Популяційна характеристика шкідників дерев Борисівського лісництва Ізяславського району Хмельницької області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Бакалаврська робота

Популяційна характеристика шкідників дерев Борисівського лісництва Ізяславського району Хмельницької області

Реферат

Тема бакалаврської роботи: «Популяційна характеристика шкідників дерев Борисівського лісництва Ізяславського району Хмельницької області».

Структура бакалаврської роботи складається з трьох розділів та додатків і містить 2 таблиці, 4 діаграми, викладених на 64 сторінках, і 11 рисунках та 4 фото, винесених у додатки.

Мета дослідження: вивчити склад та видову різноманітність шкідників дерев Борисівського лісництва.

Об'єкт дослідження: соснові та листяні породи дерев Борисівського лісництва.

Предмет дослідження: : шкідники дерев Борисівського лісництва.

Головними завданнями дослідження є:

Описати фізико-географічні особливості досліджуваної території з аналізом біоценозів;

Ознайомитися з методикою збору та обліку комах;

Дати еколого-фауністичну характеристику ентомофауни лісових біоценозів;

Проаналізувати лісофонд Борисівського лісництва, визначити склад та видову різноманітність шкідників;

Визначити фенологічні особливості кожного шкідника;

Провести кількісний аналіз шкідників Борисівського лісництва;

Проаналізувати методи боротьби з шкідниками.

Вступ

За останні десятиріччя дуже загострилася екологічна обстановка на планеті, тому постає ряд проблем і перед лісовою ентомологією - все частіше виникають спалахи масового розмноження шкідливих комах, знижується стійкість лісових насаджень до шкідників. Також ліс зазнає шкоди від забруднення середовища токсинами, задимлення, надмірного рекреаційного впливу. Саме тому в таких умовах шкідливість комах зростає. Лісові шкідники завдають шкоди усім органам і частинам дерева: листям, плодам, брунькам, корі, корінні.

Листяні породи в перші роки життя на лісосіках, сіянці і саджанці в розплідниках піддаються пошкодженням багатьом видам комах. Листогризучі комахи різних видів і родин знищують листя цілком, вигризають в них дірки, скелетують, утворюють на листках гали, висмоктують вміст клітин. Багато з цих шкідників приносять найбільшу шкоду молодим деревам.

Їх особливістю є відкритий спосіб життя в активних стадіях розвитку, живлення хвоєю або листям, висока плодовитість.

До групи стовбурних шкідників належать види, личинки яких живляться і розвиваються в ходах, які вони проточують у тканинах стовбурів, гілок, коріннях дерев. Головна їх біологічна особливість - приховане існування в середині тканин лубу, камбію і деревини. У більшості видів ходи під корою та в деревині прокладають личинки.

Стовбурні шкідники заселяють ослаблені дерева. При ослаблені стійкості дерева багато комах, проникаючи під кору, поїдають багатий поживними речовинами луб, і тим самим переривають важливий для дерева рух соку. Здорові дерева стійкі проти стовбурних шкідників.

Стовбурні шкідники завдають лісам значної шкоди. Значне заселення насаджень короїдами, вусачами, златками, довгоносиками спричиняє висихання дерев.

До хвоє - і листогризучих належить багато видів метеликів, пильщиків, ткачів.

Все це веде до значних втрат багатьох порід дерев і наносить екологічні збитки лісовим господарствам. Тому вивчення шкідників лісових порід дерев та використання ефективних методів боротьби з ними є актуальними і сьогодні.

Причин послаблення дерев і насаджень дуже багато: пожежі, несприятливі погодні умови, пошкодження хвоє - та листогризучими, кореневими шкідниками, ураження хворобами, неправильне ведення лісового господарства.

Тема бакалаврської роботи: «Популяційна характеристика шкідників дерев Борисівського лісництва Ізяславського району Хмельницької області».

Актуальність теми: вивчення лісової різноманітності шкідників та використання ефективних методів боротьби з ними призводить до зменшення втрат соснових та листяних порід та зменшення економічних збитків лісогосподарств.

Мета роботи: вивчити склад та видову різноманітність шкідників дерев Борисівського лісництва.

Об'єкт дослідження: соснові та листяні породи дерев Борисівського лісництва.

Предмет дослідження: шкідники дерев Борисівського лісництва.

Завдання роботи:

1. Описати фізико-географічні особливості досліджуваної території з аналізом біоценозів;

2. Ознайомитися з методикою збору та обліку комах;

3. Дати еколого-фауністичну характеристику ентомофауни лісових біоценозів;

4. Проаналізувати лісофонд Борисівського лісництва, визначити склад та видову різноманітність шкідників;

5. Визначити фенологічні особливості кожного шкідника;

6. Провести кількісний аналіз шкідників Борисівського лісництва;

7. Проаналізувати методи боротьби з шкідниками.

Практична значимість роботи: результати досліджень дозволяють комплексно підходити до методів боротьби з шкідниками Борисівського лісництва, що підвищить ефективність боротьби з ними, зменшить ураженість соснових та листяних порід і економічні збитки лісництва.

Розділ 1. Еколого-фауністична характеристика шкідників дерев досліджуваної території

1.1 Огляд літератури

Щодо досліджень шкідників лісу, а саме їх морфологічні особливості, способи і місця існування, характер пошкодження стовбурів і крон дерев; характеристика Хмельницької області та території дослідження описані в таких матеріалах:

З «Географічної Енциклопедії України», частини ІІ була використана інформація про фізико-географічну характеристику Хмельницької області та взята карта Хмельницької області та Ізяславського району [8].

Характеристика лісів Хмельницької області описана в книзі «Природа Хмельниччини: потенціал, охорона, проблеми» за матеріалами науково-практичної конференції [26].

Інформація про лісове господарство, методи боротьби з шкідниками лісових дерев та про територію лісництва використовувалась з книги «Збірник технічних вказівок по лісоохороні», яка є в наявності в Борисівському лісництві [14].

Загальна характеристика комах, а саме шкідників лісу, їх види, опис зовнішнього вигляду, анатомію, чисельність, різноманітність та шкоду, яку вони приносять для дерев, взята з книг «Загальна ентомологія» Бей-Бієненко Г. Я. та «Технологія захисту лісу» А.Н. Воронцов [3,7].

В книзі «Вредители лесов» Павловського Є.Н. описана поява осередків ушкоджень лісу шкідниками і профілактичні заходи, що попереджують їх виникнення [23].

За допомогою джерел Гусева В.І. «Атлас комах України», Й.С. Аверкиева "Атлас вреднейших насекомых леса", Гайчені І.А. "Стовбурні шкідники лісу (атлас-довідник)" можна визначити основних шкідників плодових, ягідних та лісових культур, ознайомитися із систематичним положенням, особливостями росту, розвитку та розмноження окремих видів шкідників.

