. К.Д. Ушинський не розумів, як може вчитель говорити, що йому не потрібні педагогічні книги, бо він має досить досвіду. Одинична досвідченість -- ніщо перед досвідом століть, тому слід постійно вивчати педагогічну теорію, досягнення педагогічної науки, яка має творчу функцію, тобто функцію створення розумових моделей невідомого поки що явища або дії [18].

Педагогіка довгий час розвивалася як нормативна наука, являла собою збірник практичних рекомендацій і правил навчання і виховання. Нормативи мають позитивне і негативне значення. Без них часто важко розв'язати педагогічну задачу, але й строге дотримання правил може завдати шкоди. Догматизм мислення, рецептурність, шаблон, неприязнь до педагогічної творчості -- це результат сліпого засвоєння норм. Самі факти виховання не дають досвідченості, їх потрібно продумати, класифікувати, узагальнити, зробити думкою, так щоб думка, а не факт стала правилом виховної діяльності педагога.

Педагогічна творчість вимагає вміння спостерігати, аналізувати, досліджувати цілісний педагогічний процес, розкривати його суперечності і рушійні сили -- тому це також умова педагогічної творчості [12].

1.4 Сучасні етичні проблеми педагогічної творчості

Швидкі темпи розвитку суспільства щодня ставлять перед сучасним педагогом все нові і нові вимоги, котрі потребують систематизації здобутих знань, які дають змогу розкрити взаємозв'язок людини з природою, особливості входження індивіда в соціум та розширення власного професійного світогляду.

Рівень творчості педагога визначає його рівень інтелектуального, морального розвитку, що дає змогу знайти свій життєвий шлях та направити свої творчі здібності у потрібне русло. Правильно віднайдений життєвий шлях приносить людині щастя у житті, підносить його над життєвими турботами.

Особистість, котра обирає життєвий шлях педагога на початку свого сходження по сходинкам кар'єрного зростання зустрічається з рядом різноманітних проблем. Однією із них є входження молодого викладача в педагогічний колектив. Проблема полягає у тому, що йому важко здобути авторитет у досвідчених педагогів, вважаючи, що через брак досвіду та практики не зможе працювати на рівні досвідчених викладачів. Часто проблемою стає те, що молодих викладачів з їхніми новими поглядами, ідеями, методами викладання не приймають. І саме через це багато молодих педагогів наскільки поринають у світ особистих переживання, що полишають педагогічну кар'єру і починають шукати свій новий життєвий шлях в якому вони зможуть втілити в життя нові ідеї, де їх підтримають і зрозуміють [14].

Аналізуючи ряд літературних джерел, дійшли висновку що у науці не існує точного твердження стосовно педагогічної творчості, одні дослідник вважають, що це формування педагогічного досвіду на основі раніше здобутого, інші ж вважають, що це внесення нових ідей у навчальний процес в результаті чого формується людина, котра здатна самостійно мислити, приймати рішення, втілювати свої ідеї у життя.

Проблема педагогічної етики у наш час є досить актуальною, оскільки саме етичні правила у професійній сфері дають підказки в якому напрямі педагогу працювати і реалізувати власні задуми. Сучасні вимоги передбачають переосмислення застарілих пріоритетів до особистості вчителя. Сьогоднішня діяльність педагогічного працівника зумовлена розкриттям творчих здібностей вихованців, учнів, слухачів, а також впровадженням авторських, новітніх методик викладання, що допоможуть розкрити «креативні» здібності багатьох учнів. Нестандартний тип викладання дає в наш час більше результатів, ніж традиційні методи навчання. Побутує поняття, що педагогічна діяльність є типовою, заформалізованою, але насправді вона є індивідуальною, творчою. Педагог не досягне бажаного результату, якщо не зможе зацікавити учнів, навчальний процес не дасть результатів у такому випадку.