За допомогою джерел Падия Н.Н. «Краткий определитель вредителей леса» можна визначити систематичне положення окремих видів комах, особливості їхнього розвитку, росту розмноження та умов життя, а також ознайомитися із загальною систематикою комах.

Методи по лісозахисту, а також характеристика видів хвоє - і листогризучих, і стовбурних шкідників описана в книзі «Сборник технических указаний по лесозащите» М.Р. Спектор [30].

Інформація про гідрологію, геологію, корисні копалини, поверхневі та підземні води, ґрунти, по охороні природи отримана з «Природа Хмельницької області» під редакцією Геренчука І. [29].

Під редакцією А.Д. Маслова «Защита леса от вредителей и болезней» дає відомості про способи і методи захисту від шкідників і хвороб [15].

Книга «Визначник пошкоджень лісових, декоративних і плодових дерев і кущів» В.І Гусєва дає інформацію про 3000 видів дерев і кущів з описом характерних пошкоджень, які наносять шкідники. Пошкодження описано по окремих частинах рослин (листках, хвої, бруньках, насінні, плодах, гілках, корінні і стовбурах). Визначник дає 2000 погрупованих видів лісових шкідників[10]. В «Атласі комах України» подано опис різних шкідників сільськогосподарських та лісових рослин, паразитів риб, свійських тварин [1].

1.2 Фізико-географічна характеристика Хмельницької області

Хмельницька область до 1954 року називалася Кам'янець-Подільською областю.

Площа Хмельницької області 20,6 тис. км (це 3,2 % території України). Вона має населення чисельністю понад 1522,6 тисяч чоловік (додаток 4).

Утворена Хмельницька область 22 вересня 1937 року. Розташована у західній частині України. На північному заході межує з Рівненською областю, на північному сході - з Житомирською, на заході - з Тернопільською, на півдні - з Чернівецькою. В самій області виділено 20 районів, 13 міст, у тому числі 4 обласного підпорядкування, 24 селища міського типу та 1416 сільських населених пунктів. Центром області є місто Хмельницький.

Розміщення Хмельницької між розвинутими промисловими центрами Південно Західного економічного району, близькість до Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну та Передкарпатської нафтогазоносної області сприяють розвитку її народногосподарського комплексу. Територію області перетинають авто - та залізничні магістралі республіканського та міжнародного значення, проходять траси газопроводів «Союз» та Уренгой-Помари-Ужгород, лінія електропередачі.

За особливістю природних умов Хмельницька область належить переважно до лісостепової зони.

У географічному відношенні територія області пов'язана Українським щитом і його західним схилом. Східна частина лежить в межах Волино-Подільського тектонічного блоку і відзначається близьким до поверхні заляганням порід кристалічного фундаменту. Територія на Заході від-поверхні фундаменту 300м належить до Волино-Подільської монокліналі і характеризується нарощуванням із Сходу на Південний Захід осадового чохла - піскових, піски венду й домініти силуру, на крайньому Південному Заході - піщані відклади девону; майже повсюдно поширені нижньокрейдова товща - пісковики, піскотрежли і неогенові вапняки, піски, глини. Загальна потужність осадового чохла на Заході досягає 1000-1200 м [29].

Палеозойсько-мезозойські і докембрійські нікосклади відслонюються в річкових долинах. Поверхня всієї області в основному підвищена полого хвиляста масова рівнина. Крайня північна частина її лежить в межах Подільської низовини. На Північному Заході невисоким уступом відокремлюється Волинська височина, Вододільна центральна частина, що лежить на відрогах Придніпровської височини, має абсолютні висоти 320-360м. решта території Хмельницької області - у межах Подільської височини. Платоподібна поверхня Придністров'я глибоко розчленована каньйоноподібними долинами річок, ярами, балками. Південно-західну частину області перетинають Товтри, створюючи пасмо горбів. Трапляються карстові форми рельєфу.

Область багата на різні нерудні корисні копалини. Клімат області помірно континентальний з м'якою зимою і теплим, вологим літом. Пересічна температура січня -5 С0, - 6 С0; липня +18,3 С0, 19,5 С0.

Опади на території області розподіляються нерівномірно. У північному заході випадає 600-640мм, у північному сході - 500-530 мм на рік.

На території області 165 річок завдовжки понад 10 км кожна. Водні ресурси використовуються для водопостачання, рибальства, судноплавства, вони є джерелом гідроенергії.

Серед зональних типів ґрунтів переважають чорноземи опідзолені та чорноземи типові мало гумусні, темно-сірі опідзолені та сірі лісові, на Півночі поширені дерново-підзолисті ґрунти. Більшість 62% території області розорано.

Хмельницька область розташована головною частиною у Східноєвропейській лісостеповій геоботанічній провінції, північна та південно-східна частина - у Східноєвропейській широколистянолісовій геоботанічній провінції.

Природна рослинність займає близько 20% території, з них 6% припадає на лучні степи і луки, лісів близько 284,2 тисячі гектарів, у тому числі полезахисних та інших штучних лісонасаджень - 143,2 тис. га. Головні лісоутворюючі породи: граб, дуб звичайний, липа, ясен; на півночі - сосна звичайна, ялина, береза; у заплавах - вільха чорна. У флорі є ряд ендеміків та реліктових видів, лікарських рослин. У тваринному світі Хмельницької області налічується 311 видів. Круглоротих і риб - 40, земноводних - 11, плазунів - 10, птахів - 190, ссавців - 60.

Лісовий фонд Хмельницької області становить 284,2 тис. га. Лісові ресурси області розміщені нерівномірно. Із загальної кількості лісових насаджень 12,9% зосереджені на півночі. Залежно від виду рослин ліси поділяються на хвойні (сосна, ялина), широколистяні (дуб, граб, клен) та мішані (дубово-соснові) [26].

Ліси вкривають понад 13% території області. Основна частина лісових масивів зосереджена у її поліській частині, де вони займають близько 40% лісовкритої площі області. У межах інших географічних районів площа під лісами набагато менша і приблизно становить: у Придністров'ї - 17%, Хмельницькому Побужжі - 15%, північному Поділлі - 12% від загальної лісовкритої площі (додаток 3).

За площею та запасами деревини переважають листяні породи і найбільше насаджень дуба - 43%. На другому місці за площею - соснові насадження.

В підліску зустрічаються глід, ліщина, бузина, шипшина. Ростуть також в дикому стані яблуні, вишні, черешні [32].

1.3 Загальна характеристика шкідників дерев

Найбільш небезпечними для лісових насаджень і розсадників комахами, за якими обов'язково потрібен особливий нагляд є:

- з хвоєгризучих комах: шовкопряд монашка (Lymantria monacha, сосновий шовкопряд (Diprion pini), соснова совка, соснова п'ядениця (Bupalos pinsarius), ялицева п'ядениця (Boarmia bistortata), модринова листоверка (Semasia diniana), сосновий (Diprion pini) і ялиновий пильщик, ткач загальний і зірчастий;

- з листогризучих: непарний (Zepnonfuc dispar), кільчастий (Malacosoma neustria), похідний шовкопряди, золотогуз (Euproctis chrysorrhoea), червоно хвіст (Dasychira padibunda), дубова листоверка, п'ядениця-шовкопряд тополевий (Biston pedaria), лунка срібляниста (Phalera bucepahala), п'ядениця зимова (Operophthera brumata), дубова чубарка;

- з шкідників молодняку і розсадників: вказані вище хвоє - і листогризучі комахи, а також хрущі (Melolontha melolontha) (травневий, червневий, липневий), дротяники, чорнотілки, підгризаючі совки, медведки, великий сосновий довгоносик, сосновий підкоровий клоп (Aradus cinatomeus).

- з стовбурних шкідників: короїди (Ipidae), вусачі (Cerambycidae), златки (Buprestidae), рогохвости.

В групу масових хвоє - і листогризучих комах входить багато видів метеликів, пильщиків і ткачів (Pamphilidae), які можуть розмножуватися в лісах на великих територіях.

Основними особливостями цієї групи комах є:

· відкритий спосіб життя в активних стадіях розвитку;

· живлення личинок хвоєю або листками;

· відсутність харчування у дорослій формі;

· висока, але перемінна плодовитість;

· відкладання яєць купами;

· пристосування до розселення.

Завдяки відкритому способу життя комахи в активній стадії розвитку піддаються прямій дії кліматичних факторів, які позитивно чи негативно впливають на їх живлення, ріст, розвиток, розселення і розмноження. Часто вони знищуються птахами, хижаками, паразитами і хворобами.

Хвоя і листя по своєму біохімічному складі перемінні. На протязі вегетаційного періоду по мірі старіння листя зменшується відносний вміст в них води і кислот і збільшується вміст вуглеводів, а також інших поживних речовин. Личинки перших стадій мають потребу в більш зволоженому харчування і споживають молоде листя [23].

Для личинок старіших стадій необхідне поживніше харчування, яке забезпечує не тільки нормальний ріст, але і накопичення запасних поживних речовин в клітинах жирового тіла. Якщо в період їх живлення стоїть дощова, хмурна і прохолодна погода, яка сприяє підвищенню вмісту в листках вологи і кислот, у личинок старших стадій, які живляться таким листям, порушується нормальне протікання процесів життєдіяльності і призупиняється розвиток. В результаті чого це може привести до загибелі личинок. Сонячна, суха і тепла погода підсилює процеси асиміляції, сприяє збагаченню листя поживними речовинами, пришвидшує ріст і розвиток личинок. В такому ж напрямі діють на личинок оптимальні температури, які безпосередньо пришвидшують протікання процесів їх життєдіяльності. При пониженій відносній волозі повітря личинки найбільше поїдають хвою або листя, які забезпечують їх вологою, яка необхідна для процесів життєдіяльності і частково для випаровування, яке підвищується в умовах сухого повітря [3].

Дорослі комахи цієї групи не живляться і живуть недовго, а деякі види метеликів мають недорозвинені ротові органи. В зв'язку з цим всі процеси життєдіяльності у дорослої комахи, в тому числі і формування яєчок, протікають виключно за рахунок тих запасних поживних речовин, які були накопичені в жировому тілі личинкою.

Комахам цієї групи властиво особлива дуже висока розмножуваність. Кількість яєць, які відкладає одна самка, налічується сотнями, а в деяких видів навіть тисячами. Але у кожного виду комахи цієї групи здатність розмножуватися може коливатися дуже сильно, наприклад кожна самка непарного шовкопряда може відкладати від декількох до 1500 личинок.

Типи пошкоджень та шкода, яку завдають лісовим породам комахи.

Типи пошкоджень. Комахи шкодять деревам та чагарникам здебільшого під час живлення та відкладання яєць. Пошкодження розрізняють залежно від типу ротового апарату комах.

Комахи з гризучими ротовими органами завдають таких типів пошкоджень: об'їдання хвої, листя та бруньок, які почали розвиватися; скелетування листків; скручування листків; мінування; виїдання лунок на корі, пагонів та гілок; проточування ходів під корою, в деревині, пагонах та корінні; поїдання плодів та насіння; об'їдання та виїдання бутонів, суцвіть; перегризання стебел сіянців та саджанців; підгризання коріння. Під час скелетування листків шкідники виїдають м'якоть листків і залишають незайманими крупні і дрібні жилки. Скелетують листя личинки та жуки листоїдів, молоді гусениці, личинки деяких пильщиків. Часто шкідники загинають або скручують пластинку листка і скріплюють павутинкою. Зсередини гусениця скелетує або об'їдає листок. Такі пошкодження чинять гусениці листовійок. Іноді шкідники стягують павутиною кілька листків або все листя на гілочці. Всередині такого сплетіння живуть кілька або десятки і навіть сотні гусениць, які скелетують та об'їдають обплутане павутиною листя. Подібні пошкодження характерні для павутинної молі, американського білого метелика, молодих гусениць золотогуза. Довгоносики-трубковерти скручують один або кілька листочків у вигляді сигари або щільною пакета. Скручені листки не скріплюються павутиною. Всередині скрученою листка трубковерт відкладає яйце. Личинка, що вилуплюється з яйця, живиться скрученим зів'ялим листком. Під час мінування листків, хвої та інших органів рослини личинки проникають під епідерміс і виїдають м'якоть. Пошкоджені частини листків відрізняються лише світлішим забарвленням з верхнього або нижнього боку. Міни мають різні форми. Як і попередній тип пошкоджень, міни є пристосуванням комах до потайного способу життя для захисту від ентомофагів. Це притаманно гусеницям мінуючих молей, личинкам деяких ткачів та ін. Лунки на корі пагонів і гілок виїдають жуки під час додаткового живлення. Так пошкоджує великий сосновий довгоносик, чорний сосновий вусач, тополевий вусач та ін. Бруньки навесні виїдають молоді гусениці золотогуза, кільчастого шовкопряда, проникаючи в бруньки на початку їх розвитку. Ходи під корою, в деревині, пагонах і коренях рослин проточують: короїди для відкладання яєць та живлення, їх личинки, личинки вусачів, златок, довгоносиків, гусениці склівок, червиць та ін. Плоди та насіння поїдають жолудевий довгоносик, гусениці шишкової вогнівки. Стебла одно-, дворічних сіянців та саджанців перегризають кравчик, підгризаючі совки та інші шкідники. Коріння рослин підгризають шкідники, які живуть у ґрунті: личинки хрущів, дротяники, вовчки. Найчастіше вони пошкоджують тоненькі корінці сіянців та саджанців.