Аналізуючи сучасну підготовку педагогів до творчої діяльності можна підкреслити вимоги суспільства, реформування освіти в Україні, підвищення рівня розвитку психолого-педагогічної науки - все це та багатого інших чинників вимагають творчої педагогічної діяльності від сучасних педагогічних кадрів. Але, на жаль, не вперши ми зустрічаємося із проблемою, коли студенти педагогічних ВУЗів не готові до практичної педагогічної діяльності. Проблема полягає у протиріччях педагогіки та психологічній готовності студентів до майбутньої діяльності. Більшість з них не готові до пошуку нових підходів викладання, чи новаторства, впровадження нових, цікавих ідей у навчальний процес, і досить часто психологічні проблеми становлення майбутніх педагогів є причиною їх пригніченості, та розгубленості, не впевненості у собі.

Аби розширити свій професійний кругозір, молодому педагогу необхідно якомога більше спілкуватися із досвідченими педагогами, переймати досвід, доповнюючи його знаходити щось нове, ще не досліджене, не впроваджене.

Незважаючи на хаос у суспільстві, діяльність педагога має бути зрівноважена, має приносити задоволення. Використовуючи інноваційні технології в навчанні, викладач не повинен забувати про власну індивідуальність, і підходити до роботи творчо. Завдання, що постає перед ним це розкрити яскравий світ речей, що оточує вихованців та учнів, зацікавити якомога більше коло слухачів. Та донести до них, що чим більше вони цікавляться, тим швидше розвиваються, тим більше шансів віднайти себе у цілому світі професій. Педагог має підійти до своєї роботи творчо, цікаво, залучаючи таким чином дітей до своєї діяльності. Творча діяльність педагога має бути побудована таким чином, щоб кожна дитина відчула себе особливою, відчула себе потрібною частинкою у цьому важливо навчальному процесі, тільки тоді вона проявить цікавість до даного предмету і з задоволенням буде розширювати свій світогляд, тому що викладач зміг її зацікавити, знайти підхід до колективу, до кожного учня [17].

Ми дуже часто орієнтуємося на європейські стандарти освіти, так саме звідти прийшло це віяння новаторства. Адже саме звідки прийшли вимоги до підготовки професійно-компетентного фахівця, із застосуванням індивідуальних методів викладання, котрі б могли б розвинути практичне мислення у вихованців. Одним із показників професійного рівня розвитку педагога є рівень педагогічної етики. Саме він дає можливість визначити наскільки особистість готова до професійної діяльності [20].

Важливо також підмітити, що викладач передаючи досвід наступним поколінням, в-першу чергу повинен сам досягнути відповідного рівня розвитку. Оволодіння відповідним рівнем розвитку професійної педагогічної етики є одним із них. Саме оволодіння даними нормами дасть можливість сформулювати такі поняття як педагогічний обов'язок, честь та гідність, благородність, відповідальність перед суспільством. Дані поняття не прописані у Конституції України чи в посадових обов'язках, але вони викарбувані у підсвідомості викладача, і якщо людина гідна своєї справи, вона ні за яких умов не приступить дані табу, оскільки для неї моральний, професійний, етичний обов'язок понад усе.

Якщо ж говорити про діяльність педагога вищої школи, то важливо відмітити, що етичні проблеми педагогічної діяльності у вищій школі дещо різняться. Педагог працює із студентами, це в деякій мірі вже сформовані особистої, які знають чим хочуть займатися у житті надалі. Роль викладача у навчальному процесі полягає у підготовці гідного фахівця, котрий зможе втілити на практиці здобуті знання, також стосунки між викладачем та студентом будуються більш демократичні, педагог виступає як керівник у навчальному процесі, або ж як консультант. Важливо відмітити, що етичні проблеми з якими може зіткнутися педагог у процесі педагогічної діяльності - це розходження думок, в такому випадку дискусія ведеться на гідному рівні, із повагою до думки студента, демократичні стосунки. Оскільки особистість студентів вже сформована, не зважаючи на товариські стосунки із викладачами, все ж на першому рівні стоїть повага. Із педагога вищої школи не знімається педагогічна творчість, він теж має шукати і втілювати у життя нові методи викладання, віднаходити цікаві не вивченні ділянки у тій чи іншій дисципліні, аби якомога більше надати інформації студентам, щоб вони в подальшому із зацікавленістю самостійно продовжували вивчати цікаві факти.