Комахи з колючесисним ротовим апаратом завдають двоякої шкоди рослинам. Попелиці, щитівки, клопи, цикади проколюють і висисають соки з тканин листків, хвої, бруньок, пагонів, корінців, плодів та з луба на гілках та стовбурах дерев. Через це змінюється забарвлення, скручуються листки, а при значному пошкодженні навіть відмирають гілки та вершини дерев. У місцях пошкоджень, заподіяних попелицями, галицями, горіхотворками, внаслідок посиленого розростання тканин на листі, бруньках, пагонах, корінні, утворюються нарости (гали). В одних випадках розростання тканин спричинюється речовинами, які вводять комахи в рослини при відкладанні яєць, а в інших -- виділеннями самих личинок. Гали бувають різні за формою: кулясті, овальні, у вигляді монет, шишок хмелю, ріжків. Внаслідок пошкодження деякими шкідниками виникають відкриті гали -- різкий прогин пластинки листа у вигляді кишені. Всередині гала живуть одна або багато личинок шкідника, живлячись соком рослини. Відповідно до цього гали поділяють на одно- та багатокамерні.

Шкода, яку завдають шкідники лісу. Пошкодження деревних рослин шкідливими комахами зумовлюють зниження приросту деревини, викривлення гілок та стовбурів, суховершинність, а іноді й всихання лісу.

Розмір втрат приросту деревини в осередках хвоє- та листогризучих комах значною мірою коливається залежно від лісорослинних та метеорологічних умов, виду шкідника, віку насаджень тощо. У лісостеповій зоні через одноразове повне об'їдання листя в дубових насадженнях у ранньовесняний період приріст деревини зменшується в поточному році на 40--60% і в наступному -- на 25--30%. Якщо в осередках не проводять захисних заходів проти шкідників, листя пошкоджується протягом кількох років. За літературними даними, загальна втрата становить близько 1,2--1,5-річного приросту. Ще більших пошкоджень завдають шкідники в хвойних лісах. При суцільному об'їданні хвої хвойні ліси всихають. Листяні ліси в сприятливих умовах після одноразового об'їдання листя поновлюють його в тому самому році. Проте, коли шкідники об'їдають листя протягом кількох років підряд, дерева починають суховершинити та всихати.

Найбільшої шкоди завдають шкідники молодим насадженням, бо в разі всихання їх у таких насадженнях можна заготовити лише тонкомірну деревину. При всиханні старих лісів стовбурові шкідники (вусачі, рогохвости, свердлики) дуже знецінюють ділову деревину, а то й цілком переводять її в дров'яну.

Шкідливі комахи пошкоджують також сіянці в розсадниках, підріст на лісосіках та полезахисні лісові смуги. Відомо багато випадків, коли личинки хрущів і підгризаючих совок знищували лісові культури і посіви в розсадниках. Часто збитки, що їх завдають шкідливі комахи в ґрунтозахисних насадженнях важко підрахувати та неможливо оцінити в грошовому обчисленні.

Стовбурні шкідники складають велику екологічну групу комах, які живляться тканинами стовбура дерева і, як правило, ведуть прихований спосіб життя.

Стовбурні шкідники володіють різним ступенем активності. Одні з них нападають на дерева без видимих ознак ослаблення, інші - тільки на дуже слабкі, майже втративши свої життєві функції, або повалені дерева. В зв'язку з цим ще у минулому столітті виникла суперечка про можливість комах цієї групи заселяти здорові дерева і про доцільність називати їх «вторинними шкідниками». На даний час рахується загальновизнаним те, що активність стовбурових шкідників залежить від екологічних умов, в яких вони живуть.

Утворення осередків стовбурових шкідників проходить в засадженнях, які ослаблені різними факторами, і залежить від погодних умов. В ослаблених насадженнях комахи знаходять надлишок їжі за рахунок нежиттєздатних дерев, на яких вони поселяються. В результаті проходить швидкий ріст популяцій стовбурових шкідників. В міру росту чисельності шкідників незаселених дерев в посадках стає все менше. Коли всі ослаблені дерева заселяються, починає збільшуватися густота поселень шкідників на дереві. Збільшення густоти спочатку спричиняє краще виживання шкідників, а потім веде до розвитку міжвидової конкуренції між ними, масовій появі ентомофагів і хвороб [20].

Осередки стовбурових шкідників в насадженнях утворюються внаслідок засухи, зимових морозів, різкого порушення ґрунтових вод або затоплення, ерозії, масового пошкодження хвоє - і листогризучими комахами, хребетними тваринами, пожежами, блискавками, вітром і снігом, димом і газами, ураженням грибковими хворобами, в результаті порушення правил санітарного мінімуму, прорідження насаджень, ущільнення і пошкодження кореневої системи при випасі худоби. Кожний осередок в своєму розвитку проходить декілька етапів. Зазвичай розрізняють виникаючі осередки, діючі. Вони відрізняються між собою по відношенню дерев різних категорій і стану популяцій стовбурних шкідників.

У виникаючих осередках переважають ослаблені дерева, частину з яких заселяють шкідники. Діючі осередки характеризуються тим, що свіжозаселені шкідниками дерева домінують над відробленими (старий сухостій). В згасаючих осередках зустрічається більше всього відмерлих, вже відроблених шкідниками дерев (або пеньків) дуже мало слабких і свіжо заселених.

Осередок може діяти в різну кількість років. Це залежить від тих причин, під впливом яких він виник, і погодних умов. Розрізняють епізодичні осередки, які діють від одного до декількох років, і хронічні осередки, які діють багато років. Останні частіше всього наближені до місць розвитку грибкових захворювань і деревостою, які ростуть в несприятливих умовах [25].

Дерева відмирають в осередках по-різному. Це зв'язано з характером ослаблення дерева і послідовністю його заселенням шкідниками. Існує два основних типи відмирання дерев: кореневий і верховий.

Всі причини, які ослаблюють кореневі системи дерев (низинні пожежі, засуха, зміна рівня ґрунтових вод, ущільнення землі, коренева губка), призводять до всихання по кореневому типу. В цьому випадку засихання починається з нижньої частини стовбура, яка першою заселяється шкідниками. Крона дерева в цей час часто буває ще зовсім зеленою і верхня частина зовсім вільна від шкідників. Утворюється сухостій з зеленою кроною.

Під впливом пошкодження крони смоляним раком, хвоє- і листогризучими шкідниками, газами дерева починають засихати в області крони. Крона може бути вже заселена комахами в той час, як нижня частина дерева ще життєздатна. Такий тип відмирання називається верховим.

Разом з цими двома типами відмирання дерев в осередках стовбурних шкідників зустрічається тип одночасного ослаблення всього дерева, коли воно заселяється шкідниками відразу по всьому стовбурі. Також може проходити відмирання окремих частин дерева в місцях пошкодження (опіки, ракові рани, обмороження і т.д.) і заселення їх шкідниками. Такий тип отримав назву місцевого відмирання.

Екологічні групи стовбурних шкідників хвойних насаджень обумовлені характером відмирання дерев в осередках і часом їх ослаблення. В залежності від часу ослаблення для кожного типу відмирання виділяють також ще підтипи: осінній і літній. Установленні типи відмирання дали можливість А.І. Ільїнському розробити схеми формування екологічних груп стовбурних шкідників сосни і ялини, які полегшують роботи по лісопатологічному обстеженню насаджень.

В хвойних насадженнях особливо поширені епізодичні осередки, які виникають внаслідок лісових пожеж.

Заселення згарищ стовбуровими шкідниками залежить від часу виникнення пожежі, сили вогню і розмірів пожежі, а також від умов, в яких росте ліс. Великий вплив на поширення стовбурових шкідників також має санітарний стан згарищ, запас шкідників в навколишніх насадженнях, і від умов погоди.

За часом виникнення пожежі згарища діляться на весняні (квітень-травень), літні (червень - липень) і осінні (серпень). Частіше всього зустрічаються весняні згарища, які заселяються шкідниками в рік пожежі і становлять найбільшу небезпеку в відношенні розмноження шкідників. Найменш з усіх небезпечні серпневі згарища, які зовсім не заселяються в рік виникнення пожежі [15].

Після притоку шкідників до згарища починається оборотний процес - їх відтік і розсіювання в навколишніх насадженнях, в яких і виникають куртині осередочки короїдів (в хвойних лісах) і златок (в модринових лісах), а потім починається підвищене відпадання дерев.

Щоб попередити це явище, потрібно використовувати згарище як пастку, швидше і повніше ліквідувати на ній шкідників, не допускаючи їх розповсюдження в навколишніх насадженнях.

В модринових насадженнях існує тісний взаємозв'язок між розповсюдженням ряду судинних і ракових захворювань деревних порід і розмноженням стовбурних шкідників.

Систематичне поновлення насаджень ростками веде до його виродження. Будь-яке нове насадження завжди є ослабленим, внаслідок різкого порушення розвитку крони коренів. Крім того, в таких насадженнях є сприятливі умови для розвитку шкідників і хвороб на старих пеньках. Цим пояснюється велике розповсюдження ряду стовбурових шкідників і утворення значних осередків в дібровах, вільшаниках, осокірниках порослевого походження.

Порослеві насадження виявляються порівняно більш заражені великим дубовим вусачем, ніж насіннєві. Незадовільний стан грабових насаджень і поява в них осередків грабової вузькотілої златки і грабового заболотника також зв'язано з їх ростковим походженням.

Прорідження насаджень нижче нормальної густоти для даного місце насадження, збільшення периметра галявин, надмірні вирубування ведуть до збільшення освітленості, порушені нормального лісового середовища і ослаблення деревостою. В таких деревостоях, як правило, виникають осередки розмноження багатьох стовбурових шкідників. В листяних деревостоях є златки, в ялинових - короїди і вусачі, в соснових - синя соснова златка, короїди верховий і стенограф, чорний сосновий вусач, в модринових - продовгуватий короїд.

Довготривалі осередки часто виникають в біологічно нестійких насадженнях, які ростуть в поганих лісових умовах, або коли тип культур, деревні породи і їх змішування не відповідають даним умовам.

Короїди утворюють порівняно небагато чисельне сімейство жуків, життя яких тісно пов'язане з деревом. У нього коротке тіло циліндричної форми з невеликою головою. Найбільший короїд з трьохсот видів має тіло довжиною 9мм, а найменший - 1мм. Колір жуків зазвичай коричневий, бурий або чорний. Тіло покрито стійкими шкіряними надкриллями, під якими знаходяться добре розвинені перетинчасті крила, з допомогою яких жуки літають. Яйця короїдів білі, дрібні. Личинки м'ясисті, безногі, злегка зігнуті, з добре видимою головою, голі або слабо волосисті. Лялечки білого кольору.

За зовнішніми ознаками короїди діляться на три різних групи: лубоїди, заболонники і справжні короїди.

У лубоїдів задня частина тіла випукла і заокругла, як це властиво більшості жуків.

Справжні короїди мають на задній частині тіла глибоку западину, яка оточена зубцями і імітуючи копію тачки чи корзини. Число зубців і форма їх у різних видів інша, але для кожного виду постійна.

Представники заболонників відрізняються формою черевця, косо зрізаного від задніх ніг до вершини надкрилля, завдяки чому задня частина тіла нагадує долото.

Особливості будови тіла короїда тісно пов'язані з їх способом життя.

Майже все своє життя короїди проводять приховано, поселяючись під корою стовбурів і гілок дерев. Там вони прокладають ходи, які мають форми певних фігур. Для кожного виду короїда характерний визначеної форми хід. Під ходами короїдів їх дуже добре визначати, що і роблять на практиці.

Кожен вид короїда завжди поселяється на визначеній деревній породі або деяких близьких породах і займає певну частину дерева. Наприклад, великий сосновий лубоїд зазвичай заселяє дерево в нижній частині, де кора товста, і рідко зустрічається на вершині сосни, де кора тонша, а малий сосновий лубоїд, навпаки, заселяє дерево з тонкою корою і не поселяється під товстою.

Разом з багатьма шкідниками хвойні породи, особливо сосна, вже в 3-5-літньому віці пошкоджуються комплексами шкідників. Багато з них проявляє суттєву дію на ріст сосни і інших хвойних порід, так як в великій кількості розмножуються види шкідливих комах.

1.4 Анатомо-морфологічні особливості найпоширеніших груп шкідників дерев

Шкідників лісу залежно від шкідливості та характеру пошкоджень поділяють на кілька груп. Найбільш обґрунтованим є поділ на групи в залежності від пошкоджуваних ними органів та частин рослин. За цієї ознакою виділяють такі групи: хвоє- та листогризучі, стовбурові, шкідники коріння, молодняків, плодів та насіння.