Викладач не може бути готовий до будь-яких негараздів у процесі творчої педагогічної діяльності, все приходить з досвідом. Головне не втрачати надію, постійно самостверджуватися, але ні в якому разі не за рахунок приниження інших. Педагоги-новатори були у всі часи -- це і є запорука прогресу, не варто зупинятися на досягнутому. Педагог має постійно підвищувати рівень педагогічної майстерності, рівень педагогічної творчості, лише тоді, коли його праця пустить коріння, і дасть перші плоди, він має право називатися «Педагогом» з великої літери [14].

1.5 Мотивація педагогічного колективу до творчості

Існує потреба практики забезпечення управління творчою діяльністю педагогічного колективу через її мотивацію, адже шлях до ефективного управління персоналом, до активізації його творчої діяльності лежить у розумінні мотивації людей.

Якщо добре розуміти, що рухає людиною, спонукає її до дій, до чого вона прагне, виконуючи ту чи іншу роботу, можна, на відміну від примусу, який потребує постійного контролю, так побудувати управління персоналом, що люди будуть самі активно прагнути виконати роботу якнайкраще та найбільш результативно.

Творчий педагог - це особистість, яка під впливом зовнішніх чинників набула потрібних для актуалізації творчого потенціалу додаткових мотивів, особистісних утворень, здібностей, що допомагають досягти творчих результатів в одному чи кількох видах творчої діяльності.

Проблема розвитку творчої компетентності педагогів, організації діяльності адміністрацій навчальних закладів з мотивації творчості педагогів у сучасних умовах зниження загальної мотивації праці, що пов'язано з практично відсутністю матеріального стимулювання творчої діяльності, потребує пошуку нових шляхів її розв'язання.

Для мотивування продуктивної праці колективу керівник має володіти широким арсеналом мотиваційних засобів, враховувати індивідуальні особливості кожного працівника і всього колективу[12].

Мотиваційне управління колективом передбачає:

* знання суттєвих потреб працівників;

* врахування їхніх особистісних особливостей;

* розуміння цілей, бажань, прагнень;

* реалізацію індивідуального підходу;

* врахування міжособистісних стосунків у колективі;

* уміння заохочувати;

* підтримку та своєчасну допомогу;

* знання про ставлення пед. працівників до роботи;

* доброзичливість у спілкуванні з підлеглими;

* толерантність, етичність, повагу до колег.

Визначимо кілька правил стимулювання праці:

1. Враховувати індивідуальну сприятливість до різних форм заохочення і покарання.

2. Враховувати й оцінювати працю кожного і колективу в цілому.

3. Механізм заохочення або стягнення повинен діяти послідовно та об'єктивно.

4. Оцінка діяльності повинна здійснюватись залежно від її суспільного значення.

5. Вибрана форма і ступінь заохочення та покарання мають відповідати оцінці й думці не тільки керівника, а й усього колективу.

6.Оптимально поєднувати заохочення і покарання. Активно використовувати засоби морального заохочення.

Основними умовами формування мотивації творчої діяльності педагогів є:

· забезпечення матеріальної складової мотивації творчості (премії, винагороди, підвищення категорії тощо);

· нормативне забезпечення мотивації творчості (внесення змін у процедуру атестації, положення про преміювання, професійні конкурси тощо);

· оновлення контрольно-аналітичної діяльності адміністрації (моніторинг і систематична оцінка результатів педагогічної творчості);

· розвиток організаційних форм у системі методичної роботи (конкурси, виставки, самоосвіта);

· залучення до роботи з педагогами носіїв ефективного педагогічного досвіду, навчання педагогів основам творчої діяльності;

· створення позитивного соціально-психологічного клімату, сприяння формуванню психологічної готовності членів пед.. колективу до творчої діяльності [7].

Досить вагомою умовою забезпечення мотивації працівників навчальних закладів є те, що таку мотивацію може забезпечити керівництво, поведінка якого теж умотивована. Це забезпечується завдяки:

- чітким розумінням і свідомим посилюванням керівництвом мотиву, покладеного в основу його керівної діяльності;

- відповідальність за роботу, яка виконується керівництвом та пед.. колективом, і за результати цієї роботи;

- цілеспрямованого регулювання своєї поведінки керівництвом (постановка реальної мети перед собою і колективом, використання вольових прийомів для подолання труднощів, володіння різними засобами самоконтролю, забезпечення результативності власної діяльності та діяльності всього колективу) [14].

Отже, керівництво навчального закладу має періодично аналізувати проблему мотивації творчої діяльності колективу, оволодіти широким арсеналом мотиваційних засобів, врахувавши індивідуальні особливості кожного працівника, що дозволить знайти організаційні форми та управлінські рішення щодо мотивації педагогічних працівників та покращення продуктивності праці.

Висновок до розділу 1

Ми розглянули теоретичну частину з розділу : «Творчість у педагогічній діяльності».

Отже, творчий учитель - це особистість, яка характеризується високим рівнем педагогічної креативності (креативні риси особистості й додатково сформовані мотиви, особистісні якості, здібності, які сприяють успішній творчій педагогічній діяльності), відповідним рівнем знань предмету, який викладає, набутими психолого-педагогічними знаннями, уміннями та навичками, які, за сприятливих для педагогічної творчості учителя умов, забезпечують його ефективну педагогічну діяльність із розвитку потенційних творчих можливостей учнів. Творчість є необхідною складовою праці вчителя. Без неї неможливий педагогічний процес. Специфічна за своєю суттю творчість педагога має багато спільного не тільки з художнім, але й із науковим. Учитель дає науковим фактам, гіпотезам, теоріям якби нове життя, відкриваючи їм шляхи до розуму і серця своїх учнів.

Творчість - необхідна умова становлення самого педагога, його самопізнання, розвитку і розкриття як особистості. Творчість є основою формування педагогічної талановитості вчителя. Виховання справжнього творчого вчителя має починатися ще у вузі. Заняття з основ педагогічної майстерності (ОПМ) та інших предметів психолого-педагогічного циклу за умови, доцільної їх організації сприяють активному розвитку творчого потенціалу студентів, їхніх креативних якостей і є необхідними при формуванні творчої особистості. Розвиток педагогічної творчості вчителів і підвищення результативності навчально-виховного процесу залежить від психолого-педагогічних умов, правильно визначених шляхів розвитку та реалізації творчої педагогічної діяльності та особистісних якостей учителя. Отже, педагогічна діяльність -- це передусім діяльність творча. Без творчості неможливі ні виховний, ні навчальний процеси. Бо подібно до того, як скульптор ліпить свої скульптури, художник пише картини, а ювелір обробляє коштовне каміння, учитель творить нову особистість, яка житиме в цьому суспільстві, стане його невід'ємною часткою.

РОЗДІЛ 2. Дослідно-експериментальна робота з використанням методики для визначення творчого потенціалу вчителів

2.1 Результати вивчення рівня творчого потенціалу вчителів

Для підтвердження теоретичних аспектів проблеми було проведено дослідження рівня творчого потенціалу вчителів Великомедведівської сільської школи.

Завдання експерименту:

1.Підібрати методику дослідження для визначення творчого потенціалу вчителя.

2.Провести дослідження “ визначення творчого потенціалу вчителів ”.

3. Підібрати найбільш цікаві форми і методи роботи як засіб формування творчого підходу вчителя до викладу навчального матеріалу.

Експеримент проводився в природних для вчителів умовах, спілкування велося невимушено, з урахуванням інтересу і бажання вчителів виконувати завдання.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ.

Вчителям були запропоновані анкети з питаннями. В анкетуванні взяло участь 10 викладачів з різних предметів.

Підрахуйте бали, які ви набрали:"а" - 3 бали, "б" - 1 бал, "в" - 2 бали. Загальна сума набраних балів покаже рівень вашого творчого потенціалу.