Стовбурові шкідники. До стовбурових шкідників лісу відносяться комахи з родини короїдів (Іріdае), вусачів (Сеrambycidae), златок (Вuprestidae), рогохвостів (Siricidae), довгоносиків (Сurculionidae) і деяких інших. У більшості видів ходи під корою і в деревині прокладають личинки. У короїдів і жуки ведуть скритий спосіб життя під корою і навіть в деревині, де, прокладаючи ходи, живляться і розмножуються. Прогризаючи ходи в лубі, заболоні стовбурові шкідники наносять деревам значну фізіологічну шкоду від чого дерева гинуть. Прокладання ходів в деревині наносить також технічну шкоду, що призводить до псування деревини.

Здорові хвойні дерева стійкі проти стовбурових шкідників - у них в місцях пошкодження лубу і деревини інтенсивно виділяється живиця, яка містить токсичні для комах речовини - терпени (ефірні олії). У листяних порід аналогічне значення мають дубильні речовини, які містяться в соці здорових дерев. У ослаблених дерев живиця та сік виділяється повільно, до того ж вони містять мало терпенів та дубильних речовин. Через це зменшується стійкість дерев проти шкідників.

За строками розвитку виділяється весняна і літня фенологічні підгрупи стовбурових шкідників. Комахи, які входять у весняну підгрупу, заселяють дерева у квітні-травні. Вже в кінці червня-липні вилітає їх молоде покоління. Шкідники літньої підгрупи заселяють дерева в червні-серпні. Їх потомство, як правило, залишається зимувати під корою або в деревині і закінчує розвиток на наступному році і навіть пізніше.

До стовбурних шкідників лісових дерев належать:

Великий сосновий лубоїд (Blastophagus piniperda). Трапляється повсюдно. Пошкоджує сосну, рідше -- ялину і модрину.

Жук завдовжки 3,5 - 5 мм, довгастий, червоно-бурий, блискучий; поверхня надкрил між крапчастими борозенками всіяна рідкими горбиками; самці можуть видавати звуки, що нагадують скрип.

Зимують жуки під корою. Літ їх починається у квітні за денної температури понад 6 °С і триває до середини травня. Після запліднення самка під товстою корою нижньої частини стовбура сосни проточує знизу вгору довгастий поодинокий маточний хід завдовжки до 10 - 12 см і завширшки 3 см і по обидва боки ходу відкладає майже впритул яйця. Вид моногамний.

Відроджені личинки проточують довгі звивисті ходи, що розширюються в міру росту личинки. На початку червня личинки заляльковуються. Жуки, що вийшли в другій декаді червня, перелітають у крони дерев, де вгризаються у цього і минулорічні пагони і виїдають серцевину, прогризаючи хід до 5 - 8 см завдовжки. Пошкоджені пагони обламуються. Один жук за час додаткового живлення пошкоджує 5 - 8 пагонів. У вересні жуки залишають крону, проточують під корою біля основи стовбурів сосни короткі ходи і залишаються там до весни. За рік розвивається одне покоління. Великий сосновий лубоїд і супровідні йому види заселяють ослаблені дерева (додаток 8).

Малий сосновий лубоїд (Blastophagus minor). Трапляється повсюдно. Пошкоджує різні види сосен, рідше - ялину і модрину.

Жук завдовжки 3,4 - 4,0 мм, довгастий, чорний, блискучий; вусики, ноги і надкрила іржаво червоні; передній край передньогрудей прямий, без виїмки; поверхня надкрил у крапчастих борозенках і рідких волосках; груди в дрібних крапках і волосках, що прилягають. Самці можуть видавати звуки, що нагадують скрип.

Зимують жуки під корою та в рослинній підстилці. Літ жуків починається у квітні і триває два - три тижні. Самки проточують під тонкою корою у верхній частині сосен поперечні маточні ходи, що мають вигляд двох дужок. У спеціальні камери по обидва боки ходу вони відкладають яйця. Плодючість - 60 - 100 яєць. Вхідний канал і розвилка, що утворюються обома розгалуженнями маточного ходу, є камерою спарювання. Відроджені личинки роблять ходи по обидва боки від маточного ходу вздовж стовбура дерева. В міру росту личинок ходи розширюються.

У червні - липні личинки вбурюються в заболонь, вигризають колисочку і заляльковуються. До цього часу жуки, що завершили відкладання яєць, залишають ходи розмноження і вбурюються у верхівкові пагони сосен для відновленого живлення. Пошкоджені пагони часто обламуються і падають на землю. Жуки, що вийшли з лялечок, додатково живляться також усередині пагонів.

Пошкодження такого типу продовжуються до осені.

На зимівлю частина жуків переходить під підстилку, деякі залишаються у пагонах. Генерація однорічна. Заселяються шкідником ослаблені та повалені дерева. При заселенні здорових дерев ходи лубоїдів заливаються живицею, що спричинює загибель личинок і жуків (додаток 8).

Чорний сосновий вусач (Monochamus galloprovincialis). Трапляється повсюдно. Пошкоджує різні види сосен, зрідка ялину, смереку, модрину.

Жук завдовжки 15 - 25 мм; чорний, на надкрилах плями із сірих і рудих волосків; вусики у самця чорні, вдвічі довші за тіло, у самки - строкаті, довші за тіло. Яйця розміром 3,2 - 4,5 мм, довгасте, жовтувато біле. Личинка - 35 - 40 мм, біла, безнога, передньогрудний сегмент з бурим щитком. Лялечка -- 20- 25 мм, жовтувато-біла.

Зимують личинки всередині стовбурів у колисочках. Навесні заляльковуються. Лялечка розвивається впродовж 15 - 25 діб. Новоутворені жуки прогризають льотний отвір діаметром 5 - 7 мм і виходять назовні. Літ жуків починається в середині червня і триває до вересня. Жуки додатково живляться тонкою корою гілочок і пагонів, що часто призводить до їх засихання. Самки відкладають по 1 - 2 яйця у вигризені насічки на корі ослаблених дерев. Плодючість - 30 яєць. Через 7 - 14 діб відроджуються личинки і переходять у кору. Упродовж місяця вони живляться лубом, потім заболонню і деревиною. До осені проточений хід закінчується лялечковою колисочкою поблизу поверхні деревини, в якій личинки залишаються до весни наступного року. За рік розвивається одна генерація. Деяка частина личинок у стані діапаузи залишається до двох трьох років. Жуки-вусачі світло- і теплолюбні, тому при заселенні віддають перевагу рідким насадженням, що добре прогріваються (додаток 14).

Сірий сосновий вусач (Acanthocinus aedilis). Трапляється повсюдно. Пошкоджує сосну, рідше ялину, смереку, модрину.