49 і більше балів - у вас значний творчий потенціал.

Від 24 до 48 балів - нормальний творчий потенціал.

23 і менше балів - ваш творчий потенціал, на жаль, малий.

Анкета-тест "Визначення творчого потенціалу вчителів"

Для того щоб визначити свій творчий потенціал, виберіть один із варіантів можливих відповідей:

1. Чи вважаєте ви, що певні ваші дії значно поліпшать НВП?

а - так; б - ні; в -- за сприятливих умов;

2. Чи вважаєте ви, що оточуючий вас світ може бути кращим?

а -- так; б -- ні; в - так, в деяких випадках.

3. Як ви гадаєте, могли б ви бути причасними до змін оточуючого світу?

а - так; б - ні; в - так, в деяких випадках.

4. Як ви вважаєте, будете ви в майбутньому настільки впливовими, що зможете щось принципово змінити?

а - так; б - обов 'язково; в - можливо

5. Коли ви вирішили почати якусь справу, впевнені, що доведете її до кінця?

а -- так; б - часто не впевнений;

6. Чи є у вас бажання займатися справами, яких зовсім не знаєте?

а -- так; б - невідоме мене не цікавить; в - все залежить від характеру справи.

7. Вам приходиться займатися незнайомим ділом? Чи прагнете ви досягти в ньому досконалості?

а -- так; б - задовольнюсь тим, що зміг досягти ; в - так, але тільки якщо це мені подобається.

8. Якщо справа, яку ви не знаєте, вам подобається, чи хочете ви знати про неї все?

а -- так; б -- ні, хочу навчитися тільки головному; в - ні, хочу тільки задовольнити свою цікавість.

9. Коли ви терпите поразку, то:

а - якийсь час впираєтесь; б - махнете на все рукою; в -- продовжуєте робити своє діло.

10. Як по-вашому, професію треба обирати, виходячи з:

а -- своїх можливостей; б - стабільності, значущості, потреби в ній; в - переваг, якими вона забезпечить.

11. Подорожуючи, могли б ви легко орієнтуватися на маршруті, по якому вже пройшли:

а -- так; б - ні, боїтеся збитися з дороги; в - так, але тільки там, де місцевість сподобалася.

12. Відразу після бесіди чи зможете ви пригадати все, про що йшла розмова:

а - так ; б -- всього пригадати не можете; в - запам 'ятали тільки те, що цікавило.

13.Коли ви чуєте слово іноземною мовою, зможете повторити його по складах, якщо навіть не знаєте його значення:

а - так, без труднощів ; б -- так, якщо слово легко запам 'ятати; в - повторю не зовсім вірно.

14. У вільний час ви надаєте перевагу:

а -- залишатися на самоті, поміркувати; б -- знаходитись в компанії; в - не має різниці знаходитесь ви на самоті чи в компанії.

15. Ви займаєтесь якоюсь справою. Вирішуєте залишити це заняття тільки тоді, коли:

а -- справу закінчено і ви задоволені її результатами; б -- ви задоволені результатом в певній мірі; в- ви ще не все зробили.

16. Коли ви залишилися насамоті :

а - любите помріяти ; б - будь якою ціною прагнете знайти для себе заняття; в - любите помріяти, але тільки про речі, пов 'язані з вашою роботою.

17. Коли якась ідея захоплює вас, то ви думаєте про неї:

а - незалежно від того, де і з ким ви знаходитесь; б -- тільки насамоті; в - тільки там, де не буде надто гамірно.

18. Коли ви відстоюєте яку-небудь ідею, то:

а -- можете відмовитись від неї, якщо аргументи опонента будуть переконливими;

б -- залишитесь при своїй думці;

в - зміните свою думку, якщо опір буде надто сильним.

2.2 Результати дослідно-експериментальної роботи з визначення творчого потенціалу вчителя

Формуючий експеримент проведений з викладачами, показав, що всі викладачі мають нормальний творчий потенціал.

Завдання контрольного експерименту:

* Використовувати ту ж методику для дослідження рівня творчого потенціалу вчителя.