Жук завдовжки 13 - 20 мм, плоский, світло бурий, надкрила з двома вузькими темними перев'язями; передньоспинка з чотирма світлими плямами; вусики у самця майже в 5 разів, у самки - в 1,5 рази довші за тіло; яйцеклад самки довгий, виступає з-під надкрил. Яйце розміром 2,5 - 3 мм, довгасте, світло-жовте. Личинка завдовжки 30 - 35 мм, безнога, світло-жовта, сплющена, передній край голови чорний, на передньогрудях дві хітинові пластинки; дихальця круглі; анальний отвір трипроменевий. Лялечка - 12 - 15 мм, світло-жовта.

Зимують жуки і личинки в овальних колисочках. Літ жуків починається у квітні й закінчується у червні. Самки відкладають яйця по одному на дно лійки, просвердленої яйцекладом у нижній частині стовбурів ослаблених і відмираючих дерев. Відроджені личинки проникають під кору і живляться камбієм, прокладаючи ходи неправильної форми. Незадовго до заляльковування личинки самок переходять у деревину на глибину до 1 см і наприкінці короткого гачкуватого ходу заляльковуються; личинки самців заляльковуються у товщі кори або під корою в овальних колисочках. Жуки утворюються на початку осені. Личинки, що не встигли завершити розвиток, заляльковуються навесні після перезимівлі. За рік розвивається одна генерація.

Велика соснова златка (Agrilus viridis). Трапляється повсюдно. Пошкоджує тополю, осику, клен, березу, вільху, дуб, граб, липу, ліщину та інші листяні породи.

Жук завдовжки 6 - 9 мм, металічно-блискучий, колір варіює від бронзово-зеленого до золотисто-червоного; надкрила до верхівки звужені. Личинка завдовжки до 24 мм, жовтувато-біла, плоска, безнога; передній край голови темно-коричневий; на задньому кінці тіла два плоских придатки з зубчиками; тіло вкрите дрібними поперечними зморшками.

Зимують личинки в лялечкових колисочках. У першій половині травня личинки заляльковуються.

Наприкінці травня починається літ жуків, який триває до серпня. Жуки літають удень, додатково живляться листям, вигризаючи його з країв.

Самка відкладає яйця купками від 4 - 5 до 10 штук на кору нижньої частини стовбура і заливає їх виділеннями придаткових статевих залоз, які утворюють білий захисний щиток завтовшки 2 - 3,5 мм. Через 10 - 15 діб відроджуються личинки і вгризаються в кору, залишаючи на її поверхні дрібні отвори. Личинки проникають на лубовий бік, де прокладають звивисті ходи завдовжки до 50 см і забивають їх буровим борошном (порохнею). У вересні личинки заглиблюються у заболонь і вигризають лялечкові колисочки, в яких залишаються до весни. За рік розвивається одна генерація (додаток 13).

Златка заселяє ослаблені, але часто ще життєздатні дерева, починаючи з 3 - 4 річного віку. При заселенні життєздатних дерев личинки гинуть унаслідок заливання ходів соком. У місцях поселення златки утворюється почервоніння, часто спостерігається відмирання ділянок кори і загнивання деревин.

До листогризучих шкідників лісових дерев належать:

Хрущ травневий (Melolontha melolontha). Жук родини Пластинчастовусі. Великий жук, завдовжки 23 - 32 мм з коренастим, широким і сильно опуклим тілом. Низ тіла, голова і передньоспинка -- чорні. Надкрила, ноги і вусики, щупики і пігидій від світло-коричневого, червоно-бурого до майже чорно-коричневого кольору. Характерна сильна колірна мінливість -- утворює велику кількість колірної аберації. Боки черевних сегментів з крупними трикутними плямами білого кольору (типова форма). Вусики 10-члениковi: у самця з крупнішою булавою з 7 пластин, у самки - з 6. Голова досить маленька, втягнута в передньоспинку. Передньоспинка темна, покрита короткими сірувато-жовтуватими волосками. Надкрила опуклі, довгасто-овальні, з 5 вузькими ребрами, покриті густими прилеглими короткими білими або сіруватими волосками і рідкими довшими волосками, що стирчать, підстава і боки в негустих довгих жовто-сірих волосках, що стирчать, ребра в різких досить дрібних крапках. Проміжки між ребрами на надкрилах покриті дрібними крапками, слабкими зморшками і рівномірними, досить не густими закриваючими основний фон тонкими, короткими білувато-сірими волосками. Груди покриті довгими густими білувато-сірими волосками. Пігидій у самця витягнутий на вершині в довгий вузький відросток, у самки декілька коротший, ніж у самця. Передні гомілки зовні з 3 або 2 зубцями, причому основний зубець тупий, у самця часто ледве намічений у вигляді закругленого виступу, чому гомілки здаються 2-зубчастими; середній зубець сильно наближений до вершинного (додаток 5).

У північних областях хрущі з'являються в середині травня до кінця червня. Літають по узліссях листяних насаджень, де харчуються листям дерев і чагарників - дуб, бук, клен, ліщина, тополя, верба, волоський горіх. З плодових культур найбільшу перевагу віддають сливі, з лісових - дубу. Активні в уранішні і вечірні години, ночами можуть прилітати на штучні джерела світла.

Жуки відкладають яйця в ґрунт на глибину 20 - 40 см, купками по 5 - 20 штук. Віддають перевагу ґрунтам, що прогріваються, з рідким ґрунтовим покривом. Яйця овальні, білі, розміром 2х3 мм. Через 24 - 25 або 40 - 50 днів, залежно від температури ґрунту, з них з'являються дрібні брудно-білого кольору шестиногі личинки. Личинки подальших віків -- білі, великі, з-образні. Голова коричнева, з жовто-бурими щелепами. На анальному сегменті черевця розташовано 2 ряди по 25 - 30 дрібних форми щетин конічної форми . Личинки останнього віку досягають довжини 45 - 65 мм. Личинки першого віку харчуються гумусом, пізніших віків - мертвим і живим корінням різних рослин. Обертання в лялечку личинок останнього віку відбувається в червні-липні в земляній колисці. Лялечка вільна, жовтувата. Стадія лялечки 30 - 40 днів. Зимує імаго. У посушливі роки з жарким літом і осінню можливий вихід невеликої кількості жуків восени (додаток 15).

Звичайний сосновий пильщик (Diprion pini). Має на рік дві генерації. Імаго першої хвилі починає літати в кінці весни (квітень), імаго другої генерації починає літати в липні, для Полісся літ може бути дуже розтягнутий. Самка довжиною до 11 мм, самці до 8 мм., окрас тіла самок варіюється від жовтого до чорного. Тіло самця чорне, ноги жовті. Вусики самок пильчасті, самців - перистоподібні. Самки першого покоління відкладають яйця у стару хвою протягом травня кладуть в ребро хвоїнки, де прорізають пропил і далі заливають виділеннями, після чого утворюється пір'ястий кантик. Кількість яєчок на одну хвоїнку може бути від 1 до 25 штук. Розвиток яєць цього покоління близько 2 тижнів. Яйця другого покоління відкладаються в кінці липня і на початку серпня їх розвиток завершується. Перші личинки першої генерації можуть почати відроджуватись в середині травня і живляться до першої декади липня - розвиток може тривати до шести тижнів (додаток 12).

Личинки другого покоління з'являються на початку серпня і харчуються до кінця вересня - початку жовтня. Личинка має зеленувато - жовте тіло та буру головну капсулу. Ведуть колоніальний спосіб життя, самці мають п'ять, а самки шість віків. Кокони шкідника бочкоподібні, личинки першого покоління повністю коконуються в кроні дерев, діапауза відсутня. Личинки другого покоління коконуються у підстилці, кокони першого покоління мають сірий (сталевий) колір і повздовжній рубець від кріплення до хвоїнки, кокони другого покоління мають коричневий колір, рубець відсутній. У другому поколінні на стадії еонімфи може бути діапауза - протяжністю до кількох років. Кокони самок у 1,5 - 2 рази більші за кокони самців, їхня маса коливається від 0,025 г до 0,2 г.

Непарний шовкопряд (Zepnonfuc dispar). Найбільш небезпечний шкідник лісу - пошкоджує до 300 видів рослин (як листяні, так і шпилькові породи). Генерація однорічна. Імаго шкідника літають у середині липня - на початку серпня. Самки за розміром набагато більші за самців, малорухомі внаслідок великої маси. Яйця відкладають зазвичай на нижню частину стовбура, стовпчики, каміння, підлісок, тощо. Зверху яйцекладку самка вкриває волосками з черевця. Плодовитість самок може при масовому розмноженні сягати 1500 штук. Яйця зимують, при цьому гусінь розвивається в них ще до холодів. Відродження личинок починається на початку травня, вихід шкідника відбувається нерівномірно (спочатку в південній частині насадження). Певний час молода гусінь сидить на яйцекладках, при сильному вітрі, завдяки особливій будові волосків, вона може розноситися вітром на великі відстані (до 5 км). Кормова норма - 6,5 г листя. Розвиток триває від 40 до 70 днів. Гусінь, що дає самців, проходить 5 віків, самок - 6 віків.

Лялькування відбувається в кінці червня - липні по всьому стовбуру та кроні дерев. Стадія лялечки триває до трьох тижнів.

Рекогносцирувальний нагляд здійснюється за калом, пошкодженнями та гусінню, метеликами та яйцекладками. Добре користуватись феромоним видом нагляду (використовуючи диспалюр).

Детальний нагляд та обліки найкраще всього проводити по яйцекладках. Популяція досить добре регулюється ентомофагами на різних стадіях біологічного розвитку.

Сосновий шовкопряд (Dendrolimus pini). Літ метеликів з кінця червня до кінця липня. Розмах крил до 9 см у самок, до 7 см - у самців. Максимальний літ - друга декада липня. Самці добре літають на світлові пастки, вдень метелики неактивні. Самки живуть до 20 днів, самці до 15 днів. Плодючість самки 20-450 яєць.

Відкладання яєць купками на хвою дерев триває з кінця червня по третю декаду серпня, при масовому розмноженні на дрібні гілки і стовбури дерев. Стадія яйця триває 16-20 діб. Яйця великі: довжина-3 мм, ширина-2 мм. Кладки за розміром неодноманітні: від 1 до 150 штук. Гусінь починає відроджуватися з середини липня. Кожна за весь період розвитку з'їдає до 35 г шпильок ( при цьому 10% восени та 90% весною наступного року), личинки самців линяють 5 разів, самок - 6 разів, довжина перед лялькуванням сягає 75 мм. Гусінь зимує у підстилці, виходить досить рано і живиться до кінця червня. При теплій погоді (понад 10 С0), вихід із зимівлі проходить за 14 днів, при холодній - понад місяць.

Лялькування відбувається на початку липня. Лялечка має довжину до 50 мм. Розташовується у щільному коконі сіро-бурого кольору. Лялькування відбувається в місцях живлення, щілинах кори і на стовбурах дерев, стадія лялечки триває до 4 тижнів. Рекогносцирувальний нагляд і обліки проводять на межі двох поколінь:

У червні - липні за екскрементами гусені та огризками шпильок.

Восени - за наявністю гусені у підстилці

На початку розвитку осередків слід застосовувати світлові пастки.

Добрі результати показує весняне кільцювання стовбурів дерев спеціальним клеєм для гусені. Клейовий розчин накладають ще до появи прогалин після танення снігу навколо стовбурів сосни (додаток 11).

Шовкопряд монашка (Lymantria monacha). Літ починається у другій декаді липня та триває до кінця серпня. Найбільш активний ввечері та вночі. Самки відкладають яйця зазвичай у кілька прийомів (по 15 -150 штук), плодючість самки коливається від 100 до 300 штук яєць. Відкладання яєць відбувається: для ялини та ялиці - в нижній частині стовбура, при масовому розмноженні - по всій його довжині; для сосни - лише в прикореневій частині стовбура до висоти - 0,5 - 0,8 м. Яйця дрібні, відкладаються у тріщини, нерівності кори, під лусочки. Личинка розвивається в яйці в період від 8 днів до 4 тижнів відразу ж після відкладки. Морозостійка комаха - витримує низькі температури до -30 С0. Відродження проходить у кінці квітня - на початку травня.

Лялькування відбувається в період з кінця червня до початку серпня. Стадія лялечки триває від 11 до 19 днів. Вага лялечки коливається від 0,2 до 1 г. Лялькування відбувається в рихлих павутинних коконах у місцях живлення, щілинах кори і на стовбурах дерев. Рекогносцирувальний нагляд проводиться на межі двох поколінь:

У червні - липні за калом гусені та огризками шпильок. У липні - серпні - по льоту метеликів. Детальний облік по яйцекладках - (вересень - жовтень) на сосні до висоти 1 м.

Час проведення обліку по лялечках - середина липня.

Листовійка глодова (Archips crataegana). Генерація однорічна. Літ імаго починається у червні та першій половині липня. Найбільш активний літ ввечері та вночі.

Самки відкладають яйця в тріщини кори у декілька прийомів у купки по 30-40 шт. Плодючість самки 150-200 шт.